КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Корнєєва Галина Вікторівна

УДК 002.2:087.5 (09)(477.83/86) “1850 – 1939”

Українська дитяча книжка Східної Галичини:

історико-книгознавчий аспект (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.)

07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерства культури і мистецтв України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Ківшар Таїсія Іванівна,

Київський національний університет

культури і мистецтв,

професор кафедри бібліотекознавства та

інформаційних ресурсів.

Офіційні опоненти : доктор історичних наук, професор

Дубровіна Любов Андріївна,

Національна бібліотека України ім. В.Вернадського,

Інститут рукопису, директор;

кандидат історичних наук

Колосовська Ольга Михайлівна,

Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника

НАН України, завідувач відділу рідкісних видань.

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, м. Київ.

Відділ історії України ХІХ – початку ХХ ст.

Захист відбудеться “15” квітня 2005 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 12 березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коваленко Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Історія українського книгодрукування потребує об’єктивного відтворення історії книги, переосмислення ролі та значущості друкованого слова у процесі державотворення українського народу. У цьому контексті українська дитяча книжка Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.), що сприяла формуванню української етнічної і національної свідомості та протистоянню різноманітним спробам нищення історичної пам’яті, вихованню українців як громадян-патріотів своєї батьківщини, становить науковий інтерес, як невід’ємна складова національно-культурного відродження.

Впродовж радянської доби книговидавничий репертуар видавництв, товариств, спілок, що випускали дитячу книжку у Східній Галичині, був недоступним, оскільки основний масив видань знаходився у спецхранах.

У той же час без знання історії української дитячої книжки регіону неможливо реконструювати історію книговидавничого руху, дитячої літератури, бібліотечної справи, книгопоширення, а також виявлення внеску видавців, педагогів, письменників, художників, які працювали над створенням літератури для дітей. Значний науковий інтерес становлять відомості про видання, розповсюдження дитячої книжки, а також аналіз тематико-типологічного репертуару української дитячої книжки Східної Галичини, який можна здійснити на підставі нових документів, що постали із донедавна засекречених спецхранів. Це уможливлює проведення досліджень в галузі сучасного книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства.

Видання дитячих книжок Східної Галичини окресленого періоду було висвітлено в працях І. Танчаковського,І.Франка,К.Малицької,С.Русової,С. Сірополка, В. Прокоповича, М. Возняка, Л. Ясинчука, С. Шаха, М. Таранька, Б. Заклинського, І. Ющишина, О. Грицая. У дослідженні Б. Гошовського здійснено спробу цілісного викладу історії дитячої літератури, української книжки регіону. Серед книгознавчих праць, у яких приділено увагу історії дитячої книжки, слід відзначити дослідження Т. Ківшар, Н. Марченко, М. Вальо, Л. Кусий, Е. Огар. Однак комплексного історико-книгознавчого дослідження історії дитячої книжки Східної Галичини досі не проводилось.

Зв’язок роботи з науковими планами. Дослідження виконане в рамках наукової проблематики кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів Київського національного університету культури і мистецтв, а також згідно з планом науково-дослідної роботи Львівської галереї мистецтв на 1998–2003 рр., схваленим на засіданні вченої ради Львівської галереї мистецтв (протокол №3 від 21 грудня 1997 р.).

Хронологічні межі дисертації охоплюють період від другої половини ХІХ ст., коли у Східній Галичині спостерігався суттєвий вплив “весни народів” на видання дитячої книжки, і до 1939 р., початку Другої світової війни, коли припинилась діяльність видавництв, що здійснювали випуск дитячої книжки.

Географічні межі охоплюють сучасні території Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей.

Об’єктом дослідження є українська дитяча книжка.

Предметом вивчення є історія видання української дитячої книжки Східної Галичини у другій половині ХІХ ст. – 1939 р.

Мета дослідження полягає у вивченні історії української дитячої книжки Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.), реконструкції книговидавничого репертуару, тематико-типологічної характеристики.

Основні завдання дослідження:

- з’ясувати стан вивчення української дитячої книжки Східної Галичини та здійснити аналіз джерельної бази дослідження;

- охарактеризувати передумови виникнення та поширення мережі видавничих підприємств, що випускали українські дитячі книжки регіону;

- виявити основні етапи та тенденції розвитку книговидання дитячої літератури краю;

- класифікувати видавничі установи за хронологічними, територіальними ознаками та видом власності;

- проаналізувати тематико-типологічний репертуар української дитячої книжки.

Методологічною основою дисертації є комплексний підхід до дослідження предмету, що ґрунтується на принципах історизму, повноти та наукової об’єктивності.

Методи дослідження. При дослідженні застосовано історико-книгознавчий, проблемний та хронологічний, структурно-системний, порівняльний, описовий, статистичний, бібліографічний, тематико-типологічний методи.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що:

- введено до наукового обігу новий фактологічний матеріал про видання дитячих книжок краю, що дозволяє розширити джерельну та історіографічну базу різноаспектних регіональних студій;

- проведене перше комплексне книгознавче дослідження, в якому історія видання дитячих книжок розглядається у контексті соціально-політичного та культурно-освітнього розвитку Східної Галичини;

- виявлено основні етапи та тенденції розвитку видання дитячої книжки краю;

- відтворена діяльність видавництв, товариств і спілок, що випускали дитячу книжку, здійснена їх класифікація за певними ознаками;

- реконструйовано книговидавничий репертуар;

- проаналізовано з урахуванням загальнокнигознавчих концепцій тематико-типологічні особливості української дитячої книжки.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових праць з історії дитячої книжки та друкарства, історії культури регіону, історії Галичини та України у цілому. Висновки корисні при викладанні спеціальних курсів у навчальних закладах, які готують істориків, книгознавців, педагогів, а також у просвітницькій роботі у галузі позашкільної освіти та виховання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було обговорено на засіданнях кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів КНУКіМ, на щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів цього вузу, на науково-практичних конференціях та семінарах (2000, 2001, 2002, 2003 ).

Матеріали дослідження було використано у доповіді на Міжнародній конференції “Шашкевичівські читання” (Бережани – Бучач, 7 – 9 червня 1999 р.); на V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Проблеми та перспективи” (Київ,24–26 березня 2004 р.); у виступах під час Літньої школи у Кракові “Galicja – mala ojczyzna: czyja i gdzie?”, яку проводила Міжнародна школа гуманітарних наук Східної і Центральної Європи Варшавського університету (28 вересня – 8 жовтня 1998 р.); у підготовці та проведенні літературно-мистецьких виставок Львівської галереї мистецтв; у організації роботи Першого українського дитячого музичного народного театру “Діти Землі” (Львів), при розробці культурно-пізнавальних програм львівського держтелебачення.

Публікації. Дослідження здійснювалося впродовж 1997 – 2004 рр. Основні його положення і результати викладено у монографії та п’ятьох одноосібних публікаціях автора у фаховій періодиці (чотири) та збірнику наукових праць (одна), у ювілейному виданні, присвяченому Маркіянові Шашкевичу.

Структура дисертації подана за проблемно-хронологічним принципом, відповідає поставленій меті та розв’язанню завдань дослідження. Дисертація складається зі Вступу, трьох розділів, Висновків, Списку використаних джерел та чотирьох Додатків. Обсяг основного тексту дисертації 180 с., перелік джерел та літератури становить 465 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, хронологічні та географічні межі, сформульовані методологічні принципи, об’єкт і предмет дослідження, визначено мету й завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації, подано визначення базових термінів дослідження “дитяча книжка„ та „українська дитяча книжка Східної Галичини”.

„Дитяча книжка” у дослідженні розглядається як книжкове видання для дітей віком від 2 до 12 років включно, окрім навчальних та богослужбових. Українські дитячі книжки Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.) – це твори для дітей, “дорослої” літератури, “для всіх” (перероблені, адаптовані, оригінальні, перекладні), які спеціально були видані для дітей українською мовою на території вказаного краю окресленого періоду. Терміни “книга” і “книжка” вживаються як синоніми.

Перший розділ – “Історіографія та джерела дослідження” – присвячений стану вивчення теми та її джерельної бази.

Історіографію можна умовно поділити на такі етапи. Для досліджень кінця ХІХ ст. до 1939 р. характерною рисою було обговорення питань, пов’язаних з написанням, виданням, поширенням та читанням дитячих книжок, що висвітлювались у публікаціях педагогів, письменників, видавців, громадських діячів С. Сірополка, С. Русової, І. Танчаковського, К. Малицької, В. Прокоповича, М. Возняка, М. Броварського, С. Шаха та ін. В їхніх публікаціях підкреслювалась важлива роль друкованого слова у формуванні особистості, наголошувалось, що зміст дитячої книжки, її мова, ілюстрації, поліграфічне виконання мають підпорядковуватись цільовому та читацькому призначенню, випускатись з урахуванням вікових особливостей, освітнього рівня читачів. Окрім морально-естетичного виховання, пізнавальних та навчально-практичних функцій, дитячі книжки розглядались як потужний засіб національного самоусвідомлення.

Характеризуючи проблеми дитячої літератури, Іван Франко зауважував, що читання є “...здоровим кормом для духа”, відзначаючи різноманітність жанрів, вказуючи на тематику і способи викладу матеріалу та якість ілюстрацій літератури для дітей. У статті “Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва” І. Франко наголошував, що видавництво повинно працювати систематично, планово, відповідно до педагогічних вимог.

Дитяча книжка як засіб національного, релігійного, естетичного виховання розглядалася у резолюціях педагогічних, освітньо-економічних, громадських з’їздів, конференцій та нарад. На Першому Українському Просвітньо-економічному Конгресі у доповіді “Видавництва для дітей і молодіжі” К. Малицька наголошувала на різноаспектних питаннях, пов’язаних з виданням дитячої книжки, аналізом книжкової продукції та накреслила плани розвитку книгодрукування дитячої літератури.

Концептуальні основи дитячої літератури, її важливість і завдання, тематико-жанрова особливість, брак науково-популярних творів обгрунтовуються в публікаціях П. Кирчіва, Б. Грінченка та Є. Грицака.

Проблемам заснування шкільних, домашніх дитячих бібліотек, а також читалень, відкриттю дитячих відділів при громадських книгозбірнях, необхідністю наукового підходу до комплектування фондів, розповсюдженню дитячої книжки присвячені праці Т.Біленького, С.Сірополка, С.Русової, В.Короліва, П.Шеремети, М.Галущинського, Н.Даниш.

Слід відзначити науково-популярні видання, статті та розвідки, в яких висвітлено діяльність видавництв, товариств, спілок, що видавали дитячі книжки Я. Головацького, І.Белея, М.Лозинського, В.Мудрого, П.Петрика, Л.Ясінчука, П.Рогатинського. Аналізу діяльності спеціалізованого видавництва ”Світ Дитини” присвячено статті О. Грицая, І. Ющишина, І. Лобая та ін.

У радянській історіографії, зокрема у бібліографічному огляді Л. Єгорової ”Дитяча література Західної України”, видання українських дитячих книжок Східної Галичини переважно оцінювали як релігійно-націоналістичні, що не сприяли вихованню у дітей здорового матеріалістичного світогляду.

Під час Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) вивчення дитячої книжки Східної Галичини було припинено.

Для 50 – 90-х рр. ХХ ст. характерне дослідження української дитячої книжки Східної Галичини, вивчення її особливостей, зокрема у діаспорі, пов’язане з діяльністю Об’єднання Працівників Дитячої Літератури ім. Л.Глібова (Канада), в якому вийшла друком праця Б.Гошовського “Українська дитяча література” (1966 р.), що містить виклад історії української дитячої літератури ХVІІ – ХХ ст., зокрема Східної Галичини досліджуваного періоду.

У колективній монографії “Книга і друкарство на Україні” вміщено огляд діяльності видавництв дитячої книжки Східної Галичини.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. історія видання української дитячої книжки частково розглянута у дослідженні Я.Ісаєвича “Українське книговидання: Витоки, розвиток, проблеми”, де висвітлюється роль книговидання у контексті культурного життя України та процесів державотворення. У праці Т.Ківшар “Український книжковий рух як історичне явище (1917 – 1923 рр.)” обґрунтовуються особливості книговидання та книгопоширення у період визвольних змагань українського народу, йдеться також і про видання дитячої книжки.

Певний інтерес для дослідження становлять: дисертація Н.Марченко “Видання для дітей в Україні 1917 – 1923 рр.: Історіографія, джерела, типологія”; стаття Л. Кусий “Видавництво “Світ Дитини” Михайла Таранька: Серія “Діточа Бібліотека” (1920 – 1939 рр.)”; бібліографічний огляд М.Вальо “Книговидавнича діяльність Українського педагогічного товариства “Рідна Школа”: 1881 – 1939 рр.”; публікації Х.Саноцької (“Олена Кульчицька і проблеми оформлення дитячих книг”); Е. Огар (“Українське книго- та пресовидання для дітей”). Огляд діяльності видавництв, товариств, спілок, які видавали дитячу книгу, подається у працях Б. Якимовича, І. Орлевич, Ж. Ковби, Т. Дубової, Б. Крив’яка, Є. Пшеничного, І. Моналатія, М. Васильчука та ін.

У згаданих виданнях підкреслюється важлива роль української дитячої книжки для всебічного розвитку українських дітей, національного виховання, яке відбувалось за складних історичних умов – онімечування, ополячування українського населення Східної Галичини, нищення української мови та шкільництва.

Важливою базою дослідження стали українські дитячі книжки Східної Галичини, а також документація видавництв, які її друкували та поширювали, фахові масові періодичні видання, бібліографічні, видавничо-книготорговельні списки та покажчики.

Дитячі книжки як основне джерело дослідження зберігаються у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України, науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка, Національному музеї у Львові, відділах Львівської галереї мистецтв (Музей мистецтва давньої української книги, музей “Русалка Дністрова”) у бібліотечних, архівних, музейних фондах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Дитячі книжки, не виявлені у книгосховищах, було вивчено за вторинними джерелами.

Окремого видання, яке б відображало репертуар української дитячої книжки, досі не існує. Тим часом Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України розпочала бібліографування українських друків, зокрема дитячих книжок. Видані шість томів “Репертуару української книги”, які охоплюють видання з 1798 до 1909 р., з виданням наступних томів – до 1916 р.

Прогалину у бібліографуванні української дитячої книжки у Східній Галичині, особливо міжвоєнного періоду, певною мірою заповнюють: бібліографічна інформація про українські друки, вміщена на сторінках періодичних видань; відображення дитячих видань у видавничо-книготорговельній бібліографії (видавничо-книготорговельні каталоги; видавничо-книготорговельні часописи; прикнижкова, прижурнальна, пригазетна, пристатейна бібліографія), яка є незамінимим джерелом і буде використана у майбутньому при укладанні репертуару української дитячої книжки.

Реконструкції видавничого репертуару сприяли персональні та тематичні бібліографічні покажчики: “Видання Івана Тиктора та концерну “Українська преса””, уклад. В.Денисюк; “Товариство “Просвіта” у Львові”, уклад. О.Бербека та Л.Головата; І. Монолатій “Коломийські книжкові видання 1864 – 1941 рр.”, а також систематичні, анотовані покажчики змісту: М. Комариця “Журнал “Дзвони”(1931 – 1939 рр.)”; С. Костюк ““Назустріч” (1934 – 1938)”; А. Кравчук “Індекс української католицької періодики Галичини 1871 – 1942”.

У Центральному державному історичному архіві у Львові знаходяться документальні матеріали, що висвітлюють редакційно-видавничий процес, історію заснування та діяльність окремих видавництв та друкарень, що зберігаються у фондах: Ф.528 – Видавництво “Світ Дитини”; Ф.529 – Адміністрація журналу “Наш Приятель”; Ф.206 – Українське педагогічне товаривство “Рідна Школа”; Ф.357 – Крип’якевич І., історик, дійсний член НТШ, педагог…; Ф.148 – Науково-літературне товариство “Галицько-Руська Матиця”; Ф.684 – Протоігуменат монастирів Чину Св. Василія Великого, 1575 – 1945 рр.; Ф.364 – Лукань Р.-С., священик, історик, бібліограф.

Цінним джерелом стали особисті фонди відділу рукописів ЛНБ
ім. В. Стефа-ника НАН України (Ф.142 – М.Шашкевича; Ф.57 – І. Калиновича; Ф.48 – Родини Заклинських; Ф.34 – В.Гнатюка; Ф.232 – Є.-Ю. Пеленського), в яких містяться відомості про видавництва, а також бібліографії та творчий доробок письменників, співробітників редакцій.

У дисертації опрацьована та використана тогочасна періодика, особливо фахові педагогічні, книгознавчі часописи, а також друковані органи видавничих установ, на сторінках яких публікувалися державні та нормативні акти щодо освітньої, видавничої діяльності, статистичні дані, цензурні списки тощо, які виходили у вигляді окремих брошур.

Значну джерельну цінність мають періодичні видання: “Учитель”, “Рідна Школа”, “Учительське Слово”, “Шлях навчання й виховання”, “Дзвони”, “Діло”, “Літературно-Науковий Вісник”, “Назустріч”, “Народня просвіта”, “Книжка”, “Бібліотечний порадник”, “Книжник”, “Українська книга”.

Мемуарна література, зокрема спогади освітян, письменників, видавців, переважно з діаспори, також становлять важливе джерело.

Отже, нагромаджений історіографічний матеріал та джерельна база дали змогу грунтовніше вивчити зазначену проблему, виконати поставлені наукові завдання.

Другий розділ – “Особливості утворення і функціонування видавництв української дитячої книжки” – присвячений висвітленню впливу соціально-політичних, культурно-освітніх процесів на видання українських дитячих книжок у Східній Галичині, діяльності видавництв, товариств, спілок.

Дослідження засвідчило, що піднесення українського руху у Східній Галичині в 1848 р. та заснування у Львові Головної Руської Ради, на домагання якої міністерство освіти Австро-Угорщини сприяло запровадженню української мови в школах краю, спонукало до розвитку шкільної та позашкільної освіти. Важливою подією у справі піднесення в краї статусу української мови було проведення у Львові “Собору руських вчених”, що суттєво позначилось на випуску української дитячої книжки.

Перший крок у виданні нової книжки для дітей здійснило товариство “Галицько-Руська Матиця” виданням “Читанки” М.Шашкевича (1850 р.), яка за мовою, змістом, способом подачі матеріалу започаткувала новий тип як навчальної, так і пізнавальної дитячої книжки, визначила шлях розвитку книговидання для дітей.

Під час реакції, що наступила після скасування конституції 1848 р., видання для українських дітей друкували “язичієм”. Вони містили матеріали, які спотворювали історію України, зазначаючи, що Австрія – “отєчєство наше”, а поляки та українці становлять один народ. В часи посилення полонізації (1860-ті роки) на дитячу літературу поширювались ідеї русофілів та народовців. Так, з друкарні Ставропігійського інституту вийшли дитячі книжки, на мові та змісті яких позначались ці ідеї. З 1864 р. спостерігалися поодинокі видання дитячих книжок, друкованих “язичієм” у Коломиї “твердим русином” М.Білоусом.

Після заснування у Львові товариства “Просвіта” (1868 р.) розпочалось поширення книжок, що виховували національну свідомість, підносили рівень освіти, культури українського народу. Товариство видавало поодинокі дитячі книжки (на початку діяльності спеціалізувалось на виданні навчальної книжки), популярні видання “для всіх”, “для народу”, особливо пізнавальні з історії та культури України, що певною мірою компенсувало брак дитячої літератури, формувало читацькі інтереси дітей, продовжувало традицію родинного читання.

Всупереч товариству “Просвіта” виникло москвофільське “Общество ім. М.Качковського”, яке з часом (30-ті роки ХХ ст. ) започаткувало “Бібліотеку для дітей”, намагаючись поширювати ідеї „єдіной Русі” за допомогою дитячих книжок.

Особливе значення для українського видавничого руху Східної Галичини мала діяльність Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (1873 р.) у Львові, з друкарні і накладом якого виходили дитячі книжки.

У дисертації відзначено, що до початку видавничої діяльності Руського Товариства Педагогічного (1881 р.), яке обґрунтувало концепцію національної школи та виховання, розбудовувало українське шкільництво у Східній Галичині, видання дитячих книжок мало епізодичний характер. Видавництво товариства (з 1912 р. – Українське Педагогічне Товариство, з 1926 р. – “Рідна Школа”) – слід вважати першим профільованим видавництвом, що ставило за мету забезпечення українських дітей, а також вчителів новою навчальною, методичною і дитячою літературою.

У той самий час “Бібліотека для рускої молодіжі” Ю.Насальського , що виходила з 1894 р. у Коломиї, засвідчила про спробу запровадження багатотомної книжкової серії для дітей шкільного віку. Незважаючи на русофільську орієнтацію, книжки цієї серії знайомили читачів з рідною та світовою літературою. Тут же на початку ХХ ст. вийшла серія з кольоровими ілюстраціями для найменших дітей – “Образкові книжки”, яку видала “Галицька Накладня” Я.Оренштайна.

Важливим для розвитку книгодрукування краю стало заснування з ініціативи М.Грушевського Українсько-Руської Видавничої Спілки (1899 р.), яка “служила національним і культурним інтересам українського народу” і певну увагу приділяла також випуску дитячих книжок.

На початку ХХ ст., коли постала потреба розвитку національної школи, етнічно-національного виховання, усвідомлювався брак українських книжок, і з метою їх створення та випуску засновувались комісії для підготовки нових українських підручників, орієнтація на національний зміст яких вплинула і на тематичну спрямованість дитячої літератури.

Пожвавлення діяльності українських видавництв сприяло збільшенню видань дитячих книжок. Рішення Першого Українського Просвітньо-економічного Конгресу (Львів, 1909 р.) та Першого Всеукраїнського з’їзду народного вчительства (Львів, 1914 р.) активізували випуск дитячої книжки, вплинули на розширення авторського складу і повніше забезпечення читацьких потреб українських дітей.

Незважаючи на незначні наклади, здебільшого неякісне поліграфічне виконання, відсутність державного фінансування та засилля книжкового ринку польськими і німецькими виданнями, книговидання для українських дітей, особливо наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. постійно розвивалося та вдосконалювалося.

Суттєвий вплив на розвиток видання книжок для дітей мав Закон “Про організацію державного видавництва шкільних книжок” (1918 р.), що забезпечував поширення літератури для дітей.

Привертає увагу видання А.Крушельницьким серії дитячих книжок “Нашим найменшим” (1917 – 1922 рр.), яка відзначалась якісним художнім оформленням.

Видавничий рух міжвоєнного періоду розвивався за умов польської окупації. Асиміляція охопила і книговидання для дітей. Позашкільна дитяча література, на відміну від навчальної книжки, мала більші можливості (однак і вона проходила апробацію-дозвіл до шкільних бібліотек) щодо публікування творів національно-патріотичної тематики. При недостатній кількості українських шкіл національне виховання здійснювалось позашкільними чинниками виховання: дім, церква, народні установи, преса, книжка, театр.

Видавництво “Світ Дитини”, засноване М.Тараньком, формувало і сприяло збереженню потреб у дитячій літературі Східної Галичини міжвоєнного періоду, здійснювало виховання українських дітей у національному дусі. В репертуарі видавництва широко представлена як оригінальна, так і перекладна література.

У цей самий час дитячі книжки виходили у видавництвах: М.Матвійчука, (Львів); “Русалка” Г.Гануляка (Львів); “Українська преса” І.Тиктора (Львів); “Бистриця” (Станіславів – Коломия); “Українська дітвора” (Львів); “Сині Дзвіночки” (Рогатин) та ін.

Якщо у другій половині ХІХ ст. релігійну дитячу книжку видавали переважно москвофіли, то у зв’язку з підвищенням ролі греко-католицької церкви, особливо у 20 – 30-х роках ХХ ст., пожвавленням її видавничої активності, греко-католицькі видавництва стали монополістами серед релігійних видавництв у друкуванні дитячих книжок релігійно-національної спрямованості (Видавництво Чину Святого Василія Великого, м. Жовква; Централія Марійських товариств, м.Львів; Літературно-видавничий інститут “Добра Книжка”, м.Львів).

У міжвоєнний період, коли значних успіхів досяг український кооперативний рух, Ревізійний Союз Українських Кооперативів ініціював видання дитячих книжок, які були об’єднані ідеєю розвитку української кооперації як економічної основи для незалежності держави.

Програма націоналістичного руху українців Східної Галичини міжвоєнного періоду зводилась до гасла: “Суверенна, самостійна, незалежна українська держава”, тому книговидання дитячої літератури підпорядковувалось випуску і поширенню книжок, спрямованих на збереження і утвердження національної ідентичності.

Аналіз видавництв, товариств, спілок за територіальними ознаками дав змогу виділити у Східній Галичині досліджуваного періоду львівський видавничий осередок як основний, засвідчити про існування коломийського та жовківського, а також про існування провінційних видавництв. Групування за видом власності засвідчило, що урядові видавництва не видавали українських дитячих книжок, їх випускали громадські та приватні осередки. Серед приватних видавництв переважали профільовані.

Художнє оформлення та ілюстрування дитячих книжок здійснювали, в основному, відомі галицькі художники М.Бутович, Я.Гніздовський, С.Гординський, І.Іванець, Е.Козак, О.Кульчицька, Ю.Крайківський, А.Манастирський, П.Ковжун, П.Андрусів, Ю.Кирієнко, Р.Стратійчук, О.Друченко, Ю.Сінгалевич, В.Петрук, О.Курилас, Л.Гец, Ю.Вовк, В.Цимбал, М.Фартух, В.Січинський, М.Дяченко та інші, тому видання, як правило, були високохудожні, однак більшість їх виходила у дешевому поліграфічному виконанні.

Дослідження засвідчило, що протягом усього періоду змінювалося читацьке середовище, якщо у другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. формувались читацькі інтереси українських дітей, то у 20 – 30-х роках ХХ ст. спостерігається зворотній процес – вивчення читацького попиту і одночасно вплив на нього. Так, напрям діяльності видавців міжвоєнного періоду значною мірою визначали потреби читачів, про що свідчать чисельні анкетування дітей.

У книговиданні дитячої літератури поодинокі назви дитячих книжок збільшились до 500 назв міжвоєнного періоду; від 200 – 400 примірників до середніх накладів 2 – 3 тис. примірників, найбільші сягали 15 тис.; від “випадкового” характеру видання дитячих книжок до утворення ряду профільованих видавництв, товариств, спілок, які заповнили книжковий ринок, ліквідували “голод” українських дітей на рідну книжку, а також поширювали дитячі книжкові видання за межами Східної Галичини.

У третьому розділі – “Тематико-типологічний аналіз книговидав-ничого репертуару” – охарактеризовано тематичний склад та типологічні особливості дитячих книжок.

У працях дослідників кінця ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. були визначені основи типологізації дитячої книжки: читацька адреса, цільове призначення, тематико-жанрова своєрідність. У міжвоєнний період сформувались основи української методології і методики підготовки видання та поширення дитячих книжок.

Дослідження засвідчило, що цільове призначення української дитячої книжки Східної Галичини – це сприяння вихованню, навчанню та соціалізації українських дітей за складних історичних умов іншомовного середовища, виховання в українських дітях почуття етнічної, національної приналежності, “пробудження” історичної пам’яті, національної гідності і одночасно поваги дітей до інших національностей, що проживали на етнічних українських землях. В основі виховання було покладено головні загальнохристиянські цінності.

Доведено, що коло дитячого читання охоплювало групи книжок за читацьким призначенням: “для дітей” (вік від двох до 12 років); “для молодіжі” (вік від 10 до 15 років); “для всіх” (не завжди була розрахована на дітей). Дослідження вікових категорій дітей дозволили визначити вік дитини читача-споживача дитячих книжок – від двох до 12 років включно.

Аналіз виявлених українських книжок для дітей дозволив розподілити їх за функціональним призначенням на світські та релігійні з подальшим поділом: світські на навчальну й дитячу книжку, а релігійні – на навчальну, богослужбову і дитячу.

Типологічна характеристика світських дитячих книжок дає підстави виокремити традиційні художні та пізнавальні видання, а також виділити пропагандистську дитячу книжку (спрямовану на утвердження національної ідеї: боротьби українців за волю, єдності українських земель; рідної мови та школи; української кооперації), необхідність видання якої усвідомлювалось за умов соціально-політичного, національного гноблення українського населення Східної Галичини.

Серед видань української світської дитячої книжки виявлена відсутність дитячих енциклопедій, хоча у той самий час виходили тематичні й універсальні читанки-енциклопедії. Не виявлено також книжкових видань календарів.

Типологічний аналіз української релігійної дитячої книжки дозволив виокремити художні та пізнавальні видання, визначити, що характерним було друкування календарів, а також “книжки-газетки”. Релігійні дитячі книжки відрізнялися від світських цільовим призначенням, тематикою та жанровими особливостями. Світська дитяча книжка була представлена значно ширше щодо типів і видів книжкових видань.

Відзначимо, що близько 80% дитячих книжок видавались у серіях (самостійних, серія-додаток до “дорослої” або популярної серії, були включені у загальну нумерацію в серії “для дорослих” або “для всіх”).

Українська дитяча книжка Східної Галичини досліджуваного періоду виконувала такі основні функції: виховну, пізнавальну, навчально-практичну, розважальну. Дитяча книжка сприяла всебічному розвитку дитини, її моральної, інтелектуальної сфери, формуванню релігійного світогляду, усвідомленню національної ідеї, організації дозвілля, набуттю практичних навичок. Вона була невеликою за обсягом, універсальної тематики, ілюстрованою, доступною за викладом матеріалу.

Для книговидавничого репертуару дитячої книжки був характерним поступовий перехід від релігійно-виховної і моралістичної тематики (це стосується 50 –70-х років ХІХ ст., за винятком незначної кількості пізнавальних видань та видань москвофільської тематики) до появи дитячих книжок різноманітного тематичного спрямування (80 – 90-і роки ХІХ ст.). З’являються видання з української історії та культури, а також дитячі книжки національно-патріотичної тематики.

У міжвоєнний період (нараховуємо найбільшу кількість тематичних груп) спостерігалась поява таких тематичних напрямів, як: українці у Першій світовій війні, тема визвольних змагань; прагнення державності; толерантності міжнаціональних взаємин. Актуальною залишається проблема еміграції українців.

Релігійна дитяча книжка була спрямована на формування релігійної свідомості, а також приналежності до певної конфесії. Так, видання москвофілів пропагували тему “єдіной церкви”. А на змісті дитячих книжок греко-католицьких видавництв відобразилися особливості греко-католицького світосприйняття, місійної праці, присутньою була тема правдивості віри та церкви, переслідувань за віру. Видання світських видавництв були тематично позаконфесійними.

У згаданий період зростає зацікавлення світських видавництв до релігійної тематики, а релігійних видавництв (переважно греко-католицьких) – до національно-патріотичної. Саме тоді з’являються численні національно-релігійні видання як окрема тематична група: тема українських церковних свят та традицій; моління дітей до Бога за Україну; тема релігійно-національного кодексу української дитини та ін.

Вплив москвофілів на тематику дитячих книжок спостерігався і у міжвоєнний період. Натомість “польська” тематика була присутня, здебільшого, у навчальних книжках.

Для світської дитячої книжки були характерні майже всі жанри художньої літератури. Перевагу становлять казки, байки, легенди, вірші, пісні, оповідання, перекази, коротенькі п’єси.

Жанрові особливості релігійної дитячої книжки характеризували велика кількість вертепів, релігійно-обрядових пісень, апокрифічних легенд, біблійних переказів, повчань, розважень, релігійних театральних вистав, а також житій святих при відсутності деяких жанрів народної творчості (наприклад, казки, байки).

Зазначимо, що близько 30 % видань української дитячої книжки припадає на драматичні твори. Це пояснюється тим, що за допомогою шкільних театральних вистав галицька інтелігенція прагнула охопити якомога більше українських дітей, активно впливати на їх почуття та свідомість.

Із збільшенням назв та накладів українських дитячих книжок розширюється тематико-типологічний спектр, з’являються нові види книжкових видань, спостерігається жанровий розквіт літературних творів.

У Висновках узагальнено основні результати дослідження:

1.Історія видання української дитячої книжки Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.) не була предметом комплексного історико-книгознавчого дослідження, однак накопичена певна історіографічна та джерельна база дозволила вирішити завдання, що сформульовані у дисертаційній роботі.

2. Репертуар української дитячої книжки регіону досліджуваного періоду формувався в руслі соціально-політичного, культурно-освітнього поступу українського народу, під впливом процесів перетворення його в націю.

3. Видання українських дитячих книжок Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.) можна умовно поділити на три етапи розвитку книговидання для дітей: перший – від “весни народів” до Першої світової війни (1848 – 1914 рр.), другий – від початку Першої світової війни до закінчення визвольних змагань (1914 – 1920 рр.), третій період – під владою Польщі (1920 – 1939 рр.).

Книговидання української дитячої літератури краю у складі Австрії та Польщі відбувалось поза межами офіційно-урядових установ за умов формальної правової бази при одночасному соціальному й національному тиску як з боку державних інституцій, так і місцевих урядовців.

Боротьба за державність, діяльність урядів ЗУНР, УНР були спрямовані на розвиток видавничої справи, зокрема випуску дитячої літератури, якій відводили важливу роль у навчанні та вихованні підростаючого покоління.

Незважаючи на несприятливі умови (“виживання”), книговидавнича справа, зокрема видання дитячих книжок, невпинно вдосконалюється, досягнувши свого найвищого розвитку в 20 – 30-х рр. ХХ ст. Після поразки у визвольних змаганнях видавничий рух українців Східної Галичини не занепав, а навпаки, активізувався. Відновили діяльність вже існуючі видавництва, товариства, спілки, створилися нові профільовані видавничі підприємства, які зуміли спільно з педагогами, письменниками, громадськими діячами організувати свою працю на професійному рівні, успішно конкуруючи, підпорядкувати її меті виховання високоморальної людини-патріота.

В умовах галицьких реалій видавцям, товариствам, спілкам доводилось не тільки формувати і відстоювати свої права на видання книжок для дітей мовою, яка або не була популярною (“престиж”), або взагалі не толерувалася, а й вирішувати питання змісту та форми дитячих книжок, які б виявились соціально-корисними і здатними витримувати жорстку конкурентну боротьбу з масовою, більш якісною у поліграфічному плані польською та німецькою книжкою. Фактично у 20 – 30-тих роках сформувались основи української методології і методики підготовки видання та поширення дитячої літератури, що і обумовило можливість виходу тогочасної дитячої книжки на міжнародну арену.

На перешкоді монополізації права української громадськості у формуванні та забезпеченні читацьких інтересів українських дітей були як так звані “зовнішні причини” (пануюча політика полонізації, зокрема освіти та виховання українських дітей; відсутність державного фінансування видавництв; цензурні перешкоди та ін.), так і “внутрішні”, на які неодноразово наголошувала тогочасна преса, – низька свідомість українців, певна байдужість до своїх національних справ, зокрема небажання вкладати кошти у “неприбуткову” справу. Зазначимо, що свідомість тогочасної української дитини регіону стала об’єктом впливу, не лише українців, поляків, австрійців, москвофілів, що і позначилося на мові, змісті, ілюстраціях, кількості назв, тиражах дитячих книжок.

4. Групування видавництв за хронологічними ознаками показує, що першим серед видавничих установ Східної Галичини нову українську дитячу книжку випустило товариство “Галицько-Руська Матиця” (з друкарні Ставропі-гійського інституту у Львові).

Першим профільованим видавництвом дитячої літератури стало громадське видавництво Руське Товариство Педагогічне, що сприяло розбудові українського шкільництва, випускало нові підручники та дитячі книжки.

Групування видавництв Східної Галичини за територіальними ознаками виділяє львівський видавничий осередок як основний, коломийський та жовківський, а також провінційні видавництва.

Групування видавництв за видом власності доводить, що урядово-офіційні видавництва не випускали українську дитячу книжку у краї, її видавали громадські та приватні. Серед приватних видавництв переважали профільовані. У кількісному відношенні загалом громадські видавництва майже не поступалися приватним.

Протягом усього періоду, що розглядається, простежується зростання назв та накладів видань. Від поодиноких дитячих книжок до більше як 500 назв міжвоєнного періоду; від 200 – 400 примірників до середніх тиражів у 2 – 3 тис., найбільші сягали 15 тисяч. За нашими підрахунками, за весь час видано близько 800 назв дитячих книжок, що переважно друкувалися у серіях, як правило, були високохудожніми, однак більшість з них виходила у дешевому поліграфічному виконанні.

5. За весь історичний період спостерігаємо зростання видань дитячих книжок соціально-функціонального та читацького призначення, а також тематико-жанрову еволюцію літературних творів для дітей. У міжвоєнний період дитяча книжка була представлена майже всіма типами і видами видань, які виходили з врахуванням особливостей сприйняття різних категорій дитячого читача. Відзначимо, що перехід від “вузької” (іноді шкідливої або “ніякої” для української дитини) тематики до появи широкого тематичного спектру дитячих книжок здійснювався у національно-державницькому напрямі: від тем “Австрія – батьківщина галицьких українців” та “єдіной Русі” до теми української державності. Одночасно виховувалась толерантність міжнаціональних взаємин.

Діяльність видавництв Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.)
сприяла нагромадженню великого науково-практичного досвіду у книговиданні дитячої літератури. Дитячі книжки того періоду пізніше було передруковано у діаспорі та в незалежній Україні.

Отже, отримані результати дають можливість відтворити історію видання української дитячої книжки Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.), визначити її особливість та тенденції розвитку. Дисертаційна робота не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. На часі укладання повного репертуару української дитячої книжки регіону окресленого періоду; реконструкція архівів окремих видавців та видавництв; вивчення взаємовпливу українського, польського та єврейського книгодрукування для дітей, функціонування їх продукції у поліетнічному читацькому середовищі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Корнєєва Г. Українська дитяча книжка Галичини (друга половина ХІХ ст. –
1939 р.): Історико-книгознавчий аспект / Львівська галерея мистецтв; Музей “Русалка Дністрова”; Музей-садиба Маркіяна Шашкевича. – Львів, 2004. – 300 с.

2. Корнєєва Г. Друкована українська книга та преса для дітей у Галичині (кін. ХІХ – І пол. ХХ ст.) // Бібл. вісн. – 1999. – №2. – С. 25 – 28.

3. Корнєєва Г. Видавничо-книготорговельні каталоги Галичини як бібліографічне джерело для вивчення української дитячої книжки // Вісн. Книжкової палати. – 2001. – № 9. – С. 18 – 22.

4. Корнєєва Г. Тематичний розвиток українських дитячих книжок, виданих у Східній Галичині (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Вісн. Книжкової палати. – 2003. – № 9. – С. 37 – 40.

5. Корнєєва Г. Видання читанок у Галичині в ІІ пол. ХІХ – І пол. ХХ ст. (до 1939 р.) // Палітра друку. – 1999. – № 3. – С.74 – 77.

6. Корнєєва Г. Єврейська тема на сторінках друкованих українських видань для дітей першої половини ХХ ст. // Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи: Зб. наук. праць / Інститут юдаїки; Національна б-ка України ім. В.І. Вернадського. – К., 1998. – С.235 – 238.

7. Ювілей Маркіяна Шашкевича в музеях Львівської галереї мистецтв / Автор- упоряд. Г. Корнєєва. – Львів: „Простір М”, 2002. – 224 с.

АНОТАЦІЯ

Корнєєва Г.В. Українська дитяча книжка Східної Галичини: історико-книгознавчий аспект (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08. – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. – Київський національний університет культури і мистецтв. – Київ, 2005.

У дисертації вперше здійснена спроба історико-книгознавчого вивчення українських дитячих книжок Східної Галичини (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.). Досліджено особливості утворення і функціонування видавництв, товариств, спілок, які їх випускали. Подається характеристика видавничих репертуарів. Визначені шляхи книгопоширення.

Проведено типологічний аналіз дитячих книжок: соціально-функціонального та читацького призначення, еволюції змісту та різновидів видань. Підкреслена важлива роль друкованого слова у вихованні гармонійно розвинутої, національно свідомої та християнської особистості в складних історичних умовах.

Ключові слова: Східна Галичина, дитяча книжка, видавництво, репертуар, типологія книги.

АННОТАЦИЯ

Корнеева Г.В. Украинская детская книжка Восточной Галичины: историко-книговедческий аспект (вторая половина ХІХ ст. – 1939 г.) –Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 00.07.00.08 – книговедение, библиотековедение, библиографоведение. – Киевский национальный университет культуры и искусств. – Киев, 2005.

В диссертации на основе изучения историографической и источниковедческой базы проанализирована история издания украинской детской книги Восточной Галичины (вторая половина XIX ст.