ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д.УШИНСЬКОГО (м. Одеса)

КОШЛАНЬ ІРИНА ГРИГОРІЇВНА

УДК 152.26+152.34+370.153

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОСТІ ПІДЛІТКІВ ТА СТИЛІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

19.00.07 –педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Саннікова

Ольга Павлівна, Південноукраїнський державний

педагогічний університет імені К.Д.Ушинського

(м. Одеса), завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, професор,

член–кореспондент АПН України Балл Георгій

Олексійович, Інститут психології імені Г.С. Костюка

АПН України, завідувач лабораторією методології і

теорії психології;

- кандидат психологічних наук, доцент Колот

Світлана Олександрівна, Одеський національний

політехнічний університет, завідувач кафедри

соціології та психології;

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені

М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки

України, кафедра психології (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться „27“ травня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського за адресою: 65008, м.Одеса, вул. Ніщинського, 1, ауд. 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського за адресою : 65008, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд. 14.

Автореферат розісланий “26“ квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибух Л.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження обумовлена, перш за все, необхідністю подальшої теоретичної та практичної розробки проблеми емоційності на різних етапах онтогенезу особистості. Відомо, що емоційність як стійка властивість індивідуальності, як одна з психологічних складових темпераменту (Б.М.Тєплов, В.Д.Небиліцин, А.Є.Ольшаннікова) виконує системоутворюючу функцію у структурі рис особистості та окремих її якостей (О.П.Саннікова); емоції (В.К.Вілюнас, Г.С.Костюк. П.В. Сімонов, О.Я. Чебикін та ін.) та емоційність (А.Є.Ольшанникова, О.І.Палей, В.О.Пінчук, І.В.Пацявичюс, І.А.Переверзєва) беруть участь у регуляції діяльності, є детермінантами успішності діяльності та спілкування (О.П.Саннікова).

Одночасно у ряді досліджень відзначається уразливість, у першу чергу, емоційної сфери особистості як дорослих, так і підлітків (Г.О.Балл, М.І.Буянов, М.Г.Гаранян, О.І.Захаров, Г.Крайг, І.Г.Колумба, С.О.Колот, С.Д.Максименко. В.Ф.Моргун, Н.Ньюкомб, Ф.Райс, С.С.Ракітянська, О.Ш.Тхостов, А.Б.Холмогорова, Е.Г.Ейдеміллер, В.Юстіцкіс та ін.). Саме тому дослідження емоційної сфери особистості на сучасному етапі, який характеризується підвищеною емоціогеністю, що обумовлена соціальними перебудовами у сучасному суспільстві, у період соціальних змін, є актуальним і значущим.

Крім того, враховуючи те, що саме у підлітковому віці закладаються основи наступного емоційного життя у зрілі роки (П.М.Якобсон), враховуючи підвищену емоційну чутливість підлітка до впливів сучасного соціуму, виникає необхідність у дослідженні індивідуального середовища дитини. Компонентом такого індивідуального середовища і найважливішою детермінантою розвитку дитини, у тому числі і підлітка, є стиль сімейного виховання (О.М.Авдейонок, Д.Баумрінд, Ф.Б.Березін, Т.В.Барлас, Д.В.Бєрко, Н.І.Коритченкова, А.В.Губа, О.В.Лібін, А.ЄЛичко, О.П.Макушина, О.О.Мухаматуліна, Г.Х.Махортова, Р.Ж.Мухамедрахімов, М.В.Полєва, О.С.Понькіна, Є.Л.Птічкіна, І.В.Равич-Щербо, М.Раттер, О.Є.Роміцина, Н.В.Самоукіна, О.Т.Соколова, І.Г.Чеснова, А.С.Співаковська, О.В.Філіппов, О.В.Шапатіна, Л.М.Шипіцина, М.І.Христофорова, Л.Д.Шнейдер, Е.Г.Ейдеміллер, В.Юстіцкіс, C.Cooper, S.McGuire, A.Pike, D.Reiss, E.M.Hetherington та ін.).

Незважаючи на те, що у психології є чимало робіт, у яких розглядаються ті чи інші аспекти емоційної сфери підлітка (Л.І.Бершедова, Т.О.Гаврилова, І.В.Дубровіна, М.В.Єрмолаєва, О.Ф.Ідобаєва, І.С.Кон, Г.Крайг, Н.С.Курек, К.С.Лебединська, А.Є.Личко, К.Н.Поліванова, І.П.Мєлєшенкова, В.С.Мухіна, М.С.Пономарьова, А.М.Прихожан, Ф.Райс, А.О.Реан, А.Фрейд та ін.), фактично відсутні дослідження, в яких вивчалися б стійкі індивідуально-психологічні особливості його емоційності, особливо у контексті стилів сімейного виховання.

Актуальність даної теми визначається також необхідністю вирішення проблеми оптимізації дитячо-батьківських взаємин у сім’ях, де є підлітки, та гармонізації взаємин у сім’ї в цілому, втілення у практику виховання підростаючого покоління принципу особистісно зорієнтованого підходу.

Усе сказане і зумовило вибір теми дослідження „Психологічні особливості емоційності підлітків та стилі сімейного виховання”.

Зв’язок роботи з науковими планами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (№ 0197V008545). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 25.02.2003 р.). Автором досліджувались психологічні особливості емоційності підлітків та стилі сімейного виховання.

Мета дослідження – теоретичне та емпіричне обґрунтування співвідношення між психологічними особливостями емоційності підлітків та стилями сімейного виховання.

Завдання дослідження:

1. На підставі теоретико-методологічного аналізу літератури обґрунтувати підходи до дослідження проблеми емоційності підлітків у співвідношенні зі стилями сімейного виховання, розглянути структуру цих явищ, їх психологічний зміст та специфіку проявів у підлітковому віці.

2. Розробити комплекс діагностичних методик, релевантних меті та завданням дослідження; створити психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення емоційності підлітків та їх батьків як членів однієї сімейної системи.

3. Емпірично дослідити якісні показники емоційності, широкий спектр властивостей особистості, характеристики стилю сімейного виховання та співвідношення між ними.

4. Визначити типи емоційності (комбінації емоційних модальностей) підлітків та їх батьків і вивчити можливі варіанти їх сполучень.

5. Дослідити прояви психологічних властивостей особистості, в тому числі акцентуйованих рис, у підлітків – представників різних типів емоційності.

6. Виявити стилі сімейного виховання та їх специфіку в сім’ях підлітків, які розрізняються за типом емоційності.

Об’єкт дослідження – емоційність підлітків в сім’ях з різними стилями сімейного виховання.

Предмет дослідження - якісні характеристики емоційності підлітків, стилі сімейного виховання та співвідношення між ними.

Гіпотеза дослідження.

Спираючись на положення психології про те, що емоційність як стійка властивість індивідуальності здійснює конституюючий вплив на структуру рис особистості, на специфіку її психологічних властивостей, а основною та спільною для всіх стилів сімейного виховання складовою є емоційне ставлення до дитини (прийняття або відторгнення), ми припустили, що:

по-перше, у підлітковому віці емоційність, яка є стійкою властивістю індивідуальності, здійснює конституюючий та системоутворюючий вплив на структуру рис особистості; індивідуальні особливості емоційності представлені сполученням її якісних параметрів, які закріплені у певному її „типі” (диспозиції);

по-друге, стиль сімейного виховання, який, певною мірою, є результатом взаємодії індивідуально-типових особливостей емоційності батьків та дитини, в свою чергу впливає на прояви емоційності дитини, підтримуючи чи маскуючи їх.

Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної та психолого-педагогічної літератури; емпіричні: спостереження, бесіда, тестування, опитування, аналіз продуктів діяльності, контент-аналіз творів; методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні. У психодіагностичний комплекс увійшли як традиційні стандартизовані методики, так і нові. До першої групи методик належать: „16-факторний особистісний опитувальник” форми А і Б (Р.Кеттелл); „Патохарактерологічний діагностичний опитувальник” (А.Є.Личко); „Аналіз сімейних взаємин” (АСВ) (Е.Г.Ейдеміллер) та малюнкова проективна методика „Сімейна соціограма”. До другої групи – „Ситуаційний тест-опитувальник емоційності сім’ї” у самооціночній та експертній версії (О.П.Саннікова, І.Г.Кошлань. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 8836).

Вибірку склали 189 сімей студентів та викладачів Одеського педагогічного коледжу. Вибірка орієнтована на другу фазу підліткового віку за міжнародною класифікацією -14-18 років.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше теоретично і емпірично доведено, що особливості емоційності в підлітковому віці пов’язані з найважливішим компонентом індивідуального мікросередовища – стилем сімейного виховання;

- уточнено компонентний склад якісних показників емоційності, який представлений паттернами таких емоційних переживань, як спокій, радість і гумор, гнів, страх, печаль, байдужість;

- вперше виявлені та описані варіанти комбінацій типів емоційності (емоційні диспозиції) підлітків та їх батьків як членів однієї сімейної системи;

- вперше простежено в підлітковому віці конституюючий вплив емоційності на структуру рис особистості, отримані нові відомості про емоційність підлітків, яка виявляється у специфіці сполучень індивідуально-психологічних рис особистості;

- виявлені та описані характеристики стилю сімейного виховання в сім’ях підлітків – представників різних типів емоційності;

- отримані нові знання про взаємовідносини і взаємовплив емоційності членів сім’ї (підлітків і батьків) та стилів сімейного виховання.

Теоретична значущість дослідження полягає у поповненні відомостей про специфіку емоційності у підлітковому віці; про компонентний склад її якісних характеристик та їх сполучень у підлітків; про конституюючу та системоутворюючу функцію емоційності; а також в отриманні нових знань про стилі сімейного виховання в сім’ях підлітків, які розрізняються за типом емоційності.

Практична цінність отриманих результатів.

Результати дослідження впроваджені в процес викладання окремих розділів загальної, вікової, педагогічної та соціальної психології у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (акт № 07/08 від 10.06.2004 р.), в Одеській філії Міжрегіональної Академії управління персоналом (акт № 285 від 13.12.2004 р.), а також в практику роботи психологічної служби Одеської загальноосвітньої школи–інтернату І–ІІІ ступеня гуманітарно–естетичного профілю № 1 (акт № 295 від 20.12.2004 р.).

Самостійну практичну цінність має надійний та валідний ситуаційний тест – опитувальник емоційності сім’ї, який може бути використаний як в наукових, так і практичних цілях.

Особистий внесок автора. У працях, написаних у співавторстві, здійснив постановку проміжних дослідницьких завдань на різних етапах створення та апробації методики, самостійно провів емпіричне дослідження, здійснив математико–статистичну обробку та інтерпретацію отриманих даних.

Надійність та вірогідність забезпечена вихідними теоретичними позиціями; відповідністю надійного та валідного психодіагностичного інструментарія меті та завданням дослідження; застосуванням сучасного апарату математичної статистики; поєднанням кількісного, якісного та змістовного аналізів даних, зіставленням отриманих результатів з даними існуючих досліджень, а також репрезентативністю вибірки досліджуваних.

Апробація результатів. Матеріали та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях (Вінниця, 2002; Харків, 2002; Одеса, 2004); на всеукраїнських науково-практичних конференціях (Одеса, 2002; 2003; Київ, 2003); щорічно (2000-2004 р. р.) на засіданнях кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського.

Публікації. Результати дослідження представлені у 10 публікаціях, серед яких 4 статті надруковані у фахових наукових виданнях України та 1 свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір (№8836).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації 245 сторінок, з них 170 сторінок основного тексту, таблиць - 32, малюнків - 3, список використаної літератури містить 333 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, поставлено мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт та предмет, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження, публікації за темою дисертації та відомості про її структуру.

У першому розділі „Теоретико-методологічний аналіз індивідуально-типових особливостей емоційності підлітків та стилів сімейного виховання” висвітлено уявлення про структуру і функції емоційності як стійкої властивості індивідуальності у контексті сучасних досліджень, охарактеризовано підходи до дослідження емоційності в онтогенезі, висвітлено особливості емоційної сфери особистості сучасних підлітків, розкрито місце емоційності в структурі властивостей особистості підлітків, показано співвідношення з акцентуаціями характеру, обговорено стиль сімейного виховання як компонент унікального середовища дитини, у зв’язку з чим уточнено поняття „стиль сімейного виховання”, охарактеризовано сучасні типології стилів сімейного виховання, а також погляди сучасних психологів на співвідношення стилю сімейного виховання та властивостей особистості батьків і дітей. Таким чином, науковий пошук здійснювався за трьома напрямками: перший пов’язаний з системним аналізом емоційності підлітків у єдності трьох його аспектів – структурного, функціонального і генетичного; другий – з теоретичним дослідженням стилю сімейного виховання як найважливішої детермінанти розвитку дитини; третій – з пошуком співвідношення між емоційністю підлітків та стилями сімейного виховання як компонентами однієї сімейної системи.

Розглядаючи емоційність як стійку властивість індивідуальності, ми спиралися на основні положення системного аналізу емоційності, який здійснила О.П.Саннікова у контексті континуально-ієрархічного підходу до структури рис особистості. На відміну від актуальних (ситуативних) емоцій, емоційність характеризує стійку (позаситуаційну) схильність людини до переживань емоцій певної модальності. З позицій континуально-ієрархічного підходу під емоційністю розуміють інтегральне, структурне утворення особистості, яке характеризується сполученням різнорівневих показників, при цьому якісні (модальність і знак) характеристики визнаються основними в структурі емоційності. Функціональний аспект системного аналізу емоційності зводиться до наступних основних положень: емоційність виконує системоутворюючу функцію стосовно як всієї структури особистості, так і окремих її властивостей; значною мірою визначає чутливість до емоціогенних умов діяльності і спілкування; обумовлює фільтрацію середовищних впливів, пропускаючи одні і блокуючи інші; є ланкою, яка пов’язує діяльність та актуальні емоції, а також регулятором діяльності та спілкування, однією з умов їх успішності (О.П.Саннікова).

Аналіз емоційності у контексті вікової психології пов’язаний з необхідністю звернення до генетичного методу, який, в свою чергу, передбачає розгляд підходів до дослідження емоційності в онтогенезі. Перш за все, слід відзначити, що В.Д.Небиліцин, В.С.Мерлін, В.М.Русалов, H.H.Goldsmist, J.Campos, A.Thomas, S.Chess, А.H.Buss, R.A.Plomin, M.K.Rothbart, J.Kagan та інші вважали, що емоційність, зокрема її динамічні і, деякою мірою, якісні характеристики, обумовлена генотипом, виявляється у ранньому дитинстві, характеризується відносною стабільністю, крос-ситуативна.

Характеризуючи емоційну сферу сучасних підлітків, дослідники (М.Г.Гаранян, І.В.Дубровіна, О.І.Захаров, Г.Крайг, С.О.Колот, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, Н.Ньюкомб, А.М.Прихожан, Ф.Райс, С.С.Ракітянська, А.В.Старовойтов, О.Ш.Тхостов, А.Б.Холмогорова, Е.Г.Ейдеміллер, В.Юстіцкіс та ін.), перш за все, відмічають її особливу уразливість, схильність до виникнення підвищеної тривожності, до депресивних станів, нейротизму, агресії тощо. Особливості емоційності підлітків виявляються також у розширенні паттернів емоційних переживань, збагаченні їх палітри. Уточнення якісної структури емоційності підлітка дозволило нам представити її паттернами таких емоційних переживань, як спокій, радість і гумор, гнів, страх, печаль, байдужість. При цьому під „спокоєм” розуміється стійке, переважне реагування на зміни навколишнього середовища емоцією саме цієї модальності, „байдужість” визначається як „невключеність, відчуженість від ситуації при наявності різних емоційних реакцій низького рівня інтенсивності” (О.П.Саннікова), гумор розглядається як „особливого роду радість” (М.Аргайл), „як переживання незлобливо-глузливого ставлення до кого- але чого-небудь” (Є.П.Ільін). Особлива увага у дослідженнях (О.О.Ідобаєва, К.Джеклін, А.В.Кременецька, Е.Маккобі, І.П.Мєлєшенкова, М.С.Пономарьова та інш.) приділяється вивченню стійких переживань, властивих підлітковому віку. Теоретичний аналіз численних досліджень, проведених в останні роки як на дорослих (Р.В.Бєлоусова, І.В.Бринза, О.А.Кисельова, О.А.Орищенко, О.П.Саннікова, А.В.Сергеєва та ін.), так і на підлітках (А.А.Дудникова, О.Ф.Ідобаєва, А.П.Кепалайте, А.О.Реан, В.В.Суворова та ін.), дозволив висунути припущення про зв’язок емоційності з індивідуально-психологічними особливостями особистості в підлітковому віці, в тому числі і з акцентуаціями характеру.

Одне з завдань нашого дослідження пов’язане з вивченням стилю сімейного виховання як важливішого компонента індивідуального середовища дитини. Поняття „стиль сімейного виховання” належить у психологічній літературі до широкого та багатозначного понятійного апарату дитячо-батьківських взаємин. Під стилем сімейного виховання розуміється багатомірне утворення, яке включає ставлення батьків до дитини та переживання цього ставлення (емоційний компонент), особливості сприйняття та розуміння характеру дитини (когнітивний компонент), поведінкові стереотипи, які практикуються відносно дитини (поведінковий компонент). Емоційний компонент дослідники вважають найважливішим, визначаючим (А.Я.Варга, О.В.Буренкова та ін.). У вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі представлені роботи, у яких запропоновано як опис, так і порівняльний аналіз різних типологій сімейного виховання (О.В.Буренкова, О.О.Бикова, Л.І.Вассерман, А.Я.Варга, І.О.Горькова, Є.Л.Дугарова, Е.Г.Ейдеміллер, Г.Крайг, А.Є.Личко, І.М.Марковська, Е.Маккобі, Дж.Мартін, В.М.Мініяров, О.Є.Роміцина, В.Юстіцкіс, О.М.Спірєва та ін.). В дослідженні стилів сімейного виховання ми спираємось на типологію Е.Г.Ейдеміллера, який виділяє „поблажливу гіперпротекцію”, „емоційне відторгнення”, „гіпопротекцію”, „домінуючу гіперпротекцію”, „підвищену моральну відповідальність”, „жорстоке поводження”

Аналіз численних досліджень дозволив висунути припущення про те, що стиль сімейного виховання визначається взаємодією та взаємовпливом індивідуально-типових особливостей емоційності підлітків та їх батьків (поряд з іншими чинниками) та, разом з тим, здійснює зворотній вплив на прояви емоційності кожного з учасників інтеракцій, підтримуючи або маскуючи їх. Проблему співвідношення емоційності підлітків та стилів сімейного виховання ми розглядали у контексті системного підходу, вважаючи дані феномени компонентами однієї сімейної системи. Концептуальною основою нам слугували основні положення теорії систем (Л.Берталанфі, В.А.Ганзен, М.С.Каган, Б.Ф.Ломов, В.В.Нікандров, І.Прігожин, О.Раппопорт та ін.) та уявлення сучасних психологів про взаємодію властивостей особистості членів однієї сімейної системи, в тому числі їх емоційних сфер, і перш за все, матері та дитини (Е.Берн, В.В.Бойко, О.В.Буренкова, О.Л.Григоренко, Г.Крайг, Н.С.Курек, О.В.Лібін, М.І.Лисина, Т.М.Марютіна, І.В.Равіч–Щербо, А.О.Реан, Е.Е.Роміцина, Н.В.Самоукіна, Г.Г.Філіппова, О.В.Шапатіна та ін.).

У другому розділі „ Організація та методи емпіричного дослідження емоційності підлітків та стилів сімейного виховання” описано процедуру дослідження, висвітлено основні його етапи, обгрунтовано вибір методик дослідження, наведено результати стандартизації оригінального ситуаційного тест–опитувальника емоційності сім’ї.

Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи. На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження та вибірка стандартизації. Формуючи нашу вибірку, ми виходили з необхідності залучити до дослідження типові українські сім’ї, які мають дітей – підлітків у 15–18 - річному віці. Вибірка була сформована на базі Одеського педагогічного коледжу, що обґрунтовано такими моментами: наявність типових нуклеарних сімей; наявність як міських, так і сільських сімей; висока мотивація членів сім’ї до участі у дослідженні, яка підтримувалася бесідами з батьками та підлітками про психологічні особливості підліткового віку, особливості дитячо-батьківських взаємин. В проведенні нашого дослідження брали участь як повні сім’ї - 151 сім’я, так і неповні – 38 сімей, всього 189 сімей (підлітків - 189, матерів -188, батьків – 152). Крім нуклеарних сімей (сім’я, яка складається з двох поколінь – батьків та дітей), у вибірку ввійшли й розширені сім’ї (сім’ї з трьох і більше поколінь). Окремо вибірка стандартизації склала 159 сімей.

На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені Шістнадцятифакторним опитувальником Р.Кеттелла (форми А і Б), Патохарактерологічним діагностичним опитувальником А.Є.Личко, опитувальником “Аналіз сімейних взаємин” (АСВ) Е.Г.Ейдеміллера, проективною методикою “Соціограма сім’ї”. На цьому ж етапі розроблявся оригінальний „Ситуаційний тест-опитувальник емоційності сім’ї”. Результати стандартизації й апробації даної методики показали достатню міру її надійності та валідності.

На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики емоційності підлітків та їх батьків, індивідуально-психологічні особливості підлітків, акцентуації їх характеру, визначені типи емоційності членів сім’ї та стилі сімейного виховання. На протязі наступних етапів з кожною сім’єю проводилася індивідуальна консультація за результатами психологічного дослідження.

Комп’ютерна математико-статистична обробка даних відбувалася за допомогою кількісного (кореляційного) аналізу, здійсненого шляхом використання статистичного пакету SPSS 10.0, і якісного (метод „асів” та „профілів”). Статистичним критерієм достовірності відмінностей слугував t-критерій Ст’юдента для незалежних вибірок.

У третьому розділі „Результати дослідження емоційності підлітків та стилів сімейного виховання, їх обговорення” наведені дані про зв’язки між якісними показниками емоційності підлітків і їх батьків, отриманими методами самооцінки та експертної оцінки; між показниками емоційності підлітків та властивостями особистості підлітка; між показниками емоційності підлітків та параметрами стилю сімейного виховання, а також між показниками емоційності матерів та параметрами стилю сімейного виховання. Визначені та проаналізовані типи емоційності членів сім’ї (підлітків та батьків); вивчені індивідуально-психологічні особливості особистості („психологічні портрети”) підлітків – представників різних типів емоційності; зіставлені типи емоційності підлітків з їх акцентуаціями характеру; розглянуті стилі сімейного виховання в сім’ях підлітків.

В результаті кореляційного аналізу було встановлено, що оцінка підлітками власних характеристик емоційності (самооцінка) значуще корелює з оцінкою матерів (експертна оцінка) за такими однойменними показниками, як спокій (Сп) та печаль (П), з оцінкою батьків (експертна оцінки) за показниками печаль (П), страх (С) та гумор (Гм). Значущі кореляційні зв’язки були виявлені також між експертними оцінками батьків і матерів за модальностями страх (С) та гумор (Гм).

З’ясовано, що оцінка підлітками характеристик емоційності батьків (експертна оцінка) за більшістю однойменних показників достовірно корелює з самооцінками батьків і, в першу чергу, матерів. Крім того, експертні оцінки підлітків виявляють тенденцію до співпадання за більшістю однойменних показників з експертними оцінками батьків (особливо матерів) при оцінюванні один одного. Кореляційний аналіз однойменних показників емоційності батьків та матерів, отриманих методом експертних оцінок підлітків, виявив абсолютний позитивний зв’язок .

Встановлено, що між показниками емоційності підлітків та індивідуально-психологічними особливостями їх особистості (факторами особистості за Р.Кеттеллом) існують значущі взаємозв’язки, причому додатні та від’ємні емоційні модальності пов’язані з протилежними полюсами одних і тих самих факторів. Особливо яскраво ця тенденція виявилася відносно показників радості (Р), гумору (Гм), з одного боку, та показників гніву (Г) і страху (С), з іншого, а саме: емоції модальностей радість (Р), гумор (Гм) пов’язані з від’ємним полюсом вторинного фактору QІІ- (відсутність тривожності), а гнів (Г) і страх (С)– з додатнім полюсом вторинного фактору QІІ+ (тривожність); емоції модальностей радість (Р), гумор (Гм) пов’язані з додатнім полюсом вторинного фактору QІ+ (екстраверсія), а печаль (П) і страх (С) - з від’ємним полюсом вторинного фактора QІ- (інтроверсія). Характер цих зв’язків пояснюється психологічним змістом показників емоційності.

Виявлено, що між показниками емоційності підлітків, показниками емоційності матерів та параметрами стилю сімейного виховання існують значущі взаємозв’язки. Наявність всіх означених зв’язків вказує на співставленість психологічних феноменів, що досліджуються, та на можливість їх подальшого вивчення шляхом якісного аналізу.

В результаті якісного аналізу за допомогою методу „асів” було встановлено 6 мономодальних (домінування однієї з емоційних модальностей) і 23 полімодальних (одночасне домінування декількох емоційних модальностей) типів емоційності у підлітків, 6 мономодальних і 28 полімодальних типів у матерів, 6 мономодальних і 23 полімодальних типи у батьків. Причому найбільш представленими за кількістю осіб виявилися всі мономодальні групи (типи), порівняно з полімодальними (як серед підлітків, так і батьків). Слід зазначити, що найбільш розповсюдженим виявився тип „радість” (підлітки - 13,2 %, матері – 12,2 %, батьки – 17,1 %), а мінімально представленим –тип „страх” (підлітки – 5,8 %, матері – 4,7 %, батьки – 0,6 %) , особливо серед батьків, що свідчить про те, що „страх” є найменш характерною для чоловіків емоцією.

Аналіз отриманих результатів підтвердив наявність всіх варіантів комбінацій домінуючих емоційних модальностей (типів емоційності) підлітків та їх батьків у досліджуваних сім’ях, які були попередньо теоретично виділені. Встановлено, що у більшості досліджуваних сімей (68,6 %) типи емоційності підлітків (емоційні диспозиції) частково або повністю співпадають з типами емоційності матерів. Даний факт пояснюється тим, що роль матері як емоційно значущого дорослого не зменшується, а, навпаки навіть зростає в підлітковому віці, саме тому матір більшою мірою, ніж інші члени сім’ї, впливає на емоційну сферу дитини. При цьому, по–перше, діє механізм ідентифікації як механізм, перш за все, емоційного ототожнювання підлітка з емоційно значущою людиною, по–друге, підліток сприймає і відтворює, головним чином, ті характеристики емоційності матері, які конгруентні його власним особливостям (селективна функція емоційності). У багатьох сім’ях на даному етапі життєвого циклу зберігається механізм реципрокного впливу, завдяки якому батьки і підлітки впливають один на одного.

За допомогою методу „профілів” виявлено, що кожному типу емоційності у підлітків відповідає специфічне якісно-кількісне поєднання індивідуально-психологічних особливостей особистості (факторів особистості за Р.Кеттеллом) (див. рис.1). Наявність даних поєднань, по-перше, дозволяє вивчити „психологічні портрети” представників кожного типу у контексті широкого спектру властивостей особистості, по-друге, здійснити порівняльний аналіз між означеними профілями, „психологічними портретами”, що властиві представникам різних типів емоційності.

Рис.1 Профілі особистості (за Р.Кеттеллом) підлітків – представників мономодальних типів емоційності.

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності „байдужість ” властиві кортикальна жвавість (QIII+), сила „Я” (C+), суворість, жорстокість (I-), практичність (M-), відчуженість (A-), контроль бажань (Q3+), відсутність тривожності (QII-).

Представники групи з домінуванням емоційної модальності „спокій ” характеризуються слабкістю “Зверх-Я” (G-), імпульсивністю (Q3-), нерішучістю (H-),слабкістю „Я” (C-), довірливістю (L-), тривожністю (QII+).

Представники групи з домінуванням емоційної модальності „гнів” відрізняються слабкістю „Я” (C-), залежністю від групи (Q2-), суворістю, жорстокістю (I-), тривожністю (QII+), афектотімією (А+), екстраверсією (QI+), підозрілістю (L+), фрустрованістю (Q4+).

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності „печаль” властиві нерішучість (H-), стурбованість (F-), відчуженість (A-), інтроверсія (QI-),. схильність до почуття провини (O+), конформність (E-), довірливість (L-).

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності „страх” властиві конформність (E-), інтроверсія (QI-), імпульсивність (Q3-), стурбованість (F-), покірливість (QIV-), консерватизм (Q1-), практичність (M-), нерішучість (H-).

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності „радість” властиві конформність (E-), сміливість (H+), чуттєвість (QIII-), самовпевненість (О-), залежність від групи (Q2-), підозрілість (L+).

При вивченні специфіки стилів сімейного виховання в сім’ях підлітків, які розрізняються за типом емоційності, за допомогою якісного аналізу (метод „профілів”), змістовного аналізу, а також зіставлення отриманих даних з результатами інших досліджень, наших спостережень, бесід з досліджуваними та їх батьками, було встановлено, що певні поєднання рис сімейного виховання в сім’ях підлітків – представників груп з домінуванням певної емоційної модальності утворюють той чи інший стиль негармонійного сімейного виховання, а саме:

- в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „байдужість” переважає домінуюча гіперпротекція, тобто поєднання гіперпротекції (Г+), поблажливості (У+), недостатності вимог-обов’язків (Т-), надмірності вимог-заборонів (З+), мінімальності санкцій (С-). Психологічні причини порушень у сімейному вихованні – фобія втрати дитини (ФВ), проекція власних небажаних якостей на підлітка (ПНЯ), виховна невпевненість батьків (ВН), нерозвиненість батьківських почуттів (НБП);

- в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „спокій” – емоційне відторгнення, тобто поєднання гіпопротекції (Г-), недостатності вимог-обов’язків (Т-), надмірності вимог-заборонів (З+), надмірність санкцій (С+). Психологічні причини порушень у сімейному вихованні – нестійкість стилю виховання (Н), проекція власних небажаних якостей на підлітка (ПНЯ), перевага дитячих якостей (ПДЯ), нерозвиненість батьківських почуттів (НБП);

- в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „гнів” – домінуюча гіперпротекція, тобто поєднання гіперпротекції (Г+), ігнорування потреб дитини (У-), недостатності вимог-обов’язків (Т-), надмірності вимог-заборонів (З+), надмірність санкцій (С+). Психологічні причини порушень у сімейному вихованні – перевага жіночих якостей (ПЖЯ), нерозвиненість батьківських почуттів (НБП), перевага дитячих якостей (ПДЯ), розширення сфери батьківських почуттів (РБП), винесення конфлікту між подружжям у сферу виховання (ВК);

- в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „печаль” - емоційне відторгнення, тобто поєднання гіпопротекції (Г-), ігнорування потреб дитини (У-), надмірності вимог-обов’язків (Т+), надмірності вимог-заборонів (З+), .надмірність санкцій (С+). Психологічні причини порушень у сімейному вихованні – розширення сфери батьківських почуттів (РБП), виховна невпевненість батьків (ВН);

- в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „страх” - домінуюча гіперпротекція, тобто поєднання гіперпротекції (Г+), надмірності вимог-заборонів (З+), надмірність санкцій (С+). Психологічні причини порушень у сімейному вихованні – перевага дитячих якостей (ПДЯ), перевага жіночих якостей (ПЖЯ), виховна невпевненість батьків (ВН);

- в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „радість” - поблажлива гіперпротекція, тобто поєднання гіперпротекції (Г+), поблажливості (У+), недостатності вимог-обов’язків (Т-), недостатності вимог-заборонів (З-), мінімальності санкцій (С-).Психологічні причини порушень у сімейному вихованні – розширення сфери батьківських почуттів (РБП), перевага жіночих якостей (ПЖЯ).

Визначені провідні складові стилю сімейного виховання та основні параметри психологічних причин відхилень у сімейному вихованні підлітків з різними типами емоційності: домінуюча гіперпротекція в сім’ях підлітків зі схильністю до переживань паттерну „байдужість” пов’язана з фобією втрати дитини (ФВ) та проекцією власних небажаних якостей на підлітка (ПНЯ), у сім’ях підлітків з домінуванням емоційної модальності „гнів” – з надмірністю вимог– заборонів (З+), в сім’ях підлітків зі схильністю до переживань страха – з перевагою дитячих якостей (ПДЯ); емоційне відторгнення в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „спокій” пов’язане з нестійкістю стилю виховання (Н), а в сім’ях підлітків – представників групи з домінуванням емоційної модальності „печаль” – з виховною невпевненістю батьків (ВН).

В цілому можна сказати, що між типами емоційності підлітків та стилями сімейного виховання існують певні взаємовідносини.

Таким чином, результати проведеного теоретико-емпіричного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. На підставі теоретичного аналізу літератури показано, що емоційність є стійкою властивістю індивідуальності, однією з психологічних складових темпераменту. У контексті континуально-ієрархічного підходу під емоційністю розуміється інтегральне утворення особистості, яке характеризується сполученням її різнорівневих показників (формально-динамічних, якісних, змістовних та імперативних). При цьому якісні (модальність та знак) характеристики емоційності визнані основними в її структурі. Функціональний аспект аналізу емоційності може бути зведений до таких положень: емоційність виконує системоутворюючу функцію відносно всієї структури особистості і окремих її якостей; значною мірою визначає чутливість до емоціогенних умов діяльності та спілкування, обумовлює фільтрацію середовищних впливів, пропускаючи одні і блокуючи інші; є ланкою, що пов’язує діяльність та актуальні емоції, які при частому та тривалому повторюванні закріплюються і, в свою чергу, можуть переходити в стійкі стани, якоюсь мірою підтверджуючи або маскуючи вихідну індивідуальну структуру емоційності; емоційність є регулятором діяльності та спілкування, однією з детермінант їх успішності.

У підлітковому віці емоційність також виявляється в стійкій схильності до переживань емоцій певного знака і модальності, комбінація яких характеризує тип емоційності підлітка (емоційну диспозицію). Якісні характеристики емоційності у підлітковому віці представлені не тільки паттернами емоцій „радість”, „гнів”, „страх”, „печаль”, а й такими емоційними модальностями, як „гумор”, „спокій”, „байдужість”.

2. Встановлено, що „стиль сімейного виховання” традиційно в психологічній літературі розглядається як найважливішій елемент індивідуального середовища дитини. Під стилем сімейного виховання розуміється багатомірне утворення, яке включає ставлення батьків до дитини та переживання цього ставлення (емоційний компонент),особливості сприймання та розуміння характеру дитини, її вчинків (когнітивний компонент), поведінкові стереотипи, які практикуються стосовно дитини (поведінковий компонент). Найбільш повно характеристика стилів сімейного виховання представлена „поблажливою гіперпротекцією”, „емоційним відторгненням”, „гіпопротекцією”, „домінуючою гіперпротекцією”, „підвищеною моральною відповідальністю”, „жорстоким поводженням”. Дана типологія включає у якості основної та загальної для всіх стилів сімейного виховання емоційну складову, що відображає ставлення батьків до дитини, яке виявляється в його прийнятті або відторгненні. Саме ця емоційна складова і надає підставу для дослідження стилів сімейного виховання у зв’язку з індивідуально-типовими особливостями емоційності підлітків. Аналіз теоретико-емпіричних досліджень підтверджує існування взаємовідносин між емоційністю підлітка і стилем сімейного виховання як компонентами єдиної сімейної системи.

3. Розроблено комплекс традиційних психодіагностичних методик, який спрямовано на вивчення пов’язаних з емоційністю індивідуально-психологічних властивостей особистості підлітка, в тому числі акцентуацій характеру, на дослідження стилів сімейного виховання. Для вивчення розширеного спектру якісних характеристик емоційності підлітка, а також його батьків відповідно до вимог психометрики був створений (у співавторстві) оригінальний ситуаційний тест-опитувальник емоційності сім’ї (самооціночні та експертні версії). Всі версії опитувальника стандартизовані, їх апробація продемонструвала достатній ступінь надійності та валідності.

4. Доведено високий ступінь співпадання результатів взаємооцінювання емоційних модальностей всіх членів первинної сім’ї, зокрема, підлітків та їх батьків, про що свідчать значущі коефіцієнти кореляції між однойменними показниками емоційності, отриманими за допомогою самооцінки та експертної оцінки. Показано, що оцінюючи власну емоційність і емоційність батьків, підлітки більшою мірою ототожнюють себе з матір’ю, ніж з батьком.

Вивчений характер зв’язків між показниками емоційності підлітків, матерів та параметрами стилю сімейного виховання.

Встановлено, що між показниками емоційності підлітків та індивідуально-психологічними особливостями їх особистості (факторами особистості за Р.Кеттеллом) існують значущі взаємозв’язки, причому додатні та від’ємні емоційні модальності пов’язані з протилежними полюсами одних і тих самих факторів: емоції модальностей „радість”, „гумор” пов’язані з від’ємним полюсом вторинного фактору QІІ- (відсутність тривожності), а „гнів” і „страх”– з додатнім, тобто тривожністю; емоції модальностей „радість”, „гумор” пов’язані з додатнім полюсом вторинного фактора QІ+ (екстраверсія), а „печаль” і „страх„ - з від’ємним, тобто інтроверсією. Характер цих зв’язків пояснюється психологічним змістом якісних показників емоційності, який містить в собі суб’єктивне ставлення до навколишнього світу.

5. Теоретично позначені, емпірично виділені і вивчені існуючі в даній вибірці типи емоційності підлітків, їх матерів та батьків. Встановлено, що: 1) у матерів виявляється більша різноманітність типів емоційності, ніж у батьків. Це свідчить про більше багатство палітри емоційних переживань, їх більшу диференційованість та складність у жінок, ніж у чоловіків; 2) найбільш розповсюдженим типом емоційності у всіх учасників дослідження (і батьків, і підлітків) є Р-тип (стійка схильність до переживань емоційної модальності „радість”); 3) найменш представленим у всіх трьох підвибірках (підлітки, матері, батьки) є С-тип (домінування емоційної модальності „страх”).

6. Встановлено, що типи емоційності членів однієї сім’ї, підлітків та їх батьків, сполучаються за такими принципами: а) „повного співпадання” - один і той же тип емоційності діагностовано у всіх членів сім’ї; б) „часткового співпадання – домінуючі емоційні модальності співпадають у деяких членів сім’ї (підліток – батько; підліток – мати; мати – батько); в) ”спільного емоційного ядра” - спільна домінуюча емоційна модальність (або декілька модальностей) є у всіх членів сім’ї; г) принцип „взаємного доповнювання” - різні типи емоційності діагностовано у всіх членів сім’ї. Виявлено, що у більшості випадків типи емоційності підлітків співпадають з типам емоційності одного чи обох батьків (частіше з типом емоційності матері як емоційно значущого дорослого).

7. Показано, що групи підлітків з різною емоційною диспозицією (типом емоційності) характеризуються певним специфічним поєднанням індивідуально-психологічних особливостей особистості (за Р.Кеттеллом). Дослідження цих сполучень, по-перше, дозволило вивчити „психологічні портрети” представників виділених типів емоційності; по-друге, підтвердити системоутворюючу та конституюючу функцію емоційності;. по-третє, встановити психологічні особливості модальності „байдужість”, яка, на відміну від інших модальностей, наповнена характеристиками змістовного плану, що відображають потребнісно-мотиваційну та вольову сферу особистості.

8. Однозначної відповідності між типом емоційності підлітка та типом акцентуації його характеру не виявлено: з одного боку, групу підлітків з одним і тим же типом емоційності складають досліджувані з різними акцентуаціями характеру, з іншого, однакові акцентуації характеру властиві представникам різних типів емоційності. Причина полягає в тому, що різні типи акцентуацій характеру об’єднуються в одну групу завдяки наявності в них однакових емоційних рис, які виражають ставлення до світу, закладене в емоції кожної з модальностей.

9. Вивчена специфіка стилів сімейного виховання в сім’ях підлітків – представників різних типів емоційності. Доведена їх відповідність: певний тип емоційності надійно пов’язаний з певним стилем сімейного виховання. В сім’ях підлітків з домінуванням паттернів „байдужість”, „гнів”, „страх” батьки демонструють переважно домінуючу гіперпротекцію; в сім'ях підлітків з домінуванням емоційних модальностей „спокій”, „печаль” – емоційне відторгнення; в сім’ях підлітків з домінуванням емоційної модальності „радість” – поблажливу гіперпротекцію.

В цілому встановлено, що стиль сімейного виховання як компонент унікального середовища підлітка, певною мірою формуючись під впливом індивідуально-типових особливостей емоційності як підлітків, так і батьків, в свою чергу впливає на емоційність підлітка, підтримуючи її прояви.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Перспективами подальшого дослідження є: а) розробка конкретних психологічних рекомендацій та програм, призначених для корекції дитячо-батьківських взаємин; б) вивчення емоційності на різних етапах онтогенезу; в) вивчення не тільки якісних, а й змістовних характеристик емоційності.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Санникова О.П., Кошлань И.Г. К вопросу об изучении эмоциональности семьи (Презентация психодиагностической методики) // Вісник Харківського Університету. – 2002. - № 550. – Ч.1. Серія “Психологія”. - С.209 - 211.

2. Кошлань И.Г. Об одном из подходов к психологической подготовке будущих учителей к работе с подростками – акцентуантами // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.. К.Д. Ушинського (Зб. наук. пр.). Випуск 11 – 12. - Одеса: ПДПУ ім.. К.Д. Ушинського, 2002. С.291 – 295.

3. Кошлань І.Г. Акцентуйовані риси у підлітків з емоційною диспозицією за типом “гнів” // Вісник Одеського Національного Університету. - Т. 7. - Вип.3. Психологія, 2002. - С.142 – 146.

.4. .Кошлань И.Г. Психологические особенности подростков – представителей мономодальных типов эмоциональности. // Наука і освіта, 2004. - № 4 – 5 - С. 36 – 40.

5. Саннікова О.П., Кошлань І.Г. Науково-методичний твір „Ситуационный тест – опросник эмоциональности семьи”. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 8836. Мін. освіти і науки України. Заяв. № 8658 від 30.09.2003. Опубл. 24.11.2003.

6. Кошлань И.Г. Акцентуированные черты у подростков с эмоциональной диспозицией по типу “печаль” // Феноменологія щирості. Збірник матеріалів конференції./ За загальною редакцією І.А.Слободянюка. Вінниця.: Поділля, 2002. С. 271 – 279.

7. Кошлань І.Г. Психологічна підготовка майбутніх вчителів до роботи з акцентуйованими підлітками // Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції „Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика”. Ч.ІI. - Одеса: НДРВВ ОЮІНУВС. - 2002. - С. 118 – 119

8. Кошлань И.Г. Соотношение показателей эмоциональности членов семьи // Матеріали VI Костюківських читань Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку Т. 3. – К.: Міленіум, 2003. – С.148 – 153.

9. Кошлань И.Г. Сочетания индивидуальных типов эмоциональности в семьях подростков: попытка классификации / Психологія сучасності: наука і практика (тези). ІІ частина. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2004. - С. 41 – 43.

10 Кошлань И.Г. Эмоциональность членов семьи и стиль семейного воспитания // Проблеми девіантної поведінки: історія,