НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

КАРЧЕВСЬКИЙ ІГОР РОСТИСЛАВОВИЧ

УДК 159.9: 316.48

ПРОБЛЕМНА МІЖОСОБИСТІСНА ВЗАЄМОДІЯ

ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ДІАГНОСТИКИ І ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Спеціальність 19.00.09

“Психологія діяльності в особливих умовах”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Хмельницький – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор

Потапчук Євген Михайлович,

Національна академія Державної прикордонної

служби України ім. Богдана Хмельницького,

кафедра кримінального права, начальник кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент Тімченко Олександр Володимирович, Національний університет внутрішніх справ, кафедра прикладної психології, професор кафедри;

кандидат психологічних наук, доцент Макаревич Олександр Платонович, Національна академія оборони України, кафедра психології, доцент кафедри.

Провідна установа - Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості ім. П. Р. Чамати, м. Київ.

Захист відбудеться “ 8 ” грудня 2005 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано “ 3 ” листопада 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук В. В. Журавльов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах посилення демократичних перетворень у мілітаризованій сфері держави, реформування Збройних Сил України та інших військових формувань, гуманізації усіх сторін військової діяльності неухильно зростає потреба в оптимізації повсякденного життя і службової діяльності усіх категорій військовослужбовців. Це вимагає враховувати різні чинники, які впливають на життєдіяльність особового складу війська. Важливе місце серед них посідають психологічні та соціально-психологічні чинники, які пов’язані з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців та закономірностей їх взаємодії у військових колективах.

Вміння жити в складних умовах військової діяльності, бажання конструктивно співпрацювати, уникати складних ситуацій у міжособистісної взаємодії безпосередньо пов’язане з індивідуально-психологічними особливостями військовослужбовців та відповідною організацією внутрішньої служби у військовій частині. Звідси важливої теоретичної і практичної значущості набуває дослідження проблеми міжособистісної взаємодії особового складу у різних ситуаціях військової діяльності.

І хоча дана проблема має достатньо пророблені теоретичні основи та практичні результати, завдяки працям таких дослідників як: В. С. Агєєв (1983), О. О. Бодальов (1995), Л. Я. Гозман (1987), Є. І. Головаха, Н. В. Паніна (1989), О. О. Єршов (1986), М. С. Коган (1988), Я. Л. Коломинський (2000), В. М. Мясищев (1995), М. М. Обозов (1990), Б. Д. Паригін (1981), В. П. Трусов (1984), Є. В. Цуканова (1985) та ін. У військовій сфері ці питання досліджували О. Я. Анцупов (1993), Є. Г. Баранов (1995), О. І. Кітов (1967), Г. В. Ложкін, В. Г. Зазикін (1986), О. П. Макарович (1996), В. Ф. Перевалов (1991), Я. В. Подоляк (1989), О. Д. Сафін (1997), М. Ф. Феденко, В. П. Галіцький (1981), Л. В. Черкасов (1984) і багатьох інших авторів, її не можна вважати вирішеною. Підтвердженням такої думки служить те, що на сьогоднішній день у науково-психологічній літературі практично відсутні праці, в яких були б розкриті та проаналізовані проблемні сфери міжособистісних стосунків особового складу у військовій частині, виявлені основні причини виникнення проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців у процесі дотримання внутрішнього порядку та у процесі підготовки і несення служби у добовому наряді. Крім цього до нині для офіцерів як керівників військових підрозділів не розроблено психологічного інструментарію діагностики та попередження проблемних міжособистісних стосунків, а також відсутні практичні рекомендації особовому складу щодо організації міжособистісної взаємодії у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності. Ці питання випали з поля зору військових психологів і військовослужбовці й надалі залишаються наодинці зі своїми соціально-психологічними проблемами.

Через специфіку військової служби мають місце випадки вербальної та невербальної агресії, деструктивні міжособистісні конфлікти, необґрунтовані підозри, недовіри, інтриги та ін. Все це загалом негативно позначається на результатах повсякденної і службової діяльності військовослужбовців і породжує - ухилення від служби, бійки, травматизм, суїцидальні явища тощо.

Вирішення цієї проблеми потребує пошуку оптимальних шляхів виявлення та попередження проблем у міжособистісних стосунках військовослужбовців, які б інтегрували всі наявні основні види і способи організованого впливу на свідомість і психіку військовослужбовців, сприяли їх конструктивній взаємодії в різних сферах повсякденної та службової діяльності.

Таким чином, актуальність цієї проблеми, відсутність систематизованих теоретичних і методичних її розробок, а також потреби діяльності в особливих умовах обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось в рамках перспективного та поточного планів наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Робота тісно пов’язана з Державною Концепцією реформування ЗС України. Матеріали дослідження використано при опрацюванні НДР №  І “Компетенція” (“Формування соціально-психологічної компетентності молодих керівників-офіцерів у військових формуваннях Воєнної організації держави”). Здобувач брав участь у виконанні науково-дослідної роботи.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України (протокол № від . .  р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 15. .  р.).

Об'єктом дослідження є міжособистісні стосунки особового складу.

Предметом дослідження є проблемна міжособистісна взаємодія військовослужбовців та особливості її діагностики і попередження.

Мета дослідження – на основі теоретичного вивчення проблеми міжособистісних стосунків особистості розробити та експериментально перевірити програму психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, а також практичні рекомендації особовому складу військового підрозділу щодо організації міжособистісної взаємодії у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності.

Гіпотеза дослідження – міжособистісні стосунки військовослужбовців є складним психологічним явищем, яке значною мірою детермінується специфікою військової служби. Якщо посадові особи будуть своєчасно виявляти проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині та надавати психологічну допомогу суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії, то це підвищить рівень продуктивної взаємодії військовослужбовців у процесі повсякденної та службової діяльності.

Завдання дослідження:

1. За результатами теоретичного аналізу досліджень міжособистісних стосунків в організації, уточнити основні поняття та виявити головні ознаки проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

2. Виявити та проаналізувати проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині.

3. Розробити програму психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців та експериментально перевірити її ефективність.

4. Розробити практичні рекомендації командному складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: теоретичні – аналіз, зіставлення, порівняння, узагальнення, систематизація (наукової літератури з проблемних питань, пов’язаних з організацією міжособистісної взаємодії в організації, уточненням основних понять та виявленням головних ознак проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців); емпіричні – спостереження та бесіда (з метою виявлення проблемних сфер міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині), опитування (для оцінки соціально-психологічного клімату у військовому колективі), анкетування (для виявлення основних причин виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового складу строкової служби у процесі дотримання внутрішнього порядку), експеримент (для перевірки ефективності програми психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців); методи математичної статистики - для опрацювання експериментальних даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження.

Уперше:

розроблено та експериментально перевірено програму психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, в якій відображена система узгоджених за цілями, завданнями і часом дій посадових осіб військової частини, що спрямовані на вивчення та попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, зміцнення почуття компетентності у міжособистісній взаємодії і відповідальності за результати цієї взаємодії;

розроблено схему вивчення та інтерпретації випадку проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців;

розроблені практичні рекомендації командному складу щодо організації міжособистісної взаємодії у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності, зокрема для вирішення конфліктної ситуації у міжособистісній взаємодії військовослужбовців, а також при появі між ними агресії.

Уточнено:

проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині;

основні причини виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у процесі дотримання внутрішнього порядку;

головні ознаки проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців;

роль посадових осіб військового підрозділу у попередженні проблемної міжособистісної взаємодії підлеглих військовослужбовців;

сутність психологічної готовності командного складу військового підрозділу щодо підтримання та формування продуктивної міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

Подальшого удосконалення набули шляхи та засоби попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх впровадження в конкретні положення керівних документів, що регламентують повсякденне життя і службову діяльність військовослужбовців, а також в управлінські рішення щодо психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу військової частини. Вони використані при розробці практичних рекомендацій командному складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності. Результати дослідження впроваджено у процес організації виховної роботи у військових частинах Західного оперативного командування: акт № 19/503 від 12. . р.; акт Управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС № 721 від 21. . р.; акт Науково-дослідного інституту Державної прикордонної служби України № /6514 від 16. .  р.

Матеріали дослідження можуть бути використані в організаційно-управлінській діяльності різних військових формувань та правоохоронних органів держави.

Особистий внесок здобувача. У статті “Міжособистісна взаємодія особового складу військової частини як соціально-психологічна проблема” внесок здобувача полягає в уточненні основних понять та виявлені головних ознак проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

У статті “Попередження проблемної міжособистісної взаємодії серед підлеглого особового складу військових підрозділів” внесок здобувача полягає у розробці практичних рекомендацій командному складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” (м. Хмельницький, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Професійне становлення особистості: проблеми та перспективи” (м. Хмельницький, 2005 р.); на науково-практичних семінарах управління з гуманітарних питань Західного оперативного командування (м. Львів, 2002-2005 рр.), на засіданнях кафедр педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (м. Хмельницький, 2003-2005 рр.). Вони отримали позитивну оцінку та рекомендації до захисту у спеціалізованій вченій раді Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького.

Публікації за темою дисертації. За результатами дослідження здобувача опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та семи додатків. Основний зміст роботи викладено на 152 сторінках. Ілюстративний матеріал подано у 12 таблицях та 2 рисунках (на 5 сторінках). Список використаних джерел складає з 188 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу дослідження та завдання, розкрито методологічну основу, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі “Міжособистісні стосунки особового складу військової частини як соціально-психологічна проблема” розкрито результати теоретичного аналізу досліджень міжособистісних стосунків в організації та психологічну характеристику міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині.

Аналіз науково-психологічних джерел свідчить про те, що значний внесок у вивчення міжособистісних стосунків зробили такі вітчизняні дослідники як В. С. Агєєв (психологія міжособистісних та міжгрупових стосунків), О. О. Бодальов (особистість та спілкування), Л. Я. Гозман (психологія емоційних стосунків), Є. І. Головаха, Н. В. Паніна (психологія людських взаємин), О. О. Єршов (міжособистісні конфлікти у колективі), М. С. Коган (проблема міжсуб’єктивних стосунків), Я. Л. Коломинський (психологія взаємовідносин у колективі), В. М. М’ясищев (психологія стосунків), М. М. Обозов (психологія міжособистісних стосунків), Б. Д. Паригін (соціально-психологічний клімат у колективі), Є. В. Руденський (спілкування як взаємодія соціальних суб’єктів), М. В. Савчин (міжособистісні стосунки), В. П. Трусов (психологія міжособистісного впливу та оцінювання), Є. В. Цуканова (психологічні труднощі міжособистісного спілкування) та ін. У військовій сфері ці питання досліджували О. Я. Анцупов (соціально-психологічні проблеми попередження та вирішення міжособистісних конфліктів серед офіцерів), Є. Г. Баранов (вплив рольових взаємовідносин між військовослужбовцями на конфлікти у підрозділі), О. І. Кітов (психологічні основи попередження порушень військової дисципліни), В. Ф. Перевалов (динаміка стосунків у військовому колективі), Я. В. Подоляк (особистість та колектив), О. Д. Сафін (військовий колектив як об’єкт і суб’єкт управлінської діяльності командира), М. Ф. Феденко, В. П. Галіцький (психологічні аспекти попередження конфліктних ситуацій у військовому колективі), Л. В. Черкасов (вплив колективу на військовослужбовця) та інші. На основі аналізу праць цих дослідників, ми дійшли висновку, що міжособистісні стосунки військовослужбовців є сукупністю об’єктивних зв’язків та взаємодій осіб, які проходять військову службу, що виявляються в характері і способах їх взаємних впливів у ході спільної діяльності та спілкування. „Проблемна міжособистісна взаємодія ”, як поняття розглядається нашим дослідженням, як певна сукупність негативних дій між особами військового колективу і може набувати практичного вигляду у : підозрі, недовірі, протиріччі думок, міжособистісних конфліктах з застосуванням фізичної сили, вербальної агресії.

Зазначимо, що, коли йдеться про особливі умови діяльності, до яких належить військова діяльність, то проблеми у міжособистісній взаємодії особового складу посилюють загрозу не тільки для виконання відповідальних службових та бойових завдань, а й для життя та здоров’я людей. Враховуючи те, що військові підрозділи повинні виконувати важливі завдання щодо захисту Батьківщини, проблема міжособистісних стосунків військовослужбовців потребує всебічного вивчення та вирішення.

Характерною особливістю військової частини є чітка ієрархічна структура, що жорстко детермінує міжособистісну взаємодію військовослужбовців. Згідно статуту внутрішньої служби ЗС України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. З цього можна визначити перші дві ознаки, які суттєво впливають на міжособистісну взаємодію військовослужбовців, а саме “службове становище” і “військове звання”. Цьому значною мірою сприяє те, що службові (офіційні) стосунки військовослужбовців закріплюються функціональними обов’язками, які закладені у військових статутах і службових інструкціях.

Для виявлення основних причин виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового складу строкової служби у процесі дотримання внутрішнього порядку було опитано 216 військовослужбовців, серед яких 42 офіцери (командири рот, їх заступники та командири взводів), а також 174 військовослужбовців строкової служби. Під час опрацювання результатів опитуання було з'ясовано, що найчастіше випадки проблемної міжособистісної взаємодії серед „строковіків” виникають під час облаштування розташування у казармі, приймання їжі, банно-прального обслуговування, обслуговування техніки та виконання господарчих робіт, тобто виконання заходів внутрішнього порядку та організації побуту.

При розміщенні особового складу в спальних приміщеннях найчастіше виникають проблеми у їх міжособистісній взаємодії через: порушення правил поведінки; обмеження простору (тіснота біля двоярусних ліжок, в умивальниках, у душових і кімнатах для чищення обмундирування та взуття); конкуренцію (велика кількість військовослужбовців у спальному приміщенні породжує: боротьбу за одноярусні ліжка, які є зручнішими за двоярусні; боротьбу за краще місце у спальному приміщенні, за інші блага); схильність до крадіжок предметів особистого користування (втративши чи пошкодивши предмети особистісного користування військовослужбовці можуть здійснювати крадіжку чужих предметів, наприклад: особистих речей, предметів туалету, які зберігаються у тумбочці). Це може породжувати необґрунтовані підозри і також негативно позначатися на міжособистісних стосунках військовослужбовців; бажання самостверджуватися (через особливості юнацького віку військовослужбовці можуть безпричинно чіплятися до слабших колег, штучно створювати для них проблеми у повсякденному житті та побуті, ховати чи псувати їх предмети особистого користування).

Те ж саме виявляється і при проведенні банно-прального обслуговування, прийманні їжі, обслуговуванні техніки та при виконанні господарчих робіт. У всіх випадках військовослужбовці серед основних причин виникнення проблемної міжособистісної взаємодії звертали увагу на відсутність з боку керівного складу військових підрозділів належного контролю за діями та поведінкою особового складу. Отже, при пошуку оптимальних шляхів попередження проблемної міжособистісної взаємодії важливо планувати і проводити дієвий контроль за особовим складом підрозділів у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності. Аналізом службової діяльності військ Збройних сил України, результатами опитування військовослужбовців всіх категорій було виявлено наступні основні вади, завдяки яким найчастіше всього виникає проблемна міжособистісна взаємодія у процесі підготовки до несення та безпосереднього виконання обов'язків внутрішньої служби у добовому наряді : розподіл за видами різноманітних нарядів без врахування загального навантаження, безпідставні порушення черговості нарядів між військовослужбовцями, проведення посадовими особами інструктажу донесення служби на низькому методичному рівні, протиріччя під час прийому та передачі чергування між особовим складом добового наряду, який зміняється та який заступає на службу, відсутність дійового функціонального контролю за діями особового складу добового наряду з боку посадових осіб військового підрозділу, халатне ставлення до виконання своїх службових обов'язків офіцерським складом добового наряду військової частини.

Матеріали опитування дали можливість провести змістовний аналіз причин виникнення проблем у міжособистісній взаємодії військовослужбовців добового наряду, в ході аналізу яких було виділено причини суб’єктивного та об’єктивного характеру. Серед основних причин суб’єктивного характеру військовослужбовці назвали: несправедливість (32%), пасивність (28%), грубощі (24%), агресивність (16%).

Серед основних причин об’єктивного характеру військовослужбовці назвали: незадовільні умови для підготовки добового наряду: не звільнення від занять і робіт у ніч, напередодні заступання в наряд; надання менше 3-х годин для підготовки до несення служби; надання менше однієї години для відпочинку у день заступання в наряд; не забезпечення теплим одягом; перевантаженість осіб добового наряду обов’язками і неможливість іноді їх поєднувати: наприклад, черговий частини повинен бути особисто присутнім під час роздавання та приймання їжі в їдальні, а також зустрічати і доповідати командиру, який прибув до військової частини; відсутність умов для відпочинку особового складу під час несення служби у добовому наряді: відсутність окремої кімнати для відпочинку чергового та днювальних роти; відсутність ізоляції в кімнаті відпочинку чергового частини; обмеження часу відпочинку вдень через надмірне навантаження.

Крім того підґрунтям для виникнення проблемної міжособистісної взаємодії можуть бути: поламане, або відсутнє майно, яке слід приймати (чи здавати) добовому наряду згідно затвердженого переліку, та неякісно прибрана територія, яка закріплена за певним видом наряду, та ін.

Міжособистісна взаємодія осіб варти також регламентуються специфікою їхніх обов’язків. Індивідуальні співбесіди з військовослужбовцями, а також власний досвід несення служби у складі варти, дає можливість зробити висновок про те, що серед характерних причин виникнення проблеми у міжособистісній взаємодії особового складу варти можна виділити такі: поверхове знання вартовими обов’язків чатового та табелю поста; відхилення від маршруту руху по посту; нерівномірний поділ додаткового харчування; не бажання підтримувати чистоту та порядок у вартовому приміщені та біля нього; небажання вартових вільних змін прибирати та мити посуд після приймання їжі. Враховуючи те, що особовий склад варти є озброєнним, наслідки проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців можуть супроводжуватися не лише травматизмом, а й смертельними випадками. Загалом, результати дослідження свідчать про те, що існує нагальна потреба у розробці необхідних рекомендацій посадовим особам військових підрозділів щодо своєчасного виявлення та попередження проблем у міжособистісній взаємодії осіб, які заступають для несення служби на варті.

У другому розділі “Особливості психологічної діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині” розкрито особливості соціально-психологічного вивчення проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, особливості попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, а також програма психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

Аналіз науково-психологічної літератури свідчить про те, що соціально-психологічне вивчення проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців є процесом збору та отримання відповідними посадовими особами військової частини соціально-психологічної інформації про військовослужбовців як суб’єктів взаємодії та її результати. Зміст цієї роботи включає: цілі та завдання соціально-психологічного вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців; суб’єкти соціально-психологічного вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців; об’єкти соціально-психологічного вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців; результати соціально-психологічного вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

Головним завданням вивчення проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців визначає : спостереження соціально – психологічного клімату військового підрозділу та військової частини в цілому, визначенням проблемних напрямків взаємодії особового складу військового підрозділу, виявлення передумов виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового складу військової частини та поза її межами, встановлення ініціаторів проблемної міжособистісної взаємодії як суб'єктів, які спрямовують негативний міжособистісний вплив, своєчасна локалізація наслідків проблемної міжособистісної взаємодії та адекватна реакція на них.

Зміст поняття “попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців” включає проведення відповідними посадовими особами військової частини комплексу заходів, які спрямовані на недопущення і розв’язання проблем у міжособистісних стосунках військовослужбовців та підтримання і формування продуктивної міжособистісної взаємодії. Головними напрямками профілактики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії серед військовослужбовців визначається наступне : постійна соціально – психологічна просвіта серед військовослужбовців з питань міжособистісної взаємодії, інструкторсько-методичне навчання командного складу всіх ступенів військового підрозділу та військової частини в цілому, щодо підтримання та формування позитивної міжособистісної взаємодії підлеглого особового складу, формування позитивного соціально–психологічного клімату військового підрозділу, своєчасне надання психологічної допомоги суб'єктам х проблемами міжособистісної взаємодії, врахування сумісності особистостей під час добору військовослужбовців до несення внутрішньої служби, утворення системи дійового контролю за виконанням заходів розпорядку дня особовим складом підрозділу, який знаходиться у постійному пункті дислокації та поза його межами.

Для ефективного надання психологічної допомоги військовослужбовцям нами розроблена окрема програма психологічної діагностики та попередження проблемних міжособистісних стосунків особового складу у військовій частині. Вона складається з підготовчого, діагностичного та психокорекційного етапів.

І. Підготовчий етап – підготовка посадових осіб, які повинні проводити заходи психологічної діагностики та попередження проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців. Його мета – підвищити компетентність посадових осіб з питань проведення психологічної діагностики та попередження проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців.

Робота завершується після того, як посадові особи військового підрозділу будуть готові до проведення психологічної діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

ІІ. Діагностичний етап – вивчення соціально-психологічного клімату військового підрозділу та проблемних сфер міжособистісної взаємодії військовослужбовців. Мета діагностичного етапу – визначити проблемні сфери міжособистісної взаємодії військовослужбовців і конкретних суб’єктів проблемних міжособистісних стосунків. Тривалість етапу не обмежена.

ІІІ. Психокорекційний етап – надання психологічної допомоги суб’єктам проблемних міжособистісних стосунків у військовому підрозділі або частині. Мета етапу – усунути передумови, які породжують проблемні сфери у міжособистісних стосунках військовослужбовців і допомогти суб’єктам проблемних міжособистісних стосунків позбавитися цих проблем. Етап завершується після того, як суб’єкти проблемних міжособистісних стосунків перейдуть до конструктивної взаємодії, або ж один із них буде переведений до іншого підрозділу.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження ефективності програми психологічної діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців” розкрито методику експериментального дослідження, аналіз та інтерпретацію його результатів, а також практичні рекомендації командному складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності.

Для перевірки ефективності, розкритої у другому розділі програми, було розроблено методику експериментального дослідження. В ході організації експериментального дослідження було заплановано реалізувати такі основні пізнавальні дії: проведення змістової диференціації психологічних характеристик, ознак та емпіричних критеріїв, що у своїй сукупності виявляють сутність предмету нашого дослідження; вибір або побудова адекватних прийомів і методів експериментального дослідження, а також вибір процедури дослідження, яка є найбільш розкриває сутність предмета; детальна організація ситуацій дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які можуть забезпечити найефективніше проходження учасниками дослідження всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження.

За результатами вивчення соціально-психологічного клімату у військових підрозділах різних військових частинах нами було виявлено колективи, в яких панували суперечлива соціально-психологічна атмосфера (клімат) та негативна соціально-психологічна атмосфера. Враховуючи, що соціально-психологічний клімат є відображенням полярності міжособистісної взаємодії військовослужбовців, у виявлених військових підрозділах, існували проблеми, які були предметом нашого дослідження. Військовослужбовцям, які проходили військову службу у даних підрозділах було запропоновано взяти участь у нашому дослідженні. У результаті проведеної роботи нами для участі в експерименті було відібрано 258 військовослужбовців (30 офіцерів – командний склад військових підрозділів та 228 військовослужбовців, які були їх підлеглими). Загалом до контрольних груп (КГnзаг) увійшло 125 військовослужбовців, а до експериментальних груп (ЕГnзаг) – 133 військовослужбовця.

Після визначення кількості об’єктів експериментального дослідження ми провели роботу щодо виявлення початкового рівня їх проблемної міжособистісної взаємодії. З’ясувалося, що початковий рівень проблемної міжособистісної взаємодії об’єктів експериментального дослідження суттєво не відрізняється: як у контрольних, так і серед експериментальних груп переважає лише негативний та суперечливий соціально-психологічний клімат. Однак, після застосування розробленої нами програми в експериментальних групах спостерігається значний прогрес щодо зниження частоти прояву проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців. Майже удвічі зменшилась кількість опитаних, які вказали, що проблемна міжособистісна взаємодія виявляється “часто”. На початку експерименту таких було – 100%, наприкінці стало – 48%. Крім цього 26% військовослужбовців висловили думку, що проблемна міжособистісна взаємодія виявляється “рідко”. Що стосується контрольних груп, то тут результати опитування майже не змінилися (кількість військовослужбовців, що назвали відповідь “часто” зменшилася лише на 8%).

За результатами подальшого опитування виявилося, що в експериментальних групах значно зменшилась кількість респондентів, які виділяли конкретні прояви негативного зв’язку чи негативних дій між військовослужбовцями. Спостерігається чітка тенденція до зменшення усіх проявів негативних дій у міжособистісних стосунках військовослужбовців експериментальних груп: міжособистісних конфліктів на 23%; проявів вербальної агресії на 11% і невербальної агресії на 10%. Щодо контрольної вибірки, то аналогічні зміни в ній є незначними: міжособистісних конфліктів стало менше на 3%; проявів вербальної агресії на 2% і невербальної агресії на 4%. Враховуючи те, що за кожним відсотком може приховуватися людська трагедія (скалічене тіло, чи душа військовослужбовця), таке зменшення кількості проявів негативних дій, що виникають між особовим складом експериментальної вибірки, є свідченням ефективності застосованої нами програми на другому етапі експериментального дослідження.

Для того, щоб полегшити роботу командного складу військового підрозділу з попередження випадків конфліктної міжособистісної взаємодії нами розроблено: інструкцію для розв’язання конфліктної ситуації у міжособистісній взаємодії військовослужбовців, яка призначена на основі вирішення міжособистісних суперечностей серед військовослужбовців (конфліктних ситуацій) не допустити їх міжособистісних зіткнень (конфліктів), алгоритм дій командного складу військового підрозділу при появі агресії між військовослужбовцями.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано та експериментально з’ясовано, що міжособистісні стосунки військовослужбовців є складним психологічним явищем, яке значною мірою детермінується специфікою військової служби. При цьому міжособистісна взаємодія військовослужбовців є процесом, який складається з: фізичного контакту осіб, спільного переміщення у просторі, спільної групової чи масової дії, духовного вербального контакту та невербального інформаційного контакту. Виявлено, що “проблемна міжособистісна взаємодія” є сукупністю негативних зв’язків і дій між людьми, що можуть виявлятися у: підозрі, недовірі, протиріччі думок, інтризі, дискримінації, міжособистісних конфліктах, вербальній та невербальній агресії.

2. Доведено, що якщо посадові особи будуть своєчасно виявляти проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині та надавати психологічну допомогу суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії, то це підвищить рівень продуктивної взаємодії військовослужбовців у процесі повсякденної та службової діяльності.

За результатами опитування військовослужбовців було виявлено, що найбільше випадків проблемної міжособистісної взаємодії серед військовослужбовців строкової служби виникає у процесі виконання таких заходів внутрішнього порядку як: розміщення військовослужбовців у казармі; банно-пральне обслуговування, приймання їжі, обслуговування техніки та виконання господарчих робіт.

3. З’ясовано, що виникненню проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у процесі підготовки та несення служби у добовому наряді можуть сприяти: порушення черговості нарядів між військовослужбовцями, несправедливий розподіл за різними видами нарядів, приниження посадовими особами гідності військовослужбовців під час інструктажу, протиріччя під час прийому та передачі чергування між особовим складом старого та нового добового наряду, протиріччя між особовим складом добового наряду та посадовими особами військової частини, реалізація функції контролю за діями особового складу, зіткнення між членами добового наряду через халатність чи несправедливі дії одного з них.

4. Огляд психолого-педагогічної літератури та аналіз наявних даних щодо міжособистісної взаємодії особового складу військової частини засвідчив відсутність науково-обґрунтованих праць, присвячених психологічній діагностиці та попередженню проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, наданню психологічної допомоги суб’єктам та об’єктам проблемної міжособистісної взаємодії. Результати аналізу емпіричних і теоретичних даних свідчать про необхідність розробки психологічного інструментарію діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині.

5. Соціально-психологічне вивчення проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців відображає процес збору та отримання відповідними посадовими особами військової частини соціально-психологічної інформації про військовослужбовців як суб’єктів взаємодії та її результати. Основними завданнями соціально-психологічного вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців мають бути: вивчення соціально-психологічного клімату військового підрозділу; виявлення військовослужбовців, які мають високий та низький статус у військовому підрозділі; визначення проблемних сфер міжособистісної взаємодії особового складу військового підрозділу; виявлення ініціаторів проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців; виявлення суб’єктів, на яких спрямовано негативний міжособистісний вплив; виявлення передумов виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовому підрозділі та поза його межами; виявлення наслідків проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців.

6. Попередження проблемної міжособистісної взаємодії військово-службовців передбачає проведення відповідними посадовими особами військової частини комплексу заходів, які спрямовані на недопущення і вирішення проблем у міжособистісних стосунках військовослужбовців та підтримання і формування продуктивної міжособистісної взаємодії. Основними завданнями попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців мають бути: активізація роботи командного складу військового підрозділу щодо підтримання та формування продуктивної міжособистісної взаємодії підлеглого особового складу; психологічна просвіта військовослужбовців з питань міжособистісної взаємодії; підтримання позитивного соціально-психологічного клімату у військовому підрозділі; надання психологічної допомоги суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії; підбір та розподіл особового складу для несення служби у добовому наряді з врахуванням міжособистісної сумісності людей; створення системи контролю за особовим складом підрозділу, який перебуває в казармі та поза її межами.

7. Для своєчасного попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу розроблено та апробовано відповідний психологічний інструментарій діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. З цією метою запропоновано використовувати програму психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців, яка відображає узгоджені за цілями, завданнями і часом дії посадових осіб військової частини, які спрямовані на вивчення та вирішення проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців та зміцнення почуття компетентностi у міжособистісній взаємодії і відповідальності за результати цієї взаємодії. Загальна структура програми має включати три етапи: підготовчий етап – підготовка посадових осіб, які повинні проводити заходи психологічної діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців; діагностичний етап – вивчення соціально-психологічного клімату військового підрозділу та проблемних сфер міжособистісних стосунків військовослужбовців; психокорекційний етап – надання психологічної допомоги суб’єктам проблемної міжособистісної взаємодії особового складу військового підрозділу.

Результати експериментального дослідження дають можливість зробити висновок про ефективність розробленої програми психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців. Вона сприяє підвищенню рівня продуктивної взаємодії військовослужбовців у процесі повсякденної та службової діяльності.

8. Для полегшення роботи командного складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців пропонується використовувати інструкцію для вирішення конфліктної ситуації у міжособистісній взаємодії військовослужбовців та алгоритм дій командного складу військового підрозділу при прояві агресії між військовослужбовцями.

Слід зазначити, що межі нашої роботи не в змозі вирішити цілу низку питань, які можуть поглибити вивчення проблеми міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. Серед перспективних напрямків подальших розвідок даної проблеми є подальше вивчення:

питань, пов’язаних із виявленням оптимальних стилів поведінки військовослужбовців різних категорій у конфліктних ситуаціях, які виникають під час виконання службових обов’язків у добовому наряді;

проблеми підготовки молодших командирів військового підрозділу до попередження проблемної міжособистісної взаємодії серед підлеглих військовослужбовців.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Карчевський І. Р. Психологічна характеристика міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2005. Т. , вип. 4. – С. 158 – .

2. Карчевський І. Р. Теоретичні основи розроблення програми психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2005. Вип. 3. – С.  – .

3. Вавринчук М. П., Карчевський І. Р. Міжособистісна взаємодія особового складу військової частини як соціально-психологічна проблема // Збірник наукових праць №31, ч. ІІ. – Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2004. – С.  – .

4. Потапчук Є. М., Карчевський І. Р. Попередження проблемної міжосо-бистісної взаємодії серед підлеглого особового складу військових підрозділів Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2005. Т. VІІ, вип. 2. – С. 195 – .

АНОТАЦІЇ

Карчевський І. Р. Проблемна міжособистісна взаємодія особового складу військової частини та особливості її діагностики і попередження. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – “Психологія діяльності в особливих умовах”. Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців та особливостей її діагностики і попередження. За результатами теоретичного аналізу досліджень міжособистісних стосунків в підрозділах та військових частинах військ Західного оперативного командування уточнено основні поняття та виявлено головні ознаки проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців. Виявлено та проаналізовано проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. Створено програму психологічної діагностики і попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців та експериментально перевірено її ефективність. За результатами дослідження розроблено практичні рекомендації командному складу військового підрозділу щодо попередження проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності.

Ключові слова: міжособистісні стосунки, проблемна взаємодія військовослужбовців, психологічна діагностика і попередження, програма.

Карчевский И. Р. Проблемное межличностное взаимодействие личного состава воинской части и особенности его диагностики и предупреждения. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 – “Психология деятельности в особенных условиях”. Национальная академия Государственной пограничной службы Украины им. Богдана Хмельницкого. – Хмельницкий, 2005.

Диссертация посвящена исследованию проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих и особенностей его диагностики и предупреждения. По результатам теоретического анализа исследований межличностных отношений в организации уточнены основные понятия и выявлены главные признаки проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих. Под понятием “межличностные отношения военнослужащих” необходимо понимать совокупность объективных связей и взаимодействия лиц, которые проходят воинскую службу, что проявляется в характере и способах их взаимных влияний в процессе совместной деятельности и общения. Что касается понятия “проблемное межличностное взаимодействия”, то оно представляет собой совокупность отрицательных связей и действий между людьми, которые проявляются через: подозрение, недоверие, противоречие мыслей, интригу, дискриминацию, межличностные конфликты, вербальную и невербальную агрессию. Проанализированы проблемные сферы межличностного взаимодействия личного состава в воинской части. Выявлено, что наибольшее количество случаев проблемного взаимодействия среди военнослужащих срочной службы возникает в процессе выполнения таких мероприятий внутреннего порядка как: размещение военнослужащих в казарме, банно-прачечное обслуживание, приём еды, обслуживание техники и выполнение хозяйственных работ. Основными причинами возникновения проблемного взаимодействия в процессе подготовки и несения службы в суточном наряде могут быть: нарушения очерёдности нарядов между военнослужащими, несправедливое распределение по различным видам нарядов, унижение должностными лицами чести и достоинства военнослужащих во время инструктажа, противоречия во время приёма и передачи дежурства между личным составом старого и нового суточного наряда, противоречия между личным составом суточного наряда и должностными лицами воинской части, реализация функции контроля за действиями личного состава, столкновение между членами суточного наряда из-за халатности или несправедливых действий одного из них.

В процессе исследования определено содержание понятий “социально-психологическое изучение проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих” и “предупреждение проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих”. Выявлено, что к основным задачам социально-психологического изучения проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих относятся: изучение социально-психологического климата воинского подразделения; выявление военнослужащих, которые имеют высокий и низкий статус в воинском подразделении; определение проблемных сфер межличностного взаимодействия личного состава воинского подразделения; выявление инициаторов проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих; выявление субъектов, на которых направлено отрицательное межличностное влияние; выявление причин возникновения проблемного межличностного взаимодействия личного состава в воинском подразделении и за его пределами; выявление последствий проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих.

Диссертантом создана программа психологической диагностики и предупреждения проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих. Она отображает согласованные в целях, задачах и времени действия должностных лиц воинской части, которые направлены на изучение и решение проблемных межличностных отношений военнослужащих и укрепление чувства компетентности в межличностном взаимодействии, а также ответственности за результаты этого взаимодействия. По своей структуре программа состоит из трёх этапов: этапа подготовки должностных лиц, которые должны проводить мероприятия психологической диагностики и предупреждения проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих; диагностического этапа, в рамках которого проводится изучение социально-психологического климата подразделения и проблемных сфер межличностных отношений военнослужащих; психокорекционного этапа, целью которого является оказание психологической помощи субъектам проблемного межличностного взаимодействия личного состава воинского подразделения. Произведена экспериментальная проверка её эффективности, которая свидетельствует о том, что проведённые мероприятия благоприятствуют повышению уровня продуктивного взаимодействия военнослужащих в процессе повседневной и служебной деятельности. По результатам исследования разработаны практические рекомендации командному составу воинского подразделения по предупреждению проблемного межличностного взаимодействия военнослужащих в различных ситуациях повседневной и служебной деятельности. Предлагается инструкция для решения конфликтной ситуации в межличностном взаимодействии военнослужащих, а также алгоритм действий командного состава воинского подразделения при проявлении агрессии между военнослужащими.

Ключевые слова: межличностные отношения, проблемное взаимодействие военнослужащих, психологическая диагностика и предупреждение, программа.

Karchevsky I.R. Problematic interpersonal interaction of the military unit personnel and