НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кочергіна Катерина Олександрівна

УДК 347.19

ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ТОВАРИСТВ: ІНТЕРЕСИ, ФУНКЦІЇ,

ПРАВОВІ ЗАСОБИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Задихайло

Дмитро Вітольдович, Національна юридична

академія України імені Ярослава Мудрого,

завідувач кафедри господарського права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Кисіль

Василь Іванович, Інститут міжнародних

відносин Київського Національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри міжнародного

приватного та митного права

кандидат юридичних наук, професор

Мусіяка Віктор Лаврентійович,

народний депутат України

Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького

НАН України, відділ проблем цивільного,

трудового і підприємницького права, м. Київ

Захист відбудеться 17 червня 2005 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70

Автореферат розісланий 13 травня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Розвиток ринкових відносин в Україні, поглиблення і розширення їх сфери, поява нових секторів економіки, а також зміни у структурі і динаміці вітчизняного соціального середовища закономірно призводять до появи у сучасному цивільному обігу численних суб'єктів – підприємницьких товариств, які створюються у різноманітних організаційно-правових формах (далі ОПФ).

Однак, поряд із традиційними економічними інтересами, що супроводжують створення та функціонування підприємницьких товариств, поява нових секторів ринку зумовлює виникнення нових або модифікованих інтересів, а відповідно і ставить питання про необхідність створення похідних від базових варіантів організаційно-правових форм (наприклад, суб'єктів ринку фінансових послуг). Разом з тим, реакція законодавця на появу нових секторів ринку і відповідних інтересів щодо здійснення підприємницької діяльності , як правило, носить стихійний, позбавлений системності характер. Існуючі концептуальні розробки не завжди містять відповіді на питання які б могли стати підставою для вирішення завдань перманентної модифікації існуючої системи організаційно-правових форм підприємницьких товариств.

Сучасний розвиток відповідних теоретичних положень щодо співвідношення правових категорій "юридична особа" та "організаційно-правова форма підприємницьких товариств" залишає поза увагою певне коло проблем, вирішення яких мало б позитивне значення для удосконалення цивільного законодавства.

При цьому, слід підкреслили, що категорії юридична особа та організаційно-правова форма підприємницьких товариств неодноразово ставали об'єктом наукових досліджень і дискусій, багато з яких присвячені з'ясуванню сутності цих категорій з позицій юридичного позитивізму. У той час, як їх дослідження, визначення змісту в контексті залежності від соціально-економічного підґрунтя залишаються на сьогоднішній день без достатнього теоретичного і системного вивчення. Недостатньо використовуються положення соціології права, яка намагається, за думкою Ж.Карбон'є, відкрити як соціальні умови, що породжують певні правові норми, так і соціальний ефект цих норм. При цьому слід мати на увазі, що дослідження з позицій законодавчої соціології може користуватися, поряд з іншими, такими складними технічними процедурами, як, наприклад, законотворче моделювання.

Необхідно зауважити, що, безумовно, категорія організаційно-правової форми неодноразово досліджувалась у науці цивільного, господарського, аграрного права але, частіше за все розглядались лише специфічні особливості окремих її різновидів. Вказаної проблематиці торкались наступні вчені – юристи, праці яких були підґрунтям для вирішення поставлених завдань і формулювання висновків дисертації: С.С.Алексєєва, В.В. Бараненкова, Ф.О.Богатирьова, В.І.Борисовой, С.М.Братуся, А.В.Венедиктова, О.М.Вінник, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, В.А.Захарова, В.В.Зиновчука, О.І.Екімова, А.І.Камінки, Т.В.Кашаніної, О.Р.Кибенко, Н.В.Козловой, А.Н.Козирєва, В.М.Корецького, В.М.Коссака, І.Є.Краська, Є.Б.Кубка, Н.С.Кузнєцової, М.І.Кулагіна, О.Я.Курбатова, І.М.Кучеренко, О.В.Малька, В.К.Мамутова, С.В.Михайлова, В.Л.Мусіяки, Б.І.Пугинського, Н.О.Саніахметовой, В.І.Семчика, А.П.Сергєєва, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Ю.О.Тихомиров, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича. Суттєвим внеском у розробку і побудову концепції організаційно-правових форм юридичних осіб після прийняття ЦК України стали праці, присвячені комплексному дослідженню організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права, а також дослідження системи інтересів, що виникають з приводу існування господарських товариств, особливе місце серед яких займають наукові роботи І.В. Спасібо-Фатєєвої, І.М. Кучеренко та О.М. Вінник.

Особливістю же даної дисертаційної роботи є те, що більш детальному дослідженню підлягає коло організаційно-правових форм, саме підприємницьких товариств. До того ж, слід підкреслити, що сутнісні аспекти змісту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, їх внутрішньосистемна природа, зумовлена такими взаємозалежними чинниками, як інтереси, існуючі з приводу створення, функціонування і припинення цих товариств, функції підприємницьких товариств як організацій і кореспондуючі цим функціям правові засоби формування організаційно-правових форм, не знайшли у теперішній час належного відображення у теорії цивільного права.

У зв'язку з цим особливу актуальність сьогодні набуває необхідність вивчення не тільки питання порівняння, співвідношення різноманітних організаційно-правових форм підприємницьких товариств але, в першу чергу, вивчення змісту цих правових конструкцій в контексті їх соціально-економічної обумовленості. Такий підхід, по-перше, має забезпечити шляхи підвищення ефективності відповідних конструкцій, а, по-друге, сформувати можливості для науково обґрунтованого законотворчого моделювання нових організаційно-правових форм підприємницьких товариств, встановлення яких буде актуалізуватися розвитком ринкових відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках комплексної цільової програми "Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові і приватно-правові аспекти) № 0186.0.070869", над якою працює кафедра господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-теоретичної концепції визначення змісту організаційно-правових форм підприємницьких товариств як юридичних конструкцій, а також визначення науково-теоретичних підходів удосконалення діючого законодавства, включаючи конструювання нових організаційно-правових форм, адекватних вимогам економічного розвитку.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні були визначені такі основні задачі:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, у рамках яких формуються соціальні інтереси з приводу створення, функціонування і припинення підприємницьких товариств, вимагаються соціальні функції і правові засоби їх реалізації, які у комплексі й визначають потребу у тих чи інших організаційно-правових формах підприємницьких товариств.

Предметом дослідження є з одного боку, правові норми, що регулюють корпоративні відносини підприємницьких товариств, а, з іншого боку – інтереси учасників правовідносин, які вимагають адекватних собі правових форм і засобів реалізації, і які, в свою чергу, впливають на законодавця і законодавчу політику.

Методи дослідження. Залежно від мети і задач дослідження у процесі роботи над дисертацією використані загальнонаукові і спеціальні методи пізнання правових явищ. Методологічну основу дисертаційного дослідження складав діалектичний метод пізнання явищ і процесів. Використання історико-правового методу дослідження дозволило виявити основні етапи виникнення і розвитку інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств в економіко-правовому аспекті. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі цивільно-правових норм вітчизняного і закордонного законодавства, наукової літератури, сприяв виявленню аналогічних правових конструкцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств у праві закордонних держав і вивченню їх правового регулювання. Також дисертанткою використовувався метод комплексного аналізу – при виявленні структурно-логічних зв'язків між категоріями інтересів, функцій і правових засобів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в українській юридичній науці, після прийняття ЦК України і ГК України, здійснено комплексне теоретичне дослідження змісту інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств з позицій збалансованого сполучення соціологічного і юридичного позитивізму у контексті встановлення змісту і ролі категорій інтересів, функцій і правових засобів їх забезпечення.

У результаті проведеного дослідження дисертанткою отримані і виносяться до захисту наступні вперше сформульовані чи додатково аргументовані наукові положення і висновки:

1. Вперше проаналізовано генезис підприємницьких товариств у контексті паралельного історичного розвитку цього інституту у рамках різноманітних економічних укладів, а саме індивідуально-сімейного, приватно-ринкового, державного, суспільно-цивільного, а також укладу, який виник на перетині приватно-ринкового і суспільно-цивільного, який названий авторкою як суспільно-ринковий, що дозволило здійснити більш детальне і функціонально спрямоване дослідження організаційно-правових форм підприємницьких товариств.

2. Вперше запропоновано диференціацію ознак юридичної особи на не варіативні (постійні), які за своїм змістом будуть завжди притаманні конструкції юридичної особи (виступ у цивільному обігу від власного імені, державна реєстрація, а також спроможність бути позивачем і відповідачем у суді) і варіативні (перемінні). Варіативні ознаки юридичної особи (правоздатність, організаційна єдність і автономія, майнова відокремленість і самостійна юридична відповідальність) можуть мати різні форми чи параметри свого вираження і тому, в силу своєї варіативної сутності, стають змістовними елементами конструкції організаційно-правової форми та основою її різноманітності.

3. За результатами дослідження додатково аргументовано, що саме варіативні ознаки юридичної особи, а саме правоздатність, організаційна єдність і автономія, майнова відокремленість і самостійна юридична відповідальність за своїми обов'язками, складають основу конструкції організаційно-правової форми і носять змістовий характер.

4. Вперше аргументовано, що конструкція юридичної особи і організаційно-правової форми, всупереч думці, що склалася в науці, не поглинаються одна одною, як зміст і форма, а знаходяться у складнішому співвідношенні взаємозалежності і взаємопроникнення, але які є достатньо автономними і не співпадаючими за змістом правовими характеристиками однієї і тієї ж субстанції підприємницького товариства, як організації. У зв'язку з чим пропонується перейти від поняття "організаційно-правова форма" до поняття "організаційно-правовий зміст".

5. Вперше запропоновано застосування системного підходу для аналізу організаційно-правової форми, як складної ієрархічної системи, в зв'язку з чим у її структурі виділені дві підсистеми з особливими системно-структурними зв'язками: по-перше, підсистема "засновників/учасників", що включає такий системно-структурний елемент, як відносини між засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування і припинення юридичної особи і, по-друге, підсистема "юридичної особи", системно-структурними елементами якої, у свою чергу, є правоздатність, правовий режим майна, порядок управління, зміст правовідносин між учасниками і створеним ними підприємницьким товариством, у тому числі межі і порядок їх відповідальності.

6. Вперше запропоновано авторське визначення організаційно-правової форми підприємницьких товариств, як системи урегульованих у законодавстві трьох типів відносин, а саме: відносин, що виникають в середині підсистеми "засновників/учасників" між її системно-структурними елементами - засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування та припинення господарського товариства як організації; відносин, що виникають в середині підсистеми "юридична особа" з приводу взаємодії її структурних елементів – правоздатність, правовий режим майна, порядок управління; відносин, що виникають між названими підсистемами з приводу функціонування та припинення господарського товариства, як юридичної особи, включаючи межи і порядок відповідальності.

7. Додатково аргументовано необхідність підрозділу інтересів, що виникають відносно підприємницьких товариств на наступні підгрупи: по-перше, на інтереси, притаманні базовому та похідному спектру організаційно-правових форм; по-друге, на інтереси публічні і приватні, де останні додатково групуються на такі, що мають тільки економічне, а також що мають правове значення; по-третє, інтереси поділені на загальні і спеціальні для базових організаційно-правових форм, де спеціальні виділені у підвиди залежно від певного економічного укладу їх функціонування; і, по-четверте, інтереси згруповані залежно від етапів існування підприємницьких товариств.

8. Вперше запропоновано класифікацію функцій інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, детермінованих відповідним комплексом системних інтересів, які виникають у різних суб'єктів (їх груп) з приводу створення, функціонування і припинення підприємницьких товариств.

9. Вперше запропоновано класифікацію правових засобів, за допомогою яких формуються конструкції організаційно-правових форм підприємницьких товариств, і визначається їх своєрідність і самостійне існування.

10. Вперше аргументовано, що одним із варіантів забезпечення функції управління залежним товариством може стати встановлення субсидіарної відповідальності головного господарського товариства за зобов'язаннями залежного, як форми запобігання протиправного переведення активів між товариствами, де існують відносини залежності. У зв'язку з чим запропоновано доповнити статтю 118 ЦК України відповідним змістом.

11. Вперше здійснено пропозицію відмовитися від правової регламентації у ст.84 ЦК України і в ЗУ "Про господарські товариства" організаційно-правових форм повного і командитного товариств, як базових, зважуючи на те, що останні в умовах сучасної ринкової економіки не мають самостійного практичного значення і фактично не використовуються, однак специфічні елементи організаційно-правових форм яких можуть бути використані в категорії похідних організаційно-правових форм, наприклад, суб'єктів ринку фінансових послуг.

12. Вперше запропоновано спробу моделювання нової організаційно-правової форми для малого (сімейного) бізнесу шляхом встановлення системно-структурних зв'язків між існуючими інтересами у цій економічній ніші, з одного боку, і функціями і правовими засобами організаційно-правової форми, що вимагаються конструкцією юридичної особи - з іншого. В результаті запропоновано нову організаційно-правову форму персонально-командитного товариства з обмеженою відповідальністю, як демонстрацію можливостей правового моделювання.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють визначити підходи до вирішення ряду практичних і теоретичних проблем в галузі правової регламентації інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, а також по встановленню балансу інтересів різних суб'єктів правовідносин при конструюванні певних організаційно-правових форм. Деякі сформульовані у роботі положення і висновки носять дискусійний характер і можуть слугувати основою для подальших наукових досліджень у цій роботі.

Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у законодавчі діяльності з метою усунення загальних прогалин у сфері регулювання організаційно-правових форм підприємницьких товариств.

Основні положення роботи можуть також застосовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних ВУЗів і юридичних факультетів, а також при викладанні курсу "Корпоративне право".

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати дослідження були викладені дисертанткою на таких конференціях: науковій конференції молодих вчених "Проблеми юридичної науки у новому столітті" (м. Харків, 2002); науково-практичному семінарі "Новий Цивільний і Господарський Кодекси України: проблеми їх застосування" (м. Харків, 2003); міжнародній науковій конференції за ініціативою Академії правових наук України і НДІ приватного права і підприємництва АПрН України "Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики" (м. Харків, 2004); міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні" (м. Харків, 2004); науково-практичній конференції "Проблема юридичної особи в цивільному праві України" (м. Харків, 2004); науковій конференції молодих вчених і здобувачів "Актуальні проблеми правознавства" (м. Харків, 2004).

Публікації. Положення і висновки дисертаційного дослідження були викладені в одній монографії, у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і збірниках наукових праць, шести тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена цілями і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновку, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає - 216 сторінок, з них основного тексту - 185 сторінок, чотири ілюстрації займають – 4 сторінки, чотири додатки займають – 12 сторінок, загальна кількість використаних джерел – 166 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначаються предмет, об'єкт, мета і завдання дослідження, обґрунтовується наукова новизна дисертації, викладаються основні положення, які виносяться на захист, розкривається теоретичне і практичне значення роботи й апробація результатів дослідження.

Перший розділ дисертації "Історико-теоретичний аналіз розвитку організаційно-правових форм підприємницьких товариств" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Історія організаційно-правових форм підприємницьких товариств у контексті розвитку економічних відносин" здобувач за допомогою застосування методології системно-структурного підходу зробила спробу дослідити історію виникнення організаційо-правових форм підприємницьких товариств, що зумовлюється історичним розвитком економічних відносин у кожній країні та рамками певних соціально-економічних укладів (індивідуально-сімейного, державного, приватно-ринкового, громадсько-цивільного). При цьому останні два уклади, як відмічає авторка, на перетині утворюють громадсько-ринковий уклад. Визначено, що уклад являє собою цілісну систему виробничих відносин певного типу, що створює суспільну форму виробництва. Соціально-економічний устрій того чи іншого суспільства може містити в собі як один, так і декілька подібних укладів.

У рамках індивідуально-сімейного укладу організаційно-правова форма підприємницьких товариств пройшла шлях розвитку від торгової гільдії до сімейного (повного) товариства, з явною і безумовною перевагою особистих зв'язків, а від останнього до командитного товариства. Приватно-ринковий уклад стає ґрунтом для виникнення із ремісницьких цехів, морських та гірничих товариств, а також банківських контор (маоне і кампере) таких, популярних у сучасному праві організаційно-правових форм, як акціонерні компанії і товариства з обмеженою відповідальністю. У рамках державного і громадського-цивільного укладів починають свій розвиток такі форми юридичних осіб, як державне підприємство та його різновиди – трест і артіль, а також різноманітні конфігурації установ і фондів (церковні, освітні та благодійні установи, громадські організації, а також благодійні і пенсійні фонди) – відповідно. Кооператив являє собою організаційно-правову форму особливого типу. Це зумовлене тим, що він виникає на перетині приватно-ринкового та громадсько-цивільного укладів економіки, а саме - у рамках громадсько-ринкового укладу, з метою задоволення як економічних, так і соціальних потреб своїх членів, тобто об'єднує у собі форму господарювання та громадську організацію.

Проведений історичний аналіз динаміки економічних відносин дозволяє говорити про те, що виникнення тих чи інших організаційно-правових форм зумовлене по-перше, актуалізацією певної системи домінуючих інтересів, в першу чергу приватно-правових, але також і публічно-правових, що виникають на певному етапі розвитку ринку, а також в специфічних умовах того чи іншого економічного укладу між учасниками правовідносин з приводу створення, функціонування та припинення підприємницьких товариств, а, по-друге, трансформацією цих інтересів у певну систему функцій інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, що в свою чергу, впливає на певні елементи структури організаційно-правової форми.

У підрозділі 1.2. "Організаційно-правові форми підприємницьких товариств на сучасному етапі (порівняльно-правовий аспект) розглядаються питання пов'язані з правовою регламентацією організаційно-правових форм комерційних (підприємницьких) юридичних осіб в різних країнах світу.

Проведене в цьому підрозділі порівняльно-правове дослідження дозволяє говорити про суттєву правову уніфікацію інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств в міжнародному масштабі, яка обумовлена переходом сучасного суспільства на ринкові принципи, впливом глобалізації економічних і зокрема інвестиційних відносин, а також інтегративними міждержавними процесами у галузі формування права, що відбуваються у світовому масштабі. Поряд з цим, автор констатує наявність певних специфічних особливостей в правовому регулюванні вказаних організаційно-правових форм, які є наслідком різного історико-культурного розвитку, відмінних правових традицій та доктринальних положень, а також приналежністю держав до англосаксонської (прецедентного права), романсько-німецької (континентальної) та релігійної правовим сім'ям.

У підрозділі 1.3. "Інтереси і функції юридичної особи як системотворчі категорії формування організаційно-правових форм підприємницьких товариств" стверджується, що існування на сьогоднішній день досить широкого переліку базових (загальних) організаційно-правових форм підприємницьких товариств, та їх похідних (спеціальних) варіантів, що утворюються в тих секторах ринку, де передбачено певний режим державного регулювання (такими секторами є: ринок банківських послуг, страхування, інвестування, ринок цінних паперів та ін.), витікає із кристалізації досвіду їх формування у контексті розвитку соціально-економічних відносин, що в свою чергу, досить чітко детерміновано наявністю певних домінуючих системних інтересів учасників з приводу створення, функціонування та припинення підприємницьких товариств. У зв'язку з чим автор погоджується з думкою тих вчених (І.В. Спасибо-Фатєєвою, Є.Б. Кубко, О.М. Вінник), котрі стверджують, що підприємницькі товариства виникають і діють як акумуляція, синтез та протиріччя інтересів, система яких визначає у кінцевому підсумку їх цілеспрямованість, як соціальних систем певного рівня.

Критично проаналізував наведені в літературі визначення інтересу дисертант приєднується до позиції висловленої В.С. Михайловим, котрий під категорією інтересу розуміє за формою суспільне відношення, що має змістом потребу суб'єкта, яка носить соціальний характер і проявляється в усвідомленні і реалізації цілей. При цьому, говорячи про інтереси в праві відзначається певна їх специфіка, яка полягає в особливості їх проявлення (процес реалізації інтересу), тобто у діяльності по встановленню, змінюванню, припиненню та захисту суб'єктивних прав і обов'язків у правовідносинах з використанням юридичних засобів для досягнення поставлених цілей.

Визначено, що інтереси або комплекс інтересів, виникаючих у різноманітних суб'єктів (їх груп), мають величезний вплив на створення, ефективне функціонування та припинення підприємницьких товариств. У зв'язку з чим автором запропоновано класифікацію інтересів не у традиційно прийнятому аспекті (за однією окремо взятою підставою), а шляхом пов'язування цих інтересів за комплексом критеріїв, взятих у єдності. У результаті чого інтереси підрозділені на наступні підгрупи: 1) на інтереси, притаманні базовому спектру організаційно-правових форм та похідному; 2) на інтереси публічні та приватні, де приватні у свою чергу групуються на економічні та правові; 3) на інтереси загальні та спеціальні для базового спектру організаційно-правових форм, де останні підрозділені на підвиди у залежності від виникнення інтересів у рамках того чи іншого економічного укладу; 4) на інтереси, згруповані залежно від етапів існування підприємницьких товариств зважуючи на те, що на кожному з них учасники ставлять перед собою різноманітні цілі.

Аналіз наведених в літературі "правових" функцій юридичної особи і додатково структурованих дисертантом функцій юридичної особи в економічному сенсі, дозволив виділити функції інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, що зумовлюються вищевказаними інтересами. При цьому автором запропоновано класифікацію функції інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств на: 1) загальні функції базових організаційно-правових форм підприємницьких товариств; 2) спеціальні функції базових організаційно-правових форм у відповідних економічних укладах. У зв'язку з чим виділено дев'ять функцій базових організаційно-правових форм та одинадцять спеціальних.

Досліджуючи інтереси і функції юридичної особи, як системотворчі категорії на першому етапі конструювання організаційно-правових форм підприємницьких товариств дисертант доходить висновку про те, що певні інтереси (приватні і публічні), виникаючи в учасників правовідносин на етапах створення, функціонування і припинення юридичної особи певної організаційно-правової форми, втілюються у відповідні функції інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств. А вони, в свою чергу, закріплюючись за допомогою комплексу правових (юридичних) засобів – наступний ступінь ієрархії – втілюються у певних елементах структури організаційно-правової форми підприємницьких товариств.

Другий розділ "Організаційно-правові форми підприємницьких товариств і правові засоби їх конструювання" складається з трьох підрозділів. В ході написання підрозділу 2.1. "Поняття і класифікація організаційно-правових форм підприємницьких товариств" автором доводиться доцільність підрозділу ознак юридичної особи, існуючих в теорії цивільного права та доповнених ознаками, що визначені у статті 80 діючого Цивільного кодексу України на не варіативні (постійні), які завжди будуть притаманні конструкції юридичної особи (виступ у цивільному обігу від власного імені, державна реєстрація, а також здатність бути позивачем та відповідачем у суді), та варіативні (перемінні). Варіативні ознаки юридичної особи (правоздатність (а саме – її обсяг), організаційна єдність та автономія, майнова відокремленість та самостійна юридична відповідальність) можуть мати різноманітні форми і через це, завдяки своїй варіативній суті, стають змістовними елементами конструкції організаційно-правової форми.

Погоджуючись з висловленими у фаховій літературі думками відносно визначення поняття організаційно-правової форми юридичних осіб (Саніахметова Н.О., Кучеренко І.Н., Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Бринцев О.В.) автор пропонує застосовувати для аналізу організаційно-правових форм підприємницьких товариств, як соціальних систем певного рівня, що мають відповідні ознаки (цілісність та членімість об'єкту, наявність більш чи менш стійких зв'язків між елементами системи, організованість системи, що розвивається) системний підхід, який дозволяє вирішити проблему сутнісного, а не емпіричного розуміння змісту поняття організаційно-правової форми підприємницьких товариств. Такий підхід дає можливість уявити організаційно-правову форму, як складну ієрархічну систему та виділити у її структурі дві підсистеми з особливими системно-структурними зв'язками, а саме: 1) підсистему "засновників/учасників"; 2) підсистему "юридичної особи". У зв'язку з цим дисертант доводить доцільність вивести орган загальних зборів акціонерів/учасників за рамки підсистеми "юридична особа", та включити його у підсистему "засновників/учасників", як механізм консолідації взаємного волевиявлення усіх засновників/учасників що, у свою чергу, дозволяє говорити про відносини між засновниками/учасниками та створеною ними юридичною особою як про цивільні правовідносини. Це обумовлюється тим, що категорії "юридична особа" та "організаційно-правова форма" є різними за функціональним призначенням правовими характеристиками підприємницького товариства як організації

Застосований системний підхід дозволив автору сформулювати власне визначення організаційно-правової форми підприємницьких товариств, як системи урегульованих у законодавстві трьох типів відносин, а саме: відносин, що виникають в середині підсистеми "засновників/учасників" між її системно-структурними елементами - засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування та припинення господарського товариства як організації; відносин, що виникають в середині підсистеми "юридична особа" з приводу взаємодії її структурних елементів – правоздатність, правовий режим майна, порядок управління; відносин, що виникають між названими підсистемами з приводу функціонування та припинення господарського товариства, як юридичної особи, включаючи межи і порядок відповідальності.

Досліджуючи питання співвідношення конструкцій юридичної особи та організаційно-правової форми, автор, незважаючи на переважну точку зору, відстоює позицію про те, що ці конструкції не поглинаються одна одною, як зміст та форма, а знаходяться у складнішому співвідношенні взаємозалежності і взаємопроникнення, але які є достатньо автономними і не співпадаючими за змістом правовими характеристиками однієї і тієї ж субстанції підприємницького товариства, як організації. У зв'язку з чим пропонується перейти від поняття "організаційно-правова форма" до поняття "організаційно-правовий зміст". Таким чином, дисертант доводить, що підприємницьке товариство як організація має: суб'єктно-правовий зміст; організаційно-правовий зміст; та організаційно-економічний зміст (що є поза межами цивільно-правового регулювання).

Аналіз утвореної класифікації підприємницьких товариств дав можливість дійти висновку про те, що особливий науковий інтерес для цього дослідження представляє підрозділ підприємницьких товариств, залежно від наявності чи відсутності у законодавстві певних (додаткових) вимог до тих чи інших елементів структури організаційно-правової форми, на товариства базових організаційно-правових форм та на товариства похідних (спеціальних) організаційно-правових форм.

У підрозділі 2.2. "Правові засоби формування конструкцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств" досліджується проблема правових засобів у контексті їх взаємозалежності та взаємозумовленості із категоріями інтересів та функцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств. Визначено, що на сьогоднішній день під правовими (юридичними) засобами найдоцільніше розуміти взяту в єдності сукупність правових установлень (інструментів) та норм правореалізаційної практики (технологія, засоби-діяння), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права та забезпечуються досягнення соціально корисних цілей.

На підставі аналізу загально-правової та цивільно-правової класифікації правових засобів дисертантом запропоновано нову їх класифікацію, яка дозволила згрупувати останні залежно від інтересів різних суб'єктів (їх груп), функцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств, відображаючи їх прикладну (функціональну) спрямованість, як правових категорій, що проецюються до елементів структури ОПФ. У зв'язку з цим доцільною видається класифікація правових засобів конструкцій ОПФ підприємницьких товариств на: 1) загальні правові засоби формування конструкцій базових ОПФ підприємницьких товариств; 2) спеціальні правові засоби формування конструкцій базових ОПФ підприємницьких товариств у рамках відповідного економічного укладу.

В ході дослідження похідних організаційно-правових форм підприємницьких товариств, активно виникаючих в нових секторах ринку, автор робить висновок, що основним їх системотворчим фактором стають публічні інтереси. Це зумовлює необхідність постійного державного регулювання та контролю у цих секторах, яке полягає у встановленні за допомогою спеціальних правових (юридичних) засобів певних вимог до самих організаційно-правових форм таких юридичних осіб у вигляді спеціальних елементів їх структури.

Шляхом встановлення системно-логічних зв'язків між функціями підприємницьких товариств та правовими засобами їх забезпечення дисертантом виявлено, що не знайшла відображення за допомогою правових засобів, у рамках індивідуально-сімейного укладу, функція залучення працівників, як учасників-інвесторів. Забезпечення цієї функції, на думку автора, можливе за допомогою такого правового засобу, як запровадження статусу учасника, що поєднував би в собі і корпоративні, і трудові відносини з товариством, на умовах внесення вкладу до майна останнього, але не набуваючи права управління в ньому. В свою чергу звернено увагу на те, що у рамках приватно-ринкового укладу на сьогоднішній день не урегульована за допомогою правових засобів функція управління залежним товариством. Одним з варіантів забезпечення вказаної функції, як стверджує дисертант, може стати субсидіарна відповідальність головного господарського товариства за зобов'язаннями залежного, як форми запобігання протиправного переведення активів між товариствами, де існують відносини залежності. У зв'язку з чим запропоновано доповнити статтю 118 ЦК України відповідним змістом.

Підрозділ 2.3. "Введення до законотворчого моделювання організаційно-правових форм підприємницьких товариств" є певним практичним компонентом цього дисертаційного дослідження, у якому окреслено спробу моделювання нової організаційно-правової форми, що вимагається умовами індивідуально-сімейного укладу.

Дослідивши законодавство в сфері регулювання корпоративних відносин, дисертант доходить висновку про те, що в умовах сучасної ринкової економіки не мають самостійного практичного значення та фактичного застосування у цивільних правовідносинах організаційно-правові форми повного та командитного товариств, як базові. Через це автор вважає доцільним відмовитися від їх правової регламентації як базових та внести відповідні зміни до статті 84 ЦК України та ЗУ "Про господарські товариства". В той же час автор вважає, що окремі правові засоби їх організаційно-правової форми можуть бути використані при законотворчому конструюванні похідних (спеціальних) організаційно-правових форм.

Секторний аналіз (залежно від економічного укладу) дає можливість стверджувати, що для більш повного врахування основних системних інтересів в індивідуально-сімейному укладі, як середовищі функціонування малого (сімейного) підприємництва, необхідні нові підходи щодо правового моделювання адекватних організаційно-правових форм підприємницьких товариств. Шляхом встановлення системно-структурних зв'язків між інтересами, функціями та правовими засобами автор пропонує спробу нормотворчого моделювання в цій сфері. Такою може бути організаційно-правова форма персонально-командитного товариства з обмеженою відповідальністю, як товариства, у якому поряд з учасниками (членами однієї сім'ї), які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, відповідають за зобов'язаннями товариства у розмірі вартості їх внеску і управляють товариством за загальною згодою (на основі консенсусу), є інші учасники, вкладники-працівники, які, вкладаючи певний внесок до статутного капіталу товариства і не беручи участі в управлінні його справами, набувають одночасно статусу учасників з обов'язковою трудовою участю у товаристві. Модифікації за допомогою правових засобів в цьому випадку підлягає такий елемент структури організаційно-правової форми, як зміст відносин між засновниками/учасниками та створеною ними юридичною особою, у тому числі межи й порядок відповідальності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці концептуальних підходів до з’ясування змісту організаційно-правових форм підприємницьких товариств та до законотворчого моделювання нових організаційно-правових форм, що вимагаються економічним розвитком.

1. У сучасному зарубіжному законодавстві та цивільно-правовій доктрині інститут комерційних (підприємницьких) юридичних осіб та їх організаційно-правових форм є одним із центральних. Базовий спектр організаційно-правових форм комерційних (підприємницьких) юридичних осіб є, як правило, одноманітним, що дозволяє говорити про правову уніфікацію інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств на міжнародному рівні. Що не виключає, однак, можливості наявності певних специфічних особливостей у правовому регулюванні вказаних ОПФ, зумовлених історією, правовими традиціями та доктринальними положеннями, а також специфікою правових систем тієї чи іншої держави в цілому.

2. Історичний аналіз динаміки економічних відносин дозволяє говорити про те, що виникнення ОПФ підприємницьких товариств зумовлене: актуалізацією системи відповідних інтересів, як приватно-правових, так і публічно-правових, що виникають між учасниками правовідносин з приводу створення, функціонування та припинення підприємницьких товариств; трансформацією цих інтересів до функцій інституту ОПФ підприємницьких товариств, що у свою чергу впливає на певні елементи структури ОПФ.

3. Виявлено і застосовано універсальний системно-структурний підхід дослідження виникнення та розвитку організаційно-правових форм підприємницьких товариств окремих укладах економічних відносин (індивідуально-сімейному, державному, приватно-ринковому, а також громадсько-ринковому), що у свою чергу дозволило здійснити функціонально спрямоване дослідження організаційно-правових форм підприємницьких товариств.

4. Інтереси або комплекс інтересів, виникаючих у різноманітних суб'єктів (їх груп), мають величезний вплив на створення, ефективне функціонування та припинення підприємницьких товариств. У зв'язку з чим запропоновано класифікацію інтересів побудовану за комплексом критеріїв. Так, інтереси підрозділені на наступні підгрупи: на інтереси, притаманні базовому спектру організаційно-правових форм та похідному; на інтереси публічні та приватні, де приватні у свою чергу групуються на економічні та правові; на інтереси загальні та спеціальні для базового спектру організаційно-правових форм, де останні підрозділені на підвиди у залежності від виникнення інтересів у рамках того чи іншого економічного укладу; на інтереси, згруповані залежно від етапів існування підприємницьких товариств зважуючи на те, що на кожному з них учасники ставлять перед собою різноманітні цілі.

5. До особливої групи віднесені на підставі аналізу "правових" функцій юридичної особи та структурованих авторкою функцій юридичної особи в економічному сенсі, функції юридичної конструкції організаційно-правових форм підприємницьких товариств, детерміновані вищезгаданими інтересами.

6. Вказаний комплекс інтересів проецюється до конфігурації функцій конструкції організаційно-правових форм підприємницьких товариств, які, у свою чергу, відображаються у певних елементах структури організаційно-правової форми. Детермінізм між інтересами та функціями дозволяє запропонувати класифікацію останніх, яка включає: загальні функції базових організаційно-правових форм підприємницьких товариств; спеціальні функції базових організаційно-правових форм у відповідних економічних укладах.

7. Аналіз змісту статті 80 діючого ЦК України дозволив приєднатися до позиції про те, що юридична особа, як суб'єкт цивільного права, окрім ознак, що традиційно виділяються у теорії цивілістичної науки, має також такі обов'язкові ознаки, як державна реєстрація та правоздатність.

8. Ознаки юридичної особи, визначені у теорії цивільного права, доцільно підрозділити на не варіативні (постійні) - виступ у цивільному обігу від власного імені, державна реєстрація, а також здатність бути позивачем та відповідачем у суді, та варіативні (перемінні). Варіативні ознаки юридичної особи (правоздатність (а саме – її обсяг), організаційна єдність та автономія, майнова відокремленість та самостійна юридична відповідальність) можуть мати різноманітні варіанти свого існування та, завдяки цьому, зважаючи на свою варіативну сутність, стають змістовними елементами конструкції організаційно-правової форми.

9. Юридичні особи та їх організаційно-правові форми є соціальними системами, однією з визначаючих характеристик яких виступає діалектична єдність інтересів, цілей та завдань, які визначаються потребами системи, як цілісного організму, де інтереси, у свою чергу, визначають завдання та функції системи, направлені на вирішення завдань.

10. Вирішення проблеми сутнісного, концептуального, а не емпіричного розуміння змісту поняття організаційно-правової форми юридичних осіб – підприємницьких товариств можливе завдяки застосуванню системного підходу до аналізу організаційно-правових форм, як до соціальних систем певного рівня.

11. Організаційно-правова форма, шляхом застосування системного підходу, подана як складна ієрархічна система, у структурі якої виділені дві підсистеми з особливими системно-структурними зв'язками, в тому числі і між собою: підсистема "засновників/учасників"; підсистема "юридичної особи".

12. У структурі організаційно-правової форми підприємницьких товариств пропонується вивести орган загальних зборів акціонерів/учасників за рамки підсистеми "юридична особа", який є механізмом консолідації взаємного волевиявлення усіх засновників/учасників та включити його у підсистему "засновників/учасників", що, у свою чергу, дозволяє говорити про відносини між засновниками/учасниками та створеною ними юридичною особою як про цивільні правовідносини.

13. Застосування системного підходу дозволило сформулювати визначення організаційно-правової форми підприємницьких товариств, як системи урегульованих у законодавстві трьох типів відносин, а саме: відносин, що виникають в середині підсистеми "засновників/учасників" між її системно-структурними елементами - засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування та припинення господарського товариства як організації; відносин, що виникають в середині підсистеми "юридична особа" з приводу взаємодії її структурних елементів – правоздатність, правовий режим майна, порядок управління; відносин, що виникають між названими підсистемами з приводу функціонування та припинення господарського товариства, як юридичної особи, включаючи межи і порядок відповідальності.

14. Співвідношення конструкцій юридичної особи та організаційно-правової форми, всупереч традиційній уяві, не поглинаються одна одною, як зміст та форма, а знаходяться у складнішому співвідношенні взаємозалежності та взаємопроникнення, але які є достатньо автономними і не співпадаючими за змістом правовими характеристиками однієї і тієї ж субстанції підприємницького товариства, як організації. У зв'язку з чим запропоновано