НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ИНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Корсікова Наталя Миколаївна

УДК 330.341.1: 338.45

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.02.02 –

Економіка та управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університету

ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник |

доктор економічних наук, професор

Захарченко Віталій Іванович,

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова,

професор кафедри економіки та управління

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Алєксєєв Ігор Валентинович,

Національний університет „Львівська політехніка”, завідувач кафедри фінансів

доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний університет, завідувач кафедри економіки підприємств

Провідна установа |

Інститут економіки промисловості НАН України, відділ фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу, м. Донецьк

Захист відбудеться „25” листопада 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий „ 15 ” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тенденції і явища, що сьогодні багато в чому визначають стан української економіки структурні і галузеві проблеми виробництва, його велику ресурсну залежність, ситуаційність економічного зростання, необхідність диверсифікованості, погрозу спаду у зв'язку з нестабільністю паливоенергетичного ринку, панування неконкурентноздатних товарів і послуг, що виробляються в країні, є, насамперед, наслідком низького рівня її науково - технологічного розвитку. Така ситуація склалася на фоні того, що в Україні все ще існують визнані у світі наукові школи, які, незважаючи ні на що, не припиняють процес генерації нових знань, технологій, інноваційного капіталу. Однією з основних невирішених проблем залишається відсутність умов для того, щоб вже існуючі науково - технологічні досягнення стали об'єктом економічних відносин. Власне, об'єднання відокремлених ланок „наука” і „виробництво”, яке спрямоване на технічну і технологічну модернізацію національної економіки, і є головною задачею інноваційної моделі, продекларованої як стратегічна мета економічної політики держави в найближчій перспективі.

Проблема формування таких механізмів завжди знаходилась в центрі уваги провідних науковців ще з часів початку розвитку промисловості, та розглядалася такими вченими як Сміт А., Солоу Р., Денісон Е., Кондорсе Ж., Кондрат'єв Н., Шумпетер Й., Фрімер К., Кларк Д., Суіте Л. В умовах трансформаційної економіки вирішенням проблеми формування ефективних механізмів, здатних забезпечити стійке економічне зростання на підставі використання досягнень науково-технічного прогресу, займались провідні вітчизняні та закордонні учені: Александрова В.П,. Амоша О.І., Алєксєєв І.В., Бельтюков Є.А., Буркинський Б.В., Глазьєв С.Ю., Грузнов І.І., Долішний М.І., Довбня С.Б., Іл’єнкова С.Д., Лапко О.О., Львов Д.С., Мазур І.І., Осіпов Ю.М., Продіус І.П., Руднєва О.В., Фатхутдінов Р.А., Фетисов Г.Г. та інші.

Проте, аналіз стану і тенденцій розвитку вітчизняної економіки дозволяє зробити висновок про те, що на даний час в Україні відсутні дієві механізми здійснення масштабних технологічних змін. Для формування технологічних систем рівня найбільш розвинених в економічному відношенні країн потрібен системний підхід при створенні організаційно-економічних механізмів, здатних не тільки продуцюювати нововведення, але й перетворювати їх в інновації. Системність підходу зокрема означає, що мають бути розроблені й науково обґрунтовані методологічні підходи реалізації таких механізмів на різних рівнях економіки, що й зумовило актуальність і вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.. Дисертаційна робота виконана в межах наукового напряму „ Інноваційний та інвестиційний розвиток українських підприємств в економіці трансформації” кафедри економіки та управління ОНУ ім. І.І. Мечникова при виконанні тем: „Розробка стратегій оновлення виробничого потенціалу в промисловості” (номер державної реєстрації 0102U001977), особисто автором підготовлено розділ роботи „Очікуване вибуття виробничих потужностей”; „Обґрунтування ефективності впровадження нововведень у промисловості та інноваційної політики в регіоні” (номер державної реєстрації 012U001978), особисто автором підготовлено підрозділ роботи „Моделювання циклічного розвитку машинобудівного виробництва”; дослідження, проведені здобувачем, пов’язані з виконанням теми „Наукові основи формування і використання інноваційних технологій у соціально - економічному розвитку регіону” в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (тема № 3.1.8.8/Б).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є узагальнення і комплексна розробка теоретико-методологічних основ і методичних рішень формування сучасної системи організаційно-економічних інструментів, здатних забезпечити активізацію науково-технологічної діяльності підприємств і науково-технологічний розвиток вітчизняного промислового комплексу.

Логіка даної мети дослідження зумовила необхідність постановки і вирішення таких основних задач:

- провести діагностику поточної ситуації в інноваційній сфері, виявити основні проблеми і можливості подальшої її активізації;

- провести теоретичне узагальнення стратегічних задач, перспектив, принципів і сучасних засобів реалізації державної науково-технологічної політики;

- дослідити сучасні тенденції в активізації науково-технологічного розвитку на рівні промислових підприємств і визначити місце й основні задачі механізму реструктуризації в цьому процесі;

- проаналізувати можливі напрямки, форми здійснення і сфери змін у рамках процесу реструктуризації суб'єктів господарювання, систематизувати їхні переваги і недоліки;

- розробити методологічні підходи до формування організаційно-структурних форм підприємницької діяльності, здатних активізувати науково-технологічну діяльність;

- розробити методичні рекомендації та організаційну модель процесу реструктуризації з використанням програмно-цільового підходу до управління цим процесом, а також методу експертних оцінок у період передпланових досліджень існуючих бізнес-процесів;

- розробити пропозиції щодо формування єдиної системи регіонального управління науково-технологічним розвитком промислового комплексу регіону, запропонувати принципи формування організаційно-економічного механізму подолання науково-технологічного відставання регіону, виділити блоки стратегії, що вимагають особливої уваги, і запропонувати напрямки їхньої реалізації;

- сформулювати можливі сценарії і перспективи науково-технологічного розвитку регіону в умовах реалізації одного зі сценаріїв, що буде рекомендовано як найбільш ефективний;

- визначити місце регіональної системи управління науково-технологічним співробітництвом у рамках процесу євроінтеграції та сформулювати заходи щодо удосконалення механізму міждержавної та міжрегіональної кооперації в науково-технологічній сфері.

Об'єктом дослідження є процеси науково-технологічного розвитку у промисловості, як складової інноваційної моделі розвитку вітчизняної економіки.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних аспектів формування організаційно-економічних механізмів науково-технологічного розвитку промислового комплексу на макро-, мезо- і мікро- рівнях.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають сукупність методів, прийомів та принципів наукового дослідження, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інновацій, інноваційного розвитку, управління науково-технологічною діяльністю суб'єктів господарювання.

Для розв’язання задач дослідження використовувалися такі основні методи та підходи: системний підхід до проблеми формування організаційно-економічних механізмів науково-технологічного розвитку промислового комплексу України; методи економічного і статистичного аналізу – при дослідженні питань ефективності розвитку промислового комплексу, виявленні його сильних і слабких боків; статистичної обробки даних, причинно- наслідкового аналізу – при дослідженні умов трансформації вітчизняної промисловості та стану інноваційної сфери; програмно-цільовий підхід, методика сіткового моделювання як форми реалізації системного підходу при розробці моделі процесу реструктуризації на промисловому підприємстві та оптимізації окремих бізнес-процесів; метод сценаріїв – при складанні прогнозу розвитку промислового комплексу регіону; ситуаційний підхід, метод Дельфі – при проведенні аналізу науково-технологічного потенціалу, обґрунтуванні необхідності і вибору форми і методу реструктуризації на підприємстві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих і обґрунтуванні нових теоретичних і методологічних положень, що у комплексі визначають основи організаційно-економічного механізму науково-технологічного розвитку вітчизняного промислового комплексу. Конкретні наукові результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист і характеризують його новизну, полягають у такому:

вперше:

- сформульовано і запропоновано до реалізації концептуальні положення удосконалення організаційно-економічного механізму подолання науково-технологічного відставання регіону, в основі яких є: систематизовані принципи формування зазначеного механізму; виділення блоків регіональної стратегії, які у першу чергу визначають можливість і ефективність досягнення поставленої мети; прогнозування можливих напрямків науково-технологічного розвитку регіону з використанням методу сценаріїв; визначення напрямків їхньої реалізації на рівні суб'єктів господарювання;

- визначено сутність і місце науково-технологічної реструктуризації підприємств промислового комплексу, що дозволило сформулювати методологічні основи для її реалізації у складі: принципів реструктуризації, порядку вибору типу науково-технологічної політики, яка у свою чергу визначає напрямок і форму реструктуризації, методику її проведення;

удосконалено:

- модель процесу реструктуризації, спрямованої на активізацію науково-технологічної діяльності на підприємствах промислового комплексу, особливу увагу в якій приділено використанню на етапі передпланових досліджень евристичних, експертних методів оцінки існуючих бізнес-процесів з метою виділення найбільш проблемних з них;

- організаційну структуру та схему бізнес-процесів підприємства в цілому і бізнес-процесу дослідно-експериментальної бази, функціонування яких визначає ефективність проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) на підприємстві. Основна ідея запропонованих змін – перетворення виробничих процесів, у традиційному розумінні, у бізнес-процеси. Сутність проведеної оптимізації зводиться до оптимізації всього переліку робіт, підвищенню ступеню самостійності прийнятих рішень, підвищенню гнучкості організаційної структури, розгляданню як можна більшої кількості варіантів для виконання, зменшенню частки погоджень і перевірок;

набуло подальшого розвитку:

- принципи і основні елементи програмно-цільового підходу в управлінні реструктуризацією в умовах трансформації економіки, що є формою реалізації системного підходу до вирішення проблеми активізації науково-технологічного розвитку суб'єктів господарювання;

- принципи, напрямки і складові державної науково-технологічної політики, що дозволять реалізувати на практиці селективну політику – використання методів державної політики з активною участю приватного капіталу, цільових інноваційних програм.

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для організації та активізації науково – технологічної діяльності на вітчизняних підприємствах. Разом з тим, розроблений економічний механізм подолання науково-технологічного відставання дасть змогу реалізувати перші кроки до виходу з кризи і забезпечити науково-технологічну безпеку регіону. Застосування програмно-цільового підходу до процесів реструктуризації на підприємствах промисловості підвищить якість прийняття управлінських рішень стосовно оцінки та відбору її варіантів. Запропоновані методологічні підходи стимулювання науково-технологічної діяльності промислових підприємств сприятимуть покращенню фінансового забезпечення інноваційних процесів на промислових підприємствах та активізації інноваційної діяльності в Україні.

Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено на підприємствах машинобудівної промисловості: ВАТ „Одеський завод радіально – свердлильних верстатів” (акт № 221/ПС від 17.02.2004 р.), ТОВ „Гідравлік – 2” (довідка №12-605 від 4.06.2004 р.), АТ „Мікрон” (акт №138/мс від 17.03.2005р.).

Розроблені концептуальні основи вдосконалення організаційно-економічного механізму подолання науково-технологічного відставання використовуються міською державною адміністрацією м. Іллічівська (довідка № 14-803 від 12.05.2004). Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі положення і рекомендації використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін : „Економіка підприємства”, „Основи менеджменту”, „Корпоративне управління”, „Регіональна економіка”, „Управління інвестиціями”, а також при виконанні курсових та дипломних проектів студентами із спеціальності „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” в Іллічівському навчально - науковому центрі ОНУ ім. І.І. Мечникова (довідка № 157 від 03.11.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих в співавторстві, в роботі використані лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались на міжнародних науково – практичних конференціях: „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2002 р.); „Трансформація відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми (Одеса, 2003р.); „Формування ринкових структур у трансформаційній економіці України” (Одеса, 2004 р.); всеукраїнських: „Україна наукова 2002” (Дніпропетровськ – Харків – Донецьк, 2002 р.); „Україна у світовій економічній спільноті” (Дніпропетровськ, 2003р.); „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (Дніпропетровськ, 2003 р.); „Україна наукова 2003” (Дніпропетровськ, 2003 р.); на наукових семінарах Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, кафедри економіки і управління ОНУ ім. І.І. Мечникова, кафедри економіки та менеджменту ІННЦ ОНУ ім. І.І. Мечникова.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць (10 у співавторстві). З них: 2 брошури, 3 статті у наукових журналах, 5 статей у збірниках наукових праць, 6 тез доповідей у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків по роботі, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 195 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі 14 таблиць і 29 рисунків. Список використаних джерел становить 225 найменувань на 18 сторінках. Дисертація містить 4 додатки на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розглянуто стан наукової проблеми, обґрунтовано її актуальність, визначено положення наукової новизни, подано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні проблеми науково-технологічного розвитку промислового комплексу в умовах трансформації економіки” на базі сформованого національного, регіонального (на прикладі Одеської області) та галузевого (машинобудівної галузі) портрету науково-технологічної сфери виявлено основні тенденції та проблеми науково-технологічної діяльності в Україні, визначено її місце в інноваційній моделі розвитку вітчизняної економіки, яка покликана принципово змінити економічну організацію і соціальні відносини в суспільстві, економіко-господарські функції держави.

Викладені у даному розділі дослідження дозволили оцінити існуючий рівень науково-технологічної та інноваційної діяльності в Україні, як такий, що загрожує залишити Україну осторонь від глобальних процесів постіндустріального характеру. При цьому слід зазначити, що наявний науково-технологічний потенціал ще здатний забезпечити економічний прогрес України. Це обумовлено тим, що Україна на початку ринкових перетворень мала значні можливості для розвитку своєї економіки, зокрема, у науково-технологічній сфері. Основними проблемами сучасної науково-технологічної політики залишаються: низький рівень попиту на інноваційні розробки; недосконалість системи фінансування науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); неефективна організація і управління підготовкою, освоєнням та виробництвом нових виробів, застосування нових технологій; неузгодженість науково-технологічних проектів підприємств, що не дозволяє підвищити ефективність використання обмежених ресурсів і переваг спеціалізації в рамках окремих регіонів.

Поряд з іншими (вада власних коштів, обмежена фінансова підтримка підприємств, великі витрати на інновації, недосконалість законодавства, високий економічний ризик, відсутність кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями) однією з основних причин, яка гальмує розвиток та знижує ефективність науково-технологічної діяльності, визнається недосконалість науково-методологічної бази для формування відповідних організаційно-економічних механізмів. Ґрунтуючись на системному комплексному підході до вирішення цієї проблеми, дисертант розглядає організаційно-економічний механізм активізації науково-технологічного розвитку як сукупність загальних і окремих механізмів функціонування комплексної системи „наука-технологія-виробництво”. В основу такого механізму має бути покладений принцип сполучення державної централізованої політики з самостійністю підприємств в управлінні науково-технологічним розвитком. Відповідно до цього принципу у роботі розглянуто:

- характеристика державної складової регулювання процесу активізації науково-технологічного розвитку;

- концепція регіонального управління науково-технологічним розвитком промислового комплексу регіону;

- механізм активізації науково-технологічної діяльності підприємств на базі здійснення його реструктуризації.

Структурно-логічна схема дослідження представлена на рисунку 1.

У даному розділі дисертантом визначено основні елементи державної складової у науково-технологічному розвитку:

1. Пряме фінансування початкових стадій інноваційного циклу (фундаментальні і пошукові дослідження, пріоритетні НДДКР), коли витрати помірні, а ризики найбільш високі.

2. Удосконалення механізму утворення і використання позабюджетних джерел для реалізації науково-технологічних проектів.

3. Стимулювання і страхування інвестицій недержавних фінансових структур.

4. Підтримка і стимулювання інвесторів, що вкладають кошти в наукомістке високотехнологічне виробництво.

5. Розвиток інноваційної ринкової інфраструктури.

6. Створення механізму формування єдиного поля науки та технології.

Реалізація науково-технологічної політики держави невід’ємно пов’язана з розвитком виробництва. В цьому сенсі необхідно розглядати державне регулювання цієї сфери у зв’язку з удосконаленням механізмів активізації науково-технологічної діяльності суб’єктів господарювання. Засіб зняття протиріччя між вимогами щодо активізації науково-технологічної діяльності та застарілою логікою поведінки підприємств – трансформація підприємства. У роботі розглянуто можливі форми трансформації підприємств, які найчастіше використовувались на вітчизняних підприємствах у минулому десятиріччі, та обґрунтовано доцільність використання механізму реструктуризації.

Проблема активізації науково-технологічного розвитку багатоаспектна, вимагає реформування різних сфер діяльності підприємства. Тому дисертант виділяє як окремий вид науково-технологічну реструктуризацію та дає її визначення. Під науково-технологічною реструктуризацією пропонується розуміти сукупність структурних перетворювань певного набору об'єктів усередині організації, а також внутрішньосистемних відносин, спрямовану на створення і ефективне функціонування єдиної системи “наука-технологія-виробництво”, метою якої є забезпечення науково-технологічного розвитку промислового комплексу будь-якого рівня.

Окремо у розділі визначається, що відповідно до теорії Портера М., економіка України одночасно знаходиться на різних стадіях конкурентоспроможності: незважаючи на те, що більша частина підприємств залишається у стадії факторів виробництва, деякі підприємства вже перейшли до стадії інвестицій та інновацій. Звідси випливає необхідність розробки диференційованих стратегій розвитку для окремих секторів економіки. Машинобудівна галузь, з одного боку, є матеріальною базою технічного переозброєння всього народного господарства, а, з іншого боку, саме в цій галузі склалися передумови, сприятливі найбільш ефективному переходу на інноваційну модель розвитку, тому саме підприємства цієї галузі повинні, у першу чергу, підлягати реструктуризації у рамках концепції науково-технологічного розвитку економіки України.

У другому розділі „Напрямки, форми і методи реструктуризації суб’єктів господарювання в умовах активізації науково-технологічного розвитку” проведено аналіз сучасних напрямків та форм реалізації процесів реструктуризації та зроблено висновок про необхідність формування таких організаційних форм підприємницької діяльності, які б мали змогу отримати переваги „малих” та „великих” підприємств у науково-технологічній діяльності. Необхідно відзначити, що схема реструктуризації кожного підприємства носить індивідуальний характер, що вимагає урахування його галузевих, виробничо-технологічних особливостей і взаємозв'язків між підрозділами, відносин власності, що склалися, та інше. У роботі обґрунтовано методологічні підходи формування організаційно-структурних форм науково-технологічної діяльності: запропоновано сучасні принципи здійснення такої реструктуризації, інформаційно-логічну схему вибору типу науково-технологічної політики, подано удосконалену модель здійснення реструктуризації підприємства (рис. 2).

Основна ідея запропонованих методологічних підходів полягає в переході від функціональних підрозділів до міждисциплінарних автономних груп. При цьому науково-технологічну політику на підприємстві умовно поділяють на три типи, які потребують формування конкретної організаційної структури і структури управління на підприємстві та відповідних реструктуризаційних заходів:

політика типу А (синхронно) – зміни у попиті супроводжуються розробками нової або модифікованої продукції з необхідним рівнем науково-технологічних параметрів – оптимальною є дивізіональна або матрична організаційна структура;

політика типу В (з запізненням) – низькій рівень адаптивності підприємства до необхідного рівня технологій відносно щодо динаміки попиту – такому типу відповідають найбільш розповсюдженні у сучасній практиці функціональні організаційні структури;

політика типу С (з випередженням) – науково-технологічні розробки та можливості їх виробництва випереджають попит – здійснення такої політики можливо у рамках великих корпоративних структур.

Сучасним умовам господарювання більшості підприємств машинобудівної галузі відповідає стратегія типу А. Використання методики реінжинірингу дозволяє удосконалювати організаційну структуру підприємства на основі формування системи бізнес-одиниць. Для підприємств, що не мають дочірніх підрозділів, тобто по суті, являють собою єдину бізнес-одиницю, останнім часом особлива увага приділяється концепції центрів відповідальності, яку пропонується реалізувати шляхом оптимізації існуючих бізнес-процесів.

Перетворення існуючих виробничих процесів у, так звані, бізнес-процеси потребує використання інструментів оптимізації. Як такі інструменти у роботі пропонується використовувати програмно-цільовий підхід до управління процесом реструктуризації та методику сіткового планування. Ці методи зарекомендували себе як досить ефективні, тому можуть бути адаптовані для застосування при вирішенні проблеми активізації науково-технологічної діяльності на промислових підприємствах. У роботі визначено їх переваги та методику використання.

У третьому розділі дисертаційної роботи „ Концептуальні основи удосконалення організаційно-економічного механізму науково-технологічного розвитку промислового комплексу регіону” запропоновано концептуальні підходи до формування організаційно-економічного механізму подолання науково-технологічного відставання господарського комплексу регіону на прикладі Одеської області.

У роботі відмічено, що найбільш ефективно реструктуризація буде проходити, якщо їй будуть піддані не окремі підприємства, а цілі комплекси підприємств, що створять пакет реструктуризаційних проектів для функціонально і технологічно пов'язаних підприємств. Важливо при цьому, щоб реструктурувалися підприємства одного міста, або однієї області, що знаходяться у підпорядкуванні регіональної адміністрації. Насущна потреба реструктуризації в умовах дефіциту коштів полягає в тому, щоб скоординувати і синхронізувати проект реструктуризації конкретного підприємства зі змінами регіональної стратегії розвитку.

Сутність запропонованої концепції (рис. 3) полягає у такому:

- одночасне охоплення суб’єктів господарювання як за територіальною, галузевою ознаками, так і за стратегічними блоками (промислова, інвестиційна, науково-технологічна, фінансова, кредитно-грошова політика);

- прогнозування розвитку регіону на підставі використання методу сценарію (в роботі представлені можливі сценарії подолання науково-технологічного відставання Одеського регіону та обґрунтовано напрямки реалізації одного з них);

- перманентний характер реформування;

- використання директивного господарського регулювання;

- використання внутрішніх резервів;

- формування системи спеціалізованих організаційних структур як у сфері інфраструктури науково-технологічного розвитку, так і суб’єктів регулювання та координація діяльності суб’єктів науково-технологічної діяльності;

- визначення пріоритетних напрямків і форми спільної науково-технологічної діяльності в рамках процесу євроінтеграції.

Особливу увагу у даній концепції приділено удосконаленню механізму міждержавної та міжрегіональної кооперації в науково-технологічній сфері. У роботі запропоновано заходи щодо підвищення попиту на високотехнологічну продукцію підприємств машинобудівництва та її експорту; державного стимулювання структурних змін в економіці регіонів; створення умов для передачі закордонних технологій та їх засвоєння вітчизняними підприємствами.

Реалізація економічного механізму подолання регіонального науково- технологічного відставання вимагає опори на власний науково-технологічний потенціал суб'єктів господарювання, що, у свою чергу, потребує здійснення заходів щодо реструктуризації підприємств. У даному розділі представлена методика здійснення оптимізації бізнес-процесу дослідно-експериментальної бази ( на прикладі ВАТ „ОЗРСС”). Сутність проведеної оптимізації зводиться до такого: оптимізація всього переліку робіт; підвищення ступеню самостійності у прийнятті рішень; підвищення гнучкості організаційної структури; розглядання як можна більшої кількості варіантів виконання робіт; зниження ролі погоджень та перевірок.

При реалізації проекту реструктуризації рекомендується використання евристичних експертних методів для оцінки існуючих бізнес-проектів для виділення ключових проблемних процесів.

ВИСНОВКИ

На основі дисертаційного дослідження встановлено закономірності науково-технологічного розвитку і запропоновано концептуальні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму його активізації. Основні наукові і прикладні результати, рекомендації щодо їх використання полягають у такому:

1. Під час дослідження здобувачем установлено тенденції науково-технологічного розвитку вітчизняної промисловості України в цілому, а також у розрізі галузі машинобудування й Одеського регіону. У роботі відзначається, що в даний час в економіці склалися певні передумови, що дозволяють говорити про реальність поступового підвищення рівня науково-технологічного розвитку у деяких галузях, і насамперед у машинобудуванні.

2. Автором відзначено, що підприємства різних секторів економіки України на даний час знаходяться на різних фазах конкурентоспроможності, тому потребують диференційованих підходів до формування стратегії розвитку. Це вимагає виділення пріоритетних для розвитку галузей, які, з одного боку, здатні перейти на інноваційну модель розвитку, а, з іншого боку, сам їхній розвиток є необхідною умовою впровадження такої моделі. У роботі обґрунтовано виділення як однієї з таких галузей – машинобудування, яке є базовою галуззю для Одеського регіону.

3. В дисертації здобувачем доведено, що в основу організаційно-економічного механізму, здатного не тільки продуцюювати нововведення, але й перетворювати їх в інновації, має бути покладений принцип об’єднання державної централізованої політики із самостійністю підприємств в управлінні науково-технологічним розвитком. В роботі запропоновано основні елементи механізму, принципи та заходи щодо його удосконалення.

4. Виділення переваг і недоліків “малих” і “великих” організаційних форм науково-технологічної діяльності у ході дисертаційного дослідження дозволило зробити висновок: щоб стати конкурентноздатними на ринку й утримати свої позиції в майбутньому, великим компаніям необхідно проводити реструктуризацію, прагнучи використовувати переваги малих форм. Одночасно малий бізнес змушений вступати в кооперацію з великими компаніями, щоб одержати ефект масштабу, залучити необхідні кошти й одержати інші переваги великих підприємств. У роботі представлена методологія формування найбільш оптимальних для конкретних умов функціонування організаційних форм науково-технологічної діяльності.

5. У роботі здобувачем представлено удосконалену модель процесу реструктуризації, спрямованої на активізацію науково-технологічної діяльності на підприємстві, дана характеристика її етапів і описана процедура організації. З метою підвищення ефективності такої реструктуризації пропонується використання інструменту програмно-цільового методу правління цим процесом. Дисертантом розглянуто переваги та методику його використання.

6. Найбільш ефективно реструктуризація буде проходити, якщо їй будуть піддані не окремі підприємства, а цілі комплекси підприємств, що створять пакет реструктуризаційних проектів для взаємодії по технологічних процесах і для підвищення ефективності використання ресурсів регіону. Насущна потреба реструктуризації в умовах дефіциту ресурсів полягає в тому, щоб скоординувати і синхронізувати проект реструктуризації окремого підприємства зі змінами регіональної стратегії розвитку. Для цього в роботі представлено можливі сценарії активізації науково-технологічного розвитку Одеського регіону та запропоновано напрямки їх реалізації.

7. З огляду на наявність високоінтегрованих елементів науково-технологічного потенціалу, науково-технічних зв'язків і неприпустимість неконтрольованого їхнього руйнування, а також необхідність міждержавної кооперації в науково-технологічній сфері для України та Одеської області вкрай важливе значення буде мати підтримка і розвиток науково-технологічного співробітництва з іншими суверенними державами і регіонами. У зв'язку з цим у роботі сформульовано основні складові науково-технологічного співробітництва в рамках процесу євроінтеграції економіки України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Брошури

1. Корсикова Н.Н. Научно-технологическое развитие промышленного производства (научное издание).– Одеса.: ОНУ ім. І.І. Мечникова, видавництво ”Астропринт”,2005.- 66с.

2. Захарченко В.И., Иванова Т.Т., Корсикова Н.Н., Костромин С.А., Семенов В.В. Разработка целевых программ на предприятиях промышленности / под научной редакцией д.э.н., профессора В.И. Захарченко (научно-методическое пособие). - Одеса.: видавництво Одеського юридичного інституту НУВС,2003.- 85с. (Особистий внесок здобувача - розроблено структуру програми для проекту з реструктуризації).

Статті у наукових фахових виданнях

3. Корсикова Н.Н. Стратегия развития корпораций в условиях глобализации экономических связей // Бизнес-информ.- 2003.-№1-2.- С.82-84.

4. Захарченко В.И., Корсикова Н.Н. Трансформация машиностроительного предприятия путем реструктуризации // Вестник машиностроения.-2003.-№8.-С.79-82 (Особистий внесок здобувача – розроблено матрицю трансформації підприємства).

5. Корсікова Н.М. Програмно-цільовий підхід у керуванні процесами реструктуризації на підприємствах промисловості // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Вип. - № 192.- Том 2.- Дніпропетровськ.: ДНУ.- 2004.- С.516-524.

6. Корсікова Н.М. Реструктуризація суб’єктів господарювання як фактор науково-технологічного розвитку промислового комплексу// Збірка наукових праць економіко-правового факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, видавництво „Астропринт”.- 2004.- Вип.8.- Том 7.- С. 281-288.

7. Корсікова Н.М., Захарченко Ю.В. Виробничо-підприємницький комплекс як форма ефективної реструктуризації підприємств машинобудування і підвищення їхньої конкурентоспроможності // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Збірник наукових праць. - Чернівці: ЧНУ ім. Ю. Федьковича, видавництво „Рута”.- 2004.- Вип.№195-196. - С.133-139 (Особистий внесок здобувача: постановка задачі, аналіз організаційних структур науково-технологічного напрямку).

8. Захарченко В.І., Корсікова Н.М. Державне регулювання інноваційної діяльності як фактор ефективності структурних перетворень в економіці // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Вип. 137.- Дніпропетровськ: ДНУ.- 2002.- С. 100-108 (Особистий внесок здобувача - визначено функції держави в інноваційній діяльності підприємств).

9. Семенов Віт. В., Семенов Вяч. В., Корсікова Н.М. Методичні аспекти оцінки інвестиційних проектів // Соціально-економічні аспекти промислової політики: теоретичні аспекти регіонального розвитку територій. Збірник наукових праць. - Донецьк.: Ін-т економіки промисловості НАНУ. - 2002.- С.484-490 (Особистий внесок здобувача: проведено аналіз існуючих методів оцінки інвестиційних проектів).

Статті в інших виданнях

10. Корсикова Н.Н. Учет и реорганизация учета в украинских компаниях // Фондовий рынок.- 2003.-№ 29.- С. 36-39.

Тези доповідей

11. Корсікова Н.М. Методологічні проблеми державного регулювання розвитку регіонів // Праці другої міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених „Управління розвитком соціально-економічних систем”. - Ч.1 –Донецьк.: ДНУ.-2002.- С. 254-255.

12. Корсікова Н.М., Іванова Т.Г., Ноур Д.В. Стратегічні резерви конкурентоспроможності продукції на підприємстві // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми. - Одеса.: ОНУ ім. І.І. Мечникова, видавництво „Астропринт”.- 2003.- С. 166-170.

13. Корсікова Н.., Костромін С., Кузьміна Т. Особливості реструктуризації промислового виробництва в Одеському регіоні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”. - Дніпропетровськ.: Наука і освіта. - 2003.- С. 146-148.

14. Корсікова Н., Семко Л., Іванова Т.Роль і місце економіки трансформації у системі економічних наук // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Україна у світовій економічній спільноті”. - Дніпропетровськ.: Наука і освіта. - 2003.-С. 20-22.

15. Захарченко В.І., Корсікова Н.М. Досвід функціонування промислово-фінансових груп в економіці України // Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної конференції „Україна наукова 2002”.- Том 3. Економіка. - Дніпропетровськ.: Наука і освіта. - 2002.- С. 45-48.

16. Костромин С.А., Корсикова Н.Н., Семко Л.А. Определнние экономического потенциала // Матеріали другої науково-практичної конференції „Україна наукова 2003”.- Том 24. Економіка промисловості. - Дніпропетровськ.: Наука і освіта. - 2003.-С. 20-22.

Корсікова Н.М. Організаційно-економічний механізм активізації науково-технологічного розвитку промислового комплексу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. – Економіка та управління науково-технічним прогресом. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена розробці концептуальних та методологічних аспектів формування організаційно-економічного механізму активізації науково-технологічного розвитку у промисловості. Як ключові елементи такого механізму в роботі були виділені та обґрунтовані: перспективні напрямки, складові елементи і принципи науково-технологічної політики держави; концептуальні основи активізації науково-технологічного розвитку промислового комплексу на рівні регіону; методологія науково-технологічної реструктуризації підприємства як основної форми його реформування в рамках інноваційної моделі розвитку економіки України.

Для забезпечення ефективності процесу реструктуризації запропоновано його удосконалену модель, розроблено нову структуру бізнесів-процесів і здійснено реструктуризацію менеджменту суб'єктів господарювання, обґрунтовано методику використання програмно-цільового підходу в управлінні науково-технологічною реструктуризацією.

Ключові слова: науково-технологічний розвиток, інноваційна модель, організаційно-економічний механізм, промисловий комплекс, організаційна структура, реструктуризація, програмно-цільовий підхід.

Корсикова Н.Н. Организационно-экономический механизм активизации научно-технологического развития промышленного комплекса Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 – Экономика и управление научно-техническим прогрессом.- Институт проблем рынка и экономико–экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.

Диссертация посвящена разработке концептуальних и методологических основ формирования организационно-экономического механизма активизации научно-технологического развития в промышленности. В основе концепции лежит рассмотрение организационно-экономического механизма научно-технологического развития как совокупности взаимосвязанных и взаимозависимых ключевых элементов, определяющих содержание, порядок разработки и функционирования комплексной системы “наука-технология-производство”.

В качестве ключевых элементов такого механизма в работе рассмотрены: составляющие механизма государственного регулирования процесса активизации научно-технологического развития; концепция управления научно-технологическим развитием промышленного комплекса региона; методология активизация научно-технологической деятельности промышленных предприятий на основе проведения их реструктуризации.

Основная идея предложенной методологии заключается в переходе от функциональных подразделений к междисциплинарным автономным группам на основе использования метода реинжиниринга бизнес-процессов. Использование данного метода требует соблюдения системы принципов и основывается на выборе определенного типа научно-технологической политики. Для обеспечения эффективности этого процесса предложена усовершенствованная модель процесса реструктуризации, разработана новая структура бизнес-процессов и осуществлена реструктуризация менеджмента субъектов хозяйствования, обоснована методика использования программно-целевого подхода в управлении научно-технологической реструктуризацией промышленного предприятия.

Наиболее эффективно реструктуризация будет проходить, если проекты реструктуризации отдельных предприятий будут скоординированы и синхронизированы в рамках региональной научно-технологической политики. В работе рассмотрены возможные сценарии активизации научно-технологического развития Одесского региона и предложены концептуальные положения по формированию соответствующего организационно-экономического механизма.

Ключевые слова: научно-технологическое развитие, инновационная модель, организационно-экономический механизм, промышленный комплекс, реструктуризация, организационная структура, программно-целевой подход

Korsikova N. N. Structural economical mechanism of scientific-technological development of an industrial complex in Ukraine. – Manuscript.

A dissertation for a candidate’s degree of economical sciences on speciality 08.02.02. - Economics and management of scientific-technical progress – the Institute of market’s problems and economic-ecological researches, NAS Ukraine, Odessa, 2005.

The dissertation is devoted to the development of conceptual and methodological aspects in the formation of a structural mechanism of scientific-technological development in industry.

The paper deals with such key elements as: prospective further directions; compound elements and principles of scientific-technological policy of the state; conceptual bases of scientific-technological development of an industrial complex of a region; the methodology of scientific-technological restructuring of the enterprise as a fundamental form of its modification as a parn of an innovative model in the development of economics in Ukraine.

Key – words: scientific – technological development, innovation model, restructure, industrial complex, organizational structure, program – targeted approach, economic mechanism, efficiency

Підписано до друку 20.09.05. Формат 6090/16.

Умовн. друк. арк. 1,25. Тираж 100 прим. Зам. № 1172

Віддруковано з готового оригіналу-макету в видавництві АО БАХВА

65044, Україна, м. Одеса, пр. Шевченка, 1, корп. 5,

(048) 777-43-50, е-mail: baxva@com.od.ua

(Свідоцтво серія ДК № 145 від 11.08.2000)