ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

КУЛИК Олена Дмитрівна

УДК 811.161.2+81' 367+81' 38

СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДНИХ СИНТАКСИЧНИХ

КОНСТРУКЦІЙ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ ГРАМАТИЧНОГО

ЛАДУ МОВЛЕННЯ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ

13.00.02 – теорія і методика навчання української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор

Потапенко Олександр Іванович,

Державний вищий навчальний заклад “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, завідувач кафедри української мови і методики навчання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пентилюк Марія Іванівна,

Херсонський державний університет, професор кафедри українського мовознавства та основ журналістики;

кандидат педагогічних наук, доцент

Дика Наталія Михайлівна,

Київський міський педагогічний університет імені Б.Д.Грінченка, доцент кафедри теорії і методики навчання української мови і літератури.

Провідна установа: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, кафедра методики викладання і культури української мови, Міністерство освіти і науки України, м.Черкаси.

Захист відбудеться "28" грудня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02. в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України, 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Автореферат розіслано “28” листопада 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі навчання української мови в школі комунікативно-діяльнісний підхід є одним із провідних, що зафіксовано в Концепції мовної освіти в Україні, Державному стандарті змісту шкільного предмета "Українська (рідна) мова", у світлі вимог державної національної програми "Освіта" (Україна. ХХІ століття). Ідея необхідності всебічного розвитку школяра, його творчого потенціалу дістала відображення в Національній доктрині розвитку освіти. Тому робота вчителя-словесника вимагає постійного вдосконалення методів, принципів і прийомів навчання рідної мови. Успішне формування та вдосконалення комунікативних умінь можливе за умови систематичної і цілеспрямованої роботи над формуванням особистості, яка володіє значним обсягом активного словника, розвиненим граматичним ладом, умінням користуватися синонімічними засобами, здатністю вибирати мовний засіб, що відповідає меті, умовам і змісту спілкування, надавати висловлюванню відповідного стилістичного забарвлення, усвідомлено добирати образні засоби, уникати помилок в усному і писемному мовленні. Ця робота має бути послідовною, базуватися на вивченні в єдності системи мовних одиниць і правил їх функціонування, процесі реалізації мовних одиниць у мовленнєвих актах, а також активізації внутрішніх резервів учнів: їхнього мислення та вже здобутих знань.

Пошук шляхів формування комунікативної особистості пов’язаний з дослідженням комплексу питань, одним з яких є вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів загальноосвітньої школи.

Наше дослідження спрямоване на розробку методики, що забезпечує вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів засобами стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій.

Проблему вивчення в середній школі речень з різними видами зв’язку, їх стилістичної ролі в мові неодноразово досліджували і продовжують досліджувати вчені-методисти і вчителі-словесники, зокрема:

- розробляють теоретичні положення та втілюють їх практично (С.Ареф’єва, І.Дацюк, С.Дорошенко, С.Єрмоленко, М.Зарицький, С.Омельчук, К.Плиско, О.Пономарів);

- підкреслюють важливість знань із галузі функціональної стилістики для розвитку граматичного ладу мовлення, пропонують ефективний дидактичний матеріал, побудований на базі стилів (Л.Гончаренко, Г.Горяна, С.Марич, В.Мельничайко, М.Пентилюк, О.Потапенко, Г.Шелехова);

- пропонують дидактичний матеріал для формування навичок пунктуаційного оформлення синтаксичних конструкцій (О.Заболотний, С.Омельчук);

- загострюють увагу на необхідності комплексного дослідження синтаксичних одиниць (В.Адмоні, Н.Арутюнова, Г.Золотова, Л.Мацько, К.Плиско);

- питання теорії мови супроводжують смисловою і стилістичною характеристиками синтаксичних явищ (В.Ващенко, С.Давнюк, О.Козіцька, Л.Пархонюк, М.Пентилюк, М.Симулик, Т.Шкарбан, К.Шульжук).

Методиці формування стилістичної вправності учнів, у тому числі й під час вивчення синтаксису, присвячено ряд дисертаційних досліджень, що в різні роки здійснено на матеріалі російської та української мов. Лінгводидактичний аспект проблеми збагачення й увиразнення мовлення учнів основної школи висвітлено в дослідженнях Н.Веніг, І.Гамрецького, С.Давнюк, О.Козіцької, О.Кузьмич, В.Лободи, С.Омельчука. Однак у названих дисертаціях відсутня система роботи зі стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій.

Аналіз методичних праць засвідчив, що окремої монографічної роботи, яка стосувалася б проблеми стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій, немає. У методичних посібниках та науково-методичних журналах відомості зі стилістичного аналізу висвітлено недостатньо, не простежується чітка система роботи з розвитку вмінь і навичок здійснювати аналіз.

Ураховуючи результати наукових надбань українських та зарубіжних учених, можемо стверджувати, що проблеми стилістичного аналізу складних речень, засобів зв’язку, типів регулярних і нерегулярних ланок, структури цих речень залишаються недостатньо дослідженими. Поза увагою залишилися такі питання:

1. Можливості складних синтаксичних конструкцій для забезпечення стилістичної виразності, емоційної та смислової підкресленості змісту висловлювання.

2. Незалежність типу речень від їх розміру.

3. Комунікативна роль складних синтаксичних конструкцій у стилях української літературної мови.

Не дослідженим, хоча, на наш погляд, досить цікавим, є аспект використання прийомів стилістичного аналізу в організації складних синтаксичних конструкцій.

Інтерес учених, спрямований на вивчення стилістики складного речення, пояснюється передусім тим, що саме в реченні міститься той об’єкт, розкриттю природи якого присвячено різноаспектні дослідження. З’явилися дослідження українських і зарубіжних авторів, присвячені стилістичній природі речення: лінгвістичний аспект висвітлено у працях С.Дорошенко, С.Єрмоленко, М.Зарицького, О.Пономаріва; методичний – у роботах С.Ареф’євої, І.Дацюк, С.Омельчука та ін.

Аналіз досліджень у галузі стилістики дає підстави стверджувати, що в сучасній теорії вивчення складних синтаксичних конструкцій домінують три підходи до вирішення проблеми: інтонаційно-змістовий, структурно-семантичний та функціонально-стилістичний. Проте, як свідчить практика, вони недостатньо забезпечують формування мовленнєвих умінь учнів, а отже, комплексне вивчення складних синтаксичних конструкцій потребує подальшого розв’язання.

Під час виконання творчих робіт трапляється, що учень поставлений перед необхідністю висловлюватися на різноманітні, часом не досить складні теми, і, не маючи до цього належної підготовки, запозичує готові фрагменти, прийоми з текстів, з якими краще ознайомлений. Тому для формування стилістичних навичок першою передумовою є систематичне застосування вправ, що передбачають стилістичний аналіз синтаксичних конструкцій.

Недостатнє теоретико-практичне опрацювання проблеми вдосконалення граматичного ладу мовлення у процесі вивчення синтаксису, невідповідність мовлення випускників середньої школи нормам літературної мови, її комунікативним якостям, відсутність спеціальних досліджень, недостатня дієвість традиційних методик щодо підвищення навчально-пізнавальної культури мовленнєвого спілкування школярів визначають актуальність теми “Стилістичний аналіз складних синтаксичних конструкцій як засіб удосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів” і вибір її для дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики “Актуальні проблеми сучасного мовознавства та методики викладання”, що розробляється кафедрою української мови і методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, пов’язане із завданнями, визначеними чинними програмами для середньої загальноосвітньої школи і ВНЗ у світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті.

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках української мови в основній школі.

Предметом дослідження є методика формування вмінь і навичок учнів 7-9 класів здійснювати стилістичний аналіз складних синтаксичних конструкцій.

Мета дослідження полягає у створенні й експериментальній перевірці науково обґрунтованої методики формування в учнів 7-9 класів умінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій, спрямованої на вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів.

Гіпотеза дослідження: рівень граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів може підвищитися, якщо:

- ураховувати функціонально-стилістичний і діяльнісно-комунікативний підходи до навчання;

- систематично застосовувати стилістичний аналіз на уроках різних типів;

- включати стилістичний аналіз у систему методів навчання на уроках української мови;

- створити систему навчальних вправ, яка інтенсивно формує вміння і навички вживати складні синтаксичні конструкції в усному і писемному мовленні з урахуванням ситуації спілкування;

- в процесі вивчення синтаксису використовувати тексти різних стилів і жанрів мовлення.

Поставленій меті та перевірці висунутої гіпотези відповідають такі завдання:

- з’ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми, проаналізувавши науково-теоретичну та навчально-методичну літературу;

- на основі спостережень і дослідницької діяльності з’ясувати особливості традиційної методики вивчення складних синтаксичних конструкцій у шкільному курсі синтаксису української мови;

- визначити рівні сформованості граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів;

- розробити експериментальну методику формування вмінь і навичок стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій, спрямовану на вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів, з урахуванням передового педагогічного досвіду, відповідних принципів і оптимальних методів навчання, експериментально перевірити її ефективність.

Методологічні засади дослідження становлять праці відомих мовознавців з питань стилістики (І.Білодіда, Л.Булаховського, В.Ващенка, В.Виноградова, Л.Мацько, О.Пономаріва, І.Чередниченка, Л.Щерби), синтаксису (І.Вихованця, Г.Калашникової, М.Симулика, К.Шульжука), психологів (П.Гальперіна, М.Жинкіна, Г.Костюка, О.Леонтьєва, А.Маркової, Я.Пономарьова), методистів (О.Біляєва, П.Кордун, С.Марича, В.Мельничайка, І.Олійника, М.Пентилюк, К.Плиско, Л.Рожило).

Методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичного, психологічного, педагогічного і методичного матеріалу з проблеми дослідження, осмислення передового досвіду вчителів-словесників; аналіз шкільних програм, підручників з рідної мови, поурочних, календарних і тематичних планів з метою визначення реального стану роботи зі стилістики під час вивчення синтаксису, розробка змісту і методики вдосконалення граматичного ладу мовлення засобами стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій;

- емпіричні: спостереження та аналіз уроків української мови, анкетування вчителів; аналіз учнівських робіт з метою визначення рівнів сформованості граматичного ладу мовлення; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); кількісний і якісний аналізи експериментальних даних.

Дисертаційне дослідження проводилося в три етапи.

На першому етапі (1998-1999рр.) визначалися об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження, теоретичне осмислення психологічної, лінгвістичної і методологічної літератури з теми дослідження, аналіз чинних програм і підручників з рідної мови, вивчення передового педагогічного досвіду вчителів-словесників.

На другому етапі (1999-2001рр.) за допомогою діагностуючих завдань констатувальних зрізів визначалися рівні психолого-педагогічної готовності учнів для успішного засвоєння теми; рівні знань, сформованих мовленнєвих умінь в оволодінні правильним, комунікативно-доцільним сприйняттям, навичок відтворення і використання у власному мовленні складних синтаксичних конструкцій; розроблялися програма та методика формувального експерименту, моделювалася система вправ.

На третьому етапі (2001-2004рр.) проводився формувальний експеримент і перевірка результатів експериментального навчання учнів 7-9-х класів шкіл різних регіонів України.

Експериментальною базою дослідження стали загальноосвітні школи Київської (Березанські ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 і №4), Черкаської (ЗОШ І-ІІІ ступенів №21 м.Черкаси), Житомирської (Хочинська ЗОШ І-ІІІ ст.), Полтавської (Вишневецька ЗОШ І-ІІІ ст.) областей. Експериментом було охоплено біля 720 осіб.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягає в тому, що: 1) уперше теоретично обґрунтовано і розроблено методику формування вмінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій в учнів 7-9 класів; 2) науково обґрунтовано критерії рівнів сформованості граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів; 3) удосконалено орієнтувальну основу вивчення складних синтаксичних конструкцій, що полегшує формування стилістичних навичок учнів 7-9 класів; 4) визначено особливості занять із синтаксису в 7-9 класах; 5) окреслено шляхи подальшої роботи над удосконаленням граматичного ладу мовлення учнів основної школи засобами формування стилістичних умінь на синтаксичній основі.

Практичне значення дослідження полягає у впровадженні в навчальний процес методики, що забезпечує зміцнення зв’язку між вивченням складних синтаксичних одиниць та вдосконаленням граматичного ладу мовлення школярів. Здобуті результати можуть бути використані в практичній роботі вчителів, під час читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації вчителів-словесників, у процесі підготовки студентів-філологів педагогічних навчальних закладів, для вдосконалення змісту шкільних програм, підручників, методичних посібників.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується методологічним і лінгводидактичним обґрунтуванням вихідних положень, критичним аналізом фактичного матеріалу та результатів констатувальних зрізів і формувального експерименту, узагальненням передового педагогічного досвіду вчителів-словесників, використанням взаємопов’язаних методів і навчальних прийомів, доцільних для стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій, кількісним і якісним аналізом результатів, одержаних у процесі дослідного навчання.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації та поточні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови і методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (2003,2004,2005 рр.), всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми категорійної граматики” (Переяслав-Хмельницький, 2002 р.); “Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005 р.); семінарі “Вивчення української словесності в системі ноосферної освіти” (Київ, 2003 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 5 публікаціях.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 213 найменувань, 15 додатків. Загальний обсяг роботи 236 сторінок, з них: 177 сторінок основного тексту, що містить 16 таблиць, 3 схеми, 2 діаграми, 1 рисунок.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза, методи та етапи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення, подаються відомості про вірогідність і впровадження результатів дослідження в шкільну практику.

У першому розділі – “Теоретичні основи вивчення стилістики складних речень з різними видами зв’язку” – розкриваються психолого-педагогічні, лінгвістичні та методичні основи вдосконалення стилістики синтаксису в шкільному курсі рідної мови, розглядається ефективність усвідомлення учнями елементів і норм рідної мови шляхом удосконалення граматичного ладу мовлення, досліджується зміст теоретичного матеріалу зі стилістики складних синтаксичних конструкцій, визначається роль складних багаточленних речень у текстах різних функціональних стилів, досліджуються механізми мовлення, психологічні особливості учнів 7-9-х класів, контроль мовленнєвої правильності висловлювань (Н.Веніг, Л.Виготський, В.Гальперін, В.Давидов, І.Дубровіна, М.Жинкін, Т.Костюк, Б.Круглов, А.Маркова та ін.). Дослідження зазначених проблем, а також міркування щодо стилістичного аспекту складних конструкцій у працях українських та російських мовознавців (О.Потебні, І.Чередниченка, І.Білодіда, В.Ващенка, В.Виноградова, П.Дудика, А.Коваль, С.Марича, Л.Мацько, М.Пентилюк, О.Пономаріва) дали можливість визначити специфіку засвоєння учнями 7-9-х класів складних речень з різними видами зв’язку, зокрема й у стилістичному аспекті.

Нами виявлено передумови успішного психологічного засвоєння й оволодіння рідною мовою та підвищення ефективності уроку української мови: створення умов для діяльності і спілкування на уроці, розвиток потреб доцільного використання мовленнєвих одиниць у власному мовленні, формування комунікативних умінь і навичок.

Аналіз досліджень учених-методистів (Н.Бабич, О.Біляєва, В.Мельничайка, М.Пентилюк, Л.Рожило, Л.Скуратівського, Г.Шелехової та ін.) сприяв визначенню ефективних умов вироблення мовного чуття на уроках рідної мови в процесі стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій, зв’язних текстів різних функціональних стилів, що забезпечують формування стилістичних умінь і навичок, розвиток граматичного ладу мовлення.

Опрацювання наукових джерел щодо стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій сприяло з’ясуванню ролі поширених синтаксичних сполук у формуванні стилю, стилістичних можливостей цих синтаксичних одиниць, місця стилістичного аналізу як прийому і засобу формування комунікативних умінь і навичок учнів. Розділ містить характеристику основних стилів мовлення: наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, художнього і розмовного.

Стилістичні особливості складних синтаксичних конструкцій розглядаються в зіставленні з простим і ускладненим реченнями. При цьому в дослідженні ми спиралися на системно-функціональних підхід, що поєднує системну характеристику складних синтаксичних конструкцій з аналізом їх функціонально-стилістичних засобів і сприяє глибшому усвідомленню статусу цього мовного явища, допомагає розкрити комунікативні можливості поліпредикативних речень.

Дослідження мовного матеріалу дало підстави стверджувати, що граматичне і стилістичне багатство складних конструкцій сприяє широкому використанню цих синтаксичних одиниць у різних функціональних стилях сучасної української літературної мови. У І розділі представлено діаграму відсоткового співвідношення складних багаточленних речень різних типів у функціонально-стилістичній системі сучасної української літературної мови.

У другому розділі – “Вивчення складних комбінованих речень у сучасній школі” – проаналізовано дисертаційні дослідження, методичну літературу із зазначеної проблеми, програми, підручники з рідної мови для учнів 7-9 класів, досліджено рівні вмінь і навичок стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій, розкрито мету, завдання, методи констатувальних зрізів, проведених у загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів Київської, Черкаської, Полтавської, Житомирської областей, подано їх результати.

Враховано здобутки вчених-методистів і використано у створенні експериментальної методики вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів засобами стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій, уточнено вміння і навички, необхідні для усного і письмового використання складних речень відповідно до мети й умов спілкування, принципи навчання стилістичного аналізу складних синтаксичних одиниць.

Результати аналізу програм середньої загальноосвітньої школи за останні роки засвідчили, що програма орієнтує вчителів на підвищення культури мовлення і рівня грамотності учнів, на вдосконалення основних мовних і мовленнєвих умінь, навичок, потрібних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності, проте не визначено чіткого обсягу стилістичних умінь, якими повинні оволодіти учні, не відведено на це достатньої кількості годин. Якщо вчитель ставить за мету навчити учнів розрізняти складні синтаксичні конструкції (ССК) в різних стилях, вичленовувати їх компоненти, установлювати систему залежностей і складати схеми, використовувати ці конструкції в мовленні та будувати їх за поданими зразками, допомогти осягнути місце ССК у синтаксичній системі, то кількість годин, відведених програмою, не сприяє засвоєнню цих конструкцій на належному рівні.

Аналіз підручників з рідної мови для учнів 7-9 класів засвідчив, що порівняно з підручниками попередніх видань теми із синтаксису більш конкретизовані, написані доступною для учнів мовою. Після кожної вправи пропонуються запитання для бесід і завдання та рекомендації щодо роботи з текстами (уривками з художніх творів, творами живопису, листами, мемуарами, відгуками критиків, статтями сучасної періодики), проте їм ще бракує достатньої кількості творчих завдань. Не розглядається роль складних багаточленних речень у різних функціональних стилях, мало проблемних завдань, що звертають увагу дітей на деталі, спонукають учнів до думки, пошуку.

Результати анкетування вчителів, спостереження за навчальним процесом показали, що основна увага приділяється синтаксичній і пунктуаційній оформленості складних синтаксичних конструкцій, недооцінюється важливість роботи над інтонуванням таких речень, формуванням стилістичних навичок, не зважаючи на те, що в підручниках є вимоги і подаються вправи для засвоєння стилістичних можливостей складних речень з різними видами зв’язку. Такий підхід у практиці навчання складних синтаксичних конструкцій призводить до формального засвоєння знань учнями, послаблення роботи над мовленнєвим розвитком школярів та зниження їхнього інтересу до складних синтаксичних одиниць.

Під час аналізу результатів констатувальних зрізів, що проводилися протягом 1999-2001 навчальних років, визначалися рівні граматичного ладу мовлення в учнів 7-9 класів. З’ясовуючи рівні, ми керувалися такими критеріями:

- уміння визначати структуру складних синтаксичних конструкцій; правильно пунктуаційно оформляти їх; розпізнавати й оцінювати стилістичне значення мікро- і макросинтаксичних структур; добирати синонімічні варіанти і співвідносити їх з метою висловлювання; визначати зміст висловлювання, добирати потрібні мовні засоби; знаходити і виправляти помилки в змісті та мовному оформленні тексту;

- уміння здійснювати аналітико-синтетичну діяльність при дедуктивному та індуктивному способах мислення; давати аргументовані відповіді на поставлені запитання;

- активність, самостійність, природні та набуті здібності учнів;

- мовна правильність висловлювань, стилістична пильність, відтворення та доцільне використання різноманітних синтаксичних конструкцій відповідно до теми й основної думки висловлювання.

На основі визначених критеріїв та на підставі якісного аналізу учнівських письмових робіт нами визначено високий, достатній, середній і низький рівні сформованості граматичного ладу мовлення учнів (див. с.13-14). Показники рівнів граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів до початку дослідного навчання представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості граматичного ладу мовлення

в учнів 7-9 класів до початку дослідного навчання

Класи | Кількість учнів | Рівень

Високий | Достатній | Середній | Низький

К-сть учнів | % | К-сть учнів | % | К-сть учнів | % | К-сть учнів | %

7 | 123 | 21 | 17 | 34 | 27,6 | 37 | 30 | 31 | 25,2

8 | 120 | 18 | 15 | 29 | 24,2 | 43 | 35,8 | 30 | 25

9 | 107 | 13 | 12,4 | 19 | 17,7 | 39 | 36,4 | 36 | 33,5

Показники свідчать, що рівень умінь учнів 7-9 класів здійснювати стилістичний аналіз синтаксичних конструкцій залишається недостатнім, в результаті чого їхнє мовлення відзначається стилістичною недосконалістю.

Результати констатувальних зрізів зумовили доцільність створення методики, спрямованої на вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів засобами стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій.

У третьому розділі – “Експериментальне навчання учнів стилістичного аналізу складних речень з різними видами зв’язку” – розкрито мету, завдання, зміст і засоби навчання складних речень з різними видами зв’язку, визначено ефективність пропонованої методики, висвітлено організацію, хід і результати формувального експерименту.

Апробацію розробленої методики здійснили з учнями 7-9-х класів сільських і міських загальноосвітніх шкіл: Березанських ЗОШ І-ІІІ ст. №1 і №4 Київської області, ЗОШ І-ІІІ ст. №21 м.Черкаси, Хочинської ЗОШ І-ІІІ ст. Житомирської області, Вишневецької ЗОШ І-ІІІ ст. Полтавської області. Дослідження виконувалося протягом трьох навчальних років (2001-2004, у 2004 році проаналізовано результати диктантів на допуск до випускних екзаменів).

Формувальний експеримент передбачав розв’язання таких конкретних завдань: а) визначити зміст роботи зі стилістики в методиці навчання складних синтаксичних конструкцій; б) розробити технологію застосування стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій на різних типах уроків (засвоєння нових знань; формування вмінь і навичок; застосування знань, умінь і навичок; узагальнення та систематизації; контролю й корекції знань, умінь і навичок; повторення; комбінованих; уроках аналізу контрольних робіт; розвитку зв’язного мовлення; уроках-конкурсах; уроках-іграх); в) розробити систему вправ і завдань, спрямовану на вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів засобами стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій; г) провести контрольні зрізи рівнів граматичного ладу мовлення; ґ) перевірити і довести ефективність запропонованої методики формування вмінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій для вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів.

Для перевірки сформульованої гіпотези дослідження нами було розроблено систему роботи з розвитку умінь і навичок здійснювати стилістичний аналіз на різних типах уроків вивчення рідної мови.

В основу пропонованої експериментальної методики формування вмінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій в учнів 7-9 класів покладено функціонально-стилістичний і комунікативно-діяльнісний підходи до навчання, теорію поетапного формування і розвитку розумових дій учнів.

Розробка експериментальної програми навчання стилістичного аналізу вимагала дотримання загальнодидактичних і методичних принципів, тому зміст завдань стилістичного аналізу залежав від змісту теоретичного матеріалу, дидактичної мети і типу уроку. Для стимулювання активності учнів пропонована методика передбачала застосування різноманітних методів навчання вибір яких зумовлений: 1) специфічними принципами засвоєння синтаксису; 2) змістом програми дослідження; 3) навчальними можливостями школярів; 4) професійною компетентністю вчителів української мови. Особливу увагу приділено раціональній організації розумової діяльності учнів, вираженій у поетапному формуванні вмінь і навичок сприймати, відтворювати і доречно використовувати у власних висловлюваннях складні синтаксичні конструкції залежно від сфери спілкування.

У програмі експериментального навчання до кожного розділу визначено обсяг теоретичних знань, умінь і навичок, що формуються, зміст стилістичного аналізу, види вправ. Розвиток умінь і навичок стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій здійснювався послідовно, базуючись на вміннях і навичках, сформованих під час вивчення попередніх курсів рідної мови.

Під час створення експериментально-дослідної методики нами враховано мету і завдання навчання, визначені діючою програмою з рідної мови; умови впровадження стилістичного аналізу (дотримання системності й послідовності, застосування елементів стилістичного аналізу, залежно від конкретних умов, використання стилістичного аналізу чи його елементів на уроках різної типології, в структурі інших методів навчання, поєднання аналітичних, репродуктивних, конструктивних, продуктивно-творчих завдань); ступінь складності дидактичного матеріалу щодо змісту, наявності різних синтаксичних сполук, стилістичної виразності; визначені констатувальними зрізами рівні сформованості граматичного ладу мовлення. В основу системи вправ, спрямованої на вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів, покладено такі форми роботи: зіставлення паралельних конструкцій; інтонаційно-смисловий аналіз; аналіз смислових відношень і типів зв’язку в реченнях; спостереження за реальним практичним застосуванням таких конструкцій у мовленні; трансформування, відтворення, редагування, продукування висловлювань різних типів; проблемні завдання.

Дослідне навчання проводилося в такій послідовності: а) визначення мети і завдань дослідного навчання; б) добір дидактичного матеріалу відповідно до тем, визначених чинною програмою з рідної мови; в) перевірка рівня вмінь і навичок здійснювати стилістичний аналіз синтаксичних конструкцій за дослідною методикою; ґ) якісний аналіз результатів завдань контрольного зрізу; г) підбиття підсумків, формулювання висновків.

Кількість етапів дослідного навчання визначалася з урахуванням таких чинників: рівнів попередніх знань учнів зі стилістики й синтаксису, що впливають на засвоєння та усвідомлення складних синтаксичних конструкцій, збагачення мовлення учнів; стильовими і стилістичними вміннями і навичками в процесі усвідомлення, трансформування, відтворення, редагування, продукування текстів різних типів, що містять складні багаточленні речення; віковими психологічними особливостями учнів 7-9 класів.

Формування вмінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій відбувалося в три етапи, кожен з яких мав свої особливості щодо рівня складності стилістичного аналізу, рівня самостійності й активності учнів.

І етап – підготовчий (І півріччя 7 класу) - після ознайомлення учнів з 5 основними стилями мовлення; етап узагальнення основних стилістичних і синтаксичних понять; вироблення вмінь і навичок стилістичного аналізу мікросинтаксичних структур.

ІІ етап – пізнавально-формувальний (ІІ півріччя 7 класу – 8 клас) – етап засвоєння знань із синтаксису простого та ускладненого речення, систематизація знань про стилі мовлення; розвиток вмінь і навичок стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій.

ІІІ етап – систематизувально-формувальний (9 клас) – етап засвоєння знань із синтаксису складного речення, удосконалення вмінь і навичок під час здійснення стилістичного аналізу складних речень, зокрема складних синтаксичних конструкцій, створення зразків висловлювань різних стилів і типів мовлення.

Завершення кожного етапу супроводжувалось контрольним зрізом.

Відповідно до мети і завдань дослідження за розробленою методикою, у процесі роботи над удосконаленням граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів засобами стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій нами визначено місце стилістичного аналізу як прийому основних методів навчання рідної мови. Під час застосування методу усного викладу вчителем матеріалу стилістичний аналіз виконував роль засобу активізації мислення учнів, ілюстрував твердження. У структурі методу бесіди аналіз виконував роль прийому, був засобом, що забезпечував можливість школярам давати аргументовані відповіді. Стилістичний аналіз синтаксичних конструкцій виконував роль прийому в методі спостереження учнів над мовою на етапі усвідомлення мовних явищ, мав на меті осмислити і пояснити ці явища. Застосування стилістичного аналізу було важливим у структурі методу проблемного викладу навчального матеріалу, оскільки вчитель, визначаючи проблему, показував, як потрібно здійснювати аналіз, шукати докази, логічно їх розвивати, використовувати всі аргументи, робити правильні висновки. Стилістичний аналіз у методі роботи з підручником полегшував розуміння структури матеріалу, оскільки вимагав аналітичного міркування, доведення думок. Під час застосування методів імітації, доповнення, конструювання, трансформування, моделювання стилістичний аналіз сприяв формуванню вмінь логічно правильно і доцільно використовувати граматичні категорії, реалізувати їх у власних усних і письмових текстах. Найповніше стилістичний аналіз реалізувався в методі вправ. Ефективність процесу вдосконалення граматичного ладу мовлення засобами стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій залежала від використання вправ, побудованих з урахуванням рівня засвоєння і розуміння учнями теоретичних відомостей, уміння застосувати теоретичні знання на практиці, сталості навичок у процесі вільного висловлювання думок на письмі (робота з готовим текстом; видозміна мовного матеріалу; самостійна побудова висловлювань; удосконалення тексту).

У дисертації представлено такі види вправ зі стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій:

аналітичні – забезпечували пізнавальну і психологічну підготовку до сприйняття нового матеріалу, активізували в учнів практичний досвід (залежність інтонаційного оформлення речень від смислових відношень між його частинами, орієнтація на розвиток інтонаційного слуху, пам’яті, слухового самоконтролю), аналітичне мислення (сприйняття та оцінка інтонаційної побудови висловлювання (речення) з погляду його милозвучності та звукової виразності);

репродуктивні – вправи, що активізували аналітико-синтетичне мислення (відтворення інтонаційного малюнка складного речення з різними видами зв’язку, відпрацювання навичок порівняння інтонаційного та пунктуаційного оформлення складних синтаксичних одиниць, побудова графічних схем інтонаційного малюнка, урахування граматичної та смислової наповненості речення під час інтонування відповідно до намірів того, хто говорить (пише); побудова конструкцій відповідно інтонації);

конструктивні – вправи, що забезпечували рецептивну і продуктивну діяльність учнів (смисловий, структурний, порівняльний, пунктуаційний, стилістичний аналізи; трансформація, складання прикладів за аналогією, комбінування і групування складних сполучниково-безсполучникових речень; добір та заміна одних речень іншими; утворення речень з різними видами зв’язку на основі поданого завдання), стилістичний експеримент; вправи на видозміну та доповнення висловлювання; різноманітні види переказів; мовленнєві завдання (передача змісту висловлювання іншими мовними засобами та виявлення засобів, що властиві іншому стилю; обґрунтування доцільності вибору автором тих чи інших мовних засобів; власний вибір відповідних мовних засобів під час складання висловлювань різних жанрів і типів мовлення тощо);

продуктивно-творчі – вправи, що сприяли збагаченню граматичної будови мовлення учнів, свідомому використанню складних сполучниково-безсполучникових речень у власному мовленні, усвідомленню їх комунікативної мети, синтаксичних і стилістичних функцій у мовленні (аналіз текстового матеріалу; стилістична трансформація тексту, пов’язана з видозміною мети висловлювання чи стилю мовлення; редагування тексту; творчі завдання зіставного характеру; складання монологічних висловлювань з використанням складних синтаксичних конструкцій, їх зіставлення з діалогічними; завдання творчого характеру певного стилістичного спрямування (складання творів-мініатюр, словесних портретів, творів-роздумів тощо).

Поділ вправ на зазначені вище групи є дещо умовним, оскільки під час розвитку вмінь і навичок на окремому етапі деякі види робіт перепліталися і доповнювали один одного. Але зміст і завдання цієї системи вправ спрямовано на послідовну, поступово ускладнену діяльність учнів, свідоме і систематичне засвоєння складних сполучниково-безсполучникових речень, оволодіння цими синтаксичними одиницями і вдосконалення граматичного ладу мовлення.

На підготовчому етапі контрольні зрізи передбачали визначення рівнів усвідомлення учнями граматичних і стилістичних функцій синтаксичних конструкцій, умінь моделювати та конструювати речення, здійснювати елементи стилістичного аналізу речень за схемою: визначення стилю, з'ясування сфери вживання, визначення стилістичної ролі членів речення, визначення їх функцій у текстах різних стилів. На другому етапі визначалися рівні сформованості вмінь здійснювати стилістичний аналіз простих і ускладнених речень, удосконалювати написане в процесі роботи над текстом і редагувати речення, надавати висловлюванню відповідного стилістичного забарвлення. На третьому етапі контрольних зрізів, на основі творчих робіт учнів, з’ясовувався рівень умінь учнів здійснювати повний стилістичний аналіз складних синтаксичних конструкцій, стан розвитку комунікативних умінь сприймати і відтворювати прослуханий текст, самостійно конструювати зв’язні висловлювання різних жанрів і типів мовлення, усвідомлено добирати мовні засоби, помічати та виправляти помилки у власному і чужому усному (писемному) мовленні. Показники вживання учнями складних синтаксичних конструкцій у творчих роботах до експериментального навчання і після нього представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Показники вживання учнями складних синтаксичних конструкцій

у творчих роботах

Стиль | Кількість учнів, які вживали складні синтаксичні конструкції у творчих роботах

До навчання | Після експериментального навчання

КК (194 уч.) | ЕК (176 уч.) | КК (194 уч.) | ЕК (176 уч.)

К-сть учнів | % | К-сть учнів | % | К-сть учнів | % | К-сть учнів | %

Художній | 94 | 47,4 | 92 | 52,3 | 94 | 47,4 | 103 | 58,5

Науковий | 53 | 27,3 | 53 | 30,1 | 54 | 27,8 | 59 | 33,5

Публіцистичний | 82 | 42,3 | 76 | 43,2 | 86 | 44,3 | 83 | 47,2

Офіційно-діловий | 38 | 19,6 | 36 | 20,5 | 38 | 19,6 | 43 | 24,4

Розмовний | 118 | 60,8 | 107 | 60,8 | 123 | 63,4 | 118 | 67

Аналіз контрольних робіт учнів 7-9 класів сприяв з’ясуванню рівнів сформованості граматичного ладу їхнього мовлення. Результати порівняльного аналізу представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Показники порівняльного аналізу рівнів сформованості

граматичного ладу мовлення до експериментального навчання і після нього

Рівні | ЕК (176 уч.) | КК (194 уч.)

К-сть учнів | % | К-сть учнів | %

До початку навчання

Високий | 18 | 10,2 | 27 | 13,9

Достатній | 27 | 15,3 | 34 | 17,5

Середній | 86 | 48,9 | 100 | 51,5

Низький | 45 | 25,6 | 33 | 17,1

Після експериментального навчання

Високий | 34 | 19,3 | 28 | 14,4

Достатній | 52 | 29,5 | 46 | 23,7

Середній | 64 | 36,4 | 106 | 54,3

Низький | 26 | 14,8 | 14 | 7,7

19,3 % учнів з високим рівнем граматичного ладу мовлення виявили вміння визначати структуру складних синтаксичних конструкцій, правильно пунктуаційно оформляти синтаксичні конструкції, розпізнавати й оцінювати стилістичне значення мікро- і макросинтаксичних структур, добирати синонімічні варіанти та співвідносити їх з метою висловлювання, давати аргументовані відповіді на поставлені запитання, використовувати здобуті знання про суть складних синтаксичних конструкцій, визначати зміст висловлювання, добирати потрібні мовні засоби, відтворювати і доцільно використовувати синтаксичні конструкції у власному мовленні, знаходити і виправляти помилки в змісті та мовному оформленні тексту, вільно висловлювати власні думки і почуття; їхнє мовлення відзначалося змістовністю, грамотністю, відповідністю мовним і мовленнєвим нормам, різноманітністю складних синтаксичних конструкцій у висловлюваннях різних жанрів і типів мовлення.

Достатнього рівня досягли учні (29,5%), які здобули повні системні знання про суть складних синтаксичних конструкцій, у цілому оволоділи вміннями розрізняти складні речення різних типів, визначати їх структуру і засоби зв’язку, розпізнавати й оцінювати стилістичне значення відповідних мовних засобів, стилістичні функції речення, добирати мовні засоби, характерні для самостійно обраного типу і стилю мовлення, осмислено сприймати, відбирати та переносити нову інформацію у відтворюване складне речення з різними видами зв’язку, творчо виконувати мовленнєві завдання на використання складних синтаксичних конструкцій у власному усному і писемному мовленні. Проте ці учні, оволодівши навичками граматичного, графічного й інтонаційного оформлення таких речень, все ж припускалися помилок у мовному оформленні висловлювань різної стильової спрямованості.

Учні експериментальних класів із середнім рівнем (36,4%) засвоїли основні положення теми, але не вміли свідомо користуватися отриманими знаннями в усному і писемному мовленні, припускалися помилок при трансформуванні, редагуванні, моделюванні синтаксичних конструкцій, мали недостатньо сформовані вміння оцінювати стилістичні можливості цих синтаксичних одиниць. Такі учні виконували завдання на репродуктивному рівні, припускалися помилок у стилістичному оформленні складних речень з різними видами зв’язку, в результаті чого їхнє мовлення відзначалося недосконалістю.

Учні з низьким рівнем граматичного ладу мовлення (14,8%) не мали цілісного уявлення про складні синтаксичні конструкції, не вміли розрізняти складні речення різних типів, визначати їх структуру і засоби зв’язку, взаємозв’язок семантики, інтонації і пунктуації речень з різними видами зв’язку, стилістичну роль речень за метою висловлювання, не володіли ні творчим, ні репродуктивним використанням цих засобів мовлення, припускалися великої кількості мовних, граматичних, лексичних і стилістичних помилок; їхнє мовлення позбавлене засобів виразності та образності, словник бідний, виклад примітивний, стандартний, без оригінальних думок.

Для точнішого порівняння аналізу результатів констатувальних зрізів і формувального експерименту нами визначено динаміку розвитку рівнів граматичного ладу мовлення учнів у процесі експериментального навчання стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій та побудовано відповідну діаграму (темним кольором на діаграмі позначено експериментальні класи, світлим – контрольні).

Діаграма 1

Показники розвитку рівнів граматичного ладу мовлення учнів ЕК і КК

у процесі експериментального навчання стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій

Констатувальний етап Після формувального експерименту

Умовні скорочення: В – високий рівень; Д – достатній; С – середній;

Н – низький

Як свідчать результати, в процесі формування вмінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій учні експериментальних класів досягли значно кращих результатів у виробленні граматичного ладу мовлення: показник високого рівня граматичного ладу мовлення учнів експериментальної групи підвищився в середньому на 9,1%. В учнів контрольної групи різниця в показниках становить лише 0,5%.

Достатнього рівня досягли 29,5% учнів експериментальних класів та 23,7% учнів контрольних класів. Різниця в показниках констатувальних та контрольних зрізів відповідно 14,2% та 6,2%.

Показники досягнення учнями середнього рівня граматичного ладу мовлення також зазнали змін: в експериментальних класах вони знизилися на 12,5%, в учнів контрольних класів – зросли на 2,8%. Частина учнів експериментальних класів, які мали низький рівень, після дослідного навчання показали кращі результати і відповідно були зараховані до частини учнів, які досягли середнього рівня 10,8%. Цей самий показник в учнів контрольних класів 9,4%.

Результати перевірки та аналізу учнівських робіт дали можливість стверджувати, що рівень граматичного ладу мовлення учасників експериментального дослідження покращився на 8,4%. Це свідчить про доцільність та ефективність розробленої нами методики формування вмінь і навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій як засобу вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів.

За результатами експериментального дослідження зроблено такі висновки:

Аналіз лінгвістичної, психологічної, педагогічної і методичної літератури щодо вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів засобами стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій, а також результати констатувальних зрізів і формувального експерименту підтвердили актуальність проведеного дослідження.

Удосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів під час вивчення синтаксису є неперервним процесом, що ґрунтується на таких уміннях: визначати структуру синтаксичних конструкцій; правильно пунктуаційно оформляти; розпізнавати й оцінювати стилістичне значення мікро- і макросинтаксичних структур; добирати синонімічні варіанти та співвідносити їх з