Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Кобзиста Олена Олександрівна

УДК 330.356.4

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН

08.01.01. – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент

Сизоненко Віктор Онисимович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

доцент кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Рибалкін Володимир Олександрович

Київський національний авіаційний університет,

професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент

Круш Петро Васильович

Національний технічний університет України „КПІ”

завідувач кафедри економіки та підприємництва

Провідна установа:

Об’єднаний інститут економіки НАН України,

відділ економічної теорії та методології досліджень

Захист відбудеться „28” жовтня 2005 року о _17_ годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 03022, Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий „28 ” вересня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазур І.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки України вимагає здійснення кардинальних заходів, спрямованих на закріплення економічної стабілізації та переходу до стійкого економічного зростання. Реформування власності, створення змішаної економіки з потужним приватним сектором стало стартовою позицією в розгортанні ринкових принципів господарювання, реалізації нових мотивів та стимулів економічного розвитку. Роздержавлення та приватизація власності і стимулювання ділової активності реструктуризованих підприємств повинні були б стати передумовою утвердження оптимальної структури економіки, здатної забезпечити високі темпи і якість економічного зростання. Оскільки підприємства корпоративного сектору відіграють провідну роль у системі суспільного виробництва в більшості країн світу, формування та розвиток акціонерного капіталу стає пріоритетним напрямком відновлення національного виробництва та виведення його на рівень розвинених країн.

Значна частка виробництва недержавних підприємств в Україні припадає на підприємства корпоративного сектора, основу якого складають господарські товариства. Однак реформування власності та реструктуризація підприємств поки не стали підґрунтям успішного розвитку економіки України. Більш того, паралельно зі становленням недержавного сектора поряд зі старими, виникли нові проблеми економічного та соціального характеру - масове банкрутство підприємств, поширення безробіття, поглиблення соціальної диференціації у суспільстві тощо. Основними причинами незадовільного стану підприємств корпоративного сектора стали прорахунки, невиваженість та непослідовність реформування власності, обмеженість нормативно-правового та інституціонального середовища. Дали взнаки і прогалини теоретико-методологічного плану: ціла низка питань становлення й ефективного функціонування підприємств корпоративного сектора лишилися нерозв’язаними. Чільне місце серед цих проблем займає проблематика становлення і розвитку акціонерного капіталу як елементу суспільного капіталу, специфіка його функціонування в межах трансформаційного періоду, його роль у забезпеченні економічного зростання та формуванні економічних відносин у корпоративному секторі. Тому посилений інтерес у теоретичному аспекті та з позицій практичного застосування викликають проблеми виявлення особливостей формування акціонерного капіталу в перехідній економіці, визначення впливу чинників зовнішнього середовища на зростання вартості акціонерного капіталу, дослідження мотиваційного механізму використання акціонерного капіталу та підвищення ефективності його функціонування.

Теорія акціонерного капіталу є науковим підґрунтям, що сприяє розв’язанню проблем економічного зростання, відтворення та розподілу сукупного капіталу, втілення ефективних механізмів мотивації підприємницької діяльності, зростання підприємницької та інноваційної активності підприємств.

Проблеми функціонування акціонерного капіталу та роботи підприємств корпоративного сектору розв’язувалися в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. В ході еволюції ринкових відносин увага дослідників концентрувалася на окремих аспектах діяльності корпорацій. Окремі положення щодо акціонерного капіталу відображені у працях А. Сміта, К. Маркса, А.Маршалла. Більш широко акціонерні відносини досліджуються у роботах Т.Веблена, Дж. Гелбрейта, Й. Шумпетера, М. Аокі, Л. Келсо, Д. Круза.

Значного поширення ця тематика набула в російській економічній думці. Зокрема, варто відмітити дослідження Б.Мильнера, О. Радигіна, Я. Міркіна тощо. Дедалі глибшого характеру набувають роботи вітчизняних дослідників акціонерного підприємництва, серед яких можна виділити В. Геєця, П.Дем’яненка, В. Євтушевського, П. Єщенка, Б. Кваснюка, Л. Мамічеву, С.Мочерного, Ю. Петруню, В. Рибалкіна, В. Сизоненка, А. Чухно. Крім того, дослідження теоретичних та практичних проблем ринкової трансформації економіки, що формує специфіку акціонерного капіталу України, відображене в працях таких дослідників як В. Базилевич, Л. Безчасний, А. Гальчинський, П.Круш, С. Мочерний, В. Шегда.

Однак, при значній кількості теоретичних розробок і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування корпоративного сектору, проблеми формування та розвитку акціонерного капіталу в перехідній економіці залишається недостатньо розв’язаними, що не дає змоги використати промисловий, фінансовий та інтелектуальний потенціал, виявити шляхи посилення впливу макроекономічного середовища на зростання акціонерного капіталу, формування конкурентоспроможного на внутрішньому та зарубіжних ринках сектору акціонерного підприємництва та характер становлення нових економічних відносин. Корпоративні відносини в перехідних умовах характеризуються нестабільністю, низькою ефективністю їх реалізації, полярністю економічних інтересів тощо. Ці моменти недостатньо враховуються при розробці економічної політики в Україні. Механічне перенесення форм та методів управління акціонерним капіталом, використовуваних у розвинених ринкових країнах, не дасть позитивних результатів без врахування специфіки трансформаційних умов України та особливостей організації економічної діяльності вітчизняних господарюючих суб’єктів. Це актуалізує необхідність подальшого дослідження акціонерного капіталу в транзитивній економіці, характерних рис його функціонування, дослідження форм його реалізації та розробки мотиваційних механізмів зростання ефективності використання переваг, притаманних акціонерному підприємництву.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною комплексних досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках планів науково-дослідних робіт за темою “Теорія й практика національної економічної політики в умовах перехідного періоду” (номер державної реєстрації 1097U003536).

Мета і основні завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні функціональних можливостей акціонерного капіталу та акціонерного підприємництва в трансформаційній економіці та виробленні практичних рекомендацій раціонального використання теоретичних основ організації економічних відносин у корпоративному секторі щодо формування та розвитку акціонерного капіталу.

Для досягнення мети необхідним стає розв’язання наступних завдань:

розкриття суті і змісту акціонерного капіталу та виявлення його характерних рис як однієї із функціональних форм капіталу на основі виявлення спільного та відмінного у поглядах різних вчених на сутність акціонерного капіталу;

визначення переваг і недоліків використання акціонерного капіталу в ринковій економіці та їх модифікованих форм в трансформаційних умовах;

обґрунтування місця акціонерного капіталу в системі суспільного капіталу та визначення його ролі в процесі еволюційного розвитку економічної системи;

виявлення особливостей формування акціонерного капіталу в перехідній економіці, аналіз основних шляхів та методів становлення акціонерних товариств;

систематизація впливу чинників зовнішнього середовища на вартість акціонерного капіталу в Україні та визначення ступеню цього впливу з використанням елементів економетричного аналізу;

виявлення протиріч функціонування механізму реалізації акціонерного капіталу в трансформаційний період;

дослідження економічних відносин в корпоративному секторі та умов розгортання підприємницької діяльності;

обґрунтування основних напрямків вдосконалення системи управління акціонерним капіталом та формування комплексу заходів щодо підвищення ефективності корпоративного управління;

розкриття шляхів підвищення ефективності використання акціонерного капіталу та дії мотиваційних механізмів зростання акціонерного підприємництва.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі визначаються соціально-економічні відносини з приводу формування та розвитку акціонерного капіталу в трансформаційній економіці.

Предметом дослідження є процес становлення акціонерного капіталу та результати його функціонування в умовах реструктуризації системи корпоративного управління.

Теоретична та методологічна база. Теоретичною основою та методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є праці представників класичного напрямку економічної науки, маржиналістської школи, інноваційної теорії технологічних змін, марксистських течій, інституціональної теорії розвитку економіки, теорії демократизації капіталу, сучасних концепцій підприємництва щодо формування і розвитку акціонерного капіталу тощо.

Основою методологічної бази стало використання системи загальнонаукових та спеціальних методів пізнання дійсності. Зокрема, на основі методу економічного аналізу та порівняння було виявлено особливості дослідження акціонерного підприємництва з позицій різних шкіл економічної думки (підрозділ 1.1 та 1.2). Історичний підхід, методи узагальнення та конкретизації використані при дослідженні природи акціонерного капіталу (підрозділ 1.2). Методи аналізу та синтезу, статистичних оцінок та екстраполяції досвіду стали методологічним забезпеченням виявлення місця і ролі акціонерного капіталу в економічній системі (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3). Використано метод групувань при дослідженні інституціонального забезпечення, складових макроекономічного середовища, факторів забезпечення ефективного функціонування акціонерного капіталу (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3, 3.3). Прогнозування зростання вартості акціонерного капіталу в залежності від макроекономічних умов його функціонування в роботі представлені в елементах математичного моделювання у поєднанні з дедуктивним методом сприйняття дійсності – створення економетричної моделі та її стохастичного аналогу (підрозділ 2.2). Оцінка стану і динаміки розвитку акціонерного підприємництва та показників його ефективності здійснювалася методом порівняльного та економіко-статистичного аналізу фактологічного матеріалу (підрозділ 1.3, 3.1, 3.3).

Метод системного аналізу використовувався для дослідження складових механізму підвищення ефективності управління акціонерним капталом та мотивації його зростання (підрозділ 3.2, 3.3). Інформаційну базу дослідження складають Закони України, нормативні акти органів законодавчої влади (Кабінету Міністрів, ФДМУ, ДКЦПФР, Укази Президента України), звітні дані міжнародної та вітчизняної статистики (ФДМУ, Держкомстату України). Крім того, значною мірою використовувалися матеріали наукових публікацій, інформаційних та періодичних видань, дані економіко-соціологічних обстежень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні ролі акціонерного капіталу в розвитку економічної системи, його значення в економічному зростанні та виробленні рекомендацій щодо корекції ринкових перетворень в Україні, удосконалення механізму використання акціонерного капіталу в транзитивній економіці.

Конкретні аспекти наукової новизни стосуються наступних положень:

вперше:

- доведена обмеженість визначення змісту акціонерного капіталу як цілісності розрізнених елементів, об’єднаних з метою організації підприємницької діяльності, її інвестування і розподілу ризику, тобто, як економічне явище, а не сутності, яка виявляється у формуванні складної системи організаційно-економічних та соціально-економічних відносин між учасниками господарських процесів;

- доведено, що основне протиріччя акціонерного капіталу пов’язане зі специфікою стану економічної системи в трансформаційному періоді, в якій обмежені фінансові можливості, відсутнє відповідне нормативно-правове та інституціональне забезпечення, що спричинює неузгодженість інтересів учасників корпоративних відносин та уповільнює процеси реалізації переваг акціонерного підприємництва;

- розроблено економетричну модель визначення вартості сукупного акціонерного капіталу в залежності від динаміки факторів макроекономічного середовища – питомої ваги акціонерних товариств в економіці Україна, темпів зростання ВВП, рівня інфляції в країні, розміру чистого прибутку підприємств, рівня податкових ставок, розміру доходів населення, курсу національної валюти. В результаті застосування економетричних функцій здійснено прогноз стосовно майбутньої вартості акцій в Україні в залежності від темпів зростання макроекономічних показників, зокрема рівня валового внутрішнього продукту.

одержали подальший розвиток:

- дослідження тенденцій суспільного виробництва в Україні, що дало змогу виявити провідну роль підприємств колективної форми власності в процесі суспільного відтворення, яка забезпечується переважно за рахунок зростання чисельності корпоративних підприємств шляхом реорганізації державного сектору, а не підвищення ефективності їх діяльності, що свідчить про необхідність активізації акціонерного підприємництва та удосконалення системи корпоративних відносин;

систематизація зовнішніх передумов розвитку акціонерного підприємництва та виявлення залежностей між впливом екзогенних чинників на рух та динаміку зростання акціонерного капіталу. Відображено вплив макроекономічної ситуації, інституціональних умов – нормативно-правового забезпечення, розвитку ринкової інфраструктури, фондового ринку, інститутів спільного інвестування - та обґрунтовано необхідність регламентації акціонерних відносин, створення умов для розвитку та підтримки підприємницької активності в суспільстві, формування ефективного механізму мотивації підприємницької діяльності та поширення корпоративної культури;

- пропозиції щодо заходів законодавчого, економічного, організаційного, інноваційного характеру, спрямованих на активізацію підприємницької діяльності - через законодавче врегулювання діяльності акціонерних товариств шляхом розробки і впровадження економічних форм регулювання та стимулювання ефективності використання акціонерного капіталу.

удосконалено:

- доведення гіпотези, що реструктуризація не закінчується при формальній зміні форми власності, а стає провідною формою руху акціонерного капіталу, зміни його кількісних та якісних параметрів на основі реалізації інноваційних та маркетингових стратегій, економічного та позаекономічного стимулювання суб’єктів корпоративних відносин – менеджерів, держави, крупних акціонерів, міноритарних акціонерів, зовнішніх інвесторів, трудового колективу.

Практична значимість одержаних результатів

Одержані в результаті проведеного дослідження теоретичні положення стосовно існування та дієвості функціональних форм організації капіталу можуть бути використані органами державної влади в процесі розробки нормативної бази стосовно діяльності акціонерних товариств та правового забезпечення механізмів формування та використання акціонерного капіталу. Розроблені економетричні багатофакторні моделі розрахунку вартості акціонерного капіталу можуть використовуватися у формуванні стратегії розвитку та реального планування економічної діяльності акціонерних товариств. Рекомендації практичного характеру щодо застосування заходів мотивації акціонерного підприємництва, узгодження системи економічних інтересів, механізмів реалізації дивідендної політики, основних напрямків реструктуризації акціонованих підприємств можуть застосовуватися органами управління вітчизняних підприємств корпоративного сектору.

Ряд положень, викладених в дисертаційному дослідженні, були використані відділом освіти Українського інституту науково-технічної і економічної інформації при складанні робочих програм та навчальних планів лекційних занять для слухачів курсів підвищення кваліфікації спеціалістів галузей економіки України за програмою „Організація інноваційної діяльності” (довідка № 63 від 18.05.2004); Управлінням економіки Крижопільської районної державної адміністрації при підготовці плану управління державним пакетом акцій ВАТ „Крижопільський цукровий завод” (довідка № 50 від 05.05.2004), ВАТ птахофабрика „Крижопільська” при розробці плану збільшення статутного фонду підприємства та розміщення акцій додаткової емісії товариства (довідка № 27 від 06.05.2004).

Особистий внесок здобувача

Наукові результати, викладені в дисертаційній роботі і представлені до захисту, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на 5 наукових конференціях, а саме: Всеукраїнська наукова конференція „Структурні та інституціональні фактори економічного зростання”, Київ, 20-21 листопада 2001; ІІІ Міжвузівська наукова конференція “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі”, Київ, 27 листопада 2001; Міжнародна науково-практична конференція „Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою”, Київ, 27-29 листопада 2002; ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція „Менеджмент і маркетинг: здобутки та перспективи”, Київ, 2002; ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція „Економіка підприємства: проблеми теорії і практики”, Дніпропетровськ, 23 березня 2004.

Публікації

Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 7 наукових стаття загальним обсягом 4,1 друк. арк. (особисто автору належать 3,0 друк. арк.): 7 серед яких опубліковано у наукових фахових виданнях та 1 тезах наукових доповідей.

Обсяг і структура роботи

Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 243 найменувань, 51 додатку, викладена на 228 сторінках, містить 46 таблиць, 13 рисунків та 11 формул.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано мету і основні завдання роботи, викладено методологічну основу і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ „Акціонерний капітал в системі відтворення суспільного капіталу” присвячений аналізу наукових поглядів на економічну сутність та особливості акціонерного капіталу. Дослідження показує, що теорія акціонерного капіталу в сучасному вигляді стала результатом праці представників різних шкіл економічної наукової думки. В сучасній літературі найтиповішим стає розгляд акціонерного капіталу з позицій: визначення його сутності; визначення його ролі та місця в системі сукупного капіталу; з позицій виявлення взаємозалежності та взаємодії акціонерного капіталу та власності, механізмів його розподілу та управління; в контексті розробки механізмів реалізації акціонерного капіталу через інтереси учасників акціонерних та корпоративних відносин; управління об’єктами власності; реалізації акціонерного капіталу як системи взаємопов’язаних інтересів учасників.

Зазначено, що концепція акціонерного капіталу започаткована представниками класичної школи і розвинена у роботах представників неокласичного напрямку, інституціональної теорії, інноваційного розвитку, теорії підприємництва. Розгляд економічної природи акціонерного капіталу пов’язується з процесом суспільного відтворення, в основі якого - вкладення капіталу у виробництво з метою його відновлення та зростання. Економічна мета формування та використання акціонерного капіталу полягає у забезпеченні його зростання, отриманні прибутку і зменшенні ризику.

Дослідження акціонерних відносин підкреслює доцільність розмежування основних форм прояву акціонерного капіталу відповідно до сфер його функціонування та специфіки відтворення: акціонерний капітал як фактор виробництва, що виступає елементом процесу суспільного відтворення; акціонерний капітал як об’єкт власності, що забезпечує відтворення економічних відносин власності та економічної влади; і акціонерний капітал як об’єкт управління.

Позитивні риси акціонерного капіталу випливають із його сутнісних характеристик – можливість отримання підвищеного доходу, розподіл ризику між учасниками, демократизація капіталу – участь значної кількості суб’єктів господарювання в процесах інвестування та управління та ін. Акціонерний капітал сприяє виконанню завдань соціального характеру, що відображаються у підвищенні темпів економічного зростання, в залученні населення до процесів інвестування, формуванні нових соціальних груп – менеджерів, працівників-власників та ін.

Недоліки організації та діяльності акціонерних підприємств стосуються протиріч акціонерного капіталу, пов’язаних з відокремленням працівників від засобів виробництва, ускладненням системи виробничих відносин, неузгодженням відтворення взаємозв’язку капіталу та власності, посиленням монопольних тенденцій в економіці, обмеженням конкуренції на ринку, проблем розподілу доходів в процесі формування акціонерних підприємств.

Підкреслюється, що в період трансформаційних змін функції акціонерного капіталу модифікуються, оскільки реалізація його відбувається в умовах макроекономічної нестабільності та диспропорцій економічного розвитку країни. Це обумовлює поглиблення негативних тенденцій в корпоративному секторі та стає причиною нівелювання переваг акціонерного підприємництва.

Аналіз методологічних основ формування акціонерного капіталу дає підстави вважати, що акціонерний капітал як явище представляє собою цілісність розрізнених елементів, об’єднаних з метою організації та активізації виробничої, комерційної та підприємницької діяльності і розподілу ризику, сутність якого розкривається через формування складної системи організаційно-економічних та соціально-економічних відносин між учасниками господарських процесів.

Сертифікатна приватизація як спосіб формування корпоративного сектору залишила невирішеною проблему пошуку фінансових ресурсів, оскільки була покликана в основному перерозподілити наявну суспільну власність. Використання внутрішньої та зовнішньої моделі приватизації в постсоціалістичних країнах призвели до формування характерної структури капіталу підприємств, способів поповнення фінансових потоків та обумовили розвиток ринків цінних паперів. У країнах, що використовували вибірковий підхід до приватизації, капіталізація ринку невелика, а ліквідність акціонерного капіталу висока. У країнах масової приватизації, капіталізація ринку акцій висока, а ліквідність акціонерного капіталу низька відносно загальної капіталізації. Так, в Україні на 2003 рік ринкова вартість усіх ліквідних акцій склала близько 11% від ВВП, тоді як у Росії та Польщі - 18 - 24%, Естонії та Угорщині - понад 30%. Низька вартість акцій вітчизняних акціонерних товариств стала наслідком відсутності чітких правил відтворення капіталу всередині країни

Специфіка становлення акціонерного капіталу в транзитивній економіці обумовила ряд особливостей теперішнього стану акціонерних підприємств: до складу акціонерів більшості підприємств входить держава; процес акціонування передбачав передачу значних пакетів акцій членам трудового коллективу; складне становище акціонерних підприємств пояснюється відсутністю процесів виробничої та фінансової реструктуризації.

Становлення акціонерного капіталу стало передумовою формування національної моделі корпоративного управління, основаної на поєднанні окремих елементів типових моделей корпоративного управління в ринкових країнах. Безсистемність використання залучених методів та низький рівень корпоративної культури обумовлюють низьку ефективність управління в акціонерних товариствах України.

Акціонерний капітал, як частина суспільного капіталу, формує характер суспільного виробництва та визначає динаміку виробничих відносин. Порівняння функціонування акціонерного капіталу в розвинутих країнах та країнах з трансформаційною економікою дозволило зробити висновки, що ефективність роботи акціонерних підприємств безпосередньо впливає на темпи економічного зростання, яке відображається в макроекономічних показниках. Подолання негативних тенденцій у роботі акціонерних товариств сприятиме відновленню національного виробництва, розвитку технологічних, фінансових та управлінських нововведень та забезпечить швидкі темпи і стабільний характер економічного зростання України.

Розділ ІІ „Вплив макроекономічного середовища на відтворення акціонерного капіталу” присвячений аналізові впливу зовнішнього середовища та умов інституціонального забезпечення реалізації акціонерного капіталу, оцінкам ефективності його функціонування в залежності від коливань значень екзогенних чинників.

Доведено, що специфіка трансформаційних процесів формує специфіку становлення акціонерного капіталу в умовах ринкової трансформації економіки не як капіталу приватно-інтегрованого, створеного в результаті об’єднання розрізнених капіталів підприємницьких суб’єктів, а як капіталу суспільно-розподіленого, виділеного із загальнодержавного капіталу штучним шляхом. Тому необхідним стало визначення основних умов забезпечення економічної ефективності функціонування акціонерного капіталу.

До основних інституціональних умов, що забезпечують становлення та розвиток акціонерного підприємництва в Україні належать: організаційні структури акціонерного підприємництва – інститути, що мають безпосереднє відношення до функціонування акціонерного капіталу; економічні механізми його реалізації – економічні відносини, що відображають процеси відтворення акціонерного капіталу; економічна поведінка контактних учасників корпоративних відносин, стосунки між суб’єктами акціонерного капіталу.

У дослідженні відмічається, що недостатній рівень законодавчого регулювання акціонерних відносин та відсутність визначення ключових понять (акціонерного капіталу, акціонерних відносин, акціонерного підприємництва) спричинює недостатній ступінь формалізації міжкорпоративних та внутрікорпоративних відносин, невідпрацьованість процедури вирішення конфліктів юридичного, економічного та соціального характеру та ін.

Слабкий розвиток організаційної складової інституціонального забезпечення акціонерного капіталу, обмеженість діяльності фондового ринку, позабіржових торгових систем стає перешкодою до забезпечення належного руху акціонерного капіталу. У 2004 році було зафіксовано найбільший за останні роки обсяг торгів в Україні - 321,3 млрд. грн. Однак ще у 2002 році обсяг торгів акціями на ПФТС складав 676,13 млн. грн., що становило 10,78% загального обсягу торгів та 59,28% від рівня 2001 року, що свідчить про існування стохастичності у функціонування вітчизняного фондового ринку.

Проведена робота дає підстави стверджувати, що для ефективного відтворення акціонерного капіталу доцільними стають одночасні зміни :

а) законодавче забезпечення формування і розвитку акціонерного капіталу – взаємоузгодженність нормативних актів, відповідність світовим стандартам, регламентація спірних питань, підтримка акціонерного підприємництва;

б) становлення та розвиток елементів ринкової інфраструктури, що опосередковують функціонування акціонерного капіталу – ринку цінних паперів, фондової біржі, підтримка заснування дилерських, брокерських фірм;

в) підтримка макроекономічної рівноваги в суспільстві та формування конкурентного середовища;

г) стимулювання участі інвесторів, формування прошарку „ефективних власників” акціонерного капіталу;

д) посилення відповідальності за недобросовісні дії та заходи кримінального характеру, здійснені учасниками акціонерних відносин;

е) формування відповідного рівня корпоративної культури на підприємствах корпоративного сектору.

Коливання загальноринкової кон’юнктури, стає чинником формування вартості акціонерного капіталу. Тому доцільним стало проведення макроекономічного аналізу впливу чинників зовнішньоекономічного середовища на вартість акцій в українській економіці.

На основі теоретичного аналізу умов функціонування акціонерного капіталу було сформовано стохастичний аналог економетричної моделі розрахунку вартості акціонерного капіталу в залежності від зовнішніх умов:

АК = GK + DIK + OIK + IIK

GK = f1 (v, ?Y) f11 (v) < 0, f12 (?Y) > 0

DIK = f2 ((1-g)Y, r) 0 < f21 (Y) < 1, f22 (r) < 0

OIK = f3 (к, і) f31 (к) > 0, f32 (і) < 0

IIK = f4 (р) f41 (р) > 0,

де АК — зростання сукупної вартості акціонерного капіталу (вартість акцій за звітний період); GK — частка держави в акціонерному капіталі; DIK — акціонерний капітал, зосереджений у дрібних приватних інвесторів; OIK — акціонерний капітал великих інвесторів та інвестиційних фондів; IIK — частка іноземних інвесторів в акціонерному капіталі. При цьому v - швидкість здійснення процесів роздержавлення; ?Y- зміни валового національного продукту, ((1 - g)Y) чистий прибуток громадян, g- норма сплачуваних податків; r – ставка за депозитними вкладами, к — чистий прибуток підприємств; і — показник інфляції; р – курс національної валюти.

Таблиця 1

Матриця взаємозалежності окремих факторів та результативного показника

(матриця кореляції)

В результаті аналізу виведено та перевірено на адекватність використання економетричних моделей багатофакторної лінійної регресії з урахуванням шести, п’яти, чотирьох, трьох та двох факторів, які відповідно матимуть вигляд:

у = 18321 - 6,9х1 - 0,0075х3 - 0,008х4 - 0,003х5 - 0,00371х6 - 72,52х7 | (1.1)

у = 39440,56 - 15,94х1 -0,08х3 + 0,035х5 0,03х6 - 338,18х7 | (1.2)

у = - 17087,7 + 0,36х1 - 0,00048х3 + 0,19х6 + -16,9х7 | (1.3)

у = -16962,3 + 0,49х1-0.0004х3+0,19х6 | (1.4)

у = -17200,1 - 0,52х1 + 0,19х6 | (1.5)

Проведена робота дає підстави стверджувати, що коливання загальноринкової кон’юнктури, відображене в системі макроекономічних показників (рівень інфляції, темпи зростання ВВП, зростання доходів населення та ін.) не дозволяє сформувати чіткої моделі математичної залежності вартості акціонерного капіталу від складових макроекономічного середовища. Тому, для визначення перспективної вартості акціонерного капіталу країни сьогодні оптимальним стає створення економетричної моделі з урахуванням одного із наявних чинників, кореляційна залежність якого із шуканим показником буде найвищою.

Таблиця 2

Залежність вартості акціонерного капіталу від рівня ВНП

Роки | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2003

Значення х6 | 81519 | 93365 | 102593 | 130442 | 170070 | 201927 | 267344

Фактичне у | 421,6 | 775,3 | 2814,7 | 8908,3 | 15010,9 | 21610,9 | 26416,5

Теоретичне у | - 529,322 | 1618,163 | 3291,048 | 8339,615 | 15523,52 | 21298,67 | 32814,5

у = - 15307,4 + 0,18х6

Рисунок 1. Співвідношення зростання ВНП і зростання вартості акцій

Доведено, що протиріччя реалізації акціонерного капіталу пов’язані зі специфічними умовами його формування та функціонування. В транзитивних умовах акціонерний капітал став запланованим результатом економічної реформи, створений шляхом виділення із загальнодержавного капіталу, минаючи об’єктивно обумовлені стадії нагромадження та концентрації, що стало причиною обмеженої ефективності його функціонування, що відобразилася у неспроможності більшості вітчизняних акціонерних товариств до ефективної організації своєї діяльності.

В роботі наголошується, що суперечності функціонування акціонерного капіталу в Україні знаходять свій прояв у неспівпаданні цілей, що декларували процес становлення акціонерного підприємництва в Україні в ході процесу роздержавлення і його результатами; слабкості законодавчого забезпечення корпоративних відносин; формуванні акціонерного капіталу як самоцілі, а не як фактору розвитку економіки; зростанні вартості акціонерного капіталу переважно за рахунок переливу загальнодержавного капіталу; входженні до складу багатьох акціонерних товариств держави як акціонера без відповідного матеріального забезпечення цього права – без інвестиційних вливань; відсутності корпоративної культури та значній кількості корпоративних конфліктів в акціонерних товариствах - між дрібними та великими інвесторами, між менеджерами та акціонерами, між внутрішніми та зовнішніми акціонерами.

Дослідження підтвердило, що зовнішні умови реалізації акціонерного капіталу відіграють важливу роль у його формуванні та забезпеченні ефективного функціонування. Це дає підстави стверджувати, що стабільність розвитку економіки України справить позитивний вплив на розвиток акціонерного капіталу та сприятиме розширеному використанню переваг акціонерної форми господарювання.

Розділ ІІІ „Становлення та розвиток корпоративного підприємництва в Україні” присвячений дослідженню реструктуризації акціонованих підприємств як умови розгортання підприємницької діяльності, основних напрямків вдосконалення управління акціонерним капіталом і механізму мотивації зростання акціонерного капіталу, підвищення ефективності його використання.

З метою визначення можливостей підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств корпоративного сектору, активізації підприємницької діяльності, розглянуто стан та перспективи розвитку акціонерних відносин в національній економіці. Важливим моментом акціонерного підприємництва в перехідній економіці стає необхідність налагодження ефективної роботи акціонерних товариств, створених в результаті господарської реформи, в умовах ринкового середовища, що тільки формується.

Це протиріччя може бути розв’язане лише шляхом введення ефективного наскрізного механізму господарювання на мікрорівні. Організація ринкових відносин потребує економічної модернізації акціонерних відносин та послідовної реструктуризації підприємств, яка повинна включати виробничу, фінансову, кадрову, організаційну, управлінську, комерційну реструктуризацію.

Доведено, що лише глибинна реструктуризація акціонованих підприємств дає підстави сподіватися на успішне розгортання акціонерного підприємництва в Україні. Зокрема, акцентувати увагу необхідно на втіленні широкомасштабних інноваційних стратегій - акціонерні товариства мають значні переваги в організації інноваційної діяльності: інвестиційні можливості фінансування інновацій; можливості проведення ефективного маркетингу; здатність швидкого налагоджування масового випуску нової продукції.

За даними 2004 року, впровадженнями інновацій у виробництво займалися всього 10% промислових підприємств вітчизняної економіки. Сприйнятливість до інновацій значно варіювала за галузями промисловості, формами власності, більш інноваційно активними були великі підприємства: їхня частка серед підприємств з чисельністю працюючих 10-25 тис. осіб становила 75%, тоді як з чисельністю 100-200 осіб – лише 15,4%. Наведені дані свідчать про значний інноваційний потенціал підприємств корпоративного сектору.

Підкреслено, що дієвість системи управління, як наслідку комплексної реструктуризації, забезпечує можливості відтворення акціонерного капіталу, його ефективного використання та розширення потенціалу застосування, що стає передумовою стрімкого розвитку акціонерного підприємництва. Успішне управління забезпечує відтворення реального господарського капіталу. Цей процес позитивно впливає на відтворення капіталу в якості об’єкту власності, та як інвестиційного об’єкту на ринку цінних паперів.

Узагальнення світового досвіду та аналіз ситуації в Україні дали можливість запропонувати ряд заходів щодо закріплення та оптимізації структури акціонерного капіталу (законодавче визначення порядку діяльності акціонерних товариств; уточнення, регламентація та регулювання акціонерних відносин), підвищення потенціалу використання акціонерного капіталу у виробництві (послідовна комплексна реструктуризація акціонованих підприємств; підтримка акціонерного підприємництва; стимулювання інноваційної активності серед підприємств корпоративного сектору), вдосконалення системи управління та підсилення корпоративного контролю (введення кодексу корпоративного управління; втілення новітніх систем управлінського контролю).

Механізм управління акціонерним капіталом включає комплекс заходів, спрямованих на ефективне здійснення акціонерним капіталом його економічного (виробнича функція) та соціального (розподільча функція) призначення. Тому управління акціонерним капіталом передбачає реалізацію управління у кількох площинах: внутріфірмове управління виробничими процесами, фінансовий менеджмент, управління капіталом як сукупністю основних і оборотних фондів підприємства; координування акціонерних відносин з позицій структури власності та управління; стимулювання інтересу інвесторів до акціонерного товариства на фондовому ринку .

Система управління на підприємстві базується на діях суб’єктів управління (людський фактор), що забезпечують реалізацію економічних відносин, принципи організації яких формуються в залежності від взаємодії елементів системи мотивації учасників – власницька мотивація, управлінська мотивація та мотивація найманого працівника.

В дослідженні підкреслюється, що основне протиріччя реалізації механізму мотивації обумовлене сутністю акціонерного капіталу як складної форми організації соціально-економічних та виробничих відносин – існування різних груп учасників з властивими їм інтересами, притаманною їм системою цінностей, матрицею поведінки та критеріями оцінки результативності здійснених дій. Існування великої кількості поліваріантних інтересів, мотивів та стимулів (інтерес акціонера, менеджера, робітника), формує об’єктивну необхідність забезпечення їх взаємоузгодженості. Ефективний мотиваційний механізм передбачає формування оптимальної моделі ідентифікації та узгодження різноманітних інтересів учасників корпоративних відносин, що дає можливість досягнення стратегічного спільного інтересу.

Обґрунтовано, що ключовим елементом дії власницької функції мотиваційного механізму в корпоративному секторі стає дивідендна політика. Поряд із цим механізм мотивації учасників акціонерного капіталу ставить питання про економічну владу в товаристві та в суспільстві. Реалізація означеного аспекту системи мотивації здійснюється через здобуття контролю над управлінням акціонерним товариством та забезпечення можливостей контролювати організаційні процеси та фінансові потоки на підприємстві.

В досліджені зазначено, що додатковим напрямком розкриття дії мотиваційного механізму зростання акціонерного капіталу стає його здатність бути своєрідною базою для реалізації творчого потенціалу. Найповніше цей аспект розкривається через активну реалізацію інноваційної стратегії акціонерним товариством.

Акціонерний капітал реалізує себе лише за умови відтворення та зростання. Здатність акціонерного капіталу відповідати своїй економічній сутності залежить від ефективності його застосування у господарських операціях. Характер управління капіталом акціонерного товариства визначається ступенем розвитку акціонерних відносин, що характеризують потенціал акціонерного товариства, його здатність до реструктуризації, оновлення та модернізації.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційної роботи стосовно становлення акціонерного капіталу та акціонерного підприємництва в трансформаційній економіці дають можливість відобразити теоретичні основи методології формування акціонерного капіталу та розкрити практичні аспекти механізму його реалізації в Україні.

Природа акціонерного капіталу дає підстави розглядати його як вищу форму організації соціально-економічних відносин. Акціонерний капітал - це складна організаційно-правова форма організації та об’єднання індивідуальних капіталів. Розуміння змісту та сутності акціонерного капіталу формується у тісному поєднанні із супутніми економічними категоріями функціональності капіталу, реалізації права власності, форм організації управління та виробництва. Акціонерний капітал, що з позицій власності є об’єктом володіння кількох власників, у виробничому процесі приймає участь як єдина, інтегрована величина.

Акціонерний капітал як економічне явище виявляє свою сутність у цілісності розрізнених елементів, об’єднаних з метою організації та активізації виробничої, комерційної та підприємницької діяльності і розподілі ризику, і яке стає передумовою формування складної системи організаційно-економічних та соціально-економічних відносин між учасниками господарських процесів.

Позитивними рисами акціонерних форм капіталу є: можливість створення значного за розмірами капіталу; зниження ступеню ризику для окремого акціонера; стабільність майнової бази АТ; можливість залучення широких верств населення до участі в АТ; здатність функціонувати у будь-якій сфері народногосподарського комплексу; можливість контролювати діяльність АТ за рахунок володіння контрольним пакетом акцій та ін.

Негативні аспекти акціонерного підприємництва виявляються в ускладненому механізмі створення акціонерного товариства – складний процес реєстрації та порядку сплати акціонерних внесків до статутного фонду; вимогах до мінімального розміру статутного капіталу; відчуженні акціонерів від управління; домінуванні інтересів крупного акціонера; складності організації управління, обумовлені структурою акціонерної власності та розмірами підприємств; нівелюванні повноважень міноритарних акціонерів; значні розміри підприємств, що обмежують конкуренцію в галузі та породжують тенденції до монополізації економіки.

Акціонерний капітал стає невід’ємною складовою суспільного капіталу і відіграє значну роль в забезпеченні можливостей економічного зростання. Однак, в трансформаційній економіці акціонерний капітал набуває ряду характерних ознак, що відображається на механізмі його функціонування, а саме:

а) в розвинутій ринковій системі акціонерний капітал став якісно новою, вищою формою організації виробництва. В трансформаційній же економіці акціонерний капітал як явище був введений в економіку штучним шляхом в результаті заходів економічної політики;

б) зовнішнє насаджування акціонерного капіталу в пострадянській економіці суперечить його економічній природі, відображеній в еволюційному становленні акціонерного капіталу в процесі нагромадження, концентрації та централізації. В результаті, акціонерний капітал перехідної економіки характеризується не як капітал приватно-інтегрований, а як капітал суспільно-розподілений;

в) домінуючим способом формування підприємств вітчизняного корпоративного сектору стали роздержавлення та приватизація, що обумовило відсутність реальних фінансових інвестицій в процес виробництва.

Штучний характер проведення господарської реформи при становленні акціонерного капіталу призвів до формування специфічної структури власності в акціонерних товариствах - з великою кількістю груп різнобічних інтересів, що підвищує ступінь їх протистояння та неузгодженості та знижує можливості отримання синергійного ефекту, притаманного природі акціонерного капіталу.

Учасником акціонерного капіталу значної кількості акціонерних товариств є держава, що обумовлює специфіку реалізації корпоративних відносин, формування системи корпоративного управління та мотиваційних механізмів забезпечення акціонерного підприємництва. Діяльність більшості акціонерних товариств з державною часткою акцій у статутному фонді є збитковою, оскільки держава, як акціонер і як вища сила організації суспільства, наслідує суперечливі цілі: економічну мету отримання прибутку і соціальну мету забезпечення рівності в суспільстві.

При наявності значної кількості дрібних акціонерів, що є ознакою „американської” моделі управління, методи управління та організаційна структура вітчизняних акціонерних товариств тяжіють до ознак „німецької” моделі корпоративного управління. Суперечність функціонального управління акціонерним капіталом полягає у невідповідності формування організаційної моделі та використання механізмів реалізації управлінських функцій, притаманних іншій моделі.

Недостатній розвиток організаційних складових інституціонального забезпечення - формалізованих інституціональних структур, таких як фондовий ринок, позабіржові торгові системи та ін. - в трансформаційному середовищі стає перешкодою до забезпечення належного обороту цінних паперів. Низький рівень функціональності ускладнює виконання основних їхніх завдань - перелив капіталів, інформування інвесторів, відображення темпів розвитку окремих галузей та господарської системи в цілому.

Внутрішні проблеми акціонерного підприємництва виявляються у загостренні конфліктних ситуацій у відносинах між учасниками акціонерного капіталу. Проблема „пошуку ефективного власника” досі не розв’язана належним чином. Специфічні умови зовнішнього середовища визначають характерні риси перерозподілу акціонерного капіталу, що зводяться переважно до використання методів силового тиску та домінування приватно-персоніфікованих інтересів в процесі функціонування акціонерних товариств.

Коливання загальноринкової кон’юнктури, відображене в системі макроекономічних показників не дозволяє сформувати чіткої моделі математичної залежності вартості акціонерного капіталу від складових макроекономічного середовища. Тому, для визначення перспективної вартості акціонерного капіталу країни найближчим часом оптимальним стає створення економетричної моделі з урахуванням одного із наявних чинників.

Протиріччя ефективної реалізації акціонерного капіталу на мікрорівні можуть бути розв’язані лише шляхом введення ефективного механізму господарювання. Необхідним для розгортання підприємницької активності стає комплексна реструктуризація акціонерних товариств, яка повинна включати виробничу реструктуризацію, кадрову, організаційну, управлінську, комерційну і т. ін.

Недостатній розвиток системи мотивації в акціонерних товариствах гальмує піднесення підприємницької активності, блокує новаторство на підприємствах і не сприяє зростанню кількості міноритарних акціонерів та учасників акціонерних відносин

Конкретні пропозиції щодо врегулювання проблем корпоративного сектору та ефективного функціонування акціонерного капіталу полягають в наступному:

забезпечення належного державного контролю за процесами формування акціонерного капіталу та за діяльністю акціонерних товариств;

узгодження дій окремих структур інституціонального середовища по забезпеченню акціонерного підприємництва - постанови, укази та інші нормативні документи, видані Верховною Радою, Кабміном, ДФМУ, ДК ЦПФБ та підписані Президентом мають не суперечити, а доповнювати одне одного;

правове визначення питання реалізації прав власності на частину акціонерного капіталу та вирішення конфліктних моментів стосовно передачі, розподілу та відчужені цих прав;

на основі комплексного аналізу удосконалення і закріплення процедури голосування в акціонерному товаристві, коригування порядку проведення та обґрунтування черговості загальних зборів акціонерів, відкриття доступу до реальної інформації про функціональність акціонерного капіталу для потенційних акціонерів;

визначення і формалізація стосунків між різними групами