Національна академія внутрішніх справ України

КАЛЬЯН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 349.2 (4)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У КРАЇНАХ

ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (ІСТОРИЧНО - ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ –2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України

Науковий керівник Доктор історичних наук, профессор,

заслужений працівник народної освіти України

Кузьминець Олександр Васильович -

начальник кафедри історії держави та

права Національної академії внутрішніх

справ України

Офіційні опоненти: Доктор юридичних наук, професор,

Бисага Юрій Михайлович -

завідувач кафедри конституційного права та

порівняльного правознавства, проректор

Ужгородського національного університету

Кандидат юридичних наук, професор,

Бобровник Світлана Василівна -

проректор Київського інституту права

Провідна установа Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка

кафедра теорії та історії держави і права

Захист відбудеться “23” грудня 2005 року. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Національній академії внутрішніх справ України (03035, м.Київ, пл. Солом’янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м Київ, пл. Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий “09 листопада 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б.Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Інтенсивний розвиток в Україні ринкових відносин та звуження державної форми власності на засоби виробництва спричиняють появу нових форм трудових відносин, які нагадують ті відносини, що склалися у країнах Заходу. Сьогодні незаперечним є євроінтеграційний шлях України, а тому виникає необхідність привести вітчизняне законодавство у відповідність до європейського. Було б великою помилкою не скористатися досвідом країн Західної Європи у правовому регулюванні трудових відносин. Зрозуміло, що не можна повністю ототожнювати процеси, які проходили у країнах Західної Європи з тими, що мають місце в Україні, але основні тенденції, пов’язані із зародженням нових правовідносин, залишаються спільними. Разом з тим правове регулювання трудових відносин у західноєвропейських країнах на сучасному етапі вийшло далеко за рамки трудового права. Регулювання трудових відносин здійснюється нормами різних галузей права: конституційного, цивільного, адміністративного та трудового права. Трудове право у західноєвропейських країнах є доволі молодою галуззю права; воно є своєрідним “лакмусовим папірцем”, який свідчить про рівень розвиненості та гарантованості прав і свобод людини, її захищеності від свавілля з боку роботодавця і держави.

Правове регулювання трудових відносин у західноєвропейських країнах еволюціонувало від простої реакції держави на виступи найманих працівників до захисту їх прав не лише у сфері праці, але й у їх праві власності за засоби виробництва, на право їх участі в управлінні виробництвом та у розподілі прибутків. Законодавство західноєвропейських країн достатньо ускладнилось і стало досить неоднорідним соціальним явищем. З’явилися спільні законодавчі і колективно-договірні норми, які максимально широко закріпили свободу діяльності профспілок та права найманих працівників.

Дослідження має історично-правову спрямованість, а тому робить можливим простежити поступовість змін у соціально-економічному житті західноєвропейського суспільства та в інститутах держави і права.

На сьогодні як у вітчизняній, так і у зарубіжній історико-правовій науці відсутні дослідження, присвячені комплексному аналізові становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин. У працях зарубіжних авторів досліджувались лише окремі аспекти правового регулювання трудових відносин. Праці ж вітчизняних дослідників радянської доби були спрямовані на пошуки негативних моментів, їх увага зосереджувалась головним чином на участі найманих працівників у страйковому русі, на їх тяжкому соціально-економічному становищі, на діяльності профспілок при укладенні колективних трудових договорів, на так званому антиробітничому законодавстві.

У хронологічному порядку авторів праць, у яких досліджувались різні аспекти правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи, можна поділити на дві групи: а) авторів, праці яких були опубліковані у ХІХ на початку ХХ століть – Ф.Тернера, А.С. Гольденвейзера, А.Ф. Волкова, Р.Іє, П.Луї, Є.Кувшинської, В.Зомбарта, Г.Зідова, А.В.Репенака та б) авторів, праці яких були опубліковані у ХХ столітті – І.Войтинського, В.Каскеля, І.В. Кисельова, М.Г.Мошенського, В.І.Усеніна, М.В.Баглая, Д.М.Догадова, А.Є.Пашерстника, Ф.Колена, Р.Докуа, П.Г.Гутієра, А.Жаммо, Ж. Ліон-Кана, А.Руділя, Р. Райдоута, Б.Беркассона, Анни Боло Життлер.

Зміни у праві країн Західної Європи пов’язані були з активізацією нормотворчої діяльності держави, яка почала спостерігатись у період після другої світової війни. Дослідження таких змін, або виявлення тенденцій до змін, має велике практичне значення для усвідомлення необхідності та прогнозування можливих змін у трудовому праві України. Отже, вибір автором напряму досліджень зумовлено насамперед як науковою необхідністю розкриття становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи, так і актуальністю можливого використання західноєвропейського досвіду регулювання трудових відносин в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження відповідає вимогам Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р., (ст.7), Програмі розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-Т-2005 р.р. (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000р. № 9 КМ/1), Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України, затверджених наказом ректора НАВСУ від 5 квітня 2001 р.

Дослідження виконано згідно із планами науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2004 - 2005 роки.

Дане дисертаційне дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми науково – дослідної роботи колективу кафедри історії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення та комплексний аналіз безперервності, історичної обумовленості та поступальності становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. Засобом досягнення мети є дослідження фабрично-заводського законодавства, норм цивільного, адміністративного, трудового та колективно-договірного права, якими регулювалися трудові відносини у країнах Західної Європи.

У відповідності до мети дослідження у дисертаційній роботі були поставлені та вирішувались такі завдання:

- проаналізувати історіографію щодо становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин в країнах Західної Європи;

- визначити та дослідити основні західноєвропейські теорії правового регулювання трудових відносин за допомогою сучасного методологічного апарату;

- встановити причини, підстави та історичні умови виникнення трудового договору, регулювання оплати праці і становлення законодавчого регулювання праці та соціального страхування у країнах Західної Європи в кінці ХVІІІ-ХІХ століть;

- визначити основні джерела правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи у ХХ столітті;

- дослідити особливості правового регулювання діяльності профспілок та умов укладення трудових і колективних договорів у країнах Західної Європи у ХХ столітті;

- дослідити еволюцію правового регулювання вирішення трудових конфліктів у країнах Західної Європи у ХХ столітті;

- проаналізувати розвиток правового регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування у країнах Західної Європи у ХХ столітті.

Об’єктом дослідження є правове регулювання трудових відносин в Західній Європі.

Предметом дослідження є основні етапи, тенденції, суттєві складові елементи становлення та розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи з кінця ХVІІІ до ХХІ століття.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять сучасні методи пізнання, застосування яких обумовлено змістом поставлених завдань. Методологічне значення має загальнофілософський підхід автора при проведенні дослідження, а характер і мета цього дослідження визначили застосування відповідних методів.

Успіхи природничих наук у кінці ХХ століття спричинили появу нового наукового світогляду. Відкинувши суто матеріалістичний підхід щодо причин появи держави і права та їх суті, беручи до уваги, що матерія і дух невід’ємні, автор визнає матеріально-ідеалістичне розуміння історії як систему поглядів, де ідеям, теорії, свідомості людей відведено бути визначальною силою суспільного розвитку. Автор брав до уваги західноєвропейську “релігійну господарську етику”, “своєрідність соціального устрою” західноєвропейського суспільства, яке виробило “раціональну структуру права і управління”.

У даній дисертаційній роботі найчастіше застосовувався метод порівняльно-правового аналізу. За допомогою цього методу автор здійснював порівняння правових систем західноєвропейських країн, виявляючи при цьому схожість і різницю між ними, а також між нормами права окремих країн та нормами міжнародного права.

Порівняльно-правовий аналіз регулювання трудових відносин автор застосовував у горизонтальному і у вертикальному напрямах. Перший напрям було застосовано для порівняння національних правових систем, а другий – при порівнянні міжнародного і національного права, уникаючи при цьому так званого юридичного позитивізму, тобто формального співставлення норм права різних західноєвропейських країн.

Проводячи порівняльно-правовий аналіз правових інститутів різних західноєвропейських країн, автор застосовував інституційно-описовий метод, а, досліджуючи функції таких інститутів – функціонально-модельний метод. Завдяки такому застосуванню методів було встановлено, що однойменні інститути та установи різних країн, можуть виконувати різні функції.

Щоб зрозуміти єдність та взаємний зв’язок змін у суспільстві при забезпеченні його стабільності, автор застосовував метод системного аналізу. Установити формальну та реальну межу у діяльності державних установ та громадських організацій авторові вдалося здійснити за допомогою системно-структурного та системно-функціонального методів.

Такі методи, як аналіз та синтез, дозволили дисертанту поділяти досліджувані явища на окремі частини, а останні – поєднувати в єдине ціле. Історичний метод дозволив дослідити проблему становлення та розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи у хронологічному порядку. За допомогою зазначеного методу автор досліджував зміну ролі інститутів права у регулюванні трудових відносин та суттєві зміни, що відбувалися у законодавстві.

Науково-теоретичною базою дослідження стали положення, що містяться в працях таких вітчизняних вчених як Андрусяк Т.Г., Козюбра М.І., Котюк В.О., Копейчиков В.В., Назаренко Є.В., Прозорова Н.С., Процевський О.І., Рабинович П.М., Страхов М.М., Тихонова Є.А., Шевченко О.О. та інших. Аналізуючи правові норми та окремі положення нормативних актів, автор застосовував формально-логічний метод – для опису явищ, класифікації та синтезу, а також спеціально-юридичні методи тлумачення окремих актів.

Зазначена сукупність методів проведення дослідження дозволила авторові всебічно і на належному науковому рівні розкрити становлення і розвиток правого регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. На відміну від праць радянської доби, в яких регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи досліджувалось переважно з позицій виявлення негативу, у даній дисертаційній роботі здійснено аналіз становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин з нових світоглядних позицій, що дало можливість обґрунтувати принципово нові положення, які і визначають наукову новизну дисертаційної роботи. Найсуттєвіші результати дослідження, що визначають його новизну і виносяться на захист, полягають у наступних положеннях:

- Встановлено, що проблема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи не була предметом спеціального дослідження як у вітчизняній, так і в зарубіжній історико-юридичній науці, хоча перші праці, що стосувалися різних аспектів соціального та фабрично-заводського законодавства з’явилися ще у ХІХ столітті.

- Доведено, що теорії правового регулювання трудових відносин були тісно пов’язані із становищем найманих працівників, зокрема, з їх соціально-економічним становищем, заробітною платою, робочим часом і часом відпочинку, зайнятістю і безробіттям, колективними договорами і розвитком законодавства; предметом наукових теорій було існування свободи праці, рівноправність та сталість їх відносин.

- З’ясовано, що у новітній період історичного розвитку держава у країнах Західної Європи набула функцій арбітра, який захищає права та інтереси найманих працівників, прагне засобами правової діяльності забезпечити рівність між роботодавцями і найманими працівниками, перерозподіляє національний прибуток на користь населення усієї країни.

- Встановлено, що становлення правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи відбувалося протягом ХІХ століття і забезпечувалося спочатку нормами цивільного права, з 40-х років ХІХ століття – нормами фабрично-заводського законодавства, яке було невід’ємним від цивільного права, а з другої половини ХІХ століття - і нормами адміністративного права; трудове право, як самостійна галузь права, сформувалася у першій половині ХХ століття.

- Обґрунтовано, що протягом ХХ століття у західноєвропейських країнах предметом трудового права були відносини не лише стосовно використання найманої праці, але й відносини між роботодавцем і найманим працівником, між колективами працівників (профспілками) та об’єднаннями роботодавців щодо встановлення і реалізації умов праці, страхування тощо, а з останньої чверті ХХ століття – відносини співвласників різних видів колективної власності, які зайняті у трудовому і виробничому процесах та захист особистості найманого працівника, його честі, гідності, особистих і сімейних таємниць від порушень як з боку роботодавців, так і держави.

- Доведено, що захист основних трудових прав і свобод став у трудовому праві західноєвропейських країн одним із головних його інститутів.

- Встановлено, що особливості історичного розвитку, державного устрою та правових систем західноєвропейських країн позначилися на правовому регулюванні трудових відносин, але предмет, принципи, методи та джерела такого регулювання були схожими.

- Обґрунтовано, що трудове право західноєвропейських країн поділяється на два види: англо-саксонський і романо-германський. Останній вид поділяється на романський, германський і скандинавський підвиди. Для першого виду характерним є значна роль колективних договорів та судових прецедентів у регулюванні трудових відносин, а для другого – законодавства та системи колективно-договірного регулювання.

- З’ясовано, що законодавство західноєвропейських країн 60-70-х років ХХ століття було спрямоване на зростання ролі колективних договорів: з’явилися національні угоди, соціальні угоди за участі держави, угоди на місцевому рівні; ними забезпечуються не тільки особисті трудові права найманих працівників, а й їх право власності на виробництво, на участь в управлінні виробництвом, у розподілі прибутків тощо.

- Доведено, що сприйняття трудовим правом доктрини соціального партнерства, в основі якої лежить ідея гармонії інтересів різноманітних верств суспільства, змінило його функції: воно стало відігравати роль юридичного інструмента, який відповідає новим вимогам суспільного ладу.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в роботі положення і висновки можуть бути використані в науково-дослідницьких цілях у подальших загальнотеоретичних дослідженнях; у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з історії держави і права зарубіжних країн, з трудового права, теорії держави і права тощо; для визначення оптимального шляху гармонізації законодавства України з європейським у відповідності до сучасних євроінтеграційних тенденцій розвитку нашої країни.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і обговорена на кафедрі історії держави і права Національної академії внутрішніх справ.

Результати дослідження оприлюднювались на: І-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 – тези опубліковано, с.13-16); науково-практичній конференції в Полтавській філії МАУП (м. Полтава, 27-29 квітня 2004 р.); науково методичному семінарі “Реалізація гендерної рівності в умовах соціальних перетворень” (м. Одеса, 23 грудня 2004 р.), матеріали опубліковані у збірнику наукових праць Одеської національної юридичної академії “Актуальні проблеми політики” -. 2005., Одеса:, - № 24, С.116-123.

Публікації. Основні висновки та положення дисертації викладено у семи публікаціях, п’ять з яких – у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертаційного дослідження. Специфіка теми, мети та завдань дослідження визначили логічну послідовність викладу матеріалу і структуру дисертації. Повний обсяг дисертації 188 сторінок, вона складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, об’єкт та предмет, методологічну та теоретичну основу дослідження, сформульовано наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, практичне значення одержаних результатів, зазначено дані стосовно апробації та публікацій результатів проведеного дослідження.

Розділ 1 “Історіографія та теорії правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи” містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Історіографія становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи” автор аналізує праці як вітчизняних, так і зарубіжних авторів ХІХ-ХХ століть, які досліджували окремі аспекти правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. Автором встановлено, що перші дослідження були присвячені соціальному та фабричному законодавству окремих країн Європи. У дисертації проаналізовано праці Ф.Тернера та А.С.Гольденвейзера, які у другій половині ХІХ століття провели порівняльний аналіз фабричного і соціального законодавства Англії, Німеччині, Франції, Австрії, Швейцарії, Бельгії. Праці зазначених авторів цінні тим, що в них міститься чималий фактичний матеріал.

На початку ХХ століття з’явилися праці А.Ф.Волкова, Є. Кувшинської, Рауля Іє, В.Зомбарта, А.В.Репенаха, Г.Зідова, у яких було досліджено створення та діяльність спеціальних органів, куди входили представники роботодавців і найманих працівників, що займалися вирішенням економічних, соціальних та кадрових проблем на виробництві, здійснювали функції третейських судів при виникненні трудових спорів і конфліктів. У працях зазначених авторів було проаналізовано законодавство щодо свободи діяльності профспілок, охорони праці, тривалості робочого часу, соціального страхування тощо.

У дисертації проаналізовано праці авторів радянської доби: І.Войтинського, В.Каскеля, В.М. Догадова, Б.Н.Жаркова, В.І.Усеніна, М.В.Баглая, А.Є.Пашерстника, Л.Я.Машезерської, І.Я.Кисельова та інших. Автором встановлено, що у працях радянських авторів до 30-х років ХХ століття достатньо об’єктивно висвітлювались проблеми правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи, хоча позитивні досягнення у цьому питанні пояснювались впливом світового революційного та робітничого рухів. У працях радянських авторів наступного періоду, аж до початку 90-х років ХХ століття, простежується класовий підхід при аналізі проблем правового регулювання трудових відносин. Як правило, автори приділяли головну увагу виявленню негативу, а якщо і виявляли щось позитивне, то пояснювали його вимушеною поступкою з боку держави з метою не допустити революційних виступів робітників.

Проаналізувавши праці зарубіжних авторів ХХ століття, – Ф.Колена, Р.Докуа, П.Г.Гутієра, А. Жаммо, Ж.Ліон-Кана, А.Руділя та інших, - автор встановив, що в них головну увагу було приділено досить вузьким питанням: участі працівників у діяльності профспілок, прийняттю на роботу та звільненню працівників, укладенню колективних договорів, різним видам страхування працівників, особливостям умов праці жінок та підлітків тощо. Значну увагу зазначені автори приділяли розвиткові страйкової боротьби у країнах Західної Європи. Цінним є те, що праці зарубіжних авторів містять достатньо велику кількість фактичного матеріалу.

У підрозділі 1.2. “Західноєвропейські теорії правового регулювання трудових відносин” автор аналізує різноманітні теорії правового регулювання трудових відносин, характерними ознаками яких є тісний зв’язок з соціальною і економічною політикою держави, з соціальним і трудовим законодавством, діяльністю профспілок, колективними договорами, формами і системою заробітної плати тощо. Встановлено, що автори теорій правового регулювання трудових відносин у багатьох випадках відмовилися від загальнотеоретичного аналізу явищ суспільного життя, його закономірностей, а прагнули вирішити суто практичні завдання.

Найвідомішими теоріями правового регулювання трудових відносин є інституційна теорія, теорія людських відносин, теорія соціального партнерства та інші. Інституційна теорія розглядає виробництво як соціальну установу, де існує спільність інтересів роботодавця і найманих працівників, а тому, ідучи на компроміси, вони прагнуть досягти спільної мети, якою є не отримання прибутків, а підвищення загального добробуту людей та створення умов для їх самовдосконалення. З інституційної теорії випливає теорія людських відносин, що виникають на виробництві, і які пом’якшують трудові відносини сторін, унеможливлюють конфлікти та дають працівникам економічне та соціально-психологічне задоволення. Гармонізації відносин двох сторін, що беруть участь у трудових відносинах, сприяє третя сторона – держава, яка шляхом законодавства створює гнучкі соціальні системи, які стають важливим стабілізаційним механізмом суспільства. Автором встановлено, що теорія соціального партнерства, яка виникла у середині ХХ століття у ФРН і Австрії, знайшла своє поширення у інших країнах Західної Європи, але під різним найменуванням, передбачає юридичне закріплення співробітництва між роботодавцями і найманими працівниками у вигляді договору, яким передбачається відмова найманих працівників від страйкової боротьби в обмін на їх участь в управлінні виробництвом та в розподілі прибутків виробництва.

Автором доведено, що усі теорії правового регулювання трудових відносин тісно пов’язані із соціально-економічним життям найманих працівників, із заробітною платою, робочим часом і часом відпочинку, зайнятістю і безробіттям, колективними договорами і розвитком законодавства.

Розділ 2 “ Становлення законодавства, що регулювало трудові відносини у країнах Західної Європи (кінець ХУІІІ – ХІХ століття), який складається з двох підрозділів, присвячено дослідженню виникнення трудового договору, регулюванню оплати праці, становленню законодавства щодо об’єднань робітників, страйкового руху, становленню законодавчої охорони праці та соціальному страхуванню.

Підрозділ 2.1. “Виникнення трудового договору, регулювання оплати праці і становлення законодавства стосовно об’єднань робітників та страйкового руху” присвячено висвітленню питання появи у західноєвропейських країнах законодавчого регулювання трудових відносин. Встановлено, що законодавство західноєвропейських країн на початку ХІХ століття закріпило у трудових відносинах принцип “ свободи договору” та невтручання держави у такі відносини. Умови праці кожного робітника, у відповідності із зазначеним принципом, визначалися вільною договірною угодою між ним та роботодавцем. Трудові спори, які виникали між роботодавцем і працівником вирішувались у спеціалізованих судах. Законодавство не регулювало ні розміри заробітної плати, ні терміни її видачі. У багатьох випадках заробітна плата замінялася продуктами харчування. Законодавство, що встановлювало розмір мінімальної заробітної платні, забороняло замінювати її продуктами харчування, почало з’являтися у країнах Західної Європи у кінці ХІХ на початку ХХ століть.

Автором досліджено появу професійних спілок, як одного із засобів колективного захисту інтересів робітників, і, встановлено, що легалізація їх діяльності була здійснена лише у другій половині ХІХ століття. Цей процес автор простежив на прикладі трьох країн: Англії, Франції та Німеччини. З появою профспілок з’явився і страйковий рух. Держава у західноєвропейських країнах застосовувала кримінально-правові методи боротьби із страйковим рухом, і тільки з кінця ХІХ століття – цивільно-правові методи. У кінці ХІХ століття з’явилася практика укладення колективних трудових угод. Умовами таких угод передбачалося скорочення робочого дня, меншого за законодавчий мінімум, збільшення заробітної платні, покращення умов праці тощо.

У підрозділі 2.2.”Становлення законодавчої охорони праці та соціального страхування” автором здійснено аналіз причин широкого застосування жіночої і дитячої праці на фабрично-заводському виробництві і появи правового регулювання охорони праці та соціального страхування. Встановлено, що перші закони, якими регулювали використання жіночої і дитячої праці у країнах Західної Європи, з’явилися у 40-і роки ХІХ століття. Спочатку законодавство було спрямоване на скорочення робочого часу для дітей, підлітків та жінок, а згодом на заборону застосування жіночої і дитячої праці у нічну зміну та на підземних роботах. Автором з’ясовано, що з кінця ХІХ століття законодавство набуває характеру соціальної спрямованості.

Система соціального страхування у країнах західної Європи почала формуватися у 80-і – 90-і роки ХІХ століття і була спрямована на захист робітників у випадку хвороби, травматизму, безробіття та старості. Страхові фонди формувалися за рахунок внесків робітників, роботодавців та держави. Внески держави складали, як правило, половину внесків застрахованих.

Автором встановлено, що у нормах соціального законодавства відображалась можливість вирішення протиріч соціальної політики. Соціальне законодавство, будучи засобом врегулювання соціально-економічних і суспільно-політичних відносин, забезпечувало у західноєвропейському суспільстві рівновагу, зберігало в ньому мир і спокій.

У розділі 3 “Джерела та особливості правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи у ХХ столітті”, який складається з чотирьох підрозділів, досліджено джерела правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи, особливості правового регулювання діяльності профспілок та укладення колективних договорів, розвиток правового регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування.

У підрозділі 3.1. “Джерела правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи” досліджено джерела правового регулювання трудових відносин і встановлено, що норми трудового права сформувалися у західноєвропейських країнах у ХХ столітті. Законодавчі норми про працю стали поширюватись не тільки на промислових робітників, але й на інших найманих працівників. Юридичне визнання профспілок та колективних договорів дозволило здійснювати правове регулювання умов праці, які раніше встановлювались роботодавцем. Юридичні норми про робітничі об’єднання, трудове посередництво, соціальне страхування, порядок розгляду колективних і трудових конфліктів не вкладалися у рамки фабричного законодавства, що спричинило посилення ролі судових, арбітражних та адміністративних органів у вирішенні трудових спорів. Практика зазначених органів стала самостійним джерелом трудового права. Окрім того, джерелом трудового права стали норми, що виділилися із цивільного, адміністративного та інших галузей права.

Автором з’ясовані особливості джерел трудового права різних західноєвропейських країн. У 90-і роки ХХ століття в окремих західноєвропейських країнах були прийняті консолідовані акти, в яких систематизовано основні закони щодо колективного та індивідуального трудового права. Джерелом трудового права виступають також конвенції Міжнародної організації праці.

Автор поділив трудове право країн Західної Європи на два види: континентальний, який поділяється на германський, романський і скандинавський підвиди та англо-саксонський. У країнах континентальної Європи характерним для трудового права є значна роль законодавства та розвиненої системи колективно-договірного регулювання. А для трудового права є значна роль законодавства та розвиненої системи колективно-договірного регулювання, а для англо-саксонського виду трудового права – значна роль колективних договорів та судових прецедентів.

У підрозділі 3.2. “Особливості правового регулювання діяльності профспілок та укладення колективних договорів у країнах Західної Європи у ХХ столітті” з’ясовано, що законодавство західноєвропейських країн у ХХ столітті визнало профспілки стороною колективних договорів. У більшості західноєвропейських країн наймані працівники отримали право вільно створювати профспілки без реєстрації їх у державних органах, а держава не може втручатися у діяльність профспілок. У всіх країнах Західної Європи, за виключенням Англії, профспілки або робітничі ради мають право на отримання інформації про фінансовий стан виробництва та на попередження про закриття, переміщення, злиття або продаж виробництва. Роботодавець зобов’язаний вести переговори з профспілкою стосовно своїх намірів і рішень. Він повинен працевлаштувати звільнених працівників у межах реорганізованого або переміщеного виробництва, виплатити звільненими працівникам грошову компенсацію.

Автор дослідження встановив, що особливістю укладення колективних договорів є те, що вони укладаються централізовано: об’єднання профспілок з об’єднанням роботодавців. Умови таких колективних договорів поширюються на усіх працівників, а не тільки членів профспілок. Такі договори стосуються насамперед розміру заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку. У деяких західноєвропейських країнах умовами колективного договору передбачається захист найманих працівників від звільнення через зміну технології або реорганізацію виробництва, порядок вирішення трудових спорів тощо.

У підрозділі 3.3. “Розвиток правового регулювання трудових конфліктів” визначено види трудових конфліктів та порядок їх вирішення. Автор встановив три види конфліктів: організаційно-трудові; конфлікти, пов’язані з установленням умов праці; конфлікти, пов’язані із застосуванням умов праці. Порядок вирішення трудових конфліктів у середині ХХ століття у західноєвропейських країнах набув загальних рис: 1) вирішення конфліктів без участі держави (примирення та третейський порядок); 2) за участю держави. Вирішення трудових конфліктів здійснюється через укладення сторонами угоди, або ж через третю особу - арбітра, який залучається за згодою сторін. Порядок створення і діяльності третейських органів закріпляється у колективному договорі. У дисертації доведено, що коли трудовий конфлікт вирішується за участю держави, то в Англії та Італії посередництвом займаються міністерства праці, а в решти країн – спеціальні посередницькі органи, діяльність яких регламентується законом лише в загальних рисах. Трудові конфлікти можуть вирішуватись і у судовому порядку. Крайнім засобом вирішення трудових конфліктів може бути страйк, організація і проведення якого регулювались до середини ХХ століття нормами цивільного, кримінального та адміністративного права, а з другої половини ХХ століття – нормами трудового права. Суб’єктом права на страйк, згідно західноєвропейського законодавства, є профспілка.

У підрозділі 3.4. “ Розвиток правового регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування” автором з’ясовано, що регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування у країнах континентальної Європи протягом ХХ століття здійснювалось нормами як закону, так і умовами колективного договору, а в Англії – лише умовами колективного договору. Восьмигодинний робочий день було встановлено майже в усіх західноєвропейських країнах у першій половині ХХ століття, а з 60-х-70-х років ХХ століття законодавство розвивалося у напрямку до встановлення 40-годинного робочого тижня. Щорічні відпустки залежать від стажу і віку працівника і становлять від 21 до 30 днів.

Розмір заробітної плати у західноєвропейських країнах регулювався як умовами колективних договорів, так і законодавством. Нормами закону встановлюється мінімум заробітної плати, надбавки до заробітної плати на членів сім’ї працівника та гарантувалась виплата заробітної плати у випадку банкрутства роботодавця. З середини 50-х років ХХ століття вплив на розмір заробітної плати стали здійснювати “багатофакторні системи”, за яких беруться до уваги раціональне використання сировини і обладнання, покращення якості продукції, ефективність технологічного процесу, фізичні та інтелектуальні якості працівника. Автор встановив, що у західноєвропейських країнах стали широко застосовувати систему участі працівників у розподілі прибутків. Розмір долі прибутку працівника залежить від його кваліфікації, стажу, дисциплінованості.

У дисертації звернено увагу на те, що соціальне страхування на початку ХХ століття було запроваджене лише в окремих західноєвропейських країнах (Німеччині, Франції, Англії, Іспанії, Італії, Швейцарії та скандинавських країнах). З другої половини ХХ століття західноєвропейські країни законодавчо закріпили принципи страхування: поширення його на усіх найманих працівників; фінансування страхування за рахунок роботодавця або держави; управління соціальним страхуванням профспілками або представниками застрахованих за участю профспілок.

Аналізуючи форми соціального страхування та його фонди, автор дійшов висновку, що в кінці ХХ століття у західноєвропейських країнах намітилися тенденція до звуження соціальної функції держави.

У висновках дисертантом формулюються основні теоретичні результати дисертаційного дослідження.

Автором встановлено, що проблема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин в країнах Західної Європи не була предметом спеціального дослідження ні у вітчизняній, ні у зарубіжній історико-правовій науці. Досліджувались лише окремі аспекти зазначеної проблеми.

Дослідження теорій правового регулювання трудових відносин дало можливість авторові зробити висновок про те, що такі теорії були тісно пов’язані з розвитком соціального законодавства, діяльністю профспілок, колективними договорами та новітніми формами і системами заробітної плати. Як правило автори теорій правового регулювання трудових відносин відмовлялися від загальнотеоретичного аналізу явищ суспільного життя і прагнули вирішити суто практичні завдання, що стояли перед економікою західноєвропейських країн у цілому, або ж окремою галуззю чи підприємством.

Становлення законодавства, що регулювало трудові відносини, відбувалося протягом тривалого періоду. Спочатку регулювання трудових відносин здійснювалося нормами цивільного права, потім нормами фабрично-заводського законодавства та нормами адміністративного права. Соціальна законотворчість держави протягом ХІХ століття мала епізодичний характер.

Трудове право, як окрема галузь права, формувалося у західноєвропейських країнах протягом всього ХХ століття. Його джерелом стали норми законів та умови колективно-договірного права. Трудове право західноєвропейських країн поділяється на два види: романо-германський та англосаксонський. Для першого виду характерним є значна роль законодавства та наявність розвиненої системи колективно-договірного регулювання, а для другого – значна роль колективних договорів та судових прецедентів.

Головним джерелом регулювання діяльності профспілок та укладення колективних договорів були норми законів, у яких містилися загальні принципи права. У більшості західноєвропейських країн у період після другої світової війни наймані працівники набули право утворювати профспілки без їх реєстрації у державних органах. Колективні договори укладалися централізовано: об’єднання профспілок з об’єднанням роботодавців. Умови таких колективних договорів поширюються не лише на членів профспілок, але й на усіх найманих працівників. Колективні договори стосуються розміру заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку.

Колективні трудові конфлікти у західноєвропейських країнах вирішуються за допомогою держави, яка шляхом законодавства регулює поведінку сторін при виникненні трудових конфліктів та бере безпосередню участь у їх вирішенні. У окремих випадках трудові конфлікти можуть бути вирішені без участі держави – шляхом примирення та у третейському порядку. Індивідуальні трудові конфлікти можуть бути вирішені або представниками найманих працівників, або в адміністративному, або в судовому порядку.

Страйки, як один із засобів боротьби найманих працівників за соціальні та економічні інтереси, проводилися у першій половині ХХ століття у відповідності до норм цивільного, кримінального та адміністративного права, а з другої половини ХХ століття – у відповідності до норм трудового права. Законодавство західноєвропейських країн визнає суб’єктом права на страйк, як правило, тільки профспілку.

Регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування в країнах континентальної Європи здійснювалося нормами як закону, так і умовами колективного договору, а в Англії – лише умовами колективного договору.

Встановлено, що починаючи з 50-х років ХХ століття, вплив на розмір заробітної плати у країнах Західної Європи стали здійснювати так звані багатофакторні системи, за яких до уваги беруться раціональне використання сировини і обладнання, покращення якості продукції, ефективність технологічного процесу та фізичні і інтелектуальні якості працівника. Велику роль у системах заробітної плати стали відігравати індивідуальні та колективні премії, широко застосовувалась система участі працівників у розподілі прибутків. Різновидністю зазначеної системи стала видача працівникам акцій на право власності.

Система соціального страхування забезпечує найманих працівників та членів їх сімей засобами існування на випадок втрати роботи, а також медичним обслуговуванням у випадку захворювання або каліцтва. У західноєвропейських країнах виникла як система державного, так і приватного соціального страхування. Система державного страхування здійснюється на основі самоврядування застрахованих через профспілки або інші організації найманих працівників, а система приватного соціального страхування – на створенні фондів окремими організаціями, асоціаціями та роботодавцями.

Сприйняття в трудовому праві ідеї доктрини соціального партнерства змінило його функції. Воно стало відігравати роль юридичного інструменту, який відповідає новим вимогам суспільного ладу, згладжує протиріччя між роботодавцями і найманими працівниками через систему законів і колективних договорів. Доктрина соціального партнерства докорінним чином вплинула на правове регулювання трудових відносин і наповнила його новим змістом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЇ

Кальян О.С. Правове регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи (історично – правовий аспект). – Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2005.

Дисертація присвячена комплексному аналізу становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. У дисертації досліджено історіографію та теорії правового регулювання трудових відносин, виникнення трудового договору, регулювання оплати праці, становлення законодавства стосовно об’єднань робітників та страйкового руху, охорони праці та соціального страхування. Встановлено, що джерелом правового регулювання трудових відносин у ХІХ столітті були норми цивільного, фабрично-заводського законодавства та адміністративного права. Норми трудового права формувалися у країнах Західної Європи протягом ХХ століття. У роботі досліджено зв’язок джерел правового регулювання трудових відносин у ХХ столітті з особливостями регулювання діяльності профспілок, укладення колективних договорів, вирішення трудових конфліктів та регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування.

Ключові слова: трудові відносини, колективний договір, трудове право, трудові конфлікти, правове регулювання, профспілки, правова система.

Кальян А.С. Правовое регулирования трудовых отношений в странах Западной Европы (исторически-правовой аспект). – Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история