ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОЗИРЄВА ОЛЕНА ВАДИМІВНА

УДК 338.45-230.047

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному економічному університеті.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ГРИНЬОВА ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА

Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри бізнесу та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Багрова Інна Василівна

Український державний хіміко-технологічний університет, професор кафедри економіки промисловості і організації виробництва

кандидат економічних наук, доцент

Гавкалова Наталія Леонідівна

Харківський національний економічний університет, доцент кафедри управління персоналом

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН України, відділ проблем управління виробництвом

(м. Донецьк)

Захист дисертації відбудеться “10” лютого 2005 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К 64.055.02 при Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001,

м. Харків, пр. Леніна, 9а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а.

Автореферат розісланий “8”січня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Красноносова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сьогодні Україна стоїть перед необхідністю глибокої перебудови економіки, мета якої – не просто економічне зростання, а набуття нею соціальної природи як основи стійкого економічного прогресу. Саме людина, якість та безпека її життя має забезпечити пріоритети інноваційного розвитку нашої країни.

Актуальність теми. З початку 1990-х років медико-демографічна ситуація в Україні набула кризової депопуляційної форми. Головними проявами кризи є обвальне падіння народжуваності, катастрофічне погіршення стану здоров’я, негативні зрушення у віковій структурі і невпинне природне зменшення населення. За цих умов особливої актуальності набуває проблема забезпечення населення лікарськими препаратами власного виробництва. Збільшення витрат на розробку і виведення на ринок нових лікарських препаратів, з одного боку, і існуючі обмеження щодо купівельної спроможності населення, які суттєво впливають на цінову політику вітчизняних фармвиробників, з іншого, - підвищують необхідність інноваційного розвитку виробництва. Тобто, фармацевтичні підприємства повинні не тільки виробляти інноваційні лікарські препарати, що є найважливішою умовою їх конкурентоспроможності, а й здійснювати цей розвиток максимально ефективно, щоб створювати основу для накопичення власних ресурсів, які б були достатніми для подальшого інноваційного розвитку.

Рішенню окремих задач цієї проблеми присвячені роботи багатьох вітчизняних вчених до яких належать: Багрова І.В., Бугуцький О., Волох Д.С., Гавкалова Н.Л., Гриньова В.М., Дж. Ю. Стігліць, Загорій В.А., Кабачна А.В., Колот А.М., Кизим М.О., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Лисиця Н.М., Мнушко З.М., Новикова В.М., Пирожков С.І., Пономаренко М.С., Посилкіна О.В., Слободянюк М.М., Толочко В.М., Федонін О.С., Чуйко Л.В. й ін.

Однак ряд аспектів соціальних завдань інноваційного розвитку вимагає подальшого теоретичного і практичного обґрунтування, а саме дослідження впливу всіх складових інноваційного розвитку фармацевтичного підприємства на показники соціальної сфери – рівень життя населення та демографічний розвиток.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт, відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, здійснюваних Національним харківським економічним університетом за темами: "Фінансова стратегія розвитку підприємства" (номер державної реєстрації 0101V000567), "Управління розвитком персоналу на підприємстві" (номер державної реєстрації 0102V005557).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні складових соціально-економічного потенціалу (СЕП) підприємства та розробці науково-прикладних рекомендацій щодо його оцінки на етапі інноваційно-структурної перебудови економіки України.

Для здійснення поставленої мети були визначені наступні завдання:

- аналіз і узагальнення фундаментальних робіт вітчизняного й зарубіжного досвіду щодо соціально-економічних аспектів інноваційного розвитку;

- обґрунтування державного регулювання інноваційного процесу в фармацевтичній галузі;

- проведення аналізу сучасного стану розвитку фармацевтичних підприємств;

- визначення змісту і сутності категорії СЕП підприємства;

- обґрунтування залежності стійкого інноваційного розвитку підприємства від рівня його СЕП;

- обґрунтування системи показників, що входять до складових оцінки СЕП;

- розроблення методичних рекомендацій щодо розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства;

- розроблення методичних підходів щодо забезпечення організаційно-економічної стійкості підприємства;

- побудова залежності організаційно-економічної стійкості фармацевтичного підприємства від рівня його СЕП.

Об’єктом дослідження є процес реалізації інноваційного розвитку фармацевтичного підприємства та його вплив на життєвий рівень населення України.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні розробки щодо формування й оцінки СЕП фармацевтичного підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведених у дисертації досліджень є наукові й теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань визначення інноваційного розвитку підприємств, оцінки потенціалу підприємства, а також законодавчі і нормативні документи Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України з питань соціальної економіки і політики. Інформаційними джерелами дослідження стали звітні матеріали Державного комітету статистики України та Харківського обласного управління статистики, матеріали звітів окремих фармацевтичних підприємств міста Харкова, інформаційно-аналітичні матеріали.

Методичною основою досліджень стали філософські принципи пізнання, діалектики, логічний і системний підходи щодо обґрунтування соціальної

спрямованості інноваційного розвитку, побудови моделі СЕП підприємства.

У процесі дослідження також використано методи фінансово-економічного аналізу, вибіркового обстеження, експертної оцінки (для визначення показників оцінки СЕП фармацевтичного підприємства).

При проведенні дисертаційних досліджень застосовано економіко-математичні методи: метод таксономії (для розрахунку інтегрального показника та його компонент - комплексних показників); ітеративний метод кластерного аналізу k-середніх (з метою групування фармацевтичних підприємств за рівнем СЕП); метод багатомірної регресії (для побудови моделі залежності організаційно-економічної стійкості підприємства від рівня його СЕП).

Розрахунки здійснено з використанням програмних пакетів Statistica, Statgraphics Plus, Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регулюють головні напрямки соціальної політики держави, інноваційного розвитку підприємств в Україні, нормативно-правові акти, рекомендаційні та статистичні матеріали Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

· визначено категорію соціально-економічного потенціалу підприємства, що являє собою динамічну систему, є результатом високопрофесійної, компетентної й успішної трудової діяльності та спрямований на отримання соціального, економічного і екологічного ефектів;

· побудовано залежність організаційно-економічної стійкості фармацевтичного підприємства від рівня його СЕП, що базується на розрахунку величини інтегрального показника його соціально-економічної стійкості;

удосконалено:

· систему показників комплексної оцінки СЕП підприємства, які характеризують кадрову, організаційну, управлінську, виробничу, фінансову, маркетингову, інноваційно-інвестиційну, інформаційну складові потенціалу фармацевтичного підприємства;

· методику розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства, яка враховує соціальну, економічну, організаційну й екологічну складові СЕП підприємства та ґрунтується на використанні таксономії;

· залежність стійкого інноваційного розвитку підприємства від рівня його СЕП на основі розподілу фармацевтичних підприємств на певні групи за допомогою ітеративного методу k-середніх;

набуло подальший розвиток:

· теоретичні засади визначення сутності “інновація у фармації” та класифікація інновацій по видах діяльності;

· перелік чинників та наслідків соціально-економічної спрямованості інноваційного розвитку, що створюють дієву систему стимулювання інноваційної діяльності та напрямків її фінансового забезпечення.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані науково-практичні рекомендації і результати досліджень можуть бути використані в практиці роботи фармацевтичних підприємств. Їхнє застосування створює умови для ефективного і раціонального використання СЕП підприємства, створення конкурентних переваг, що забезпечить фармацевтичним підприємствам стійкий інноваційний розвиток.

Основні положення дисертації, що носять прикладний характер, знайшли практичне застосування на таких вітчизняних підприємствах, як ТОВ „Мікрофарм” (акт впровадження від 06.05.2003, акт впровадження від 15.02.2004); ХДФП “Здоров’я народу” (акт впровадження від 06.05.2003), ТОВ “ТДК” (акт впровадження від 10.02.2004, акт впровадження від 13.04.2004)

Результати досліджень впроваджено в навчальний процес Національного фармацевтичного університету при викладенні лекцій з курсів „Економіка інноваційної діяльності”, „Потенціал підприємства: формування та оцінка”, „Управління потенціалом підприємства” (протокол № 5 від 29.06.2003, акт впровадження від 01.06.2004, акт впровадження від 24.06.2004).

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві роботах полягає в наступному: у роботі [3] - розроблено методичні рекомендації щодо забезпечення організаційно-економічної стійкості підприємства, побудовано залежність організаційно-економічної стійкості фармацевтичного підприємства від рівня його СЕП; у роботі [7] - визначено соціально-економічна спрямованість інноваційного розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати доповідалися й обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Здобутки та перспективи розвитку управління фармацевтичними організаціями в умовах ринкової економіки”, Харків (2003р.); міжнародній науково-практичній конференції “Сталий розвиток міст. Міські і регіональні проблеми транспортних систем і логістики”, Харків (2004р.); міжнародній науково-практичній конференції “Історія та перспективи розвитку фармацевтичної науки і освіти”, Запоріжжя (2004р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств”, Харків (2004р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, Дніпропетровськ (2004р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”, Дніпропетровськ (2004р.); науково-практичній конференції “Менеджмент охорони здоров’я в Україні”, Київ (2004р.);міжвузівській студентській конференції “Забезпечення інноваційного розвитку вітчизняних промислових підприємств”, Харків (2004р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових статей, 4 з яких надруковані в наукових виданнях, визнаних ВАК України спеціалізованими з економічних наук, 5 тез доповідей. Загальний обсяг публікацій складає 3,9 ум.-друк. арк., із них особисто авторові належить 3,6 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і офіційних документів про впровадження результатів дослідження. Повний обсяг дисертаційної роботи – 227 сторінок машинописного тексту, з них основного тексту - 162 сторінки. Дисертація містить 20 таблиць (29 повних сторінок), 29 рисунків (24с.), список використаних джерел складається з 171 найменування (14с.), 8 додатків (45с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мета, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано задачі, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи забезпечення інноваційного розвитку” - обґрунтовано необхідність соціально-економічної спрямованості інноваційного розвитку підприємств, наведено складові забезпечення інноваційного розвитку, уточнено визначення “інноваційний розвиток”, “інновація у фармації”, запропоновано класифікацію інновацій у фармації, наведено модель державної підтримки інноваційного розвитку, досліджено розвиток демографічних процесів як одного із найвагоміших чинників державної соціальної політики.

У роботі зазначено, що під інноваційним розуміється такий розвиток підприємства, який досягається шляхом тісної взаємодії соціальної політики, науки і виробництва й направлений на:

· задоволення соціальних потреб населення;

· забезпечення якісних перетворень у сфері виробництва і реалізації лікарських препаратів (ЛП), що проявляються у випуску нових препаратів, впровадженні нової техніки, прогресивної технології, підвищенні інтелектуального потенціалу, використанні нових організаційних форм і методів управління;

· підвищення рівня і глибини використання ресурсів підприємства.

Складові забезпечення інноваційного розвитку підприємств представлені на рис.1.

У дисертаційному дослідженні інновація визначається як кінцевий результат впровадження в практичну діяльність продуктів розумової праці — ідей, винаходів, що призводять до створення кращих за властивостями нових видів продукції, технологій, організаційних форм і, в підсумку, до одержання певного економічного, соціального, екологічного або інших видів ефектів.

Серед обов’язкових властивостей фармацевтичних інновацій запропоновані: пріоритетність, універсальність, науково-технічна новизна, технологічність, безпечність, соціальна цінність, ефективність (економічна, соціальна, екологічна, інформаційна та ін.).

Інновація тісно пов’язана з інноваційним процесом, є його результатом. Вона вважається здійсненою в тому випадку, коли впроваджена на ринку або у виробничому процесі.

Доведено, що інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання в інновацію, у ході якого інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології,

структури або послуги. Основою інноваційного процесу є процес створення, освоєння і розповсюдження інновації.

Проведені в ході дисертаційного дослідження розрахунки дозволили зробити висновок, що висока тривалість, вартість і ризикованість інноваційних процесів в фармацевтичному виробництві, з одного боку, і відносно короткий життєвий цикл ЛП (в середньому 5-7 років), з іншого, - потребують державного регулювання інноваційного розвитку фармацевтичних підприємств.

Співвідношення прямих і непрямих фінансових методів стимулювання інноваційного розвитку підприємств, в першу чергу, визначається економічним потенціалом держави. Так, в умовах дефіциту державного бюджету в Україні пріоритет повинен надаватися таким непрямим фінансовим методам як податкова, амортизаційна, кредитна, цінова політика держави, впровадження протекціоністських заходів.

Слід відзначити, що на сьогодні одним із найвагоміших чинників державної соціальної політики є демографічна ситуація. Зміни у структурах населення та тенденції демографічних процесів значною мірою визначають її пріоритети та напрями формування соціальних програм. Оскільки демографічні тенденції в Україні обумовлені як впливом внутрішніх соціально-економічних чинників, так і глобальними цивілізаційними зрушеннями, доцільно зосередити основні зусилля державної демографічної політики на тих процесах, які піддаються регулюванню в межах однієї країни. Це, перш за все, покращання здоров’я нації через забезпечення доступності до якісних медичних послуг, якісної профілактики захворювань, якісних лікарських препаратів.

У другому розділі – „Методичні засади аналізу та оцінки соціально-економічного потенціалу підприємства” - проаналізовано сучасний стан розвитку фармацевтичних підприємств, визначено зміст і сутність категорії СЕП, досліджено СЕП фармацевтичного підприємства, визначено методи його оцінки.

За роки незалежності України обсяг виробництва фармацевтичної продукції збільшився на 173%, а середньорічний темп приросту склав 9 %. Але, незважаючи на певні успіхи, фармацевтична промисловість України сьогодні покриває потреби населення в ЛП лише на 40 %. Основними проблемами розвитку фармацевтичних підприємств є: необхідність досягнення відповідності організації українського фармацевтичного виробництва до європейських стандартів GMP, що оцінюється необхідними обсягами інвестування від 100 до 250 млн. доларів; відсутність збалансованого постачання субстанцій; відсутність національної політики у медичній сфері; відсутність державної програми з фінансової підтримки створення нових ЛП; висока вартість НДДКР; відсутність цільової підтримки вітчизняного виробника, який впроваджує сучасні ліки, що дешевше за імпортні аналоги; відсутність необхідного ресурсного потенціалу фармацевтичних підприємств щодо активного просування інноваційних ідей.

Вирішення цих глобальних проблем можливе лише за умов інноваційного розвитку фармацевтичних підприємств за рахунок власних ресурсів підприємств, накопиченого ними ресурсного потенціалу, тобто СЕП.

Характерними рисами прояву СЕП підприємства є те, що він:

· має декілька сторін прояву – соціальний потенціал (можливості, які пов’язані з задоволенням потреб, інтересів працівників шляхом застосування різних форм та систем оплати праці, створення таких умов організації праці і відпочинку, які забезпечують зростання продуктивності праці паралельно з розвитком особистості), організаційно-управлінський потенціал (можливості, які залежать від рівня загального, фінансового, маркетингового управління підприємством, організації виробничого процесу, інформаційного забезпечення) і економічний потенціал (можливості, які пов’язані з використанням капіталу підприємства, фінансових і трудових ресурсів). Кожна складова має свої особливості, свої можливості використання для досягнення найбільшої ефективності в діяльності підприємства;

· являє собою динамічну систему, яка обумовлюється тісною залежністю від фактору часу;

· існує на основі ресурсів підприємства (трудових, фінансових, природних);

· є результатом високо професійної, компетентної та успішної управлінської діяльності;

· створює можливості щодо інноваційного розвитку;

· спрямований на отримання соціального, економічного, організаційного та інших видів ефекту.

З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність СЕП підприємства, а і його структурну побудову. Модель СЕП підприємства наведено на рис. 2.

Аналіз моделі СЕП, дає можливість зробити висновок, що його структура має ієрархічний принцип побудови. Соціальний, організаційно-управлінський та економічний потенціали – це потенціали високого рівня, які складаються з визначеної взаємозалежної сукупності локальних потенціалів (кадрового, соціальної інфраструктури, кадрової та соціальної політики, виробничого, фінансового, інноваційно-інвестиційного, маркетингового, організаційного, управлінського та інформаційного), що забезпечують максимально ефективну реалізацію інноваційної стратегії розвитку підприємства.

Аналіз наукових джерел в ході дисертаційного дослідження виявив, що для оцінки потенціалу підприємства використовуються різноманітні методи – експертний, бальний, рейтинговий, метод порівняння, факторний аналіз, графоаналітичний метод, економіко-математичне моделювання. Застосування певного методу залежить від виду потенціалу. Однак питання, за допомогою яких показників оцінювати потенціал: якісних чи кількісних, глобального показника чи системи показників, залишилось поза увагою дослідників.

У третьому розділі - “Напрямки вдосконалення оцінки соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства” - обґрунтовано показники оцінки СЕП, запропоновано методику оцінки СЕП фармацевтичного підприємства, побудовано залежність СЕП фармацевтичного підприємства від незалежних змінних, розроблено методичні рекомендації щодо забезпечення організаційно-економічної стійкості підприємства.

До показників оцінки соціального потенціалу запропоновані: частка робітників, які мають вищу освіту; частка робітників, які мають спеціальну освіту; показники вікової структури кадрів (для оцінки кадрового потенціалу); рівень професійної підготовки; рівень медичного забезпечення; рівень житлово-комунального господарства; рівень рекреаційних об’єктів (для оцінки потенціалу соціальної інфраструктури); коефіцієнт стабільності кадрів і коефіцієнт ефективного використання робочого часу (для оцінки потенціалу кадрової політики); частка премій; соціальні пільги; доплати за шкідливі умови праці (для оцінки потенціалу соціальної політики).

Для оцінки економічного потенціалу підприємства розраховано наступні показники: фондоозброєність праці; технічна озброєність праці; фондовіддача основних фондів; коефіцієнт оновлення основних фондів; коефіцієнт вибуття основних фондів; коефіцієнт зносу основних фондів; коефіцієнт придатності основних фондів; частка прибутку, яка спрямовується на виробничий розвиток підприємства (показники виробничого потенціалу); показник затратоємності ЛП; коефіцієнт оновлення асортименту; показник середньої тривалості життєвого циклу ЛП; коефіцієнт зняття з виробництва застарілих або неконкурентоспроможних ЛЗ; коефіцієнт відповідності виробничої програми; коефіцієнт монополізації ринку; показник питомої ваги ЛЗ, що виготовляються на експорт (показники маркетингового потенціалу); коефіцієнт впровадження новітніх технологій; показник співвідношення внутрішніх і зовнішніх розробок технологічних процесів; питома вага оригінальних ЛП у загальному обсязі випуску ЛП; показник фондоємності НДДКР; показник матеріалоємності НДДКР; частка витрат на розробку нових ЛП у виручці від реалізації; коефіцієнт реінвестування прибутку; частка нематеріальних активів у загальній сумі активів фармацевтичного підприємства; обсяг патентного фонду фармацевтичного підприємства; наукоозброєність праці (показники інноваційно-інвестиційного потенціалу); коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості; коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості; коефіцієнт фінансової автономії; коефіцієнт обіговості оборотних засобів; коефіцієнт покриття ; коефіцієнт ліквідності; рентабельність власного капіталу; рентабельність продажів (показники фінансового потенціалу).

Організаційно-управлінський потенціал оцінено за допомогою показників: частки витрат на науково-технічну інформацію у загальних витратах фармацевтичного підприємства; інтенсивності використання науково-технічної інформації; коефіцієнта оновлення науково-технічної інформації; інформаційної озброєності труда робітників, які займаються основною діяльністю; коефіцієнта, який характеризує ступінь задоволення інформаційних потреб робітників (інформаційного потенціалу); частки управлінського персоналу у загальній чисельності; частки управлінського персоналу з вищою освітою (управлінського персоналу); коефіцієнта економічності організаційної структури; коефіцієнта обґрунтованості рішень; коефіцієнта рівня організації виробництва; кількістю зв’язків між керівниками і робітниками (організаційного потенціалу).

Запропоновано методику розрахунку СЕП підприємства, схему якої наведено на рис. 3.

Доведено, що для розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства найбільш доцільне використання інтегрального показника, а його компонент – за допомогою комплексних показників, побудованих на базі таксономічного методу.

Результати розрахунку складових СЕП та величини інтегрального показника СЕП фармацевтичних підприємств Харківського регіону наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Результати розрахунку локальних складових СЕП фармацевтичного підприємства

Фармацевтичне підприємство | Значення | Величина інтеграль-ного показника

соціаль-ного потен-ціалу | організа-ційно-уп-равлінського потенціалу | економіч-ного потен-ціалу

ТОВ ФК “Здоров’я” | 0,6513 | 0,6587 | 0,9981 | 0,6409

ВАТ ХФЗ “Червона Зірка” | 0,2795 | 0,1823 | 0,0619 | 0,0827

ДЗ ДНЦЛЗ | 0,3912 | 0,7973 | 0,9397 | 0,5459

ЗАТ “Біолек” | 0,7225 | 0,8651 | 0,8395 | 0,5860

ХДФП “Здоров’я народу” | 0,3077 | 0,5663 | 0,4197 | 0,2427

ЗАТ “Лекхім-Харків” | 0,1063 | 0,8575 | 0,6085 | 0,3945

ЗАТ “Стома” | 0,0699 | 0,8658 | 0,8160 | 0,4640

З метою угруповання фармацевтичних підприємств залежно від отриманих результатів СЕП використано ітеративний метод кластерного аналізу k–середніх, який являє собою сукупність багатомірних статистичних процедур, що дозволяє упорядкувати багатовимірні об'єкти за сукупністю аналізованих показників.

За результатами кластеризації до першого кластеру, який об’єднує фармацевтичні підприємства, що мають найвищий СЕП, увійшли: ТОВ ФК “Здоров'я” (0,640942), ЗАТ “Біолек” (0,586052) і ДЗ ДНЦЛЗ (0,545957). Другий кластер утворили фармацевтичні підприємства, які мають середній рівень СЕП: ЗАТ „Лекхім – Харків” і ЗАТ „Стома”. Для фармацевтичних підприємств другого кластеру діапазон коливань СЕП складає 0,464068 (ЗАТ „Стома”) і 0,394534 (ЗАТ „Лекхім – Харків”). До складу третього кластера були віднесені фармацевтичні підприємства з найгіршим СЕП: ВАТ ХФЗ “Червона Зірка” (0,082708) і ХДФП “Здоров’я народу” (0,242714).

Для визначення залежності СЕП фармацевтичного підприємства від незалежних змінних була побудована економетрична модель, яка має вигляд:

(1)

де у –СЕП фармацевтичного підприємства;

х1 – потенціал соціальної інфраструктури фармацевтичного підприємства;

х2 - потенціал соціальної політики фармацевтичного підприємства;

х3 - маркетинговий потенціал фармацевтичного підприємства;

х4 – інноваційно-інвестиційний потенціал фармацевтичного підприємства;

х5 - організаційний потенціал фармацевтичного підприємства.

Побудована модель є адекватною і може бути рекомендована для оцінки СЕП на певному фармацевтичному підприємстві.

В ході дисертаційного дослідження доведено, що організаційно-економічна стійкість фармацевтичного підприємства є необхідною умовою підвищення рівня СЕП підприємства, його конкурентоспроможності і його здатності до інноваційного розвитку.

Інтегральний показник стійкості розраховується за формулою:

J=-0,3513 + 0,86232Іфе + 10,84079 Івтп (2)

де Іфе – фінансово-економічна стійкість фармацевтичного підприємства;

Івтп - виробничо-технологічний потенціал.

Залежність між інтегральним показником організаційно-економічної стійкості фармацевтичного підприємства і інтегральним показником СЕП наведено на рис. 4.

Рис. 4. Графік залежності стійкості фармацевтичного підприємства від його СЕП

Таким чином, як видно з наведеного графіку, існує нелінійна залежність між стійкістю фармацевтичного підприємства і рівнем його СЕП, тобто чим вищий СЕП підприємства, тим більш стійким є підприємство, тим більш в нього спроможностей до подальшого інноваційного розвитку.

ВИСНОВКИ

У процесі виконання дисертаційного дослідження здійснено теоретичне обґрунтування оцінки соціально-економічного потенціалу підприємства, який є необхідним для інноваційного розвитку, та розроблено відповідний методичний інструментарій і практичні рекомендації. На основі отриманих результатів зроблено наступні висновки:

1. Актуальність проблеми соціально-економічної спрямованості інноваційного розвитку фармацевтичної промисловості в Україні, її теоретичне і практичне значення обумовили необхідність визначення сутності, головних характеристик і принципів функціонування інноваційної моделі фармацевтичного виробництва, удосконалення категоріального апарату інноваційного розвитку. Під інноваційним слід розуміти такий розвиток підприємства, який досягається шляхом тісної взаємодії соціальної політики, науки і виробництва й спрямований на: задоволення соціальних потреб населення; забезпечення якісних перетворень у сфері виробництва і реалізації лікарських препаратів, що проявляються у випуску нових препаратів, впровадженні нової техніки, прогресивної технології, підвищенні інтелектуального потенціалу, використанні нових організаційних форм і методів управління; підвищення рівня і глибини використання ресурсів підприємства.

2. У результаті узагальнення фундаментальних праць провідних учених удосконалено теоретичні засади визначення сутності „інновація у фармації” та запропоновано класифікацію інновацій у фармації. Інновація у фармації визначається як кінцевий результат впровадження в практичну діяльність продуктів розумової праці — ідей, винаходів, що призводять до створення кращих за властивостями нових видів продукції, технологій, організаційних форм і, в підсумку, до одержання певного економічного, соціального, екологічного або інших видів ефектів.

3. Дослідження сучасного стану та тенденцій інноваційних процесів у фармацевтичній промисловості підтвердили необхідність державного регулювання інноваційного розвитку фармацевтичних підприємств. Стратегічна орієнтація вітчизняної фармації на реалізацію конституційного права кожного громадянина щодо забезпечення ефективними, безпечними, якісними та доступними за ціною лікарськими засобами потребує активного використання з боку держави таких непрямих фінансових методів як податкова, амортизаційна, кредитна та цінова політика.

4. З метою підвищення соціальної значущості інноваційного розвитку здійснено аналіз об’єктивно-історичних передумов застосування соціальних програм, становлення і розвитку державного впливу на регулювання соціальних процесів, як цілком природного явища, обумовленого об’єктивною необхідністю протистояння ринковим ризикам з метою збереження стабільності інноваційного розвитку соціально орієнтованих сфер виробництва, соціального захисту населення.

5. Обґрунтовано об’єктивну необхідність формування та реалізації дієвої демографічної політики як складової соціальної політики, пріоритетами якої повинні стати питання покращення здоров’я нації через забезпечення доступності до якісних медичних послуг, якісної профілактики захворювань, якісних лікарських препаратів.

6. Науково обґрунтовано, що ядром системи інноваційного розвитку фармацевтичних підприємств повинен бути СЕП підприємства. Узагальнення існуючих теорій і результати власних розробок дозволили визначити СЕП підприємства як сукупність можливостей, які при наявності необхідних соціальних, організаційно-управлінських та економічних ресурсів, можуть бути реалізованими в ефективній діяльності підприємства для забезпечення сталого інноваційного розвитку.

На основі проведених досліджень і логіко-економічного аналізу удосконалено систему показників, які є складовими оцінки СЕП підприємства і комплексно характеризують кадрову, організаційну, управлінську, виробничу, фінансову, маркетингову, інноваційно-інвестиційну та інформаційні складові, а також складові соціальної інфраструктури, кадрової та соціальної політики соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства.

7. Для розрахунку рівня накопиченого СЕП фармацевтичного підприємства запропоновано методику, яка базується на використанні таксономічного методу. З метою угруповання фармацевтичних підприємств у залежності від отриманих результатів використано кластерний аналіз. Для визначення залежності СЕП підприємства від незалежних змінних побудовано економетрична модель, використання якої дозволяє обґрунтовувати пріоритетні напрямки нарощування СЕП фармацевтичного підприємства.

8. В ході дисертаційного дослідження доведено, що організаційно-економічна стійкість підприємства є необхідною умовою підвищення рівня СЕП підприємства, його конкурентоспроможності. Побудована залежність організаційно-економічної стійкості фармацевтичного підприємства від рівня його СЕП характеризує можливості інноваційного розвитку, тобто чим вищий СЕП підприємства, тим більш стійким є підприємство, тим більш в нього спроможностей до впровадження інновацій.

9. Соціально-економічна значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що за їх результатами розроблено і впроваджено в діяльність методичні рекомендації з оцінки СЕП на фармацевтичних підприємствах, у навчальний процес вищих фармацевтичних закладів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Козирєва О.В. Роль держави щодо розв’язання проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку фармацевтичних підприємств. – Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 185: В 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 372-383.

2. Козирєва О.В. Методика розрахунку соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства. - Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 193: В 5 т. Том ІV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 1128-1136.

3. Козирєва О.В., Жуков П.П. Організаційно-економічна стійкість як основа соціально-економічного потенціалу фармацевтичних підприємств в ринкових умовах. – Научно-технический сборник “Коммунальное хозяйство городов”, экономические науки, вып. 56. К.: “Техніка” – 2004. – С. 335-341.

4. Козирєва О.В. Соціально-економічний потенціал підприємства як основа інноваційного розвитку фармацевтичного виробництва. Український науково-теоретичний журнал „Вісник Міжнародного слов’янського університету”, економічні науки, т. 7, № 1. – Харків.: МСУ, 2004. – С. 75-80.

5. Козырева Е.В. Методика оценки социально-экономического потенциала фармацевтического предприятия. – Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник наукових статей. Випуск ХІІ. Том І. – Запоріжжя: ЗДМУ, 2004. – С. 185-187.

6. Козирєва О.В. Проблеми інвестування фармацевтичної промисловості та заходи їх вирішення. – Здобутки та перспективи розвитку управління фармацевтичними організаціями в умовах ринкової економіки: Матеріали наук.-практ конф. (26 березня 2003 р.). – Х.: Вид-во НфаУ, 2003. – С. 81-83.

7. Рибіна О.П., Козирєва О.В. Забезпечення інноваційного розвитку вітчизняних промислових підприємств. – Актуальні питання створення нових лікарських засобів : Тези доп. міжвуз. студ. наук. конф. (13 – 14 квітня 2004 р.). – Х.: Вид-во НфаУ, 2004. – С. 270-271.

8. Козирєва О.В. Алгоритм оцінки соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства. – Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. Том І. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 37-39.

9. Козирєва О.В. Сучасні аспекти цінової політики на продукцію фармацевтичних підприємств. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”. Том ІІ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 128-130.

10. Козирєва О.В. Аналіз розвитку вітчизняних хіміко-фармацевтичних підприємств. – Менеджмент охорони здоров’я в Україні: Тези науково-практичної конференції (Національний ун-т “Києво-Могилянська академія”, 13-14 лют. 2004 р) / Упоряди. І.М. Грига, Т.В. Семигіна – К.: Унів. вид-во. Пульсари, 2004. – С. 41-43.

АНОТАЦІЇ

Козирєва О.В. Соціально-економічна спрямованість інноваційного розвитку підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Харківський національний економічний університет, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню однієї з найбільш актуальних проблем, що постає перед вітчизняною фармацією: соціально-економічної спрямованості її інноваційного розвитку. На широкому практичному матеріалі показано залежність інноваційного розвитку фармацевтичних підприємств від їхнього рівня соціально-економічного потенціалу. Доведено необхідність державного регулювання інноваційного процесу в фармацевтичній галузі. Проведено аналіз сучасного стану розвитку фармацевтичних підприємств. Наведено поняття “соціально-економічний потенціал” і визначено його сутність. Визначено складові соціально-економічного потенціалу підприємства. Обґрунтовано залежність стійкого інноваційного розвитку підприємства від його соціально-економічного потенціалу. Проаналізовано діючі методи оцінки соціально-економічного потенціалу підприємства. Обґрунтовано показники, що входять до складових оцінки соціально-економічного потенціалу підприємства. Удосконалено методику розрахунку соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства. Побудовано багатофакторну модель залежності соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства від незалежних змінних. Розроблено методичні рекомендації щодо забезпечення організаційно-економічної стійкості підприємства. Побудовано залежність організаційно-економічної стійкості фармацевтичного підприємства від його соціально-економічного потенціалу.

Ключові слова: державне регулювання, інноваційний розвиток, соціально-економічна спрямованість, інновація у фармації, соціальна програма, соціально-економічний потенціал, лікарські препарати, фармацевтичні підприємства, організаційно-економічна стійкість.

Козырева Е.В. Социально-экономическая направленность инновационного развития предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 – демография, экономика труда, социальная экономика и политика. – Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена научному обоснованию методологических и методических подходов инновационного развития с учетом социально-экономической направленности.

Особенности переходного периода нашего государства определяются стратегиями экономического развития. Однако осмысление современных тенденций развития общества свидетельствует о перемещении акцентов из темпов экономического развития к темпам социального развития и определению на этой основе принципиально новых целей.

Так в процессе перехода к инновационной экономике приоритетным направлением развития должен стать социальный аспект, а именно: сам человек, качество его жизни, состояние его здоровья. Однако, проведя анализ медико-демографической ситуации в Украине, выявлена ее кризисная депопуляционная форма, основными чертами которой является уменьшение рождаемости, катастрофическое ухудшение состояния здоровья, стремительное увеличение смертности, негативные изменения в возрастной структуре.

Поэтому при сложившихся обстоятельствах проблема обеспечения населения лекарственными препаратами собственного производства приобретает особую актуальность. Таким образом, фармацевтические предприятия должны не только выпускать инновационные лекарственные препараты, что является необходимым условием их конкурентоспособности, а и осуществлять этот процесс максимально эффективно, чтобы создавать основу для накопления собственных ресурсов, которые необходимы для инновационного развития.

Переориентация экономики на инновационный тип развития с учетом социально-экономической направленности позволило выделить такую категорию как СЭП предприятия.

На основании проведенных исследований и логико-экономического анализа усовершенствованы показатели, которые комплексно характеризуют структурные составляющие оценки СЭП предприятия: кадровую, организационную, управленческую, производственную, финансовую, маркетинговую, инновационно-инвестиционную и информационную составляющие, а также составляющие социальной инфраструктуры, кадровой и социальной политики.

Предложена методика расчета СЭП фармацевтического предприятия с

помощью таксономического метода. С целью группировки фармацевтических предприятий в зависимости от полученных результатов был использован кластерный анализ. Обосновано, что накопленный предприятием СЭП обуславливает возможности дальнейшего инновационного развития.

В ходе исследования обосновано, что организационно-экономическая устойчивость предприятия является необходимым условием увеличения уровня СЭП предприятия, его конкурентоспособности и его возможности дальнейшего инновационного развития.

Ключевые слова: государственное регулирование, инновационное развитие, инновация в фармации, социально-экономическая направленность, социальная программа, социально-экономический потенциал, лекарственные препараты, фармацевтические предприятия, организационно-экономическая устойчивость.

O. Kozyryeva. Social and economic trend of the innovative development of an enterprise. – Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Economic Sciences on specialty 08.09.01 – Demography, labor economics, social economics and policy. – Kharkiv National Economic University, Kharkiv, 2004.

The thesis is devoted to the research of the most actual problems that appear before home pharmacy - social and economic trend of its innovative development.

On the wide practical material. the dependence of the innovative development of pharmaceutical enterprises on their level of social and economic potential is shown. The necessity of the state regulation of the innovative process in pharmaceutical branch is proved. The analysis of the current state of the development of pharmaceutical enterprises is carried out. The term “social and economic potential” is adduced and its essence is determined. The components of the social and economic potential of an enterprise is determined. The dependence of the firm innovative development of an enterprise on its social and economic potential is grounded.

The current methods of estimating of social and economic potential of an enterprise are analyzed.

The indices that are included to the components of estimating of social and economic potential of an enterprise are grounded.

The method of calculating of social and economic potential of pharmaceutical enterprise is improved. The multifactor model of the dependence social and economic potential of pharmaceutical enterprise on independent variable factors is carried out. The methodical recommendations for providing with organized and economic firmness of an enterprise have been elaborated. The dependence of organized and economic firmness of an pharmaceutical enterprise on its social and economic potential is built.

Key words: state regulation, innovative development, innovation of pharmacy, social and economic trend, social program, social and economic potential, pharmaceutical enterprise, organizational-economical stability.

Козирєва Олена Вадимівна

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Підписано до друку 4.01.2005. Формат 60х84/16. Спосіб друку – ризографія.

Обл.-вид. арк.. 2,0. Наклад 100 прим. Зам. № 17127

Ціна договірна.

„Оперативна поліграф@я” Україна, 61012 м.Харків, вул.Енгельса 29-Б, к 805

Віддруковано „Оперативна поліграф@я” ПП Наволокіна І.О.

Україна, 61012, м. Харків, вул.Енгельса 29-Б, к 805