РОЗДІЛ 1
національна академія наук україни
рада по вивченню продуктивних сил україни
Коломицева Олена Віталіївна
УДК 338.4 (477)
ФОРМУВАННЯ РИНКОВО ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ
(НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
Спеціальність 08.10.01 – розміщення продуктивних сил
і регіональна економіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Чижова Валентина Іванівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу регіональних проблем відтворення капіталу.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Лисецький Анатолій Степанович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділом регіональних проблем розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва;
кандидат економічних наук, доцент Карлова Олена Анатоліївна, Харківська національна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту і маркетингу в міському господарстві.
Провідна установа:
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.
Захист відбудеться --вересня 2005 р. о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “22” серпня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Бандур С.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема забезпечення населення країни продовольством набула виключно гострого характеру за роки глибокої та затяжної кризи в економіці України і нині є пріоритетною серед невідкладних проблем поточної та перспективної соціально-економічної політики держави. Труднощі її вирішення посилюються глибоким спадом виробництва сільськогосподарської продукції, дестабілізацією продовольчого ринку. В цих умовах важливого значення й актуальності набувають проблеми формування і розвитку регіонального продовольчого комплексу (РПК) як системи, що виконує важливу соціально-економічну функцію в період трансформації ринкових відносин на рівні регіону.
У зв’язку з розвитком нових економічних відносин у працях учених-економістів формується сучасний погляд на сутність і механізм функціонування систем продуктозабезпечення населення регіонів. Виникла необхідність уточнення змісту поняття „регіональний продовольчий комплекс” відповідно до його нової структури і функціональних задач, пов’язаних із появою різних форм власності. Практика регулювання розвитку РПК має потребу в розробці і застосуванні методики, яка забезпечує отримання комплексних оцінок ефективності функціонування продовольчого комплексу з позиції вирішення задач повного, якісного, надійного забезпечення населення території продовольством. Практичну цінність наукових розробок у цій сфері підвищує вагомість продовольчого комплексу у формуванні продовольчого ринку регіону, забезпеченні зайнятості населення, поповненні бюджетних надходжень. Все це потребує обґрунтованого наукового і методичного забезпечення дослідження РПК.
Вивченість проблеми показала, що організаційним, економічним і соціальним аспектам функціонування агропромислового і продовольчого комплексів відведене важливе місце у працях П.П. Борщевського, М.В. Васильєва, П.Ф. Веденічева, Б.М. Данилишина, Л.В. Дейнеко, М.І. Долішнього, С.І. Дорогун-цова, Й.С. Завадського, Р.А. Івануха, В.Г. Крючкова, Ю.П. Лебединського, А.С. Лисецького, М.М. Макеєнка, П.П. Маракуліна, Л.О. Мармуль, О.М. Они-щенка, Л.В. Опацького, М.М. Паламарчука, О.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, В.А. Поповкіна, Д.К. Прейгера, В.М. Трегобчука, Л.Г. Чернюк та інших. Проблеми ринкової трансформації основ організації відтворювального процесу в межах комплексу є провідною темою великої кількості робіт П.І. Гайдуцького, І.І. Лукінова, В.Я. Меселя-Веселяка, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та багатьох інших вчених.
Водночас у зв’язку зі змінами основ організації функціонування агропродовольчої сфери в економіці України потребують подальшої розробки деякі питання, пов’язані з формуванням і розвитком продовольчого комплексу в ринкових умовах, удосконаленням його організаційно-економічного механізму функціонування. Уточнення та поглиблення потребують методичні підходи до оцінки ефективності РПК. Узгодження процесів реформування в аграрній сфері вимагають наукового обґрунтування подальшого розвитку маркетингової діяльності в забезпеченні продовольством регіону; далеко не вичерпаними залишаються проблеми подальшого розвитку інтеграційних процесів суб’єктів продовольчого комплексу та вдосконалення управління ними в ринкових умовах.
Ці та інші причини спонукали до вибору відповідної теми дисертаційної роботи, визначають її актуальність, наукову та прикладну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, виконувалися відповідно до тематики науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, при виконанні науково-дослідної роботи 3.1.5.66 „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (номер держреєстрації 0101V007880). Роль автора у її виконанні полягає в розробці напрямів удосконалення територіальної організації регіональних господарських систем, зокрема сфери виробництва продовольчих товарів.
Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам реформування та розвитку аграрної сфери України в ринкових умовах господарювання.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ та обґрунтування пріоритетів, напрямів і шляхів підвищення ефективності формування та структурно-динамічного розвитку РПК на основі вдосконалення його функціонально-галузевої структури та зміцнення міжгалузевих зв’язків у сучасних ринкових умовах.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких задач:
– поглиблення теорії та методології функціонування продовольчого комплексу регіону як ринково орієнтованої системи, розкриття його соціально-економічної сутності;
– удосконалення функціонально-галузевої структури регіонального продовольчого комплексу;
– виявлення передумов, факторів та обґрунтування принципів розвитку регіонального продовольчого комплексу в умовах ринкових трансформацій;
– поглиблення та систематизація методичних підходів до оцінки ефективності функціонування РПК;
– виявлення резервів та обгрунтування подальшого розвитку міжгалузевих інтеграційних процесів в РПК;
– удосконалення організаційно-економічного механізму господарської діяльності регіону;
– поглиблення методичних підходів розвитку РПК з урахуванням маркетингового механізму щодо формування продовольчого потенціалу регіону;
– удосконалення концептуальних напрямів розвитку продовольчого комплексу Черкаської області;
– розробка прогнозу розвитку основних сфер продовольчого комплексу Черкаської області на період до 2010 р.
Об’єктом дослідження є процес функціонування основних сфер продовольчого комплексу та формування ринково орієнтованої системи продуктозабезпечення регіону.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади формування та перспективи розвитку продовольчого комплексу регіону, механізм регулювання економічних відносин у ньому.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід, відповідні положення економічної теорії та регіональної економіки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених-аграрників із питань розвитку АПК і РПК, теоретичні положення системного і комплексного сприйняття проблеми. В дисертаційній роботі використовувались такі наукові методи: теоретичного узагальнення, індексного та порівняльного аналізу, статистично-економічні методи – при виявленні тенденцій розвитку продовольчого комплексу в сучасних ринкових умовах; метод групування – для виявлення територіальних відмінностей у розвитку галузей продовольчого комплексу регіону; метод економіко-математичного моделювання, балансовий, нормативний використано при визначенні концептуальних напрямків розвитку регіонального продовольчого комплексу; графічний метод – для наочного відображення структурно-динамічних зрушень окремих економічних процесів у сферах РПК.
Інформаційною основою дослідження служили законодавчі та нормативно- правові акти України, матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали Міністерства аграрної політики України та інших міністерств і відомств, дані Черкаського обласного управління статистики, управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації, матеріали досліджень із проблем розвитку продовольчого комплексу регіону, дані мережі Іnternet.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими теоретичними та практичними результатами, що характеризують новизну, є:
– поглиблено зміст та розкрито економічну сутність поняття „регіональний продовольчий комплекс”, яке враховує розвиток інтеграційних процесів у ринкових умовах і являє собою сукупність галузей і ланцюгів господарювання, пов’язаних між собою горизонтальними і вертикальними зв’язками з приводу виробництва, переробки і реалізації продовольчої продукції, головною метою яких є забезпечення продовольством регіону, орієнтуючись на максимальне використання місцевих ресурсів, а також переваги територіального поєднання різних галузей виробництва;
– вперше обгрунтовано функціонально-галузеву структуру РПК, у яку, на відміну від існуючих, автором включено сферу маркетингової служби, що має п’ять складових: І – виробництво сільськогосподарської сировини (окрім виробництва непродовольчої сировини), рибне господарство, розлив мінеральних вод, соляну промисловість; II – галузі харчової та переробної промисловості; III – оптову і роздрібну торгівлю; IV – маркетингову службу і V – виробничу інфраструктуру;
– виявлено передумови і фактори формування РПК та сформульовано систему загальноекономічних та специфічних методологічних принципів, що відображають певні закономірності його розвитку;
– удосконалено методологічні підходи до оцінки ефективності функціонування РПК, в яких, на відміну від існуючих, обгрунтовано маркетинговий аспект діяльності комплексу в умовах ринкового середовища;
– визначено резерви та обґрунтовано шляхи подальшої інтеграції сільськогосподарських товаровиробників та підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарської продукції, що дозволяє підвищити ефективність функціонування РПК;
– здійснено зонування адміністративних районів Черкаської області за рівнем середньодушового виробництва продовольчої продукції та обґрунтовано пріоритети розвитку харчової та переробної промисловості;
– удосконалено організаційно-економічний механізм господарської діяльності РПК, у якому, на відміну від існуючих, запропоновано взаємоузгодження таких складових: цінової, податкової, фінансово-кредитної, соціальної, торгівельної політики, зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності;
– удосконалeно методологічні засади функціонування РПК за рахунок обґрунтування необхідності подальшого розвитку продовольчого маркетингу, а також використання „продовольчого ланцюжка” в системі міжгалузевої взаємодії;
– дістали подальшого розвитку розробки концептуальних напрямів оптимізації продовольчого комплексу регіону, які дозволяють поліпшити використання його ресурсного потенціалу і на цій основі підвищити рівень забезпечення населення регіону продовольством;
– розроблено, із застосуванням авторських підходів, прогноз розвитку основних сфер продовольчого комплексу Черкаської області на період до 2010 р.
Практичне значення одержаних результатів. Сукупність поданих у дисертаційній роботі наукових результатів і рекомендацій має певне значення для подальшого розвитку методологічних основ та практики обґрунтування ринкових перетворень у регіональній економіці. Сформовані у дисертаційній роботі положення та отримані результати можуть бути основою оцінки ступеня ефективності розвитку та оптимальності функціонування продовольчого комплексу на регіональному рівні. Визначені у формі практичних рекомендацій пріоритетні напрями і структурні зрушення подальшого удосконалення розвитку ПК Черкаської області можуть бути використані при розробці планів і програмних документів перспективного розвитку ПК обласного і регіонального масштабу, обґрунтуванні пріоритетів державної підтримки розвитку маркетингового сектору в агропродовольчій сфері.
Наукові розробки з обґрунтування системи заходів, необхідних для підвищення ефективності продовольчого комплексу Черкаської області в сучасних умовах господарювання, викладені в дисертаційному дослідженні, були використані Головним управлінням економіки Черкаської обласної державної адміністрації при розробці „Комплексної програми розвитку сільського господарства області у 2003-2005 рр. та на період до 2010 р.” (довідка Головного управління економіки Черкаської облдержадміністрації № 927/1 від 04.11.2004). Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при підготовці лекцій і практичних занять із дисциплін „Розміщення продуктивних сил і регіоналістика”, „Маркетинг”, „Організація діяльності в сфері харчових технологій”, „Менеджмент харчових технологій” у Черкаському державному технологічному університеті (довідка № 498/01-11.02 від 20.04.2005) та Черкаській філії Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка № 136 від 17.11.2004).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено результати авторських розробок щодо територіально-галузевої структури регіонального продовольчого комплексу, узагальнено методичні підходи до оцінки ефективності РПК, розроблено прогноз і обґрунтовані концептуальні напрямки оптимізації розвитку продовольчого комплексу регіону.
Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на восьми українських і міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2003 р.); „Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2003 р.); „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 2004 р.); „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2004 р.); „Менеджмент – освіта в Україні: стан розвитку і шляхи удосконалення” (м. Донецьк, 2004 р.); „Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” (м. Полтава, 2004 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2004 р.); „Науковий потенціал світу” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 4,7 друк.арк. З них 8 статей – у наукових фахових виданнях, 6 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 251 стор. комп’ютерного тексту, що містить 26 таблиць та 22 рисунки, з яких 6 займають всю площу сторінки; список використаних джерел, що містить 208 найменувань, викладено на 16 стор.; 14 додатків – на 19 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі „Теоретико-методологічні основи формування та функціонування регіонального продовольчого комплексу” визначено сутність, функції і значення регіональних продовольчих комплексів у розвитку народного господарства, виявлено передумови і фактори, а також обґрунтовано принципи формування та становлення РПК. У роботі поглиблено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування регіонального продовольчого комплексу у сучасних ринкових умовах.
Наукові дослідження останніх років характеризуються системним аналізом комплексу продовольчих проблем, визначенням ролі і задач РПК у вирішенні завдань забезпечення населення регіонів і країни продовольством. Аналіз існуючих підходів щодо визначення сутності, значення, структури продовольчого комплексу надає можливості стверджувати, що продовольчий комплекс регіону в загальному вигляді є сукупністю технічно взаємозалежних галузей, що беруть участь у виробництві продуктів харчування на умовах ефективного використання виробничих ресурсів. На відміну від існуючих понять, з урахуванням зміни економічних відносин, механізмів функціонування систем продуктозабезпечення, посилення самостійності розвитку окремих регіонів країни поглиблено зміст поняття „регіональний продовольчий комплекс”, що являє собою сукупність галузей і ланцюгів господарювання, пов’язаних між собою горизонтальними і вертикальними зв’язками з приводу виробництва, переробки і реалізації продовольчої продукції, головною метою яких є забезпечення продовольством регіону, орієнтуючись на максимальне використання місцевих ресурсів, а також переваги територіального поєднання різних галузей виробництва.
Регіональний продовольчий комплекс має специфічну структуру і функції. Враховуючи трансформаційні процеси в економіці, пропонується у функціонально-галузеву структуру регіонального продовольчого комплексу на сучасному етапі включити п’ять основних сфер, зокрема: І – виробництво сільськогосподарської сировини (окрім виробництва непродовольчої сировини), рибне господарство, розлив мінеральних вод, соляну промисловість; II – галузі харчової та переробної промисловості; III – оптова і роздрібна торгівля; IV – маркетингова служба і V – виробнича інфраструктура по забезпеченню сільського господарства та переробної промисловості засобами виробництва, спеціалізованим транспортом, тарою та таропакувальними матеріалами, холодильно-складським обладнанням, засобами меліорації і хімізації, ремонту основних фондів, захисту рослин і тварин від хвороб тощо. На відміну від існуючих підходів до визначення структури ПК, в роботі окремою сферою виділяється маркетингова інфраструктура, що зумовлено реформуванням економіки, в якій особливе місце займає інформація про ринкову кон’юнктуру, ціни і ринки збуту сільськогосподарської сировини і продовольства; інформація про надання різноманітних послуг, пов’язаних з інноваційними технологіями реалізації продукції на регіональних продовольчих ринках і встановленням взаємовигідних зв’язків із споживачами і постачальниками.
Визначення сутності, структури та розробка механізму функціонування продовольчого комплексу спираються на систему методологічних принципів, що відображають певні закономірності його розвитку. Їх доцільно об’єднати в дві групи: загальноекономічні (принцип територіального поділу праці, принцип проблемної орієнтації, принцип максимальної соціально-економічної ефективності, принцип збалансованості та пропорційності, принцип системності та комплексності, принцип оптимальності, принцип субсидіарності) і специфічні (принцип самофінансування, принцип раціонального розміщення, принцип міжгалузевої взаємодії, маневреності та адаптивності).
Економічною наукою доведено, що вирішення проблеми стабілізації і подальшого нарощування потенціалу продовольчого комплексу можливе тільки за умови підвищення ефективності його функціонування як цілісної органічної системи. Це обумовлює необхідність вирішення як методологічних, так і методичних питань, пов’язаних із проведенням комплексної оцінки ефективності інтегрованого виробництва. Важливим є визначення системи показників комплексної оцінки ефективності функціонування РПК як єдиного цілого. Ефективність дослідження РПК відображають показники техніко- технологічної ефективності, економічної ефективності, ефективності використання досягнень НТП, соціально-економічної ефективності структурних пропорцій, ефективності територіального розміщення ланок РПК, ефективності управління маркетинговою діяльністю, соціальної ефективності, екологічної ефективності. Виділення як окремої складової ефективності управління маркетинговою діяльністю обумовлене важливістю маркетингової інфраструктури в діяльності сучасного РПК. Кожен із напрямів ефективності функціонування продовольчого комплексу забезпечує розвиток відтворювального процесу з реальним урахуванням взаємозв’язків усіх його складових елементів.
У другому розділі „Сучасний стан та тенденції розвитку продовольчого комплексу Черкаської області” охарактеризовано структуру і визначені масштаби РПК, виявлено основні диспропорції в галузевій та територіальній структурі продовольчого комплексу, проаналізовано динаміку та тенденції розвитку основних галузей РПК, визначено та обґрунтовано організаційно-господарські форми інтеграції суб’єктів продовольчого комплексу.
Продовольчий комплекс Черкаської області є досить потужним, його частка у виробництві основних продуктів харчування країни становить: м’яса – 7,9 %, продукції з незбираного молока – 3,8 %, сирів жирних – 8,1 %, цукру з цукрових буряків – 6,2 тощо. Однак структура продовольчого комплексу нераціональна: пріоритетність за чисельністю зайнятих і валовою продукцією належить сировинній сфері, хоча за співвідношенням ресурсів, що використовуються, і результатів подібні міжгалузеві пропорції є найменш оптимальними (рис. 1).
З метою визначення можливого ресурсного забезпечення РПК проведено аналіз аграрного ринку Черкаської області. Аналіз фактичного стану та динамічних характеристик сільськогосподарського виробництва як основної ланки ПК області свідчить про скорочення обсягів валової продукції за період з 1990 по 2003 рр. на 43,7 % , в тому числі продукції рослинництва – на 36,5 %, продукції тваринництва – на 52,1 % (табл. 1). Виявлено значні темпи зниження валового виробництва зернових культур, плодів і ягід, втрачені традиційні позиції у вирощуванні цукрових буряків, погіршилась якість сільськогосподарської сировини.
Чисельність промислово- Обсяг виробленої продукції, %
виробничого персоналу, %
Сфери продовольчого комплексу:
сировинна сфера
харчова та переробна промисловість
галузі інфраструктури
Рис. 1. Галузева структура продовольчого комплексу Черкаської області за обсягом виробленої продукції та чисельністю промислово-виробничого персоналу у 2003 р., %
Аналіз виробництва сільськогосподарської продукції за категоріями господарств свідчить про домінуюче положення особистих селянських господарств на регіональному ринку продовольства: в 2003 р. частка валової продукції селянських господарств становила 54,3 %, відповідно спостерігається зниження частки високотоварного виробництва сільськогосподарської продукції області. Проведене дослідження виявило також позитивні зрушення: вперше за п’ять останніх років рентабельність сільськогосподарських підприємств становить 5,3хоча це досягнуто за рахунок позитивної динаміки рослинницької галузі, рентабельність якої становила – 41,7 %, збитковість тваринницької – 20,3 %.
Таблиця 1
Динаміка виробництва продукції основних галузей продовольчого комплексу Черкаської області (у порівняних цінах 2000 року, млн грн)
Галузі РПК | Роки | 2003 в % до
1990 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 1990 | 2000 | 2001 | 2002
Сільсько-господарська продукція | 4782,4 | 2754,4 | 2870,0 | 2865,1 | 2691,9 | 56,3 | 97,7 | 93,8 | 94,0
У тому числі:
- продукція рослинництва | 2573,0 | 1843,2 | 1827,1 | 1778,5 | 1632,8 | 63,5 | 88,6 | 89,4 | 91,8
- продукція тваринництва | 2209,4 | 911,2 | 1042,9 | 1086,6 | 1059,1 | 47,9 | 116,2 | 101,6 | 97,5
Продукція харчової
та переробної промисловості | 2501,1 | 936,5 | 1093,8 | 1220,7 | 1638,2 | 65,5 | 174,9 | 149,8 | 134,2
Зниження ефективності сировинної сфери продовольчого комплексу, значне послаблення міжгалузевих зв’язків вплинули на скорочення обсягів виробництва харчової та переробної промисловості. Так, у 2003 р. порівняно з 1990 р. спад обсягів виробництва в харчовій та переробній промисловості становив 34,5 %, виробництво м’яса і м’ясопродуктів I категорії скоротилося в 3,1 рази, ковбасних виробів – в 2,6 рази, продукції з незбираного молока – в 3,3 рази. Разом із тим, починаючи з 2001 р., просліджуються позитивні тенденції зростання обсягів виробництва харчової та переробної промисловості, хоча вони не характеризуються стабільністю.
Криза у продовольчому комплексі регіону мала і суттєві соціальні наслідки. Спад абсолютних обсягів виробництва продукції супроводжувався зменшенням споживання населенням основних продуктів харчування. За офіційними статистичними даними, такі важливі продукти харчування, як м’ясо, молокопродукти, яйця, споживалися на рівні від 50 до 70 % визначених рекомендованих норм споживання.
Проведений аналіз територіально-галузевої спеціалізації ПК Черкаської області дає можливість зробити висновок про значний ступінь диференціації рівнів виробництва продовольчої продукції в межах регіону. На основі проведених розрахунків здійснено зонування адміністративних районів Черкаської області (рис. 2), при якому виявлено, що провідні позиції у складі регіонального продовольчого комплексу за обсягом виробництва продовольчої продукції займають Золотоніський, Черкаський, Канівський. Смілянський, Уманський райони, що є наслідком як природних, так і соціально-економічних факторів.
Виявлення внутрішньорегіональних відмінностей у рівні продовольчого виробництва стало основою для обґрунтування шляхів розвитку ПК з урахуванням повного використання ресурсного потенціалу області.
Визначені основні причини негативних змін у виробництві продовольчої продукції РПК: порушення паритету цін на вироблену продукцію та спожиті підприємствами ресурси, розрив міжгалузевих зв’язків, недосконалість механізму збуту продукції, послаблення управлінських та маркетингових функцій.
На основі виявлених причин встановлені основні диспропорції між сферами і галузями продовольчого комплексу Черкаської області: між темпами розвитку сировинних і переробних галузей; між рослинництвом і тваринництвом; між наявністю виробничих потужностей і трудових ресурсів та їх використанням (потужності по виробництву м’яса в 2003 р. використані на 32 %, продукції з незбираного молока – на 34 %, ковбасних виробів – 55 %); між рівнем концентрації і спеціалізації в сільському господарстві і галузях, що переробляють його продукцію; диспропорції в структурі посівних площ (зменшення посівних площ під традиційними культурами: цукровим буряком, зернобобовими) тощо.
На основі проведеного дослідження доведено, що для прискорення темпів розвитку РПК необхідне посилення інтеграційних зв’язків переробної промисловості з місцевими сільськогосподарськими товаровиробниками. Встановлено, що типовими формами інтеграції для регіону є сільськогосподарські виробничі кооперативи; діють агропромислові асоціації та корпорації в цукробуряковому, молочному та м’ясному підкомплексах, набула розвитку інтеграція виробництва і переробки продукції в сільськогосподарських підприємствах. Перспективною формою вертикальної інтеграції є створена фінансово-промислова група за участю сільськогосподарських і переробних підприємств та банківських структур, що дозволяє залучити кошти останніх на розвиток виробництва і переробки продукції. Для підвищення доходності дрібнотоварних господарств визначена доцільність подальшого розвитку збутових та фермерських кооперативів. Функціонування різних форм інтегрованих об’єднань при пропорційному розподілі отриманих доходів відповідно вкладу кожного господарюючого суб’єкта здатне забезпечити посилення конкурентних позицій на ринку, зростання обсягів виробництва продовольчої продукції, підвищення його ефективності тощо. Водночас встановлено, що в деяких випадках монопольне становище переробних підприємств не сприяє широкому впровадженню вертикальних форм інтеграції.
Рис. 2. Зонування адміністративних районів Черкаської області за обсягом виробництва продовольчих товарів, 2003 р.
Таким чином, структура і динаміка кількісних і якісних показників основних галузей продовольчого комплексу не відповідають наявним потребам регіону. Виявлені кризові явища в галузях продовольчого комплексу, розбалансованість міжгалузевих зв’язків не сприяють посиленню інтеграційних процесів в регіональному ПК. Це потребує вдосконалення організаційно-економічного механізму господарської діяльності ПК регіону, активізації роботи маркетингових служб, визначення пріоритетних напрямів розвитку регіонального продовольчого комплексу.
У третьому розділі „Прогноз та перспективні напрями розвитку регіонального продовольчого комплексу” обґрунтовано пріоритетні напрями та структурні зрушення з метою підвищення ефективності розвитку продовольчого комплексу Черкаської області, узагальнено та систематизовано заходи організаційно-економічного механізму удосконалення господарської діяльності продовольчого комплексу регіону, розроблені напрями удосконалення маркетингової діяльності, запропоновано стратегічні напрями розвитку ПК Черкаської області.
Забезпечення економічного зростання в галузях РПК взаємопов’язане зі збереженням, транспортуванням і переробкою сільськогосподарської сировини, ефективним її використанням, що є важливою умовою підвищення економічної ефективності продовольчого господарства області. Виходячи з цього, в роботі виявлені причини втрат сільськогосподарської продукції РПК та визначені напрямки їх зниження. Основними з них є: більш раціональна переробка вторинних відходів; спорудження ємкостей для збереження сільськогосподарської сировини на території переробних підприємств; організація збереження овочів і картоплі в місцях виробництва; забезпечення сільськогосподарських виробників спеціалізованим транспортом для доставки сировини на переробні підприємства; оновлення матеріально-технічної бази та ін.
Стабілізація виробництва в РПК залежить від дієвості економічного механізму господарювання. У роботі обґрунтовано подальше удосконалення організаційно-економічного механізму господарської діяльності регіону, запропоновано модель (схему) механізму регулювання РПК (рис. 3) на основі взаємоузгодженості таких його елементів: цінової, податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної, соціальної політики та ін., – що в умовах формування продовольчого ринку є головними засобами державного впливу на економічні процеси. Розвиток міжгалузевих зв’язків в продовольчому комплексі диктує необхідність поєднання таких форм державної підтримки: протекціоністської для захисту вітчизняних товаровиробників продовольчих товарів; ринкової, тобто гарантії збуту всієї виробленої продукції продовольчого комплексу за цінами, що забезпечують нормальне функціонування вітчизняних товаровиробників; програмної, спрямованої на підтримку заходів, що сприяють технічному переозброєнню підприємств і організацій РПК, зміні їхньої спеціалізації відповідно до умов ринку.
На основі проведеного дослідження визначено пріоритети розвитку продовольчого комплексу. Головним пріоритетним напрямом подальшого розвитку РПК є зростання темпів розвитку харчової та переробної промисловості, що пов’язано з більш швидким оборотом капіталу, вищою ефективністю виробництва та інвестиційною привабливістю галузі. Базуючись на традиційній сільськогосподарській спеціалізації області, домінантним повинен стати розвиток м’ясної, молочної, цукрової промисловості.
Рис. 3. Модель (схема) організаційно-економічного механізму
регулювання РПК
Потребує значної уваги подальший розвиток сировинної ланки продовольчого комплексу області. На перспективу в сільському господарстві основним залишається рослинницький підкомплекс, який при значно менших порівняно з тваринницьким капіталовкладеннях, може забезпечити значну віддачу й акумуляцію фінансових коштів. Напрямками його перспективного розвитку є: застосування відповідних добрив і засобів захисту рослин; оптимізація системи сівозмін; відновлення і вдосконалення розвитку селекції та насінництва; підвищення рівня агротехніки обробітку сільськогосподарських культур; проведення комплексу робіт щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів; удосконалення територіального розміщення цукровиробництва та концентрація його ресурсів на перспективних ділянках тощо. Менш сприятливими є умови розвитку тваринницького підкомплексу, тому пріоритетними завданнями на прогнозований період є: забезпечення нарощування маточного поголів’я, в першу чергу, в сільськогосподарських підприємствах; збільшення до оптимального рівня обсягів виробництва кормів і нарощування продуктивності худоби та птиці; реалізація селекційних програм щодо нарощування генетичного потенціалу тваринництва.
Визначено, що галузі продовольчого комплексу Черкаської області мають значний потенціал для стабілізації і розвитку. Одним із пріоритетних напрямів на цьому шляху має стати впровадження і реалізація фінансово-економічних важелів регулювання іноземного інвестування та інвестиційно-інноваційного розвитку РПК.
Іншим перспективним напрямом розвитку РПК є вдосконалення маркетингової діяльності на підприємствах комплексу в умовах адаптації до ринку. Оптимальне функціонування системи агромаркетингу існує тільки при чіткій організаційній структурі на макро-, мезо- та мікрорівні. Доведено, що в сучасних економічних умовах в аграрних підприємствах найбільш раціональною є організація маркетингу за функціональною ознакою. В роботі обґрунтовано і визначено місце продовольчого маркетингу, який бере участь у всіх стадіях суспільного відтворення і відрізняється галузевою своєрідністю при вирішенні завдань із задоволення потреб, зумовлених харчуванням. Удосконалення механізму маркетингового регулювання забезпечить узгодження інтересів всіх суб’єктів „продовольчого ланцюжку” з одночасним підвищенням економічної ефективності всієї системи РПК.
В дисертаційному дослідженні запропоновано прогноз розвитку продовольчого комплексу Черкаської області, в якому визначені найбільш вірогідні зрушення в галузях продовольчого комплексу області на найближчу перспективу (до 2010 р.), так:
– передбачається зростання виробництва зернових і зернобобових на 9,0картоплі – на 62 %, нарощування виробництва цукрових буряків, кормових культур, овочів; м’яса худоби та птиці – у 2 рази, яєць – на 53 %, молока – у 2 рази;
– відновлення високотехнічного великотоварного сільськогосподарського виробництва при збереженні позицій особистих селянських господарств;
– підвищення темпів розвитку харчової та переробної промисловості відповідно до зростання сільськогосподарського виробництва при одночасному поширенні та урізноманітненні форм взаємодії підприємств з торговельними організаціями, маркетинговими службами.
За умови впровадження пропонованих заходів видається можливим зміцнення продовольчої безпеки держави та поліпшення рівня добробуту населення.
Висновки
В дисертації розроблені та запропоновані теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації по вдосконаленню функціонування галузей продовольчого комплексу регіону на основі пріоритетності розвитку харчової промисловості в сучасних економічних умовах. Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки.
1. Науково обґрунтовано, що проблеми забезпечення продовольством населення регіонів і країни в цілому належать до пріоритетних напрямів економічних досліджень. З огляду на економічні зміни в державі та відповідні зміни в соціально-економічному середовищі функціонування продовольчого комплексу деякі поняття і питання потребують подальшого вдосконалення. До цих питань належать подальше узагальнення поняття і структури РПК, методики оцінки ефективності його функціонування на рівні регіону та ін.
2. Враховуючи й аналізуючи підходи до визначення сутності, значення та структури продовольчого комплексу, а також організаційно-економічні зміни, які відбулися в суспільстві, поглиблено і розкрито економічну сутність поняття „регіональний продовольчий комплекс”, що являє собою сукупність галузей і ланцюгів господарювання, пов’язаних між собою горизонтальними і вертикальними зв’язками з приводу виробництва, переробки і реалізації продовольчої продукції, головною метою яких є забезпечення продовольством регіону, орієнтуючись на максимальне використання місцевих ресурсів, а також переваги територіального поєднання різних галузей виробництва.
3. На принципово нових засадах, враховуючи розвиток ринкових відносин, запропоновано функціонально-галузеву п’ятисферну структуру РПК, що включає, на відміну від існуючих, як окрему складову сферу маркетингової служби. Структура продовольчого комплексу має такі складові: I – виробництво cільськогосподарської сировини (окрім виробництва непродовольчої сировини), рибне господарство, розлив мінеральних вод, соляна промисловість; II – галузі харчової та переробної промисловості; III – оптова і роздрібна торгівля; IV – маркетингова служба; V – виробнича інфраструктура. Аналіз продовольчого комплексу області в такому аспекті дозволяє встановити ступінь взаємозалежності і збалансованості не тільки між окремими галузями, а також і між функціональними ланками, зв’язки між якими обумовлені послідовністю здійснення технологічного процесу.
4. Запропонована система методологічних принципів розвитку продовольчого комплексу регіону щодо визначення закономірностей його розвитку, які, на відміну від існуючих розробок, об’єднані у дві групи: загальноекономічні принципи (максимальної соціально-економічної ефективності; територіального поділу праці; збалансованості та пропорційності; системності та комплексності; оптимальності; проблемної орієнтації; субсидіарності) і специфічні принципи (міжгалузевої взаємодії; раціонального розміщення; самофінансування; маневреності та адаптивності).
5. На основі діючих методичних підходів поглиблено зміст категорії ефективність продовольчого комплексу, яка включає в себе ряд складових: техніко-технологічну ефективність, економічну ефективність, ефективність використання досягнень НТП, ефективність територіального розміщення ланок РПК, ефективність управління маркетинговою діяльністю, соціальну ефективність, екологічну ефективність. Виділення як окремої складової ефективності управління маркетинговою діяльністю обумовлено важливістю маркетингової інфраструктури в діяльності сучасного РПК.
6. Оцінено фактичний стан та динамічні характеристики сільськогосподарського виробництва як основної ланки продовольчого комплексу області за період з 1990 по 2003 р. Вони свідчать про скорочення обсягів валової продукції та спад виробництва сировинних підприємств, який спричинив зниження обсягів виробництва в переробній промисловості продовольчого комплексу, що, у свою чергу, позначилося на зменшенні рівня споживання населенням області основних продуктів харчування.
7. Аналіз територіальної структури продовольчого комплексу за допомогою індексу середньодушового виробництва продовольчої продукції дозволяє зробити висновок про значний ступінь диференціації рівнів територіальної концентрації і розвитку виробництва продовольства в межах районів Черкаської області. На основі виявлених відмінностей здійснене зонування адміністративних районів за рівнем середньодушового виробництва та обсягом виробництва продовольчої продукції. Проведене зонування стало підґрунтям для розробки шляхів оптимізації розміщення продуктивних сил на основі повного використання ресурсного потенціалу області, що дозволяє підвищити рівень забезпечення населення регіону продовольством.
8. Доведено, що прискорення темпів розвитку РПК можливе за умови розвитку організаційно-господарських форм інтеграції харчової та переробної промисловості з сільськогосподарськими товаровиробниками, які дають можливість оптимізувати рух потоків ресурсів і товарів усередині комплексу. Досягнення позитивної динаміки можливе за умови використання сукупності методів та інструментів, за допомогою яких регулюється господарська діяльність продовольчого комплексу. Вдосконалено та обґрунтовано економічний механізм регулювання РПК на основі взаємоузгодженості його складових: цінової, податкової, фінансово-кредитної, торгівельної, зовнішньоекономічної, інвестиційної, соціальної політики, прогнозування та планування, організаційних форм економічних відносин.
9. Обґрунтовано необхідність вирішення питання щодо забезпечення ресурсозбереження в продовольчому комплексі протягом всього технологічного ланцюжка та визначено, що основними напрямами збереження ресурсів є: більш раціональна переробка вторинних відходів; спорудження ємкостей для зберігання сільськогосподарської сировини на території переробних підприємств; організація зберігання овочів і картоплі в місцях виробництва; забезпечення сільськогосподарських виробників спеціалізованим транспортом для доставки сировини на переробні підприємства; оновлення матеріально-технічної бази тощо.
10. Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів, визначено пріоритети розвитку як у межах продовольчого комплексу Черкаської області, так і в межах окремих сфер. На рівні сфер головним пріоритетним підрозділом повинна стати харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції, яка відзначається більш швидким оборотом капіталів, вищою ефективністю виробництва та інвестиційною привабливістю галузі. Базуючись на традиційній сільськогосподарській спеціалізації області, домінантним у межах цієї сфери повинен стати розвиток м’ясної, молочної, цукрової промисловості. Пріоритетним напрямом розвитку в сільському господарстві залишається рослинницький підкомплекс, який при значно менших порівняно з тваринницьким капіталовкладеннях, може забезпечити значну віддачу й акумуляцію фінансових коштів.
11. Поглиблено механізм реалізації маркетингової концепції у формуванні продовольчого потенціалу регіону. Обґрунтовано місце продовольчого маркетингу, який відрізняється галузевою своєрідністю щодо задоволення потреб, зумовлених харчуванням, та доведено необхідність створення організаційної структури продовольчого маркетингу на регіональному рівні для
інформаційно-консалтингової, фінансової та підтримки суб’єктів продовольчого комплексу.
12. Запропоновано прогноз розвитку продовольчого комплексу Черкаської області на основі використання методів економічного прогнозування. У найближчій перспективі (до 2010 р.) у даному РПК передбачається: прискорене зростання виробництва зернових та зернобобових на 9 %; підвищення виробництва цукрових буряків в 1,8 рази, м’яса худоби та птиці, молока – в 2 рази; збалансування пропорцій між сільським господарством та переробною промисловістю, зростання потенціалу виробничої інфраструктури.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях
1. Коломицева О.В. Вдосконалення структури і організаційно- економічного механізму регіонального продовольчого комплексу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.: В 5 т. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – Вип. 193. – Т. 2. – С. 327-336.
2. Коломицева О.В. Об’єктивні передумови розвитку продовольчого комплексу Черкаського регіону // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ. – 2004. – Вип. 10. – С. 66-72.
3. Коломицева О.В. Формування і розвиток продуктових підкомплексів регіону // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Економіка і менеджмент. – Суми: СНАУ. – 2004. – Вип. 3-4. – С. 71-75.
4. Коломицева О.В. Напрямки регулювання продовольчого комплексу регіону // Менеджер: Вісник Донецького державного університету управління: Наук. журанал. – Донецьк: ДДУУ. – 2004. – № 3 (29). – С. 137-140.
5. Коломицева О.В. Методичні основи дослідження регіонального продовольчого комплексу // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ. – 2004. – Вип. 11. – С. 47-52.
6. Коломицева О.В. Організаційні аспекти розвитку маркетингу в АПК України // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.: В 5 т. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004.– Вип. 194. – Т. 5. – С. 1387-1395.
7. Коломицева О.В. Стратегічні напрямки розвитку продовольчого комплексу регіону // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.: В 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2005. – Вип. 199. – Т. 3. – С. 570-575.
8. Коломицева О.В. Розвиток інфраструктури і вдосконалення механізму руху товару // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ. – 2004. – Вип. 13. – С. 277-281.
Матеріали наукових конференцій
9. Коломицева О.В., Іоненко К.В. Удосконалення методики оцінки кредитоспроможності підприємства // Матеріали IV міжнар. наук. конф. студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Донецьк: ДНУ. – 2003. – С. 353-356.
10. Коломицева О.В., Іщенко О.В. Шляхи вирішення проблеми продовольчої безпеки країни // Матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”. – Черкаси: ЧДТУ. – 2004. – С. 165-167.
11. Коломицева О.В. Роль особистих селянських господарств у забезпеченні населення продовольчими ресурсами // Матеріали III Всеукр. наук.- практ. конф. „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. – К.: ВГЛ Обрії. – 2004. – С. 186-187.
12. Коломицева О.В. Передумови, фактори та принципи формування та розміщення регіональних продовольчих комплексів України // Матеріали V міжнар. наук.- практ. конф. „Теорія і практика сучасної економіки”. – Черкаси: ЧДТУ. – 2004. – С.97-100.
13. Коломицева О.В. Реформування агропромислового комплексу Черкаської області як фактор економічного зростання // Матеріали міжнар. наук.- практ. конф. „Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки”. – Полтава: ПДАА. – 2004. – С. 112-114.
14. Коломицева О.В. Пріоритетність розвитку харчової промисловості в продовольчому комплексі Черкаської області // Матеріали I міжнар. наук.- практ. конф. „Науковий потенціал світу – 2004”.
