НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Коваленко Павло Миколайович

УДК 343.914

ЗАПОБІГАННЯ ШАХРАЙСТВУ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ У БІРЖОВІЙ ТОРГІВЛІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Національній академії внутрішніх справ України

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Глушков Валерій Олександрович, Рада національної безпеки та оборони України, Державний експерт

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Гуторова Наталья Олександрівна, Національна юридична академія ім. Я.Мудрого, професор кафедри кримінального права

кандидат юридичних наук, доцент Стрельбицька Лілія Миколаївна, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри цивільного та трудового права

Провідна

установа Інститут держави і права ім. П.М. Корецького, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, НАН України, м. Київ

Захист відбудеться „ 24 ” лютого 2005 року о „ 14 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: м. Київ, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України ( Київ, Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий „ 24 ” січня 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук’янчиков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан української державності супроводжується перехідним етапом у становленні господарської системи відносин, побудованих на принципах ліберальної економіки. Найважливішою умовою прогресивного розвитку ліберально-економічних ринкових відносин є створення відповідної нормативної бази, недосконалість якої на сьогодні призводить до вчинення протиправних діянь у фінансовій сфері. Результати порівняльного аналізу законодавства країн ЄС, США та України свідчать про недостатнє нормативно-правове забезпечення потреб протидії шахрайству в біржовій торгівлі в нашій країні. Останнім часом кримінологи також звертають увагу на нагальну необхідність інтенсифікації діяльності, спрямованої на запобігання злочинам у господарській сфері, які вийшли за межі національних економік та набули міжнародного масштабу. Саме вищезазначене зумовило вибір даної теми дослідження.

Теоретичним підгрунтям дисертаційного дослідження стали роботи вітчизняних кримінологів, фахівців з кримінального, міжнародного, господарського та фінансового права, роботи вчених, що вивчають проблемні питання, пов’язані з біржовою торгівлею, фінансовим ринком, інвестиційною діяльностю, особливостями використання офшорних юрисдикцій, а саме: Г.А. Аванесова, В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, В.Г. Афанасьєва, Ю.Д. Блувштейна, Г.Н. Борзенкова, С.В. Бородина, Л.К. Воронової, В.В. Василевича, П.Т. Геги, А.А. Герцензона, В.В. Голіни, Д.І. Голосніченка, П.І. Гришаєва, Н.О. Гуторової, І.Н. Даньшина, О.М. Джужи, А.Ф. Зелінського, С.М. Іншакова, Н.К. Ісаєва, Р.А. Калюжного, І.І. Карпеця, Я.Ю. Кондратьєва, В.В. Копейчикова, М.Й. Коржанського, М.В. Костицького, М.П. Кучерявенка, Н.С. Кузнецової, Н.М. Мироненко, П.П. Михайленка, Н.Р. Нижник, Н.А. Саніахметової, В.Д. Сущенка, С.С. Чернявського, А.М. Яковлева, економістів Б.І. Альохіна, Р. Гільфердінга, Л.Н. Красавіної, Д.Л. Ушакова, Г.Н. Климка; західних учених А. Адамса, У. Альбрехта, Б. Вільямса, Е. Шамбоста, Дж. Сороса, З. Боді, К. Коттке, К.Р. Макконнелла, Р.Л. Міллера, Ч. Кіндлебергера та багатьох інших відомих юристів та економістів.

Проблемі запобігання шахрайству на фінансових ринках значною мірою присвячена робота Десятого конгресу ООН з питань ефективного попередження злочинності, що відбувся у Відні 10-17 квітня 2000 р., особливе місце в якому зайняла проблема шахрайства в біржовій торгівлі. На боротьбу з цим явищем безпосередньо спрямована Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затверджена рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 січня 2003 №21. Певною мірою проблематику боротьби з фінансовим шахрайством у біржовій торгівлі висвітлюють Джон Ф. Маршалл, Віпул К. Бансал, Р. Тьюлз, Т. Тьюлз, Е. Бредлі; серед російських науковців цій тематиці присвячено роботи В.А. Задерея, Н.Д. Бородюка, Ф.Н. Петрова, Т.А. Диканової. Також необхідно зазначити, що Державна Дума РФ здійснила масштабне розслідування причин та наслідків фінансової кризи 1997-98 рр., у результаті чого у Висновках Тимчасової комісії по розслідуванню причин, обставин і наслідків прийняття рішень Урядом і Центральним Банком Російської Федерації від 17 серпня 1998 р. про реструктуризацію державних короткострокових зобов’язань, девальвацію обмінного курсу рубля, введення мораторію на здійснення валютних операцій капітального характеру, особливе місце належить шахрайству як головному фактору, що стимулював цю фінансову кризу, висвітлено детермінанти кризи, обґрунтуванню суспільної небезпечності яких у дослідженні приділяється значна увага. На жаль, в Україні подібна робота не проводилась, а в науковій літературі проблема шахрайства в біржовій торгівлі представлена фрагментарно, зокрема в роботах В.О. Глушкова, Г.Н. Пастернака-Таранушенка, П.Д. Біленчука, С.Є. Еркєнова, А.В. Кофанова, В.М. Поповича, Л.М. Стрельбицької.

При відносно незначній питомій вазі (приблизно 0,1%) у загальній структурі злочинності України злочини на фінансовому ринку завдають великої матеріальної шкоди. Так, у 2003 р. без урахування показників інфляції вона становила понад 2,5 млн. гривень, що на 7,0 % більше показників попереднього року, крім того у зазначеній сфері спостерігається тенденція до зростання кількості вчинених злочинів. У 2003 р. на фінансовому ринку України зареєстровано 510 злочинів проти 486 у 2002 р.

Крім того, результати аналізу висновків 300 експертів даної галузі, національного законодавства, офіційних статистичних даних, літературних джерел, вивчення матеріалів 237 кримінальних справ, пов’язаних з шахрайством на фінансовому ринку України, продемонстрували проблему складності запобігання маніпуляціям у біржовій торгівлі на підставі чинного законодавства та практичного досвіду, адже на сучасному етапі спеціальне дослідження на монографічному рівні з цих проблем ані в Україні, ані в СНД не проводилось.

Найбільшу увагу в питанні запобігання злочинам на фінансових ринках у біржовій торгівлі необхідно, на нашу думку, приділити проявам торгівлі на так званій інсайдерській інформації, під якою розуміють таку інформацію, що може вплинути на результати котирувань активів, після її публічного оголошення. І якщо в багатьох розвинутих країнах з ринковою економікою виникають лише питання координації цієї боротьби, то в Україні ще необхідно створювати відповідну правову базу.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується з основними принципами Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. №342/95, цілями та завданнями фондового ринку України, що визначені в Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001-2005 рр., схвалених Указом Президента України від 26 березня 2001 р. №198, а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376, планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення організаційно-правових чинників системи запобігання шахрайству на фінансових ринках України в біржовій торгівлі.

Поставлена мета зумовлює вирішення таких теоретико-прикладних завдань:

- розкрити соціальну та правову сутність шахрайства на фінансових ринках у процесі здійснення біржової торгівлі;

- провести історико-правовий аналіз досвіду боротьби з шахрайством в Україні та світі;

- вивчити досвід протидії шахрайству на фінансових ринках у процесі здійснення біржової торгівлі в ЄС, США та на транснаціональному рівні;

- вивчити рівень, динаміку, структуру, характер, географію та ціну злочинності на фінансових ринках України і проаналізувати стан наукової розробки проблеми;

- визначити недоліки і фінансово-економічні проблеми, які виникають під час біржової торгівлі на фінансових ринках і сприяють здійсненню шахрайських маніпуляцій на транснаціональному рівні;

- визначити правові та економічні чинники, які є підгрунтям для існування шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі;

- вивчити особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини на фінансових ринках;

- запропонувати правові й організаційні заходи подальшого вдосконалення системи протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі на національному рівні;

- визначити міжнародно-правові засади протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

Об’єктом дослідження стали суспільні відносини, які виникли в сучасній економіко-правовій кон’юнктурі на фінансових ринках України в результаті вчинення шахрайства у біржовій торгівлі.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика та основні напрями запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження автором були використані сучасні методи наукового пізнання. Зокрема, історико-правовий метод було застосовано для дослідження історичного аспекту розвитку законодавства щодо протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі. За допомогою методу порівняння діянням, що пов’язані з штучним коливанням котирувань на фінансових ринках, після вивчення детермінант, було дано кримінологічну оцінку та розкрито їх протиправну сутність.

Використовувалися методи статистичного аналізу, зокрема, при вивченні матеріалів 237 кримінальних справ про злочини, пов’язані з учиненням шахрайств з фінансовими ресурсами, емісією та обігом цінних паперів, протиправною діяльністю інвестиційних фондів, довірчих товариств та торговців цінними паперами в Україні. При цьому кримінальні справи були відібрані таким чином, що їх питома вага відображає структуру даного виду злочинів, що склалася останніми роками в Україні. Також за допомогою вищезазначених методів вивчались дані офіційної статистичної звітності, які дозволили з’ясувати динамічні зміни кількісно-якісної характеристики злочинності на фінансовому ринку України.

Метод опитування дозволив з’ясувати думку фахівців та експертів щодо сучасного стану запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі. Всього було опитано 300 практичних працівників Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

Все це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечує репрезентативність його висновків.

За допомогою аналізу норм чинного законодавства, проектів нормативних актів виявлено властиві їм недоліки, що дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у сфері запобігання шахрайству в біржовій торгівлі.

Завдяки методу системного аналізу здійснено комплексне дослідження шахрайства з фінанансовими ресурсами у біржовій торгівлі із узгодженням усіх функціональних елементів та закономірностей.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є однією із перших, у якій на монографічному рівні обгрунтовано необхідність реформування законодавчої бази, що регулює суспільні відносини на фінансовому ринку в біржовій торгівлі України, та розроблені конкретні пропозиції щодо оптимізації чинного законодавства відповідно до сучасних вимог.

Найбільш важливими з числа теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, що сформульовані в дисертації та винесені на захист, є такі:

1. Доведено доцільність та необхідність спільних дій України та Ради Європи, спрямованих проти шахрайського маніпулювання котируваннями на фінансових ринках та розкрито можливості, які можуть з’явитися в разі: –

приєднання України до Конвенції Ради Європи “Про інсайдерську торгівлю з протоколом до Конвенції Ради Європи про інсайдерську торгівлю №130 від 1989 р.”–

врахування основних положень Директиви Ради ЄС 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 р. щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій, що сприятиме заснуванню спеціальних механізмів для вирішення по суті ситуацій, пов’язаних з цими діяннями, а також для координації протидії таким спробам на міжнародному рівні.

2. Обгрунтовано висновок про те, що чинну нормативно-правову базу України, яка регулює біржову торгівлю на її фінансових ринках, необхідно привести у відповідність до сучасних вимог, спрямованих на підвищення ефективності запобігання зловживанням на фінансових ринках України.

3. Обгрунтувано необхідность введення в модель організації запобігання шахрайству в біржовій торгівлі нового суб’єкта – спеціального підрозділу фінансової міліції при Міністерстві фінансів України, завданням якого буде запобігання зазначеним суспільно небезпечним діянням та взаємодія з органами інших країн, які наділені відповідною компетенцією в даній сфері.

4. Розроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до :

- статті 222 КК України, де пропонується уточнити диспозицію „шахрайство з фінансовими ресурсами” шляхом доповнення положення про те, що “шахрайством з фінансовими ресурсами також визнаються дії, спрямовані на незаконні маніпулювання котируваннями на фінансових ринках”;

- статті 231 КК України, в якій доцільно передбачити відповідальність не лише за незаконне отримання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, але й за діяння, пов’язані з торгівлею на інсайдерській інформації;

- статті 232 КК України, де необхідно передбачити не лише відповідальність за розголошення комерційної таємниці, але й за розголошення внутрішньої (не оголошеної публічно) інформації, що може вплинути на котирування на фінансових ринках;

- статті 28 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р., в якій до умов, за яких не допускається здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, слід додати положення про заборону протизаконного маніпулювання курсом цінних паперів та валют під час біржової торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розглянуті положення дають можливість поглибити рівень знань про запобігання шахрайству на фінансовому ринку України в біржовій торгівлі. Узагальнення та результати аналізу, які отримані в результаті дослідження, можуть бути використані:

а) для подальших наукових розробок у зазначеній галузі, особливо при усуненні прогалин у чинному законодавстві, що регулює запобігання шахрайству на фінансових ринках України;

б) при підготовці окремих законодавчих та інших нормативно-правових актів, що спрямовані на запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, протиправній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фінансових ринках;

в) у науково-дослідній діяльності, в навчальному процесі, при підготовці та проведенні відповідних лекцій та семінарів за темами, що стосуються кримінологічних аспектів запобігання злочинам, пов’язаним з біржовою торгівлею в рамках професійної, організованої, корупційної та економічної злочинності.

За результатами дослідження підготовлено та надіслано пропозиції щодо вдосконалення запобігання шахрайству в біржовій торгівлі до Комісії Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочиністю і корупцією, а також до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, про що складено Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України Акт впровадження в наукову та практичну діяльність результатів наукового дослідження № 0619/15-5/5 від 02.07.2003 р. та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку – Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 17 липня 2003 р.

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором самостійно на підставі аналізу та узагальнення наукових джерел, опрацювання даних офіційної статистичної звітності та власного дослідження, матеріалів кримінальних справ. Усі висновки дисертації спираються на результати особистого дослідження автора та підтверджуються актами впровадження.

Апробація положень та результатів дослідження. Основні положення дисертації, практичні висновки та рекомендації обговорювалися на засіданні кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднено на VI Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків”, що відбулася в Українській академії зовнішньої торгівлі 30-31 травня 2003 р. (м. Київ), та засіданні Регіонального „круглого столу” “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування”, що відбувся в Хмельницькому інституті регіонального управління та права 21-22 лютого 2003 р. (м. Хмельницький).

Публікації. Основні висновки та положення сформульовані в дисертаційній роботі, опубліковані автором у п’яти наукових статтях, чотири з яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації будується відповідно до мети, завдань та предмета дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (199 найменувань) та додатка (9 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок, із яких основного тексту 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, висвітлюється ступінь її наукової розробленості, визначаються мета, завдання дослідження, формулюються наукова новизна, основні положення, які виносяться на захист, відображається теоретичне та науково-практичне значення дослідження, апробація результатів.

У першому розділі “Шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі. Його структура та місце в світовій злочинності”, що складається з трьох підрозділів, досліджуються основні історико-порівняльні та кримінально-правові засади, що стали базисом для сучасного розуміння шахрайства як феномена та його особливостей.

Перший підрозділ “Феномен шахрайства: історико-правовий аналіз українського та світового досвіду” являє собою розгорнутий юридичний аналіз шахрайства як явища, з’ясування його соціально-правової сутності, історичних тенденцій поступового вдосконалення поняття, а також порівняння дефініції шахрайства в різних країнах.

Вивчення процесу становлення феномена шахрайства дало можливість з’ясувати, що основними способами вчинення шахрайства за українським законодавством є обман або зловживання довірою, за допомогою яких злочинці заволодівають чужим майном або отримують право на нього. На нашу думку, ці способи є вичерпними тільки для традиційного розуміння шахрайства, але не достатніми для кваліфікації суспільно небезпечних діянь, пов’язаних з біржовою торгівлею. В Україні розрізняють близько десятка видів шахрайств, і законодавці постійно збільшують кількість способів учинення шахрайства.

У країнах ЄС та США термін “шахрайство” має більш широке тлумачення: шахрайськими визнаються практично всі дії, спрямовані на заволодіння майном чи протиправну зміну власника обманним шляхом.

В ЄС шахрайство визначають досить широко і до цього складу злочину включають не тільки умисні викривлення фактів, явно спрямовані на обман іншої особи, з метою заволодіння майном чи протиправну зміну власника, а й будь-які упущення або приховування, які завдали шкоди іншій стороні, або такі, що дали недобросовісну перевагу над іншими.

У США під шахрайством розуміють умисний обман, завдяки якому особа або особи були позбавлені грошей, майна чи інших переваг. Воно являє собою таке викривлення фактів, яке завдає жертві збитків, пов’язаних з цим обманом. При цьому в США виділяється понад півтора десятка способів учинення шахрайств.

Розвиток сучасного шахрайства на Заході, як і в нашій країні, характеризується перманентним виникненням нових схем, але серед загальних ознак цих злочинів є багато спільного. Як в Україні, так і в США та ЄС – шахрайство визначається як свідоме викривлення факту, значущого для угоди, за допомогою якого жертва, яка уклала цю угоду під впливом цього викривлення, позбулася майна або права на майно.

Специфічним видом шахрайства є шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі, під яким ми розуміємо дії, спрямовані на незаконне маніпулювання курсом цінних паперів або валют з метою отримання прибутку.

У другому підрозділі “Досвід боротьби з шахрайством на фінансових ринках у процесі здійснення біржової торгівлі в країнах ЄС, США та на транснаціональному рівні” автор вказує на наявність у законодавстві ЄС та США спеціальних норм, спрямованих на запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

Західні кримінологи об’єднують такі злочини в групу “інвестиційних схем”. До найвідоміших можна віднести так звані піраміди Понзі – схеми, що полягають в ошукуванні вкладників шляхом обіцянки виплат надзвичайно високих дивідендів, при цьому вони здійснюються не за рахунок отримання прибутків по інвестиціях, а за рахунок нових внесків. До інших видів “інвестиційних схем”, як було з’ясовано в ході вивчення спеціальної літератури та проведеного дослідження, необхідно віднести “фіктивний продаж” – багатократну купівлю та продаж одиниці цінних паперів з метою створення оманливої уяви активної торгівлі, корнери – спекулятивну ситуацію на ринку, при якій штучно завищена вартість активів, а також торгівлю на підставі інсайдерської інформації.

На жаль, усім вказаним діянням, що віднесені до так званих “інвестиційних схем”, в українському законодавстві достатньої уваги не приділено.

У підрозділі також розглядається специфічна ознака шахрайства на фінансових ринках – його транснаціональний характер. Знайшли подальший розвиток також думки багатьох учених кримінологів, які, виходячи з вищезазначеного, відносять дані злочини до таких, що завдають шкоди не тільки окремо взятій країні, а світовій економіці в цілому.

У третьому підрозділі “Кримінологічна характеристика шахрайства на сучасному фінансовому ринку в Україні” аналізується сучасний стан та результати практичної діяльності правоохоронних та судових органів.

Серед злочинів, які вчиняються на фінансовому ринку України, в результаті вивчення матеріалів 237 кримінальних справ (ст.ст. 199, 219, 222, 223, 234, 364, 368 КК України), нами були виділені такі, які за обов’язковими ознаками об’єктивної сторони безпосередньо чи опосередковано перебували в причинному зв’язку з настанням негативних наслідків у вигляді обманного заволодіння фінансовими активами, для чого їх було об’єднано в єдину групу злочинів, пов’язаних з учиненням шахрайства з фінансовими ресурсами, емісією та обігом цінних паперів, злочинною діяльністю інвестиційних фондів, довірчих товариств та торговців цінними паперами, що дало можливість з’ясувати основні злочинні тенденції фінансового ринку України.

Проведений автором аналіз стану викриття злочинів на фінансовому ринку України показав, що кримінологічна характеристика має ряд особливостей.

Так, у загальній структурі злочинності України питома вага злочинів на фінансовому ринку, як вже відмічалось, відносно незначна (0,089% у 2002 р., 0,101% у 2003 р.), хоча останніми роками спостерігається її зростання. Коефіцієнт даного виду злочинів порівняно з іншими видами злочинів незначний (0,98 злочину у 2002 р. та 1,06 злочину у 2003 р. на 100 тис. населення), але заподіяна матеріальна шкода сягає мільйонів гривень.

Найбільшу питому вагу (до 82,7%) серед злочинів, що вчиняються на фінансовому ринку України становить шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. КК України), до другої групи (5,9%) належать порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК України). Наступні групи злочинів складають: (3,79%) одержання хабара (ст. 368 КК України), (2,95%) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), (2,53%) виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів (ст. 199 КК України), (1,26%) незаконні дії щодо приватизаційних цінних паперів (ст. 234 КК України), (0,84%) доведення до банкрутства (ст. 219 КК України).

Таким чином, було з’ясовано, що в загальній структурі злочинності України питома вага злочинів на фінансовому ринку відносно незначна, але при цьому їх відрізняє високий рівень латентності.

Результати проведеного анкетування експертів та фахівців свідчать, що висока латентність діянь, пов’язаних з маніпуляціями на фінансових ринках, з одного боку, є результатом нерозуміння представниками правоохоронних органів їх суспільної небезпечності, що пов’язано з недостатньою кількістю фахівців (18,3% респондентів), з іншого – у зв’язку з відсутністю прямої вказівки про це в законі (70% респондентів). Решта респондентів назвали інші причини, з них 80% вважає, що зниження рівня латентності у цій сфері можливе за умов створення спеціального підрозділу фінансової міліції. Але, на нашу думку, висока латентність пов’язана переважно з недостатнім рівнем підготовки працівників органів, що здійснюють боротьбу з шахрайством на фінансових ринках. Тому, необхідно якомога швидше спрямувати зусилля ОВС та інших правоохоронних органів України на підготовку фахівців у цій галузі.

Щодо територіальної поширеності кримінально-караних діянь, які вчиняються на фінансовому ринку України, найбільшу кількість злочинів, пов’язаних з обігом цінних паперів у 2003 р. викрито в м. Києві (27,0%), Житомирській (11,0%), Херсонській (10,0%), Одеській (9,0%), Дніпропетровській та Сумській (по 6,4%), Вінницькій, Волинській та Донецькій (по 6,0%), Луганській (5,9%), Черкаській (5,5%), Львівській, Тернопільській та Хмельницькій областях (по 5,3%). Запорізькій області, АР Крим та на Придніпровській залізниці (по 1,9%), Закарпатській та Чернівецькій областях (по 0,8%).

На основі аналізу наявної емпіричної бази автор дійшов висновку, що вона відображає особливості ринкової кон’юнктури в Україні, які притаманні процесам роздержавлення майна та приватизації. Але такий небезпечний в умовах глобалізації вид злочинів, як шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі, до останнього часу не був достатньо досліджений і потребував поглибленої розробки.

Розділ другий “Детермінанти, які призводять до становлення феномена шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі” складається з трьох підрозділів і визначає причини і умови шахрайства у біржовій торгівлі на світових фінансових ринках, що передували глобальній фінансовій кризі 1997-98 рр. та пов’язаній з нею фінансовій кризі в Україні у 1998 р., яка призвела до заборони Національним банком України визначення курсу національної валюти, шляхом котирування її на біржах, та припинення торгів на українській міжбанківській валютній біржі, де визначалась ринкова вартість гривні.

У першому підрозділі “Причини та умови виникнення шахрайства в біржовій торгівлі міжрегіонального масштабу” проведено історично-правовий аналіз детермінації шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі при проведенні арбітражу – виду діяльності, пов’язаному зі спекуляціями на різницях курсів фінансових інструментів на біржах однієї та кількох країн з використанням кредитних потенціалів банківських систем.

Окрім акцій та облігацій, найбільш привабливими для міжнародного арбітражу виявилися валюти. Валюти, а також сукупність усіх існуючих фінансових інструментів, які їх супроводжують, обрали предметом здійснення своїх операцій і фінансові шахраї.

Безпосереднє здійснення маніпуляцій проходить з використанням міжнародних спекулятивних капіталів за сценаріями класичних біржових махінацій – фінансових пірамід, корнерів, інсайдерської торгівлі, які в таких випадках здійснюються вже на транснаціональному рівні.

Серед причин виникнення шахрайства у біржовій торгівлі міжрегіонального масштабу автор виділяє:–

намагання країн-власниць “твердих”, але повільно девальвуючих валют надати їм статус світових та нав’язати в ролі грошей країнам зі "слабкими" валютами, за умов підтримки світовими фінансовими інститутами такими, як Міжнародний валютний фонд та Всесвітній банк;–

перманентне перебування країн-реципієнтів капіталу в стані віктимної ситуації, яка склалася як наслідок історичних чинників, розмежування світової економіки на провідні і залежні країни, відсутності необхідного законодавства, суспільної згоди, правильного керівництва та корупції за умов спекулятивного буму на фінансових ринках цих країн, а також при фінансуванні бюджетних дефіцитів та інших внутрішніх і зовнішніх зобов’язань за рахунок спекулятивного іноземного капіталу;–

висока прибутковість фінансових махінацій порівняно зі звичайною кредитно-борговою діяльністю в умовах можливості дешевого експорту з постраждалих країн сировинних ресурсів, ноу-хау, інтелектуального ресурсу, скуповування знецінених фінансових інструментів, вартість яких деякий час після курсових падінь грошових одиниць залишається заниженою;–

особливості, притаманні спекулятивним капіталам в умовах акумулювання значної частини фінансових ресурсів у руках транснаціональних фінансових корпорацій, глобалізації, економічних диспропорцій та правової неузгодженості.

У другому підрозділі “Світові економічні диспропорції та правова неузгодженість як підґрунтя для існування шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі” аналізується сучасна світова ринкова кон’юнктура, що базується на засадах нерівності в економічній, фінансовій та правовій сферах та дозволяє менеджерам, які використовують арбітражні можливості транснаціональних фінансових корпорацій, здійснювати маніпуляції на глобальних фінансових ринках.

Існування проблем розвитку в економічних та юридичних системах країн фінансової периферії найбільш вдало використовуються США, які спираючись на свою фінансову могутність, перевагу в науково-технічному, економічному, та військово-політичному потенціалі нав’язують свою національну валюту в якості світової. Саме навколо долару США транснаціональні шахраї вчиняють різноманітні махінації в країнах, де відсутній кримінологічний аналіз біржової діяльності та дієва система запобігання таким злочинам.

У ході дослідження було з’ясовано, що місцезнаходження баз, старту та кінцевого призначення руху капіталів, які, як правило, використовуються при міжнародному арбітражі, – це офшорні країни. В офшорному бізнесі зайнято понад вісімдесят країн, лідерами серед них є такі, чиї зусилля найбільш спрямовані на боротьбу з цим явищем. Це – Франція, США, Англія та інші, при цьому офшорна галузь перебуває у постійному розвитку.

Можливість використання офшорних юрисдикцій транснаціональними фінансовими шахраями виникає через суттєві розбіжності національних законодавств окремих країн у підходах до розуміння сутностей розмірів та необхідностей оподаткування фізичних та юридичних осіб, банківської таємниці та режимів існування компаній резидентів та нерезидентів на їх території.

Негативну роль в широкомасштабному ошуканні на фінансових ринках відіграють представники місцевої влади. Використовуючи для власного збагачення кризові ситуації, які пов’язані з інфляційними процесами та маючи доступ до внутрішніх капіталів, вони фактично є невід’ємною складовою механізму шахрайських маніпуляцій. Так, на території колишнього СРСР, скориставшись політичною владою, окремі її діячі брали участь у привласненні державного майна.

У третьому підрозділі “Біржовий шахрай на фінансових ринках – нова генерація “білокомірцевих” злочинців” автор досліджує особу злочинця – біржового шахрая на фінансових ринках як представника відносно нової категорії в сучасній вітчизняній кримінології – “білокомірцевого” злочинця.

Вивчення матеріалів 237 кримінальних справ та аналіз даних про осіб, які вчинили шахрайства з фінансовими ресурсами та злочини, пов’язані з емісією та обігом цінних паперів, протиправною діяльністю інвестиційних фондів, довірчих товариств та торговців цінними паперами, дало можливість охарактеризувати особу злочинця на фінансових ринках України. Вона мало чим відрізняється від західних білокомірцевих злочинців, до яких належать ті, хто вчинив злочин у межах професійної діяльності респектабельної особи, з високим соціальним статусом.

За результатами нашого власного дослідження, серед 345 осіб, що в 237 справах були притягнуті до кримінальної відповідальності, чоловіків (68,0%) більше ніж жінок (32,0%). За віковою ознакою: осіб 25-55 років – 87,0%, понад 55 років – 8,0%, до 25 років – 5,0%. Більшість народилася в Україні – 73,0%, в інших країнах (переважно в країнах СНД) – 27,0%. Зрозуміло, що рівень освіти даної категорії злочинців значно вищий, ніж той, що притаманний особам, які вчиняють злочини загальнокримінальної спрямованості: вищу освіту мають 83,0%, середню – 17,0%. Досить низький рівень рецидиву: раніше судимі за вчинені злочини в сфері економіки – 2,0%, за інші злочини – 3,0%, не судимі – 95,0%. Майже кожен четвертий злочин вчиняється в групі – 91 проти 345. Характеристика злочинців за посадою, яку вони обіймали на момент вчинення злочину – з 345: керівників підприємств – 79; керівників підрозділів, відділень – 19; фінансово-бухгалтерських працівників – 48; власників та співвласників – 42; приватних підприємців – 37; державних службовців – 3.

Сучасним українським фінансовим шахраям притаманні ознаки “білокомірцевих” злочинців, яких західні кримінологи характеризують як представників економічної та політичної системи, що мають високий політичний статус та займають гідне становище, традиційно сприймаються суспільством як порядні особи, своєчасно повертають борги, сповна сплачують податки, сповідують прийняті в даному суспільстві принципи моралі, беззаперечні щодо сімейних справ, захисники чеснот, та аж ніяк не сприймаються оточуючими як антисуспільні особи. Кількість жінок серед західних “білокомірцевих” злочинців становить понад 25,0%, середній вік коливається в межах 25 40 років, більшість з них (понад 90,0%) нащадки іммігрантів, мають вищу освіту понад 98,0%, як правило, до кримінальної відповідальності не притягались.

За результатами проведеного дослідження кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини на фінансових ринках України, використавши підходи, що склалися в кримінології, було здійснено розподіл даної категорії злочинців на типи.

За характером антисоціальної спрямованості та ціннісних орієнтацій особи було виділено такі типи злочинців:

1. З корисними тенденціями, іншою особистою заінтересованістю, які завдають матеріальної шкоди суспільству, державі, фінансово-кредитним установам, фізичним та юридичним особам; з ігноруванням принципу свободи підприємництва, права приватної, колективної, державної власності (близько 80);

2. З необережним, халатним, безвідповідальним ставленням до встановлених соціальних цінностей та своїх обов’язків (близько 8 %);

3. З нігілістичним ставленням до різноманітних соціальних орієнтирів, до своїх загальногромадських, службових та інших обов’язків (близько 12 %).

За глибиною та стійкістю антисоціальної спрямованості та ціннісних орієнтацій особи виділено такі типи злочинців:

1. Особи, які вперше вчинили злочин, який суперечить загальній соціально позитивній спрямованості та характеризується попередньою позитивною поведінкою (близько 30 % ).

2. Особи, які вчинили злочин під впливом несприятливого зовнішнього середовища при загальній соціально позитивній спрямованості, ситуаційний – характеризується попередньою доброчинною поведінкою (близько 55 % ).

3. Особи, які вчинили злочин вперше, але допускала і раніше різноманітні правопорушення – нестійкі аморальні прояви (близько 10 % ).

4. Особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочинів у сфері економіки та за інші злочини (близько 5 %).

Проведений аналіз наукових джерел дозволив здійснити власне визначення явища, що розглядається, при цьому вважається необхідним звернути увагу та врахувати осіб, які “білокомірцеві” злочини обирають як бізнес або основну мету бізнесу та наявне у вітчизняній кримінології дуалістичне поняття професійної злочинності, під якою розуміють, з одного боку, сукупність злочинів, учинених за місцем основної соціально позитивної роботи злочинця, а з іншого – сукупність злочинів, учинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією, з чого випливає, що професійна діяльність може бути легітимною чи нелегітимною, що зайвий раз підкреслює доцільність класичного розмежування злочинців за ознаками респектабельності. Тому, на наш погляд, найкращим адаптованим до сучасних вітчизняних реалій визначенням “білокомірцевого” слід вважати такий злочин, який характеризується високим рівнем латентності та вчинений у межах легітимної професійної діяльності, заможними особами, які не є представниками організованих злочинних угруповань, не ведуть відкрито суспільно негативний спосіб життя та мають високий соціальний статус.

Сучасні “білокомірцеві” шахраї на фінансових ринках, на наш погляд, досягли однієї з найвищих ланок світової злочинності. Тому, ведучи мову про сучасну “білокомірцеву” злочинність на фінансових ринках, ми маємо констатувати появу її нової генерації – транснаціональної. У цілому, аналізуючи особу злочинця, автор синтезував узагальнене визначення шахраїв на фінансових ринках (у тому числі й на транснаціональному рівні). До них можна віднести таких “білокомірцевих” злочинців, які є впливовими особами, спроможними змінювати законодавство різних країн у власних інтересах та за допомогою омани і використання міжнародних зв’язків, новітніх технологій та досягнень глобалізації, протиправно отримують прибутки або уникають збитків, використовуючи інсайдерську інформацію або методи маніпулювання котируваннями в біржовій торгівлі.

У третьому розділі “Заходи запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі”, що складається з двох підрозділів, вивчається діяльність суб’єктів запобігання, досліджуються шляхи вдосконалення законодавчої бази, пов’язаної із біржовою торгівлею на фінансових ринках, аналізуються міжнародні правові акти, що присвячені проблемі запобігання шахрайству в зазначеній сфері, та пропонуються шляхи вдосконалення законодавства України, що стане на заваді шахрайству в цій галузі.

У першому підрозділі “Організаційно – правові та віктимологічні основи запобігання шахрайству в біржовій торгівлі на національному рівні” визначається система державних органів, які здійснюють заходи запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі, формулюються принципи та шляхи формування українського законодавства, які б забезпечували прозорість та законність на фінансовому ринку в біржовій торгівлі.

Організаційно-правові основи запобіжних заходів шахрайству в біржовій торгівлі мають базуватись на науково обгрунтованому правозастосуванні, яке відповідає світовим стандартам, а також на діяльності органів, які забезпечують їх дотримання, а в разі необхідності, за умов учинення транснаціонального злочину, проводять компетентне розслідування та організовують співробітництво з іншими країнами.

Серед суб’єктів, що здійснюють заходи запобігання шахрайству на фінансових ринках в Україні, необхідно виділити такі державні органи: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України та правоохоронні органи України – Державна податкова адміністрація, податкова міліція, Державна митна служба, Контрольно-ревізійна служба, органи прокуратури, Департаменти по боротьбі з організованою та відповідно економічною злочинністю МВС України тощо.

Підрозділи по боротьбі з шахрайством як суб’єкти, що здійснюють заходи спеціального запобігання, існують у багатьох розвинутих країнах світу. Наприклад, у США створений відділ по боротьбі з шахрайством на фінансових ринках при Департаменті юстиції США та асоціація слідчих щодо справ про шахрайства на фінансових ринках. Значна кількість великих закордонних компаній, банки та інші установи мають власні відділи, діяльність яких спрямована на запобігання шахрайству.

У процесі проведення дисертаційного дослідження було обґрунтовано положення про доцільність створення, з визначенням завдань, основних заходів і форм запобіжної діяльності, органу фінансової міліції при Міністерстві фінансів України. Таке підпорядкування може бути виправданим тому що, по-перше, сфера діяльності органу фінансової міліції суттєво відрізняється від тієї, у якій повсякденно задіяна міліція, по-друге, залучення спеціалістів при розслідуванні фінансових справ буде здійснюватись за спрощеною схемою. Якщо діяльність такого органу при Міністерстві фінансів України вважатиметься недоцільною, то можливий інший варіант, як у багатьох країнах, зокрема ЄС, Австралії, Канаді та США, де існують національні комітети та установи щодо запобігання злочинності з відповідними програми щодо даного виду протиправної діяльності.

Із врахуванням вищезазначеного, автором обгрунтовується позиція про доцільність внесення змін у чинний Кримінальний кодекс України, зокрема: в статті 222, 231, 232 та Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. в статтю 28, які б унеможливлювали безкарне маніпулювання на фінансовому ринку України.

Віктимологічний аспект запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі розкривається в заходах, які вживаються відповідно на загальносоціальному, спеціальному та індивідуальному рівнях.

На загальносоціальному рівні це пов’язано з вдосконаленням законодавства; ратифікуванням відповідних міжнародних угод; підвищенням рівня освіти населення щодо особливостей запобігання шахрайству на фінансових ринках тощо.

На спеціальному рівні здійснення уповноваженими державними органами збіру та аналізу інформації про вчинення маніпуляцій з фінансовими активами та видання застережень щодо уникнення обману інвесторів (потенційних жертв), шляхом інформування про наявність подібних випадків, пропагування правової поведінки через засоби масової інформації, проведення ретельних розслідувань у разі щонайменшої підозри про здійснення ними вчинків, які за своїми ознаками можуть бути діяннями, що спрямовані на протиправне маніпулювання котируваннями на фінансовому ринку.

На індивідуальному рівні – це робота з учасниками торгів шляхом контролю за виконанням вимог законодавства, етичної поведінки та чесної торгової практики під час здійснення торгів на біржі.

У другому підрозділі “Міжнародно – правова взаємодія країн в протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі та її особливості на регіональному рівні” аналізуються положення Конвенції Ради Європи про інсайдерську торгівлю з протоколом до конвенції Ради Європи