Національна академія наук УкраїниНаціональна академія наук України

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського

Кириченко Раїса СтепанівнаКириченко Раїса Степанівна

УДК 025.2=131.1 ”17/20”: 027.54.021 (477)УДК 025.2=131.1 ”17/20”: 027.54.021 (477)

Франкомовна україніка кінця XVII – початку ХХ ст. у бібліотечних колекціях України: Франкомовна україніка кінця XVII – початку ХХ ст. у бібліотечних колекціях України:

походження, склад, зміст, історико-книгознавча реконструкціяпоходження, склад, зміст, історико-книгознавча реконструкція

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2005Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті української книги

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Науковий керівник кандидат філологічних наук,

СУПРОНЮК ОКСАНА КОСТЯНТИНІВНА,СУПРОНЮК ОКСАНА КОСТЯНТИНІВНА,

Національна бібліотека України Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського, імені В. І. Вернадського,

старший науковий співробітник відділу зарубіжної українікистарший науковий співробітник відділу зарубіжної україніки

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

ОМЕЛЬЧУК ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ,

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,

завідувач відділу національної бібліографії

кандидат педагогічних наук,

ОДИНОКА ЛІНІНА ПАВЛІВНА,

Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства,

доцент, завсектором науково-технічної інформації

Провідна установа Інститут історії України НАН України,

відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин, м. Київ

Захист відбудеться 28 квітня 2005 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського за адресою : 03039, Київ, просп. 40- річчя Жовтня, 3.

Із дисертацією можна ознайомитися в читальному залі літератури з бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: Київ, просп. 40- річчя Жовтня, 3.

Автореферат розісланий 28 березня 2005 р.

Вчений секретарВчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Чекмарьов А. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В українських наукових бібліотеках зберігаються великі історико-культурні фонди, що віддзеркалюють як національний історичний розвиток України, так і розвиток різних країн, світової культури в цілому. Протягом останніх десятиліть ці фонди вважалися “неактуальними”, зберігалися в резервних книгосховищах бібліотек неопрацьованими і практично були поза науковим обігом. Із здобуттям Україною незалежності в процесі відновлення досліджень національної культури були започатковані дослідження історико-культурних фондів бібліотек, пов’язані з встановленням їх походження, реконструкцією складу і змісту, вивченням історії формування та впливу на розвиток науки та освіти.

Серед таких фондів опинилися франкомовні видання українознавчої тематики кінця XVII – поч. XX ст., переважна більшість з яких зберігалася у сховищах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ), Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (ЛНБ) та Наукової бібліотеки Одеського національного університету (ОНУ) ім. І. І. Мечникова. Історико-книгознавчі та бібліографічні дослідження цих масивів літератури, відомих в бібліографії як франкомовна україніка, належать до найменш розроблених в українському книгознавстві та бібліографознавстві. Водночас фонди франкомовної україніки є важливим джерелом вивчення минулого України і частиною історичної наукової бібліографії. Теоретично франкомовні фонди є об’єк-том вивчення як історичного бібліотекознавства і бібліографії, так і книгознавства. Вони є як частиною зарубіжної україніки, екстеріорики, так і в ширшому розумінні – складовою Українського бібліографічного репертуару. Вивчення походження та змісту франкомовної україніки дозволяють розкрити фонди бібліотечних колекцій, які у межах загального фонду наукових бібліотек складають унікальні комплекси бібліографічних та книгознавчих джерел.

Історико-книгознавчий та бібліографічний аналіз, спрямований на встановлення походження, складу, змісту та побутування франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст., що зберігається в фондах НБУВ, ЛНБ ім. В. Стефаника й Наукової бібліотеки ОНУ ім. І. І. Мечникова та інших наукових бібліотек, є актуальним для вивчення історії духовної спадщини України, україно-французьких взаємин, висвітлення складних питань розвитку науки, культури та освіти в Україні і передує будь-яким історичним та історіографічним дослі-дженням. Вирішення цих питань має не лише науково-практичне (складання бібліографії), а й методологічне значення для українських бібліографознавців та книгознавців у зв’язку із необхідністю реалізації пріоритетних завдань, поставлених перед науковими бібліотеками, що володіють унікальними книжковими фондами. Це обумовлено їх практичною діяльністю на новому історичному етапі, передусім, завданням створення ретроспективної складової Україн-ського бібліографічного репертуару та національної бібліографії України. Цим і визначається актуальність дослідження.

Ступінь наукової розробки проблеми. Історико-книгознавча та бібліо-графічна реконструкція окремих історичних книжкових комплексів наукових бібліотек через розробку проблем їх походження, шляхів комплектування, змістовного аналізу складу, побутування в читацькому обігу є відносно новим напрямом книгознавства в Україні. Що стосується масивів франкомовної україніки в наукових бібліотеках України і, зокрема, в фондах НБУВ, то спе-ціальних наукових історико-книгознавчих та бібліографічних досліджень на цю тему й досі не існує.

Окремі аспекти вивчення і бібліографування франкомовної україніки знаходимо в працях українських учених (Д. Наливайко, В. Голобуцький), та більшою мірою у дослідників діаспори (І. Борщак, В. Січинський, В. Косик, Ж. Шевченко). У них частково аналізувався зміст окремих друкованих видань франкомовної україніки з найбільших бібліотек світу. Бібліографічні списки франкомовної україніки є в працях українознавців української діаспори, але вони мають інформаційний характер, є неповними і, як правило, не включають даних з довідкових та періодичних видань.

Отже, незважаючи на висвітлення окремих аспектів теми, вивчення франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. у фондах НБУВ ще не було предметом спеціального історико-книгознавчого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема пов’язана із загальними науковими темами НБУВ, що є відомчими темами НАН України: “Рукописна спадщина діячів науки й культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис” (державний реєстраційний номер 0100U006608), “Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” – планова тема НБУВ (шифр теми 4.1.02 – 06., номер державної реєстрації 0102 U000510).

Мета дослідження – встановити історію походження та побутування франкомовної україніки в складі бібліотечних зібрань і книжкових колекцій як частини лектури їх фондовласників на базі реконструкції її складу та змісту.

Відповідно до цієї мети поставлені такі завдання дослідження:

t розглянути ступінь дослідження теми; здійснити виявлення книжкових джерел франкомовної україніки (в тому числі у законсервованих до 90_х років резервних фондах бібліотек) та архівних матеріалів щодо її походження як джерельної бази дослідження;

t здійснити книгознавчу та бібліографічну реконструкцію франкомовного фонду, розпорошеного у діючих та законсервованих до цього часу фондах бібліотек, виокремити франкомовну україніку, скласти бібліографічні списки;

t провести науково-бібліографічне опрацювання книжкових та періодичних видань франкомовного фонду, передусім у найзначнішому книжковому сховищі – НБУВ та інших наукових бібліотеках;

t здійснити історико-книгознавчий аналіз франкомовної україніки за складом, змістом, походженням: встановити історію надходження бібліотечних колекцій та історичних зібрань діячів української науки і культури, що містять франкомовну україніку, з’ясувати зв’язок фондовласників із зібраним фондом, дослідити книгознавчі джерела (рукописні провенієнції на книжках, штампи, екслібриси, записи);

t проаналізувати відібраний репертуар видань франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. з метою класифікації та визначення основних типів, видів та різновидів документів;

t встановити історію походження та побутування франкомовної україніки в складі зібрань і бібліотечних колекцій як частини лектури їх фондовласників, проаналізувати історичну долю цих книжок та у зв’язку із українсько-французькими відносинами.

Об’єкт дослідження – фонди франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. як частина Українського бібліографічного репертуару і складова історико-культурних фондів наукових бібліотек, передусім НБУВ.

Предмет дослідження – історико-книгознавчі та бібліографічні комплекси стосовно складу, змісту та походження франкомовних фондів наукових бібліотек, зокрема в історичних колекціях діячів науки і культури України кінця XIX – поч. XX ст., побутування їх на етнічних українських землях і значення франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. для розвитку науки, освіти та культури України.

Методи дослідження. У дисертації застосовано сукупність методів історичного дослідження: принцип історизму, історико-порівняльний, хронологічний, історіографічний методи; бібліотекознавчий, бібліографічний та історико-книгознавчий аналіз. Залучено комплекс методик книгознавчої реконструкції франкомовної україніки в складі колекцій та зібрань.

Територіальні межі дослідження: розглядаються франкомовні фонди, зібрані різними фондовласниками, що мешкали на території сучасної України, однак, за походженням видання були опубліковані на території у першу чергу Франції та інших європейських країн (Англія, Німеччина тощо), а також книжки та періодика видані французькою мовою у Росії та на етнічних українських землях.

Хронологічні межі дисертації охоплюють кінець XVII – поч. XX ст. – період найбільшого поширення друкованої продукції франкомовної україніки в Європі (художніх творів, наукових праць, довідкових видань, періодики) до історії, культури України.

Джерельною базою дослідження є: бібліотечні фонди НБУВ та інших наукових бібліотек, передусім, бібліотечних зібрань та історичних колекцій, фондів зарубіжної україніки, стародруків та рідкісних видань НБУВ тощо. Значна частина франкомовної україніки, законсервована в резервних фондах ще з 20-х років ХХ ст., опрацьована особисто дисертантом – понад 400 видань.

Як вторинні джерела використані науково-пошуковий та довідковий апарат бібліотек, зокрема генеральний алфавітний каталог, численні каталоги та картотеки спеціалізованих відділів НБУВ та ін. бібліотек. До роботи залучені джерелознавчі праці вітчизняних учених та українознавців діаспори, вітчизняні й зарубіжні бібліографічні та науково-довідкові видання. Для встановлення долі колекцій та зібрань використано архівні документи з фондів Інституту рукопису (далі – ІР) та відомчого архіву НБУВ, де зберігаються масиви архівних документів, що розкривають долю і походження франкомовної україніки. Для визначення походження книжок виявлені та проаналізовані такі книжкові джерела як провенієнції та маргіналії на виданнях франкомовної україніки. Загальний обсяг виявленої додатково україніки – 180 видань у різних фондах і колекціях НБУВ, інших бібліотек України.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в самій постановці і роз-критті теми:

· вперше виявлено, обліковано та науково описано видання франкомовної україніки, що зберігаються в наукових бібліотеках, передусім в НБУВ, значна частина яких тільки починає залучатися до наукового обігу в контексті бібліографознавства, книгознавства, бібліотекознавства;

· проведено комплексний аналіз складу і змісту досліджуваного фонду як складової духовного надбання України, здійснена книгознавча та бібліографічна класифікація видань за видами та змістом;

· вивчені особливості походження та історії фондів, розглянуто процес надходження приватних книгозбірень, в яких зберігається франкомовна україніка, до фондів Всенародної бібліотеки України в 20–30-і роки XX ст.; зібрані відомості про їх власників, рукописні та друковані каталоги, реєстри книжок, які допомогли виявити франкомовну україніку в цих колекціях;

· висвітлено маловідомі аспекти наукової та бібліофільської діяльності (зокрема у Франції) відомих українських учених; охарактеризована франкомовна україніка з бібліотечних колекцій В. Антоновича, І. Лучицького, Х. Вовка, інших вчених та громадських діячів, творча біографія яких була пов’язана з Францією;

· виявлені та систематизовані численні рукописні провенієнції французьких, українських, російських учених, письменників, екслібриси, штампи, печатки, які збереглися на франкомовних книжках українознавчої тематики, що дало змогу реконструювати побутування франкомовної україніки в бібліотечних колекціях та зібраннях;

· визначено сучасне місце зберігання фондів франкомовної україніки та висвітлена роль наукової бібліотеки у її збереженні, дана кількісна характеристика франкомовної україніки та визначена її історико-книгозназнавча та бібліографічна цінність, що дає підгрунтя для включення книжок до Державного реєстру національного культурного надбання ;

· встановлено історію походження та побутування франкомовної украї-ніки в складі зібрань і бібліотечних колекцій, фондовласників, історичну долю цих книжок та у зв’зку із розвитком науки та культури в Україні та українсько-французькими відносинами.

Практичне значення дисертації обумовлене залученням до наукового обігу великого масиву видань франкомовної україніки ХVІІ – поч. ХХ ст., що були законсервовані у резервних фондах бібліотек або не опрацьовані книгознавчо, що сприятиме дослідженню на нових засадах історії та культури України, заповненню існуючих лакун у вивченні франко-українських культурних і наукових стосунків. Робота доповнить наші уявлення про історію, склад і зміст бібліотечних фондів НБУВ, про франкомовну літературу як базу історичних досліджень у вивченні історії побутування франкомовної україніки як лектури власників цих колекцій і може бути використаною при підготовці спецкурсів у Київському національному університеті культури і мистецтв.

На базі реконструкції фондів бібліографічно опрацьовано та складено бібліографічні списки франкомовної україніки (книжкові та періодичні видання), побудовані за алфавітним принципом авторів та назв, які використано для поповнення науково-пошукового апарату наукових бібліотек, створення зведених каталогів, довідників зарубіжної україніки та відповідних наукових публікацій. Списки подано у додатках до дисертації.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат та наукові статті, у яких викладено основні положення та висновки дисертації, винесені на захист, виконані автором самостійно й належать дисертанту одноосібно.

Апробація роботи. Наукове дослідження здійснювалося протягом 1995–2005 рр. Основні положення дослідження апробовані на:

· міжнародних наукових конференціях: “Інформаційна діяльність наукової бібліотеки” (Київ, НБУВ, жовтень 1998 р.), “Бібліотечно-інформаційні ресурси: формування і розвиток” (Київ, НБУВ, жовтень1999 р.), “Бібліотеки – центри науково-інформаційних ресурсів ХХІ століття” (Київ, НБУВ, жовтень 2000 р.), “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, НБУВ, жовтень 2002 р.), “Історичні колекції у книгозбірнях: проблеми збереження, вивчення і реконструкції” (Одеса, Бібліотека ОНУ ім. І. І. Мечникова, вересень 2003 р.), “Бібліотеки та інформаційні центри в системі наукового су-проводу суспільних реформ” (Київ, НБУВ, жовтень 2004 р.);

· на міжнародних науково-практичних конференціях: “Українознавство в розбудові національної освіти України ХХІ століття: проблеми та напрями розвитку” (Київ, НДІУ, жовтень 2002 р.), “Українознавство в розбудові громадянського суспільства в Україні” (Київ, НДІУ, жовтень 2003 р.), “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (Київ, НДІУ, жовтень 2004 р.);

· на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції :“Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, ЛНБ ім В. Стефаника, жовтень 2003 р.);

· на 11-ій щорічній науковій конференції: “Україна – людина, суспільство, природа” (Київ, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, січень 2005 р.);

· під час стажування у Франції (1995 р.): доповіді у Національній бібліотеці Франції (далі НБФ) та публікація у французькому часописі “Bulletin des bibliothиques de France. BBF” (1996 р.);

· викладені у наукових статтях, надрукованих на сторінках фахової вітчизняної періодики зокрема таких як “Бібліотечний вісник”, “Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського”, “Вісник Книжкової палати”, “Українознавство”, “Збірник наукових праць Науково-дослідного Інституту українознавства”;

· введені до наукового обігу у численних зведених каталогах зарубіжної періодики, включаючи і франкомовну періодику, у каталозі виставки французької літератури (1995 р.), у методичних розробках про комлектування фондів Бібліотеки зарубіжною літературою (опубліковані в співавторстві).

Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також чотирьох додатків: Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також чотирьох додатків:

Додаток А. Праці українознавців української діаспори. Додаток А. Праці українознавців української діаспори.

Додаток Б. Список друкованих джерел франкомовної україніки (книги) кінця XVII – поч. XX ст. та шифри їх зберігання. Додаток Б. Список друкованих джерел франкомовної україніки (книги) кінця XVII – поч. XX ст. та шифри їх зберігання.

Додаток В. Список статей українських учених, письменників, публіцистів на сторінках франкомовної періодики (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). Додаток В. Список статей українських учених, письменників, публіцистів на сторінках франкомовної періодики (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.).

Додаток Г. Список статей журналу “Revue des deux mondes” за 1841–1913 рр. до питань українознавства – в цілому на 82 сторінках.Додаток Г. Список статей журналу Revuedesdeuxmondes за 1841–1913 рр. до питань українознавства – в цілому на 82 сторінках.

Обсяг дисертації 173 сторінки. Список використаної літератури та архівних рукописних і друкованих джерел складає 881 найменування.Обсяг дисертації 173 сторінки. Список використаної літератури та архівних рукописних і друкованих джерел складає 881 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначається ступінь її вивченості, формулюються мета і завдання дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи. Показана апробація отриманих результатів.

Перший розділ – “Історіографія та джерельна база дослідження. Поняття франкомовної україніки” розглядає історіографічні аспекти теоретичного оформлення бібліографічних понять “україніка”, “український бібліографічний репертуар” та принципів включення до цього реперетуару іншомовних видань. Показано, що методологічні проблеми виділення цих видань до національного бібліографічного репертуару почали обговорюватися бібліографами та бібліотекознавцями лише в 90-х роках XX ст. Книги та періодика, що мовою, змістом, територією та авторством пов’язані з Україною, отримали назву “україніка”. Аналогічні видання, які вийшли за кордонами сучасної материкової України, дістали назву “зарубіжна україніка” або “екстеріорика”. За різними розділами соціогуманітарних дисциплін, в яких йдеться про Україну, українську націю й етнос закріпилася назва “українознавство”, “українознавчі студії”. В цих визнаних аспектах ми виокремлюємо поняття “франкомовної україніки” як кола видань французькою мовою, що вийшли друком у різних країнах і присвячені українській нації і етносу та історичному розвитку України як держави, зокрема її науки, культури, освіти, економіки, політики тощо. Іншомовні видання, в даному разі франкомовні, є органічною часткою бібліографічного репертуару та національної бібліографії України, передусім за ознакою змісту, тобто ті, які за змістом стосуються українського етносу та України, хоча можуть бути написані іншою мовою, на іншій території та неукраїнцями за походженням. Відомо, що між Україною та Францією здавна існували тісні економічні, культурні та наукові контакти, а численні праці французів часто були джерелом інформації про Україну та українців для всієї Європи (Г. Л. де Боплан, П. Шевальє, Вольтер, Ж.-Б. Шерер, Н. Г. Леклер, А. Рамбо). Праці західноєвропейських авторів про українців та Україну були відомі в Україні й використовувалися вітчизняними істориками та літераторами. Ними користувалися у XVIII ст. автори козацьких літописів та літописних компіляцій, зокрема, П. Симоновський, С. Лукомський, С. Величко і Г. Грабянка. Наприкінці ХІХ ст. більш ґрунтовні праці на цю тему належать Г. Милорадовичу, І. Левицькому, В. Антоновичу. До західноєвропейських джерел історії України зверталися українські історики XIX ст. Д. Яворницький, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич, М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, В. Іконников.

У перші десятиліття ХХ ст. починається більш активне вивчення архівів, фондів бібліотек, в тому числі фондів зарубіжної україніки, серед їх дослідників: М. Грушевський, Д. Багалій, Д. Дорошенко, П. Клепатський. Значна увага вивченню зарубіжних українознавчих видань іноземними мовами була приділена вченими, що працювали на базі створених ВБУ та ВУАН (В. Кордтом, І. Кревецьким, П. Стебницьким, Л. Биковським). З’являються спроби книгознавців-істориків М. Петрова, І. Савенка, Н. Ернста, О. Оглобліна дослідити історію книгозбірень. У XX ст. свій внесок у розробку книгознавчих та бібліографознавчих аспектів вивчення зарубіжної україніки внесли Б. Барвінський, М. Кордуба, С. Томашівський, І. Крип’якевич, О. Лазаревський, П. Єфименко, І. Калинович, Б. Грінченко, Ф. Савченко, І. Борщак, Є. Пеленський, А. Григорович, В. Січинський, А. Жуковський, В. Косик, Ж. Шевченко (див. Дод. А).

Однак, ці праці комплексно ФУ як об’єкт дослідження не розглядали.

У другій половині ХХ ст. починають вивчатися ретроспективні бази даних національних бібліографій у різних країнах. Проблемам обліку та вивченню екстеріорики (видань, що містять інформацію про країну, але вийшли за її межами) приділяють увагу – Л. Риллова, І. Христова, М. Бодіке, Б. Семеновкер, В. Харламов та ін. У російському книгознавстві починають ставитися проблеми вивчення старих фондів бібліотек. У працях С. Луппова, В. Сомова, М. Копанєва, П. Хотєєва та ін. розробляється тема функціонування французької книги у книгозбірнях Росії.

Бурхливий розвиток інтересу до питань екстеріорики та зарубіжної украї-ніки починається в 90-х роках. Був відкритий доступ до доробку вчених української діаспори, почалося об’єктивне висвітлення історії українського народу. Пріоритетне значення отримали питання створення національної бібліографії та Українського бібліографічного репертуару. Проблеми вивчення бібліогра-фічної україніки, в тому числі зарубіжної україніки, активно обговорюється вітчизняними науковцями на сторінках преси та наукових видань (Я. Ісаєвич, Я. Дашкевич, М. Сенченко, П. Сохань, О. Онищенко, Л. Дубровіна, Г. Боряк, В. Омельчук, Г. Дідківська, Б. Грановський, О. Супронюк А. Корнієнко, В. Патока). У ці роки в НБУВ була розроблена концепція Національної бібліо-графії України (В. Омельчук), почала реалізовуватися програма “Архівна та рукописна україніка” (Л. Дубровіна, К. Новохатський, В. Ульяновський). Під егідою Державного комітету України з питань науки та технологій при Кабінеті Міністрів України виконуються проекти програм “Книжкова та архівна спадщина України”, “Історія України в зарубіжних джерелах XIX – поч. XX ст.” (7.1.1.001–93).

За останнє десятиліття з’явився ряд праць з проблем вивчення походження та аналізу історико-культурних фондів НБУВ. Їх автори Л. Дубровіна, О. Онищенко, Є. Колесник, А. Бровкін, І. Шовкопляс П. Сотниченко, М. Воробей, Л. Муха, Г. Ковальчук, І. Сергеєва, Н. Малолєтова, М. Стельмашева. Захищено ряд дисертацій, присвячених реконструкції, вивченню складу та змісту бібліотечних зібрань та історичних колекцій (Є. Рукавіцина, Є. Біленький, С. Булатова, Л. Дениско, І. Римарович, Т. Мяскова, Л. Лисенко).

Досвід книгознавців та бібліографознавців, напрацьований в 90-х роках щодо теорії та практики опрацювання україніки, методичні питання виявлення, реконструкції та вивчення походження колекцій, класифікації видань використано нами при роботі з масивом франкомовних видань. Робіт, які б висвітлювали походження, склад, зміст франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. та здійснювали б її історико-книгознавчу реконструкцію, в Україні не існує. Наразі вона є значною за обсягом. Водночас вона є органічною часткою історії книжкової культури, науки, освіти в Україні, а також репрезентує Україну у франкомовному світі. До складу фонду входить багато рідкісних і цінних видань, що стосуються духовної спадщини Франції. Наявність такої літератури в фондах потребує й опрацювання методики бібліографічного представлення у системі науково-довідкового апарату бібліотеки і роботи з її науковим використанням й книгознавчим дослідженням, оскільки французька книга XVII–XIX ст. зіграла провідну роль у розвитку культури, освіти, науки всієї Європи.

Джерельною базою дослідження є як самі франкомовні видання (перелік поданий нами у додатках), так і архівні джерела, що дозволили встановити коло власників колекцій, зв’язок з франкомовною українікою, передусім, особові архівні фонди Інституту рукопису: В. Б. Антоновича, Ю. А. Яворського, К. Г. Воблого, М. Х. Бунге, І. В. Лучицького, Г. П. Житецького, В. М. Доманицького, А. О. Степовича, В. П. Науменка, а також документи фондів “Україн-ська Академія наук”, “Літературні матеріали”. Крім того, походження колекцій та рукописів вивчалося за документами Архіву НБУВ, де аналізувалися матеріали, що стосувалися надходження різних колекцій до Бібліотеки НБУВ тощо.

У другому розділі – “Франкомовні друковані джерела вивчення історії України у бібліотечних колекціях України: склад, зміст, види, основні принципи аналізу” були проаналізовані бібліографічні джерела. На основі виявлення та перегляду видань західноєвропейської україніки, вивчення джерел вітчизняних науковців (Д. Наливайко) та дослідників української діаспори (І. Борщак, В. Січинський, А. Жуковський, В. Косик, Ж. Шевченко та ін.) був складений попередній список франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. та зазначено шифри їх зберігання. Відповідно до концепції національної бібліографії, прийнятої в НБУВ, та сучасної концепції україніки, висвітленої у програмі “Архівна та рукописна україніка”, джерела до нього відбиралися за мовною, територіальною ознаками: документи французькою мовою, пов’язані з українознавчими студіями, опубліковані в європейських країнах, головним чином у Франції, включно з документами, виданими на теренах України і Росії. За авторською ознакою – твори друку про Україну, авторами яких є зарубіжні автори, а також твори авторів-українців французькою мовою (без огляду на зміст), включно з перекладами французькою мовою. Взято до уваги також франкомовні праці українців, які не працювали безпосередньо у галузі української науки і культури, але зробили значний внесок у світову культуру. При складанні списку були залучені дані ЛНБ ім. В. Стефаника та реєстри книг з іменних колекцій Наукової бібліотеки ОНУ ім. І. І. Мечникова.

За підготовленим попереднім списком авторів та назв друкованих джерел франкомовної україніки була перевірена їх наявність у головному книгосховищі НБУВ за генеральним алфавітним каталогом та у відділах спеціалізованого зберігання літератури. Виявлена франкомовна україніка кінця XVII – поч. XX ст. як в головному книгосховищі, так і у спеціалізованих відділах, передусім, у відділах стародруків та рідкісних видань, бібліотечних зібрань та історичних колекцій, зарубіжної україніки НБУВ. (див. Дод. Б). На основі даного списку франкомовної україніки в Секторі організації фонду іноземної літератури Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій був здійснений перегляд франкомовного фонду de visu (62 680 примірників, з них книги – 33473 прим., періодика – 29207 прим.). У результаті перегляду було відібрано 300 книжкових видань та 145 статей з періодичних та продовжуваних видань українознавчої тематики.

Ці видання були опрацьовані в бібліографічному, історико-книгознавчому аспектах. Їх можна поділити на дві категорії: 1. Повністю присвячені історії України та українського народу, яких досить незначна кількість: Г. Л. де Боплан, П. Шевальє, Ш.-Л. Лезюр, П. Меріме тощо. 2. Видання (“росіка”), де лише окремі розділи, абзаци чи сторінки присвячені висвітленню політичного й культурного життя України у складі Литви, Польщі, Росії.

Основними складовими франкомовної україніки стали друковані книжкові (наукова, художня; довідково-бібліографічна література) та журнальні (періодичні та продовжувані) видання кінця ХVII – поч. ХХ ст. (до 1917 р.). За тематикою відібрані книжкові видання були поділені на такі розділи: І. Історія України часів Київської Русі. ІІ. Загальна історія України (Малоросії) та історія запорозьких козаків: Г. Л. де Боплан, П. Шевальє, Ш.-Л. Лезюр, Ж.-Б. Шерер, Х.-Й. де Манштейн, Вольтер, П.-Ш. Левек, Ж.-А. Шніцтлер, К. Рульєр, Ф.-П. Сегюр, А. Рамбо, П. Меріме. ІІІ. Російсько-турецькі війни: Л.-Ф. Г. де Керальо, барон де Базанкур, К. Руссе, А. В. Кінглак., Б. де Мантон, маркіз де Сільва. IV. Історія Криму, Новоросії. Подорожі: В. Кокс, Е. Кравен, Г. де Кастельно, Ж. де Сталь, О. Журдьє, Е. Марбо, В. Тіссо, Ж. де Бей. V. Література, слов’янознавство: А. Міцкевич, К. Кур’єр, Л. Леже, Е. М. де Вогює, В. Гюго. VI. Наука, освіта. VII. Релігія.

Відібрані пам’ятки франкомовної україніки яскраво засвідчують багато-гранну творчу діяльність саме українських учених, письменників, публіцистів та їх вагомий внесок як у національну, так і світову культуру: рукописи Данила, руського ігумена, співвітчизника Нестора; видання Інокентія, харківського архієпископа; праці графа І. Потоцького; барона С. де Шодуара,; письменниці Марка Вовчка, художниці й письменниці М. Башкирцевої, етнографа, археолога В. Ястребова, відомих істориків І. Лучицького, М. Ковалевського, правника, публіциста М. Лозинського тощо.

Опрацьовано 1,5 тис. прим. довідково-бібліографічних видань ХІХ – поч. ХХ ст. З них були відібрані довідники, які містять інформацію про Україну: “Encyclopйdie, ou dictionnaire raisonnй des sciences, des arts et des mйtiers”; “Encyclopйdie des gens du monde, rйportoire universel des sciences, des lettres et des arts” тощо.

Методично опрацювання починалося з виявлення літератури за ключовими словами атрибутивного характеру: Ukraine, Ucraine, Oukraine, la Petite-Russie, Oukraїne (Україна, Мала Русь); Ukrainiens, Oukrainiens, Rus, Russes, Petits-Russiens, Malorousses, Ruthиnes, Roussnaks (українці); Kosaques Zaporoghes, Zaporigiens (Запорозькі козаки); Ivan, Jean Mazeppa (І., Ж. Мазепа); Chmielnicki, Khmielnitzki Bohdan, Bogdan, Thйophile (Б. Хмельницький); Chevtchenko Tarass (Т. Шевченко); Kief, Kiow, Kiovie,Kiev, Kijow, (Київ) тощо.

У довідниках велику увагу приділено найвідомішим на той час постатям Київської Русі та України – А. Ярославні, Б. Хмельницькому, І. Мазепі, Т. Шевченку тощо. Авторами статей про Україну були відомі вчені, письменники, а саме: німецький історик Й.-Г. Шнітцлер, польський письменник М. Чайков-ський, український вчений Х. Вовк та ін.

На сторінках багатьох французьких журналів та газет висвітлювались різні аспекти українознавства у XVII – поч. ХХ ст.:“Gazette de France”, “Paris Gazette”, “Mercure historique et politique”, “Revue indйpendante”; “Revue du Nord”, “Journal des savants”та ін. Фонд франкомовної періодики, який зберігається у Секторі організації фонду іноземної літератури Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій, становить 29207 прим., понад 1000 назв. Досить тривалий час цей великий масив франкомовної періодики, як і книги, зберігався в ОРФ і був, по суті, закритий для дослідників. При детальному перегляді “de visu” цього фонду було виявлено і відібрано сімнадцять назв періодичних видань (наукові, політичні, художні), які містять матеріали про Україну. У бібліографічному, історичному, книгознавчому аспектах були опрацьовані такі періодичні видання: “Les annales des nationalitйs”*; “Annuaire des traditions populaires”*; “L’Anthropologie”*; Archives des missions scientifiques et littйraires”*; “Revue des deux mondes”* та ін.

За формою викладу вміщену інформацію у часописах можна поділити на 3 групи: 1) науково-інформаційна, 2) аналітична, 3) художня. З метою визначення історичної, наукової та інформаційної цінності фонду франкомовної періодики була здійснена оцінка структури часописів, змісту вміщеної інформації, авторського складу. При бібліографічному опрацюванні франкомовної періодики була звернена увага на вторинну інформацію – рецензії, передруки з інших європейських часописів, пристатейні списки тощо. Аналізу підлягали спе-ціальні рубрики типу – критичні огляди, резюме, аналізи, хроніка, бібліографія, некрологи, рецензії.

Виявлені публікації, в першу чергу, українських авторів: учених, письменників, публіцистів, як Х. Вовк, Марко Вовчок, М. Грушевський, О. Косач, Я. Федорчук, М. Вороний, С. Єфремов, М. Костомаров, Д. Дорошенко, М. Драгоманов (див. Дод. В. Список статей українських учених, письменників, публіцистів на сторінках франкомовної періодики (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). а також французьких літературознавців, мовознавців – славістів, істориків, по-літологів, промисловців: Л. Леже, А. Рамбо, Е. Дюран-Гревіль, П. Меріме, А. Леруа-Больє, Е.-М. де Вогює, Г. Планш, Д. Марі, К. Кур’єр, барон де Бей тощо. Виявлені публікації, в першу чергу, українських авторів: учених, письменників, публіцистів, як Х. Вовк, Марко Вовчок, М. Грушевський, О. Косач, Я. Федорчук, М. Вороний, С. Єфремов, М. Костомаров, Д. Дорошенко, М. Драгоманов (див. Дод. В. Список статей українських учених, письменників, публіцистів на сторінках франкомовної періодики (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). а також французьких літературознавців, мовознавців – славістів, істориків, по-літологів, промисловців: Л. Леже, А. Рамбо, Е. Дюран-Гревіль, П. Меріме, А. Леруа-Больє, Е.-М. де Вогює, Г. Планш, Д. Марі, К. Кур’єр, барон де Бей тощо.

Особлива увага у дослідженні була звернута на матеріали часопису “Revue des deux mondes” (RDM). Впродовж ХІХ ст. Україна була представлена на його сторінках відомими критиками, мовознавцями-славістами, письменниками, істориками, політиками: Ш. де Мазад, А. Леже, В. де Марс, А. Леруа-Больє, А. Рамбо, Е. О. Дюран, П. Меріме, М. Де Вогює, Г. Планш та ін. Статті “RDM” згруповані за такими рубриками: І. Україна у контексті французько-польських та французько-російських відносин: Ш. де Мазад, Л. Бюлоз, Е. де Лейвлі, В. де Марс, А. Леруа-Больє, Ж. Клачко. ІІ. Літературна та мистецька Україна: Л. де Захер-Мазох, М. Порадовська, А. Рамбо, Е. О. Дюран, П. Меріме, Г. Планш, О. Філон, Е. Дюлор’є, Ш. Луандр; ІІІ. Подорожі: Ж. Арагон, С.-Р. Тайландьє, Г. Блерзі, Е. Дежарден (див. Дод. Г. Список статей журналу “Revue des deux mondes” за 1841–1913 рр. з історії та культури України).

Загальний аналіз франкомовної україніки свідчить про її велику цінність. Порівняльний аналіз фондів НБУВ з фондами Одеської та Львівської бібліотек показав, що найповнішим є фонд НБУВ. У ній виявлені книжки не зафіксовані в каталогах, в тому числі у каталозі „Catalogue de la section des Russica ou йcrits sur la Russie en langues йtrangиres: en 2 t. – St.-Pйtersbourg.: Impr. de l’Acad. Imp. des sciences, 1873”, а також не згадуються в працях дослідників та бібліографів західноєвропейської україніки і, таким чином, вперше залучаються до наукового обігу.

У третьому розділі – “Реконструкція історико-культурного франкомовного фонду” розглянуто надходження та зв’язок франкомовної україніки кінця XVII – поч. XX ст. з історичними колекціями та приватними бібліотеками українських учених та громадських діячів, які збирали франкомовну україніку, як такими, що збереглися цілісно, так і тими, що були розпорошені по різних фондах.

Збереглася група бібліотек, що залишилася в історично сформованому вигляді (зібрання М. Костомарова, О. Лазаревського, М. Бунге, І. Сікорського). Збереглися також бібліотеки, що цілісно надходили в 60-70-х роках XX ст. і були збережені на правах меморіальних зібрань, як, наприклад, таких вчених як С. Маслов, П. Попов та інших. Частиною їх є українознавча література, в тому числі франкомовна україніка (див. Дод. Б). Склад та зміст цих книго-збірень визначався родом діяльності власників, колом їх інтелектуальних і фахових зацікавлень.

Однак, в іншому стані знаходяться бібліотеки окремих діячів, що надійшли цілісно, але до сьогодні не збереглися як окремі меморіальні зібрання, що визначало складність реконструкції. Для цього треба було встановити історію надходження та причини розпорошення бібліотек, їх мізцезберігання та сучасний стан.

Історія комплектування наукових бібліотек в ХХ ст. має специфіку, яка була тісно пов’язана з політичними та економічними реаліями радянської держави, коли значна кількість зібрань, що потрапляли до фондів, не залишилися в первинному цілісному вигляді, а були розосереджені по різних фондах бібліотек за принципом профілю комплектування або систематизації та бібліотечної класифікації. Бібліотеки та зібрання надходили різними шляхами: серед них дари, купівлі, націоналізація і конфіскація книжок репресованих діячів у 20-30-х роках, у тому числі й бібліотеки реорганізованих відділів Всеукраїнської академії наук у 1933–1934 рр.

У перше десятиліття після створення НБУВ, наприклад, значна кількість університетської професури та співробітників ВУАН передали свої зібрання до Всенародної бібліотеки України добровільно. Одночасно до бібліотеки потрапляли книгозбірні представників дворянства або інституцій дореволюційного часу, які були націоналізовані радянською владою, чи кинуті напризволяще, як зокрема, графів Бобринських, Строганових, Милорадовичів, князів Горчакових. Як правило, такі бібліотеки були законсервовані й не опрацьовувалися десятки років, крім того, впродовж значного часу у бібліотеках не було фахівців у галузі мов, коштів або умов для опрацювання значних за обсягом ретроспективних фондів іноземної літератури.

У 20–30-х роках багато зібрань потрапило до НБУВ внаслідок репресій, і вони зберігалися на засадах обмеженого доступу й частково потрапляли до спецфондів. Отже, органічні за походженням зібрання були зруйновані і перемішані, а частково – законсервовані. Існує велика кількість розпорошених колекцій, книги з яких зберігаються в різних підрозділах НБУВ, а також масив літератури, що зараз знаходиться в стадії упорядкування. З огляду на те, що ці колекційні бібліотечні фонди є пам’яттю української науки та культури, питання їх реконструкції й вивчення – одне з завдань історико-книгознавчих досліджень.

Тому одним з завдань даної дисертаційної роботи було виявлення франкомовної україніки та вивчення її побутування. Евристична частина роботи складалася з опрацювання науково-довідкових видань, книгознавчих та архівних джерел: 1) часткової реконструкції розпорошених бібліотек, що була здійснена на основі архівних документів, які зберігаються в архіві НБУВ; 2) на основі вивчення рукописних реєстрів і каталогів книг, що зберігаються в ІР НБУВ (як, наприклад, бібліотека В. Антоновича); 3) за даними довідково-бібліографічної літератури другої половини ХІХ–ХХ ст. Життя та наукова діяльність в плані зв’язку із франкомовною українікою фондовласників книгозбірень базувалася на опублікованих працях та даних періодики, дослідженні архівних матеріалів (службових документів, спогадів, щоденників, листів), що зберігаються в їх особових фондах в ІР НБУВ.

Суцільний перегляд основних та спеціалізованих фондів дозволив встановити зміст великих приватних книгозбірень українських учених: В. Антоновича, українського історика, археографа, видатного громадського діяча; Х. Вовка, відомого антрополога, етнографа, археолога, помітної постаті в європейській науці; І. Лучицького, історика, члена Міжнародного інституту соціології (Франція), чия наукова та громадська діяльність великою мірою була пов’язана з Францією.

Реконструція походження книжок та складу розпорошених колекцій і зібрань з франкомовною українікою проводилася також на базі фондів Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ. Там було виявлено 35 видань франкомовної україніки з рукописними провенієнціями, екслібрисами, штампами таких учених та громадських діячів: Д. Дорошенка, В. Ляскоронського, В. Науменка, В. Іконникова, А. Степовича, О. Попільницького, Л. Ідзіковського, а також графів Бобринських, Строганових, Милорадовичів, князів Горчакових.

Особлива увага була приділена дослідженню провенієнцій (екслібрисів, дарчих записів, поміток на полях, записів на форзацах). Виявлені провенієнції дозволили встановити походження книжок та ввести в науковий обіг цінні відомості до історії побутування франкомовної україніки з цих колекцій та україно-французьких контактів. Значний інтерес становлять прізвища авторів дарчих записів, як учасників історико-культурного процесу. Наукову цінність мають тексти дарчих записів.

У