ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КОВАЛЕНКО СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 374.7(410.1)

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В АНГЛІЇ

(ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЖИТОМИР – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Огієнко Олена Іванівна,

Сумський державний педагогічний

університет імені А.С. Макаренка,

доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Іванченко Анатолій Васильович,

Житомирська філія Відкритого

Міжнародного університету

розвитку людини Україна”,

завідувач кафедри соціальної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент

Локшина Олена Ігорівна,

Інститут педагогіки АПН України, м. Київ,

старший науковий співробітник

лабораторії порівняльної педагогіки.

Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, відділ порівняльної

професійної педагогіки і психології, м. Київ.

Захист відбудеться 17 травня 2005 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий “16” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження зумовлена новими вимогами до освіти в контексті інтенсивних соціально-економічних трансформацій та демократизації українського суспільства. Зростаючий розрив між кваліфікацією людини та потребами ринку актуалізує питання про надання кожному громадянину можливостей неперервного поновлення знань та вмінь. Тому природно, що одна з провідних ролей в оновленій системі суспільних відносин відводиться освіті дорослих, яка виступає своєрідним індикатором рівня розвитку економічного, технічного, наукового, культурного, морального потенціалу країни.

На сьогоднішній день освіта дорослої людини є нагальною необхідністю, що покликана не тільки гарантувати професійну зайнятість, а й забезпечити всебічний розвиток та самовдосконалення особистості. Згідно з матеріалами V Міжнародної конференції з освіти дорослих (м. Гамбург, 1997 р.), саме освіта дорослих була визнана ключем до XXI століття та одним з унікальних засобів стабільного розвитку суспільства.

Процес реформування системи освіти дорослих в Україні ґрунтується на Законі “Про освіту” (1991 р.), “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.), “Про вищу освіту” (2002 р.), “Концепції розвитку дистанційної освіти” (2000 р.), “Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті” (2002 р.), де передбачено поступові кроки щодо оновлення структури та змісту різних елементів системи освіти дорослих.

Важливою умовою ефективної реалізації основних положень зазначених законів є не тільки використання усього кращого з вітчизняної педагогічної спадщини, а й, з огляду на наявний процес інтеграції України до світового освітнього середовища, наукове дослідження та впровадження зарубіжного досвіду, орієнтованого на розбудову демократичної системи освіти дорослих. У даному контексті, без сумніву, буде корисним вивчення англійського досвіду створення та втілення в життя концепції освіти дорослих. Адже історично це соціальне явище виникло саме в Англії, де сьогодні активно впроваджується освітня політика, спрямована на дорослу людину.

Предметом аналізу науковців виступав широкий спектр теоретичних та практичних проблем стосовно розвитку освіти в Англії. Загальні питання навчання та виховання, тенденції розвитку англійської системи шкільної освіти вивчали російські та українські дослідники Г.А. Алексевич, В.С. Аранський, А.А. Барбарига, Н.М. Воскресенська, І.М. Курдюмова, В.П. Лапчинська, А.А. Сбруєва, Л.Б. Шулиндіна. Питання професійної освіти та підготовки в Британії проаналізовано у працях А.А. Барбариги, Л. Гарнер, Т.Л. Кремнєвої, О.І. Локшиної, Г. Мухаметренової, Н.Г. Ничкало, Б.Л. Омельяненко, О.П. Пічкар.

Особлива увага вітчизняних дослідників зосереджена на системі підготовки професійних педагогічних кадрів та післядипломній педагогічній освіті в Англії. Ґрунтовний аналіз надбань англійської педагогіки у цьому напрямку подано у роботах С.Ю. Алферова, Г.А. Андреєвої, В.Б. Гаргай, М.Б. Євтуха, Є.В. Ісаєвої, Ю.В. Кіщенко, О.Ю. Леонтьєвої, Л.П. Пуховської, А.В.Парінова, Д.Р. Сабірової, С.І. Синенко, О.В. Сухомлинської, В.А. Рижова, Н.П. Яцишин. Вивчення стану системи вищої освіти у Великій Британії стало предметом наукових досліджень О.В. Глузмана, О.М. Карпенка, К.В. Корсака, Л.І. Котоміної, І.Б. Марцинковського, Н.Д. Нікандрова, Л.П. Рябова, Л.А. Торяник, Н.В. Федорової, К.А. Цейкович, В.М. Шейко.

Ретроспективний огляд розвитку різних форм освіти дорослих в Англії подано у науково-педагогічних та історичних дослідженнях Д.О. Антонової, К.М. Андерсона, А.Г. Готалова-Готліба, Л.Є. Кертмана, П.Г. Міжуєва, К.І. Салімової, Л.В. Сундукової, Р.Р. Тантлевської, Л.А. Федєєвої.

Однак цілісне педагогічне дослідження, яке б ґрунтувалося на аналізі теорії і практики освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ ст., не проводилося. З огляду на відсутність спеціальних досліджень, присвячених вивченню англійського досвіду розвитку освіти дорослих, та актуальність проблеми для України в нових соціально-політичних та економічних умовах, темою дисертаційного дослідження вибрано таку: “Тенденції розвитку освіти дорослих в Англії (остання чверть ХХ – початок ХХІ ст.)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (протокол № 5 від 23. 12. 2002 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 25 березня 2003 року).

Об’єктом дослідження є система освіти дорослих в Англії.

Предмет дослідження – провідні тенденції розвитку системи освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття.

Мета дослідження полягає в тому, щоб здійснити цілісний науковий аналіз розвитку освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття; виявити генезу, структуру, провідні тенденції, динаміку реформування англійської системи освіти дорослих у досліджуваний період.

Концепція дослідження. В основу дослідження покладено системний підхід до аналізу провідних тенденцій розвитку освіти дорослих в Англії, побудований на засадах теорії систем. У рамках зазначеного підходу система освіти дорослих розглядалася як нелінійна, складна, адаптивна, що функціонує в умовах турбулентного, суперечливого, невблаганного, непевного, непередбачуваного” (за М. Фулланом) контексту. Як визначальний чинник впливу контексту на розвиток та функціонування системи освіти дорослих в Англії ми розглядаємо соціально-економічні та науково-технічні перетворення, що призвели до необхідності її структурної та змістової модернізації в останню чверть ХХ – на початку ХХІ ст.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні вирішуються такі завдання:

1. Визначити та охарактеризувати основні етапи становлення та розвитку освіти дорослих в Англії.

2. Дослідити еволюцію концепції освіти дорослих на основі аналізу науково-педагогічного доробку провідних англійських теоретиків освіти.

3. Розкрити особливості становлення освіти дорослих як об’єкта державного регулювання.

4. Проаналізувати зміст та пріоритетні напрямки модернізації основних ланок англійської системи освіти дорослих в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття.

5. Окреслити можливості та сформулювати рекомендації щодо врахування англійського досвіду в практиці реформування освіти дорослих в Україні.

Хронологічні рамки дослідження становлять останню чверть ХХ – початок ХХІ століття, що зумовлено часом проведення радикальних освітніх реформ, орієнтованих на застосування в освіті дорослих ринкових відносин, поєднаних з принципами соціальної справедливості та рівності освітніх можливостей.

Для логічного обґрунтування стану і перспектив розвитку освіти дорослих в Англії в дисертації проведено ретроспекцію починаючи з VІ століття.

Методологічною основою дослідження є загальнонаукові положення теорії пізнання про взаємозв’язки та взаємозумовленість явищ об’єктивної дійсності, про єдність теорії та практики, загального і особливого; ідея різнобічного формування розвиненої особистості, професійної мобільності та конкурентоспроможності фахівців, гуманізації освіти; логіко-гносеологічний та структурно-змістовий підходи до аналізу освітніх явищ.

Теоретичну основу дослідження становлять положення:

- порівняльної педагогіки (Н.В. Абашкіна, Є.І. Бражник, В.Л. Вульфсон, О.Н.Джуринський, Г.Б. Корнетов, Т.С. Кошманова, О.П. Ліферов, З.О. Малькова, В.Я. Пилиповський, Л.П. Пуховська, О.В. Сухомлинська);

- освіти дорослих (С.Г. Вершловський, А.П. Владіславлєв, Л.П. Вовк, С.І. Змєєв, М.Т. Громкова, А.В. Даринський, Ю.Н. Кулюткін, Г.В. Лєсохіна, В.Г. Онушкін, В.І. Подобед, К.К. Рамішвілі, Г.С. Сухобська);

- філософії освіти (В.П. Андрущенко, Б.С. Гершунський, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.С. Лутай та ін.)

- неперервної професійної освіти (С.Я. Батишев, Н.М. Дем’яненко, В.С. Ледньов, В.А. Єрмоленко, І.Л. Лікарчук, В.І. Луговий, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва);

- вищої освіти (А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, О.В. Глузман, В.А. Козаков, ін.);

- дистанційного навчання (А.А. Андреєв, Т. Барський, В.Ю. Биков, В.М. Глушков, М.З Глузман, Р.С. Гуревич, Ю.І. Машбиць, Г. Кедрович, Є.С. Полат, П.В. Стефаненко, А.О. Стогній, М.І. Шкіль та ін.).

У дисертації використано загальнонаукові та історичні методи дослідження, що забезпечують розв’язання поставлених завдань та досягнення мети.

Загальнонаукові: аналіз (ретроспективний, порівняльний, статистичний) і синтез, абстрагування і конкретизація, класифікація і систематизація даних, узагальнення, інтерв’ювання, аналіз педагогічної літератури і документальних матеріалів. Методи теоретичного дослідження дозволили здійснити науковий аналіз різних літературних джерел з вибраної проблеми, глибше проаналізувати структуру системи освіти дорослих в Англії, розглянути її функціонування, виникнення та розвиток різних типів навчальних закладів, орієнтованих на дорослий контингент споживачів освітніх послуг. Одним із провідних у дослідженні був метод аналізу документів і положень Департаменту освіти Англії та Уельсу, що дозволило здійснити аналіз фактологічного матеріалу щодо сутності державної політики у галузі освіти дорослих.

Історичні: історико-структурний (поділ досліджуваних феноменів минулого на складові), конструктивно-генетичний (спостереження за зміною феномена у просторі та часі, становлення його науково обґрунтованої періодизації), історико-компаративістський (визначення прогресу і регресу різних явищ минулого).

Джерельна база дослідження містить: британські офіційні документи; довідкову літературу навчальних закладів; аналітичні матеріали та електронні банки даних міжнародних організацій; інформацію та матеріали нашого ділового листування з Національним інститутом продовженої освіти дорослих (NIACE), Асоціацією робітничої освіти (WEA), Агенцією з питань навчання та розвитку професійних вмінь (LSDA); матеріали англійської педагогічної періодичної преси; наукові дослідження англійських вчених з проблеми, що розглядається; наукові праці відомих українських та російських дослідників з окремих питань освіти дорослих в Англії; матеріали наукових конференцій, присвячені проблемам розвитку неперервної освіти та освіти дорослих.

У сукупності зазначені джерела та інші науково-педагогічні праці, що наводяться у списку використаної літератури, дають цілісне уявлення про теорію та практику освіти дорослих в Англії та дозволяють вирішити поставлені в дисертаційному дослідженні завдання.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

- вперше в українській педагогічній науці здійснено комплексне дослідження розвитку освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття;

- конкретизовано особливості державного регулювання, структуру управління системою освіти дорослих в Англії, шляхи розробки та запровадження стандартів змісту базової та професійної освіти дорослих, кваліфікаційних мереж базової, професійної та вищої освіти;

- подальшого розвитку набула характеристика форм та методів освіти дорослих, аналіз основних моделей дистанційної освіти дорослих.

У науковий обіг української педагогічної науки введено значну кількість невідомих та маловідомих документів стосовно освіти дорослих в Англії.

Практичне значення роботи полягає у введенні її результатів до лекційного та семінарського курсу “Порівняльна педагогіка”, “Педагогіка вищої школи” та спецкурсу “Актуальні проблеми зарубіжної школи” в Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка, а також лекцій для слухачів Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Положення, результати і висновки дослідження можуть бути використані при проведенні наукових досліджень з історії педагогіки, порівняльної педагогіки, у процесі викладання педагогічних дисциплін як у системі підготовки майбутніх педагогів, так і в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, при розробці фахової навчально-методичної літератури, спецкурсів і навчальних програм, орієнтованих на студентів, магістрантів, аспірантів ВНЗ гуманітарного профілю, при створенні центрів освіти дорослих в Україні.

Особистий внесок автора полягає в узагальненні та систематизації наукових матеріалів з проблеми розвитку освіти дорослих в Англії останньої чверті ХХ – початку ХХІ століття шляхом виявлення провідних напрямків реформування та основних тенденцій розвитку англійської системи освіти дорослих. У друкованих матеріалах, написаних у співавторстві, автором досліджено еволюцію деяких форм просвіти дорослого населення Англії в епоху Середньовіччя, а також окреслено шляхи реалізації освітньої політики англійського уряду у сфері вищої освіти.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичними та методологічними позиціями автора з опорою на комплекс методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням роботи, на аналіз джерел англійської та вітчизняної науково-педагогічної літератури, матеріалів міжнародних організацій, а також апробацією теоретичних положень на наукових конференціях.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена і схвалена на засіданні кафедри педагогіки Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка. Основні положення дисертаційного дослідження викладалися у доповідях на Міжнародних міждисциплінарних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Ужгород, 2002 р., м. Ялта, 2003 р., м. Алушта, 2004 р.); “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2002 р., 2003 р.); “Міжнародне співробітництво в галузі освіти” (м. Ялта, 2003 р.); “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти у контексті європейської інтеграції” (м. Суми, 2004 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів” (м. Вінниця, 2002 р.); “Професіоналізм педагогічних кадрів: сучасні підходи, концепції, досвід” (м. Ніжин, 2002 р.); “Магістратура: теорія і практика” (м. Київ, 2004 р.); “Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій” (м. Суми, 2004 р.); на звітних конференціях професорсько-викладацького складу “Дні науки” Сумського державного педагогічного університету (м. Суми, 2001 р., 2002 р., 2003 р., 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 13 публікаціях, з них 7 статей (6 статей написано без співавторів) опубліковано в наукових фахових виданнях, 6 – тези конференцій. Загальний обсяг особистого внеску становить 2,8 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, проміжних і загальних висновків, списку використаних джерел (350 найменувань, з них 210 – іноземними мовами) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок. Робота містить 8 таблиць, 3 рисунки і 14 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність проблеми для розвитку системи освіти в Україні, розкрито ступінь її дослідженості; визначено об’єкт, предмет, мету роботи; сформульовано завдання, методологічну основу й методи дослідження; зазначено джерельну базу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; відображено вірогідність результатів дослідження та форми їх апробації.

У першому розділі – “Становлення та розвиток системи освіти дорослих в Англії” – проаналізовано історико-педагогічні аспекти розвитку різноманітних форм навчання дорослого населення Англії, висвітлено генезу поняття “освіта дорослих”, розглянуто особливості становлення досліджуваного феномена як об’єкта державного регулювання.

На основі розробленої авторської періодизації, яка базується на критеріях соціально-економічної зумовленості розвитку освіти дорослих, її масовості, появи якісно нових інституційних та позаінституційних форм, у дослідженні подано ретроспективний огляд головних етапів еволюції освіти дорослих (з VI ст.).

Перший етап (VІ – XV ст.) – період стихійного розвитку освіти дорослих, що визначився зародженням перших елементарних форм просвіти дорослого населення Англії. Зміст освіти мав обмежений релігійно-догматичний характер; основними методами навчання були проповідь, молитва та читання Біблії.

Другий етап (ХVІ ст. – перша половина ХVІІІ ст.) – просвітницький: в умовах соціального розмежування англійського суспільства поглибилася освітня стратифікація, за якої якісно нові форми (публічні лекції, наукові товариства) освіти дорослих стали доступними переважно для заможних людей; зміст масової народної освіти обмежувався читанням літератури релігійного спрямування.

Третій етап (кінець ХVІІІ ст. – друга половина ХІХ ст.) – період промислової революції: характеризувався появою та бурхливим розвитком мережі культурно-просвітницьких закладів, орієнтованих на підвищення освітнього рівня дорослого населення, які спочатку керувалися мотивами ліквідації елементарної неграмотності серед широких мас, але поступово ускладнювали навчальні програми за рахунок предметів прикладного циклу, що відповідало насамперед об’єктивним потребам виробництва.

Четвертий етап (кінець ХІХ ст. – 1917 р.) – становлення університетської освіти дорослих в Англії: поступове перетворення вищої освіти з елітної та замкнутої на відкриту і масову. Виникали нові інституційні форми (народні університети, університетські поселення, Асоціація робітничої освіти) просвіти дорослих, що мали на меті передусім загальнокультурний розвиток населення, а також подолання соціальної поляризації англійського суспільства засобами освіти.

П’ятий етап (1917 р. – початок ХХІ ст.) – державницький, що характеризується активною законодавчою підтримкою з боку уряду основних ініціатив, пов’язаних з освітою дорослих, у зв’язку з чим розширюється мережа навчальних закладів, орієнтованих на задоволення освітніх потреб дорослої людини, покращується система державного фінансування. З початку 1970-х років система освіти дорослих в Англії динамічно розвивається у контексті концепції неперервної освіти, де їй відводиться провідне місце у забезпеченні як економічного процвітання, так і самореалізації особистості.

У дослідженні проаналізовано погляди провідних англійських науковців (Р.Г. Тауней, Б. Йекслі, Г. Уільтшир, П. Джарвіс, К. Тітмус, А.Сток, К. Річмонд, Д.Легге, М. Тайт) на проблему концептуального обґрунтування поняття “освіта дорослих”. Це дозволило зробити висновок про те, що англійська концепція досліджуваного педагогічного феномена пройшла у своєму розвитку два основні періоди. У першому періоді (початок ХХ ст. – середина 1970-х рр.) освіта дорослих розглядається як непрофесійна, її зміст обмежується переважно соціально-гуманітарними програмами (народні університети, АРО), курсами базової грамотності (вечірні школи та інститути) або дозвіллєвими формами навчання (центри освіти дорослих, громадські коледжі). Запропонований “вузький” підхід дає можливість визначити мету, завдання та функції освіти дорослих на цьому етапі: компенсація недоліків шкільної освіти, подолання соціальної поляризації суспільства засобами освіти, особистісний розвиток та вдосконалення.

У другому періоді (середина 1970-х рр. – початок ХХІ ст.) відбувається розширення змістових рамок концепції освіти дорослих, що зумовлюється зростаючим впливом концепції неперервної освіти. Основою “широкого” підходу до сутності поняття “освіта дорослих” є усвідомлення потреби постійного, пожиттєвого поновлення знань, умінь та навичок у контексті бурхливого прогресу науки та техніки, а також необхідності задоволення різноманітних особистісних потреб (соціальних, політичних, культурних, громадянських тощо). Таким чином, освіта дорослих включає всі види (професійна і непрофесійна), типи (формальна, неформальна, інформальна, інцидентальна) та форми (денна, напівзаочна, дистанційна) освіти, які органічно взаємодіють між собою та дають можливість повноцінно задовольнити освітні потреби дорослих.

Відсутність єдиного підходу до визначення поняття “освіта дорослих” у науково-педагогічному доробку англійських дослідників спричиняє необхідність висловлення авторської позиції, яка акумулює основні позиції та є максимально наближеною до сучасних умов розвитку освіти дорослих. Таким чином, освіта дорослих розглядається як організований цілеспрямований процес, що охоплює всі види, типи та форми освітньої діяльності, до яких залучається доросла особа.

З’ясовано, що, незважаючи на досить розгалужену мережу закладів, яка розвивалася спочатку з ініціативи церкви, а пізніше – приватних осіб та громадських організацій, найбільш стрімкого та цілеспрямованого руху освіта дорослих в Англії набула на початку ХХ століття в результаті становлення державної системи освіти та зростання регулюючої ролі уряду в освіті дорослих.

Проведене дослідження доводить, що національні особливості організації англійської системи освіти дорослих зумовили її децентралізований характер, але з кінця 80-х рр. в умовах кризових економічних явищ та зміни ідеологічних пріоритетів вона набула радикально централізованого характеру. Головним проявом централізації стала переадресація функцій місцевих органів управління освітою новоствореним національним структурам (зокрема, фінансування закладів вищої та подальшої освіти). На сучасному етапі ефективне функціонування системи освіти дорослих досягається за рахунок введення із середини 1990-х рр. мезорівня – регіональних структур, що дозволяє гнучко поєднувати централізовану та децентралізовану форми управління, а також дає можливість орієнтуватися на відродження демократичних традицій шляхом активізації діяльності громадських та недержавних організацій.

У другому розділі – “Структурна та змістова модернізація системи освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття” – виявлено та проаналізовано провідні тенденції розвитку основних ланок сучасної системи освіти дорослих – базової, професійної, вищої, післядипломної та неформальної. Зокрема, доведено, що інтенсифікація суспільно-економічних змін викликала потребу переглянути характер освіти дорослих як переважно позаінституційного процесу (що відбувається за межами формальних навчальних закладів – школи, коледжу або університету) та сприяла масштабній “експансії” дорослого контингенту фактично в усі ланки післясередньої освіти.

У розділі здійснено аналіз основних напрямів та шляхів подолання англійським урядом проблеми функціональної неграмотності дорослого населення, що визначається як неспроможність здійснення людиною своїх соціальних обов’язків через відсутність або низький рівень базових умінь та навичок.

Проведене дослідження доводить, що на сьогодні в Англії створено гнучку та ефективну систему, спрямовану на підвищення рівня функціональної грамотності населення. Її підґрунтям стала, по-перше, низка наукових досліджень, які дали можливість окреслити реальну ситуацію (в Англії – 7 млн. функціонально неграмотних громадян), визначити стратегічні завдання та виділити основні цільові групи; по-друге, створення законодавчо-нормативного поля регулювання системи базової освіти дорослих (Закон Про подальшу та вищу освіту” 1992 р.).

У дослідженні проаналізовано державні документи стосовно базової освіти дорослих: Зелена Книга уряду “Ера освіти: відродження нової Британії” 1998 р., Звіт К. Моузера “Почнемо знову: покращення базової освіти для дорослих” 1999 р., Білі книги уряду “Вміння для життєдіяльності: національна стратегія підвищення рівня базових умінь” 2001 р. та “XXI століття. Реалізація нашого потенціалу” 2003 р. Вони свідчать про те, що основні зусилля освітньої політики англійського уряду в досліджуваний період були спрямовані на: 1) запровадження національних стандартів базової освіти дорослих; 2) розробку національного навчального плану базової освіти дорослих; 3) уведення національної кваліфікаційної шкали базової освіти дорослих, яка дасть змогу отримувати сертифікати про завершення відповідних курсів; 4) введення системи національного тестування для перевірки рівня навчальних досягнень, розробку відповідних пакетів навчально-методичних матеріалів; 5) створення оперативної системи інформаційно-орієнтаційно-консультаційних послуг через лінію допомоги “learndirect” та Університет для промисловості; 6) розширення та вдосконалення системи підготовки спеціальних педагогічних кадрів; 7) повне державне фінансування всіх навчальних курсів та програм, що передбачають підвищення рівня базових умінь дорослих; 8) створення мережі з двох тисяч навчальних центрів у приміщеннях шкіл, коледжів і на підприємствах для організації та проведення курсів підвищення рівня базових умінь дорослих споживачів освітніх послуг.

У розділі розкриваються особливості структурної та змістової модернізації системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрового потенціалу англійського суспільства. Виявлено, що траєкторію розвитку професійної освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття у загальному вигляді можна представити як трансформацію моделі “рівності освітніх можливостей” (1960–70-ті рр.) у модель “третього сектору економіки” (1980–2003 рр.). Це було зумовлено, по-перше, новою соціально-економічною парадигмою суспільного розвитку, яка орієнтувалася насамперед на підготовку висококваліфікованих працівників у контексті поширення в Англії теорії “людського капіталу”. По-друге, зазначені зміни були викликані трансформацією ідеологічних засад розвитку держави – відходом від соціал-демократичної моделі “держави загального благоденства”, де освіті в цілому та освіті дорослих зокрема відводилася провідна роль у розбудові справедливого, рівноправного суспільства, та адаптацією моделі неолібералізму, яка передбачала поширення ринкових відносин на соціальну сферу, і в тому числі на освіту дорослих для підвищення ефективності та продуктивності освітніх послуг.

Таким чином, проведене дослідження дозволило визначити основні напрями реформування професійної освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття: 1) стандартизація професійної освіти та запровадження відповідних національних кваліфікаційних мереж; 2) модернізація змісту освіти через інтеграцію професійного та академічного компонентів у навчальних програмах; 3) трансформація механізму фінансування шляхом раціоналізації державних фондів, активізації альтернативних джерел фінансування, введення схем пільгового заохочення для сторін-учасниць, надання безвідсоткових та низьковідсоткових освітніх кредитів; 4) ущільнення зв’язків між приватними структурами і навчальними закладами шляхом надання управлінських повноважень роботодавцям, сумісної розробки освітніх стандартів та навчальних програм, орієнтованості навчальних закладів на індивідуальні замовлення роботодавців.

У розділі простежено провідні тенденції вдосконалення англійської системи вищої та післядипломної освіти з метою її максимальної орієнтації на освітні потреби дорослих споживачів. У результаті проведеного дослідження з’ясувалося, що в умовах соціально-економічних трансформацій, що зумовлюють потребу у неперервній освіті, з одного боку, та ідеологічних змін 70-80-х рр. ХХ ст., з іншого, функції вищої освіти стосовно дорослих починають розглядати в новій площині – забезпечення широкої підготовки кваліфікованих спеціалістів різних профілів та рівнів освіти. Таким чином, в останню чверть ХХ – на початку ХХІ ст. в Англії спостерігається тенденція зростання чисельності студентів вищої освіти переважно за рахунок дорослих представників, які на сьогодні становлять більш ніж 40% від загальної кількості всіх студентів вищих навчальних закладів.

Дослідження доводить, що чітка і послідовна освітня політика англійського уряду дала можливість створити ефективну систему вищої освіти дорослих. У зазначений період виокремилися характерні риси реформування та модернізації системи вищої освіти, спрямованої на дорослий контингент споживачів.

1. Забезпечення варіативності типів вищих навчальних закладів. Розширення неуніверситетського сектору вищої освіти за рахунок створення навчальних закладів нового типу – політехнікумів, коледжів вищої освіти та надання їм у подальшому право присуджувати власні наукові ступені (Закон “Про подальшу та вищу освіту” 1992 р.). Проведені реформи дозволили збільшити кількісні показники стосовно дорослих слухачів університетських програм у сім разів.

2. Запровадження ступеневої системи вищої освіти. Введення у 2001 р. уніфікованої кваліфікаційної шкали вищої освіти, за якою всі існуючі кваліфікації розподіляються в межах п’яти рівнів: 1 – сертифікатний, 2 – проміжний, 3 – почесний, 4 – магістерський, 5 – докторський. Відносно автономні цикли навчання, що дають право отримати відповідні офіційні кваліфікації, розглядаються при цьому як інтегральні складові системи вищої освіти в цілому та одночасно самостійні, завершені кваліфікації, що передбачають поетапне “зростання” і можливість чергувати навчальну та трудову діяльність у зручному для дорослого студента темпі.

3. Введення кредитно-модульної системи навчання. Система накопичення та переведення залікових одиниць або кредитів (Credit Accumulation and Transfer Scheme) при застосуванні модульного підходу дає можливість студентові розробляти власну навчальну програму, набираючи необхідну для отримання сертифіката, диплома або наукового ступеня кількість кредитів. При цьому термін проходження того чи іншого курсу може варіюватися від мінімального до невизначеного.

Виявлено також, що більшість вищих навчальних закладів Англії використовують систему нарахування залікових одиниць за попередні навчальні досягнення (Accreditation of Prior Learning), що передбачає присудження кредитів як за формальні (сертифіковані) курси, так і за неформальні (неакредитовані) випадки навчального досвіду (наприклад, навчання на робочому місці, робота в добровільній організації, різні форми проведення дозвілля).

4. Широке використання дистанційних технологій навчання. Дослідження засвідчило, що існуюча сьогодні в Англії мережа навчальних закладів, які пропонують дистанційні навчальні програми, є достатньо розгалуженою і базується на таких моделях: 1) автономні навчальні заклади (Британський Відкритий Університет); 2) консорціум декількох навчальних закладів (консорціум “Співдружність в освіті”); 3) університетська освіта (на базі одного університету); 4) неформальне дистанційне навчання на основі мультимедійних програм (кампанія підвищення рівня грамотності населення “Право читати”).

У розділі міститься характеристика провідних тенденцій розвитку неформальної (несертифікованої) освіти дорослих в Англії в досліджуваний період: відродження традицій громадської освіти, реалізацію якої забезпечують університетські відділення неперервної освіти, АРО, центри освіти дорослих та громадські коледжі; перенесення ідеї особистісного самовдосконалення в нові контексти (робоче місце, колектив) та створення роботодавцями оптимальних умов для саморозвитку своїх працівників (програми розвитку та підтримки персоналу); активний розвиток та підтримка навчальної діяльності людей пенсійного віку в контексті демографічних змін та соціально-орієнтованої політики англійського уряду (Університет третього віку).

У дослідженні зазначається, що позитивний досвід Англії стосовно адаптації системи освіти дорослих до нових соціально-економічних умов дав можливість визначити головні напрями модернізації її основних ланок в Україні.

Для базової освіти дорослих рекомендованими напрямами є проведення загальнонаціонального дослідження; створення відповідного нормативно-правового поля; розробка навчальних програм та стандартів базової освіти, орієнтованих на дорослий контингент.

Що стосується професійної освіти дорослих, то можна відзначити такі вектори модернізації: орієнтація на реальні потреби нових замовників (приватних осіб та підприємців); структурна прозорість та змістова гнучкість; багатоканальне фінансування; демократизація системи шляхом децентралізації управлінських повноважень.

При реформуванні вищої та післядипломної освіти необхідно звернути увагу на подолання адміністративних (чітко фіксований термін, час, місце) і педагогічних (завдання, методи, послідовність, вступні вимоги, оцінки) обмежень; адаптацію системи кредитних одиниць та модульного навчання; структурну перебудову вітчизняної вищої школи; орієнтацію на використання дистанційних форм навчання.

Вдосконалення неформальної освіти дорослих передбачає розширення варіативності освітніх можливостей для саморозвитку (організація навчання на робочому місці); врахування освітніх потреб усіх вікових категорій громадян.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило простежити динаміку розвитку системи освіти дорослих в Англії в останню чверть ХХ – на початку ХХІ століття та дало можливість узагальнити провідні тенденції її розвитку в таких висновках.

1. Освіта дорослих в Англії пройшла тривалий та суперечливий шлях еволюції від елементарних форм (читання, письмо, лічба) до комплексних (поєднання різних форм та рівнів освіти), що свідчить про формування її як цілісної системи лише у другій половині ХХ століття. Проведене дослідження дало можливість виділити ряд основних етапів, кожен з яких є якісно новим циклом становлення та розвитку освіти дорослих в Англії, що зумовлюється особливостями соціального, економічного, політичного, духовного та культурного розвитку даної країни у той або інший період.

Дослідження дозволило визначити, що розвиток освіти дорослих в Англії на кожному історичному етапі зумовлений подоланням основних суперечностей між потребою людини в пізнанні явищ навколишньої дійсності та обмеженим релігійним баченням світу; між необхідністю отримання освіти для забезпечення соціальної справедливості, активної громадської позиції і нерівності освітніх можливостей; між зростаючими темпами застарівання інформації та темпами її оновлення і поповнення; між вимогами щодо задоволення суспільних потреб у підготовці висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців та інтересами конкретного індивіда; між вузькою замкненістю професійної діяльності фахівця та всебічним гармонійним розвитком особистості.

2. Теоретичні засади концепції освіти дорослих були закладені англійськими вченими на початку ХХ століття. В цей період поняття “освіта дорослих” обмежувалося тільки непрофесійною формою освіти, яке залишалося універсальним практично до 60-х рр.

Динамічні соціально-економічні та науково-технічні процеси другої половини ХХ ст. сприяли переосмисленню досліджуваного явища, що привело до розширення змістових рамок у розумінні процесу навчання дорослої особи як такого, що є необхідним постійно, протягом усього періоду життєдіяльності людини та включає всі види, форми та рівні освіти.

Проведений аналіз показав, що на сучасному етапі можна чітко визначити основні контури цілісної концепції освіти дорослих, яка реалізується відповідно до власної мети (неперервний гармонійний розвиток особистості в період її самостійного життя, збагачення її духовного світу та реалізація творчого потенціалу), завдань (сприяти всебічній компетентній та ефективній участі людини в житті суспільства; поновлювати та збагачувати знання та вміння, необхідні дорослій особі для повноцінного виконання соціальних функцій), принципів (гуманізація, демократизація, інтегративність, цілеспрямованість, неперервність) та покликана виконувати ряд специфічних для неї функцій (компенсаторна, адаптивна, розвивальна).

3. Особливості державного устрою та специфіка соціально-економічних і політичних традицій Англії зумовили становлення системи освіти дорослих як об’єкта державного регулювання на початку ХХ століття з чітко вираженою децентралізацією управлінських повноважень. Проте наростаючі суперечності в діяльності місцевої влади (невідповідність змісту навчальних програм об’єктивним потребам науково-технічного розвитку країни, нерівномірний розподіл державних видатків у різних округах) у контексті адаптації ринкового підходу до освіти дорослих спричинили посилення доцентрових тенденцій, наслідком яких стало звуження функцій місцевих освітніх адміністрацій та розширення управлінських повноважень новостворених національних субструктур (реформи 1988 та 1992 рр.). В результаті зазначених урядових кроків навчальні заклади формальної освіти дорослих, які фінансувалися безпосередньо центральним урядом, зіткнулися з проблемою жорсткої конкуренції та адміністративного пресингу; освітні установи неформальної освіти дорослих, які після реформ залишилися у підпорядкуванні місцевої влади, потерпали від систематичного недофінансування.

Сучасна організаційна структура управління освітою дорослих після введення регіонального мезорівня (закони 1994 р. “Про Регіональні урядові відділи”, 1998 р. “Про Агенції регіонального розвитку”) та активне залучення всіх зацікавлених сторін (громадських та професійних організацій, приватних підприємств, роботодавців) дає можливість оптимально збалансовувати управлінські повноваження і таким чином зменшити безпосередній адміністративний пресинг центрального уряду на місцеву владу та одночасно продуктивно і швидко відповідати на запити споживачів та замовників освітніх послуг.

4. Особливості соціально-економічних змін англійського суспільства останньої чверті ХХ – початку ХХІ століття, які проявилися у структурній перебудові виробництва, впровадженні нових інформаційних технологій у всі сфери життєдіяльності, поширенні ринкових відносин на соціальну сферу і, зокрема, на освіту дорослих, спричинили необхідність радикальної структурної та змістової модернізації всіх ланок системи освіти дорослих (базова, професійна, вища та післядипломна, неформальна), що супроводжувалося відповідною трансформацією її цілей, стратегій, змісту і форм. Основними тенденціями розвитку освіти дорослих у зазначений період стали:

- централізація системи освіти дорослих через введення національних стандартів базової та професійної освіти, національних кваліфікаційних шкал для професійної та вищої освіти, делегацію управлінських повноважень від місцевих до центральних урядових одиниць;

- заохочення розвитку державно-приватно-громадського партнерства шляхом реалізації нового механізму фінансування з активним залученням недержавних та громадських фінансових ресурсів, введення податкових пільг, освітніх кредитів, індивідуальних грантів, спеціальних навчальних відпусток, надання управлінських повноважень представникам громадських та волонтерських організацій, професійних спілок, бізнесових структур тощо;

- модернізація змісту навчальних програм: від підготовки працівників вузької спеціалізації до виробництва фахівців широкої компетенції, клієнтоорієнтованість змісту та структури навчальних курсів, запровадження дистанційних технологій навчання.

Загалом аналіз англійської системи освіти дорослих показав, що вона є комплексною системою державних, громадських та інших форм освіти, які ефективно функціонують та постійно розвиваються, а головне – забезпечують можливість самореалізації особистості дорослої людини та потреби ринку праці. Досягнення зазначених результатів забезпечується системою взаємопов’язаних педагогічно-андрагогічних принципів: 1) послідовність і неперервність освітнього впливу; 2) відкритість системи освіти дорослих; 3) індивідуалізація навчання; 4) гнучкість змісту освіти; 5) варіативність організаційних форм; 6) диверсифікація освітніх можливостей.

5. Дослідження показало, що при реформуванні системи освіти дорослих в Україні заслуговують на творче використання деякі аспекти англійського досвіду:

- орієнтація нової парадигми освіти дорослих на неперервність освітньої діяльності у контексті міжнародно визнаних концепцій “освіти упродовж життя” та “суспільства, що навчається”. Відродження неформальних закладів освіти дасть можливість чергувати формальну та неформальну навчальну діяльність і таким чином задовольняти різні (соціальним, культурним, економічним, моральним, громадянським) потреби людини та суспільства;

- відхід від крайніх форм централізації в управлінні системою освіти дорослих, адміністративна свобода у прийнятті рішень на місцевому та регіональному рівнях;

- перегляд системи фінансування освіти дорослих: збільшення обсягів державного інвестування з метою створення ефективного механізму фінансового стимулювання, активного залучення додаткових альтернативних джерел фінансування;

- докорінна реорганізація структури формальної освіти дорослих з метою надання їй більшої гнучкості, що дозволить поетапно, частинами здобувати бажану спеціальність і, за власним бажанням, легко “рухатися” в межах освітньої системи без втрати темпів навчання та попередніх навчальних досягнень;

- широке використання дистанційних форм навчання з активним зверненням до сучасних інформаційних технологій. На сьогодні дистанційне навчання є найбільш оптимальною формою навчання дорослих, яке дозволяє реалізувати концепцію неперервної освіти дорослих та суспільства, що навчається, розширивши при цьому до максимуму коло людей, які мають доступ до освітніх ресурсів, та скоротивши до мінімуму і матеріальні витрати споживачів освітніх послуг, і державні кошти.

Проведене дослідження відкриває перспективне поле подальшої тематики, що залишилося поза площиною конкретних завдань даної наукової роботи: зокрема, йдеться про підготовку спеціальних педагогічних кадрів (андрагогів) для роботи з дорослим контингентом на прикладі Англії, соціально-педагогічні особливості навчальної діяльності осіб “третього віку” в Англії, вплив глобалізаційних процесів на розвиток освіти дорослих, порівняння моделей розвитку освіти дорослих в країнах Євросоюзу тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко С.М. Місце освітньої мотивації дорослих у загальнопедагогічній підготовці майбутніх вчителів (на прикладі Великої Британії) // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип. 6. Ч. 1. – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2002. – С. 186–188.

2. Коваленко С.М. Підготовка педагогічних кадрів для системи освіти дорослих (на прикладі Великої Британії) // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки. – Вип. 6. Ч. 1. – Ніжин, 2002. – С. 155–156.

3. Коваленко С.М. Розвиток освіти дорослих в університетському русі Англії в кінці ХІХ – на початку ХХ століття” // Педагогічні науки. Зб. наук. пр. Ч. 1. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2002.