КАЛІНІЧЕНКО ТЕТЯНА ФЕДОРІВНА

УДК 37.032

ІДЕЇ ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Криворізькому державному педагогічному університеті.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор

Пікельна Валерія Семенівна,

Криворізький державний педагогічний

університет,

директор Інституту , безперервної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Коберник Олександр Миколайович,

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини,

декан технолого-педагогічного факультету;

кандидат психологічних наук,

Помиткін Едуард Олександрович,

інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України,

завідувач відділом теорії і практики

педагогічної майстерності.

Провідна установа Харківський державний педагогічний

університет імені Г.С.Сковороди, кафедра

педагогіки, Міністерства освіти і науки

України, м. Харків.

Захист відбудеться “ 29 ” березня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України

( 04060 м.Київ, вул. М.Берлінського, 9, зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України ( 04060 м.Київ, вул. М.Берлінського, 9)

Автореферат розіслано “ 28” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Сучасну державну політику освіти національна Доктрина розвитку освіти визначає як створення умов для розвитку творчого потенціалу кожного громадянина України, сприяння формуванню ціннісної системи суспільства на засадах поваги прав особистості. Серед пріоритетних напрямів зазначені особистісна орієнтація освіти, формування у школярів сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, прагнення до самоосвіти та самореалізації. Поставлені завдання можуть бути успішно вирішені, за умови організації навчально-виховного процесу на основі пріоритетності виховання, а саме, формування системи духовно-моральних цінностей учнів.

В існуючій педагогічній теорії та практиці вирішенню завдань виховання особистості, формуванню її потреб в творчій та моральній діяльності присвячено праці І.Беха, В.Бутенко, Ю.Гильбуха, М.Євтуха, Н.Лавриченко, Т.Сущенко, О.Сухомлинської, Л.Тарасова та ін., у яких відзначається, що кількість і якість зафіксованих відхилень від норм поведінки і рівня інтелектуального розвитку юнацтва є наслідком недоліків традиційного навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи та пов’язані з політикою обмеження свободи особи, ігнорування її духовного світу, нівелювання індивідуальності й інтелектуальних запитів кожного школяра. Подоланню цих недоліків, на наш погляд, сприятиме впровадження в педагогічну практику засад гуманістичної педагогіки, зокрема ідей теорії вільного виховання.

Уперше ідеї теорії вільного виховання були сформульовані П.Верджеріо (XIV ст.) та впроваджені в практику діяльності школи В.да Фельтре (Італія, XVст.). Продовжували розвиток ідей вільного виховання особистості М.Монтень Ж.-Ж.Руссо (Франція, XVI-XVIIIст.), І. Песталоцці (Німеччина, XVIIст.), Г.Сковорода, К.Ушинський (Україна, XVIII-XIXст.), Л.Толстой, К.Вентцель (Росія, XIX-XXст.).

У XX сторіччі проблеми вільного виховання досліджувалися такими педагогами-гуманістами, як Я.Корчак (вимога любові і довіри до дітей); М.Монтессорі (обґрунтування надання дітям свободи для “самовиховання та самонавчання”); В.Сухомлинський (необхідність умов для розвитку моральних та творчих здібностей учнів); С.Френе (“культивування успіхів дитини для самоствердження особи”).

Зіставлення педагогічної спадщини вітчизняних і зарубіжних учених сприяло осмисленню ролі національного менталітету в розвитку особистості. З цих позицій пріоритети виховного процесу духовно-моральної особистості визначали Ф.Прокопович, С.Русова, І.Франко. Досліджуючи процес виховання дитини в системі етнопедагогіки Г.Ващенко, О.Вишневський, М.Стельмахович підкреслювали обов’язковість вільного розвитку особистості, визначали конкретні напрями активізації потенційних можливостей учнів, пріоритетність духовного формування людини.

Ш.Амонашвілі, І.Бех, А.Бутенко, І.Зязюн, В.Кремінь, Г.Мальований, В.Хайруліна розкрили в своїх працях особистісно гуманну основу виховання на засадах свободи, розробили напрями та організаційно педагогічні умови свободної самореалізації школярів.

Аналіз існуючого досвіду з проблем упровадження в практику вітчизняної школи положень вільного виховання особистості учнів показав ефективність цього процесу та дозволив виявити, що в Україні існує потреба створення шкіл вільного розвитку особистості школярів. Разом з тим були з’ясовані проблеми щодо втілення в роботу сучасних навчальних закладів ідей вільного виховання учнів. На даний час недостатньо обґрунтовані (з позицій національних традицій виховання та вимог сучасності) педагогічні умови функціонування шкіл вільного розвитку учнів. Спостерігається певна неузгодженість підходів до розробки змісту та методів середньої освіти з ідеями й принципами вільного виховання особистості. Не розроблена система навчально-виховної роботи з розвитку духовно вільної особистості учнів в умовах діяльності сучасної школи та модель управління цією системою. Відсутнє психолого-педагогічне, методичне та правове забезпечення функціонування шкіл вільного виховання, як окремих соціально-педагогічних систем. На державному рівні не здійснюється спеціальна підготовка педагогів до роботи у класах та школах вільного виховання особистості.

Викладене вище дозволяє стверджувати, що проблема вільного виховання школярів тісно пов'язана з реалізацією в педагогічній теорії та практиці ідей та принципів гуманізації, особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання школярів, тому є актуальною та потребує подальшої наукової розробки. Актуальність проблеми дозволила визначити тему дослідження “Ідеї вільного виховання особистості в діяльності сучасної загальноосвітньої школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до плану наукової роботи кафедри теорії та методики трудового навчання Криворізького державного педагогічного університету та є складовою кафедральної теми “Підготовка майбутніх вчителів до реалізації завдань особистісно орієнтованого підходу до учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Криворізького державного педагогічного інституту від 10 квітня 1997р., протокол № 9 та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 14 жовтня 1999р., протокол № 6.

Об’єкт дослідження: процес гуманістичного виховання учнів у сучасній загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: система виховання особистості в сучасній загальноосвітній школі на засадах ідей вільного виховання.

Мета дослідження полягала у науковому обґрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності впровадження в практику загальноосвітньої школи системи вільного виховання.

В основу дослідження покладено припущення про те, що успішне формування духовно-моральних якостей особистості забезпечується розробкою та впровадженням в навчально-виховний процес структурно-функціональної моделі системи вільного виховання та моделі управління нею; створенням організаційно-педагогічних умов, за яких успішно впроваджується система вільного виховання та використанням критеріїв оцінки рівня сформованості ціннісних орієнтацій сучасних школярів.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати стан проблеми у теорії та освітній практиці вільного виховання особистості. Розкрити сутність філософських категорій „вільна особистість”, „вільне виховання”.

2. Здійснити аналіз процесу розвитку теорії та практики вільного виховання особистості в історії педагогіки та на сучасному етапі;

3. Виявити та обґрунтувати організаційно-педагогічні умови духовно-морального розвитку особистості школяра.

4. Розробити систему вільного виховання школярів і модель управління нею та перевірити педагогічну ефективність їх впровадження в навчально-виховний процес.

Методологічну основу дослідження складають положення: теорії пізнання про єдність в пізнавальній діяльності об'єктивного і суб'єктивного; про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ і процесів, що відбуваються в соціальному середовищі; про особистість; про єдність діяльності, свідомості й особистісних утворень у ході розвитку індивіда; пріоритетність духовних і соціально-цінних якостей особистості. Передумовою якісного процесу вільного розвитку особистості є реалізація в навчально-виховному процесі положень концепції національного виховання школярів; технології особистісно орієнтованого підходу у вихованні; теорії систем; теорії управління; теорії моделювання.

Теоретичну основу дослідження визначили положення філософської науки про духовно-моральну свободу як визначальну якість особистості (М.Бердяєв, Д.Локк, М.Лосський, Б.Спіноза та ін.); ідеї гуманістичної педагогіки про особистість і активізацію її морального й інтелектуального потенціалу (Я.Коменський, Я.Корчак, М.Монтень, Ж._Ж.Руссо, В.Сухомлинський та ін.); концептуальні положення і закономірності теорії вільного виховання (К.Вентцель, М.Монтессорі, С.Русова, Г.Сковорода, Л.Толстий та ін.); ідеї особистісно орієнтованого підходу до виховання (Ш.Амонашвілі, І.Бех, Г.Бойко, В.Бутенко, В.Якиманська та ін.); принципи вальдорфської педагогіки (Т.Вейс, О.Іонова К.Ліндерберг, Р.Штайнер, Е.Штокмайер та ін.); ідеї про ранній розвиток творчих задатків дитини (Ю.Гільбух, Б.Нікітін, Л.Тарасов та ін.); розробки психологів про шляхи самоактуалізації особистості (В.Леві, А.Маслоу, Е.Фромм та ін.); теорія управління педагогічним процесом (В.Бондар, Г.Єльнікова, Н.Коломінський, В.Маслов, В.Пікельна й ін.).

Методи дослідження. Досягненню мети і вирішенню поставлених завдань сприяло застосування комплексу теоретичних й емпіричних методів дослідження:

- теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури, що дозволило виявити, систематизувати та узагальнити наукові матеріали з проблеми дослідження;

- педагогічні спостереження, анкетування, тестування, бесіди з учнями, педагогами, батьками, вивчення результатів діяльності вчителів і учнів, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду організації вільного виховання школярів, що дало змогу розробити й обґрунтувати систему вільного виховання школярів і виявити критерії оцінки її результативності;

- педагогічний експеримент, дав можливість змоделювати систему вільного виховання в умовах загальноосвітньої школи та дослідити педагогічну ефективність її впровадження в практику роботи сучасної школи;

- діагностичні методи (комплексне оцінювання рівня вихованості та якості навчання учнів експериментальних класів, використання творчих завдань, порівняльний аналіз, незалежних характеристик школярів), що дало можливість оцінити результати формуючого експерименту;

- статистичні методи обробки отриманих даних з метою виявлення кількісних і якісних характеристик результативності проведеного дослідження.

Організація дослідження проводилася в три етапи 1993-2004роки.

На першому етапі (1993-1996р.) основна увага була зосереджена на виборі й обґрунтуванні теми дослідження. Вивчалася філософська, психологічна і педагогічна література, матеріали дисертаційних робіт. Уточнювався понятійний апарат дослідження. Розроблялася програма дослідно-експериментальної роботи. Здійснено констатуючий експеримент, визначені й обґрунтовані критерії, які були необхідні при оцінці результатів експерименту.

На другому етапі (1997-2001р.) вивчався вітчизняний і зарубіжний досвід організації навчально-виховного процесу, заснованого на положеннях теорії вільного виховання особистості. Створювалися виявлені та обґрунтовані організаційно-педагогічні умови навчально-виховного процесу, які сприяли вільному вихованню школярів. Розроблено програми додаткових навчальних курсів. Здійснено формуючий експеримент, результати якого оцінювалися відповідно до виявлених нами критеріїв.

На третьому етапі (2002-2004р.) здійснювався порівняльний аналіз результатів, отриманих на етапах констатуючого і формуючого експериментів. Сформульовано основні положення і висновки. Виконано технічне оформлення дисертаційної роботи.

База дослідження. У дослідженні брали участь школярі СШ № 122 м. Кривого Рогу, на базі якої були створені експериментальні класи вільного виховання особистості „Інсайт”. В експеримент були включені учні початкової й основної школи. Для перевірки результативності функціонування системи вільного виховання школярів використовувалися психолого-педагогічні зрізи у випускному експериментальному класі. Усього експериментальною роботою було охоплено 187 учнів, 12 вчителів-експериментаторів і родини вихованців експериментальних класів, учні Центру реабілітації підлітків, спеціалізованої школи № 70, середньої загальноосвітньої школи № 19 міста Кривого Рогу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

- вперше систематизовано ідеї теорії вільного виховання особистості; розроблено та обґрунтовано структурно-функціональну модель системи вільного виховання учнів в загальноосвітній школі та модель управління нею;

- уточнено дефініції понять „вільна особистість” і „вільне виховання”;

- дістали подальшого удосконалення критерії оцінювання педагогічної ефективності системи вільного виховання особистості учнів;

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні й теоретичному обґрунтуванні системи ціннісних орієнтацій та потреб духовно-моральної особистості учнів, виявленні етапів їх формування та критеріїв рівня сформованості, систематизації ідей та принципів вільного виховання, організаційно-педагогічних умов, форм та методів виховної роботи з розвитку вільної особистості школяра в діяльності сучасної загальноосвітньої школи.

Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в розробці та впровадженні методичного посібника „Теорія і практика вільного виховання в сучасній загальноосвітній школі”; навчальних програм додаткових курсів “Культура мого народу” (1-3кл.), “Людина і Всесвіт” (1-5кл.), „Риторика” ( 1-5 кл.), „Світогляд” (1-11кл.), обґрунтуванні та розробці програми методичного семінару “Теорія та практика вільного виховання школярів у сучасних загальноосвітніх школах” для вчителів, впровадження яких сприяло успішній організації процесу вільного виховання учнів.

Особистий внесок здобувача полягає в науковому обґрунтуванні та систематизації теоретичних основ досліджуваної проблеми, ідей та принципів вільного виховання, розробці структури поетапного виховання визначених ціннісних орієнтацій та особистісних якостей учнів експериментальних класів вільного виховання, визначенні критеріїв, показників і рівнів сформованості системи ціннісних орієнтацій, напрацьована технологія формування духовно-моральної особистості.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися й обговорювалися в ході роботи Міжнародного семінару по вальдорфській педагогіці країн Східної Європи (Асоціація вальдорфських ініціатив в України, м. Одеса, 1995р.; Міжнародної науково-практичної конференції „Розвиток особистості у полікультурному освітньому просторі” (м. Кривий Ріг, 2004р.); Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої особливостям роботи з обдарованою молоддю (м. Одеса, 1997р.), Республіканської конференції з проблем гуманізації освіти (м. Дніпропетровськ, 1996р., 2000р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Проблеми трудової та професійної підготовки молоді на засадах особистісно орієнтованого підходу” (м. Кривий Ріг, 1998р., 1999р., 2000р., 2002р., 2004р.); обласної науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю Незалежності України „Інноваційна освітня діяльність: досвід, проблеми, перспективи розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2001р.); на засіданні лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України (м. Київ, 2000р.); на міському постійно діючому семінарі керівників методичних служб „Адаптивне управління особистісно орієнтованими педагогічними технологіями” (м. Кривий Ріг, 2002р.).

Навчальні програми розвиваючих курсів та окремі методи та форми роботи впроваджуються в навчально-виховному процесі Центру реабілітації підлітків (довідка № /13 від 15.12.1003), спеціалізованій школі № 70 (довідка №17/1 від 9.01.2004), середній загальноосвітній школі № 19 (довідка № 37/9 від 14.02.2004) м. Кривого Рогу.

Матеріали і результати дослідження були апробовані також шляхом публікації в наукових збірниках, періодичній пресі, у доповідях і повідомленнях автора.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 17 публікаціях – п’ятнадцяти одноосібних і двох у співавторстві. Серед них: 7 публікацій у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 190 сторінок машинописного тексту, з них 175 сторінок основного. Текст ілюстровано 12 таблицями, 8 схемами, 2 рисунками на 21 сторінці. Список використаних джерел нараховує 207 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні і теоретичні засади, висвітлено основні етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, подано основні методи, а також відомості про апробацію та впровадження наукової роботи.

У першому розділі –“Теорія і практика розвитку особистості на основі ідей вільного виховання: історичний аспект” розглянуто дану проблему з позицій філософії, історії педагогіки, досвіду роботи сучасної зарубіжної та вітчизняної школи.

У ході дослідження виявлено, що категорія “свобода” розглядається як вищий принцип буття людини, як природний потенціал і основа її саморозвитку, визначає спосіб існування людини, здатність “привносити” у світ активність. Нарощування духовного потенціалу суспільства, творче самотворення нації відбувається за умов збереження права на реалізацію особистих здібностей, рівноцінності цього права для індивіда і для цілого народу. Реалізація свободи кожного – необхідна умова для реалізації свободи всіх та навпаки. Оскільки моральне удосконалення суспільства здійснюється на основі духовних цінностей, то основним критерієм вільної людини визнано її духовно-моральні якості.

Основні положення теорії вільного виховання були розроблені П.Верджеріо, В. да Фельтре, М.Монтенем, Ж.-Ж.Руссо, Е.Кей, С.Френе, Л.Толстим, С.Русовою, М.Монтессорі, Р.Штайнером й ін. Узагальнення цих ідей у філософському аспекті, дозволило встановити, що впровадження їх у педагогічний процес передбачає: природовідповідне формування тіла, душі й духу дитини; розвиток здатності до самостійного судження, позитивного та планетарного мислення; підготовку дитини до прийняття вільного рішення та відповідальності за нього; надання вихованцю права вільного вибору напрямів самоактуалізації. Виявлена взаємозалежність рівня розвитку самостійного мислення школярів, уміння усвідомлювати свій внутрішній світ і власне „Я” від міри свободи в процесі їхнього виховання.

Узагальнюючи виявлені характеристики, ми визначили вільну особистість як людину, що самостійно та цілком свідомо вибудовує свій внутрішній світ, привласнює значущі саме для неї духовні цінності людства, здатна на вільний вибір способів життєтворчості та персональну відповідальність за цей вибір.

Спираючись на теоретичний аналіз та досвід роботи у експериментальних класах вільного виховання, виявлено ціннісні орієнтації, потреби та особистісні якості школярів, які формуються в процесі вільного виховання. Пріоритетними у сучасному освітньому процесі визначено виховання цінностей гуманізму, творчості, формування позитивного мислення, потреби у моральній діяльності та самоактуалізації. Критеріями оцінки успішності процесу вільного виховання школярів нами визначено рівень сформованості зазначеної вище системи ціннісних орієнтації та потреб, особистісних якостей вихованців класів „Інсайт”.

Порівняльний аналіз концепцій розвитку вільної особистості дав змогу узагальнити ідеї теорії вільного виховання. До них ми віднесли ідеї: єдності людини зі світом - розуміння людини як творця та складової ноосфери; цілісності людини - природовідповідного та взаємозалежного розвитку тіла, душі та духу; визнання людини вищою цінністю суспільства, що передбачає створення ефективних умов для її розвитку; вдосконалення суспільства у процесі виховання духовно вільної особистості; першочерговості виховання духовності вихованців за умови засвоєння ними надбань загальнолюдської культури; самоцінності, як права кожного на особистісний розвиток і реалізацію природних можливостей, інтересів та запитів; вільного вибору способів самореалізації на засадах відповідальності за свої рішення та вчинки; визнання обов’язковості узгодження змісту та методів освіти з культурними традиціями нації; обов’язкового залучення вихованців до самостійної активної різноманітної діяльності з набуття власного досвіду.

Проведене дослідження дозволило трактувати вільне виховання як , як сприяння процесу всебічного розвитку індивідуальності дитини, педагогічний супровід її духовного становлення, забезпечення умов творчої самореалізації та конструктивного самотворення для кожного учня.

Актуалізовано принципи вільного виховання школярів, до яких віднесено: принцип природовідповідності, що передбачає організацію процесу виховання і навчання, орієнтованого на природні ритми розвитку дитини; принцип цілісності, зумовлений обґрунтуванням взаємозв’язку та динаміки формування тіла, душі та духу людини; принцип визнання самоцінності кожного учня; принцип духовності, що передбачає моральне та естетично-емоційне „насичення” душевно-духовних потреб учнів; принцип єдності авторитету та співтворчості у педагогічній взаємодії вчителя та учня; принцип свободи вибору способів самовиявлення та напрямів самореалізації вихованців у процесі особистісного становлення.

У процесі дослідження встановлено певну тотожність принципів теорії вільного виховання й етнопедагогіки. В обох педагогічних системах пріоритетним є виховання особистості учня, а зміст освіти розглядається як основа для здійснення творчої взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, оскільки саме в процесі вивчення основ наук відбувається саморозвиток та реалізація особистості. Закладені народною педагогікою ідеї поваги до особистості дитини, традиції духовного наставництва, визначили подальший розвиток педагогічних технологій в Україні.

У другому розділі “Організація навчально-виховної роботи в класах вільного виховання особистості в діяльності сучасної загальноосвітньої школи” розкрито організаційно-педагогічні умови успішного функціонування системи навчально-виховної роботи; подані форми та методи роботи класів вільного виховання особистості “Інсайт”, наведено результати експериментальної роботи.

Доведено, що в практиці сучасної загальноосвітньої школи можливе ефективне вільне виховання учнів, якщо активізувати створення та дотримання певних організаційно-педагогічних умов. До організаційних умов вільного виховання школярів у практиці традиційної школи ми віднесли: створення альтернативи вільного вибору способів самовираження та самореалізації кожного учасника педагогічної взаємодії; колегіальну форму адаптивного управління системою вільного виховання; обов’язкове щоденне залучення кожного школяра до активної пізнавальної, моральної, трудової та художньо-практичної діяльності. Дотримання цих умов можливо за введення додаткових розвиваючих курсів світоглядної, етико-психологічної та художньо-практичної спрямованості; годин індивідуальної роботи з різними категоріями школярів, поділу навчального року на семестри (по шість тижнів кожний) та епохальному плануванні навчально-виховного процесу; розбудові специфічної структуру навчального дня та “основного” уроку; організації навчальної праці за “партитурами” та підтримка практично-творчої та дослідницької роботи учнів; участі батьків в організації навчально-виховного процесу у класах вільного виховання особистості.

Серед педагогічних умов, необхідних для ефективного функціонування системи вільного виховання обов’язковими нами визначено: урахування природних ритмів розвитку дитини, що передбачає орієнтацію на сенситивні періоди зростання дитини та циклічність навчально-виховного процесу; педагогічного супроводу формування ціннісних орієнтацій та процесу духовно-морального становлення особистості учнів; формування мотивації прагнення школярів до загального розвитку; організації педагогічної взаємодії на основі діалогу, як фактору творчого співробітництва та способу буття особистості; формування ціннісного світогляду вихованців, що вимагає цілісного підходу до навчання та виховання; вербальне (без відміток) оцінювання навчання у 1-5 класах, додаткове рейтингове оцінювання пізнавальної діяльності учнів 6 -11 класів.

Відповідно до проведеного аналізу проблеми дослідження, була розроблена система вільного виховання учнів в сучасній загальноосвітній школі, яка складалася з таких підсистем: навчально-виховний процес, позаурочна виховна робота, учнівське самоврядування, психолого-педагогічної служба, взаємодія з батьками та громадськими організаціями, система додаткових розвиваючих курсів. Доведена залежність загального результату її функціонування від реально діючих зв’язків між всіма підсистемами виховної роботи. Враховуючи значну кількість форм роботи в системі вільного виховання, вважали за доцільне розробити модель комплексу форм вільного виховання відповідно до кожної підструктури. Розробка системи вільного виховання школярів дозволила нам виявити послідовність та очікувані результати процесу впровадження ідей вільного виховання в діяльності сучасної загальноосвітньої школи (схема 1).

Підкреслено специфіку організації вільного виховання, яка полягає у колегіальній формі планування (розробка та аналіз проектів, аукціон ідей, робота Рад лідерів, залучення батьків); організації всіх заходів за технологією колективних творчих справ (створення кожному суб’єкту виховного процесу умов для творчості, добір завдань відповідно до інтересів та здібностей учнів); обговоренні наслідки всіх дій колективу (випуск учнівської газети „Око”, вивчення громадської думки, учнівські збори, обмін враженнями, рефлексія); проведенні тільки таких заходів, акцій та свят, що пов’язані з реальним життям вихованців та суспільства в цілому (благодійні акції, шанування дат народного та громадського календаря, виставки дитячої творчості); орієнтації на формування соціально активної, життєздатної особистості (години спілкування та світогляду, риторичні марафони, зустрічі з цікавими людьми, дні здоров’я, зустрічі з природою, відеогодини, екскурсії культурно-просвітницької спрямованості); широкому використанні виховного потенціалу пізнавальної діяльності (захист дослідницьких та творчих робіт, дні науки, наукові читання, захист проектів); єдності педагогічного керівництва з самоорганізацією та ініціативою вихованців (самомоніторінг, психолого-педагогічний консиліум, рада гідності, самоврядування); органічній інтеграції мистецтва в виховний процес (театралізовані свята, заняття різними видами мистецтва, заняття художньою працею, організація концертів для батьків та учнів інших навчальних закладів).

Схема 1

Послідовність та очікувані результати впровадження
ідей вільного виховання в навчально-виховний процес

Ефективність впровадження системи вільного виховання оцінювалася у процесі виявлення рівня сформованості ціннісних орієнтацій та особистісних характеристик учнів експериментальних класів у порівнянні з учнями контрольної групи. Враховуючи характеристики вільної особистості, нами були визначені такі критерії оцінки результативності навчально-виховного процесу як рівень сформованості цінностей гуманізму, творчості, позитивного мислення, потреби вихованців у самоактуалізації та моральній діяльності. Для кожного критерію були розроблені окремі показники, прояв яких може бути зафіксованим та словесно описаним педагогами. Контрольні діагностичні вимірювання проводилися відповідно до розробленої моделі системи ціннісних орієнтацій та потреб вихованців наприкінці початкового, середнього та старшого ступенів навчання (таблиця 1).

Підсумки формуючого етапу експерименту показали, що за усіма визначеними критеріями досягнуто достатній рівень сформованості системи ціннісних орієнтацій, потреб та особистісних якостей вихованців класів вільного виховання та спостерігається істотна розбіжність показників учнів експериментальної і контрольної груп. В 11-му класі двоє учнів експериментального класу досягли вищого показника цілісного розвитку, що виражається одиницею, четверо випускників з можливої одиниці досягли показника 0,91-97; дев’ять учнів мають показник цілісного розвитку 0,75-0,89, а найнижчий по класу результат склав 0,55-0,64 від одиниці (мають 4 учня).

Таблиця 1

Порівняльна таблиця комплексної оцінки сформованості якостей особистості випускників СШ № 122 (в частках одиниці)

Критерії оцінки особистості |

Сумарний показник комплексної оцінки | різниця

експ. група | контр. група

Позитивне мислення | 0,10 | 0,07 | 0,03

Гуманізм | 0,18 | 0,10 | 0,08

Потреба у моральній діяльності | 0,09 | 0,08 | 0,03

Потреба у самоактуалізації | 0,19 | 0,08 | 0,08

Творчість | 0,12 | 0,07 | 0,05

Сумарна комплексна оцінка | 0,68 | 0,38 | 0,30

Порівняння середньовиваженої кількісної оцінки рівня сформованості системи цінностей учнів експериментальної та контрольної груп дав підставу стверджувати, що в створених умовах процес формування ціннісних орієнтацій та розвитку соціально цінних особистісних рис школярів відбувається інтенсивніше та ефективніше. В контрольній групі процес становлення особистості значно повільніший, крім того рівень сформованості системи ціннісних орієнтацій та потреб учнів на відповідає запитам сучасності. Це твердження ілюструє умовна комплексна оцінка рівня розвитку якісних характеристик учнівського колективу в експериментальному класі (0,68 від одиниці) та в контрольній групі – (0,38). Розходження підсумкового результату – 0,30 частки від одиниці.

Проведене дослідження проблеми організації системи навчально-виховної роботи в сучасній загальноосвітній школі на засадах впровадження ідей вільного виховання особистості дозволило нам зробити висновки.

1. Філософська категорія “свобода” позначає якісну характеристику і специфічний спосіб діяльності людини, що усвідомлює свою відповідальність за себе і суспільство. Свобода – це декларація обов’язків людини: обов’язку бути особистістю, виявляти силу характеру, творчо використовувати свої здібності, гармонізувати свій життєвий простір.

З огляду на це „вільна особистість” нами визначена як людина, що самостійно та цілком свідомо вибудовує свій внутрішній світ, привласнює значущі саме для неї духовні цінності людства, здатна на вільний вибір способів життєтворчості та персональну відповідальність за цей вибір.

Досліджено, що цінності вільної людини вступають у протиріччя з існуючими нормами моралі, в чому і виявляється їхня перетворююча прогресивна роль у процесі гуманізації суспільних відносин. Виявлено, що основним критерієм такої особистості є духовність. Міра свободи людини характеризує ступінь розвиненості і морального здоров’я суспільства. Таким чином, духовно-моральний розвиток кожного індивіда є об’єктивно і суб’єктивно необхідною умовою розвитку суспільства.

2. Втілення категорії „вільна особистість” у процес освіти привело до створення теорії вільного виховання. Поняття „вільне виховання особистості” розглядалося як мета і зміст виховання, якісна характеристика особистості і результат виховної роботи. Проведене дослідження дозволило трактувати вільне виховання як сприяння процесу всебічного розвитку індивідуальності дитини, педагогічний супровід її духовного становлення, забезпечення умов творчої самореалізації.

На основі вивчення описаного досвіду реалізації ідей вільного виховання, виділено принципи функціонування системи вільного виховання: принцип природовідповідності, що передбачає організацію процесу виховання і навчання, орієнтованого на природні ритми розвитку людини; принцип цілісності, зумовлений обґрунтуванням динаміки формування духовного світу дитини; принцип визнання самоцінності кожного учня; принцип духовності, що передбачає моральне та естетично-емоційне “насичення” душевно-духовних потреб учнів; принцип єдності авторитету та співтворчості у педагогічній взаємодії вчителя та учня; принцип свободи вибору способів самовиявлення та шляхів самореалізації вихованців у процесі особистісного становлення. В процесі педагогічного експерименту було доведено, що ці принципи можна реалізувати в сучасній загальноосвітній школі при впровадженні системи вільного виховання.

3. Виявлено, що розбудова процесу вільного виховання потребує створення певних організаційних умов. До таких віднесено: створення альтернативи вільного вибору способів самовираження та самореалізації кожного учасника педагогічної взаємодії; колегіальну форму адаптивного управління; залучення кожного школяра до активної пізнавальної, моральної, трудової та художньо-практичної діяльності.

Ефективна реалізація вільного виховання школярів можлива за умови створення спеціальних педагогічних умов. Домінантами у цьому процесі є урахування природних ритмів розвитку людини; педагогічний супровід душевно-духовного становлення особистості учнів; формування мотивації прагнення школярів до загального розвитку; формування ціннісного світогляду школярів; педагогічний діалог, як фактор творчого співробітництва та спосіб буття особистості; безвідміточне оцінювання діяльності молодших школярів.

Виконання цих умов дозволяє корегувати процес орієнтації учнів у системі цінностей, сприяє формуванню позитивної світоглядної позиції, стимулює та підтримує духовно-моральне становлення вихованців; передбачає спільний пошук учнем і вчителем моральних ідеалів, кращих зразків духовної культури.

4. Виявлено, що виховання духовно-моральної особистості вимагає реорганізації всього навчально-виховного процесу, його організаційно-структурного та змістовного аспектів. Було розроблено структурно-функціональну модель системи вільного виховання школярів та модель управління нею, систему ціннісних орієнтацій та потреб вільної особистості. Обрано наступні цінності, які передбачалося сформувати в учнів експериментальної групи: гуманізм, творчість, позитивне мислення, потребу у моральній діяльності та самоактуалізації.

Систему вільного виховання зорієнтовано на формування ціннісних орієнтацій та якісних характеристик школярів, з тим, щоб забезпечити єдність вузько спрямованих прийомів розвитку фізичного тіла (трудова і фізична діяльність), емоційної сфери (індивідуальна підтримка, створення ситуації успіху), розумових здібностей (включення в активну різноманітну інтелектуальну діяльність, перевага самостійних та творчих видів навчання), душевно-духовної сутності (духовний педагогічний супровід процесу становлення особистості, практика вільного морального вибору, різноманітна художньо-практична діяльність), соціальних здібностей (стимулювання прагнення до самоактуалізації, формування конструктивного способу поводження, включення у моральну діяльність).

5. Наукове обґрунтування процесу вільного виховання виявило що показником його успішності є рівень сформованості особистості учнів, тому критеріями оцінки ефективності технології вільного виховання визначені ціннісні орієнтації і особистісні якості вихованців класів „Інсайт”. До них ми віднесли рівень гуманізму, творчості, позитивного мислення, потреби у моральній діяльності та самоактуалізації.

Для виявлення рівня сформованості особистості була використана методику кваліметричного освітнього моніторингу. Що дало змогу змінювати підходи до виховання і зацікавлювати вихованців як співавторів дослідження, у такий спосіб навчаючи їх самостійно керувати своїм самовдосконаленням. Результати, отримані у процесі діагностики, безпосередньо задають напрями і параметри виховних впливів, коректують діяльність вчителів і учнів. Суттєво, що за показник успішності процесу виховання вільної особистості прийнята не відповідність вимірюваних якостей заданій нормі, а наявність особистісного росту кожного учня.

6. За результатами дослідження розроблено та впроваджено в практику роботи методичний посібник “Теория и практика свободного воспитания в современной общеобразовательной школе”, авторські програми курсів “Культура мого народу (1-3кл.), “Людина і Всесвіт” (1-5кл.), “Риторика” (1-5 клас), “Світогляд” (1-8 клас).

Дисертаційне дослідження не вичерпує проблему вільного виховання. Подальшого вивчення й обґрунтування вимагають питання, пов’язані із соціально-економічними, нормативно-правовими умовами функціонування шкіл вільного виховання, змістом і психолого-педагогічним, дидактичним забезпеченням навчально-виховного процесу.

Дослідження також показало, що саме система вільного виховання поєднує загальнолюдські та національні цінності, культуру, освіту та забезпечує особистісні духовні потреби кожного учасника навчально-виховного процесу. Виконання дослідження підтвердило правильність сформульованої нами гіпотези.

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях:

1. Пікельна В., Євдокієва Т. Педагогіка Штайнера: сучасні системи виховання // Рідна школа. – 1997. – № 9. – С. .

2. Євдокієва Т. Чужого навчатися і свого не цуратися // Рідна школа. – 1998. – №3. – С. .

3. Калініченко Т. Принципи природовідповідності у сучасному навчально-виховному процесі // Рідна школа. – 1999. – № 4. – С. 50-52.

4. Калініченко Т. Свободное воспитание и самореализация личности // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. праць. – Вип. 25. – Київ-Запоріжжя: ІПППО АПН України, ЗОІПДПО, 2002. – С. 118-123.

5. Калиниченко Т. Одухотворение педагогики – требование современности // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. праць. – Вип. 26. – Київ -Запоріжжя: ІПППО АПН України, ЗОІПДПО, 2003. – С. 3-6.

6. Калініченко Т. Актуалізація ідей вільного виховання особистісно орієнтованими педагогічними технологіями // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. – Вип. 8. – Кривий Ріг: КДПУ, 2004. – C. 44-48.

7. Калініченко Т. Вальдорфська педагогіка як особистісно орієнтована педагогічна технологія // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. – Вип. 5. – Кривий Ріг: КДПУ, 2003. – C. 257-261.

8. Калиниченко Т. Теория и практика свободного воспитания в современной общеобразовательной школе: Методическое пособие. – Кривой Рог: Издательский дом, 1999. – 62 с.

9. Євдокієва Т. Сутність нових підходів до виховної роботи в навчальних закладах // Нива знань. – № 3. – Дніпропетровськ: Промінь, 1997. – С. 56-62.

10. Пікельна В., Євдокієва Т. Проблеми управління розвитку школярів: Викладання і виховання в початкових класах національної школи України. Навч. посібн. / Упор. О. Любар, Д. Федоренко. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 161-167.

11. Євдокієва Т. Вирішальна роль початкової школи в розвитку здібностей дітей // Матеріали всеукраїнської конференції “Методичні проблеми учнівських і студентських олімпіад та особливості роботи з обдарованою молоддю”, 17-20 листопада 1997 р. – К.: МО України, ІЗМН, 1998. – С. 200-205.

12. Калініченко Т. “Вільне виховання” як формування гуманістичних відносин між учителями та учнями // Сучасна трудова та професійна підготовка шкільної молоді: Зб. наук. праць. – Вип. 2. – Кривий Ріг: МО України, КДПУ, 1998. – С. 114-119.

13. Калиниченко Т. Ручной художественный труд – условие успешного развития творческих способностей детей // Теорія і практика трудової та професійної підготовки молоді: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – Кривий Ріг: КДПУ, 1999. - С.144-151.

14. Калініченко Т. Вільне виховання є шлях надбання духовності // Трудова та професійна підготовка молоді: проблеми та шляхи їх розв’язання: Зб. наук. праць. – Вип. 4. – Кривий Ріг: І.В.І., 2002. – С. 98-101.

15. Калініченко Т. Вільне виховання особистості як філософська і педагогічна проблема // Розвиток особистості в системах трудової та професійної підготовки молоді. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кривий Ріг: І.В.І., 2002. – С. 85-88.

16. Калініченко Т. Розвиток особистості учня у системі вільного виховання // Оcобистісно орієнтоване навчання і виховання учнівської та студентської молоді: Зб. наук. праць. – Вип. 5. – Кривий Ріг: І.В.І., 2004. – С. 70-74.

17. Калініченко Т. Національні пріоритети у вихованні: логіко-історичний аспект // Оcобистісно орієнтоване навчання і виховання учнівської та студентської молоді: Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Кривий Ріг: І.В.І., 2004. – С. 37- 42.

АНОТАЦІЯ

Калініченко Т.Ф. Ідеї вільного виховання в діяльності загальноосвітньої школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика педагогіки. – Інститут проблем виховання АПН України, 2005.

Захищається текст дисертації, основний зміст якої викладено у 17 наукових публікаціях. Робота присвячена дослідженню проблеми втілення у практику загальноосвітньої школи положень теорії вільного виховання.

У дисертації розкрито процес виникнення і розвитку ідей вільного виховання; досліджено різноманітні тлумачення філософських категорій “вільне виховання” та “вільна особистість”. Виявлені та систематизовані принципи вільного виховання особистості, до яких віднесено: принцип природовідповідності, принцип цілісності, принцип духовності, принцип визнання самоцінності кожного учня, принцип діяльнісного підходу, принцип єдності авторитету та співтворчості у педагогічній взаємодії та принцип свободи вибору шляхів самореалізації.

До педагогічних умов успішного втілення положень теорії вільного виховання у навчально-виховний процес віднесено: урахування природних ритмів розвитку людини; педагогічний супровід процесу формування ціннісних орієнтацій та морально-духовного становлення учнів; формування мотивації прагнення до розвитку; формування ціннісного світогляду учнів; організація вільної пізнавальної, моральної, художньо-практичної діяльності учнів; педагогічний діалог; вербальне оцінювання учнів 1-5 класів; колегіальну форму адаптивного управління навчально-виховним процесом.

Критеріями оцінки ефективності технології вільного виховання особистості визначені ціннісні орієнтації і особистісні якості вихованців класів „Інсайт”: рівень сформованості цінностей гуманізму та творчості, позитивного мислення, потреби у моральній діяльності та самоактуалізації. У ході формуючого експерименту розроблено модель формування ціннісних орієнтацій та потреб, особистісних якостей вихованців класів „Інсайт”, система вільного виховання особистості школярів, заснована на принципах теорії вільного виховання та модель управління навчально-виховним процесом вільного виховання школярів в умовах загальноосвітньої школи.

Ключові слова: свобода, вільна особистість, духовно-моральне виховання, особистісно орієнтований підхід, ціннісний світогляд, позитивне мислення, система управління.

АННОТАЦИЯ

Калиниченко Т.Ф. Идеи свободного воспитания в практике современной общеобразовательной школы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика педагогики. Институт проблем воспитания АПН Украины, 2005.

Защищается текст диссертации, основное содержание которой изложено в 17-ти публикациях.

Работа посвящена исследованию проблемы внедрения положений теории свободного воспитания в практику современной общеобразовательной школы. Актуальность темы исследования обусловлена поиском новых гуманистических технологий образования. Ориентация на ценностное обучение и личностно-ориентированный подход в воспитании могут быть реализованы в учебно-воспитательном процессе, основанном на положениях теории свободного воспитания.

В диссертации освещен аспект возникновения и развития идей свободного воспитания. Исследованы различные толкования философской категории “свободное воспитание”, “свободная личность”. Определены педагогические дефиниции понятия “свободное воспитание”. Актуализированы основные положения теории свободного воспитания. Изучен опыт реализации положений свободного воспитания в практике отечественного и зарубежного образования, задачи свободного воспитания сопоставлены с задачами этнопедагогики. Установлена их принципиальная тождественность, поскольку критериями воспитанности в обеих системах определены общечеловеческие ценности, цели образования ориентированы на личностное саморазвитие при корректном педагогическом сопровождении.

В ходе диссертационного исследования определены условия успешного внедрения в учебно-воспитательный процесс положений теории свободного воспитания. Среди педагогических условий, необходимых для эффективного функционирования системы свободного воспитания как обязательные нами определены: учет естественных ритмов развития ребенка, который предусматривает ориентацию на сенситивные периоды возрастания ребенка и цикличность учебно-воспитательного процесса; педагогического сопровождения формирования ценностных ориентаций и процесса духовно-нравственного становления личности учеников; формирование мотивации стремление школьников к общему развитию; организации педагогического взаимодействия на основе диалога, как фактора творческого сотрудничества и способа бытия личности; формирование ценностного мировоззрения воспитанников, который требует целостного подхода к обучению и воспитанию; вербальное (без отметок) оценивание обучения в 1-5 классах, дополнительное рейтинговое оценивание познавательной деятельности учеников 6-11 классов.

Разработана структура