Загальна характеристика роботи
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАТИШ ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА
УДК: 811.161.2’273:821.161.2 – 312.9
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ В МОВІ
УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Дніпропетровськ – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент
Левун Ніна Віталіївна,
Дніпропетровський національний університет,
доцент кафедри української мови
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Сологуб Надія Миколаївна,
провідний науковий співробітник відділу
стилістики та культури мови Інституту
української мови НАН України
кандидат філологічних наук, доцент
Іванський Роман Дмитрович,
начальник кафедри українознавства
Юридичної академії МВС України,
м. Дніпропетровськ
Провідна установа: Національний педагогічний
університет ім. М.П. Драгоманова
Міністерства освіти і науки України,
кафедра стилістики та культури мови, м. Київ
Захист відбудеться 4 березня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 72, філологічний факультет, ауд. 804.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.
Автореферат розісланий 3 лютого 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, кандидат філологічних
наук, доцент М. С. Ковальчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Мова художньої літератури є особливою галуззю функціонування термінології. Під впливом науково-технічного проґресу відбувається проникнення термінологічної лексики у функціонально-стильові різновиди сучасної української мови, що призводить до необхідності вивчення нових мовних явищ, пов’язаних із виходом спеціалізованих одиниць за межі мови науки. Відтворюючи в художніх образах характерні риси сучасності, письменники не можуть ігнорувати й мовних прикмет суспільної дійсності. Тому термінологічна лексика знаходить широке й різноманітне застосування як у поетичних, так і в прозових творах, зокрема в мові української фантастики.
Використовуючи термінологічну лексику з художньою метою, майстри слова відображають нові явища й тенденції у розвитку живих мовних процесів, які піддаються лінгвістичному аналізу. У мовознавстві проблема стилістичного використання термінології в мові художньої літератури відображена в різних дослідженнях, в яких подані різні аспекти проблеми. Велике значення в галузі лінгвостилістики мають праці Г.О.Винокура, О.Є. Єфімова, М.М. Кожиної та інших. У дослідженнях І.К.Білодіда розглядаються проблеми мови і стилю українських письменників. Розвиток лексикології та стилістики відображений у монографіях М.А. Жовтобрюха, А.П. Коваль, Л.А. Лисиченко та інших. Серед праць, присвячених проблемам стилістичного функціонування термінологічної лексики в поезії, привертають увагу дослідження В.В.Виноградова, А.П. Коваль, Н.Д. Арутюнової, В.П. Григор’єва, М.М.Пилинського, В.Л.Карпової, В.М.Телії, Ю.М.Лотмана, В.І. Ярмак та інших. Так, у працях В.Л.Карпової проаналізовано індивідуально-авторське використання термінів з погляду виконуваних ними функцій (номінативних, метафоричних тощо) в поетичному контексті, входження термінів до складу тих чи інших стилістичних фігур.
Використання термінів у художній літературі зумовлене тим завданням, яке ставить той чи інший автор, його естетичним смаком і майстерністю. У тексті твору терміни виконують певні стилістичні функції. І якщо досить закономірним є використання термінів у сучасних художніх творах, то тим більше воно виправдане в мові наукової фантастики. У творах цього жанру йдеться про найновіші досягнення людства в галузі фізики, астрономії, ракетної техніки тощо. Це призводить до постійного вживання в текстах значної кількості термінів.
У зв’язку з тим, що науково-технічна термінологія становить собою розряд лексики, який на сучасному етапі розвивається найбільш інтенсивно, є дзеркалом реальних соціальних змін, яскравим відображенням розвитку мови і суспільства, вважаємо доцільним вивчити функціонально-стилістичні особливості термінологічної лексики і в мові української фантастики.
Актуальність теми дисертації визначається підвищеною увагою філологів до жанру сучасної наукової фантастики. Ґрунтовне лінгвістичне дослідження мови української фантастики допоможе усвідомити, який вплив має наука й техніка на мову художньої літератури ХХ століття. Хоча наукова фантастика й орієнтована на широке коло читачів, але дуже часто письменники, що працюють у цьому жанрі, викладають у творах складні наукові гіпотези, теорії, проблеми, висвітлення яких безперечно пов’язане з широким залученням термінологічної лексики.
Творче індивідуально-авторське використання термінологічної лексики кожним художником слова – це відображення основних характерних процесів не тільки в мові фантастики, а й у всій сучасній загальнонародній мові. Науково-технічна термінологія посідає на сучасному етапі провідне місце у збагаченні виразних засобів мови, тому в нашій роботі виділяємо декілька найбільш актуальних аспектів. Насамперед у плані взаємодії стилів сучасної української мови, оскільки термінологія є породженням наукового стилю. Дослідження місця і функцій термінологічної лексики в мові української фантастики заслуговує на увагу і в плані стилістики художнього мовлення. Важливим є встановлення певних закономірностей поступового освоєння термінів фантастичною прозою – від їх вживання у прямому значенні до повного включення у художній текст, використання у вигляді тропів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є частиною науково-дослідної роботи кафедри української мови Дніпропетровського національного університету, її проблематика координується з плановою темою кафедри “Природа і структура лексичних та граматичних одиниць української мови”. Тема дисертації затверджена вченою радою Дніпропетровського національного університету.
Об’єктом дослідження є термінологічна лексика мови української фантастики.
Предметом дослідження стали способи використання термінів у мові українських письменників-фантастів.
Джерелом дослідження є мова української науково-фантастичної прози ХХ століття. Дослідження здійснено на матеріалі творів відомих українських письменників, які працюють у цьому жанрі. У додатках до дисертації наводиться словник-покажчик найбільш часто вживаних термінів.
Мета дослідження – зробити лінгвістичний аналіз термінологічної лексики в мові наукової фантастики. Для досягнення цієї мети в роботі поставлені такі завдання:
– визначити поняття наукової фантастики;
– проаналізувати способи введення термінів у мову українських письменників-фантастів;
– виявити основні структурні типи засвоєних науковою фантастикою термінів;
– охарактеризувати терміни різних галузей науки й техніки, найбільш часто вживані в мові української фантастики;
– простежити вживання термінів у номінативній функції і в образно-переносному значенні.
Методи дослідження. Метою і конкретними завданнями дисертаційної роботи зумовлено використання різних методів дослідження. Як основний обрано метод лінгвістичного опису з його універсальними прийомами спостереження, семантизації, інтерпретації мовних фактів. У роботі використовуються також зіставний метод, елементи компонентного аналізу, метод кількісної характеристики. Використання сукупності зазначених методів сприяє комплексному дослідженню термінологічних одиниць.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що робота є однією з перших спроб проаналізувати мовні особливості сучасної української фантастики. Незважаючи на те, що в останні десятиріччя літературознавці виявили деякі важливі особливості творів цього жанру, мова наукової фантастики залишається малодослідженою. Одержані результати доповнюють відомості про загальні закономірності вживання термінологічної лексики в художньому тексті. У дисертації охарактеризовано визначальні риси термінологічної лексики як складової частини мови сучасної української фантастики, виділяються основні шляхи використання термінології як художньо-образного засобу мови письменників-фантастів.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що робота є певним внеском у розробку основних проблем термінології і функціональної стилістики. Дослідження сприятиме подальшому вивченню функціонально-стилістичних особливостей термінологічної лексики в прозі, виявленню основних характерних процесів не тільки в прозовому тексті, а й у сучасній загальнонародній мові.
Практичне значення роботи. Матеріали й теоретичні висновки цього дослідження можуть бути використані у викладанні курсів історії української літературної мови, стилістики, лінгвістичного аналізу тексту, при складанні збірників вправ з культури мовлення, пов’язаних з аналізом мови художніх творів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету. Основні положення дисертації знайшли відбиття в доповідях “Особливості функціонування термінологічної лексики в жанрі сучасної української фантастики” на 5-ій міжнародній науковій конференції “Проблеми української термінології СловоСвіт ‘98” (Львів, 1998), “Термінологічна лексика як художньо-образний засіб сучасної української фантастики” на 4-ій міжнародній конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2001), “Медичні терміни в мові сучасної української фантастики” на 7-ій міжнародній конференції “Проблеми української термінології СловоСвіт 2002” (Львів, 2002), “До проблеми жанру наукової фантастики” на міжнародній конференції “Проблеми жанру, стилю, літературного напряму” (Запоріжжя, 2003).
Публікації. Основні результати дослідження викладено у восьми публікаціях, з яких чотири– у фахових виданнях.
Структура роботи відповідає меті та розвязанню основних завдань дослідження. Відповідно до цього дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, літератури (273 найменування) та списку використаних джерел (68 найменувань), додатків. У додатках наводиться словник-покажчик термінів. Загальний обсяг дисертації – 202 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано доцільність вибору теми, окреслено її актуальність, наукову новизну й практичну цінність, визначено мету й завдання, предмет дослідження, методи. Подано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію та публікації результатів дослідження.
Перший розділ – “Термінологічна лексика як складова частина мови сучасної української фантастики” об’єднує чотири підрозділи – “Поняття наукової фантастики”, “Способи введення термінів у мову українських письменників-фантастів”, “Загальновживана та вузькоспеціальна термінологія в мові наукової фантастики”, “Основні структурні типи засвоєних науковою фантастикою термінів”.
У першому підрозділі “Поняття наукової фантастики” визначається специфіка жанру, аналізується історія української фантастики, називаються основні вітчизняні представники жанру. Наукова фантастика – це література образного вираження наукових, соціальних і естетичних гіпотез і гіпотетичних ситуацій про минуле, сьогодення і майбутнє. У наш час вона привертає до себе увагу провідних спеціалістів у галузі теорії літератури і лінгвостилістики. Фантастична література як об’єкт дослідження багатогранна, у ній чимало дискусійного, її можна вивчати в різних аспектах. Проблемам наукової фантастики присвячено праці І.Бестужева-Лади, Є.П.Брандіс, В.І.Дмитревського, А.Ф.Бритикова, В.Гакова, Г.І.Гуревича, О.М.Зарицького, В.Івашевої, Ю.І.Кагарлицького, Б.В.Ляпунова, Є.М.Нейолова, Є.М.Парнова, Ю.С.Смєлкова, А.Урбан, Н.І.Чорної, Т.А.Чернишової та багатьох інших.
Жанр наукової фантастики вважається порівняно молодим. Він зародився в середині другої половини ХІХ століття. Засновником жанру вважається Ж. Верн. Уперше термін “Science Fiction” (його український варіант – наукова фантастика) було вжито англійським есеїстом В. Вілсоном у 1851 році. В українській літературі цей жанр розвинувся у ХІХ столітті. Засновниками науково-фантастичного жанру в Україні можна вважати В.Винниченка та Ю.Смолича. Сучасними представниками цього жанру є В.Заєць, Л.Панасенко, В.Положій, Н.Гайдамака, Н.Околітенко, О.Романчук, І.Росоховатський, О.Левченко, О.Авраменко та інші.
Наукова фантастика – це жанр художньої літератури, що характеризується взаємозв’язком двох формально-змістовних планів: наукового і художнього, метою якого є художнє зображення вигаданого фантастичного світу як реально існуючого на підставі чотирьох ознак: фантастичності, науковості, орієнтації на сучасність і спрямованості у майбутнє.
Мова сучасної наукової фантастики органічно поєднує в собі як пізнавальну, естетичну, так і інформаційно-комунікативну функції. Слововживання відомих письменників, які працюють у жанрі сучасної наукової фантастики, свідчить про те, що термінологічна лексика посідає помітне місце в системі зображувальних засобів мови. Слова спеціальні (науково-технічні і виробничі терміни) все ширше залучаються до контексту творів наукової фантастики як необхідний засіб художнього осмислення дійсності. Термінологічна лексика, в якій закріплені результати науково-теоретичного пізнання світу, становить органічну частину мовно-художньої свідомості письменників-фантастів, спрямовує удосконалення наявних і пошуки нових способів естетичного освоєння дійсності.
Другий підрозділ – “Способи введення термінів у мову українських письменників-фантастів”. У сучасній українській науковій фантастиці науково-технічна термінологія використовується як в прямому, так і в переносному значенні. Семантика термінів, що виконують номінативну і комунікативну функції, більшою мірою залежить від індивідуальних авторських прийомів введення їх у мовну тканину прозового твору.
У художні твори термінологічна лексика вводиться переважно без пояснень. Як правило, це часто вживані терміни, повязані з виробництвом, з різними галузями науки, техніки, тому вони зрозумілі для сучасного масового читача. Так, дуже часто використовуються назви різних професій: антропогенетик (Н.Околітенко), лінгвіст (О.Бердник), вулканолог (В.Чемерис), цитогенетик (О.Бердник), радіоастроном (В.Чемерис), планетолог (О.Корепанов), епідеміолог (В.Тарнавський), комп’ютерник (О.Левченко). Велику роль у розкритті семантики терміна відіграє його внутрішня форма, яка вказує одночасно на поняття й ознаку, на основі яких названо предмет (літальний апарат, пульт керування, генератор, індикатор, вольтметр). Такі спеціальні слова виступають із вмотивованим значенням і не потребують пояснення.
Якщо ж у художню тканину твору треба ввести вузькоспеціальні терміни, то їх значення, як правило, пояснюється автором. Наприклад: “Крайтрон – такий собі крихітний електронний перемикач, який за мільйонну частку секунди може подавати точно визначену порцію електричного струму” (О.Романчук).
Пояснення спеціального слова в художніх текстах буває повним або частковим, препозитивним або постпозитивним (у примітці, в дужках, у лапках). У художній літературі, для якої точні наукові дані не мають вирішального значення, дефініцій як таких немає. Якщо ж за умовами контексту в них з’являється необхідність, то вони найчастіше подаються у зносках, щоб не відволікати увагу тих читачів, які володіють цією термінологічною лексикою, і, навпаки, привернути увагу читачів-неспеціалістів. Наприклад: “Після курсу дегідраційної терапії почав нормалізуватися пульс – із сорока ударів збільшився до п’ятдесяти п’яти” (В.Бережний). У зносці: “Дегідраційна терапія – ліквідація набряків”.
Терміни часто виступають у ролі синонімів до загальновживаних слів, за допомогою яких розкривається значення спеціального слова. Наприклад: “Десинхроноз. Розлад біологічного годинника” (О.Покальчук).
Іноді науково-технічний термін вводиться в образний мікроконтекст, за допомогою якого відбувається часткове розкриття змісту терміна. Наприклад: “Спалахнув зеленим світлячком індикатор інфразору” (І.Росоховатський); “апарат мигав індикаторами, в його електронному мозку йшла напружена робота” (І.Росоховатський). У наведених прикладах персоніфікація використана для того, щоб дати уявлення про роботу складного приладу.
Ступінь розкриття змісту терміна більшою мірою залежить від функції, яку він виконує в контексті. Виконуючи декоративну роль, термін майже не потребує пояснення, а для реалізації комунікативної функції – тлумачення необхідне, інакше спеціальні слова будуть перешкоджати розумінню тексту.
Третій підрозділ – “Загальновживана та вузькоспеціальна термінологія в мові наукової фантастики”. У мові творів сучасних українських прозаїків, які працюють у жанрі наукової фантастики, термінологічна лексика використовується різноаспектно. Терміни перебувають на різних етапах засвоєння літературною мовою. Одна частина спеціальних слів уже засвоєна літературною мовою, а інша лише починає засвоюватися, поповнюючи склад загальновживаної лексики. Можна виділити три групи термінів за рівнем засвоєння їх загальнолітературною мовою: 1) терміни, що перейшли до складу загальновживаної лексики (антена, апарат, ядро, клапан); 2) терміни, що перебувають на первинному етапі процесу детермінологізації, вживаються в наукових текстах, мові спеціалістів, художній літературі (амінокислота, рецептор, ембріон, вектор, детектор); 3) терміни, відомі лише в спеціальній сфері виробництва або певній галузі науки (афазія, орнітоптер, аналізатор, пілястр, кавітація).
Отже, сучасна українська наукова фантастика стала однією зі сфер функціонування термінів з різних галузей, що вийшли за межі вузькоспеціального вживання.
Різний рівень засвоєння термінологічної лексики літературною мовою засвідчують і матеріали словників. Терміни першої групи, що входять до складу загальновживаної лексики, фіксуються у словниках переважно без примітки спец. Друга група репрезентована термінами, що вживаються в наукових текстах, мові спеціалістів. Значення деяких термінів розкривається у лінгвістичних словниках з вказівкою на сферу вживання. Значення інших термінів подається лише в енциклопедичних словниках, що свідчить про специфіку використання цієї групи термінів. Третя група термінів, яка функціонує у вузькоспеціальній літературі й усному мовленні фахівців у загальномовних словниках або зовсім відсутня, або фіксується з відповідною ремаркою (мед., фізіол., ав., архіт.) тощо.
Четвертий підрозділ – “Основні структурні типи засвоєних науковою фантастикою термінів”. Термінологія, використовуючи всі словотворчі засоби загальнолітературної мови, в той же час має власний термінологічний запас словотворчих засобів. Цілий ряд афіксів, словотвірних типів є власне термінологічними. Крім того, деякі основні тенденції розвитку словотворення з найбільшою повнотою та інтенсивністю виявляються саме в термінотворенні.
Характерною особливістю термінології української наукової фантастики є наявність значної кількості назв, що належать до міжнародного фонду термінів з давньогрецькими й латинськими основами.
У складних словах деяких типів виділяються афіксоїди, що виникли внаслідок делексикалізації й афіксалізації першого або другого компонентів. Афіксоїди поділяються на префіксоїди та суфіксоїди. До найуживаніших префіксоїдів у мові українських письменників-фантастів належать такі: авто-, біо-, радіо-, теле-, відео-, геліо-, фото-, астро-, електро-, граві-, космо-, кібер-, темпо-, психо-, гео-, фіто-, термо- та інші. Наприклад: автопередавач, біострум, геноблок, мікромодуль, радіосон, телепортація, відеокристал, геліобатарея, фотопомножувач, астровокзал, електрокоптер, гравітоліт, космогатор, кіберофобія, темпомобіль, психовипромінювач, геокристал, фітованна, термодинаміка.
У мові української фантастики препозитивні міжнародні компоненти найчастіше поєднуються з постпозитивними. До найуживаніших суфіксоїдів можна віднести такі: -фоб, -фоб(ія), -метр, -план, -граф, -лог, -лог(ія), -скоп: фітофоби, агорафобія, капаметр, астроплан, хроматограф, невропатолог, космологія, гіроскоп.
Термінологічна лексика в мові української наукової фантастики репрезентована всіма структурними типами, що існують у термінології:
1. Терміни-слова. Ця група складається переважно з термінів-іменників (імпульс, фреза, синусоїд, редуктор, логарифм), термінів-прикметників, найчастіше це похідні спеціальні слова, що функціонують у терміносполученнях (гравітаційний, голографічний, електромагнітний, реактивний), досить часто використовуються терміни-дієслова (анатомувати, розколапсувати, запульсувати, анігілювати, припланетитись), найменшої питомої ваги набувають терміни-прислівники (ембріонально, рефлексивно, хімічно, конвульсійно). Широко представлені складні слова-терміни. Іменники-юкстапозити становлять найчисленніший прошарок слів цього типу: психіатр-криміналіст, інженер-атомник, кухар-програміст, космолог-теоретик. У творах письменників-фантастів особливої продуктивності набуло раніше малопродуктивне для української мови словоскладання типу: зуби-флоти (В.Бережний), кабелі-нерви (О.Бердник), кораблі-зонди (О.Ємченко), машина-співрозмовник (В.Головін), органи-лічильники (І.Росоховатський), жили-супутники (В.Владко). У мові української фантастики можна виділити групу яскравих прикладок: функція-агресор (В.Головін), берег-мозок (О.Романчук), людина-туманність (В.Положій), виродки-пристрої (О.Бердник), мікрофон-шпигун (О.Бердник). Досить продуктивними є прикметникові терміни-композити: магнітно-гравітаційний (О.Бердник), гравіто-темпоральний (О.Тесленко), шарнірно-стержневий (В.Чемерис), гелієво-неоновий (В.Гусєв).
2. Терміни-словосполучення. За морфологічним типом головного слова в мові української наукової фантастики виділяються:
субстантивні словосполучення (залежним словом є прикметник): гравітаційний вакуум, комп’ютерний екзаменатор, вестибулярний аналізатор, плазмовий стан; (залежним словом є іменник у родовому відмінку): важелі астромеханіки, алгоритм оптимізму, теорія симетрії, коробка швидкостей; ад’єктивні (екологічно чистий); дієслівні (каталізувати космотворчий процес, анігілювати на атоми і кванти, матрицюювати надбання віків, анатомувати радість).
3. Абревіатури. З поширених типів абревіатур у термінології найбільш вживаними є ініціальні. У мові наукової фантастики широко представлені як загальновживані абревіатури (ДНК, РНК, ПТР, НЛО, ПК), так і абревіатури, що потребують спеціального пояснення: РАМА – реалізатор математичного алгоритма (О.Бердник), НРР – нафтова ростова речовина (В.Бережний), ПЧП – полярний часовий прискорювач (В.Бережний), ГВ – генератор везіння (О.Левченко). Менш поширені абревіатури, утворені за допомогою початкових звукосполучень слів: ГЕРАКЛ – генератор автономний квантовий лінійний (В.Заєць), ДУДІН – дублер динамічний інтелектуальний (В.Головін).
4. Найменшу групу серед структурних типів термінів, репрезентованих у мові письменників, які працюють у жанрі наукової фантастики, становлять символо-слова. До складу такого типу термінологічної номінації входять, крім слів, букви, цифри, графічні знаки: орбіта Жовтої Зірки-А (В.Чемерис), Z-лазер (О.Бердник), Т-генератор (В.Заєць), об’єкт ЗО-273 (В.Заєць), квазар С 50014+81 (В.Корепанов).
Другий розділ – “Термінологічна лексика як художньо-образний засіб сучасної української фантастики” присвячений розгляду проблем використання термінологічної лексики у складі тропів, стилістичних фігур, місця термінології в українській науковій фантастиці.
Прийоми введення термінів у мову художніх творів – різноманітні, значною мірою визначаються особливостями індивідуального стилю письменника. Більшість понять, що позначаються різними термінами, стали у фантастиці загальноприйнятими. Поряд з усталеними поняттями й термінами письменники часто використовують нові, вигадані ними: кварк, робот, машина часу.
Розвиток термінології і проникнення наукових явищ і понять у повсякденне життя впливають на загальнолітературну мову. У результаті переходу терміна до загальнолітературної мови частина його специфічних особливостей зазнає певних змін. У таких випадках говорять про детермінологізацію термінів.
Детермінологізація – це семантичний процес, що полягає у зміні лексичного значення терміна в результаті втрати цим терміном його головної властивості – позначення наукового або іншого спеціального поняття. Зміна семантики детермінологізованих слів залежить не лише від того, з якої терміносистеми запозичений термін, а більшою мірою від того, до якого розряду лексики належить детермінологізоване слово. У результаті дослідження виділились такі лексичні групи:
детермінологізовані слова, що походять від термінів, які позначають: штучні матеріальні об’єкти (генератор, реле, акумулятор); назви речовин (плазма, вітан, ювенал); якості, властивості (імпульс, вакуум, магнетизм); процеси (пульсація, телекінез, телепортація); стани (припланетитись, колапс); величини (алгоритм, формула, функція); одиниці виміру (ангстрем, квант).
Розглянемо основні етапи детермінологізації термінів у творах українських письменників-фантастів. У наш час використання терміна в його прямому значенні у науково-фантастичному контексті – розповсюджений прийом, який визначається творчою манерою автора. У художніх творах сучасних українських фантастів науково-технічна термінологія використовується різноаспектно. Дуже важливим чинником проникнення технічної термінології у мову української фантастики є фантастичний елемент у текстах аналізованих творів: авторами розширюються можливості встановлення зв’язку в космосі: “І увімкнув вертикальний гвинт, налагодив автопілот на хвилю відеофону і натиснув кнопку виклику” (І.Росоховатський); письменники створюють пристрої, що дозволяють людям майбутнього організувати свій побут: “...душ з перемиканням: морський, прісний, іонний; труби ультрафіолетових стерилізаторів; пристрій мікроклімату; стереовікно з набором пейзажів; телестіна з переносним пультом; відеорадіотелефон з кількома екранами...”(І. Росоховатський).
У мові української наукової фантастики технічні терміни у своєму номінативному значенні можуть позначати пристрої, прилади (ультрацентрифуга, спектрофотометр, тригер, відеофон, нуль-перетворювач), зокрема пов’язані з використанням сонячної енергії (геліомобіль, геліоніт, геліобатарея); поняття, пов’язані з розвитком кібернетики, комп’ютерної техніки (кібернетичний мікропередавач-приймач ЦП–1, ІСЕУ – ідентифікуюча система електронних універсалів); процеси (розгерметизація, кристалізація, рефракція); засоби пересування та їх складові частини (террамобіль, електрогеліокоптер, корабель-носій, танкетка, ріота, корабель-матка, магнітоплан, гравікар, флаєр); приміщення, будівлі спеціального призначення (реалізаторій, ракетодром).
Інша велика сфера використання технічних термінів у фантастиці – це сфера образного й переносного вживання, що приводить до значних змін у семантичній структурі терміна. У мові української наукової фантастики можна виділити такі групи порівнянь із використанням технічних термінів: порівняння, створені на основі подібності форми: “літальний апарат, подібний до сочевидного зерна” (О.Бердник); порівняння, створені на основі зіставлення аналогічних дій: “Апарат матеріалізував мислительну енергію напряму – як рослину сонячну” (В.Тарнавський); порівняння, створені на основі зіставлення форми і дії : “Кожне створіння по-своєму його сприймає і, ніби мініатюрна лінза, відбиває шматочок навколишнього середовища, збирає свою краплину інформації” (І.Росоховатський).
Стиль української наукової фантастики піддається проникненню в нього різних стильових елементів, які нерідко метафоризуються. За ознакою, що лежить в основі створення нового стилістичного образу шляхом зміни значення технічного терміна, можна виділити такі групи метафор: за схожістю зовнішніх ознак: вуса антен (В.Чемерис), голки антен (І.Росоховатський); за схожістю функцій: енергетичні криниці (О.Бердник); за аналогією понять: “ланцюгова реакція Життя” (О.Бердник); “світ звивався в радіохвилях” (І.Росоховатський).
Беручи до уваги образну специфіку художніх текстів, можна визначити загальні тенденції використання в них термінів різних тематичних груп. Наприклад, серед медичних термінів виділяються дві основні групи: терміни, що використовуються в прямому значенні, і терміни, що вживаються в переносному значенні. Природним і закономірним є вживання термінів, що позначають різні хвороби (мігрень, астма, гіпертонія, інфаркт), органи людського тіла та їх частини (судини, мозок, апендикс, нерви, нирки). Терміни медицини одержують розкриття в основному в довільній формі, що значною мірою відрізняє їх від суворо логічної форми дефініції. Входячи до загальномовного вжитку, ці терміни розширюють сферу свого функціонування. Вони включаються в процес образно-переносного вживання. Медичні терміни функціонують у мові наукової фантастики зі зменшено-пестливими суфіксами: клапанчики, кардіосклерозик, мозочки; вони беруть участь у створенні нових слів-оказіоналізмів: колапсування зірки, сколапсовані світила, розколапсувати Чорні Діри, антиколапс (О.Бердник). Суттєвий вплив на характеристику медичних термінів у художньому контексті мають прикметники. Вони змінюють семантичну структуру терміна, додаючи йому додаткових семантичних конотацій: кристалічний мозок, кібернетичний мозок, електронний мозок, зів’ялі легені, електронні нерви.
Широке впровадження наукових досягнень зумовило введення фізичної термінології у художню тканину текстів науково-фантастичного жанру. Найуживанішим терміном цієї групи є термін атом. Поєднання його з оригінальними кваліфікуючими означеннями здатне перебороти шаблони і створити нові образи: оскаженілий атом (О.Романчук), самотній атом, нікчемний атом, тупий атом, байдужий атом (В.Винниченко).
У мові творів української фантастики можна виділити порівняльні конструкції з використанням фізичних термінів: “...доторк, ніби електричний струм, пронизав тіло” (О.Бердник); “Чому б не припустити, що й електрон можна розглядати як планету, що обертається навколо протона” (О.Романчук); “...він уявив себе у вигляді тонкого черв’ячка розжареної плазми” (І.Росоховатський). Термін енергія давно використовується у своєму переносному значенні в мові художньої літератури, зокрема в мові наукової фантастики: “Радість – енергія, глибинна енергія світотворення, життєстворення”; “Енергія життя – то енергія променя” (О.Бердник).
Аналіз сучасної української фантастики свідчить про активне використання біологічної термінології. Як правило, це терміни вжиті у своєму номінативному значенні: цитогенетик, хромосоми, токсини, стерилізація. Найбільш частотно вживаним є термін ембріон: “людина в своїй суті – Зерно Універсуму, Всесвіту, ембріон необмежених можливостей”; “наше життя – то лише лялечка, ембріон всеохопного космосу” (О.Бердник). Терміни, що позначають різні мікроорганізми, використовуються для створення яскравих метафор: мікроб інтересу, радощі людських бацил, бацила сміху. Терміни генетики є досить поширеними в мові письменників, що працюють у жанрі наукової фантастики: “Це мій синок Гена, тобто Ген, отой самий, що відає смертю”; “Генів-могильників небагато,– може, один на тисячу інших, та коли вони починають діяти – організм приречений” (В.Бережний). У першому прикладі завдяки антропоморфізації, термін набуває нового значення. Автор обігрує фонетичну близькість слів: ген – Гена. У другому прикладі термін входить до складу прикладки, обростаючи новим відтінком значення. Терміни генетичний та генний використовуються в ролі епітетів, іноді включаючись до складу метафоричних конструкцій: “генетичний код злагодженого життя”, “генетичні товщі нашого ембріонального минулого” (О.Бердник).
У творах української наукової фантастики багато образів, пов’язаних з астрономічними термінами зірка, галактика, планета, сузір’я. Одним із найулюбленіших художніх прийомів з використанням цієї групи термінів є персоніфікація: “планета впевнено освоювала свою здобич” (Н.Околітенко), “одягнути астероїд в атмосферу ” (І.Росоховатський); “жива тканина планети чутливо реагувала на кожен навіть найменший енергосплеск у далеких світах” (О.Бердник). Створюючи образи узагальнені, символічні, письменники, що працюють у жанрі сучасної української фантастики, часто покладаються на зорові відчуття. Складне переплетіння традиційного та індивідуально-авторського спостерігаємо в таких прикладах: “вогнисті постаті сузір’їв”; “спіраль Галактики – дивовижна вогняна квітка, що мерехтіла зорями-іскринками”; “золотисті протуберанці Вогнесміху танцювали довкола” (О.Бердник). Астрономічна лексика, входячи до складу порівняльних конструкцій, природно співіснує з іншими лексемами у художній тканині твору: “Можливо, в плин роздумів упаде, мов метеор з космосу, випадкова мисль” (О.Бердник); “Зорі не вічні. Вічний тільки вир матерії” (В.Чемерис).
На особливу увагу заслуговує використання музичної термінології в мові сучасної української фантастики. Найбільш частотно вживаними є терміни акорд, симфонія, що належать до однієї сфери загальновживаної музичної термінології. Вони поєднуються з яскравими означеннями: променистий акорд, лагідний акорд, пестливий акорд, кришталевий акорд (О.Бердник); плаксива симфонія, хаотична симфонія, величальна симфонія, чаклунська симфонія, всесвітня симфонія, зоряна симфонія (О.Бердник). У мові сучасної української фантастики широко представлені терміни, що позначають жанри музичних творів: хорал, реквієм, речитатив, соната, ораторія та інші. В образ всесвітньої гармонії вплітаються прикметники, що наповнюють музичні терміни космічним забарвленням: зоряний орган, сонячна ораторія. Глибоко емоційним є образ, створений на основі поєднання музичного терміна з іменником, що позначає внутрішній психічний світ людини, з її настроями та переживаннями: болісний реквієм душі (О.Бердник). З вічною темою смерті повязане образне переосмислення терміна речитатив: тисячолітній речитатив, тривожний речитатив, всесвітній речитатив (О.Бердник).
Математичні терміни виступають у мові творів української фантастики головним чином у своєму прямому значенні: аксіома, рівняння, куб, вектор, радіус. Термін алгоритм по-новому переосмислюється у мові фантастики: алгоритм мислення, алгоритм життя, алгоритм оптимізму, алгоритм інтелекту. Як правило, математичні терміни входять до складу метафоричних конструкцій, поєднуючись зі словами, що позначають абстрактні поняття: “гігантська парабола життя ” (В.Чемерис); “пунктир грядущої картини двадцять першого віку”; “модуси та вектори Буття” (О.Бердник). Найбільш розповсюдженим математичним терміном, що входить до складу різних стилістичних фігур, є термін формула. Так, метафора “формула загальнолюдського безсилля” (О.Бердник) характеризує взаємини між людиною і природою. Входячи до складу порівняльних конструкцій, цей термін набуває нових семантико-стилістичних нашарувань: “формула – як синя щука, її важко впіймати” (В.Бережний).
Терміни інших тематичних груп репрезентовані в мові української фантастики переважно в прямому номінативному значенні: суспільно-політичні терміни (експропріація, революція, неокомуністи); хімічні терміни (сірководень, кисень, вуглець, реактив); термінолексика на позначення одиниць вимірювання довжини і ваги, простору (кілограм, міліграм, сантиметр, кілопарсек, ангстрем); літературознавчі і мовознавчі терміни (містерія, епос, строфа, дактиль, алітерація, діалект); історичні терміни (ареопаг, поліс, аннали); архітектурні терміни (перистоль, канелюра, каріатида); шахові терміни (ферзь, шах, король, пішак, тура); географічні терміни (циклон, екватор, полюс, мусон, паралель, материк), геологічні терміни (рівнина, кратер, каньйон), мінералогічні терміни (кварц, граніт, антрацит, куприт), морські терміни (гавань, верф, трюм, бухта, брамсель), військові терміни (револьвер, кулемет, ракета). Аналіз термінів з погляду створення ними образності, експресивності приводить до таких висновків. Розширення меж і сфер вживання спеціальної лексики зумовлюється важливим місцем, яке посідають терміни в сучасній українській мові. Вирвані зі своєї природної сфери функціонування і використовувані в мові фантастики, терміни не можуть розглядатися інакше, як художньо-зображувальний засіб. Термінологічні одиниці в мові української фантастичної прози досить часто втрачають нейтральність, властиву їм у межах певної термінологічної системи, і набувають емоційно-експресивних відтінків. Емоційно-експресивна конотація виникає як результат використання різних індивідуально-авторських способів і прийомів створення образності в умовах певного контексту.
У висновках формулюються основні результати проведеного дослідження:
1. Жанр наукової фантастики вважається порівняно молодим. Він відображає розвиток наукової думки і характеризується зв’язком двох чинників: наукового і художнього, метою якого є художнє зображення вигаданого фантастичного світу як реально існуючого. В українській літературі цей жанр розвинувся в ХХ столітті. Піонерами цього жанру в Україні були В.Винниченко та Ю.Смолич. Сучасними представниками жанру є В.Заєць, Л.Панасенко, В.Положій, Н.Гайдамака, О.Романчук, І.Росоховатський, О.Покальчук, О.Левченко, О.Авраменко та інші.
2. Широке вживання термінології є однією з визначальних рис лексичних процесів, що відбуваються в мові української наукової фантастики. Як показує аналіз, термінологія, що фігурує в сучасному фантастичному контексті, досить різноманітна з погляду належності до певних галузей науки й техніки. Найбільш активно письменники залучають технічну, астрономічну, біологічну, медичну, музичну, фізичну та математичну термінолексику. Превалювання в мові фантастики термінології названих галузей знань не є випадковим. Цей факт пояснюється актуальністю відповідних галузей, підвищеною увагою до них у реальному житті. Зокрема йдеться про освоєння космічного простору, розробку наукових проблем біології, медицини, техніки тощо.
3. У результаті взаємодії наукового стилю з іншими стилями мовлення спостерігається широке проникнення наукових понять і термінів у загальнонародну мову через науково-популярну літературу, публіцистику, зокрема й через мову наукової фантастики, тобто використання інших функціональних стилів як каналів, або провідників, специфічних рис науки. У цьому випадку неминуча тісна взаємодія всіх стилів літературної мови: наукового, публіцистичного і художнього. Проникнення елементів наукового стилю до мови художньої літератури зумовлює значно більші можливості для семантичної видозміни слова. Ці загальні семантичні закономірності розповсюджуються на терміни, використовувані в мові української наукової фантастики, що врешті-решт призводить до розчинення їх як термінів.
4. Аналіз живих мовних процесів розвитку мови сучасної української фантастики свідчить про високий ступінь засвоєння термінологічної лексики загальновживаною мовою. Яскравими показниками цього явища виступають: введення термінів у художнє мовлення на правах загальновживаних слів; значне розширення діапазону сполучуваності слів-термінів з лексемами різних стилістичних шарів; образно-переносне вживання спеціальних слів, здатність деяких термінів включатися в семантичні процеси, в результаті яких відбуваються якісні зміни, з’являються нові елементи значення в їх структурі. Розглянуті нами прийоми введення спеціальних слів до мови наукової фантастики дозволяють зробити висновок, що їх включення до художнього тексту повязане з певними стилістичними завданнями, тому їм властива деяка мовна ізольованість. В окремих випадках, імовірно, з метою більш яскравого показу незвичності подібних елементів, автори супроводжують їх уживання поясненнями в тексті або зносками.
5. Зібраний і досліджений матеріал дозволяє зробити висновок про те, що співвідношення загальновживаної і вузькоспеціальної термінології помітно змінилось. Більшість термінів, що використовувалися лише фахівцями з певної галузі знання, вийшли за межі вузькоспеціального вжитку. Однак слід підкреслити, що незважаючи на значне розширення лексичних засобів за рахунок залучення вузькоспеціальної термінології, найбільшою питомою вагою характеризується загальновживана термінологія. Це пояснюється специфікою науково-фантастичного жанру. Фантастика характеризується найбільш широким (порівняно з іншими жанрами) відображенням нових явищ і понять, тобто різноманітністю тематики, зверненням до широкого кола читачів. Отже, у мові наукової фантастики вживаються терміни, які називають реалії, що входять у певні сфери або галузі дійсності і стали широковідомими.
6. Термінологія, що вживається в українській фантастиці, репрезентована всіма структурними типами, які властиві українській термінології. Серед слів-термінів найбільшу питому вагу мають непохідні і похідні терміни. Рідше зустрічаються терміни-композити. Порівняно невелику групу становлять терміни-абревіатури. Терміни-словосполучення у сучасній українській фантастиці репрезентовані в основному розкладними словосполученнями. Найменш поширений у мові письменників-фантастів такий структурний тип термінологічних одиниць як символо-слова.
7. Використання термінів з метою надання фантастичним текстам емоційно-експресивних відтінків засвідчує посилення ролі термінологічної лексики в системі художньо-естетичних засобів сучасної української літературної мови. Терміни, вилучені зі своєї природної сфери функціонування і використовувані в мові письменників-фантастів, не можуть розглядатися інакше, як засіб художньо-зображальний. Широке використання аналізованої лексики в мові творів української фантастики свідчить про велику комунікативну роль терміноодиниць. У мовну тканину творів уводяться технічні, фізичні, музичні, математичні, хімічні, біологічні, мовознавчі, спортивні терміни; спеціальні слова, пов’язані з освоєнням космосу, відкриттями в галузі атомної фізики, генетики. Одним із способів використання термінів у мові сучасної української фантастики є їх уживання у прямому номінативному значенні.
8. У мові сучасної української фантастики відбувається образно-переносне використання спеціальної лексики. Як засіб виразності термінологічні одиниці виступають джерелом метафоризації, компонентами порівняльних зворотів, входять до складу оказіоналізмів, вживаються в ролі епітетів. Різні способи й прийоми стилістичного використання аналізованих термінів у творах української фантастики зумовлюють зміни в їх семантиці, появу певних конотативних відтінків. Творчість українських письменників-фантастів, проза яких аналізується в дисертації, являє собою якісно нову сходинку в розвитку української літературної мови в цілому.
Основні положення дисертаційної роботи
викладено в таких публікаціях:
1. Особливості функціонування термінологічної лексики в жанрі сучасної української фантастики // Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 5-ої міжнародної наукової конференції. – Львів: Львівська політехніка, 1998. – № 336.– С. 310 – 311.
2. Музичні терміни в мові сучасної української фантастики // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки.– Запоріжжя: ЗДУ, 2000. – С. 63 – 68.
3. Семантична еволюція термінів у мові сучасної української фантастики // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 2001. – Випуск 13. – С. 61 – 65.
4. Термінологічна лексика як художньо-образний засіб сучасної української фантастики // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. Вип.ІV. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 242 – 245.
5. Основні структурні типи засвоєних науковою фантастикою термінів// Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 2002. – Вип.16. – С. 82 – 87.
6. Медичні терміни в мові сучасної української фантастики // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Львівська політехніка, 2002. – №453. – С. 345 – 351.
7. Термінологічна лексика як складова частина мови сучасної української фантастики // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Збірник наукових праць. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – Вип.3.– С. 34 – 40.
8. Функціонування термінологічної лексики в мові української фантастики // На ниві української філології: Збірник наукових праць/ За заг. редакцією І.С.Попової, Ю.Ф.Прадіда. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – С.66 – 71.
АНОТАЦІЯ
Катиш Т.В. Особливості функціонування термінологічної лексики в мові української фантастики. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01. – українська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2004.
Дисертація присвячена комплексному аналізу термінологічної лексики в мові української фантастики.
У роботі охарактеризовано визначальні риси термінологічної лексики як складової частини мови сучасної української фантастики. Визначено специфіку жанру наукової фантастики, проаналізовано історію жанру. Досліджено способи введення термінів у мову українських письменників-фантастів. Виявлено співвідношення загальновживаної та вузькоспеціальної термінології. Розглянуто основні структурні типи засвоєних науковою фантастикою термінів. Охарактеризовано терміни різних галузей науки й техніки, найбільш часто вживані в мові української фантастики. Простежено вживання термінів у номінативній функції і в образно-переносному значенні.
Ключові слова: наукова фантастика, жанр, загальновживані та вузькоспеціальні терміни, номінативна функція, образно-переносне
