НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського

Ковальчук Володимир Миколайович

УДК 929;02(477)Баллін

Бібліотечна, книговидавнича

та культурно-просвітницька діяльність

М. П. Балліна (1829–1904)

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті бібліотекознавства

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Науковий керівник: академік НАН України

Онищенко Олексій Семенович

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського

Генеральний директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Непомнящий Андрій Анатолійович

Таврійський національний університет

імені В.І. Вернадського

професор кафедри історії України та допо- міжних історичних дисциплін

кандидат історичних наук

Зубкова Наталія Михайлівна

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського

завідувачка відділу джерелознавства Інституту рукопису

Провідна установа: Харківська державна академія культури, кафедра бібліотекознавства.

Захист відбудеться “22” грудня 2005 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розісланий “22” листопада 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Історико-книгознавчі, бібліографічні та бібліотекознавчі дослідження діяльності видатних осіб, які ввійшли в історію української науки та культури ХІХ – початку ХХ ст., є надзвичайно важливою, але малодослідженою ланкою історичного бібліотекознавства.

М.П. Баллін (1829–1904) – ініціатор і представник кооперативного руху в Російській імперії, засновник першого в Україні Харківського споживчого кооперативного товариства (1869) та Харківського товариства грамотності, книготорговець, літератор, поборник відкриття народних шкіл. Гуманіст, просвітник, видавець альманахів, вісників, часописів, засновник збірника “Кооперативная библиотека”, послідовник утопічного соціалізму Фур’є, М.П. Баллін висвітлив свої ідеї у низці власних праць, публікуючи статті як окремо, так і в складі різних видань, присвячених розвитку кооперативного руху в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Власне М.П. Балліну належить важлива роль й у справі створення та популяризації громадських бібліотек.

Засновані ним видавництва, опубліковані книжки, зокрема “Первая памятная книжка русских потребительных обществ”, видана в 1870 р., та відкриті бібліотеки отримали чинне місце в історії України.

Дослідження життєвого, творчого, громадського шляху М.П. Балліна є не лише окремим науковим завданням історичного бібліотекознавства, а й часткою історії просвітницького руху на теренах України у складні часи соціально-економічних перетворень упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У його діяльності отримали відображення численні наукові зв’язки з видатними особистостями України, що є цінною джерельною базою для розгляду комплексних питань з історії бібліотек, видавництв, книготорговельної діяльності в галузі просвітництва та кооперативного руху.

Дослідження внеску окремих осіб у загальні процеси розвитку науки та культури сприяють індивідуалізації історичного процесу та висвітленню ролі особистості в контексті епохи.

Стан дослідження теми. Вивчення історії та змісту книжково-рукописної спадщини М.П. Балліна, визначення її значення для розвитку історичного бібліотекознавства та видавничої діяльності вповні, комплексно не здійснювалися. Переважна більшість дослідників життя М.П. Балліна висвітлює його ідейні погляди, кооперативну діяльність у контексті історії просвіти та кооперації. Лише фрагментарно або занадто узагальнено розглядається його бібліотечна, видавнича та культурно-просвітницька діяльність. Історія кооперації та роль в ній М.П. Балліна розкриваються в працях А. Меркулова, П. Пожарського, В. Тотоміанца, М. Тугана-Барановського, В. Маркова, М. Хейсина, П. Височанського, П. Мохора, В. Чаянова, С. Бородаєвського, Л. Морозова, О. Уткіна, І. Вітановича, І. Кравченка, Я. Пришляка, Л. Самсонова, М. Алімана, С. Бабенко, С. Гелея та ін.

Просвітницькій діяльності М.П. Балліна приділила увагу О. Ковальська. Деякі аспекти цієї діяльності в межах кооперативного руху висвітлювалися в статтях А. Перепечи та С. Шоломової, М. Зібера. Для обраної теми найбільше значення мали праці Й. Баренбаума та С. Кіржаєва. Проте всі роботи, на жаль, не базувалися на комплексному підході до висвітлення теми.

Отже, бібліотечна, книговидавнича та книготорговельна діяльність М.П. Балліна досі не стала об’єктом усебічного книгознавчого та бібліотекознавчого аналізу.

Джерельна база дослідження. Архівну базу дослідження становлять документи Інституту рукопису НБУВ – зокрема, це особовий архівний фонд М.П. Балліна (ф. 325), а також архів Кооперативного музею (ф. 326). Крім того, залучалися документи особових архівних фондів М.І. Костомарова (ф. ХХІІ), О.Ф. Кістяківського (ф. 61). Важливе значення для висвітлення теми мали документи Харківського обласного державного архіву.

Серед опублікованих джерел – праці власне М.П. Балліна, його спогади, каталоги Харківської громадської бібліотеки (т. 1–4) за 1897–1913 рр., опубліковані огляди, путівники, історичні нариси стосовно м. Харкова, зокрема, довідкове видання “Харьков и губерния на страницах газеты “Южный край” 1880–1918. (Вып.1: 1880–1886.– Х., 2002) тощо.

Об’єктом дослідження є бібліотечна, книговидавнича та культурно-просвітницька діяльність М.П. Балліна.

Предметом дослідження є розвиток бібліотечної справи та книговидання України і Росії й роль у цьому процесі М.П. Балліна.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження: 50-ті роки ХІХ – початок ХХ ст. – час формування та розвитку ідейних поглядів та конкретної діяльності М.П. Балліна.

Мета дослідження полягає у встановленні наукового та практичного внеску М.П. Балліна у культурно-просвітницькій, бібліотечній, книговидавничій та книготорговельній сферах українського та російського суспільста в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Основними завданнями є: –

встановлення історіографії теми і джерельної бази, виокремлення документів особистого архіву та листування щодо обраної теми, визначення їх походження та відтворення зв’язків між групами документів; –

здійснення на базі архівних джерел та біографічних матеріалів реконструкції життєвого шляху та громадської діяльності М.П. Балліна; –

встановлення процесу ідейного формування особистост М.П. Баллінаі, засад просвітницької діяльності, розвитку концепції реформи народної освіти та ролі в ній бібліотек, видавництв у різні етапи його життя; –

проведення аналізу багатопрофільної діяльності М.П. Балліна, зокрема бібліотечної та книговидавничої справи, створення видавництв, видання літератури для пропаганди ідей кооперації та науково-технічної літератури; –

встановлення науково-практичних засад розвитку бібліотечної книговидавничої справи, організації шкіл, заснування серій, часописів; –

оцінка внеску М.П. Балліна в розвиток бібліотекознавства та книгознавства.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що:

1. Вперше діяльність М.П. Балліна розглянуто як комплексне історико-культурологічне явище на широкій джерельній базі, здійснено історико-бібліотекознавчу реконструкцію складу та змісту його архівної і творчої спадщини від середини ХІХ ст. до початку ХХ ст. За допомогою методів архівної евристики встановлені місця зберігання окремих джерел, що розкривають тему.

2. На основі досліджень рукописних та опублікованих документів здійснено реконструкцію життєвого шляху М.П. Балліна в найбільш повному на сьогодні обсязі. Окреслено основні напрями його громадської діяльності.

3. Визначено внесок діяча у розвиток українського та російського просвітництва, бібліотечну та книговидавничу справу, задля чого було детально простудійовано архівні матеріали з історії кооперації, записні книжки, творчі матеріали, епістолярій.

4. До наукового обігу залучено нові імена та відомості про події, уточнені певні факти з історії бібліотечної та книговидавничої справи в Україні, встановлено наукові, культурні та видавничі зв’язки діячів кооперативного просвітництва.

5. Встановлено розвиток ідейних поглядів, що визначили змістовий характер діяльності М.П. Балліна, його концептуальні засади у галузі бібліотечного будівництва, формування бібліотечних фондів, каталогів, принципів користування фондами бібліотек, а також видавничої політики в галузі народної книжки.

6. Встановлено теоретичний та практичний доробок М.П. Балліна в бібліотекознавстві та книгознавстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах відомчої теми НАН України “Рукописна спадщина діячів науки й культури України:джерелознавчі дослідження та археографічний опис” (державний реєстраційний номер 0100U006608).

Практичне значення. Дисертація є внеском у розвиток загальної методики вивчення персонологічної історії бібліотечної та видавничої справи в Україні. Дослідження заповнює лакуни у малодослідженій проблематиці з історії бібліотечної та книговидавничої справи. Основні результати роботи використані в бібліотечній практиці, при підготовці курсу “Бібліотекознавство”, лекційних курсах з історії культури Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Київського національного університету культури та мистецтв.

Особистий внесок здобувача. Усі результати належать здобувачу одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження викладено в шести публікаціях у фаховій періодиці і збірниках наукових праць та апробовано на міжнародних наукових конференціях “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, жовтень 2002 р.), “Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек” (Київ, жовтень 2003 р.), “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики” (Київ, квітень 2005 р.).

Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг основного тексту дисертації 180 с., список використаної літератури та архівних джерел – 57 с. (665 позицій).

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовуються актуальність, новизна, мета і завдання дослідження, хронологічні межі, ступінь розробленості теми, джерельна база, а також розкриваються практична значимість та апробація роботи.

У першому розділі “Дослідження життя та діяльності М.П. Балліна, джерельна база” розглядається історіографія питання, ступінь дослідженості основних ідей та діяльності М.П. Балліна в галузі створення споживчої кооперації, а також висвітлюється джерельна база дисертації.

Історіографія питання розподіляється за декількома періодами. Перший – початок та перше десятиліття ХХ ст. – період, коли в історії економічного розвитку Росії відбувається зростання значення кооперації і осмислення передових ідей в цій галузі. Досвід М.П. Балліна активно вивчається в працях з історії кооперації, зокрема А. Меркулова, П. Пожарського, В. Тотоміанца, М. Тугана-Барановського.

Окремий період вивчення його кооперативних ідей в Україні та Росії пов’язаний з 20-ми роками, коли у радянській економіці почав зароджуватися образ соціалістичної кооперації. Особа М.П. Балліна тоді ототожнювалася з піонером соціалістичної кооперації. Серед його дослідників: В. Марков, М. Хейсин, П. Височанський, П. Мохор, В. Чаянов, С. Бородаєвський, О. Ковальська. Лише остання приділила увагу просвітницькій діяльності М.П. Балліна.

У 60–80-х роках виникає нова хвиля зацікавлення його діяльністю. Ідейні підходи М.П. Балліна до теорії кооперації та її організації, передусім його теза стосовно “кооперативного соціалізму” привернули до себе увагу радянських істориків економіки, передусім Л. Морозова, О. Уткіна, І. Вітановича, деякі аспекти просвітницької діяльності в галузі кооперативного руху висвітлювалися в статтях А. Перепечи та С. Шоломової, М. Зібера.

У 90-х роках помітно зростає інтерес до особи М.П. Балліна у фахівців-економістів: виходять загальні статті таких авторів, як І. Кравченко, Я. Пришляк, Л. Самсонов, М. Аліман, С. Бабенко, С. Гелей та ін.

Найдетальніше його життя та діяльність вивчав відомий книгознавець Й. Баренбаум наприкінці 70-х – у 80-х роках. За архівними матеріалами, передусім спогадами М.П. Балліна, документами щодо його діяльності та неопублікованими працями діяч характеризується як попередник соціалістичної революції та член демократичного руху Росії. Й. Баренбаум підкреслював, що Баллін як книгопродавець, видавець, бібліотечний діяч був не лише практиком, але й теоретиком, автором ряду статей з питань організації методики та теорії книжної справи. На жаль, праця написана на обмеженому джерельному матеріалі (переважно на мемуарах М. Балліна “50 лет моей жизни”) та з позицій марксистської ідеології.

Про М.П. Балліна як піонера російсько-українського кооперативного руху та його архів писав С.М. Кіржаєв. Він стисло розглянув ідейні погляди М.П. Балліна – представника демократичної інтелігенції, якому було властиве коливання від демократизму до лібералізму, послідовника кооперативного соціалізму в Росії, філософа кооперації як напряму кооперативної думки 60–90-х років XIX ст. – раннього періоду історії кооперативного руху. Велику цінність має зібрана ним бібліографія праць М.П. Балліна та персонологія. Досить детально розглядається архів М.П. Балліна, що зберігається у Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського як джерело з історії кооперативної думки 1860–1890-х років. Особою М.П. Балліна-кооператора зацікавився також японський дослідник Й. Імаї.

Отже, діяльність М.П. Балліна поки не стала об’єктом комплексного та всебічного книгознавчого і бібліотекознавчого аналізу, не ввійшла належною мірою до наукового обігу. Й досі немає цілісного дослідження, що на аналізі всієї сукупності архівної спадщини М.П. Балліна здійснило б вивчення його життєвого шляху та творчого доробку як видатного культурного, громадсько-політичного діяча України, вченого, просвітника.

Джерельна база дослідження досить широка. Зберігся особовий архівний фонд М.П. Балліна, який був виділений із загального архіву Кооперативного музею м. Харкова і знаходиться в Інституті рукопису НБУВ.

Архів широко репрезентує документи з історії кооперації, переклади та белетристичні твори М.П. Балліна, рукописи, пов’язані з його громадською діяльністю, спрямованою на популяризацію української культури, просвітництва, природничого та технічного знання, зокрема видання “Общенародная энциклопедия знаний – кооперативная энциклопедия”, матеріали щодо проектів організації в Харкові різних видавництв: Видавничої контори співробітників, Видавничого товариства для видання книжок, Літературного товариства енциклопедистів, Асоціації ліги соціалізації ідей і компанії харківських “Бобров” тощо.

Комплекс документів присвячений діяльності М.П. Балліна у галузі організації недільних та ремісничих, зокрема жіночих, шкіл, бібліотек та читалень, Харківського товариства грамотності та “Народному дому” в Харкові.

Збереглася значна кількість документів, які відображають погляди М.П. Балліна, починаючи від катеринославського періоду життя, однак переважна більшість стосується перебування діяча в Харкові: це тези виступів, доповідні записки, статті, проекти, методичні розробки щодо фінансування бібліотек, комплектування фондів, бібліографічної діяльності, обслуговування читачів, приміщень бібліотек, абонементу тощо.

Важливими для просопографічних досліджень є біографічні матеріали та спогади – як опубліковані, так і неопубліковані. За життя М.П. Баллін видав у журналах “Степь” та “Екатеринославский юбилейный листок” спогади про катеринославських піквіків та “Воспоминания правоведа X выпуска 1842–1849 гг.” у газеті “Южный край”. Важливе значення мають також “Воспоминания о Харькове за последние 30 лет”, “Воспоминания о Харьковском обществе грамотности” та повні мемуари “50 лет моей жизни”, написані М.П. Балліним у 1890–1902 рр.

Слід наголосити на такому змістовному виді особових документів, як листування, адже життєвий шлях М.П. Балліна перетинався з діяльністю таких визначних особистостей, як М.Н. Катков, М.П. Щепкін, П.І. Бірюков, А.А. Рубакін, П.А. Устимович, І.С. Аксаков, Д.Ф. Щеглов, Л.М. Толстой, М.П. Драгоманов, О.Ф. Кістяківський, X.Д. Алчевська, М.М. Лазаревський, О.А. Брилліантов, В.С. Козлов, А.І. Чупров, М.М. Бекетов, М.М. Ге, В.М. Єлагін та ін.

Офіційне листування з особового фонду М.П. Балліна – це кореспонденція з різними громадськими організаціями, редакціями газет та журналів, зокрема “Южный край”, “Русская летопись”, “Рассвет”, “Мир”, “Неделя”, “Братская помощь”, “Молва”, “Труд”, “Прядок”, “Степь”, “Киевский телеграф”, “Харьковские ведомости”, “Сибирская газета”, “Донские ведомости” тощо.

Епістолярій із зарубіжними діячами та з редакціями кооперативних видань Англії, Франції та Німеччини репрезентують листи до Ш. Жіда, В. Піля, Г. Зислі, Р. Шарля, Годена, Гринінга, Шульце, Де Буаве та ін.

Значний за обсягом комплекс складають документи родичів, листи дружини Л.П. Позен-Балліної, її листи, написані різним особам тощо.

Другий розділ – “М.П. Баллін (1829–1904). Формування ідейних поглядів і культурно-просвітницька діяльність М.П. Балліна у галузі народної освіти, поширення науково-технічних знань, кооперативного руху”.

Середина ХІХ ст. була добою зародження в Російській імперії та Україні демократичної інтелігенції, яка стала провідником прогресивних гуманістичних ідей, серед котрих пріоритетними були просвітницька та культурна діяльність серед народу, розвиток народної освіти та грамотності.

Все своє життя М.П. Баллін присвятив реалізації гуманістичних ідеалів, формування яких було закладене його репетитором з латинської мови, студентом Петербурзького університету, майбутнім істориком літератури І.І. Введенським, який зумів прищепити йому любов і повагу до книги, до знань.

Вступивши до Петербурзького училища правознавства, М.П. Баллін знайомиться з працями соціалістів-утопістів Кабе, Луї Блана, Сен-Сімона, Фур’є, Оуена. На формування соціальних поглядів М.П. Балліна мали вплив революційні події 1848 р. у Європі. Крім того, він товаришував з членами гуртка М. Петрашевського, часто зустрічався з Ф.М. Достоєвським. Як і петрашевці, вважав себе послідовником Ш. Фур’є.

Отримавши посаду державного службовця в Симбірську, М. Баллін почав там займатися літературною творчістю, організував разом з декількома інтелігентами літературний гурток.

Восени 1857 р. він переїхав до Катеринослава, і саме тут розпочався перший період його активного життя, який надалі тривав двадцять років уже в Харкові. У 1857 р. М.П. Баллін разом з письменниками і публіцистами В.М. Єлагіним та М.М. Стопановським організовує “Товариство самовдосконалення”, планує заснувати катеринославський щомісячний журнал “Новороссийская летопись”. У Катеринославі М.П. Баллін вперше виступив активним організатором і засновником громадської бібліотеки. У 1858 р. “Товариство самовдосконалення” було трансформоване у “Піквікський клуб”, члени якого збиралися по суботах для відпочинку та читання літературних творів.

У 1860 р. М.П. Баллін був змушений переїхати до Костроми, де організував літературний гурток, виступив ініціатором створення приватного університету та активістом відкриття громадської бібліотеки на засадах, сформульованих “піквіками” ще наприкінці 50-х років ХІХ ст.

Найбільш плідним у М. Балліна був період життя у Харкові, який розпочався в 1861 р. Тоді й викристалізовуються погляди М.П. Балліна на форми впровадження та зміст народної освіти. Оскільки народної освіти майже не існувало, і народ перебував практично у суцільному стані неписьменності, діяч вважав цю справу умовою подальшого соціального розвитку. Він наполегливо агітував за необхідність поєднання приватної ініціативи, благодійництва у справі народної освіти, активну допомогу місцевих державних та земських установ. М.П. Баллін відстоював ідею безкоштовної освіти, прагнув постійного вдосконалення організаторської діяльності товариств грамотності, пов’язуючи її з активізацією бібліотечної та видавничої роботи, відкриттям професійних ремісничих і, перш за все, жіночих майстерень-шкіл шиття і в’язання, поширенням технічних і науково-популярних знань. Виступаючи на захист виховання і навчання і в той же час усвідомлюючи, що однією лише благодійністю неможливо вирішити питання народної освіти, він підкреслював необхідність державного фінансування народної освіти.

Ініціатор і фундатор харківського Товариства грамотності, метою і завданням якого було розгортання просвітницької роботи у місті, М.П. Баллін особисто брав участь у розробці Статуту Товариства. Статутом передбачалося, що члени Товариства повинні були сплачувати грошові внески у касу Товариства грамотності або сприяти справі на громадських засадах, визначалися і основні завдання організації. 24 березня 1869 р. Товариства грамотності розпочало свою діяльність. У тому ж році вже було засновано школу на Москалівці, розташовану спочатку в найманих приміщеннях, а з 1873 р. – у будинку, зведеному на пожертви.

М.П. Баллін прагнув створити центральну зразкову школу грамотності з освітнім кабінетом, бібліотекою, складом книг і навчальних посібників, а також ремісничуї школу з майстернями. М.П. Баллін приділяв увагу ремісничій освіті: ремісничу школу, на його думку, мали навчити простий люд елементарному промисловому виробництву, що для справи народної школи мало велике значення у зв’язку із розвитком в Російській імперії нових економічних стосунків в другій половині ХІХ ст.

Товариство успішно відродило жіночу недільну школу, що була відкрита у 1869 р. і мала понад 150 учениць. Чоловічу недільну школу, відкриту у 1870 р., вже на наступний рік відвідувало до 130 учнів.

У 1891–1903 рр. були відкриті безплатні народні читальні у м. Харкові, де видавалися книжки для народу, з 1894 р. засновуються бібліотеки-читальні у селах Харківської губернії, у 1897 р. організується Санітарний комітет, трансформований у 1903 р. у Комітет літніх колоній для хворобливих та слабких дітей, які навчаються у школах Товариства. У 1900 р. при Товаристві організовується довідково-педагогічний комітет і при ньому з 1902 р. – пересувний музей шкільних посібників; шкільно-педагогічний комітет розпочинає свою діяльність у 1901 р. Досягненням Товариства є “Народний дім”, відкритий у 1903 р.

Наприкінці 60-х років паралельно із організацією шкіл та бібліотек Баллін активно зайнявся пропагандою та поширенням передового кооперативного досвіду. У 1868 р. в Харкові організувалося Товариство споживачів, до якого одразу вступив Баллін. Він підтримував тісні контакти з англійськими, французькими й німецькими істориками кооперативного руху.

У 1869 р. він їде за кордон для вивчення кооперації. Безперечно позитивним результатом поїздки є те, що він одним із перших інформував західних кооператорів про начала української кооперації.

За своє життя М.П. Баллін переклав багато книжок, де розкривався західний досвід у галузі науки і техніки, кооперації та виробництва, що мав би бути корисним для України, був автором багатьох популярних праць з соціології, економіки, філософії. Ідея просвітництва найактивніше проявилася в захопленні Балліним організацією публічних лекцій для народу, передусім, щодо пропаганди науково-технічних знань.

Третій розділ – “Бібліотечна діяльність М.П. Балліна, створення громадських бібліотек та внесок у розвиток бібліотечної справи” – розкриває внесок діяча у розвиток бібліотечної справи, теорії організації фонду, комплектування бібліотек, питань каталогізації.

Основна культурно-просвітницька, кооперативна, видавнича та бібліотечна діяльність припадає на харківський період життя М.П. Балліна. Одночасно із відкриттям навесні 1862 р. книгарні Балліна почала працювати публічна бібліотека, заснована з ініціативи сімейства Карп та за сприяння М.П. Балліна. Згодом він відкриває бібліотеку при власному книжковому магазині, і вона на довгий час стає осередком духовності для погресивної харківської інтелігенції, особливо студентської молоді, з якими Баллін підтримував тісний зв’язок.

У 1870 р. на пропозицію М.П. Балліна харківське Товариство грамотності відкрило книжковий склад при магазині навчальних посібників О. Карп. Цей склад був також частково і комерційним підприємством, спрямованим на отримання прибутку. Згодом було створено новий склад як заклад винятково освітній і благодійний. Він поповнювався лише пожертвами, а зібрані у ньому книги передавалися до шкільних бібліотек Товариства і, головне, до сільських книгозбірень Харківської губернії.

У 1885 р. М.П. Баллін створює громадську бібліотеку, що працює на кооперативних засадах. Було орендовано приміщення, в якому восени 1886 р. розпочали свою діяльність бібліотека і кабінет для читання. Книжковий фонд бібліотеки, створений за підтримки ініціаторів справи та пожертв городян, тоді складав близько 5000 прим. Кількість користувачів фондами бібліотеки вже на початку її роботи складала декілька сот осіб. Через 8 років Харківська громадська бібліотека мала 3000 абонентів і понад 4000 відвідувачів.

У середині 80-х років М.П. Баллін помітно розчарувався у прогресивності теорії кооперації і присвятив себе просвітницькій діяльності та створенню громадських бібліотек. Його зусиллями і клопотаннями було багато зроблено для того, щоб громадські бібліотеки стали справжнім осередком просвітницької роботи. Так, М.П. Баллін сприяв відкриттю за ініціативою Товариства грамотності філії громадської бібліотеки на робітничій околиці – Петінці, де удосконалювалася робота з читачами, обговорювалися ідеї про створення народного театру. Після організації у Харкові “Народного дому”, діяч спрямував усю свою енергію на облаштування такої універсальної будівлі для нього, у якій поєдналися б народний театр і народний університет, де б читалися лекції, організовувалися вечори книги, музики тощо. Мрії стали реальністю: в Харківському “Народному домі” виступали з науковими доповідями професори В.Я. Данилевський та Г.Е. Гінце, концерти давав музикант А.Ф. Бенш. Працювала Комісія народних читань, які влаштовувалися в повітових містах і селах.

М.П. Баллін прагнув також організувати при громадській бібліотеці музей вітчизняних та закордонних громадських бібліотек, крім того мріяв про створення у межах громадської бібліотеки так званої “університетської бібліотеки” (малася на увазі добірка наукових творів харківських професорів та студентів, а також статей про них). Він вважав за необхідне заснування при ній також земської та міської бібліотек, хотів створити у Харкові Товариство допомоги літераторам та вченим (Харківський “Літературний фонд”). 1 червня 1889 р. за ініціативою М.П. Балліна при Правлінні громадської бібліотеки були призначені перші збори цього Товариства. У подальшому плані розвитку Товариства передбачалося відкриття бібліотеки студентів харківських вищих навчальних закладів (Charkovierisia), антикварної книгарні та кореспондентського бюро.

У 1887 р. він бере участь у створенні Катеринославської міської бібліотеки: переймається питанням щодо архітектурних вимог до облаштування приміщень бібліотеки, зокрема читальних залів, архівів, підсобних приміщень. На шпальтах “Екатеринославского юбилейного листка” оприлюднює власні погляди стосовно ролі та завдань бібліотек як пропагандистів прогресивних ідей та знань, необхідності широкого залучення читача та можливостей її універсалізації, звертається до проблеми каталогізації як однієї з найважливіших умов успішного функціонування бібліотеки, розглядає бібліотечні фонди, їх структуру та організацію тощо.

Бібліотека, надаючи знання, на думку М.П. Балліна, формує сприйняття та розуміння дійсності як складових світогляду особистості і збагачує людину гуманістичними ідеями. Як розумовий центр вона повинна мати свої відділення з читальними залами у найвіддаленіших районах міст. За структурою вона повинна мати: 1) загальний відділ “із чисто науковими і народними відділами”; 2) міський і земський відділи (інакше кажучи, краєзнавчий відділ); 3) ремісничу бібліотеку; 4) відділ технічних книг; 5) архів бібліотеки; 6) довідкову бібліотеку; 7) бібліотеку іноземних книг.

Замислюючись про роль і функції бібліотек, М.П. Баллін писав про необхідність облаштування бібліотечних музеїв, турбувався про розвиток статистики, каталогізації, звітності в бібліотеках, а також про створення пересувних бібліотек, колективних абонементів, відділень бібліотек і читалень, книжкового складу і видавничих товариств для постачання бібліотек найбільш необхідними для них книжками. Акцентував М.П. Баллін і на пристосуванні алфавітного каталогу до інтересів простого читача, писав про необхідність укладання систематичного, предметного та галузевого каталогів, не забував про видавничу та бібліографічну діяльність та форми культурно-просвітницької роботи у бібліотеці.

У 90-ті роки М.П. Баллін запропонував організовувати безкоштовні читальні для простого народу в найбідніших районах міста. Дякуючи його ініціативі, така читальня була відкрита 24 серпня 1896 р. в районі Журавлівки у Харкові. Харківське Товариство грамотності започаткувало у Харкові безкоштовні народні бібліотеки-читальні у 1891, 1894, 1895, 1896, 1899 і 1903 рр. Крім того, Товариством у 1894 р. були створені бібліотеки-читальні у декількох селах Харківської губернії.

Читальні знаходилися під особливою опікою М.П. Балліна, на них він збирав пожертви (серед жертводавців були X.Д. Алчевська, засновниця недільних шкіл, студенти Харківського університету, Харківський Земельний банк); при читальнях відродився Харківський музичний гурток, кооперативний магазин і палітурна майстерня (заснована на безкоштовній вільній праці) для бібліотек і читалень.

Ідеї М.П. Балліна часто випереджали сучасний йому стан бібліотечної справи, але з часом вони були втілені в життя. Так, у 1903 р. у Харківській громадській бібліотеці був відкритий перший в Російській імперії відділ бібліотекознавства з елементами бібліотечного музею. Згодом у бібліотечну практику ввійшов і колективний абонемент.

У четвертому розділі проаналізовано книготорговельну та видавничу діяльність М.П. Балліна.

Видавнича діяльність, розпочата М.П. Балліним, була пов’язана з його книжковою торгівлею і, головне, виконувала завдання популяризації природничо-наукових та технічних знань, зокрема і в народній літературі. У 1863 р. подружжя Балліних видало свою першу книгу “Українські пісні, видані коштом О.С. Балліної” (матері М.П. Балліна). Незвичне на той час видання редагував молодий, але вже й тоді досить знаний у наукових колах філолог-фольклорист Харківського університету О. Потебня. Збірника було видано накладом у 200 прим. у Петербурзі, в друкарні Ф.Т. Стелловського. Впродовж 1865–1866 рр. за сприяння М.П. Балліна побачило світ багато популярних видань, зокрема: “Силы природы и их взаимное отношение” М. Фарадея (Харків, 1865), “Курс практической фотографии” Лізеганга (Харків, 1865), “Арифметика для первоначального обучения” М.Ф. Ковальського (СПб., 1865), “Рассказы о земле и небе” О. Строніна (Іванова) (СПб., 1866), “Боль” Ю. Будге (СПб., 1866), “Лучи света и теплоты” Дж. Тиндаля (Берлин, 1866) та “Семейство. Мать” Е. Пеллетана (СПб., 1866).

М.П. Баллін склав і у 1865 р. надрукував у харківській друкарні П. Чеховського оголошення про очікуваний до видання збірник бібліографічних і статистичних статей про російську і малоросійську книжкову справу Південної Росії за останні п’ять років під назвою “Южно-русское книжное дело”.

Закриття книгарень і бібліотек для читання (1866 р.) перервало на деякий час діяльність Балліна-видавця: у 1869 р. відновилася його кооперативна справа.

Для пропаганди кооперації М.П. Баллін намагався надати кооперативній ідеї філософське обгрунтування. У 1869 р. він заснував при Харківському споживчому товаристві кооперативне видавництво і видрукував серію брошур. У цьому ж році Рада Харківського товариства вирішила видати спеціальний календар російських споживчих товариств – це було пов’язане з тим, що М.П. Баллін разом із своїми однодумцями вирішив скликати в Харкові з’їзд споживчих товариств Росії. Влада не дозволила провести з’їзд, проте отримані ним згідно із заздалегідь розісланими анкетами і запрошеннями матеріали дали змогу М.П. Балліну (на обкладинці зазначалося, що автор є членом Ради Харківського товариства споживачів) написати відому працю “Первая памятная книжка русских потребительных обществ” і видати її в 1870 р. Тут же, дбаючи про гласність стосовно ціни, видавець умістив кошторис видання. Надрукували “Памятную книжку” в друкарні товариства “Взаємна користь” у Санкт-Петербурзі.

М.П. Балліним були продумані деталі умов роботи та взаємовідносин видавців та співробітників “Кооперативной библиотеки”, метою діяльності котрої була популяризація в найзагальніших аспектах теорії та практики кооперативного руху, висвітлення значення та характеру діяльності найбільш типових товариств, роз’яснення ідей кооперації. Планувалася до видання “Общенародная энциклопедия знаний – кооперативная энциклопедия”. У числі запропонованих Балліним до видання в “Библиотеке библиотек” було Євангеліє українською та старослов’янською мовами. На жаль, багато ідей М.П. Балліна так і не отримали свого втілення в життя.

Висновки

1. Ідейні погляди М.П. Балліна сформувалися у ранній період його студентстваі під впливом ідей Французької революції 1848 р., підготовки і проведенния соціальних реформ в Росії, найзначимішим з них було скасування кріпосного права. М.П. Баллін був послідовником ідеалістичних поглядів утопічного соціалізму Фур’є, руху “нігілістів”, “петрашевців”, організації “Земля і воля”, особисто М.Г. Чернишевського, “піквікських” клубів.

2Комплексне вивчення бібліотечної, книговидавничої та книготорговельної діяльності М.П. Балліна в галузі кооперативного руху та народної освіти висвітлило не лише його важливу роль в цьому процесі, а й заповнило лакуни в історії культури України, передусім на Харківщині. М.П. Баллін бачив у реформі народної освіти, прилученні народу до знання через бібліотеку, видавничій діяльності можливість покращити його культуру, духовне і матеріальне життя. Популяризація знань, зокрема технічних, публікація численних перекладів із західноєвропейських видань, завдання формування репертуару народної літератури, організація народних шкіл були лейтмотивом його життєвої концепції.

3. М.П. Баллін стояв біля витоків заснування літературних, народницьких та соціал-демократичних товариств, створених у Симбірську, Катеринославі, Костромі, а також у функціонуванні громадських бібліотек, товариств грамотності, редакційно-видавничої справи на Харківщині. Важливого значення він надавав бібліотечній справі, організації публічних бібліотек та читалень для народу на засадах кооперації, відкритих у Харкові, Костромі. Серед різноманітних сільськогосподарських та ремісничних представництв функціонувала і “Контора кооперативної бібліотеки М. Балліна”, яка пропонувала на продаж літературу з кооперації.

4. М.П. Баллін розвивав теоретичні обгрунтування діяльності громадських бібліотек для народу, створених на кооперативних засадах, пояснював їх відмінності у функціях та суспільних обов’язках від публічних бібліотек. На його пропозицію харківське Товариство грамотності відкрило ряд громадських бібліотек, читалень і книжкових складів. Бібліотека для народу була, на думку М.П. Балліна, основною практичною потребою для народної освіти, культурного та економічного розвитку суспільства.

5. М.П. Баллін залишив помітний слід у галузі організації недільних та ремісничих бібліотек, шкіл, зокрема жіночих, та “Народного дому” в Харкові. Йому належить ідея відкриття Народного технічного університету. Баллінські бібліотеки та читальні користувалися великим попитом і зробили помітний внесок у розвиток народної освіти. Просвітницька діяльність М.П. Балліна мала кооперативне спрямування і відображала його ідейні погляди на кооперацію як на рушійну силу розвитку людства.

6. Як працівник бібліотеки Харківського университету та член правління та співробітник Харківської громадської бібліотеки, М.П. Баллін удосконаллював засади організації обліку та каталогізації книг, побудови предметного, алфавітного та систематичного каталогів, роботи з читачем, звертав увагу на матеріальне забезпечення бібліотек як соціального інституту, її територіальне розміщення, архітектуру, взаємовідносини з науково-культурними та освітніми інституціями.

7. М.П. Баллін розвивав ідеї (та частково реалізовував) стосовно видання пам’ятних книжок, альманахів (“Альманах кооперации”, “Литературный альманах”), “Кооперативной библиотеки”, “Библиотеки библиотек”, “Общенародной энциклопедии знаний – кооперативной энциклопедии”, збірників белетристичних і бібліографічних статей, календарів тощо.

8. Діяльність М.П. Балліна в галузі створення та розвитку бібліотек і книговидавничої справи, популяризація знання, теоретичних та практичних засад бібліотекознавства, культурно-просвітницькій діяльності була дуже плідною і залишила помітний слід в історії України, зокрема Харківщини. Вона була пов’язана з ідейними поглядами “народників” і стала результатом знайомства із західним прогресивним досвідом просвітницького та кооперативного руху, відображала особисті якості самого М.П. Балліна як людини позитивної дії, яку він спрямував на створення просвітницьких товариств, громадських бібліотек та читалень, кооперативних видавництв та книгарень. Однак багато з них не було реалізовано, оскільки ідеї та прагнення М.П. Балліна випереджали час,

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Ковальчук В.М. Микола Петрович Баллін – кооператор та громадський діяч (1829–1904) // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. К., 2001. – Вип.7. – С. 392–397.

2. Ковальчук В.М. Фонди Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерело дослідження кооперативно-просвітницької діяльності Миколи Балліна // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2003. – Вип. 8. – С. 142–149.

3. Ковальчук В.М. Бібліотечна діяльність видатного діяча культурно-просвітницького та кооперативного руху Микола Петровича Балліна (1829–1904) // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матер. ІІ Межд. наук.-практ. конф. 17–18 травня 2005 р. – К., 2005. – С. 81–83.

4. Ковальчук В.М. Роль Миколи Балліна у бібліотечній та культурно-просвітницькій діяльності Харківського товариства грамотності // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 2005. – Вип. 13. – С. 46–50.

5. Ковальчук В.М. Микола Петрович Баллін (1829–1904) – бібліотечний діяч, видавець, книготорговець та просвітитель (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Бібліотечний вісник. – 2005. – № 3. – С. 81–83.

Анотація

Ковальчук Володимир Миколайович. Бібліотечна, книговидавнича та культурно-просвітницька діяльність М.П. Балліна (1829–1904). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – Київ, 2005.

Здійснено реконструкцію архівної спадщини М.П. Балліна, встановлено основні біографічні відомості та складено наукову біографію діяча, визначено роль М.П. Балліна у бібліотечній, видавничій, книготорговельній діяльності та культурно-просвітницькому русі в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Ключові слова: М.П. Баллін, кооперативний рух, бібліотечна справа в Україні, видавнича, книготорговельна діяльность, культурно-просвітницький рух в Україні.

Аннотация

Ковальчук Владимир Николаевич. Библиотечная, книгоиздательская и культурно-просветительная деятельность Н.П. Баллина (1829–1904). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 – книговедение, библиотековедение, библиографоведение, Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского. – Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено известному представителю украинского просветительного движения, первому отечественному кооператору Н.П. Баллину. Жизненная позиция Н.П. Баллина формировалась под влиянием Великой французской революции 1848 г., идей Оуэна и Фурье, Н.Г. Чернышевского, английских “пикквиков”. Твердо убежденный в том, что просвещение народа сможет улучшить его жизнь, он все свои силы и средства отдавал для осуществления этой цели. Создание общественных библиотек, книжных складов для них, издание “общеполезных” и дешевых книг для народа были основными направлениями его деятельности.

На основании объективного анализа архивных материалов Института рукописи, хранящихся как в личном фонде Н.П. Баллина, так и в фонде Кооперативного музея, произведена реконструкция жизненного и общественного пути деятеля, уточнен круг его общения, сделаны обоснованные выводы относительно роли и места Н.П. Баллина в отечественном кооперативном и культурно-просветительном движении второй половины ХІХ – начала ХХ ст.

Ключевые слова: Н.П. Баллин, кооперативное движение, библиотечное дело в Украине, издательская, книготорговая деятельность, культурно-просветительное движение в Украине.

Annotation

Kovalchuk V. M. Librarian, editorial and culture-educational activity of M. P. Ballin (1829–1904). Manuscript.

Dissertation for obtaining of scientific degree of Candidate of historical sciences (Ph. D) majoring in speciality 07.00.08 – the scientific discipline of documentation, archives. – Vernadsky National library of Ukraine. – Kyiv, 2005.

There was made a reconstruction of archive inheritance, main biographical information was determined and science biography of M. P. Ballin was formed. The role of M. P. Ballin was determined in librarian, editorial, book traiding activities and in culture-educational movement in Ukraine in the second half of the 19th century and the beginning of the 20th century.

Key words: M. P. Ballin, cooperative movement, librarian activities in Ukraine, editorial, book traiding activities, culture-educational movement in Ukraine

Підп. до друку 15.11.05. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид.