ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Компанієць Вікторія Олександрівна

УДК 633.11”324”:338.1

РОЗВИТОК І ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В РЕГІОНІ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті зернового господарства Української академії аграрних наук.

Науковий керівник – кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Рибка Володимир Степанович,

Інститут зернового господарства УААН,

завідувач лабораторії економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович,

Українська академія аграрних наук,

академік-секретар відділення аграрної економіки

і земельних відносин

кандидат економічних наук, доцент

Воронянська Олена Владиленівна,

Таврійська державна агротехнічна академія,

доцент кафедри аналізу і фінансів,

декан факультету обліку і аудиту

Провідна установа – Національний аграрний університет Кабінету Міністрів

України, кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 10 червня 2005 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 6 травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Визначальним напрямком аграрної політики України в контексті європейської інтеграції та вступу до СОТ є нарощування виробничого потенціалу аграрного сектора економіки держави. В цьому відношенні пріоритетним завданням, що потребує термінового вирішення, є відродження та подальший розвиток зернового господарства, яке має важливе як соціально-економічне, так і політичне значення для розвитку національної економіки країни, розширення її участі на зовнішніх ринках.

Найважливішою складовою світового ринку сільськогосподарської продукції, основою гарантування продовольчої безпеки України є пшениця. Затяжна соціально-економічна криза негативно вплинула на розвиток зернового господарства і, зокрема, на виробництво пшениці, що істотно позначилося на експортних можливостях держави. Тенденції останніх років свідчать, що до теперішнього часу не вирішено проблему забезпечення сталості зерновиробництва, задоволення загальнодержавних потреб у продовольчому зерні високої якості, забезпечення високого рівня конкурентоспроможності та прибутковості галузі.

Дніпропетровщина завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам вважається однією з провідних областей з виробництва зерна озимої пшениці. Проте регіональний потенціал даної галузі сільськогосподарського виробництва реалізується недостатньо, про що свідчить динаміка показників розвитку виробництва пшениці та його ефективності, а також їх істотна диференціація по агрокліматичних зонах та адміністративних районах. Тому для даного регіону вирішення проблеми стабілізації обсягів виробництва високоякісного зерна пшениці та підвищення його ефективності має ключове значення, оскільки дана галузь має високий потенціал доходності, підтримує рентабельність ряду суміжних галузей, створює можливості для простого і розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва.

Стан вивчення проблеми. Науково-методичні питання ефективності зернового виробництва, проблеми теорії й практики інтенсифікації галузі втілені в працях С.С. Бакая, В.І. Бойка, М.Г. Лобаса, П.М. Рибалкіна, П.Т. Саблука, В.Ф. Сайка, А.І. Степанова, О.О. Сторожука, М.І. Щура та ін. Питання організації й розвитку аграрного ринку, в тому числі ринку зерна, вивчали П.І. Гайдуцький, О.В. Захарчук, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак та інші вчені.

Проте важливі проблеми, що стосуються збільшення ефективності виробництва та підвищення конкурентоспроможності продовольчого зерна озимої пшениці в регіональному аспекті потребують поглибленого розгляду. Зокрема, це стосується удосконалення розміщення виробництва озимої пшениці на території області на основі дотримання екологічної рівноваги; впровадження організаційно-економічних та організаційно-технологічних заходів, направлених на поліпшення якісних показників зерна, підвищення врожайності та прибутковості виробництва озимої пшениці в регіональних умовах тощо.

Таким чином, актуальність теми, наукове та практичне значення проблеми обумовило структурну побудову дисертації та характер дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Проведені дослідження пов'язані з тематикою науково-дослідних робіт Інституту зернового господарства УААН, і зокрема, з темою “Розробити та обґрунтувати основні напрямки збільшення обсягів виробництва зерна та підвищення його конкурентоспроможності в умовах зміни форм господарювання” (№ державної реєстрації 0101U002208) та науково-технічною програмою на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (затверджена Мінагрополітики України і Президією УААН, грудень 2000 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є опрацювання комплексу теоретичних і методичних положень та обґрунтування організаційно-економічних заходів з розвитку виробництва зерна озимої пшениці і підвищення його ефективності в процесі трансформації форм господарювання на селі.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завдання:–

узагальнити теоретико-методологічні підходи до визначення економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці в умовах ринкової економіки і проведення економічної та біоенергетичної оцінки ефективності застосування нововведень при вирощуванні культури; –

дослідити напрями розвитку виробництва і реалізації зерна озимої пшениці в регіоні, дати оцінку сучасного його стану та встановити вплив основних природних і економічних факторів на ефективність виробництва;–

вивчити стан та ефективність розміщення виробництва озимої пшениці в агрокліматичних зонах та адміністративних районах області; –

провести комплексну економіко-енергетичну оцінку ефективності застосування прогресивних технологій вирощування озимої пшениці та розробити диференційовані нормативи виробничих витрат на вирощування культури залежно від рівня врожайності та попередника;–

розробити раціональну структуру посівних площ озимої пшениці в розрізі попередників, агрокліматичних зон та адміністративних районів області;–

визначити перспективні параметри обсягів виробництва і використання продовольчого зерна озимої пшениці в регіоні та обґрунтувати раціональний рівень затрат енергії, праці, коштів і рентабельності її виробництва.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці та тенденції його розвитку в умовах ринкової економіки.

Об'єктом дослідження є сукупність організаційно-економічних процесів з розвитку виробництва зерна озимої пшениці в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області. Поглиблені дослідження проводилися на прикладі діяльності конкретних господарств та на базі експериментальних досліджень Інституту зернового господарства УААН.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі й правові акти України з питань реформування аграрного сектора економіки, організації зерновиробництва та функціонування ринку зерна; офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Дніпропетровського управління статистики, Дніпропетровського обласного та районних управлінь сільського господарства і продовольства, Інституту землеустрою УААН, регіонального центру „Облдержродючість”, річні звіти сільськогосподарських підприємств та аналітичні дані бухгалтерського обліку базових господарств, дані звітів про виконання науково-дослідних робіт Інституту зернового господарства УААН, літературні джерела.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основа досліджень побудована на застосуванні діалектичного методу пізнання економічних явищ з використанням головних засад економічної теорії та наукових розробок вітчизняних і зарубіжних вчених.

З метою реалізації поставлених в дисертації завдань використовувалися різноманітні методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний, метод системного аналізу (теоретичні та методологічні узагальнення, визначення сутності економічних понять і категорій, дослідження закономірностей економічних явищ); монографічний, статистико-економічний, стохастичного та детермінованого факторного аналізу, графічний (для оцінки стану та тенденцій розвитку досліджуваної галузі, комплексного аналізу ефективності виробництва зерна озимої пшениці); одномірних і багатомірних порівнянь, розрахунково-конструктивний, балансовий, експертних оцінок (при вивченні стану ефективності територіального розміщення виробництва зерна пшениці в регіоні та обґрунтуванні напрямків підвищення ефективності галузі).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати проведеного дослідження, які характеризуються новизною, полягають у наступному:

вперше:–

розроблено раціональну структуру територіального розміщення посівів озимої пшениці в регіоні на основі підбору найкращих попередників та їх розташування залежно від рівня еродованості ріллі; –

обґрунтовано шляхи підвищення економіко-енергетичної ефективності виробництва зерна озимої пшениці в конкретних еколого-економічних умовах регіону на основі запропонованої структури територіального розміщення виробництва та застосування найбільш ефективних варіантів прогресивних технологій, зокрема з елементами енерго- та ресурсозбереження; –

визначено перспективні параметри структури, обсягів виробництва та використання зерна озимої пшениці в агрокліматичних зонах та адміністративних районах області, обґрунтовано рівень економічної, екологічної та біоенергетичної ефективності виробництва на перспективу;

набула подальшого розвитку:–

кількісна характеристика циклічних змін урожайності озимої пшениці в Дніпропетровській області та її агрокліматичних зонах через встановлення регіональних циклів та визначення їх параметрів;

доповнено: –

визначення критерію раціонального розміщення виробництва зерна пшениці, який має передбачати не лише максимізацію виробництва високоякісної продукції при мінімальних затратах живої та уречевленої праці, але й враховувати створення умов для забезпечення збереження і відтворення родючості грунту;

удосконалено:

– методику еколого-економічного обґрунтування оптимального розміщення посівів озимої пшениці територіально та після попередників, яке повинне здійснюватися з врахуванням рельєфу території та ґрунтозахисної ефективності попередників, а також науково обгрунтованого рівня насичення сівозмін даною культурою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо впорядкування та раціоналізації розміщення посівів озимої пшениці на території адміністративних районів та агрокліматичних зон області, що були прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства в Дніпропетровській області (дов. № 15-44 від 10.01.05 р.), а також покладені в основу систем ведення сільського господарства в зоні Степу України [17] та Дніпропетровській області, які розроблялися за участю здобувача в 2004 році. Обґрунтування перспективних параметрів виробництва зерна пшениці може використовуватися для розробки регіональних програм подальшого розвитку галузі. Розроблені диференційовані нормативи доцільні для застосування в планово-обліковій роботі підприємств, можуть служити базою для економічного аналізу, використовуватися в маркетинговій діяльності тощо. Пакет нормативної документації, що складається з технологічних карт вирощування та нормативів витрат на виробництво озимої пшениці, застосовувався в планово-економічній роботі ТОВ ім. Котовського Дніпропетровського району (дов. №610/3 від 30.12.04 р.) та АФ „Степова” Синельниківського району (дов. №009-05 від 20.01.05 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Особистий внесок здобувача у вирішення проблеми полягає в тому, що на основі глибокого і змістовного аналізу обґрунтовано напрями підвищення економіко-енергетичної та економіко-екологічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці в умовах Дніпропетровської області, які стосуються вдосконалення розміщення виробництва озимої пшениці на території області та впровадження прогресивних технологій вирощування культури. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, авторські доробки стосуються переважно проведення економічної та біоенергетичної оцінки застосування різних варіантів технологій вирощування озимої пшениці та економіко-екологічного обґрунтування розміщення її виробництва в регіональних умовах.

Апробація одержаних результатів дослідження. Теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися на засіданнях науково-технічної ради Інституту зернового господарства УААН (1999 р., 2000 р., 2001 р., 2002 р., 2005 р.). Крім того, результати досліджень викладені на Першій Міжнародній конференції „Наука і освіта '98” (м. Дніпропетровськ, 1998 р.), Міжнародній конференції з питань екології (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), Всеукраїнській конференції „Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (м. Миколаїв, 2001 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників „Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів „Наукові проблеми виробництва зерна в Україні та сучасні методи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 наукових праць загальним обсягом 7,0 авт.арк.; серед них 4 – у фахових виданнях. Одноосібно автором підготовлено 7 публікацій обсягом 2,5 авт.арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг роботи – 258 сторінок, з яких: 6 рисунків займають 5 сторінок, 28 таблиць –19 сторінок, список використаних джерел (220 найменувань) – 17, 52 додатки – 74 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні основи забезпечення підвищення ефективності виробництва зерна озимої пшениці” розкрито сутність категорії ефективності виробництва зерна пшениці та викладено основні методичні підходи до її дослідження, в тому числі – проведення економічної та біоенергетичної оцінки прогресивних технологій вирощування культури.

В результаті вивчення та узагальнення наукової думки зроблено висновок, що економічну ефективність доцільно визначати як співвідношення між витратами, що враховують участь у виробництві всієї маси ресурсів (в тому числі земельних), залучених в процес виробництва, та кінцевої продукції, здатної задовольняти споживчий попит. Ще одним важливим критерієм ефективності виробництва зерна озимої пшениці, є отримання максимуму прибутку в розрахунку на одиницю земельної площі при мінімумі витрат.

Економічна ефективність виробництва зерна озимої пшениці визначається системою показників, що характеризують рівень використання основних його факторів у зерновому господарстві – трудових ресурсів, виробничих фондів, землі тощо. В роботі розглядаються узагальнюючі й часткові, натуральні й вартісні показники.

Важливу роль у розвитку виробництва озимої пшениці та забезпеченні підвищення його ефективності відіграє раціональне розміщення виробництва на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Наші дослідження, проведені спільно з лабораторією природоохоронних систем обробітку грунту Інституту зернового господарства УААН, показали, що визначення критерію ефективності раціонального розміщення виробництва озимої пшениці, який передбачає „максимізацію виробництва високоякісної продукції при мінімальних затратах живої та уречевленої праці”, доцільно доповнити словами – „ і забезпеченні збереження і відтворення родючості грунту”.

Таким чином, пропонується вдосконалити методичні підходи до обґрунтування економічної доцільності територіального розміщення виробництва озимої пшениці та підбору попередників з позицій врахування показників екологічної ефективності. Так, вдосконалення розміщення посівів такої культури, як озима пшениця, має проводитися з врахуванням елементів рельєфу, тобто недопущення розташування посівів на еродованих схилах крутизною понад 30, площі яких доцільно вилучати з інтенсивного обробітку для використання під високоінтенсивні луки, сіножаті, пасовища з поліпшеним травостоєм та заліснення. При цьому підбір та територіальне розміщення попередників повинно здійснюватися з врахуванням рівня їх ґрунтозахисної ефективності. Застосування запропонованого підходу дозволяє більш ефективно використовувати екологічні ресурси, забезпечити захист грунту від ерозії, відвернення значних обсягів його втрат, скорочення матеріально-грошових збитків від втрат родючості грунту та недобору продукції.

У другому розділі „Стан та напрямки розвитку виробництва зерна озимої пшениці і його конкурентоспроможності в регіоні” проаналізовано динаміку, територіальне розміщення, економічну ефективність виробництва зерна озимої пшениці та фактори її формування; досліджено тенденції розвитку регіонального ринку зерна пшениці.

Глибокий ретроспективний аналіз показав, що основною проблемою, яка стосується виробництва озимої пшениці в регіоні, є скорочення варіації та забезпечення динамічної сталості виробництва продовольчої пшениці на оптимальному рівні.

Як видно з табл. 1, валовий збір зерна в області приблизно наполовину формується саме за рахунок виробництва озимої пшениці з деякими відмінностями по роках.

Незважаючи на те, що показники 2001-2002 рр. свідчать про реальні можливості регіону щодо підвищення обсягів виробництва продовольчого зерна, можна все ще стверджувати про наявність негативних тенденцій, що стосуються як динамічної нестабільності розмірів зібраних площ озимої пшениці, так і рівня врожайності культури. Аналітичні показники динаміки свідчать, що середньорічне виробництво зерна озимої пшениці скоротилося з 1406 тис. т в 1986-1990 рр. до 1056,1 тис. т в 1998-2002 рр. Зниження валових зборів на 29,6% визначалося скороченням площ збирання, але головною причиною було зниження врожайності з 38,8 до 31,5 ц/га, частка впливу якої становила 70,4%. Несприятливі погодні умови зими 2002-2003 рр. призвели до катастрофічних наслідків, які виявилися в масовій загибелі озимини (89,5%) та різким падінням урожайності до 6,3 ц/га.

Таблиця 1

Динаміка виробництва зерна озимої пшениці в господарствах

Дніпропетровської області

Роки | Зібрана площа, тис. га | Питома

вага в структурі

посівів

зернових, % | Валовий збір,

тис. т | Питома

вага в структурі виробництва

зернових, % | Урожайність,

ц/га | 1986-1990 *

362,5 | 36,6 | 1406,0 | 44,8 | 38,8 | 1991-1995* | 346,5 | 37,3 | 1102,7 | 43,2 | 31,8 | 1996 | 374,2 | 47,9 | 871,3 | 57,3 | 23,3 | 1997 | 427,9 | 45,3 | 1259,1 | 51,5 | 29,4 | 1998 | 353,6 | 43,6 | 1036,2 | 59,5 | 29,5 | 1999 | 332,7 | 44,4 | 760,1 | 49,3 | 22,9 | 2000 | 205,3 | 26,6 | 340,3 | 21,7 | 16,6 | 2001 | 388,7 | 41,8 | 1680,2 | 51,3 | 43,2 | 2002 | 398,3 | 42,6 | 1463,5 | 49,1 | 36,8 | 1998-2002* | 335,7 | 40,0 | 1056,1 | 47,5 | 31,5 | 2003 | 12,3 | 1,7 | 7,8 | 0,6 | 6,3 | Примітка. * – в середньому за п'ять років

Як свідчать результати дослідження, головною причиною динамічних коливань розмірів площ збирання озимої пшениці залишається негативний вплив погодних умов на фоні недостатнього рівня культури землеробства в багатьох господарствах області. В той же час встановлено виражену тенденцію до росту коливань урожайності пшениці, коефіцієнт варіації якої за 1998-2002 рр. склав 28,7%. Наслідком коливань урожайності озимої пшениці та зібраних площ стає нестабільність валових зборів. Значення коефіцієнту їх варіації за 1998-2002 рр. становило 45,3%, що, в кінцевому підсумку, негативно позначається на ринковій кон'юнктурі та забезпеченні внутрішньорегіональних потреб в продовольчих ресурсах.

Вивчення особливостей територіальної організації виробництва озимої пшениці в регіоні виконувалося з врахуванням поділу території Дніпропетровської області на агрокліматичні зони: північну, центральну та південну. Так, дослідження особливостей розміщення виробництва озимої пшениці на території області показало, що понад 40% посівів озимої пшениці розміщено в районах центральної зони, тоді як решта площі розподіляється приблизно однаково між північною та південною зонами. При цьому найбільш високою врожайністю озимої пшениці характеризується північна і центральна зони, де найкраще реалізується біологічний потенціал культури. В посушливих умовах південної зони формується нижча врожайність, хоча високі показники Нікопольського району свідчать про наявність значних невикористаних резервів підвищення врожайності озимої пшениці в даній агрокліматичній зоні.

На основі багаторічних даних (1963-2002 рр.) та на підставі вивчення досвіду інших науковців, яким належить пріоритет у встановленні факту циклічності у змінах врожайності зернових культур, нами вперше для Дніпропетровської області були досліджені циклічні коливання урожайності озимої пшениці як в цілому по регіону, так і по агрокліматичних зонах. Так, за період 1963-2002 рр. було виділено два повних цикли з чергуванням фаз пониженої і підвищеної урожайності: 1963-1978 та 1979-1993 рр. з тривалістю відповідно 16 і 15 років, першу фазу третього циклу тривалістю 7 років (1994-2000), а також початок фази підвищеної урожайності, що припадає на 2001 рік.

Вивчення особливостей вирощування озимої пшениці в 2003 році на основі літературних джерел, експертних оцінок вчених Інституту зернового господарства УААН та власних досліджень показало, що за погодними умовами та масштабами загибелі озимини, 2003 рік був нетиповим. Тому ми, не спростовуючи своїх висновків про початок в 2001 році фази підвищеної урожайності для вирощування озимої пшениці, вважаємо, що показники 2003 року доцільно виключити з даного ряду.

Результати досліджень циклічності доцільно використовувати при складанні довгострокових прогнозів зерновиробництва та здійсненні оцінки передбачуваних страхових ризиків. Вони дозволяють обґрунтовано підходити до задіяння організаційно-економічних чинників, зокрема, оптимізації та динамічного коригування структури посівних площ зернових культур, створення страхових запасів зерна в сприятливі роки, застосування певних агрозаходів з метою нівелювання негативного впливу погодних умов.

Ретроспективний аналіз за період 1996-2003 рр. свідчить про те, що нестабільність валових зборів зерна озимої пшениці з року в рік обумовлює значні коливання обсягів продажу продукції на ринку. А дія законів попиту і пропозиції при недосконалій системі державного регулювання зернового ринку призводить до значної динамічної нестабільності цін на продукцію.

Якщо до 1994 року більше як 3/4 обсягів виробленої продукції збувалося заготівельним організаціям в рахунок закупівель за держконтрактом, то починаючи з 1995 року почали розвиватися інші маркетингові канали збуту зерна пшениці. Зміни в структурі ринку зерна за каналами збуту на протязі 1996-2003 рр. головним чином стосувалися значного скорочення закупівель заготівельними організаціями поряд з одночасним збільшенням обсягів бартерних операцій, частка яких в 1999 році досягла 49,1%, а з 2001 року почала суттєво скорочуватись і в 2002 році склала 4,5%. Найбільшу питому вагу в обсягах реалізації пшениці господарствами Дніпропетровської області в 2001 і 2002 рр. займав збут за іншими каналами (комерційним структурам, підприємствам, зарубіжним країнам тощо) – відповідно 62,5 і 65%.

Розглядаючи динаміку показників економічної ефективності (табл. 2), встановлено, що на протязі досліджуваного періоду спостерігалися значні коливання рівня рентабельності виробництва зерна пшениці, який в цілому знизився з 179,5% (1986-1990 рр.) до 33% в 2002 році, а в 2003 році склав 40,7%. Слід зазначити, що в 1999 році рівень рентабельності був найнижчий (2,4%), а в більшості районів області виробництво озимої пшениці було збитковим. За 1998-2002 рр. трудомісткість виробництва зерна озимої пшениці підвищилась з 0,83 до 1,2 люд.-год./ц, а собівартість одиниці продукції зросла в 1,5 раза.

Таблиця 2

Динаміка показників ефективності виробництва зерна озимої пшениці в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області

Роки | Трудомісткість

1 ц, люд.-год. | Собівартість 1 т реалізованої продукції, грн.* | Ціна за 1 т,

грн.* | Прибуток

на 1 т, грн.* | Рівень

рентабельності, % | 1986-1990

в середньому | 0,64 | 71,9 | 200,9 | 129,1 | 179,5 | 1996 | 0,93 | 111,8 | 206,2 | 94,4 | 84,4 | 1997 | 0,80 | 144,1 | 210,7 | 66,6 | 46,2 | 1998 | 0,83 | 152,5 | 159,2 | 6,7 | 4,4 | 1999 | 1,15 | 193,0 | 197,6 | 4,6 | 2,4 | 2000 | 1,58 | 331,8 | 462,1 | 130,3 | 39,2 | 2001 | 0,90 | 223,6 | 333,8 | 110,2 | 49,3 | 2002 | 1,20 | 231,7 | 308,2 | 76,5 | 33,0 | 2003 | 7,73 | 387,0 | 544,7 | 157,7 | 40,7 | Примітка. * – за 1986-1990 рр. вартісні дані наведені в карбованцях

Аналіз факторів формування економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці був здійснений із застосування методу статистичних групувань, дисперсійного, одно- та багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу.

Результати досліджень свідчать, що нині важлива увага повинна приділятися вивченню впливу організаційно-технологічних факторів, оскільки підвищення врожайності озимої пшениці у виробничих умовах нерозривно пов'язано із застосуванням науково обгрунтованих технологій вирощування, якісним, повним та своєчасним виконанням передбачених агрозаходів.

Зокрема, істотний вплив на формування урожайності здійснює система добрив. Як свідчить аналіз, динаміка внесення добрив під пшеницю протягом 1996-2002 рр. характеризувалася скороченням обсягів внесення органічних добрив з 5,3 до 1,6 т/га, а мінеральних – незначним підвищенням обсягів внесення з 41,3 в 1996 р. до 45,3 кг д.р./га в 2002 р. Проте протягом досліджуваного періоду виявлялася стійка тенденція до зниження рівня компенсації виносу поживних речовин за рахунок внесення добрив з 65,9% в 1996 р. до 19,2% в 2001 р. і до 25,6% в 2002 р., що свідчить про катастрофічні темпи виснаження грунту.

Результати дисперсійного аналізу підтверджують положення, що найважливішими факторами впливу на рівень економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці є урожайність, рівень інтенсивності, спеціалізації та концентрації виробництва.

Так, зокрема, в 2002 році коефіцієнт парної кореляції між виробничими затратами на 1 га і врожайністю культури склав 0,69. При цьому було виявлено, що із зростанням затрат на 1 га в 3,2 раза, врожайність пшениці збільшувалася в 2,8 раза, а затрати праці скорочувалися на 56,6%. З підвищенням затрат до 1007 грн./га спостерігалося і зниження рівня виробничої собівартості одиниці продукції до 20,7 грн./ц, проте подальше збільшення матеріально-грошових вкладень в одиницю площі не окупалося приростом продуктивності культури і призводило до подорожчання виробництва продукції. Аналіз показав, що зниження окупності додаткових витрат в сучасних умовах відбувається під впливом зростання цін на матеріально-технічні ресурси на фоні недостатньої віддачі гектару землі. Крім того, ефективність підвищених витрат може знижуватися як внаслідок недотримання технологічних вимог при вирощуванні культури (зокрема, порушення строків і якості проведення робіт), так і через негативну дію лімітуючих природних факторів.

Дослідження економічної ефективності розміщення виробництва озимої пшениці за комплексом показників в зональному розрізі показало, що її виробництво є найбільш ефективним в районах північної і центральної зони.

У третьому розділі „Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці” розроблено структуру оптимального розміщення посівів озимої пшениці територіально та після попередників; обґрунтовано напрями інтенсифікації галузі; визначено перспективні параметри виробництва зерна озимої пшениці та можливий рівень його ефективності.

Як показали результати дослідження, порушення принципів раціонального розміщення посівів озимої пшениці та її попередників на території області, що мають враховувати стан еродованості ріллі та дотримання сівозмін, в сучасних умовах призводять до значних втрат як прямого, так і непрямого характеру (табл. 3). А оскільки райони центральної зони характеризуються найвищим ступенем еродованості ріллі, тому питомі втрати як в натуральному, так і в грошовому виразі, є найбільшими саме в цій зоні, а найменшими – в північній. В середньому за 1998–2002 рр. загальні збитки за прямими витратами склали 97,21 млн. грн. При цьому на еродованих схилах крутизною понад 30 вони досягли найбільших величин і в розрахунку на 1 га посіву становили 584,6 грн. Недобір зерна з 1 га також був найбільшим на схилах понад 30 і становив 8,7 ц/га, тоді як середній – 2,1 ц/га, або 6,3%.

Тому спільно з лабораторією природоохоронних систем обробітку грунту Інституту зернового господарства УААН було спроектовано перспективне розміщення посівних площ озимої пшениці після найкращих попередників залежно від крутизни схилу ріллі.

Як показує досвід, головна база для забезпечення стабільної врожайності озимої пшениці, збереження і відтворення родючості грунту в області – це перенесення чистих парів зі схилів на рівнину, площа яких не повинна перевищувати 180,25 тис. га, або 18,5% від ріллі на плакорі та схилах крутизною до 10, введення в сівозміни не менше як 0,5 поля зернобобових та двох полів багаторічних трав на схилах 1-30. Кукурудзу на силос, як попередник, через небезпеку посилення вітрової і водної ерозії краще використовувати під озимий і ярий ячмінь. Стерньові, як попередники озимої пшениці, недоцільні взагалі, оскільки у більшості років не забезпечують належного фітосанітарного стану посівів і конкурентоспроможного рівня врожайності. Площа зайнятих парів повинна відповідати потребам тваринництва: сьогодні це 30 тис. га, а в перспективі – 50–60 тис. га.

Таблиця 3

Порівняльна ефективність структури попередників озимої пшениці при прийнятому

і перспективному їх розміщенні на плакорі і еродованих схилах в Дніпропетровській області

Показники | 1998–2002 рр. | На

перспективу | Перспективний рівень в % до фактичного | Площа посіву, тис. га | 444,7 | 410,6 | 92,3 | в тому числі по чистому пару | 236,5 | 180,2 | 76,2 | Повні річні втрати грунту від змиву – всього, млн. т | 7,10 | 2,98 | 42,0 | Питомі втрати грунту від змиву – в середньому, т/га | 16,0 | 7,3 | 45,6 | в тому числі: на плакорі та схилах до 107,5 | 7,8 | 104,0 | на схилах 1–2016,2 | 5,3 | 32,7 | на схилах 2–3027,4 | 8,9 | 32,5 | на схилах понад 3050,7 | Загальні втрати гумусу – всього, тис. т | 231,08 | 107,72 | 46,6 | Загальні втрати поживних речовин – всього, т д.р. | 1810,5 | 808,5 | 44,7 | в тому числі: азоту, що гідролізується | 364,9 | 170,1 | 46,6 | рухомого фосфору | 657,1 | 290,2 | 44,2 | обмінного калію | 788,5 | 348,2 | 44,2 | Збитки за прямими витратами – всього, млн. грн. | 97,21 | 45,25 | 46,5 | в розрахунку на 1 га посіву | 218,61 | 110,21 | 50,4 | Урожайність на умовно нееродованих грунтах, ц/га | 33,6 | 42,3 | 125,9 | Валовий збір озимої пшениці, ц/га | 1056,1 | 1725,3 | 163,4 | Недобір урожаю озимої пшениці з 1 га, ц: | середній | 2,1 | 0,3 | 14,3 | на схилах 1-303,4 | 0,8 | 23,5 | на схилах понад 308,7 | Загальний недобір зерна, тис. т | 70,50 | 12,32 | 17,5 | Річний економічний збиток від втрат родючості грунту і недобору продукції, млн. грн.: | за величиною приведених витрат | 192,28 | 82,10 | 42,7 | через втрату умовно чистого доходу | 57,40 | 20,45 | 35,6 |

На перспективу в структурі попередників озимої пшениці максимальну площу і питому вагу чистий пар буде займати в північній зоні (74,6 тис. га, або 51,6%). В центральній зоні, територія якої характеризується найбільшим поширенням ерозійних процесів ріллі, значні площі повинні відводитися під багаторічні трави (43,8 тис. га, або 28,3%) на схилах крутизною 1-30. Питома вага зернобобових в цілому по області в структурі попередників має становити близько 20%.

Як свідчать результати розрахунків (табл. 3), за рахунок оптимізації розміщення посівів озимої пшениці на території області можна вирівняти питомі втрати, спричинені ерозійними процесами, і довести обсяги змиву грунту з одиниці площі з 16 до 7,3 т, а в розрахунку на 1 ц зерна – з 507 до 173 кг. Річний еколого-економічний збиток за прямими витратами в розрахунку на одиницю площі зменшиться на 49,6%; за величиною приведених витрат в розрахунку на 1 га посіву – на 53,8%, а на 1 т зерна – на 65,3%. В цілому по області в результаті впровадження рекомендованої структури попередників змив і видування грунту можна скоротити на 58%, в тому числі по чистому пару – на 64%. Недобір врожаю зерна пшениці з 1 га знизиться з 2,1 до 0,3 ц/га, тобто на 85,7%.

Основними важелями впровадження пропонованої науково обгрунтованої структури територіального розміщення виробництва озимої пшениці на перспективу мають бути: у законодавчому порядку підвищення відповідальності землевласників та землекористувачів щодо раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони та збереження родючості грунту; подальший розвиток концентрації виробництва на основі укрупнення господарств та створення їх об'єднань; здійснення ефективної державної політики стосовно впорядкування земельних ресурсів та стимулювання розвитку галузі тваринництва, що буде відбуватися на основі зміцнення кормової бази, а при необхідності – застосування механізму компенсацій, субсидій та підтримки товаровиробників тощо.

Як показують дослідження, в сучасних умовах господарювання підвищення конкурентоспроможності виробництва озимої пшениці може бути розв'язане на основі інтенсифікації виробництва. Останнє підтверджує як практичний досвід, так і узагальнені дані комплексних досліджень Інституту зернового господарства УААН.

Так, на основі експериментальних досліджень, здійснених на базі Інституту зернового господарства УААН, нами була проведена економіко-енергетична оцінка застосування різних варіантів прогресивних агрозаходів та технологій вирощування озимої пшениці. За результатами оцінки визначено оптимальні варіанти з точки зору показників урожайності, економії енергетичних та матеріально-грошових витрат, підвищення біоенергетичної ефективності та прибутковості виробництва озимої пшениці в умовах Дніпропетровської області.

Ефективність застосування інтенсивних технологій вирощування озимої пшениці підтверджується і практичним досвідом передових господарств області. Зокрема, досвід дослідного господарства „Дніпро” ІЗГ УААН показав, що застосування інтенсивної технології в порівнянні зі звичайною в умовах 2002 року забезпечило приріст врожайності на рівні майже 14 ц/га (або 39,3%). При цьому, як свідчать економічні підрахунки, собівартість одиниці продукції знизилась на 7,8%, прибуток на гектар посіву зріс на 52,3%, а рівень рентабельності – на 15,5% проти показників при звичайній технології. При інтенсивній окупність додаткових виробничих витрат одержаним прибутком склала 1,53 грн., а річний економічний ефект від застосування інтенсивної технології в розрахунку на 1 га посіву – 504 грн.

На підставі аналізу результатів експериментальних досліджень Інституту зернового господарства УААН, вивчення практичного досвіду застосування науково обгрунтованих технологій виробництва зерна озимої пшениці, а також експертних оцінок вчених інституту, було складено технологічні карти вирощування культури на перспективу та розроблено диференційовані нормативи матеріально-грошових, трудових та енергетичних витрат при вирощуванні озимої пшениці залежно від попередника та рівня врожайності.

За проведеними підрахунками, запровадження запропонованої структури територіального розміщення посівів озимої пшениці на основі застосування науково обгрунтованих технологій вирощування культури на всій площі посіву (з використанням сортів сильних та надсильних пшениць) дозволить стабілізувати площу посіву на рівні 410,6 тис. га та при урожайності 42 ц/га виробляти в регіоні не менше 1,7 млн. т високоякісного зерна пшениці, а також більш як удвічі скоротити обсяги змиву грунту (до 7,3 т/га), забезпечивши при цьому достатній рівень екологічної безпеки та відтворення родючості грунту.

Раціональна структура розподілу вирощеного зерна передбачає формування фонду продовольчого споживання на рівні 332,4 тис. т (19,3%), насіннєвого фонду – 86,7 тис. т (5,0%), інше використання – 1306,1 тис. т (75,7%) та створення необхідних перехідних запасів (83,1 тис. т). За таких параметрів регіон має реальні можливості для задоволення внутрішньорегіональних потреб, а також формування експортного потенціалу.

За якісними та вартісними показниками вироблене зерно буде конкурентоспроможним. Найбільш ефективним виробництво озимої пшениці буде в північній зоні, що пов'язано з більшими можливостями для розміщення посівних площ озимої пшениці на плакорі по чистих парах, а отже, отримання більш дешевого, менш енергоємного та більш якісного зерна. Проведений маржинальний аналіз свідчить, що при розміщенні озимої пшениці на перспективу після найкращих попередників та за умови дотримання технології вирощування беззбитковий обсяг виробництва та реалізації зерна в розрахунку на 1 га може становити близько 11 ц, а зона безпеки підприємства – 69-77% при ставці маржинального доходу в розрахунку на 1 т 403-505 грн.

Енергоємність вирощеного зерна буде становити в середньому 482 МДж/ц, в тому числі при вирощуванні по чистому пару – 437 МДж, після інших попередників – 508-544 МДж. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності буде найвищим при розміщенні посівів культури по чистому пару (3,76), тоді як середнє значення коефіцієнта складе 3,41. При цьому на перспективу передбачається реальним досягнення рівня цінової конкурентоспроможності не нижче 41,7%, а рентабельності – 71,6%, що дозволяє здійснювати розширене відтворення виробництва.

ВИСНОВКИ

1. Економічну ефективність виробництва зерна озимої пшениці в ринкових умовах слід визначати як співвідношення між витратами, що враховують участь у виробництві всієї маси ресурсів (в тому числі земельних), залучених в процес виробництва, та кінцевої продукції, здатної задовольняти споживчий попит.

2. Раціоналізація розміщення виробництва зерна озимої пшениці має бути зорієнтована не лише на отримання максимуму високоякісної продукції при мінімумі витрат, а й на забезпечення умов для збереження та відтворення родючості грунту. В цьому відношенні пропонується вдосконалити методичні підходи до обґрунтування оптимального розміщення виробництва озимої пшениці, які передбачають територіальне розміщення посівів культури після найкращих попередників залежно від рівня еродованості ріллі та ґрунтозахисної ефективності попередника на плакорі та схилах до 30.

3. Сприятливий природно-економічний потенціал Дніпропетровської області недостатньо використовується з позицій стабілізації виробництва високоякісного продовольчого зерна озимої пшениці в регіоні. Аналітичні показники динаміки свідчать, що середньорічне виробництво зерна озимої пшениці скоротилося з 1406 тис. т в 1986-1990 рр. до 1056,1 тис. т в 1998-2002 рр. Зниження валових зборів на 29,6% визначалося скороченням зібраних площ, але головною причиною було зниження врожайності з 38,8 до 31,5 ц/га, частка впливу якої становила відповідно 70,4%.

4. Дослідження варіації основних показників виробництва озимої пшениці за 41-річний період (1963-2003 рр.) виявило значну нестабільність площ збирання озимої пшениці, обумовлену, в першу чергу, динамікою загибелі посівів, а також істотну варіацію врожайності культури. Наслідком коливань урожайності озимої пшениці та зібраних площ стає нестабільність валових зборів, коефіцієнт варіації яких за 1998-2002 рр. склав 45,3%, а це негативно позначається на ринковій кон'юнктурі та забезпеченні внутрішньорегіональних потреб в продовольчих ресурсах.

5. Основними причинами нестабільності та значної динамічної і територіальної варіації урожайності озимої пшениці є: нераціональне розміщення посівів територіально та по попередникам; недостатнє використання грунтово-кліматичного ресурсу; вплив несприятливих погодних умов; коливальні процеси, обумовлені явищем циклічності у формуванні врожаю зерна озимої пшениці; порушення агротехнологічних вимог до вирощування культури, першопричиною яких залишається важкий фінансово-економічний стан багатьох господарств області, їх недостатнє матеріально-технічне забезпечення.

6. В Дніпропетровській області зміна рівня урожайності озимої пшениці носить циклічний характер, особливості якого доцільно враховувати при складанні довгострокових прогнозів розвитку зерновиробництва та здійсненні оцінки передбачуваних страхових ризиків. Наші дослідження, проведені на основі багаторічних даних, в тому числі в розрізі агрокліматичних зон області, підтверджують висновок науковців, яким належить пріоритет у встановленні факту циклічності стосовно динамічних коливань урожайності озимої пшениці.

7. Впродовж 1986-2002 рр.