ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАРМАН ЗІНОВІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 658.14.012

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 — | економіка, організація

і управління підприємствами |

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ХАРКІВ — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Пономаренко Володимир Степанович,

Харківський національний економічний університет,

професор кафедри економіки, організації
та планування діяльності підприємства | Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Лепейко Тетяна Іванівна,

Харківський національний економічний університет,

завідувач кафедри менеджменту

| кандидат економічних наук, доцент

Рясних Євгенія Григорівна,

Хмельницький національний університет,

професор кафедри менеджменту |

Провідна установа — | Національний технічний університет “ХПІ”

Міністерства освіти і науки України,

кафедра фінансів, контролингу
та зовнішньоекономічної діяльності, м. Харків |

Захист відбудеться " 15 " грудня 2005 р. о 13 – годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.055.01 у Харківському національному
економічному університеті за адресою: пр. Леніна, 9-А, м. Харків, 61001.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного
економічного університету за адресою: пров. Інженерний, 1-А, м. Харків, 61001.

Автореферат розісланий " 15 " листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Ястремська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси поглиблення реформ, що є характерними для сучасного етапу соціально-економічного розвитку України, мають базуватися на якісній структурній перебудові його складових, і особливо промисловості як базису економічного зростання країни. Однією із складових формування економічного потенціалу промислових підприємств є фінансові ресурси, що забезпечують його усталене функціонування й розвиток.

З огляду на це особливого значення набуває проблема подальшого вдосконалення теоретичної бази, яка б з'ясовувала особливості й сутність фінансових ресурсів, сприяла розробленню методичного забезпечення щодо підходів і механізмів їх використання, визначення шляхів ефективного заполучення
джерел фінансування в умовах трансформаційного середовища. Потребують також докладного вивчення та аналізу фактори, що пливають на формування фінансових ресурсів, регіональні й галузеві особливості їх використання, що дасть змогу розробити дійові та адекватні сучасній ситуації підходи і методи управління розвитком фінансових ресурсів В умовах транзитивної економіки, коли може виникати неузгодженість інтересів економічних агентів промислової діяльності, розв’язання цієї проблеми набуває особливої актуальності.

Широке коло питань і методів їх вирішення, пов'язаних з підвищенням ефективності управління розвитком суб'єктів господарювання, висвітлюється у працях вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів І. Ансоффа, Д. Аакера., И. Балабанова, І. Бланка, В. Герасимчука, Т. Лепейко, О. Пушкаря, В. Пастухової, В. Пономаренка, А. Петрова, Є. Рясних, О. Тридіда, В. Шеремета та ін.

Узагальнюючи праці провідних вчених, можна зробити висновок, що незважаючи на проведення глибоких і обґрунтованих досліджень за тематикою розбудови методичного забезпечення розвитку підприємств та розвитку їх фінансових ресурсів, стратегічного управління цими процесами, що є надзвичайно важливою для України, вивчення кола означених проблем не можна вважати завершеним через постійну мінливість умов фінансування діяльності підприємств та управління оборотним капіталом. Цей факт підтверджує необхідність здійснення подальших досліджень підходів, методів забезпечення розвитку фінансових ресурсів, стратегічного управління ними, без якого неможливо здійснювати розвиток, з метою визначення основних теоретичних положень щодо перебігу цих процесів в сучасних умовах соціально-економічних перетворень економіки України, розроблення методичного забезпечення з визначення рівня фінансової стійкості підприємств, який є запорукою його розвитку, оцінювання рівня фінансової прозорості суб’єктів господарювання з метою їх позиціонування у зовнішньому і внутрішньому середовищі, створення організаційних підрозділів, які б займалися вирішенням питань управління процесом розвитку фінансових ресурсів. Цим зумовлені актуальність, теоретична новизна та практична значущість теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Харківського національного економічного університету і проводилося згідно з темами фундаментальних наукових досліджень у межах державних бюджетних робіт у 2003 –  рр.: “Розробка методів побудови та моделювання інформаційних систем для управління організаціями в умовах ринку”( номер держреєстрації 0102U005567); “Моделі та механізми стратегії розвитку підприємства” (номер держреєстрації 0105U002294).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування, подальше вдосконалення й розроблення науково-методичних положень та практичних рекомендацій щодо розбудови методичного забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств в сучасних умовах структурно-інноваційних перетворень економічного середовища в Україні.

Досягнення цієї мети зумовило вирішення таких логічно взаємопов'язаних завдань:

узагальнити та уточнити положення і поняття теоретичного підґрунтя процесу розвитку взагалі та розвитку фінансових ресурсів підприємства зокрема;

визначити особливості використання джерел і методів фінансування в процесі функціонування і розвитку промислових підприємств;

розробити концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів промислових підприємств в сучасних умовах господарювання;

проаналізувати стан і основні тенденції використання та розвитку фінансових ресурсів на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях в Україні;

розробити методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства з урахуванням стратегії фінансування його активів;

розробити методичний підхід до кількісного визначення рівня фінансової прозорості промислових підприємств;

обґрунтувати доцільність створення відділу фінансового розвитку промислового підприємства та розробити його узагальнену організаційну структуру.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є процес розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств. Предметом — теоретичні положення, методичні підходи і науково-практичні рекомендації
щодо розвитку фінансових ресурсів підприємств промисловості та стратегічного управління ними

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення загальної економічної теорії, вітчизняні й зарубіжні дослідження вчених-економістів з питань розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств та стратегічного управління ним в умовах сучасних ринкових перетворень.

Методологічні й теоретичні дослідження розвитку й управління фінансовими ресурсами ґрунтуються на принципах діалектики як загального способу пізнання. Для вирішення поставлених завдань використано метод логічного узагальнення для узагальнення положень теоретичного підґрунтя процесу розвитку як підприємств, так і фінансових ресурсів, аналізу і синтезу, системний і комплексний підходи, метод узагальнення даних і порівняльного співставлення (для виявлення основних тенденцій управління фінансовими ресурсами на макро- і мезо-
економіч-ному рівнях в Україні, для розроблення узагальненої організаційної структури відділу фінансового розвитку підприємства), методи багатовимірного факторного аналізу (для визначення складових розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств), експертний метод (для оцінювання рівня фінансової прозорості промислових підприємств).

Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали опрацьовані й узагальнені первинні дані статистичної звітності промислових підприємств міста Харкова, дані статистичних щорічників Держкомстату України та Харківського обласного управління статистики щодо результатів роботи галузей промисловості й регіонів України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні й обґрунтуванні нових підходів до забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств та стратегічного управління ним з урахуванням особливостей внутрішнього і зовнішнього середовища суб’єктів господарювання промисловості в сучасних умовах перетворень економіки України. Наукова новизна дисертаційної роботи відображена у таких положеннях:

вперше

обґрунтовано й розроблено узагальнений методичний підхід до визначення рівня фінансової стійкості промислового підприємства, який запропоновано вважати “нормальним” за умови рівності величин чистого оборотного капіталу та матеріальних запасів сфери виробництва, що уможливить прийняття виважених управлінських рішень з фінансування розвитку суб’єкта підприємництва, адекватних наявним господарським ситуаціям;

удосконалено

концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємств, які враховують сучасні зміни процесу управління, особливості взаємодії підприємств з суб'єктами зовнішнього середовищі та структурні взаємозв’язки у внутрішньому; використання запропонованих положень уможливлює розроблення методичного забезпечення з інформаційно-організаційної підтримки процесу розвитку фінансових ресурсів підприємств;

поняття розвитку фінансових ресурсів на основі врахування сучасних особливостей інформаційної взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, що сприятиме розробленню обґрунтованих методичних засад стратегічного управління розвитком суб’єкту господарювання;

дістали подальшого розвитку:

класифікація стратегій фінансування активів підприємства на базі введення понадагресивного типу, як такого, що є притаманним умовам трансформації економіки України, та уточнено послідовність його визначення;

методичний підхід до кількісного визначення рівня фінансової прозорості підприємства з урахуванням основних характеристик результатів його фінансової діяльності з використанням експертних методів, застосування якого створює умови залучення додаткових фінансових ресурсів, необхідних для розвитку суб’єкта господарювання, з мінімальними витратами;

узагальнена організаційна структура відділу фінансового розвитку підприємства, підрозділи якого реалізують основні функції менеджменту щодо фінансових ресурсів; її впровадження сприятиме прийняттю обґрунтованих своєчасних управлінських рішень з питань стратегічного і тактичного управління оборотним капіталом суб’єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертаційному дослідженні пропозиції, підходи та методичні рекомендації щодо забезпечення розвитку фінансових ресурсів можуть бути використані підприємствами промисловості з метою їх адаптації до змін у внутрішньому середовищі і зовнішньому оточенні. Практичне значення положень, обґрунтувань і висновків дисертації полягає в їх безпосередньому використанні у практичній діяльності промислових підприємства як конкретних рекомендацій з активізації фінансової діяль-ності та обґрунтованого вибору стратегії використання фінансових ресурсів.

Науково-прикладні результати дисертаційної роботи реалізовано в практичній діяльності промислових підприємств міста Харкова, що підтверджено відповідними довідками. Зокрема, методичні рекомендації з формування відділу фінансового розвитку та визначення рівня фінансової стійкості промислового підприємства впроваджено на ВАТ “Харківський машинобудівний завод “Світло шахтаря” (довідка № 17/05 від 11.03.2005 р.), методичний підхід з визначення рівня фінансової прозорості підприємств впроваджено на АТ “ХАРП” (довідка № 107/01–1 від 24.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача в роботах згідно зі списком опублікованих праць за темою дисертації полягає в тому, що автором самостійно досліджені та обґрунтовані теоретичні положення та методичне забезпечення із стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів промислових підприємств, застосування яких сприятиме активізації процесів фінансування їх діяльності. Особистий внесок у роботах, виконаних у співавторстві, наведено наприкінці автореферату у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи, висновки та пропозиції були темою доповідей на наукових семінарах Харківського націо-нального економічного університету, на трьох Міжнародних конференціях (Міжнародна науково-практична конференція “Економічні проблеми промислового виробництва”, Одеса, 5 –8 жовтня 2004 р.; Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія і практика”, м. Дніпропетровськ, 1 – 8 червня 2005 р.; VII Міжнародна науково-практична конференція “Європейський вибір України: інноваційний розвиток”. Україна, м. Феодосія, 23 – 26 червня 2005 р.) та одній Всеукраїнській науково-практичній конференції (Всеукраїнська науково-практична конференція вчених, викладачів, практичних працівників і молодих науковців “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні”, м. Київ, 27 лютого 2004 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 8 наукових публікаціях загальним обсягом 2,99 ум.-друк. арк., з яких особисто авторові належить 2,43 ум.-друк. арк. У фахових виданнях опубліковано 5 наукових робіт.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 199 сторінках основного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 196 найменувань на 17 сторінках, 8 додатків на 42 сторінках. Матеріали дисертації проілюстровано 12 рисунками на 5 сторінках і 32 таблицями на 10 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 244 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення, наведено дані щодо апробації одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі – "Теоретичні засади стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів" – узагальнено та уточнено положення та поняття теоретичного підґрунтя процесу розвитку промислових підприємств, їх фінансових ресурсів, результатом якого є уточнене визначення поняття розвитку; виявлено особливості використання джерел і методів фінансування в процесі функціонування підприємств; розроблено концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів суб’єктів господарювання в сучасних умовах.

На основі аналізу літературних джерел досліджено існуючі теорії розвитку економічних систем, особливості яких полягають у тому, що розвиток економіки країни обмежується її внутрішнім потенціалом та полягає у якісних перетвореннях в економічній, соціальній, політичній, науково-технічній, ресурсній, інституціональній та екологічній сферах. Визначено поняття "розвиток", яке базується на таких положення: розвиток об’єкту визначається його внутрішнім станом (тобто є невідомою ендогенною величиною якісного рівня), а тому – сутність виявлення альтернатив розвитку полягає у діагностиці існуючого потенціалу, і як наслідок: управління розвитком – це процес формування потенціалу та створення умов для його реалізації. Урахування сукупності внутрішніх та зовнішніх чинників функціонування економічного агента, як системи когерентно діючих елементів, має стати підґрунтям щодо визначення стратегічних цілей розвитку його фінансових ресурсів. Під розвитком фінансових ресурсів слід розуміти процес, що забезпечує якісні зміни фінансового стану підприємства, підґрунтям як його загального розвитку, так й фінансового, на базі забезпечення фінансової стійкості, позитивної динаміки рентабельності діяльності та активної інформаційної взаємодії з суб'єктами середовища життєдіяльності.

Фінансові ресурси підприємства являють грошові прибутки, надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання, а також ті потенційні ресурси, які можуть бути залучені на фінансовому ринку до бізнес-діяльності суб’єкта господарювання завдяки його досягнутому реальному положенню та потенційним можливостям розвитку. Для ефективного функціонування та розвитку підприємства у стратегічному періоді, а також розвитку самих фінансових ресурсів доцільно доповнити використання власних фінансових ресурсів залученими і позиковими, оскільки підприємство, що використовує позиковий і залучений капітал (разом із власним), має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливість приросту рентабельності власного капіталу, але в то же час може і втрачати свою фінансову стійкість.

Аналіз літературних джерел та практики роботи промислових підприємств довів, що серед методів фінансування розвитку підприємства найбільшу перевагу в сучасних умовах мають зовнішні, оскільки вони дозволяють акумулювати достатні обсяги фінансових ресурсів, зменшуючи витрати щодо їх залучення за рахунок вибору таких методів, які у конкретній ситуації є найвигіднішими. До таких методів доцільно віднести інвестиційний лізинг і селенг, акціонування, венчурне фінансування. Використання наведених методів доцільно обґрунтовувати з позицій стратегічне управління як підприємством взагалі, так і фінансовими ресурсами зокрема. Ефективне стратегічне управління розвитком фінансових ресурсів має включати такі основні етапи: визначення стратегічних цілей управління фінансовими ресурсами підприємства, які не повинні конфрон-тувати із загальними цілями його функціонування і розвитку та іншими функціональними (підтримуючими і забезпечуючими) цілями; формування фінансових стратегій у відповідності до стратегічного набору альтернатив поведінки суб’єкта господарювання, впровадження якого дозволить реалізувати обрані цілі; постановку задач; вибір методів їх реалізації; розробку критеріальних показників оцінки досягнення цілей; трансформацію організаційної структури підприємства згідно з обраними стратегіями, що забезпечує його перетворення в здатну до саморозвитку структуру; впровадження обраних стратегічних альтернатив; мотивація персоналу і партнерів до досягнення стратегічних цілей; моніторинг реалізації стратегій за обраними критеріальними показниками та прийняття управлінських рішень щодо їх продовження, реабілітації або зміни.

Узагальнення теоретичних положень з проблеми стратегічного управління фінансовими ресурсами, як підґрунтям розвитку підприємств, дозволило зробити висновок про те, що вони вимагають подальшого уточнення з метою урахування особливостей впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства полягають у такому:

промислове підприємство є складною відкритою економіко-соціальною системою, підґрунтям функціонування і розвитку якої є процеси фінансування;

фінансові ресурси є однією з складових економічних ресурсів підприємства, що забезпечують його усталене функціонування й розвиток. Фінансові ресурси доцільно розглядати як реальні й потенційні, тобто ті, що підприємство має у своєму розпорядженні безпосередньо та такі, що воно може з високою вірогідністю залучити до процесів господарювання із зовнішнього середовища з урахуванням свого фінансово-економічного положення й інформаційного впливу;

стратегічне управління підприємством необхідно розглядати у динаміці, як свідомий, цілеспрямований процес виконання суб’єктом управління своїх функцій, сукупність фінансових стратегій дозволяє підприємству визначитися з необхідністю або доцільністю фінансування, обсягами, джерелами залучення фінансових ресурсів, об’єктами, темпами, методами їх використання;

розвиток підприємства характеризується наявністю якісних змін у його характеристиках і складових, що мають позитивний характер; якщо темпи розвитку ресурсних складових на певному проміжку часу (тактичному періоді) будуть синхронізуватися з темпами розвитку підприємства, останній доцільно розглядати як активний, якщо на тактичному періоді темпи розвитку складових будуть випереджати темпи розвитку суб’єкта господарювання в цілому, то розвиток цілісного майнового комплексу у стратегічному періоді буде інтенсивним, що характеризується стрибкоподібними змінами;

розвиток фінансових ресурсів підприємства характеризується якісною зміною співвідношення джерел і методів їх формування, результатом якої є забезпечення фінансової стійкості і позитивної динаміки рентабельності діяль-ності суб’єкта господарювання;

розвиток фінансових ресурсів, як і загальний розвиток підприємства доцільно супроводжувати активним позиціонуванням останнього у зовнішньому середовищі для підвищення рівня його привабливості і зменшення прояву ризику за допомогою фінансової прозорості на основі комплексу інструментів інтегрованих комунікацій;

процеси фінансування розвитку підприємства і розвитку фінансових ресурсів безпосередньо є складними і багатоетапними, що вимагає їх упорядкованості, тобто організації. Організацію розвитку фінансових ресурсів з позицій стратегічного управління ними доцільно покласти на спеціально організований відділ фінансового розвитку на великих підприємствах, або сектор чи групу у складі фінансового відділу на середніх і малих. Такий підрозділ необхідно розглядати як складну систему, що пристосовується до умов зовнішнього і внутрішнього оточення шляхом оптимізації діяльності складових її ланок, тобто на основі системного підходу, що виходить з того, що будь-який підрозділ є системою, кожен елемент якого прагне досягнення поставлених цілей.

У другому розділі – "Аналіз використання та розвитку фінансових ресурсів підприємства" – досліджено стан і основні тенденції використання і розвитку фінансових ресурсів на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях в Україні; визначено складові розвитку фінансових ресурсів та їх особливості для різних галузей промислової діяльності.

Дослідження процесу формування та ефективності використання фінансових ресурсів на макро-, мезо- та мікроекономічному рівні за період з 1999 р. по 2004 рр. довело , що різноспрямованість динаміки ВВП та доходів бюджету, як наслідок незбалансованості, фрагментарності фінансової політики уряду та політичної ситуації, що спостерігалася в України останніми роками, виявилася визначальним чинником дефіциту державних фінансових ресурсів. Недостатня дійовість інструментів підвищення доходної часини бюджету та ефективності бюджетних видатків призводить до неможливості концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах суспільного відтворення, що в остаточному підсумку перешкоджає розвитку фінансових ресурсів на макрорівні.

В роботі доведено, що для підприємств та організацій в цілому по економіці Харківської області є характерним зростання їх майна при домінуванні темпів збільшення оборотних активів та відповідно короткострокових зобов’язань. Також відстежується позитивна динаміка питомої ваги довгострокових джерел фінансування активів підприємств, що з одного боку, можна вважати започаткуванням якісних змін у структурі балансу. Але, з іншого, негативна тенденція індексу необоротних активів та їх питомої ваги в інвестованих активах, свідчать про старіння основних фондів та недостатність ресурсів для їх оновлення. Тобто, факт браку джерел фінансування поточно-експлуатаційних потреб функціонування підприємств, який гальмує процес оновлення їхніх необоротних активів, є спільною характеристикою формування фінансових ресурсів як на регіональному так й на макрорівні.

Визначення факторів розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств Харківської області свідчить, що станом на 2004 р. основним узагальненим фактором, що позитивно впливає на розвиток фінансових ресурсів суб’єкту підприємницької діяльності є активізація процесу реального інвестування на базі підвищення фінансової стійкості підприємств та застосування виваженої стратегії фінансування активів. Тобто, означена складова є, з одного боку, підґрунтям розвитку фінансових ресурсів, а з іншого – його ознаками та метою, що й відображено у положеннях запропонованої концепції стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства.

У третьому розділі "Методичне та організаційне забезпечення розвитку фінансових ресурсів підприємства " – обґрунтовано та розроблено методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства з урахуванням структури джерел формування капіталу підприємства; розширено класифікацію стратегій фінансування його активів, уточнено послідовність визначення типу стратегії; розроблено методичний підхід до кількісного визначення рівня фінансової прозорості промислових підприємств; обґрунтовано доцільність створення відділу фінансового розвитку промислового підприємства та розроблено його узагальнену організаційну структуру.

Аналіз кругообігу капіталу та методичних підходів до визначення фінансової стійкості підприємств дозволив зробити наступні узагальнення: по-перше – при сталому функціонуванні підприємства трансформація матеріальної частини поточних активів, а саме виробничих запасів та незавершеного виробництва в грошові кошти відбувається у вигляді готової продукції через сферу обігу; по-друге, якщо підприємство характеризується нормальною стійкістю як у сфері фінансів, так й у сфері виробництва, то у нього відсутня потреба продовж операційного циклу підтримувати довгостроковими джерелами сферу обігу, тобто запаси готової продукції та товарів для продажу. Таким чином, результати проведеного аналізу свідчать, що при визначенні фінансової стійкості підприємства в якості основного елементу обігових засобів, з яким має бути порівняно обсяг власних джерел його фінансування, необхідно використовувати не всі запаси, а лише їх виробничу частину та величину незавершеного виробництва, що відображено на рис. 1.

Рис. 1. Співвідношення елементів балансу підприємства

з огляду на його фінансову стійкість,

де 1 – лінія абсолютної фінансової стійкості;

2 – лінія нормальної фінансової стійкості;

3 – лінія нестійкого фінансового стану;

3 – лінія кризового фінансового стану.

Висока динаміка зміни типу стратегії фінансування та високо ризиковане співвідношення структури джерел фінансування зі структурою активів є наслідком недостатньої уваги до темпів їх зміни та до такого аспекту розроблення фінансової стратегії як узгодження стратегії фінансування активів та фінансової стійкості підприємства.

Оскільки визначення стратегії фінансування має центральним моментом співвідношення між обсягом довгострокових джерел фінансових ресурсів (власний капітал та довгострокові зобов’язання – ДстрП)) та обсягом оборотних засобів, а саме, їх системною (СЧ) та варіативною частиною (ВЧ), є доцільним використання коефіцієнту (К), який має визначати певну частину активів для того чи іншого типу стратегії фінансування. Також цей коефіцієнт має відігравати значну роль при узгодженні наявної стратегії з типом фінансової стійкості. Далі наведено узагальнений алгоритм визначення стратегії фінансування активів підприємства, де в залежності від можливих значень К стратегія вважається: понадагресивною, якщо ДстрП ? К1*НА (К1 ? 1) – власні оборотні засоби та чистий обіговий капітал відсутні; агресивною, якщо НА < ДстрП ? НА + К2*СЧ (0 < К2 ? 0,5) – чистий обіговий капітал дорівнює К2*СЧ; помірною, якщо НА + 0,5СЧ < ДстрП ? НА + К3*СЧ (0,5 < К3 ? 1) – чистий обіговий капітал дорівнює СЧ + К3*СЧ; консервативною, якщо НА + СЧ < ДстрП ? НА + СЧ + К4*ВЧ (0 < К4 ? 0,5 [0 < К4 ? 1]).

В дисертації доведено, що розвиток підприємства і його фінансових ресурсів може бути успішним тільки в разі успішного інформаційного взаємо-зв’язку першого із зовнішнім та внутрішнім середовищем життєдіяльності, що забезпечується досягненням фінансової прозорості, яка є властивістю під-приємства та уособлюється в його інформаційній відкритості щодо процесу управління фінансовими ресурсами. Основними чинниками, які впливають на фінансову прозорість є чинники внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Як підтвердили результати дослідження. до чинників внутріш-нього середовища відносяться: організаційно-правова форма, стадія життєвого циклу, вид (крупне, середнє або мале), наявність та якість використаних фі-нансових (та інших) ресурсів, вид продукції, загальнокорпоративна, кон-курентні та функціональні (а саме – фінансова) стратегії розвитку. До чинників зовнішнього оточення належать: лояльність законодавства щодо фінансової та інформаційної діяльності, особливості статистичного , податкового та бух гал-терського обліку, ємність та географічне розташування ринку впливу, рівень конкуренції на ринках продукції, фінансових та інформаційних послуг, особливості та темпи розвитку соціально-економічних процесів в регіоні, розвиненість фінансової інфраструктури, види потенційних інвесторів та мотиви їх дій, форми та методи фінансування розвитку підприємства.

В дисертації запропоновано удосконалену класифікацію фінансової прозорості за такими ознаками: осяжністю (повна, неповна, нульова); спрямованістю (зовнішня, внутрішня); сутністю повідомлень про набуття підприємством певних властивостей щодо ліквідності, рентабельності, прибутковості, ділової активності, стійкості, маневреності, фінансового ризику, капіталізації, дивідендоздатності; засобами передачі повідомлень (реальна, віртуальна). Основною метою фінансової прозорості підприємства є інформаційне сприяння успішності стратегічного управління розвитком його фінансових ресурсів. Головними завданнями прозорості повинні бути: сприяння прийняттю позитивних рішень економічними агентами щодо участі в інвестиційних проектах або інших заходах згідно із фінансовою стратегією підприємства на певних умовах; скорочення терміну та зменшення коштів на обґрунтування фінансових рішень; досягнення взаємовигідних умов участі в фінансовій діяльності.

В дисертації розроблено методичний підхід до кількісного визначення рівня фінансової прозорості промислових підприємств за інтегральним показником, який розраховується як середньозважене значення інформованості суб’єктів внутрішнього і зовнішнього середовищі підприємства про його стан за характеристиками, що є видами прозорості за ознакою сутності інформаційних повідомлень з урахуванням їх значущості. За якісними ознаками рівень фінансової прозорості запропоновано розрізняти на значний, задовільний і низький, що відповідає запропонованим межувальним критеріям.

Методичний підхід до визначення рівня фінансової прозорості підприємств було апробовано на прикладі 13 промислових підприємств (табл. ). З них значну фінансову прозорість мають 6 (46,15%), оскільки значення їх інтегрального показника знаходиться в інтервалі від 18 до 14 балів, 3 (30,76%) підприємства характеризуються задовільним рівнем фінансової прозорості, 4 останніх підприємства мають низький рівень прозорості. Наведені результати підтверджують практичні значущість методичного підходу.

Важливо підкреслити, що ті підприємства, які отримали низькі оцінки рівня фінансової прозорості, не є фінансово нестійкими або ненадійними партнерами. Це свідчить про недостатню увагу їх фінансових менеджерів до інформування суб’єктів зовнішнього середовища про їх фінансовий стан і можливі напрямки розвитку, інформація про які повинна бути більш роз-ширеною й розповсюдженою. Якщо фінансові менеджери змінять інфор-маційну політику підприємства щодо розширення інформації про напрямки й результати використання оборотного капіталу і підприємства стануть більш відкритими, рівень їх фінансової прозорості підвищиться, що дозволить їм налагоджувати конструктивні взаємовідносини з органами державного управління і місцевого самоврядування, потенційними партнерами й інвесторами, зменшувати трансакційні витрати щодо фінансування свого розвитку і бізнесу в цілому.

Таблиця 1

Значення інтегрального показника фінансової прозорості промислових підприємств

Найменування підприємства | Інтегральний

показник

(рівень) фінансової

прозорості | Рейтинг

підприємства

за фінансовою

прозорістю | АТ "Харківський канатний завод" | 13,55 | 7

ЗАТ "Харків-вовна" | 6,74 | 10 | ВАТ "Вовчанська взуттєва фабрика" | 14,93 | 4 | ВАТ "Швейна фабрика ім. Тінякова" | 15,24 | 2 | ЗАТ Куп'янський МКК | 5,62 | 11 | ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" | 4,63 | 13 | ДП "Харківський завод шампанських вин" | 14,37 | 5 | ДП "Електроважмаш" | 5,37 | 12 | ЗАТ "Південкабель" | 15,67 | 1 | ВАТ "Серп і молот" | 8,07 | 9 | ВАТ "Завод ім. Фрунзе" | 11,45 | 8 | ВАТ "ХТЗ" | 14,02 | 6 | ВАТ "Турбоатом" | 15,05 | 3 |

В дисертації доведено, що окрім інформаційної, для розвитку фінансових ресурсів підприємств важливою є також організаційна підтримка, яка може здійснюватися на основі двох підходів: якщо функцію стратегічного управління фінансовими ресурсами буде виконувати фінансовий відділ; якщо створити новий відділ стратегічного управління фінансовими ресурсами – відділи фінансового розвитку.

Перший підхід є прийнятним для невеликих підприємств (малих та середніх), на яких виділення підрозділів, що займаються стратегічним управлінням окремими видами ресурсів, а саме – фінансових, є економічно невигідним з причини значних витрат часу й коштів. Другий підхід доцільно рекомендувати для великих підприємств, фінансові стратегії яких є розгалуженими і вимагають значних витрат щодо їх розроблення, реалізації та моніторингу. Тобто в якості такого підрозділу пропонується створювати відділ фінансового розвитку, місією якого є стратегічне управління розвитком фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. В якості його основних структурних підрозділів запропоновано запроваджувати сектори: аналітичної роботи, роботи із зовнішнім середовищем, тобто потенційними і реальними зовнішніми джерелами фінансових ресурсів, роботи із внутрішнім сере-довищем, тобто організації, координації плану фінансового розвитку підприємства та його моніторингу. Таким чином, запропонований підрозділ буде здійснювати всі функції управління фінансовими ресурсами для забезпечення їх якісного використання.

ВИСНОВКИ

В дисертації поставлено і вирішено сукупність важливих науково-практичних завдань з розбудови методичного забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств та стратегічного управління ним. Результати проведених досліджень дозволяють зробити такі теоретичні і практичні висновки.

1. Розвиток будь-якої складової системи визначається його внутрішнім станом (тобто є невідомою ендогенною величиною якісного рівня), а тому – сутність виявлення альтернатив розвитку полягає у діагностиці існуючого потенціалу, і як наслідок, управління розвитком – це процес формування потенціалу та створення умов для його реалізації.

Розвиток фінансових ресурсів є процесом, що забезпечує якісні зміни фінансового стану підприємства, підгрунттям як його загального розвитку, так й фінансового, на базі забезпечення фінансової стійкості, позитивної динаміки рентабельності діяльності та активної інформаційної взаємодії з суб'єктами середовища життєдіяльності.

2. Фінансові ресурси підприємства являють грошові прибутки, надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання, а також ті потенційні ресурси, які можуть бути залучені до бізнес-діяльності на фінансовому ринку завдяки своєму положенню і можливостям розвитку. Підприємство, що використовує позиковий і залучений капітал (разом із власним), має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливість приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість.

3. Концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства полягають у тому, що промислове підприємство розглядається як складна відкрита економіко-соціальна система, підґрунтям функціонування і розвитку якої є процеси фінансування; фінансові ресурси доцільно розглядати як реальні й потенційні; сукупність фінансових стратегій дозволяє підприємству визначитися з необхідністю або доцільністю фінансування, обсягами, джерелами залучення фінансових ресурсів, об’єктами, темпами, методами їх використання; розвиток підприємства характеризується наявністю якісних змін у його характеристиках і складових; розвиток фінансових ресурсів підприємства характеризується якісною зміною співвідношення джерел і методів їх формування, результатом якої є забезпечення фінансової стійкості і позитивної динаміки рентабельності діяльності суб’єкта господарювання; в процесі розвитку фінансових ресурсів необхідно враховувати ризик формування і використання коштів як з позицій збитків, так і збільшення витрат на реалізацію фінансової стратегії; організацію розвитку фінансових ресурсів доцільно покласти на відділ або сектор фінансового розвитку у відповідності з масштабом підприємства; розвиток фінансових ресурсів підприємства необхідно супроводжувати активним позиціонуванням останнього у зовнішньому середовищі за допомогою фінансової прозорості.

4. Дослідження процесу формування та ефективності використання фінансових ресурсів на макро-, мезо- та мікроекономічному рівні за період з 1999 р. по 2004 рр. довели, що недостатня дієвість інструментів підвищення доходної часини бюджету та ефективності бюджетних видатків призводить до неможливості концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах суспільного відтворення, що в остаточному підсумку перешкоджає розвитку фінансових ресурсів на всіх економічних рівнях, існуюча фінансова політки та реалізуючий її фінансовий механізм не сприяють формуванню фінансового потенціалу щодо розширеного відтворення, наслідком чого є стабільно нестійкий фінансовий стан підприємств економіки України..

Визначення факторів розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств Харківської області свідчить, що станом на 2004 р. основним узагальненим фактором, що позитивно впливає на розвиток фінансових ресурсів суб’єкту підприємницької діяльності є активізація процесу реального інвестування на базі підвищення фінансової стійкості підприємств та застосування виваженої стратегії фінансування активів. Тобто, означена складова є, з одного боку, підґрунтям розвитку фінансових ресурсів, а з іншого – його ознаками та метою, що й відображено у положеннях запропонованої концепції стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства.

5. Узгодження стратегії фінансування суб’єкта господарювання та його фінансової стійкості передбачає визначення співвідношення між величиною чистого обігового капіталу та обсягом виробничих запасів, які функціонують у сфері виробництва. Результатом такого узгодження є створення певного потенціалу щодо розвитку як фінансових ресурсів суб’єкта господарювання так і його розвитку взагалі.

Фінансова стійкість промислових підприємств є підґрунтям розвитку їх самих та фінансових ресурсів, що використовуються в процесі функціонування. Запропонований методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства, базується на врахуванні структури джерел капіталу підприємства, що уможливлює прийняття виважених управлінських рішень з фінансування стратегічної діяльності підприємств, адекватних наявним господарським ситуаціям. Притаманним умовам трансформації економіки України є понадагресивний тип стратегії фінансування активів підприємства. Його врахування та уточнення послідовності визначення типу стратегії сприятиме її узгодженню з фінансової стійкістю суб’єкта господарювання та служитиме підґрунтям створення певного потенціалу щодо розвитку як його фінансових ресурсів, так й розвитку взагалі.

6. Фінансова прозорість є властивістю підприємства, яка уособлюється в його інформаційній відкритості щодо процесу управління фінансовими ресурсами. Класифікаційними ознаками фінансової прозорості є осяжність, спрямованість, сутністю повідомлень, засоби передачі повідомлень. Основною метою фінансової прозорості підприємства є інформаційне сприяння успішності стратегічного управління розвитком його фінансових ресурсів. Головними завданнями прозорості є: сприяння прийняттю позитивних рішень економічними агентами щодо участі в інвестиційних проектах або інших заходах згідно із фінансовою стратегією підприємства за певних умов; скорочення терміну та зменшення коштів на обґрунтування фінансових рішень; досягнення взаємовигідних умов участі в фінансовій діяльності.

Кількісно фінансову прозорість підприємства доцільно визначати за рівнем (інтегральним показником), який розраховується як середньозважене значення інформованості суб’єктів внутрішнього і зовнішнього середовищі підприємства щодо кожної складової використання фінансових ресурсів и стану підприємства з урахуванням їх значущості. За якісними ознаками рівень фінансової прозорості може бути значним, задовільним і низьким, що відповідає запропонованим межувальним критеріям.

7. Організаційну підтримку розвитку фінансових ресурсів підприємств доцільно здійснювати на основі двох підходів: якщо підприємство є малим або середнім, функцію фінансового розвитку необхідно покладати на фінансовий відділ; для великих підприємств, фінансові стратегії яких є розгалуженими, доцільно створювати відділ фінансового розвитку, місією якого є стратегічне управління розвитком фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Основними структурними підрозділами відділу фінансового розвитку є сектори: аналітичної роботи, роботи із зовнішнім середовищем, тобто потенційними і реальними зовнішніми джерелами фінансових ресурсів, роботи із внутрішнім середовищем, тобто організації, координації плану фінансового розвитку підприємства, а також сектор моніторингу його реалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пономаренко В.С., Карман З.М. Удосконалення методики оцінювання фінансової стійкості підприємства // Економіка розвитку: Зб. наук. ст. ХНЕУ. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2004. – №3(31). – С. 5 – 10 (0,58 / 0,29 ум.- друк. арк.). Особисто авторові належить узагальнення методичного підходу до оцінки фінансової стійкості підприємства з урахуванням структури джерел формування капіталу підприємства.

2. Карман З.М. Концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів промислових підприємств в сучасних умовахЕкономіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Вип. 204. – С. 939 – 947 (0,39 ум.- друк. арк.).

3. Карман З.М. Фінансова прозорість підприємства в управлінні розвитком фінансових ресурсів // Управління розвитком: Зб. наук. ст. ХНЕУ. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. – №1. – С. 131 – 138 (0,62 ум.- друк. арк.).

4. Карман З.М. Аналіз формування та використання фінансових ресурсів на мезорівні // Теорії мікро-макроекономіки. – К.: АМУ. – 2005. – Вип. 21. – С. – 157 138 (0,30 ум.- друк. арк.).

5. Карман З.М. Організаційне забезпечення розвитку фінансових ресурсів підприємства // Управління розвитком: Зб. наук. ст. ХНЕУ. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. – №2(34).– С. 46 – 49 (0,56 ум.- друк. арк.).

6. Карман З.М. Фінансові аспекти розвитку підприємства // Научный и производственно-практический сборник “Труды Одесского политехнического университета”. – Одесса, 2004. – Спецвыпуск: в 3-х т. – Т.2. – С. – 155 (0,27 ум.- друк. арк.).

7. Карман З.М. Управління розвитком фінансових ресурсів економічного агента // Збірник матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні”. – К.:КІБС, 2004. – С. – 186 (0,13 ум.- друк. арк.).

8. Карман З.М. Фактори формування фінансових ресурсів на макрорівні // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія і практика”. – Том 1. Економ. науки. – Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2005. – С. – 59 (0,14 ум.- друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Карман З.М. Методичне забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислового підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню і подальшому удосконаленню теоретичних засад і методичного забезпечення розвитку фінансових ресурсів промислових підприємств та стратегічного управління ним. У дисертації узагальнено положення теоретичного підґрунтя процесу розвитку взагалі та розвитку фінансових ресурсів підприємства зокрема, уточнено визначення поняття розвитку фінансових ресурсів; виявлено особливості використання джерел і методів фінансування в процесі функціонування і розвитку промислових підприємств; розроблено концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів промислових підприємств в сучасних умовах господарювання.

Досліджено стан і основні тенденції використання і розвитку фінансових ресурсів на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях в Україні; розроблено узагальнений методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства; уточнено класифікацію стратегій фінансування активів підприємства на базі введення понадагресивного типу.

Обґрунтовано і розроблено методичний підхід до кількісного визначення рівня фінансової прозорості промислових підприємств; обґрунтовано доцільність створення і функціонування відділу фінансового розвитку промислового підприємства та розроблено його узагальнену організаційну структуру.

Ключові слова: методичне забезпечення, розвиток, фінансові ресурси, стратегічне управління, фінансова стійкість, фінансова прозорість, відділ фінансового розвитку промислового