НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Ліщук Алла Іванівна

УДК 338.47.656.3

Територіально-організаційна структура системи підприємств промислового залізничного транспорту та напрями її удосконалення

Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуюча відділом

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна Херсонський державний аграрний університет МОН України, проректор по зовнішньоекономічній діяльності, завідуюча кафедрою обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, головний науковий співробітник Пащенко Юрій Євгенович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуючий відділом проблем розвитку транспорту і зв’язку.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться 28 лютого 2005 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “ 24 ” січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення стратегічних завдань щодо побудови в Україні соціально-орієнтованої інноваційної моделі ринкової економіки, на основі якої буде забезпечено задоволення матеріальних і духовних потреб людей, підвищення їх добробуту і якості життя, значною мірою залежить від раціоналізації територіально-галузевої структури виробництва, від удосконалення системи управління, створення нового механізму господарювання у всіх сферах економіки, в т.ч. і на транспорті. Транспортна галузь є важливою складовою частиною економіки, яка забезпечує економічні зв’язки, обмін між регіонами і країнами та є одним із важливих чинників територіального поділу праці. Однак, затяжна економічна криза, негативні процеси у виробничій діяльності зумовили зниження активності та дієвості транспортних галузей, призвели до зменшення прибутковості їх підприємств і об’єктів.

Серед транспортних галузей (автомобільний, залізничний, морський, річковий, авіаційний, трубопровідний) провідну роль на ринку транспортних послуг відіграє залізничний, який займає перше місце по вантажообігу, здійснює значний обсяг перевезень пасажирів, забезпечуючи внутрішні і зовнішні зв’язки регіонів країни. До складу залізничного транспорту входить шість залізниць – Донецька, Придніпровська, Південно-Західна, Південна, Львівська, Одеська, а також складна багатогалузева система обслуговування, провідне місце серед якої займає система підприємств промислового залізничного транспорту. Її розвиток забезпечує ритмічну та ефективну роботу залізничного транспорту та підприємств, які вона обслуговує, сприяє швидкому технічному переоснащенню залізниць, збільшенню обсягів фінансового обігу, зростанню надходжень до державного бюджету. Ці підприємства, просторово дислокуючись по всій території країни, забезпечують функціонування сфери послуг залізничного транспорту, впливаючи і стимулюючи його розвиток та комплексний розвиток господарства регіонів і країни в цілому. Вони забезпечують: переміщення, переробку та доставку вантажів у процесі виробничої діяльності; виробничі зв’язки між підприємствами-виробниками, виробничими циклами, окремими операціями; ремонт під’їзних колій, рухомого складу, підйомно-транспортних механізмів, надання транспортно-експедиційних послуг.

Недосконала територіально-галузева та організаційно-управлінська структура системи підприємств промислового залізничного транспорту, поява нових конкурентів зумовлюють необхідність його реорганізації та реструктуризації з метою підвищення ефективності господарської діяльності, перетворення їх в прибуткову, конкурентоспроможну, інвестиційно привабливу сферу діяльності. Це потребує розробки і впровадження комплексу заходів по удосконаленню їх функціональної та територіально-організаційної структури, пошуку і формування нових управлінських форм на основі нових методологічних підходів.

Загальним питанням розвитку залізничного транспорту і зокрема його інфраструктурній сфері присвячені роботи вітчизняних вчених і, насамперед, Бабушкіна Г.Ф., Бакаєва О.О., Букіна В.І., Кулаєва Ю.Ф., Котлубая М.І., Диканя М.І., Дьоміна Г.М., Макаренка В.М., Мироненка В.К., Ільчука В.М., Загорулько В.М., Пащенка Ю.Є., Лозової Т.І., Ревенка В.М., Сича Є.М., Цвєтова Ю.М., які внесли вагомий внесок в теорію і практику галузі. Проте проблеми територіально-функціонального характеру, просторово-управлінської організації в наукових роботах висвітлені недостатньо і потребують подальшого комплексного дослідження. Ці проблеми є актуальними, так як їх вирішення забезпечує підвищення доходів і максимізацію прибутків у сфері неосновного виробництва залізниць, якою є система підприємств промислового залізничного транспорту.

Багатоплановість, недостатня розробка питань щодо збереження виробничого потенціалу підприємств промислового залізничного транспорту, адаптації його до умов ринкового середовища, удосконалення його територіально-функціональної і організаційної структури, стратегії його розвитку і функціонування на ринку транспортних послуг, відсутність при наявності переважно техніко-технологічних розробок комплексних і системних досліджень теоретико-методологічного плану як наукової бази для прийняття вірних управлінських рішень обумовили доцільність дисертаційної роботи, визначили мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень тісно пов’язаний з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темою 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000657), в межах якої здійснено оцінку рівня розвитку та визначені шляхи удосконалення транспортної інфраструктури АПК України, а також з науково-дослідними роботами Київського університету економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту і зв'язку України, зокрема з темою “Основні напрями реструктуризації та розвитку залізничного транспорту України в умовах ринкової економіки” (номер держреєстрації 0102V003293), при вирішенні якої роль автора полягала у поглибленні методичних підходів до обґрунтування напрямів реструктуризації галузі та з темою № 33/98-Б “Методологія фінансового аналізу економічного стану залізниць України та обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності їх роботи: методологія і аналіз”, при визначенні якої автором здійснено оцінку сучасного стану розвитку залізниць України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і розробка практичних рекомендацій по удосконаленню територіально-організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту в умовах становлення ринкових відносин з тим, щоб підвищити ефективність їх функціонування на ринку транспортних послуг.

Досягнення зазначеної мети вимагало постановки і розв’язання наступних задач:

- з’ясувати рівень вивченості проблеми щодо розвитку системи підприємств промислового залізничного транспорту, проаналізувати наявну наукову базу, зокрема розкрити сутність поняття “промисловий залізничний транспорт”;

- визначити особливості виробничої діяльності системи підприємств промислового залізничного транспорту, визначити роль і значення в розвитку транспортної галузі;

- обґрунтувати методичні підходи до оцінки ефективності функціонування підприємств промислового залізничного транспорту на ринку транспортних послуг;

- визначити територіальні особливості розвитку системи підприємств промислового залізничного транспорту, просторові пропорції і пріоритети;

- здійснити комплексний аналіз структурно-динамічних змін в діяльності промислового залізничного транспорту в територіальному, функціональному та організаційному напрямах;

- здійснити типологію і районування території України по рівню обслуговування залізничного транспорту неосновною, обслуговуючою його ланкою;

- обґрунтувати і визначити нові територіально-організаційні структури в системі підприємств промислового залізничного транспорту;

- розробити економічні та організаційні заходи по раціоналізації територіальної, функціональної, організаційної і управлінської структури сфери обслуговування залізничного транспорту;

- запропонувати основні напрями стратегічного розвитку системи підприємств промислового залізничного транспорту з метою підвищення їх ролі на ринку транспортних послуг.

Об’єктом дослідження є процес територіально-організаційного розвитку та структурної перебудови системи підприємств промислового залізничного транспорту.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування та становлення раціональної територіальної та організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту в контексті розвитку транспортної галузі та регіонального розвитку регіонів країни.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвитку та трансформації залізничної галузі, зокрема системи підприємств промислового залізничного транспорту, теоретичні та методичні розробки науково-досліджених установ, а також законодавчі та нормативні акти, які регулюють розвиток транспортного комплексу країни.

У процесі дослідження використовувались загальнонаукові та специфічні методи дослідження, зокрема: діалектичний - для простеження розвитку об’єкту дослідження, виявлення резервів та потенційних можливостей подальшого функціонування; системно-структурний - для аналізу і оцінки трансформаційних процесів в територіально-організаційній системі підприємств промислового залізничного транспорту; статистико-економічного аналізу - для визначення динамічних характеристик та масштабу процесів взаємодії транспортної галузі і сфери її обслуговування; монографічний - для узагальнення теоретико-методологічних засад формування раціональної структури об’єкту дослідження; економіко-математичний метод та методи економічного прогнозування - для визначення перспектив розвитку системи підприємств промислового залізничного транспорту, а також розрахунково-конструктивний і картографічний - для картографічного моделювання. Були застосовані прийоми узагальнення, групування, порівняння, визначення середніх величин тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних, методичних і прикладних положень щодо удосконалення територіальної і організаційної структури підприємств промислового залізничного транспорту з урахуванням економічних трансформацій та особливостей його розвитку в ринкових умовах.

Основні результати дослідження що характеризуються новизною, полягають в наступному:

- поглиблено теоретико-методологічні основи формування раціональної системи підприємств промислового залізничного транспорту, зокрема, розкрито економічну сутність таких понять як: “територіально-організаційна структура системи підприємств промислового залізничного транспорту”, її “територіальна організація”, а також - “організаційно-економічний механізм реструктуризації”, “реорганізація”, “корпоратизація”, “демонопололізація” даної системи;

- обґрунтовано принципи та визначено систему показників, яка, на відміну від існуючої, є структурно-комплексною і характеризує особливість та специфіку динамічних змін в економічній, організаційній, управлінській структурі підприємств промислового залізничного транспорту і його взаємообумовленість і взаємозалежність з розвитком залізничної галузі;

- удосконалено методичні підходи до економічної оцінки функціонування об’єктів промислового залізничного транспорту, що вперше базуються на врахуванні територіального аспекту їх діяльності, визначено результативність реформування та реструктуризації даної системи;

- здійснено комплексну оцінку стану та рівня розвитку системи підприємств промислового залізничного транспорту, на основі системно-компонентного аналізу її виробничо-господарської та фінансової діяльності, що дало можливість виявити нові особливості функціонування об’єктів системи в сучасний період;

- вперше визначено просторові пропорції територіальної дислокації та пріоритети діяльності об’єктів промислового залізничного транспорту, рівень регіонального розвитку сфери послуг залізничної галузі, які на відміну від існуючих підходів враховували виробничу спеціалізацію, функціональне призначення, просторову концентрацію та особливості територіальної організації складових досліджуваної системи;

- запропоновано механізм реформування власності в регіональних інфраструктурних утвореннях залізничного транспорту з окресленням етапів та періодів, з визначенням специфіки його структурних складових, який на відміну від існуючого включає процес передкорпоратизаційної підготовки;

- виявлено особливості і визначені можливості інвестиційно-інноваційної діяльності, роль її в удосконаленні територіально-організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту;

- обґрунтовано шляхи удосконалення, напрями активізації діяльності неосновного виробництва залізничного транспорту з метою своєчасного виявлення і забезпечення потреб споживачів на ринку транспортних послуг;

- на принципово нових засадах розроблено перспективну модель системи підприємств промислового залізничного транспорту, що базується на триблочній системі складових економічного, територіального і організаційного характеру і спрямована на забезпечення одержання економічного ефекту.

Відмінність одержаних результатів дослідження від існуючих наукових розробок полягає також в тому, що вони спираються на принципово нові засади побудови та формування регіональних утворень, що забезпечують взаємодію економічних, організаційних, правових і соціальних важелів у розв’язанні поставленої проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові результати дають можливість удосконалити територіально-організаційну структуру системи підприємств промислового залізничного транспорту, підвищити ефективність її функціонування. Викладені в дисертації методичні положення та розробки можуть бути основою оцінки потенційних можливостей і резервів об’єктів промислового залізничного транспорту як складової формування механізму організаційно-господарської діяльності транспортної галузі в контексті державної регіональної політики.

Наукове і практичне значення має обґрунтування методів оцінки рівня розвитку неосновного виробництва - інфраструктурного забезпечення розвитку залізничного транспорту, визначення економічної ефективності реконструкції об’єктів системи, обґрунтування шляхів раціоналізації територіальної і організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту.

Окремі результати дисертаційного дослідження використані в Державній адміністрації залізничного транспорту “Укрзалізниця” при розробці напрямів планування та прогнозування виробничої діяльності Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів (довідка № ЦВСВ – КФ 29, від 13.07.2004 р.), ВАТ “Київський електровагоноремонтний завод” при розробці програм ремонту рухомого складу залізничного транспорту (довідка № ЕВ/28-04 від 12.07.2004 р.), в Київському університеті економіки і технологій транспорту при розробці наукових тем і в навчальному процесі (довідка № 01-25/582 від 27.08.2004 р.), в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України при обґрунтуванні напрямів реструктуризації системи підприємств промислового залізничного транспорту (довідка № 25/453-2-4 від 13.07.2004 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладені результати авторських розробок щодо методології та практики удосконалення територіально-організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту та механізму управління його розвитком. Опубліковані наукові праці, в тому числі і ті, що підготовлені у співавторстві, містять положення і висновки, сформульовані особисто автором і відображають його внесок в теорію та практику регіональної економіки.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на п’яти науково-практичних конференціях: “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 2002 р.), “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління” (м. Київ, 2003 р.), “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (м. Київ, 2003 р.), “Вдосконалення методів та засобів управління регіональним розвитком в умовах зростання економіки” (м. Одеса, 2003 р.), “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2004 р.)

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць, в т.ч. – 4 в наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,1 др. арк., з яких 2,7 др. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг дисертації становить 206 стор. тексту, який включає 22 таблиці на 11 стор. і 16 рисунків, що займають 14 стор. Список використаних джерел нараховує 142 найменування на 12 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування системи підприємств промислового залізничного транспорту” обґрунтовано методологічні основи становлення та функціонування системи підприємств промислового залізничного транспорту, визначено її роль на ринку транспортних послуг та значення в розвитку транспортного комплексу країни і її регіонів, виявлено умови і фактори, а також обгрунтовано принципи формування територіально-організаційної структури даної сфери та методичні підходи до оцінки її діяльності як неосновного виробництва залізниць.

Трансформаційні процеси в економіці країни супроводжуються структурними змінами у всіх сферах господарювання, в тому числі і на транспорті. Транспорт, як одна із ланок економіки держави, має свої особливості, він є продовженням процесу виробництва, хоча і не створює нових продуктів. Переміщуючи товари з місць виробництва в місця споживання, він збільшує їх вартість, тобто готує їх до споживання. Без цієї підготовки виробничий процес не можна вважати завершеним. В результаті переміщення вантажів і пасажирів ефективність його роботи визначається розміщенням, обсягом виробництва та споживання і у зв’язку з цим формуванням потоків вантажів і пасажирів.

Розвиток транспорту, який створює умови для успішного комплексного і пропорційного розвитку економіки регіонів та країни в цілому, в останні роки характеризувався тенденцією зниження темпів розвитку, що негативно вплинуло на економічний і соціальний стан країни, її інтеграцію у світове співтовариство.

В Україні на ринку транспортних послуг одне з перших місць займає залізничний транспорт, питома вага якого у перевезенні вантажів складає 25,2%, а у вантажообороті – 46,9%.

Залізничний транспорт – складна, масштабна структура в системі економіки України, яка включає до свого складу понад 1800 підрозділів різнопланового характеру, але однофункціональної спрямованості, що входять до Державної адміністрації залізничного транспорту “Укрзалізниця”.

Складовою частиною залізничного транспорту є система підприємств промислового залізничного транспорту (ППЗТ) об’єднання “Укрпромзалізтранс”, яка забезпечує системне переміщення, переробку і доставку вантажів в процесі виробництва, а також здійснює взаємозв’язок із залізничним транспортом загального користування. Вона є сектором неосновного виробництва залізниць. Об’єкти цієї сфери надають послуги понад 1470 промисловим підприємствам, будівельним організаціям, агрофірмам розташованим у 18 областях України з вантажно-розвантажувальних робіт, подаванню-забиранню вагонів, ремонту під’їзних колій, локомотивів, підйомно-транспортних механізмів, транспортно-експедиційної послуги. Деякі з цих підприємств у своїй структурі мають виробничі потужності по ремонту тепловозів та вантажно-розвантажувальної техніки, а під’їзні колії ППЗТ примикають майже до 70 станцій усіх залізниць України.

Становлення ринкової економіки зумовило зниження попиту на їх послуги внаслідок розриву господарських зв’язків, тому постала проблема пошуку нових ринків транспортних послуг, технологій з більш високими вимогами до якості надання послуг та виконання робіт, удосконалення на основі реформування територіально-організаційної структури ППЗТ.

ППЗТ як система має своєрідну територіально-організаційну структуру, що являє собою взаємопов’язану сукупність об’єктів однонаправленого функціонального призначення та управління ними, які діють на відповідній територіальній єдності, забезпечуючи ритмічну і безперебійну роботу як магістрального залізничного транспорту, так і підприємств, які вона обслуговує. Територіальна організація ППЗТ – являє собою комплекс економічних, організаційних і управлінських заходів направлених на підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності системи за рахунок оптимізації її регіональних пропорцій та створення раціональних територіально-організаційних структур. Це встановлення таких пропорцій і співвідношень між складовими системи та їх упорядкованості, які забезпечать динамічний і раціональний розвиток всієї системи.

Системі ППЗТ притаманні диференціація та інтеграція. З одного боку, ця система складається з певної кількості окремих частин, які формують єдиний організм, що функціонує завдяки інтеграції, а з іншого – вона виступає складовою організму вищого таксономічного рангу, тобто частиною інтеграції більш високого рівня. Передумовами формування і діяльності такої системи, ступеня її розвитку є рівень виробництва продукції в промисловості, сільському господарстві, будівництві, потреба в її переміщенні з міст виробництва до споживачів, чи основних пунктів подачі на магістральному транспорті. Основними факторам, що впливають на розвиток ППЗТ є економічний, соціальний, екологічний, інформаційно-технологічний, управлінський.

Як складна система ППЗТ має певні властивості, які притаманні і іншим системам і, насамперед, це цілісність, відособленість, неадитивність, централізованість, синергічність, емерджентність, мультиплікативність, адаптивність, сумісність, зворотні зв’язки. Основними методологічними пинципами структурної перебудови системи визначені: децентралізація, партнерство, субсидіарність, мобільність та адаптивність, виділеної компетенції, а також принцип комплексності, системності, збалансованості та пропорційності, сталості, соціальної орієнтації.

Багатогранність проблеми розвитку ППЗТ, з урахування функціонування ринків транспортних послуг, обумовило основні методологічні підходи до їх організації, основними серед яких є системний, ситуаційний та процесний. В дисертації обґрунтовано методичні підходи до оцінки ефективності функціонування об’єктів промислового залізничного транспорту з урахуванням рівня транспортного обслуговування районів тяжіння, базуючись на системно-структурному аналізі їх діяльності.

В другому розділі “Структурно-динамічні зміни територіально-організаційної та управлінської структури промислового залізничного транспорту” виявлено і проаналізовано тенденції та структурно-динамічні зрушення в розвитку системи підприємств промислового залізничного транспорту, визначено характер і територіально-організаційну структуру та особливості, масштаби змін в процесі її функціонування. Виявлено і охарактеризовано територіальні пропорції та визначено пріоритети регіонального і організаційного характеру у взаємообумовленому розвитку ППЗТ з врахуванням інтеграційних процесів.

Ефективність та якість роботи ППЗТ визначається його роллю в суспільному виробництві. Загальна економічна криза привела до того, що за останні роки ситуація як на залізницях України, так і на підприємствах промислового залізничного транспорту суттєво погіршилась: зменшились обсяги перевезення вантажів, змінився склад потенційних клієнтів та розмірів наданих їм послуг через низький рівень оновлення основних засобів.

Забезпечення ефективної діяльності підприємств промислового залізничного транспорту в таких умовах можливе лише за рахунок фінансової підтримки як з боку держави, так і інших радикальних перетворень, зокрема удосконалення його територіально-організаційної структури. Оптимальна структура і просторове розміщення окремих об’єктів системи складають основу їх територіальної організації, яка являє собою комплекс економічних, організаційних і управлінських заходів, направлених на підвищення ефективності функціонування окремих ланок ППЗТ виробничо-господарського призначення за рахунок оптимізації їх регіональних пропорцій та управлінських рішень. Раціональна побудова територіальної організації – це встановлення таких територіальних пропорцій в сфері послуг ППЗТ, які забезпечили б найбільш повне задоволення потреб виробників і споживачів при мінімальних затратах.

Підприємства ППЗТ, обслуговуючи потреби в переміщенні вантажів і виконуючи інші види робіт різнопрофільних підприємств 18 областей України, мають чітко виражений територіальний характер свого розміщення. Масштаби, обсяги, а також характер роботи 32 об’єктів ППЗТ до структурної перебудови наведено на рис. 1.

Враховуючи непривабливе положення, що склалось в розвитку системи ППЗТ і яке характеризувалось збитковою діяльністю більшості підприємств (20 із 32), виникає необхідність реструктуризації системи, як важливого ринкового інструменту підвищення її конкурентноздатності.

Кожна із систем чи структур перебуває у процесі постійних змін з метою виживання в складному динамічному середовищі. Забезпечення позитивних зрушень, реструктуризація системи ППЗТ потребує технологічного переозброєння, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій, які і є, одночасно, факторами економічного зростання. Першочерговими для системи ППЗТ є реформування територіально-організаційної та управлінської структур із конкретизацією цілей і стратегії функціонування.

Рис. 1. Регіональні особливості виробничої діяльності підприємств промислового залізничного транспорту України.

Враховуючи те, що приватизація Укрзалізниці, як природної монополії і, насамперед, магістральних залізничних колій та інфраструктури (колії, рухомого складу та ін.), що їх обслуговує, не передбачається, то цей процес можливий в інших її структурних підрозділах – система ППЗТ, ремонтні підприємства, ремонт рухомого складу, які повинні працювати і розвиватись в конкурентному середовищі.

Основним напрямом реформування системи ППЗТ є її корпоратизація, яка, на жаль, проходить без достатньої науково обґрунтованої бази і при відсутності цільових програм, але вже дала позитивні результати. Діяльність об’єктів цієї системи сприяє включенню в обслуговування нових виробничих об’єктів різнопланового характеру, підвищенню територіальної і господарської мобільності обслуговуючих територій.

Враховуючи специфічний характер неосновного виробництва залізничного транспорту, варто вказати на доцільність його випереджаючого розвитку для одержання загального економічного ефекту. Основним вектором, пріоритетом розвитку ППЗТ повинен стати напрям оптимізації просторових пропорцій із зменшенням територіальної розпорошеності об’єктів системи і визначенням раціонального напряму укрупнення без зниження рівня обслуговування території їх тяжіння просторові. Пропорції, їх оптимізація забезпечує формування оптимальної територіальної структури системи, яка з управлінським аспектом сприяє формуванню і удосконаленню її структури.

В третьому розділі “Перспективні напрями удосконалення територіально-організаційної структури та управлінської діяльності підприємств промислового залізничного транспорту” охарактеризовано механізм територіально-структурної перебудови підприємств промислового залізничного транспорту, визначено характер і специфіку інвестиційно-інноваційної та маркетингової діяльності в цій сфері господарювання, обґрунтовано шляхи підвищення ефективності діяльності ППЗТ як системи та представлено нову структурну модель управління нею.

Комплексний аналіз стану системи ППЗТ, показників діяльності, конкурентного середовища показав, що при структурній їх перебудові доцільно керуватись індивідуальним підходом до кожного підприємства та до системи в цілому. Визначені фактори взаємодії ППЗТ з зовнішнім і внутрішнім середовищем, їх вплив на діяльність об’єктів системи.

В систему ППЗТ до корпоратизації входило 32 підприємства промислового залізничного транспорту, які мали різні структурні показники управління. Проведений аналіз територіальної та організаційної структури підприємств дозволив поділити їх на групи: підприємства з відносно високими економічними показниками, які надають послуги підприємствам енергетичного та будівельного секторів, працюють в замкнутому циклі, при завантажені вагонів, тепловозів та іншої техніки на 85-90%; підприємства, які обслуговують підприємства сільського господарства та ін., що знаходяться на стадії виходу з кризи, при завантаженні техніки на 55-60%; підприємства-банкрути, при завантажені техніки на 15-20%.

Для входження ППЗТ в нові економічні відносини доведено, що потрібні кардинальні зміни та структурна територіально-організаційна перебудова промислового залізничного транспорту. Доведено, що корпоратизація є важливим елементом створення сприятливого інвестиційного клімату та інструментом залучення інвестицій. Для ефективного проведення корпоратизації важливим є запровадження передкорпоратизаційної підготовки, яка є комплексом організаційних, фінансових, економічних і технічних заходів, які провадяться до прийняття рішення про корпоратизацію державного майна і направлені на створення сприятливих умов для реформування власності підприємств і їх адаптації як до ринкових умов, так і до підприємницької діяльності.

При аналізі діючої структури ППЗТ, виявлено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози, розроблені моделі реорганізації підприємств даної сфери. Реорганізація ППЗТ включала передкорпоратизаційну підготовку, реструктуризацію, корпоратизацію з подальшою приватизацією (рис. 2). Результатом проведення реорганізації підприємств системи шляхом їх приєднання, розподілу та злиття створено 18 відкритих акціонерних товариств,

що сприяло удосконаленню їх територіальної організації за рахунок усунення розпорошеності і концентрації функцій в значно меншій кількості регіональних об’єктів та раціоналізації в них управлінської діяльності.

Надані рекомендації по удосконаленню організаційної структури управління ВАТ "ППЗТ" після перетворення його на корпорацію, особливістю якої є гнучкість та придатність до ведення конкурентної боротьби. Рекомендовано створення холдингу та дочірніх структур, що дозволить раціоналізувати управлінську діяльність системи. Ефективність організаційної структури системи визначена за допомогою розрахунку фінансових витрат на управління.

Холдингова схема дозволить: перерозподіляти витрати і доходи між компаніями групи; створювати "допоміжні" центри прибутку; удосконалити просторові пропорції та переводити доходи через компанії, зареєстровані в пільгових регіонах; оптимізувати внутрішньофірмове фінансування і забезпечувати залучення зовнішніх джерел фінансових ресурсів; координувати інвестиції і консолідувати фінансовий потенціал компанії, координувати фондові операції; впроваджувати спільну діяльність, лізинг тощо.

Доведено, що стратегічною ціллю ППЗТ є їх приватизація, запропоновано наступні основні заходи приватизації ППЗТ: заборона перепрофілювання; закріплення у державній власності пакета акцій в розмірі 50% статутного фонду плюс одна акція; продаж пакета акцій у розмірі не менше ніж 25% статутного фонду плюс одна акція на відкритих торгах промисловому інвестору; збереження до та під час приватизації цілісного майнового комплексу; платність відчуження майна; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про об'єкт та умови приватизації; державне регулювання та контроль.

Приватизацію підприємств промислового залізничного транспорту необхідно проводити з урахуванням їх особливостей, а тому доцільним є прийняття спеціального законодавчого акту, в якому необхідно передбачити, що більшу частину коштів від приватизації варто перерахувати акціонерному товариству на поповнення і модернізацію основних засобів для забезпечення ефективного функціонування в умовах переходу до ринку.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі розроблені теоретичні основи формування і розв’язання наукового завдання щодо удосконалення територіально-організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту та механізму управління процесом їх функціонування. Це знайшло відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату, розробці методичних підходів до оцінки функціонування сфери неосновного виробництва залізничного транспорту, визначенні структурно-динамічних змін, територіально-організаційних зрушень та пропорцій, обгрунтуванні пріоритетів, розробці економічного механізму структурної перебудови системи ППЗТ.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило отримати такі результати і сформулювати висновки:

1. Економічні трансформації в Україні супроводжуються структурними змінами у всіх сферах господарської діяльності, в т.ч. і в транспортній системі, зокрема на ринку транспортних послуг, де одне з перших місць займає залізничний транспорт. Він включає до свого складу значну кількість структурних підрозділів різнопланового характеру, але однофункціональної спрямованості, в тому числі і систему підприємств промислового залізничного транспорту (ППЗТ).

2. Система ППЗТ – це транспортно-технологічний комплекс, сукупність підприємств виробничого характеру, об’єкти якого надають послуги понад 1470 промисловим підприємствам, будівельним організаціям, агрофірмам розташованим у 18 областях України. Характер її діяльності це: вантажно-розвантажувальні роботи; подавання-забирання вагонів; ремонт під’їзних колій, локомотивів, підйомно-транспортних механізмів, а також надання транспортно-експедиційних послуг. Становлення ринкової економіки зумовило зниження попиту на їх послуги внаслідок розриву господарських зв’язків, що викликало необхідність удосконалення діяльності на основі реформування територіально-організаційної структури ППЗТ. В дисертаційній роботі визначено економічну сутність і розкрито зміст таких понять як “територіально-організаційна структура ППЗТ”, “територіальна організація ППЗТ”.

3. Теоретично і практично обґрунтовано доцільність підвищення ефективності функціонування системи ППЗТ за рахунок удосконалення територіально-організаційної структури. Визначені передумови і фактори удосконалення діяльності ППЗТ, сформульовані принципи територіальної організації та формування територіально-організаційної структури і зокрема, принцип системності, комплексності, партнерства, децентралізації, мобільності, адаптивності, сталості і т.п. Використання їх склало основу для формування концептуально-методичних основ оцінки ефективної діяльності об’єктів системи.

4. Обгрунтовано методичні підходи до оцінки територіально-організаційної структури системи ППЗТ, ефективності її діяльності, основними з яких є: системний, ситуаційний, процесний. Основу дослідження розвитку системи ППЗТ становить системний аналіз, який забезпечив встановлення факторів та визначення їх впливу на основні показники діяльності, дозволив кількісно оцінити цей вплив, окреслити темпи, якість і ефективність функціонування та розвитку досліджуваних об’єктів. На основі аналізу діяльності ППЗТ як відкритої системи здійснено групування зовнішніх факторів за характером впливу на територіально-організаційну структуру ППЗТ.

5. Охарактеризовано структурно-динамічні зміни територіально-організаційної та управлінської структур системи ППЗТ, визначено напрями їх структурної перебудови. Доведено, що основним вектором, пріоритетом розвитку ППЗТ повинна стати оптимізація просторових пропорцій із зменшенням територіальної розпорошеності об’єктів системи, визначення раціонального напряму укрупнення без зниження рівня обслуговування території їх тяжіння просторові. Враховуючи непривабливе положення, що склалось в розвитку системи ППЗТ і яке характеризувалось збитковою діяльністю більшості підприємств (20 із 32), обґрунтовано необхідність реструктуризації системи, як важливого ринкового інструменту підвищення конкурентноздатності. Першочерговими для системи ППЗТ є реформування територіально-організаційної структури із конкретизацією цілей і стратегії функціонування.

6. Надано нову удосконалену структуру ВАТ підприємств промислового залізничного транспорту, на основі їх територіального перегрупування і скорочення кількості управлінських ланок відповідно до перспектив розвитку – із 32 створено 18 ВАТ “ППЗТ”. Запропоновано передкорпоратизаційна підготовка підприємств промислового залізничного транспорту, що стало основою їх реструктуризації та проведення корпоратизації.

7. Виходячи з економічних пріоритетів обґрунтовано доцільність процесу роздержавлення, корпоратизації та приватизації ППЗТ, виходячи з позицій макроекономічної ефективності. Роздержавлення, корпоратизація та приватизація незалежно від подібності цілей, що досягаються - самостійні процеси, які протікають з різною інтенсивністю і за різні проміжки часу. Корпоратизація - це перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. Приватизація - це один із способів роздержавлення. Роздержавлення оптимізує взаємини на рівні суспільних інтересів (держави й окремих учасників виробничих процесів), а приватизація упорядковує відносини держави і господарських об’єктів.

8. При розробці економічного механізму територіально-організаційної побудови системи ППЗТ виявлено характер і особливості інвестиційно-інноваційної та маркетингової діяльності. В дисертаційній роботі охарактеризовано функціонально-елементний склад інвестицій, визначені їх різновиди за окремими ознаками. Обґрунтовано, що для ППЗТ найбільш прийнятним є вкладення коштів на реконструкцію діючих об’єктів – їх перебудову, розширення, модернізацію. Економічна ефективність реконструкції діючих об’єктів ППЗТ доведена на конкретному прикладі ремонтного сектору цієї системи – Київському електровагоноремонтному заводі.

9. Визначено загальні риси і особливості реорганізації та приватизації системи ППЗТ, які характеризуються наявністю наступних етапів: підготовка та формування законодавчої бази; передкорпоратизаційна підготовка; реструктуризація; передприватизаційна підготовка шляхом реструктуризації; розробка механізму реорганізації та приватизації об’єктів системи та ін.

Розроблено і обґрунтовано напрями раціоналізації інвестиційно-інноваційної та маркетингової діяльності, як основи оптимізації територіально-організаційної структури досліджуваної системи.

10. Побудовано перспективну модель територіально-організаційної структури управління підприємствами промислового залізничного транспорту, реалізація якої забезпечить їх ефективне, прибуткове функціонування.

Надано рекомендації по удосконаленню регіональної та організаційної структури і управління ВАТ "ППЗТ" після перетворення його на корпорацію, особливістю якої є гнучкість та придатність до ведення конкурентної боротьби. Створення холдінгу та дочірніх структур дозволить раціоналізувати управління системою ППЗТ. На основі використання фінансового підходу визначено ефективність функціонування нової територіально-організаційної структури ППЗТ.

список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографії

1. Територіальна організація господарства // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України / Чернюк Л.Г., Фащевський М.І., Пепа Т.В., Дорогунцов І.С., Матвієнко Р.О., Ліщук А.І. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С. 94 - 96. (особистий внесок – розроблено напрями формування оптимальної територіальної структури господарства регіонів).

Статі у наукових фахових виданнях

2. Ліщук А.І. Підвищення ефективності ремонтних робіт електромоторвагонного рухомого складу // Зб. наук. пр. Київського інституту залізничного транспорту. Т. 5. Серія: “Економіка і управління”. – К.: КУЕТТ, 2001. – Вип. 1. – С. 91-93.

3. Ліщук А.І. Роль промислового виробництва в розвитку транспорту // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. - 2002. – С. 236-241.

4. Ліщук А.І. Перспективи діяльності ВАТ “Київський ЕВРЗ” // Зб. наук. пр. Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія: “Економіка і управління”. – К.: КУЕТТ. - 2002. – Вип. 1-2. – С. 141-144.

5. Пепа Т.В., Ярош О.М., Ліщук А.І. Удосконалення територіально-організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія “Економічні науки”. – Черкаси. – ЧДТУ, 2004. – С. 81 – 86. (особистий внесок – обгрунтовані напрями реструктуризації ППЗТ).

Матеріали наукових конференцій

6. Ліщук А.І., Орловська О.В. Основні напрями реформування залізничного транспорту України // Матер. І міжнар. наук.-практ. конф. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. – К.: “Ніка-центр”. - 2001. – С. 149-150. (особистий внесок – обгрунтовано напрями реструктуризації залізничного транспорту).

7. Ліщук А.І. Основні проблеми та перспективи розвитку АПК України // Матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення”. – К.: Київський Національний університет - 2002. – С. 162-164.

8. Ліщук А.І., Бондаренко В.М. Стан та перспективи розвитку промислового залізничного транспорту // Тези доп. І наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління”. В 2 ч. – К.: КУЕТТ. - 2003. – Ч. 2. – С. 6-7. (особистий внесок – розроблено перспективні напрями господарської діяльності ППЗТ).

9. Ліщук А.І. Роль людського фактору в процесі виробництва // Матер. наук.-практ. конф. “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил”: В 2 ч. – К.: РВПС України НАН України. - 2003. – Ч. 2. – С. 228 – 232.

10. Ліщук А.І. Особливості розвитку і функціонування неосновного виробництва залізничного транспорту // Тези. доп. ІІ наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи рощвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління”. В 2 ч. – К. - КУЕТТ, 2004. – Ч. 2. – С. 13 – 14.

Анотація

Ліщук А.І. “Територіально-організаційна структура системи підприємств промислового залізничного транспорту та напрямки її удосконалення” – рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2004 р.

Дисертація присвячена вирішенню наукових і практичних проблем формування та удосконалення територіально-організаційної структури системи підприємств промислового залізничного транспорту, розробці економічного механізму її структурної перебудови та управління.

В роботі розкрито економічну сутність вихідних понять, поглиблено теорію та методологію формування територіально-організаційної структури та функціонування системи підприємств промислового залізничного транспорту (ППЗТ) як важливої складової залізниць країни. Обґрунтовано напрями удосконалення діяльності системи, раціоналізації територіальних пропорцій, уточнено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування її об’єктів. Виявлений характер і особливості інвестиційно-інноваційної та маркетингової діяльності ППЗТ. Вироблено економічний механізм територіально-структурної перебудови ППЗТ, який включає передкорпоратизаційну підготовку, реорганізацію та корпоратизацію системи, представлено нову територіально-організаційну структуру ППЗТ. Доведено економічну доцільність наданої перспективної моделі територіально-організаційної та управлінської структур досліджуваної системи.

Ключові слова: система підприємств промислового залізничного транспорту; територіально-організаційна структура; реструктуризація; реформування; економічний механізм; економічна ефективність.

Аннотация

Лищук А.И. “Территориально-организационная структура системы предприятий промышленного железнодорожного транспорта и направления её усовершенствования” – рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2004 р.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию научных и практических проблем повышения эффективности деятельности системы предприятий промышленного железнодорожного транспорта (ППЖТ) на основе усовершенствования её территориально-организационной структуры, разработке экономического механизма её структурной перестройки путем проведения предкорпоратизационой подготовки, реструктуризации и корпоратизации.

В работе раскрыта сущность, роль и значение системы ППЖТ в развитии транспортного комплекса страны, в частности, железнодорожного транспорта. Эта система является его органической составляющей и оказывает разноплановые услуги большому количеству разнопрофильных предприятий регионов Украины и осуществляет связь с магистральным железнодорожным транспортом. Углублены теория и методология формирования функциональной и территориально-организационной структуры ППЖТ, расширены методические подходы к оценке эффективности функционирования этой системы как неосновного производства железных дорог.

Проанализированы структурно-динамические сдвиги территориально-организационной и управленческой структур ППЖТ и адаптация их к рыночным условиям хозяйствования, выявлен характер и особенность их производственно-хозяйственной деятельности. На основе этого анализа выявлена специфика территориальных пропорций и приоритетов во взаимозависимом развитии объектов системы с учётом интеграционных процессов, определена дивизионная структура как основная для экономического развития исследуемой системы.

Разработаны и обоснованы направления рационализации инвестиционно-инновационной и маркетинговой деятельности как основы оптимизации территориально-организационной структуры ППЖТ, а также пути повышения их прибыльности.

Предложена модель новой территориально-организационной и управленческой структуры