Встановлено, що особливості інституційної, функційної та нормативної частин правової системи України проявляються через численні зміни, що відбуваються у ході її реформування і спрямовані на ліквідацію існуючих деформацій. У роботі розглядаються заходи щодо реформування інституційної, функційної та нормативної частин правової системи з метою забезпечення її існування як єдиного цілого та досягнення мети в нових конкретно-історичних умовах. А це дає підставу для виокремлення таких тенденцій розвитку, як: 1) активне формуванням основних структурних частин, що сприяє правильному співвідношенню та взаємодії елементів, формуванню механізму самоорганізації, який концентрує зусилля суспільства на необхідному стані рівноваги; 2) поступове приведення правової системи у відповідність з міжнародними стандартами, насамперед – європейськими; 3) утвердження під впливом цих вимог принципів правової, демократичної держави та громадянського суспільства; 4) спрямованість правового регулювання загальновизнаними нормами та принципами міжнародного права; 5) урізноманітненість в юридичній науці методологічних підходів до праворозуміння; 6) створення нових інститутів та галузей права і законодавства, виникнення міжгалузевих (комплексних) інститутів законодавства; 7) урізноманітнення зовнішніх форм права, що забезпечує динамічність, гнучкість правової системи.

У підрозділі 3.2. “Ідентифікація правової системи України з романо-германським типом” аналізується еволюційний розвиток ознак романо-германського типу у правовій системі України.

Відзначається, що в процесі реформування правової системи України та інтеграції її з європейськими міждержавними правовими системами важливим є виявлення ідентифікаційних ознак, якими є такі: 1) визнання нормативно-правового акта основним джерелом права; 2) ієрархічність нормативно-правових актів, яка визначається їх юридичною силою; 3) визнання найвищої юридичної сили за Конституцією; 4) кодифікованість значної частини нормативно-правових актів; 5) наявність спеціалізованого органу конституційного правосуддя; 6) поділ системи права на публічне та приватне, а також її галузевий поділ; 7) подібність правових принципів та понять у межах континентального типу права. Крім названих ознак, важливе значення для ідентифікації має загальний, абстрактний характер правової норми, яка об’єктивується, насамперед, у нормативно-правовому акті, а також високий рівень нормативності механізму правового впливу (зокрема, механізму правового регулювання). Все це дає підставу ідентифікувати правову систему України з романо-германським типом, що має важливе значення для формування більш досконалого механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України.

У підрозділі 3.3. “Механізм взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу” зазначається, що для формування досконалого механізму взаємодії важливе значення має правильність визначення стадії інтеграції правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу.

Встановлено, що правова система України в даний час перебуває на стадії входження та остаточної адаптації до правової системи Ради Європи (хоча правовий механізм взаємодії цих систем є недостатньо сформований) та на стадії наближення і попередньої адаптації до правової системи Євросоюзу (на якій важливою умовою є гармонізація законодавства України з джерелами права Євросоюзу, як передумова формування правового механізму взаємодії України та Євросоюзу).

В дисертації аналізуються проблеми формування механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України; зокрема, конституційно-правового механізму, який мав би фіксувати чіткі конституційно-правові засоби, що забезпечують узгодження міжнародного та національного права у спільному правовому полі (зокрема, положення про пріоритет загальновизнаних норм та принципів міжнародного права, насамперед у Конституції України).

Зазначається, що для збереження позитивних тенденцій та усунення деформацій в правовій системі України, важливим кроком для неї на сучасному етапі є прийняття Концепції правової реформи, яка б визначила мету та основні напрямки такого реформування, зокрема щодо формування основних структурних частин правової системи України відповідно до сучасних європейських правових стандартів. Вона повинна містити і вихідні положення щодо формування правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України, що мають бути частиною її вихідних засад. Основи такої взаємодії мають також визначатися нормами Конституції України та спеціальних законів, зокрема закону “Про міжнародні договори України”. Для підвищення ефективності правового механізму взаємодії Ради Європи, Євросоюзу та України важливим є формування системи правових засобів та заходів, які б забезпечували інтеграційні процеси на кожній із стадій відповідними способами. Реалізація цих заходів сприятиме забезпеченню інтеграції правової системи України з європейськими міждержавними правовими системами.

Висновки

У дисертації вирішена актуальна наукова проблема, що полягає в обґрунтуванні концепції становлення та функціонування європейських міждержавних правових систем як різновиду нового типу правової системи – міждержавної (під кутом зору нової цілісної моделі світу). В прикладному плані запропонована автором конструкція правової системи суспільства та міждержавної правової системи може застосовуватися для аналізу як таких міждержавних правових систем, що формуються сьогодні, зокрема європейських, так і тих, що виникнуть у майбутньому.

Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. Уточнений автором поняттєво-категоріальний апарат дозволив розглянути правову систему суспільства як одну із підсистем соціальної системи, завдяки її спрямованості на досягнення такої мети як правопорядок, що є необхідною умовою функціонування та розвитку суспільства.

2. Обґрунтовано положення, що єдиними елементами правової системи суспільства є суб’єкти права, так як лише вони наділені необхідними властивостями для забезпечення її мети та реалізації функцій: персоніфікованістю та правосуб’єктністю. Установлено, що інтегративні властивості правової системи суспільства, стан рівноваги, необхідний для її функціонування, забезпечуються її структурою – стійкою єдністю суб’єктів права та постійних зв’язків між ними, що зумовлюють функціонування правової системи суспільства як цілісного явища. Поява, в ході розвитку та ускладнення правової системи, закономірно розміщених, взаємодіючих, взаємозалежних інституційної, функційної, нормативної частин, зумовлена об’єктивними закономірностями її внутрішньої будови (структури), спрямованістю на досягнення правопорядку та необхідністю забезпечення функціонування правової системи як цілісного явища. Виявлено, що інституційна, функційна та нормативна частини є доцільними та необхідними, які відображають структурну організацію правової системи, її стійкість та мінливість (трансформування).

3. Виявлені ознаки, що характеризують правову систему як цілісне, відносно самостійне правове явище, а саме: 1) наявність єдиних елементів правової системи - суб’єктів права; 2) їх структурна впорядкованість; 3) забезпеченість постійних зв’язків між суб’єктами завдяки правовим засобам, зокрема, нормам права; 4) забезпеченість зв’язків між суб’єктами завдяки їх діяльності та прояв через правові відносини; 5) спрямованість на досягнення такої мети як правопорядок, що є необхідною умовою функціонування соціальної системи в цілому. На їх основі сформульовано поняття правової системи суспільства.

4. По-новому сформульовано поняття типу правової системи як сукупності найбільш суттєвих юридичних ознак, притаманних групі правових систем, що знаходяться у межах певного простору та часу; виокремлено основні типологічні ознаки, які є методологічною основою типологізації сучасних правових систем світу та виявлення нового типу – міждержавної правової системи. Виявлено ті закономірності розвитку людства, що визначають появу міждержавних правових систем. Встановлено, що міждержавно-правовий тип має сталі типологічні ознаки (необхідний “набір” ознак та відповідний рівень нормативності механізму правового впливу), які дозволяють віднести його до основних типів сучасних правових систем світу як один із типологічних розрядів.

5. Виявлено ознаки міждержавної правової системи, на основі яких сформульовано поняття міждержавної правової системи як цілісної структурно впорядкованої за допомогою міжнародно-правових норм та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення міжнародного правопорядку як необхідної передумови функціонування світової системи загалом та регіональних систем зокрема. Виявлено, що особливістю інституційної частини є наявність суб’єктів міжнародного права, насамперед, держав та міждержавних організацій – елементів правової системи. Функційну частину складають взаємозв’язки між суб’єктами міжнародного права, зміст та обсяг яких визначається цілями і завданнями міждержавної організації. Особливостями нормативної частини є: 1) наявність специфічних способів утворення та форм об’єктивації норм права (насамперед, нормативно-правових договорів); 2) необхідність існування механізму взаємодії норм міжнародного та національного права держав-учасниць; 3) відсутність оптимального “набору” правових засобів у механізмі правового регулювання.

Зміни у світовій інфраструктурі, формування світової та регіональних соціальних систем сприяють формуванню міждержавних правових систем, які в свою чергу впливають на формування цих соціальних систем, що дозволяє зробити висновок про важливу роль міждержавних правових систем у якісно новій інфраструктурі світу, на які покладаються завдання у забезпеченні структуризації соціального простору.

З’ясовано, що різновидом міждержавно-правового типу є європейські міждержавні правові системи, зокрема, Ради Європи та Євросоюзу, які водночас є найбільш досконалими інтеграційними формами.

6. Визначено, що європейська правова інтеграція – це процес об’єднування та взаємного пристосування національних правових систем Європи у межах міждержавних правових систем з метою досягнення та збереження стабільності і розвитку європейського регіону та його суб’єктів; виокремлено основні її стадії: наближення до європейських міждержавних правових систем та входження до них. Як складова частина правової інтеграції – правова адаптація є процесом пристосування правових систем з метою зближення, досягнення узгодженої взаємодії; а ефективність адаптаційних процесів залежить від правильно визначених способів правової інтеграції, основними серед яких є правова гармонізація та правова уніфікація. Визначено, що правова гармонізація є процесом узгодженості, взаємовідповідності, збалансованості правових систем у межах відповідного правового простору, а правова уніфікація – процесом їх зближення шляхом уподібненого правового регулювання; зазначено, що особливого значення у межах європейського правового простору набувають такі їх різновиди як гармонізація та уніфікація законодавства.

7. Уточнено поняття європейського права як нормативно-правового масиву, що містить норми міжнародного, національного права та права Європейських Співтовариств; уточнено поняття європейського правового простору як соціального простору (території) європейських держав, що входять до складу регіональних міжнародних співтовариств Європи, в межах якого діє європейське право, формуються загальноєвропейські правові стандарти; уточнено поняття загальновизнаних європейських правових стандартів, як єдиних типових принципів і норм права, що зафіксовані в основних джерелах права регіональних міждержавних правових систем і є мінімальними правовими вимогами щодо правових систем держав-учасниць; відзначено, що особливо важливу роль у формуванні цих стандартів на даному етапі відіграють правові системи Ради Європи та Євросоюзу.

8. Виявлено ознаки, що характеризують правову систему Ради Європи, на основі яких визначено поняття правової системи Ради Європи як цілісної структурно впорядкованої за допомогою міжнародно-правових норм і принципів та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку у визначених її Статутом сферах. Встановлено особливості структурних частин, а саме: 1) інституційної – наявність конвенційного органу – Європейського Суду з прав людини та визнання суб’єктами міжнародного права держав, а в деяких відносинах – осіб, їх груп та недержавних організацій; 2) функційної – здійснення Європейським Судом з прав людини не тільки правозастосовчої та правотлумачної діяльності, а й нормотворчої; 3) нормативної – наявність значної кількості конвенцій, угод та судових прецедентів, які містять правові стандарти. Уточнено поняття правових стандартів Ради Європи як принципів та норм, зафіксованих в основних зовнішніх формах (джерелах) права Ради Європи, що містять єдині європейські правові вимоги до держав-учасниць у відповідній галузі і визначають їх діяльність у межах європейського правового простору.

9. Виокремлено ознаки, що характеризують правову систему Європейського Союзу, на основі яких сформульоване поняття правової системи Євросоюзу як цілісної структурно впорядкованої за допомогою норм і принципів міжнародного права, права Європейських Співтовариств та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку у сферах, визначених установчими договорами Європейського Союзу.

Встановлено, що особливості інституційної частини проявляються у наступному: а) елементами правової системи Євросоюзу є не тільки такі суб’єкти права як держави, а й міждержавна організація – Європейські Співтовариства; б) правосуб’єктність держав-учасниць є більш вузькою, ніж учасниць інших міждержавних організацій; міжнародною правосуб’єктністю наділені і Європейські Співтовариства; Євросоюз має “усічену” правосуб’єктність; у ряді випадків правосуб’єктність розповсюджується і на фізичних та юридичних осіб (хоча така правосуб’єктність є похідною); в) Європейський парламент обирається шляхом прямих виборів і складається з представників держав-учасниць. Функційна частина характеризується такими особливостями: 1) здійснення Європарламентом правотворчої діяльності; 2) здійснення функцій судочинства Судом Європейських Співтовариств аналогічних до здійснення функцій конституційними та вищими судовими органами загальної юрисдикції держав-учасниць; водночас він є касаційним та консультативним органом. Нормативна частина характеризується: 1) особливостями права Європейського Союзу, а саме: правові норми об’єктивуються як у джерелах права Співтовариств, так і Євросоюзу в цілому, які, незважаючи на гетерогенність Євросоюзу, мають об’єднуючий характер для досягнення його цілей; 2) багатоманітністю форм права; 3) значною уніфікацією у правовому регулюванні; 4) подібністю установчих договорів до національних конституцій; 5) комунітарністю системи, яка складається з джерел первинного, вторинного та третинного права.

10. Важливе значення для забезпечення узгодженості правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць має правовий механізм взаємодії. Встановлено, що механізм взаємодії правової системи Ради Європи та правових систем держав-учасниць включає: визначення основних принципів, що характеризують цю взаємодію; встановлення сфер правового регулювання Ради Європи та держав-учасниць; встановлення правових засобів взаємодії, узгодження норм права Ради Європи та держав-учасниць. Механізм взаємодії правових систем Євросоюзу та держав-учасниць базується, насамперед, на принципах верховенства та прямої дії права Євросоюзу, інкорпорації права Співтовариств у національне право та юрисдикційної його захищеності; сфери автономного регулювання для права Євросоюзу та держав-учасниць звужуються за рахунок розширення сфери спільного регулювання; переваги надаються заходам та способам правової інтеграції.

Зроблено висновок, що частинами механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць є конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права та колізійно-правовий механізм. Поняття конституційно-правового механізму взаємодії норм міжнародного та національного права визначено як систему конституційно-правових норм та інших правових засобів, що забезпечують узгодження норм міжнародного та національного права. Поняття колізійно-правового механізму визначено як систему правових засобів, зокрема, процедур попередження та подолання (в тому числі, усунення) юридичних колізій, яка сприяє взаємодії міждержавних та національних правових систем. Встановлено, що до процедур попередження колізій у механізмі взаємодії правових систем Ради Європи та держав-учасниць належать: визнання основних принципів права Ради Європи та їх впровадження у національне законодавство; визначення критеріїв співвідношення правових стандартів Ради Європи з національним правом та врахування особливостей їх впровадження; фіксація положень про взаємодію права Ради Європи та держави-учасниці у Конституції та інших законах; врахування міжнародних зобов’язань держави, потенційних юридичних колізій та засобів їх попередження при створенні законопроектів. До процедур подолання колізій належать: діяльність держави-учасниці у роботі Ради Європи; дотримання процедур укладення, ратифікації та інших дій щодо міжнародних договорів; фіксація положень щодо пріоритету загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у Конституції; створення колізійних норм (у відповідних галузях права); ефективна правотлумачна та правозастосовча діяльність. До процедур попередження колізій у механізмі взаємодії правових систем Євросоюзу та держав-учасниць належать: визнання принципів права Євросоюзу та впровадження його норм у національну практику; створення конституційно-правового механізму, який включав би і колізійний; застосування засобів зближення права держав-учасниць та Євросоюзу; створення спеціальних органів держави, що забезпечують взаємодію права Євросоюзу та держав-учасниць. До процедур подолання відносяться: діяльність Суду Європейських Співтовариств щодо тлумачення права ЄС та розв’язання юридичних колізій; прийняття нових та внесення змін до існуючих законодавчих актів, узгоджених з правом ЄС положень; застосування уніфікованих норм національними судами.

11. Виявлено ознаки, що характеризують правову систему України, на основі яких визначено поняття сучасної правової системи України як цілісної структурно впорядкованої за допомогою норм права та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів права, що забезпечує досягнення правопорядку як необхідної умови функціонування та розвитку українського суспільства. Встановлено особливості інституційної, функційної та нормативної структурних її частин. Ці особливості пов’язані, насамперед з тими змінами, які спрямовані на ліквідацію деформацій у правовій системі України на даному етапі розвитку, зокрема, щодо зниження ефективності правотворчої та правозастосовчої діяльності, що ускладнює виникнення необхідних зв’язків між елементами системи; частої змінюваності (нестабільності) нормативно-правових актів; множинності підзаконних нормативно-правових актів та наявності у зв’язку з цим дублювань та юридичних колізій; несформованості правової бази щодо визначення статусу та порядку діяльності ряду державних органів; зниження дієвості правових засобів регулювання відносин; правового нігілізму. Реформаторські заходи спрямовані на реформування інституційної, функційної та нормативної частин, забезпечення існування правової системи як єдиного цілого та досягнення її мети в нових конкретно-історичних умовах.

12. З’ясовано, що правова система України в даний час перебуває на стадії входження і остаточної адаптації до правової системи Ради Європи та на стадії наближення і попередньої адаптації до Євросоюзу. Доведено залежність досконалості механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України від відповідності його стадії інтеграції та подібності правової системи України з романо-германським типом (на основі виокремлених ідентифікаційних ознак).

Виявлено, що для підвищення ефективності правового механізму взаємодії Ради Європи, Євросоюзу та України важливим є формування такої системи правових засобів та заходів, які б забезпечували інтеграційні процеси на кожній стадії відповідними способами. Враховуючи результати дисертаційного дослідження сформульовано ряд положень щодо механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України, які мають бути частиною вихідних положень Концепції правової реформи України. Механізм взаємодії правових систем Ради Європи та України має містити: основні принципи такої взаємодії (верховенства права, взаємодоповнюваності, захисту прав людини); чітке визначення сфер регулювання (визначеність їх цілями Ради Європи та України) та ієрархії джерел права, правових засобів взаємодії; нормативно-правові положення щодо впровадження та реалізації правових актів Ради Європи у юридичну практику України; узгодження змісту джерел права України з правовими стандартами Ради Європи, основні засоби попередження та подолання колізій; механізм взаємодії правових систем Євросоюзу та України повинен містити: основні принципи правової взаємодії Євросоюзу та України (насамперед верховенства та прямої дії права Співтовариств); визначення автономних та спільної сфер регулювання (і на цій основі визначення пріоритетних напрямів адаптації законодавства України); визначення меж та сфер гармонізації та уніфікації законодавства; узгодження норм права Євросоюзу та України (а також термінів), підготовка узгоджувальних законів, створення переліку законів та інших нормативно-правових актів, що потребують адаптаційних змін згідно з правовими вимогами Євросоюзу. В цілому механізм взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України повинен відповідати тій конструкції, яка визначена у розділі другому дисертації. Реалізація цих заходів сприятиме ефективності інтеграції правової системи України з європейськими міждержавними правовими системами.

Публікації, в яких висвітлені

основні положення дисертації

1. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с. Рецензія: Святоцький О.Д. Теоретично-правове дослідження європейської інтеграції // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. . – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. .

2. Луць Л.А. Загальнотеоретичні аспекти порівняльного правознавства // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 1996. – Вип. . – С. .

3. Луць Л.А. Співвідношення правової, економічної та політичної систем суспільства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2001. – Вип. . – С. .

4. Луць Л.А. Поняття соціальної системи як основа дослідження правової системи суспільства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2001. – Вип. . – С. .

5. Луць Л.А. Категорії системного аналізу – методологічні основи дослідження правової системи // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2001. – Вип. . – С. .

6. Луць Л.А. Типологізація сучасних правових систем світу: загальнотеоретичні та порівняльно-правові аспекти // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2001. – Вип. (15). – С. .

7. Луць Л.А. Міждержавна правова система: загальнотеоретичні та міжнародно-правові аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2001. – Вип. . – С. .

8. Луць Л.А. Структура міждержавно-правової системи: загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2001. – Вип. . – С. .

9. Луць Л.А. До питання поняття “правова система суспільства” та його місця серед інших правових понять // Проблеми законності: Республ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. . – С. .

10. Луць Л.А. Деякі проблеми європейської правової інтеграції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2002. – Вип. (16). – С. .

11. Луць Л.А. Місце міждержавних правових систем у типології сучасних правових систем світу // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. . – С. .

12. Луць Л.А. Генезис ідеї європейської єдності // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. . – С. .

13. Луць Л.А. Колізійно-правовий механізм як складова частина взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. . – С. .

14. Луць Л.А. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. – 2002. - № . – С. .

15. Луць Л.А. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002. - № . – С. .

16. Луць Л.А. Проблеми взаємодії національних та міждержавно-правових систем // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. . – К., 2002. – С. 394-400.

17. Луць Л.А. Деякі аспекти взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. . – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. .

18. Луць Л.А. Тенденції розвитку сучасної правової системи України та проблеми правової реформи // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. . – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. .

19. Луць Л.А. Деякі аспекти реформування інституційної та функційної частин сучасної правової системи України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. . – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. .

20. Луць Л.А. Правова система ЄС: міжнародно-правові та загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2002. – Вип. . – С. .

21. Луць Л.А. Юридичні колізії у правових системах: загальнотеоретичні проблеми // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2001. – Вип. . – С. .

22. Луць Л.А. Правова система Ради Європи: міжнародно-правові та загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип. . – С. .

23. Луць Л.А. Сучасна правова система України: загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2002. – Вип. . – С. .

24. Луць Л.А. Європейська модель конституційно-правового механізму взаємодії міжнародного та національного права // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2002. – Вип. . – С. .

25. Луць Л.А. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України – вимога часу // Право України. – 2003. - № . – С. 117-121.

26. Луць Л.А. Інтеграція правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2002. – Вип. . – С. 59-67.

27. Луць Л.А. Правова інтеграція: загальнотеоретична характеристика // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. . – С. .

28. Lutz L.A. Integration problems of Ukraine's and European Union's Legal systems // REVIEW of Comparative Law. – Lublin: KUL, Poland, 2004. – Vol.9. – P. .

29. Луць Л.А. Методологические возможности типологизации правовых систем // Право и демократия: Сб. науч. труд., БГУ. – Минск, 2004. – Вып. . – С. .

Публікації, які додатково висвітлюють результати дослідження.

30. Луць Л.А. Взаємодія правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – Т.1. - К.: ІнЮре, 2003. – С. .

31. Луць Л.А. Правової системи України тенденції розвитку // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – Т.1. - К.: ІнЮре, 2003. – С. .

32. Луць Л.А. Сучасна правова система України (реформування інституційної та функційної частин) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – Т.1. - К.: ІнЮре, 2003. – С. .

33. Луць Л.А. Актуальні проблеми порівняльного законодавства // Концепція розвитку законодавства України: Матер. наук.-практ. конф., травень 1996 р. – К., 1996. – С. .

34. Луць Л.А. Порівняльне правозанавство: теоретико-методологічні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІІ регіон. наук. конф., лютий, 1996 р. – Львів, 1996. – С. .

35. Луць Л.А. Методологія порівняльного правознавства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІІІ регіон. наук. конф., лютий, 1997 р. – Львів, 1997. – С. .

36. Луць Л.А. До питання про генезис поняття правової системи суспільства // Актуальні проблеми державотворення в Україні: Матер. IV міжвузівської наук.-практ. конф. (квітень, 2001). – Рівне, 2001. – С. .

37. Луць Л.А. Правова система: загальнотеоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. VІІ регіон. наук. конф. (13-14 лютого 2001 р.). – Львів, 2001. – С. .

38. Луць Л.А. Деякі аспекти входження України у європейський правовий простір // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. – Вип. ХХІХ; В 2-х т. / НАН України. Інститут регіональних досліджень (20-22 вересня, Луцьк). – Львів-Луцьк, 2001. – Т. . – С. .

39. Луць Л.А. Деякі питання ідентифікації правової системи України з романо-германським типом правових систем \\ Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна: Зб. наук. праць. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2001. – С. .

40. Луць Л.А. Входження сучасної правової системи України у шенгенський правовий простір: загальнотеоретичні та практичні проблеми // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. VІІІ регіон. наук.-практ. конф. (13-14 лютого 2002 р.). – Львів, 2002. – С. .

41. Луць Л.А. Шляхи та перспективи забезпечення принципу суддівської незалежності в Україні відповідно до європейських стандартів // Європейський досвід суддівського самоврядування. Незалежність суддів: Спільний семінар Центру суддівських студій, Міністерства юстиції України, Дирекції з питань розвитку та співробітництва федерального департаменту закордонних справ Швейцарської конфедерації, юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Фрака (14-15 лютого 2002 р.). – Львів, 2002. – 8 с.

42. Луць Л.А. Шляхи та перспективи забезпечення принципу суддівської незалежності в Україні відповідно до європейських стандартів // Європейський досвід суддівського самоврядування. Незалежність суддів: Спільний семінар Центру суддівських студій, Міністерства юстиції України, Дирекції з питань розвитку та співробітництва федерального департаменту закордонних справ Швейцарської конфедерації, ВСУ, Апеляційного суду Одеської області (26-27 вересня 2002 р.). – Одеса, 2002. – 8 с.

43. Луць Л.А. Конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права: деякі теоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІХ регіон. наук.-практ. конф. (13-14 лютого 2003 р.). – Львів, 2003. – С. .

44. Луць Л.А. Впровадження правових стандартів Ради Європи в юридичну практику України // Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры: Матер. регион. научн.-практ. конф. (март, 2003). – Симферополь, 2003. – С. .

45. Луць Л.А. Джерела права Європейського Союзу: загальнотеоретична характеристика // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. Х регіон. наук.-практ. конф. (5-6 лютого 2004 р.). – Львів, 2004. – С. .

46. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Навчальний посібник. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 247 с.

47. Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія права та держави: Учбовий посібник для студентів юридичних факультетів. – Чернівці: Український вільний інститут менеджменту і бізнесу, 1992. – 61 с.

48. Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Інститут системних досліджень освіти України, 1993. – 96 с.

49. Луць Л.А., Шмельова Г.Г. Навчально-методичний посібник з курсу загальної теорії права та держави. – Львів: Видавничий центр ЛДУ ім. І.Франка, 1996. – 164 с.

50. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Методичні матеріали для студентів юридичного факультету. – Львів, 1999. – 27 с.

51. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Програма курсу для студентів юридичного факультету. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ ім. І.Франка, 1999. – 16 с.

Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена загальнотеоретичному дослідженню проблем європейської правової інтеграції, вивченню її найбільш досконалих форм – правової системи Ради Європи та Європейського Союзу; питанням формування концепції становлення та функціонування європейських міждержавних правових систем. В роботі виявляються юридичні ознаки, формулюється поняття правової системи суспільства, аналізуються її структура та структурна організація. На цій основі та використовуючи методологічні можливості типологізації виокремлюється новий тип – міждержавної правової системи, робиться висновок про їх визначальне місце у якісно новій світовій інфраструктурі. Уточняється, що утворенню таких європейських міждержавних правових систем як Ради Європи та Євросоюзу, сприяли процеси глобалізації та регіоналізації. В дисертаційній роботі визначаються поняття та розкриваються структурні особливості правових систем Ради Європи та Європейського Союзу; поняття “європейська правова інтеграція” та “правовий механізм взаємодії міждержавних та національних правових систем”; встановлюються особливості правових механізмів взаємодії Ради Європи, Євросоюзу з державами-учасницями, зокрема України. З огляду на це, аналізуються ідентифікаційні та основні юридичні ознаки сучасної правової системи України, виявляються особливості інституційної, функційної та нормативної структурних її частин; визначаються заходи щодо її реформування та інтеграції з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу.

Ключові слова: правова система, європейські міждержавні правові системи, правова система Європейського Союзу, правова система Ради Європи, правова система України.

Луць Л.А. Европейские межгосударственные правовые системы: общетеоретическая характеристика. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. – Киев, 2005.

Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию проблем европейской правовой интеграции, ее наиболее совершенных форм – правовых систем Совета Европы и Европейского Союза; вопросам формирования концепции становления и функционирования европейских межгосударственных правовых систем. Правовая система общества в работе рассматривается как подсистема социальной системы, а также как относительно самостоятельное правовое явление. Анализируя структуру правовой системы как стойкое взаимодействие субъектов права (элементов), а также структурную организацию, то есть институциональную, функциональную и нормативную ее части, автор определяет правовую систему как целостное структурно упорядоченное при помощи юридических норм стойкое взаимодействие субъектов права, которое обеспечивает достижение правопорядка как необходимого условия функционирования социальной системы. На основании этого понятия, а также используя методологические возможности типологизации выявляется новый тип – межгосударственной правовой системы, характеризируется его основные качества, условия и закономерности функционирования, делается вывод об их определяющей роли в качественно новой мировой инфраструктуре. Уточняется, что созданию таких европейский межгосударственных правовых систем как Совет Европы и Евросоюз благоприятствовали процессы глобализации и регионализации. В диссертационной работе определяются понятия и выявляются особенности институционной, функционной и нормативной частей правовых систем Совета Европы и Европейского Союза; понятия европейской правовой интеграции и правового механизма взаимодействия межгосударственных и национальных правовых систем; выделяются особенности взаимодействия правовых систем Совета Европы, Евросоюза и государств-членов, в частности Украины. Выявляются характерные черты конституцинно-правового механизма норм международного и национального права, а также коллизионно-правового механизма как составных правового механизма взаимодействия. Анализируются идентификационные и основные юридические признаки современной правовой системы Украины, что позволяет сделать вывод о ее принадлежности к романо-германскому типу правовой системы и служит предусловием правильного определения стадии интеграции, формирования надлежащего механизма взаимодействия ее правовой системы с европейскими межгосударственными правовыми системами. Автором установлено, что Украина в современных условиях находится на стадии вхождения в правовую систему Совета Европы, а также на стадии приближения и предварительной адаптации к Евросоюзу. Каждой из них соответствуют определенные способы правовой интеграции: правовая гармонизация и правовая унификация, которые должны обеспечить реформирование правовой системы Украины, ее интеграцию с правовыми системами Совета Европы и Евросоюза. Особенно важное значение для эффективности этих процессов имеет надлежаще сформированный конституционно-правовой механизм взаимодействия права Совета Европы, Евросоюза и Украины. В работе определяются направление и средства реформирования современной правовой системы Украины в соответствии со стратегией ее интеграции с правовыми системами Совета Европы и Европейского Союза, формулируются выводы и рекомендации по усовершенствованию интеграционных процессов в Украине.

Ключевые слова: правовая система, европейские межгосударственные правовые системы, правовая система Совета Европы, правовая система Европейского Союза, правовая система Украины.

Luts L.A. The European Intergovernmental Legal Systems: general theoretic characteristics. – Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Doctor of the Sciences (Law) on the speciality 12.00.01 – theory and history of state and law; history of political and law studies. — V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2005.

The thesis is dedicated to the general theoretical research of the European legal integration, as well as to scrutinizing its ideal forms – that is, the legal system of the Council of Europe and the European Union; the question of the Shapiny forming of the European Intergovernmental Legal Systems concepts. The legal features are brought to light in the thesis, the notion of the legal system of a society is analyzed, its structure and structural organizations are singled out. On this ground and by using the methodological peculiarities of the typology, a new type is being formed – an intergovernmental legal system. According to this, a conclusion can be drawn concerning their significant place in a new worldwide infrastructure. It is stated that the foundation of such European intergovernmental legal systems as the Council of Europe and the European Union has been facilitated by the processes of globalization and regionalization. The notions and structural features of the legal systems of the Council of Europe and the European Union are defined, aswell as the notion of “European legal integration” and “legal mechanism of interaction between intergovernmental and national legal systems”; the main peculiarities of the legal mechanisms of the interaction of the Council of Europe and the European Union with the member states, Ukraine, in particular, are determined. According to this, the identifying and main legal features of Ukraine’s modern legal system are analyzed, the main peculiarities of its institutional, functional and normative structural parts are described; the measures are defined concerning its reformation and integration into the legal systems of the Council of Europe and the European Union.

Key words: legal system, European intergovernmental legal systems, legal system of the Council of Europe, legal system of the European Union, legal system of Ukraine.