НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

ЛУГОВСЬКИЙ Олександр Григорович

УДК 01:5:061.12(477)”1918/1941”

БІОБІБЛІОГРАФІЯ І БІБЛІОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧЕНИХ-ПРИРОДОЗНАВЦІВ УАН АН УРСР (1918–1941)

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Науковий керівник академік НАН України, доктор

філософських наук, професор

Онищенко Олексій Семенович,

Національна бібліотека України імені В.І. Вер-надського, генеральний директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Коновець Олександр Федорович,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Інститут журналістики, професор

кафедри теорії масової комунікації

кандидат історичних наук,

Матусевич Вікторія Володимирівна,

Національна бібліотека України імені В.І. Вер-

надського, н.с відділу комплектування

вітчизняною літературою

Провідна установа Інститут української археографії та джерело-

знавства ім. М.С. Грушевського НАН України,

відділ джерел новітньої історії України, м.Київ

Захист відбудеться “30” червня 2005 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі літератури з бібліотекознавства у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розісланий “28” червня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Чекмарьов А.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Об’єктивне дослідження історії науки і техніки неможливе без вивчення життя та діяльності найбільш видатних учених. Скасування ідеологічних заборон з теми історії української науки у кінці 1980-х років відкрило необмежені можливості дослідження історії науки, про що свідчать численні наукові праці та документальні публікації, в тому числі, з історії вітчизняного природознавства. Сьогодні перед українською історичною наукою стоїть завдання осмислити наукову спадщину учених-природознавців 1920–1930-х рр., включити їхній доробок до наукового вжитку.

Проте, залишаються значні лакуни в історії розвитку вітчизняної науки, особливо природничих галузей знань. Це обумовлено багатьма факторами, серед яких найбільш системними є втрата першоджерел за встановлений період, що пов’язано з: а) згортанням з політичних та ідеологічних міркувань окремих наукових дисциплін, переслідуванням та стратою тих чи інших учених, що їх репрезентували, а водночас і знищенням їх наукового доробку; б) воєнними діями на території України під час Другої світової війни і масовою втратою архівних та бібліотечних фондів; в) запізнілим зверненням архівних установ України до збирання документів видатних учених (фактично наприкінці 60-х рр. ХХ ст.).

Сьогодні, з відродженням багатьох дисциплін як гуманітарних (сходознавство, українознавство), суспільних (історична демографія, українське право), так і природничих (генетика, фізика напівпровідників та ін.), стає актуальним встановлення кола вітчизняних учених, які працювали в тій чи іншій галузі науки, тому проблема заповнення лакун в історії науки і техніки за обраний дисертантом період є актуальною. При відсутності джерел часто тільки за рахунок реконструкції бібліографії і біографії науковців, вивчення їх бібліографічної діяльності можна дослідити коло наукових проблем, вирішуваних тим чи іншим ученим або науковою установою, де він працював, та рівень розвитку окремих дисциплін природничої галузі і отримати практичні результати, а саме: сформувати одну з ретроспективних складових національної бібліографії України. Цим і визначається актуальність дослідження.

Розв’язати ці питання можливо лише за умов копіткої архівно-бібліографічної евристичної діяльності, вивчення й аналізу встановленої джерельної бази історії науки. На особливу увагу заслуговує коло питань, пов’язаних з бібліографічною реконструкцією наукового доробку учених-природознавців, аналізом їх бібліографічної діяльності, науковим узагальненням бібліографознавчих питань в галузі природознавчих наук.

Комплексна наукова реконструкція цілісної документальної спадщини, як архівної, так і опублікованих наукових видань, за умов об’єднання методик джерелознавчого та бібліографічного аналізу дозволить об’єктивно висвітлити етапи життя, наукову і громадську діяльність учених та їх науковий доробок. Проведення такого наукового дослідження вирішить низку питань з історії природничої бібліографії та розвитку галузевого бібліографознавства загалом.

Ступінь наукової розробки проблеми. Висвітлення бібліографічної діяльності і наукової спадщини учених-природознавців, бібліографічна і типологічно-видова реконструкція біобібліографічних видань, вивчення проблем їх походження, аналіз складу і змісту є мало розробленим напрямом у бібліографознавстві. Так, окремі аспекти дослідження бібліографічної діяльності і біобібліографій учених-природознавців та окремі спроби їх реконструкції знаходимо в працях українських учених (І.О. Вовченко, І.І. Корнєйчика, О.І. Скокан, С.В. Сороковської, Л.А. Дубровіної і О.С. Онищенка, С.Г. Кулєшова, В.В. Матусевич) та наукових колективів (Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Рівненського гуманітарного інституту та ін.). В них аналізується зміст біобібліографічних видань, частково реконструюється наукова спадщина учених. Водночас ці видання є недостатньо повними, бо не включають інформацію частини періодичних і відомчих видань. Отже, незважаючи на висвітлення окремих аспектів теми, вивчення біобібліографії і бібліографічної діяльності учених-природознавців не стало предметом окремого грунтовного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідних тем НБУВ “Архівний фонд НАН України (1918–1941): археографічно-інформаційний опис (1997–1999)”, “Архівна спадщина української науки (2000–2002)” (номер державної реєстрації 0100U006609) та “Історія Національної академії наук України. 1941–1945” (2003–2005) (номер державної реєстрації 0103U000254).

Мета дослідження – встановити історію започаткування та етапи розвитку бібліографії природничого напряму, дослідити бібліографічну діяльність учених-природознавців УАН–АН УРСР (1918–1941 рр.) та провести реконструкцію їх наукової спадщини.

Основними завданнями дослідження є: –

вивчити історіографію питання та ступінь розкриття теми в наукових працях, встановити джерельну базу дослідження; –

здійснити наукову, архівно-бібліографічну реконструкцію первісної джерельної бази з метою відтворення біографії та творчого доробку учених-природознавців НАН України; –

провести аналіз наукової спадщини учених-природознавців та біобібліографічних видань 1918–2004 рр. з метою встановлення повноти висвітлення в них наукового доробку учених; –

відтворити біографію і напрями діяльності академіка Є.В. Оппокова, професорів Д.Є. Белінга та Б.І. Балінського за допомогою встановленої та реконструйованої документальної бази, бібліографій їх видань, показати можливості реконструкції етапів наукової діяльності та їх наукових здобутків; –

визначити перспективні напрями сучасних наукових досліджень в галузі природничої бібліографії та нові реконструктивні можливості вже існуючих біобібліографічних видань учених-природознавців НАН України.

Об’єкт дослідження – бібліографічна діяльність учених-природознавців УАН–АН УРСР у 1918–1941 рр. та їх біобібліографія як фактори формування природничої бібліографії України.

Предмет дослідження – розвиток природничої бібліографії, бібліографічна діяльність в цій галузі установ та учених УАН–АН УРСР в 20–30-х рр. ХХ ст., їх життя та наукова діяльність.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, наукової об’єктивності, історико-порівняльного, джерелознавчого, бібліографічного аналізів, спеціальних методів: евристики та біографістики при дослідженні архівної джерельної бази та опублікованої наукової спадщини учених-природознавців УАН–АН УРСР, статистичного та видового аналізів при дослідженні біобібліографічних та бібліографічних видань загального характеру.

Хронологічні рамки – 1918–1941 рр. – визначаються періодом започаткування та становлення бібліографічних досліджень природничого напряму УАН–АН УРСР.

Джерельною базою дослідження є архівні, рукописні та книжкові фонди наукових бібліотек та архівних установ України, зокрема, фонди ІА та ІР НБУВ, де зберігається архів УАН–АН УРСР та особові архівні фонди учених-природознавців, фонди ЦДАВО України, ЦДАГО України і Державного архіву м. Києва, а також видавнича продукція УАН–АН УРСР, інших установ і організацій України, де працювали учені, за встановлений період.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: –

вперше досліджено історію становлення природничої біобібліографії УАН–АН УРСР, запропоновано її періодизацію; –

проведено комплексний аналіз складу і змісту бібліографічних видань учених-природознавців, на основі якого здійснено бібліографічну класифікацію видань природничого напряму за видами і змістом, досліджено динаміку випуску означених видань за 1918–2004 рр.; –

визначено типологічні особливості біобібліографічних видань, їх структуру; –

висвітлено маловідомі аспекти бібліографічної діяльності учених П.А. Тутковського, Є.В. Оппокова, Д.Є. Белінга, М.В. Шарлеманя та ін.; –

проведено реконструкцію наукової спадщини учених-природознавців: академіка Є.В. Оппокова (встановлено 69 назв праць за 1929–1936 рр.), професора Д.Є. Белінга (84 назви праць за 1914–1941 рр.) та професора Б.І. Балінського (44 назви праць за 1925–1940 рр.); –

показано можливості та необхідність використання комплексу методів бібліографічної реконструкції у поєднанні з архівознавчими та джерелознавчими методами для об’єктивного висвітлення розвитку науки, запропоновано перспективні напрями розвитку природничої біобібліографії.

Практичне значення дисертації полягає у введенні до наукового обігу маловідомих праць учених та внесенні їх до електронної інформативної бази даних з національної бібліографії України. В результаті дослідження джерельної бази виявлено опубліковані, але не внесені в жодні покажчики праці учених та внесено їх до “Бібліографії видань та наукових праць учених НАН України” (1918–1941 рр.), опублікованих у збірниках документів і матеріалів “Історія НАН України” за 1918–1941 рр. Методику проведення наукової реконструкції діяльності учених-природознавців та наукових установ за рахунок вивчення та поповнення бібліографії їх праць застосовано в Інституті архівознавства НБУВ при розробці “Додатків” до вищеназваних збірників та створенні бібліографічної картотеки видань НАН України та наукових праць співробітників її установ.

Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки дисертації, винесені на захист, одержані автором самостійно і висвітлені в працях, представлених у переліку публікацій за темою дисертації [1–16]. У працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок дисертанта вказано в кінці бібліографічної статті.

Апробація роботи. Наукове дослідження здійснювалося протягом 1998–2004 рр. Основні положення роботи апробовано на:

·

·

·

·

Структура дисертації визначається специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних архівних джерел та літератури (498 назв), додатків. Обсяг основного тексту дисертації 164 с.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання роботи, визначено її наукову новизну і практичне значення, охарактеризовано хронологічні межі і джерельну базу дослідження.

Перший розділ “Історіографія і джерельна база дослідження бібліографічної діяльності і біобібліографій учених-природознавців УАН–АН УРСР 1918–1941 рр.”, присвячений аналізу стану наукової розробки проблеми та характеристиці джерельної бази.

Розробкою природничої бібліографії та біобібліографії окремих учених з 1917 р. займалася Бібліографічна комісія УНТ у Києві. Результатом роботи комісії стали чотири випуски “Вістей Природничої секції Українського Наукового Товариства у Києві”. Методика і практика складання бібліографічних видань УНТ була активно сприйнята установами УАН з моменту об’єднання з УНТ у 1921 р. Згодом, у 1926 р. при УАН була створена окрема спеціальна Бібліографічна комісія. Їй вдалося систематизувати бібліографічну роботу в наукових установах АН та надати практичну допомогу в створенні окремих бібліографічних видань. Розробкою біобібліографії займалася і Постійна комісія для складання біографічного словника ВУАН.

В 1918–1928 рр. списки праць співробітників природничого напряму, які працювали у Фізично-математичному відділі УАН, публікувались у “Звідомленнях ВУАН” за зазначені роки. Публікувались списки праць учених на сторінках журналів ВУАН, РАН (АН СРСР), відомчих і галузевих видань.

Поза межами Академії наук розробкою природничої бібліографії займалися великі наукові бібліотеки України та Сільськогосподарський науковий комітет Наркомзему УРСР, який у 1927 р. видав cистематичний покажчик сільськогосподарської літератури за 1925 р., складений П.А. Тутковським.

Окремі розділи, присвячені розвитку науково-допоміжної природничої бібліографії і участь в ній учених АН УРСР, згадувались у курсі лекцій “Розвиток бібліографії на Україні” (Х., 1961), у працях бібліографознавця І.О. Вовченко та І.І. Корнєйчика в 1971–1976 рр., в навчальному посібнику “Українська радянська бібліографія” (К., 1980). Види видань радянської біобібліографії досліджували російські бібліографознавці А.В. Теплицька та Т.Ю. Лопатіна; історію створення та видання окремих покажчиків серії “Біобібліографія вчених Української РСР” висвітлювали співробітники ЦНБ АН УРСР О.І. Скокан, А.Д. Ульянова, О.С. Ровнер. Сучасне бачення розвитку історії української біобібліографії репрезентовано в посібнику Рівненського гуманітарного університету “Біобібліографія як вид бібліографічної діяльності” (Рівне, 2002). Бібліографічну діяльність геолога П.А. Тутковського вивчав М.П. Гуменюк, математика Д.М. Синцова – А.М. Лукомська.

В 1918–1941 рр. було надруковано 192 публікації про 43 учених-природознавців УАН–АН УРСР. Основні види публікацій: прикнижні і прижурнальні бібліографії учених, біографічні статті, біографічні статті зі списками праць, некрологи зі списками праць. Протягом 1945–1954 рр. в Москві були опубліковані перші 9 біобібліографічних покажчиків праць видатних українських учених-природознавців із серії “Материалы к биобиблиографии ученых СССР” Академії наук СРСР.

У 1956 р. за рішенням Президії АН УРСР ЦНБ АН УРСР почала випуск біобібліографічної серії “Вчені Української РСР”. Протягом 1956–1970 рр. було опубліковано 25 її випусків. У 1956 р. також розпочато випуск серії “Вчені Одеси” співробітниками ОДНБ, в 1957 р. – “Материалы к биографиям ученых Харьковского государственного университета”.

У 1968 р. за рішенням Президії АН УРСР ЦНБ АН УРСР почала випуск нової серії “Біобібліографія учених Української РСР”, який у 1980 р. досяг 72 назв. Рівень видання основної частини покажчиків високий – присутні всі елементи бібліографічного видання. З 1991 р. випуск біобібліографічних покажчиків, присвячених життю і діяльності учених-природознавців 20–30-х років XX ст. починає різко скорочуватися. З 334 бібліографічних покажчиків, виданих в 1991–2004 рр., лише 11 покажчиків про учених-природознавців зазначеного періоду.

Таким чином, аналіз бібліографічних та історіографічних праць свідчить про невивченість історії розвитку природничої бібліографії в УАН–АН УРСР в 20–30-х рр. XX ст. Українські бібліографи, в силу низки причин, були усунуті від забезпечення науковими виданнями учених-природознавців, а тому бібліографічне забезпечення наукових праць лягло на плечі науковців АН, особливо в 1920-ті роки. Випуск біобібліографічних видань, в основному, сконцентрувався на вивченні наукового доробку керівників наукових напрямів природничих установ УАН–АН УРСР, поза увагою дослідників залишились наукові праці інших співробітників.

Джерельною базою дослідження стали документи особового походження учених-природознавців НАН України, що зберігаються в архіві Президії НАН України (Є.В. Оппокова), науковому архіві Інституту зоології НАН України (Д.Є. Белінга) та ін.

Досліджено особові справи викладачів вузів та одночасно співробітників Академії наук та бібліографічні видання, що відклалися в ІР та ІА НБУВ, ЦДАВО і ЦДАГО України, Державному архіві м. Києва: Є.С. Бурксера, Д.Є. Белінга, Є.В. Оппокова, Б.І. Балінського, О.В. Фоміна, Є.П. Вотчала, М.Г. Холодного, І.І. Шмальгаузена, В.Г. Шапошникова, О.І. Душечкіна, Д.Я. Персидського, В.В. Брунста та ін.

Аналіз архівних документів показав, що життя і наукову діяльність учених другої половини 30-х років XX ст. можна частково відтворити, використовуючи документи, що відклались у вузах, де вони працювали за сумісництвом. Лише комплексне використання документів дозволяє відтворити життєвий шлях і науковий доробок учених.

У другому розділі “Біобібліографія і бібліографічна діяльність учених-природознавців як інформаційно-довідкове джерело” аналізуються бібліографічні видання установ УАН–АН УРСР та бібліографічна діяльність учених-природознавців.

Аналіз випуску біографічних, бібліографічних і біобібліографічних публікацій за 1918–2004 рр. був проведений з використанням як російських, так і українських бібліографічних покажчиків: “Літопису книг”, “Літопису журнальних статей”, “Книжной летописи”, “Летописи журнальных статей”, “Ежегодника книги”, “Истории естествознания” за 1917–1981 рр., покажчиків біобібліографічних посібників “Бібліотекознавство і бібліографія Української РСР” за 1980–1990 рр. та поточного бібліографічного посібника “Нові видання” за 2000–2004 рр.

Розробкою бібліографії природничого напряму та біобібліографій окремих учених на початку ХХ ст. займалася Бібліографічна комісія (вчені П.А. Тутковський, М.В. Шарлемань, О.А. Яната та ін.) Українського наукового товариства у Києві. Методика і практика складання бібліографічних видань УНТ була активно сприйнята установами Української академії наук. Згодом, у 1926 р. при УАН була створена окрема спеціальна Бібліографічна комісія у складі акад. В.І. Липського, А.Ю. Кримського, М.В. Птухи, директора ВБУ С.П. Постернака та представників всіх установ ВУАН, що займалися бібліографічною роботою за напрямами своєї діяльності. Бібліографічна діяльність учених-природознавців розвивалася у напрямках збирання бібліографії для проведення наукових досліджень, створення спеціальних картотек, оглядів літературних джерел, складання окремих бібліографій.

Початок 1920-х років характеризувався накопиченням бібліографічної інформації з метою розроблення індивідуальних та колективних наукових проблем. На сторінках “Українського ботанічного журналу”, “Українського зоологічного журналу”, “Вісника природознавства”, “Україна” акад. П.А. Тутковський, проф. Є.В. Оппоков, Д.Є. Белінг та М.В. Шарлемань виступали як бібліографи, публікуючи покажчики, огляди літератури, бібліографічні рецензії, реферати, у яких підсумовувався розвиток тієї чи іншої галузі науки: з медицини, картографії, гідрогеології, сільського господарства та ін. Проте, протягом 1918–1928 рр. академічна природнича бібліографія за обсягами видань кількісно поступалася аналогічним виданням історично-філологічного та соціально-економічного напрямів. В 1920-х роках вийшов тільки один бібліографічний покажчик “Наукові праці з фізики Радянської України”.

Протягом 1929–1941 рр. відбуваються зміни у видавничій політиці Академії наук, пов’язані з переорієнтацією АН УРСР на переважний розвиток природничих і технічних наук. У 1936–1938 рр. були видані покажчики: з геології УРСР з найдавніших часів до 1937 р., Д.Є. Белінга та О.Я. Білика “Риби прісноводних вод УРСР”, М.І. Михайлової “Флора і рослинність УРСР”; списки праць: Дніпропетровського та Українського фізико-технічних інститутів, Інституту хімії, Інституту фізичної хімії; огляди робіт: Інституту фізики, Інституту хімії, Інституту фізичної хімії, математичних кафедр і Інституту математики АН УРСР.

Джерелами поповнення бібліографії природничого напряму в 1920-х рр. були: 1) пристаттєва бібліографія праць вітчизняних та іноземних авторів; 2) закупівля книг за кордоном за кошти АН; 3) збирання та купівля бібліотек відомих вчених та професорів; 4) налагодження зв’язків з іноземними видавництвами і бібліотеками для купівлі і обміну. Проте впродовж 1934–1937 рр. відбулося згортання замовлень за кордоном через політичні причини (наступ фашизму в Європі та посилення цензури в науці). Видання, створені Пресбюро при Держвидаві України, дозволили задовільно забезпечувати іноземною літературою наукову діяльність учених практично до початку 1941 р.

Чітко виділилися основні різновиди біобібліографічних видань: галузеві, тематичні, наукові.

Таким чином, встановлено, що пошуком і підбором необхідної літератури для наукових досліджень учені УАН–АН УРСР займались самостійно без допомоги бібліографів. Крім того вони брали активну участь у створенні бібліографічних видань за профілем власних досліджень.

Доведено, що вагому роль у зародженні природничої бібліографії в 1920-х роках відіграли УАН, УНТ у Києві та Бібліографічна комісія при УАН.

В третьому розділі “Реконструктивні можливості та перспективи розвитку видань науково-природничої біобібліографії” здійснено біографічну і бібліографічну реконструкцію праць акад. Є.В. Оппокова, директора Інституту водного господарства України (1926–1937); проф. Д.Є. Белінга, директора Гідробіологічної станції (1922–1937); проф. Б.І. Балінського, заступника директора Інституту зоології і біології (1937).

Джерельною базою для вивчення життя і творчої спадщини Євгена Володимировича Оппокова послугували комплекс документів архівів ЦДАВО і ЦДАГО України та Державного архіву м. Києва: особові справи Є.В. Оппокова, архівно-слідча справа Є.В. Оппокова. Література про життя і наукову діяльність ученого нечисленна: 5 журнальних статей за 1930–1971 рр. та біографічні статті в УРЕ та УРЕС. Бібліографія праць ученого представлена двома покажчиками: ювілейним 1924 року, який включає праці в галузі гідрології і меліорації 1894–1924 рр. та додаткового списку праць за 1927–1928 рр., опублікованого у 1929 р.

В дисертації відтворена біографія Є.В. Оппокова, написана на основі раніше відомих і нових документів, і внесені доповнення і уточнення в деякі факти його життя в 1929–1936 рр. В результаті проведеного евристичного розшуку було виявлено, перевірено de visu, взято на облік 69 праць. Архівні документи допомогли встановити точну дату смерті ученого.

Джерелами вивчення життя і наукового доробку ученого-гідробіолога Дмитра Євстафійовича Белінга є архівні документи: особові справи, що відклалися у Державному архіві м. Києва, ЦДАВО України, Науковому архіві Інституту гідробіології НАН України; архівно-слідча справа Д.Є. Белінга – в ЦДАГО України та 3 біографічні статті про ученого, в яких відсутня бібліографія його праць.

В результаті опрацювання документів написана коротка біографія ученого на основі архівних документів з доповненнями й уточненнями деяких фактів його життя, перевірено de visu, виявлено і взято на облік 84 наукові праці.

Аналогічно здійснене виявлення і реконструкція наукової спадщини зоолога Бориса Ілліча Балінського. Дисертантом була виявлена його особова справа, що зберігається в фонді № 166 ЦДАВО України, на основі якої була підготовлена стаття про життя і діяльність. Шляхом бібліографічного аналізу покажчиків книг і журнальних статей, виданих Книжковими палатами України та СРСР, звітів Зообіологічного інституту виявлено, перевірено de visu і взято на облік 44 наукові праці ученого.

Сучасний стан розвитку біобібліографічних покажчиків характеризується розширенням кола видань і видавців. Активніше залучаються до цієї діяльності наукові бібліотеки вузів, окремі установи НАН України і відомчі НДІ. Окрім серій біобібліографій, присвячених одній особі, подальший розвиток отримали видання біобібліографічних довідників, присвячених окремим науковим колективам.

Подальший розвиток отримали видання, які акумулюють біографічні і бібліографічні документи – путівники по особових фондах архівів і бібліотек, збірники документів з історії НАН України тощо.

Сучасні серійні біобібліографічні видання, крім обов’язкових елементів, мають однаковий формат, поліграфічне оформлення та уніфіковану структуру: портрет ученого, коротку вступну статтю українською, російською, англійською мовами (директора, академіка, президента АН) про його науковий доробок, авторські свідоцтва і патенти; інші види документів: перелік документальних фільмів, створених за участю ученого; законодавчих актів, у розробці яких він брав участь; список кандидатів і докторів наук, підготовлених ученим; перелік наукових, науково-виробничих конференцій, семінарів, симпозіумів, конгресів, у яких він брав участь; численні фотознімки ученого у колі учнів, колег на міжнародних конференціях.

Проте видання біобібліографічних покажчиків має свої межі, бо неможливо видати такі покажчики всіх учених, які на це заслуговують, а тому нині актуальним постає питання видання природничих біобібліографічних словників або енциклопедій, до них можна залучити відомості як про академіків, так і про тих осіб, що мають певні здобутки у природознавстві.

Комп’ютерні технології прискорюють створення баз даних архівних документів і публікацій академічних інститутів за 1918–1941 рр., які можна активно залучати до підготовки біобібліографічних видань.

Таким чином, подальший поступ біобібліографічних видань розвиватиметься, з одного боку, для накопичення ретроспективної інформації про розвиток академічної науки зазначеного періоду, а з іншого – до активного і широкого впровадження баз даних у наукові дослідження.

Основні висновки

1.

2.

З 1956 року розпочалося видання біобібліографічних покажчиків учених України, серія яких за період 1956–1994 рр. налічує 97 випусків. Проте з 2001 р. виявилась тенденція зниження випуску покажчиків, присвячених вченим-природознавцям – в 2001–2004 рр. їх було видано тільки 4. Випуск видань, в основному, сконцентрувався на висвітленні наукового доробку керівників природничих установ УАН–АН УРСР 1918–1941 рр., поза увагою дослідників залишились наукові праці інших співробітників, які мають значний науковий доробок.

3. Порівняльний аналіз архівної і опублікованої спадщини учених-природознавців дав можливість виявити ступінь інформативності та достовірності дат документів та біобібліографічних видань і встановити 30 біографій науковців, коло основних наукових проблем і 2469 публікацій, хронологію життя і творчості, значимість їх наукового доробку в історії науки. Встановлено 1495 прізвищ учених, що працювали в Академії в 1918–1941 рр., окреслено їхній науковий спадок, чим заповнено значні лакуни у джерельній базі історії природознавчої науки в Україні.

4. Вагому роль у зародженні природничої бібліографії в Україні в 1920-х роках відігравали Академія наук, Українське наукове товариство у Києві та Бібліографічна комісія при УАН та їх науковці, серед яких – П.А. Тутковський, Є.В. Оппоков, М.В. Шарлемань, Д.Є. Белінг, В.І. Липський. Лише з кінця 1930-х років з’являються перші покажчики праць, прикнижкова, прижурнальна і пристаттєва бібліографії. Серед її авторів – П.А. Тутковський, Р.Р. Виржиківський, Н.Б. Медвєдєва та ін. Всього було видано 3 тематичні покажчики, 2 покажчики статей хімічних журналів і 1 фізичного.

5. Реконструктивні можливості бібліографічного методу у поєднанні з архівознавчим та джерелознавчим методами, що були застосовані щодо спадщини акад. Є.В. Оппокова, проф. Д.Є. Белінга, проф. Б.І. Балінського показали його високу здатність щодо виявлення розосереджених та втрачених для науки до сьогодні списків наукових праць, літератури про життя та діяльність учених. Дисертантом встановлено 69 праць акад. Є.В. Оппокова за 1929–1937 рр., 84 назви праць проф. Д.Є. Белінга за 1914–1940 рр. та 44 назви праць проф. Б.І. Балінського за 1925–1940 рр.

6. Подальші шляхи розвитку біобібліографій учених-природознавців дисертант вбачає у поглибленому пошуку наукової спадщини учених, науковий доробок яких не був опублікований у біобібліографічних виданнях; у перевиданні покажчиків праць учених, введенні до них архівних документів, списків винаходів і патентів та ін.; у залученні окремих видів біобібліографічних видань, що охоплюють широке коло прізвищ учених-природознавців вказаного періоду, до підготовки словників та енциклопедій природничого напряму; у залученні науковців бібліотек до наукознавчих і бібліометричних досліджень наукової спадщини учених НАН України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Луговський О.Г. Список співробітників Академії наук України // Історія Академії наук України. 1918–1923: Документи і матеріали. – К., Наук. думка, 1993. – С. 513–544.

2. Список співробітників ВУАН. 1924–1928 / Луговський О.Г., Колобов О.О., Усенко І.Б. // Історія Національної академії наук України. 1924–1928. Документи і матеріали. – К., НБУВ, 1998. – С. 604–642. (Особистий внесок – виявлення, відбір, уточнення 296 прізвищ).

3. Бібліографія праць наукових співробітників ВУАН / Луговський О.Г., Врублевський В.Г., Закусило О.М. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1924–1928: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 1998. – С. 643–703. (Особистий внесок – виявлення і перевірка de visu 298 назв праць видань і статей).

4. Примітки / Врублевський В.Г., Луговський О.Г., Закусило О.М. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1929–1933: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 1998. – С. 339–364. (Особистий внесок – написано 11 приміток).

5. Бібліографія праць наукових співробітників ВУАН (1918–1933) / Луговський О.Г., Завалішина Л.І., Закусило О.М., Колобов О.О. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1918–1933: Науково-довідковий аппарат. – К., НБУВ, 2002. – С. 54–33. (Особистий внесок – виявлено, відібрано і перевірено de visu понад 1000 праць, статей та видань).

6. Список наукових співробітників ВУАН–АН УРСР (1934–1937) / Луговський О.Г., Варава Т.В., Гарбар Л.В., та ін. // Історія Національної академії наук України. 1934–1937: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 2003. – С. 492–557. (Особистий внесок – виявлення, відбір, уточнення 140 прізвищ).

7. Список видань і наукових праць співробітників ВУАН АН УРСР (1934–1937) / Луговський О.Г., Старовойт С.В., Колобов О.О. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1934–1937: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 2003. – С. 558–775. (Особистий внесок – виявлено, відібрано і перевірено de visu понад 1000 наукових праць, статей та видань).

8. Примітки / Луговський О.Г., Папакіна Т.П., Варшавська Л.Є. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1934–1937: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 2003. – С. 342–386. (Особистий внесок – написано 11 приміток).

9. Список наукових співробітників ВУАН–АН УРСР (1938–1941) / Луговський О.Г., Варава Т.В., Гарбар Л.В. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1934–1937: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 2003. – С. 566–639. (Особистий внесок – виявлення, відбір, уточнення 200 прізвищ).

10. Список видань і наукових праць співробітників ВУАНАН УРСР (1938–1941) / Луговський О.Г., Яременко Л.М., Колобов О.О. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1938–1941: Документи і матеріали.– К., НБУВ, 2003. – С. 640–843. (Особистий внесок – виявлення, відбір і перевірка de visu 171 праці).

11. Примітки / Луговський О.Г., Папакіна Т.П., Варшавська Л.Є. та ін. // Історія Національної академії наук України. 1938–1941: Документи і матеріали. – К., НБУВ, 2003. – С. 375–408. (Особистий внесок – написано 8 приміток)

12. Луговський О.Г. Як було закрито Інститут транспортної механіки АН УРСР // Праці Наукового товариства ім. Шевченка / Комісія історії і техніки. Том IV. Студії з поля історії української науки і техніки. – Львів, 2000. – С. 229–241.

13. Луговський О.Г. Видання біобібліографічних покажчиків учених–природознавців НАН України (1919–1999) // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2000. Вип. 5. – С. 107–117.

14. Луговський О.Г. Біобібліографічні джерела НБУВ як вид науково–інформаційних ресурсів // Студії з архівної справи та документознавства.– 2002.– Т. 8. – С. 104–108.

15. Луговський О.Г. Збірники документів з історії НАН України 1918–1941 рр. як джерело біографічних досліджень: з досвіду підготовки збірників колективом Інституту архівознавства НБУВ // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – 2004. – Вип. 12.– С. 25–34.

16. Луговський О.Г. Біобібліографія вчених-природознавців ВУАН 20–30-х років ХХ століття як джерело з історії української академічної науки // Історія освіти, науки і техніки в Україні : Перша конф. молодих вчених та спеціалістів: Тези доп. та повідомл. (30 травня 2002 р., м. Київ).– К., 2002.– С. 87–93.

Анотація

Луговський О.Г. Біобібліографія і бібліографічна діяльність вчених-природознавців УАН – АН УРСР (1918–1941) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню розвитку біобібліографії і бібліографічної діяльності учених-природознавців НАН України у всіх її аспектах у 1918–1941 рр. У результаті джерелознавчого аналізу здійснена наукова реконструкція документальної спадщини учених-природознавців, встановлена історична доля документів, сучасне місце їх зберігання, які на сьогодні є джерельною базою для біобібліографічних досліджень розвитку природничих дисциплін та вкладу окремих учених-природознавців УАН–АН УРСР за 1918–1941 рр. На основі бібліографознавчого аналізу встановлено коло опублікованого доробку академіка Є.В. Оппокова, професорів Д.Є. Белінга і Б.І. Балінського. Проведений порівняльний аналіз архівної та бібліотечної спадщини учених дав можливість виявити ступінь інформативності архівів та біобіліографічних видань для здійснення наукової реконструкції життєвого і творчого шляху учених-природознавців. На основі проведених досліджень запропоновано нові підходи в практичній роботі з заповнення інформативних лакун у висвітленні документальної спадщини учених-природознавців НАН України 1918–1941 рр.

Ключові слова: біобібліографія, бібліографія, джерельна база, бібліографічний елемент, наукова діяльність, учений-природознавець.

Annotation

Lugovskij O. G. Biobibliography and Bibliographical Activity of the Natural Scientists in the Ukrainian Academy of Sciences – Academy of Sciences of the Ukrainian SSR (1918 – 1941). – Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate in History on the speciality 07.00.08 – Book history, Library science, bibliographical studies. V. I. Vernadsky national Library of Ukraine, Kyiv, 2005.

Dissertation is devoted to the development of biobibliography and bibliographical activity of the scientists of the natural science of the National Academy of Sciences of Ukraine in all its aspect through the period of 1918–1941. As a result of the source – research analysis the scientific reconstruction of the natural scientists documentary heritage, which became a souse base for biobibliographic research of the steps of the development of natural sciences as a whole, and the contribution of separate scientists of natural science of the Ukraine Academy of Sciences – Academy of Sciences of the Ukrainian SSR through the period of 1918–1941 was carried out. The historic destiny of the documents was retraced, the present place of their preservation was determined.

At the base of the biobibliograhical analysis the circle of the published works of the academician E.V.Oppokov, professor D.E.Beling, and B.I.Balinsky was determined. The carried out bibliographical analysis of the archival and librarian heritage of the scientists gave a possibility to determine the degree of information capacity of mentioned archives and biobliographical editions for the realisation of scientific reconstruction of the course of life and creative work of scientists. On the basis of the made research the new approaches in practical work on filling in the informative gaps in elucidating the documentary heritage of scientists of natural science in National Academy of Sciences of Ukraine through the period of 1918–1941 was proposed (to).

Key words: biobibliography, bibliography, sources base, bibliographical element, scientific activity, natural scientist .

Аннотация

Луговский А.Г. Биобиблиография и библиографическая деятельность ученых-естествоиспытателей УАН – АН УССР (1918–1941) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 – книговедение, библиотековедение, библиографоведение. Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию развития биобиблиографии ученых-естествоиспытателей НАН Украины во всех ее аспектах в 1918–1941 гг. Изучена источниковая база исследования и доказано, что единого комплекса документов по биобиблиографии ученых-естествоиспытателей Украины этого периода не существует. Для реконструкции источниковой базы кроме документов НАН Украины использованы документы других библиотек и архивов Украины. Изучение историографии вопроса показало, что до сих пор не было комплексного изучения биобиблиографиии и библиографической деятельности ученых-естествоиспытателей. Биобиблиография ученых-естествоипыталей зарождалась в 1918–1941 гг. в системе академической науки: публиковались списки работ отдельных авторов и литература о них, но значительная часть публикаций разбросана по журналам, собраниям сочинений и сборникам “На честь …”, “В память …”, некрологах, отчетах учереждений, учебных заведений и т.п. Информация о научно-исследовательских работах ученых-естествоиспытателей подавалась в отчетах УАН – ВУАН за 1919–1928 гг.

В 1956–1960-е гг. происходит становление биобиблиографии. С 1956 г. НАН Украины начинает издавать серию указателей “Биобиблиография ученых Украинской ССР” (с 1992 г. – “Биобиблиография ученых Украины”). В эти годы формируются центры научной библиографии в Киеве, Одессе, Харькове, Днепропетровске, Львове.

В 1970–1980-е гг. продолжался дальнейший рост биобиблиографической продукции. Уровень подготовки их различный, но для основной части – высокий. Выкристаллизовалась структура: 1) вступительная статья о жизни и деятельности ученого; 2) хронология жизни и деятельности; 3) литература о жизни и деятельности; 4) библиография трудов; 5) вспомогательные указатели. Для написания вступительных статей приглашались выдающиеся ученые, что обеспечивало высокий уровень изданий.

С конца 1980-х гг. происходит ослабление сотрудничества издательств с библиотеками, но возрастает выпуск изданий, подготовленных научно-исследовательскими институтами.

В результате источниковедческого анализа произведена реконструкция документального наследия ученых-естествоиспытателей Е.В. Оппокова, Д.Е. Белинга, Б.И. Балинского, установлена историческая судьба документов, которые сегодня составляют источниковую базу биобиблиографических исследований. На основании биобиблиографического анализа установлен список опубликованых трудов за 1918–1941 гг. Сравнительный анализ архивного и библиотечного наследия ученых дал возможность выявить степень информативности архивов и библиографических изданий для реконструкции их жизни и творческого наследия. Предложены новые подходы в практической работе с заполнением информативных лакун.

Ключевые слова: биобиблиография, библиография, библиографическая деятельность, источниковая база, библиографический элемент, научная деятельность, ученый-естествоиспытатель.

Підписано до друку 20.05.2005 р. Формат 60Ч90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид.арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам № 95“

АВТОРЕФЕРАТ”

Свідоцтво ДК № 18536 від 03.12.2001 р.

01034, м. Київ, пров.Георгіївський, 2, оф.29.

578-04-14; 28471-27