Харківський національний аграрний університет
імені В.В. Докучаєва

ЛЕБЕДИНСЬКА Ольга Іванівна

УДК 631.15:635.042

Економічна ефективність виробництва
овочів відкритого ґрунту

Спеціальність 08.07.02 – “Економіка сільського господарства і АПК”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному аграрному університеті імені В.В.Докучаєва Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент
Муковоз Володимир Олександрович,

Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва,
доцент кафедри економіки сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Бєсєдін Микола Олександрович,
Харківський національний аграрний університет
ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри управління в АПК

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Плужніков Володимир Олексійович,
Інститут овочівництва і баштанництва УААН,
завідувач відділом економіки, маркетингу,
інформації і наукового забезпечення АПК

Провідна установа - Сумський національний аграрний університет
Міністерства аграрної політики України

Захист дисертації відбудеться 18 травня 2005 р. о12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в „Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в „Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ.

Автореферат розісланий “15 „ квітня 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В.Македонський

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціальна стабільність у суспільстві у значній мірі визначається достатнім обсягом і раціональною структурою продовольчих ресурсів, серед яких важливе значення має овочева продукція. На жаль, нинішній стан виробництва та споживання овочів в Україні не відповідає нормативним потребам.

Перехід аграрної сфери до ринкових відносин, функціонування овочепродуктового підкомплексу в нових умовах господарювання, формування ринку овочевої продукції вимагають обґрунтування основних напрямів подальшого розвитку овочівництва та підвищення його економічної ефективності.

Зростання цін на енергоносії та на матеріально-технічні засоби поряд з іншими причинами негативно вплинули на ефективность овочевого виробництва.

Проблемами підвищення економічної ефективності сільського господарства присвячено значну кількість наукових праць відомих вітчизняних і зарубіжних учених-економістів: В.Г.Андрійчука, В.Я.Амбросова, П.І.Гайдуцького, А.М.Гатауліна,
В.А.Добриніна, М.В.Калінчика, І.І.Лукінова, В.П.Мартьянова, М.Ф.Соловйова, В. Й. Шияна, О.М.Шпичака та інші.

В різні періоди розвитку овочепродуктового підкомплексу ефективність функціонування овочевої галузі вивчали В.І. Бойко, Г.Л. Бондаренко, В.М. Гризенков,
З.І. Гризенкова., І.І. Жадан, В.І. Криворучко, К.І. Олефір, В.М. Скупий, Л.В. Фе­дорова, Є.О. Фірсов, М.М. Рудий, І.І. Червен та інші дослідники.

Окремі питання ефективного функціонування овочівництва в ринкових умовах знайшли відображення в наукових працях В.І. Бойка, З.І. Гризенкової, В.М. Скупого. Найбільш фундаментальне дослідження розвитку овочівництва в умовах перехідної економіки було проведене В.І. Криворучком, який проаналізував стан і тенденції розвитку овочевої галузі в Україні, її організаційно-економічні та технологічні аспекти, механізм стабілізації та виходу з кризи. Проте регіональні особливості економічної ефективності галузі в цих дослідженнях висвітлені недостатньо. Соціально-економічне значення проблеми та недостатня її вивченість й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної роботи кафедри економіки сільського господарства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Дослідження проводилося згідно з планом науково-дослідних робіт університету за темою: „Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу АПК” - номер державної реєстрації 0102U001835.

Мета і задачі дослідження. Основна мета дослідження полягає в розробці основних напрямів розвитку овочівництва в ринкових умовах і в обгрунтуванні шляхів підвищення його економічної ефективності на регіональному рівні.

Відповідно до мети основними задачами дослідження є:

·

·

·

·

·

·

·

Об‘єктом дослідження є трансформаційні процеси, в сільськогосподарському виробництві, зокрема в галузі овочівництва відкритого ґрунту, в умовах ринку.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні питання розвитку й ефективного функціонування овочівництва відкритого грунту в умовах ринку.

Методологія і методика дослідженя. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії та ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної ефективності сільського господарства і зокрема галузі овочівництва, відповідні законодавчі акти, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Уряду України.

Інформаційною базою були дані Державного комітету статистики України, Харківського обласного статистичного управління, матеріали бухгалтерського та первинного обліку господарств Харківської області, дані асоціації „Харківовочпром”.

Використовувалися різні методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, індексний, кореляційно-регресивний, статистичних групувань, графічний, експериментальний, лінійного програмування. Розрахунки проводилися за допомогою сучасних пакетів прикладних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Елементами наукової новизни є:

·

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація сформульованих у дисертації висновків і рекомендацій сприятиме підвищенню економічної ефективності овочівництва відкритого грунту, подоланню збитковості галузі.

Результати досліджень прийняті для впровадження управлінням сільського господарства та продовольства Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01-10-18 від 28.02.05). Основні положення, висновки та практичні рекомендації можуть використовуватися сільськогосподарськими підприємницькими структурами Харківського району для підвищення ефективності виробництва овочів (довідка). Пропозиції щодо оптимізації галузевої структури й обгрунтування рівня концентрації виробництва овочевої продукції прийняті для впровадження в ТОВ „Довжик” Золочівського району Харківської області (довідка).

Теоретичні і практичні розробки викладені в дисертації впроваджені в навчальний процес Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва при викладанні таких дисциплін, як „Економіка галузей сільського господарства”, „Управління потенціалом підприємства”, „Економічна діагностика” (довідка №96 від 03.02.05).

Особистий внесок здобувача: Результати досліджень, які викладені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто. Комплексне дослідження ефективності овочівництва відкритого грунту та шляхів її підвищення на регіональному рівні в умовах ринку охоплює проблеми виробництва та реалізації овочевої продукції і базується на особистому авторському підході. Із спільних публікацій, указаних у списку опублікованих наукових праць у дисертації використані лише власні розробки автора. У спільних публікаціях № 13, 14 обгрунтовано методику розрахунків маржинального доходу відносно галузі овочівництва, в публікації № 15 за допомогою методів математичного моделювання обгрунтовано структуру спеціалізованих овочевих сівозмін для Лісостепу України, в публікації № 10 розроблено методичні підходи до розрахунку показників економічної оцінки сортів огірків і проведено самі розрахунки.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати наукових розробок і досліджень автора доповідалися і були схвалені на міжнародних, вітчизняних і регіональних науково-практичних конференціях:"Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу" (ХДТУСГ, 2000 р.), "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (ХДТУСГ, 2001 р.), "Механізм господарювання і динаміка в АПК" (ХДАУ, 2001 р.), "Ринкова трансформація економіки АПК" (ХДТУСГ, 2002 р.), "Соціально-економічні умови ефективного функці-онування АПК у пореформений період" (Мелітополь, 2002 р.), "Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора" (Харків 2004 р.), "Молодь України і аграрна реформа" (Харків, 2000 р.), на міській конференції молодих учених (ХНУ, 2001 р.) та на інших міжвузівських конференціях і конференціях професорсько-викладацького складу.

Результати досліджень знайшли відображення в колективних монографіях, наукових працях навчальних і наукових закладів України, в методичних розробках для лекційних і практичних занятть студентів економічного факультету ХНАУ ім. В.В.Докучаєва.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 11 одноосібних наукових працях, у матеріалах науково-практичних конференцій і в 4 статтях у співавторстві, загальним обсягом 3,9 ум.– друк. арк., серед них: 11 статей - у фахових виданнях, 4 – у колективних монографіях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота виконана на 202 сторінках комп‘ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел із 213 найменувань, містить 53таблиці та 16 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, мета та завдання дослідження, визначаються предмет та об‘єкт, розкривається практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретичні основи ефективності та тенденції розвитку овочівництва відкритого ґрунту в умовах ринку" розглянуто сутність категорії економічної ефективності, яка є основою економіки і характеризує зв‘язок між обсягами ресурсів використаних в процесі виробництва, та кількістю виробленого продукту. Підкреслюється, що при визначенні економічної ефективності овочівництва відкритого ґрунту необхідно враховувати особливості галузі, зокрема великий набір овочевих культур, вирощуваних за різними технологіями, що обумовлює різні собівартість, ціну реалізації і прибутковість.

В умовах конкуренції важливо оцінювати галузеву структуру овочівництва, враховуючи ступінь конкурентоспроможності кожної овочевої культури, шляхом розрахунку рентабельності продажу овочів, що визначається як процентне відношення прибутку до суми вартості товарної продукції. Цей показник дає можливість обґрунтовувати пропозиції щодо удосконалення галузевої структури з метою підвищення економічної ефективності галузі.

Для оцінки економічної ефективності овочівництва слід використовувати також систему показників, які б відображали його специфіку, вплив усіх факторів виробництва, об‘єднували усі його рівні. Така система має, як вартісні, так і натуральні показники.

Сучасний рівень і перспективи розвитку овочівництва визначаються обсягами наявних енергоресурсів та ефективністю їх використання. З метою визначення найбільш енергоємних прийомів слід здійснювати аналіз технологічних процесів з урахуванням сукупних витрат енергії на виробництво з метою виявлення резервів зменшення цих витрат і підвищення ефективності галузі.

Для оцінки ефективності овочівництва, слід використовувати, на наш погляд, показники графічного методу її визначення, зокрема точки байдужості та ринкової зони виробництва.

Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку овочівництва відкритого ґрунту в Україні показав, що за 1986 – 2003 рр. площа овочевих культур коливалася від 443,4 до 518,6 тис.га, а валовий збір - від 2070 до 8111 тис.т. Харак­терною особливістю розвитку овочевої галузі є швидке зростання обсягів виробництва овочів у господарствах населення при одночасному його скороченні в сільськогосподарських підприємствах. Істотно скоротилися посівні площі овочевих культур у Київській, Сумській, Вінницькій, Луганській, Одеській, Хмельницькій і Черкаській областях. В інших областях відбулося збільшення посівних площ.

З 1996 по 2003 рр. в сільськогосподарських підприємствах України овочівництво було збитковою галуззю, при цьому урожайність овочів становила 52,0 – 128,0 ц/га, а собівартість 1 ц - 25,33 – 36,07 грн. У 2002 р. рівень рентабельності галузі досяг 8,9%, у 2003 р. – 30,9%. Збитковість галузі обумовлена значною розпорошеністю виробництва овочів по виробниках, низькою технологічною забезпеченістю необхідними засобами виробництва, диспаритетом цін овочеву продукцію та на матеріально-технічні ресурси промислового походження.

Розвиток овочівництва в Україні та в постсоціалістичних країнах в умовах формування ринку має багато як спільних, так і специфічних рис, характерних лише для окремих країн, які визначаються їх конкретними умовами.

У країнах з розвинутою економікою (США, ФРН, Японія та ін.) овочівництво розвивається у відносно крупних спеціалізованих овочівницьких структурах на основі використання сучасних технологій, зрошення, новітніх засобів механізації виробничих процесів. Значна увага приділяється таким важливим ланкам ефективного розвитку овочівництва, як попередня обробка, зберігання, переробка та транспортування овочевої продукції, відповідно до вимог ринку.

У другому розділі "Сучасний стан розвитку виробництва овочів відкритого ґрунту" досліджується рівень розвитку овочівництва в господарствах Харківської області.

За досить тривалий період (1960-2003 рр.) аналізуються динаміка посівних площ овочевих культур по сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення, дані про урожайність і валове виробництво овочів. Площа посіву овочевих культур в усіх категоріях господарств області, істотно не змінювалася, за винятком 1990 і 1991 рр. Частка ж сільськогосподарських підприємств у загальній площі овочевих культур зменшилася з 75,6% у 1960 р. до 9,1 % в 2003 році, а в господарствах населення зросла з 24,4% до 90,9%. Проведене з використанням логістичної кривої дослідження показників розвитку овочівництва в Харківській області, яке є системою з обмеженими ресурсами, показало, що динаміка показників посівних площ і валових зборів овочевих культур у сільськогосподарських підприємствах області майже повністю описується логістичною кривою, де точка переходу зростаючої швидкості в низпадаючу припадає на 1992-1993 рр., коли показники посівної площі та валового збору дорівнювали відповідно 12,9 тис. га та 164 тис. т., а коефіцієнти при порядковому номері року були невід‘ємними, що свідчить про низпадаючий тип кривої (рис).

На основі логістичної кривої можна зробити висновок про системний спад виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах і про стабілізацію розміру посівних площ на рівні 1999-2001 рр. (4,5-5,0 тис. га).

У господарствах населення розширення посівних площ і збільшення валових зборів є стрибкоподібним. Такий висновок свідчить насамперед про відсутність необхідної системності в аграрних перетвореннях і про „стресову ситуацію” з виробництвом овочів в господарствах області; а також вказує на нестабільність виробництва овочів у господарствах цих категорій. Наведені на графіках рівняння показують, що площа під овочевими культурами в сільськогосподарських підприємствах області за період з 1975 по 2003 рр. зменшилася з 19,95 до 2,63 тис. га, а валові збори - відповідно з 252,89 до 35,04 тис. т. У господарствах же населення посівна площа збільшилася з 7,76 тис. га і стабілізувалася на рівні 21,03 тис. га. Валові збори знаходяться в межах 106,88 -247,92 тис. т. За досліджуваний період урожайність овочів, у господарствах обох категорій постійно знижувалась.

Найбільшими виробниками овочевої продукції в області є Харківський, Зміївський, Чугуївський, Золочівський і Дергачівський райони. У структурі валового збору найбільш поширеними овочевими культурами в господарствах усіх категорій є помідори та капуста, а в господарствах населення – помідори, капуста, огірки й інші овочеві культури.

У дореформений період основними виробниками овочевої продукції в області були господарства асоціації "Харківовочпром". У 2000 – 2003 рр. виробництво овочів різко зменшилось і асоціація втратила свою роль і значення у виробництві овочів.

Овочівництво в області залишається низькорентабельною, або збитковою, галуззю (табл. 1). Збитковість господарств обумовлена різким спадом обсягів реалізації та підвищенням собівартості продукції. Від реалізації 161,1 тис.ц овочів у 2000 р. сільськогосподарські підприємства одержали 691,1 тис. грн. збитку при середньому рівні збитковості –12,0%. У 1999 – 2001 рр. рівень збитковості виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах області поступово знижувався. У 2002-2003 рр. галузь одержала прибутки в умовах зменшення обсягів виробництва та реалізації продукції, а також вирощування менш ризикованих культур.

1. Економічна ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту
в сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Показники | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | Посівна площа овочів, тис. га | 5,9 | 5,0 | 3,2 | 4,3 | 5,0 | 2,3 | 1,4 | 2,8

Урожайність, ц/га | 78,0 | 102,8 | 97,2 | 62,6 | 107,0 | 100,0 | 118,7 | 157,0 | Собівартість виробництва 1 ц овочів, грн. | 25,55 | 23,81 | 34,69 | 30,58 | 26,45 | 44,70 | 48,48 | 29,09

Затрати праці на виробництво 1 ц овочів, люд.-год. | 11,1 | 8,8 | 11,8 | 10,7 | 8,3 | 13,6 | 11,5 | 5,2 | Кількість реалізованих овочів, тис. ц | 314,0 | 270,1 | 208,5 | 207,4 | 161,1 | 74,5 | 48,4 | 32,8 | Повна собівартість 1 ц овочів, грн. | 32,71 | 38,65 | 35,81 | 34,58 | 35,62 | 49,5 | 47,1 | 36,34 | Ціна реалізації 1 ц овочів, грн. | 22,77 | 27,18 | 28,28 | 37,06 | 31,33 | 37,75 | 49,40 | 41,72 | Прибуток (збиток) на 1 ц овочів, грн. | -9,94 | -11,47 | -7,53 | 2,48 | -4,29 | -11,75 | 2,3 | 5,38 | Рівень рентабельності, % | -30,4 | -29,7 | -21,0 | 7,2 | -12,0 | -23,7 | 4,9 | 14,8 |

Збитковість овочівництва в значній мірі обумовлена зниженням рівня концентрації та спеціалізації виробництва. У 2000 – 2002 рр. в області овочівництвом займалися в середньому 212 сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання. З них 5,7% мали площу посіву під овочевими культурами до 15 га, 83,3% - від 15 до 30 га і лише 1% - понад 30 га, тобто овочівництво в області є досить дрібною галуззю.

Групування господарств асоціації "Харківовочпром" за рівнем рентабельності показало, що там де овочівництво прибуткове (господарства третьої групи), вище рівень концентрації виробництва та спеціалізації галузі, вище врожайність овочевих культур, нижче затрати праці та грошових коштів на одиницю продукції. У господарствах з більшими обсягами виробництва овочів вище їх врожайність, менше собівартість і вище рентабельність.

Важливе значення в підвищенні економічної ефективності виробництва овочів має рівень спеціалізації галузі. Дослідження показали, що в господарствах асоціації з питомою вагою овочівництва в товарній продукції більше 12% воно є рентабельним. Спеціалізоване овочівництво має нижчі затрати праці по овочевих культурах у порівняні з іншими господарствами, проте трудомісткість галузі поки що залишається високою.

На жаль, частка овочів у грошових надходженнях від реалізації продукції становила в середньому за 2000 - 2002 рр. лише 4,3%. Дрібне, неспеціалізоване виробництво не може забезпечити необхідний рівень інтенсивності овочівництва. У господарствах асоціації за останні роки зростали виробничі витрати на 1 га посіву овочів, при цьому їх врожайність, дещо збільшувалася, але собівартість продукції не знижувалася, виробничі витрати не відшкодовувалися виручкою від реалізації продукції. Тобто збільшення виробничих витрат обумовлене не розширенням використання хімічних засобів виробництва, високоякісного насіння районованих сортів і гібридів, сучасних високопродуктивних механічних засобів, а підвищенням цін на засоби виробництва.

Отже, без поглиблення концентрації та спеціалізації овочівництва неможливо перевести його на інтенсивний шлях розвитку, запровадити індустріальні технології, перетворити галузь на високорентабельну.

У третьому розділі "Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва відкритого ґрунту" досліджуються основні напрями підвищення прибутковості виробництва овочевої продукції: удосконалення галузевої структури в овочівництві, розвиток зрошуваного овочівництва, підвищення рівня забезпеченості потреби у високоякісному насінні урожайних районованих сортів і гібридів овочевих культур, формування ринку овочевої продукції.

Переміщення основних обсягів виробництва овочів з крупнотоварного в дрібнотоварний сектор не може мати однозначної оцінки. З одного боку це призвело до скорочення державних інвестицій, з іншого – перетворило крупну спеціалізовану галузь у городництво, яке базується на малопродуктивній ручній праці. Зосередження овочівництва в особистих господарствах населення стримало можливий спад виробництва овочевої продукції в країні, стало стабілізуючим фактором овочевої галузі та життєвого рівня населення на селі, сприяло підвищенню зайнятості сільського населення, самозабезпеченню овочевою продукцією, одержанню певних грошових надходжень, але дрібне овочівництво стримує використання досягнень науково-технічного прогресу в галузі, сучасних засобів механізації виробництва, переведення на інтенсивну основу.

Спеціалізовані овочівницькі господарства, що розташовані навколо великих міст і промислових центрів, втратили своє значення через ліквідацію системи гарантованих закупок овочів та недостатню розвиненість відповідної інфраструктури ринку овочевої продукції.

За останнє десятиріччя виробництвом овочів почали займатися поряд із господарствами населення і фермерські господарства. Проте обсяги виробництва овочів в них поки що незначні. Ця галузь є досить складною, ризикованою та працемісткою. Відсутність спеціалізованої техніки для вирощування овочів на невеликих площах вимагає великих затрат ручної праці. Продукція овочівництва не може довго зберігатися і вимагає швидкої реалізації. Тому овочі вирощують переважно досвідчені фермери, які добре знають специфіку, технологію, організацію виробництва та реалізації продукції.

Дослідження, проведені нами в двох фермерських господарствах Харківського району, показують, що овочівництво при умілому його веденні може бути досить ефективним. Оцінюючи ефективність овочівництва в сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах, поки що зарано робити висновки про переваги фермерського виробництва. Ця форма господарювання перебуває на стадії становлення, розвиток овочівництва тут відбувається повільними темпами. У перспективі основними виробниками овочевої продукції в країні повинні стати крупні приватновласницькі господарства.

2. Результати розв‘язання задачі з оптимізації галузевої структури
овочівницьких господарств Харківської області

Культури | СТОВ "Маяк"
Чугуївського району | ТОВ "Довжик"
Золочівського району | У середньому за 2000-2003 рр. | За моделлю | У середньому за 2000-2003 рр. | За моделлю | Площа, га | Структура посівних площ, % | Площа, га | Структура посівних площ, % | Площа, га | Структура посівних площ, % | Площа, га | Структура посівних площ, % | Зернові, всього | 775 | 36,0 | 946 | 44,0 | 1410 | 53,2 | 1457,0 | 55,0 | З них
зернофуражні | 315 | 15,6 | 464 | 21,6 | 520 | 19,6 | 679,0 | 25,6 | Технічні | 410 | 19,1 | 150 | 7,0 | 450 | 17,0 | 180 | 6,8 | З них
соняшник | 300 | 14,0 | 150 | 7,0 | 400 | 15,1 | 180 | 6,8 | Карпопля | 20 | 0,9 | 35 | 1,3 | 30 | 1,1 | Овочі, всього | 52 | 2,4 | 103 | 4,8 | 100 | 3,9 | 150 | 5,7 | У тому числі:

капуста | 30 | 1,4 | 20 | 0,9 | 25 | 0,9 | 30 | 1,1 | огірки | 5 | 0,2 | 12 | 0,5 | 10 | 0,4 | 19 | 0,7 | помідори | 8 | 0,4 | 15 | 0,7 | 10 | 0,4 | 22 | 0,8 | коренеплоди столові | 9 | 0,4 | 21 | 1,0 | 20 | 0,8 | 31 | 1,2 | цибуля | 21 | 1,0 | 10 | 0,4 | 32 | 1,2 | інші | 14 | 0,7 | 25 | 1,0 | 22 | 0,7 | Кормові | 902 | 41,9 | 916 | 42,6 | 650 | 24,6 | 808 | 30,5 | Насінники багаторічних трав | 14 | 0,6 | 15 | 0,7 | 25,0 | 0,9 | Разом | 2150 | 100,00 | 2150 | 100,0 | 2650 | 100,0 | 2650 | 100,0 | Сіножаті | 204 | 204 | 400 | 400 | Результати розрахунків за допомогою економіко-математичної моделі з оптимізації галузевої структури овочівницьких господарств показали, що в нинішніх умовах при наявній матеріально-технічній базі площу овочевих культур в окремих приміських господарствах можна довести до 100-150 га і частку овочівництва в їх товарній продукції до 15-20%. Так розміри галузі забезпечують її рентабельності на рівні 43-46% (табл.2.).

Високоефективне овочівництво не можливе без достатнього забезпечення високоякісним насінням районованих сортів і гібридів. Одержані нами експериментальні дані з економічної оцінки різних сортів і гібридів огірка свідчать про їх значну різницю за урожайністю, собівартістю і прибутковістю. Економічна оцінка сортів і гібридів огірка, яка проводилася нами разом з кафедрою плодоовочівництва та технології зберігання продукції ХНАУ, показала, що рівень рентабельності сортів і гібридів огірка одноразового збирання коливався в межах 58,6 і 107,3%, багаторазового – 61,2 і 105,9%. Тому економічно обґрунтований вибір сортів і гібридів відіграє важливу роль у забезпеченні прибутковості овочевої галузі.

Сучасний стан виробництва насіння овочевих культур в Україні в цілому та в Харківській області зокрема не можна визнати задовільним. Вивчення ринкової кон'юнктури насіння овочевих культур свідчить, що в структурі його продажу збільшується частка господарств населення при зменшенні державної. Якість цього насіння відповідним чином не контролюється, що негативно позначається на урожайності овочевих культур. Недостатня забезпеченість власним насінням овочевих культур обумовила його імпорт в країну з Європи та з країн СНД, що шкодить розвитку вітчизняної селекції та насінництва. Розрахунок потреби в насінні овочевих культур у Харківській області на перспективу показав, що мінімальна потреба має становити 24519 ц, і максимальна - 29623 ц.

Для розвитку системи насінництва в області необхідно створити насінницькі господарства різних форм власності, сформувати торговельну інфраструктуру, розвивати оптову та роздрібну торгівлю, удосконалювати економічні відносини між виробниками та споживачами насіння. За нашими підрахунками, за рахунок власного виробництва будуть повністю задовольнятися обласні потреби в насінні огірків, буряку столового, капусти пізньостиглих сортів, редиски, гарбузів і бобових культур, на 80% - в насінні баштанних культур, на 60% - в насінні помідорів, на 30-35% - в насінні капусти інших видів, моркви столової, на 12-20% - в насінні пряних овочів, цибулі, та деяких інших овочевих культур. Насіння капусти цвітної, баклажанів, салату, шпинату, солодкого перцю буде постачатись з інших регіонів країни.

Важливим фактором підвищення економічної ефективності овочівництва є зрошення, яке забезпечує приріст урожайності порівняно з богарними землями в 2,8 – 4,8 разу в лісостеповій зоні України. Проте зрошуване овочівництво в області перебуває в занедбаному стані. У 1999 р. на зрошуваних землях розміщувалося 7,7% овочевих культур, які забезпечували одержання майже такої ж частки їх валового виробництва в області.

Економічна ефективність овочівництва у значній мірі залежить від організації реалізації овочевої продукції. В умовах планової економіки в Харківській області в 1972 – 1990 рр. успішно функціонувала система прямих зв‘язків у реалізаціі овочів, коли приймання продукції й оформлення відповідної документації здійснювалося безпосередньо в овочівницьких господарствах на приймальних пунктах. Функція господарства обмежувалася доставкою продукції з поля на приймальний пункт. Така система реалізації овочів сприяла зменшенню втрат продукції, підвищенню її якості та прибутковості.

Реалізація овочів за схемою "поле - населення" широко використовується в зарубіжних країнах. У США ця форма реалізації застосовується із середини 70-х років і вважається економічно доцільною. На жаль, з переходом до ринкової економіки така схема перестала функціонувати в області.

Ринок овочів у Харківській області поки що не врегульований, не відпрацьовані канали реалізації овочевої продукції. Особливість ринку овочів у регіоні полягає в недостатньо високій якості продукції, в обмеженому асортименті, у відсутності зручної для споживача розфасовки й упаковки, в сезонних коливаннях цін та обсягів реалізації. А оскільки реалізація овочів має сезонний характер і лише біля чверті обсягу продукції реалізується в осіннє-зимовий період, то для виробників овочів необхідно створити умови продажу протягом усього року, а не тільки в період масового збирання врожаю, і забезпечити надходження сировини на переробні підприємства. Оптові ринки тільки створюються, проте розширюється реалізація продукції на стихійних ринках, при відсутності контролю за якістю продукції, вмістом у ній нітратів.

З розвитком ринкових відносин в овочівництві відбулася переорієнтація виробників овочів з реалізації продукції заготівельним організаціям на інші канали реалізації, якими є міські ринки, населення, власні торгові точки, бартерний обмін, комерційні структури, підприємства, зарубіжні країни. Основний обсяг реалізації (62,7% усієї овочевої продукції) у 2000 р. здійснювався через міські ринки, власні магазини, павільйони, намети; у 2002-2003 рр. відповідно 66,7 і 73,4% усіх овочів було реалізовано комерційним структурам, підприємствам, зарубіжним країнам. Пряме постачання овочів з поля на торгові прилавки дозволяє одержати готівку, яка в нинішніх умовах вкрай необхідна для потреб господарств. В області втратили свою роль районні плодоовочеві бази, особливо у зберіганні та реалізації овочевої продукції. У процесі роздержавлення та приватизації частина їх перейшла в муніципальну власність, частина акціонувалася, частина стала власністю виробничо-комерційних компаній, і зрештою майже усі плодоовочеві бази використовуються не за прямим призначенням.

Висновки

1. Овочівництво відкритого ґрунту є специфічною галуззю рослинництва, яка включає в себе великий набір овочевих культур, вирощуюваних за різними технологіями, з різними термінами зберігання овочевої продукції, з різними собівартістю й ефективністю її виробництва. В умовах конкуренції в овочівництві важливо знати рентабельність продажу різних овочевих культур, яка дає уяву про ступінь їх цінової конкурентоспроможності, і на основі цього оцінювати галузеву структуру овочівництва й обґрунтовувати пропозиції щодо її удосконалення з метою підвищення економічної ефективності виробництва овочів.

2. В економічно розвинутих зарубіжних країнах овочева галузь розвивається на основі сучасної матеріально-технічної бази, поглиблення концентрації, галузевої та внутрігалузевої спеціалізації, горизонтальної інтеграції та спеціалізації за технологічними ознаками: виробництво – збирання - переробка – продаж. Особлива увага приділяється використанню таких факторів інтенсифікації галузі, як механізація виробничих процесів і зрошення. Важливими ланками ефективного розвитку овочівництва є попередня обробка, зберігання, переробка та транспортування овочевої продукції, відповідно до вимог ринку. Держави підтримують овочеву галузь, регулюючи процес ціноутворення та виплачуючи державні субсидії.

3. У Харківській області значними виробниками овочевої продукції в минулому були спеціалізовані овочівницькі господарства, які входили до асоціації "Харківовочпром". У 90- ті роки значення та роль асоціації в овочевому виробництві різко змінилися: зменшилися площі овочевих культур, знизилися урожайність, валове виробництво, ефективність галузі. Так, з 1994 по 2002 рр. валовий збір овочевих культур зменшився з 38,5 до 6,1 тис. т, трудомісткість і собівартість виробництва овочевої продукції не знизилися, що обумовлює збитковість галузі. Якщо в 1990 р. від реалізації 1 ц овочів господарства одержали 1,84 крб. прибутку при рівні рентабельності 10,8%, то в 2002 р.- 2,3 грн. збитку при рівні збитковості галузі 5,0%.

4. За останні роки розміри овочевої галузі в господарствах області зменшились. У 2000 – 2002 рр. овочівництвом займалися 212 сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання, з них 5,7% господарств мали площу овочевих культур до 15 га, 83,3% - від 15 до 30 га і лише 1% - понад 30 га. Аналогічні тенденції в розвитку овочівництва були характерними і для господарств асоціації "Харківовочпром". Якщо в 1990 – 1991 рр. на одне господарство припадало 222 га овочевих культур, з урожайністю 128,6 ц/га при рівні рентабельності 78,6%, то в 2000 – 2002 рр. ці показники становили відповідно 15 га, 78,3 ц/га і мінус 28,9%. Істотно знизився в овочівницьких господарствах "Харківовочпром" також рівень спеціалізації. У 1990-1991 рр. питома вага овочів в їх товарній продукції становила 10,2%, а в 2000-2002 рр. – 4,3% при рівні рентабельності відповідно 78,6 і 49,9%.

Дослідження показують, що в майбутньому основними виробниками овочевої продукції мають стати крупні спеціалізовані приватновласницькі сільськогосподарські підприємства. Уже сьогодні при наявній матеріально-технічній базі питому вагу овочівництва в товарній продукції господарств, які займаються виробництвом овочевих культур, можна довести до 15 – 20% при їх посівній площі 100-150 га і рентабельності галузі 43 – 46%.

5. Поряд із зміною галузевої структури виробництва в овочівницьких господарствах відбулися значні зміни у складі виробників овочів. Основними виробниками овочевої продукції в області стали господарства населення. У 2003 р. частка сільськогосподарських підприємств у валовому зборі становила 5,0%, а господарств населення – 95,0%, а в 1989 р. ці показники складали відповідно 72,5 і 27,5%. Переміщення основного овочевого виробництва із крупнотоварних виробничих структур у дрібнотоварні має і позитивні і негативні наслідки. До позитивних слід віднести те, що в умовах руйнації системи спеціалізованих овочівницьких господарств, дефіциту та зменшення інвестицій у галузь овочівництва не відбулося обвального спаду обсягів виробництва овочевої продукції в країні, особисті господарства населення стали стабілізуючим фактором розвитку овочівництва та життєвого рівня сільського населення: розвиток овочівництва сприяв підвищенню зайнятості населення, самозабезпеченню продуктами харчування, одержанню певних грошових надходжень. Як негативний наслідок слід оцінювати перетворення спеціалізованого крупного овочівництва практично в городництво, тобто в дрібне виробництво, в якому значно обмежене використання досягнень науково-технічного прогресу, а галузь розвивається на основі інтенсифікації ручної праці.

6. У підвищенні економічної ефективності овочівництва велике значення мають сорт та якість насіння. Проведена нами економічна оцінка сортів огірка показала, що вони в значній мірі відрізняються за урожайністю та рентабельністю виробництва. Так, рівень рентабельності сортів і гібридів огірка одноразового збирання коливався в межах 58,6 і 107,3%, багаторазового – 61,2 і 105,9%. На жаль, товарне овочівництво в Харківській області поки що недостатньо забезпечено насінням овочевих культур. Існуюча система насінницьких підприємств вимагає відродження й удосконалення. Розрахований нами обсяг мінімальної та максимальної потреби області в насінні овочевих культур показав, що за рахунок власного виробництва насіння поки що не можна повністю задовольнити потребу в ньому. Частину насіння треба купувати на вітчизняному державному ринку посівного матеріалу.

7.У збільшенні виробництва овочів і в підвищенні його ефективності в умовах недостатнього зволоження важливу роль відіграє зрошення, яке в Харківській області забезпечує приріст урожайності в залежності від культур на 54,0 – 282,0%. Для ефективного функціонування внутрігосподарських зрошуваних систем, які для поливу овочевих культур використовують води місцевого стоку, необхідно провести їх реконструкцію з орієнтацією на використання крапельного зрошення як найбільш ефективного способу поливу, що має надзвичайно важливе значення в умовах дефіциту води.

8. Ринок овочів у Харківській області поки що залишається неврегульованим, овочі мають невисоку якість, обмежений асортимент, відсутні розфасовка та упаковка овочевої продукції. В умовах ринку в овочівництві відбулася переорієнтація виробників овочів з реалізації продукції заготівельним організаціям на інші канали реалізації, зокрема на міські ринки, населенню, через власні торгові точки. Роль ринку постійно зростає.

9. Для удосконалення системи реалізації овочевої продукції необхідно відновити оптову ланку в ланцюгу “виробник-споживач”. Одним із варіантів такого рішення може бути створення оптових овочевих ринків різного рівня та спеціалізації. Сільськогосподарським підприємствам різних форм власності це надасть можливість мати торгові місця без капітальних вкладень, достатню концентрацію потенційних покупців, налагодити широкі контакти для створення нових торгових зв'язків, вивчати пропозиції конкурентів і на цій основі виробляти власні тактику та стратегію.

В овочівництві області необхідно розвивати систему реалізації овочів за прямими зв‘язками, яка успішно функціонувала в 1972 – 1990 рр., і при якій приймання продукції й оформлення відповідної документації здійснювалися безпосередньо в овочівницьких господарствах на приймальних пунктах. Функція господарства обмежувалась доставкою продукції з поля на приймальний пункт. Така система реалізації овочів сприяла зменшенню втрат продукції, підвищенню її якості та прибутковості.

Список наукових праць, опублікованих
за темою дисертації

1. Лебединська О.І. Організаційно-економічні зміни в розвитку овочівництва відкритого ґрунту Харківської області//Вісник ХДАУ. - 1999.-№3. - С.105-108.

2. Лебединська О.І. Економічна ефективність овочівництва та шляхи її підвищення в умовах ринку// Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у 2-х тт. Т.2/ За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва.-К.:ІАЕ, 2000. - С.498-501.

3. Лебединська О.І. Тенденції розвитку овочівництва відкритого ґрунту в Україні.// Мат-ли Всеукр. конф. молодих учених-аграрників. – Харків, 2000. - С.73-74.

4. Лебединська О.І. Організаційно-економічні основи розвитку овочівництва відкритого ґрунту в зарубіжних країнах// Вісник ХНАУ. – 2000.-№2. - С.72-76.

5. Лебединська О.І. Сучасні тенденції розвитку овочівництва відкритого грунту в СНД та постсоціалістичних країнах.// Вісник ХНАУ. – 2001. - №2. - С.258-266.

6. Лебединська О.І. Тенденції та проблеми розвитку овочівництва відкритого ґрунту в Харківській області// Вісник Харківського університету. - 2001. - №506. - С.319-322.

7. Лебединська О.І. Сучасний стан та тенденції розвитку овочівництва в Харківській області//Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у 2-х тт. - Т.1/ За ред.. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є Мазнєва. - К.: ІАЄ, 2001. - С.387-390.

8. Лебединська О.І. Сучасний стан овочівництва відкритого ґрунту в Україні// Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у 2-х тт. Т.1/ За ред.. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є Мазнєва. - К.: ІАЄ, 2001. - С.588-590.

9. Лебединська О. І. Інтенсифікація і економічна ефективність виробництва овочів в господарствах Харківської області.//Вісник ХНАУ. Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК.- Харків, 2001.-№7.- С.227-231.

10. Лебединський І.В., Лебединська О.І. Економічна ефективність впровадження нових сортів огірків. //Вісник ХНАУ. - 2001. - №9. - С.82-84.

11. Лебединська О.І. Аналіз маркетингової ситуації ринку овочів// Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у 4-х ч. - Ч.4./За ред.