Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Лавриненко Світлана Олександрівна

УДК 371.322+37.035.6+7.035...9

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кіровоград – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Завіна Віталій Іванович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

перший проректор.

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України,

доктор педагогічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Шевченко Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля,

завідувач кафедри педагогіки, директор Інституту духовного розвитку людини (м. Луганськ);

кандидат педагогічних наук, доцент

Тарапака Наталія Володимирівна,

Кіровоградський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського,

завідувач кафедри методики дошкільного

виховання та початкової освіти.

Провідна установа: Львівський науково-практичний центр

Інституту педагогіки і психології

професійної освіти АПН України,

відділ гуманітарної освіти.

Захист відбудеться 30 листопада 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка
(25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розісланий 28 жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.Я. Довга

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах оновлення соціально-економічного, науково-технічного, духовного життя держави зростають вимоги суспільства до рівня фахової підготовки вчителів початкових класів. Сьогодні потрібні спеціалісти, які поєднують у собі глибокі фундаментальні фахові і загальнокультурні знання, практичну підготовку до активного входження в соціальне життя, готовність і здатність до самовдосконалення як на професійному, так і на особистісному рівні. Основні вимоги до педагогічних кадрів та рівня їх підготовки знайшли відображення в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Національній доктрині розвитку освіти”, “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”, “Концепції художньо-естетичного виховання”, “Концепції національного виховання”, Державній програмі “Вчитель” та інших. Зокрема, у цільовій комплексній програмі “Вчитель” зазначається, що завдяки діяльності педагога реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні та примноженні культурної спадщини, формуванні людини майбутнього.

В умовах розбудови національної системи освіти набула актуальності проблема національного виховання учнів – майбутнього нашої держави.

Слабка обізнаність українського суспільства з вітчизняною інтелектуальною та мистецькою спадщиною значною мірою визначає низький рівень національної свідомості, формотворчим фактором якої і є національна культура з її особливими елементами – мистецтвом, мораллю, філософією.

Акцентуючи увагу на ролі мистецтва у вихованні, необхідно виокремити його здатність активно сприяти розвитку в особистості як усього багатства рис національно-патріотичної ідеології, так і стійких ідейних переконань. Через специфічні форми й засоби мистецтво безпосередньо передає найсуттєвіше в житті суспільства та його культурі, а кращі мистецькі твори дають можливість людині всебічно пізнавати історію і сучасність, побут і традиції народу. Саме мистецтво зближує, об’єднує людей, допомагає окремій особистості відчути зв’язок власної долі з долею своєї нації.

Учитель початкових класів – це одна з тих відповідальних професій, від якої залежить не тільки виховання і навчання дітей, а й розвиток їхніх естетичних, моральних, національних уподобань і переконань, тому на вищі навчальні заклади покладається особлива відповідальність у підготовці майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

Дослідження сучасного стану підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів комплексом мистецтв, а також рівня їх національної свідомості й самосвідомості, дало змогу виявити основну суперечність у навчально-виховній діяльності школи, яка виникла між необхідністю забезпечення високого рівня національного виховання засобами мистецтва і відсутністю науково-обґрунтованої системи підготовки вчителів до розв’язання цієї педагогічної проблеми. Усунення цього протиріччя передбачає організацію цілеспрямованої систематичної роботи щодо формування у студентів педагогічних університетів готовності до роботи з учнями в аспекті національного виховання засобами мистецтва.

Аналізові проблеми професійної підготовки вчителя у вищих навчальних закладах присвячена значна кількість дослідницьких робіт у галузі педагогіки, психології та педагогічної психології (О. Абдуліна, В. Бондар, В. Буряк, І. Зязюн, А. Ковальов, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, С. Мельничук, О. Савченко, В. Сластенін, М. Скаткін, О. Сухомлинська, А. Щербаков, І. Якиманська та інші).

Особливий інтерес для нашого дослідження представляють роботи тих авторів, які вивчають широкий спектр підходів до проблематики формування національної свідомості з позицій філософії (А. Бичко, І. Бичко, В. Жмир, С. Кримський, А. Меграшвілі), психології і педагогіки (І. Бех, О. Вишневський, П. Ігнатенко, В. Кузь, М. Пірен, З. Сергійчук, П. Щербань). Проблеми національного виховання і формування національної свідомості в учнівської та студентської молоді займають значне місце у дослідженнях М. Боришевського, П. Ігнатенка, В. Струманського, О. Сухомлинської, Б. Чижевського, Р. Осипець, О. Павленко та інших.

Національне виховання здійснюється багатьма засобами, зокрема й засобами мистецтва. Роль рідної мови, як складової національного виховання, детально обґрунтовують у своїх працях Л. Мацько і П. Кононенко, можливості суспільнознавчого потенціалу і в ньому історії України пояснюють А. Васецький, В. Кириченко, О. Кульчицький, Ю. Римаренко, вивченню надбань родинного виховання присвячені праці М. Стельмаховича, В. Скуратівського, Є. Сявавко, Д. Федоренка. Дослідження науковців переконують у тому, що національному вихованню сприяють сфери краєзнавства (Т. Дем’янюк, М. Струнка, І. Федьков), рідної природи (А. Бегека, А. Гродзінський, І. Гордієнко, М. Соловей, В. Сухомлинський), національної символіки (М. Дмитренко, О. Ковальчук, О. Кучерук, Т. Островська, Ф. Погребенник).

Організація національного виховання охоплює обов’язкове формування духовної сфери особистості. Як відомо, духовна сфера глибоко і всебічно відображена у творчості людини. У перлинах національного мистецтва розкривається сутність народу, його національний характер, свідомість, духовні цінності. Аналіз досліджень із цієї проблеми дозволяє зробити висновок, що в системі навчання і виховання мистецтво, як засіб формування національної свідомості, досі не знайшло повноцінного втілення. Це пояснюється тим, що серед учителів і вихователів певна частина тих, хто недостатньо обізнаний з надбаннями українського мистецтва, відповідно, не відчуває його потенційних можливостей, а також тим, що значна частина вчителів закінчувала педагогічні навчальні заклади в радянський період, коли проблема національного виховання з відомих причин не була предметом наукового дослідження.

Соціальна і педагогічна значущість питання підготовки вчителів початкових класів до національного виховання учнів із використанням засобів різних видів мистецтва, недостатній рівень його теоретичного та методичного опрацювання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри початкової освіти та соціальної педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і є складовою комплексної наукової теми “Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу вищої педагогічної і початкової школи”, що затверджена вченою радою університету (протокол №1 від 26.09.2000 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 20.02.2001р.).

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів на психолого-педагогічних факультетах вищих педагогічних навчальних закладів.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організації навчального процесу й розробці організаційно-педагогічних умов, спрямованих на підготовку майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що рівень готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва значно підвищиться і набуде професійної якості за умови:–

забезпечення цілеспрямованої підготовки студентів до здійснення завдань національного виховання як виду професійної діяльності із залученням різних складових навчально-виховного процесу ВНЗ;–

уведення до змісту навчальних дисциплін факультету спецкурсу з проблем національного виховання засобами мистецтва;– 

спрямування педагогічної підготовки студентів на розуміння сутності національного виховання, формування національної свідомості, самосвідомості, менталітету особистості, а також знань, умінь і навичок з організації виховного процесу;–

озброєння майбутніх учителів системою необхідних знань у сфері українського мистецтва;–

спрямування змісту підготовки майбутніх учителів на формування в них розуміння та вміння реалізувати потенційні можливості всіх видів мистецтва в системі роботи з національного виховання;–

врахування духовного досвіду нації;–

забезпечення психологічної готовності учителів до використання засобів мистецтва в навчально-виховному процесі початкової школи.

Відповідно до мети та гіпотези були визначені такі завдання дослідження.

1. Вивчити стан дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів на рівні теорії і практики вищих навчальних закладів та педагогічного досвіду вчителів шкіл.

2. Розкрити сутність та основні завдання національного виховання засобами мистецтва.

3. Виявити потенційні можливості мистецтва як засобу здійснення національного виховання.

4. Розробити критерії та рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

5. Визначити організаційно-педагогічні умови ефективності підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

6. Розробити та апробувати педагогічну програму з підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва (оптимізовану модель формування педагогічної готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, спецкурс “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” з використанням новітніх технологій навчання).

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; концептуальні положення філософських, психолого-педагогічних теорій про системний, цілісний і культурологічний підходи до вивчення проблем формування особистості; ідеї взаємозв’язку національного і загальнолюдського у формуванні всебічно розвиненої особистості.

Вихідні положення дослідження ґрунтуються на засадах Конституції України, Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Концепції національного виховання” та інших державних нормативних документах.

Теоретичну основу дослідження складають: положення сучасної філософської науки про закони пізнання (М. Алексєєв, Е. Ільєнков, Є. Шорохова); про формування особистості вчителя (О. Абдуліна, В. Бутенко, М. Євтух, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, О. Мороз, В. Радул, О. Савченко, В. Сластенін, О. Сухомлинська, О. Щербаков); психологічні теорії розвитку особистості (Л. Виготський, О. Леонтьєв); вчення про вищу нервову діяльність (П. Анохін, І. Павлов, І. Сєченов, С. Рубінштейн); про вплив мистецтва на формування особистості (Л. Виготський, С. Мельничук, Р. Осипець, О. Рудницька, Т. Шевченко, Г. Падалко, О. Щолокова та інші).

Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

- теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, історико-педагогічної, культурологічної, етико-естетичної та навчально-методичної літератури з проблем дослідження;

- емпіричні методи (педагогічне спостереження, моделювання, бесіди, анкетування, тестування) для визначення рівня сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва;

- педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), проведення якого дозволило визначити початковий стан явища, що досліджується, розробити та впровадити програму з підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва;

- методи статистичної обробки кількісних показників експериментальних даних, опираючись на які визначалась значущість і надійність отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилась на базі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка та Криворізького державного педагогічного університету, Соціально-педагогічного інституту “Педагогічна академія” (Кіровоградського приватного вищого навчального закладу), Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені В. Сухомлинського. У дослідженні взяли участь 374 студенти вищих педагогічних навчальних закладів та 249 працюючих учителів.

Етапи й організація дослідження:

на першому етапі (2000 –  р.р.) опрацьовано нормативно-правові документи, філософську, історико-педагогічну, психолого-педагогічну, фольклористичну, культурологічну, етико-естетичну літературу, з’ясовано ступінь опрацювання даної проблеми, проаналізовано практику роботи вчителів шкіл стосовно досліджуваного питання, визначено об’єкт, предмет дослідження, поставлено мету й завдання дослідження, сформульовано гіпотезу наукової розвідки;

на другому етапі (2001 –  р.р.) визначено експериментальні об’єкти, обґрунтовано методику дослідження, розкрито ознаки змінюваності процесу підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва;

на третьому етапі (2002 – 2004 р.р.) проводився констатувальний експеримент, який дозволив визначити початкові дані про рівень готовності майбутніх та працюючих учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва. Формувалися критерії ефективності запропонованих нами заходів підготовки майбутніх учителів до даного виду навчально-виховної роботи. Здійснювався формувальний експеримент, який дозволив перевірити обрану методику формування готовності майбутніх учителів до зазначеного виду діяльності;

на четвертому етапі (2004 –2005 р.р.) здійснено аналіз, систематизацію та узагальнення отриманих під час педагогічного експерименту результатів, оформлено висновки й рекомендації.

Наукова новизна і теоретична значимість дослідження полягають у тому, що:

- вперше розроблено та обґрунтовано зміст підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами різних видів мистецтва;

- визначено основні критерії оцінки рівня готовності педагогів до національного виховання засобами мистецтва, що містять відповідний рівень педагогічної і мистецької професійної підготовки;

- розроблено організаційно-педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування основних знань, умінь, навичок та особистісних якостей у майбутніх учителів початкових класів щодо національного виховання молодших школярів засобами мистецтва.

Практичне значення дослідження полягає в розробці, апробації та методичному забезпеченні системи підготовки майбутніх учителів до національного виховання молодших школярів засобами мистецтва, в підготовці та впровадженні в навчальний процес оптимізованої моделі формування педагогічної готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва, спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” із використанням новітніх технологій навчання.

Результати дослідження можуть бути використані у вищих навчальних закладах у процесі підготовки вчителів початкових класів, у системі післядипломної педагогічної освіти, під час написання студентами курсових і дипломних робіт, проведення занять з педагогіки у вищому педагогічному навчальному закладі, під час педагогічної практики студентів.

Вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних позицій дослідження, системним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу, використанням методів дослідження, що адекватні об’єктові, предметові, меті і завданням дослідження, експериментальним підтвердженням наукових висновків, проведенням дослідно-експериментальної роботи в умовах навчально-виховного процесу вищих педагогічних закладів.

Особистий внесок автора полягає: в обґрунтуванні концептуальних підходів, виявленні і характеристиці психолого-педагогічних чинників із досліджуваної проблеми; визначенні змісту, форм та методів використання засобів мистецтва в реалізації завдань національного виховання; розробці і вдосконаленні форм і методів формування готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва; в розробці й експериментальній перевірці та запровадженні в навчально-виховний процес програми підготовки майбутніх учителів до зазначеного виду навчально-виховної діяльності (оптимізованої моделі формування педагогічної готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва та спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів”).

Апробація та впровадження в практику результатів дослідження здійснювались у ході дослідницько-експериментальної роботи через публікацію матеріалів дисертації, що мають теоретичний і практичний характер. Основні положення, висновки і результати досліджень доповідалися: на міжнародній науковій конференції (“Підготовка майбутніх учителів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва: досвід та перспективи”. – м. Одеса, 2005); всеукраїнській науковій конференції (“Творче використання ідей Василя Сухомлинського в сучасних технологіях навчання та виховання молодших школярів”. – Кіровоград – Павлиш, 2002); міській науковій конференції (“Педагогіка ХХІ століття”. – м. Кіровоград, 2004); на засіданнях методичних та теоретичних семінарів кафедр педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки і філософії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; на щорічних звітних наукових конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2001, 2002, 2003, 2004 рр.).

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 703 від 14.10.2005); використано в навчальному процесі Криворізького державного педагогічного університету (довідка № від 24.10.2005), Соціально-педагогічного інституту “Педагогічна академія” (довідка № 202/01 від 27.10.2005), на курсах підвищення кваліфікації вчителів у Кіровоградському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені В. Сухомлинського (довідка № 423 від 26.10.2005).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 4 одноосібних працях у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (311 найменувань, із них 2 – іноземними мовами), 7 додатків. Робота містить 14 таблиць, 16 рисунків. Загальний обсяг дисертації – 241 сторінка, основна її частина займає 211 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу й завдання дослідження, розкрито теоретико-методичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичну значущість, наведено відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва” – проаналізовано філософську, історико-педагогічну, психолого-педагогічну, культурологічну, етико-естетичну літературу, в якій розглядається проблема професійної підготовки вчителя. На основі критичного аналізу та узагальнень встановлено сутність основних понять, які є важливими складовими частинами у системі підготовки майбутнього учителя початкових класів до національного виховання учнів: готовність, виховання, знання, уміння, навички, мотивація, національне виховання, національна ідея, національний виховний ідеал, свідомість, національна самосвідомість, національне світобачення.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що професійна підготовка вчителя початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва є складною організаційно-педагогічною системою, яка забезпечує формування в особистості професійної спрямованості, системи знань, навичок та умінь, професійної готовності майбутнього вчителя.

Проблема готовності дістала широке висвітлення в роботах А. Ганюшкіна, М. Левітова, В. Моляко, О. Пріскури (як психологічний феномен); А. Надирашвілі, В. Петровського (як установка); Б. Ананьєва, С. Рубінштейна (як здібність); М. Дяченко, О. Ковальова (як стан і властивість особистості); Р. Гурової, О. Павленко, Л. Кондрашової, (як складне особистісне утворення), О. Савченко (як сукупність фізіологічних і психологічних особливостей особистості). Вони не суперечать одне одному, а взаємодоповнюють сутність даного поняття.

Теорію й практику формування готовності студентів педагогічних навчальних закладів до професійної діяльності розглядають А. Линенко, В. Смиренський, П. Харченко тощо.

Узагальнивши концептуальні підходи до даної проблеми, готовність майбутніх учителів до національного виховання засобами мистецтва розглядається нами як фахова компетентність, яку характеризують сукупність взаємозв’язаних, сутнісних орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду виявлення і реалізації потенційних виховних можливостей засобів мистецтва в національному вихованні учнів початкових класів. Означена готовність передбачає наявність таких компонентів: цільовий, мотиваційно-стимулятивний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оцінювально-результативний. Визначено зміст, завдання та шляхи реалізації кожного з них.

На основі аналізу концептуальних підходів до інтерпретації сутності основних понять щодо теми нашого дисертаційного дослідження, нами уточнено і деталізовано поняття “національне виховання”, дотримуючись визначення “сутності і особливостей національного виховання”, сформульованого в “Концепції національного виховання”, а також його визначення різними науковцями в монографіях, навчальних посібниках, дисертаційних дослідженнях. Вважаємо, що сформульоване нами визначення охоплює різні науково-педагогічні погляди: “Національне виховання – це виховання підростаючого покоління на соціальному і культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях, поглядах, обрядах, мистецтві, багатовіковій виховній народній мудрості і є конкретно-історичним видом загальнолюдського гуманістичного та демократичного виховання і забезпечує соціалізацію і етнітизацію дітей, а також відтворює у них рідний народ, його соціальний досвід”. Реалізація такого виховання передбачає застосування різних засобів: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, мистецтво, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, народний календар, національну символіку, народні прикмети, вірування, релігійні і народні традиції, родинно-побутову культуру, звичаї, обряди тощо.

З огляду на детальне вивчення проблеми дослідження, можна стверджувати, що в системі професійної підготовки майбутніх учителів формування їх національної свідомості й самосвідомості є важливими складовими частинами готовності до національного виховання учнів початкових класів засобами мистецтва. Формування національної свідомості й самосвідомості майбутніх учителів – складна і невід’ємна частина фундаментальної підготовки національних педагогічних кадрів, яка повинна ґрунтуватись на основних принципах навчання та виховання.

Загальні аспекти цієї проблеми в Україні досліджують А. Алексюк, А. Бойко, В. Майборода, І. Мартинюк, О. Нікуленко, М. Шкіль тощо. Шляхи формування у студентів педагогічних ВНЗ національної самосвідомості виявляються і обґрунтовуються у працях С. Бевзенка, І. Голубенка, С. Гончаренка, Т. Донченко, С. Єрмоленка, Л. Мацько, Р. Осипець, Є. Пасічника, О. Сухомлинської, Д. Тхоржевської, П. Хропка та інших. Проте, аналіз наукової, насамперед педагогічної літератури, переконливо свідчить про те, що зроблено лише перші кроки в дослідженні даної проблеми, яка є надзвичайно актуальною в умовах відродження вільної, демократичної України. Тому, на основі узагальнення різних визначень, ми здійснили спробу дати свою дефініцію “національна свідомість”, яку визначили як “складне соціально-психолого-педагогічне утворення людської особистості, що ідентифікує її належність до народу, нації, етносу та є носієм їх національних цінностей і спонукає особистість до самовираження і самореалізації своєї національної неповторності й сутності”.

Зроблене нами визначення дозволило конкретизувати мету, завдання та зміст підготовки майбутніх учителів до національного виховання.

У ході дослідження нами встановлено, що національна самосвідомість особистості не може виникати і формуватися сама по собі, без системних педагогічних впливів. Доведено, також, що важливою умовою успіху національного виховання є високий рівень національної свідомості й самосвідомості вчителів, вихователів, батьків, а тому підготовка майбутніх учителів до національного виховання є надзвичайно актуальною.

У дисертації аналізуються погляди і внесок визначних педагогів і громадських діячів щодо актуальності національного виховання підростаючого покоління, починаючи з часу існування Київської Русі до сучасного періоду, зокрема, Г. Гринька, Б. Грінченка, М. Грушевського, Л. Костенко, П. Куліша, Т. Лубенця, С. Русової, Я. Ряппо, І. Огієнка, І. Сковороди, М. Скрипника, В. Стуса, В. Сухомлинського, К. Ушинського, І. Франка, Я. Чепіги, Т. Шевченка, О. Шумського тощо.

Виходячи із завдань дослідження, нами обґрунтовано роль і місце засобів мистецтва в підготовці майбутніх учителів до національного виховання. На основі вивчення філософської, педагогічної, психологічної і культурологічної літератури нами здійснено аналіз потенційних можливостей засобів мистецтва (музичного, образотворчого, хореографічного, театрального) в національному вихованні учнів.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва” – розкривається методика та зміст експериментальної роботи з формування готовності майбутніх учителів до зазначеного виду діяльності, визначається критеріальний механізм, за допомогою якого фіксувалась ефективність навчально-виховного процесу та висвітлювання результатів апробації запропонованої методики, а також, викладено основний зміст констатувального та формувального експериментів, проаналізовано результати експериментальної роботи.

В основу експериментально-дослідної роботи було покладено оптимізовану модель формування готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва, яка розроблена на основі концепції змісту освіти і має структуру, що охоплює такі компоненти: цільовий, мотиваційно-стимулятивний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оцінювально-результативний.

У дослідженні визначені критерії готовності студентів до національного виховання учнів засобами мистецтва за такими компонентами:

мотиваційно-вольовий компонент – показником якого є особливе розуміння та значущість прагнення до національного виховання учнів засобами мистецтва на основі системного підходу;

когнітивно-аналітичний – показником цього критерію є системність, достатність знань з національного виховання, розуміння сутності його складових та ролі і місця мистецтва;

креативний компонент – дає можливість визначити самостійність та оригінальність інтерпретації знань, виявлення власної творчої ініціативи на основі компетенції в галузі мистецтва.

Означені критерії дали змогу визначити рівні готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

Низький рівень відображає слабку орієнтацію студентів у сутності національного виховання учнів, відсутність у висловленнях власних суджень, педагогічні вміння сформовані на репродуктивному рівні, нестійкі, відсутня гнучкість у їх застосуванні.

Середній рівень характеризується зацікавленістю студентів у національному вихованні учнів, знанням та певним рівнем розуміння засобів мистецтва, традицій, рідної мови і природи, володінням деякими прийомами виховання, але недостатнім арсеналом сучасних методів і засобів виховання. Проявляється недостатня наукова компетентність у справі національного виховання взагалі і, зокрема, засобами мистецтва. Відсутність творчої ініціативи у застосуванні різних засобів мистецтва.

Високий рівень характеризується стійкою усвідомленістю щодо значущості національного виховання школярів, усвідомленням цілей і завдань такого виховання, передбачає сформованість педагогічних умінь та теоретичних знань щодо національного виховання засобами мистецтва, відзначається оригінальністю інтерпретації знань, творчим підходом.

Мета експериментально-дослідної роботи полягала в розкритті її методики, виявленні ефективності оптимізованої моделі формування педагогічної готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, впровадженні у навчальний процес розробленого спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” із застосуванням новітніх технологій навчання і виховання.

Розроблений спецкурс забезпечив теоретичну й практичну готовність студентів до національного виховання молодших школярів засобами мистецтва і сприяв формуванню у студентів системи відповідних знань, умінь і навичок. Структура спецкурсу складає два блоки (теоретичний і практичний), які реалізуються через лекційні, семінарські та практичні заняття. Запроваджений спецкурс включає питання теоретичних основ національного виховання, історії та теорії всіх видів мистецтва, аналіз їх потенційних виховних можливостей, основи естетики, вікової психології, методики навчально-виховної роботи з учнями початкових класів.

Процес формування готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва відбувався в поєднанні педагогічного і мистецького чинників (педагогічно-мистецького балансу (ПМБ) та педагогічно-мистецької якості особистості (ПМЯ)).

На основі даних, одержаних під час підготовчої роботи, нами були сформовані групи-учасники експерименту, до складу яких увійшли студенти денної форми навчання Кіровоградського та Криворізького державних педагогічних університетів, студенти Соціально-педагогічного інституту “Педагогічна академія”, а також, вчителі-практики Кіровоградської області. Загальна кількість учасників експерименту становила 623 особи. Нами була використана методика статистичних розрахунків мінімальної кількості вибірки О. Грабаря та А. Краснянської. Абсолютна похибка у наших розрахунках статистичних результатів педагогічного експерименту становить 4,9 відсотки.

Для перевірки обраної методики формування готовності майбутніх учителів до національного виховання засобами мистецтва були сформовані експериментальні (ЕГ) та контрольні (КГ) групи студентів, загальною кількістю 374 особи. Учасники обох груп на етапі констатувального зрізу не мали істотних відмінностей за рівнями готовності до національного виховання молодших школярів засобами мистецтва, більшість студентів експериментальної і контрольної груп мали середній і низький рівні готовності до зазначеного виду діяльності (ЕГ – 42,3 відсотки та 39,5 відсотки; КГ – 40,6 відсотків та 39,0 відсотків). Високий рівень був виявлений лише у 18,2 відсотків респондентів експериментальної групи і 20,4 відсотків респондентів контрольної групи.

На формувальному етапі експерименту, відповідно до завдань та гіпотези дослідження, передбачалась часткова перебудова навчально-виховного процесу з внесенням змін до змісту, методів і форм їх організації за допомогою розробленої й впровадженої оптимізованої моделі формування педагогічної готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, а також, вищезазначеного спецкурсу. При плануванні і реалізації експериментальною групою програми формувального експерименту враховувались теоретичні засади формування педагогічної готовності фахівців за допомогою мистецтва, які було розкрито у розділі 1.

Впровадження оптимізованої моделі сприяло системній цілеспрямованій роботі відповідно до збалансованих педагогічних і мистецьких чинників у навчально-виховному процесі. Саме уміння застосовувати засоби мистецтва у національному вихованні було покладено в основу під час розробки нашої моделі.

Запропонований спецкурс забезпечив теоретичну й практичну підготовку студентів до національного виховання молодших школярів засобами мистецтва, сприяв формуванню у студентів системи відповідних знань, умінь і навичок. Реалізація цих складових забезпечувалася за допомогою традиційних та новітніх технологій. Формувальний експеримент зафіксував позитивні зміни в готовності студентів експериментальної групи до національного виховання учнів засобами мистецтва. Користуючись розробленими нами критеріями оцінки рівня готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва, ми встановили підвищення рівня готовності студентів експериментальної групи до зазначеного виду діяльності, тоді як у контрольній групі він залишився без суттєвих змін (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва (у %)

Критерії оцінки рівня готовності до національного виховання засобами мистецтва | Рівень готовності до національного виховання засобами мистецтва

високий | середній | низький

ЕГ | КГ | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

Мотиваційно-вольовий | 31,3 | 18,2 | 58,9 | 45,7 | 9,8 | 36,1

Когнітивно-аналітичний | 34,7 | 21,5 | 56,2 | 39,9 | 9,1 | 38,6

Креативний | 35,5 | 17,1 | 49,8 | 37,2 | 14,7 | 45,7

Аналіз результатів експериментальної роботи дозволив підтвердити нашу гіпотезу, що введені у навчальний процес зміни зумовили зростання рівня готовності майбутніх фахівців до національного виховання учнів засобами мистецтва, динаміка наочно відображена на рис. 1.

Рис.1. Динаміка зміни рівнів готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва (у % при обрахованій похибці 4,9 відсотки)

Результати експериментальної роботи дозволяють зробити висновок про ефективність і результативність розроблених і запроваджених у навчально-виховний процес оптимізованої моделі, спецкурсу з використанням новітніх технологій та правомірності нашої гіпотези.

ВИСНОВКИ

Вивчення, аналіз проблеми та проведене експериментальне дослідження зазначеної в дисертації проблеми дають можливість сформулювати організаційно-педагогічні умови та рекомендації щодо вдосконалення системи підготовки студентів за даним напрямком.

1. З урахуванням того, що: а) історія становлення і розвитку української держави досить складна і багатостраждальна; б) протягом багатьох століть не існувало єдиної і цілісної держави Україна; в) значна частина освітян формувалася в радянський період, коли питання національного виховання не були предметом наукового дослідження; г) історичний досвід переконливо свідчить, що не може бути шанованою ніким і ніколи жодна з тих у світі націй, котрі не поважають самих себе, – то проблема національного виховання підростаючого покоління є надзвичайно актуальною педагогічною і соціальною проблемою.

2. Науковий аналіз проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва дав змогу виявити та проаналізувати концептуальні підходи різних авторів до визначення основних складових системи підготовки майбутнього вчителя до зазначеного виду діяльності: готовність, виховання, уміння, навички, мотивація, національне виховання, національна ідея, національний виховний ідеал, національна свідомість, національна самосвідомість, національне світобачення. Вивчення та аналіз праць українських просвітителів, педагогів, діячів культури і мистецтва дало змогу з’ясувати, що проблемі національного виховання вони надавали особливого значення на всіх етапах розвитку української державності і здійснили певний внесок у її розв’язання.

3. Аналіз проблеми дослідження дозволив уточнити і дещо розширити визначення поняття національного виховання, охопивши різні погляди науковців. Ми визначаємо національне виховання як виховання підростаючого покоління на соціальному і культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях, поглядах, обрядах, мистецтві, багатовіковій виховній народній мудрості, воно є конкретно-історичним видом загальнолюдського гуманістичного та демократичного виховання, що забезпечує соціалізацію й етнізацію дітей, відтворюючи в них рідний народ, його соціальний досвід. Реалізація такого виховання передбачає застосування різних засобів: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, мистецтво, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національну символіку, релігійні й народні традиції, родинно-побутову культуру, звичаї, обряди тощо.

4. Досліджено та обґрунтовано, що одним із важливих засобів національного виховання було і залишається мистецтво, всі його види, оскільки саме в мистецтві зафіксувалися історична пам’ять, знання, культура, ідеали і цінності українців. Різні засоби мистецтва розширюють естетичний досвід, впливають на інтелектуальну, моральну, емоційно-почуттєву сфери, допомагають пізнати оточуючий світ, сприяють повноцінному розвиткові особистості. На основі філософської, педагогічної, психологічної і культурологічної літератури нами проаналізовано основні функції мистецтва та їх потенційні можливості у національному вихованні школярів.

5. Узагальнивши теоретичні підходи щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва відповідно до обраної мети, завдань та методів дослідження, нами була розроблена програма педагогічного експерименту, яка передбачала розкриття методів та змісту експериментальної роботи з формування готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, визначення критеріального механізму, за допомогою якого визначалась ефективність і результативність запропонованої методики. Мета експериментально-дослідної роботи полягала у перевірці ефективності оптимізованої моделі формування педагогічної готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, впровадженні розробленого спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” із застосуванням новітніх технологій навчання, поєднання навчальної й позанавчальної діяльності.

6. Обґрунтовано, що готовність учителя до національного виховання засобами мистецтва визначається рівнем сформованості його національної свідомості і самосвідомості, як найважливіших складових структури особистості, розумінням важливості і необхідності національного виховання молодших школярів, інтересом до різних видів українського мистецтва та усвідомленням його потенційних можливостей у національному вихованні молодших школярів, умінням практично впроваджувати зміст і завдання національного виховання засобами мистецтва, поєднуючи власне педагогічні і мистецькі знання, уміння і навички (ПМБ і ПМЯ).

7. Констатувальний експеримент показав недостатній рівень обізнаності як майбутніх, так і працюючих педагогів з розумінням сутності та важливості національного виховання засобами мистецтва підростаючого покоління, слабку готовність щодо впровадження національного виховання у навчальний процес початкової школи, недостатні знання з різних видів українського мистецтва та його потенційних можливостей у національному вихованні. Застосовуючи розроблені нами критерії оцінки рівня готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва, ми встановили наявність усіх компонентів готовності майбутнього вчителя до зазначеного виду навчально-виховної роботи. Дані, отримані під час констатувального експерименту, дозволяють зробити висновок, що 39,5 відсотки студентів експериментальної групи мають низький рівень готовності до національного виховання учнів засобами мистецтва, 42,3 відсотки – середній, 18,2 відсотки – високий.

8. На формувальному етапі дослідження доведена ефективність розробленої оптимізованої моделі підготовки майбутніх учителів до національного виховання молодших школярів засобами мистецтва, основними компонентами якої є: цільовий, мотиваційно-стимулятивний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оцінювально-результативний. Вона втілюється введенням у навчальний процес вищих навчальних закладів спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання школярів” з використанням новітніх технологій та навчальної й позанавчальної діяльності у їх взаємозв’язку. Дослідна перевірка запропонованої системи виявила зростання кількості студентів з високим і середнім рівнями готовності до національного виховання учнів засобами мистецтва. З 18,2 відсотків до 33,8 відсотків зросла кількість учасників експериментальної групи з високим рівнем готовності до даного виду навчально-виховної діяльності, з середнім рівнем – з 42,3 відсотків до 55,0 відсотків, а з низьким рівнем готовності зменшилась із 39,5 відсотків до 11,2 відсотків.

9. У процесі дослідження доведено, що організаційно-педагогічними умовами формування готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва є: реалізація оптимізованої моделі підготовки, впровадження в навчальний процес програми спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” із використанням сучасних інноваційних технологій; залучення студентів до різноманітної художньо-творчої діяльності; використання міжпредметних зв’язків та інтегрованих занять при вивченні навчальних дисциплін.

10. Результати дисертаційного дослідження підтвердили висунуті в гіпотезі основні припущення та дозволили зробити висновок про ефективність завдань національного виховання учнів засобами мистецтва на основі розроблених і впроваджених організаційно-педагогічних умов.

11. Проведене дослідження дає підстави рекомендувати у педагогічну практику такі організаційно-педагогічні заходи з метою вдосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання засобами мистецтва:

1) впровадження в навчальний процес факультативних або ж обов’язкових спецкурсів з підготовки студентів до національного виховання учнів засобами мистецтва, історії та теорії українського мистецтва;

2) розробка тематики диспутів, конференцій, круглих столів, рефератів, курсових, дипломних та магістерських робіт із зазначеної проблеми;

3) широке використання міжпредметних зв’язків при вивченні педагогіки, фахових методик, філософії, соціології, етики, естетики, політології, практикувати проведення інтегрованих занять з об’єднанням навчального матеріалу із зазначених дисциплін навколо однієї теми;

4) розробка й видання спеціальних методичних посібників та дидактичних матеріалів із цієї проблеми;

5) залучення студентів до участі в художніх колективах, конкурсах художньої самодіяльності, до відвідування концертів, вистав, художніх виставок, до участі в екскурсіях до культурно-історичних центрів України та інших держав тощо;

6) проведення університетських, міжрегіональних та Всеукраїнських науково-практичних конференцій з проблем підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва.

12. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми, тому вважаємо, що детальному науковому дослідженню підлягають питання формування ціннісних орієнтацій, мотивації, інтересів і потреб особистості майбутнього вчителя щодо національного виховання засобами мистецтва, посилення змістовного наповнення кожної навчальної дисципліни здобутками українського мистецтва. З вивченням цих питань ми пов’язуємо перспективи подальшої дослідницької роботи з даної проблематики.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Лавриненко С.О. Роль театру у підготовці майбутнього вчителя // Наукові записки. – Випуск 40. Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – С. 89-94.

2. Лавриненко С.О. Підготовка майбутнього вчителя до національного виховання молодших школярів засобами хореографії // Наукові записки. – Випуск 45. Частина 2. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. – С. 3-6.

3. Лавриненко С.О. Роль і місце комплексу мистецтв у підготовці майбутнього вчителя до національного виховання молодших школярів // Наукові записки. – Випуск 49. Частина 2. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2003. – С. 53-57.

4. Лавриненко С.О. Підготовка майбутніх вчителів до національного виховання молодших школярів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ-Запоріжжя. – 2004. – Вип. 32. – С.289-295.

АНОТАЦІЇ

Лавриненко С.О. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 2005.

Дисертацію присвячено проблемі підготовки вчителів