НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

"ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ЛОБУНЕЦЬ Вікторія Іллівна

УДК 338.436.33:330.322

РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНОГО КООПЕРУВАННЯ

У СПІЛЬНІЙ ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник–доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу науково-організаційного

забезпечення

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук

ШКІЛЬОВ Олександр Васильович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри аграрної соціології

та розвитку села |

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

КІСІЛЬ Микола Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу інвестицій

Провідна установа– | Миколаївський державний аграрний університет, Міністерства аграрної політики України |

Захист дисертації відбудеться 25 жовтня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім. № 211).

Автореферат розісланий 23 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан інвестиційного забезпечення агропромислового виробництва України тісно пов’язаний зі створенням ефективного механізму залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних та іноземних партнерів у спільну підприємницьку діяльність. Актуальність розвитку інвестиційного процесу посилюється в умовах обмежень в необхідних внутрішніх коштах для вкладання їх у капітал, малопривабливого інвестиційного клімату, незначних обсягів та низької заінтересованості іноземних інвесторів у вкладанні в галузі агропромислового виробництва країни.

Практика залучення різних форм зарубіжних вкладень, зокрема, відкриття кредитних ліній, надання технічної допомоги тощо, довела їх високу вартість і недоцільність застосування. Проблема неефективного використання іноземних капіталів зумовила необхідність дослідження форм інвестиційного співробітництва для виявлення доцільності їх використання в галузях агропромислового виробництва.

Ситуація зумовлює необхідність дослідження шляхів розвитку інвестиційного процесу в напрямі оптимізації вкладень іноземних ресурсів, нарощення матеріально-технічного потенціалу і підвищення ефективності галузей, а також удосконалення економічних відносин вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів, поєднання їх потенційних можливостей і забезпечення економічних інтересів в інвестиційному відтворенні галузей агропромислового виробництва.

Існуючі наукові розробки, опубліковані в економічних виданнях, виділяють інвестиційне співробітництво на кооперативних засадах як ефективну форму зовнішньоекономічних зв’язків, спрямовану на активізацію національного інвестиційного потенціалу. Окремі аспекти кооперування вітчизняних та іноземних ресурсів певною мірою висвітлено у працях вітчизняних і зарубіжних учених: М.Бриля, О.Бутенка, О.Вилкової, Н.Жуковської, О.Крисального, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, М.Маліка, Ю.Нестерчук, В.Новицького, Ю.Олейнікова, О.Пестрецової, О.Смірнової, Н.Сумарокова, Н.Томіліна, Л.Торгової, С.Феногіна, Н.Хвалинської, О.Хитрої, Л.Чернишової, А.Туфетулова, М.Шкобаля, О.Шкільова, Н.Якулової та інших. Дослідженням форм зовнішньоекономічних зв’язків у сфері агропромислового виробництва, в тому числі спільних підприємств, займалися В.Губенко, А.Кандиба, Ю.Нестерчук, Г.Іваницька, Л.Стровський та ряд інших. Вивчення особливостей створення та функціонування форм міжнародного інвестиційного співробітництва було предметом наукової діяльності таких дослідників як М.Кісіль, К.Ботош, Г.Бреднель, Х.Дубровський, Ю.Зворигін, В.Караваєв, П.Ширяєв та ряду інших.

Водночас, теоретико-методологічна сутність та організаційно-економічний механізм розвитку кооперування інвестицій у спільній діяльності залишаються недостатньо висвітленими. Тому виникає потреба в обґрунтуванні та дослідженні процесу інвестиційного кооперування, а також розробці та реалізації заходів активізації кооперативної взаємодії, удосконаленні механізмів регулювання як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Недостатня наукова вивченість процесу інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві зумовлює актуальність дисертаційного дослідження, а дослідницька та практична значимість вирішення проблеми його розвитку визначили тему, мету, завдання, структуру та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематикою наукової роботи, що проводиться в ННЦ „Інститут аграрної економіки” за темою ”Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва” на 2001-2005 роки (номер державної реєстрації 0102U000257). Окремі аспекти дисертаційного дослідження були використанні для виконання планової теми „Розробка механізму стимулювання і підтримки експорту продукції АПК в умовах інтеграції до Європейського Союзу”, що розробляється Білоцерківським державним аграрним університетом (номер державної реєстрації 104U004943) на замовлення Мінагрополітики України (2004-2006 роки).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування механізму розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві та розробка рекомендацій щодо удосконалення цього процесу для використання його потенціалу в інвестиційному відродженні галузі.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішувались такі завдання:

– дослідити соціально-економічну сутність поняття інвестиційного кооперування та довести правомірність застосування означеного терміна як організаційної форми спільної діяльності;

– обґрунтувати основні етапи формування і розвитку державної інвестиційної політики в Україні та довести необхідність залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки;

– здійснити аналіз сучасного стану розвитку спільної підприємницької діяльності з виявленням напрямів інвестиційного кооперування;

– визначити мотиви й обґрунтувати основні принципи формування спільних кооперованих формувань, побудувати алгоритм погодження інтересів учасників спільної інвестиційної діяльності;

– визначити основні складові економічного механізму інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності та розробити пропозиції щодо регулювання його розвитку;

– обґрунтувати напрями удосконалення внутрішньогосподарських відносин учасників інвестиційного кооперування.

Об’єктом дослідження є процеси кооперування інвестицій у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві України та особливості розвитку ряду спільних підприємств в окремих галузях агропромислової сфери.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти економічних відносин суб’єктів інвестиційного кооперування в агропромисловому виробництві та напрями їх удосконалення.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено діалектичний метод пізнання та системний підхід, спрямовані на комплексне вивчення теоретичних і методологічних засад інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності, здійснення аналізу сучасного стану цього процесу та оцінки перспектив його розвитку. При цьому використовувались прийоми абстрактно-логічного методу, зокрема: аналізу, синтезу, індукції і дедукції, аналогії і порівняння. В аналітичних дослідженнях застосовувалися методи порівняння, графічного і табличного зображення. Для вивчення залежності між показниками господарської діяльності застосовували метод групувань.

Інформаційною базою дослідження були дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, річні звіти спільних підприємств Київської і Хмельницької областей, спеціальна література з досліджуваних питань тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нові вирішення наукової проблеми розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві з метою поліпшення інвестиційного забезпечення галузі за участю іноземних інвесторів та удосконалення економічних відносин партнерів у процесі кооперування ресурсів. Найбільш важливими науковими результатами, які відображають особистий внесок автора є наступні:

· вперше:

- науково обґрунтовано поняття “інвестиційне кооперування у спільній підприємницькій діяльності”, сутність якого полягає в довгостроковому співробітництві вітчизняних та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності з метою цілеспрямованого об’єднання і використання інвестиційних ресурсів у спільному виробничому процесі для реалізації власних економічних інтересів;

- обґрунтовано концептуальні положення розвитку інвестиційного кооперування в спільній підприємницькій діяльності, що включають систему заходів селективного державного стимулювання та запропоновано методику прогнозування обсягів залучення іноземних інвестицій в економіку сільського господарства, залежно від рівня реалізації складових концепції;

· удосконалено:

- розширено й уточнено тлумачення сутності поняття “спільні підприємства” як організаційної форми інвестиційного кооперування, яка передбачає довгострокове цілеспрямоване інвестиційне співробітництво партнерів різних країн в напрямі кооперування їх науково–технічних, матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів для здійснення спільної господарської діяльності та реалізації спільних інтересів;

- систематизовано фактори розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності та встановлено позитивні наслідки їх впровадження в агропромисловому виробництві;

- визначено напрями підвищення ефективності кооперованого виробництва з обґрунтуванням шляхів досягнення „ефекту синергії” – суттєвого зростання результатів спільної діяльності за рахунок взаємовпливу і взаємодоповнення потенційних можливостей партнерів у спільному виробничому процесі;

- обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення фінансово-економічних відносин учасників інвестиційного кооперування, що забезпечують оптимальне поєднання інвестиційних внесків у спільну діяльність, їх економічну оцінку, пропорційний розподіл результатів кооперованого виробництва, зростання надійності договірних зобов’язань, підвищення економічного інтересу партнерів у кооперуванні інвестиційних ресурсів;

· дістало подальший розвиток:

- визначено напрями формування державної інвестиційної політики, з обґрунтуванням етапів розвитку системи законодавчого регулювання залучення іноземних інвестицій та виявлено взаємозалежність між сприятливим інвестиційним режимом і обсягами інвестиційних вкладень, що вимагає селективного державного стимулювання процесів інвестиційного кооперування;

- обґрунтовано принципи формування спільних підприємств на основі кооперування інвестицій партнерів, впровадження яких забезпечує оптимальну організаційну процедуру і сприяє узгодженню економічних інтересів учасників.

Практичне значення отриманих результатів полягає в одержанні основних положень і висновків стосовно проблеми кооперування інвестицій, що сприяють удосконаленню механізму інвестиційного співробітництва як на рівні державного регулювання, так і внутрішньогосподарських економічних відносин партнерів по кооперації.

Рекомендації щодо удосконалення економічних відносин у процесі кооперування інвестиційних ресурсів вітчизняних та іноземних партнерів знайшли практичне застосування в роботі ряду спільних підприємств, зокрема СП „АДВІС-ДОППШТАДТ, Хмельницький комбайновий завод”, м. Хмельницький (довідка № 136/01 від 10.10.2005 р.), СП ТОВ „Агрос”, м. Біла Церква Київської області (довідка № 188 від 21.09.2005 р.), СП „Інтерагро Сквира” Сквирського району Київської області (довідка № 124 від 10.06.2005 р.). Пропозиції автора щодо інвестиційного відродження агропромислового виробництва за участю іноземних інвесторів прийняті до використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (довідка № 182 від 09.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертаційній роботі результати досліджень щодо наукового обґрунтування поняття “інвестиційне кооперування в спільній підприємницькій діяльності”, поняття “спільні підприємства” як організаційної форми інвестиційного кооперування, напрямів розвитку інвестиційного кооперування в агропромисловому виробництві, пропозиції щодо удосконалення механізму його функціонування є особистими розробками автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації і результати проведених досліджень апробовано на науково-практичних конференціях: “Тиждень науково-дослідної роботи молодих вчених та студентської молоді” (м. Біла Церква, 2002); “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи”(м. Харків, 2003 р.); “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (м. Вінниця, 2003 р.); “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, 2003 р.); “Наукові пошуки молоді на початку XXI століття” (м. Біла Церква, 2003 р.); “Реформування вищої аграрної освіти: на шляху до Європейської інтеграції” (м. Біла Церква, 2003 р.); “Динаміка наукових досліджень в контексті створення єдиного економічного простору країн СНД-2003” (м. Біла Церква, 2003 р.); “Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці України” (м. Луганськ, 2004 р.), довідка № 46 від 20.05.04 р.; “Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності” (м. Київ, 2004 р.).

Публікації. Результати та основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 7 особистих наукових працях, загальним обсягом 1,7 д.а., в тому числі 6 наукових працях, загальним обсягом 1,5 д.а., опублікованих у фахових наукових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Текст містить 21 таблицю і 11 рисунків. Її загальний обсяг (з додатками) становить 243 с. Список використаних літературних джерел налічує 161 позицію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади розвитку інвестиційного процесу на основі кооперації” - на підставі вивчених наукових публікацій викладено методологічні основи розвитку процесу інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві. Виявлено, що сучасний стан інвестиційного забезпечення більшості галузей економіки України, в тому числі агропромислового виробництва, характеризується гострою нестачею фінансових ресурсів, відсутністю розширеного відтворення виробництва, низьким рівнем матеріально-технічного відновлення, соціальними проблемами. Втрата матеріально-технічного потенціалу галузі та відсутність його системної заміни вимагає ефективного доповнення наявних у вітчизняних виробників ресурсів шляхом їх оптимального поєднання з іноземним капіталом, як одним з можливих і реальних шляхів додаткового залучення інвестицій.

З друкованих видань з’ясовано, що зарубіжний капітал може стати джерелом системних вкладень у сферу виробництва, залучення новітніх технологій, підвищення соціально-економічних показників розвитку галузей економіки. Проте, як доводить вітчизняний досвід, не кожне надходження капіталу є вигідним для національної економіки.

Проведене автором дослідження дає підстави для висновку, що однією з найбільш привабливих форм впровадження іноземного капіталу у виробничі галузі національної економіки є налагодження спільної виробничої діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів на паритетних засадах. Особливість реалізації іноземних інвестицій у формі спільної підприємницької діяльності в галузі агропромислового виробництва полягає в тому, що вона посилює інтернаціоналізацію процесу розширеного відтворення і створює умови для міжнародної кооперації інвестиційних ресурсів. Організація міжнародного інвестиційного співробітництва на кооперативних засадах забезпечує зростання фінансової, виробничої, збутової взаємодії партнерів по спільній діяльності, сприяє довгостроковому і цілеспрямованому об’єднанню їх найсильніших взаємодоповнюючих елементів, підвищенню заінтересованості в кінцевих результатах виробничого процесу.

Водночас ідея організації спільної діяльності на основі кооперування інвестиційних ресурсів не знайшла широкого розповсюдження серед вітчизняних підприємців, які співпрацюють з іноземними інвесторами. Це пов’язано з проблемою відсутності теоретико-методологічної та практичної основи розвитку інвестиційного кооперування, часткове вирішення якої становить мету дослідження.

Для встановлення сутності інвестиційного кооперування автором було узагальнено основні позитивні ознаки міжнародної виробничої кооперації та інвестиційного співробітництва. Це дало змогу обґрунтувати визначення інвестиційного кооперування, розглядати його як довгострокове співробітництво вітчизняних та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності з метою цілеспрямованого об’єднання і використання інвестиційних ресурсів у спільному виробничому процесі для реалізації власних економічних інтересів.

Ознаки інвестиційного кооперування найбільш вдало проявляються через створення спільних підприємств, які дозволяють реалізувати переваги взаємовпливу та взаємодоповнення ресурсів партнерів у створенні матеріально-технологічної бази, налагодженні та здійсненні технологічного процесу, забезпеченні основними і поточними фінансовими ресурсами.

Обґрунтування необхідності розвитку цієї організаційної форми співробітництва в агропромисловому виробництві здійснено шляхом систематизації основних позитивних факторів, які має досліджуваний процес на макро- та мікроекономічних рівнях, зокрема: прискорює терміни створення і відновлення продуктивних сил шляхом об’єднання та використання передових технологічних процесів, машин і обладнання; сприяє зниженню капіталомісткості; підвищенню якості продукції; раціональному розподілу інвестиційних навантажень між партнерами; росту кваліфікації спеціалістів країн–партнерів по співробітництву; забезпечує проведення природоохоронних заходів.

Переваги кооперування інвестиційних ресурсів вітчизняних та іноземних партнерів посилюються в умовах їх недостатнього надходження в галузі агропромислового виробництва, особливо в аграрний сектор. Проте відсутність сприятливих економічних умов, недостатність інформованості іноземних партнерів про можливості співпраці з українськими агропромисловими виробниками, недієвість організаційно-економічних механізмів співробітництва негативно впливають на обсяги іноземних вкладень.

На нашу думку, розвиток інвестиційного кооперування значною мірою залежить від напрямів державного регулювання інвестиційної діяльності. Встановлено, що формування системи законодавчого регулювання залучення іноземних інвестицій проходило в кілька етапів. Здійснене дослідження дає підставу виділити чотири основних етапи: становлення законодавчої бази (1991-1992 рр.); період лібералізації інвестиційної діяльності та пільгового режиму створення і діяльності спільних підприємств (1992–1995 рр.); період захисту національного виробника та застосування обмежень щодо імпорту товарів, в тому числі і для спільних підприємств (1996-1997 рр.); вдосконалення системи законодавчого регулювання залучення іноземних інвестицій (1998-2003 рр.). Співставлення виділених етапів з обсягами залучення іноземних інвестицій та кількістю створених спільних підприємств свідчить, що відчутне зростання надходжень іноземних інвестицій в економіку України припадає на 2002-2003 роки, коли законодавче регулювання інвестиційних процесів набуло певної стабільності. Цей період мав відчутний позитивний вплив також на інвестиційне забезпечення агропромислової сфери. На кінець 2003 року в харчову галузь було інвестовано майже 1 млрд. дол. США, а в сільське господарство - 176,4 млн. дол. США, тоді як у 1997 р. їх обсяги становили відповідно 422, млн. дол. США і 45 млн. дол. США.

Встановлено, що на зростання кількості спільних підприємств законодавче поле впливає більшою мірою ніж на обсяги залучення іноземних інвестицій. Засновники спільних підприємств досить чутливо реагують на недосконалості та упущення у формуванні законодавчої бази, про що свідчить динамічність кривої росту кількості зареєстрованих спільних підприємств в Україні.

Відзначаючи несприятливий стан інвестиційного клімату в Україні та агропромисловому виробництві і практичну неможливість створення у найближчій перспективі стабільно–сприятливих умов для активізації інвестування, автор обґрунтовує думку про необхідність формування механізмів селективного регулювання інвестиційних процесів. Логічними є також твердження, що податкові пільги відіграють не вирішальну роль для іноземного капіталу.

Вважаємо за необхідне використати зарубіжний досвід, який має широкий спектр методів, що поєднують інтереси держави та іноземних інвесторів і базуються на встановленні національних режимів інвестиційної діяльності, включаючи до системи стимулювання також і вітчизняних вкладників капіталу. До основних методів стимулювання відносять: податкові канікули, зменшення податкових ставок, застосування прискорених норм амортизації, зменшення оподаткування прибутку, використання податкового інвестиційного кредиту.

Наголошуємо на нагальній потребі формування сприятливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів та стимулювання розвитку інвестиційного кооперування, який дає можливість поєднати інвестиційні стратегії вітчизняних та іноземних підприємців.

У другому розділі - „Формування і функціонування інвестиційної діяльності на кооперативних засадах” - вивчено динаміку та здійснено оцінку залучення іноземних інвестицій, в тому числі у формі спільних підприємств, в галузі економіки України; досліджено мотиваційні чинники та принципи кооперування інвестицій в агропромисловій галузі; обґрунтовано напрями підвищення ефективності кооперованого виробництва.

Аналіз стану інвестиційного забезпечення України за участю іноземних вкладників свідчить, що оптимістичні прогнози стосовно активізації участі іноземних інвесторів у відтворенні пріоритетних галузей економіки України є дещо завищеними. Основні зарубіжні вкладники в галузі економіки України - це конкурентоспроможні у світовому масштабі транснаціональні корпорації, які орієнтуються на впровадження глобальних експортних стратегій, на високу місткість українського ринку, невисокі вимоги його споживачів.

Незбалансованість вітчизняної економіки та низький рівень техніко–технологічного забезпечення більшості виробництв дозволяє невеликою участю у технологічному оновленні отримати доступ до сировинних ресурсів, продуктів хімічної промисловості, металу, прокату, вторинних ресурсів України. Такий висновок зроблено на основі аналізу тенденцій в іноземному інвестуванні та дослідженні мотиваційних чинників інвестиційного співробітництва. Так, переважна більшість вкладень в економіку України здійснена у формі грошових внесків (у 2004 році – 61,9%) і внесків у формі рухомого та нерухомого майна (29,4%). Інші форми залучення інвестицій не набули суттєвого значення. Спільні підприємства посідають домінуюче місце серед інших форм залучення інвестицій, хоча з 2004 року Держкомстат України не обліковує такі підприємства. На кінець 2003 року в Україні функціонувало 5512 спільних підприємств, на які припадало 47,6% від загальних обсягів іноземних надходжень.

У роботі проведено дослідження обсягів залучення зарубіжних ресурсів у спільну підприємницьку діяльність за видами економічної діяльності, країнами, регіонами. В структурі іноземних інвестицій станом на кінець 2003 року основну питому вагу займали вкладення в харчову промисловість (15,6%), оптову торгівлю та посередництво в торгівлі (12,0%), машинобудування (9,6%), хімічну та нафтохімічну промисловості (6,1%). Основними іноземними інвесторами були США (16,4%), Кіпр (12,5%), Сполучене Королівство (10,5%), Росія (9,2%). Інвестування по регіонах зосереджено у промислово розвинутих центрах, областях із високим відсотком приватизованих підприємств, добре розвинутою транспортною інфраструктурою. Найбільші обсяги вкладень було залучено в Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську, Запорізьку, Одеську області та м. Київ.

З’ясовано, що в межах спільних підприємств зберігається стійкий інтерес іноземних інвесторів до галузі сільського господарства, зокрема, за період 2001-2003 років обсяги зарубіжних вкладень у сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги збільшились майже в 3 рази. Суттєво зросли й інші показники залучення іноземних вкладень (табл. 1).

Дослідження мотивацій розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності дозволили встановити часткову відмінність позицій партнерів в цьому питанні. Для вітчизняних партнерів важливого значення набуває науково–технічний чинник інвестування, спрямований на відновлення матеріально–технічної бази, впровадження інтенсивних технологій, нарощування виробничих потужностей. Вони прагнуть до залучення ресурсів, в яких існує гостра потреба і відсутність яких заважає проведенню повноцінного виробничого циклу. Кооперування інвестиційних ресурсів в аграрній сфері передбачає залучення іноземного насіння високоякісних сортів сільськогосподарських культур, ефективних засобів захисту рослин, сучасних комплексів машин та обладнання, надання консультаційних послуг для їх застосування на українських землях.

Мотиви іноземних інвесторів направлені на використання ресурсного і науково–технічного потенціалу українських підприємств, селекції та племінної справи (спільне українсько-німецьке племінне підприємство “Асканія-Генетик", українсько-канадське підприємство "Сіменс–Україна", засноване Головним селекційним центром України „Укрплемоб’єднання” та канадською фірмою "Сіменс–Альянс”, українсько - канадське підприємство

Таблиця 1

Динаміка прямого іноземного інвестування в галузі агропромислового

виробництва у формі спільних підприємств

(на кінець періоду)

Роки | Кількість підприємств | Іноземні інвестиції млн. дол. США | Припадає іноземних інвестицій у розрахунку на: | Частка в загальних обсягах іноземних інвести-цій в економіку України, %

всього | з них випуска-ють продукцію, % | всього, наростаючим підсумком | приріст за рік | підприє-мство,

тис. дол. США | 1 особу сільського населення України, дол. США

Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги

1997 | 80 | 61,3 | 24,7 | * | 308,8 | 1,51 | 2,0

1998 | 96 | 54,2 | 28,7 | 4,0 | 298,9 | 1,77 | 1,5

1999 | 105 | 49,5 | 30,7 | 2,0 | 292,4 | 1,93 | 1,5

2000 | 106 | 55,7 | 35,1 | 4,4 | 331,1 | 2,23 | 1,5

2001 | 113 | х | 42,9 | 7,8 | 393,6 | 2,72 | 1,8

2002 | 137 | х | 58,4 | 15,5 | 426,1 | 3,62 | 2,1

2003 | 162 | х | 121,2 | 62,8 | 748,4 | 7,72 | 3,8

Харчова промисловість

1997 | 339 | 69,3 | 381,6 | * | 1066,8 | 7,23 | 29,3

1998 | 392 | 65,6 | 494,9 | 133,3 | 1262,5 | 9,90 | 26,2

1999 | 406 | 62,3 | 520,8 | 25,9 | 1282,8 | 10,42 | 25,4

2000 | 396 | 63,9 | 598,6 | 77,8 | 1511,6 | 11,97 | 26,3

2001 | 416 | х | 600,3 | 1,7 | 1443,1 | 12,25 | 25,5

2002 | 459 | х | 654,8 | 54,5 | 1426,6 | 13,36 | 23,9

2003 | 473 | х | 494,7 | -160,1 | 1045,8 | 10,10 | 15,6

"Сем-Україна", засноване за участю Черкаського НВО "Прогрес" та фірми "Віта Пакс ЕТ ЛТД", Канада); швидку віддачу капіталу вкладеного в торговельні підприємства; розширення ринків збуту для власних товарів і послуг, зокрема, кооперація в галузі сільськогосподарського машинобудування базується, переважно, на складанні техніки з іноземних складових, хоча частина підприємств уже забезпечила більш як 50% вітчизняних компонентів (у Павлограді створено спільне підприємство концерну "Південмаш" з німецькою фірмою "Фабрик-Клаас", німецька фірма із Кельна "Дойц АГ" має тісні зв’язки із Харківським тракторним заводом, в м. Хмельницькому спільно з німецьким заводом "Ланд-Технік" та ВАТ "АК АДВІС" виробляються кормозбиральні комбайни МАРАЛ-125), реалізацію капіталовкладень у виробничі лінії для отримання доступу до українських сировинних ресурсів і малонасичених ринків (масложирова, цукрова, кондитерська галузі).

Аналіз практичної діяльності ряду спільних підприємств свідчить, що кооперативна взаємодія сприяє поєднанню мотивацій учасників, оскільки спільність економічних інтересів вимагає адаптації власних стратегічних цілей до потреб і вимог партнерів.

Доведено, що спільне історичне минуле є сильним мотиваційним та економічним чинником налагодження кооперативних зв’язків. Єдиний економічний простір, що існував за часів колишнього СРСР, сприяв відновленню зв’язків, розробці спільних проектів, переходу від конкурентних відносин до кооперації та спеціалізації. Так, створені на кооперованих засадах спільні підприємства по виробництву зернозбиральних комбайнів "Дон–Лан", „Єнісей” та ряду інших.

Формування спільних підприємств на основі кооперації інвестицій передбачає ряд узгоджених етапів, які розроблено згідно з вимогами безпосередніх партнерів і відображають логіку й порядок організаційно–аналітичних процедур. Для удосконалення системи організації та функціонування спільних формувань побудовано алгоритм „балансу інтересів”, в якому як адаптаційний фактор узгодження стратегічних цілей та уникнення конфліктних ситуацій використано механізм формування спільної діяльності на основі принципів кооперації. Вважаємо, що застосування принципів взаємовигідності в інвестиційному кооперуванні, наявності учасників та їх добровільної участі, рівності сторін, тобто вирішення конфліктних питань на основі добровільної і рівноправної угоди, розподілу голосів пропорційно розміру їх часток у статутному фонді підприємства (якщо СП створене як ТОВ), або згідно з принципом один учасник - один голос, принципу економічної вигоди та пропорційності розподілу одержаних прибутків дозволить удосконалити внутрішньоекономічні відносини партнерів і досягти компромісу у вирішенні спірних питань, послабляючи дію негативних зовнішніх і внутрішніх чинників.

Аналіз практичної діяльності спільних підприємств „Агрос”, ”Укрінтерцукор”, „Інтерагро Сквира” (Київська обл.) дозволила встановити, що кооперування стимулює інтерес до ефективного використання як власних, так і партнерських ресурсів, оскільки вони в однаковій мірі впливають на результат спільної діяльності і дає можливість отримати позитивний синергічний ефект, або так званий „ефект кооперації” – суттєве збільшення показників ефективності спільної діяльності.

Досягненню позитивного ефекту кооперації сприяє наявність елементу інтенсифікації, що іноземний партнер вносить у спільну діяльність у формі інтенсивної технології чи сучасних технічних і оборотних засобів, оптимальне проведення основних виробничо–технологічних операцій, безпосередня участь іноземних учасників у технологічному процесі, яка дозволяє ефективно використати вітчизняні ресурси: наявні матеріально-технічні засоби, земельні ресурси, працю українських спеціалістів. Результативне значення показника синергічного ефекту встановлено як приріст показників виробничо-господарської діяльності спільних підприємств при порівнянні результатів впровадження технологій, що реалізувалися за участю іноземного партнера і технологій, які використовували інші господарства України. СП ТОВ "Агрос" було одним із перших в Україні спільних підприємств, що використало наведену схему діяльності та отримало високу урожайність цукрових буряків, зокрема, вихід цукру був вищим від середнього по Україні на 1,5-2 т/га.

З’ясовано, що на проходження процесу кооперування впливає ряд негативних чинників. Досягнутий спільними підприємствами в перші роки діяльності „ефект кооперації” був анульований впливом зовнішніх та внутрішніх факторів руйнівної сили, якими характеризувалися економічна ситуація та інвестиційний клімат в Україні. Адаптаційним кроком підприємств стала зміна маркетингових стратегій та перехід на попередню оплату товарів і послуг, наданих вітчизняним партнерам, тоді як на початку передбачалося кредитування під продукцію, вироблену в майбутньому.

Зауважимо, що ідея кооперування має ряд суттєвих переваг, зокрема, дозволяє розраховувати на часткову нейтралізацію негативних наслідків природно-кліматичних умов шляхом дотримання необхідних обсягів техніко–технологічних операцій.

У третьому розділі - „Організаційно-економічний механізм та напрями удосконалення інвестиційного кооперування” - викладено концептуальні положення розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності з обґрунтуванням пропозицій щодо удосконалення заходів державної підтримки інвестиційного співробітництва, спрямованих на зростання якісних і кількісних параметрів цього процесу. Обґрунтовано шляхи оптимізації внутрішньоекономічних відносин учасників інвестиційного кооперування в агропромисловому виробництві в напрямі поєднання інвестиційних внесків у спільній діяльності, їх економічній оцінці, пропорційному розподілі результатів кооперованого виробництва, зростання надійності договірних зобов’язань, підвищення економічного інтересу партнерів в кооперуванні інвестиційних ресурсів.

У механізмі розвитку інвестиційного кооперування суттєве значення належить створенню цілісної системи державного управління інвестиційними процесами на селективних засадах, а реалізацію державних пріоритетів в залученні капіталу доцільно здійснювати шляхом розробки концептуальних положень механізму.

З метою підтримки процесу інвестиційного забезпечення економіки України та розвитку інвестиційного кооперування в спільній підприємницькій діяльності необхідно здійснити:

- обґрунтування нормативно–правової бази розвитку інвестиційного кооперування в спільній діяльності, яка включає вітчизняне законодавство щодо умов здійснення зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності в Україні;

- визначення державних пріоритетів розвитку інвестиційного кооперування, спрямованих на заохочення капіталовкладень у галузі економіки та виробництва з коротким терміном окупності витрат, значним експортним потенціалом і конкурентоспроможністю, імпортозамінні виробництва та галузі, розвиток яких забезпечить суттєві зрушення в економіці з одержанням мультиплікативного ефекту;

- розроблення системи інвестиційних пільг для учасників кооперації, що полягає в лібералізації системи оподаткування та застосуванні диференційованого підходу до нормативів відрахувань у бюджет з прибутків від спільної діяльності залежно від функціональних і галузевих особливостей та соціальної значимості в розвитку національної економіки;

- законодавче забезпечення гарантій щодо захисту прав учасників інвестиційного кооперування, створивши Страховий фонд інвестиційного кооперування;

- розроблення пропозицій щодо законодавчого застосування інвестиційних пільг учасникам інвестиційного кооперування;

- опрацювання механізму підтримки міжнародної виробничої та науково–технічної кооперації, спрямованого на удосконалення товарної структури, проведення та розширення операцій в межах коопераційних угод;

- розвиток вітчизняного інноваційного та науково-технічного потенціалу в межах інвестиційного кооперування за рахунок коштів Державного інноваційного фонду з наданням інноваційних позик на зворотній основі;

- поліпшення інформаційного забезпечення суб’єктів інвестиційного кооперування шляхом створення Єдиної системи зовнішньоекономічної інформації та інформаційно-консультативних служб у сфері міжнародного співробітництва.

Очікувані результати від реалізації основних положень концепції розвитку інвестиційного процесу на засадах кооперації розраховано шляхом прогнозу зростання обсягів залучення іноземних інвестицій. Методика розрахунків побудована на присвоєнні бальної оцінки основним позитивним елементом, удосконалення яких пропонується в концепції.

Показник Пt розраховано як суму балів всіх елементів, які суттєво впливають на учасників інвестиційного процесу, за умови позитивної реалізації концепції. Розрахунок здійснено за трьома варіантами, залежно від кількості учасників на яких позитивно впливають елементи концепції за умов, що бальний прогноз буде мати силу до кінця 2010 року.

Розрахунок запропонованих варіантів реалізації концепції доводить доцільність поєднання економічних інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів і напрямів державної політики для досягнення максимально результату, який було отримано в третьому варіанті. Зокрема, прогнозуємо зростання іноземних надходжень в 2005 році в економіку України до 11517,3 млн. дол. США і сільське господарство – до 268,1 млн. дол. США, а до 2010 року – відповідно 24871,8 млн. дол. США і 623,1 млн. дол. США.

Розроблена схема організаційно-економічного механізму інвестиційного кооперування в спільній підприємницькій діяльності обґрунтовує основні макроекономічні елементи державного управління процесом та елементи внутрішньоекономічних відносин учасників, спрямоване на оптимальне проходження організаційного процесу, узгодження виробничо-технологічних та фінансово-економічних питань, проведення маркетингових, соціальних та екологічних заходів.

При формуванні матеріально–технічної бази спільних підприємств важливо враховувати уніфікованість іноземних матеріально–технічних ресурсів, які не завжди можуть ефективно поєднуватись з вітчизняними ресурсами і природно-кліматичними умовами. Значна частка підприємств створюється на базі діючих, які мають на балансі певні матеріально–технічні засоби, тому логічно при вкладанні дольових часток дотримуватись комплексного підходу, спрямованого на оптимальне задоволення потреб в необхідних інвестиційних ресурсах. Виконання принципу цільової сумісності та системності підходу до вкладання інвестиційних внесків у статутний фонд та матеріально-технічну базу спільного кооперованого підприємства забезпечить оптимальну структуру інвестиційних вкладень, сприятиме доповнення існуючих у вітчизняного учасника основних засобів інвестиціями іноземного партнера та надасть можливість створити ефективне виробництво з мінімальними витратами інвестиційних ресурсів.

При встановленні вартісного виразу участі партнерів у спільній діяльності особливого значення набуває грошова оцінка землі, об’єктів інтелектуальної власності та вкладеної праці. В галузі агропромислового виробництва земельні ділянки і трудові ресурси є визначальними факторами економічної заінтересованості вітчизняних учасників у спільній діяльності і одним із мірил участі при формуванні спільної виробничої бази.

Організаційно–правовою і методичною основою економічного механізму інвестиційного кооперування вітчизняних та іноземних підприємців є договір. Тому винятково важливе значення в системі економічних відносин партнерів по кооперації має принцип безперервності та надійності договірних зобов’язань, покликаних забезпечувати можливості і потреби учасників кооперації з урахуванням виробничого плану підприємства. Обов’язковою умовою договірних зобов’язань є встановлення штрафних санкцій за невиконання умов договору, що поліпшує дотримання сторонами договірної дисципліни.

Для налагодження ефективного співробітництва партнери по кооперації повинні керуватися етичним кодексом і дотримуватись компетентності та професіоналізму у спільному веденні бізнесу, що створить умови для впровадження особливої форми гарантії договірних зобов’язань спільної діяльності, яку можна назвати „соціальною формою застави”, за якою усна домовленість прирівнюється до нотаріально затвердженого договору, а слово партнера оцінюється тисячами грошових одиниць. Так, ТОВ „Дружба Плюс” та фірма „МАЛТЮРОП Юкрейн” практикують таку гарантію при наданні товарного кредиту, який забезпечений іміджем українського підприємства і практикою здійснення підприємницької діяльності його керівником.

У загальній сукупності елементів економічного механізму інвестиційного кооперування основне положення займає система розподільних відносин. Ґрунтуючись на принципах кооперації розподіл результатів, одержаних від спільної діяльності, здійснюється пропорційно до сукупності всіх видів витрат, які мали учасники кооперативної діяльності.

В галузі агропромислового виробництва, щоб забезпечити відшкодування витрат іноземного учасника за рахунок прибутку, одержаного в спільній діяльності від використання техніки і технології, доцільно розподіл результатів здійснювати відповідно до активності інвестицій, внесених партнерами до статутного фонду. При цьому економічно правильною слід вважати орієнтацію на прискорення амортизаційних норм, прийнятих в країнах інвесторів, що підвищить заінтересованість іноземного учасника у спільній діяльності.

У ряді спільних підприємств, зокрема СП „Інтерагро Сквира”, за угодою з іноземними власниками, прибуток після сплати необхідних платежів не розподіляється, а реінвестується на розширення виробництва. Такий напрям використання прибутку сприяє поліпшенню фінансового стану підприємств, розширенню обсягів виробництва, оптимізації структури матеріально-технічної бази.

В механізмі інвестиційного кооперування важливе місце займає дотримання принципу ефективності здійснюваного процесу. Зауважимо, що вітчизняний та іноземний партнери створюють спільне формування за умови отримання більшого ефекту від кооперації ніж без неї. Тому вважаємо за необхідне здійснювати економічну оцінку процесу інвестиційного кооперування в агропромисловому виробництві у напрямі виявлення відхилень від галузевих нормативних показників і впровадження цільових заходів підвищення ефективності співробітництва.

Оцінка ефективності кооперування має містити систему показників, які характеризують основні напрями спільної діяльності: ефективність процесу спільного виробництва; продуктивність праці вітчизняних та іноземних робітників і спеціалістів; фінансові показники; показники ступеня реалізації економічних інтересів учасників кооперації.

Оцінка ступеня реалізації інтересів учасників кооперації є одним з важливих показників, який дозволяє визначити ефективність інвестиційного кооперування і здійснюється на основі порівняння обсягу витрат і прибутків. Методика розрахунку показників ефективності витрат партнерів базується на розмежуванні їх економічних інтересів, що дозволяє встановити рівень результатів, досягнутих кожним учасником за умови різниці у кількісних і якісних параметрах внесків до статутного фонду.

Ефективність витрат вітчизняного (іноземного) учасника кооперування пропонуємо визначати за формулою:

Рв.(ін.) = (?Пв.(ін.)t + Ав.(ін.)t) / (Кв.(ін.)* Т)*100%, (1)

де, Рв.(ін.) – середньорічна рентабельність витрат вітчизняного (іноземного) учасника, %;

Пв.(ін.)t – прибуток вітчизняного (іноземного) учасника в t-му році (тис. дол. США);

Ав.(ін.)t – частка вітчизняного (іноземного) учасника у сумі амортизаційних відрахувань спільного підприємства в t-му році (тис. дол. США);

Кв.(ін.) – обсяг інвестицій (внеску) вітчизняного (іноземного) учасника до статутного фонду спільного підприємства (тис. дол. США);

Т – кількість років у розрахунковому періоді.

Вважаємо, що розроблені в дисертації принципи формування економічного механізму інвестиційного кооперування в спільній підприємницькій діяльності мають не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки їх застосування в діяльності спільних підприємств дозволить вирішити основні внутрішньоекономічні суперечки партнерів по кооперації, які суттєво збільшуються в умовах економічної невизначеності, недосконалості законодавчої системи, відмінності менталітету партнерів і національних особливостей ведення бізнесу.

ВИСНОВКИ

Дослідження розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві дає підстави зробити наступні висновки та обґрунтувати ряд пропозицій для удосконалення цього процесу.

1. Відсутність протягом тривалого періоду достатніх обсягів інвестицій в сільськогосподарських підприємствах є однією з основних причин низької ефективності агропромислового виробництва. Тому актуально постає необхідність, з метою забезпечення продуктивного відтворення матеріально-технічних ресурсів, залучення досвіду та капіталів зарубіжних країн. З’ясовано доцільність розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності, як форми інвестиційного співробітництва, що передбачає довгострокове об’єднання наявних у партнерів інвестиційних елементів на умовах взаємовпливу і взаємозалежності та забезпечення спільних економічних інтересів агропромислових виробників й іноземних вкладників капіталу в спільному виробничому процесі. Тому дослідження інвестиційного кооперування важливе в науково-методичному і практичному плані.

2. Ознаки інвестиційного кооперування найбільш вдало проявляються через створення спільного підприємства, яке є його оптимальною організаційною формою, що дозволяє поєднати інвестиційні потенціали партнерів у створенні спільної матеріально-технологічної бази, налагодженні та проведенні технологічного процесу, забезпеченні основними і поточними фінансовими ресурсами й досягти високих результатів спільного виробництва.

3. Аналіз напрямів і динаміки інвестиційного співробітництва свідчить про неоптимістичні прогнози стосовно активізації участі іноземних інвесторів у ресурсному забезпеченні пріоритетних галузей економіки України, хоча в деяких сферах, зокрема сільському господарстві, спостерігається нарощування інвестиційних вкладень. Зарубіжні вкладення зосереджені, переважно, в промислово розвинутих регіонах та галузях, які мають певний виробничий потенціал.

4. Встановлено часткову відмінність мотивацій партнерів в розвитку інвестиційного кооперування в агропромисловому виробництві. Для вітчизняних підприємців важливо досягти певних результатів за рахунок використання потенціалу іноземних партнерів, який дозволяє активізувати залишковий капітал і реалізувати стратегічні цілі у відновленні матеріально–технічної бази, впровадженні інтенсивних технологій, нарощуванні виробничих потужностей. Мотиви іноземних інвесторів спрямовані на: використання ресурсного і науково–технічного потенціалу українських підприємств (галузях селекції та племінної справи); на швидку віддачу капіталу, вкладеного в торговельні підприємства; розширення ринків збуту для власних товарів