ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ЛОГВИНЕНКО Вікторія Михайлівна

УДК 141.7 (091)(477)(092) “15/16”

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНО-РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Спеціальність 09.00.05 – історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЛЬВІВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Пашук Андрій Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Кралюк Петро Михайлович,

Національний університет Острозька академія, проректор з наукової роботи.

кандидат філософських наук, доцент

Наконечний Роман Андрійович, Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри філософії і політології.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені

М.П. Драгоманова МОН України.

Захист відбудеться 10 листопада 2005 року о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79002, м. Львів, вул. Університетська, 1), ауд. 301.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79002, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 10 жовтня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради, кандидат філософських наук, доцент Сінькевич О. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Полемічна література відіграла значну роль в історії української філософської думки, активізувала творчі пошуки нових відповідей на поставлені питання у сфері духовності, що не могло не вплинути на філософську думку та національно-релігійне життя в Україні.

Розвиток процесів національно-державного відродження України зумовлює великий інтерес до витоків української ідеї на різних історичних етапах. Багато науковців докладають значних зусиль, досліджуючи формування національної свідомості українського народу.

В подіях та уроках минулого люди шукають історико-філософське обґрунтування своїх позицій і дій. Ці звернення до історії необхідні для осмислення сучасності. Процеси формування України, як суверенної держави, дають додатковий імпульс зростаючому інтересу до минувшини і це закономірно, бо там, у давнині – витоки наших звершень і причини помилок та невдач.

Пошуки аналогів до нинішньої суспільної ситуації звертають наш погляд на складний період XVI - початку XVII ст. – епоху історичної трагедії України, яка виявлялася в розшарпаності її земель, в національній роз’єднаності, коли український народ втрачав і державність, і мову, і національно-духовну культуру. Саме в цей важкий період, церковна унія 1596 року спонукала до появи полемічної літератури, що виникла не з вузько-релігійних інтересів, а з необхідності національного захисту українства. Тому полемічна література потребує глибокого філософського аналізу і осмислення в контексті вивчення національної духовності та формування національної свідомості.

Опрацьовуючи й вивчаючи твори полемічного письменства, зустрічаємось з низкою нерозв’язаних ще проблем і питань ідейно-пізнавального характеру, які недостатньо обґрунтовані – бракує детального вивчення творів. Є багато монографій і наукових розвідок, які з’ясовують окремі аспекти полемічної літератури, але узагальнюючої праці, яка б висвітлювала її в цілому, немає.

Виникає низка питань, які потребують дослідження. Зокрема, в зв’язку із своєрідністю поставлених полемістами філософських проблем у національно-релігійній сфері життя, потребує осмислення співвідношення віри і духовно-національної ідентичності українського народу, впливу творів полемічного письменства на формування національно-релігійної свідомості народу.

Болючі питання за долю свого народу, які так хвилювали письменників-полемістів, актуальні і нині. Осмислюючи історичні факти і події того часу, вибудовується загальна картина інтелектуального і духовного розвитку українського народу як нації. Розуміння націотворчих процесів актуальне й сьогодні, бо тільки в національно-духовному єднанні Україна здолає шлях духовного, морального відродження і посяде гідне місце в цивілізованому європейському співтоваристві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрямок дисертаційного викладу є складовою частиною тематики наукових досліджень кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка, що передбачає вивчення тих аспектів української філософії, які стосуються проблеми формування української нації, а саме – ролі полемічної літератури у збереженні національної ідентичності та становленні національної свідомості українського народу.

Об’єктом дослідження є полемічна література.

Предметом дослідження є розкриття впливу творів полемічної літератури на пробудження національно-релігійної свідомості українського народу, боротьбу за національні права і свободи, зміцнення патріотичних настроїв.

Джерельна база дослідження. Основу джерельної бази дисертаційного дослідження складають твори письменників-полемістів XVI-XVII ст.: Герасима Смотрицького, Стефана Зизанія, Мелетія Смотрицького, Клірика Острозького, Христофора Філалета, Івана Вишенського, Іпатія Потія та твір “Пересторога”.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є такі засадничі принципи: принцип об’єктивності та принцип історизму, принципи історичного та логічного в історико-філософському дослідженні, а також системний підхід. У дисертаційному дослідженні використано також методи індукції і дедукції, аналізу та синтезу, обґрунтування, порівняння та аналогії.

Мета і основні завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є вивчення впливу полемічної літератури на формування та розвиток філософської думки України, зокрема на становлення національної свідомості та духовно-релігійної самобутності українського народу.

Беручи до уваги актуальність та недостатнє опрацювання проблеми, поставлені такі завдання:

- розкрити зміст і суть передумов виникнення полемічної літератури як явища;

- проаналізувати філософські погляди письменників-полемістів на тлі політичної боротьби кінця XVI – початку XVII ст.;

- на основі аналізу полемічних творів виділити провідні ідеї полемістів, які спонукали до пробудження національно-релігійної свідомості;

- з’ясувати значення полемічної літератури у процесі боротьби за національно-релігійні права та політичні свободи українського народу;

- осмислити основні ідеї творів полемістів в контексті захисту релігійно-духовної і національної ідентичності українського народу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому проведено цілісний аналіз творів полемічної літератури, досліджено їх вплив на пробудження національно-релігійної свідомості і духовно-релігійне самовизначення українського народу.

Основні наукові положення, що виносяться на захист:

- обґрунтовано історичну зумовленість виникнення полемічної літератури як своєрідного феномену духовно-національного життя українського народу;

- розкрито різноплановість полемічної літератури як історично зумовленого пошуку шляхів та засобів захисту українського народу від національного та духовного поневолення;

- здійснено філософський аналіз ідейної боротьби полемістів за національно-релігійні права та свободи українського народу, за збереження його національно-духовної спадщини;

- досліджено духовний вплив творів полемічної літератури на становлення національно-релігійної свідомості українського народу в умовах його боротьби проти денаціоналізації (полонізації);

- проаналізовано роль філософських концепцій письменників-полемістів в утвердженні ідеалів української культури;

- з’ясовано значення полемічної літератури як засобу формування та зміцнення національної свідомості, суверенності українського народу, в процесі захисту, збереження та утвердження його національної ідентичності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вивчення й осмислення творів полемічної літератури вносить свій внесок в розвиток філософської думки України в питанні становлення національної ідеї. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані при подальшій розробці проблем історії української філософії, її соціальних та релігійних аспектів. Вони сприятимуть глибшому розумінню значення полемічної літератури в історії філософської думки України, зокрема її впливу на формування національної свідомості та духовно-релігійної самобутності українства.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, запропоновані в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені у трьох статтях автора, тезах доповідей, а також були апробовані на чотирьох наукових конференціях: на ХІІІ науковій сесії Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (Львів, лютий-березень 2002 р.); на міжнародній науковій конференції “Гуманізм. Людина. Діяльність” (Дрогобич, жовтень 2003 р.); на звітно-науковій конференції Львівського національного університету ім. І. Франка (секція філософських наук, підсекція “філософія”, Львів, травень 2004 р.); на міжнародній науковій конференції “Гуманізм. Людина. Цінності.” (Дрогобич, жовтень 2004 р.).

Положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри історії філософії Львівського національного університету ім. І. Франка.

Структура дисертації. Структура та обсяг дисертаційної роботи відповідає поставленій меті та розв’язанню основних завдань. Її концептуальна основа і зміст обумовили таку структуру дисертації: вступ, чотири розділи, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 186 ст., з них 173 основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено стан її наукового опрацювання, сформульовано мету і головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію головних ідей.

Перший розділ “Укладення Берестейської унії і полемічна література” присвячений розгляду низки проблем суспільно-політичного, духовно-релігійного та національно-культурного характеру, які піднімалися у полемічній літературі.

У підрозділі 1.1 “Аналіз наукових праць з обсягу дослідження проблеми національно-релігійної свідомості в полемічній літературі” аналізуються головні наукові праці, присвячені дослідженню національно-релігійної свідомості в полемічній літературі. Окреслено основні проблеми, які розглядаються полемістами в своїх творах.

Значну роль в аналізі творів полемічного письменства відіграють коментарі М.Грушевського, який у своїх працях “Історія України-Руси” та “Історія української літератури”, з позицій документальних джерел окреслив історичні та літературні тенденції полемічної боротьби у національному поступі українського народу.

Особливу увагу полемічній літературі приділив І.Франко, котрий, досліджуючи полемічне письменство, пояснив зумовленість виникнення полемічної літератури як нового явища в духовному житті даної епохи, надзвичайно істотного своїми наслідками, як для України, так і для Польщі.

Життєписні дані письменників-полемістів подає М.С.Возняк, висвітлюючи роль представників полемічного письменства у розвитку українського народу, акцентує увагу на поділі українства на два непримиренні табори та загостренні відносин між православними та уніатами.

Значний поступ у дослідженні полемічної літератури належить П.К.Яременкові, який зробив першу спробу всебічного аналізу таких творів, як “Пересторога”, “Апокрисис”, творів І.Вишенського, М.Смотрицького та інших. Розглядаючи питання ідейно-політичної боротьби того часу, дослідник зробив наголос на літературно-естетичній цінності полемічних творів, простежив спорідненість ідейних позицій полемістів з європейським рухом Відродження і реформації.

До вивчення полемічного письменства звертався М.Соловій. У монографії “Мелетій Смотрицький як письменник” він розглядав твори М.Смотрицького, написані до і після його переходу до католицької церкви, і на цій підставі розкрив еволюцію поглядів полеміста та значення його постаті в історії Руської Церкви.

Філософському аналізу полемічної літератури приділив значну увагу А.І.Пашук, зокрема, висвітлив філософсько-світоглядні позиції полемістів на тлі актуальних питань не лише зі сфери теологічних та релігійно-церковних справ, але й соціально-економічних та національно-релігійних утисків українського народу в умовах Речі Посполитої. Характеризуючи різні погляди на причини виникнення полемічної боротьби, А.І.Пашук зазначає, що прихильники різних релігійних спрямувань: і церковні і світські - кожен по-своєму рятували батьківщину, бажаючи своєму народові добра.

Звертаючись до дослідження писемних пам’яток XVI – першої половини XVII ст., П.М.Кралюк розглядає даний період як один із визначальних періодів формування національної ідеї. У монографії “Особливості вияву національної свідомості в українській суспільній думці XVI – першої половини XVII ст.” автор аналізує специфіку вияву української національної свідомості в різних середовищах суспільних верств, її співвідношення із свідомістю соціальною та конфесійною. Характеризуючи різні соціальні форми національної свідомості серед українського народу та їх роль у процесі розвитку національної свідомості, П.М.Кралюк зауважує, що рівень національної свідомості українського народу залежав від релігійної орієнтації та її носіїв. Так як оборона православ’я була однією з найвагоміших національних цінностей, то православне середовище, на думку автора, залишалося найбільш перспективним для розвитку української національної свідомості.

До дослідження наукового та загальнокультурного рівня полеміки І.Потія звертався І.В.Паславський. У своїй праці “Між Сходом і Заходом. Нариси з культурно-політичної історії Української Церкви” дослідник подає життєпис І.Потія, характеризує його як людину високоосвічену, що зробила вагомий внесок в українську богословську науку, збагатила її досягненнями західної теологічної думки.

Дослідженню проблеми національно-релігійної свідомості в полемічній літературі сприяли також наявні у сучасній філософській думці дослідження, які безпосередньо чи опосередковано стосуються теми дисертаційної роботи. Серед них ґрунтовні праці П.К.Загайка “Українські письменники-полемісти кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. в боротьбі проти Ватікану і унії”, М.В.Кашуби “З історії боротьби проти унії ХVІІ-ХVІІІ ст.”, монографія “Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХVІ- початок ХVІІ ст.)” авторів В.М.Нічик, В.Д.Литвинова, Я.М.Стратій, деякі розвідки С.А.Падокшина та ін.

У підрозділі 1.2 “Суспільно-політичні, духовно-релігійні та національно-культурні умови укладення Берестейської унії 1596 р. та полемічна боротьба” детально вивчені причини виникнення Берестейської унії та зв’язок полемічної літератури з суспільно-політичним і національно-духовним розвитком в Україні, погляди письменників-полемістів на наслідки укладення союзу з католицькою церквою.

Завоювання українських земель Річчю Посполитою відбувалося в економічному, політичному і культурному напрямі, з акцентом на морально-духовній сфері життя. Український народ, позбавлений державних структур, гуртувався навколо церкви, яка була єдиним оберегом державних традицій і яка стала центром національно-визвольної боротьби. Під потужним наступом католиків і єзуїтів та поглибленням внутрішньої кризи Українська Церква стояла перед загрозою знищення. Одним із шляхів виходу із ситуації, що склалася, стало питання про укладення унії з Римом. Це питання загострило ситуацію в суспільстві, розділило його на два табори: уніатів і антиуніатів і, через це, викликало суперечки, дискусії, полеміку, яка згодом переросла в потужну хвилю полемічного письменства. Письменники-полемісти, намагаючись знайти відповіді на питання, як змінити ситуацію, щоб зберегти православну віру, церкву, а разом з нею і самобутність народу, висували і обґрунтовували різні ідеї, філософські концепції, які були потужним духовним поштовхом, будили національно-релігійну свідомість народу, спрямовували його на шлях боротьби за свої національні права і свободи.

Проблема прийняття унії, поставлена самим життям, була досить складною. Противники унії бачили в ній загрозу для віри “руської” і вважали зрадниками тих, хто підносив свій голос на захист унії. Прихильники ж унії, навпаки, злуку з Римом розглядали, як єдину можливість подолати кризу православної церкви і, зберігши православні літургію, обряди і традиції, тим самим зберегти український народ, як етнічну спільність із своїми правами та свободами.

Отже, уніати й антиуніати, прагнучи зберегти національну духовну культуру українського народу і врятувати його від полонізації і знеособлення, ішли різними шляхами до однієї мети.

У підрозділі 1.3 “Національно-релігійна свідомість як чинник духовної єдності українського народу” з’ясовано, що культурно-національна еволюція на Україні в другій половині ХVІ – на початку ХVІІ ст. відбувалася під знаком релігії, що було характерним для цієї доби. Православна Церква ототожнювалася з руською народністю й була сторожем українського національного життя, традицій і національної свідомості. Асиміляційна політика Речі Посполитої, спрямована на ополячення українського народу шляхом усунення православної церкви і латинізації всього українського православного люду, несла в собі загрозу знищення українства. Соціальне упослідження, пов’язане із зневагою православної віри й обряду, призвело до зростання релігійної свідомості, яка поступово ідентифікувалася із свідомістю національною. За таких умов витворився міцний вузол, у якому переплелися в одне ціле національний і релігійний інтерес, і який, підтримуючи почуття національної єдності, організовував українство до боротьби за свої права і свободи під релігійним знаменом. Український народ, що зазнавав утисків у своїх релігійних переконаннях, став з особливою силою заявляти про себе, як про народ з історичним правом на існування, а це вже був прояв національної свідомості.

У розділі 2 “Полемічна література про католицьку експансію в Україні і розвиток національно-релігійної свідомості українського народу” досліджено творчість письменників-полемістів, які перебували на передньому плані боротьби проти польсько-шляхетського засилля. В процесі розгортання боротьби на захист православної віри та українства, твори полемічного письменства стали органом громадського життя, який відігравав важливу роль у збудженні та піднесенні національно-релігійної свідомості та патріотизму серед народних мас.

У підрозділ 2.1 “Боротьба проти полонізації у творчості Герасима Смотрицького” подано характеристику полемічних творів Г.Смотрицького, зокрема праці “Ключ царства небесного”. Цим твором полеміст розпочав новий етап у розвитку української полемічної літератури, що корінням своїм глибоко входила в життя і відкрито ставала на службу національним і суспільним інтересам. Засуджуючи політику полонізації України, Г.Смотрицький, як справжній патріот, став на захист національних прав і релігійних переконань українців. У дусі реформаційних ідей він виступав за рівноправний союз віруючих. Духовне оновлення людини бачив у досягненні самоутвердження через активну діяльність, в якій основним є збереження релігії предків, розвиток рідної мови і культури.

У підрозділі 2.2 “Мелетій Смотрицький про національно-релігійну свідомість українського народу” проведено аналіз полемічних творів мислителя православного характеру. Слід відзначити, що його творам характерна професійно-філософська форма викладу матеріалу. У своїй філософській концепції обстоював гідність, права, звичаї і культуру українського народу. Вважав, що людське життя повинне бути спрямоване на самовіддану працю заради добра і спільного блага. Найважливішим чинником духовного вдосконалення людини, на його думку, є самопізнання, яке є засобом пробудження національно-релігійної свідомості.

У підрозділі 2.3 “Боротьба Стефана Зизанія за духовно-релігійну самостійність українського народу” досліджено творчість знаного проповідника і полеміста, противника католицизму й унії, прихильника реформаційних ідей С. Зизанія. Мислитель присвятив свою творчість боротьбі за незалежність Батьківщини, духовно-релігійну самостійність українського народу. Зокрема, він обстоював принцип соборності, який передбачав виборність кліру мирянами і контроль за його діяльністю. Негативно ставився до світської влади Речі Посполитої та Католицької Церкви за їхні соціальні, релігійні й національні утиски українського народу. Ставлячи гострі злободенні питання, намагався пробудити в православного люду неприязнь до відступників православ’я і відвернути тим самим руський народ не лише від окатоличення, а й від ополячення.

В розділі 3 “Полемічна література про вимоги національно-релігійних прав та свобод українського народу” досліджено одне із важливих питань полемічного письменства, а саме – питання прав і свобод українського народу. Це питання займає важливе місце в творах полемістів і тісно пов’язується з питанням національно-релігійної свідомості.

В підрозділі 3.1 “Твір “Пересторога” як критика полонізації українського народу” проаналізовано анонімний трактат “Пересторога”, що до нині є цінною історичною пам’яткою, як цікавий образ поглядів і настроїв українського православ’я часів унії. Звертаючись до минулого народу, перейнятий вірністю до національних традицій, автор прагне пізнати й осмислити героїчну історію предків, шукаючи в ній шлях до національного відродження. Твір перейнятий глибоким патріотичним почуттям, розумінням національно-духовних потреб свого часу. Задумуючись над історичною долею України, політичним і суспільним занепадом, знеособленням українського народу, автор “Перестороги” головними причинами цього вважає брак культури, освіти, добре організованої школи.

В підрозділі 3.2 “Клірик Острозький – борець за права і свободи українського народу” розкрито філософську концепцію осмислення Кліриком Острозьким сутності буття Бога, в трактуванні якої з’являються реформаційні тенденції, які засновані на неоплатонівській традиції найвищого авторитету давньоукраїнської духовної традиції Псевдо-Діонісія-Ареопагіта. Через призму цієї проблеми полеміст намагався показати богословські розбіжності між православ’ям і католицизмом. Розкриваючи зміст політики польського уряду в справі окатоличення й ополячення українського народу, порушував низку важливих соціальних, морально-етичних і національних питань.

В підрозділі 3.3 ”Вимога національно-релігійних прав та політичних свобод у творі “Апокрисис” Христофора Філалета проаналізовано найбільш непримиренний антиуніатський твір полеміста, в якому автор з гуманістично-філософських позицій розглянув проблему церковного та суспільного життя, пов’язуючи її з соціально-політичними реаліями того часу. Христофор Філалет перелічує біди, які принесли народові Католицька Церква й унія, а Православну Церкву зображує у вигляді церкви-матері, що оплакує свою вдовину долю та зраду синів. Ідеї громадянського гуманізму, запропоновані мислителем, сприяли пробудженню патріотичних почуттів, формували національно-релігійну свідомість, утверджували цінність прав і свобод українського народу.

Підрозділ 3.4 “Іван Вишенський – захисник національно-духовного збереження українського народу” характеризує творчість І.Вишенського, як виразника консервативного, правовірного напряму. В своїх посланнях мислитель зосереджується на людині, на її індивідуальному релігійному відчутті. Відкидаючи все мирське, полеміст разом з тим відкидає будь-яку ієрархію. Істинне життя спільноти-Церкви - життя за зразком перших християн. На його погляд, як людина, так і суспільство повинні спиратися на християнські принципи, жити духовним життям, лише за таких умов можливе відновлення релігійності. У зверненні до традицій раннього християнства на Русі, філософ вбачав не лише полемічний засіб, а й справжній пошук вартостей і відповідей на найболючіші питання сьогодення. Гуманістичні ідеї І.Вишенського не мали собі рівних у філософській думці, бо осмислення національно-духовного минулого сприяло формуванню нової української еліти з власною самосвідомістю.

В розділі 4 “Полемічна література про перспективи національного та духовно-релігійного розвитку народу” досліджено роль полемічної літератури в пошуках шляхів порятунку Української Церкви, а з нею і духовної сутності й національної незалежності українського народу, не лише перед польсько-католицькою експансією, а й перед внутрішнім освітнім та організаційним занепадом. Оцінено ідею унії Української Православної Церкви з Вселенською Церквою під опікою Риму, яка виникла як шлях порятунку від натиску латинсько-польського табору та протестантів і внутрішньої кризи, що опанувала православну церкву.

В підрозділі 4.1 “Захист національної, релігійно-духовної ідентичності українського народу у творчості Іпатія Потія” всебічно проаналізовано творчість одного з найактивніших діячів унії, який потребу церковного союзу з Римом обґрунтовував нагальністю подолання кризи Православної Церкви та необхідністю протистояти “єресям”, розповсюдженим в Речі Посполитій. І.Потій розглядав українську церкву як самостійний чинник загально - християнського церковного процесу. У питанні змісту унії, він стояв на тому, що Українська Церква, повертаючись в лоно Вселенської церкви, мала повністю зберегти свій автономний статус і обрядову індивідуальність. Основна проблема, яку порушує І.Потій в своїх творах - єдність соборної Апостольської Церкви.

В підрозділі 4.2 “Творчість М.Смотрицького як пошук національно-релігійної єдності (другий період)” розглянуто творчу спадщину мислителя як прихильника унії. У першому періоді своєї творчості, виступаючи прихильником православ’я, М.Смотрицький намагався віднайти шлях до національного порятунку, до згоди і примирення в інтересах політичного життя і духовного розвитку України. Та усвідомивши, що полеміка між православними і католиками-уніатами поглиблює роздвоєння всередині суспільства, в другому періоді своєї творчості він розглядає унію, як фактор національної єдності й порятунку. Апелюючи до віри давньоруських предків, коли ще панувала єдність між Східною Церквою і Ватиканом, М.Смотрицький обстоює православно-католицьке єднання – унію. Аргументуючи концепцію унії, мислитель усвідомлює її як чинник порятунку українського народу від неминучої загибелі. Небезпідставно М.Смотрицький підкреслює церковно-культурну перевагу католицького Заходу над відсталістю православного Сходу, особливо в умовах церковного і політичного розколу. Завдяки унії, вважає він, буде легше прилучитися до західної культури і цивілізації.

У висновках узагальнено результати дослідницького пошуку, які полягають в наступному:

1. Українська полемічна література, що представлена як антиуніатами, так і чільними репрезентантами унії, засвідчує специфіку, своєрідність філософського осмислення аспектів утвердження національної самобутності українського народу. І антиуніати, і уніати дбали про свою правду й домагалися своєї справедливості, проте, як одні так й інші, залишалися патріотами України, і ревно захищали права і свободи свого народу.

2. Серед причин виникнення полемічної літератури визначальними є:

- асиміляційна політика уряду Речі Посполитої, спрямована на окатоличення, латинізацію і ополячення українського народу, що несла в собі загрозу знищення українства;

- внутрішній освітній та організаційний занепад духовенства Української Православної Церкви, який сприяв наступу католиків і єзуїтів на культуру українського народу, його мову та релігію;

- питання про церковну унію 1596 року, в якому сплелися, крім релігійних, ще й національні та політичні чинники;

- католицько-єзуїтська експансія на українські землі, яка цілком природно, разом з наступом на Православну Церкву, породжувала полонізацію місцевого населення і знеособлення українства загалом, неодмінно включала державно-політичну інкорпорацію України до складу “корінних” етнічних польських земель.

3. Серед визначальних ознак української полемічної літератури є, насамперед, те, що найвагоміший внесок полемічного письменства у філософську думку України складають його здобутки у галузі суспільно-політичної, національно-релігійної та етичної проблематики. Розвиваючи гуманістичні ідеї, письменники-полемісти захищали український народ, його права і свободи, що мало значний вплив на формування національно-релігійної свідомості, сприяло вихованню патріотичних почуттів.

4. У ході дослідження розкрито соціально-політичні, церковно-релігійні та суспільні передумови виникнення полемічної літератури як унікальної історико-філософської пам’ятки України. Проаналізовано ті конкретні історичні реалії українського буття в Речі Посполитій, що спонукали до наукових рефлексій над проблемами українства, збудженням його національної свідомості, духовним відродженням.

5. Виявлено значний вплив полемічної літератури на формування національно-релігійної свідомості, що ставить її на одне з визначних місць в загальному процесі боротьби українського народу за національну і релігійну незалежність.

6. Проведене дослідження дозволило окреслити окремі проблеми, відкриті для подальшого поглибленого вивчення та дослідження: філософське осмислення гуманістичних концепцій М.Смотрицького та С.Зизанія; вплив ідей І.Потія на виховання патріотичних почуттів у боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу в подальшому розвитку нації; європейський контекст у філософській думці письменників-полемістів.

Головні положення дисертації викладені автором у таких публікаціях:

1. Логвиненко Вікторія. Значення Берестейської унії в контексті захисту національних прав українського народу // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія: Філософські науки, 2003. – Вип. 5. – С. 120-126.

2. Логвиненко Вікторія. Проблема духовно-національного самозбереження українського народу у творчості Івана Вишенського // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія: Філософські науки, 2004. – Вип.6. – С. 113-120.

3. Логвиненко Вікторія. Проблема національної духовності українського народу у полемічному творі “Пересторога” // Збірник наукових праць ДДПУ “Людинознавчі студії”. Серія: Філософія, 2004. – Вип.10. – С. .

АНОТАЦІЯ

Логвиненко В.М. Полемічна література як чинник становлення національно-релігійної свідомості українського народу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню впливу полемічного письменства на українське церковно-релігійне і національно-політичне життя народу на тлі боротьби проти експансивної політики Речі Посполитої в кінці ХVІ – початку ХVІІ ст., направленої на окатоличення, латинізацію і полонізацію українського народу.

Проаналізовано особливості ідей, викладених у творах уніатських і антиуніатських письменників-полемістів і їх вплив на збудження національно-релігійної свідомості українського народу у боротьбі за національно-релігійні права та політичні свободи.

Досліджено роль Української Церкви в розвитку державно-політичного, духовно-культурного та національно-релігійного життя українського народу з огляду філософських концепцій полемістів.

Виділено особливі погляди у коментуванні значення Берестейської унії у збереженні національної ідентичності українського народу, притаманні антиуніатським і уніатським письменникам-полемістам.

Ключові слова: Церква, національно-релігійна свідомість, полеміка, духовно-релігійна самостійність, національні права і свободи, денаціоналізація, ополячення, національна ідентичність.

ANNOTATION

Logvynenko V.M. Polemic literature as the factor of becoming of nationally-religious consciousness of the Ukrainian people. - Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree of candidate of philosophical science, specialty 09.00.05 - History of philosophy. - Lviv Ivan Franko National University, Lviv, 2005.

In dissertation the role of polemic literature is explored in Ukrainian church and nationally-state life on a background the fight of end of ХVI – began ХVII ages against the expansionist policy of Poland.

The features of ideas are analyzed in making univalent and antyunyatskykh writers - polemicists and their influence on awakening of nationally-religious consciousness of the Ukrainian people in the fight for national rights and political freedoms.

The role of Ukrainian Church is investigational in development of state-political, spiritually-cultural and nationally-religious life of people from point of philosophical conceptions of writers-polemicists.

The special attention is spared to position of polemicists in exposition of value of the Union of Brest in the maintainance of national independence of the Ukrainian people.

Keywords: church, nationally-religious consciousness, polemic, spiritually-religious independence, national rights and freedoms, denationalization, expansion.

АННОТАЦИЯ

Логвиненко В.М. Полемическая литература как фактор становления национально-религиозного сознания украинского народа. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 – история философии. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2005.

Диссертация посвящена исследованию роли полемической литературы в церковно-религиозной и национально-политической жизни украинского народа на фоне борьбы конца ХVІ – начала ХVІІ в. против экспансионистской политики Польши, направленной на насаждение католицизма и полонизацию украинского народа.

В национально-политической жизни Украины, лишенной государственности, единственной хранительницей национальных традиций была Церковь, которая и стала центром идеологической борьбы украинского народа за свои права и вольности. Но поскольку Православная Церковь находилась под ударами католиков и иезуитов, - с одной стороны, а, с другой, - была охвачена глубоким внутренним кризисом, то возник вопрос о выходе из сложившейся ситуации путем заключения унии с Римом. Этот вопрос породил разногласия, дискуссии, которые разделили общество на два лагеря: униатов и антиуниатов. Возникшая на этой почве полемика создала богатую литературу, которая стала новым приливом духовных сил. Она пробуждала национальное сознание украинского народа, вдохновляла его на борьбу за свои политические права и вольности, за национально-религиозную самостоятельность.

В этой связи в диссертации исследована своеобразность сочинений полемической литературы. Всесторонне проанализированы особенности идей и философских концепций в сочинениях таких выдающихся мыслителей как Г.Смотрицкий, И.Потий, М.Смотрицкий, Х.Филалет, К.Острожский, С.Зизаний, И.Вишенский, их роль в развитии духовной, национальной и политической жизни украинского народа.

Особое внимание уделено также позициям писателей-полемистов в изложении значения Берестейской унии 1596 г. в сохранении национальной независимости, национальных прав и вольностей украинцев.

Прослежено влияние идей писателей-полемистов на становление национально-религиозного сознания, духовного единства и самостоятельности украинского народа.

Ключевые слова: Церковь, вера, полонизация, национально-религиозное сознание, полемика, духовно-религиозная самостоятельность, национальные права и свободы, духовное единство.

Підписано до друку 06.10.05

Папір друк. № 1. Спосіб друку – офсет.

Формат 60х90/16. Умов. Друк аркушів 0,9

Тираж 100 прим.

Замовл. № 11/25

Друк ПП Марусич М.М., м. Львів, пл. Осмомисла, 5

Тел.: (0322) 97-81-31