Обмеження єврейського населення у праві вільного проживання, пересування по країні, володіння власністю й заняття окремими видами діяльності спонукало йлого до прийняття християнства, що було однією з метою царського уряду у справі “перевиховання” євреїв, їх асиміляції. Крім того, своїм ставленням до різних соціальних груп, законодавство збільшувало безодню між бідним та багатим єврейством, між освіченими та тими, хто не мав можливості отримати освіту. Це більшою мірою спонукало євреїв Лівобережжя до міграції за межі регіону. Але це не позначилося значною мірою на демографії населення через високі темпи природного приросту. Внутрішні міграційні процеси, що сталися в Російській імперії внаслідок воєнних дій під час Першої світової війни, дозволили зберегти великий відсоток єврейського населення (4,41% – у Полтавський губернії та 5,43% – у Чернігівській губернії) по відношенню до загальної кількості населення досліджуваного регіону напередодні руйнації імперії.

Третій розділ “Економічна діяльність та її особливості” складається з трьох підрозділів. У першому з них досліджено участь євреїв у промисловості та ремісництві, в другому – торговельна діяльність євреїв, в третьому – єврейське землеволодіння та землеробство, єврейські землеробні колонії.

Для економіки Лівоберіжжя другої половини XIX – початку XX ст. характерним був порівняно швидкий розвиток промисловості, який супроводжувався докорінними зрушеннями в її структурі, техніці й технології. Але великі підприємці єврейського походження в цей період становили виняток, оскільки євреї витіснялися з великопромислової, банківської та комерційної сфер економіки Російської імперії.

Але, незважаючи на численні обмеження їхньої діяльності, євреї-підприємці відігравали помітну роль у господарстві досліджуваного регіону. Чільне місце належало євреям у харчовій промисловості Лівобережжя, зокрема у виробництві борошна, крупи, горілки, спирту та тютюну. Промислова продукція знаходила широкий збут на місцевому внутрішньому ринку. Вироби євреїв-підприємців збувалися на близьких і віддалених ринках Російської імперії, експортувалися за кордон.

Більшість працездатного еврейського населення Лівобережної України була зайнята у сфері торгівлі. У досліджуваний період євреї продовжували займатися дрібною торгівлею, хоча й збільшилася кількість ремісників. Єврейська торгівля на території Лівобережної України в пореформений період розвивалася в цілому динамічно. У магазинах, крамничках, ларках та інших торгових закладах продавалися різноманітні товари з усіх куточків Російської імперії. Особливістю торговельної діяльності євреїв, порівняно з торговцями-християнами, є розквіт пересувної торгівлі у досліджуваний період. Завдяки зусиллям саме євреїв швидкими темпами розвивалися торговельні галузі – хлібна, лісова, тютюнова тощо. Значною була частка єврейських підприємців й у селах як скупників продуктів сільського господарства.

Будучи власниками певної кількості землі в регіоні, євреї використовували її не для заняття землеробством, а для заснування промислових підприємств і для надання її в оренду навколишнім селянам. Законодавство щодо євреїв, які бажали перейти до землеробства, спричинило появу у 40-х рр. ХІХ ст. єврейських землеробних колоній, особливо у Чернігівській губернії. Засновниками колоній виступали як євреї Лівобережжя, так і єврейське населення із Правобережжя, Білорусі, Польщі, що перебували у складі Російської імперії. Але вже у другій половині ХІХ ст. спостерігається занепад землеробних колоній. Причиною тому були як політика уряду щодо євреїв взагалі, так і негативне ставлення єврейського населення до сільськогосподарської праці.

Четвертий розділ “Освіта та духовно-релігійне життя” складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджені шляхи отримання початкової, середньої, спеціальної та вищої освіти єврейською молоддю, основи релігійного життя єврейського загалу Лівобережжя.

Незважаючи на низький професійний рівень вчителів, надзвичайно слабку матеріальну базу навчальних закладів, важкі соціально-економічні й правові умови життя єврейської спільноти, до 1917 року через початкові релігійно-етнічні навчальні заклади – хедери, талмуд-тори, казенні та приватні училища – пройшли тисячі дітей-євреїв, які стали високоосвіченими рабинами, проповідниками, громадськими діячами та просто писемними людьми. У єврейських початкових навчальних закладах, незважаючи на асиміляційну політику царського уряду, були збережені традиції національного виховання, вивчалися єврейська мова та обряди.

Міністерські та земські початкові школи не стали тими навчальними закладами, які б могли задовольнити потреби єврейського населення в одержанні початкової освіти. Пов’язане це з незначною чисельністю євреїв у селах. Тому основними початковими навчальними закладами для єврейських дітей залишалися хедери. Водночасно необхідно відзначити, що у початкових навчальних закладах Міністерства народної освіти навчалася певна кількість єврейських дівчаток, які не мали змоги навчатися у національних початкових навчальних закладах.

Незважаючи на законодавчі обмеження, євреї становили досить значну частину учнів чоловічих гімназій. Що стосується жіночих середніх навчальних закладів, то відсутність обмежувальних законодавчих актів та розвинута мережа приватних гімназій та прогімназій створили умови для навчання досить значної кількості єврейських дівчаток у середніх навчальних закладах Лівобережжя, де вони становили від 16 до 50% до загальної чисельності вихованок гімназій та прогімназій.

Протягом досліджуваного періоду на території Лівобережжя склалася певна мережа навчальних закладів, що надавали середню спеціальну освіту. Однак технічні, ремісничі училища та школи не користувалися великою популярністю серед єврейського населення регіону. Попитом серед єврейської молоді користувалися комерційні та торговельні навчальні заклади, що пояснюється зростанням взагалі торговельної діяльності єврейського населення регіону у названий період. Медичні навчальні заклади дозволяли в подальшому отримати вищу медичну освіту юнакам-євреям та вирватися за межі смуги осілості для здобутя засобів для життя жінкам-єврейкам.

Відсутність вищих навчальних закладів на території Полтавської та Чернігівської губерній, в яких би євреї мали право навчатися, позбавляло велику кількість євреїв регіону можливості отримати вищу освіту у Російській імперії, що спонукало їх до еміграції.

Духовне життя єврейського населення Лівобержжя не зазнавало значного впливу з боку влади. Євреї мали можливість сповідувати різні напрямки іудаїзму. Вплинути на єврейські маси влада намагалася через духовних наставників – казенних рабинів, але взагалі вони виконували лише чиновницькі функції та були посередниками між єврейськими громадами та місцевою владою. На духовний розвиток єврейського населення вони не мали особливого впливу через дотримання останнім більш ортодоксальних напрямів іудаїзму й наявність вчених при синагогах та молитовних школах.

Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків:

З’ясовано, що обмеження єврейського населення у праві повсюдного проживання, пересування по країні, володіння власністю й заняття окремими видами діяльності були обумовлені політикою уряду, яка негативно вплинула на характер життєдіяльності євреїв, призвела до напруження у регіоні, що стало підґрунтям міжетнічних конфліктів й виявилося у погромах 1881 та 1905 років. Крім того, уряд намагався змінити способи занять єврейського населення шляхом залучення його до землеробства та шляхом навернення у християнство.

Встановлено, що євреї становили значну частину населення Полтавської та Чернігівської губерній. Впродовж досліджуваного періоду відбувалася концентрація єврейського населення у містах, де відсоток їх складав в окремих випадках половину населення. Досить високі темпи народжуваності забезпечували помітну вагу єврейського населення на території Лівобережжя. Дискримінаційна політика царизму та погроми спонукали частину єврейського населення регіону до еміграції за кордон. Однак це не призвело до суттєвого зниження кількості єврейського загалу регіону. Еміграція працездатних вікових категорій негативно позначилася на економічному становищі євреїв регіону.

Доведено, що особливості економічної діяльності євреїв Лівобережжя у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. значною мірою визначалися правовими обмеженнями – забороною селитися у сільській місцевості та займатися окремими видами діяльності, вільно пересуватися за межами смуги осілості.

Встановлено, що євреї відігравали значну роль в окремих галузях господарства регіону. Вони були зайняті на багатьох виробництвах як у якості власників підприємств, так і у якості найманих робітників. Чільне місце належало єврейським підприємцям у харчовій промисловості – виробництві борошна, крупи, цукру, горілки, спирту і тютюну. Ця продукція збувалася як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Однак необхідно відзначити, що більшість підприємств, які належали євреям, були невеликими за потужністю й більше нагадували ремісничі заклади.

З’ясовано, що більшість єврейського загалу регіону продовжувала займатися дрібною торгівлею. В досліджуваний період єврейська торгівля розвивалась досить швидкими темпами. Особливістю діяльності євреїв у цій галузі є переважна більшість невеликих торговельних закладів та розвинутість пересувної торгівлі в межах регіону. Завдяки євреям на терені Лівобережжя швидко розвивалися хлібна, лісова, тютюнова торгівля. Євреї сприяли розвитку оптової торгівлі продуктами сільського господарства регіону, які до цього часу не мали значного виходу ні на внутрішній, ні на зовнішній ринки. Ще однією із особливостей економічної діяльності єврейського населення Лівобережжя є велика частка жіночої та дитячої праці як у промисловості, так і в торгівлі.

На відміну від промисловості та торгівлі, євреї не вплинули на розвиток сільського господарства регіону. Серед них були досить великі землевласники, але вони використовували землю для заснування промислових та ремісничих закладів і здавання її в оренду селянам. Через відсутність державної підтримки не набули значного розвитку й єврейські землеробні колонії, які протягом 70 – 80-х рр. ХІХ ст. майже усі припинили існування.

З’ясовано, що проживання євреїв у смузі осілості вимушено сприяло їх консолідації, яка будувалась на етнодуховній тотожності, етнічній спільності, віросповіданні та культурі. Традиційну національно-релігійну освіту євреї отримували в навчальних закладах різних типів: хедерах, талмуд-торах, казенних та приватних училищах. Це давало їм можливість зберегти свою релігію, особливості національного побуту, звичаї, національне мистецтво, специфічний єврейський світогляд. Хедерна освіта була недосконалою, однак нею була охоплена більшість євреїв Лівобережжя. Громадські талмуд-тори забезпечували початковою освітою дітей з найбідніших прошарків єврейського населення. Навчання дітей у початкових школах, заснованих Міністерством народної освіти та земствами, мережа яких була більш розвинута у сільській місцевості, не набуло розповсюдження серед єврейського населення через обмеження його проживання на селі.

Відзначено, що середні навчальні заклади – як загальноосвітні, так і спеціальні – сприяли поширенню освіти серед єврейської молоді, опануванню деяких професії, що дозволяло посісти гідне місце в суспільстві. Нерозвинута мережа чоловічих середніх навчальних закладів і як наслідок цього – відсоткове обмеження щодо права навчання в них, були перешкодою для отримання гідної освіти єврейською молоддю. Відсутність на території Полтавщини та Чернігівщини вищих навчальних закладів, в яких євреї мали б право навчатися, було однією з причин, що спонукали єврейську молодь до міграції з регіону. Особливістю культурного життя єврейського загалу регіону був високий рівень писемності серед дівчат та жінок у порівнянні з цією ж категорією християнського населення.

Право на сповідання іудаїзму було закріплено за євреями ще Положенням 1835 року й дослідження дозволяє дійти висновку, що через досить розвинуту мережу синагог, молитовних будинків та шкіл євреї мали можливість сповідувати різні напрями іудаїзму.

Основні положення і висновки дисертації викладені автором у таких публікаціях:

1. Морозова А.В. Єврейські погроми 1905 р. у Чернігівській губернії // Сіверянський літопис. – 1998. - № 6. – С. 124 – 134.

2. Морозова А.В. Освіта євреїв на Ніжинщині у 1861 – 1917 рр. // Євреї в Ніжині. Науковий збірник. – Ніжин, 2001. – С. 51 – 65.

3. Морозова А.В. Освіта євреїв у Чернігівській губернії в останній третині ХІХ – на початку ХХ століть // Сіверянський літопис. – 2001. - № 1. – С. 44 – 55.

4. Морозова А.В. Євреї-землероби Чернігівської губернії та їхні колонії // Архіви України. – 2003. - № 1 – 3. – С. 128 – 137.

5. Морозова А.В. Єврейське землеволодіння та землеробство, землеробні колонії північного Лівобережжя України // Сіверянський літопис. – 2003. - № 5 – 6. – С. 74 – 81.

6. Морозова А.В., Полетун Н.М. Документи з історії євреїв у Державному архіві Чернігівської області. Довідник. – Ніжин, 2003. – 320 с.

7. Демографія та міграційні процеси серед єврейського населення Північного Лівобережжя України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Сіверянський літопис. – 2005. - № 2 – 3. – С. 55 – 59.

8. Морозова А.В. Євреї-землероби Чернігівської губернії та їхні колонії // Материалы семинара “История и культура евреев Левобережной Украины и Литвы” [Чернігів, 8 грудня 2001]. – Чернігів, 2001. – С. 7 – 16.

АНОТАЦІЯ

Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.01.00 – історія України. – Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і наукиУкраїни, Харків, 2005.

У дисертації досліджується правове становище єврейського населення у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. З одного боку, відзначається дискримінаційна політика царського уряду щодо місця проживання, пересування та занять окремими видами діяльності, з іншого боку – позитивна політика в галузі освіти та віросповідання.

Проаналізовані демографічні процеси та вплив на них соціальних та економічних факторів. З’ясовані причини та наслідки еміграції евреїв.

Досліджені основні напрямки інтеграції єврейського населення в економіку регіону - промисловість, торгівлю та сільске господарство – та її особливості. Вперше розглядається історія створення, діяльності та занепаду єврейських землеробних колоній Лівобережної України.

Комплексно розглянуто питання отримання національно-релігійної, загальної початкової та середньої освіти єврейським загалом регіону; релігійнно-духовного життя та впливу на нього з боку влади.

Ключові слова: єврейське населення, правове становище, демографічні процеси, еміграція, промисловість, торгівля, землеробні колонії, Лівобережна Україна, освіта, релігійно-духовне життя.

АННОТАЦИЯ

Морозова А.В. Еврейское население Левобережной Украины (вторая половина ХІХ – начало ХХ в.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина Министерства образования и науки Украины, Харьков, 2005.

В диссертации впервые в украинской историографии комплексно рассматривается правовое положение еврейского населения Левобережной Украины во второй половине ХІХ – начале ХХ вв. Государственная политика царизма была направлена на ликвидацию этнической и социальной специфики жизни евреев и была неоднозначной. С одной стороны, дискриминационная политика царизма ограничивала еврейское население в праве повсеместного проживания, передвижения, владения собственностью и занятия отдельными видами деятельности. С другой стороны, позитивная политика правительства в сфере образования и вероисповедания способствовала развитию национального начального образования, сохранению прав на исповедание иудаизма.

В работе анализируются демографические процессы среди еврейского населения, влияние на них внутренних экономических и социальных факторов – низкий жизненный уровень и погромы. Дискриминационная политика царизма и погромы стали причиной массовой эмиграции евреев, но это не сказалось в значительной мере на демографии еврейской общины региона. Негативным последствием эмиграции можно считать выезд за границу представителей трудоспособных возрастных категорий.

В контексте экономического развития Левобережной Украины определены основные направления интеграции еврейского населения в экономику региона. Несмотря на ограничения, евреи сыграли значительную роль в промышленном развитии региона. Они были заняты на многих производствах как в качестве владельцев крупных и мелких предприятий, так и в качестве наемных рабочих. Определено, что, хотя большинство предприятий были небольшими по своей производительности и больше напоминали ремесленные заведения, евреи-промышленники занимали ведущее место в пищевой промышленности, в частности в производстве муки, крупы, сахара, спирта и табака.

Еврейское население региона активно занималось и торговлей. Во второй половине ХІХ – начале ХХ в. еврейская торговля быстро развивалась. Ее особенностью является преобладание небольших торговых заведений и развитость передвижной торговли в границах региона.

Впервые в украинской историографии освещается процесс создания, условия деятельности еврейских земледельческих колоний на территории Полтавской и Черниговской губерний, которые из-за отсутствия государственной поддержки не получили широкого распространения и на протяжении 70 – 80-х гг. ХІХ в. практически все прекратили свое существование.

Особое внимание уделено образованию еврейского населения. Особенностью культурной жизни еврейской общины региона является высокий уровень грамотности среди женщин по сравнению той же категорией христианского населения. Развитию традиционного национально-религиозного образования способствовала и политика правительства, которая позволила сохранить религию, особенности национального быта, обычаи через широкую сеть национальных начальных учебных заведений разного типа: хедеры, талмуд-торы, казенные и частные училища. Из-за ограничения места жительства не получило распространение обучение еврейских детей в начальных школах Министерства народного образования и земских учебных заведений.

Общеобразовательные и специальные средние учебные заведения позволяли евреям не только получать среднее образование, но и овладевать некоторыми профессиями. Недостаточная сеть мужских средних учебных заведений и отсутствие высших учебных заведений с правом обучения в них евреев стали причиной миграции молодежи из региона.

Духовная жизнь еврейского населения не испытывала влияния со стороны власти. Отмечается наличие широкой сети синагог, молитвенных домов и школ различных направлений иудаизма. В отличие от ученых раввинов, казенные раввины в большинстве случаев ограничивались исполнением чиновничьих функций.

Ключевые слова: еврейское население, правовое положение, демография, эмиграция, промышленность, торговля, земледельческие колонии, Левобережная Украина, образование, духовная жизнь.

SUMMARY

Morozova A.V. The Jews of the Left-bank of Ukraine (the letter half of the XIX – beginning of the XX-th century). – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in history by speciality 07.00.01- History of Ukraine. – Kharkiv National University named after V.N.Karazin Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2005.

Legal state of Jewish population in the letter half of the XIX-th – beginning of the XX-th century is investigated in the thesis. On the one hand, the discriminational policy of the tsarism about the place of living, movement and occupations of the separated kinds of work are noted. On the other hand, the positive policy in the education and religion are noted.

The demographic processes and influence the social and economic factors on them are analysed. The reasons and consequences of the emigration of the Jews are found out.

The main tendencies of Jewish population’s integration at the economics of this region – industry, trade and agriculture – and its peculiarities are investigated. The history of the creation, activity and decline of the Jewish agricultural colonies of the Left-bank of Ukraine are considered for the first time.

The problems of the national-religions, general elementary and secondary education, the religion-spiritual life and influence the power on it are fully investigated.

Key words: legal state, Jewish population, demographic processes, emigration, industry, trade, agricultural colonies, the Left-bank of Ukraine, education, religion-spiritual life.