Маляр Дмитро Віталійович

УДК 331.101(043)

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній металургійній академії України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: |

доктор економічних наук, професор

Тарасевич Віктор Миколайович,

Національна металургійна академія України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ),

завідувач кафедри політичної економії.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, доцент

Тютюнникова Світлана Володимирівна,

Харківський національний університет

ім. В. М. Каразіна Міністерства освіти і науки України, заступник завідувача кафедри економічної теорії та економічних методів управління,

кандидат економічних наук

Головінов Олег Миколайович,

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа: | Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України,

кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться 24.05.2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова 25.

Автореферат розісланий 22.04 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з причин стримування переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки є незадовільні тенденції відтворення людського капіталу в Україні, що проявляється у тривалому демографічному спаді, міграції населення за рубіж, безробітті, неформальній зайнятості й зростанні малозабезпечених верств населення. Динамізм інституціональних перетворень, неспроможність деяких економічних суб’єктів ефективно діяти в нових умовах вимагають адекватного вдосконалення людського капіталу. В зв’язку з цим, виникає потреба у переосмисленні ролі нагромадження та використання людського капіталу в процесі економічного зростання, гуманізації та демократизації суспільства.

Важливі дослідницькі результати щодо створення теоретичних підвалин відтворення людського капіталу належать західним науковцям Г. Беккеру, К. Вангу, Дж. Грейсону, Н. Ірланду, Е. Кануто, Дж. Кендріку, С. Ломбардіні, Дж. Мінцеру, О. Нордхогу, Г. Псахараполусу, Г. Сент-Полу, Т. Шульцу. Значний внесок у подальший розвиток теорії людського капіталу належить сучасним українським та російським вченим. Зокрема, проведені результативні дослідження теоретико-методологічних основ відтворення людського капіталу (В. Автономов, М. Бункін, В. Гойло, О. Грішнова, Г. Дмитренко, Р. Капелюшніков, М. Критський, В. Марцинкевич, С. Ніколаєнко, Р. Нурєєв, О. Сємьонов, І. Соболєва), особливостей відтворення людського капіталу в перехідній економіці (В. Геєць, О. Головінов, А. Добринін, С. Дятлов, О. Цирєнова), соціальних аспектів відтворення людського капіталу (Д. Богиня, С. Вовканич, Б. Гєнкін, Г. Задорожний, С. Кадомцева, Е. Лібанова), інноваційних та постіндустріальних тенденцій відтворення людського капіталу (Ю. Васільчук, В. Іноземцев, С. Тютюнникова, А. Чухно), людського розвитку (Л. Безтелесна, В. Садков, Т. Светлічная).

Ставлячись з повагою до безперечних досягнень вітчизняної та зарубіжної економічної думки у вивченні людського капіталу, варто зазначити, що недостатньо розробленими залишилися проблеми неоднорідності процесів відтворення людського капіталу та їх оцінки, подальшої конкретизації потребує розкриття специфіки відносин відтворення сутнісних сил в перехідній економіці та розробка ефективних заходів стосовно вдосконалення людського капіталу як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідницької роботи кафедри політичної економії Національної металургійної академії України “Перехідна економіка: теорія, методологія, політика” (номер державної реєстрації 0103U003232), де особисто здобувачем розроблено підрозділ „Концептуальні основи руху людського капіталу” розділу „Людина в економіці”. Внесок автора полягає у подальшому розвитку змісту кругообігу людського капіталу в частині виділення його функціональних форм – відбору та розміщення сутнісних сил, виявлення персоніфікованого рівня його руху.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення сутності та механізму відтворення людського капіталу, з’ясування його специфіки та форм прояву, а також розробка практичних рекомендацій щодо його вдосконалення в умовах перехідної економіки України.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких наукових завдань:

-

-

-

-

-

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єкт дослідження – відтворення людського капіталу в умовах перехідної економіки України.

Предмет дослідження – економічні відносини між людьми з приводу відтворення людського капіталу.

Методи дослідження. В процесі дослідження використані такі загально-наукові та спеціальні методи: аналіз та синтез, індукція та дедукція, наукове абстрагування (визначення сутності та механізму відтворення людського капіталу), динамічна версія структурно-функціонального методу (встановлення структурних рівнів кругообігу людського капіталу та визначення специфіки відтворення людського капіталу на кожному з них, поділ людського розвитку на нагромаджувальний та продуктивний); прийом конструктуризації (надання безперервному процесу кругообігу людського капіталу дискретних форм), економіко-математичний (розробка оновленої методики обчислення індексів людського розвитку, а також методики оптимізації відтворення людського капіталу підприємства); статистико-економічний (аналіз сучасних тенденцій відтворення людського капіталу в Україні); синергетичний (розгляд синергетичного ефекту спільної дії суб’єктів відтворення людського капіталу).

Інформаційно-довідковою базою дослідження є Конституція України, законодавчі та нормативні акти України, Укази Президента України, статистичні матеріали, дані і висновки монографічних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, а також періодичних видань з проблем теорії та практики відтворення людського капіталу і його регулювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження теоретичних основ відтворення людського капіталу в перехідній економіці України дозволило отримати наступні наукові результати:

запропоновано авторську трактовку відтворення людського капіталу як економічної категорії, яка виражає відносини між людьми з приводу персоніфікації й упредметнювання сутнісних сил, з одного боку, олюднення соціальних властивостей суспільства, з іншого боку. Відокремлено відносини матеріальної (опосередковано через речовинні носії сутнісних сил), інтелектуальної (за допомогою інформаційних носіїв) й олюднюючої персоніфікації сутнісних сил (за рахунок взаємодії з іншими людьми). Виділено функціональну (економічна діяльність щодо реалізації сутнісних сил), структурну (відновлення сутнісних сил) та соціальну (відтворення відносин персоніфікації сутнісних сил і олюднення соціальних властивостей) складові відтворення людського капіталу;

удосконалено (доповнено):

зміст відтворення людського капіталу як кругообігу сутнісних сил. Зокрема: а) встановлено персоніфікований рівень кругообігу, на якому упредметнювання сутнісних сил здійснюється на етапі нагромадження людського капіталу, а їх персоніфікація - на стадії продуктивного використання людського капіталу; б) обґрунтовано функціональні форми відбору та розміщення сутнісних сил, які обумовлюють обіг людського капіталу;

механізм відтворення людського капіталу в частині визначення змісту, умов, принципів, методів, організаційних форм самовідтворення, генераційного, індивідуального відтворення сутнісних сил (ендогенна складова механізму) та підприємницького, громадянського, державного, міжнародного відтворення сутнісних сил (екзогенна складова механізму);

набули подальшого розвитку:

методика обчислення індексів людського розвитку, а саме: а) впроваджено систему показників, що відбивають як позитивні, так і негативні тенденції людського розвитку, його різноманітні якісні сторони; б) запропоновано поетапний розрахунок індивідуальних, групових та функціональних індексів, де останні характеризують рівень нагромаджувальної та продуктивної складових людського розвитку; в) виявлено циклічний характер відтворення людського капіталу, що в сучасних умовах проявляється у вигляді домінування його продуктивної складової над нагромаджувальною;

методика визначення ефективних напрямів професійно-кваліфікаційного розвитку персоналу підприємства в частині: а) розрахунку величини інтенсивності існуючих проблем щодо відтворення людського капіталу персоналу і визначення індексів пріоритетів щодо їх вирішення; б) обчислення індексів інтегральних пріоритетів розвитку персоналу виходячи з стратегічних цілей та наявних недоліків щодо відтворення людського капіталу підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами й організаціями для: оцінки процесів відтворення людського капіталу як країни в цілому, так і окремих регіонів; розробки заходів соціально-економічної політики щодо вдосконалення формування і використання відтворення людського капіталу, підвищення рівня продуктивності праці персоналу, оптимізації кадрової політики. Пропозиції автора були використані:

­ Тернопільською академією народного господарства при формуванні записки Шостої міжнародної наукової конференції „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії”, яка була надіслана Верховній Раді, Кабінету Міністрів України для практичного застосування (акт №126-17/116 від 12.02.2002);

­ Національною металургійною академією України (довідка №01-07-211 від 6.04.2005) й Дніпродзержинським державним технічним університетом (довідка 108-01-21/176 від 07.04.2005) при підготовці лекційного матеріалу та робочих програм курсів „Основи економічної теорії”, „Макроекономіка”, „Мікроекономіка”, „Економічна політика”;

­ ВАТ „Баглійкокс” (довідка № 117-12 від 16.03.2005) при вдосконаленні атестації персоналу підприємства, розробці системи планування кар’єри та укомплектуванні головних структурних підрозділів необхідними фахівцями.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є повністю самостійним науковим здобутком автора.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на Всеукраїнській науково-методичній конференції „Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти” (Харків, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів України” (Дніпропетровськ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції „Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (Львів, 2000), V-й Міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз” (Ялта-Форос, 2000), Четвертій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Вдосконалення механізму управління великим промисловим бізнесом в умовах реформування економіки України” (Запоріжжя, 2000), ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції „Дослідження й оптимізація економічних процесів. Оптимум. 2001” (Харків, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теорія та практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 2001), VI-й Міжнародній науковій конференції „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз” (Ялта-Форос, 2001), науково-практичній конференції „Вища освіта і система праці” (Дніпропетровськ, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми ефективного функціонування підприємств в сучасних умовах” (Севастополь, 2003), ІІІ-й Міжнародній науково-теоретичній конференції „ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 наукові праці, в тому числі 14 у фахових виданнях та 9 у інших виданнях загальним обсягом 8,95 д.а., з яких автору належить 6,2 д.а.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 стор., основний зміст роботи викладено на 192 стор., список використаних джерел включає 205 найменування на 15 стор. Робота має 13 додатків на 13 стор. Дисертація містить 13 таблиць, 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – „Відтворення людського капіталу: зміст та механізм” розкриті онтологічні та гносеологічні засади дослідження людського капіталу, визначена сутність відтворення людського капіталу як процесу та економічної категорії, запропоновано механізм відтворення людського капіталу.

У першому підрозділі „Генезис теорії та методології дослідження людського капіталу” розглянуто генетичний ряд розвитку категорії людського капіталу, в межах якого виділено три головних етапи.

На першому етапі нагромаджуються первісні знання про місце й роль людини в господарській діяльності та виникає саме поняття людського капіталу. На другому етапі відбувається відокремлення двох головних напрямків в методології дослідження людського капіталу. Перший, що іманентний класичній і маржиналістській школам, базується на принципах методологічного індивідуалізму. Другий, що притаманний історичній та інституціональній школам, ґрунтується на принципах універсальності та цілісності. Це призвело до виникнення різноманітних тлумачень сутності людського капіталу і його відтворення. На третьому етапі зароджується і розвивається теорія людського капіталу як відносно самостійна складова економічної теорії.

З огляду на предмет та мету дослідження обрано динамічну версію структурно-функціонального методу, який є конкретизацією методу матеріалістичної діалектики, має системну природу і орієнтований на вивчення відтворення людського капіталу на його різних структурних рівнях. Зазначений метод передбачає з’ясування структури людського капіталу (відповідних складових елементів), визначення особливостей його взаємодії із зовнішнім природним й соціальним оточенням. Динамізація даного методу забезпечується завдяки застосуванню прийому конструктуризації, зокрема наданням безперервному процесу відтворення людського капіталу дискретних форм за певними ознаками з урахуванням як самоорганізації, так і свідомого регулювання цього процесу.

У другому підрозділі „Сутність відтворення та кругообігу людського капіталу” викладено головні результати дослідження відтворення людського капіталу як економічної категорії та процесу кругообігу.

Визначено, що людський капітал являє собою різноманітні сутнісні сили людини, а саме вроджені біологічні та здобуті соціальні (знання, кваліфікація, вміння) здібності, що використовуються в процесі виробництва та споживання економічних благ. Тому відтворення людського капіталу як категорія виражає економічні відносини, що виникають між людьми з приводу відновлення їх сутнісних сил та соціальних властивостей з метою максимізації доходу та рівня задоволення потреб. Відносини відтворення людського капіталу мають два взаємопов’язаних рівні: виробничо-технологічний (персоніфікації сутнісних сил суспільства та їх упредметнювання) і соціально-економічний (олюднення особистості через уособлення в ній соціальних властивостей та їх уречевлення в інших людях). Перший рівень виражає об’єктивні відносини, що конституюють професійні якості робітника, його спроможність до праці. Другий рівень виражає суб’єктивні відносини, які обумовлюють менталітет, культуру та норми поведінки носія людського капіталу в залежності від приналежності до певної родини, підприємства, організації й взагалі суспільства.

Відносини персоніфікації сутнісних сил варто класифікувати за об’єктами на три групи. По-перше, відносини предметно-матеріальної персоніфікації, які виражають асиміляцію сутнісних сил, зосереджених у предметі, результатом чого стає здебільшого формування фізичних здібностей людини. По-друге, відносини інтелектуальної персоніфікації, які виражають опанування сутнісними силами, втіленими у будь-якій інформаційній формі, що дозволяє відбутися людині як розумній істоті. По-третє, відносини олюднюючої персоніфікації, які віддзеркалюють засвоєння сутнісних сил через взаємодію з іншими людьми. Різноманітні відносин персоніфікації в сукупності формують соціальну синергію сутнісних сил, спрямовану на всебічний розвиток кожної людини.

Процес відтворення людського капіталу являє собою перманентне відновлення біологічних та соціальних якостей людини. Відтворення людського капіталу містить наступні складові: функціональну (оновлення економічної діяльності щодо реалізації людського капіталу), структурну (відновлення різноманітних елементів людського капіталу) та соціальну (відтворення відносин персоніфікації сутнісних сил та олюднення соціальних властивостей суспільства).

За обсягами здійснення відтворення людського капіталу диференціюється на розширене, просте й звужене. У функціональному контексті розширене відтворення передбачає інтенсифікацію та підвищення продуктивності відновлення людських сил; у структурному – нагромадження вже існуючих та утворення нових елементів людського капіталу; у соціальному – удосконалення відносин з відтворення здібностей і потреб людини. Розширене відтворення людського капіталу призводить до: підвищення рівня спеціалізації або універсалізації кваліфікації робітника в залежності від характеру самого відтворення; посилення існуючих та утворення нових зв’язків між елементами людського капіталу; вдосконалення взаємодії носія людського капіталу з соціальним оточенням та опанування високих технологій.

Завдяки використанню динамічної складової обраного методу, відтворення людського капіталу розглянуто як дискретний процес кругообігу, який являє собою чергування чотирьох функціональних форм, а саме: відбору, нагромадження, розміщення та використання сутнісних сил. Розгортання даних функціональних форм утворює відтворювальний контур руху людського капіталу, де нагромаджувальна і продуктивна форми є головними і визначають безпосередню реалізацію людського капіталу, а відбір та розміщення сутнісних сил є субформами, які визначають обіг людського капіталу. Кругообіг людського капіталу окремої людини відбувається одночасно на трьох соціальних рівнях: на суспільному – його змістом є обмін спроможностями до упредметнювання та персоніфікації сутнісних сил між всіма членами суспільства; на локальному - зміна функціональних форм окремого носія людського капіталу; на персоніфікованому - чергування прихованих функціональних форм людського капіталу (втілення сутнісних сил в ході нагромадження людського капіталу і асиміляція сутнісних сил в процесі продуктивної діяльності людини).

У третьому підрозділі „Механізм відтворення людського капіталу” розглянуто сутність, структуру та функції механізму відтворення людського капіталу.

Механізм відтворення людського капіталу являє собою сукупність принципів, форм, способів та важелів управління процесами відтворення, що реалізуються у відповідності з економічними законами, розв’язанням суперечностей економічної системи, узгодженням інтересів різноманітних суб’єктів. Він містить у своєму складі ендогенну та екзогенну складові, де перша утворюється як єдність самовідтворення, а також генераційного й індивідуального відтворення сутнісних сил, які поєднуються в цілісну групу на підставі приватного характеру витрат щодо їх здійснення, а також виходячи з того, що вони реалізують особисті інтереси.

Якщо в рамках ендогенної компоненти механізму відтворення сутнісних сил суспільна людина виступає одночасно в ролі суб’єкта й об’єкта, то в межах другої - екзогенної складової вона уособлюється лише в ролі об’єкта. Ефективність функціонування екзогенної складової механізму зумовлюється способом виробництва, рівнем соціально-економічного розвитку, а також синергією державного, громадянського, підприємницького та міжнародного відтворення людського капіталу. Міжнародне відтворення зокрема конституює синхронізацію функціонування даної економічної системи з іншими, сприяє становленню міжнародних і національних особливостей відтворення людського капіталу з огляду на місце країни в світовому господарстві, міжнародному поділі праці, ролі щодо глобалізації та інтеграції.

Кожний тип відтворення людського капіталу в межах ендогенної й екзогенної складових механізму передбачає: відповідні умови (вигідність здійснення процесу відтворення), принципи (системність, самоорганізація, примушення або спонукання), низку функцій (законотворча, стратегічна, координуюча, стимулююча, соціально-економічна, контролююча тощо), інтереси (особисті, економічних суб’єктів, соціальних груп, державні), організаційні форми (індивідуальні, колективні, суспільні), методи (прямі та непрямі), стимули (адміністративні, економічні, моральні, правові), важелі (податки, ставки кредитування, пільги, інновації) здійснення даного процесу.

Екзогенна складова механізму на відміну від ендогенної реалізується через здійснення відтворення сутнісних сил за рахунок інших економічних суб’єктів - соціальних груп й суспільства, які за певних умов виступають суб’єктами відтворення людського капіталу, а за інших - суб’єктами його регулювання (табл.1). Наприклад, функціонування державних підприємств передбачає безпосереднє відтворення людського капіталу (обмін досвідом, здобуття кваліфікаційних розрядів), а регуляторний вплив органів влади забезпечує коригування відтворення, ініційованого іншими суб’єктами.

Таблиця 1

Суб’єкти екзогенної складової механізму відтворення людського капіталу

Інститути | Функціональні ролі

Суб’єкти відтворення | Суб’єкти регулювання

Державні | Підприємства, культурні, медичні і рекреаційні заклади | Органи влади

Ринкові | Виробничі, культурні та медичні фірми | Економічні суб’єкти

Громадянські | Людина як член соціуму | Громадські організації

При цьому виявляється органічна єдність та водночас самозаперечення різноманітних процесів відтворення людського капіталу, відбувається узгодження економічних інтересів суб’єктів відтворення та суб’єктів регулювання. Відтворення людського капіталу окремої людини постає як результат одночасного здійснення різноманітних процесів формування, реалізації сутнісних сил і здобуває синергетичні риси, а управлінський вплив діє як суперпозиція різноспрямованих та гетерогенних за природою управлінських заходів.

Подальше вивчення процесів відтворення людського капіталу в Україні має відбуватися в контексті з’ясування загальнонаціональних тенденцій нагромадження й використання людського капіталу, а також удосконалення методики розрахунку індексів людського розвитку.

У другому розділі - „Відтворення людського капіталу в перехідній економіці України” досліджено національну специфіку відтворення людського капіталу та визначено напрями його можливого вдосконалення на макроекономічному і мікроекономічному рівнях.

У першому підрозділі „Розвиток людського капіталу України та методика його вимірювання” досліджено головні тенденції щодо відтворення людського капіталу українського суспільства та запропоновано вдосконалену методику обчислення індексів людського розвитку.

Створення необхідних умов для становлення інноваційної економіки вимагає передусім перманентного оновлення людського капіталу суспільства, що можливо лише за рахунок значних грошових вкладень. Так, якщо державні інвестиції в людський капітал протягом 1999-2003 рр. збільшуються в абсолютному виразі, то темпи їх зростання із року в рік знижуються: для інвестицій в освіту цей показник в 2000 р. у відношенні до 1999 р. склав 150%, а в 2003 р. до 2002 р. – 122%; на соціальний захист - 144% і 102% відповідно.

Таблиця 2

Державні інвестиції в людський капітал

Видатки зведеного бюджету | Обсяги інвестицій, млн.грн. | Темпи зростання, %

1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2000

1999 | 2001 2000 | 2002 2001 | 2003 2002

Освіта | 4719,5 | 7085,5 | 9557,1 | 12269 | 14977,7 | 150 | 135 | 128 | 122

Охорона здоров’я | 3808,7 | 4888,2 | 6238,9 | 7537,9 | 9708,2 | 128 | 128 | 121 | 129

Соціальний захист | 4147,1 | 5985,2 | 8332,8 | 12643 | 12953 | 144 | 139 | 152 | 102

Культура і мистецтво | 410,6 | 634,0 | 830,2 | 804,7 | 1162,9 | 154 | 131 | 97 | 145

Фізкультура і спорт | 204,3 | 253,3 | 302,4 | 352,1 | 564,2 | 124 | 119 | 116 | 160

Більш високими темпами зростали впродовж 2000-2003 рр. витрати населення на освіту (збільшення на 82%), в той час як витрати суб’єктів господарювання зросли лише на 25%. Має місце перевищення темпів зростання інвестицій на колективні, громадські та особисті послуги з боку населення у порівнянні з суб’єктами господарювання в 1,36 разів. На охорону здоров’я в даний період населення стало витрачати коштів на 54,9% більше, в той час як суб’єкти господарювання – на 119,1% більше (табл. 3).

Таблиця 3

Інвестиції населення та суб’єктів господарювання в людський капітал

Види інвестицій | Інвестиції населення,

млн.грн. | Інвестиції суб’єктів господарювання, млн.грн.

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Освіта | 557,0 | 774,6 | 1183,8 | 1014,1 | 127,1 | 122,3 | 142,1 | 161,7

Охорона здоров’я та соціальна допомога | 364,1 | 479,8 | 692,3 | 563,6 | 445,2 | 714,4 | 782,3 | 975,6

Колективні, громадські та особисті послуги | 380,3 | 632,3 | 1269,7 | 946,7 | 627,5 | 738,2 | 934,7 | 1318,2

Прямі іноземні інвестиції в освіту впродовж 2001-2003 рр. не змінилися і склали 3,4 млн.дол. На охорону здоров’я вони зросли в 1,1 рази, а на поширення колективних, громадських і особистих послуг – в 1,87 разів. Якщо доля інвестицій на охорону здоров’я в загальному обсязі іноземних інвестицій скоротилася з 2,7% у 2001 р. до 1,9% у 2003 р., то частка інвестицій на колективні та громадські послуги за цей період збільшилася з 1,3% до 1,6%. В цілому в Україні спостерігаються позитивні тенденції щодо подальшого нарощування інвестицій в людський капітал.

Ефективність використання вже накопиченого людського капіталу здебільшого обумовлюється економічною активністю населення. До складу цієї категорії населення за станом на 2003 р. було віднесено 22,6 млн. чол. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що до економічно неактивного населення відносилось і 8,2 млн. чол. працездатного віку. Соціально-економічною проблемою розвитку українського суспільства є неспроможність національного виробництва забезпечити зайнятість навіть економічно активним прошаркам населення, має місце перебільшення пропозиції робочої сили над попитом, внаслідок чого Україні притаманні неформальна зайнятість, самозайнятість найменш кваліфікованих робітників та безробіття, рівень якого за методикою МОП у 2001 р. склав 11,5%, у 2002 р. – 10,1%, у 2003 р. – 9,1%.

Нагромадження й використання людського капіталу в сукупності утворює його розширене відтворення, що є окремим структурним елементом людського розвитку поряд з такими складовими як демократизація та гуманізація суспільства, науковий і соціальний прогрес. Запропоновано оновлену методику розрахунку індексів людського розвитку, яку вдосконалено в частині поділу критеріїв оцінки процесів відтворення на продуктивну та нагромаджувальну компоненти, використання розширеної системи індикаторів людського розвитку, впровадження показників, що враховують не тільки позитивні (стимулятори), але і негативні (дестимулятори) тенденції відтворення сутнісних сил. За таким підходом розрахунок індексу людського розвитку відбувається шляхом поетапного обчислення індивідуальних (окремі показники), групових (агреговані показники, що складаються з певних індивідуальних індексів) та функціональних індексів (продуктивного й нагромаджувального). До складу групових індексів нагромаджувального людського розвитку входять: кількісна характеристика, добробут, освіченість й здоров’я населення, державне фінансування відтворення людського капіталу, а в межах продуктивного людського розвитку виділено такі групові індекси: розвиток ринку праці, охорона праці та стан екології, науковий розвиток, результати суспільного виробництва.

Розрахунок та подальший аналіз індексів людського розвитку виявив загальне покращання процесів відтворення людського капіталу в Україні протягом 1999-2003 рр. Проте, в даний період продуктивний людський розвиток переважав нагромаджувальний, що свідчить про орієнтацію суспільства на економічне зростання, а не на соціалізацію економіки (рис.1).

Рис.1. Динаміка індексів людського розвитку в Україні

Разом з тим, має місце скорочення темпів зростання індексів продуктивного розвитку за умов одночасного, хоча і несталого, нарощування темпів зростання індексів нагромаджувального розвитку (рис. 2). Це може призвести до перетину кривих функціональних складових людського розвитку у майбутньому. Такі тенденції пояснюються наявністю певного часового лагу між використанням і нагромадженням сутнісних сил суспільства.

Для того, щоб відбулося розширене накопичення людського капіталу, необхідно попередньо створити відповідні умови на рівні продуктивного розвитку суспільства, і навпаки – інноваційний продуктивний розвиток є перспективним лише за умов вже сформованого людського капіталу, що характеризується високим рівнем креативності.

Рис.2. Темпи зміни індексів людського розвитку в Україні

З цього випливає, що складові людського розвитку нарощуються послідовно за умов поетапного переважання однієї з них. Кожен з таких етапів варто вважати відповідним функціональний циклом. В залежності від домінування тієї або іншої складової людського розвитку має здійснюватися регулююча політика стосовно їх збалансування, що полягає у стимулюванні тієї складової відтворення людського капіталу, яка перебуває у занепаді.

У другому підрозділі „Регулювання відтворення людського капіталу” проаналізовано специфіку державного, громадянського та ринкового регулювання відтворення людського капіталу в Україні.

В Україні має місце нерозвинутий ринковий вплив на процеси відтворення людського капіталу, що здебільшого обумовлюється незадовільними результатами приватизації. Щодо громадянського регулювання, то такий спосіб впливу на процеси відтворення взяв на себе частину функцій державного регулювання колишнього СРСР, але на умовах децентралізму, гнучкості та самоорганізації, сприяючи демократизації та гуманізації суспільства. Тому провідну роль у регулюванні відтворення людського капіталу повинна виконувати все ж таки держава. Імперативом вдосконалення відтворення людського капіталу суспільства виступає формування нової парадигми державної політики щодо зайнятості населення, подолання бідності, контролю за міграційними процесами, побудови ефективної системи освіти та охорони здоров’я, які мають розроблятися й впроваджуватися як окремі елементи загальної стратегії нагромадження людського капіталу. Нагальною вимогою подальших соціально-економічних перетворень, становлення розширеного відтворення людського капіталу має стати поступовий вихід із стану неузгодженості суспільних, державних й бізнесових інтересів, що потребує відповідної корекції їх взаємодії.

Удосконалення регулювання процесів відтворення людського капіталу і подальшого нарощування людського потенціалу суспільства передбачає: по-перше, формування високої якості управлінського середовища і затвердження нового типу соціальної взаємодії, заснованого на пріоритеті знань, інтелекту й рівня освіченості громадян; по-друге, активне сприяння розвитку наукоємних сфер економіки; по-третє, високий рівень управління якістю людського капіталу суспільства; по-четверте, безпосередню участь як держави, так і бізнесових структур та громадських організацій у формуванні інноваційної психології та культури всіх членів суспільства.

З метою створення правових, соціально-економічних, організаційних та інституціональних засад регулювання процесів відтворення людського капіталу необхідна реалізація національної стратегії „Розвиток людського капіталу в Україні”, що вимагає:

По-перше, внести зміни в Закони України: „Про професійно-технічну освіту”, та „Про вищу освіту”, які б враховували необхідність зближення професійно-технічної та вищої освіти з виробництвом, з одного боку, і ринком праці, з іншого. Це передбачає подальшу розробку системи управління освітою з широким залученням бізнесових структур.

По-друге, впровадити програми заходів, спрямованих на інтеграцію інтересів державних, підприємницьких та громадських організацій щодо інформаційного забезпечення громадян в отриманні відповідної освіти, підвищенні творчого інтелектуального рівня робітників та сприянні впровадженню їх знань в суспільно-корисну працю.

По-третє, з метою посилення доступності якісної освіти молоді активно розвивати такі форми одержання освіти як дистанційна, інтерактивна, екстернативна, а також впроваджувати спеціальні освітні програми для молоді з функціональними розладами, інвалідів, сиріт.

По-четверте, розвивати систему кредитування для одержання освіти за умов надання позик з пільговими відсотками виходячи зі специфіки навчання та рівня освіти (професійно-технічна, вища, аспірантура) згідно статті 11 Закону України „Про сприяння соціальному розвитку молоді в Україні”.

По-п’яте, створювати сприятливі умови щодо становлення системи багатоканального фінансування вищої освіти.

По-шосте, доповнити Положення № 127/151 „Про професійне навчання кадрів на виробництві” положенням про систему обов’язкового і безперервного професійного росту, яка передбачає підвищення кваліфікації робітників з періодичністю 1 раз в 5 років й керівників вищої ланки - з періодичністю 1 раз в 3 роки, а також забезпечити створення системи планування кар’єри на підприємствах базових галузей промисловості.

У третьому підрозділі „Методичні аспекти оптимізації відтворення людського капіталу підприємства” досліджено стан відтворення людського капіталу підприємств і запропоновано методику вдосконалення професійно-кваліфікаційного складу персоналу підприємства на прикладі ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат”.

З метою оптимізації відтворення людського капіталу підприємства розроблено методику, яка передбачає наступні етапи визначення ефективних напрямів професійно-кваліфікаційного розвитку персоналу. По-перше, з’ясування цільових пріоритетів розвитку персоналу підприємства. Недосконалість наявного людського капіталу як цілісна загальна проблема підприємства має бути структурована на окремі (одиничні) невирішені проблеми, яким віддається першочергова перевага. Для кожної такої одиничної проблеми розраховується величина її інтенсивності, що віддзеркалює ступінь її невирішеності. По-друге, здійснення співставлення між собою інтенсивностей обраних цілей, а також виявлених одиничних проблем завдяки побудові двох зворотньосиметричних матриць парних співставлень цілей та проблем відповідно. Результатом таких дій стає утворення ієрархії індексів пріоритетів щодо подолання існуючих недоліків людського капіталу та досягнення поставлених цілей згідно з генеральною стратегією підприємства. По-третє, обчислення інтегральних індексів пріоритетів на основі врахування ієрархії цілей та проблем відтворення людського капіталу, що дозволяє встановити послідовність подальшого професійно-кваліфікаційного розвитку. По-четверте, розробку та впровадження конкретних заходів щодо вдосконалення відтворення людського капіталу за обраними напрямами.

Застосування означеної методики в умовах ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат” забезпечило обґрунтування першочерговості наступних дій в такій послідовності: впровадження системи безперервної освіти для всіх фахівців підприємства, поліпшення якості оцінки персоналу, з’ясування рівня професійного розвитку персоналу, встановлення відповідності професійно-кваліфікаційного потенціалу посаді.

ВИСНОВКИ

В дисертації, яка є завершеною науковою роботою, поставлена й вирішена актуальна економічна задача, що полягає у розробці теоретичних основ відтворення людського капіталу. Найбільш істотні висновки роботи:

1. Відтворення людського капіталу є: а) економічною категорією, яка виражає економічні відносини між людьми з приводу відновлення їх сутнісних сил з метою максимізації доходу та рівня задоволення потреб; б) процесом, що являє собою перманентне відновлення біологічних та соціальних якостей людини; в) кругообігом, який відображається чергуванням функціональних форм, а саме: відбору, нагромадження, розміщення та використання сутнісних сил. Такий кругообіг відбувається одночасно на трьох соціальних рівнях: суспільному, локальному й персоніфікованому.

2. Механізм відтворення людського капіталу є системою організаційно-економічних відносин, що виникають між суб’єктами відтворення сутнісних сил і суб’єктами економічного регулювання з приводу використання економічних законів, реалізації відносин власності та узгодження економічних інтересів. Він містить дві базові складові: ендогенну (самовідтворення, генераційне, індивідуальне відтворення людського капіталу) та екзогенну (підприємницьке, громадянське, державне, міжнародне відтворення людського капіталу) і характеризується відповідними умовами, принципами та методами здійснення, формами організації й джерелами витрат.

3. Методика обчислення індексів людського розвитку передбачає поділ критеріїв оцінки людського розвитку на продуктивну та нагромаджувальну складові; розрахунок індексу людського розвитку шляхом поетапного обчислення індивідуальних, групових та функціональних індексів; використання розширеної системи індикаторів людського розвитку, що враховують різнорідні за якістю й спрямованістю (позитивні й негативні) тенденції відтворення сутнісних сил..

4. Головними напрямками розвитку механізму відтворення людського капіталу є: а) взаємопов’язана розробка та реалізація програм зайнятості населення, подолання бідності, охорони праці, регулювання міграції населення тощо в межах єдиної суспільної стратегії управління процесом відтворення людського капіталу; б) узгодження інтересів державних, підприємницьких та громадських організацій щодо нарощування освітянсько-інтелектуального потенціалу членів суспільства та його ефективного використання; в) реалізація державної політики збалансування нагромаджувального та продуктивного людського розвитку, зменшення часового лагу між їх послідовним розгортанням; г) створення передумов для затвердження нового типу соціальної взаємодії, заснованого на пріоритеті знань та інтелекту.

5. Методика оптимізації відтворення людського капіталу підприємства передбачає визначення пріоритетів щодо цілей та наявних недоліків у нагромадженні та використанні людського капіталу, встановлення інтегральних пріоритетів подальших вдосконалень, розробку і впровадження конкретних заходів щодо ротації кадрів, підвищення продуктивності праці, формування системи безперервного професійного й кар’єрного росту фахівців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Маляр Д.В. Гуманізація суспільства як стратегічний напрямок розвитку економічної теорії і загальної людської цивілізації // Вісник технологічного університету Поділля. – 2000. - Серія ”Економічні науки”. - №6. - Ч.ІІ. - С.19- 22.

2. Маляр Д.В. Людський фактор у системі міжнародного менеджменту: нові підходи і орієнтири // Науково-практичний журнал “Регіональні перспективи”. – 2000. - №2-3 (9 – 10). - С. 185 - 188.

3. Ефремова Н.Ф., Маляр Д.В. Человек и новая парадигма мирового экономического развития // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2000. - № 15. – Ч. 1. – С. 133-139 (Особистий внесок автора – визначена та обґрунтована роль людини у світовому економічному розвитку).

4. Єфремова Н.Ф., Маляр Д.В. Еволюція теоретичних поглядів на людину як об’єкт економічної системи // Міжвідомчий науковий збірник. Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин / За ред. А.І. Комарової, А.С. Гальчинського, І.І. Лукінова, А.А. Чухно та ін. – К.: НДІ Проблеми людини, 2000. – Т. 20. – С. 526 – 539 (Особистий внесок автора – реалізовано історично-генетичний підхід у дослідженні ролі людини і місця людського капіталу в економічній теорії).

5. Маляр Д.В. Мотиваційний механізм підприємництва, як рушійної сили ринкової економіки // Вісник державного університету “Львівська політехніка”. „Менеджмент та підприємництво в Україні”. - 2001. - № 417. - С. 142 -146.

6. Маляр Д.В. Діалектична поліструктурність природи людського капіталу // Социально-экономические аспекты промышленной политики.: Сборник научных трудов. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – С. 203 - 215.

7. Єфремова Н.Ф., Маляр Д.В. Соціогуманітарні аспекти регіональної інвестиційної політики // Экономика промышленности. Организационные аспекты управления. Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С.178 - 187 (Особистий внесок автора – досліджено індекси людського розвитку та запропоновано національну модель виробництва людського капіталу).

8. Ефремова Н.Ф., Маляр Д.В. Альтернативные методы управления персоналом в международной практике // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2001. - № 18.- Ч.2. – С. 198-205 (Особистий внесок автора - розглянуті концепції менеджменту).

9. Маляр Д.В. Інвестиції в людський капітал – як стратегічний інтерес і запорука фінансової незалежності регіонів // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - Випуск 65. - С.105-110.

10. Маляр Д.В. Моделирование человеческого капитала: системно-синергетический подход // Вестник НТУ “ХПИ”. - Харьков: ХПИ, 2001. – Выпуск 24. – Ч. 2. - С.56 - 59.

11. Швец В.Я., Маляр Д.В. Информационное общество и трансформация человеческого капитала // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. - №8-2. – С.7-15 (Особистий внесок автора – розгляд форм зміни людського капіталу в інформаційному суспільстві).

12. Швець В.Я., Маляр Д.В. Освіта як складова нарощування людського капіталу суспільства // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2003. - Серія: Економічні науки. – № 5/1. – С. 181-186 (Особистий внесок автора - розглянуто роль та місце навчання у теоріях “людського капіталу” та “відбору”, а також в системі безперервної освіти в Україні).

13. Швець В.Я., Маляр Д.В. Міжнародне функціонування суспільного людського капіталу // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2004. - № 5/1. – С.100-106 (Особистий внесок автора - розглянуто специфіку і форми відтворення людського капіталу у світі).

14. Маляр Н.І., Карімова М.І., Маляр Д.В. Вдосконалення структури людського капіталу підприємства як визначальний фактор утворення синергетичного ефекту // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць: В 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Випуск 191. – Т.2. - С. 553-558 (Особистий внесок автора – встановлено трьохрівневу організаційну структуру людського капіталу підприємства, досліджено утворення синергетичного ефекту).

Статті та тези доповідей в інших виданнях:

15. Маляр Д.В. Соціогуманітарні аспекти регіональної інвестиційної політики // Матеріали Всеукраїнської наук. практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні”. - Дніпродзержинськ: ДДТУ, - 2000 . - Ч. 1.-С. 157-159.

16. Маляр Д.В. Инвестиции в человеческий капитал – стратегический интерес и предпосылка финансовой независимости регионов // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конф. „Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів України”. – Дніпропетровськ: „Наука і освіта”. – 2000.