НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Масленніков Євген Іванович

УДК 338.45.330.322

ПРІОРИТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ У БОРОШНОМЕЛЬНО-КРУП’ЯНІЙ І

КОМБІКОРМОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.Мечникова

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Захарченко Віталій Іванович,

Одеський національний університет ім. І. Мечникова

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економіки та управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гончаров Валентин Миколайович,

Східноукраїнський національний університет

ім. В. Даля Міністерства освіти і науки України,

директор департаменту з міжнародних зв’язків

доктор економічних наук, професор

Кучеренко Віктор Романович,

Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, завідувач

кафедри організації, планування та регулювання економіки

Провідна установа Інститут регіональних досліджень НАН

України, відділ прогнозування і моделювання

розвитку регіону (м. Львів)

Захист відбудеться “13” жовтня 2005 р. о “15.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044 м. Одеса, Французький бульвар, 29

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044 м. Одеса, Французький бульвар, 29

Автореферат розісланий “12” вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічне зростання в Україні потребує відповідного інвестиційного забезпечення її підприємств. Метою державної інвестиційної політики є створення умов не лише для збільшення обсягу інвестицій, а й для підвищення їх ефективності, віддачі шляхом поєднання з інноваціями, технологічним оновленням виробництва.

Борошномельно-круп’яна та комбікормова промисловість є однією з основних у харчовій промисловості, оскільки вона, по-перше, забезпечує переробку зерна, по-друге, є соціально-орієнтованою, оскільки продукти її виробництва споживаються всіма верствами населення, по-третє, визначають експортну орієнтацію країни з метою отримання додаткових валютних надходжень. Але розробка напрямів здійснення цих загальнодержавних заходів неможлива без ефективного і достатнього інвестування підприємств галузі. Причому, в умовах обмеженої кількості наявних фінансових ресурсів та значної потреби в них для підприємств борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості має існувати уточнена методика визначення ефективності інвестування та факторів, що на неї впливають, визначатися першочергові напрями інвестування, розроблятися загальнодержавні механізми створення сприятливого інвестиційного середовища для розвитку підприємств галузі та формуватися ефективна інвестиційна стратегія.

Сьогодні в галузі основним джерелом інвестицій є прибуток підприємств. Інвестиційна активність визначається реальною прибутковістю економіки. Українська ж економіка все ще залишається недостатньо прибутковою. Проте, на жаль, є ще багато збиткових підприємств (34% у 2004 р.).

Проблеми використання інвестиційного потенціалу у вітчизняній промисловості завжди знаходились в центрі уваги провідних вітчизняних та закордонних учених, таких як: Александров В.В., Александрова В.П., Амоша О.І., Бельтюков Є.А., Буркинський Б.В., Бойко Є.І., Галуза С.Г., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Герасимчук М.С., Гончарова В.П., Крупка М.І., Кузьмін О.Є., Лап- ко О.О., Осипов В.І., Пампура О.І., Пересада А.А., Петрович Й.М., Продіус І.П., Фатхутдінов Р.А., Шарп У. та інші.

Аналіз стану і тенденцій розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості, методів оцінки ефективності інвестицій та їх впровадження дозволяє зробити висновок про те, що ці проблеми у процесі розвитку ринкових відносин розроблені недостатньо, що й зумовило актуальність і вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукового напрямку “Інвестиційний та інноваційний розвиток українських підприємств в умовах економіки трансформації” Одеського національного університету ім. І. Мечникова при виконанні науково-дослідних робіт у 1999 – 2005 р.р.: особистий внесок автора при розробці теми “Обґрунтування ефективності впровадження нововведень в промисловості та інноваційної політики в регіоні” (номер державної реєстрації 0102U001978) полягає в формуванні варіантів підвищення економічного та науково-технічного потенціалів Одеської області (п.2.3), особливостей економічної оцінки інвестиційних проектів (п. 3.3); при виконанні теми “Розробка стратегії, оновлення виробничого потенціалу в промисловості” (номер державної реєстрації 0102U001977) автором сформовані концептуальні підходи до зміни технологічної системи.

Дослідження, проведені пошукувачем, безпосередньо пов’язані з планами оновлення виробництва на ВАТ “Котовське зернопереробне підприємство”, оцінкою інвестиційних проектів в оновленні продукції на цьому підприємстві.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розвитку комплексного підходу до дослідження економічної суті інвестицій, вдосконалення методики визначення їх ефективності, дослідженні факторів інвестиційного середовища, обґрунтуванні методики визначення підприємницького ризику, розробці пропозицій із пріоритетних напрямів інвестування у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості, сформуванні ефективної інвестиційної стратегії для її розвитку в умовах ринкових трансформацій з урахуванням специфічних соціально-економічних, науково-технологічних та регіональних особливостей функціонування.

Досягнення зазначеної мети дослідження обумовило необхідність вирішення таких основних задач:

базуючись на аналізі точок зору сучасних учених-економістів та напрямків сучасного інвестиційного процесу в країні, дослідити сучасний склад інвестицій у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості регіону;

проаналізувати існуючі методичні підходи до оцінки ефективності інвестицій у сучасних умовах та розроблено методичні підходи до процесу підвищення інвестиційної привабливості господарчого комплексу регіону;

дослідити економічні умови розвитку борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості, виділяючи в них інвестиційні та організаційно-економічні аспекти;

впровадити в практику суб’єктів господарювання борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості загальновизначену методику оцінки інвестиційних проектів;

створити модель визначення підприємницького ризику при оцінках інвестиційних проектів в економіці трансформації;

обґрунтувати пріоритетні напрями інвестування у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості та механізм створення сприятливого інвестиційного середовища для розвитку цієї галузі.

Об’єктом дослідження є інвестиційний процес у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості України, основні напрями і шляхи підвищення ефективності інвестиційного процесу у галузі.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні основи формування пріоритетів ефективного інвестування у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості країни.

Методи дослідження. В роботі використано такі методи: діалектичний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний та системно-функціональний методи пізнання економічних процесів. Діалектичний метод дозволив автору проаналізувати розвиток об’єкта дослідження протягом останніх чотирнадцяті років, виявити резерви та запропонувати шляхи його подальшого розвитку. Абстрактно-логічним методом відпрацьовані класифікація чинників, котрі впливають на підвищення ефективності розвитку інвестиційного процесу у галузі, методичні підходи до формування складових понятійного апарату досліджуваної категорії. Економіко-статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки розвитку підприємств галузі на сучасному етапі. Системно-функціональний метод дозволив узагальнити теоретико-методологічні засади підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості. В дослідженні також використовувались методи: порівняльного аналізу – для порівняння фактичних даних звітного та попередніх років; модельного підходу – для визначення підприємницького ризику на підприємствах галузі; експертних оцінок та вартісних підходів – при визначенні основних напрямів і шляхів підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості країни в умовах економіки трансформації.

Джерелами інформації стали праці вітчизняних та зарубіжних учених, законодавчі акти Верховної Ради України і постанови Кабінету Міністрів України, дані державної статистичної звітності; проектні та звітні матеріали підприємств харчової галузі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- розроблено методичні підходи до оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів інвестиційного середовища на ефективність розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості в сучасних умовах господарювання, які дають змогу з більшою чіткістю визначити основні напрями та шляхи розвитку цієї галузі країни;

- створено модель визначення підприємницького ризику, яка охоплює галузеві підприємства області в залежності від їх кількості та рівня рентабельності;

удосконалено:

- методи визначення основних чинників підвищення ефективності інвестиційного процесу в борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості, особливість яких у порівнянні з наявними полягає у всебічному врахуванні специфічних особливостей сучасної економіки, технологій, організації і управління виробництвом у цій галузі в умовах перехідної економіки;

- підходи до розробки основних напрямів і шляхів підвищення ефективності розвитку інвестиційного процесу в борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості країни; відмінність основних положень цієї позиції порівняно з іншими дослідженнями визначається комплексним поєднанням галузевих і регіональних підходів, визначення співвідношення реальних і фінансових інвестицій, капітального, поточного та інноваційного інвестування;

набуло подальшого розвитку:

- визначення понять, пов’язаних з інтенсифікацією інвестиційного процесу в промисловості України у сучасних умовах з виділенням низки взаємозалежних явищ і уточненням сутності таких категорій як “інвестиційне середовище”, “інвестиційна привабливість”, “центр проектного фінансування”, “інвестиційний паспорт регіону”;

- формування механізму підвищення інвестиційної привабливості регіону, що передбачає систему заходів і презентаційних матеріалів, що формують привабливий інвестиційний імідж області, що підкреслює її сильні сторони і готовність до ділового співробітництва;

- розробка інструментів формування стратегії діяльності господарюючого суб’єкта, включаючи інвестиційну стратегію, з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості та характеристик його життєвого циклу.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, які виконані в рамках дисертації, складають основу наукових положень і висновків стосовно підвищення ефективності розвитку та функціонування борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості в Україні. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони є підґрунтям для прийняття рішень при виборі інвестиційного проекту, для науково забезпеченого передпланового дослідження практичних заходів інвестиційного характеру.

Методичні рекомендації з формування інвестиційного проекту реконструкції круп’яного цеху використані для виробництва круп’яних пластівців на ВАТ “Котовське зернопереробне підприємство” (акт від 29.05.2003 р.), також при формуванні планів розвитку харчових підприємств: ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів” (довідка №118 від 03.06.2003 р.), Виконавчий комітет Іллічівської міської Ради Одеської області (довідка №19-723 від 27.05.2005 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі в ОНУ ім. І. Мечникова, при викладанні дисциплін “Інвестиційна діяльність”, “Фінанси підприємства”, “Інноваційний менеджмент” у системі підготовки фахівців вищої школи (довідка № 425 від 08.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено персональний авторський підхід і особисто отримані ним теоретичні та практичні результати щодо обґрунтування ефективності інвестиційного процесу і є його внеском у розвиток економічної науки, зокрема в таку її галузь, як економіка промисловості. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача (уточнення наведені у списку наукових публікацій автора за темою дисертації).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації були розглянуті і схвалені на наукових і науково-практичних конференціях. Про результати роботи доповідалось на всеукраїнській конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.) та міжнародних: “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” (м. Донецьк, 2003 р.), “Научно-техническое развитие: экономика, технологии, управление” (м. Київ, 2003 р.), “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (м. Одеса, 2003 р.).

Наукові результати дослідження обговорені й одержали позитивну оцінку на наукових семінарах в ОНУ ім. І. Мечникова.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 статей у наукових виданнях обсягом 4,3 д.а., з них 3,9 д.а. належить особисто автору, з них 8 статей опубліковані в фахових виданнях (серед яких 5 - є особистими).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 232 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 268 найменувань та 2 додатків на 11 сторінках. Дисертація містить 16 рисунків і 56 таблиць на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи дослідження ефективності інвестиційного процесу в умовах сучасної економіки” проведено теоретичний аналіз категорій “інвестиція”, “виробництво”, “інвестиційна діяльність”, “інвестиційний комплекс”, “інвестиційна сфера”, “інвестиційна політика”, “інвестиційний клімат”, “інвестиційне середовище”, досліджено класичні і сучасні підходи до визначення сутності інвестицій і капітальних вкладень. Досліджено сучасний склад інвестицій на підприємствах борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості.

Для обліку, аналізу і підвищення ефективності інвестиційного процесу необхідна науково-обгрунтована класифікація як на макро,- мезо,- так і на мікрорівнях.

Найбільш розповсюджений поділ інвестицій за об’єктами вкладень не має єдиної точки зору. Одні автори ділять інвестиції на реальні, фінансові і матеріальні, інші – на реальні і фінансові. Друга точка зору здається нам більш прийнятною, оскільки інвестиції у нематеріальні активи, в кінцевому підсумку знаходять своє відображення і тісно пов’язані з реальними. Крім того, інноваційні інвестиції у нематеріальні активи можуть здійснюватись як для розвитку технологічного потенціалу, так і для подальшого продажу даних активів з одночасним їх використанням для розвитку виробництва. Тому доцільно ділити інвестиції на реальні та фінансові. До складу реальних інвестицій борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості пропонується включати такі види: капітальні, поточні (підтримка діючих потужностей і вкладення в оборотні виробничі активи) та інноваційні інвестиції (у інноваційні продукти та в інтелектуальні цінності). Дана форма інвестицій є обов’язковою і бажаною. До складу фінансових інвестицій борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості пропонується включати: цінні папери та грошові інвестиції (депозитні вклади).

Проведені дослідження існуючих класифікацій інвестицій за різними ознаками дали дисертанту змогу обґрунтувати класифікацію інвестицій у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості на рівні суб’єкта економічної діяльності (рис. 1).

Одним із таких принципів є оцінка повернення інвестиційного капіталу на основі показника грошового потоку. При цьому показник грошового потоку

Рис. 1.

Рис. 1. Пріоритети використання інвестиційного потенціалу у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості

при оцінці може прийматися диференційованим за окремими роками інвестиційного проекту, або як середньорічний.

Другим принципом оцінки є обов’язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку. Третім принципом оцінки є вибір диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) в процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів. Четвертим принципом є варіація форм використовуваної ставки процента для дисконтування в залежності від цілей оцінки.

Враховуючи зміни, які трапляються з введенням міжнародних вимог до бухгалтерського обліку, дисертант пропонує також включати до показників економічної ефективності інвестиційного процесу такі показники:

? виробництво валової продукції у розрахунку на 1 грн. сукупних інвестицій, грн.;

? виручка від реалізації продукції у розрахунку на 1 грн. сукупних інвестицій, грн.;

? валовий прибуток у розрахунку на 1 грн. сукупних інвестицій, грн.;

? чистий прибуток у розрахунку на 1 грн. сукупних інвестицій ( коефіцієнт рентабельності сукупних інвестицій), грн.

За даними Одеського облстатуправління спостерігалось нарощування обсягів інвестицій в основний капітал (на 37,1 %), але меншими темпами, ніж за 2002 р. (на 40,6 %) В цілому в країні за даними Держкомстату України: 2003 р. – 17,2 %, 2002 р. – 14,4 %. В роботі пропонується терміново розробити програму підвищення інвестиційної привабливості Одеської області, яка передбачає законодавче забезпечення залучення інвестицій, а також систему заходів та презентаційних матеріалів щодо формування привабливого інвестиційного іміджу Одеської області, підкреслюючи її сильні боки і готовність до ділової співпраці (рис. 2).

Також пропонується аналіз усіх інвестиційних пропозицій, які є в області від стадії їх проробки (від бізнес-ідей до готових проектів): профілю ініціаторів проектів (уряд, муніципальна влада, підприємства, підприємці). На цій стадії відкидаються ті проекти, які є нереалістичними. Подальша робота з пропозиціями буде полягати в їх групуванні: за галузями, за обсягом потрібних інвестицій, за профілем ініціаторів, за рівнем проробки.

Необхідно цілеспрямовано будувати роботу в області щодо підготовки спеціалістів з проектного фінансування таким чином, щоб підготовлені кадри не були “розсіяні” по різних підприємствах та установах. Має необхідний сенс сформувати невелику постійно діючу команду спеціалістів, яка б змогла авто-

номно обробляти замовлення на бізнес-план та інші аналітичні документи від підприємств.

Пропонується створення регіональних центрів проектного фінансування як самостійних юридичних фірм, діючих на принципах самоокупності.

У другому розділі “Ефективність інвестиційного процесу у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості” оцінено, узагальнено та висвітлено функціонування підприємств борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості в умовах перехідної економіки, яке безпосередньо пов’язане з узагальненням та вирішенням проблем вивчення кон’юнктури попиту і пропозиції на продукцію галузі, обґрунтуванням обсягу виробництва продукції певного асортименту відповідно до потреб ринку, забезпечення його необхідними матеріально-технічними ресурсами, формування оптимальної сировинної бази галузі та інвестиційної політики на найближчі роки.

Аналіз даних свідчить, що найбільше зернових місткостей сконцентровано у Дніпропетровській (8,3 %), Харківській (7,4 %), Запорізькій і Одеській (7,1 %) областях. Це пов’язано з високим їх технічним розвитком, а також наближеністю не тільки до районів виробництва зерна, а також до споживачів продуктів його переробки.

Борошномельно-круп’яна і комбікормова промисловість, як і весь агропромисловій комплекс, знаходиться в глибокій економічній кризі. З року в рік зменшується заготівля зерна, виробництво борошна, круп, комбікормів, кормових добавок. Так, у 2003 р. завантаження зернових місткостей становило 20 %, виробництво борошна 2,3 млн. тонн (32 %), круп – 186,7 тис. тонн (23 %), комбікормів – 700 тис. тонн (11 %) від встановлених виробничих потужностей.

Поряд з реформуванням борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості нині гостро постає питання реконструкції та технічного переоснащення підприємств. Сучасний стан матеріально-технічної бази хлібоприймальних підприємств зернопереробної галузі за техніко-економічними показниками не відповідає світовим досягненням. Парк машин і устаткування зношено більше, як на 60 % і процес їх зносу триває. Висока питома енергоємність технологічних процесів призводить до підвищення собівартості виробленої продукції. Крім того, необхідно підвищити рівень нормативно-технічного забезпечення, довести більшість діючих стандартів і методів визначення якісних показників сировини та готової продукції до світового рівня.

За 1985 – 1990 р.р. виробництво круп збільшилось від 872,5 до 962,4 тис. тонн (на 19,7 %), а за роки кризи значно зменшилося. У 2004 р. круп було вироблено лише 19,4 % від загального їх обсягу у 1990 р. Найбільше виробництво скоротилося у містах Києві та Севастополі, а також у Львівській області (відповідно 0,3 %, 0,5 % та 2,8 % від рівня 1990 р.), а найменше – у Київській (66,7 % від рівня 1990 р.), Хмельницькій (24 %) та Полтавській (13,5 %) областях.

Комбікормова промисловість, як галузь була заснована у 1965 р. з метою розвитку птахівництва і тваринництва на промисловій основі, ефективного використання сировинних ресурсів. Раніше вона характеризувалась високими темпами розвитку. За 1971 – 1988 р.р. виробництво комбікормів в Україні зросло від 4,2 до 16,9 млн. тонн. Однак у 1995 р. було вироблено 5,9 млн. тонн комбікормів, а у 2004 р. – лише 0,7 млн. тонн, що свідчить про глибоку кризу галузі.

Для стабілізації роботи підприємств борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості необхідно терміново вирішити нижче наведене.

1. Провести найближчим часом інвентаризацію основних фондів, мета якої – виведення з експлуатації морально-застарілих та фізично-зношених об`єктів. Це значно б знизило обсяги нарахувань амортизаційного фонду, які є складовою калькуляції витрат обігу.

2. Здійснити реконструкцію та технічне переоснащення борошномельних, круп’яних та комбікормових підприємств з метою підвищення ефективності використання зерна, збільшення обсягів виробництва борошна, круп та комбікормів необхідно. Слід розширити асортимент продукції шляхом розробки та впровадження нових технологій та видів продукції.

3. Створювати виробничі інтеграційні структури, поєднавши в одному комплексі виробництво комбікормів, вирощування тварин та птахів, переробку тваринницької продукції, її зберігання, транспортування та фірмову торгівлю. Необхідно повністю ліквідувати заборгованість споживачів хлібопродуктів, а також вирішити питання ціноутворення на зерно, крупи, борошно, комбікорми.

Слід зауважити, що основним видом інвестицій у підприємствах борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості Одеської області є реальне інвестування (табл. 1).

Таблиця 1

Склад і структура інвестицій підприємств борошномельно-круп’яної

і комбікормової промисловості Одеської області, 1999 – 2004 р.р.

Види

інвестицій | В середньому за 1999-2004 р.р.

Тис. грн. | %

1. Реальні | 40866 | 96,1

в т.ч. - матеріальні | 40716 | 95,8

- нематеріальні | 150 | 0,3

2.Фінасові | 1647 | 3,9

Разом інвестицій | 42513 | 100

Дані табл. 1 свідчать, що питома вага реальних інвестицій в середньому за останні шість років склала 96,1 %, більшу частину яких складають реальні інвестиції (95,8 %). Частина ж фінансових інвестицій досить незначна і в середньому за останні роки складає 3,9 %.

Здійснення реальних інвестицій на борошномельно-круп’яних і комбікормових підприємствах характеризується низкою особливостей. Першою з них є та, що реальне інвестування є основною формою реалізації стратегії економічного розвитку даного підприємства. Основна мета цього розвитку забезпечується через здійснення високоефективних реальних інвестиційних проектів, а сам процес стратегічного розвитку – не що інше, як сукупність цих інвестиційних проектів, які з часом реалізуються.

По-друге, реальне інвестування знаходиться у тісному взаємозв`язку із операційною діяльністю борошномельно-круп’яного підприємства. Так, збільшення обсягів виробництва і реалізації зернопродукції, розширення асортименту круп і комбікормів, підвищення їх якості, зниження поточних операційних витрат здійснюється, як правило, у результаті реального інвестування.

По-третє, реальні інвестиції на борошномельно-круп’яних і комбікормових підприємствах забезпечують значно більший рівень рентабельності, ніж фінансові інвестиції. Саме ця здатність спонукає підприємства даної галузі нарощувати обсяги виробництва.

Четверта особливість полягає в тому, що реалізовані реальні інвестиції забезпечують даним підприємствам стійкий чистий грошовий потік. Так, сума чистого грошового потоку, який включає в себе чистий приведений доход та амортизаційні відрахування, формується за рахунок амортизаційних відрахувань від необоротних активів навіть у ті роки, коли експлуатація реалізованих інвестиційних проектів ще не приносить борошномельно-круп’яним і комбікормовим підприємствам прибутку.

П’ятою, негативною, особливістю реальних інвестицій борошномельно-круп’яних і комбікормових підприємств є та, що вони мають високий рівень ризику морального старіння.

По-шосте, реальні інвестиції мають високий ступінь протиінфляційного захисту. Досвід показує, що у роки інфляції темпи зростання цін на більшість об’єктів реального інвестування борошномельно-круп’яних і комбікормових підприємств не тільки відповідали, але й у багатьох випадках випереджали темпи зростання інфляції, реалізовуючи ажіотажний інфляційний попит підприємств на матеріалізовані об’єкти підприємницької діяльності.

І, нарешті, по-сьоме, реальні інвестиції є низько ліквідними. Це пов’язано з вузькоцільовою спрямованістю форм цих інвестицій.

Обсяг фінансових інвестицій, як свідчить аналіз дисертанта, на підприємствах борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості Одеської області незначний.

У третьому розділі “Пріоритетні напрями інвестування та шляхи підвищення ефективності інвестиційного процесу у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості” розроблено методичні положення та рекомендації до формування інвестиційної стратегії в галузі, визначено пріоритетні напрями інвестування у галузі, створено механізм сприятливого інвестиційного середовища для розвитку галузі, обґрунтовано прогнозування підприємницького ризику на переробних підприємствах АПК.

З позиції створення сприятливого інвестиційного середовища державного інтересу, в першу чергу, на думку дисертанта, заслуговує на увагу процес формування, рівень та динаміка цін на первинному ринку зерна. На українському ринку проявляється ще одна, не властива цивілізованим ринкам інших країн, тенденція. Недостатнє фінансове забезпечення життєвого рівня значної категорії людей стає причиною активізації попиту споживачів на продукцію нижчої якості, але дешевшу. Це стосується, в перше чергу, круп, борошна, хліба, макаронів. Удосконалення цінових відносин на ринку зерна має відбуватися у напрямку узгодження економічного результату на всіх ділянках отримання та переробки зерна на кінцевий продукт, щоб не допускати надмірного прибутку в одній ланці за рахунок його критичного зниження в іншій. В іншому випадку порушиться баланс ринкового обігу зерна та виникнуть проблеми щодо достатнього забезпечення попиту.

Так, формування ринкових відносин на ринку зерна відбувалося повільно, не в комплексі та не завжди у відповідності до його законів. Недооцінювалося також значення кооперації, економічних міжгалузевих і внутрішньогалузевих зв’язків. Велике значення у цих процесах має, виходячи із світової практики, вертикальна кооперація як форма виробничих зв’язків сільського господарства з суміжними галузями. Але вона до цього часу перебуває у нерозвиненому стані, особливо, у виробничій сфері. Все це в сукупності відобразилося на ефективності здійснення інвестицій у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості. Сільськогосподарські товаровиробники, особливо у період 1992-1995 р.р., не мали ні правових, ні економічних важелів впливу на локальний монополізм переробних підприємств. Прагнення сільських виробників до створення міні-цехів з виробництва круп, борошна, комбікормів, переважно не дало позитивного результату. Приватизація переробних підприємств у вигляді акціонерних товариств не привела до зміцнення їх міжгалузевих зв’язків із сільськими товаровиробниками. Навпаки, посилився процес дезінтеграції. З одержанням навіть 5 –10 % акцій у статутному капіталі акціонерних товариств борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості сільськогосподарські товаровиробники не отримали реальних прав як в управлінні приватизованими підприємствами, так і в регулюванні економічних ринкових відносин.

Розроблено модель вибору підприємницького ризику для підприємств агропромислового комплексу відповідного регіону. Найбільш повне уявлення про підприємницький ризик дає крива розподілу ймовірних результатів, що дозволяє графічно відобразити залежність імовірності одержання надприбутку чи збитків, а також кількісно оцінити їхній рівень. При побудові кривої на площині важливе значення має вибір узагальнюючих критеріїв сукупного впливу ризиків. Для цього як осі координат доцільно використовувати фактор F – кількість досліджуваних об'єктів, R – рівень рентабельності.

Дослідження показали, що при існуючих умовах господарювання і нинішній аграрній політиці 80 % переробних підприємств Одеської області знаходяться в зоні катастрофічного ризику. Вони мають негативний рівень рентабельності, що може призвести до неплатоспроможності, банкрутства з наступним розпродажем майна. Якщо виходити з класичної теорії антикризового управління, то оптимальний розвиток регіонального агропромислового комплексу Одеської області можливий за умови, що кількість господарств – потенційних банкрутів не перевищує 20, чи 6,6 % від їх загальної кількості. Господарств-банкрутів, які щорічно знаходяться в цьому становищі, може бути тільки 5, а не 210, як у даний момент.

Виходячи з аналізу функціонування підприємств борошномельно-круп’яної промисловості Одеської області, можна сформувати систему стратегічних цілей господарської та інвестиційної діяльності.

Головною метою загального економічного розвитку є галузева диверсифікація діяльності з метою підтримання її зростання.

Основною метою поточної господарської діяльності є забезпечення збалансованого зростання прибутку і підтримання такого його рівня, який забезпечив би надходження коштів на рахунок для розрахунків за поточними зобов'язаннями, здійснення необхідних і бажаних інвестицій та певну суму доходу власникам підприємства, що, в кінцевому підсумку, забезпечило б зростання вартості підприємства.

Основною метою інвестиційної діяльності підприємств борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості є забезпечення інвестування в обсягах, які забезпечують технічне переозброєння і широкомасштабне фінансове інвестування.

Всі напрями і форми інвестиційної діяльності підприємств галузі здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, що формуються ними. В даному випадку інвестиційними ресурсами є всі види грошових та інших активів, які залучаються для здійснення вкладень в об'єкти інвестування.

Стратегія формування інвестиційних ресурсів є важливим складовим елементом не тільки інвестиційної, але й фінансової стратегії даних підприємств. Розробка такої стратегії має забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність у запланованих обсягах; найефективніше використання власних фінансових засобів, що спрямовуються на дані цілі; а також фінансову стійкість підприємств у довгостроковій перспективі.

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – формування інвестиційної стратегії в борошномельно-круп’яній та комбікормовій промисловості у сучасних умовах.

Основні висновки теоретичного та науково-прикладного характеру і результати, які одержано здобувачем в ході проведених досліджень, такі:

1. Автором досліджено, що сучасний стан процесів в інвестиційній сфері в Україні обумовлює необхідність стимулювання інвестиційних процесів для забезпечення сталого соціально-економічного зростання суспільства та розвитку такої важливої для країни та її експортних потреб як борошномельно-круп’яна та комбікормова промисловість.

2. В дисертації здобувачем доведено, що інвестиційна стратегія є частиною економічної стратегії підприємства, регіону, країни і повинна бути погоджена з нею за цілями, напрямками та термінами реалізації. В роботі запропоновано заходи щодо формування портрета інвестиційної привабливості регіону, у тому числі для розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості.

3. В ході дисертаційного дослідження встановлено, що в останні роки в загальному обсязі інвестицій частка довготермінових кредитів у вітчизняних банках становила приблизно три відсотки. Основними причинами цього є незначна частка довготермінових коштів у пасивах банків і надзвичайно високі ризики довготермінового кредитування. Для зменшення цих ризиків і, відповідно, зниження плати за кредит потрібно запровадити правовий захист інтересів кредиторів і майновий статус боргів.

4. Виявлено, що економічно здорова інвестиційна система ґрунтується на акумуляції заощаджень населення і тимчасово вільних коштів підприємств через кредитний і фондовий ринки. Важливе значення цих ринків полягає в тому, що вони підвищують мобільність інвестиційних ресурсів. Пожвавленню інвестиційної діяльності може сприяти створення державного інвестиційного банку – Українського банку реконструкції і розвитку.

5. В роботі обґрунтовано необхідність відмовитись від практики надання іноземних кредитів підприємствам галузі під гарантії уряду як такої, що знімає відповідальність з позичальників і створює невиправдане додаткове навантаження на державний бюджет. Орієнтуватися слід насамперед на внутрішні інвестиції, бо зовнішні є лише додатковим джерелом. У міру поглиблення демократичних і ринкових реформ і, відповідно, поліпшення політичної, правової та економічної ситуації в Україні зростатиме обсяг як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій, бо інвестиційний клімат в країні єдиний, тобто однаково сприятливий чи несприятливий як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів.

6. Автором дисертації, на основі аналізу сучасних підходів до умов активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, сталого підвищення її ефективності зроблено висновок про створення сумлінної конкуренції. Цивілізоване конкурентне середовище сприяє тому, що кожна частка інвестицій у поєднанні з інноваціями дає позитивний ефект – збільшує кількість робочих місць і обсяг продукції, знижує вартість одиниці продукції, поліпшує її якість, збільшує рентабельність виробництва, поліпшує умови праці та підвищує її продуктивність.

Значні інвестиційні ресурси для галузі можуть бути залучені шляхом приватизації, звичайно, за умови, якщо вона стане прозорою і конкурентною.

7. Автором розроблено модель визначення підприємницького ризику, яка охоплює підприємства регіону в залежності від їх кількості та рівня рентабельності. Це приводить до наукового обґрунтування передпланових досліджень інвестиційного проекту.

8. Для створення сприятливого інвестиційного клімату в борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості, на думку дисертанта, необхідними є комплекс заходів: виявлення його реальних інвестиційних потреб, перспективних з точки зору залучення інвестицій; розробка середньострокових інвестиційних програм і проектів як на державному так і на регіональному рівнях з доведенням їх до рівня бізнес-плану; створення інформаційної бази перспективних інвестиційних проектів; підготовка та перепідготовка кадрів підприємств галузі для роботи в умовах реалізації інвестиційних проектів; формування джерел фінансування передпланових і проектних робіт; розвиток спеціалізованої інфраструктури (інвестиційні розробки та керівники проектів, система підготовки і сертифікації інвестиційних фахівців, фінансово-кредитні установи, фондові та страхові компанії, організації, які займаються просуванням інвестиційних проектів до потенціальних інвесторів); максимальне використання законодавчо обумовлених повноважень органів місцевого самоврядування з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

9. Для залучення інвестицій в таку важливу для України галузь, необхідно розуміти і підвищувати мотивацію інвесторів з урахуванням євроінтеграційних процесів: освоєння перспективних ринків збуту продукції та послуг; сприятливе географічне положення об’єктів інвестування; підвищення своєї конкурентоспроможності шляхом організації виробництва на території сторони, яка приймає інвестиції; низька вартість робочої сили за умови її високої кваліфікації.

Основні наукові положення та результати проведених досліджень щодо формування інвестиційної стратегії промислового виробництва вже використовуються і можуть бути використані органами місцевого самоврядування при проведенні процесів підвищення інвестиційної привабливості, промисловими суб’єктами господарювання в процесі розробки планів перспективного розвитку, при підготовці і перепідготовці управлінських працівників, в навчальному процесі вищих навчальних закладів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Масленніков Є.І. Фінансування інвестиційних проектів підприємств галузі зберігання та переробки зерна шляхом випуску та розміщення цінних паперів // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2000. – Вип. 37. – С. 3 – 8.

2. Масленніков Є.І. Сучасні тенденції формування і використання інвестиційних ресурсів зернопереробних підприємств // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: Ч. 3. – Київ: Інститут аграрної економіки УААН. – 2001. – С. 260 – 263.

3. Масленніков Є.І. Оцінка ефективності інвестиційних проектів зернопереробних підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип. 106. – С. 81 – 84.

4. Масленніков Є.І., Петруня Н.В. Інвестування засобів в оборотні активи підприємства // Аграрний вісник Причорномор’я: Зб. наук. пр. – Одеса: ОДСІ. – 2001. – Вип. №6 (13). – С. 197 – 2001 Особистий внесок здобувача – розробка структури оборотних активів та запропоновані основні чинники, що впливають на структуру оборотних активів підприємств.

5. Масленніков Є.І. Форми реальних інвестицій зернопереробних підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. Пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002. – Вип. 126. – С. 74 – 77.

6. Масленников Е.И. Выбор оптимальной конкурентной стратегии // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. Пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – Вип. 173. – С. 107 – 110.

7. Захарченко В.И. Масленников Е.И. Повышение инвестиционной привлекательности региона // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. Пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – Вип. 182. – С. 197 – 211. Особистий внесок здобувача – сформовано схему інвестиційної привабливості Одеського регіону.

8. Масленников Е.И., Побережец О.В. Кредитно-инвестиционное обеспечение научных проектов // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. Пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – Вип. 198. – С. 662-668. Особистий внесок здобувача – розроблено механізм вирішення проблеми інвестування інновацій.

Статті в інших виданнях

9. Масленников Е.И. Качество как фактор преобразования внутренней среды организации // Підприємництво, господарство і право. – Київ. – 2003. – № 4. – С. 148 – 149.

10. Иванова Т.Г., Масленніков Є.І., Семко Л.А. Точки роста для долгосрочного развития // Материалы межд. Н.-пр. конф. Молодых ученых “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” (г. Донецк, 2003 г.) – Донецк: ДНТУ. – 2003. – С.93-96. Особистий внесок здобувача – сформульовано задачі довгострокового розвитку економіки України.

Масленніков Є.І. Пріоритети використання інвестиційного потенціалу у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена теоретико-методологічним, методичним і практичним питанням ефективного розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості в Україні в цілому, зокрема в Одеській області, в умовах економіки трансформації. Автором проведено комплексну та системну оцінку ефективності інвестиційного процесу у галузі в ринкових умовах господарювання, поглиблено і розвинуто тлумачення сутності і змісту таких категорій, як “інвестиційне середовище”, “інвестиційна привабливість”, “інвестиційний паспорт регіону”. Проведено аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів інвестиційного середовища, комплексно досліджено ефективність всіх форм інвестицій у борошномельно-круп’яній і комбікормовій промисловості, розроблено методичні підходи до формування інвестиційної стратегії підприємств цієї галузі, запропоновано модель визначення підприємницького ризику для використання останнього при оцінці ефективності інвестиційного процесу. Сформульовано та обґрунтовано основні напрями і шляхи забезпечення ефективного розвитку галузі на основі використання і впровадження досягнень науки, технології та організації виробництва. Результати дослідження реалізовано в практичній діяльності промислових підприємств Одеської області.

Ключові слова: управління, борошномельно-круп’яна і комбікормова промисловість, ефективність, інвестиційна стратегія, інвестиції, промислове виробництво, інвестиційний проект, ризик.

Масленников Е.И. Приоритеты использования инвестиционного потенциала в мукомольно-крупяной и комбикормовой промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.

Диссертация посвящена изучению теоретико-методологических, методических и практических вопросов эффективного развития предприятий мукомольно-крупяной и комбикормовой промышленности в Украине в целом и Одесской области в частности в условиях экономики трансформации.

Автором с позиций комплексного и системного подхода проведена оценка эффективности инвестиционного процесса в отрасли, раскрыты сущность и содержание категорий эффективности развития предприятий перерабатывающей отрасли промышленности с позиций экономики трансформации.

Получило дальнейшее развитие определение понятий, связанных с интенсификацией инвестиционного процесса в промышленности Украины с выделение ряда взаимозависимых явлений и уточнением сущности таких понятий, как “инвестиционная середа”, “инвестиционная привлекательность”, “центр проектного финансирования”, “инвестиционный паспорт региона”.

Проанализированы существующие методические подходы к оценке эффективности инвестиций в современных условиях и определены методические подходы к процессу повышения инвестиционной привлекательности хозяйственного комплекса Одесского региона. Определены основные слагаемые повышения эффективности инвестиционного процесса в мукомольно-крупяной и комбикормовой промышленности на основании использования и развития современных достижений науки, технологии и организации производства в условиях экономики трансформации.

Разработаны методические подходы к оценке влияния внешних и внутренних факторов инвестиционной среды на эффективность развития мукомольно-крупяной и комбикормовой промышленности. Предложена модель определения предпринимательского риска, которая охватывает отраслевые предприятия региона в зависимости от их количества и уровня рентабельности.

Сформулированы, обоснованы и предложены основные направления и пути обеспечения эффективного развития инвестиционного процесса в мукомольно-крупяной и комбикормовой промышленности на основании использования и развития достижений науки и организации производства с учетом комплексного объединения отраслевых и региональных подходов.

Основные положения и результаты диссертационной работы внедрены в практику хозяйствования на предприятиях промышленности в Украине, непосредственно