КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИ
РА ВИННИЧЕНКА
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
МАТУКОВА Ганна Іллівна
УДК 378.147: 796
ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПОЗААУДИТОРНИЙ ЧАС
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Кіровоград – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Пікельна Валерія Семенівна,
Інститут безперервної педагогічної освіти
Криворізького державного педагогічного університету, директор.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Пєхота Олена Миколаївна,
Миколаївський державний педагогічний
університет імені В.О. Сухомлинського,
завідувач кафедри освітніх технологій;
кандидат педагогічних наук, доцент
Шерета Василь Володимирович,
Кіровоградський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання
Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.
Захист відбудеться “27” травня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).
Автореферат розісланий “ ____ ” квітня 2005 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Довга Т. Я.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Стан здоров’я сучасної студентської молоді є однією з найактуальніших педагогічних проблем сьогодення. Законодавчі й нормативні документи про вищу освіту спрямовують увагу вчених і педагогів-практиків на фізичне та моральне здоров’я нації.
Державна політика націлюється на забезпечення здоров’я людини шляхом залучення її до фізичної культури і спорту. У законодавчих документах про освіту (Закон України „Про освіту”, Закон України „Про вищу освіту”, Цільова комплексна програма „Фізичне виховання здоров’я нації ” та ін.) підкреслюється важливість виховання здорової молоді. Саме тому першочерговим завданням діяльності педагогічних колективів навчальних закладів має стати орієнтація учнівської та студентської молоді на усвідомлення цінності власної фізичної культури як якості особистості, розуміння потреби у здоровому способі життя. Гостро актуальною визначена проблема фізичного виховання.
Розвиток ринку праці в Україні також зумовлює підвищення вимог до особистісних якостей молодих фахівців. Сучасний роботодавець (держава або окрема особа – представник приватного підприємства) вимагає від майбутнього спеціаліста не тільки високої професійної кваліфікації, але й достатнього рівня здоров’я. Молодий фахівець має витримувати (згідно зі змістом певної професії) тривале фізичне та інтелектуальне навантаження.
У центрі уваги дослідників перебувають проблеми: удосконалення методики фізичного виховання (В.П. Бенедь, Г.Д. Галайтатий, В.І. Завадський, Н.М. Ковальчук, Г.Б. Сафрамова, А.А. Магльований та ін.); виявлення залежності розумової діяльності від рівня фізичної культури (С.А. Горбунов, А.В. Дубровський та ін.); здоров’я як вищої цінності особистості (В.В. Кім, А.В. Ненашева, В.І. Харитонов та ін.).
У роботах Е.А. Зайцева, Ф.В. Мамичкіна, С.Б. Нарзулаєва, О.П. Оськіної, М.І. Петренка, Я.І. Савицького досліджуються проблеми формування стійкої звички до самостійних занять фізичними вправами. Особливо гостро стоять питання формування культури здоров’я, виховання потреби молоді у фізичному самовдосконаленні (Е.Л. Дісі, Г.Л. Кривошеєва, С.І. Логінов, А.В. Ненашева, Т.І. Прокопенко, Г.М. Соловйов, В.І. Харитонов, В.І. Чирков та ін.).
Соціально-економічні перетворення, що здійснюються сьогодні в Україні, зумовили значні зміни в розвитку освіти. Аналіз діючих програм з фізичного виховання для вищої школи доводить, що основним їх завданням є орієнтація на фізичне удосконалення та здоровий спосіб життя, формування у майбутніх спеціалістів понять про здоров’я як особистісну і соціальну цінність. Проте відомо, що сформувати фізичну культуру майбутнього спеціаліста засобами лише аудиторної роботи важко, оскільки студенти обмежені в часі.
Незважаючи на те, що даній проблемі приділяється певна увага, реальний стан здоров’я молоді залишається на недостатньому рівні. У суспільстві, як свідчить сучасна педагогічна реальність, накопичилася низка протиріч між:
- потребами у фізичній культурі майбутніх фахівців та реальним низьким рівнем її сформованості у них;
- наявністю потенційних можливостей студентів до фізичних навантажень та відсутністю у них сформованої потреби в здоровому способі життя;
- необхідністю у сформованій фізичній культурі студентів та відсутністю системи позааудиторних заходів, спрямованих на її успішне формування;
- потребою у формуванні фізичної культури студентів вищої школи як якості особистості та відсутністю науково обґрунтованих методик успішного її формування;
- необхідністю створення організаційно-педагогічних умов успішного формування фізичної культури у студентської молоді в позааудиторний час та недостатньою обґрунтованістю їх в реальній практиці вищої школи тощо.
Усунення названих протиріч, на наш погляд, потребує, насамперед, розробки та впровадження науково-обґрунтованої системи формування фізичної культури студентів у позааудиторний час, розробки методики її здійснення, використання моделей управління системою тощо. Залишаються недостатньо розкритими питання: організації фізкультурної діяльності студентів вищих навчальних закладів у позааудиторний час; використання нетрадиційних форм організації фізичного виховання; удосконалення програм позааудиторного фізичного виховання студентів і таке ін.
Вище викладене підтверджує актуальність проблеми і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Формування фізичної культури студентів вищих навчальних закладів у позааудиторний час”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету і є складовою теми „Самостійна робота учнів та студентів” (держ. реєстр. № 0100U005594). Тема дисертації затверджена вченою радою КДПУ (протокол № 2 від 9.09.99 р.) та узгоджена у Раді з координації досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 26.02.2002 р.).
Об'єкт дослідження – процес формування фізичної культури студентів.
Предмет дослідження – система позааудиторної роботи з фізичного виховання з формування фізичної культури студентів вищих навчальних закладів у позааудиторний час.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка педагогічної ефективності системи формування фізичної культури студентів у позааудиторний час.
Гіпотеза дослідження полягала в тому, що ефективність формування фізичної культури студентів вищих навчальних закладів у позааудиторний час буде більш ефективною за умов: оновлення завдань, змісту і форм організації позааудиторної роботи з формування фізичної культури; формування в студентів переконання у значущості цінності фізичного здоров’я для майбутнього особистого і професійного життя; впровадження в позааудиторну діяльність студентів системи роботи з формування в них фізичної культури; здійснення систематичного діагностування рівня сформованості фізичної культури з використанням спеціальних критеріїв для її оцінювання.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати наукові джерела з проблеми дослідження з метою уточнення поняття „фізична культура особистості”.
2. Розкрити завдання, зміст та форми фізичного виховання на засадах історичного досвіду та сучасних потреб суспільства.
3. Виявити та обґрунтувати організаційно-педагогічні умови успішного формування фізичної культури студентів вищих навчальних закладів.
4. Розробити систему формування фізичної культури студентів у позааудиторний час (її структурну модель та модель управління нею) і критерії оцінки результативності її впровадження. Експериментально перевірити педагогічну ефективність запропонованої системи роботи.
5. За результатами дослідження підготувати навчально-методичний посібник „Формування фізичної культури майбутніх спеціалістів” і впровадити результати дослідження у педагогічну практику вищої школи.
Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення наукової теорії пізнання, соціальні, педагогічні та соціологічні концепції єдності діяльності й свідомості, положення всебічного розвитку особистості, зокрема теорія формування фізичної культури людини та виховання здорового способу життя, положення теорії систем управління й моделювання управлінської діяльності, педагогічні концепції неперервної професійної освіти в Україні, викладені в законах України: „Про освіту” (1996 р.), „Про вищу освіту” (2002 р.), Національній доктрині розвитку освіти України XXI століття (2002 р.).
Теоретичними основами дослідження є: праці вітчизняних та зарубіжних філософів про значення сформованої фізичної культури особистості для її життєдіяльності (Е.О. Бистрицький, І.А. Гайдученок, П.С. Гуревич, М. Фельденкрайз та ін.); психологічні й педагогічні положення про фізичну культуру як соціально цінну якість особистості (Л.С. Виготський, А.І. Піскунов, С.Л. Рубінштейн, В.О. Сухомлинський та ін.); соціально-біологічні засади формування фізичної культури та технології організації фізичного виховання (Т.Г. Коваленко, Г.К. Селевко, Б. Степанішин, С.В. Толстоухова та ін.); теорії фізичного виховання молоді (Б.А. Ашмарін, Ю.А. Виноградов, Б.І. Загорський, І.П. Залетаєв ); положення теорії систем, теорії моделювання і теорії управління педагогічними процесами (Ю.А. Конаржевський, В.С. Лазарєв, М.М. Поташник, В.С. Пікельна та ін..); теоретичних основ позааудиторної роботи (Л.В. Кондрашова, С.Г. Мельничук, О.М. Пєхота).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів. Теоретичні методи: аналіз теоретичних джерел з проблеми теорії та методики фізичного виховання для виявлення генезису та шляхів розвитку і становлення фізичного виховання молоді як цілісної педагогічної системи, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних, що дозволило визначити компоненти системи формування фізичної культури студентів та обґрунтувати організаційно-педагогічні умови; теоретичне моделювання системи формування фізичної культури, що сприяло виявленню ефективних форм організації позааудиторної роботи; порівняльний аналіз, який дозволив систематизувати одержані матеріали щодо формування фізичної культури. Емпіричні методи: спостереження, бесіди, анкетування, тестування, експертне оцінювання, вивчення результатів фізичного виховання студентів у позааудиторній роботі з метою подальшого вдосконалення системи формування фізичної культури студентської молоді; констатуючий та формуючий експерименти для порівняння здобутих результатів, що підтвердило педагогічну ефективність запропонованої нами системи. У дослідженні також було використано статистичні методи обробки результатів за допомогою комп’ютера.
Експериментальна база дослідження. Робота виконувалася на базі кафедр фізичного виховання Криворізького економічного інституту (188 осіб), Криворізького державного педагогічного університету (178 осіб), Хмельницького технологічного університету „Поділля” (138 осіб). Експериментальні дослідження проводилися з молоддю вищих навчальних закладів на спортивних базах: комунального позашкільного закладу „Дитячо-юнацька спортивна школа № 1” м. Кривого Рогу, дитячо-юнацької спортивної школи № 3 м. Кривого Рогу. Дослідженням було охоплено 504 студенти.
Дослідження здійснювалось у три етапи протягом 1997-2004 рр.
Перший етап (1997-1999 рр.). Вивчалася й аналізувалася психолого-педагогічна література з проблеми дослідження. Було сформульовано тему, мету, гіпотезу дослідження. Досліджувався стан роботи з фізичного виховання в позааудиторний час у вищих школах. Розроблено програму педагогічного експерименту, розпочато констатуючий експеримент.
Другий етап (2000-2001 рр.). Завершено констатуючий експеримент. Визначено вихідний рівень сформованості фізичної культури студентів. Виявлено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, створення яких має сприяти успішному формуванню фізичної культури студентів. Розроблено модель системи формування фізичної культури майбутніх фахівців у позааудиторний час та систему управління нею; створено програму навчального курсу „Традиційні та нетрадиційні методики фізичного загартування”, завершено констатуючий експеримент і розпочато формуючий експеримент.
Третій етап (2002-2004 рр.). Завершено формуючий експеримент, здійснено порівняльний аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів, узагальнено здобуті результати дослідження, сформульовано висновки. Здійснено технічне оформлення дисертаційної роботи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено систему формування фізичної культури студентів у позааудиторний час (її структурну модель та модель управління нею); уточнено поняття „фізична культура особистості”, уточнено форми організації фізичного виховання в позааудиторний час.
Теоретичне значення роботи полягає у виявленні та теоретичному обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов, за яких успішно формується фізична культура студентів у позааудиторний час; обґрунтуванні критеріїв оцінювання сформованості фізичної культури молоді. Розкрито новітні підходи до організації роботи щодо формування фізичної культури студентів у позааудиторний час.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що нами розроблено навчальну програму „Традиційні та нетрадиційні методики фізичного загартування”, створено навчально-методичний посібник „Формування фізичної культури майбутніх спеціалістів”, який використовувався в процесі проведення формуючого експерименту і може бути рекомендованим до впровадження у вищі заклади для формування фізичної культури студентів у позааудиторний час.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується адекватністю методів, що реалізують мету, завдання дослідження; репрезентативністю вибірки студентів, що брали участь в експериментальній роботі; дослідницько-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; єдністю кількісного і якісного аналізу експериментальних даних.
Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході дослідницько-експериментальної роботи та шляхом публікації матеріалів дисертації. Основні положення, висновки, рекомендації й результати дослідження доповідались на Міжнародних науково-методичних конференціях „Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2003 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі „Проблеми та перспективи культурологічної концепції особистісно-орієнтованого навчання” (м. Кривий Ріг, 2003 р.); Всеукраїнських конференціях: „Реалізація Національної програми „Здоров’я нації – здоров’я держави” у вищих навчальних закладах” (м. Хмельницький, 2002 р.); „Розвиток особистості в системах трудової та професійної підготовки молоді” (м. Кривий Ріг, 2002 р.); „Проблеми фізичного виховання студентів” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); „Проблеми трудової та професійної підготовки молоді на засадах особистісно-орієнтованого підходу (м. Кривий Ріг 2004р.); Міжрегіональній конференції „Фізичне виховання у вищій школі та його роль у підготовці спеціалістів” (м. Запоріжжя, 2003 р.).
Упровадження результатів дисертаційного дослідження. Отримані результати дослідження обговорювалися і схвалювалися на засіданнях кафедр фізичного виховання Хмельницького технологічного університету (довідка № 43 від 16.03.05), Криворізького економічного інституту (довідка № 01-704, від 28.12.04), Криворізького державного педагогічного університету, а також кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, засіданнях колективу ДЮСШ №3 (довідка № 74 від 21.06.04), ДЮСШ № 1 м. Кривого Рогу (довідка № 16 від 29.04.04).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли відображення у 17 одноосібних публікаціях. За результатами дослідження опубліковано 12 статей (у збірниках, затверджених ВАК України – 7, у збірниках матеріалів наукових конференцій – 5, у збірниках наукових праць – 4) та один навчально-методичний посібник. Загальний обсяг опублікованих праць з теми дисертаційного дослідження складає 7,3 др. арк.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (237 найменувань), 5 додатків. Повний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з яких основного тексту – 171 сторінки. Робота вміщує 19 таблиць, 5 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження і визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, методологічно-теоретичні основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, а також відомості про апробацію та впровадження результатів наукової роботи.
У першому розділі „Теоретичні засади формування фізичної культури студентів у позааудиторній роботі” на основі критичного аналізу узагальнення положень наукової літератури досліджено сутність і основні дефініції поняття „культура” й „фізична культура особистості”, історичний аспект її формування.
Теоретично обґрунтовано необхідність особистісно-орієнтованого підходу до організації позааудиторної роботи з формування фізичної культури. Визначено можливості системи фізичного виховання в позааудиторний час, виявлено сутність організаційно-педагогічних умов, при дотриманні яких можливе успішне формування фізичної культури засобами позааудиторної роботи.
За результатами аналізу наукових праць учених (М. Аріарський, Г. Бутіков, Е. Бистрицький, С. Гончаренко, П. Гуревич, В. Даль, С. Іконнікова, М. Попович, А. Прохоров, А. Спіркін, Б. Степанішин та ін.) виявлено, що існує значна кількість дефініцій поняття „культури” і найбільш відомим є визначення культури, як певного рівня розвитку мистецтва, літератури, науки, освіти – всього, що створено людством. Доведено, що культура людини ототожнюється з високим рівнем освіченості. Така людина дбає про своє здоров’я й володіє спеціальними знаннями і практичними вміннями. У розділі розкрито основні підходи до проблеми формування фізичної культури сучасної молоді у позааудиторний час, розглянуті дослідження Л.А. Бєлової, В.П. Бенедь, Е.Г. Булич, Г.Д. Галайтатого, С.А. Годунова, О.Д. Дубограя, А.В. Дубровського, В.І. Завацького, Н.М. Ковальчука, Ю.О. Коропа, А.А. Магльованого, Г.Б. Сафрамової і визначено, що від певного стану здоров’я студентів залежить рівень їх розумової працездатності.
Ученими доведено позитивну роль домашніх завдань з фізичної культури (Л.Д. Гурман, А.В. Дзюбанов, Л.І. Лубишева, А.В. Ненашева, І.П. Пузир, В.І. Харитонов та ін.) та їх необхідність для формування стійкої звички до самостійних занять фізичними вправами.
Об’єднуючи розглянуті підходи, уточнено поняття „фізична культура особистості”: це складова загальної культури людини, особистісна духовна цінність людини і суспільства, яка визначається рівнем інтелектуального мислення, активним фізичним станом, сформованою свідомістю про цінність здорового способу життя та стійкою потребою до зміцнення свого здоров’я.
Визначено, що кожна історична епоха формує свій ідеал культурної людини, яка завжди піклувалася про особистий фізичний стан, а формування певного рівня фізичної культури молоді протягом існування людства вважалося необхідним для її успішного активного життя й майбутнього існування.
Фізична культура у контексті нашого дослідження – складова загальної культури людини, рівень психофізичного розвитку особистості, обумовленого її потребою у функціонально-фізкультурній діяльності та здоровому способі життя.
Розглянуто специфіку позааудиторної роботи, як важливого засобу формування фізичної культури студентів, обґрунтовано завдання, зміст, форми її організації. Визначено залежність між результативністю системи позааудиторної роботи й рівнем фізичної культури майбутніх спеціалістів. Розкривається механізм становлення фізичної культури молоді, основу якого складають: позитивне ставлення студентів до фізичного самовдосконалення; активність і самостійність у спортивно-оздоровчій діяльності; особисто прийнята виховна мета, що виступає спонукальною силою фізичних дій і емоцій студентів. Комплексний характер виявлених зв’язків у змісті й структурі поняття „фізичної культури” визначає багатоаспектність її критеріїв. У дисертації розглядаються питання потреб молоді у традиційних і нетрадиційних видах фізичного виховання (А.В. Лотоненко, Є.А. Стєблєцов), подається специфіка систем фізичного виховання молоді в зарубіжних країнах: Голландії (Г.Л. Вялкін), США (С.І. Гуськов), Китаї (В.З. Клепіков, Г.П. Клепікова), Польщі (Р. Тшешньовськи).
У ході дослідження виявлено поетапний характер формування фізичної культури студентів і встановлено, що її розвиток залежить від дотримання у виховному процесі відповідних організаційно-педагогічних умов: створення матеріальної спортивної бази; методичного забезпечення студентів; організації спортивно-оздоровчої роботи за інтересами; формування активних спортивних груп; використання в позааудиторній діяльності особистісно-орієнтованого підходу; наявності позитивної мотивації й установки на активну участь в позааудиторній оздоровчій роботі; достатній рівень знань, умінь і навичок з фізичної культури; наявності постійного інтересу до здорового образу життя; введення в позааудиторну практику з фізичного виховання діагностичних методик для оперативної корекції та контролю за станом формування фізичної культури; формування навичок самостійної роботи; впровадження у позааудиторні заняття нетрадиційних форм і методик з фізичної культури. Установлено, що успіх формування фізичної культури студентів визначається ступенем їх активності в позааудиторній роботі з фізичного виховання, установкою на здоровий спосіб життя, використанням методики та технології фізичного виховання на принципах педагогічної взаємодії.
У другому розділі „Система позааудиторної роботи зі студентами з формування фізичної культури” розкрито методику та зміст експериментальної роботи з формування фізичної культури студентів у позааудиторний час, що проводилася відповідно до теоретичних положень дослідження у три етапи, конкретизовано її зміст і умови проведення, проаналізовано результати педагогічного експерименту. У дисертації наведена детальна характеристика структури системи формування фізичної культури. У дослідженні визначено рівні сформованості фізичної культури студентів і критерії, а саме: мотиваційно-ціннісний (показники – зацікавленість і потреба у фізкультурній діяльності, наявність свідомого розуміння цінності здоров’я у житті сучасного фахівця); операційно-діяльнісний (показники – наявність спеціальних знань і рухових вмінь і навичок); розвиваючо-вольовий (показники – вміння використовувати вольові якості, координованість рухів, рухова активність, вміння виконувати самоконтроль особистісного стану). Доведено, що характеристика кожного з критеріїв залежить від ступеня виразності рівня сформованості фізичної культури, що диференціюється за мірою прояву показників: початкового, достатнього, високого.
Програму констатуючого експерименту складало: а) вивчення ставлення студентів до занять з фізичного виховання у позааудиторний час; б) виявлення місця фізичної культури в системі життєвих цінностей студентів; в) визначення мотивів щодо занять фізичного виховання у позааудиторний час; г) вивчення рівня спеціальних знань і практичних умінь у галузі фізичної культури; д) діагностування рівнів сформованості фізичної культури студентів вищих навчальних закладів.
Під час проведення констатуючого експерименту виявлено недостатню психологічну і практичну підготовку студентів до фізкультурної діяльності, відсутність у більшості студентів розуміння поняття „фізичної культури” як якості особистості, невпевненість студентів у створенні власних програм розвитку фізичних якостей, відсутність елементарних знань у галузі фізичної культури, валеології, анатомії, гігієни, певної установки щодо активної участі в позааудиторній фізкультурно-оздоровчій роботі.
За результатами анкетування було визначено, що 78% студентів вважають фізкультурні заняття у позааудиторний час необов'язковими і такими, що не формують фізичну культуру майбутніх фахівців. Причому 67% із загальної кількості опитаних зводили заняття з фізичного виховання тільки до „недостатньо якісних” навчальних занять. Так, тільки 22% студентів I курсів, 28% – II курсу, 30% – III курсу вважали себе підготовленими до позааудиторних занять з фізичного виховання, а також до іншої фізкультурної діяльності. Не повністю підготовленими до занять з фізичного виховання у позааудиторний час вважали себе 74% студентів I курсу, 68% – II курсу, 65% – III курсу, знання яких базувалися лише на практичному досвіді.
Значна частина студентів вважала, що фізична культура особистості посідає другорядне місце поряд з іншими якостями сучасного фахівця. Так, із 225 студентів Криворізького економічного інституту та Криворізького педагогічного університету тільки 35 осіб відводили фізичній культурі перше місце серед інших якостей людини, 78 респондентів вважали фізичну культуру бажаною для сучасного молодого фахівця, але не займалися фізичними вправами систематично, 122 студенти не вбачали великої ролі фізичної культури, як якості особистості, в своєму житті. Після проведення тестування фізичних якостей (Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості різних вікових категорій населення) – сили, гнучкості, спритності, витривалості – переважна кількість студентів отримала незадовільну оцінку їх розвитку.
У педагогічному дослідженні було виявлено причини низького рівня фізичної культури студентів (за висновками респондентів), серед яких важливе значення мали: низький рівень методичної літератури – 13%, недостатня кількість спеціальної літератури з формування фізичної культури, а також відсутність оздоровчих програм з розвитку фізичних якостей та позааудиторних оздоровчо-фізкультурних заходів у навчальному закладі – 16%, низька якість позааудиторних занять з фізичного виховання – 20%, дефіцит вільного часу студентів – 13%, 12% вважають „основною перешкодою” власні лінощі, 36% вбачають причину низької фізичної культури студентів у схильності викладачів до констатації рівня розвитку фізичних якостей.
За результатами дослідження визначено, що позааудиторні заняття з фізичної культури проводяться несистематично, нецікаво, матеріал викладається шаблонно, відсутні нетрадиційні методики формування фізичної культури та оздоровчо-розважальні заходи, які викликають позитивну мотивацію студентів до фізкультурних позааудиторних занять.
Було виявлено, що позааудиторні заняття з фізичного виховання не сприяють формуванню певного рівня фізичної культури. Майбутні фахівці не розуміють значущості здорового способу життя для успішної професійної діяльності і вважають фізичну культуру особистості другорядним чинником у системі цінностей сучасної людини. Подолання зазначених недоліків зумовило розробку програми формуючого експерименту.
Метою формуючого експерименту було створення й впровадження у позааудиторний час: 1) системи позааудиторної роботи з формування фізичної культури студентів вищих шкіл та моделі управління нею; 2) навчально-пізнавальної програми „Традиційні та нетрадиційні методики фізичного загартування”; 3) реалізації в процесі здійснення вказаних заходів організаційно-педагогічних умов, що сприятимуть успішному формуванню фізичної культури майбутніх фахівців. Система експериментальної роботи базувалася на принципі цілісності, цілеспрямованості, систематичності та педагогічної взаємодії в стосунках викладачів і студентів. Зміст фізкультурної діяльності передбачав створення для кожного студента можливості виявити себе в складних ситуаціях, що реалізувалася шляхом вирішення нетрадиційних завдань з урахуванням їх особистісного ставлення. При розробці змісту формуючого експерименту ми виходили з положень, що педагогічна система формування фізичної культури студентів вищих навчальних закладів у позааудиторний час може мати вигляд моделі і розробили етапи її створення, що обумовило визначення її цілей, завдань, змісту, принципів, форм, методів, засобів, умов реалізації та певного контролю і діагностування результатів. Для підвищення активності студентів у ході позааудиторних занять ми пропонували рольові тренінги, ситуативні вправи, пізнавальні ігри, турніри з теоретичними і практичними вправами, оздоровчі свята, заняття за нетрадиційними і новітніми методиками, туристичні розваги та ін. Метою нетрадиційних організаційних заходів було: створення в студентів відчуття повної розумової й фізичної віддачі в позааудиторній фізкультурній діяльності; зняття авторитарного „шаблону” під час позааудиторних заходів з фізичного виховання; забезпечення ролями всіх бажаючих студентів; виховання позитивного ставлення до позааудиторної фізичної діяльності у всіх учасників навчально-виховного процесу.
За результатами формуючого експерименту виявилися помітні зміни, окреслилась позитивна тенденція підвищення мотиваційно-ціннісного критерію формування фізичної культури студентів у позааудиторний час. Якщо на початок експерименту тільки 15% студентів I курсу, 21% студентів II курсу та 28% студентів III курсу визнали значущість фізичної культури, як складової професіоналізму випускника вищої школи, то після завершення дослідницько-експериментальної роботи він становив для: I курсу – 42%, II курсу – 51%, III курсу – 56%.
Отримані дані свідчать про збільшення кількості студентів, які позитивно ставляться до занять з фізичного виховання в позааудиторний час. Відповідно зменшилася кількість студентів, у яких спостерігається відсутність інтересу й бажання до занять фізичною діяльністю у позааудиторний час: під час констатуючого зрізу їх було 56,5%, після проведення експерименту їх залишилося лише 14,5%. Значно зросла кількість студентів, які змінили свої погляди щодо формування фізичної культури з негативних до слабко виражених і необов’язкових; цих студентів було під час констатуючого експерименту 23,8%, після проведення експерименту стало 40,3% (див. табл. 1).
Таблиця 1
Ставлення студентів до занять фізичною культурою
у позааудиторний час
Ставлення студентів
до занять
фізичною культурою | Кількість відповідей (у %)
Зріз констатуючого експ. | Середній
показник | Зріз формуючого експ.
І к. | ІІ к. | ІІІ к. | КЕ | ФЕ | І к. | ІІ к. | ІІІ к.
Позитивне ставлення й активне бажання | 14,5 | 20,6 | 24,2 | 19,7 | 45,2 | 33,2 | 46,4 | 56,4
Необов’язкове і слабко виражене бажання | 22,3 | 20,4 | 29,5 | 23,8 | 40,3 | 36,8 | 39,5 | 37,4
Відсутність цікавості й бажання | 63,2 | 59 | 46,3 | 56,5 | 14,5 | 30 | 14,1 | 6,2
З метою виявлення рівня отриманих знань і практичних навичок з фізичної культури в дослідженні студентам пропонувалося визначити шляхи вирішення проблемних ситуацій, самостійно створити програми для фізичного самовдосконалення.
Отримані дані свідчать, що під час виконання теоретичних і практичних вправ за вибором студентів (констатуючий експеримент) 71,8% „губилися” і відмовлялися виконувати завдання, у період формуючого експерименту таких студентів було лише 30%. Кількість студентів з високим рівнем знань з галузі фізичної культури в період формуючого експерименту збільшилася вдвічі, їх стало 20%.
Контрольні випробування другого етапу формуючого експерименту дозволили стверджувати думку про позитивний вплив навчально-оздоровчої програми „Традиційні та нетрадиційні методики фізичного загартування” й запропонованої системи формування фізичної культури студентів у позааудиторний час.
При виконанні завдань більшість студентів експериментальних груп обґрунтовували свої відповіді щодо значення фізичної культури як якості особистості у житті сучасного спеціаліста, запропонували викладачам оздоровчі заходи з метою вдосконалення названої якості особистості.
У результаті повторного анкетування студенти визнали потребу у фізкультурній діяльності, виявили вміння спілкуватися, почуття гумору, оптимізму. При діагностуванні фізичних й вольових якостей студентів виявлено їх позитивні зміни, це свідчить про ефективність запропонованої системи.
Отримані дані довели важливість емоційно-вольового критерію для становлення особистісних якостей майбутніх спеціалістів. У ході дослідно-експериментальної роботи вивчено динаміку рівня сформованості фізичної культури студентів за результатами анкетування, тестування, бесід, ситуативних вправ.
Було виявлено зростання рівня фізичної культури в позитивний бік. Показники сформованості фізичної культури після проведення формуючого експерименту свідчать про суттєве зменшення кількості студентів з початковим рівнем фізичної культури (з 43,8% до 25,4%), молодь з різко негативних поглядів до позааудиторної фізкультурної роботи як засобу самовдосконалення змінила на позитивне своє ставлення до активного способу життя й фізичної культури (див. рис.1).
Підвищення кількості студентів з достатнім рівнем фізичної культури (з 37,1% до 47,3%) доводить зростання рівня спеціальних знань і практичних навичок завдяки наявності рухових занять у позааудиторному режимі дня молоді; підвищення рівня практичних умінь з фізичної культури – наявність певного самоконтролю при виконанні фізичних навантажень тощо.
Рис. 1. Динаміка рівнів сформованості фізичної культури
студентів вищих навчальних закладів у позааудиторний час
Про позитивний вплив навчально-пізнавальної програми й методики проведення формуючого експерименту свідчить підвищення високого рівня сформованості фізичної культури студентів (з 19,1% до 27,3%). Ці дані вказують на наявність у студентів потреби у фізичному самовдосконаленні, системи рухових занять, присутність особистого стилю фізичної культури, готовності впливати на оточуючих з метою формування фізичної культури, вмінні використати при необхідності вольові якості тощо.
За результатами дослідження зроблено узагальнюючі висновки:
1. Поняття „культура” людини, за даними багатьох досліджень, визначено як певний рівень її освіченості, тому не викликає сумніву, що провідну роль у її формуванні відіграє освіта. Культура людини пов’язується з її певною організацією життя, а в більш вузькому значенні культуру вважають як притаманність людині необхідних знань, умінь, навичок, рівня інтелекту, засобів спілкування тощо. Поняття „фізична культура” дослідниками визначається як особистісна духовна цінність людини і суспільства, що пов’язана рівнем інтелектуального мислення, активним фізичним станом людини, усвідомленням цінності здорового способу життя та стійкою потребою у зміцненні здоров’я. Доведено, що фізична культура як якість особистості в сучасних умовах розвитку суспільства має особливо велике значення для підготовки молоді до успішної професійної діяльності, а також є надійним засобом зміцнення здоров’я.
2. Поняття „фізична культура” багатомірне і відображає прогресивну та активну сферу людського буття, сприяє розкриттю потенційних можливостей майбутнього спеціаліста, сприяє формуванню його морально-вольових якостей і готовності до спортивно-оздоровчої діяльності. Фізична культура студентів виступає комплексною характеристикою їх професіоналізму і забезпечує їх свідоме ставлення до здорового способу життя. Фізична культура трактується нами як якість особистості та науково-педагогічне поняття. Узагальнюючи розглянуті підходи, уточнено поняття „фізична культура особистості”: це складова загальної культури людини, особистісна духовна цінність людини і суспільства, яка визначається рівнем інтелектуального мислення стосовно здорового способу життя, активним фізичним станом та стійкою потребою до зміцнення свого здоров’я. Визнано, що організація дозвілля молоді є актуальним питанням у всьому світі, бо дозвілля на некваліфікованому рівні призводить до деградації особистості, її морального і фізичного стану. Розроблено модель формування фізичної культури студентів.
3. Фізична культура формується в процесі навчання й виховання молоді на різних рівнях освіти (загальної, середньоспеціальної, вищої), поповнюється національними традиціями та надбаннями інших культур, ґрунтуючись на світовідчутті свого народу, його філософії. Визначено: формування фізичної культури особистості – це цілеспрямовано організований процес, який здійснюється за допомогою спеціального змісту й методів, форм і засобів навчання і виховання, активної взаємодії викладача й студента (як в аудиторній, так і позааудиторній роботі).Формування фізичної культури студентів у позааудиторний час носить поетапний характер і є педагогічно-керованим процесом, що припускає особистісну спрямованість позааудиторної роботи з фізичного виховання, використання різноманітних форм фізичного виховання в позааудиторний час, надання свободи вибору фізичних вправ і видів спортивно-оздоровчої діяльності, забезпечення психологічного комфорту.
4. Визначено, що позааудиторна робота з фізичної культури є одним із факторів, які впливають на становлення та формування фізичної культури студентів. Це обумовлено певними організаційно-педагогічними умовами. До організаційно-педагогічних умов віднесено: створення матеріальної спортивної бази в навчальних закладах; методичне забезпечення студентів; організацію спортивно-оздоровчої позааудиторної роботи за інтересами; формування активних спортивних груп; використання в позааудиторній діяльності з фізичної культури особистісно-орієнтованого підходу; наявність позитивної мотивації й установки на активну участь в позааудиторній оздоровчій роботі; достатній рівень знань, умінь і навичок з фізичної культури; наявність постійного інтересу до здорового образу життя; введення в позааудиторну практику з фізичного виховання діагностичних методик для оперативної корекції та контролю за станом формування фізичної культури; формування навичок самостійної роботи; впровадження у позааудиторні заняття нетрадиційних форм і методик з фізичної культури.
5. Доведено, що формуванню фізичної культури студентів у позааудиторний час сприяє система позааудиторних заходів, що містить: теоретичні форми організації занять (семінари, лекції, евристичні бесіди, ділові ігри); практичні заняття (свята, показові виступи, виступи груп підтримки, демонстрації, активний відпочинок, змагання тощо); самостійну роботу за індивідуальними програмами розвитку фізичних якостей. У дослідженні розроблено критерії формування фізичної культури студентів у позааудиторний час, теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано методику її формування, в основу якої покладено навчально-пізнавальну програму „Традиційні і нетрадиційні методики фізичного загартування”. Програма включає: теоретичний розділ (лекції, самостійні заняття); практично-пізнавальні заняття (рольові тренінги, проблемні ситуації, семінари, діалогові турніри, теоретичні змагання тощо); індивідуальні заняття (за традиційними й нетрадиційними методиками); розважально-туристичні та валеологічні заходи (спортивно-оздоровчі розваги, спортивні свята, конкурси-захисти проектів з фізичної культури, естафети на воді тощо). Система формування фізичної культури студентів вищої школи у позааудиторний час може мати вигляд моделі, а відповідно й завдання, зміст, принципи, форми, методи, засоби, умови реалізації.
6. Ефективність апробованої методики доведено на основі результатів формуючого експерименту, які засвідчують, що суттєво зменшилася кількість студентів з початковим рівнем фізичної культури (з 43,8% до 25,4%), молодь з різко негативних поглядів до позааудиторних занять з фізичної культури як засобу самовдосконалення змінила погляди на позитивне ставлення до активного способу життя. Підвищення кількості студентів з достатнім рівнем фізичної культури (з 37,1% до 47,3%) доводить зростання рівня спеціальних знань і практичних навичок завдяки наявності рухових занять у позааудиторному режимі дня молоді, підвищення високого рівня сформованості фізичної культури студентів (з 19,1% до 27,3%), вказує на наявність у студентів потреби у фізичному самовдосконаленні, системи рухових занять, присутності особистого стилю фізичної культури, готовності впливати на оточуючих з метою формування фізичної культури. Доведено, що процес формування фізичної культури студентів залежить від методики й технології позааудиторної роботи з фізичного виховання, сукупності організаційно-педагогічних умов, що діють ефективно лише в тісному взаємозв’язку і стимулюють ріст рівнів фізичної культури студентів у позитивний бік.
7. Розроблені рекомендації в навчально-методичному посібнику „Формування фізичної культури майбутніх спеціалістів” були апробовані у позааудиторному процесі фізичного виховання зі студентами вищих навчальних закладів, їх використання засвідчило підвищення ефективності запропонованої методики позааудиторної роботи з формування фізичної культури.
Проведене дослідження підтвердило як правильність нашої гіпотези, так і доцільність положень, винесених нами на захист.
У процесі дослідження виявлено ряд проблем, що вимагають подальшого вивчення, а саме: формування фізичної культури у студентів спеціальних медичних груп, організація самостійних занять фізичною культурою за нетрадиційними методиками фізичного загартування, визначення механізму впливу фізичної культури на розвиток вольових якостей студентів. Перспективним напрямком вважаємо розробку навчально-методичної літератури, зокрема підручників з фізичної культури для студентів вищих навчальних закладів.
Основний зміст дисертаційної роботи відображено
в таких публікаціях автора:
1. Матукова А.И. Проблемы физического воспитания студенческой молодежи // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ред.: Т.І. Сущенко та ін. – Київ-Запоріжжя, 2001. – Вип. 18. – С. 241-244.
2. Матукова Г.І. Удосконалення оздоровчої роботи зі студентами ВУЗу // Тези регіональної науково-практичної конференції „Удосконалення навчального процесу з фізичного виховання дітей, підлітків та молоді Кривбасу”. – Кривий Ріг, 2002.– С. 77.
3. Матукова Г.І. Самостійні заняття студентів у системі фізичного виховання ВНЗ // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції „Реалізація Національної програми „Здоров’я нації – здоров’я держави”. Вісник. – №5. – 2002. – С. 52-55.
4. Матукова Г.І. Здоров’я майбутніх спеціалістів як педагогічна проблема // Рідна школа. – № 11.– 2002.– С. 61–63.
5. Матукова Г.І. Фізична культура в позааудиторній діяльності як формуюча здорового образу життя молоді // Педагогика высшей и средней школы: Сборник научных работ / Гл. ред. В.К. Буряк. – Кривой Рог: КДПУ, 2002.– Вип. 4. – С. 45-50.
6. Матукова Г.І. Педагогічні умови успішного фізичного самовдосконалення молоді // Трудова і професійна підготовка молоді: проблеми та шляхи її розв'язання: Зб. наукових праць. – Кривий Ріг: ІВІ, 2002. – Вип. 4. – С. 62-66.
7. Матукова Г.І. Виховання потреби студентів у фізичному вдосконаленні //Розвиток особистості в системах трудової та професійної підготовки молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кривий Ріг: ІВІ, 2002. – С. 59-63.
8. Матукова Г.І. Педагогічні аспекти фізичного виховання студентів вищих шкіл // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету / Гол. ред. А.М. Богуш. – Одеса, 2002. – Вип. 1_. – С. 176-181.
9. Матукова Г.І. Фізична культура як якість особистості // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць у галузі фізичної культури і спорту. – Вип. 7: У 3-х т. – Львів: НВФ „Українські технології”, 2003. – Т. . – С. 255-258.
10. Матукова Г.І. Вплив фізичної культури на формування компонентів загальної культури майбутніх фахівців // Педагогика высшей и средней школы: Сборник научных работ / Гл. ред. В.К. Буряк. – Кривой Рог: КГПУ, 2003. – Вып 6. – С. 107-108.
11. Матукова Г.І. Формування фізичної культури студентів – головної складової здоров’я сучасної молоді // Проблемы физического воспитания студентов: Тезисы Всеукраинской научной конференции. – Днепропетровск: ДНУ, 2003. – С. 59-61.
12. Матукова Г.І. Роль самостійної роботи студентів з фізичної культури в вихованні вольових якостей особистості в процесі занять фізичними вправами // Фізичне виховання у вищій школі та його роль у підготовці спеціалістів: Тези доповідей регіональної наукової конференції – Запоріжжя: ЗНТУ, 2003. – С. 38-40.
13. Матукова Г.І. Формування фізичної культури сучасної молоді в процесі навчання у ВУЗі // Особистісно-орієнтоване навчання і виховання учнівської та студентської молоді: Збірник наукових праць викладачів та студентів. – Кривий Ріг, 2003. – Вип. 5. – С. .
14. Матукова Г.І. Фізична культура –
