КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МОРЯКІНА Ірина Анатоліївна

УДК 811.81'276=111

МОВНА ОСОБИСТІСТЬ У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ДЖ.ГОЛСУОРСІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

(на матеріалі романів форсайтівського циклу)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Чхетіані Тамара Дмитрівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра лексикології та стилістики англійської мови, доцент

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Жаботинська Світлана Анатоліївна,

Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, кафедра англійської філології, професор

кандидат філологічних наук, доцент

Гладуш Надія Федорівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра англійської мови та перекладу, доцент,

декан факультету перекладачів

Провідна установа Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра ділової іноземної мови та перекладу

Захист відбудеться 13 травня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано 11 квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М.Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розбудова лінгвістичної концепції мовної особистості, яка передбачає включення до лінгвістичного аналізу особистісних якостей мовця (Р.О.Будагов, Ю.М.Караулов, Ю.С.Степанов, І.П.Сусов, Є.Ф.Тарасов), зумовила підвищення інтересу до вивчення як мовних, так і позамовних чинників мовленнєвої комунікації. Предметом вивчення стали мовні засоби репрезентації психічних (Т.І.Вергун, О.Б.Добрович), соціальних (Н.С.Купцова, Н.Б.Можаєва, І.Г.Морозова) та етнокультурних (В.І.Карасик, В.В.Катерміна, Л.Т.Малікова, Ю.В.Прохоров, І.І.Токарєва) рис мовця. Наявність зазначених аспектів свідчить про складність, багатогранність феномену мовної особистості та виявляє тенденцію інтегрування підходів до її вивчення.

Слідом за Ю.М.Карауловим, під мовною особистістю ми розуміємо особистість, яка виражається в мові і реконструюється в основних своїх рисах на базі мовних даних. В основу дослідження мовної особистості покладено вивчення пізнавальної та мовленнєвої діяльності мовця, відтворення його уявлень про навколишній світ, мовних здібностей, думок та смислів, реалізованих ним у вигляді тексту (Ю.Д.Апресян, М.М.Бахтін, О.М.Шахнарович). Суб’єктом мовлення може бути індивід або мовний колектив, відповідно до чого розрізняються індивідуальна й колективна мовні особистості (О.Л.Козачишина, О.В.Красильникова, О.Б.Сиротиніна). Виходячи з того, якою мовою володіє та користується індивід чи колектив, маємо українську, російську, англійську та інші мовні особистості.

Вибір теми нашого дослідження зумовлений тим, що в сучасних лінгвістичних студіях, присвячених вивченню мовної особистості реальних людей (А.Д.Бєлова, Я.Р.Зінченко, О.М.Красовська, Л.Г.Чапаєва) та літературних персонажів (Т.Д.Венедиктова, М.Г.Ситнікова, М.В.Тевзая), помітне певне відставання у створенні колективних мовних портретів.

З огляду на реалістичність зображення та широку представленість зразків мовлення найрізноманітніших верств суспільства для створення колективного мовного портрету англійців обрано романи форсайтівського циклу Дж.Голсуорсі. До того ж, праці, присвячені аналізу мови та стилю цих творів (Л.К.Бобильова, О.М.Гаврилюк, І.О.Дубашинський), головним чином обмежуються вивченням “Саги про Форсайтів”, тоді як проблема комплексного дослідження повного циклу романів і досі залишається невирішеною. Усе це визначає актуальність проведеного дослідження, спрямованого на виявлення національно-культурних, соціокультурних та індивідуальних особливостей мовлення англійців кінця XІX – початку XX століття, зображених у романах форсайтівського циклу Дж.Голсуорсі, та на створення узагальнено-типізованого колективного портрета зазначеного етносоціуму на основі інтеграції когнітивного та комунікативного підходів до вивчення мовних даних.

Зв'язок роботи з науковими темами. Здійснене нами дослідження національної мовної особистості англійців виконано в межах колективної наукової теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету “Основні категорії стилістики й лінгвістики тексту в синхронії та діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження.” Проблематика розглянутої дисертації вписується в коло питань, що досліджуються в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)” (тема затверджена вченою радою КДЛУ, протокол № 5 від 24 січня 2000 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні основних рис національної мовної особистості англійців через виявлення специфічних елементів у картині світу (далі КС) автора-оповідача й персонажів романів форсайтівського циклу та встановленні особливостей їхньої мовленнєвої поведінки.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:–

уточнити поняття національної мовної особистості англійців;–

визначити набір ключових лінгвокультурних параметрів мовців, зображених у романах про Форсайтів;–

виявити ціннісні й понятійні домінанти в колективній КС англійців кінця XІX – початку XX століття;–

змоделювати структуру виявлених домінантних концептів і простежити їх варіювання в різних соціальних групах мовців;–

відтворити ключові стратегії мовленнєвої поведінки англійців у романах форсайтівського циклу;–

встановити лінгвокультурні розбіжності у виборі персонажами Дж.Голсуорсі окремих стратегій і тактик спілкування;–

простежити динаміку і напрями змін у когнітивних і комунікативних стереотипах досліджуваного соціуму.

Об’єктом дослідження є національна колективна мовна особистість англійців, якою вона постає з текстів романів форсайтівського циклу Дж.Голсуорсі.

Предметом дослідження є лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості мовлення автора-оповідача та персонажів – представників різних соціальних прошарків і груп.

Матеріалом дослідження слугує корпус 3045 метафоричних виразів та 2159 персонажних діалогів, відібраних із текстів 13 романів форсайтівського циклу методом суцільної вибірки. Аналізований цикл художніх творів обіймає три трилогії “The Forsyte Saga”, “The Modern Comedy” та “The End of the Chapter” загальним обсягом 3123 сторінки, у яких представлено 123 особистісні дискурси.

Для досягнення загальної мети та вирішення поставлених завдань було застосовано такі методи та прийоми: метод лінгвістичного моделювання, за допомогою якого створено характеристику колективної мовної особистості за мовленнєвими ознаками. При цьому методи концептуального та фреймового аналізу використані з метою визначення емотивно-ціннісних і понятійних орієнтирів мовної особистості та моделювання структур її знань, а метод конверсаційного аналізу вжито для дослідження стратегійних і тактичних особливостей побудови дискурсу мовця. З’ясування змісту мовленнєвих актів здійснено методом контекстного аналізу окремих мовних одиниць. Для визначення понятійних і комунікативно-прагматичних домінант у структурі аналізованої мовної особистості використано кількісний аналіз.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше введено і визначено поняття національної колективної мовної особистості англійців та створено мовний портрет етносоціуму, його збірний образ, що вважається складною ієрархічно організованою системою національно-культурних, соціокультурних та індивідуально зумовлених особливостей когнітивної та комунікативної діяльності носіїв англійської мови, відображених у їхньому мовленні. Новим в аналізі мовленнєвої поведінки англійців є врахування їх класової приналежності, віку та статі.

Теоретичне значення дисертації вбачається у розбудові поняття національної колективної мовної особистості англійців, установленні її складників, що пов’язуються з вивченням культурної неоднорідності аналізованого соціуму. Отримані дані стосовно світоглядних орієнтирів англійців кінця XІX – початку XX століття та особливостей побудови ними мовленнєвої комунікації є конкретним внеском у розвиток когнітивної лінгвістики й теорії мовленнєвої комунікації. Поглиблений аналіз образності в романах Дж.Голсуорсі сприяє подальшому розвитку стилістики й інтерпретації тексту.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її основних положень та результатів у курсах стилістики (розділ “Стилістична семасіологія”), інтерпретації тексту й на практичних заняттях з англійської мови, присвячених формуванню лінгвокультурної компетенції студентів. Крім того, висновки дослідження можуть віднайти застосування у спецкурсах із когнітивної лінгвістики (розділи “Когнітивна поетика”, “Фреймова семантика”) та прагмалінгвістики (розділ “Стратегії й тактики мовленнєвого спілкування”).

Апробація основних положень та результатів дослідження здійснювалась на восьми наукових конференціях, у тому числі п’яти міжнародних: “Мова і культура” (Київ, 1993), “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001), “Мова і культура” (Київ, 2002), “English Language Teaching: NovELTy and Search for Quality” (Мінськ, 2002), “Мова і культура” (Київ, 2003); науково-практичних у КНЛУ: “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002), “Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003), “Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в шести наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та в тезах наукової конференції. Загальний обсяг публікацій – 3,8 др. арк.

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 175 сторінок, загальний обсяг праці разом з бібліографією й додатками становить 233 сторінки (у тому числі 21 таблиця і 51 рисунок). Список використаної літератури містить 310 позицій, у тому числі 70 – іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 13 позицій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків наукової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито наукову новизну, визначено теоретичне та практичне значення дослідження, а також сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі уточнено поняття колективної мовної особистості, визначено основні лінгвокультурні параметри мовців, зображених Дж.Голсуорсі, обґрунтовано розгляд метафоричного образу (МО), дискурсивних стратегій і тактик як виявів відповідних особливостей картини світу та прагматикону (термін Ю.М.Караулова) мовця, виведено базовий набір дискурсивних стратегій, якими персонажі аналізованих романів керуються при побудові дискурсу.

Другий розділ включає аналіз засобів мовної репрезентації МО в романах форсайтівського циклу і типологізацію цих образів на базі структурного, семантичного та функціонального критеріїв, дослідження ціннісних і семантичних домінант в картині світу аналізованої мовної особистості та вивчення класових, гендерних і вікових особливостей уживання метафоричних образів в описуваному етносоціумі.

У третьому розділі вивчено особливості реалізації персонажами досліджуваних творів дискурсивних стратегій і тактик, досліджено застосування цих стратегій залежно від класової приналежності, віку та статі мовця, проаналізовано особистісні стилі мовленнєвої поведінки персонажів та ступінь їхньої дискурсивної свободи.

У загальних висновках підбито підсумки проведеної роботи та окреслено перспективи подальших досліджень англійської мовної особистості.

Додатки містять таблиці соціальної стратифікації персонажів романів форсайтівського циклу, таблиці, які демонструють розбудову мовцем базових МО різних семантичних типів і рисунки, що ілюструють варіації у використанні дискурсивних стратегій представниками різних мовленнєвих субкультур.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Мова романів форсайтівського циклу як об’єкт лінгвістичного дослідження”. У реферованій дисертації розгляд колективної мовної особистості англійців ґрунтується на дослідженні особливостей існування та функціонування англійської мови як національної. Поняття національної мови передбачає наявність у мовній системі соціально детермінованих варіативних форм і функціональних підсистем. Кожна з них обслуговує певні соціальні групи та сфери спілкування і має набір специфічних внутрішніх ознак. Оскільки вважається, що в творах Дж.Голсуорсі відображаються тенденції розвитку загальнонародної розмовної мови та низка її соціокультурних варіантів (Д.І.Федосєєва, І.Є.Фролова), мова романів форсайтівського циклу розглядається нами як модель національної мови, а модель мовного колективу, зображеного в названих романах, – як національна колективна мовна особистість англійців кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Колективна мовна особистість англійців у романах форсайтівського циклу складається з індивідуальних мовних особистостей персонажів і мовної особистості автора-оповідача, який уособлює типові мовленнєві риси верхівки середнього класу пост-вікторіанської Англії.

Розглядаючи особливості мовлення людини як представника нації та певного соціального прошарку, в моделі досліджуваного мовного колективу виділяємо інваріантний та варіативний складники, що відповідно об’єднують інтеграційні мовленнєві ознаки, спільні для всіх носіїв англійської мови, описаних у романах про Форсайтів, та диференційні типологічні ознаки, що відрізняють мовлення однієї соціальної групи персонажів від іншої, окремо взятого мовця від решти носіїв певного соціалекту та мови в цілому. З огляду на ступінь поширення таких мовленнєвих ознак в аналізованому мовному колективі, розрізняємо в ньому національно-культурні, соціокультурні й індивідуальні мовленнєві риси.

Соціокультурні параметри мовця в романах форсайтівського циклу включають: класову приналежність, вік та стать. Виходячи з цього, ми розглядаємо особливості мовлення представників аристократії, середнього класу, низів, старшої, середньої та молодіжної вікових груп, чоловіків і жінок.

У лінгвокогнітивному вимірі колективна мовна особистість англійців представлена сукупною КС автора-оповідача та персонажів романів форсайтівського циклу. Ядро цієї картини світу охоплює спільні інтелектуальні й етичні домінанти, що розглядаються нами як національно-культурні когнітивні властивості англійців. Її периферійні елементи, властиві лише окремим соціальним групам та індивідам, вважаємо їхніми соціокультурними та індивідуальними когнітивними рисами.

Вивчення КС колективної мовної особистості, якою вона постає з романів про Форсайтів, базується на розмежуванні концептуальної та мовної картин світу мовця (О.С.Кубрякова, Р.І.Павільоніс, Є.В.Урисон). У нашій праці аналізу передусім підлягає система концептів досліджуваної мовної особистості, адже мовну особистість називають концептоносієм (В.В.Воробйов, В.І.Карасик), а концепти – показниками культурних домінант у її КС (Н.Д.Арутюнова, А.Вежбицька, Ю.С.Степанов). Оскільки найвиразнішим проявом пізнавальної творчості мовця, його ціннісних та світоглядних орієнтирів уважається образне мислення, пошук специфічних елементів у КС мовної особистості англійців кінця ХІХ – початку ХХ століття ведеться серед вживаних Дж.Голсуорсі словесних метафоричних образів, основою яких є концептуальні метафори.

Дослідження мови романів форсайтівського циклу здійснено з урахуванням чіткого розрізнення концептуальної та мовної метафори, з якого випливає, що в тексті метафорична концептуальна схема може бути представлена метафорою, епітетом, порівнянням, персоніфікацією тощо. Те, як мовна метафора може пролити світло на метафоричну природу й структуру понятійного апарату досліджуваної мовної особистості, а також на те, як універсальні, етно-культурні й індивідуально зумовлені структури знань нашаровуються одна на одну в МО, ілюструє аналіз поглядів родини Форсайтів на таке почуття, як кохання:

(1) […] it had been forgotten that Love is no hot-house flower, but a wild plant, born of a wet night, born of an hour of sunshine, sprung of a wild seed, blown along the road by a wild wind. A wild plant that, when it blooms by chance within the hedge of our gardens, we call a flower; and when it blooms outside we call a weed; but, flower or weed, whose scent and colour are always wild! (The Man of Property, 49).

Осмислення Форсайтами кохання ґрунтується на концептуальній схемі КОХАННЯ – ЦЕ РОСЛИНА, яку можна віднести до розряду універсальних. Розгортаючи цей образ, Дж.Голсуорсі описує кохання в термінах світу рослин: кохання “проклюнулось із сім’я” (sprung of a wild seed), як квітка, воно має свій “запах і колір” (scent and colour). Кохання, яке не спонукає людей до порушення прийнятих соціумом етичних норм, за висловом автора, “квітне в межах садової огорожі” (it blooms within the hedge of our garden) і його називають квіткою, а почуття, яке змушує людину переступати встановлені межі, “квітне поза огорожею”, називають бур’яном (when it blooms outside we call it a weed). Основу наведених метафоричних виразів становлять авторські концептуальні схеми КОХАННЯ В МЕЖАХ ДОЗВОЛЕНОГО – ЦЕ САДОВА КВІТКА та КОХАННЯ ЗА МЕЖАМИ ДОЗВОЛЕНОГО – ЦЕ БУР’ЯН, ЯКИЙ РОСТЕ ПОЗА САДОВОЮ ОГОРОЖЕЮ. Вони ґрунтуються на загальнолюдських уявленнях про квітку як символ прекрасного, про сад як територію, на якій порядкує людина, огорожа якого означає межі, в яких панують установлені людиною звичаї. Беручи до уваги культурні традиції англійців плекати квітники, вважаємо ці МО етноспецифічними елементами в КС аналізованої мовної особистості.

Мотиваційний рівень мовної особистості англійців, описаних в романах форсайтівського циклу Дж.Голсуорсі, включає стійкі комунікативні потреби, настанови й риси мовця, що складають його прагматикон і визначають його особистісний стиль мовленнєвої поведінки, основою якого є комунікативна компетенція (термін Д.Хаймса). Комунікативна компетенція вимагає від мовця вміння спілкуватись, тобто знати, що сказати за певних обставин і як, – які дискурсивні стратегії та мовні засоби обрати для досягнення бажаного результату в різних соціальних контекстах.

Керуючись положенням про наявність відповідностей між типом особистості та вибором нею певних дискурсивних стратегій (О.М.Галапчук, Н.П.Мартисюк, І.І.Токарєва), використовуємо поняття дискурсивної стратегії для визначення національно-культурних, класових, вікових та гендерних властивостей мовленнєвої поведінки англійців, описаних Дж.Голсуорсі. Проаналізувавши низку визначень дискурсивної стратегії (Г.П.Апалат, О.О.Романов, С.О.Сухих), розуміємо її як план-програму оптимальної реалізації комунікативного наміру мовця, що включає весь комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення поставленої ним комунікативної мети.

Встановлення стратегій, якими мовець керується при побудові мовлення, здійснюється на основі аналізу дискурсивних маркерів (С.В.Засєкін, G.Yule) – мовних засобів, які спеціалізуються на позначенні програмованих мовцем комунікативних кроків і забезпечують зв’язок між сегментами дискурсу та контекстуальними даними.

Розглянемо фрагмент розмови Майкла Монта з Тоні Бікетом, у якій Майкл виявляє обурення несправедливістю Тоні в стосунку до дружини:

(2) “Ah!” said Michael. “You don’t believe simply because you’re ignorant, as ignorant as а swine. […] She did it to get you out of the gutter, and give you both a chance. And now you’ve got a chance, you kick up like this. Dash it all, Bicket, be a sport! Suppose I tell her what you did for her – d’you think she is going to squirm and squeal? Not she! It was damned human of you, and it was damned human of her; and don’t forget it!” (The White Monkey, 210).

У наведеному уривку спостерігаємо використання розмовної лексики (you kick up like this; dash it all; be a sport; squirm and squeal; damned human), порівняння (as ignorant as а swine), лексичних повторів і полісиндетону (and give you both a chance; аnd now you’ve got a chance; it was damned human of you and it was damned human of her; and don’t forget it), окличних речень (Not she! Bicket, be a sport!), риторичного питання (d’you think she is going to squirm and squeal?). Зазначені мовні одиниці та мовленнєві фігури виконують функцію дискурсивних маркерів, на підставі яких мовленнєві акти персонажа розглядаються як експресиви, вираження емоцій визнається комунікативною метою мовця, а його дискурсивна стратегія кваліфікується як афективна.

Аналізуючи мовлення персонажів романів форсайтівського циклу, ми виходимо з того, що дискурсивні маркери передусім позначають спрямованість дискурсу на реалізацію таких функцій мови та мовленнєвої комунікації: а) обмін фактологічною інформацією, б) встановлення й підтримка контакту між комунікантами, в) здійснення впливу і переконання, г) самовираження й самоствердження мовця. З огляду на те, яка з названих комунікативних функцій є домінуючою в мовленнєвій поведінці індивіда в конкретному діалозі, весь персонажний дискурс у романах форсайтівського циклу розподіляємо на: а) інформаційний, б) фатичний, в) маніпуляційний та г) афективний. Виявлені типи дискурсу є результатом реалізації мовцем дискурсивних стратегій: інформування, фатичної, маніпуляційної та афективної стратегій, втілених у жорсткій, м’якій та гнучкій формах (в термінології О.О.Пушкіна стратегіях).

Отже, специфіка комунікативних потреб та настанов колективної мовної особистості англійців кінця ХІХ – початку ХХ століття, описаних Дж.Голсуорсі, відображається у репертуарі дискурсивних стратегій аналізованих персонажів та стилях їхньої мовленнєвої поведінки.

Розділ 2. “Асоціативно-образна характеристика картини світу мовної особистості в романах форсайтівського циклу”. Трактування метафоричного образу як вияву особливостей картини світу мовної особистості вимагає детального дослідження самого МО, а саме, його розгляду в структурному, семантичному та функціональному аспектах.

Аналіз МО у структурному аспекті передбачає вивчення, в першу чергу, його смислової структури. В романах форсайтівського циклу виявлено два типи образів – прості та комбіновані. До першого типу відносимо образи, створені за посередництвом одного концептуального корелята, який інтерпретуються у межах однієї концептуальної царини (термін Л.І.Белєхової). Таким, наприклад, є образ кохання-квітки (1), розглянутий у розділі 1. З огляду на деталізацію концепта-корелята цієї метафори та розгорнутість синтаксичної структури, що представляє його в тексті, аналізований образ уважається розгорнутим. Прикладом нерозгорнутого МО слугує метафора ЖИТТЯ – ЦЕ ВОДА, втілена у вислові старого Джоліона, який після довгої розлуки розпитує сина про життя. У його запитанні життєві обставини асоціюються з водою, при цьому мовець оперує концептом ВОДА в цілому, не конкретизуючи його:

(3) “Jo, “ he said, “ I should like to hear what sort of water you are in? I suppose you’re in debt?” (The man of Property, 58).

При формуванні комбінованих метафор залучаються кілька концептуальних корелятів або концептуальний корелят, здатний викликати образні асоціації, що виходять за межі однієї концептуальної царини:

(4) The policy he was charged to express […], was in reach and method so much beyond current opinion, that he awaited nothing but laughter. He would be a stray wind carrying the seed of new herb into a garden, so serried and so full that no corner would welcome its growth. There was a plant called a Chinese weed which having got hold never let go, and spread till it covered everything. Michael desired for Foggartism the career of Chinese weed (The Silver Spoon, 88).

Молодий парламентар Майкл Монт уявляє себе вітром, що нестиме “зерна своїх ідей”, які, наче бур’ян, впавши на благодатний ґрунт, міцно укоріняться в серцях людей. У свідомості пересічного англійця базова концептуальна схема ВЧЕННЯ – ЦЕ ЗЕРНО, крім образів природи, викликає додаткові асоціації з біблійними притчами. У даному разі концептуальні царини ПРИРОДА та РЕЛІГІЯ комбінуються, а сформовані таким чином МО є комбінованими.

Дослідження образного мовлення автора-оповідача та персонажів романів форсайтівського циклу в семантичному аспекті виявило, що серед концептуальних референтів МО переважає складний концепт ЛЮДИНА (91% всіх концептуальних референтів), що характеризується як ОСОБИСТІСТЬ, чиє єство проявляється у СІМ’Ї та СУСПІЛЬСТВІ. Зазначені концепти є домінантними у концептуальній КС аналізованого мовного колективу. Для їх осмислення залучається широке коло понять, які можна віднести до двох концептуальних гіперцарин – СВІТ ЛЮДИНИ (59,7% всіх концептуальних корелятів) та СВІТ ПРИРОДИ (40,3% всіх концептуальних корелятів), на підставі чого всі МО, вжиті в досліджуваних текстах, кваліфікуються як антропонімічні та природничі (див. рис.1):

Рис 1. Семантична типологія МО в романах форсайтівського циклу

Вивчення текстових маркерів МО в романах форсайтівського циклу показало, що роль понятійних домінант у мовній КС англійців, зображених Дж.Голсуорсі, відіграють концептуальні поля СВІТ ТВАРИН (21,4% всіх концептуальних корелятів), РЕЛІГІЯ (20,3% всіх концептуальних корелятів). Поняття, що відносяться до інших концептуальних царин, вживаються для осмислення дійсності з такою частотою: ЛІТЕРАТУРА ТА МИСТЕЦТВО (8,1%), НАУКА (7,6%), ВІЙНА (6,9%), ПРИРОДНІ ЯВИЩА (6,9%) СВІТ РОСЛИН (5,7%), ПОБУТ (4,2%), БІЗНЕС ТА ВЛАСНІСТЬ (3,7%).

Аналіз функціонування МО різних семантичних типів у досліджуваних романах виявив, що релігійні, побутові, зоонімічні, флористичні та феноменологічні образи властиві мові автора та мові персонажів усіх визначених соціальних груп. Таким чином, осмислення дійсності в образах релігії та природи є національно-культурними когнітивними рисами досліджуваного соціуму.

Літературно-мистецькі, юридичні й фінансові образи, вживання яких обмежене мовленням автора та персонажів – представників аристократії і середнього класу, відіграють роль соціокультурних типологічних ознак мовної КС соціальної верхівки, описаної Дж.Голсуорсі. Образні асоціації, які відносяться до наукової та військової царин, простежується лише в мовленні автора та персонажів-чоловіків, що робить їх специфічною рисою чоловічої КС. Дослідження романів форсайтівського циклу виявило в аналізованому соціумі певну гендерну нерівність, показником якої є кількісна і якісна перевага чоловічого мовлення над жіночим. Метафори, вкладені в уста жіночих персонажів, не перевищують 10 % від загальної кількості МО і є здебільшого простими нерозгорнутими образами.

Розділ 3. “Комунікативно-прагматичні особливості дискурсу мовної особистості у романах форсайтівського циклу”. Кількісний аналіз використання персонажами романів форсайтівського циклу дискурсивних стратегій виявив таке їх співвідношення (див. рис. 2):

Рис. 2. Стратегійний репертуар персонажів Дж.Голсуорсі

Одержані кількісні показники, на перший погляд, підтверджують репутацію англійців як соціуму, в чиїй національній культурі ввічливість відіграє особливу роль, адже понад третину (близько 35%) комунікативних зусиль досліджуваного мовного колективу спрямовано виключно на розвиток та підтримку взаємовідносин, контакту в широкому розумінні цього поняття (Б.Малиновський). Однак, наведені дані не відображають специфіку мовленнєвої поведінки різних соціальних груп. Особливості використання ними дискурсивних стратегій та їх мовної реалізації потребують окремого розгляду.

Стратегія інформування обіймає сукупність мовленнєвих дій індивіда, спрямованих на повідомлення або запит інформації об’єктивного характеру. Визначальною рисою цієї стратегії є домінування пропозиційного змісту мовлення над фатичним, волюнтативним чи емоційно-оцінним або повна відсутність у ньому названих конотацій. Стратегії інформування властивий найбільший ступінь дотримання принципу кооперації – інформація повідомляється дозовано, її якість максимально відповідає вимогам недвозначності, об’єктивності та правдивості. Прикладом втілення стратегії інформування є розмова Джеймса Форсайта з дружиною, у якій він намагається дізнатись новини про свого зятя:

(5) – “What’s this about Dartie?” he said, and his eyes glared at her.

Emily’s self-possession never deserted her. “What have you been hearing?” –

“What’s this about Dartie?” repeated James. “He’s gone bankrupt. You never tell me anything,” he said; “he’s gone bankrupt”. –

“He has not. He’s gone to Buenos Aires” (In Chancery, 42).

У наведеному діалозі з метою запиту інформації мовець використовує тактики прямого та непрямого запиту, які відповідно реалізуються через: запитування (What’s this about Dartie?) та верифікацію зроблених мовцем припущень (he’s gone bankrupt). Повідомлення інформації відбувається за допомогою тактики констатації (He has not) та конкретизації фактів (He’s gone to Buenos Aires). Окрім названих, для запиту інформації персонажами вживаються тактики перепитування та уточнення інформації, стимулювання й спонукання співрозмовника до повідомлення інформації. Повідомлення інформації втілюється здебільшого у мовленнєвих актах-констативах, оказіонально – в експресивах. Функцію мовних засобів запиту інформації виконують мовленнєві акти-квеситиви, реквестиви, директиви, констативи та експресиви, які переважно набувають форму запитань.

Розуміння стратегії ввічливості в сучасній прагмалінгвістиці не обмежується необхідністю дотримання норм і правил мовленнєвого спілкування. Ввічливість може мати емотивну природу. Її завдання полягає у створенні приємної атмосфери спілкування, налагодженні дружніх стосунків між комунікантами. Виходячи з цього, стратегії ввічливості розглядаються нами, слідом за П.Браун та С.Левінсоном, як цілий комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на вираження поваги до співрозмовника, його “обличчя”. Залежно від підтримки мовцем бажань співрозмовника або його спротиву цим бажанням, розрізняють “позитивне” й “негативне” обличчя, з якими пов’язують стратегії позитивної і негативної ввічливості. Вибір персонажами стратегії ввічливості ілюструє сцена зі світської вечірки, на якій Флер знайомить гостей між собою:

(6) – “Mr. Minho? How interesting! I’ve never read anything of yours.”

Fleur gasped. “What – don’t you know Mr. Minho’s cats? But they are wonderful. Mr. Minho, I do want Mrs. Walter Nazing to know you. Amabel – Mr. Gurdon Minho.”–

“Oh! Mr. Minho – how perfectly lovely! I’ve wanted to know you ever since my cradle” (The White Monkey, 49).

В ході аналізованої світської бесіди персонажі використовують тактики підкресленої уваги до адресата (How interesting! I’ve wanted to know you ever since my cradle), тактику компліменту (But they are wonderful; how perfectly lovely!). Інші тактики позитивної ввічливості, вживані персонажами романів Дж.Голсуорсі, охоплюють: надання додаткової інформації, пошук підтримки, солідаризацію зі співрозмовником, залучення його до спільної діяльності, прояв оптимізму, подяку, прояв згоди, пропонування, уникання незгоди. Серед тактик негативної ввічливості спостерігаємо прояв песимізму, мінімізацію співробітництва, значуще мовчання, вибачення, поступку, узагальнюючий коментар, відхилення похвали. Мовними маркерами-операторами стратегій і тактик ввічливості слугують одиниці лексичного та граматичного рівнів (див.: Г.Г.Почепцов, О.С.Скалянчук, О.М.Старикова, М.П.Фабіан, Т.Д.Чхетіані, G.Leech, J.Цstman).

Маніпуляційна стратегія. В цьому дослідженні маніпуляційна стратегія розглядається як програма вербальних дій, спрямована на здійснення мовцем упливу на співрозмовника з метою отримання від нього очікуваних мовленнєвих або невербальних реакцій. Наприклад, телефонна розмова Майкла Монта з Уілфредом Дезертом є спробою впливу на співрозмовника з метою захисту звільненого робітника:

(7) Hallo! … That you, Wilfred? … Michael speaking. One of our packers has been sneaking copies of ‘Copper Coin.’ He’s got the sack’ – poor Devil! I wondered if you’d mind putting in a word for him – old Dan won’t listen to me … yes, got a wife – Fleur’s age; pneumonia, so he says. Won’t do it again with yours anyway, insurance by common gratitude (The White Monkey, 69-70).

Установлено, що в романах форсайтівського циклу реалізація персонажами маніпуляційної стратегії, як правило, включає два етапи: 1) підготовчий, на якому мовець намагається викликати емпатію з боку адресата, і 2) етап спонукання до дії. Завдання першого етапу вирішується за допомогою тактик гри на пониження статусу, жарту, надання інформації (у наведеному прикладі One of our packers has been sneaking copies of ‘Copper Coin.’ He’s got the sack’ – poor Devil!), які є прерогативою чоловіків, а також солідаризації, згоди, похвали, що більш характерні для мовлення жінок. Постійне пом’якшення тону, компліменти, прояв поваги до інтересів співрозмовника зустрічається в дискурсі мовців обох статей. Спонукаючи співрозмовника до дії, жінки здебільшого обирають тактики поради, умовляння, апеляції до здорового глузду, почуттів та обов’язку, тоді як чоловіки віддають перевагу проханню (I wondered if you’d mind putting in a word for him), аргументації (old Dan won’t listen to me … yes, got a wife – Fleur’s age; pneumonia), пропозиції, загрозі, залякуванню, шантажу, наказу, що здебільшого втілюються у таких мовленнєвих актах, як реквестиви та директиви.

Афективна стратегія є найвиразнішим показником “я-координати” індивіда в романах форсайтівського циклу, стрижнем якої є прагнення мовця до самовираження й самоствердження. За допомогою цієї стратегії мовець, перш за все, виражає свої почуття, реалізує право на власну думку й повагу до неї з боку адресата. Самоствердження полягає у захопленні мовцем комунікативного простору, що виявляється в більшій кількості його реплік, їх більшому обсязі, емоційній насиченості й образності. Названі ознаки простежуються в уривку суперечки сера Лоуренса з сином:

(8) Suppose your friends come into power, Michael – in some ways not a bad thing, help’ em to grow up – what could they do, eh? Could they raise national taste? Abolish the cinema? Teach English people to cook? Prevent other countries from threatening war? Prevent other countries from threatening war? Make us grow our own food? Stop the increase of town life? Would they hang dabblers in poison gas? Could they prevent flying in war-time? Could they weaken the possessive instinct – anywhere? (The White Monkey, 31).

Реалізація афективної стратегії в досліджуваних творах, як правило, опосередкована стратегіями конкуренції, конфронтації та дискурсивної інтенсифікації. Типовими тактиками її втілення виявилися критика (як у наведеному прикладі), звинувачення, засудження, знущання, образа, вихваляння, відмова від співробітництва, що виражаються в однойменних мовленнєвих актах, а також мовленнєвих актах-директивах. Специфічним проявом самоствердження є мовленнєвий акт мовчання.

Аналіз кількісних даних щодо використання описаних дискурсивних стратегій персонажами-представниками аналізованих соціальних груп виявив, що найбільші розбіжності в їхній мовленнєвій поведінці зумовлені чинником класової приналежності мовця або сполученням вікового та гендерного параметрів. Зокрема класова приналежність є причиною розбіжностей у використанні стратегії інформування. Ця стратегія частіше всього використовується персонажами, які належать до соціальних низів – 32% їхнього дискурсу має суто інформаційний характер, тоді як у репертуарі дискурсивних стратегій представників середнього класу й аристократії питома вага інформування складає 19% та 21% відповідно.

У романах форсайтівського більше за всіх на підтримку стосунків свої комунікативні зусилля спрямовують жінки старшого віку: ввічливість складає 49% їхніх мовленнєвих стратегій, з яких 40% – це позитивна і лише 9% – негативна ввічливість. Названі стратегії домінують також в мовленнєвій поведінці молоді. На стратегіях ввічливості побудовано 43% дискурсу молодих чоловіків (25% стратегії позитивної та 18% негативної ввічливості) та 38% мовлення молодих жінок (25% та 13% відповідно). У персонажів-чоловіків стратегії ввічливості складають основу 29% дискурсу (19% позитивна та 10% негативна ввічливість). В дискурсі жіночих персонажів середнього віку цей показник досягає 35% (23% позитивна й 12% негативна ввічливість), тоді як у мовленні чоловіків середнього віку він складає лише 26% (10% стратегії позитивної і 16% негативної ввічливості).

Маніпуляційна стратегія відіграє найбільш важливу роль у мовленнєвій поведінці забезпеченої верхівки суспільства – 90,9% маніпуляційного дискурсу належить персонажам – представникам середнього класу й аристократії. Цей факт пояснює життєва філософія Форсайтів, речником якої виступає Сомс: “What was the use, indeed, of going anywhere unless you wanted something. That was the principle of life” (The Swan Song, 138) – “навіщо взагалі кудись ходити, коли тобі нічого не треба” (переклад наш. – І.М.). Комплексне врахування вікового та гендерного чинників виявило, що з усіх дійових осіб романів про Форсайтів маніпуляційну стратегію найчастіше обирають чоловіки середнього віку. Частка цієї стратегії у їхньому стратегійному репертуарі складає 29%. Найменшою вона є у жінок старшого віку (12% їхнього стратегійного репертуару). В дискурсі молодих жінок і чоловіків маніпуляційна стратегія використовується у рівній мірі (18% та 19% стратегійного репертуару відповідно).

Дослідження афективної мовленнєвої поведінки персонажів в романах форсайтівського циклу показало, що афективна стратегія є дискурсивною домінантою чоловіків старшої та жінок середньої вікових груп, які належать до середнього класу. Ця стратегія складає по 27% стратегійних репертуарів зазначених персонажів, тоді як у дискурсі представників інших соціальних груп афективна стратегія не перевищує 21%.

Окрім цільових настанов, персонажний дискурс у романах форсайтівського циклу відображає особистісний стиль мовленнєвої поведінки героїв, головним критерієм якого є тональність мовлення, зумовлена вибором мовних форм реалізації комунікативних намірів мовця, дискурсивних стратегій і тактик. Залежно від переваги в дискурсі прямих чи непрямих мовленнєвих актів, наявності або відсутності у ньому операторів зниження категоричності, характеру оцінювання й аргументації, засобів вирішення вербальних конфліктів, дискурсивні стратегії поділяються на м’які, жорсткі та гнучкі, а стилі мовленнєвої поведінки мовця відповідно кваліфікуються як ліберальний, авторитарний і демократичний.

Як свідчать кількісні дані, найбільші розбіжності в стилях мовлення персонажів обумовлені їх класовою приналежністю. М’які дискурсивні стратегії, які слугують основою ліберального стилю мовлення, домінують в дискурсі соціальних низів (63% їхніх мовленнєвих стратегій), що є наслідком зображення відповідних персонажів у нерівних стосунках, спілкування в яких відбувається в режимі “слуга-хазяїн”. Стиль мовлення представників аристократії є здебільшого демократичним, оскільки 49% їхнього дискурсу будується на базі гнучких стратегій. Представникам середнього класу більшою мірою притаманний авторитарний стиль мовлення – питома вага жорстких стратегій є найбільшою в дискурсі саме цієї категорії мовців (32% порівняно з 23% та 7% жорстких стратегій в дискурсі представників аристократії та низів).

Поліглосія, або здатність мовця вільно переходити від одного мовленнєвого регістру до іншого (Л.П.Крисін), у дискурсі досліджуваних персонажів проявляється у свідомому вживанні ними в одному ряду розмовно-зниженої (mad, ass, buccaneer, she has the buccaneer in tow, she doesn’t care twopence about you, put Soames’ nose out) та книжної лексики (hansom, my fine lady), еліптичних, скорочених (Anybody been here this afternoon? I’d tell, you’d better) та повних граматичних форм (Аnd where may you have been?), нормативних та нелітературних форм вимови (drivin’, s’pose), що є проявом дискурсивної свободи мовної особистості.

В аналізованих творах поліглосія є виключною прерогативою персонажів-чоловіків, здебільшого представників соціальної верхівки старшого віку, що пояснюється більшим ступенем їх соціальної свободи. В мові чоловічих персонажів середньої вікової групи прояви поліглосії мають оказіональний характер і зовсім відсутні в дискурсі молоді. Поліглосія також є однією з індивідуальних особливостей мовленнєвої поведінки окремих дійових осіб, зокрема старого Джоліона та Сомса Форсайта (у старшому віці).

ВИСНОВКИ

Вивчення феномену колективної мовної особистості англійців у національному аспекті нерозривно пов’язане з поняттям нації та національної мови. З огляду на соціальну неоднорідність національної мовної спільноти, її характеристика розглядається як складна ієрархічно організована система національно-культурних, соціокультурних та індивідуальних особливостей когнітивної та комунікативної діяльності носіїв англійської мови, відображених у їхній мовленнєвій поведінці.

Єдність мовних особистостей персонажів та автора-оповідача у межах типізованого художнього світу романів форсайтівського циклу є взірцем колективної мовної особистісті англійців кінця ХІХ – початку ХХ століття. Ключовими лінгвокультурними параметрами зазначеного соціуму є класова приналежність його членів, їхній вік та стать, відповідно до чого соціокультурні риси мовної особистості англійців, описаних Дж.Голсуорсі, обіймають класові, вікові та гендерні особливості їхньої пізнавальної та мовленнєвої діяльності.

Аналіз образного мовлення в романах про Форсайтів виявив, що ціннісною домінантою в концептуальній картині світу досліджуваної мовної особистості є концепт ЛЮДИНА, головними вузлами якого є поняття ОСОБИСТІСТЬ, РОДИНА та СУСПІЛЬСТВО. В процесі їх творчого осмислення мовець оперує