Несвідома сфера людської особистості прямо співвідноситься з ониричним світом, відіграючи важливу роль у романтичній поетиці: завдяки введенню несвідомого значно розширюється внутрішньо-психологічний хронотоп, активізуються ланки зовнішнього авантюрного хронотопу, пов’язані з уведенням елементів ірраціонального, містичного, таємного. Теоретичне осмислення проблеми несвідомого, що базувалося передусім на досвіді психології та філософії, довело необхідність розмежування термінів “підсвідоме” і “несвідоме” та засвідчило виразні акценти на останньому з них у мистецтві романтизму, а в підсумку було з’ясовано специфіку романтичного хронотопу. Поруч із теоретичним вивченням проблеми несвідомого, розкрито особливості виявів несвідомого (сновидіння, творчий процес і праця уяви, сприйняття і творення музики, душевна хвороба) на художньому матеріалі роману Е.Т.А.Гофмана “Життєва філософія кота Мура” та фрагментарно у романі “Еліксири диявола”.

Виокремлено і проаналізовано способи художнього опрацювання сновидінь як елемента структури твору. Випадки використання сновидінь згруповано в такі типи: 1) змалювання власне сновидіння (зображення-показ сновидіння, оповідь/розповідь про сновидіння); 2) зображення перехідного стану сон/ява; 3) застосування поетики сну у змалюванні яви.

Зафіксовано, що в літературі романтизму наявні майже всі з можливих способів викладу сновидіння, а також проглядаються паростки застосування поетики сну у змалюванні явного, що стане згодом набутком літератури ХХ ст. Твори Е.Т.А.Гофмана, на прикладах яких проаналізовано особливості викладу сновидінь в епічних жанрах літератури, демонструють антиміметичність і дидактичну спрямованість сновидінь, “голосні” позиції авторів в ониричних текстах. Відзначено, що в епоху романтизму вже зроблено спроби пошуку форм викладу сновидіння, які дають змогу відтворити невимушеність плину сновидних подій, як у справжніх снах, безпосередньо зазирнути в рух свідомості особистості, уникнувши авторитаризму оповідача. Виявлено, що експерименти зі сновидінням у формальній царині відчутні не лише в епіці, а й в інших родах літератури.

Дослідження поетики конкретних літературних снів у контексті ониричної поетики і поетики романтизму взагалі, хід якого виробився на основі схем для теоретичного вивчення проблеми художнього часо-простору і для практичного застосування в літературознавстві, аналіз ролі кожного окремого сновидіння в композиційній системі, у стильовій манері автора та у світлі його філософсько-естетичних поглядів дали підстави для систематизації функцій сновидінь щодо сюжетного, авторського, соціально-історичного хронотопів в окремі блоки. Здійснене дослідження довело важливість реалізації сновидіння на всіх ланках часо-просторової організації на прикладах обраного художнього матеріалу. Через вивчення реалізації ониричних картин у сюжетному хронотопі, ґрунтом для якого стало сновидіння Гайнріха фон Офтердінґена з однойменного роману Новаліса, виявлено поліфункціональність сновидіння на ідейно-композиційному рівні з урахуванням взаємодії з усією структурою твору. Інтерпретація сновидінь в проекції на авторський хронотоп, здійснена на прикладі творів А.Міцкевича, посприяла з’ясуванню релігійно-етичних засад письменника, розкриттю драми його внутрішнього життя та основ художнього мислення. Функції сновидінь, найбільш своєрідні в соціально-історичному хронотопі, узагальнено на матеріалі поеми Г.Гайне “Німеччина. Зимова казка” та поеми Т.Шевченка “Сон” (“У всякого своя доля”), порівняльне зіставлення яких виявило багато спільного. Доведено, що специфіка функціональності сновидінь у цих творах зумовлена поєднанням художніх засобів і романтизму, і реалізму.

У Додатках виявлено і проаналізовано різноманітні поетичні інтерпретації нічної тематики на художньому матеріалі німецької, англійської, чеської, польської літератур, що, як доведено, безпосередньо кореспондуються з інтересами романтиків до сновидіння.

Функціональність сновидінь у поетиці романтизму, як і в поетиці інших літературних напрямів, – невичерпна тема для досліджень. Виявлення символічної специфіки ониричних картин у літературі, з’ясування складної взаємодії спадковості та оновлення традицій у застосуванні сновидінь у поступі літературних напрямів та у міжлітературному процесі, вивчення сновидінь із позицій структуральної наратології – усе це ще потребує значної уваги літературознавства. Окрім того, запропонована в дисертації методологія, що базується на фундаменті схем для теоретичного вивчення проблеми художнього часо-простору та для практичного застосування під час аналізу творів, може знадобитись під час розгляду інших художніх явищ.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Випасняк Н. Функціональність сновидінь у поемі Г.Гайне “Німеччина. Зимова казка” // Романтизм у культурній ґенезі: Матеріали міжнар. наук. конференції “Німецький романтизм і європейська культура ХХ ст.” – Дрогобич, 1998. – С.88-94.

2. Випасняк Н. Поема “Сон” Тараса Шевченка в контексті літератури романтизму: проблема функціональності сновидінь // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. праць Міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. – Львів, 1999. – Ч.1. – С.431-436.

3. Випасняк Н. Сновидіння як компенсаційна форма відбиття відчуженої дійсності (на матеріалі поеми Г.Гайне “Німеччина. Зимова казка”) // Сервантес і проблеми розвитку європейської прози: Зб. наук. праць. Серія “Проблеми світової літератури”. – Львів, 2000. – Вип.1. – С.156-161.

4. Випасняк Н. Роль гротеску в поетиці сновидіння епохи романтизму (на прикладі новели Л.Тіка “Життя переливається через вінця”) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2000. – Вип.28. – С.389-393.

5. Випасняк Н. Сновидіння як структурний елемент у поетичній творчості Адама Міцкевича (на прикладі вірша “Снилася зима”) // Проблеми слов’янознавста: Зб. наук. праць. – Львів, 2000. – Вип.51. – С.297-300.

6. Мочернюк Н. Свій/чужий простір як реалізація особистості поета (на прикладі твору “Дзяди” ч.3 А.Міцкевича) // Іноземна філологія. – 2003. – Вип.114. – С.100-107.

7. Мочернюк Н. Особливості художнього викладу сновидінь у поетиці романтизму (на прикладі творів Е.Т.А.Гофмана) // Питання літературознавства. – Чернівці. – 2004. – Вип.11(68). – С.159-165.

8. Мочернюк Н. Образ ночі в поетичній творчості К.Г.Махи та А.Міцкевича // Проблеми славістики. –Луцьк: ВДУ, 2004. – Вип.3-4. – С.336-342.

АНОТАЦІЯ

Мочернюк Н.Д. Сновидіння в поетиці романтизму: часо-просторова специфіка. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2005.

Дисертація є системно-комплексним дослідженням функціональності сновидінь у поетиці романтизму на матеріалі різних національних літератур. У роботі простежено характерні тенденції відтворення ониричного світу у зв’язку з розглядом споріднених естетико-філософських питань про роль несвідомого у романтичній концепції мистецтва. Класифіковано сновидіння як структурні одиниці у творі. З’ясовано функціональні можливості сновидіння на різних ділянках часо-просторової організації твору (в сюжетному, авторському, соціально-історичному хронотопах).

Ключові слова: сновидіння, часо-простір, хронотоп, романтизм, несвідоме, структура, поетика.

АННОТАЦИЯ

Мочернюк Н.Д. Сновидение в поэтике романтизма: временно-пространственная специфика. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.06 – теория литературы. – Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2005.

Диссертация является системно-комплексным исследованием функциональности сновидений в поэтике романтизма на материале разных национальных литератур. В работе прослежены характерные тенденции воспроизведения онирического мира в связи с рассмотрением родственных эстетико-философских вопросов о роли бессознательного в романтической концепции искусства. Классифицировано сновидения как структурные единицы в произведении. Выяснены функциональные возможности сновидения на разных участках временно-пространственной организации произведения (в сюжетном, авторском, социально-историческом хронотопах).

Ключевые слова: сновидение, время-пространство, хронотоп, романтизм, бессознательное, структура, поэтика.

Summary

Mocherniuk N. D. Dreams in the poetics of Romanticism: the time-space specifics. Manuscript. Dissertation on gaining scientific candidate degree of philological sciences. The speciality 10.01.06. – Theory of literature. – Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatiuk, Ternopil, 2005.

The thesis analyzes the functionality of dreams in the poetics of Romanticism on the base of different national literatures. Study of dreams in a fiction of the Romanticism epoch in the time-space aspect helps to reveal poetic particularities of the selected works, facilitates understanding of literary process, trends and the epoch in general.

In the thesis some distinctive trends of oneiric world reproduction have been traced in terms of cognitive aesthetic and philosophical issues concerning the role of the unconscious in romantic concept of art and especially the culture of the Romantic night (Appendix 3). Theoretical processing of the concept the unconscious comprises research of scientific comprehension, as well as applying the term the unconscious, inquiring into the manifestation the unconscious and its sense in different sciences, differentiation of the terms the unconscious and the subconscious. The unconscious plays an important role in the aesthetic and philosophical system of Romanticism. In relation to research of the unconscious, a specific character of romantic chronotopos has been revealed. The role of the unconscious has been analyzed on the examples of such phenomena as dreams, creative process, manifestations of mental illness and music perception based of analysis of the novels The Life and Opinions of tomcat Murr and partially The Devil's Elixirs by E. T. A. Hoffman.

The dreams have been arranged as structural units. Cases of using dreams as the elements of art structure have been grouped in the types: description of the holistic dream (representation of a dream, story about a dream); description of the transitional status “dream/ reality”; applying dream poetics in the description of reality.

The schemes by N. Kopystianska for the theoretical research of art-time and art-space and for practical use during the analysis of a literary work form the fundamental base of the Third Chapter. Selection of schemes and elements helps to systematize functions into separate groups on a base of plot time, author’s, and social historic chronotopos. The thesis has proved the importance of dream realization in all aspects of time-space organization on the ground of the selected materials.

The dream of the main character in the novel Heinrich von Ofterdingen by Novalis became the baseline of study of the dream functionality in the plot chronotopos. The role of dreams in the author’s chronotopos has been examined on the material of A. Mitskewicz’s works: poem Dream about winter reproduces dream of the author, Dziady, part III, indirectly, through the dreams of characters, gives the possibility of the analysis in a definite aspect. Functionality of dreams, the most specific in social and historic chronotopos, have been generalized on the base of poems Germany, A Winter's Tale by Heinrich Heine and Dream by T. Shevchenko. The comparative analysis has revealed many common features of these works.

Key words: dream, time-space, chronotopos, romanticism, unconscious, structure, poetics.