ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Мельничук Оксана Михайлівна

УДК 811.161.2’271.1’367

УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ:

СИНТАКСИЧНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Чернівці – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор

Гуйванюк Ніна Василівна,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, завідувач

кафедри сучасної української мови.

Офіційні опоненти: – доктор філологічних наук, професор Сологуб Надія Миколаївна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник, м. Київ;–

кандидат філологічних наук, доцент Богдан Світлана Калениківна, Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри істо-рії та культури української мови, м.Луцьк.

Провідна установа: Харківський на-ціональний університет імені В.Н.Ка-разіна Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться “7” жовтня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.07 у Черні-вецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, Червона зала.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано “6” вересня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук,

доцент О.В.Кульбабська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Важливим об’єктом наукових студій у сучасній лінгвістиці є специфіка мовних стосунків між учас-никами спілкування. У цьому аспекті актуальним вва-жаємо питання про синтаксичну структуру, семантико-стиліс-тичні аспекти та комуні-кативну реалізацію конструкцій мовлен-нєвого етикету. Вони все частіше привертають увагу психологів, філософів, істориків, культу-рологів, соціологів та мовознавців.

Питання про синтаксичну природу так званих „формул ввічли-вості” остаточно не з’ясовано в українському мовознав-стві. Найпоши-реніший погляд, що склався у граматичній тради-ції, стосується зарахування їх до вигуків, до окремого функ-ціонально-семантичного розряду цієї частини мови (В. Вино-градов, М. Івченко, І. Ви-хованець, К.Городенська, А.Грищенко, В.Горпинич, М.Плющ, Л.Мацько та ін.).

Однією із спроб розглянути граматичну природу конструк-цій мовленнєвого етикету в синтаксичному плані є їх зараху-вання до так званих „слів-речень”, що в загальнотеоретичному і в практично-методичному плані має вже свою історію (О. Шах-матов, Д. Овсянико-Куликовський, П. Фортунатов, Л. Щерба, В. Виноградов, О. Мельни-чук, В. Федосєєва, Г. Валімова, М. Ів-ченко, Г. Галкіна-Федорук, А. Гвоздєв, І. Сухомлин, Б. Кулик, І. Вихованець, П. Дудик та ін.). Ще інші мовознавці (Л. Булаховський, І. Попова, Є. Кроте-вич та ін.) зараховують конструкції мовленнєвого етикету до еквівалентів речення. О.Пєш-ковський вважає їх неповними реченнями. В. Кіпріянов, М. Каранська пропонують термін „не-членоване речення”. Н. Шведова називає конструкції мов-леннєвого етикету „словоформами із функцією етикету”. Дехто з мовознавців зараховує їх до еліптичних структур (П. Лекант, А. Загнітко, В. Ли-товченко) чи називає комунікатами (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська).

Вибір теми зумовлений ще й тим, що в останні роки зріс інтерес до проблеми функціонування мовних одиниць у безпо-середньому процесі комунікації, що дає змогу комплексно до-слідити параметри синтаксичних одиниць (формально-грама-тичні, семантико-синтаксич-ні, лінгвостилістичні та функціональні).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації пов’язаний з комплексною науко-вою темою ка-федри сучасної української мови Чернівецького національного універ-ситету іме--ні Юрія Федьковича „Соціокуль-турні та комуніка-тивні аспекти функціонування і розвитку мов-них одиниць” (0102U006599), держбюджетною темою „Функ-ціонування су-час-ної україн-ської мови на тлі взаємодії локальних чинників та загальноєвропейських тен-денцій” (УДК 811.161. 2’06’28), а також відповідає реалізації державної наукової про-грами „Зако-номірності розвитку мов і практика мовної діяль-ності”. Тема дисертації затверджена фаховою коорди-наційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України 5 червня 2001 р., протокол № 5.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні та система-тизації формально-граматичних, семантико-функціональ-них та стиліс-тичних особливостей у здійс-ненні їх синтаксичної типології конструк-цій мовленнєвого етикету, які зафік-совані в художній творчості україн-ських пись-менників та в епістолярії культурних діячів ХІХ-ХХ ст.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких зав-дань:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

Об’єктом дослідження є конструкції мовленнєвого етикету україн-ської мови.

Предметом дослідження постають структурно-синтаксичні, семан-тико-функціональні, стилістичні та комунікативні особли-вості етикет-них висловлень в сучасній українській мові.

Методологія і методи дослідження. Методологічною базою ди-сертаційної праці послужили загальнофілософські положення про єдність форми і змісту, співвідношення часткового і загаль-ного, про змінність мови у процесі історичного розвитку, про єдність теорії і практики тощо. Для розв’язання поставлених завдань використову-ються методи компонентного та функціо-нального аналізу синтак-сичних одиниць, комунікативної струк-тури та прагмастилістики.

Матеріалом для дослідження послужила картотека (більше 10 тис. карток) конструкцій мовленнєвого етикету. Фактичний матеріал репрезентує функціонування етикетних висловлень української мови у художніх творах та епістолярії українських письменників та куль-турних діячів ХІХ-ХХ ст., а також в усному розмовному мов-ленні.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому запропоновано новий підхід до аналізу й систематизації синтак-сичних одиниць, об’єднаних поняттям „мовленнєвий етикет”. Комплексний аналіз структури та семантики конструкцій мов-леннєвого етикету дає змогу переглянути деякі традиційні поло-ження синтаксису, зокрема уточнити такі поняття, як „слова-речення”, „нечленовані речення”, „нерозчленовані речення”, „прагматичні ідіоми”, „комунікати” та ін., зреалізувати новий погляд на структуру та семантику досліджуваних синтаксичних одиниць з урахуванням функціональних аспектів мов-леннєвої діяльності. Вперше у українському мовознавстві у дисертації запропоновано синтаксичну типологію етикетних висловлень.

Теоретичне значення дослідження. Узагальнення грама-тичних характеристик конструкцій мовленнєвого етикету, їх комунікативно-функціональних особливостей та стилістичних параметрів відповідно до стилю та жанру використання, безпе-речно, розширюють теоретичні відомості про виражальні і структурні можливості українського син-таксису. Введення поняття про “етикетне висловлення”, якому ха-рактерні зов-нішньо-сннтаксичні ознаки предикативності та модаль-ності і яке є комунікативною реалізацією граматичного речення, позна-че-не процесами стандартизації, еліптизації та фразеологізації, доповнює відповідні розділи синтаксичної теорії (семантичного, функціонально-стилістичного, комуніка-тивного аспектів синтаксису).

Практична цінність дисертації. Результати дослідження можуть бути використані у лінгводидактиці вищої школи, у практиці викла-дання курсів синтаксису, стилістики та культури мовлення, комуні-кативної прагматики, у читанні відповідних спецкурсів та спецсемі-нарів. Теоретичні відомості, основні вис-новки та узагальнення допов-нять відповідні розділи підруч-ників та посібників з української мови. Фактичний матеріал, спеціально дібра-ний для дослідження, відповідно систематизований, може бути використаний також для укладання словника “Формул ввіч-ливості” та рекомендований учителям, учням, студентам нав-чальних закладів, усім тим, хто цікавиться історією україн-ської культури й мови.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження син-таксично-стилістичних особливостей етикетних конструкцій, здійснен-ня їх син-таксичної типологізації, отримані особисто здобувачем. Праць, напи-саних у співавторстві, немає.

Апробація дисертації. Загальну концепцію та результати дослі-дження обговорено на засіданнях і теоретичних семінарах кафедри сучасної україн-ської мови Чернівецького національ-ного університету імені Юрія Федьковича (2004 – 2005 рр.); спільному засіданні кафедр сучасної української мови й історії та культури української мови. Основні теоретичні положення та практичні результати були апро-бовані на міжнародних конференціях: „Гу-манітарна освіта: фактор світової інтеграції” (Чернівці, 1997 р.); „Українська мова: з минулого в майбутнє” (Київ, 1998 р.); „Біблія і світова лі-тература” (Чернівці, 1999 р.); „Творчість Юрія Федьковича в контексті україн-ської та світової культури” (Чернівці, 2004 р.); „Василь Сімович – особистість, науко-вець, грома-дянин” (Чернівці, 2005 р.); на всеукраїн-ських науко-вих конференціях: „Укра-їнська мова на Буковині: минуле і су-часне” (Чер-нівці, 1998 р.); „Ольга Ко-билян-ська: погляд на життя і творчість з кінця ХХ ст.” (Чер-нівці, 1998 р.); „Улас Сам-чук: спадщина, художній світ, реінтерпретація” (Тернопіль, 2005).

Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено у 14 друкованих працях, 8 з яких опубліковано у ви-даннях, що затверджені ВАК України як фахові.

Структура дослідження. Дисертаційна праця складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літера-тури, що нараховує 333 найменування, списку використаних джерел (99 оди-ниць) та списку лексикографічних праць (14 позицій), переліку умов-них скорочень.

Повний обсяг дисертації складає 222 сторінки, з яких теоре-тична частина викладена на 188 сторінках.

Основний зміст дисертації

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертації, ви-значено об’єкт і предмет, мету, завдання і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано джерела фактичного матеріалу, простежено зв’язок теми дослідження з науковою проб-лематикою установи, в якій виконана робота, з’ясовано особистий внесок здобувача та рівень апробації результатів.

Перший розділ „Аспекти вивчення етикетних конструкцій у сучасному мовознавстві” складається з чотирьох підрозділів. У них розглянуто відомі на сьогодні погляди на синтаксичну природу ети-кетних конструкцій. Стереотипні формули ввічли-вості дослідники ква-ліфікують по-різному: „стилістичні форму-ли” (М. Гудзій, С. Богуслав-ський), „стилістичні трафарети” (Д. Лихачов, С. Богуславський), „стій-кі формули” (Н. Форма-новська), „стереотипні формули” (В. Ман-сикка), „стилістичні шаблони” (Б. Ларін), „традиційні формули” (О. Творогов), „фор-мули мовного етикету” (В. Литовченко, О. Миро-нюк, Н. Плющ, Я. Радевич-Винницький), „конструкції мовленнєвого етикету” (Я. Ра-девич-Винницький, Н. Гуйванюк), „етикетні формули” (С. Богдан), „формули ввічливості” (Н. Журавльова), „інтер’єк-тивні одиниці мов-ного етикету” (Л. Мацько), “етикетні вислов-лення” (Н. Гуйванюк) та ін.

На нашу думку, найкраще відображає синтаксичну природу ети-кетних конструкцій термін „етикетне висловлення”. Воно є резуль-татом комунікативної модифікації граматичного речен-ня і може існувати у формі повного, еліптичного чи нечленова-ного речення, які позначені фразеологізацією та стереотип-ністю використання у від-повідних комунікативних ситуаціях ввічливого спілкування мовців.

Одним з важливих аспектів дослідження конструкцій мовлен-нєвого етикету у су-часному мовознавстві є комунікативно-прагма-тичний. Сутність комунікативної лінгвістики полягає в тому, що вона „досліджує загальні закони спілкування людей за допомогою природ-ної мови, організацію засобів мовного коду та інших семіотичних (знакових) систем у процесах комуні-кативної взаємодії особистостей, вплив на засоби мови психіч-них, соціальних, когнітивних, культурних та інших чинників, а також різноманітних ситуативних складових комунікації” Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Академія, 2004. – С. 7. .

Комунікативний акт ввічливого спілкування є обов’язковим ком-понентом повсякденного спілкування людей. Взаємини ввічливості під час комунікативного акту передають різноманітні етикетні дії: звер-тання, привітання, вибачення, по-бажання, запрошення, поздоровлення, віншування, благословен-ня, прощання та ін.

Психолінгвістичний аспект мовленнєвого етикету українсь-кого народу почав розроблятися порівняно недавно (з другої половини ХХ ст.). Він знайшов відображення у працях таких українських мово-знавців, як С. Богдан, Я. Радевич-Винницький, М. Білоус, М. Скаб, Н. Плющ, Н. Бабич, Л. Мацько, Н. Гуйванюк, Т. Пань-ко, Г. Татаревич та ін. Учені звертають увагу на те, що система мовних висловлень позначена національною специфі-кою, маркована певними соціальними ролями співрозмовників, що формує особливу „стратегію” стосунків і своєрідну „такти-ку” мовленнєвої поведінки.

Культурологічний аспект мовленнєвого етикету намітився ще в етнографічних працях українських дослідників ХІХ – початку ХХ ст. Проблеми українського мовленнєвого етикету стали об’єктом спе-ціального зацікавлення Я. Головацького, В. Шухевича, І. Свєнціцького.

Лінгвости-лістичні параметри конструкцій мовленнєвого етикету пов’язані з їх особливостями логіко-експресивної організації змісту, з ко-нотативними характеристиками мовних засобів? а також з умовами використання у певному стилі чи підстилі відповідно до функціональ-ної норми і суспільних традицій (С. Єрмоленко, С. Богдан, В. Чаба-ненко, М. Фабіан, Ю. Степанов та ін.).

Різні аспекти дослідження етикетних конструкцій відобра-жають багатоманітність підходів мовознавців, засвідчують важ-ливість і актуальність, наукову перспективу. З-поміж багатьох проблем, які залишаються нез’ясованими, виділяємо ті, що сто-суються передусім синтаксичної природи етикетних висловлень, їх реченнєвих параметрів та структурно-семантичної типологізації.

Другий розділ .„Формально-граматичні та семантико-функціо-нальні вияви етикетних висловлень” містить п’ять під-розділів. У них з’ясовано основні формально-грама-тичні ознаки етикетного висловлен-ня – предикативність, мо-дальність та інтонацію; визначено особливості комунікатив-ної реалізації, а саме: стандартизацію, еліптизацію та фразеоло-гізацію; встановлено функціонально-семан-тичні різновиди ети-кетних висловлень.

Предикативність як основна конститутивна ознака етикет-ного висловлення реалізується в граматичних категоріях спосо-бовості, часовості та особовості і зосереджується в предикаті.

Етикетне висловлення має загальний спонукально-побажаль-ний характер і реалізується дієслівними та іменними структу-рами. Основ-ним засобом вираження спонукально-побажальних відношень в ети-кетних висловленнях є форма наказового спосо-бу самостійного діє-слова чи (частіше) дієслова-зв’язки в імен-ному складеному присудку. Наприклад: Прощайте! Проща-вайте! Даруйте! Простіть! Будьте здорові! Бувайте здорові! Йдіть здорові! Залишайтеся здорові! та ін.

Другим засобом вираження предикативності в етикетних ви-словленнях є перформативне дієслово у формі дійсного способу теперішнього часу першої особи однини чи множини. Напри-клад: Вітаю! Дякую! Віншую! (Вітаємо! Дякуємо! Віншуємо!).

До дієслівних структур етикетних висловлень належать вислов-лення, побудовані за схемою односкладних означено-особо-вих речень з головним членом у формі наказового способу діє-слова другої особи однини чи множини (типу: Здрастуй! (Здра-стуйте!); Прощай! (Прощайте!); Даруй! (Даруйте!); Вибач! (Вибачте!) і под.) та речення з пер-формативами у формі дійсного способу теперішнього часу пер-шої особи однини (рідше множини), напр.: Вітаю! Бажаю доб-рого здо-ров’я! Поздоровляю з Новим роком! Віншуємо Вас щастям, здоров’ям!

Іменні структури – це речення з предикатами, у ролі імен-ної частини яких вживаються ад’єктивні форми, а в ролі дієслів-зв’язок – абстрактні, напівповнозначні та контек-стуальні, типу бути, бувати, рушати, гостювати, залиша-тися, йти та ін. у наказовій формі (напр.: Будьте здорові! Бувайте здорові! Залишайтеся здорові та веселі! Йдіть здорові! Рушайте здорові! Гостюйте здорові! і под.).

Модальність етикетних висловлень є функціонально-семантич-ною категорією суб’єктивно-об’єктивного плану. Об’єктивну мо-дальність складають реальні (перформативні форми) та ірреальні (спонукальний спосіб) характеристики предиката із значенням ві-тання, вибачення, подяки, прощан-ня, побажання тощо.

Оскільки конструкції мовленнєвого етикету – це стерео-типні одиниці спілкування в рекомендованих суспільним ети-кетом ситуа-ціях, то для з’ясування їх реченнєвих параметрів потрібно врахо-вувати особливості комунікативної реалізації, а саме: стандар-тизацію, еліптизацію та фразеологізацію.

Щодо еліптизації етикетних висловлень, то усікаються здебіль-шого менш вагомі компоненти, які не порушують смислової повноти етикетних структур. Еліпти-зації сприяє також стандарт-ність комунікативних ситуацій.

За нашими спостереженнями, еліптизуються передусім перформа-тивні структури. Еліпсис перформатива-предиката зумовлює відпо-відна комунікативна ситуація ввічливості та загальна побажальна семантика предиката:

- привітання: „Вітаю з неділею!” – „З неділею!”; „Бажаю доб-рого ранку!” – „Доброго ранку!”; „Засвідчую вам моє шанування!” – „Моє шанування!”; заст. „Б’ю чолом тобі!” – „Чолом тобі!”;

- прощання: „Прощаємось до (наступного) побачення!” – „До побачення!”; „Прощаємось до (наступної) зустрічі!” – „До зустрічі!”; „Бажаю доброї ночі!” – „Доброї ночі!”;

- побажання: „Бажаю щастя-здоров’я, успіхів!” – „Щас-тя, здоров’я, успіхів!”; „Бажаю Божого благословення!” – „Божого благословення!”;

- поздоровлення, віншування: „Поздоровляю (вітаю) з Но-вим роком!” – „З Новим роком!”; „Віншую зі Святим Вечо-ром!” – „Зі Святим Вечором!”; „Бажаю веселих свят!” – „Веселих свят!”;

- прихильності: „Пишусь з повагою!” – „З повагою!”; „За-лишаюсь з шаною (пошаною)!” – „З шаною!”.

Еліптизуються також дієслівні та іменні спонукально-побажальні конструкції за рахунок упущення предиката у формі наказового способу, як-от: „Їдьте (йдіть) щасливо!” – „Щасливо!”; „Їдьте (ідіть) з Богом!” – „З Богом!”; „Їдьте (їдь) у добрий час!” – „У добрий час!”.

Постійне вживання етикетних висловлень у стандартних кому-нікативних ситуаціях сприяє також їх фразеологізації. Фразеоло-гізуються передусім двослівні еліптизовані струк-тури (типу Доброго ранку! Доброго здоров’я! Щасливої дороги! На все добре! Усіх Вам гараздів! тощо). Для них ха-рактерна стійкість структури та відтворюваність у мовленні в незмінному (готовому) вигляді.

Етикетні висловлення супроводжуються своєрідною, тільки їм властивою побажальною, доброзичливою інтонацією.

Семантико-функціональні вияви етикетних висловлень зу-мовлені комунікативними інтенціями мовця у ситуації ввічли-вого спілкування – привітати співрозмовника, подякувати, по-просити вибачення, попро-хати про люб’язність, по-бажати йому доброго здоров’я, поздоровити з нагоди свята, попрощатися з ним, запевнити у прихильності чи ін. Таким чином, у системі формул ввічливості відповідно визначено 10 семантико-функціональних різновидів етикетних висловлень: 1) привітання; 2) подяки; 3) вибачення; 4) люб’язності; 5) про-щання; 6) запрошення; 7) побажання; 8) благословення; 9) він-шування (поздоровлення) і 10) прихильності.

У третьому розділі „Синтаксична типологія етикетних кон-струкцій” здійснено синтаксичну стратифікацію етикетних вислов-лень; проаналізовано їх типи відповідно до структур-но-семантичних особливостей, синтаксичної позиції та син-таксичної ролі; схаракте-ризовано обов’язкові компоненти їх структури за морфологічним вираженням; зазначено основні комунікативні та стилістичні особливості.

На синтаксичному рівні етикетні висловлення мають най-різно-манітнішу будову і функціонують як комунікативні реалі-зації та модифікації реченнєвих дієслівних та іменних структур.

Етикетні висловлення можуть становити окремі комуніка-тивні одиниці, побудовані за схемою дієслівних та іменних ре-чень, дво-складних та односкладних, повних та неповних (еліп-тизованих) реалі-зацій. У таких етикетних висловленнях наявні дієслівні чи іменні пре-дикати із значенням ввічливого контактування.

Серед дієслівних етикетних висловлень виділяємо два різно-види: 1) спонукально-побажальні з предикатом у формі наказо-вого способу та 2) перформативні етикетні вислови.

Дієслівні привітальні конструкції формують предикати у формі наказового способу здрастуй (здрастуйте): – Здрастуй-те! – вітаюсь я до його (П. Мирний); фразеологізовані струк-тури типу „Дай, Бо-же!”; „Добрий день!”; „Дай, Боже, здоро-в’я!”; „Боже помагай!” та описові форми: „Хай Бог помагає!”.

У дієслівних побажально-спонукальних етикетних висловленнях вживають предикати:

- вибачення: „вибачай” („вибачайте)”; „пробач” („пробач-те”); „пробачай” („пробачайте”); „даруй” („даруйте”); „прости” („прос-тіть”); „не гнівайся” („не гнівайтеся”); „не сердься” („не сердьтеся”, „не сердіться”); „не ображайся” („не ображайтеся”); „не прогнівайся” („не прогнівайтесь”);

- люб’язності: „зроби (зробіть) ласку”; „вчини ласку”; „скажи мені на ласку”; „не обійди (не обійдіть) ласкою й шляхетністю”; „явіть милість”; „зробіть милість”; „скажи на милість; „бійся (бійтеся) Бога”; „май (майте) Бога”; „зми-луйся” („змилуйтеся”); „скажіть на милість Бога”;

- прощання: „прощай” („прощайте”); „прощавай” („проща-вайте”); „ідіть (іди) з Богом!”; „не згадуйте (не поминайте) лихом (злом)!”; „не забувайте!”;

- запрошення: „приходьте” („приходь”); „проходьте” („про-ходь”); „за-ходьте” („заходь”); „увійдіть” („увійди”); „зайдіть” („за-йди”); „завітайте” („завітай”); „сідайте” („сідай”); „пийте” („пий”); „їжте” („їж”); „частуйтеся”; „закушуйте”; „сні-дайте”; („посн-ідайте”); „обідайте” („пообідайте”); „вечеряйте” („повече-ряйте”) тощо.

З предикатами у формі наказового способу функціонують етикетні висловлення:

- побажання-поздоровлення та віншування: „Живіть з Бо-гом!”; „Живіть мирно!”; „Живіть в добрі та здоров’ї!”; „Жи-віть у добрі та злагоді!”; „Працюйте плідно!”; „Дай же Бо-же...”; „Пошли Боже...”; „Даруй Боже (Господи)...”; „Помо-жи Боже...”; „Щасти Боже” і под.;

- благословення: „Йдіть з Богом!”; „Благослови Боже!”; „Бла-гослови Мати Божа!”; „Дай Боже в добрий час!”.

Перформативні дієслівні структури репрезентують усі функціо-нальні різновиди етикетних висловлень. Найбільш по-ширені вони серед формул подяки. Це етикетні висловлення з предикатом дякую (дякуємо), який має різні парадигматичні ви-дозміни (типу „Хочу подякувати”, „Хотів би подякувати”, „Бу-ду дякувати”, „Подякую”) та з фразеологізованими словоспо-лученнями: „Висловлюю (висловлю-ємо) подяку”; „Складаю (скла-даємо) подяку”; „Виражаю (виража-ємо) подяку”; „Висловлюю (висловлюємо) вдячність” і тощо.

Серед інших різновидів етикетних конструкцій у формі пер-форматива функціонують предикати:

- привітання („вітаю (вітаємо)”; „рада (раді) вітати”; „шаную вашу гідність”);

- вибачення („прошу (просимо) вибачення”; „прошу (просимо) вибачити”; „прошу (просимо) пробачити”; „прошу (про-симо) дару-вати”; „перепрошую (перепрошуємо)”; „прошу ласки”; „прошу милос-ті”; „вибачаюся (вибачаємося)”; „про-бачаюся”; „здаюсь на ласку”);

- побажання („бажаю (бажаємо)”; „зичу (зичимо)”; „хочу побажати”; „побажаю (побажаємо)”);

- люб’язності („прошу уклінно (ласкаво, ґречно, дуже, по-кірно, красно і под.)”; „насмілюся просити”; „мушу звернутися з прохан-ням”; „прошу ласки”; „прошу милості”; „молю”; „благаю”);

- прихильності („шлю поклін”; „клонюся”; „кланяюся”; „цілую”; „стискаю (тисну) руку”; „обіймаю”; рідко „пишусь з поважанням”; „остаюсь з повагою”);

- запрошення („запрошую (запрошуємо) увійти”; „прошу (проси-мо) до столу”; „прошу (просимо) пригощатися”; „прошу (просимо) зайти” і под.);

- поздоровлення, віншування („поздоровляю (поздоровляє-мо)”; „вітаю (вітаємо)”; „віншую (віншуємо)”; „здоровлю (здо-ровимо)”; „шлю (засилаю) вітання (привіт)”);

- благословення („благословляю (благословляємо)”. Серед етикет-них висловлень благословення фіксуємо і кон-ст-рукції констативного типу „Бог (Мати Божа) благосло-вить”).

Іменні етикетні висловлення репрезентовані такими функціо-нальними різновидами:

1) спонукально-побажальні структури з аналітичними фор-мами іменних предикатів:

- привітання („Будьте здорові”);

- прощання: „Бувайте здорові”; „Залишайтеся здорові”; „Йдіть здорові”;

- люб’язності („будь ласкав”; „будьте ласкаві”; „будьте лю-б’язні”; „будьте милостиві”), які (хоч і рідко) можуть утво-рювати сурядний ряд словоформ – присудків (як-от: „Помилуй, пані благородна... Будь милостива, будь незлобна” (І. Котля-ревський) чи входити до складу дієслівного складеного при-судка в ролі модального компонента (як-от: „будьте ласкаві пояснити”; „будьте люб’язні дати відповідь”);

- побажання: „Будьте щасливі!”; „Будьте веселі!”, а та-кож описові: „Нехай здоров буде!”; „Хай великий росте!”; „Бодай здоров був!” і под.;

- благословення: „Будь (будьте) благословен (благословен-на, благословенні)”;

2) іменні висловлення з компонентами слава, мир, що вико-ристовуються як формули привітань („Слава Ісусу!”; „Слава Ісусу Христу!”; „Слава Спасителю!”; „Навіки слава!”; „Навіки слава Богу!”; „Вовіки слава!”; „Слава Україні!”; „Героям слава!”), („Мир вам!”; „Мир дому вашому!”);

3) іменні конструкції подяки з предикатами спасибі, подяка, дяка. Про субстантивність природи слова „спасибі” свідчить його узго-джуваність з прикметниковими означеннями: „велике спасибі”, „щире спасибі” і под. Наприклад: І за те дяка Господеві! (Б. Нечерда); Велика й сердечна подяка Вам за при-слані до альманаху матеріали й за цінний подарунок (М. Ко-цюбинський); – Все гаразд. Велике спасибі (Ю. Мушкетик).

Семантико-синтаксичною валентністю предиката зумовлюється вживання об’єктного інфінітива: Прошу пробачити; Прошу зайти; Бажаю бути здоровим.

Семантико-синтаксичні валентнісні характеристики дієслів-них спонукальних форм та перформативів формують реченнєву структуру етикетних висловлень. Обов’язковими поширюва-чами предикатів у реченнях з перформативами є: 1) об’єктний поширювач у формі да-вального відмінка, що називає адресата, на якого спрямована ілло-кутивна сила висловлення (тобі, вам); 2) об’єктний поширювач у формі родового відмінка з прийменником у (прошу вибачення у тебе, у вас); 3) об’єктний поширювач у формі знахідного відмінка (вітаю кого? – тебе, вас; прошу кого? – тебе, вас; благословляю кого? – тебе, вас); 4) об’єктний поширювач у формі знахідного відмінка з при-йменниками за, на (дякую за що? – за запрошення; прошу вибачення за що? – за спізнення; благословляю на що? – на добрі справи); 5) об’єктний поширювач у формі орудного відмінка з прийменником з, що називає подію (нагоду, свято) у житті людини: вітаю з чим? – з поверненням, з весіллям, з Різдвом, з Пасхою.

У зв’язному мовленні етикетні висловлення можуть функціо-нувати як самостійні однослівні чи фразеологізовані комуні-кати, якими обмінюються спілкувальники в ситуаціях ввічли-вості.

Комунікати ввічливості – це зазвичай непоширені однослів-ні, сполученнєві, фразеологізовані побудови з послабленою се-мантикою, що використовуються у різних ситуаціях спілкуван-ня. Це передусім іншомовні формули типу „Гут бай!”; „Хе-лоу!”; „Гут найт!”; „Адью!”; „Бон жур!”; „Чао!”; „До від-зеня!”; „Ларе відере!”; „Ауфвідерзейн!”, а також українські ти-пу „Салют!”; „Всього!”; „Пока!”; „Привіт!”. Рідше як кому-ні-кати функціонують однослівні, непоширені етикетні вислов-лення, типу „Привіт!”; „Спасибі!”; “Прощай!” з послабленим лексичним значенням, з притаманною їм вигуковою інтонацією та інтер’єктивною функцією.

Що ж до більшості етикетних висловлень, то вони, ми вва-жаємо, виконуючи функцію відповідного етикетного спілку-вання, є повними речен-нєвими структурами чи еліптизованими реалізаціями (модифіка-ціями) реченнєвих структур.

Окрему групу етикетних висловлень становлять ті, що є компо-нентами реченнєвих структур, які виражають суб’єктивну модальність люб’язності, шанобливості, ввічливості, ласка-вості і займають синтаксичну позицію вставних компонентів. Таку функцію виконують формули вибачення (найчастіше: „даруйте на слові”; „пробачте на слові”; „вибачайте на слові”; „пробач”; „не гнівайся (не гнівай-теся)”; „не во гнів сказано”; „перепрошую” і под.), а також конст-рукції люб’яз-ності, які ми трактуємо як супроводжувальні у висловленнях ввічливого прохання. Це однослівні, сполученнєві та реченнєві структури типу: „будь ласка”; „будьте ласкаві”; „дуже про-шу”; „уклінно прошу”; „будьте люб’язні”; „будьте милос-тиві”; „зробіть ласку”; „не відмовте в люб’язності” і под.

Серед вставних компонентів виділяються структури з компо-нентом „Бог”: „ради Бога”; „ради всього святого”; „на милість Божу”; „про пана Бога”; „на Бога”; „майте Бога в серці”; „бійтеся Бога”; „слава Богу”; „хвала Богу”; „хвалити Бога”; „Богу дякувати” і под.

На користь реченнєвої природи етикетних висловлень мо-жемо зарахувати їх властивість входити до структури складних речень, поєднуючись з іншими предикативними одиницями сполучниковим та безсполучниковим зв’язком. Етикетні висловлення можуть входити до структури складносурядних, складнопідрядних, складних без-сполуч-никових та складних ускладнених речень з різними типами зв’язку.

Окремою синтаксичною одиницею вважаємо діалогічні єдності, що складаються з реплік мовця та реплік-відповідей співрозмовника. Такі діалогічні єдності функціонують переду-сім в ситуаціях ввіч-ливого спілкування при привітаннях та прощаннях. Репліка-відповідь може дублювати репліку мовця або ж бути синонімічною до неї. Факультативною виявляється діалогічна єдність у ситуації подяки та вибачення, наприклад: – Дякую. – І вам дякую; – Дякую. – Немає за що дякувати; – Вибачте. – Немає за що вибачатись. Дуже часто такі діало-гічні єдності виражають взаємоподяку, взаємовибачення чи взаємовіншування: – Віншую Вас з Новим роком! – І ми Вас віншуємо. – Дякуємо. – Навзаєм!

Стилістичний аспект функціонування етикетних висловлень пов’я-заний з категоріями експресивності та конотації, а також з тими факторами, які зумовлюють емоційно-афективні вияви кому-нікації. Наприклад, конструкції привітання типу „Моє шануван-ня” належать до рідковживаних і містять певний стилістичний колорит (від високого до низького стилю), проте є стилістично нейтральними щодо етикет-ного висловлення „Моє шануваннячко”, позначеного додатко-вою емоційністю та експресивністю.

Функція етикетного висловлення по-різному виявляється в стилях усного розмовного, художнього та епістолярного стилів.

Аналіз синонімічних рядів конструкцій мовленнєвого ети-кету, виділених відповідно до їх функціонально-семантичних типів, виявив різноманітну стилістичну диференціацію. На-приклад, серед етикетних висловлень вибачення (типу: Вибач-те! Вибачайте! Пробачте! Даруйте! Даруйте на слові! Перепрошую! Прошу вибачення! Не гнівайся! Не іритуйтесь! Не бануйте! та ін.) найбільш поширеними є Вибачте! і Пробачте! Формула Вибачте на слові! пов’язана з експре-сією мовлення. Етикетне висловлення Прошу пробачити! та Прошу ви-бачити! позначені відтінком офіційності, а Не гнівайся! (Не гнівай-теся!) – відтінком розмовності. Етикетні висловлення Не іритуйтесь! (не дратуйтеся, не сердьтеся) та Не бануйте! (не гнівайтеся), зафік-совані у функції етикетних формул вибачення у творах Ю.Федьковича, мають вузьколокальний вияв. Це сто-сується також етикетних висловів Не беріть за зле! та Не візьміть за зле!, проте останнім часом вони, за нашими спостереженнями, все більше утверджуються в сучасному усному розмовному літературному вживанні.

Комунікативно-прагматичні характеристики етикетних ви-словлень відображають вікові традиції українського етикету. Вони пов’язані з ситуацією спілкування, з умовами, часом спіл-кування, учасниками спілкування тощо.

До комунікативно-прагматичних характеристик етикетних формул ввічливості зараховуємо участь у ситуації прощання різних супро-воджувальних невербальних знаків (потиск руки, поклони, поцілунки, обійми тощо). У писемному мовленні вони входять не тільки до за-гального опису ситуації прощання, але й стають компонентами етикет-них висловлень. Наприклад, серед формул прихильності, особливо поширених в епістолярному стилі, фіксуємо такі конструкції: „Земний уклін!”; „Доземний уклін!”; „Низький поклін!”; „Поклін у пояс!”; „Поклін за поклін!”; „Шлю глибокий поклін!”; „Засилаю уклін!”; „Клонюся низьким поклоном!”; „Кланяюся всім!”; „Кланяюсь до Вас добрим здоров’ям!”; „Тисну руку!”; „Міцно стискаю руку!”; „Обні-маю і цілую!” та ін.

На нашу думку, на сучасному етапі помітні не тільки деякі не-гативні тенденції щодо спрощення мовленнєвого етикету (особ-ливо в молодіжних колективах), але й позитивні тенденції – до розширення системи форм ввічливості, реанімації деяких заста-рілих формул, ха-рактерних ментальності українців та збагачених локальними елементами.

У „Висновках” узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі:

1. Український мовленнєвий етикет – це система спеціально призначених формул ввічливості, яка склалася у процесі істо-ричного розвитку народу, відображає особливості мовної свідо-мості, основні риси ментальності, зокрема такі, як доброзич-ливість, толерантність, щирість, прихильність, люб’язність.

2. Під умовною назвою „формули ввічливості”, що викону-ють функцію етикету, заховані різні за синтаксичною струк-турою мовні одиниці (конструкції), по-різному трактовані мово-знавцями. Серед основних аспектів вивчення етикетних кон-струкцій у сучасному мово-знавстві можна виділити: фор-мально-граматичний, семантико-функ-ціональ-ний, комунікативно-функціональний, лінгвостилістичний, ког-нітивний, психолінгвістичний, соціолінгвістичний, культурологіч-ний.

У комплексному дослідженні конструкцій мовленнєвого етикету важливий кожен з аспектів. Вони взаємодоповнюють один одного, визначають перспективу по-дальших наукових узагальнень лінгвістич-ного статусу етикет-них висловлень.

3. Конструкції мовленнєвого етикету становлять систему різнома-нітних синтаксичних побудов, які мають різну структуру, семантику, функціонують як окремі етикетні ви-словлення, побудовані за зразком іменних та дієслівних речень, мають відповідну модальність та інтонацію, або входять до структури більш складних синтаксичних побудов – складно-су-рядних, складнопідрядних, складних безсполуч-никових ре-чень чи ускладнених (з різними типами зв’язку), а також дискур-сивних висловлень та діалогічних єдностей.

4. Етикетне висловлення – це одиниця мовлення, побудована за законами даної мови, своєрідна комунікативна реалізація (модифі-кація) відповідного граматичного речення спонукально-побажального типу, що виконує функцію мовленнєвого етикету (привітання, подяки, вибачення тощо).

Предикативність, або зовнішньо-синтаксична сфера струк-тури речення, представлена в етикетних висловленнях синтак-сичними категоріями темпоральності, способовості та особо-вості. Ці значення передаються предикатом ввічливого відно-шення (різновидом реля-ційного предиката), який становить предикативний центр етикетного висловлення, має характерні для цього типу предикатів ознаки: 1) наявність за-гальної релятивної семи, яка займає ядерну позицію в семан-тичній структурі предикативної одиниці; 2) чітку часову локалі-зованість теперішнього часу; 3) наявність двох взаємозалежних компонентів на позначення учасників процесу відношення (адресанта і адресата).

До диференційних ознак предиката ввічливого ставлення нале-жать: 1) використання спеціалізованої форми наказового способу – дієслівного та іменного предиката; 2) вживання пер-формативів з від-повідною семантикою (вітання, вибачення, подяки, побажан-ня, про-щання, віншування, запрошення, прихильності, люб’яз-ності); 3) адре-сатність дії (спрямованість дії предиката ввічли-вого ставлення до співрозмовника).

5. Ядро етикетних висловлень становлять побудови з аналітич-ними формами іменного предиката ввічливого ставлення. Граматичні значення у них виражає дієслово-зв’язка у формі наказо-вого способу: 1) власне зв’язка: будь, будьте; 2) напівповнознач-ні зв’язки тривання: бувай / бувайте, лишайся / лишайтесь, зоставайся / зоставайтеся, оставайся / оставайтеся; 3) контекстуальні зв’язки: іди / ідіть, їдь / їдьте, рушай / рушайте, повертайся / повертайтеся, живи / живіть, гостюй / гос-тюйте та ін. Іменною формою предиката етикетні висловлення відрізняються від інших типів спонукальних конструкцій (із значенням наказу, заборони, дозволу, вимоги тощо), в яких переважають дієслівні предикати у формі наказового способу.

6. Одним із способів передачі семантико-синтаксичних від-ношень ввічливого ставлення в етикетних висловленнях є пер-формативи. Перформативні дієслова мають семантику, еквіва-лентну дії, вчинку, тобто самому мовленнєвому акту. Серед перформативів ввічливого ставлення використовуються дієсло-ва, які називають такі вияви між-особистісних стосунків, як вітання, привітання, побажання, віншу-вання, вибачення, подяка, люб’язність, прихильність та благосло-вення (типу вітаю, бажаю, шаную, поважаю, прошу, прощаю, вибачаюсь (про-шу виба-чення), благословляю та ін.).

Перформативами можуть бути не лише дієслова, але й зв’яз-ково-іменні аналітичні сполуки, типу: я прихильний до тебе, я вдячний тобі та фразеологізовані сполуки, типу: звертаюся з проханням, висловлюю побажання, прошу вибачення тощо.

7. Комплексний підхід до аналізу синтаксичної природи ети-кетних висловлень дає змогу простежити структурно-грама-тичні, семантико-синтаксичні та комунікативно-функціональні особливості етикетних висловлень, побудованих за зразками простих, простих ускладнених, складних та складних усклад-нених речень, а також особливих кому-нікатів нечленованої структури, яким так само притаманна модаль-ність ввічливості, що поєднує в собі два основні різновиди: об’єктивну та су-б’єктивну.

8. Окрему групу етикетних конструкцій становлять вставні компо-ненти (особливі суб’єктивно-модальні форми) із значенням суб’єктив-ної модальності (люб’язності, шанобливості, ввічливості, ласкавості).

9. Особливостями комунікативно-прагматичних виявів ети-кетних висловлень є взаємопов’язані процеси стандартизації, еліптизації та фразеологізації. Ступінь стандартизації етикетних висловлень прямо зале-жить від частотності їх використання. Постійне вживання етикет-них висловлень у стандартних ситуаціях сприяє їх еліптизації. Най-частіше „усікається” сам перформатив, оскільки в ситуації привітання, прощання чи побажання він стає і так зрозумілим. Так само еліп-тизуються предикати і в спонукально-побажальних висловленнях.

Етикетним висловленням характерна фразеологізація. Цьому сприяє відтворюваність у готовому вигляді.

10. У системі етикетних висловлень визначено десять основ-них семантико-функціональних різновидів, що зумовлені кому-нікативними інтенціями мовця, лексичним складом етикетних висловлень, комуні-кативною ситуацією ввічливого спілкування, а саме: 1) привітання; 2) подяки; 3) вибачення; 4) люб’язності; 5) прощання; 6) запрошення; 7) побажання; 8) благословення; 9) віншування (поздоровлення) і 10) прихильності. Кожен з названих різновидів виявляє семантичну специфіку відповідно до функціонального призначення та охоплює певне коло кон-струкцій дієслівного й іменного типу.

11. Стилістична організація етикетного висловлення визначається: цільовою настановою, емоційним станом і комунікативною компе-тенцією суб’єкта, а також інтелектуальною і психологічною підготов-леністю адресата до сприйняття висловленого. Вагоме значення у виборі конструкції мовленнєвого етикету має й естетичне чуття. Естетична функція формул ввічливості під-порядковується основній, комунікативній, функції, збільшуючи її можливості, надаючи їй великої життєвої сили.

12. Стилістична диференціація формул ввічливості залежить від вибору конкретної форми (конструкції) із системи синонімічних етикетних висловлень, яка найбільше відповідає мовленнєвій ситуації та відповідним нормам функ-ціонального стилю (усного розмовного мовлення, офіційно-ділового чи епістолярного спілкування).

Аналіз синтаксичної природи формул ввічливості підтвер-джує різноманітність їх структури та функціонування як особ-ливих ети-кетних висловлень. Щодо синтаксичної типології, то вони функ-ціонують як самостійні одиниці, а також входять до складу реченнєвих структур як суб’єктивно-модальні форми чи становлять частину складних висловлень (складнопідрядних, складносурядних, складних без-сполучникових речень, складних синтаксичних кон-струкцій з різними видами зв’язку). Окремими одиницями вважаємо і діалогічні єдності мовленнєвого етикету.

Основні результати досліджень

опубліковано в таких наукових працях:

1. Особливості конструкцій мовленнєвого етикету у творчості Марка Черемшини // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1997. Вип. 13. – С. .

2. Етикетні вислови в художніх творах та епістолярній спадщині О.Кобилянської // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філо-логія. Чернівці, 1999. – Вип. 58-59. – С.199-203.

3. Особливості конструкцій мовленнєвого етикету у творчості Лесі Українки // Науковий вісник Чернівецького універ-ситету: Сло-в’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999. – Вип. 52-53. – С.220-225.

4. Синтаксична природа конструкцій мовленнєвого етикету у творчій спадщині Юрія Федьковича // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2000. – Вип.83. – С.270-274.

5. Християнсько-релігійні елементи у формулах ввічливості україн-ського народу // Науковий вісник Чернівецького університету: Сло-в’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2000. – Вип. 87. – С. 101-103.

6. Традиційне та специфічне у системі „формул ввічливості” в сучасній українській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 116. – С.128-132.

7. Синтаксична природа формул подяки // Лінгвіс-тичні студії: Збірник наукових праць. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – Вип. 7. – С.97-100.

8. Регіональні формули ввічливості у мовленні українців // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філологія. – Чер-нівці: Рута, 2003. – Вип. 170-171. – С.71-76.

9. Мовленнєвий етикет у системі гуманітарних знань // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції: Матеріали Між-народної нау-ково-практичної конференції. Ч.ІІ. Чернівці: Рута – Митець, 1997. – С. 222-226.

10. Синтаксична природа конструкцій мовленнєвого етикету // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Всеукраїн-ської науко-вої конференції, присвяченої 85-річчю проф. І.І.Слинь-ка. Чернівці: ЧДУ, 1997. С. 109-110.

11. Мовні засоби ввічливості у творах Михайла Іва-сюка // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 200-річчю нової української лі-тератури і літературної мови. Чернівці: Місто, 1998. С. 184-188.

12. Загальнонародне і специфічне в системі „формул ввічливості” у мові творів І.П.Котляревського // Українська мова: з минулого в майбутнє: Матеріали наукової конференції „Україн-ська мова: з минулого в майбутнє”, на відзначення 200-річчя виходу в світ “Енеїди” І.Котляревського. Київ, 1998. С. 20-21.

13. Формули ввічливості як етикетно-психологічні каталізатори люд-ських взаємин (на матеріалі листів до В. Гнатюка) // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку: Науковий щорічник. Тернопіль: Збруч, 1999. С. 59-62.

14. Етнопсихологічні особливості формул ввіч-ливості у поезії В.Па-човського // Василь Пачовський у контексті історії та культури України: Науковий збірник. – Ужгород: Вид-во Ужгород. нац. ун-ту, 2001. – С.223-226.

Анотація

Мельничук О.М. Український мовленнєвий етикет:

синтаксично-стилістичний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філо-логічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Чер-нівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню синтаксичної природи та стилістичних особливостей конструкцій мовленнєвого етике-ту в українській мові (на матеріалі художньої творчості та епіс-толярію українських письменників та культурних діячів XIX-XX ст.).

У роботі висвітлено формально-граматичний, се-мантико-функціо-нальний, комунікативно-прагматичний, лінгво-стиліс-тичний, когнітив-ний, психолінгвістичний, соціолінгвіс-тичний та культурологічний аспекти вивчення етикетних кон-струкцій; обґрунтовано пріоритетність поглибленого синтаксич-ного аналізу у комплексному дослідженні системи конструкцій мовленнєвого етикету з урахуванням формально-синтаксичних, семантико-синтаксичних, комунікативних і стилістич-них особ-ливостей. Введено поняття „етикетне висловлення”; схаракте-ри-зовано основні вияви спонукально-побажальної модальності; про-аналізовано структурні типи дієслівних та іменних предика-тів; просте-жено явища фразеологізації та еліптизації структури етикетних ви-словлень. Вперше в українському мовознавстві здійснено структурно-семантичну типологію конструкцій мов-леннєвого етикету, які вира-жають привітання, подяку, вибачен-ня, люб’язність, прощання, запрошення, побажання, поздоров-лення (віншування), благословення, прихильність.

Ключові слова: мовленнєвий етикет, комунікативна праг-матика, лінгвостилістика, етикетне висловлення, предикатив-ність, модаль-ність, еліптизація, фразеологізація, синтаксична типологія, семантико-функціональна модель.

Аннотация

Мельничук О.М. Украинский речевой этикет: синтаксико-стилистический аспект. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фи-лологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2005.

Диссертация посвящена исследованию синтаксической при-роды и стилистических особенностей конструкций речевого этикета в украин-ском языке (на материале художественного творчества и эпистолярия украинских писателей и культурных деятелей XIX-XX вв.).

В работе рассмотрены основные аспекты изучения эти-кетных конструкций в современной лингвистике: формально-грамматический, семантико-функ-циональный, коммуникативно-функ-циональный, лингво-стилистичес-кий, ког-нитивный, психолингвистический, социолингвис-тический, культурологический. Обоснована приоритетность углуб-ленного синтаксического ана-лиза в комплексном подходе в системе конструкций речевого этикета.

Диссертант вводит понятие „этикетное высказывание”, кото-рое определяет как коммуникативную реализацию и модифи-кацию грамматического пред-ложения. В диссертации рассматриваются основные формально-грам-матические параметры этикетного высказы-ва-ния – предикативность, модальность и интонация.

Предикативность представлена в этикетных высказываниях син-таксическими категориями темпоральности, наклонения и лица, выражаются предикатом вежливого отно-шения (разновидностью реляционного предиката), который имеет характерные для этого типа предикатов особенности: 1) общую релятивную сему, занимающую ядерную позицию в семантической структуре предикативной единицы; 2) четкую временную локализацию настоящего времени; 3) наличие двух взаи-мозависимых компонентов на обозначение участников процесса вежливого взаимоотношения (адресанта и адресата).

Модаль-ность этикетных выражений истолковывается в диссер-тации как отдельный вид модальности волеизъявления, тесно связанный с процессом коммуникации,