ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МУКОМЕЛ Світлана Анатоліївна

УДК 37.017.92

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ В УМОВАХ

СОЦІАЛЬНО-ВИХОВУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

13.00.05 – соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

АРХИПОВА Світлана Петрівна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри

соціальної роботи та соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

ЛУКАШЕВИЧ Микола Павлович,

Інститут підготовки кадрів державної служби

зайнятості України (м. Київ), професор

кафедри соціології та соціальної роботи.

кандидат педагогічних наук, доцент

ЗАВЕРИКО Наталія Віталіївна,

Запорізький національний університет,

доцент кафедри соціальної педагогіки.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова (м. Київ),

Міністерство освіти і науки України,

кафедра соціальної педагогіки.

Захист відбудеться 21 квітня 2005 року о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розіслано 19 березня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку української держави особливої актуальності набуває проблема формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища. Це пов’язано насамперед із процесом ціннісно-смислової дезорієнтації, що поширюється у соціальному середовищі України. Нівелювання загальнолюдських ідеалів, поширення технократичних тенденцій, що не підкріплені духовним зростанням людини, породжує домінування спотвореного мислення й антигуманних дій. Тому процес формування духовних цінностей старшокласників повинен спиратися на ідеали Добра, Істини, Краси, сприяти утвердженню позитивних загальнолюдських вартостей.

Крім того, назріла нагальна потреба у створенні цілісної соціально-педагогічної технології формування духовних цінностей. Необхідність розробки такої технології зумовлюється стратегічними завданнями Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), суть яких полягає у формуванні освіченої, творчої особистості, становленні її фізичного і морального здоров’я, забезпеченні пріоритетності розвитку людини, відтворенні й трансляції культури та духовності.

Характерною ознакою високодуховної особистості є її гуманна поведінка, високоморальні вчинки, прагнення реалізувати у власному житті загальнолюдські цінності, потяг до істини та прекрасного. Проблема формування духовності молодого покоління – надзвичайно складна, її вирішення потребує спеціально організованої соціально-педагогічної роботи у поєднанні з навчально-виховною діяльністю. Загальноосвітня школа постає як соціально-педагогічне середовище, яке визначає специфіку особистісного, зокрема, духовного розвитку учнів. Саме тому однією з актуальних проблем соціальної педагогіки є розробка і впровадження у практику технологій, які спроможні забезпечити соціально-виховуючий характер педагогічної взаємодії.

На теоретико-методологічному рівні проблеми духовності особистості висвітлені в працях К. Абульханової-Славської, Т. Алєксєєнко, В.Бачиніна, Б. Безсонова, В. Біблера, Є. Бистрицького, В. Демиденка, М. Кагана, Є. Козлова, Т. Костіної, Ю. Орлова, Л. Печко, С. Пролєєва, П. Симонова, В. Федотової. Питання соціального механізму розвитку духовності особистості досліджувалося В.Барановським; духовність як фактор успішної соціальної адаптації людини Н.Бородюк, духовна детермінанта соціальної взаємодії – Г. Вороніним, соціально-освітні чинники формування духовності особистості – А. Корецькою.

Духовність у контексті завдань сучасного культурно-освітнього простору розкривається у працях І. Беха, О. Вишневського, І. Зязюна, В. Ігнатової, І. Матюши, О. Сухомлинської, Г. Шевченко; психологічним аспектам духовності присвячені дослідження – М. Боришевського, О. Зеліченка, Н. Коваль, В. Москальця, Е. Помиткіна, Т. Титаренко, Ж. Юзвак та ін.

Проблеми ціннісних орієнтацій досліджували зарубіжні вчені (Г. Олпорт, Т. Парсонс, Г. Спенсер) та вітчизняні (А. Аза, М. Бобнєва, О. Богомолова, О. Борковська, О. Зотова, К. Гуліа, З. Маєцький, В. Ольшанський, І. Попова, А. Табунс, М. Тітмой, З. Файнбург, В. Шердаков, В.  Ядов).

У контексті проблеми дослідження та з огляду на поставлені у дисертації завдання, науковий інтерес викликають студії, присвячені проблемам формування духовних цінностей та орієнтацій (Л. Айзерман, Н. Бушельова, Л. Горюнова, І. Демакова, Б. Ільїна, А. Коростельова, Н. Никандрова, Х. Решмідта, Ю. Шарова, Н. Щуркова та ін.).

Особливе значення у процесі формування духовних цінностей учнівської молоді належить соціальному середовищу, соціально-педагогічним факторам. Взаємозв’язок формування морального досвіду та духовних цінностей, „базова культура особистості як внутрішня основа соціалізації” були предметом дослідження І. Беха, Н. Заверико, А. Капської, І. Підласого, С. Савченка, С. Харченка. Характеристика процесу соціалізації як системи, розробка основ її теорії виразно простежуються у працях Є. Белінського, М. Головатого, Г. Лактіонової, М. Лукашевича, А. Мудрика, Л. Степанової та ін. Проектуванням соціального розвитку особистості учнів загальноосвітніх шкіл займався В. Киричук, соціально-виховними технологіями – Г. Селевко.

Дослідження проблем соціального середовища, взаємозв’язку соціокультурного простору та розвитку особистості представлено у роботах різних дослідників (В. Бочарова, Л. Буєва, М. Іщенко, Г. Корда, С. Кримський, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селіванова, М. Сорокін, Л. Сохань, В. Петровський, І. Якиманська, В. Ясвін та ін.). Особливу актуальність мають роботи В.Семенова (взаємодія школи та соціального середовища), Г.Дементьєва (формування особистості під впливом соціального середовища) тощо.

У дисертаційних дослідженнях останніх років представлені різноманітні аспекти проблеми процесу розвитку духовності, соціально-педагогічних чинників становлення особистості учнівської молоді: О. Олексюк – формування духовного потенціалу молоді, А. Фасоля – формування духовного світу школярів, І. Бужина – духовна культура молодших школярів, І. Бурцева – виховання духовності у старшокласників засобами образотворчого мистецтва, Т. Власова – теорія і практика виховання духовності сучасних школярів, К. Журба – виховання духовності підлітків в сучасній сім’ї та школі, Л. Федорова – виховання духовності учнів 8-9 класів, В. Ігнатова – духовно-творче становлення особистості в процесі соціалізації, І. Шоробура – соціалізація старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів, О. Кузьменко – соціальне становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи, С. Тищенко – соціально-педагогічні умови організації виховного процесу духовного розвитку школярів, В. Лебедев – формування соціально-орієнтованої особистості в умовах середньої школи.

Аналіз педагогічної літератури та дисертацій дозволяє констатувати, що на сьогодні залишаються недостатньо дослідженими аспекти формування духовних цінностей старшокласників шляхом детермінованого різнопланового впливу школи, сім’ї, суспільства. Практика засвідчує, що педагогічні працівники здебільшого спрямовують зусилля на навчальну діяльність, а не на цілеспрямовану роботу з формування духовних цінностей старшокласників. З огляду на те, що старший шкільний вік є найбільш сензитивним для формування ціннісних орієнтацій, стабілізації духовних цінностей, виняткової важливості набуває питання організації цілеспрямованої соціально-педагогічної взаємодії з метою залучення учнів до духовних надбань людства. Загальноосвітня школа виступає як соціально-педагогічний центр формування духовних цінностей старшокласників в силу своїх соціально-виховних можливостей.

Нині є всі підстави говорити про наявність назрілої суперечності між потребою соціальних інститутів, передусім системи освіти, ефективно впливати на процес духовного становлення особистості і формування її духовних цінностей та недостатнім теоретичним і практичним опрацюванням цієї проблеми у соціально-педагогічній науці. Важливість конструктивного вирішення проблеми формування духовних цінностей старшокласників, недостатнє опрацювання цього питання на рівні практичних соціально-педагогічних технологій зумовили вибір теми дисертації “Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає напряму науково-дослідницької роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, є складовою частиною комплексного дослідження кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки “Наукові основи педагогічної освіти в університеті” (протокол № 1 від 27.08.2002 р.) та узгоджена у Раді із координації наукових досліджень з педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2002 р.).

Об’єктом дослідження є процес формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища.

Предметом дослідження є основні шляхи формування духовних цінностей старшокласників у контексті їхньої позанавчальної діяльності.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка шляхів формування духовних цінностей старшокласників в спеціально-організованих умовах соціально-виховуючого середовища.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що формування духовних цінностей старшокласників буде ефективним при врахуванні таких умов:–

наявності вихідного рівня сформованості духовних цінностей старшокласників та ціннісних орієнтацій;–

розробці та впровадженні соціально-педагогічної технології формування духовних цінностей старшокласників, що передбачає спеціально-організовану творчу діяльність з метою впливу на оптимізацію духовного потенціалу старшокласників; –

взаємозв’язку усіх складових адекватного соціально-виховуючого середовища;–

застосуванні комплексного та особистісно-орієнтованого підходів, спроможних забезпечити конструктивну динаміку духовних цінностей старшокласників, урахуванні базових потреб учнів старшого шкільного віку у спілкуванні, творчості, самовираженні.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз філософських, соціально-педагогічних та психологічних підходів до тлумачення духовних цінностей особистості; виявити особливості формування таких вартостей у старшокласників.

2. Дослідити процес формування духовних цінностей в умовах соціально-виховуючого середовища, обґрунтувати його основні етапи та науково-педагогічні принципи цього процесу.

3. Визначити сутність соціально-виховуючого середовища та виявити особливості його впливу на формування духовних цінностей старшокласників.

4. Розробити на основі врахування визначальних умов соціально-виховуючого середовища соціально-педагогічну технологію формування духовних цінностей старшокласників та експериментально перевірити її продуктивність.

Для вирішення поставлених у дисертації завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичні: аналіз наукової літератури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження та здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми, метод контент-аналізу для вивчення семантики ключових понять дослідження; емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування для визначення особливостей внутрішньо-особистісних чинників, які деструктурують духовні цінності старшокласників; педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий) для визначення рівня сформованості духовних цінностей старшокласників із метою перевірки ефективності розробленої соціально-педагогічної технології; соціально-педагогічний тренінг для корекції рівня духовних цінностей; статистичні методи для обробки отриманих результатів.

Методологічну та теоретичну основи дослідження становлять філософські положення про сутність теорії духовності, загальнолюдських цінностей (В. Барановський, В. Бачинін, В. Безсонов, І. Бех, Б. Бітінас, М. Боришевський, С. Гончаренко, М. Каган, Д. Кошелевський, М. Мамардашвілі, Ф. Михайлов, О. Спіркін, Г. Шевченко), про сутність духовних цінностей як комплексного явища, що залежить від багатьох причин: суспільно-економічних, соціально-педагогічних, побутових (Р. Апресян, А. Бандура, В. Біблер, Л. Буєва, О. Вишневський, А. Гусейнов, А. Кочетов, І. Підласий, Т. Титаренко, В. Франкл) і є пріоритетними у процесі соціалізації особистості; національні традиції виховання здорового підростаючого покоління (М. Драгоманов, О. Савченко, Г. Сковорода, М. Стельмахович, П. Юркевич); становлення духовної і моральної сфер особистості як основи для подолання неправильних орієнтацій і формування бажаного типу поведінки (Т. Алексєєнко, О. Бовть, В. Болгарина, О. Докукіна, Б. Кобзар); теорії соціальної педагогіки та соціальної роботи щодо змісту діяльності з різними групами людей, соціалізації (В. Бочарова, В. Дряпіка, І. Зверєва, А. Капська, Г. Лактіонова, М. Лукашевич, Т. Сущенко, С. Харченко), а також концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів: Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції національного виховання, Концепції середньої загальноосвітньої школи в Україні.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі філософського, соціально-педагогічного аналізу дістала подальшого розвитку проблема формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища; вперше з’ясовано сутність соціально-виховуючого середовища та особливості його впливу на формування духовних цінностей старшокласників; вперше розроблено соціально-педагогічну технологію формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища; розширено та поглиблено знання про закономірності формування духовних цінностей на основі врахування індивідуальних та вікових особливостей.

Практичне значення роботи полягає у достатньо високому ступені готовності отриманих результатів до впровадження – розробленій соціально-педагогічній технології формування духовних цінностей старшокласників, спецкурсу для старшокласників “Вершини духовності”, методичних рекомендацій для вчителів щодо використання запропонованих форм роботи із старшокласниками (творчі завдання, тестові методики, “пасторальний тренінг” та ін.), спецкурсу для майбутніх соціальних педагогів “Інноваційні підходи до формування духовності особистості”; орієнтації отриманих результатів на широке коло педагогів-практиків (вчителі загальноосвітніх шкіл, соціальні педагоги, шкільні психологи), для використання у процесі підготовки та перепідготовки педагогічних працівників. Матеріали дослідження можуть бути також використані у ВНЗ для планування й організації виховної роботи з академічною групою, з урахуванням фаху й віку студентів. Одержані результати слугуватимуть базою для створення спецкурсів, спрямованих на формування готовності майбутніх педагогів до роботи з учнями, батьками з метою виховання їх духовної культури.

Апробація результатів дослідження. Концептуальні положення дисертації опубліковано в наукових та науково-методичних виданнях, висвітлено в доповідях, повідомленнях на засіданнях науково-методичного семінару кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Основні положення дисертації обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Методи підготовки фахівців до професійного спілкування” (Черкаси, 1997), Міжвузівській науково-практичній конференції “Г.Г. Ващенко – видатний педагог національного відродження України” (Черкаси, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Підготовка соціальних працівників, соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки молоді” (Черкаси, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Освіта і наука Черкащини. ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля – ступені становлення і розвитку” (Черкаси, 2003). Матеріали дисертації використано при підготовці лекцій для вихователів, учителів, соціальних педагогів, які навчалися у Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.

Результати дослідження впроваджено у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (акт про впровадження №938/01-11 від 04.06.2004 року), окремі аспекти соціально-педагогічної технології формування духовних цінностей старшокласників впроваджено в навчально-виховний процес середніх загальноосвітніх шкіл м. Черкаси та Черкаської області: гімназії № 31 (довідка № 108 від 16.04.2004 р), ЗОШ № 32 (довідка № від 14.01.2004 р), ЗОШ № 33 (довідка № 104 від 22.04.2004 р), ЗОШ № 4 (довідка № 138 від 20.05.2004 р), ЗОШ №15 (довідка № 46/1 від 15.06.2004 р), Сахнівської ЗОШ Корсунь-Шевченківського району (довідка № 151 від 10.10.2003 р).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 7 робіт, з них 3 статті у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (305 найменувань), 7 додатків на 155 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 350 сторінок. Робота містить 22 таблиці, 16 рисунків, 68 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено об’єкт, предмет і мету наукового пошуку; сформульовано гіпотезу, окреслено завдання дослідження; розкрито методологічні та теоретичні засади роботи; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, представлено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; названо методи та експериментальну базу дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти дослідження процесу формування духовних цінностей старшокласників” представлено теоретичний аналіз проблеми духовних цінностей у науковій літературі, запропоновано тлумачення семантики духовних цінностей старшокласників та з’ясовано соціально-педагогічні особливості формування духовних цінностей у старшому шкільному віці.

Нині проблема виховання духовності не лише не втрачає актуальності, а ще й загострюється, оскільки вироблені в попередні десятиліття суспільні ідеали мали узагальнений, регламентований, державницько-класовий характер і не були зорієнтовані на внутрішній, особистісний світ кожної людини як основу вирішення проблеми. Тому перехід від глобальних суспільних категорій, від публічної риторики про моральність до розуміння духовності як складного психічного феномена самоусвідомлення особистості повинен здійснюватися через взаємозв’язок суб’єктивного фактора та соціального.

Аналіз філософської психолого-педагогічної і соціально-педагогічної літератури з питань сутності духовних цінностей дозволив зробити такі висновки: по-перше, семантичне наповнення поняття “цінність” ускладнює його однозначну дефініцію; по-друге, більшість дослідників звертає особливу увагу на цінності в структурі особистості, вважаючи їх одним із детермінуючих факторів у процесі її формування; по-третє, через цінності, які є індивідуальними для кожної людини, особистість пізнає навколишній світ, визначає власне місце в ньому та взаємини з іншими людьми; по-четверте, на формування духовних цінностей особистості впливає багато чинників, серед яких головну роль відіграють соціальні інститути: сім’я, школа, найближче соціальне оточення, засоби масової інформації.

Духовні цінності кваліфікуються, як вершинні досягнення людства, що являють собою цілеспрямовуючі ідеали для формування особистості, які в повсякденному житті трансформуються у ціннісні орієнтації, що упорядковують поведінку особистості.

Виховання – це педагогічне керівництво індивідуальним становленням людської особистості, формуванням її рис і якостей, що відповідають вимогам суспільства, його ідеалам. Виховання духовної творчої особистості учня як суб’єкта соціальних відносин передбачає педагогічне керівництво розвитком потенційних (креативних) можливостей кожної дитини, формування у неї таких мотивів, рис, якостей, які притаманні творчій, освіченій високоморальній людині і забезпечують індивідуальне становлення духовних цінностей особистості.

Таким чином, у педагогічному плані феномен духовності традиційно співвідноситься з когнітивно-інтелектуальними, чуттєво-емоційними процесами, самосвідомістю та волею особистості, що відображається в її діяльності та поведінці. Характерним показником духовності є моральна, естетична та етична спрямованість особистості.

Концептуальним положенням дослідження є загальноприйнята думка, що механізм формування духовних цінностей розглядається як ріст особистості: від формування високодуховних потреб і мотивів у сфері спрямованості, пошуку та засвоєння відповідної значущої інформації – до формування задумів, цілей, планів, програм високодуховної діяльності, поведінки, дій і вчинків та отримання відповідних результатів перетворення особистості (зміна ставлень, самооцінки, досвіду тощо). Завдяки цьому відбувається розвиток якостей високодуховної особистості за всіма її підструктурами, формування готовності до подальших високоморальних, пізнавальних і творчих дій.

Науково-педагогічний аналіз досліджень, присвячених питанню формування духовних цінностей старшокласників свідчить про соціально-педагогічну значущість окресленої проблеми. Метою формування духовних цінностей старшокласників є виховання у них високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань, створення таких умов, які б сприяли розвиткові моральної активності старшокласників, формуванню моральної спрямованості їхньої психічної діяльності, потягів, інтересів, поглядів, думок, переконань. Вирішальною умовою формування духовних цінностей старшокласників є цілеспрямована багатоаспектна і всебічна діяльність у контексті ціннісного самоусвідомлення особистості. Забезпечити це може цілеспрямована система соціально-педагогічної і психологічної взаємодії педагогів з учнями.

Духовна цінність є багатовимірним феноменом, пов’язаним з особливими механізмами в емоційній сфері особистості. Емоційному сприйняттю об’єктів передує когнітивний акт, раціональна оцінка і тільки згодом – емоційна реакція. У соціально-педагогічних дослідженнях наголошено на істотних її ознаках: здатність задовольняти яку-небудь потребу; здатність викликати емоційне ставлення до об’єкта (матеріального або духовного); значущість або корисність для суб’єкта; стимулювання активності особистості; регуляція поведінки на підставі ідеалів, норм.

Здійснений аналіз тлумачень семантики духовних цінностей дозволив сформулювати робочі дефініції духовності та духовних цінностей. Під духовними цінностями розуміємо особистісні якості людини, які своєрідно, у контексті культурно-історичних ідеалів людства, спонукають, регулюють індивідуальні вчинки і поведінку. Загальна схема співвідношення між дефініціями, що розглядаються, така: духовність – духовні цінності – ціннісні орієнтації.

Вивчення стану проблеми формування духовних цінностей старшокласників дозволяє констатувати, що головним у формуванні духовних цінностей є особистісно орієнтований підхід, який передбачає спрямованість соціально-педагогічної діяльності на формування духовної особистості.

Загальноприйнятим є той факт, що старший шкільний вік є сензитивним періодом для становлення структури особистості, зокрема системи її духовних цінностей. Тому достатню увагу приділено розгляду соціально-педагогічного портрету старшокласників. Це період активної соціалізації особистості. Серед соціально-психологічних якостей старшокласників найважливіше місце посідають соціальні і духовні характеристики. Соціалізуючись та засвоюючи інтелектуальний досвід людства, учні готуються до процесу відтворення засвоєних знань, норм, цінностей на наступних етапах життєвого шляху. Підготовка до самостійної життєдіяльності значною мірою визначає формування Я-образу і його місце у системі життєвих стосунків. Сфера життєдіяльності старшокласників значно розширюється, збільшується діапазон ролей, які повинні і можуть бути освоєні ними у цьому віці. Соціальна ситуація становлення старшокласників загострює їхню потребу в самоствердженні, це вік професійного самовизначення, вибору трудового покликання. Старшокласник спрямований у майбутнє, живе майбутнім, мріє про нього, ідеалізує його. Головною потребою цього віку є визначення власної значущості, пізнання сенсу життя, щастя. У цьому віці створюються сприятливі умови для активізації внутрішньої суперечності особистості старшокласника: між реальним та бажаним “Я”. Це найбільш продуктивний час для формування відповідальності за своє самовдосконалення, моральний та естетичний вигляд своєї особи.

У другому розділі “Шляхи формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища” визначено сутність та структуру соціально-виховуючого середовища та висвітлено його вплив на формування духовних цінностей старшокласників, розкрито етапи формування цінностей та обґрунтовано соціально-педагогічні принципи цього процесу; розроблено та експериментально перевірено методики діагностування рівня сформованості духовних цінностей і методики формування духовних цінностей старшокласників.

Теоретичною основою для визначення сутності поняття “соціально-виховуюче середовище” є концепції сучасних дослідників, які висвітлюють різноманітні аспекти категорії “середовище” (В. Бочарова, Л. Буєва, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селіванова, В.Семенов), сутність понять “навчально-терапевтичне середовище” (Г. Любимова), “спосіб життя школи” (О. Тубельський), “спосіб життя закладу освіти”, “дух школи”, “корпоративний дух школи”, “організаційний клімат школи” (О. Гуменюк), “освітній простір” (А. Валицька, І. Фрумін, Б. Ельконін), “виховний простір”, “виховна система” (Л. Новикова, Н. Селіванова та ін.), “творче освітнє середовище” (В. Ясвін). Аналіз наукової літератури дозволяє розглядати поняття “соціально-виховуюче середовище”, по-перше, у вимірах соціальної педагогіки як єдність дій школи, сім’ї, позашкільних державних та громадських елементів, інформаційно-культурного середовища; по-друге, як сукупність матеріальних вимог відповідно до педагогічних, ергономічних, санітарно-гігієнічних вимог до навчально-виховного процесу.

Узагальнення різноманітних підходів до дефініції поняття “соціально-виховуюче середовище” та комплексу споріднених педагогічних явищ дозволяє кваліфікувати соціально-виховуюче середовище сучасного навчального закладу як сукупність духовно-матеріальних умов функціонування закладу освіти, що забезпечують саморозвиток вільної й активної особистості, реалізацію творчого потенціалу дитини. Соціально-виховуюче середовище являє собою функціональне і просторове об’єднання суб’єктів освіти, між якими налагоджуються тісні різнопланові групові контакти, і може розглядатися як модель соціокультурного простору, де відбувається становлення особистості.

Основними принципами формування духовних цінностей старшокласників визначено: принцип концептуального уявлення про особистість: принцип культуровідповідності; принцип інтеркультурності; принцип послідовності і взаємозв’язку концептуального, діагностичного, корекційного, креативно-розвивального компонентів у формуванні духовності особистості; принцип комплексності; принцип соціально-педагогічної корекції; принцип гуманізації; принцип креативної міжособистісної взаємодії; принцип опори на потенційні можливості людини; принцип толерантності; принцип психологізації навчально-виховної діяльності.

Проведене дослідження дозволило виділити основні умови формування духовних цінностей: 1) організаційно-педагогічні умови, до яких належать: а) цілеспрямоване педагогічне спілкування;б) креативно стимулююча діяльність (створення ситуації успіху);в) науково методичне забезпечення педагогічного процесу формування духовних цінностей; 2) соціально-педагогічні умови: а) своєчасна соціально-педагогічна корекція в умовах “пасторального” тренінгу (моделювання життєвих ситуацій); б) урахування соціокультурних традицій; в) гармонізація впливу соціально-виховуючого середовища (створення творчої атмосфери, довіри, співпереживання, гуманізму тощо).

У ході експериментальних досліджень було визначено етапи формування духовних цінностей: 1) пред’явлення цінностей старшокласникам; 2) усвідомлення цінностей старшокласниками (потреби, установки, ідеали, рефлексія); 3) прийняття духовних цінностей; 4) коректуючий вплив соціально-виховуючого середовища; 5) реалізація духовних цінностей у творчій діяльності, поведінці; 6) закріплення духовних цінностей у спрямованості і переведення її в статус якості особистості; 7) актуалізація потенційних духовних цінностей, що перетворюються в особистісну якість.

Аналіз кожного з етапів формування духовних цінностей дозволяє виділити головні напрями роботи соціального педагога. Так, пред’явлення старшокласникам цінностей може здійснюватися як у спеціально- створених умовах взаємодії, так і в повсякденному спілкуванні. Основний шлях пред’явлення цінностей – це щоденна освітня діяльність, як навчальна, так і позанавчальна (факультативи), взаємодія “педагог – старшокласники” в різних виявах (творча діяльність тощо). Головною особою, що створює аксиологічні (ціннісні) ситуації, що пред’являє духовні цінності, може бути висококваліфікований соціальний педагог, внутрішній світ якого, професійна культура, компетентність пронизані ціннісним духом і є зразком для наслідування.

Спеціально створювані ситуації (гра, діалог, факультатив, тренінг, тощо) особливо повинні базуватися на свободі вибору, можливостях повноцінно обговорювати ситуації, відсутності тиску та авторитарності, а також передбачає створення ситуацій успіху. Це обов’язкові умови, за яких можна формувати ціннісний погляд на оточений світ з виділенням головних опорних координат у життєвому континуумі.

Усвідомлення цінностей старшокласниками починається після їхнього пред’явлення і здійснюється поступово, включаючи усвідомлення потреб, установок, ідеалів, пред’явлених цінностей, дій на їхній основі, а також потенційні результати з подальшою рефлексією. Таким чином, формується усвідомлене спонукання, стимул, що включає необхідні вияви особистості спочатку в контексті її креативної діяльності, а потім і в життєвих ситуаціях. Духовні цінності на цьому етапі стають усвідомленими, рефлексивними. Для того щоб духовна цінність стала спонукальною силою, потребою, вона повинна бути внутрішньо прийнята суб’єктом. Прийняття духовної цінності відбувається в умовах її ідентифікації з ціннісними потребами особистості, в процесі співвіднесення духовної цінності з ієрархією суб’єктивно значущих особистісних цінностей. Важливий момент на цьому етапі – процес включення духовної цінності в структуру значущих стосунків людини. У цьому випадку духовна цінність набуває змістоутворювальної функції, завдяки якій формується досвід, соціальний та індивідуальний інтелект, емоційно-почуттєва сфера. На етапі коректуючого впливу соціально-виховуючого середовища враховується положення про те, що формування духовних цінностей може блокуватися різними причинами, як-от: наявністю когнітивного дисонансу (що виникає як відповідь на суперечність між тими знаннями, що наявні, і тими, що пропонуються, та уявленнями); захисними механізмами особистості (які оберігають від некоректного втручання, нав’язування позицій, поглядів); ситуаційними факторами; відсутністю ціннісного стрижня особистості, неадекватним визначенням духовних цінностей; ізольованістю ціннісних позицій, переоцінкою цінностей тощо. Все це враховується соціальним педагогом, який повинен грамотно, компетентно підходити до цього питання.

На етапі реалізації духовні цінності повинні виявляти свій потенціал, показувати весь спектр творчих можливостей. На цьому етапі старшокласники, що оволоділи цими цінностями виявляють таку властивість, як дієвість. У межах цього етапу старшокласники повинні демонструвати таку функціональну особливість, як насиченість гуманістичним та творчим потенціалом, задоволеність власних інтересів.

В ході експерименту особливу увагу було приділено закріпленню духовних цінностей, тобто переведенню їх у ціннісну орієнтацію та перетворенню в особистісні якості особистості старшокласника. Для цього ми прагнули, щоб старшокласник міг усвідомити сутність та зміст духовних цінностей, постійно, варіативно реалізовувати їх у діяльності та поведінці. Звернення до цінності в різних життєвих ситуаціях дає можливість простимулювати її здатність актуалізуватися в соціокультурних умовах.

Таким чином, актуалізація потенційних духовних цінностей повинна здійснюватися як усвідомлено, так і неусвідомлено в умовах певної зовнішньої чи внутрішньої необхідності, релятивності, бажання. Цим етапом завершується цикл формування духовних цінностей, а набуті старшокласниками духовні цінності переходять в особистісні якості.

У дисертації проаналізовано впровадження цілеспрямованого педагогічного спілкування як умови соціально-виховуючого середовища, спроможного оптимізувати формування духовних цінностей старшокласників. Під час формуючого експерименту нами було розроблено і впроваджено в практику виховної роботи з учнями “пасторальний” тренінг, який уможливив системну оптимізацію формування духовних цінностей старшокласників, їхню соціально-педагогічну корекцію.

Це підтверджено результатами особистісних змін, які були отримані за 16----_факторним опитувальником Р. Кеттела. Для виявлення результативності “пасторального” тренінгу продіагностовано динаміку рівня духовних цінностей за критеріями: 1) внутрішнє сприйняття загальнолюдських цінностей та суспільних норм, правил поведінки; 2) орієнтація на принципи совісті та справедливості у суспільній взаємодії; 3) здатність адекватно оцінювати власну позицію стосовно ставлення до навколишнього середовища, продуктивно вирішувати конфліктні ситуації; 4) усвідомлення своєї свободи у суспільній реалізації та відповідальності перед собою за її особливості; 5) внутрішня вмотивованість власного духовного розвитку. Технологічні компоненти формування духовних цінностей представлені на рис.1.

Дані експерименту свідчать про те, що в експериментальних групах як наслідок підвищення рівня духовних цінностей окреслюється тенденція до оптимізації психологічної атмосфери у міжособистісних стосунках у колективі. Певні зміни у контрольній групі менш значущі і зумовлені стихійними індивідуальними впливами. Свідченням продуктивності врахування умов соціально-виховуючого середовища є поетичні та художньо-літературні мистецькі збірки, самостійно створені старшокласниками, представленими громаді, зокрема педагогічному колективу, батькам, дітям притулку тощо.

Рис. 1. Технологічні компоненти формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища.

Аналіз отриманих даних (таблиця 1) переконливо свідчать про підвищення рівня становлення духовних цінностей в експериментальній групі внаслідок цілеспрямованого формування та соціально-педагогічної корекції в умовах соціально-виховуючого середовища. Достовірність результатів експериментальної роботи підтверджена за допомогою методів математичної статистики (t-критерію Стьюдента).

Таким чином, спеціально організована процедура впливу на формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища є досить ефективною і потребує масового впровадження у школах України.

У висновках синтезовано результати наукового пошуку і викладено концептуальні положення дисертації.

Таблиця 1.

Порівняльні показники сформованості

духовних цінностей старшокласників

Рівні сформованості духовних цінностей | На початку експерименту | По завершенні експерименту

ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

Дуже високий | 8 % | 5 % | 16 % | 8 %

Високий | 9 % | 7 % | 28 % | 10 %

Середній | 21 % | 21 % | 50 % | 24 %

Низький | 44 % | 45 % | 4 % | 44 %

Дуже низький | 18 % | 22 % | 2 % | 15 %

Проведене дослідження підтвердило гіпотезу та дозволило зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й практичне розв’язання наукової проблеми формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища. Теоретично й експериментально доведено актуальність проблеми формування духовних цінностей старшокласників на сучасному рівні становлення нової гуманістичної парадигми національної освіти, зокрема в системі соціально-педагогічної взаємодії.

2. Аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення сучасного стану шкільної практики виховання засвідчує недостатнє опрацювання проблеми формування духовних цінностей та доцільність проведення спеціальних соціально-педагогічних досліджень із метою розробки педагогічних технологій, спроможних забезпечити конструктивну динаміку духовних цінностей старшокласників.

3. В роботі досліджено процес формування духовних цінностей в умовах соціально-виховуючого середовища, обґрунтовані його основні етапи та науково-педагогічні принципи цього процесу. Формування духовних цінностей старшокласників – це складний, багатофакторний процес, зумовлений впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників, що можуть бути умовами особистісного розвитку, вдосконалення учнів, зокрема формування їхніх духовних цінностей. Виховуючи духовні вартості слід ураховувати вікові особливості старшокласників: початковий рівень духовності; рівень сформованості духовних цінностей; наявні ціннісні орієнтації.

4. Аналіз наукової літератури дозволяє кваліфікувати поняття “соціально-виховуюче середовище”, по-перше, у вимірах соціальної педагогіки як єдність дій школи, сім’ї, позашкільних державних та громадських елементів, інформаційно-культурного середовища; по-друге, як сукупність матеріальних вимог відповідно до педагогічних, ергономічних, санітарно-гігієнічних вимог до навчально-виховного процесу. Соціально-виховуюче середовище розглядається як сукупність духовно-матеріальних умов функціонування закладу освіти, що забезпечують саморозвиток вільної й активної особистості, реалізацію творчого потенціалу дитини, формування її духовних цінностей.

5. Основними компонентами соціально-педагогічної технології формування духовних цінностей старшокласників є: концептуальне уявлення про високодуховну особистість, діагностика наявних духовних цінностей, соціально-педагогічна корекція, комплекс умов цілеспрямованого формування духовних цінностей.

6. Найбільш суттєво виховний вплив на формування духовних цінностей здійснюється у процесі педагогічного спілкування. Безпосередній емоційний контакт, комфортна ситуація взаємодії, гуманні доброзичливі взаємини між педагогом-вихователем і учнями дозволяють спонтанно діагностувати і ситуативно коректувати духовні цінності старшокласників.

7. Використання “пасторального” тренінгу у соціально-педагогічній роботі зі старшокласниками уможливлює системне виявлення особистісних проблем старшокласників та подальшу цілеспрямовану тренінгову роботу в напрямі їхнього вирішення. Використані ігрові, психодраматичні вправи виявили здатність каталізувати вирішення конфліктних ситуацій, забезпечивши розвивальний ефект для психіки.

8. Розробка та експериментальна верифікація результативності взаємопов’язаних соціально-педагогічних технологій як умов соціально-виховуючого середовища, спроможних забезпечити особистісний розвиток і формування духовних цінностей старшокласників виявили конструктивну динаміку досліджуваного показника в експериментальних групах. Такої стабільної позитивної динаміки показників духовних цінностей учнів у контрольних групах не простежується, певні зміни у показниках мають ситуативний і спонтанний характер. Аналіз експериментальної роботи засвідчує результативність впровадження соціально-педагогічної технології формування духовних цінностей старшокласників, зокрема цілеспрямованого педагогічного спілкування, “пасторального” тренінгу

9. Репрезентоване дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, а прогнозує необхідність подальших наукових пошуків. Детальнішого вивчення потребують питання розробки та впровадження нових технологій соціально-виховної роботи із метою формування духовних цінностей учнів різних вікових груп, дослідження проблеми взаємодетермінованості, показників рівня духовності особистості та її творчого потенціалу.

Основні положення дисертації викладені в таких роботах автора:

1. Мукомел С.А.. Вплив стосункiв “учитель-учень” на становлення та розвиток особистостi // Збірник Черкаського державного ун-ту. – Черкаси, 1997. – С. .

2. Мукомел С.А. До питання громадянськості і духовності української молоді у науковій спадщині Г. Ващенка // Г.Г. Ващенко – видатний педагог національного відродження України: Зб. наук. праць / Відп. ред.: С. П. Архипова, О.П. Савченко, В. В. Тихолоз. – Черкаси: Вид-во ЧДУ, 2003. – С. 126-130.

3. Мукомел С.А. Створення сприятливих соціально-педагогічних умов для формування свідомості і поведінки старшокласників // Вісник Черкаського університету. Сер. Педагогічні науки.– Черкаси, 2003. – Випуск 45. – С.55-69.

4. Мукомел С.А. До питання підготовки студентів до комунікативної професійної діяльності // Освіта і наука Черкащини ім. Героїв Чорнобиля – ступені становлення й розвитку: Матеріали наук.-практ. конф. – Черкаси: ЧІПБ, 2003. – С. 123-127.

5. Мукомел С.А. Корекція деформацій духовної сфери старшокласників // Підготовка соціальних працівників соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки молоді: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Наукове видання. – Черкаси: Черкаський національний університет, 2003. – С. 153-160.

6. Мукомел С. А. Формування духовності старшокласників у сучасній українській школі // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Н. В. Гузийвідп. ред.) та інші. – К.: НПУ, 2003. – Вип. 10. – С.302-307.

7. Мукомел С.А. Діагностування і корекція ціннісних орієнтацій старшокласників у творчій педагогічній діяльності // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Н.В. Гузийвідп. ред.) та інші. – К., НПУ, 2003. – Вип. 9. – С. 272-279.

Мукомел С.А. Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2005.

Роботу присвячено розробці та обґрунтуванню проблеми формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища. Здійснено науковий аналіз теоретико-методологічних засад формування духовних цінностей особистості. Узагальнено і систематизовано тлумачення семантики духовних цінностей у наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних педагогів, проаналізовано особливості й динаміку духовних цінностей в юнацькому віці, визначено сучасні критерії духовного рівня старшокласників. Сформульовано дефініцію поняття „соціально-виховуюче середовище”, визначено його структуру, функції та вплив на формування особистості. Розроблено й апробовано соціально-педагогічну технологію формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища через взаємозв’язок концептуального, діагностичного, корекційного та розвивального компонентів.

Ключові слова: духовні цінності, соціально-виховуюче середовище, комплексний підхід, концептуальна модель духовної особистості, соціально-педагогічна корекція, формування духовних цінностей старшокласників, “пасторальний” тренінг, цілеспрямоване педагогічне спілкування.

Мукомел С.А. Формирование духовных ценностей старшеклассников в условиях социально-воспитывающей среды. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 2005.

Осуществленный анализ толкований семантики духовных ценностей позволил сформулировать рабочие дефиниции духовности и духовных ценностей. Духовные ценности определены как личностные качества человека, которые своеобразно, в контексте культурно-исторических идеалов человечества побуждают, регулируют индивидуальные поступки и поведение.

Определена сущность и структура социально-воспитывающей среды, её структура, показано её влияние на формирование духовных ценностей старшеклассников, раскрыты этапы формирования ценностей и обоснованы социально-педагогические принципы этого процесса. К ним относятся: принцип концептуального представления о личности; принцип культуросообразности; принцип интеркультурности; принцип последовательности и взаимосвязи концептуального, диалогического, коррекционного, креативно-развивающего компонентов в формировании духовности личности; принцип комплексности; принцип социально-педагогической коррекции; принцип гуманности; принцип креативного межличностного взаимодействия; принцип опоры на потенциальные возможности человека; принцип толерантности; принцип психологизации учебно-воспитательной деятельности. В работе формулируется определение “социально-воспитывающая среда” – совокупность духовно-материальных условий функционирования учреждений образования, обеспечивающих развитие свободной и активной личности, реализацию творческого потенциала ребенка.

Работа посвящена обоснованию и разработке проблемы формирования духовных ценностей старшеклассников в условиях социально-воспитывающей среды. Осуществлен научный анализ теоретико-методологических основ формирования духовных ценностей личности. Обобщено и систематизировано толкование семантики духовных ценностей в научных трудах ведущих отечественных и зарубежных педагогов, проанализированы особенности духовных ценностей в юношеском возрасте, их динамику. Сформулированы современные критерии, определяющие духовный уровень старшеклассников. Разработана и апробирована в качестве условия формирования духовных ценностей старшеклассников, социально-педагогическая технология, состоящая из взаимосвязанных компонентов: концептуального представления о высокодуховной личности, диагностики духовных ценностей, социально-педагогической коррекции, комплекса условий целенаправленного формирования духовных ценностей старшеклассников. Социально-воспитывающая среда как условие формирования духовного уровня старшеклассников определяется как интегрированная система взаимо-детерминирующих компонентов: концептуального (теоретическая модель высокодуховной личности), диагностического (определение актуального уровня духовного развития, внутриличностных проблем, блокирующих и усложняющих развитие духовных ценностей), коррекционного (обеспечение осознания и решения личностных проблем школьников, деструктивно влияющих на их развитие) и развивающего (актуализация творческого потенциала личности).

Результаты личностных изменений измерялись по 16-факторному опроснику Р. Кеттелла. Для получения результативности пасторального тренинга продиагностирована динамика уровня духовных ценностей по критериям: внутреннего восприятия общечеловеческих норм, правил поведения; ориентации на принципы совести и справедливости в совместном взаимодействии; способности адекватно оценивать собственную позицию относительно отношения к окружающей среде, продуктивно решать конфликтные ситуации; осознание своей свободы в общественной реализации и ответственности перед собой за ее особенности; внутреннее мотивирование собственного духовного развития.

Ключевые слова: духовные ценности, социально-воспитывающая среда, комплексный подход, концептуальная модель духовной личности, социально-педагогическая коррекция, формирование духовности старшеклассников, пасторальный тренинг, целенаправленное педагогическое общение.

Mukomel. S.A .formation of spiritual valuables of the senior year of study of pupils in condition of social-bring up surrounding. - Manuscript.

A Thesis for the competition to receive the degree of the candidate of pedagogical sciences, speciality 13.00.05 – social pedagogies. – Lugansky national pedagogical university named after T. Schevchenko. – Lugansk, 2005.

Dissertation study is denoted motivation and development of the problem of the shaping of spiritual valuables pupil in his senior year in condition social-bring up ambiences. Will Realized scientific analysis theorist-methodological bases of the shaping of spiritual valuables to personalities. It is generalized and systematized interpretation of the semantics of spiritual valuables in scientific works leading domestic and foreign teacher, is analyzed particularities of spiritual valuables at juvenile age, their speaker. They are Worded modern criteria