МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МИХАЛЬЧИК СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 658.5:658.589

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький –2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівникдоктор економічних наук, професор

Орлов Олівер Олексійович,

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємства та підприємництва

Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор

Дорофієнко В’ячеслав Володимирович,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри менеджменту в невиробничій сфері

кандидат економічних наук, доцент

Тарнавська Наталія Петрівна,

Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, заступник завідувача кафедри менеджменту

Провідна установа | Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту організацій.

Захист відбудеться 24 лютого 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 у Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м.Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м.Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.

Автореферат розісланий 21 січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Скринник Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні темпи світового економічного розвитку обумовлюють високу динаміку ринкових процесів, що вимагає посиленої уваги вищого управлінського персоналу підприємств до інновацій як джерел формування конкурентних переваг. Чітко окреслена інноваційна стратегія має включати визначення основних напрямів науково-технічної і виробничої діяльності підприємства у сферах розробки і впровадження нової продукції; вдосконалення і модифікації продукції, що виготовляється, зняття з виробництва застарілої продукції, залучення у виробничу діяльність нових ресурсів та нових технологій, освоєння нових методів організації виробництва і праці тощо. Завдяки цілеспрямованій інноваційній діяльності суб’єкти господарювання мають змогу створювати і освоювати ті новації, які можуть принести їм суттєву користь, зміцнити їх конкурентні позиції.

Однак вітчизняні підприємства недостатньою мірою використовують інноваційні чинники розвитку. Частково це пояснюється несприятливим інноваційно-інвестиційним кліматом, який обмежує фінансові можливості підприємств, що спричиняє низьку віддачу від інноваційної діяльності. Водночас на більшості вітчизняних підприємств не вироблено ефективного підходу до розробки стратегії їх розвитку – впровадження інновацій здійснюється в межах функціонального управління окремими виробництвами, а не з погляду загальної стратегії розвитку. В результаті обмежуються фінансові ресурси, що можуть бути спрямовані на створення та реалізацію інновацій, звужується спектр інноваційних можливостей підприємств, потенціал інновацій використовується неповною мірою, віддача від них недостатньо висока.

Ефективне використання інноваційних чинників у розбудові економіки України залишається проблемою, тому розробка теоретико-методичних і науково-практичних аспектів стратегічного планування та реалізації інновацій у межах розвитку вітчизняного менеджменту диктується, насамперед, запитами практики і представляє як науковий, так і практичний інтерес.

Теоретичним та практичним проблемам інноваційного розвитку економіки присвятили свої наукові праці такі відомі вчені як: Агійон П., Ансоф І., Глазьєв С., Кондратьєв М., Кузнець С., Менш Г., Пригожин О., Санто Б., Солоу Р., Твісс Б., Форрестер Р., Хоувіт П., Шумпетер Й.. Російські вчені Баранчеєв В., Гунін В., Єфремов В., Киселев Б., Коробейников О., Кузнєцов Н., Морозов Ю., Паламаренко Г., Трифілова А., Фатхутдінов Р. у своїх дослідженнях особливо відзначали роль інноваційних аспектів стратегічного управління для отримання конкурентних переваг і забезпечення стабільного розвитку господарюючих суб'єктів. В Україні питаннями інноваційного розвитку господарюючих суб’єктів також активно займаються багато вчених, серед яких слід виділити дослідження Александрової В., Амоші А., Бажала Ю., Власової А., Гальчинського А., Геєця В., Гончарової Н., Гринева В., Завліна П., Кондрашова М., Дорофієн-ка В., Ільяшенка С., Краснокутської М., Лапко О., Ломакіна В., Нейкової Л., Орлова О., Пашути М., Шматько В., Федулової Л., Черваньова Д.. Проте питання формування цілісної системи планування і управління реалізацією інновацій у контексті загальної стратегії підприємства висвітлено недостатньо.

Відсутність системності у плануванні інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах, недостатній зв’язок між загальнокорпоративними стратегічними цілями та інноваційною стратегією, труднощі у реалізації інновацій у оптимальні терміни вимагає розроблення концептуальних засад і методології стратегічного планування інноваційної діяльності. Можливість створення практичного інструменту реалізації ринкового потенціалу підприємств через формування ефективної інноваційної стратегії і значимість цих питань для забезпечення поступального економічного розвитку України і обумовлює актуальність та доцільність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах теми "Дослідження проблем управління макро- і мікроекономічними процесами в умовах становлення ринкових відносин" (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол № 3 від 17 червня 2000 року).

Мета і задачі дослідження.

Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток методології стратегічного планування інноваційної діяльності, спрямованої на створення цілісної системи управління реалізацією інновацій на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети в ході підготовки дисертації необхідно було вирішити наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність промислових підприємств Хмельницької області в контексті планування їх діяльності в умовах розвитку ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретико-методичне забезпечення системи стратегічного планування та реалізації інновацій у контексті загальнокорпоративної стратегії підприємства.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали нормативно-правова і законодавча база інноваційної діяльності господарюючих суб’єктів в Україні, сучасна теорія стратегічного управління організаціями, фундаментальні положення класичних і сучасних економічних теорій у сфері управління інноваційними процесами.

Методи дослідження, які були використані для виявлення закономірностей та тенденцій управління інноваційною діяльністю на підприємствах у роботі можна поділити на: системного та комплексного аналізу, ситуаційний підхід, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, економічний аналіз, групування, графічне моделювання, експертна оцінка, аналогії та структуризації цілей, SWOT-аналіз, соціологічні опитування, ранжирування. Діалектичним методом досліджувалась економічна природа категорій “стратегічне планування”, "інноваційний потенціал підприємства"; “інноваційна політика підприємства”; методами статистичного аналізу, узагальнення та порівняння визначались основні тенденції динаміки економічних показників та показників інноваційної активності підприємств; методами системного та процесного підходів розроблено методику формування інноваційної політики підприємства у контексті його стратегії, здійснено проектування організаційних форм планування та реалізації інновацій.

Обробка даних здійснювалась з використанням математичного апарату, реалізованого за допомогою Microsoft Visual Basic for Application а також табличного процесора Microsoft Excel з комплекту офісних програмних продуктів Microsoft Office 2000.

Інформаційною базою досліджень є статистичні дані Державного комітету статистики України, законодавчі акти, Укази Президента України, періодичні видання, наукові збірки, монографії та наукові видання вітчизняних і закордонних вчених, результати анкетних опитувань та експертних досліджень (інтерв’ю).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у використанні збалансованої системи показників для вдосконалення стратегічного планування і реалізації інновацій на промислових підприємствах з метою підвищення результативності та ефективності їх інноваційної діяльності.

Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які містять наукову новизну дослідження і характеризують особистий внесок здобувача, полягають у наступному:

вперше:

·

·

·

удосконалено:

·

·

дістали подальшого розвитку:

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони вдосконалюють методологію стратегічного планування інноваційної діяльності виробничих підприємств завдяки використанню збалансованої системи показників, що забезпечує зв’язок інноваційних завдань служб та підрозділів підприємства із загальнокорпоративною стратегію і створює їх єдину спрямованість на досягнення стратегічних цілей.

Результати виконаної роботи знайшли практичне застосування у різних сферах управління інноваційною діяльністю промислових підприємств м. Хмельницького, зокрема, державного підприємства "Новатор" (акт про впровадження від 15 червня 2004 року), відкритого акціонерного товариства “Укрелектроапарат” (довідка про впровадження від 23 серпня 2004 року), а також застосовуються дисертантом у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Інформаційні системи і технології підприємства”, “Інформаційні технології у менеджменті” у Хмельницькому національному університеті (довідка про впровадження від 2 вересня 2004 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, які опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційні роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних, національних та регіональних науково-практичних конференціях та семінарах, в тому числі: на Міжрегіональній студентській науково-практичній конференції “Інноваційне підприємництво та молодь” (17-18 травня 2001 року, м. Київ), II Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в XXI столітті” (20-22 квітня 2001 року, м. Донецьк); Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 10-річчю незалежності України “Наука і молодь” (10-11 жовтня 2001 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (9-10 квітня 2002 року, м. Чернівці); II Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (9-12 квітня 2003 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (17-18 квітня 2003 року, м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (17-20 вересня 2003 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (13 травня 2004 року, м. Полтава); Всеукраїнській науковій конференція молодих науковців “Управління у XXI столітті: погляд молодих вчених” (27-28 лютого 2004 ро-ку, м. Хмельницький); II Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія і сьогодення” (10-11 червня 2004 року, м. Тернопіль); III Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (1-3 жовтня 2004 року, м. Алушта).

Публікації. Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 19 працях у наукових журналах та збірках, в тому числі в 10 фахових виданнях загальним обсягом 4,2 друкованих аркушів, з яких 7 робіт загальним обсягом 3,2 друкованих аркушів належить особисто автору, та 9 публікаціях, які додатково відображають результати дослідження загальним обсягом 1,8 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація за структурою складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Роботу викладено на 199 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 30 таблиць, 20 рисунків, список використаних джерел із 176 найменувань (на 14 сторінок), шість додатків (на 30 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми; визначено мету та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; сформульовані наукова новизна та висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описані форми їх апробації та використання.

У першому розділі – “Теоретичні та методологічні аспекти стратегічного планування інноваційної діяльності на підприємстві” розкрито теоретичні засади та сутність стратегічного планування інноваційних процесів на промислових підприємствах. Посилення у сучасному світі ролі інновацій як чинника стратегічного розвитку господарюючих суб'єків обумовлює необхідність безперервного залучення інновацій у їхню діяльність. Визначено, що стратегічне планування діяльності підприємства має вестися з урахуванням можливості здобуття конкурентних переваг на основі створення чи залучення та реалізації інновацій. Напрямки інноваційних зусиль мають визначатися і уточнюватися у ході всіх етапів стратегічного планування залежно від того, якими прогнозуються ситуаційні чинники господарського мікро- та макрооточення і з урахуванням його внутрішнього потенціалу.

Дослідженнями встановлено, що основні труднощі вітчизняних підприємств при розробці стратегічних планів полягають у високій мінливості зовнішнього середовища, що обумовлено особливостями перехідного періоду. Відсутність достовірної і повної інформації про стан ринку та недосконалість аналітичних інструментів для оцінки тенденцій його розвитку призводить до переважання на більшості підприємств реактивного підходу у стратегічному плануванні, що не формує їх ефективної стратегічної поведінки, особливо у сфері управління інноваціями.

Ключовою проблемою стратегічного планування є проблема розробки такої стратегії, яка найточніше відповідає не тільки сучасним вимогам, але і майбутнім тенденціям зовнішнього середовища, тобто заснована на проактивному підході до розробки стратегій, а отже – всебічному використанні інновацій.

Дослідженнями визначено, що інноваційна стратегія має бути складовою базової, загальної, стратегії підприємства; вона має формуватися з огляду на ту роль, яку повинні відігравати інновації у досягненні його стратегічних цілей. Пріоритетними для підприємства є ті інновації, необхідність яких підтверджують результати маркетингових досліджень. Це пояснюється великою залежністю здатності підприємства реалізувати на ньому продукт своєї діяльності від того, наскільки точно враховані вимоги ринку при його створенні.

Дослідження маркетингових факторів розвитку підприємства має дати відповідь на запитання: який товар із тієї сфери, в якій працює підприємство, може бути сприйнятий споживачами позитивно. Для цього, перш за все, необхідно визначити найважливіші, з точки зору новизни, характеристики товару і оцінити потенційні можливості підприємства щодо їх досягнення.

Узагальнення існуючих підходів до класифікації інновацій дало можливість алгоритмізувати процес попередньої оцінки комерційної привабливості інноваційної ідеї з погляду ринкових перспектив, стратегічних цілей і внутрішніх технологічних можливостей підприємства, який може бути покладений в основу прийняття рішень щодо вибору ним типу інноваційної стратегії.

Вивчення і аналіз теоретико-методичних напрацювань і практичних рекомендацій у сфері управління інноваційними процесами показали їх деяку фрагментарність, відокремленість процесів планування інновацій від їх реалізації, формування стратегічних планів з пріоритетністю досягнення фінансових показників, що концентрує увагу менеджерів у сфері планування інновацій здебільшого на обґрунтуванні можливості реалізації інноваційних проектів, від яких можна отримати значну віддачу. Це звужує спектр інноваційного пошуку, спрямовуючи його у напрямку техніко-технологічних інновацій. Водночас труднощі із залученням капіталу для фінансування масштабного інноваційного проекту, а також відсутність ефективних методів управління його реалізацією зменшує очікувану віддачу від інноваційної діяльності, що спричиняє втрату інтересу до неї як до способу покращання фінансових результатів діяльності підприємств.

На думку автора недоліками фінансово-орієнтованої системи стратегічних цілей у плануванні інноваційних процесів є відсутність можливості своєчасного виявлення причинно-наслідкових зв’язків між ступенем їх досягнення і оперативними рішеннями менеджерів щодо реалізації інновацій. Внаслідок цього не забезпечується єдність спрямування та узгодження дій структурних підрозділів підприємства, задіяних у цьому процесі.

В результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що для підвищення оперативності реалізації інновацій система фінансових показників має доповнюватися нефінансовими показниками, які мають бути у логічному взаємозв’язку і характеризувати результативність дій менеджерів. Це забезпечуватиме логіку їх наступних управлінських рішень у ході реалізації інновацій.

У роботі аргументовано, що ефективним інструментом управління процесом реалізації інновацій може бути система збалансованих показників (Balanced Score Card- BSC), яка сьогодні вважається одним із найкращих напрацювань у сфері стратегічного управління. Доведено можливість її адаптування у систему планування та реалізації інновацій як засобу систематичного виявлення інноваційних можливостей підприємства у ході реалізації його стратегічних планів.

У другому розділі – “Аналіз інноваційної активності та інноваційних можливостей промислових підприємств” проаналізовано інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств і виокремлено чинники, що формують їх інноваційні можливості.

Автором в результаті проведеного дослідження встановлено, що інноваційна активність підприємств в Україні є недостатньою для здобуття ними суттєвих конкурентних переваг у світовому поділі праці. Незважаючи на позитивну динаміку темпів економічного зростання, збільшення ВВП досягається в основному за рахунок сприятливої кон’юнктури експортоорієнтованих галузей, що випускають матеріаломістку, а не наукомістку продукцію. Наукомісткість вітчизняного промислового виробництва у 10-20 разів менше загальноприйнятого світового рівня; 90% продукції, що виготовляється в Україні, не має необхідного науково-технічного забезпечення.

Доведено, що основними причинами цього є відсутність належної підтримки інноваційних процесів з боку уряду та законодавчих органів, несприятливий інноваційно-інвестиційний клімат у більшості регіонів України, обмеженість фінансових ресурсів промислових підприємств, втрата ними кваліфікованих кадрів, здатних створювати інноваційні продукти, відсутність системного підходу у плануванні та реалізації інновацій.

Питома вага загальних витрат на науку залишається досить низькою (0,97% у 2002 році). Причому, серед усіх джерел фінансування науково-технічної діяльності кошти держбюджету складають приблизно третину від загального обсягу фінансування, а власних коштів підприємств у інноваційну діяльність спрямовується дуже мало (рис. 1).

Рис.1. Джерела фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні

Проблема неналежного фінансового забезпечення інноваційних процесів знижує можливості вітчизняних підприємств створювати чи залучати інновації та їх реалізовувати, звужує спектр їх інноваційних можливостей, зосереджуючи інноваційний пошук здебільшого у сфері розробки нових товарів.

Дослідження інноваційної діяльності промислових підприємств Хмельницької області показало, що частка інноваційно активних підприємств області у 1 кварталі 2003 року складала лише 3,1% від загальної кількості промислових підприємств. Найбільш активно запроваджують інновації підприємства газузі машинобудування, проте із загальної кількості інновацій лише п’ята частина є технологічними, решта – продуктовими. Причому аналіз інноваційних витрат впродовж останніх років показав, що значна їх частина спрямована на придбання інновацій і лише біля 4% – на власні дослідження. Однак у 2003 році на власні дослідження не було спрямовано ні однієї гривні. Основна маса коштів (92,4%) була використана на придбання технічних засобів виробництва та підготовку до їх впровадження. Це може бути свідченням того, що можливості підприємств області створювати власні інноваційні продукти вичерпалися, оскільки інноваційний потенціал їх є досить низьким. Такий висновок потребував дослідження рівня їх інноваційного потенціалу.

Аналіз підходів до оцінювання рівня інноваційного потенціалу підприємства обумовив потребу в уточненні як самого терміну, так і у визначенні тих елементів, що дають змогу його оцінювати. Запропоновано визначати інноваційний потенціал (ІП) як міру налаштованості підприємства на нововведення, ступінь сприйнятливості його до змін, міру розуміння персоналом підприємства необхідності інноваційного пошуку і готовності до його систематичного проведення. З огляду на це рекомендовано оцінювати рівень ІП за тими елементами внутрішнього середовища підприємства, які обумовлюють його готовність і здатність до змін. Вони формуються у процесі становлення, функціонування і розвитку підприємства і, з одного боку, відбивають його існуючі можливості, накопичені в ході цього процесу, а з іншого – актуалізують нові можливості, обумовлені синергічним ефектом співпраці його структурних елементів. Визначено і згруповано перелік цих елементів, на основі чого проведено дослідження рівня ІП підприємств машинобудівної галузі Хмельницької області (табл. 1). Результати дослідження вказують, що їх ІП є достатнім лише для реалізації стратегії захисту.

Аналіз складових ІП вказує на їх досить низький рівень, особливо за такими важливими для інноваційного розвитку елементами як цілі, структура, персонал. Внаслідок цього інноваційна діяльність більшості підприємств має спорадичний характер і є найчастіше результатом ділових зв’язків вищого менеджменту, спрямованих на залучення перспективних інновацій зі сторони. Однак орієнтація лише на залучення готових інновацій за відсутності достатніх коштів на придбання найновіших технологій спричиняє подальше відставання техніко-технологічного рівня підприємств, не створює умови для зміцнення їх конкурентних позицій.

Таблиця 1

Характеристика рівня інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі Хмельницької області

Елементи інноваційного потенціалу | Рівень інноваційного потенціалу підприємств, % | ВАТ “АК АДВІС” |

ВАТ “ТЕМП” | ВО “Новатор” | ВАТ “Термопласт-автомат” | ВАТ “Укрелектро-апарат” | Цілі | 40,89 | 46,67 | 52,00 | 46,67 | 74,22 | Структура | 51,00 | 36,67 | 57,33 | 49,67 | 48,33 | Технологія | 68,67 | 42,00 | 78,67 | 53,33 | 47,33 | Персонал | 49,00 | 35,33 | 61,33 | 47,67 | 76,67 | Загальний рівень інноваційного потенціалу | 50,77 | 39,38 | 60,62 | 48,92 | 62,87 | Тип інноваційної стратегії, що реалізується підприємством | Захисна, імітаційна | Захисна | Захисна , імітаційна | Захисна | Захисна |

Дослідження показали, що навіть ті підприємства, інноваційна активність яких вища, не можуть значно покращити свої фінансові результати через відсутність цілеспрямованого пошуку використання усіх можливостей, закладених в існуючій технології, зовнішньому оточенні, вигідному розташуванні, кваліфікації персоналу тощо. Це вимагає вдосконалення методології такого пошуку, яка лежить у площині стратегічного планування інноваційної діяльності і передбачає формування інноваційної стратегії, адекватної можливостям підприємства і умовам його господарювання, а також створення ефективної системи управління реалізацією інновацій.

У третьому розділі – “Удосконалення процесу стратегічного планування та реалізації інновацій на основі збалансованої системи показників” розроблено методичні підходи до адаптації збалансованої системи показників (ВSC) як інструменту стратегічного управління до завдань стратегічного планування інноваційної діяльності та реалізації інновацій.

Обгрунтовано, що першочергові зусилля вищого менеджменту підприємства щодо вдосконалення системи стратегічного планування інноваційної діяльності мають знаходитись у сфері формування інноваційної політики. Шляхом дослідження економічної сутності інноваційної політики суб’єкта господарювання сформульовано її визначення як форми стратегічного управління, що формує цілі і умови здійснення ним інноваційної діяльності, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності і оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

Аргументовано відмінності інноваційної політики підприємств, що реалізують наступальну, еволюційну та захисну стратегії; встановлено зв’язок між інноваційною політикою та інноваційним потенціалом підприємства. Підкреслено, що інноваційна політика повинна створювати сприятливі умови для плідної інноваційної діяльності у контексті обраної стратегії.

Визначено, що інноваційна політика підприємства регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності у процесі реалізації нововведень. Вказано норми та правила управління цією взаємодією, які включають:

-

-

-

-

-

-

У роботі обгрунтовано класифікацію типів інноваційної політики промислових підприємств і показаний їх зв’язок із базовою стратегією, визначено ключові цілі інноваційної політики різних типів, спрямовані на реалізацію наступальної, еволюційної чи захисної стратегії, конкретизовано завдання функціональних служб підприємства в межах інноваційної політики різних типів на основі взаємозв’язку “цілі – показники – критерії досягнення”, що відповідає принципу збалансованості.

Обґрунтовано, що формування і реалізація інноваційної політики з використанням системи збалансованих показників можливе лише за умови створення на підприємстві координаційного центру, який діятиме за принципом міжфункціональної взаємодії. Доведено необхідність здійснення структурних змін на вітчизняних промислових підприємствах, які полягатимуть у виокремленні зазначеної структурної ланки, яка названа міжфункціональною стратегічною групою (МФСГ), що займатиметься питаннями планування створення і ефективного використання новацій за системою BSC (рис.2).

МФСГ має бути вмонтованою у існуючу організаційну структуру підприємства з метою оперативного втручання у його діяльність на основі моніторингу і аналізу ступеня досягнення стратегічних цілей та виконувати функції планування подальших інноваційних змін. Така структура повинна мати підвищену сприйнятливість до інновацій і забезпечувати узгодження етапів процесу створення нових товарів, надаючи йому гнучкості і маневреності. Це підвищить обгрунтованість напрямів інноваційної діяльності підприємства, забезпечить об’єднання зусиль працівників і служб підприємства, задіяних на різних стадіях інноваційного процесу, що сприятиме скороченню термінів створення та виведення нового продукту на ринок.

МФСГ відіграє роль генератора ідей у організаційній структурі підприємства, їх попередньої оцінки та відбору. Реалізація ж інноваційних проектів покладається на проектні групи, які деталізують проекти, роблять їх усебічну експертизу, залучаючи для цього необхідні інформаційні ресурси із існуючих функціональних підрозділів, втілюють проекти у життя.

Процес обґрунтування і прийняття рішень міжфункціональною групою може бути описаний як “логічний приріст” – процес, у якому рішення, події і нова інформація співпадають у часі, породжуючи узгодженість дій членів МФСГ. Такий процес властивий системі BSC і включає в себе систематичний збір інформації і процедури її опрацювання на основі міжфункціональної взаємодії з встановленням причинно-наслідкових зв’язків між загальнокорпоративними цілями та інноваційними завданнями функціональних служб і підрозділів підприємства з виділенням ключової функції – маркетингу, що дає змогу оперативно коригувати плани відповідно до нових обставин. Тому МФСГ виступає і координатором роботи проектних груп.

Інформація, що надходить у МФСГ, має бути систематизована за ключовими ланками (фінанси, клієнти, виробничі процеси, розвиток персоналу) і стати основою формування системи показників за принципом “цілі-критерії-забезпечуючі заходи”. Орієнтиром формування системи показників мають виступати стратегічні цілі підприємства, які визначаються у зазначених чотирьох сферах. Перебіг інноваційного проекту контролюється низкою ключових показників, для яких встановлюються критерії, відхилення від яких у сторону погіршення є сигналом для втручання менеджерів у відповідний процес і його коригування (табл.2).

Таблиця 2

BSC функціональних служб підприємства для цілей реалізації інноваційного проекту

Сфери впливу | Зв’язок клю-чових факто-рів успіху | Цілі | Показники | Критерії | Забезпечуючі заходи

Фінанси | Прибутко-вість | Прибуткове зростання | Процент зростання прибутку

Рівень рен-табельності | 4%

15% | Програма зростання за роками життєвого циклу інновації (бізнес-план)

Марке-тинг | Задоволен-ня покупця | Впізнава-ність продукту | Обсяги продажу

| Щорічне зростання на 10% | Веб-сайт, виставки-ярмарки

Виробничі процеси | Відповід-ність стандартам | Ефектив-ність процесів | Рівень запасів на складі

Коефіцієнт ритмічності

Рівень виробничої собівартості

Процент браку | Мінімум 2%, максимум 27%

0,95

Максимум

1800 грн

Максимум 1% |

Логістичні схеми

Управління витратами

Система ISO 9000

Розвиток персоналу | Культура виробництва | Перенавчання персоналу | % розвинутих навичок |

30% | Перепідготовка, тренінги

Досягнення запланованих цілей у визначених сферах забезпечується відповідними заходами, що супроводжують реалізацію проекту і є складовими інноваційної політики. Наприклад: досягнення високої ефективності процесів шляхом запровадження системи TQM; забезпечення бездефектності роботи завдяки контролю за відхиленнями технічних параметрів на основі системи “Шість сигм”; оптимізації запасів шляхом побудови раціональних логістичних процедур; розвитку спеціальних навичок персоналу через систему тренінгів тощо.

Оперативність у виявленні відхилень досягається завдяки створенню системи інформаційного супроводу реалізації інноваційного проекту, яка передбачає ув’язування завдань і визначення критеріїв їх виконання для усіх підрозділів підприємства, задіяних у даному процесі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо розробки теоретико-методологічних і практичних рекомендацій з удосконалення процесів стратегічного планування інноваційної діяльності промислового підприємства, що дало змогу обґрунтувати такі висновки:

1. На основі дослідження економічної сутності інноваційних процесів у дисертації набув подальшого розвитку понятійний апарат системи управління інноваційною діяльністю, зокрема, такі його елементи як “інноваційна політика підприємства” та “інноваційний потенціал підприємства”, які уточнені та доповнені з огляду на завдання, що вирішуються у процесі стратегічного планування розвитку підприємства. Інноваційна політика підприємства розглядається в дисертації як форма стратегічного управління, що визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності даного підприємства і оптимальне використання його виробничого потенціалу. Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності у процесі планування та реалізації нововведень. Інноваційний потенціал показує міру налаштованості підприємства на нововведення, ступінь сприйнятливості його до змін, міру розуміння персоналом підприємства необхідності інноваційного пошуку і готовності до його систематичного проведення. У дисертації розроблена детальна класифікація елементів інноваційного потенціалу підприємства.

2. У результаті узагальнення наукових концепцій і теоретичних основ управління інноваційними процесами у дисертації набула подальшого розвитку концепція маркетингового підходу до стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства, яка конкретизована з врахуванням його інноваційного потенціалу та інноваційної стратегії, що дає змогу, вслід за вибором інноваційної стратегії обґрунтувати напрямки маркетингової стратегії конкретного промислового підприємства на конкретному товарному ринку.

3. Узагальнення існуючих підходів до класифікації інновацій дало можливість алгоритмізувати процес попередньої оцінки комерційної привабливості інноваційної ідеї з погляду ринкових перспектив, стратегічних цілей і внутрішніх технологічних можливостей підприємства, який може бути покладений в основу прийняття рішень щодо вибору ним типу інноваційної стратегії.

4. Вивчення і аналіз теоретико-методичних напрацювань і практичних рекомендацій у сфері управління інноваційними процесами показали їх деяку фрагментарність, відокремленість процесів планування інновацій від їх реалізації, формування стратегічних планів з пріоритетністю досягнення фінансових показників, що концентрує увагу менеджерів у сфері планування інновацій здебільшого на обґрунтуванні можливості реалізації інноваційних проектів, від яких можна отримати значну віддачу. Це звужує спектр інноваційного пошуку, спрямовуючи його у напрямку техніко-технологічних інновацій. Водночас труднощі із залученням капіталу для фінансування масштабного інноваційного проекту, а також відсутність ефективних методів управління його реалізацією зменшує очікувану віддачу від інноваційної діяльності, що спричиняє втрату інтересу до неї, як до способу покращання фінансових результатів діяльності.

5. Дослідження інноваційної діяльності вітчизняних підприємств показали, що навіть ті підприємства, інноваційна активність яких вища, не можуть значно покращити свої фінансові результати через відсутність цілеспрямованого пошуку використання усіх можливостей, закладених в існуючій технології, зовнішньому оточенні, вигідному розташуванні, кваліфікації персоналу тощо. Це вимагає розроблення концептуальних засад та методології такого пошуку, яка лежить у площині стратегічного планування інноваційної діяльності і передбачає формування інноваційної стратегії, адекватної можливостям підприємства і умовам його господарювання, а також створення ефективної системи управління реалізацією інновацій.

6. Обгрунтовано, що першочергові зусилля вищого менеджменту щодо вдосконалення системи стратегічного планування інноваційної діяльності мають знаходитись у сфері формування інноваційної політики. Вона має бути адекватною обраній загальнокорпоративній стратегії, опиратися на існуючий інноваційний потенціал і створювати належні умови для плідної інноваційної діяльності у контексті обраної стратегії. У роботі обгрунтовано класифікацію типів інноваційної політики і показаний їх зв’язок із базовою стратегією.

7. З метою вдосконалення управління інноваційною діяльністю на підприємстві вперше розроблено методичні рекомендації щодо адаптації збалансованої системи показників (ВSC) як інструменту стратегічного управління до завдань стратегічного планування інноваційної діяльності та реалізації інновацій. Вони включають:

·

·

·

·

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

В наукових фахових виданнях:

1. Михальчик С.О. Йохна М.А. Про зміну підходу до застосування технічних засобів в процесі управління // Вісник Технологічного університету Поділля. 2000. – № 2. – С.125-127.

2. Михальчик С.О. Використання маркетингових досліджень при розробці стратегії фірми // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2001. – №6. – С.123-126.

3. Михальчик С.О., Стадник В.В. Підтримка і координація інноваційної діяльності на рівні регіону // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2002. – Вип.7/3. – С.180-184.

4. Михальчик С.О. Інформаційна підтримка підприємництва як складова регіональної економічної політики // Науковий вісник Чернівецького торгівельно-економічного інституту Київського національного торгово-економічного університету. Економічні науки. - 2002. – Вип.ІІ – Ч.1. - С.374-376.

5. Михальчик С.О. Загальні підходи до формування концепції управління інноваціями як видом діяльності підприємства// Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- 2002.- №5, Ч.2, Т.3.- С. 83-86.

6. Михальчик С.О. Роль і задачі стратегічного планування у забезпеченні інноваційного розвитку підприємства// Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- 2003.- №2, Т.1.- С. 141-147.

7. Михальчик С.О. Інноваційна активність підприємницьких структур як чинник економічного зростання // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- 2003. – №5, Ч.2, Т.2. – С.145-151.

8. Михальчик С.О. Маркетинговий підхід у плануванні інноваційної діяльності промислового підприємства // Вісник Київського національного університету технології і дизайну.- 2003. – №4. – С.174-178.

9. Михальчик С.О. Стадник В.В. Методологічні основи формування інноваційної політики промислового підприємства // Регіональні перспективи.- 2004. – №3-5(40-42). – С. 132-134.

10. Михальчик С.О. Підвищення інноваційного потенціалу підприємства як передумова його розвитку // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.- 2004. – №4, Ч.1, Т.2. – С.90-93.

Додаткові публікації

11. Михальчик С.О. Орлов О.О. Ефективне застосування технічних засобів в процесі управління. // Проблеми економіки, обліку та менеджменту. Зб. наук. праць студ. інж.-екон. ф-ту Технологічного університету Поділля. - Хмельницький: ТУП, 1999. – С.64-67.

12. Михальчик С.О. Орлов О.О. Теоретичні принципи і основи електронного документообігу. // Проблеми економіки, обліку та менеджменту. Зб. наук. праць студ. інж.-екон. ф-ту Технологічного університету Поділля. - Хмельницький: ТУП, 2000. – С.78-88.

13. Михальчик С.О. Михальчик Т.В. Електронна комерція – історія, реалії, перспективи // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2000. – № 4 Ч.3. – С.145-147.

14. Михальчик С.О. Вплив через маркетингову політику підприємства на систему менеджменту організації. // Наука і молодь. Матеріали міжн. наук. конференції студ. та молодих вчених 10-11.10.2001, м.Київ – К.:НАУ, 2001. – С.174.

15. Михальчик С.А. Проблемы согласования построения внутренних компьютерных сетей организации с её организационной структурой управления. // Матеріали 2-ої міжн. конф. студ. і мол. вчених 20-22.04.2001 Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі.- Донецьк: РВА ДонДТУ, 2001. – С .111-112.

16. Михальчик С.О. Йохна М.А. Проблеми формування інноваційного стилю мислення і діяльності у студентської молоді. // Збірник наук. доп. Міжрег. студ. наук.-практ. конф. Інноваційне підприємництво та молодь 17-18.05.2001, м.Київ – К.: МАУП, 2001. – С.28-29.

17. Михальчик С.О. Планування інноваційної діяльності промислового підприємства на засадах маркетинг-менеджменту. // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління. Матеріали ІІ міжн. конф. студ., асп. і мол. вчених 9-12.04.2003, м.Київ, НТУУ”КПІ”.-К.:Пошуково-видавниче агентство “Книга пам‘яті України”, 2003. – С.384-385.

18. Михальчик С.О. Особливості планування інноваційної діяльності підприємства в умовах обмежених фінансових можливостей. // Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. Зб. наук. праць – К.: КНУТД, 2003. – С.96-100.

19. Михальчик С.О. Моніторінг інновацій засобами маркетингу у системі планування діяльності підприємств. // Матеріали ІІ Міжн. наук. конф. “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія і сьогодення” 10-11.06.2004, м.Тернополь – Тернопіль:ТАНГ, 2004. – С.214-216.

Annotation

Mykhalchyk S.O. Strategic Planning in Realization of Innovations.

The thesis for seeking of the degree of Kandydat Ekonomichnykh Nauk (Candidate of Economic Science), specialty 08.06.01 -- economy, organization and management of enterprise. Khmelnytsky National University, Khmelnytsky, 2005.

The thesis is devoted to the perfection of theoretical and methodological approaches to strategic planning of innovation activity. The work investigates the existing theoretical approaches to interpretation of the following notions: "strategic planning", "innovation policy of enterprise", "innovation potential of enterprise". It presents original explanations of their meaning taking into account the tasks of strategic planning for enterprise development.

Innovation activity of industrial enterprises has been investigated. Methods of assessment of innovation potential of enterprise have been developed and interrelation