НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

інститут світової економіки і міжнародних відносин

Мірошниченко Тетяна Євгенівна

УДК 339.91+331.5)

УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК ПРАЦІ У СИСТЕМІ
СУЧАСНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
Новицький Валерій Євгенович,
Інститут світової економіки
і міжнародних відносин НАН України,
заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
ПЕТРОВА Ірина Леонідівна,
Університет економіки та права „Крок”,
завідувач кафедри менеджменту та маркетингу 

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник БЛИЗНЮК Вікторія Валеріївна
Інститут економічного прогнозування,
старший науковий співробітник відділу моделювання економічного розвитку

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,
кафедра міжнародного менеджменту

Захист відбудеться 19 травня 2005 р. о 16 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України за адресою: Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України
за адресою: Київ, вул. Леонтовича, 5

Автореферат розісланий 18 квітня 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Д .176.01 А. М. Хахлюк

ВСТУП

Актуальність теми. Створення ефективного ринку праці, його оптимізація на засадах сучасної, конкурентоспроможної економічної стратегії постають умовами забезпечення сталого розвитку економіки країни, покращення рівня життя населення.

Зростання української економіки актуалізувало питання про якість цього росту, про недостатність виключно кількісних його характеристик. Перебіг подій Україні та в інших країнах свідчить, що саме якість росту є безальтернативною запорукою стабільності, виходу на вигідні міжнародні конкурентні позиції. Розв’язання важливих завдань прогресу та розвитку, забезпечення ефективної інтеграції у глобальну економіку потребує запровадження виваженого інституційного регулятивного механізму, важливим компонентом якого є інструментарій впливу на ринок праці та стан робочої сили. Усе це змушує досліджувати формування структури зайнятості працездатного населення в умовах інтернаціоналізації не лише в контексті ринків товарів, послуг та капіталів, але й робочої сили; тенденції, які превалюють на ринку праці; напрямки, форми та ступінь втручання держави у стихійно-ринкові механізми розвитку трудових відносин.

Актуальні та практично значущі питання прогнозування, плануван-ня, контролю й оперативного керування процесом зайнятості неодноразово розглядалися в науковій літературі. Функціональні взаємини проблематики зайнятості та сучасного розвитку відкритої еко-номіки розглянуто в публікаціях А.Грінспена, С.Ейзенштадта, Дж.Стіг-лиця, Л.Туроу, націо-нальні й гендерні аспекти зайнятості – в роботах У.Ханнерза, Н.Хейзер. Питання комплексного підходу до сфери зайнятості в умовах транс-формації, необхідності збереження державної форми керування процесом зайнятості розглядалися в роботах таких вітчизняних авторів, як О.Білорус, В.Близнюк, Д.Богіня, В.Будкін, В.Вергун, М.Дудченко, В.Єременко, А.Кі-нах, А.Колот, Б.Кліяненко, Л.Лісогор, Д.Лук’яненко, О.Новіко-ва, В.Но-вицький, О.Павловська, Ю.Пахомов, І.Петрова, С.Писаренко, С.Сіденко, К.Ходзінський. Ряд авторів країн СНД: А.Ананьев, В.Варламов, С.Єгоров, В.Іноземцев, В.Кістанов, Н.Римашевська – розглядали питання зайнятості у відкритій економіці як в загальнотеоретичному плані, так і в період ринкової трансформації.

Але на сьогодні тільки починаються багатобічні та ґрунтовні дослідження зв’язку між рівнем соціальної захищеності й забезпеченості, якісним станом робочої сили та міжнародною конкурентоспроможністю як певної країни, так і окремих видів виробництв, навіть індивідуумів. Потребують суттєвої корекції дещо застарілі уявлення про функціональну роль робочої сили як фактора виробництва.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до планової та цільової тематики Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України при розробці наступних тем: „Порівняльний аналіз соціально-економічного розвитку України та Росії в контексті їх входження до світо-вої економіки” (2000–2001 рр., держ. реєстр. № 0100U000738) „Глобальні та регіональні аспекти включення України в систему міжнародних еконо-мічних відносин” (2001–2002 рр., держ. реєстр. № 0101U005099), “Геоеко-номічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів” (2003–2004 рр., держ. реєстр. № 0103U006310).

Мета дисертації полягає в дослідженні сутнісних характеристик транзитивної моделі розвитку національного ринку праці, теоретичних і практичних аспектів участі національної економіки в системі дедалі більш лібералізованого світового господарства, яке являє собою комплекс взаємно пов’язаних функціональних секторів.

Реалізація поставленої головної мети роботи передбачає вирішення ряду важливих завдань дослідження теоретико-методологічного та прикладного характеру. Зокрема в дисертації здійснено спробу:

?

?

?

?

?

?

?

Об’єктом дослідження є ринок праці як сегмент національного ринку, зокрема на етапі інтернаціоналізації та структурної перебудови в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження є комплекс інструментів регулювання ринку праці України та факторів його інтеграції в систему міжнародних економічних відносин.

Методи дослідження в роботі представляють собою синтез абстрактно-теоретичних та прикладних засобів, які використовувалися залежно від конкретних задач кожного етапу роботи. Застосовувалися діалектичні та історичні підходи, системні інструменти дослідження, інструменти критичного та порівняльного аналізу в широкому геоекономічному контексті, емпірико-статистичні підходи, секторальний аналіз та синтез, методи прогностичної екстраполяції та ін. Враховувалась як діалектико-історична, еволюційна природа, так і національні особливості розвитку продуктивних сил.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті сут-нісних характеристик транзитивної моделі розвитку національного ринку праці в системі дедалі більш лібералізованого світового господарства. Змістом цієї транзитивної моделі є формування та прискорений розвиток тих сегментів ринку праці, які відповідають інноваційним тенденціям сучасності і максимально враховують інформатизацію репродуктивних механізмів та відповідні тенденції розвитку соціального сектора.

Іншими важливими здобутками роботи, які характеризують новизну наукових результатів та розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми, є наступні:

? вперше виявлено, що на етапі глобалізації саме цільове регулювання ринку праці та якісного стану робочої сили постає тим ключовим засобом макроекономічної міжнародно-конкурентної стратегії краї-ни, застосування якого, разом з тим, виступає безальтернативним інструментом соціально-економічної політики в умовах відкритості економіки;

? доведено, що інформаційно-інноваційні тенденції розвитку робочої сили визначають особливості формування експортних профілів держав, а практичний вплив на такі тенденції повинен забезпечувати концентрацію на національній території інформаційномістких видів виробництва;

? обґрунтовано, що в процесі інтеграції України до системи ГАТТ/СОТ та ЄС мають враховуватися вимоги структурної адаптації націо-нального ринку праці до реалій міжнародної конкуренції, для чого визначені ті складові регулятивно-інституційної політики, які мають на меті оптимізацію національної участі в міжнародному поділі праці і враховують наявний науковий та технологічний потенціал;

? доведено, що регулятивна політика на ринку праці в умовах транзитивної економіки повинна виходити з об’єктивної оцінки балансу між принципами лібералізації економічного життя та програмно-цільовими регулятивними підходами, зокрема показано, що лібералізаційний потенціал наповнення ринку праці має бути використаний для покращення стану ринку зайнятості, в той час як зростання доходів населення в умовах підвищення ролі соціального сектору в конкурентній стратегії може розглядатися як фактор економічного росту;

? виявлено особливості ринку праці в Україні в контексті ринкових перетворень, з урахуванням її місця в міжнародному поділі праці, зокрема показано, що високий кваліфікаційний рівень фахівців при порівняно низьких рівнях оплати праці може розглядатися як тимчасова конкурентна перевага, яку, разом з тим, слід трансформу-вати у відповідності до потреби в радикальному підвищенні життєвого рівня у країні для забезпечення належних умов фізіологічного та духовно-інформаційного відтворення робочої сили найвищої кваліфікації;

? сформульовано основні задачі та напрями оптимізації ринку праці в Україні, зокрема у відповідності до визначених в рамках програмно-цільових підходів науково-технічних пріоритетів розвитку передових секторів вітчизняної обробної, інформаційномісткої промисловості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки і конкретні рекомендації щодо покращення регулю-вання ринку праці в Україні, викладені в дисертації, можуть викори-стовуватися при здійсненні практичної діяльності з державного управління національним ринком робочої сили та міжнародного економічного співробітництва.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що наукові резуль-тати, які містяться в роботі, а також наукових публікаціях, зокрема в стат-тях та виступах на наукових конференціях, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Ряд положень та висновків роботи доповідалися на міжнародних наукових конференціях “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (ІСЕМВ НАН України, 12 лютого 2002 р., м. Київ), “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (ІСЕМВ НАН України, 4 липня 2002 р., м. Київ), “Національна економічна стратегія в умовах глобалізації та регіоналізації” (ІСЕМВ НАН України, 21 жовтня 2002 р., м. Київ), „Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (Х міжнародна науково-теоретична конференція, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 21 листопада 2002 р., м. Київ), “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку” (ІСЕМВ НАН України, 25 лютого 2003 р., м. Київ) та ”Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (Національний авіаційний університет, 10 грудня 2004 р., м. Київ).

Публікації за темою дисертації. Матеріали, положення та висновки дисертації представлено у 14 наукових публікаціях автора загальним обся-гом 6,5 авт.арк. (особистий внесок здобувача 5,0 авт.арк.), із них: 11 загальним обсягом у 5,4 авт.арк. опубліковано у провідних наукових фахо-вих виданнях (особистий внесок здобувача 4,4 авт.арк.) 2 – тези виступів на наукових конференціях (особистий внесок здобувача 0,4 авт.арк.), 1 – в інших виданнях (особистий внесок здобувача 0,2 авт.арк.).

Структурно дисертація складається із вступу, трьох розділів (дев’яти параграфів), висновків, списку використаних наукових та інформаційних джерел (155 найменувань) та 4 додатки. Основний текст дисертації викладено на 164 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 5 аналітичних таблиць.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертації обґрунтовується актуальність роботи, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження розкриваються наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, показано можливість їх використання та впровадження.

У першому розділі дисертації – Інтернаціоналізація ринків праці в умовах глобалізації та регіоналізації – вивчаються питання сучасного розвитку ринку праці в системі світових господарських зв’язків та інтернаціоналізації, інформаційно-інноваційні фактори соціально-економічних систем, які мають значення для еволюції міжнародних ринків праці, а також закономірності соціально-економічної організації ринків зайнятості у відкритих економічних системах.

Ринок праці виступає як механізм виявлення і узгодження попиту і пропозиції робочої сили, він має спільні функціональні риси та спільні інтегральні елементи з іншими складовими загального ринку. Водночас, праця залишається ключовим фактором та функціональним елементом виробничого процесу і навіть набуває нових ознак, які зумовлюються реаліями науково-технічного прогресу, а форми її факторного руху диверсифікуються та видозмінюються під впливом причин техногенного порядку й лібералізації та інших складових процесів глобалізації.

Гло-балізація економічного життя та цивілізаційного процесу відзначається суперечливими проявами в соціальній, гуманітарній сфері. Реальне зростання значущості гуманітарної сфери (підвищення ролі науки, освіти, охорони здоров’я, що забезпечує інформатизацію та науково-технічний прогрес в найбільш успішних країнах) відбувається паралельно з намаганнями зруйнувати інформаційний потенціал у країнах, які вважаються конкурентами, шляхом розмивання інтелектуального капіталу, що супроводжується соціально-економічною деградацією, зниженням рівня життя в багатьох державах.

На реструктуризації світових ринків праці позначаються й нееконо-мічні фактори, насамперед демографічні: відбувається старіння населення, скорочується частка населення допрацездат-ного і працездатного віку, збільшується частка населення, старшого за працездатний вік.

Важливою прикметною рисою еволюції більшості національних, регіональних, загальносвітового ринків праці є його інформатизація. Зростає значення тих сфер докладання праці, які є принципово новими або раніше розглядалися як похідні від суто виробничих процесів та ринкових відносин, а згодом змінили свою природу, функціональну роль. Це наука, освіта, медичне обслуговування, культура та інші сфери економіки, розви-ток та інвестування яких раніше неправомірно розглядалися лише в контексті формування відкладеного прибутку. Значення цих нових та видозмінених секторів зростає, можна казати навіть про їх випереджальну роль: виникає потреба у формуванні репродуктивних систем створення та обробки інформації, глибоко диференційованій підготовці кваліфікованих робітників, зміні їхніх функцій, підвищення ви-мог до компетентності, технологічної культури, якості праці. Інформаційні складові в механізмі зайнятості актуалізують питання про забезпечення раціональних умов відтворення робочої сили, особливо для висококваліфікованих працівни-ків. Людиноцентричність нинішнього постіндустріального суспільства виступає парадигмальною основою прогресу.

Можна констатувати якісні зміни структури зайнятості, оновлення на цій базі механізму міжнародної спеціалізації та поділу праці і виділити на основі світової практики національні типи структури зайнятості: англосаксонський, який характеризується авангардною роллю інформа-ційних послуг та підвищеним використанням робочої сили саме у сфері послуг, романогерманський та японський, які можна охарактеризувати як інформаційно-індустріальний та соціальноорієнтований тип з порівняно більшим застосуванням робочої сили в обробній промисловості та в соціальній сфері.

Ендогенні інструменти регулювання ринку праці пов’язані із завданнями побудови інформаційного суспільства, вони охоплюють задачі державного регулювання ринку зайнятості: вирівнювання доходів, освітнього рівня, доступу громадян як носіїв робочої сили до інформаційних ресурсів, гаран-тії по охороні праці, здоров’я і природного середовища, які забезпечують сприятливі умови для життєдіяльності людини. Ця життєдіяльність дедалі більшою мірою забезпечує творчу природу праці, що стає в сучасному світі головною умовою конкурентоспроможності на фірмовому і національному рівнях.

У другому розділі – Соціально-економічні аспекти сучасної системи державного регулювання ресурсів праці: міжнародний досвід –вивчаються досвід політики зайнятості у провідних ринкових державах, особливості державної політики на ринку праці в країнах з економіками перехідного типу, а також інституційні підходи при формуванні параметрів ринку праці та напрямів його розвитку в сучасних умовах, зокрема констатується неоднозначна реакція національних репродуктив-них, суспільно-економічних систем на імперативи глобальної конкуренції.

Якщо у групі країн, яку представляють Велика Британія, США, Канада, Австралія, в інформаційній сфері та інших сферах послуг економіки зайнято значно більше двох третин населення, то в країнах континентального типу „інформаційна” модель структури зайнятості дещо меншою (хоча також значною) мірою деформувала традиційні соціальні системи і спричинилася до скорочення зайнятості в обробній промисловості. До континентального типу структури зайнятості є близьким передовий азійський тип зайнятості, зокрема в Японії, Південній Кореї та деяких інших нових індустріальних державах, хоча таку подібність можна трактувати як випадкову, оскільки відносно більш низьку зайнятість у сфері послуг у країнах регіону можна пов’язувати не стільки зі збереженням зайнятості в обробних галузях, скільки із традиційними етносуспільними системами.

Утворення приватного сектору в економіках транзитивного типу змінило характер і зміст зайнятості, яка визначається вже вимогами ринку, наявністю конкуренції на ринку праці. Це не було враховано при формуванні державної політики у країнах СНД, де тривалий час ігнорувалася необхідність цілеспрямованого та системного підходу до формування й розвитку ринків праці. Не було й розуміння того, що міжнародна конкурентна політика має яскраво виражений соціальний зміст, повинна бути узгодженою із тенденціями у сфері зайнятості. Усе це призвело до різких диспропорцій у структурі зайнятості, що вилилося насамперед в утворенні великої верстви безробітних (як тимчасово, так і постійних безробітних). На структуру оплати праці та зайнятості працездатного населення в цих країнах суттєво впливають також механізми тіньового перерозподілу доходів.

Удосконалення структури зайнятості вимагає активізації ролі су-спільства в особі держави й державних органів, громадських інститутів як на загаль-нонаціональному, так і на регіональному рівнях. При цьому необ-хідно уникати прямого адміністрування в керуванні зайнятістю, в тому числі й у системі скорочення й ліквідації безробіття. Сучасне державне ре-гулювання не може відбуватися поза вироблення програмних селективних підходів, національних програм інноваційного, технологічного розвитку.

При формуванні та практичному впровадженні інституційних механізмів позитивного впливу на параметри ринку праці в умовах міжнародної конкуренції необхідно виходити з чітко визначеної ієрархії пріоритетів державної політики у сфері зайнятості населення, відповідного міжнародного регулятивного досвіду, зокрема – створення методик прогнозування та моделі ринку праці й зайнятості, впровадження програм розвитку провідних для країни сфер господарювання та виробництв, а також потреб вітчизняної економіки, особливостей наявного в державі кадрового корпусу.

Ринок праці, на відміну від інших ринків, ґрунтується значною мірою на державній підтримці. Товаром на ринку праці стають навички й уміння фахівця, а бізнесові структури є споживачами цієї специфічної продукції. Тому держава, регулюючи умови надання послуг загальної і, особливо, професійної освіти, формує не тільки структуру зайнятості, а й розподіл соціальних благ у суспільстві.

Інституційні інструменти впливу на параметри ринків праці, якість робочої сили у відповідності до реалій інформаційної доби можна поділити на три типи: рамкові, спонукальні і зобов’язальні. Критеріями їх визначення є функціональність, наявні мотивації щодо певних видів активності, засобів примусу, оцінки результатів діяльності. Із точки зору рівнів регулювання ринку праці можна виділяти такі: міжнародний, який представлений діяльністю світових організацій щодо міжнародно-правового регулювання та координації у цій сфері, двосторонніми та багатосторонніми угодами між країнами щодо міжнародної міграції робочої сили, трансфертів коштів фізичними особами тощо, спільним регіональним регулюванням з метою сприяння розвиткові регіональних інтеграційних процесів; національний, який включає найбільш диверсифікований набір інструментів і встановлює рамки дозволеної діяльності з найму, підготовки та підвищен-ня рівня кваліфікації робочої сили; регіональний, який включає інструменти, що можуть сприяти збільшенню числа робочих місць, оптимізації системи освіти, вирішенню найбільш гострих проблем ринку праці на конкретних територіях; галузевий і комерційний рівень регулювання зайнятості, на якому реалізуються практичні механізми державного впливу на параметри зайнятості та який є базовим для ключових завдань оптимізації кадрової політики, підвищення кваліфікаційного рівня персоналу, зокрема організації професійного навчання та перенавчання, соціального планування.

У третьому розділі – Оптимізація соціально-трудових відносин на ринку праці в Україні в контексті міжнародної конкуренції та інноваційного розвитку – розкрито стан та перспективи ринку праці в Україні в умовах сучасної інтернаціоналізації, обґрунтовано заходи з оптимізації ринку праці в Україні в контексті її міжнародної інтеграції та визначені можливі інноваційні методи розвитку та регулювання ринку пра-ці як умови підвищення міжнародної конкуренто-спроможності держави.

Система зайнятості населення в Україні на сьогодні є розбалан-сованою, структура – неоптимальною, а тенденції її розвитку викликають тривогу. Невтішна загальна картина доповнюється територіальними дисбалансами, причому особливо на рівні регіонів не існує достатньо ефективних інструментів для їх подолання. Серед найбільш помітних проблем українського ринку праці потрібно згадати його нерозвинену правову інфраструктуру.

Стан ринку праці в Україні є функцією від загального стану економі-ки, демографії, глобальних тенденцій розвитку технологій та попиту на робочу силу. За умов мінімального зворотного впливу, який здатна чинити на світові ринки випереджаюча кадрова стратегія, фактично доводиться пасивно констатувати загальні тенденції ринків праці і виходи-ти не з того, яким чином доцільно розвивати пріоритетні галузі та види виробництва, сфери зайнятості, а з наявних і далеко не завжди сприятли-вих тенденцій та кон’юнктурних подій. Згідно оцінок, на вітчизняний ринок праці чекає подальше зниження пропозиції робочої сили та помірковане зростання заробітної платні при порівняно високих рівнях безробіття.

Досвід розвитку ринків праці інших країн, зокрема таких, що мають економіко-структурну та соціальну подібність до України, свідчить, що по-даль-ший економічний розвиток супроводжуватиметься змінами у структу-рі зай-нятості, підвищенням вимог до якості робочої сили, стимулюватиме вивіль-нення надлишкової кількості зайнятого населення, а також зумовить необхідність посилення його соціального захисту від безробіття. Прогнозно-аналітичні оцінки свідчать, що на ринку праці в цей період у конкретних українських умовах будуть спостерігатися наступні тенденції:

· стабілізація обсягів трудових ресурсів на рівні 30 млн чоловік (зро-стання чисельності населення працездатного віку нівелюватиметься природнім зменшенням чисельності працюючих пенсіонерів);

· поступове збільшення робочої сили, економіч-на діяльність якої пов’язана із самозайнятістю (з 20,40 млн осіб в 2001 р. до 21,53 млн осіб в 2004 р.);

· подальше зростання чисельності працюючих у приватному секторі економіки (у 2004 р. чисельність працюючих на підприємствах приватної форми власності дорівнювала 7,5 млн осіб, що становить до 30% працівників, зайнятих економічною діяльністю);

· збереження від’ємних тенденцій щодо чисельності працюючих на державних підприємствах з одночасним зниженням середньорічних темпів їх вивільнення (з 5% в 1999–2000 рр. до 1–2в 2004 р.);

· збільшення чисельності населення, зайнятого в торгівлі, громадському харчуванні та у сфері послуг, особливо фінансових.

Задача оптимізації ринку праці в Україні передбачає вироблення зваженої оцінки конкретних цілей регулятивної політики, співвідношення між принципами лібералізації економічного життя та його програмно-цільовим регулюванням на майбутнє. Важливим компонентом структурних реформ в Україні є розв’язання подвійного завдання: формування ефективного попиту населення і на цій основі стимулювання зайнятості. Ці дві функції є взаємно обумовлюючими, оскільки зростання попиту на внутрішні товари означатиме й покращення стану ринку зайнятості, в той час як збільшення робочих місць приведе до зростання доходів населення та, відповідно, попиту на товарному ринку. При цьому стосовно українського ринку праці необхідно знайти оптимальний баланс між прогнозованими негативними наслідками вступу до СОТ і національними інтересами країни.

Державне втручання на ринку праці повинно здійснюватися у відповідності до сучасних принципів координування, стимулювання, а також управлінської обґрунтованості та доцільності. Безпосередньо у сфері виробництва доцільно сприяти реструктуризації економіки в напрямку піднесення вітчизняної високотехнологічної промисловості, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, впроваджувати раціальнальні механізми звільнення й перерозподілу зайнятих. У сфері бюджетно-фінансових відносин необхідно оптимізувати систему їх впливу на оплату праці, за допомогою правових і фіскальних засобів забезпечити отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, запобігати зростанню безробіття шляхом створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування.

Інноваційна модель розвитку є реальною складовою модернізації економіки країни та підвищення якості життя, виведення освіти та підготовки кадрів на високі рівні міжнародної конкурентоспроможності. Дуже актуальною є проблема підготовки кадрів, особливо в наукоємному виробництві, для якого характерні складність праці, високі критерії якості й надійності продукції, що вимагає відповідної кваліфікації персоналу, особливо при виході високотехнологічних товарів та послуг на світовий ринок.

Міжнародний досвід регулювання науково-технічної сфери як в контексті задач національної конкурентоспроможності, так і в процесі міжнародної інтеграції свідчить, що практичні цілі державного регулювання науково-технічного розвитку з метою забезпечення динамічного соціально-економічного прогресу на інноваційних засадах передбачають перелік заходів, які матимуть функціональне значення для регулювання ринку праці та оптимізації використання трудових ресурсів:

1) докорінне реформування державного сектора науки, освіти, використання програмно-цільових інформаційних методів планування та розвитку науки, техніки та технологій;

2) створення сучасних систем державної підтримки науково-дослідницьких організацій, стимулювання пріоритетних напрямів досвідно-конструкторських розробок;

3) сприяння інтеграції сфер науки та освіти, академічних закладів та університетів, інших навчальних інститутів та центрів з налагодженням взаємодії утворюваних інтегрованих центрів з виробництвом;

4) створення механізму організаційно-інституційної підтримки фундаментальної науки та таких прикладних досліджень, інженерно-конструкторських робіт, які мають віддалені терміни окупності, потребують значних коштів та бюджетного фінансування;

5) розробка механізмів підключення до результатів науково-дослідницької діяльності підприємств малого та середнього бізнесу, включення самих малих і середніх фірм в інноваційний процес;

6) створення та підтримка дослідницьких центрів на регіональному рівні з метою надання роботи місцевим науковцям, працівникам та створення попиту на кадри з боку оновленого наукомісткого виробництва;

7) підтримка дісно економічно обґрунтованих проектів створення обмеженої кількості високотехнологічних зон, зон пріоритетного розвитку, технопарків як інструментів науково-технічного прогресу.

ВИСНОВКИ

1. Ринок праці, будучи пов’язаним з усіма ключовими функціональними елементами загальної репродуктивної системи суспільства, не тільки відповідає за виявлення і узгодження попиту і пропозиції робочої сили, але й постає важливим чинником науково-технічного прогресу, фактором проникнення інформаційних технологій у всі сфери соціально-економічного життя, виступає тим елементом економіки, який сприяє її успішній інтеграції у світовий ринковий простір.

2. Соціалізація економіки, що передбачає зростання ролі науки, осві-ти, охорони здоров’я, зумовлює підвищення ефективності та динамізму економічного розвитку, стає чинником глобальної конкурентної боротьби. Інформаційно-інноваційні фактори, які пов’язані з виникненням насправді глобального інформаційного суспільства, інтенсифікацією інноваційного процесу, зумовлюють зростання інформаційної місткості фактора робоча сила на міжнародному, національному, регіональному, місцевому рівнях. Наука, освіта, медичне обслуговування, культура набувають вирішального значення для стратегічного економічного розвитку в системі сучасного світового господарства.

3. Інформаційномісткий сектор економіки дедалі більшою мірою інтегрується з тими сферами життя, які традиційно вважалися суто соціальною сферою: наукою, освітою, медичним обслуговуванням, культурою, для яких характерними є специфічні інструменти впливу на умови зайнятості. Тому інституційні впливи на сфери докладання праці, ефект від діяльності яких має здебільшого виражену інформаційну природу і далеко не завжди може бути вузько оціненим лише в економічних категоріях (зокрема на основі засобів бюджетно-податкового перерозподілу), набувають стратегічного значення як динамізатор ефективного розвитку національної економіки.

4. Політика забезпечення прискореного підвищення якості трудових ресурсів як центрального чинника економічного розвитку повинна базуватися на залежності суспільної продуктивності праці від накопиченого сукупним працівником обсягу загальних знань та рівня професійної кваліфікації і на функціональному зв’язку між творчою природою праці та конкурентоспроможністю як на фірмовому, так і на національному рівні. Державне регулювання ринку зайнятості потребує комплексної економіко-регулятивної моделі з метою системного балансування функцій попиту та пропозиції робочої сили на національному ринку праці, гнучкого стимулювання розвитку сегменту висококваліфікованої праці.

5. Дослідження передового досвіду політики зайнятості як засоба оптимізації системи інструментів та методів макроекономічного регулювання в інших країнах світу свідчить про соціалізацію ринкового господарства як альтернативу традиційній обмеженій макроекономічній моделі ринку праці та про підтримку державою інформаційно містких, інноваційних секторів зайнятості. Сучасна держава несе максимальну відповідальність за темпи, рівень виробництва, його міжнародну конкурентоспроможність, що вимагає застосування у сфері зайнятості програмно-цільових підходів, які повинні охоплювати весь життєвий шлях працівника, включаючи передтрудовий, трудовий і посттрудовий періоди, поєднати в єдину стратегію цілі зовнішньоекономічного характеру та соціальної політики, врахувати інтереси всіх суб’єктів ринку робочої сили.

6. Модифікація структури зайнятості працездатного населення та окремих її функціональних елементів в умовах ринкової трансформації України потребує одночасного впливу на зайнятість та ринок праці на національному, регіональному, місцевому, комерційному рівнях, створення систем контролю за зайнятістю, її статистичного обрахування, нових механізмів працевлаштування, а також забезпечення адаптації, структурного коригування макроекономічної системи з урахуванням лібералізації торгово-економічного режиму, реалій вступу до СОТ. Існує потреба у створенні ефективної інформаційно-пошукової бази, системи підготовки й перепідготовки кваліфікованих кадрів і фахівців у відповідності до практичних потреб економіки та соціальної сфери.

7. Покращення умов використання трудових ресурсів у контексті задач підвищення життєвого рівня та параметрів конкурентоспроможності України набуває ключового значення в умовах інформатизації та інтернаціоналізації, лібералізації руху товарів та послуг, фінансово-капітальних ресурсів, а також праці. Оптимізація ринків праці є засобом розвитку пріоритетних галузей та видів виробництва, формування сприятливих тенденцій та кон’юнктурних трендів, подолання тенденцій декваліфікації робочої сили у зв’язку із неефективним розвитком тих сфер та галузей господарства, що спираються переважно на новий виробничий уклад.

8. Україна потребує принципово нового типу інтеграції, яку можна назвати соціальною інтеграцією. Вона заснована на стратегії сталого розвитку, базується на оптимальному співвідношенні між принципами лібералізації економічного життя та програмно-цільовими підходами до оптимізації його параметрів. Соціальна сфера України має великий конкурентний потенціал у світі, оскільки може забезпечити корпус кваліфікованих працівників. Це пов’язано з міцною науково-освітньою базою, традиціями технологічних розробок, але й потребує відповідної регулятивної політики на ринку праці, формування ефективного попиту населення, а також стимулювання зайнятості, передусім в контексті інтеграції до системи ГАТТ/СОТ та задач вступу до ЄС.

9. Побудова дієвої інноваційної системи вимагає розв’язання комплексу завдань, які пов’язані із проблематикою нової якості створення робочих місць і реструктуризованого рівня зайнятості з метою поширення досягнень НТП на національній території, забезпечення мультиплікаційного ефекту в розвиткові високих технологій. Предметом найбільшої уваги має бути оптимізація якісного складу робочої сили та відтворення інтелекту-ального потенціалу суспільства. Особливе значення питання кваліфікації набувають при виході на світовий ринок високотехнологічних товарів та послуг, зокрема складних машинотехнічних виробів, космічних, інформа-ційних послуг, – саме в тих сферах, участь в яких може відіграти вирі-шальну роль при формуванні перспективної моделі спеціалізації України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Біляцький С., Хахлюк А., Мірошниченко Т. Нові світові тенденції на ринку праці // Україна: аспекти праці: Наук.-ек. та сусп.-політ. журн. – 2002. – №4. – С. –8 (особистий внесок здобувача становить 0,3 авт.арк.).

2. Біляцький С., Хахлюк А., Мірошниченко Т. Соціальне партнерство у розв’язанні проблем зайнятості (приклад ЄС для України) // Україна: аспекти праці: Наук.-ек. та сусп.-політ. журн. – 2003. – №3. – С. –49 (особистий внесок здобувача становить 0,3 авт.арк.).

3. Мірошниченко Т. Стан та перспективи розвитку ринку праці в Україні / Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – Вип. –2 / Голов. ред. О.П.Степанов. – К.: НАУ, 2004. – С. –152.

4. Біляцький С.Д., Хахлюк А.М., Мірошниченко Т.Є. Захист зайнятості на світових ринках праці (світовий досвід) // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – Вип. 3–4 / Голов. ред. О.П.Степанов. – К.: НАУ, 2004. – С. –148 (особистий внесок здобувача становить 0,3 авт.арк.).

5. Біляцький С., Мірошниченко Т. Трансформаційна специфіка формування ринку праці в України на сучасному етапі / Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2001. – С. –193 (особистий внесок здобувача становить 0,2 авт.арк.).

6. Мірошниченко Т. Особливості попиту на робочу силу на українському ринку праці в порівнянні зі світовим / Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. –163.

7. Горін М., Мірошниченко Т. Проблеми переходу національного господарства України від кризи до сталого розвитку / Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. –199 (особистий внесок здобувача становить 0,2 авт.арк.).

8. Мірошниченко Т. Основні напрямки поліпшення умов праці та їх соціально-економічна значущість. Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. –142.

9. Мірошниченко Т. Інноваційний розвиток як фактор та інструмент розвитку кадрового потенціалу / Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. –255.

10. Мірошниченко Т. Державна політика на ринку праці у країнах з економіками перехідного типу / Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. –342.

11. Мірошниченко Т. Інноваційні методи розвитку та регулювання ринку праці як умова підвищення міжнародної конкурентоспроможності держави / Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. – С. –42.

В інших виданнях:

12. Біляцький С., Хахлюк А., Мірошниченко Т. Європейський ринок праці: уроки для України // Політика і час. – 2004. – №1. – С. –75 (особистий внесок здобувача становить 0,25 авт.арк.).

13. Мірошниченко Т. Оптимізація ринку праці в Україні як фактор її міжнародної інтеграції // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації”. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. –48.

14. Біляцький С., Хахлюк А., Мірошниченко Т. Зайнятість як об’єкт регулювання в процесах міжнародного співробітництва // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку”. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. –54 (особистий внесок здобувача становить 0,2 авт.арк.).

АНОТАЦІЯ

Мірошниченко Т.Є. Український ринок праці у системі сучасного світового господарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, Київ, 2005.

У дисертації розкрито сутність відносин на сучасному ринку праці та особливості його регулювання в умовах відкритої економіки України, визначено роль національних та міжнародних інститутів, які впливають на параметри функціонування механізмів зайнятості.

Виявлено особливості переходу до моделі активної інституційної політики в державі з метою оптимізації умов підготовки кадрового корпусу. Покращення умов використання трудових ресурсів у контексті задач підвищення життєвого рівня та параметрів конкурентоспроможності України набуває ключового значення в умовах інформатизації та інтернаціоналізації, лібералізації руху товарів і послуг, фінансово-капітальних ресурсів, а також праці.

Сформульовано конкретні пропозиції з питань оптимізації структури зайнятості працездатного населення та її функціональних елементів в умовах ринкової трансформації.

Ключові слова: міжнародний ринок праці, робоча сила, зайнятість, глобалізація, регіоналізація, міграція, технологічна політика, інновації, міжнародна спеціалізація, відкрита економіка.

АННОТАЦИЯ

Мирошниченко Т.Е. Украинский рынок труда в системе современного мирового хозяйства. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт мировой экономики и международных отношений Национальной академии наук Украины, Киев, 2005.

В диссертации раскрыта сущность отношений на современном рынке труда и особенности его регуляции в условиях открытой экономики Украины, определена роль национальных и международных институтов, которые влияют на параметры функционирования механизмов занятости.

Выявлены особенности перехода к модели активной институционной политики в государстве с целью оптимизации условий подготовки кадрового корпуса. Улучшение условий использования трудовых ресурсов в контексте задач повышения жизненного уровня и параметров конкурентоспособности Украины приобретает ключевое значение в условиях информатизации и интернационализации, либерализации движения товаров и услуг, финансово-капитальных ресурсов, а также труда.

Обосновано, что в процессе интеграции Украины в систему ГАТТ/ВТО и ЕС должны учитываться требования структурной адаптации национального рынка труда к реалиям международной конкуренции, для чего определены те составляющие регулятивно-институциональной политики, которая имеет целью оптимизацию участия в международном разделении труда и учитывает имеющийся научный и технологический потенциал. Доказано, что регулятивная политика на рынке труда в условиях транзитивной экономики должна исходить из объективной оценки баланса между принципами либерализации экономической жизни и программно-целевыми регулятивными подходами, в частности показано, что леберализационный потенциал наполнения рынка труда должен использоваться для улучшения состояния рынка занятости, в то время как увеличение доходов населения в условиях повышения роли социального сектора может рассматриваться как фактор экономического роста.

Сформулированы основные задачи и направления оптимизации рынка труда в Украине, в часности в соответствии с определенными в рамках программно-целевых подходов научно-технических приоритетов развития ведущих секторов отечественной обрабатывающей, информационноемкой промышленности.

Ключевые слова: международный рынок труда, рабочая сила, занятость, глобализация, регионализация, миграция, технологическая политика, инновации, международная специализация, открытая экономика.

ANNOTATION

Miroshnychenko Tetyana. The Ukrainian labour-market in the system of modern World economy. – Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences in the speciality 08.05.01 – World Economy and International Economic Relations. Institute for World Economy and International Relations, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

In dissertation discloses the essence of the problem of relations at the modern market of labour as well as specifics of its regulation in the conditions of open economy of Ukraine, the role of national and international institutes affecting the parameters of functioning of employment mechanisms is defined.

Concrete suggestions on the issues of optimization of the the labour force employment structure and its specific functional elements the under the market transformation are formulated .

Keywords: international labour-market, labour force, employment, globalization, regionalization, migration, technological policy, innovations, international specialization, open economy.