всіх керівників приблизно знаходяться на рівні середнього і високого діапазонів, що в цілому характеризує їхнє цілепокладання як досить осмислене, спрямоване на тимчасову перспективу. Водночас, деяке зниження цих показників у проректорів, у порівнянні з деканами і, особливо, із завідувачами кафедр, свідчить про те, що проректори при постановці життєвих цілей, на відміну від деканів і ще більшою мірою від завідувачів кафедр меншою мірою цілеспрямовані у майбутнє, їхні цілі недостатньо підкріплюються особистою відповідальністю і реальною опорою на сьогодення при безпосередній реалізації.
8. У професійній діяльності деканів більшою мірою, ніж у проректорів і завідувачів кафедр, виражені “тактичні” компоненти цілепокладання, що стимулюють істотне підвищення маніпулятивних установок.
9. В цілому всі керівники вузів характеризуються інтернальним типом контролю, що свідчить про те, що переважна більшість керівників вузів відповідальність за те, що відбувається, приймають на себе; події пов’язують зі своєю поведінкою, здібностями, характером. Водночас, екстернальний профіль Ів–шкали у деканів показує, що вони при формуванні цілепокладаючих установок більшого значення надають зовнішнім обставинам (керівництву вузу, колегам по роботі тощо). У свою чергу, “екстернальність” шкал Із і Ів у завідувачів кафедр свідчить про те, що вони не повністю впевнені в наявності у них неформальних важелів контролю діяльності оточуючих, здатності впливати на колег по роботі.
10. На формування як “тактичних”, так і стратегічних цілей керівників вузів переважний вплив роблять їх особистісні якості. При цьому найбільше “особистісно завантаженою” у проректорів виявилася тимчасова перспектива минулого, у деканів – сьогодення, у завідувачів кафедр – майбутнього.
Водночас, акцентування дослідження на встановлення залежності функціонування цілепокладання керівників вузів від їх особистісних якостей зовсім не означає заперечення важливості інших сторін процесу цілепокладання, а є лише вибором певного психологічного аспекту розгляду даної проблеми.
Перспективи подальшого розгляду проблеми полягають у більш детальній конкретизації наукових уявлень про психологічну структуру цілепокладання, визначенні чинників об’єктивного та суб’єктивного характеру, які впливають на його процесуальні та змістовні параметри.
Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:
1.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця з соціальної роботи // Практична психологія та соціальна робота. – № 10. – 2003. – С. 43-48.
2.
Відмінності психологічних ознак культури українських службовців державних та приватних структур // Вісник Харківського університету. Серія психологія. – Харків. – 2002. – № 550. – С. 183-185.
3.
К проблеме выделения основных направлений исследований целеобразования управленческих кадров // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Т. 4. – К. – 2002. – С. 255-256.
4.
Про деякі аспекти регіональної кадрової політики у сфері освіти // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие. – Донецк: Институт экономики промышленности НАН Украины. – 2004. – С. 3-9.
5.
Инновационные аспекты управления развитием образования Донецкой области // Сборник статей Международной конференции. – Донецк: ГУОН. – 2004. – С. 26-28.
6.
Деякі питання розвитку вищої освіти у Донецькому регіоні // Збірник наукових праць ДОН ДАУ. Серія економіка. – Т. 3. – Донецьк. – 2002. – С. 230-235.
7.
Психологические аспекты управления руководителей высшей школы // Сборник статей. – Донецк: ДИРСП. – 2002. – С. 85-88.
8.
К проблеме системного построения исследования целеобразования у руководящих работников ВУЗов // Збірник наукових праць Міжнародної конференції. – Донецьк: ДДУЕТ. – 2002. – С. 51-57.
9.
Некоторые вопросы кадрового обеспечения Донбасса // Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года. – Донецк: ОДА. – 1999. – С. 65-69.
АНОТАЦІЇ
Малиненко Т.І. Психологічні особливості процесу цілепокладання у керівників вищих навчальних закладів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників АПН України, Донецьк, 2005.
Дисертація присвячена теоретичному та експериментальному дослідженню особливостей процесу цілепокладання у керівників вищих навчальних закладів.
На засадах системної методології визначені концептуальні основи дослідження та розроблено методологічну базу роботи, яка містить сукупність критеріїв, що відображають вплив особистісних характеристик керівників вищих навчальних закладів на процес їх цілепокладання в професійній діяльності.
Результати дослідження свідчать про продуктивність використаного підходу, реалізація якого дала можливість одержати нові дані, які стосуються цілепокладання керівних робітників ВНЗ, що на перспективу буде сприяти більш оптимальному вступу України до Болонської декларації.
Ключові слова: процес цілепокладання, керівники ВНЗ, професійна діяльність, системна методологія, часова перспектива, Болонська декларація.
Малиненко Т.И. Психологические особенности процесса целеполагания у руководителей высших учебных заведений. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии. – Донецкий институт последипломного образования инженерно-педагогических работников АПН Украины, Донецк, 2005.
Диссертация посвящена теоретическому и экспериментальному исследованию особенностей процесса целеполагания у руководителей высших учебных заведений.
На основе теоретического анализа проблемы целеполагания в русле системной методологии была предложена теоретическая модель исследования, позволяющая учитывать различные личностные детерминанты целеполагания в профессиональной деятельности руководителей, включающей активное опосредование временной перспективы прошлого, настоящего и будущего.
Наличие в целеполагающей деятельности руководителей вузов внутренних личностных предпосылок решения может существенно меняться преимущественно лишь на уровне тактической целенаправленности, на стратегическом уровне содержание личностных составляющих целеполагания в целом остается постоянным, поэтому обращение к анализу стратегических составляющих целеполагания представляется более перспективным.
Предпринятая в исследовании дифференциация целеполагания на “внешние” и “внутренние” составляющие позволила сформулировать основной онтогенетический закон его функционирования, где постановка цели перед другим рассматривалась как внешнее целеполагание, а постановка цели перед собой – как “внутреннее” целеполагание. Отсюда закон онтогенетического развития целеполагания может рассматриваться как переход от внешнего к внутреннему целеполаганию.
Результаты экспериментального исследования целеполагания у руководителей вузов (проректора, деканы, заведующие кафедрами) подтвердили выдвинутую гипотезу о том, что формирование как “тактических”, так и “стратегических” целей во многом обусловлено их личностными особенностями.
Обобщенные результаты исследования показывают, что проректора довольно успешны в своих действиях; при формировании целеполагающих установок доминирующим мотивом у них являются мотивы достижения и власти. При этом если мотив власти в какой-то мере и подчинен мотиву достижений, власть им необходима прежде всего для того, чтобы обеспечить достижение поставленных целей.
Несколько иные показатели были получены в подгруппе деканов. Целеполагание у них формируется с опорой на мнение членов коллектива, однако, оно в определенной степени блокируется тем, что им, с одной стороны, необходимо учитывать мнение руководства, а с другой – мнение подчиненных. В то же время, увеличение у деканов по сравнению с проректорами мотивационно-целевых установок, касающихся отношений, свидетельствует о том, что у них существенно возрастают эмпатийные составляющие целеполагания.
Заведующие кафедрами при целеполагании в отличие от проректоров и деканов располагают более значительным набором когнитивно-психологических средств: ситуация целеполагания ими оценивается шире, чем просто наличная не только во временном контексте, но и в социальном, так как выявленная у них высокая оценка достижений, как и высокая оценка отношений, невозможна без социального опосредования.
С позиций осмысленности своей жизни, как одной из основных детерминант целеполагания, в работе выявлено, что при постановке целей в жизни показатели всех руководителей примерно находятся на уровне среднего и высокого диапазонов, что в целом характеризует их целеполагание как достаточно осмысленное, направленное на временную перспективу. Вместе с тем, некоторое снижение этих показателей у проректоров по сравнению с деканами, и особенно – с заведующими кафедрами, свидетельствует о том, что проректора при постановке жизненных целей в отличие от деканов и, еще в большей мере от заведующих кафедрами, в меньшей степени целеустремлены в будущее, их цели недостаточно подкрепляются личной ответственностью и реальной опорой на настоящее при непосредственной реализации.
В целом, наиболее “личностно загруженной” целеполагающими установками оказалась у проректоров временная перспектива прошлого, деканов – настоящего, заведующих кафедрами – будущего.
Ключевые слова: процесс целеполагания, руководители вузов, профессиональная деятельность, системная методология, временная перспектива, Болонская декларация.
T.I. Malinenko. The psychological features of the Higher School Leaders’ aim-forming process. – Manuscript.
Thesis for a candidate degree by 19.00.01 – General Psychology, History of Psychology. – The Donetsk Post-Diploma Education Institute for Engineering and Pedagogical Personnel, 2005.
The thesis deals with theoretical and experimental research of the Higher School Leaders’ aim-forming features.
The conceptual research basis grounded on the systematic methodology has been determined and the methodical basis containing the whole complex of criteria to represent the Higher School Leaders’ influence on the aim-forming process in their professional activities has been framed.
The research results prove the efficiency of using the approach which implementation provided the possibility of getting the new data, concerning the Higher School Leaders’ aim-forming for more optimum promotion of Ukraine to the Bologna Declaration.
Key words: aim-formation process, Higher School Leaders, professional activity, systematic methodology, time prospects, Bologna Declaration.