ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ
НАВРОЦЬКИЙ ДЕНИС АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 368.021 (330)
ФОРМУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України.
Науковий керівник | доктор економічних наук, професор
Барановський Олександр Іванович,
Інститут економічного прогнозування НАН України,
завідувач відділу досліджень розвитку
та регулювання фінансових ринків.
Офіційні опоненти:
| доктор економічних наук, професор
Базилевич Віктор Дмитрович,
Національний університет ім. Т. Г. Шевченка,
завідувач кафедри економічної теорії;
кандидат економічних наук
Гаманкова Ольга Олексіївна,
Київський національний економічний університет МОН України, професор кафедри страхування.
Провідна установа | Об’єднаний інститут економіки НАН України, відділ фінансового та монетарного регулювання (м. Київ).
Захист відбудеться “22” червня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України, за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.
Автореферат розісланий “20” травня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |
Левчук Н.І. |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі поглиблення ринкової трансформації та структурної перебудови національної економіки дедалі більшого значення набувають такі елементи господарювання, які б сприяли створенню оптимальних умов для підприємницької діяльності. До них належить страхування, яке в багатьох країнах світу розглядається як могутній стабілізаційний фактор та суттєве джерело забезпечення довгострокових інвестицій в економіку держави.
В Україні в умовах переходу до ринкової економіки перед багатьма підприємствами постала проблема фінансової стабілізації, забезпечення безперервної виробничої діяльності. Вдале подолання ризикових ситуацій, що забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість, можливе за умов ефективного функціонування страхового ринку.
В умовах ринку страхування стає не тільки методом захисту страхувальників від руйнівних стихійних лих, але і засобом унебезпечення від несприятливих змін ринкової кон'юнктури, що можуть негативно впливати на господарсько-фінансову діяльність субєктів та добробут населення.
Страховий ринок України останнім часом стрімко розвивається, проте в його формуванні та розвитку існує низка проблем і труднощів, а отже існує і потреба в системному, комплексному дослідженні, спрямованому на їх виявлення, та розробці рекомендацій щодо їх вирішення.
Сьогодні економічна наука має певні напрацювання у дослідженні проблем становлення та розвитку страхового ринку.
В Україні основні проблеми теорії та практики страхування в умовах ринкової економіки досліджували В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, О.І. Барановський, В.А. Борисова, Є.В. Бридун, Н.М. Внукова, О.О. Гаманкова, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Н.І. Костіна, С.С. Осадець, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко, К.В. Шелехов та інші. Серед російських вчених значний внесок у дослідження страхової справи та розвитку страхового ринку внесли А.В. Александров, В.В. Аленичев, К.Г. Воблий, В.Н. Дядєков, Л.А. Орланюк – Малицька, Б.А. Райзберг, В.К. Райхер, Д.В. Суворов, К.Є. Турбіна, Н.В. Хохлов, Р.Т. Юлдашев, І. Юргенс та інші. Деяким аспектам розвитку страхування на різних етапах розвитку суспільства присвячені розробки таких відомих західних економістів як Дж. Гелбрейт, К. Маркс, Пітер С. Роуз, П. Самуельсон та ряду інших провідних вчених. Віддаючи належне дослідженням економістів у цій сфері, слід зауважити, що сьогодні ще недостатньо вирішені питання щодо розкриття сутності страхування та страхового ринку як економічних категорій, функціонального призначення страхування, класифікації страхових ринків, формування нормативно–правового та організаційно-методологічного забезпечення страхового бізнесу, комплексної оцінки стану, проблем та перспектив розвитку страхового ринку в Україні. Значна кількість опублікованих праць із зазначеної проблематики - це підручники та навчальні або навчально–методичні посібники, в яких розглядаються теоретичні питання страхової справи, приділяється увага актуальним проблемам страхування та можливим напрямам їх вирішення. Необхідність уточнення теоретико-методологічних засад, проведення комплексного дослідження процесу формування страхового ринку в Україні, розробки науково обгрунтованої, виваженої та чіткої концепції його розвитку обумовило вибір теми дисертаційного дослідження та структуру роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково–дослідних робіт Інституту економічного прогнозування НАН України (тема “Фінансово–бюджетна стратегія держави в перехідній економіці”, № ДР 0100U004640). Особисто автором виконано окремий підрозділ “Реформування страхового ринку України” в розділі “Формування системи забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери”.
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є визначення теоретико – методологічних засад, обгрунтування основних напрямів формування та розвитку страхового ринку України та визначення засобів реалізації цього процесу за умов трансформації економіки країни.
Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу завдань:
- з’ясування сутності страхового ринку як економічної категорії та пов’язаних з ним основних економічних понять та категорій;
- визначення ролі страхового ринку у розвитку підприємництва і в економічному зростанні та його значення в сучасних економічних умовах;
- з’ясування характерних рис та особливостей страхового ринку;
- аналіз нормативно–правової бази здійснення страхової діяльності в Україні;
- оцінка організаційних форм та технології функціонування страхових організацій в Україні;
- аналіз стану та тенденцій розвитку вітчизняного страхового ринку, оцінка його особливостей;
- концептуальне визначення шляхів розвитку страхового ринку України;
- розробка рекомендацій щодо напрямів подальшого розвитку та вдосконалення страхового ринку;
- конкретизація напрямів покращення нормативно–правового поля страхової діяльності та її державного регулювання в Україні;
- визначення шляхів вдосконалення організації формування та технологій функціонування національного страхового ринку;
- обгрунтування можливостей та шляхів використання зарубіжного досвіду страхової діяльності та інтеграції України у світовий страховий простір.
Об’єкт дослідження - процеси становлення та розвитку страхового ринку.
Предмет дослідження – система взаємовідносин суб’єктів страхового ринку, пов’язаних з процесом його формування.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи:
- монографічний – відносно всього обсягу дослідження;
- соціального моніторингу (неформальні інтерв’ю, експертні опитування) – для забезпечення інформаційної бази щодо оцінки трансформацій страхового ринку та аналізу ефективності державного управління останнім;
- інституціонального аналізу – для дослідження взаємного впливу формальних і неформальних інститутів у ході формування страхового ринку, для оцінки впливу інституційних чинників на ефективність функціонування страхового ринку;
- порівняльного аналізу – для оцінки методів державного регулювання та механізмів функціонування страхового ринку в розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою, включаючи Україну;
- дедуктивний – для пізнання загальних закономірностей процесу формування страхового ринку в Україні;
- системного економічного та статистичного аналізу – для обробки, узагальнення і аналізу фактологічного матеріалу.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі досліджено теоретичні засади формування страхового ринку, виявлено тенденції та закономірності його розвитку, адекватні економіці перехідного періоду та визначено шляхи подальшого розвитку страхового ринку України як важливої складової її фінансової системи. Основні результати, що мають наукову новизну є такими:
дістали подальшого розвитку:
- розуміння сутності економічного змісту страхування як особливої форми економічних відносин обмінно-перерозподільчого характеру з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності з метою управління різними видами ризику;
- уточнення тлумачення страхового ринку як складової фінансового ринку; запропоновано визначення страхового ринку як особливого соціально-економічного середовища, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього, а сукупність всіх його суб’єктів діє в системі економічних, фінансових, договірних, інформаційно-консультаційних та інших відносин, що обумовлені необхідністю страхової послуги і виникають між ними на всіх етапах її надання;
- обгрунтування пріоритетних напрямів реформ у системі державного нагляду за страховою діяльністю (покращення матеріально – технічного забезпечення; встановлення певних мінімально необхідних кваліфікаційних вимог до фахівців, що приймаються на роботу в органи нагляду; удосконалення системи звітності і моніторингу діяльності страховиків та ін.), її адаптації до норм, прийнятих у розвинутих країнах, та дотримання принципів об’єктивності та прозорості при здійсненні державного регулювання ринку страхових послуг;
- визначення механізмів реалізації пріоритетів державної політики розвитку страхового ринку України, які полягають у підвищенні вимог до гарантій платоспроможності страхових компаній та їхньої фінансової стійкості; забезпеченні належного контролю за дотриманням страхового законодавства; збільшенні інвестицій страховиків у реальний сектор економіки; посиленні ролі страхових посередників; створенні внутрішнього ринку перестрахування та підвищенні “страхової культури” населення.
- доведення необхідності розвитку страхового ринку в перспективно – прогнозованому періоді адекватно до загальної концепції випереджального економічного розвитку України; в цьому зв’язку доведено необхідність поступового входження українського страхового ринку в світовий страховий простір як важливого чинника наближення основних характеристик ринку страхування України до стандартів країн із розвинутим страховим ринком, за неодмінного врахування національних інтересів.
удосконалено:
- класифікацію страхових ринків за переліком запропонованих і розглянутих автором ознак масштабності, економічних особливостей різних видів страхової діяльності, галузей страхування, різновидів страхувальників, джерел надходження страхових платежів, нормативно-правової форми організації, економічного змісту страхових операцій;
- систематизацію функцій страхування, на основі запропонованої структурно – логічної схеми здійснення процесів страхування; виокремлено інтеграційну функцію, яка може бути розглянута з двох позицій: міжнародної інтеграції економіки в цілому та інтеграції страхових ринків різних країн;
Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати дисертаційного дослідження є певним внеском у розробку теорії фінансів, а отже сприяють більш глибокому розумінню економічних явищ і процесів, що відбуваються на страховому ринку України та реалізації завдань, пов’язаних з його подальшим розвитком. Окремі положення і висновки, що містяться в дисертаційному дослідженні, були доведені до рівня аналітичних матеріалів для практичного використання і прикладних рекомендацій, що були використані, зокрема, при розробці стратегії розвитку АСК “Остра - Київ” (довідка № 2965 від 23.12.2003 р.) та в роботі страхової компанії “Стандарт” (довідка № 020512 від 10.02.2005 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження та його результати були представлені на ІІ Всеукраїнській науково–практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), на Міжнародному форумі “Інновації, інвестиції, інтеграція” (м. Київ, 2004 р.) та на міжнародній науково–практичній конференції “Проблеми теорії та практики попередження тероризму на водному транспорті та підприємствах морегосподарського комплексу” (м. Одеса, 2002 р.).
Публікація результатів дослідження. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,6 д.а., з них 6 наукових праць у наукових фахових виданнях обсягом 1,9 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 188 сторінках машинописного тексту, містить 15 таблиць на 15 сторінках, 4 рисунки на 4 сторінках, список використаних джерел на 9 сторінках, що налічує 111 найменувань та 4 додатки на 8 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі - “Страховий ринок в системі фінансових відносин”- опрацьовано найважливіші теоретичні аспекти проблем страхового ринку, як того потребує логіка наукового дослідження.
На основі узагальнення точок зору різних авторів уточнено визначення двох найважливіших економічних категорій, які є базовими для даного дослідження, а саме - „страхування” та „страховий ринок”.
Зроблено висновок, що страхування як економічна категорія – це особлива форма економічних відносин обмінно–перерозподільчого характеру з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності з метою управління різними видами ризику.
Визначено, що страховий ринок є складовою фінансового ринку, що представляє особливе соціально-економічне середовище, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього, а сукупність всіх його суб’єктів функціонує в системі економічних, фінансових, договірних, інформаційно-консультаційних та інших відносин, що обумовлені необхідністю страхової послуги і виникають між ними на всіх етапах її надання.
Страхування може значною мірою забезпечувати економічні можливості для безперервного відтворювального процесу в народному господарстві. Страхування є невід’ємним елементом ринкової економіки, в якій воно представлено страховим ринком.
Доведено, що однією з найсуттєвіших складових сутності страхового ринку є середовище, в якому він формується та функціонує. Сучасне економічне середовище дуже часто ставить страхові компанії в умови невизначеності, коли їх діяльність перебуває під загрозою впливу різного роду кризових ситуацій, наслідком яких може стати зменшення їх фінансової стійкості, неплатоспроможність або навіть банкрутство. Основним визначальним фактором цього середовища виступає держава, оскільки саме вона визначає нормативно–правове, організаційне, економічне та соціальне поле, в якому існує ринок страхових послуг.
З’ясовано, що зовнішнє та внутрішнє середовища функціонування страхової організації знаходяться в тісному взаємозв’язку та перебувають під взаємним впливом. Внутрішнє середовище страховика включає капітал, функціональні структури компанії та їх гнучкість по відношенню до зовнішнього середовища, кваліфікацію кадрів компанії та їх вірне використання, системи передачі інформації від верхніх рівнів управління до нижніх і навпаки. До складу зовнішнього середовища страховика входять страхувальники з їх демографічними та іншими особливостями, страховики – конкуренти, рекламні агентства, юридичні фірми, консалтингові компанії, урядові установи. До умов зовнішнього середовища слід також віднести чинне законодавство, економічну та політичну ситуацію, культурні та інші традиції.
Зроблено висновок про існування двох основних етапів оцінки страхового ризику: визначення доцільності прийняття ризику на страхування та визначення розміру страхової премії. Особливо ефективною є роль страхування в управлінні ризиками, які хоч і мають низьку частоту виникнення, але викликають катастрофічні наслідки (табл. 1).
Загальний підхід до управління ризиком полягає в тому, що ризик має бути усвідомленим, оціненим та, по можливості, кількісно виміряним.
Розгляд особливостей самострахування дозволяє стверджувати, що переваги страхування перед самострахуванням є очевидними, оскільки останнє має низку суттєвих недоліків, що негативно впливають на фінансово-господарську діяльність суб’єкта, що його здійснює.
Таблиця 1
Використання страхування в управлінні ризиками
Рівень
втрат | Імовірність виникнення фінансово-економічних втрат
близька до "0" | низька | середня | висока | близька до "1"
невеликий | утримання ризику | страхування
помірний | страхування
великий | витрати на
попередження ризику | страхування |
переорієнтація діяльності
катастрофічний | с т р а х у в а н н я |
переорієнтація діяльності
Під час дослідження ролі страхового ринку на основі вивчення таких функцій страхування як ризикова, попереджувальна та заощаджувальна зроблено висновок, що страхування виступає важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки та потужним засобом акумулювання значних коштів для їх подальшого інвестування в економіку, що визначає інвестиційну та контролюючу функції страхування.
Доведено, що для страхового ринку характерні замкнуті перерозподільчі відносини, що існують між його суб’єктами і пов’язані із солідарним розподілом ризику одного суб’єкта на всіх суб’єктів, залучених до страхування.
Дослідження функцій страхового ринку не залишає жодного сумніву щодо важливості його ролі в економічних та соціальних процесах, які відбуваються в державі. Захист страхувальників від випадкових майнових втрат, соціальний захист населення та значні інвестиційні можливості є запорукою існування та розвитку страхового ринку в будь–якій країні. Не менш важливою є інтеграційна функція страхових послуг, яка може бути розглянута з двох позицій: міжнародної інтеграції економіки в цілому та інтеграції страхових ринків різних країн.
Систематизовано існуючі класифікаційні ознаки страхових ринків та запропоновано нові класифікації останніх.
Другий розділ - “Стан та тенденції розвитку страхового ринку України” - присвячено аналізу нормативно–правової бази здійснення страхової діяльності в Україні, вивченню організації та технології формування страхового ринку України та оцінці стану та тенденцій його розвитку.
З’ясовано, що наявність відповідної нормативно-правової бази, яка регулює страхову сферу діяльності, є одним з найважливіших напрямів формування та розвитку страхового ринку України. Формування такої бази є важливою функцією держави.
Доведено, що процеси створення страхового ринку в Україні і його нормативно–правового забезпечення відбувалися паралельно, але не завжди адекватно. Сьогодні нормативно-правова база страхового ринку України, як про це свідчить проведений аналіз, є такою, що потребує подальшого розвитку як з метою вдосконалення страхового ринку України, виходячи з потреб самої держави, так і з метою розвитку інтеграційних процесів в економіці України.
Визначено, що основним недоліком нормативно–правової бази українського страхового ринку є відсутність системності існуючих законодавчих актів. Відсутній єдиний механізм узгодження документів, що регламентують діяльність суб’єктів ринку страхових послуг. Існує також певна неузгодженість дій законодавчої та виконавчої гілок влади, спрямованих на формування нормативної бази страхового ринку України.
Проблему організації страхового ринку та технології функціонування на ньому страхових організацій розглянуто у двох аспектах: по–перше, в аспекті організаційної структури страхового ринку в цілому; по–друге, в аспекті організації діяльності суб’єктів ринку страхових послуг, що тісно пов’язано з питанням технології формування страхового ринку. Отже, проблема існує і має вирішуватися на макро– і мікрорівні.
Зроблено висновок про те, що у період започаткування страхового ринку України мало місце невиправдане зростання кількості страховиків. Оцінка свого місця на ринку страхових послуг і пов’язаної з цим страхової політики, реальна практика діяльності призвели до зникнення багатьох страхових організацій зі страхового ринку України. Разом з тим процеси, що відбуваються, а саме: зростання зацікавленості реального страхувальника до укладення договорів страхування як способу захисту своїх майнових інтересів; приватизація промислових підприємств; перехід нерухомості у приватну власність та інші підсилюють потребу у страхуванні різних видів, що й веде до деякого зростання кількості страховиків, що діють на українському страховому ринку. У той же час значна кількість новостворених страхових організацій мають на меті цілі, далекі від реального страхування. Поки що реальний попит не є адекватним наявній кількості страховиків на ринку України.
Впровадження ринкових форм господарювання в страхуванні відбувається жвавіше, ніж у більшості галузей економіки України, причиною чого є наявність досить жорсткої конкуренції та великого потенціалу подальшого розвитку.
Доведено, що страхова діяльність стала такою сферою, потреба в якій об’єктивно існує, а довіри до неї у страхувальників (як юридичних, так і фізичних осіб) мало. Разом з тим трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України (здійснення приватизації майна переважної більшості підприємств, зростання реальної середньої заробітної плати працюючих, суттєве зниження рівня інфляції та ін.) зумовлюють підвищення страхового інтересу як з боку юридичних, так і фізичних осіб.
Зроблено висновок про те, що організація страхового ринку України та технології функціонування на ньому страхових організацій потребують подальшого вдосконалення, застосування нових форм та методів страхової діяльності, від вдалого впровадження яких значною мірою залежатиме подальший розвиток ринку страхових послуг в Україні.
Обрана Україною ринкова модель економічного розвитку потребує розгалуженої фінансово стабільної системи страхування, розвитку страхового ринку як важливого сегмента ринкових економічних відносин. Ступінь розвитку страхового ринку відбиває можливості економічного росту країни. У довгостроковому відношенні розвиток страхового ринку є важливим ресурсом, використання якого може дати значний за масштабами ефект економічного зростання.
Визначено, що частка страхового ринку у вітчизняній економіці ще доволі мала, що підтверджують наступні показники. Хоча серед небанківських фінансових установ страховий ринок є одним з найбільш розвинутих сегментів, проте відношення страхових премій до ВВП за 2002 р. становила всього 2,2 %, а в 2003 р. – 3,5 %. За експертними оцінками, нині в Україні реально застраховано лише 10 % ризиків, тоді як в країнах з розвинутою економікою цей показник становить 90 – 95 %. Частка страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 % (і це при тому, що в Україні проживає 7 % населення Європи).
З’ясовано, що статутні фонди страхових компаній були і продовжують залишатися невеликими, що зумовлює проблеми українських страховиків у перестрахуванні ризиків на внутрішньому ринку, а також актуалізує питання щодо недостатніх обсягів вітчизняного страхового капіталу. Незначні за розмірами статутні фонди українських страхових компаній та низька фінансова місткість вітчизняного страхового ринку призводять до того, що провідні позиції на ринку перестрахування утримують компанії-нерезиденти.
Доведено, що для українських страхових організацій є характерним низький рівень виплат страхових відшкодувань, до того ж він постійно знижується (табл. 2). Це свідчить про досить низький розвиток страхового ринку в Україні і, відповідно, низький рівень реальної конкуренції між страховиками, що дозволяє останнім завищувати страхові тарифи і мати високі прибутки. Це порушує принцип еквівалентності страхових відносин і робить невигідним процес страхування для самих страхувальників.
Таблиця 2
Показники діяльності страхових організацій України за 1998 – 2003 р. р.
Показники | Роки
1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Страхові премії, тис. грн. | 789 159 | 1 164 126 | 2 136 000 | 3 030 507 | 4 442 133 | 9 135 300
Страхові премії в середньому на одного страховика, тис. грн. | 3 107 | 4 426 | 7 547 | 9 239 | 13 142 | 25 639
Страхові виплати, тис. грн. | 177 845 | 360 919 | 407 000 | 424 205 | 543 100 | 860 600
Страхові виплати в середньому на одного страховика, тис. грн. | 700 | 1 372 | 1 438 | 1 293 | 1 607 | 2 410
Рівень страхових виплат, % | 22,5 | 31,0 | 19,1 | 14,0 | 12,2 | 9,4
Кількість страховиків, од. | 254 | 263 | 283 | 328 | 338 | 357
Визначено, що кількість страховиків в Україні є невиправдано високою (див. табл. 2) не тільки відносно реальних потреб суспільства в страхових послугах, а й відносно тієї частки ризиків, яка ними страхується. Це означає, що більшість страхових організацій є кептивними, тобто займається не реальним страхуванням, а “перекачуванням” коштів, які витрачає суб’єкт господарювання на страхування, іноземним перестраховикам та отриманням комісійної винагороди за передачу ризиків в перестрахування.
Виявлено такі проблемні аспекти процесу формування ринку страхових послуг в Україні: постійне збільшення кількості страховиків, неадекватне темпам росту попиту на страхові послуги; значне збільшення кількості кептивних страхових компаній; стабільне перевищення темпів росту платежів переданих в перестрахування над обсягами страхових премій одержаними українськими страховиками; безперервне зниження рівня виплат та ін.
Український страховий ринок характеризується відносно слабким сектором з надання послуг із страхування життя, який, маючи найнижчу питому вагу в загальній сумі страхових платежів. Взагалі стабільно існуючої тенденції до збільшення темпів росту не спостерігається ні по одному з видів страхування. За темпами надходження страхових платежів можна виділити майнове страхування, яке щороку випереджає загальні показники (табл. 3).
Таблиця 3
Показники надходження страхових платежів за 1997-2003 р. р.
Показники | Роки
1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Страхові премії,
в тому числі | млн.
грн. | 408,4 | 789,2 | 1164,1 | 2 137,8 | 3 030,5 | 4 442,1 | 9 135,3
% | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0
добровільне майнове страхування | млн.
грн. | 221,2 | 561,5 | 716,9 | 1 480,6 | 2 222,3 | 3 411,3 | 7 734,4
% | 54,2 | 71,1 | 61,6 | 69,3 | 73,3 | 76,8 | 84,7
обов’язкове страхування | млн.
грн. | 72,9 | 68,1 | 153,9 | 238,4 | 276,9 | 351,3 | 459,6
% | 17,8 | 8,6 | 13,2 | 11,1 | 9,1 | 7,9 | 5,1
добровільне страхування відповідальності | млн.
грн. | 30,3 | 70,0 | 180,2 | 202,9 | 242,9 | 344,3 | 451,3
% | 7,4 | 8,9 | 15,5 | 9,5 | 8,0 | 7,8 | 4,9
добровільне особисте страхування | млн.
грн. | 49,5 | 60,1 | 88,7 | 154,7 | 199,1 | 256,2 | 368,2
% | 12,1 | 7,6 | 7,6 | 7,2 | 6,6 | 5,8 | 4,1
державне обов’язкове страхування | млн.
грн. | 15,9 | 16,6 | 16,8 | 51,2 | 73,6 | 55,1 | 48,9
% | 3,9 | 2,1 | 1,4 | 2,4 | 2,4 | 1,2 | 0,5
страхування життя | млн.
грн. | 18,6 | 12,9 | 7,6 | 10,0 | 15,7 | 23,9 | 72,9
% | 4,6 | 1,7 | 0,7 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,7
Зроблено висновок, що сьогодні при невиправдано великій кількості вітчизняних страховиків на страховому ринку України діє дуже невелика кількість страховиків–нерезидентів, основною причиною чого є поки що незначні обсяги потенційно можливих доходів від страхової та інвестиційної діяльності.
Основний висновок, який випливає з аналізу стану та процесу розвитку страхового ринку України полягає в тому, що процес формування вітчизняного ринку страхових послуг ще далекий від завершення. По суті на Україні в галузі страхування ще досі відбувається процес первинного накопичення як досвіду, так і капіталу, вона знаходиться на стадії становлення та розвитку з усіма притаманними цьому процесу проблемами і труднощами.
В третьому розділі - “Механізми забезпечення ефективності формування страхового ринку в Україні” – на базі розгляду теоретичних аспектів розвитку страхової діяльності та аналізу стану страхового ринку в Україні опрацьовано деякі механізми формування страхового ринку в Україні.
Зроблено висновок про недосконалість нормативно-правової бази, її неповноту і фрагментарність, що є суттєвим чинником, який стримує розвиток страхування в Україні. Потребують вдосконалення всі нормативні акти, на яких грунтується страхова діяльність в Україні.
Доведено, що вдосконалення нормативно–правової бази страхової діяльності потребує наукового обгрунтування, надання їй системного характеру та комплексності. Концептуально важливим є гармонійне поєднання розумного державного втручання (державно–правове регулювання та нагляд) та вільного підприємництва у сфері страхової діяльності.
Визначено, що державно–правове регулювання діяльності у сфері страхування має здійснюватись як шляхом прямої участі держави у становленні системи страхового захисту, так і шляхом законодавчого забезпечення формування національного страхового ринку, яке повинно мати комплексний характер і може бути виділене як окрема галузь законодавства, що включає в себе нормативно–правові акти, які регулюють діяльність у сфері страхування за всіма її напрямками та формами. Важливим і обов’язковим елементом державно–правового регулювання у сфері страхування має бути дійова система державного нагляду за страховою діяльністю, захист доброчесної конкуренції на страховому ринку, попередження і припинення монополізму шляхом застосування встановлених законодавством санкцій.
Успішність процесу державного регулювання страхової діяльності прямо залежить від виконання всіма органами всіх гілок влади тільки тих функцій і повноважень, які передбачені законодавством України.
Доведено необхідність більшої послідовності і аргументованості низки важливих законів, що регламентують різні аспекти страхової діяльності, а саме: страхування цивільно–правової відповідальності власників наземного транспорту; екологічне страхування; перестраховувальна діяльність; страхування професійної відповідальності тощо (відповідна аргументація наведена в дисертації).
З’ясовано, що законодавче доопрацювання нормативно–правової бази страхової діяльності в Україні слід спрямувати на гармонізацію національних особливостей, їх уніфікацію. Це стосується багатьох аспектів операцій на українському страховому ринку, зокрема правової форми заснування страховика, мінімально допустимого рівня платоспроможності, підтримання адекватних резервів, рівня менеджменту компанії, звітності тощо.
Зроблено висновок, що при поліпшенні організації та технології страхової діяльності слід враховувати, що потреби страхувальника в послугах стали більш різноманітними, що перш за все пояснюється меншою однорідністю ризику та об’єктів страхування, а також збільшенням кількості страхувальників в результаті нових, непередбачуваних ризиків.
Головна і дійсна причина низького рівня розвитку страхування підприємницьких ризиків в Україні криється у відсутності значної кількості виробничо потужних і фінансово стійких промислових підприємств. За таких умов основні зусилля страховиків мають бути спрямовані на зниження ціни страхової послуги шляхом вдосконалення структури страхових тарифів.
Доведено, що важливим технологічним напрямом роботи з розвитку страхування в Україні є консультативна діяльність страховиків, спрямована на усвідомлення підприємцями необхідності і вигідності страхування. Одним із варіантів такої діяльності є розробка програм управління ризиками на підприємстві.
Зроблено висновок про те, що традиційні види і форми страхових послуг необхідно доповнити більш прогресивними, зокрема, страхуванням через мережу Інтернет, у тому числі інтерактивним страхуванням.
Визначено, що український ринок страхових послуг у своєму розвитку має орієнтуватися на світовий страховий ринок, а отже форми організації та технології страхового ринку України мають досягти світових стандартів. Це, зокрема, потребує удосконалення регулювання страхової діяльності з боку держави із врахуванням міжнародного досвіду, поліпшення якості обслуговування, розширення набору послуг, використання новітніх технологій, нарощення обсягу статутних фондів страхових компаній, що в кінцевому рахунку веде до підвищення рівня фінансової стійкості і конкурентоспроможності, посилення конкуренції між страховиками.
Результати дослідження свідчать про те, що шлях інтеграції України в єдиний світовий ринок, який є об’єктивно обумовленим, не може бути обмежений тими детермінантами, що характерні для наздогоняючого темпу розвитку. Ідеологія організації та технології формування і розвитку вітчизняного страхового ринку має бути адекватною загальній стратегії випереджального економічного розвитку, прийнятою в Україні.
Доведено, що крім очевидної потреби у вдосконаленні нормативно–правового поля для формування та розвитку страхового ринку, вдосконалення організації та технології страхової діяльності, потрібен комплекс заходів суто економічного змісту та спрямованості, тісний зв’язок розвитку страхового ринку із загальними трансформаційними перетвореннями в національній економіці, чи не найважливішим з яких є приватизація майна як чинник підвищення мотиваційних підстав суб’єктів господарювання до укладення договорів страхування з метою максимального задоволення потреб підприємців у страховому захисті.
Отримані прогнозні розрахунки обсягів страхових премій виявляють значні резерви зміцнення страхового ринку України, збільшення його потенційних можливостей (табл. 4). Їх реалізація значною мірою залежить від того, наскільки розвиток системи страхування буде сприйматись як комплексна проблема загальнодержавного значення, яка охоплює інтереси більшої частини населення, страхових компаній, суб’єктів підприємницької діяльності, органів державної влади та іноземних партнерів України. Таким чином, основною метою державної політики у цій сфері діяльності має бути створення передумов для активізації страхування в Україні і максимального задоволення потреб підприємців та громадян у страховому захисті.
Таблиця 4
Темпи росту обсягу страхових премій (авторський прогноз розвитку страхового ринку України до 2011 р.)
Показники | Темпи росту, %
2005/2003 | 2007/2005 | 2009/2007 | 2011/2009
Страхові премії (за оптимістичним сценарієм) | 180 | 150 | 175 | 180 | Страхові премії (за песимістичним сценарієм) | 145 | 140 | 140 | 135
Проведене дослідження дозволяє виокремити ряд пріоритетних напрямів подальшого розвитку страхового ринку України, серед яких, окрім вже зазначених вище, слід виокремити такі: розвиток інфраструктури фінансового ринку, оптимізація системи оподаткування доходів страховиків, підвищення вимог до гарантій платоспроможності страхових компаній та їх фінансової стійкості, підвищення “страхової культури населення”, кадрове оновлення страхових організацій та інше.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування та подальшого розвитку страхового ринку України. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки теоретичного та практичного характеру:
1. Найважливішими економічними категоріями, які є базовими для даного дослідження, визначено „страхування” та „страховий ринок”. Страхування відіграє важливу роль у відтворювальному народногосподарському процесі: саме страхування може значною мірою забезпечувати економічні можливості для безперервного відтворювального процесу в народному господарстві. Для страхового ринку характерні замкнуті перерозподільчі відносини, що існують між його суб’єктами і які пов’язані із солідарним розподілом ризику одного суб’єкту на всіх суб’єктів, залучених до страхування і які є суттєвими, значимими для розвитку ринкової системи в цілому. Страхування є невід’ємним елементом ринкової економіки, де воно представлено страховим ринком, функції якого досить різноманітні, в т. ч. інвестиційна, інтеграційна, міжнародна тощо. Особливо важливою є інтеграційна функція страхового ринку.
2. Держава є основним визначальним фактором середовища, в якому формується та функціонує страховий ринок, оскільки саме вона визначає правове, організаційне, економічне та соціальне поле, в якому існує ринок страхових послуг.
3. Сьогоднішній стан нормативно - правової бази страхового ринку України, як про це свідчить проведений аналіз, є доволі складним та таким, що потребує подальшого розвитку. Основним недоліком нормативно – правової бази українського страхового ринку є відсутність системності існуючих законодавчих актів.
4. Реальний попит не є адекватним наявній кількості страховиків на ринку України. Страхова діяльність, стала такою сферою, потреба в якій об’єктивно існує, а довіри до неї у страхувальників (як юридичних, так і фізичних осіб) замало.
5. Організація та технологія формування страхового ринку України потребує подальшого вдосконалення, застосування нових форм та методів страхової діяльності, від вдалого впровадження яких значною мірою залежатиме подальший розвиток ринку страхових послуг в Україні. Модель економічного розвитку України потребує розгалуженої фінансово стабільної системи страхування, розвитку страхового ринку, що в довгостроковому відношенні є важливим ресурсом, використання якого може дати значний за масштабами ефект економічного зростання.
6. Частка страхового ринку у вітчизняній економіці ще доволі мала, що підтверджують наступні показники. Статутні фонди страхових компаній були і продовжують залишатися невеликими. Для українських страхових організацій є характерним низький рівень виплат страхових відшкодувань, до того ж він постійно знижується. Кількість страховиків в Україні є невиправдано високою не тільки відносно реальних потреб суспільства в страхових послугах, а й відносно тієї долі ризиків, яка ними страхується. Український страховий ринок характеризується дуже слабким сектором з надання послуг зі страхування життя, який маючи найнижчу питому вагу в загальній сумі страхових платежів, проявляє тенденцію до скорочення.
7. Величезний потенціал українського страхового ринку давно цікавить провідні світові страхові організації. Поки що їх діяльність в Україні досить обмежена (сьогодні в Україні діє лише чотири страхові організації з участю іноземного капіталу, в той час як загальна кількість страховиків наближається до чотирьохсот).
8. Потребують вдосконалення всі нормативні акти, на яких грунтується страхова діяльність в Україні. Важливим є гармонійне поєднання розумного державного втручання та вільного підприємництва в сфері страхової діяльності. Законодавче забезпечення формування національного страхового ринку має бути виділене як окрема галузь законодавства. Успішність процесу державного регулювання страхової діяльності прямо залежить від виконання всіма органами всіх гілок влади тільки тих функцій і повноважень, які передбачені законодавством України.
9. При поліпшенні організації та технології страхової діяльності слід враховувати, що потреби страхувальника в послугах стали більш різноманітними. Необхідно впроваджувати більш прогресивні методи наближення страхових послуг до споживачів, зокрема, страхуванням через мережу Інтернет.
10. Основні зусилля страховиків мають бути направлені на зниження ціни страхової послуги, шляхом вдосконалення структури страхових тарифів. Важливим технологічним напрямком роботи по розвитку страхування в Україні є консультативна діяльність страховиків, направлена на усвідомлення підприємцями необхідності і вигідності страхування.
11. Потрібен комплекс заходів суто економічного змісту та спрямованості, тісний зв’язок розвитку страхового ринку із загальними трансформаційними перетвореннями в національній економіці. Реалізація потенційних можливостей страхового ринку України значною мірою залежить від того, наскільки розвиток системи страхування буде сприйматись як комплексна проблема загальнодержавного значення.
СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Навроцький Д.А. Стан та тенденції розвитку страхового ринку України // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. 3б. наук. пр. Луцького державного технічного університету. - 2002. - Випуск VIII, № 2. - С. 157-164.
2. Розділ “Страховий ринок” у монографії Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. За редакцією акад. НАН України В.М.Гейця. К.: Фенікс, 2003. – С. 587-593.
3. Навроцький Д.А. Приватизація державного майна як необхідна передумова формування та розвитку страхового ринку України // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. -2003. -№ 11. -С. 34-36.
4. Навроцький Д.А. Проблеми організації та технології формування страхового ринку України // Механізм регулювання економіки. - 2003. - № 4.-С. 204-208.
5. Навроцький Д.А. Інститут страхування в перехідній економіці теоретичний аспект // Вісник Донецького університету. Серія Економіка і право. -2004. -№ 1.- С. 118-123.
6. Навроцький Д.А. Економічна спрямованість фінансових відносин між страховими організаціями та банківською системою // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: 3б. наук. пр. Української академії банківської cправи.- Суми: УАБС, 2004. Т.9. - С. 341-342.
7. Навроцький Д.А. Вплив приватизаційних процесів та інвестиційного клімату на розвиток ринку страхових послуг в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12. - С. 74-79.
8. Навроцький Д.А. Забезпечення фінансової стійкості страхового ринку України // Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення: Матеріал II Всеукраїнської науково-практичної конференції. 22 березня 2004 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 61-62.
АНОТАЦІЯ
Навроцький Д. А. Формування страхового ринку України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо формування страхового ринку України. Уточнено сутність страхового ринку, його характерні особливості
