МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАЗАРОВА ГАЛИНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 658.012.32

ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНА РОЗБУДОВА ПІДПРИЄМСТВА

В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 08.06.01 — | економіка, організація і

управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ХАРКІВ — 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор

Іванов Юрій Борисович,

Харківський національний економічний університет,

завідувач кафедри оподаткування

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський національний економічний університет,

проректор із наукової роботи, завідувач кафедри

бізнесу та підприємництва

доктор економічних наук, професор

Козаченко Ганна Володимирівна,

Східноукраїнський національний університет

ім. В. Даля, завідувач кафедри менеджменту

доктор економічних наук, професор

Мартиненко Микола Мефодійович,

Київський економічний інститут менеджменту,

проректор

Провідна установа — | Тернопільська академія народного господарства

Міністерства освіти і науки України,

кафедра менеджменту.

Захист відбудеться " 24 " лютого  2005 р. о 13 – годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.055.01 у Харківському національному економічному університеті за адресою: пр. Леніна, 9-а, м. Харків, 61001.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: пров. Інженерний 1-а, м. Харків, 61001.

Автореферат розісланий " 17 " січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.С. Дороніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Докорінні зміни в соціально-економічному розвитку України, пов’язані з процесом приватизації та особливостями постприватизаційного періоду, призвели до становлення потужного корпоративного сектору. Створення належної системи корпоративного управління є найважливішою проблемою сьогодення і найближчого майбутнього української індустрії, основою економічного розвитку країни у приоритетних галузях промисловості, передумовою залучення інвестиційних ресурсів, важливою складовою структурної трансформації економіки та суспільства. Формування нових відносин власності, корпоратизація більшості підприємств, залучення корпорацій у суспільні та політичні процеси обумовлюють необхідність нових підходів до формування структур управління підприємствами корпоративного сектору.

Стратегічна спрямованість системи корпоративного управління стає ключовою позицією, вищим пріоритетом у менеджменті підприємств, предметом постійної уваги уряду. Однак створення ефективної системи корпоративного управління залежить не лише від законодавчого регулювання, воно вимагає запровадження нових соціально-економічних підходів до вирішення проблем управління власністю і підприємствами, що базуються на міжнародних корпоративних принципах і набутій практиці функціонування корпоративного сектору економіки України.

Вклад в розвиток теорії корпоративного управління зробили такі вітчизняні та зарубіжні учені як В. Гриньова, А. Дамб, С. Девіс, С. Дьюбіел, В.Євтушевський, Г. Клейнер, Г. Козаченко, С. Масютін, Є. Палига, О.Поважний, І. Сазонець, В. Сизоненко, И. Храброва, М. Чечетов, В. Шеин.

Методологічним проблемам дослідження організаційно-економічних та соціальних механізмів управління підприємствами присвячено роботи І. Ансоффа, А. Богданова, О. Віханського, Х. Виссема, І. Володимирової, В. Геєця, В. Герасимчука, Д. Гібсона, Р. Дафта, Д. Доннелі, П. Друкера, Л. Евенка, Ю. Іванова, О. Кузьмина, М. Мартиненка, Б. Мильнера, А. Наумова, В. Пономаренка, М. Райса, С. Робінса, Е. Смирнова, О. Тридіда, Ф. Хміля, Р. Холла.

З усіх проблем корпоративного управління найменш дослідженою є формування організаційних структур управління, здатних реалізувати стратегічні напрями, стати діючим інноваційним механізмом розвитку підприємств у динамічних економічних, правових, соціальних, політичних умовах ринкової економіки. Економічній науці бракує узагальнення вже набутого досвіду функціонування нових організаційно-правових форм підприємств та створення методологічних засад проектування організаційних структур на основі соціально орієнтованої концепції управління підприємством.

Проблеми розвитку промислового сектору України, головними з яких є становлення організаційно-правової форми акціонерних товариств, реформування системи управління підприємствами, формування таких організаційних моделей і структур, які найкращим чином відповідають цілям максимізації прибутку, примноженню капіталу, вирішенню соціальних проблем персоналу підприємств, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, мету, перелік та зміст задач.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за темами: "Проблеми державного регулювання економічного розвитку підприємств та організацій" (номер державної реєстрації РК-0102U005565), "Інформаційно-аналітична система моніторингу ділового партнерства" (номер державної реєстрації 0197U014736), "Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства" (номер державної реєстрації 0103U000461), "Обґрунтування організаційно-економічних засад розвитку системи корпоративного управління в Україні" (номер державної реєстрації 0102U006005). За цими темами особисто автором здійснено теоретичне та методологічне обґрунтування економічної сутності організаційно-структурного розвитку господарського товариства спрямоване на створення форм та механізмів реалізації ефективного корпоративного управління; розроблено механізми формування організаційної, фінансової, соціальної, інноваційної складової корпорації в умовах взаємодії чинників зовнішнього і внутрішнього середовища та їх впливу на систему корпоративного управління.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування концепції організаційно-структурної розбудови корпоративних підприємств та розробка методичних рекомендацій і науково-практичних пропозицій з формування та розвитку організаційних структур підприємств корпоративного сектору економіки України. Для досягнення мети поставлені та вирішені наступні задачі.

Теоретичні та методологічні задачі:

проведення теоретичного аналізу сутності, змісту та еволюції управління корпоративними структурами з урахуванням впливу на систему корпоративного управління чинників зовнішнього і внутрішнього середовища;

обґрунтування закономірностей, загальних і специфічних принципів управління корпораціями в умовах трансформаційної економіки;

проведення аналізу економічного та організаційно-правового характеру власності як основи формування української моделі корпоративного контролю та її впливу на владні відносини і структури управління акціонерними товариствами в умовах перехідної економіки;

розробка і обґрунтування концепції організаційно-структурної розбудови корпоративного підприємства, яка розкривається через взаємодію і взаємозалежність структур управління власністю, підприємством і соціумом корпорацій.

Задачі формування та розвитку складових організаційно-структурної розбудови корпоративних підприємств:

визначення характеристик організаційно-функціональної структуризації підприємств корпоративного сектору економіки;

виявлення організаційних механізмів реалізації влади на підприємстві та компетенції структур управління корпоративною власністю;

аналіз інформаційно-комунікаційного середовища корпоративного підприємства в умовах розкриття та захисту інформації щодо фінансово-економічного, кадрового, адміністративно-управлінського і організаційного стану підприємства;

розробка технології організаційно-функціональної діагностики діяльності корпоративних підприємств;

розробка методичного інструментарію проектування та моделювання організаційних структур корпоративних підприємств на основі ситуаційної та структурно-процесної методології;

розробка методологічних засад формування соціальної складової структурної побудови корпорації на основі інтеграції формальних та неформальних структур, до складу яких входять учасники трудових та корпоративних відносин;

аналіз факторів впливу та визначення підходів до формування корпоративної культури в умовах соціально-орієнтованої економіки;

розробка методики визначення психологічного типу соціуму корпорацій на основі антропоморфічного підходу;

обґрунтування підходів до визначення ефективності управління підприємствами корпоративного сектору як міри адекватності стратегічним цілям за умови дотримання балансу інтересів зацікавлених сторін;

розробка методики параметричної оцінки ефективності організаційних та соціальних структур корпоративного підприємства.

Об’єкт дослідження - процеси функціонування промислових підприємств корпоративного сектору економіки України.

Предмет дослідження - формування та розвиток організаційних структур управління власністю, підприємством і соціумом акціонерних товариств у процесі становлення системи корпоративного управління.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, законодавчі та нормативні акти, що регламентують функціонування господарських товариств, дані статистичної та фінансової звітності українських підприємств.

Для досягнення визначеної у роботі мети використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема при встановленні закономірностей функціонування корпорацій, визначенні принципів управління ними, розробці концепції організаційно-структурної побудови корпоративного підприємства використовувались методи теоретичного узагальнення, діалектики, логіки, системного та історико-економічного аналізу; обґрунтуванні ефективності підприємства в системі корпоративного управління – методи комплексного системного та порівняльного аналізу; оцінці ефективності моделей корпоративного контролю в економіці України – методи фінансово-економічного та статистичного аналізу; формуванні соціальної складової корпоративного підприємства - абстрактно-логічні методи, антропоморфічний аналіз; проведенні організаційно-функціональної діагностики діяльності підприємства – методи експертних оцінок; визначенні організаційно-управлінської структуризації підприємств корпоративного сектору - методи системно-структурного та функціонального аналізу; обґрунтуванні ситуаційного вибору організаційних структур реалізації корпоративних стратегій з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища - метод експертних систем; розробці інструментарію організаційного проектування структурних трансформацій на підприємстві – структурно-функціональні методи, теорія графів.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані в процесі дослідження наукові результати в сукупності вирішують важливу наукову проблему – формування та розвиток організаційних структур управління підприємствами корпоративного сектору в умовах трансформаційної економіки.

Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну полягають у такому:

вперше:

розроблено і теоретично обґрунтовано концепцію організаційно-структурної розбудови підприємства в системі корпоративного управління яка полягає у структуризації господарського товариства за трьома взаємодіючими рівнями (інституціональним, корпоративним, міжособистісним), яким відповідають три блока структур (владні, виконавчі, соціальні), що створюються і діють на основі регламентуючих норм (централізованих, корпоративних, договірних, індивідуальних) і відбивають баланс інтересів учасників корпоративних відносин та зацікавлених осіб щодо управління підприємством і ефективного використання об’єднаного капіталу;

визначено методологічні засади формування та розвитку сучасної української моделі корпоративного управління в промисловості із концентрацією власності у стратегічних інвесторів з переважно інсайдерським контролем, на відміну від моделі розпорошеного володіння із аутсайдерським контролем, яка виникла внаслідок приватизаційного процесу та була підтримана чинним законодавством;

обґрунтовані теоретичні основи та методичні положення щодо формування органів управління акціонерного товариства на основі визначення економічного та організаційно-правового характеру власності як основи владних відносин та компетенції владних структур в управлінні корпоративним підприємством в умовах інсайдерської, аутсайдерської та змішаної моделей корпоративного управління, розкрито організаційно-структурні та інформаційно-комунікаційні механізми реалізації влади на підприємстві;

визначено методологічні основи формування соціальної складової структурної розбудови акціонерного товариства як різновиду соціальної системи, об'єднання учасників корпоративних та трудових відносин на основі інтеграції формальних і неформальних структур, запропоновано концепцію психологічного типу соціуму корпорацій на основі антропоморфічного підходу;

обґрунтовано застосування конкурентного та неконкурентних (цільового, системного, внутріорганізаційного) підходів до визначення ефективності управління корпоративним підприємством як раціональним цілеспрямованим об'єктом, що має потенціал для задоволення вимог стратегічних партнерів, вирішення корпоративних конфліктів та досягнення балансу інтересів у системі корпоративного управління;

дістали подальшого розвитку:

система загальних (системних та організаційно-структурних) і специфічних принципів розвитку корпоративних підприємств як складних організаційно-економічних систем, що на відміну від існуючого емпіричного підходу створює методологічну основу для законодавчої бази та корпоративних стандартів об’єктивно обумовлених інституціональними рамками та відносинами виробництва і обміну між ринковими агентами;

ситуаційний та структурно-процесний підходи до організаційного проектування структур управління підприємством та синоптичний і інкрементальний підходи до планування реформ, на основі чого сформована модель структурної трансформації корпоративного підприємства на сучасному етапі розвитку економіки;

методика параметричної оцінки організаційних структур корпорації за структурними, процесними, інформаційними параметрами, а також соціальних структур за параметрами компетентності та ділових якостей персоналу, яка базується на розробленій концепції організаційно-структурної розбудови корпоративного підприємства;

сутність та структура "моделі людини", яка побудована на основі ієрархії потреб в залежності від рольових позицій індивіда і статусу особистості в системі корпоративного управління;

підхід до оцінки ефективності корпоративного управління с точки зору груп фінансових та нефінансових інвесторів (учасників корпоративних відносин) і владних структур. Визначено основні цільові конфлікти зацікавлених сторін ("прибуток – витрати", "короткострокова мета - довгострокова стратегія", "централізація – децентралізація", "зростання – стабільність"), вирішення яких повинно бути однією з головних задач політики корпорації;

удосконалено:

систему характеристик організаційних структур, яка кількісно та якісно дозволяє визначити безпосередні (кількість рівнів ієрархії, кількість елементів на структурних рівнях, інформаційна завантаженість ланок, ступінь централізації управління) та опосередковані (складність, формалізація, централізація, спеціалізація, норма керованості, влада, контроль, структура персоналу) параметри структури управління;

класифікацію факторів впливу на формування корпоративної культури та системи соціального партнерства, серед яких виділено: етичні, культурні цінності та норми зовнішнього середовища, владні відносини, організаційну поведінку та особистість індивідів, формальну організаційну структуру і організаційні процеси;

методичний інструментарій організаційно-функціональної діагностики акціонерного товариства що складається з функціонального аналізу підприємства і організаційно-соціальної діагностики підрозділів з метою оцінки адекватності сформованих організаційних структур стратегічним задачам підприємства та підвищення ефективності його функціонування.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена у дисертації концепція організаційно-структурної розбудови корпоративного підприємства дозволила сформувати комплекс методичних підходів, методик та пропозицій, реалізація яких у практичній діяльності акціонерних товариств сприяє створенню ефективної системи корпоративного управління в акціонерному товаристві на всіх рівнях ієрархії організаційних структур управління власністю, підприємствам та соціумом.

До практичних результатів належать: методики аналізу структури власності та оцінки ефективності управління власністю акціонерного товариства; методичні рекомендації щодо визначення компетенції органів управління акціонерних товариств; методики організаційно-функціональної діагностики, проектування та моделювання організаційних структур акціонерних товариств; методики визначення психологічного типу соціуму корпорацій; методичні підходи й рекомендації щодо визначення ефективності управління підприємствами корпоративного сектору; методика параметричної оцінки ефективності організаційних структур.

Результати дисертаційної роботи було впроваджено у роботу Фонду Держмайна України (довідка № 1/14 від 20.07.2004 р.), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка № 01/10402 від 10.08.2004 р.), Державної корпорації "Укрбудматеріали" (довідка № 027 від 10.03.2004 р.), науково-виробничої корпорації "ФЕД" (довідка № 03/102 від 23.06.2004 р.), ВАТ "Кременський завод "Хімавтоматика" (довідка № 046 від 14.05.2004 р.), ЗАТ "Харківський плитковий завод" (довідка № 07/103-2 від 15.08.2003 р.), спеціалізованого реєстратора інвестиційної компанії "Сігма Блейзер" фірми "Регістр" (довідка № 09/12 від 17.11.2003 р.) а також застосовано в навчальному процесі ХНЕУ, зокрема при викладанні курсів "Корпоративне управління" в процесі дипломного проектування та при написанні магістерських робіт (довідка № 86/02-104 від 16.06.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею. Висновки й результати дисертації автор самостійно одержав та виклав їх у наукових публікаціях. Внесок здобувача в праці, написані в співавторстві, відображено в переліку опублікованих робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й одержані результати дисертації доповідались і були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з ринковою економікою” (м. Київ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); другому і третьому Міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2002, 2003 рр.); першій та другій науковій конференції “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія” (м. Донецьк, 2003 р., 2004 р.); Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (м. Тернопіль, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні та економічні проблеми мотивації праці в умовах ринкової економіки” (м. Миколаїв, 2003 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (м. Полтава, 2004 р.); V Євразійському круглому столі ОЕСР та Світового банку з питань корпоративного управління (м. Київ, 2004р.); Міжнародному економічному форумі "Теорія і практика розвитку корпоративного сектору економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації", (м. Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Економічні проблеми розвитку промислового виробництва" (м.Одеса, 2004 р.); науково-практичній конференції "Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі" (м. Тернопіль, 2004 р.); XII Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (м. Москва, 2004 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дисертації опубліковано в 54 роботах, загальний обсяг, що належить автору, становить 64,43 ум.-друк. арк., серед них: 1 особиста монографія, 4 навчальних посібника у співавторстві, 40 статей у фахових наукових виданнях (з них 10 у співавторстві) та 9 публікацій у інших виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків, викладених на 396 сторінках друкованого тексту, у тому числі 57 таблиць і 63 рисунка, а також містить список використаних джерел із 389 найменувань на 30 сторінках і 24 додатки на 68 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описано форми їх апробації та використання.

У першому розділі – "Теоретичні основи організаційно-структурної розбудови підприємств в системі корпоративного управління" - здійснено систематизований виклад теоретичних засад та проблем формування системи корпоративного управління в українській економіці, обґрунтовано закономірності та принципи розвитку корпорацій, визначено зміст концепції організаційно-структурної розбудови корпоративного підприємства в умовах трансформаційної економіки.

Корпоративне управління визначено як система економічних, соціальних, правових відносин між власниками, менеджерами, працівниками, органами управління та іншими зацікавленими сторонами щодо ефективного управління об’єднаним капіталом. Метою корпоративного управління є створення балансу інтересів зацікавлених сторін для підвищення ефективності функціонування корпорації при поєднанні економічних і соціальних інтересів індивідуумів, підприємства і суспільства. Під корпорацією в дисертації розуміється корпоративне підприємство, що має статус юридичної особи, діє на основі об'єднання майна учасників, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав та участі в розподілі доходів та ризиків.

Аналіз історичного досвіду розвитку системи організаційного управління корпораціями обумовив базис підходів, методів, структур, процесів у вирішенні проблем забезпечення життєдіяльності і ефективності корпоративних підприємств. Визначені закономірності розвитку корпоративних підприємств дозволили розробити систему принципів, об’єктивність яких обумовлена наявністю інституціональних рамок та відносинами виробництва і обміну між ринковими агентами.

До загальних принципів розвитку корпорацій віднесено системні (ієрархічності, проблемної орієнтації, цілісності, динамічності, інерційності, багатофункціональності, зворотного зв’язку, конкуренції, додатковості) та організаційно-структурні (пропорційності і декомпозиції, інформаційної насиченості, єдності системи управління, централізації і децентралізації). Групу специфічних принципів складають принципи корпоративного управління, сформовані практикою і покладені в основу міжнародних, національних та корпоративних стандартів (принципи звітності, нагляду, прозорості, справедливості, перегляду і удосконалювання, стратегічного управління). Надмірна увага суто практичному аспекту визначення принципів корпоративного управління призвела до позбавлення цих принципів методологічної основи, тому у контексті проблеми управління корпораціями загальні принципи визнані науково-методологічним базисом специфічних принципів корпоративного управління.

Базуючись на розробленій системі принципів та закономірностях розвитку корпорацій запропонована концепція організаційно-структурної розбудови підприємства в системі корпоративного управління, яка відбиває нову парадигму інтеграції та взаємодії організаційних структур корпоративного підприємства у контексті інституціонального, корпоративного, міжособистісного рівнів, на яких створюються та діють три блока структур, розподілені за владними виконавчими і соціальними функціями. Функціонування визначених структур регламентується централізованими, корпоративними, договірними та індивідуальними нормами, які відбивають інтереси учасників корпоративних відносин щодо управління підприємством і ефективного використання об’єднаного капіталу (рис. 1).

Рис. 1. Концепція організаційно-структурної розбудови підприємства

в системі корпоративного управління

В основу запропонованої в дисертації концепції покладено дві ознаки: предмет структуризації і метод структуризації. Предметом є сукупність структур корпорації, які об'єднані за основною визначеною функцією, пов'язані певним типом відносин між структурними елементами й відрізняються особливою специфікою, що складає їхній різновид. Метод структуризації містить сукупність прийомів, норм, засобів впливу на структурні елементи визначеного об'єкту.

Інституціональний рівень складають владні структури, основною функцією яких є визначення політики, стратегії, напрямку господарського, економічного, соціального розвитку. До них віднесено органи управління власністю (загальні збори, наглядова рада, ревізійна комісія) і органи управління підприємством, які призначаються власниками. До корпоративного рівня віднесено структури, що об'єднані ключовою функцією реалізації прийнятої владними структурами стратегії підприємства, при цьому кожна з них виконує свої функції в рамках основної – виконавчої. Соціальний рівень складають структури, засновані більш на людських відносинах ніж на формальних організаційно-виробничих зв'язках і мають вплив на кінцевий результат діяльності підприємства.

Уявлення розробленої концепції у вигляді таксономічної моделі визначає управлінський вплив на структурну розбудову корпоративного підприємства та ступінь реалізації стратегічної мети при урахуванні поточного стану владних, виконавчих та соціальних структур, обмежень за ресурсами, стану зовнішнього та внутрішнього середовища в умовах трансформацій (рис. 2).

Рис. 2. Таксономічна модель взаємодії структур корпоративного

підприємства при реалізації стратегії

Управлінський вплив на структуризацію корпоративного підприємства у загальному вигляді визначається функцією :

, (1)

де G – стратегічна мета; - вектор поточного стану владних(Y1), виконавчих (Y2) та соціальних (Y3) структур; – спроектовані організаційні структури управління корпоративним підприємством; - обмеження по ресурсах визначених структур; W - стан зовнішнього середовища; - вектор випадкових впливів; t - часовий інтервал.

Основними методами структуризації підприємств корпоративного сектору визначено наступні: імперативний (метод підпорядкування); диспозитивний (метод координації); автономний (метод саморегулювання). Нормативною базою методів структуризації визнана система обов'язкових норм, які класифіковані по суб'єктах, що приймають участь у діяльності корпорації, а саме: індивідуальні (виражають волю індивідуумів й зберігаються соціумом); корпоративні (розробляються органами управління корпорацій); договірні (встановлюються шляхом угоди між двома або більш суб'єктами); централізовані (розробляються і приймаються державними органами).

Розроблена концепція відтворює нову парадигму управління корпоративними підприємствами, основні характеристики якої наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика існуючої та запропонованої парадигми

Характеристики змін | Існуюча парадигма | Запропонована парадигма

Предмет структуризації | Організаційна структура | Сукупність владних, виконавчих, соціальних структур

Принципи структуризації | Загальні принципи менеджменту | Системні, організаційно-структурні, корпоративні

Методи структуризації | Функціональний | Імперативний, диспозитивний, автономний

Рівні управління | Вищий, середній | Інституціональний, корпоративний

Функції | Управління підприємством | Управління власністю, підприємством, соціумом

Відносини | Виробничі, соціальні, психологічні | Власності, економічні, організаційні, соціальні, людські

Регламентуючі норми | Законодавчі, внутрішні положення | Централізовані, корпоративні, індивідуальні

Основні учасники | Адміністрація, працівники | Акціонери, працівники, управлінці, партнери, громадськість, державні інститути

Правовий статус учасників | Фізичні особи | Фізичні та юридичні особи

Вимоги до організаційних структур | Підпорядкованість господарському процесу | Підпорядкованість інтересам власників

Межі | Визначаються організацією | Визначаються зацікавленими сторонами

Підхід до формування організаційних структур | Функціональний, процесний | Структурно-процесний, ситуаційний

Механізми взаємодії структурних елементів | Економічні, організаційні, соціальні | Правові, економічні, організаційні, соціальні, етичні

Джерело влади | Посадова позиція | Власність

Інтеграція | Підрозділів, посад | Структур, процесів

Контроль | Ринковий, адміністративний | Законодавчий, ринковий, корпоративний, громадський

Координація | Внутрішні регулюючі процедури координації | Зовнішні превентивні та внутрішні стимулюючі процедури координації

Конфлікти інтересів | Між рівнями управління | Між власниками, управлінцями та робітниками

Соціум | Працівники | Акціонери, працівники

Управління соціумом | Організаційна культура | Корпоративна культура

Інформаційна система | Забезпечення функціональних та виробничих процесів і підрозділів | Забезпечення взаємодії зовнішнього та внутрішнього середовища, прозорості та захищеності

Ефективність структур | Реалізація стратегії | Баланс інтересів стратегічних учасників

Нова парадигма розширює і змінює існуючі уявлення про організаційні структури підприємств стосовно об’єкту, принципів і методів структуризації, рівнів управління, функцій, основних учасників та їх статусу, характеру відносин, регламентуючих норм, вимог та підходів до формування організаційних структур, механізмів взаємодії структурних елементів, інтеграції, контролю, координації, характеру соціуму, поглядів на ефективність структур.

Другий розділ – "Концептуальні засади управління власністю на підприємствах корпоративного сектору" – містить аналіз трансформації економічного та організаційно-правового характеру власності який визначає відносини влади, структуру власності, моделі корпоративного контролю, компетенцію керівних органів в моделях корпоративного управління.

Доведено, що відносини власності виступають на перший план в характері ринкової конкуренції, стратегії суб'єктів господарювання, формуванні ринкових та державних інститутів, формуванні моделей корпоративного управління в умовах трансформаційної економіки. У дисертації проведено статистичні дослідження 175 акціонерних товариств України за річними звітами 2002-2003 років щодо структури власності та ефективності функціонування підприємств корпоративного сектору економіки.

Розуміючи під корпоративним контролем наявність влади, реалізацію механізмів влади, належність влади її суб’єкту, ключовою характеристикою моделей корпоративного контролю на основі дослідження визначено ступінь концентрації власності. Показником, що характеризує структуру власності є розподіл акцій серед основних груп акціонерів. Загальна структура власності корпоративного сектору промисловості України за даними досліджень автора у 2003 році була розподілена таким чином: підприємствам України належить 16,79 %; інвестиційним та іншим фондам – 9,87 %; банкам – 7,87 %; державна частка складає 19,76 %; іноземні інвестори володіють 13,75 %; власники пакетів більше 5 % (фізичні особи) – 10,30 %; дрібні акціонери (фізичні особи) – 10,69 %; адміністрація підприємств – 10,98 %.

Проведене дослідження еволюції моделі корпоративного управління в Україні та економічного стану промислових підприємств (відкритих акціонерних товариств) показало, що первісна орієнтація на аутсайдерську модель була нестійкою та неефективною. Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до формування моделі корпоративного управління із значним впливом стратегічних інвесторів, які володіють контрольними або контролюючими пакетами акцій, та пов'язаних з ними інсайдерів. Визначено, що більшість контрольних пакетів промислових підприємств належать юридичним особам, більшість адміністрацій підприємств акумулює пакети акцій до 10 відсотків. Серед фізичних осіб переважають власники середніх пакетів - від 10 до 50 відсотків (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл кількості підприємств за групами власників

та обсягами пакетів акцій

Акціонерні товариства моделі "концентрованого володіння" у 2003 були найбільш прибутковими (в середньому чистий прибуток за рік становив 1525,1 тис. грн.). По підприємствах цієї моделі також спостерігалася втричі менша сума нарахованих штрафних санкцій (527,78 тис. грн.) в порівнянні з середньою сумою штрафів по усім підприємствам. Відсутність зацікавленого власника на промислових підприємствах з моделлю "розпорошеного володіння" призвела до збитковості роботи підприємств визначеної моделі протягом 2002-2003 років, у середньому збиток становив 390,92 тис. грн., дивіденди не виплачувалися, штрафні санкції були незначними за умови відсутності взагалі ділової активності підприємств.

Статистичне дослідження функціонування середніх та великих промислових підприємств корпоративного сектору економіки за галузевою ознакою визначило наступні тенденції розподілу власності по групах інвесторів: найбільшими інвесторами в промисловості України є самі підприємства України; спостерігаються досить малі інвестиції банківського капіталу в реальний сектор економіки; збільшується частка значних пакетів акцій, зосереджених у власності адміністрації підприємств; збільшується частка пакетів акцій у фізичних осіб, власників 5 % і більше пакетів; іноземні власники охоче вкладають капітал в будівельну, хімічну, легку, харчову галузі промисловості; у видобувних галузях зменшується але зберігається корпоративний контроль держави (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл пакетів акцій великих промислових підприємств України

за галузями у 2003 році (у %)

Галузі

промисловості

Групи

власників | Машино-будівельна | Хімічна | Буді-вельна | Папе-рова | Легка | Хар-чова | Гірничо-видобувна

Іноземні власники | 13,79 | 15,47 | 16,35 | 11,16 | 18,39 | 12,48 | 0,00

Підприємства України | 19,60 | 16,74 | 13,87 | 32,20 | 14,24 | 16,63 | 15,85

Держава | 16,40 | 20,27 | 13,49 | 6,19 | 22,77 | 9,29 | 38,18

Банки | 6,63 | 7,74 | 9,40 | 0,00 | 4,98 | 10,11 | 0,00

Інвестиційні фонди | 11,91 | 7,70 | 12,68 | 14,18 | 7,33 | 12,29 | 8,53

Фізичні особи, власники більше 5% | 10,70 | 9,39 | 13,16 | 17,33 | 7,14 | 11,28 | 2,12

Адміністрація, власники більше 5% | 12,02 | 16,70 | 8,59 | 4,10 | 10,33 | 11,85 | 12,39

Фізичні особи, власники менше 5% | 8,68 | 5,87 | 11,98 | 13,38 | 14,37 | 15,21 | 22,61

Адміністрація, власники менше 5% | 0,28 | 0,11 | 0,47 | 1,47 | 0,46 | 0,86 | 0,31

Загальний пакет | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Збереження великого впливу на корпоративні відносини є головною особливістю відносин держави і корпорацій. Результати аналізу свідчать, що в цілому підприємства з державною часткою були прибутковими, але найгірший стан спостерігався на підприємствах зі значним пакетом акцій у держави (від 25% до 50%), протягом 2003 року ця група підприємств працювала із збитками. Зроблено висновок про недостатньо ефективне управління підприємствами з контрольним пакетом у власності держави, що повинно вирішуватися як на державному так і на корпоративному рівнях.

Важливим механізмом формування структур управління власністю і підприємством визначена категорія компетенції, як сукупності встановлених нормативними актами прав і обов'язків (повноважень) органів та посадових осіб, і компетентності керівників як основи організаційної та особистої влади на підприємстві. Процес зміни форми власності, переходу її під контроль певних інститутів, залучення до управління найманих працівників, недосконалість законодавчої бази обумовили визначення компетенції ланок структури управління акціонерним товариством, розподіл повноважень між загальними зборами, наглядовою радою, правлінням та ревізійною комісією.

У третьому розділі – "Організаційно-управлінська структуризація корпоративних підприємств" – обґрунтовано теоретичні та методичні засади формування та розвитку організаційних структур підприємств корпоративного сектору, визначено організаційно-комунікаційні механізми реалізації влади в корпорації, сформовано модель структурної трансформації корпорації на сучасному етапі розвитку економіки.

Однією з найважливіших і невирішених проблем корпоративного управління залишається структурна розбудова підприємств корпоративного сектору, що відповідає новим відносинам власності за умови технологічних, соціальних, правових, інституціональних трансформацій бізнесу. Організаційну структуризацію корпоративного підприємства запропоновано визначати як процес формування внутрішнього стану об'єкту, що характеризується єдністю його властивостей та відносин і здійснюється у формі стійкого упорядкованого об'єднання ланок структури за вертикальними, горизонтальними та діагональними зв’язками.

Сформований в дисертації агрегований опис характеристик організаційних структур дає можливість якісного та кількісного визначення елементів структури за безпосередніми (кількість рівнів ієрархії, кількість елементів на різних рівнях структури, інформаційна завантаженість ланок, ступінь централізації управління) та опосередкованими (складність, формалізація, централізація, спеціалізація, норма керованості, влада, контроль, структура персоналу) параметрами структури. Структуризація, крім організаційного, має функціональний аспект. На основі базових функцій, виконуваних промисловою корпорацією виділено головні функціональні підрозділи, до яких запропоновано включити відділ корпоративного управління із визначенням та закріпленням за ним фінансово-економічних, організаційно-управлінських та правових функцій.

Суттєвого значення в системі корпоративного управління набуває формальна та реальна влада, що є феноменом як процесу функціонування господарської системи в цілому, так і поведінки окремих економічних агентів. Поряд з особистою владою визначено поняття організаційної влади, як здатності групи людей змушувати підлеглі їм інші групи людей здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення корпоративних цілей з мобілізацією всіх доступних ресурсів. Розкрито організаційно-структурні механізми реалізації влади на підприємстві за часовою, просторовою, функціональною, організаційною та особистісною ознаками. Основними джерелами організаційної влади запропоновано вважати ресурси (матеріальні, фінансові, інформаційні, людські, організаційні, адміністративні) а також формальну та неформальну позицію в корпорації (посада, повноваження, залежність, адаптивність, незамінність, позиція у комунікативній мережі).

На основі дослідження еволюційного розвитку організаційних структур корпорацій зроблено висновок, що забезпечення живучості та самозбереження підприємства в умовах економічних трансформацій вимагає зміни його стратегії для посилення адаптаційних можливостей, у тому числі шляхом створення ефективної структурної політики, яка передбачає постійне проектування і реформування організаційної структури підприємства. Запропонована модель структурної трансформації корпорації на сучасному етапі розвитку економіки, що має еволюційну спрямованість від лінійно-функціональних до мережних і віртуальних структур (рис. 4).

Рис. 4. Модель трансформації організаційних структур корпорацій

Організаційні структури корпорацій функціонують завдяки інформаційно-комунікаційному середовищу, що в умовах інформаційної економіки є одним з основних механізмів управління. У роботі визначена та обґрунтована інформаційно-комунікаційна структура акціонерного товариства яка є організованою і керованою взаємодією людей, технічних засобів, програмного забезпечення, даних і системних ресурсів, що збирають, перетворюють і поширюють інформацію в корпорації. Запропоновано класифікацію і розкрито зміст інформаційно-комунікаційних механізмів, що є відтворенням організаційних, економічних, соціальних, інформаційних та психологічних явищ і виконують чотири основних функції: контроль, мотивація, емоційне вираження й інформування. Інформаційно-комунікаційні механізми за змістом визначено як інформаційні, адміністративні, технічні та комунікаційні.

У четвертому розділі – "Соціальна складова структурної розбудови корпоративного підприємства" – обґрунтовано методологічні засади формування соціальної складової структурної побудови корпорації на основі інтеграції формальних та неформальних структур, аналізу факторів впливу та визначення підходів до формування корпоративної культури в умовах соціально-орієнтованої економіки, розроблено методику визначення психологічного типу соціуму корпорацій на основі антропоморфічного підходу.

Важливою складовою корпоративного управління, як результату діалектики соціально-економічних відносин, є формування соціальних структур, які базуються на етичних, духовних, культурних, поведінкових цінностях і нормах, що складаються в процесі еволюції загальнолюдського, національного, корпоративного і особистого розвитку. Соціум сучасних корпорацій запропоновано розглядати як різновид соціальної системи, який має специфічну структуру і характеристики, об'єднання учасників корпоративних та трудових відносин (груп та індивідів), що спільно реалізують загальні та власні цілі і діють на основі певних правил і принципів корпоративної поведінки. Сутнісна і найважливіша риса соціальних структур - наявність людського компоненту - реалізована в побудованій "моделі людини" на основі ієрархії потреб в залежності від рольових позицій індивіда і статусу в системі корпоративного управління (рис. 5).

Рис. 5. "Модель людини" в системі корпоративного управління

Виділення соціальних структур в окрему групу обґрунтовано специфічними функціями, які властиві управлінню соціумом корпорації, а саме: ідеологічними, мотивації, символічними, емоційними, ідентифікації, організації. У дисертації визначено формальні (трудовий колектив, профспілки, ради, організації, об'єднання) та неформальні (громадська, рольова, комунікаційна, вікова, статева, освітня, професійна, культурна) соціальні структури із обґрунтуванням принципів їх формування та управління ними. Створення системи соціального партнерства у акціонерному товаристві запропоновано визначати на основі збалансованості функціонально-управлінської конфігурації, до складу якої входять індивідуальні та колективні учасники корпоративних відносин (акціонери, працівники, голови органів управління акціонерного товариства, загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління, трудовий колектив). У перехідній економіці баланс інтересів у представленій конфігурації істотно порушений, компетенція кожного з учасників не визначена, а деякі елементи конфігурації практично не мають повноважень і не можуть істотно вплинути на діяльність корпорації.

Сучасна корпорація являє собою динамічну систему спільних цінностей, переконань, традицій, норм організаційної поведінки. Корпоративну культуру запропоновано визначати як сукупність цінностей, правил, норм, принципів поведінки у соціумі корпорації та сталої практики в галузі корпоративного управління, яка базується на загальному культурному рівні суспільства, організаційній культурі підприємства, нормах моралі і діловій практиці та не отримала нормативного закріплення в законодавстві. Системно упорядковано передумови формування корпоративних культур за факторами впливу на соціум корпорації, серед яких виділено: етичні, культурні цінності та норми зовнішнього середовища (підприємницька, стратегічна, кланова, бюрократична культури), владні відносини (авторитарна, демократична культури), організаційна поведінка та особистість індивідів (індивідуалістська, колективістська культури), формальна організаційна структура і організаційні процеси (цільова, клубна, храмова, екзистенціальна культури).

Нормативною базою корпоративної культури визначено систему норм, формально оголошених та закріплених в офіційних документах і підтримуваних силою організаційного примусу, до них віднесені централізовані (міжнародні, національні), корпоративні (внутрішні, договірні), індивідуальні норми. Доведено, що корпоративна культура в Україні розвивається шляхом інтеграції норм і правил, що склалися у результаті власної практики а також практики взаємодії з партнерами країн СНД, Європейського союзу та інших країн.

Визначені типи корпоративної культури надають лише загальний опис соціальних структур і процесів на підприємстві і потребують більшого рівня деталізації. Це уявляється можливим у напрямку проведення аналогії між індивідуумами й організаціями і наділенні організацій властивостями, які притаманні психологічним типам особистості. На основі ідеї антропоморфізму запропоновано концепцію характеру соціуму сучасних корпорацій за параметрами: екстравертність - інтровертність, сприйняття - передчуття, міркування - відчування, оцінювання - усвідомлення. Розроблена методика аналізу типової поведінки колективу певної корпорації із визначенням психологічного типу соціуму корпорацій є інструментарієм в управлінні персоналом та механізмом організаційно-управлінської реструктуризації при змінах у зовнішньому та внутрішньому середовищі.

У п’ятому розділі – "Діагностика та проектування організаційних структур підприємств корпоративного сектору" - розроблено технологію організаційно-функціональної діагностики діяльності корпорацій, методичний інструментарій проектування та моделювання організаційних структур акціонерних товариств на основі ситуаційної методології, методику структурних трансформацій на підприємстві як динамічної взаємодії елементів та процесів із застосуванням структурно-процесного підходу до організаційного проектування.

Оцінка адекватності сформованих організаційних структур стратегічним цілям підприємства шляхом діагностики стану головних підсистем промислового підприємства є першим, але важливим кроком до створення ефективної системи корпоративного управління. Для отримання достовірної інформації щодо ефективності роботи функціональних підрозділів, визначення сильних і слабких сфер діяльності, запропонована методика комплексного організаційно-функціонального аналізу корпорації, яка складається з функціонального аналізу підприємства і організаційно-соціальної діагностики підрозділів. Метою розробки та застосування методики є визначення стану корпорації за основними сферами діяльності: персонал, фінанси, маркетинг, основне виробництво, зовнішні зв'язки. Цей набір може змінюватися залежно від галузі, наявної організаційної структури підприємства, технологій, стратегічних цілей, відносин із зовнішнім середовищем, організаційної культури.

Останнім часом проблеми проектування та розвитку організаційних структур були відсунуті на другий план у порівнянні з питаннями приватизації, перерозподілу власності, стратегічного планування тощо. У дисертації проведено систематизацію структурних та процесних науково-практичних методів проектування організаційних структур корпорацій, які спрямовані на вибір найбільш раціональних структур в мінливих умовах господарювання суб'єктів підприємницької діяльності.

Безперервна адаптація до змін у зовнішньому середовищі зумовила необхідність застосування ситуаційної методології для інтуїтивно-експертного вибору найбільш раціонального типу організаційної структури за характеристиками суперечливості, невизначеності та складності зовнішнього середовища підприємства. Розроблена база знань експертної системи вирішує завдання аналізу основних структурних, інформаційних і функціональних характеристик структур управління з наданням рекомендацій щодо вибору раціональної