ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ
НЕЧЕПОРЕНКО Максим Васильович
УДК 378: 37. 013: 37. 036
ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
СТУДЕНТІВ КЛАСИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Харків - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент
Пономарьова Галина Федорівна,
Харківський гуманітарно-педагогічний інститут,
ректор.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Танько Тетяна Петрівна,
Харківський національний педагогічний
університет імені Г.С. Сковороди,
декан факультету дошкільного виховання;
кандидат педагогічних наук, доцент
Сопіна Ярослава Вікторівна,
Мелітопольський державний педагогічний університет, доцент кафедри фортепіано.
Провідна установа: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.
Захист відбудеться 28 вересня 2005 року о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.053.04 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. , м. Харків, 61002.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Блюхера, , ауд. В, м. Харків, 61168.
Автореферат розісланий 26 серпня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради С.Т. Золотухіна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Утворення України як незалежної та суверенної держави вимагає від усіх громадян дотримання відповідних вимог і правил поведінки як у своєму повсякденному житті, так і у професійній діяльності. Актуальними залишаються питання розробки і реалізації цілісної особистісно зорієнтованої програми, яка б охоплювала всі сфери життєдіяльності особистості, зокрема естетичну, з урахуванням вимог Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Державної програми “Вчитель”, Закону “Про вищу освіту” щодо забезпечення естетичного виховання.
Проблема естетичного виховання не є новою: вона існує протягом віків, але це не зменшує потреби в її постійному дослідженні та вивченні все нових і сучасних питань, у розробці відповідних навчально-виховних технологій.
Відомі педагоги класичної гуманітарної науки Сократ, Платон, Арістотель, Конфуцій, Я. Коменський, Г. Сковорода, К. Ушинський, С. Шацький, В. Шацька, Н. Крупська, Г. Ващенко, М. Монтессорі, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інш. постійно досліджували можливості вдосконалення естетичного виховання і формування у дітей та молоді загальнолюдських морально-естетичних цінностей.
Аналіз результатів досліджень з питань естетичного виховання сучасних авторів (Б. Ліхачов, Д. Ліхачов, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Є. Аркіна В. Шацька, С. Шацький, В. Бутенко, І. Зязюн, О. Рудницька, Г. Шевченко та ін.) дав можливість запропонувати нові підходи до відбору змісту, методики роботи відповідних освітніх установ з навчання і виховання вчителів-практиків і майбутніх педагогів.
У працях дослідників О. Апраксіної, Г. Бурова, Г. Ващенка, М. Верб, Л. Коваль, Б. Неменського, Т. Цвелих, Т. Танько та інших висвітлено питання місця і значення естетичної культури в життєдіяльності учня, студента. Значним внеском у розвиток теорії та практики естетичного виховання в Україні є праці В.Бутенко, І. Зязюна, Л. Коваль, Г. Шевченко та їх учнів і послідовників. Разом з тим окремі аспекти виховання естетичного сприйняття світу, художньої освіти, формування необхідного рівня загальної естетичної культури студентів залишаються не дослідженими. Такий стан пояснюється тривалим пануванням колективних форм навчально-виховної роботи, занедбанням національних особливостей художньої творчості, намаганнями нівелювати етнічні особливості. До того ж немає досліджень щодо формування загальної естетичної культури студентів класичних університетів – майбутніх учителів.
Суттєвою відмінністю класичних університетів від інших є ґрунтовна їх спеціальна наукова підготовка. Цілеспрямована педагогічна освіта залишається другорядною, хоча саме класичні університети першими з усіх освітніх закладів розпочали підготовку вчителів. Однак сьогодні, на жаль, у класичних університетах недооцінюється роль прикладної педагогічної підготовки, що знижує рівень професійної компетентності випускників.
Нові політико-економічні умови розвитку нашої держави вимагають поглиблення вивчення педагогіки та формування навичок і вмінь майбутніх педагогів у класичних університетах, що допоможе їм бути більш конкурентноспроможними у ринкових умовах.
Використовуючи результати досліджень таких авторів, як І. Зайцева, А. Зиміна, О. Ігнатович, Л. Коваль, Г. Падалка, В. Разумний, І.Речейло, Т. Ротерс, О. Рудницька, Я. Сопіна та інших, ми зробили спробу подальшої розробки проблеми щодо естетичного розвитку і виховання студентів у класичних університетах з погляду формування їхньої загальної естетичної культури.
Отже, актуальність обраної теми дослідження пояснюється необхідністю подолання протиріч між потребами незалежної держави в підготовці професійних кадрів з високим рівнем загальної естетичної культури і тими педагогічними умовами, які ще не повною мірою забезпечують відповідний стан фахової кваліфікації випускників класичних університетів. Естетичний розвиток і виховання особистості – важливий складник феномену всебічного й гармонійного формування людини, а тому пошук відповіді на загальні й конкретні питання зазначеної проблеми є актуальними, а їх розв’язання позитивно впливатиме на процес цілісного емоційно-духовного формування особистості майбутнього фахівця. Вищезазначене і обумовило вибір теми дослідження: “Формування естетичної культури студентів класичних університетів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідницька робота виконувалася відповідно до планів наукової діяльності Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна як складова частина сучасного етапу комплексного дослідження кафедри педагогіки (державний реєстраційний номер ДР 01910051511) і Державної програми “Культура виховання”. Тему затверджено на вченій раді Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (протокол №2 від 23.02.1996 р.) і погоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 29.04.2002 р.).
Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка студентів у класичному університеті.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування естетичної культури студентів класичних університетів.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування естетичної культури студентів класичних університетів.
Гіпотеза дослідження - ефективність формування естетичної культури студентів класичних університетів підвищиться за умов оволодіння ними основами естетичних знань; стимулювання і залучення їх у процес активної діяльності і позааудиторної роботи, які комплексно спрямовуються на забезпечення достатнього рівня загального розвитку і педагогічного професіоналізму фахівця у системі освіти.
Відповідно до мети та гіпотези сформульовано завдання дослідження, якими стали:
1.
Аналіз стану розробленості проблеми.
2.
Визначення сутності та специфіки загальної естетичної культури студентів класичного університету.
3.
Обґрунтування педагогічних умов формування загальної естетичної культури студентів класичних університетів та експериментальна їх перевірка.
4.
Розробка методичних рекомендацій щодо естетизації навчально-виховного процесу в класичному університеті.
Методологічною основою є: теорія наукового пізнання; основні ідеї філософських, соціально-психологічних, педагогічних, культурологічних досліджень про системно-структурний, цілісній і ціннісний, індивідуально спрямований підхід до вивчення проблеми формування особистості щодо її сутнісних сил та використання основних факторів розвитку: положення про взаємозалежність і взаємообумовленість педагогічних і соціально-психологічних явищ і процесів становлення і формування індивідуальності. Вихідні позиції дослідження спираються на засади Конституції України, вимоги Законів “Про освіту”, про мови, державної програми “Вчитель”, національної Доктрини розвитку освіти в Україні та інші державні документи про середню і вищу освіту, про роль і значення літератури і мистецтва у формуванні естетичної культури особистості.
Теоретичну основу дослідження становлять ідеї про сенс життя і шляхи досягнення людиною добробуту та успіхів, які містяться у творах Г. Сковороди, М. Лосського, О. Лосєва, І. Мечникова, Е. Фромма та ін.; психологічні, педагогічні, соціологічні положення вітчизняних учених щодо ціннісних орієнтацій особистості, самовизначення та готовності до адаптації у професійній діяльності та громадському і приватному житті, які представлено у працях таких авторів, як В. Андрющенко, І. Бех, А. Бойко, В. Буряк, В. Бутенко, М. Верб, А. Донцов, М. Євтух, І. Зязюн, В. Євдокимов, Л. Кондрашова, Г. Костюк, М. Киященко, В. Лозова, В. Мадзігон, С. Мельничук, Н. Ничкало, Л. Печко, І. Прокопенко, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський, Г. Троцко, І. Франко та ін.; положення щодо формування у студентів національної та загальнолюдської культури (В. Гриньова, І. Ковальова, В. Пасинок, Е. Полатай, М. Подберезський, Г. Пономарьова, Г. Шевченко, А.Щербо та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження:
-
теоретичні - вивчення, аналіз та наукове осмислення вітчизняних і зарубіжних досліджень з проблем загальної естетичної культури студентів з метою розкриття суті та специфіки педагогічного процесу в класичному університеті; узагальнення даних, здобутих у процесі дослідно-експериментальної роботи;
-
емпірично-діагностичні (анкетування, бесіди, письмові роботи) для визначення результатів констатуючого, формуючого та контрольного експерименту; обсерваційні методи (різного виду спостереження) для визначення ефективності розроблених і впроваджених у педагогічну практику умов з формування естетичної культури студентів з метою їх адаптації до професійної діяльності та досягнення успіхів у різних видах занять, для визначення специфіки майбутньої професійно-педагогічної діяльності;
-
прогностичні (експертні оцінки, самооцінювання, узагальнення незалежних характеристик тощо) для з’ясування рівня естетичної культури;
-
статистичні – для кількісного і якісного аналізу та результатів опитування, спостереження і експериментальних занять.
З метою визначення очікуваних результатів дослідно-експериментальної роботи застосувалися праксиметричні методи (аналіз результатів діяльності студентів).
Дослідно-експериментальна база дослідження: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, факультети: іноземних мов, історичний, філологічний, Харківський педагогічний коледж.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено і експериментально перевірено педагогічні умови формування естетичної культури студентів класичних університетів; теоретично обґрунтовано сутність загальної естетичної культури студентів з погляду їх адаптації до умов професійної педагогічної діяльності та соціалізації загалом.
Дістала подальшого розвитку ідея поєднання індивідуальних і групових інтересів студентів, здатних забезпечувати самовизначення спеціаліста через особистісно зорієнтоване навчання і естетичне виховання, стимулювання діяльності, спрямованої на утвердження позитивного морально-психологічного клімату засобами мистецтва, культури, педагогічної діяльності.
Уточнено наукові поняття з проблеми естетичної культури студентів класичних університетів – майбутніх учителів. Це, передусім, поняття “загальної естетичної культури”, суть якого полягає в єдності (поєднанні) різного рівня загального, естетичного і професійно-педагогічного сприйняття довкілля не тільки через оцінювання зовнішньої краси, а й привабливості дії, вчинку (педагогічного), думки, міжособистісних взаємин з погляду їх мотивів і зовнішнього вияву, пошуку гармонії емоцій, думок, дій.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці методичних рекомендацій щодо планування і здійснення навчально-виховної діяльності університету, спрямованої на формування естетичної культури студентів, а також через поліпшення процесу організації різних видів педагогічної практики для опанування досвідом застосування естетичних умінь у реальній навчально-виховній діяльності. Розроблено спецкурс “Естетична культура педагога” і видано методичні рекомендації до нього. Спецкурс пройшов апробацію в умовах філологічного та історичного факультетів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та в Харківському педагогічному коледжі.
Особистий внесок автора в працях, що написані в співавторстві полягає у розробці методики перевірки педагогічних умов формування загальної естетичної культури з метою самовдосконалення, самовираження, саморегуляції та досягнення високих результатів у професійній діяльності, злагоди і гармонії з навколишнім соціальним і природнім середовищем.
Дослідження тривало з 1992 року і пройшло три основні етапи.
На першому етапі (1992-1995) досліджувався стан проблеми, визначалися тема, завдання, методологія і методика її вивчення. Було з’ясовано зміст, складники, фактори естетичного виховання.
На другому етапі (1996-1999) продовжувалося вивчення стану розробленості теми, визначався науковий апарат, проводилися констатуючий і формуючий експерименти. Результати дослідження доповідалися на наукових семінарах, наукових конференціях, методичних об’єднаннях.
На третьому етапі (2000-2004) проводилось узагальнення й аналіз отриманих результатів, відбувалося порівняння одержаних даних.
Вірогідність й обґрунтованість результатів дослідження забезпечується застосуванням відповідних методів спостереження, вивченням, аналізом та експериментальною перевіркою вироблених умов, прийомів і засобів, що надали можливість об’єктивно схарактеризувати їх вплив на практику формування естетичної культури студентів.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Постановка проблеми, мета, завдання, зміст і методика дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки ХНУ, на наукових і методичних семінарах, конференціях різного рівня. В період з 1992 по 2003 рік виголошено 10 доповідей, за результатами обговорення яких зроблено публікації у 8 збірниках матеріалів конференцій, а саме: у Кривому Розі на міжвузівській науково-практичній конференції “Формування професійної майстерності майбутніх педагогів в умовах педагогічного вузу” (1992); у Полтаві на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічна підготовка вчителя у вузі” (1992); у Кам’янці-Подільському на науково-практичній конференції “Неперервна педагогічна освіта: проблеми та перспективи” (1993), у Харкові на міжнародній науково-практичній конференції “Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу” (1994); на міжнародній науково-практичній конференції “Мир, війна, історія” (1995); у Харкові на міжнародній науково-теоретичній конференції “Високі технології виховання” (1995); у Києві на міжнародній науково-методичній конференції “Роль вузів у розв’язанні проблем безперервної освіти та виховання особистості (від шкільної до післядипломної)” (1995); у Харкові на міжнародній конференції “Глобализация политики в контексте современной политической культуры” (1996).
Результати дослідження знайшли відображення у статтях і методичних рекомендаціях, що впроваджуються у досвід навчально-виховного процесу ВНЗ міста Харкова, зокрема Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (Довідки про впровадження результатів № 1005/439 від 15.12.2004 та № 1005/441 від 21.12.2004).
Структура і зміст дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків (обсяг основного тексту – 156 сторінок), списку використаних джерел (245 найменувань), двох схем, 10 таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, рівень її дослідженості та визначаються мета, завдання, методологічна, теоретична основи та методи дослідження, вказані основні концептуальні положення, а також обґрунтовано наукову новизну, практичне значення одержаних результатів дослідження, подано інформацію про перевірку результатів і впровадження їх у реальний процес навчання.
У першому розділі “Теоретичні питання формування естетичної культури студентів класичних університетів” розкриваються основні поняття проблеми дослідження і визначається структура загальної естетичної культури студентів.
У розділі розглядається низка структурно-змістових елементів естетичної культури студента, на яких ґрунтується та розвивається його загальна естетична культура. Основою загальної естетичної культури студента є інтегрована єдність емоційно-почуттєвого, інтелектуально-інформаційного, світоглядного та діяльнісного елементів. Взаємопроникнення всіх складників у індивідуально-особистісну сутність окремого студента втілюється в його свідомість, мотиви діяльності, впливає на вибір поведінки. Загальна естетична культура студента розглядається нами як така його характеристика, яка виявляється у системі естетичних (і художніх) знань, що входять у певний взаємозв’язок та формують такий стан особи, коли вона яскраво усвідомлює своє високе призначення для створення прекрасного, що втілюється у її бажанні й готовності до доброзичливої поведінки, суспільної праці та вибору способу життєдіяльності за законами краси. Опанування загальною естетичною культурою допомагає усвідомити сенс краси, і тоді відчуття прекрасного стає стимулом пошуку позитивної діяльності й гармонії в міжособистісних стосунках, злагоди з довкіллям.
Історико-педагогічний аналіз проблеми свідчить про те, що людство споконвіку мріяло про красу як вищу насолоду і, прагнучи привнести прекрасне у своє життя, осмислювало його природу, суть, соціальне й особистісне значення, прикрашаючи свій побут різними художніми засобами. Античні філософи (Сократ, Арістотель, Піфагор, Геракліт) красу людського тіла і душі ставили над усе, вказуючи на її значний вплив на фізичний розвиток і моральність. Високо поціновувалося мистецтво, особливо музичне, ритм і гармонія якого найефективніше впливали на процес удосконалення і розвитку трудових процесів і виховання душі. В наступні періоди продовжувалося вивчення значення краси, як в житті окремої людини, так і суспільства в цілому. В епоху Відродження було переконливо доведено значення художньої творчості та її вплив на соціальний прогрес, що позитивно впливало на висвітлення наукового і практичного значення краси. Тривали пошуки реальних шляхів гармонійного фізичного і духовного розвитку особистості.
В Україні класики філософії, літератури, педагогіки продовжували досліджувати питання естетичного розвитку, тісно пов’язуючи цей напрям з формуванням духовності. Сучасні дослідники теми (І. Зязюн, М. Євтух, О. Ігнатович, Т. Ротерс, Я. Сопіна, Н. Тарапака, Т. Танько, Г.Шевченко та ін.), провідним її елементом називають зв’язок між естетичним вихованням і формуванням культури та розкривають значення його у всебічному розвитку людини, спираючись при цьому на класичні підходи до пошуку істини, добра, краси. У розділі подано аналіз основних понять, якими є: естетичне виховання, естетична освіта, естетична культура, художня культура, естетичний розвиток. Визначено, що суть процесу формування естетичної культури полягає у розв’язанні трьох основних завдань, якими є: опанування художнім досвідом (засвоєння естетичних знань, інформації про красу, її вияв, пошук шляхів досягнення вищого рівня прекрасного); розвиток естетичних почуттів й естетичного сприйняття світу; вироблення вмінь і навичок будувати життя за законами краси. Питання виявлення естетичних проявів в розумовому, фізичному, моральному, трудовому вихованні та впровадження елементів прекрасного у процес професійної діяльності є основним завданням, розв’язання якого забезпечує бажаний рівень естетичної культури студента.
Важливим компонентом естетичної культури студента є вишуканість мовленнєвої підготовки. Провідними питаннями естетики мовлення є багатство словникового і фразеологічного запасу: оволодіння синонімами, антонімами, уміння добирати відповідну лексичну одиницю вираження у кожному окремому випадку та зосередитися на найдоцільнішому варіанті, що є важливим показником естетики мовленнєвої діяльності й загальної естетичної культури студента. Естетичний вплив процесу мовлення здійснюється в елементах артистизму, які виражаються у міміці, жестах, пантоміміці під час розмови; у способах постановки запитань і манерах відповіді; в готовності слухати і чути або промовчати - взяти паузу. Як доводить наше дослідження, мовленнєва діяльність – то складна скриня, в якій заховано і багатство думки, і розмаїття почуттів, намірів і можливостей. До арсеналу естетичного вираження у процесі мовлення належить і постановка голосу. Людський голос, як зазначають А. Капська і Ю.Юцевич – то є найдосконаліший музичний інструмент, а оволодіти ним і вміти користуватися, то є високе мистецтво впливу на соціальне довкілля і самого себе.
У розділі подано розкриття структури естетичної культури та висвітлення великих можливостей її для вироблення ефективної методики щодо формування педагогічних умінь. Структура (від лат. structura – побудова, взаєморозміщення) визначається як спільність тривалих і міцних взаємозв’язків між численними компонентами явища, предмета, що забезпечує його стійкість і цілісність.
Аналіз науково-педагогічної літератури надав можливість визначити основні поняття (словник) з огляду на досліджувану проблему. До них увійшли такі, як: естетика естетична свідомість, естетичні почуття, естетичний смак, естетична поведінка, естетика повсякденного життя, естетичний ідеал. Поняття естетичної культури вбирає в себе результати виховання і розвитку особистості. Виходячи з цього, сутність процесу формування естетичної культури студента можна охарактеризувати як таку навчально-освітню діяльність, яка спрямована на забезпечення особистості системою естетичних знань і художніх образів з різних видів мистецтва та вироблення на їх основі естетичного смаку й естетичного сприйняття світу, забезпечення таким чином готовності й уміння особи жити, працювати, поводитися за законами краси. Естетичні знання й уміння сприяють формуванню творчої емоційно-естетичної орієнтації особистості та вироблення готовності утримуватися від будь-яких негативних дій. Виходячи з таких посилань, сутність загальної естетичної культури особистості можна розглядати як таку, що полягає у тому, щоб акумулювати в собі елементи всіх складників розвитку людини та виявлятися як у розумовій (інтелектуальній) діяльності, так і у фізичній досконалості, а також у моральному, трудовому, валеологічному процесі, всі їх об’єднуючи і гармонізуючи.
Оригінальним підходом до визначення сутності та структури естетичної культури особи є концепція І. Зязюна. Пропонуючи гуманістично-емоційну системно-структурну сутність людської особистості, вчений звертає увагу на великі, досі заховані від науки, інтуїтивні, підсвідомі (і надсвідомі) процеси, які можуть мати велике значення для естетичного розвитку людини.
Естетична потреба людини – це прагнення до виявлення в навколишньому світі синергетичних систем і зазнання радощів від їх існування, зазначає Н. Фоломєєва, а естетичну культуру студента вона називає конструктивною позитивною ознакою особистості. Продовжуючи цю позицію, Я. Сопіна звертає увагу на те, що естетичне виховання й естетична культура можуть нести в собі ідею пріоритетності в умовах вибору.
Таким чином, ми дійшли висновку, що в основу естетичної культури студента покладено систему естетичних і художніх знань і умінь, які стають невід’ємною характеристикою його гармонійного загального та професійного розвитку. Система знань являє собою сукупність філософських, соціально-психологічних, філологічних даних про суть прекрасного і потворного, високого і низького, трагічного і комічного. Безумовним складником естетичної культури студента є висока мовленнєва культура й емоційна забарвленість інтелектуальних процесів елементами захоплення, радісного переживання нового наукового відкриття, зацікавленого до нього ставлення, залучення до власної творчої скарбниці ідеалів вчених свого університету.
У другому розділі “Експериментальна перевірка педагогічних умов формування естетичної культури студентів класичних університетів” подається методика проведення експерименту та аналіз одержаних результатів. До участі в експерименті було залучено 460 осіб, з яких 390 – студенти Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та 70 - викладачі Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.
У процесі констатуючого експерименту (шляхом усного опитування та письмового анкетування) було визначено значення зовнішніх даних (естетики зовнішнього вигляду), іміджу для розв’язання навчально-виховних й особистісних проблем; схарактеризовано можливості впливу естетики спілкування (комунікативних умінь) для досягнення успіху в конкретній діяльності; оцінено студентами значення проходження педагогічної практики, рівень естетичної культури вчителів при виконанні ними навчально-виховних завдань.
Результати свідчили про незадоволення майбутніх педагогів своїм рівнем естетичної культури (68 %), що і зумовило проведення формуючого експерименту.
Основними умовами формування естетичної культури студента, як свідчить проведене дослідження, стали:
-
оволодіння студентами класичних університетів основами естетичних знань;
-
стимулювання і залучення студентів до активної діяльності у позааудиторній роботі з естетичного виховання.
З метою реалізації першої умови під час експерименту було здійснено використання потенційних можливостей фундаментальних наук (фізика, математика, хімія тощо), та психолого-педагогічних дисциплін для формування естетичної культури.
Як відомо, естетичний вплив фундаментальних дисциплін пов’язаний з красою і логічною стрункістю наукових побудов і доведень, чіткістю структури цих дисциплін. У будь-якій школі певною мірою є естетичний елемент, передачу якого учням мусить мати на увазі наставник… Астрономія, ботаніка, історія, математика, якщо їх зміст відповідає формі, то стають художніми найвищою мірою (К. Ушинський).
У процесі експериментальної роботи ми звертали увагу студентів на красу предметів, явищ, процесів, що вивчаються, ознайомлювали з біографіями вчених, що відкривали ці закони природи. Їхні високі моральні та естетичні якості, мужність, жвавість розуму ставали добрим прикладом для формування естетичної культури студентів.
Своєрідний внесок в естетичне виховання студентів різних факультетів університету забезпечили точні науки – математика, фізика, хімія, які мають логічну стрункість, доказовість, чітку структуру дисципліни. Ураховуючи цю специфіку, ми спрямовували дослідження на формування у студентів естетичних суджень, розвиток здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
Важливе місце у формуванні естетичної культури студентів займали дисципліни природничого циклу. Природа, як відомо, є невичерпним джерелом естетичних переживань, вона натуральна та рухома, у неї широкий спектр барв. Саме вона впливає на весь духовний світ людини. У процесі викладання предметів природничого циклу ми прагнули якомога більше уваги приділити розвитку естетичного сприймання, формуванню вміння аналізувати побачене, порівнювати явища, оцінювати, виявляти естетичне ставлення до навколишньої дійсності, коли не лише важливо милуватися красою природи, а й берегти і захищати її.
Під час проведення експерименту ми використовували широкі можливості історії, географії, біології для естетичного виховання студентів. Науково-пізнавальний процес спрямовували на те, щоб студенти проникалися думкою у суть предметів, процесів, явищ. З цією метою розкривали роль великих полководців, героїв історичних подій, їхнє духовне багатство, моральну чистоту, фізичну досконалість, красу героїчних учинків, подвигів в ім’я людей, безмежну відданість та любов до своєї Батьківщини. Все це сприяло збагаченню духовного світу студентів ставало основою їхньої естетичної культури.
Особливе значення для формування естетичної культури студентів класичних університетів мали предмети естетичного циклу: музика, живопис, література, елементи яких залучались до позааудиторної діяльності.
Ми включали студентів у процес вироблення критеріїв оцінювання шедеврів рідної та світової літератури, багатства і краси рідної мови, художніх творів; організовували творчу художню діяльність, коли вчили оцінювати прекрасне у музиці, живопису, літературі, висловлювати свої судження про те, що сприймалось. Спрямовуючи можливості предметів естетичного циклу на розвиток креативності мислення, мистецьких здібностей, залучали студентів у творчий, активний процес творення красивого в їхньому житті та довкіллі, тобто формували естетичну позицію студента класичного університету як майбутнього вчителя.
Отже, використовуючи потенційні можливості фундаментальних дисциплін та предметів естетичного циклу, ми сформували у студентів естетичну свідомість, естетичні почуття і смаки, переконували студентів у тому, що сучасний учитель повинен бути озброєний не лише фундаментальними знаннями, а й бути художньо освіченою людиною.
У процесі формування естетичної культури студентів класичних університетів, як свідчить проведене дослідження, займало значне місце стимулювання і залучення студентів до активної діяльності у позааудиторній роботі. Так, у процесі наукового пошуку ми спрямовували наші дії саме на реалізацію цієї умови. З цією метою використовували різноманітні форми роботи, що діють у системі естетичного виховання студентської молоді університету, зокрема, студентські наукові товариства, олімпіади, конкурси, виставки, клуби шанувальників мистецтва, огляди талантів, творчі поетичні зустрічі, засідання клубів за інтересами, диспути, вечори-конкурси, літературні об’єднання, музичні ансамблі, дні факультетів.
Завдяки розмаїттю і багатству змісту вищезазначених форм позааудиторної роботи у студентів класичних університетів значно поглибилися естетичні знання і розуміння жанрів мистецтва, виробилися навички спостереження й аналізу, багаторівневості способів образності мистецьких творів.
З нашого погляду, саме позааудиторна робота сприяла розкриттю здібностей індивідуальних уподобань молоді. Співпрацюючи, майбутні вчителі набули досвіду спілкування, духовно збагатилися, навіть здружилися, адже ніщо так не єднає людей, як спільність інтересів, творча діяльність, години дозвілля.
Одним із напрямів роботи під час проведення дослідження було ознайомлення студентів класичних університетів з досвідом організації естетичного виховання в інших закладах освіти. Наприклад, студенти ознайомилися з досвідом роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.
Так, студенти класичного університету імені В.Н. Каразіна п’ять років поспіль під час педагогічної практики ознайомлювалися з системою естетичного виховання студентської молоді Харківського гуманітарно-педагогічного інституту і дійшли висновку, що різноманітність форм благодатно впливає на гармонійний розвиток майбутніх педагогів.
З погляду студентів-практикантів, особливо значимими є такі форми роботи, як: творчі студентські групи “Краяни”, “Пошук”, “Оберіг”, “Джерельце”, “Літературна Харківщина”; бесіди про духовне; звіти-концерти по класу вокалу, фортепіано, диригування; робота гуртків писанкарства, бісеронизання, художньої вишивки та гобелену.
Практиканти пересвідчилися, що сценічне втілення драматичного твору вимагає високого рівня цілої низки естетично розвинених рис і здібностей гуртківців-акторів і читців. Керівник допомагає учасникам діяти у сценічних умовах, розкриваючи образи і зміст творів у живій взаємодії, розвиваючи природні творчі здібності студентів.
Формуванню естетичної культури студентів класичних університетів сприяв розроблений спецкурс “Естетична культура педагога”, який передбачав ознайомлення майбутніх учителів з питаннями сутності культури поведінки та естетичного виховання в системі формування особистості педагога, впливу таких факторів на естетичне формування особистості студента, як природа, мистецтво, література, праця, трудова діяльність, а також методологія і методика формування естетичної культури майбутнього і сучасного педагога.
У процесі дослідження були розроблені критерії, за якими визначався рівень сформованості естетичної культури студентів:
-
знання основ естетики – знання художньо-естетичного матеріалу у межах програм; духовного надбання народу: фольклору, обрядів, звичаїв, виробів народних умільців, літературної творчості; розуміння різних видів мистецтва; обізнаність зі спеціальною термінологією;
-
уміння – розуміння і сприйняття краси; здатність помічати прекрасне у природі, праці, творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці, діях, учинках людей; уміння аналізувати, систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати мистецькі твори й оцінювати прекрасне в навколишньому світі; переконливо аргументувати особисту естетичну позицію, узгоджуючи її з загальнолюдськими цінностями;
-
ставлення до процесу естетизації навколишнього світу – емоційне оцінювання явищ суспільного життя, природи, мистецтва, участь в естетичній діяльності, потреба створювати красу; прагнення до естетичного самовиховання, спрямованого на збагачення і вдосконалення людського характеру, внутрішнього світу особистості, її поглядів, почуттів, уявлень, смаків.
Під час дослідження встановлено рівні сформованості естетичної культури студентів класичних університетів: низький, середній, високий.
Низький рівень - студент здатний розуміти і логічно відтворювати основну частину художньо-естетичного матеріалу в межах програми; недостатньо глибоко усвідомлює художньо-образну сферу мистецьких явищ; застосування знань і термінології на практиці викликає у студента труднощі; виявляє пасивне ставлення до естетичного самовиховання, малоактивний у процесі творення краси у навколишньому житті.
Середній рівень - студент виявляє достатній рівень засвоєння художньо-естетичного матеріалу, здатний помічати прекрасне у природі, праці, творах мистецтва, поведінці, діях, учинках людей, але допускає неточності у використанні спеціальної термінології, не завжди обґрунтовано може довести свою думку; відчуває труднощі при самостійному узагальненні, систематизації результатів своєї естетичної діяльності, доборі переконливих аргументів на підтвердження особистої естетичної позиції.
Високий рівень - студент глибоко володіє знанням художньо-естетичного матеріалу, здатний самостійно визначати цілі власної естетичної діяльності, знаходити джерела естетичної інформації та використовувати її відповідно до визначених цілей; вільно висловлює власні думки і виражає почуття, самостійно оцінює різноманітні явища, переконливо аргументує особисту естетичну позицію, активно включається у процес створення краси у навколишньому, самостійно використовує набуті знання, вміння та здібності у естетичній діяльності, прагне до естетичного самовиховання.
Подаємо результати аналізу експерименту в наступній таблиці, щоб наочно порівняти ефективність спеціально створених умов педагогічної діяльності студентів.
Рівні сформованості
естетичної культури студентів класичних університетів
Рівні | Констатуючий експеримент | Контрольний зріз
Експеримен-тальні групи
(194
студенти) | Контрольні групи
(196 студентів) | Експери-ментальні групи
(194 студенти) | Контрольні групи
(196 студентів)
Високий | 35 | 18,1% | 36 | 18,3% | 62 | 32% | 43 | 22%
Середній | 105 | 54,8% | 110 | 56,2% | 124 | 64% | 129 | 65,8%
Низький | 54 | 27,1% | 50 | 25,5% | 8 | 4% | 24 | 12,2%
У таблиці подано кількість студентів (390 осіб) з огляду на реальний склад потоків факультетів (іноземних мов, історичного та філологічного), де навчається, як правило, від 110 до 130 студентів.
Слід звернути увагу на кількість студентів, які продемонстрували низький рівень естетичної культури після проведення контрольного експерименту: чотири відсотки – в експериментальних групах і дванадцять відсотків – у контрольних.
Проведене дослідження дало можливість дійти таких висновків:
1.
Ознайомлення зі станом проблеми засвідчило, що питання естетичного виховання розглядаються авторами, практичні завдання його розв’язуються певним чином у школах та ВНЗ.
Естетичне виховання протягом останнього століття розглядалося як важливий складник загального процесу формування особистості дитини, учня, працівника, громадянина, що пояснюється його універсальною та інтегральною сутністю. Зазвичай, відзначалося, що в основі естетичного сприйняття світу та його оцінювання лежить почуттєва сфера, яка стосується всіх без винятку видів діяльності. Отже, узагальнюючи все раніше представлене в різних джерелах, можна дійти загального висновку, що в основі своїй естетичне виховання і культура містять почуття любові до прекрасного, що втілює в собі любов до самого життя, його процесу, творчості, яка спонукає до пошуку ідеалу. Любов до прекрасного надихає особу на пошук найефективнішого спрямування своїх зусиль на зміцнення і створення прекрасного в усіх його проявах. Прекрасне втілюється у позитивних намірах діяти за законами доброчинності, що сповнює увесь процес життєдіяльності глибоким його сенсом і гуманістичним змістом. У почутті прекрасного втілюються і наміри до щастя, мудрості, моральної досконалості, а опанування особою естетичною культурою спонукає її жити і діяти за законами краси.
2.
Установлено, що загальна естетична культура студента є таким морально-духовним особистісним утворенням, яке передбачає наявність розвиненої почуттєво-емоційної свідомості, що спирається на визначені художньо-культурологічні образи і знання про них при наявності любові до всього живого, перш за все, до людини, учня, дитини; володіє рідною мовою, стильовими особливостями у мовленнєвій діяльності, готовий до спілкування і позитивної дії в інтересах злагоди.
3.
Узагальнення надбань класичної та сучасної теорії естетичного виховання відповідно до вимог Державних стандартів щодо формування світогляду, який позитивно впливає на творчу саморегуляцію особистості, дозволило досліднику визначити педагогічні умови формування естетичної культури (оволодіння студентами основами естетичних знань; стимулювання і залучення до активної діяльності в позааудиторній роботі).
4.
Установлено, що: а) орієнтація на цілісно-емоційний компонент творчого характеру та опора на позитивні переживання передбачає сповідання вічних морально-естетичних ідеалів та пошук соціальної захищеності через дотримання вимог трьох вічних моральних доброчинників, якими є Віра, Надія, Любов; б) показ безперспективності й потворності тенденцій до конфліктів екстремізму, знущання, нудьги, суму, ненависті, переїдання, заздрощів, розпусти, які, знищуючи красу, нівечать душу самого їх носія та призводять до самознищення. Постійне звернення до переваг толерантної та поблажливої поведінки, дотримання принципів естетизації праці та побуту, що забезпечують успіх у професійній діяльності, забезпечили відповідний рівень формування естетичної культури студентів класичних університетів і продемонстрували їх ефективність. Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, актуальними залишаються питання управління процесом формування естетичної культури студентів у різних закладах освіти
Основні положення дослідження відображені в таких публікаціях:
Статті у наукових збірниках:
1.
Нечепоренко М.В., Кушнаренко И.А. Я.А. Коменский о духовности воспитания. Ст. в сб.: “Я.А.Коменский и современность” (К 400-летию со дня рождения). – Харків: ХДУ, 1992. – с. 54-59.
2.
Нечепоренко М.В. Оволодіння педагогічними можливостями слова. В кн.: Педагогічна культура. – Харків: ХДУ, 1993. – с. 67-75
3.
Нечепоренко М.В. Сучасні методологічні аспекти виховання вчителя // Вісник Харківського університету: Педагогіка. За ред. Л.С.Нечепоренко. Вип.І. – Харків: ХДУ, 1995. – с. 34-37.
4.
Нечепоренко М.В. Культура і творчість студента. // Наукові записки кафедри педагогіки. – Харків: ХДУ, 1996. – Вип. І. – с. 112-120.
5.
Нечепоренко М.В., Пасинок В.Г. До питання про виховання вчителя // Наукові записки кафедри педагогіки. – Харків: ХДУ, 1996. – Вип. І. – С. 45-50.
6.
Нечепоренко М.В., Куліш С.М. Про художню освіченість педагога. // Наукові записки кафедри педагогіки. – Х.: ХДУ, 1997. – Вип. ІІ. – с. 124-128.
7.
Нечепоренко М.В. Естетика спілкування // Наукові записки кафедри педагогіки. – Харків: ХДУ, 1998. – Вип. ІІІ. – с. 78-81.
8.
Нечепоренко М.В. Естетична освіченість учителя // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Константа, 2000. – Вип. V. – с. 118-123.
9.
Нечепоренко М.В.Морально-естетичні засади діяльності майбутнього вчителя. // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Основа, 2001. – Вип. VІІ. – с. 129-136.
10.
Нечепоренко М.В. Художня й естетична освіченість педагога. // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Основа, 2002. – Вип. VІІІ. – с. .
11.
Нечепоренко М.В. Формування культури естетичної діяльності майбутнього вчителя. // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Основа, 2002. – Вип. ІХ. – с. 234-242.
12.
Нечепоренко М.В. Про стан дослідження теми щодо формування естетичної культури студентів у класичних університетах. // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Основа, 2003. – Вип. Х. – с. 131-138.
13.
Нечепоренко М.В. Методика естетичного виховання у класичному університеті. // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Основа, 2004. – Вип. ХІ. – с. 130-134.
14.
Нечепоренко М.В. Загальна естетична культура як педагогічна проблема. // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ. – Харків: Основа, 2004. – Вип. ХІІ. – с. 148-154.
Навчальні та методичні посібники:
15.
Нечепоренко М.В. Естетична культура педагога. Спецкурс (для студентів класичних університетів). – Харків: ХНУ, 2002. – 20 с.
Матеріали і тези конференцій:
16.
Нечепоренко М.В., Кушнаренко І.А. Художня освіченість учителя як елемент його професіоналізму. Тези доп. та повідомлень науково-практичної міжвузівської конференції “Формування проф. майбутніх педагогів в умовах педагогічного вузу”. – Кривий Ріг, КДПІ, 1992. – с. 132-133.
17.
Нечепоренко М.В. Про педагогіку особистості. Тези та доп. повідомлень науково-практичної міжвузівської конф. – Кам’янець-Подільський, 1992. – 3с.
18.
Нечепоренко М.В. Художня культура як елемент педагогічної майстерності вчителя. Тези доп. всеукраїнської науково-практичної конференції “Психолого-педагогічна підготовка вчителя у вузі”. – Полтава, 1992. – с. 32-35.
19.
Нечепоренко М.В. Художня освіченість як засіб запобігання неадекватній поведінці учнів. Матеріали міжнар. науково-практичної конференції “Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу”. – Харків, 1994. – с. 169-171.
20.
Нечепоренко М.В. Оволодіння рідною мовою як шлях до духовності й фахової культури. Матеріали міжнародної науково-методичної конференції “Роль вузів у розв’язанні проблем безперервної освіти та виховання особистості (від шкільної до післядипломної)” 16-20 травня. Том ІІ. Проблеми гуманізації, гуманітаризації та екологізації освіти й виховання. – Київ, 1995. – с. 268-269.
21.
Нечепоренко М.В. Положительные знания как способ предупреждения агрессии и войны. Материалы международной научно-практической конференции “Мир, война, история”. – Харьков, 1995. – с. 114-118.
22.
Нечепоренко М.В. Виховний вплив на учня в процесі спілкування. Матеріали І міжнародної науково-практичної конференції 29-31 травня “Високі технології виховання”. – Харків, 1995. – Частина І. – с. 140-144.
23.
Нечепоренко М.В.., Ананьєв В.І. Морально-естетичні аспекти екологічного виховання студентів і учнів. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції 29-31 травня “Високі технології виховання”. – Харків, 1995. – Частина І. – С. 159-161.
24.
Нечепоренко М.В., Пасинок В.Г. Методологічні аспекти формування політичної культури вчителя. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Глобализация политики в контексте современной политической культуры: опыт и перспективы Восточной Европы”. – Харьков, 1996. – с. 39-41.
АНОТАЦІЯ
Нечепоренко М.В. Формування естетичної культури студентів класичних університетів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2005.
У дисертації визначено роль і значення загальної естетичної культури у професійній підготовці студентів класичних університетів. Розроблено та науково обґрунтовано систему педагогічних умов, що забезпечують необхідний рівень загальної естетичної культури студента класичного університету. Питання професійної підготовки студента розглядається з погляду пошуку можливостей узгодження та гармонізації поведінки особистості студента класичного університету з довкіллям
