ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І. І. МЕЧНИКОВА

НЕФЕДОВА НІНА ЄВГЕНІВНА

УДК 911.3:33:628:14(477.74)

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

РЕГІОНАЛЬНОГО ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ:

ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ ТА МЕТОДИКИ

(НА МАТЕРІАЛАХ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

11.00.02 – економічна і соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

географічних наук

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор,

засл. діяч науки і техніки України

ТОПЧІЄВ Олександр Григорович,

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри

економічної і соціальної географії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор,

СТЕПАНЕНКО Анатолій Васильович,

Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України, завідувач

відділу проблем економічної та

техногенної безпеки

доктор економічних наук, професор,

САХАЦЬКИЙ Микола Павлович,

Одеська державна академія будівництва

та архітектури МОН України, завідувач

кафедри менеджменту і маркетингу

Провідна установа: Чернівецький національний університет

ім. Ю. Федьковича МОН України

Захист дисертації відбудеться “10” березня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41. 051. 03 при Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Шампанський пров., 2, ауд. 108

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (65026, м. Одеса, вул.. Преображенська, 24).

Автореферат розісланий “ 9 ” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук, доцент Л.В. Хомич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена незадовільним рівнем розвитку і територіальної організації (ТО) водного господарства країни та її регіонів, відсутністю безпечного гарантованого водопостачання та низькою якістю питної води. За місцем і функціональним призначенням водне господарство відноситься до інфраструктурних складових господарського комплексу. Як загальна умова та чинник регіонального розвитку водогосподарська інфраструктура впливає майже на всі сфери виробництва, а рівень її розвитку і територіальної організації може прискорювати або гальмувати розвиток господарства регіону.

Сучасні тенденції розвитку світової економіки, перехід світового господарства на функціональну систему управління за видами економічної діяльності обумовлює перегляд сформованих галузевих принципів організації економіки України. Водогосподарська діяльність як специфічний вид економічної діяльності не має відповідного організаційно-економічного структурування на різних територіальних та управлінських рівнях. Для системи управління характерна відомча подрібненість, структурна ускладненість та функціонально-територіальна неузгодженість її складових ланок. Актуальною методологічною проблемою наукових досліджень стає функціональне структурування водогосподарського комплексу (ВГК) за видами економічної діяльності для забезпечення відповідності його організації принципам і механізмам ринкових відношень.

Для вирішення проблем безпечного гарантованого водопостачання потрібна систематизація і типізація існуючих територіальних водогосподарських систем (ТВГС) як базової форми ТО регіонального ВГК. Необхідна розробка стратегії і принципів регіональної водогосподарської політики, збалансованого функціонування ВГК на основі впровадження інтегрованого водогосподарського менеджменту (ІВГМ), що буде спроможний скоординувати, інтегрувати зусилля суспільства як для забезпечення населення і господарства водою певної кількості і якості, так і для захисту, підтримання водних ресурсів, збереження водних екосистем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідницьких робіт кафедри економічної і соціальної географії ОНУ. Автор безпосередньо приймав участь у держбюджетних темах № 774 “Принципи та механізми управління природокористуванням та раціональної організації у приморських смугах України (на прикладі приморських територій Одеського, Миколаївського і Херсонського обласних регіонів” та № 303 “Розробка концепції і програми сталого соціально-економічного розвитку регіону Українського Причорномор’я у контексті міжнародних програм екологічного захисту Чорного моря”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в методологічному обґрунтуванні і методичній розробці сучасних принципів і підходів дослідження територіальної організації регіонального ВГК. Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- проаналізувати існуючі водогосподарські проблеми у контексті стратегії сталого регіонального розвитку;

- зробити огляд теорії і методології дослідження ТО ВГК;

- розробити концепцію водогосподарського ресурсного циклу як чинника функціонування ВГК;

- провести функціональне структурування ВГК за видами економічної діяльності, функціонально-галузевими зв’язками та особливостями його виробничо-технологічної організації;

- розробити методику систематизації і типізації форм ТО ВГК;

- розробити методичну програму функціонального підходу дослідження регіонального ВГК та форм його ТО;

- дати загальну характеристику умов формування, особливостей функціонування і ТО ВГК Одеської області;

- провести типізацію існуючих ТВГС Одеської області;

- провести водогосподарське районування Одеського регіону за діючими ТВГС для визначення проблем і напрямків удосконалення ТО регіонального ВГК.

Об’єктом дослідження виступає ВГК Одеської області.

Предмет дослідження – принципи і механізми функціонування і територіальної організації регіонального ВГК.

Методологія і методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теоретичні та методичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області географії водного господарства, фундаментальні положення теорії економічної і соціальної географії. В роботі були використані комплексний підхід та системно-структурний аналіз, методи класифікації і типізації, логіко-дедуктивний, районування, порівняльно-географічний, статистичний, картографічний та інші.

Наукова новизна одержаних результатів: полягає у наступному:

- розроблено концептуально-понятійний апарат дослідження ТО регіонального ВГК;

- розвинуті і поглиблені уявлення про “водне господарство” як специфічний вид економічної діяльності;

- введена і обґрунтована категорія “водогосподарський ресурсний цикл” (ВГЦ), розроблена технологічна схема основних стадій і фаз ВГЦ;

- розроблено принципово нове багаторівневе функціональне структурування ВГК регіону на водогосподарські підкомплекси, водогосподарські кластери, водогосподарські цикли (цикли водокористування), водогосподарські ланки;

- запропоновані нові оригінальні схеми функціонально-галузевої та функціонально-організаційної структур ВГК;

- розроблена методика систематизації і типізації ТВГС як базової форми ТО ВГК;

- обґрунтована методична програма функціонального підходу дослідження регіонального ВГК та форм його ТО;

- вперше проведена типізація ТВГС і розроблена схема водогосподарського районування Одеської області.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, що виносяться на захист, забезпечені використанням цілеспрямованої і репрезентативної сукупності сучасних методологічних принципів і методів дослідження, значним обсягом первинного статистичного матеріалу по водокористуванню всіх підприємств, установ і організацій Одеської області, що звітують за відповідними формами державного водного обліку, що доповнено матеріалами обстеження стану водопостачання і водовідведення окремих районів і населених пунктів регіону.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватися державними органами управління для розробці заходів щодо удосконалення системи управління водогосподарською діяльністю регіону, для створення геоінформаційного банку даних для забезпечення прийняття управлінських рішень тощо. Окремі положення дослідження були використані при написані розділу “Водогосподарський комплекс” в навчальному посібнику для вчителів, учнів і студентів вищих учбових закладів “Одеський регіон: природа, населення, господарство”. На основі розроблених методологічних принципів і методики дослідження була складена програма спецкурсу “Водогосподарський комплекс регіону”, який читається студентам економіко-географам за спеціалізацією “Географічні основи економіки та управління розвитком регіону”

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, основні концептуальні положення, методичні підходи, і висновки розроблені особисто автором на основі оригінального фактичного матеріалу, зібраного автором. Використані положення інших авторів мають відповідні посилання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися у матеріалах міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, регіональних нарадах: Міжнародна науково-практична конференція “Регіон – 2003: стратегія оптимального розвитку" (м. Харків, 2003 р.); Регіональна нарада “Можливості сучасних ГІС/ДЗЗ - технологій у сприянні вирішення проблем Причорноморського регіону” (м. Одеса, 2003 р.); Науково-практична конференція “Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні” (м. Київ, 2003 р.); III Всеукраїнська науково-практична конференція “Суспільно-географічні дослідження розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2004 р.); IX з’їзд Українського географічного товариства (м. Чернівці, 2004 р.); щорічні наукові конференції професорсько-викладацького складу ОНУ (2001-2005 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,55 д. а., в тому числі: 3 у науковому журналі, 1 у збірнику наукових праць, 1 у навчальних посібниках, 3 у матеріалах конференцій, 1 у матеріалах регіональної наради. З них 9 одноосібних, обсягом 2,55 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційне дослідження складається з вступу, переліку умовних позначень, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (185 найменування) і додатків; включає 151 сторінки тексту, містить 17 рисунки, 13 таблиці, 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі роботи “Огляд теорії і методології досліджень” проаналізовані сучасні водогосподарські проблеми у контексті сталого регіонального розвитку, серед яких соціальні, екологічні, економічні, технологічні, організаційно-експлуатаційні, інституціональні, управлінські. Найбільш гострий прояв вони мають на регіональному і місцевих рівнях, де практично вирішуються проблеми водокористування населення та господарства на основі створення систем водопостачання і водовідведення (своєрідних природно-господарських систем). Просторові поєднання водних ресурсів та водокористувачів (галузей господарства та населення) досить різноманітні, мають власне коло невирішених проблем і потребують відповідної систематизації та типізації для пошуків їх оптимальних просторових форм.

Огляд теоретичного досвіду дослідження розвитку і ТО водогосподарської діяльності дозволяє визначити певні наукові школи, напрямки, методологічні підходи і принципи. Донедавна переважали спеціальні “відомчі” підходи, які займалися обґрунтуванням проектів будівництва водогосподарських об’єктів для окремих галузей господарства у межах відомчих проектних інститутів. Власно “галузева” наукова школа, що була сформована після офіційного визнання водного господарства як галузі економіки, науки і техніки, зробила спробу об’єднати гідротехніків, гідрологів, гідрогеологів, географів, економістів, екологів для комплексного вирішення водогосподарських проблем. Але “галузева концепція” наукового обґрунтування розвитку водного господарства за своєю природою залишається сумою “відомчих” і не спроможна охопити вісь комплекс регіональних проблем. Велика кількість наукових праць 1960-80-х років була присвячена питанням раціонального використання і охорони водних ресурсів (В.Ф. Дерпгольц, Г.В. Воропаєв, М.В. Зарубаєв, М.І. Львович, О.О. Соколов, Л.Ф. Шабалин, О.Л. Юшманов, В.В. Шабанов, І.Г. Галямін, Ю.П. Лебединський, Р.О. Нежиховський, В.Г. Ковальов, О.Б. Авакян, В.М. Широков та ін.) але майже відсутні дослідження ТО водного господарства. Частково ці питання були розглянуті у роботах Ю.П. Беліченко, М.І. Львовича, Т.В. Гальцевої, К.В. Долгополова, Є.В. Федорової, О.М. Єгорова, Л.М. Зибіна, В.П. Іванової, В.С. Замахаєва, С.Л. Озиранського, Т.Г. Гангарда, Л.В. Мінькович-Печірського, Н.В. Пучкової, І.Я. Шимельмиця, Г.Х. Ісмайилова, В.М. Федорова, Г.В. Воропаєва, М.В. Зарубаєва, С.Л. Вендрова, М.М. Шведова та ін.

Формування власне економіко-географічної школи започатковано на рубежі 1970-80-х років з метою наукового обґрунтування раціональної ТО водного господарства в умовах великомасштабного водогосподарського будівництва і територіального перерозподілу водних ресурсів. Однією з перших наукових праць, присвячених географії водного господарства, була робота А.П. Голикова (1982). Розробкою і обґрунтуванням ТО ВГК займалися Л.Ц. Масловська, В.О. Духовний, С.С. Левківський, Я.О. Мариняк, К.В. Кір’янова та ін. Важливими висновками теоретичних досліджень було визнання ВГК, по-перше, як міжгалузевого територіального комплексу; по-друге, як природно-суспільного утворення; по-третє, як інфраструктурної ланки господарського комплексу країни та її регіонів.

Існує багато визначень ВГК, але частіше посилаються на узагальнену редакцію за попередніми дослідженнями Л.Ц. Масловської, С.С. Левківського, Я.О. Мариняка, а саме: ВГК - це складне системно-структурне утворення, що включає водні ресурси, водокористувачів, органи управління і контролю та характеризується визначеною галузевою, функціональною і територіальною структурою. Географи досліджують ВГК за умовами і факторами формування, зокрема за водно-ресурсним потенціалом територій, покомпонентно - за окремими складовими ВГК, чи комплексно - як цілісний міжгалузевий комплекс. Ключовими і найменш методологічно і методично розробленими лишаються проблеми систематики і класифікації ВГК, типізації форм їх ТО. Досі не сформований і має певні різночитання понятійно-термінологічний апарат досліджень.

На сучасному етапі особливої актуальності набуває функціональний підхід дослідження ВГК. Якщо міжгалузева концепція як передумова і складова частина функціонального напрямку проголосила необхідність координації водогосподарських заходів різних галузей господарства на основі комплексного використання водних ресурсів, то сучасний власне функціональний підхід повинен націлити на розвиток всіх взаємопов’язаних видів водогосподарської діяльності для забезпечення населення і господарства повним набором водогосподарських послуг за умови здійснення постійного моніторингу за станом водних ресурсів, збереження водно-відтворювальних функцій ландшафтів на основі впровадження ІВГМ. Прикладом впровадження принципів інтегрованого управління є колективна праця кримських вчених, що присвячена проблемам сталого розвитку ВГК Криму (2003).

У другому розділі “Функціональний підхід дослідження регіонального ВГК: концептуально-понятійний апарат” обговорюються концептуальні засади, методологічні принципи та методика дослідження функціонування і ТО регіонального ВГК.

Концептуально-понятійний апарат функціонального підходу дослідження регіонального ВГК включає такі категорії і поняття як “водогосподарський цикл” (ВГЦ), “водогосподарський кластер” (ВК), “водогосподарські ланки”, “виробництво води”, “водогосподарські послуги”, “водогосподарський підкомплекс урбанізованих територій” (ВГПК УТ), “водогосподарський підкомплекс сільської місцевості” (ВГПК СМ), “територіальна водогосподарська система” (ТВГС), “функціональний тип ТВГС”, “інтегрований водогосподарський менеджмент” (ІВГМ) та ін. Співвідношення цих категорій і понять, особливості їх підпорядкування за функціональними зв’язками відповідно класифікаційним рівням функціонального структурування, а також просторові відношення за територіальними зв’язками базових форм ТО у межах ІВГМ наведено на рис.1

За функціональним підходом, водне господарство - це специфічна сфера економічної діяльності, яка використовує природні ресурси (воду) як предмети праці для виробництва води для питних і технічних потреб та надання водогосподарських послуг за допомогою засобів виробництва - гідротехнічних споруд, інженерних комунікацій та ін. Водне господарство інтегрує різні галузі господарства на основі водокористування і являє собою складний і розгалужений міжгалузевий водогосподарський комплекс.

За традиційними підходами водогосподарські галузі відносились до невиробничої діяльності (невиробничої сфери), яка здійснюється не у вигляді виробництва продукції, а у виді послуг. Поняття послуги не асоціювалося з виробництвом. Відповідно сучасним уявленням будь-який вид економічної діяльності є виробництвом - матеріальним чи нематеріальним.

Відповідно сучасної класифікації видів економічної діяльності (КВЕД ДК-009-96), водне господарство займає проміжне або стикове положення між матеріальним та нематеріальним виробництвом. Водне господарство має свою природну сировину (водні ресурси) і власний виробничий процес забору та підготовки води до різних видів використання. Підготовлена до використання вода стає продукцією, яка відпускається або надається водокористувачам у встановленому порядку, відповідно з водним законодавством.

Зміна традиційних поглядів на структуру господарства функціональним підходом потребує провести функціональне структурування ВГК за видами економічної діяльності та визначити нові організаційні форми, що будуть сприяти його збалансованому розвитку і виконанню генеральної функції. Функціональне структурування ВГК – це виділення первинних видів водогосподарської діяльності, кожному з яких будуть притаманні певні функції, з подальшим їх об’єднанням у більш складні функціональні утворення.

В умовах радикальної економічної реформи йде пошук ефективних форм і ринкових механізмів організації та управління водогосподарською діяльністю. Останнім часом у різних сферах економічної діяльності певну увагу приділяють проблемам запровадження кластерного механізму функціонування (Л.Г. Руденко, 2002; Ван Ціншен, О.Г. Топчієв, 2003; С.І. Дорогунцов, А.В. Степаненко, Я.Б. Олійник, 2004; О.М. Паламарчук, 2004 та ін.). Характерною ознакою функціонування кластерів є встановлення технологічних зв’язків між видами економічної діяльності різних секторів економіки для виконання певної функції і реалізації їх потенційних переваг у межах окремої галузі, виробництва більш якісної і конкурентноспроможної продукції. На нашу думку, формування водогосподарських кластерів є перспективною і ефективною функціональною формою організації водогосподарської діяльності.

В основі функціонування ВГК лежить процес водокористування, який відображає встановлення зв’язків між водними ресурсами і водокористувачами певної території у межах інтегрованої системи “водні ресурси-суспільство”. Основним методологічним засобом дослідження процесу водокористування повинна стати концепція ресурсних циклів, що була запропонована І.В. Комаром (1975) і який передбачав виділення водного і водогосподарського циклів. Думка про існування суспільно-виробничої ланки у загальному кругообігу води була проголошена ще В.Ф. Дерпгольцем (1971), який назвав це “технічним кругообігом води”, Л.Ф. Шабалиним (1972), який розглядав “виробничий кругообіг води”, М.І. Львовичем (1971), який виділів “господарську ланку кругообігу води”, О.П. Чечелем (1979), Л.Ц. Масловською (1983,1989), які досліджували “водоресурсний цикл”, внаслідок чого було визнано, що саме потоки водних ресурсів у процесі переміщення сумісно з господарськими об’єктами, що їх трансформують, утворюють каркас ВГК.

У даному досліджені введено і обґрунтовано категорію “водогосподарський ресурсний цикл” (ВГЦ) або цикл водокористування як процес переміщення, використання та перетворення природних вод у різних ланках суспільної життєдіяльності за певною технологією. У роботі розглянуті основні поняття, їх співвідношення, обґрунтовані стадії і фази використання водних ресурсів від вилучення їх з природних джерел до повернення у природне середовище. Водогосподарський цикл охоплює всю завершену сукупність послідовних і взаємопов’язаних технологічних операцій, які змінюють і доповнюють одна одну: забір води, очищення та підготовка до використання, транспортування та подача води, надання водних мас водокористувачам, відведення, очищення та скид стічних вод. Водогосподарські цикли (цикли водокористування) виділяються за видами водогосподарського обслуговування у різних галузях господарства, які, в свою чергу, охоплюють різні водогосподарські ланки, що відповідають більш дрібним галузям (підгалузям). Вони розглядаються як первинні структурні складові ВГК регіону.

У роботі запропоновано багаторівневе функціональне структурування ВГК. Основними таксономічними одиницями та класифікаційними рівнями функціонального структурування виступають водогосподарські ланки (окремі види водогосподарського обслуговування та супутні послуги), які утворюють водогосподарські цикли (цикли водокористування), функціональні поєднання яких формують водогосподарські кластери (види водогосподарської діяльності), інтегровані сукупності яких складають водогосподарські підкомплекси. Сукупність водогосподарських підкомплексів, кластерів, циклів складає єдиний ВГК (рис.1).

Нами виділено десять ВГЦ: 1 – сільськогосподарське водокористування; 2 - зрошення; 3 – рибогосподарське водокористування; 4 - промислове; 5 – питне водокористування; 6 – побутове водокористування; 7 – теплоенергетичне водокористування; 8 – воднотранспортне водокористування; 9 – бальнеологічне (водолікування) водокористування; 10 - водно-туристичне водокористування.

Водогосподарські цикли утворюють водогосподарські кластери (ВК) - це функціональні поєднання окремих циклів водокористування певного виду водогосподарської діяльності. Наприклад, сільськогосподарський ВК включає такі цикли водокористування, як зрошення та сільськогосподарське водопостачання, у тому числі для потреб тваринництва. Водно-рекреаційний ВК об’єднує бальнеологічний та водно-туристичний цикли. Таким чином, сукупність водогосподарських циклів утворює новий класифікаційний ступінь - водогосподарські кластери або види водогосподарської діяльності. Було виділено шість ВК: І - сільськогосподарський; ІІ - рибогосподарський; ІІІ - промислово-технологічний; IV - комунально-господарський; V - воднотранспортний; VI - водно-рекреаційний.

За загальним типом водокористування виділені два водогосподарські підкомплекси, кожен з яких має своє характерне поєднання кластерів - видів водогосподарської діяльності: водогосподарський підкомплекс урбанізованої території (ВГПК УТ), що охоплює кластери ІІІ - VI; водогосподарський підкомплекс сільської місцевості (ВГПК СМ), що включає кластери І, ІІ, IV – VI.

У багатьох випадках необхідне більш деталізоване й дрібне структурування ВГК. У роботі розроблена така деталізована функціонально-галузева структура ВГК, починаючи з базового рівня водогосподарських циклів, які встановлені за галузевою ознакою. Оскільки Україна з 1997 р. перейшла на європейську систему статистики (КВЕД ДК-009-96), необхідно було узгодити водогосподарські цикли з новими одиницями статистики видів економічної діяльності - секціями, розділами, групами та класами видів діяльності. Внаслідок того, що поділ на секції, розділи, групи, й класи дуже не рівноважний і не рівнозначний по відношенню до водного господарства, тому всі зазначені чотири таксономічні рівні об’єднані збірною назвою “водогосподарські ланки” і розшифровані як “окремі види водогосподарського обслуговування та супутні послуги”. Водогосподарські ланки ніби “пронизують” усі сектори економіки. Це обумовлено тим, що ВГК відноситься до міжгалузевих комплексів, так званого, функціонального типу. Він має “функціональне ядро” (виробництво води), яке вступає у функціональні відношення з іншими видами економічної діяльності шляхом надання певних водогосподарських послуг. Виробництво води як основного продукту відноситься до вторинного сектору (обробні галузі - секція Е). Водовідведення, каналізація та очищення стічних вод відноситься до секції О - колективні, громадські та особисті послуги. До секції К, а саме - діяльності у сфері архітектури і будівництва, відносяться зйомочні геодезичні і гідрографічні роботи, діяльність у сфері гідрогеології. Але буріння свердловин для води, устрій водопровідних і каналізаційних мереж, шлюзів та інших споруджень відносяться до секції F - будівництво. Водогосподарські послуги по забезпеченню функціонування зрошувальних систем (зрошення), послуги по обслідуванню стану водоймищ для рибного господарства відносяться до первинного сектору.

На основі виділених технологічних стадій і фаз ВГЦ запропонована схема функціонально-організаційної структури ВГК або його технологічно-виробничої організації, яка складається з таких блоків: водно-ресурсного, функціонального, обслуговуючого, блоку водогосподарського менеджменту і маркетингу (рис. 2).

Водно-ресурсний блок включає природні поверхневі і підземні води: .1.1 - річки; .1.2 - озера; .1.3 - лимани; .1.4 - ставки; .1.5 - Чорне море; .2.1 - артезіанські; .2.2 – ґрунтові.

Функціональний блок складається з виробництва води питної якості і водогосподарських послуг. Виробництво води представлено технологічним ланцюгом - забір, очищення та розподіл води. Забір води здійснюється: .1.1.1 - з артезіанських свердловин; .1.1.2 - з колодязів; .1.1.3 - з берегових водозаборів; .1.1.4 - з Чорного моря. Очищення води включає: .1.2.1 - очищення сирої прісної води; .1.2.2 - доочищення водопровідної води; .1.2.3 - опріснення морської води. Розподіл води здійснюється: .1.3.1. - магістральними каналами; .1.3.2. – магістральними водоводами; .1.3.3. - водопровідною мережею.

Водогосподарські послуги включають, по-перше, послуги по забезпеченню різних видів використання виробленої води та водних об'єктів: .1.1.1 – питне; .1.1.2 – побутове; .1.2.1 – в теплоенергетиці; .1.2.2. - в металургії; .1.2.3 - в машинобудуванні і металообробці; .1.2.4 - в хімічній промисловості; .1.2.5 - в целюлозно-картонній; .1.2.6 - в промисловості будівельних матеріалів; .1.2.7 - в легкій промисловості; .1.2.8 - в харчовій промисловості;.1.3.1–зрошення;.1.3.2 - сільськогосподарське водокористування; .1.4.1 - послуги по обслідуванню стану водоймищ для створення риборозплідників та рибних ферм; .1.4.2 - послуги по стимулюванню розведення риби і підвищення продуктивності водоймищ; .1.5.1 - бальнеологічне; .1.5.2 - водно-туристичне; .1.6.1 - користування водними об’єктами для діяльності річкового рейсового пасажирського та вантажного транспорту; .1.6.2 - користування водними об’єктами (внутрішніми морськими водами та територіальним морем) для діяльності морського рейсового пасажирського транспорту та вантажного внутрішнього флоту). По-друге, водогосподарські послуги включають водовідведення та очищення стічних вод. Водовідведення здійснюється за допомогою: .2.1.1 – водоскидів; .2.1.2 - дренажних систем; .2.1.3 - каналізаційних колекторів. Асенізація і оброблення відходів включає: .2.2.1 - оброблення рідких відходів життєдіяльності людей (оброблення та знищення відходів шляхом розбавлення, фільтрування, хімічне виціджування, оброблення за допомогою біологічно активного методу чи іншими методами); .2.2.2 - оброблення стічних вод з плавальних басейнів та стоків промислових підприємств; .2.2.3 - полив і прибирання вулиць та ін.

Обслуговуючий (сервісний) блок - це види водогосподарської діяльності, що забезпечують функціонування ВГК. До нього відносяться обслуговування водогосподарської інфраструктури: .1. Діяльність у сфері геології і геологорозвідки (заміри і спостереження з метою збору інформації про підземні водні горизонти); .2. Зйомочні геодезичні і гідрографічні роботи; .3. Обслуговування водної транспортної інфраструктури (гідротехнічних споруд і засобів навігаційної обставини, берегоукріплювальних споруд); .4. Будівництво морських і річкових споруджень; .5. Буріння свердловин, проходження шурфів, поглиблення колодязів; .6. Санітарно-технічні роботи (водопровідні і каналізаційні роботи). Даний блок включає також регулювання і охорону вод та захист від руйнуючої дії вод: .1.1 - регулювання стоку річок, у т.ч. санітарні попуски, .1.2 - встановлення режимів водосховищ; .1.3 - забезпечення умов судноплавства; .2.1 - протиерозійні заходи, захист від зсувів; .2.2 - захист від підтоплення; .2.3 - захист узбережжя від руйнуючої дії хвиль.

Основні завдання водогосподарського менеджменту та маркетингу: .1 - стандартизація та нормування; .2 - державний облік використання водних ресурсів та ведення водного кадастру; .3 - екологічний моніторинг; .4 - розробка та реалізація природоохоронних заходів; .1 - оцінка та прогноз запасів водних ресурсів; .2 - вивчення попиту та пропозицій ринку води; .3 - визначення витрат та джерел фінансування на освоєння регіональних програм водопостачання.

Первинною формою ТО водного господарства є поєднання „водні ресурси – забір, очищення та розподіл води – використання води – відведення стічних вод”, яке утворює територіальну водогосподарську систему (ТВГС). ТВГС – це своєрідні природно-господарські територіальні системи. Вони утворюються на основі певного водного об’єкту (джерела водокористування) та включають інфраструктуру (технічні засоби і споруди), що забезпечує функціонування ВГЦ - виробництво води та надання водогосподарських послуг населенню і господарству, а також регулювання, охорону вод і захист від її руйнуючої дії.

Систематизація та типізація ТВГС включає виділення таких таксономічних одиниць як функціональні типи, підтипи, види та підвиди ВГС. Функціонально-організаційні ознаки та пропоновані позначення окремих таксономічних одиниць ТВГС наведено у табл.1.

Таблиця 1

Типізація територіальних водогосподарських систем

Таксономічні одиниці ТВГС | Функціональні

ознаки для виділення таксонів | Пропоновані

позначення

Типи ТВГС | Наявність централізованої управлінської ланки:

I – централізовані;

II - децентралізовані |

I

II

Підтипи ТВГС | Відомча та територіальна підпорядкованість:

1 – комунальні;

2 – відомчі;

3 - сільські |

I.1; II.1

I.2; II.2

I.3; II.3

Види ТВГС | Ступінь комплексності та завершеності циклу водокористування:

а - комплексні з завершеним циклом;

б - спеціалізовані з повним або майже повним циклом;

в - спеціалізовані з усіченим циклом |

I.1.а

I.2.б; I.3.б

II.1.в ; II.2.в ; II.3.в

Підвиди ТВГС | Функціональні особливості інфраструктурних об’єктів та споруд, що виконують певні стадії циклу водокористування:

(1..........12) | I.1.а (1), I.1.а (2)

I.2.б (3), I.2.б (4)

I.3.б (5), I.3.б (6), I.3.б (7)

II.1.в (8), II.1.в (9),

II.2.в (10),II.2.в (11)

II.3.в (12)

Типізація ТВГС проводилась у чотири етапи відповідно запропонованим функціональним ознакам: 1) наявність централізованого управління з відповідним регулюванням водогосподарської діяльності дозволило виділити два функціональних типи ТВГС: I - централізовані, II - децентралізовані; 2) за відомчою і територіальною підпорядкованістю - функціональні підтипи ТВГС: I.1 - централізовані комунальні, I.2 - централізовані відомчі, I.3 - централізовані сільські; II.1 - децентралізовані комунальні, II.2 - децентралізовані відомчі, II.3 - децентралізовані сільські; 3) за оцінкою комплексності та завершеності циклів водокористування - функціональні види ТВГС: I.1.а - централізовані комунальні комплексного призначення з завершеним циклом водокористування; I.2.б - централізовані відомчі спеціального призначення з повним або майже повним циклом водокористування; I.3.б - централізовані сільські спеціального призначення з повним або майже повним циклом водокористування; II.1.в; II.2.в; II.3.в - децентралізовані ТВГС з усіченим циклом водокористування; 4) за характеристиками інфраструктурних об’єктів і споруд, що забезпечують цикл водокористування - функціональні підвиди ТВГС: а) за особливостями забору води, її підготовки до використання; б) характеристиками об’єктів водовідведення і очищення стічних вод; в) заходів і об’єктів по регулюванню поверхневих вод та захисту від їх руйнуючої дії; д) набору видів господарського використання вод.

На основі запропонованих методологічних принципів була розроблена відповідна методична програма функціонального підходу дослідження регіонального ВГК та форм його ТО.

У третьому розділі “Загальна характеристика ВГК Одеської області” дана характеристика водним ресурсам, розглянуті особливості формування і функціонування ВК і циклів водокористування, ВГПК УТ і ВГПК СМ.

ВГК Одеської області сформувався в умовах дефіциту водних ресурсів, але підвищеного попиту на воду. Обласний центр Одеса – єдине місто-мільйонер України, що не має власних водних ресурсів. ВГК представлено повним набором ВК але ступінь розвиненості і завершеності ВГЦ окремих видів водогосподарської діяльності для сільської місцевості і урбанізованих територій не рівнозначна. Існують певні проблеми в усіх функціонально-організаційних блоках ВГК від водно-ресурсного (відсутність надійних і безпечних джерел водопостачання) і власно функціонального (недосконалість технологій підготовки води до використання, аварійний стан водопровідних мереж, низький рівень розвитку або відсутність каналізації та очищення стічних вод) до недостатнього рівня сервісного обслуговування водопровідно-каналізаційного господарства, припинення спостережень на більшості гідропостів і артсвердловинах, а також недосконалість управління. Внаслідок – низька якість питної води, забруднення річок і прибережних вод Одеської затоки Чорного моря, значні втрати води і поширення підтоплення населених пунктів та інші наслідки руйнуючої дії вод.

У четвертому розділі “Територіальні водогосподарські системи та водогосподарські райони Одеської області” проведена типізація діючих ТВГС, дана характеристика їх функціональних типів, підтипів, видів та підвидів. Була розроблена схема водогосподарського районування Одеської області за зонами водогосподарського обслуговування діючих ТВГС. На території Одеської області виділені п’ять ВГР: Північний, Центральний, Приміський, Південно-західний, Придунайський. Співвідношення ВК, особливості розвитку і збалансованості основних технологічних стадій ВГЦ – виробництво (забір води), використання, водовідведення (скид) за водогосподарськими районами наведені на рис.3. Необхідна розробка регіональної водогосподарської політики на основі впровадження принципів збалансованого функціонування ВГК і створення ІВГМ. ІГВМ - це управлінський синтез всієї системи регулювання водогосподарських відношень як за функціональними зв'язками, так і за просторовими відношеннями (територіальними зв'язками).

ВИСНОВКИ

1. Функціональний підхід стає провідним методологічним напрямком дослідження ВГК і форм його ТО в умовах радикальної економічної реформи, розробки стратегії сталого соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, інтеграції України у світову економіку з її сучасною функціональною системою організації та управління за видами економічної діяльності. За функціональним підходом водне господарство – це специфічна сфера економічної діяльності, яка займається виробництвом води та наданням водогосподарських послуг. Водне господарство інтегрує різні галузі господарства на основі водокористування і являє собою складний і розгалужений міжгалузевий водогосподарський комплекс. Але до останнього часу не існує відповідного функціонального структурування ВГК за видами економічної діяльності для забезпечення відповідності його організації принципам і механізмам ринкових відношень.

2. В основі функціонування ВГК лежить процес водокористування. Нами було введено і обґрунтовано категорію “водогосподарський ресурсний цикл” (ВГЦ) або цикл водокористування, як процес переміщення, використання та перетворення природних вод у різних ланках суспільної життєдіяльності за певною технологією (забір води, очищення та підготовка до використання, транспортування та подача води, надання водних мас водокористувачам, відведення, очищення та скид стічних вод). ВГЦ виділяються за видами водогосподарського обслуговування у різних галузях господарства, які, в свою чергу, охоплюють різні водогосподарські ланки, що відповідають більш дрібним галузям (підгалузям). Вони розглядаються як первинні структурні складові ВГК регіону.

4. В роботі запропоновано багаторівневе функціональне структурування ВГК. на основі виділення водогосподарських ланок, які утворюють водогосподарські цикли, функціональні поєднання яких формують водогосподарські кластери, інтегровані сукупності яких складають водогосподарські підкомплекси – ВГПК урбанізованих територій і ВГПК сільської місцевості. Сукупність водогосподарських підкомплексів, кластерів, циклів складає єдиний ВГК.

5. Для узгодження ВГЦ з новими одиницями статистики видів економічної діяльності (секції, розділи, групи, класи) відповідно КВЕД ДК-009-96 розроблена деталізована схема функціонально-галузевої структури ВГК, яка показує функціональне підпорядкування водогосподарських ланок (окремих видів водогосподарського обслуговування і супутніх послуг) ВГК на різних управлінських та територіальних рівнях.

6. На основі виділених технологічних стадій і фаз ВГЦ запропонована схема функціонально-організаційної структури ВГК або його технологічно-виробничої організації, яка складається з таких блоків: водно-ресурсного, функціонального (виробництво води і водогосподарські послуги), обслуговуючого, блоку менеджменту і маркетингу.

7. Базовою формою ТО ВГК виступають ТВГС – своєрідні природно-господарські територіальні системи. Для вирішення практичних проблем регіонального водокористування необхідно проведення їх систематизації і типізації. На прикладі існуючих територіальних систем водопостачання і водовідведення Одеської області нами була розроблена відповідна методика систематизації і типізації ТВГС і виділені функціональні типи, підтипи, види і підвиди ТВГС.

8. Регіональний ВГК Одеської області характеризується численними проблемами функціонування і певною виробничо-технологічною розбалансованістю регіональних підкомплексів – ВГПК УТ і ВГПК СМ. За просторовими формами водогосподарського обслуговування відповідно зон обслуговування діючих ТВГС проведено водогосподарське районування Одеської області, яке дозволило виділити територіальні проблеми функціонування і просторової організації ВГК.

9. Для вирішення існуючих проблем необхідно впровадження принципів збалансованого функціонування ВГК: узгодження функціонування окремих технолого-виробничих підрозділів ВГК на основі дотримання технології ВГЦ; пріоритетність соціальної сфери водокористування; впровадження водозберігаючих технологій; економічний аналіз послуг водокористування; впровадження економічних важелів водокористування (цінова політика, відшкодування витрат відповідно принципу “платить той, хто забруднює”); збереження природно-антропогенної рівноваги через задоволення потреб суспільства у необхідній кількості і якості водних ресурсів, створення комфортних умов життєдіяльності і водночас на основі впровадження басейнового принципу збереження водних екосистем, умов відтворення водних ресурсів, постійний моніторинг вод; дотримання норм міжнародного праву у сфері водокористування, співробітництво з сусідніми країнами у питаннях використання і охорони річок Дунаю і Дністру.

10. Необхідна розробка прозорої, дієвої і послідовної регіональної водогосподарської політики, впровадження ІВГМ, який забезпечить скоординоване регулювання всіх видів водогосподарської діяльності країни та її регіонів, які впливають на стан водних ресурсів; інтегрування об'єктів управління (взаємопов'язане управління ВГПК сільської місцевості і ВГПК урбанізованих територій); інтеграція етапів та засобів управління (розробка водогосподарських програм, оцінку ресурсів, виконання, контроль тощо); безперервний облік у прогнозуванні і прийняті рішень показників динаміки соціально-економічної ситуації, розвитку за головними напрямками водокористування, змін якості водного середовища тощо; взаємопов'язання економічних та екологічних аспектів проблем функціонування ВГК та ТВГС, що дає змогу у процесі прийняття рішень поєднувати економічні та екологічні інтереси.

Основні положення дисертації викладені у публікаціях

1. Нефедова Н.Є. Водогосподарський комплекс регіону Придунайських озер Одещини. /Вісник ОНУ. Том 6, випуск 9 (географічні та геологічні науки). – 2001. - Одеса: Вид-во ОНУ, 2001. – С. 77-82. - 0,3 д. а.

2. Нефедова Н.Є. Проблеми функціонування і територіальної організації водогосподарського комплексу Одеської області /Вісник ОНУ. Том 7, випуск 4 (географічні та геологічні науки), 2002. - Одеса, 2002 – С. 37-44. - 0,4 д. а.

3. Нефедова Н.Є. Методологічні питання функціонального структурування водогосподарського комплексу регіону //Вісник ОНУ. Том 9, випуск 4 (географічні та геологічні науки), 2004. – Одеса, 2004. – С. 79-89. - 0,55 д. а.

4. Нефедова Н.Є. Регіональна водогосподарська політика та створення інтегрованого водогосподарського менеджменту. //Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. - Київ: ВГЛ Обрії, 2004. – Т. 2. – С. 215-217. – 0,15 д. а.

5. Нефедова Н.Є. Водогосподарський комплекс //Одеський регіон: природа, населення, господарство. Навч. підручник /Під заг. ред. проф. О.Г.Топчієва – Одеса: Астропринт, 2003. – С.95-106. - 0,6 д. а.

6. Нефедова Н.Є. Регіональні проблеми водогосподарського комплексу Одеської області. /Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. “Регіон-2003: стратегія оптимального розвитку.” (22-23 квітня 2003 р., м. Харків). - Харків, 2003 – С.70-71. - 0,1 д. а.

7. Нефедова Н.Є. Актуальні питання суспільно-географічних досліджень водогосподарської діяльності /Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні: Збірник тез доповідей. (11-12 грудня 2003 р., м. Київ) Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. – С. 132-135. - 0,2 д. а.

8. Нефедова Н.Є. Водогосподарські територіальні системи та проблеми їх функціонування //Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції (20-21 квітня 2004 р.). - Київ: ВГЛ Обрії, 2004. – С. 117-118. - 0,1 д. а.

9. Нефедова Н.Є. Методологічні питання геоінформаційного забезпечення управління водогосподарським комплексом регіону. /Можливості сучасних ГІС/ДЗЗ-технологій у сприянні вирішення проблем Причорноморського регіону. Матеріали регіональної наради (11-14 листопада 2003р.) – Одеса, 2003. – С.97-99. - 0,15 д. а.

АНОТАЦІЯ

Нефедова Н.Є. Суспільно-географічне дослідження регіонального водогосподарського комплексу: проблеми методології та методики (на матеріалах Одеської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна і соціальна географія. – Одеський національний університет ім.. І.І. Мечникова, 2005.

У дисертації розглянуто функціональний підхід дослідження регіонального ВГК та форм його ТО. Введена та обґрунтована категорія “водогосподарський ресурсний цикл”, проведено функціональне структурування ВГК та типізація територіальних водогосподарських систем. Основними таксономічними одиницями і класифікаційними рівнями функціонального структурування ВГК виступають водогосподарські ланки (окремі види водогосподарського обслуговування та супутні послуги), цикли водокористування, водогосподарські кластери (види водогосподарської діяльності), водогосподарські підкомплекси (ВГК урбанізованих територій та ВГК сільської місцевості). Запропоновані нові оригінальні схеми функціонально-галузевої і функціонально-організаційної структури ВГК. Розроблені методологічні положення доведені до конкретних методичних рішень на прикладі регіонального ВГК Одеської області.

Ключові слова: водогосподарський комплекс, територіальна організація, функціональна структура, водогосподарський цикл, водогосподарський кластер, територіальна водогосподарська система, водогосподарський район.

АНОТАЦИЯ

Нефедова Н.Е. Общественно-географическое исследование регионального водохозяйственного комплекса: проблемы методологии и методики (на материалах Одесской области).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 – экономическая и социальная географія. – Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, 2005

В диссертации рассматриваются методологические принципы и механизмы функционального подхода исследования регионального ВХК и форм его территориальной организации. Введена и обоснована категория “водохозяйственный ресурсный цикл”, проведено функциональное структурирование ВХК и типизация территориальных водохозяйственных систем. Основными таксономическими единицами и классификационными уровнями функционального структурирования ВХК выступают отдельные звенья водохозяйственного обслуживания и сопутствующие услуги, которые входят в циклы водопользования, функциональные сочетания которых формируют водохозяйственные кластеры (виды водохозяйственной деятельности), интегрированные совокупности которых образуют водохозяйственные подкомплексы - ВХПК урбанизированных территорий и ВХПК сельской местности. Совокупность водохозяйственных подкомплексов, водохозяйственных кластеров (видов водохозяйственной деятельности), водохозяйственных циклов формирует ВХК страны или региона. Для согласования предложенных таксономических единиц с новой системой статистики в соответствии с