НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

НУЖНА ОКСАНА АНАТОЛІЇвна

УДК 338.43:339.137.2

ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Малік Микола Йосипович,

ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу підприємництва

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

Вітвіцький Володимир Валентинович,

Український науково-дослідний інститут

продуктивності агропромислового комплексу,

директор

кандидат економічних наук, доцент

Тивончук Степан Олександрович,

Українська академія аграрних наук,

начальник відділу наукового менеджменту

і маркетингу

Провідна установа – Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист відбудеться 24 січня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, кім 211.

Автореферат розісланий 23 грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В аграрній політиці важливе місце посідає процес формування конкурентоспроможних господарських структур ринкового типу, здатних з максимальною ефективністю використовувати землю та забезпечувати стабільну продовольчу безпеку держави. Дослідження проблеми конкурентоспроможності постійно проводилось у розвинутих країнах. Теоретичним надбанням є наукові праці економістів різних часів: А. Сміта, Д. Рікардо, Г. Азоєва, І. Ансоффа, С. Брю, Дж. Кейнса, К. Макконелла, А. Маршалла, Дж. Мілля, А. Пезенті, М. Портера, Дж. Робінсона, А. Томпсона, М. Трейсі, Р. Фатхутдінова, Ф. Хайєка, Й. Шумпетера, Д. Юданова та ін.

Україна перебуває на етапі становлення ринкової економіки, і вивчення проблеми конкурентоспроможності теж перебуває у початковому стані. Перші результати дослідження зазначеної проблематики оприлюднені у працях вітчизняних економістів В. Андрійчука, В. Вітвіцького, П. Гайдуцького, М. Маліка, В. Месель-Веселяка, О. Могильного, О. Онищенка, Б. Пасхавера, М. Пугачова, П. Саблука, С. Тивончука, О. Шпичака, В. Юрчишина та ін. Однак не повною мірою висвітлені методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств. Не вирішеними залишаються проблеми подолання диспаритету цін на матеріально-технічні ресурси для сільського господарства і продукцію його виробництва, створення повноцінної ринкової інфраструктури для ресурсного забезпечення аграрного виробництва та збуту продукції, ефективного державного регулювання і фінансової підтримки розвитку сільського господарства та інші, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентоспроможності аграрних підприємств. Народногосподарська важливість вирішення проблеми підвищення конкурентоспромож-ності аграрних підприємств і недостатнє її вивчення в Україні зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, структуру та напрямки дослідження і визначають її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до основних напрямів наукових досліджень, проведених у межах науково-дослідної теми кафедри менеджменту та маркетингу Луцького державного технічного університету „Організаційно-економічний механізм управління підприємствами в сучасних умовах господарювання” (державний реєстраційний номер 0105U000804). Дисертанткою розроблено рекомендації щодо адаптації механізмів ціноутворення і кредитування в аграрному секторі економіки для забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств (довідка №1646/І-10 від 15.06.05).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні, уточненні наукових положень та розробці методичних підходів і практичних аспектів функціонування економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:

· удосконалити сутність конкуренції і конкурентоспроможності аграрних підприємств як економічних категорій в умовах трансформації аграрної економіки;

· опрацювати наукові джерела в контексті визначення сутності економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності, особливостей їх становлення у сільському господарстві в умовах формування ринку та окреслення шляхів їх удосконалення;

· узагальнити методичні підходи до визначення рівня конкуренто-спроможності підприємств;

· оцінити рівень конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і виявити взаємозв’язок між формою господарювання та рівнем конкурентоспроможності підприємства;

· визначити вплив таких важелів, як кредитування і ціноутворення на рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств та сформувати основні напрямки вдосконалення зазначених механізмів в забезпеченні конкурентоспроможності підприємств;

· визначити стан маркетингового забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств та обґрунтувати складові елементи і механізм формування й функціонування повноцінної інфраструктури аграрного ринку;

· розробити пропозиції з державного регулювання і підтримки конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність аграрних підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та прикладні аспекти функціонування економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності підприємств в аграрному секторі економіки України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України з питань розвитку аграрного сектора, аналітичні й статистичні матеріали Державного комітету статистики України та Волинського обласного управління статистики, головного управління сільського господарства і продовольства Волинської облдержадміністрації та результати соціологічних досліджень, проведених автором у 2003-2004 рр.

У процесі роботи застосовувались такі наукові методи: теоретичного пошуку, який використано у дослідженні наукової проблематики з питань конкурентоспроможності підприємств та економічних механізмів її підвищення; абстрактно-логічний, котрий застосовувався для визначення чинників підвищення рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств; метод порівняння, який покладено в основу аналітичної оцінки рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств Волинської області; статистичних групувань, кореляційно-регресійного аналізу і графічний у дослідженні взаємозв’язку між ціновими, кредитними, організаційно-економічними чинниками і рівнем конкурентоспроможності аграрних підприємств; метод соціологічних опитувань для вивчення думки керівників аграрних формувань щодо ефективності механізму кредитного забезпечення аграрного сектора; метод формалізації у побудові економіко-математичних моделей; діалектичний та абстрактно-логічний, які дозволили провести теоретичні та методологічні узагальнення, сформулювати висновки.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

· розроблено методику визначення рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств з урахуванням показника раціонального використання земельних ресурсів, яка охоплює зовнішній та внутрішній аспекти їх діяльності, тобто включає як оцінку позиції підприємств на ринку, так і оцінку економічних показників їх діяльності;

· формалізовано підходи до визначення цінового сегменту, в якому працює підприємство на певному ринку сільськогосподарської продукції.

Удосконалено:

· підхід до розуміння сутності конкуренції, який поєднує поведінкове, структурне і функціональне трактування зазначеного поняття;

· формування поняття „конкурентоспроможність аграрних підприємств” як економічної категорії, яка поєднує в собі інформацію про чинники, які забезпечують завоювання та утримання конкурентних позицій підприємств на ринку сільськогосподарської продукції.

Набули подальшого розвитку:

· оцінка взаємозв’язку між фінансовим менеджментом та рівнем конкурентоспроможності з урахуванням впливу структури капіталу на показник конкурентоспроможності підприємства;

· обґрунтування співвідношення між закупівельними цінами на різні види сільськогосподарської продукції для виробництва продукції відповідно до потреб народного господарства;

· удосконалення механізму державного регулювання та економічної підтримки аграрних товаровиробників у напрямку забезпечення паритетного розвитку через цінове регулювання, зменшення податкового тиску, пільгове кредитування, формування повноцінної інфраструктури аграрного ринку, стимулювання запровадження інноваційних технологій у виробництві.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробничій спрямованості теоретико-методологічних розробок, можливості підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств за рахунок кредитних та ціноутворюючих важелів, оптимізації структури землекористування, а також шляхом формування і функціонування повноцінної інфраструктури аграрного ринку. Висновки та пропозиції, отримані у процесі дослідження, сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності аграрних товаровиробників.

Основні положення дисертації були використані у практичній діяльності Головним управлінням сільського господарства і продовольства Волинської облдержадміністрації (довідка №959/19-22 від 26.05.05), сільськогосподарським виробничим кооперативом „Урожай” Луцького району (довідка №81/23-32 від 30.05.05), сільськогосподарським приватним підприємством „Дружба” Луцького району (довідка №123 від 17.10.05), приватно-орендним сільськогосподарським підприємством „Русь” Горохівського району (довідка №74/11-12 від 23.05.05), а також використані у навчальному процесі в Луцькому державному технічному університеті під час викладання навчальних курсів „Економіка підприємства”, „Економічний аналіз”, „Стратегічний менеджмент” (акт впровадження від 27.05.05).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто та містяться в одноосібних наукових працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених „Політ–2003” (м. Київ, НАУ, 2003 р.); регіональній науково-практичній конференції „Про виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України та завдання щодо її виконання у 2004 році” (м. Луцьк, ЛДТУ, 2004 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, ДНУ, 2004 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень ‘2004” (м. Дніпропетровськ, ДНУ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, ХНАУ, 2004 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, ЛНУ ім. І.Франка, 2005 р.); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання“ (м. Луцьк, ВДУ ім. Лесі Українки, 2005 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 13 наукових праць, з яких 6 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Основний зміст дисертації (вступ, три розділи, висновки) викладено на 177 стор. друкованого тексту, що містить 26 таблиць, 23 рисунки. Список використаних джерел із 178 позицій займає 15 стор., 19 додатків на 30 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні та методологічні основи формування конкурентоспроможності аграрних підприємств” розглянуто теоретичні основи функціонування конкуренції, особливості економічних механізмів в управлінні конкурентоспроможністю підприємств, методичні засади оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств. Конкуренція є основним рушійним елементом ринку, який розвивається на основі попиту і пропозиції. Розуміння сутності конкуренції має поєднувати поведінкове, структурне і функціональне трактування цього поняття. Тому конкуренція – це суперництво старого з новим (інноваціями), коли конкуруючі одиниці шляхом аналізу структури ринку визначають ступінь свободи продавця і покупця на ринку, поставивши собі за мету якомога повне задоволення потреб покупця.

Конкурентоспроможність є одним із суттєвих показників стану підприємства, який визначає перспективи його розвитку, можливість досягнення стратегічних цілей та завдань. Розглядаючи сутність поняття „конкурентоспроможність підприємств”, ми виходили з того, що вона має поєднувати в собі інформацію про чинники, які забезпечують завоювання та утримання конкурентних позицій підприємств на ринку. Тому конкурентоспроможність аграрних підприємств – це здатність суб’єктів економічної діяльності аграрної сфері пристосовуватись до нових умов господарювання, використовувати свої конкурентні переваги і перемагати в конкурентній боротьбі на ринках аграрної продукції та послуг, ефективно використовуючи земельні ресурси.

Формування конкурентоспроможних господарських структур ринкового типу, здатних забезпечувати стабільну продовольчу безпеку держави, є важливою складовою аграрної політики. В дисертаційному дослідженні розглянуто форми прояву економічних механізмів, зокрема, кредитного та цінового у забезпеченні конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Об’єктивна необхідність у кредитуванні пов’язана з потребою поповнення оборотних коштів, придбання основних засобів, запровадження нових виробництв і прогресивних технологій. Особливо це характерно для аграрного виробництва, для якого властиві сезонність, залежність від природних умов, великий розрив між часом вкладення коштів і їх поверненням після реалізації продукції, висока капіталомісткість, низька фондовіддача.

Ціну товару визначає ринок, а кожне аграрне підприємство, вивчаючи кон’юнктуру ринку, має адаптувати власне виробництво до умов ринку і вчасно вживати заходів щодо зниження індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту. Уточнено класифікацію функцій ціни в умовах ринкової економіки шляхом доповнення переліку існуючих функцій сегментною функцією, яка характеризує ціновий сегмент, в якому працює підприємство щодо реалізації продукції на певному ринку товарів чи послуг. Для визначення цінового сегменту ми запропонували формулу (1):

, (1)

де Д(В)РПі - дохід (виручка) від реалізації і-го виду продукції; Чік (Чів) – частка підприємства на ринку і-го виду продукції, розрахована за кількістю (вартістю) реалізованої продукції; m – кількість видів продукції.

Аналіз основних методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств дозволив зробити висновок, що вони є різноплановими, тобто дають можливість різнобічно охарактеризувати діяльність підприємства, залежно від мети аналізу. Жоден з них не дає можливості проаналізувати конкурентоспроможність підприємства за всіма критеріями комплексно. Не заперечуючи доцільності різних методичних підходів до визначення рівня конкурентоспроможності підприємств, вважаємо, що на мікрорівні більш прийнятними є такі методи, які дозволяють отримати чисельно визначений показник на основі використання даних статистичної звітності.

У другому розділі „Стан та оцінка конкурентоспроможності аграрних підприємств” здійснено економічну оцінку рівня конкурентоспроможності відібраних за результатами діяльності 50 аграрних підприємств Горо-хівського, Луцького, Локачинського, Іваничівського, Володимир-Волин-ського районів Волинської області трьома методами: через ринкову частку підприємства, згідно з теорією ефективної конкуренції і методом бенчмаркінгу. Вивчено вплив таких важелів, як кредитування та ціноутворення на рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств. Досліджено стан маркетингового забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств.

На основі отриманого значення показника конкурентоспроможності підприємства ранжувались у порядку його спадання, тобто кожному з них було поставлене у відповідність певне місце від 1 до 50. Було досліджено, наскільки близькими є результати, обчислені різними методами. Для встановлення тісноти зв’язку між числовими значеннями показників конкурентоспроможності використовувався коефіцієнт кореляції, а між рангами підприємств - коефіцієнт кореляції рангів Спірмена (таблиця 1).

Таблиця 1

Зв’язок між рангами і показниками конкурентоспроможності підприємств

Показники

тісноти

зв’язку | Методи визначення рівня конкурентоспроможності

Через ринкову частку і згідно з теорією ефективної конкуренції | Через ринкову частку і методом бенчмаркінгу | Згідно з теорією ефективної конкуренції і методом бенчмаркінгу

Коефіцієнт

кореляції | 0,469 | 0,656 | 0,845

Рангова

кореляція | 0,520 | 0,644 | 0,695

Джерело: розрахунки автора

Визначено, що метод згідно з теорією ефективної конкуренції і метод бенчмаркінгу дають близькі результати розрахунку рівня конкурентоспроможності. Оскільки ринкова частка є одним із показників при визначенні рівня конкурентоспроможності методом бенчмаркінгу, а також враховуючи значно меншу громіздкість розрахунків, вважаємо, що метод бенчмаркінгу із трьох застосованих є найбільш прийнятним для визначення рівня конкурентоспроможності підприємств. Але слід адаптувати його для підприємств аграрної сфери, доповнивши показниками, важливими для оцінки їх діяльності.

У ході дослідження виявлено, що за двома із трьох розглянутих методів визначення рівня конкурентоспроможності найкращі середні показники містяться у групі приватних підприємств, і тільки при використанні методу згідно з теорією ефективної конкуренції - у групі господарських товариств. Найнижчі середні показники за всіма методами визначення рівня конкуренто-спроможності, які застосовувались у даному дослідженні, містяться у групі сільськогосподарських виробничих кооперативів (таблиця 2).

Таблиця 2

Конкурентоспроможність підприємств різних форм господарювання

Значення показника кон-курентоспроможності | Методи визначення конкурентоспроможності

За часткою ринку | Згідно з теорією ефективної конкуренції | Бенчмаркінг

Господарські товариства

Максимальне | 11,34 | 11,61 | 11,04

Мінімальне | 0,56 | 1,39 | 3,25

Середнє в групі | 3,74 | 4,15 | 5,06

Приватні підприємства

Максимальне | 14,29 | 7,49 | 7,92

Мінімальне | 0,15 | 2,02 | 3,35

Середнє в групі | 4,31 | 3,87 | 5,35

Сільськогосподарські виробничі кооперативи

Максимальне | 8,07 | 5,04 | 7,32

Мінімальне | 0,04 | 2,57 | 3,52

Середнє в групі | 2,78 | 3,69 | 4,47

Джерело: розрахунки автора

Одержані результати дослідження підтверджують економічні показники діяльності аграрних підприємств області різних організаційно-правових форм господарювання. У структурі аграрних підприємств Волинської області на момент дослідження серед недержавних підприємств найбільшу питому вагу складали сільськогосподарські виробничі кооперативи, далі йшли господарські товариства і найменшу питому вагу складали приватні підприємства. Тобто, кількість підприємств з високим рівнем конкурентоспроможності в області є найменшою, а з низьким рівнем конкурентоспроможності - найбільшою. Очевидно, що в ринкових умовах підприємства з низьким рівнем конкурентоспроможності тривалий час існувати не можуть, тому їх питома вага в загальній кількості повинна зменшуватись, а питома вага підприємств із високим рівнем конкурентоспроможності, навпаки, зростати. Це підтверджує дослідження структури аграрних підприємств області у 2001-2004 рр.

Перевагами приватного підприємництва є простота прийняття управлінських рішень і, відповідно, можливість швидкого реагування на потреби ринку. В тому випадку, коли працівники є одночасно власниками (засновниками) підприємства, ефективність системи управління підприємством недостатня.

Конкурентоспроможність аграрних підприємств і всього сільського господарства України в цілому нерозривно пов’язана з раціоналізацією структури землекористування і розв’язанням проблеми ощадливого використання землі. Як показали дослідження, 100-відсоткова розораність сільськогосподарських угідь не є запорукою високого рівня конкурентоспроможності. Тому підприємствам слід оптимізувати структуру землекористування для підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь.

У ході дослідження виявлено позитивні зміни у кредитному забезпеченні аграрного сектора економіки у 2000-2005 рр., свідченням чого є: зростання обсягів кредитних ресурсів, залучених в господарський оборот підприємств АПК і аграрного сектора; зменшення питомої ваги кредитів терміном користування до 1 грудня в загальному обсязі кредитів, наданих за компенсаційною схемою; збільшення фінансової підтримки саме сільськогосподарської галузі порівняно з іншими галузями АПК; зростання розміру кредиту в розрахунку на одне господарство; зниження кредитних ставок комерційних банків; розробка і впровадження з 2004 р. середньо- і довгострокових схем здешевлення кредитних ресурсів; високий рівень повернення наданих кредитних коштів; підвищення рівня відсоткової ставки, що компенсується. Крім того, у 2005 р. перевагу на право одержання компенсації надано тим підприємствам, які укладають біржові угоди про продаж аграрної продукції врожаю поточного року. Аналіз показав, що сільське господарство Волинської області завдяки фінансовим потокам ресурсів покращило результати діяльності, що позитивно вплинуло на рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Виявлено основні недоліки механізму пільгового кредитування: затримки в поверненні компенсації та неповний обсяг її відшкодування через недовиконання дохідної частини бюджету; відсутність координації процесу видачі банківських кредитів за компенсаційною схемою відповідно до розміру бюджетних коштів, передбачених для здешевлення кредитних ресурсів для підприємств АПК; велика диференціація при розподілі кредитних ресурсів у розрізі регіонів. Так, у структурі пільгових кредитів питома вага кредитів для товаровиробникам Волинської області протягом 2000-2003 рр. зменшувалась.

У ході дослідження проводилось анкетне опитування керівників аграрних формувань Волинської області з метою вивчення їх думки щодо дієвості механізму кредитного забезпечення аграрного сектора економіки і шляхів його удосконалення. Опитуванням було охоплено 53 підприємства. Серед причин, що заважають підприємству вчасно повернути кредит, опитувані назвали такі: низькі закупівельні ціни на аграрну продукцію (57%); збитковість діяльності аграрних підприємств (6%); нестачу обігових коштів (6%); недостатній розвиток ринків збуту сільськогосподарської продукції (4%).

Було проведено аналіз рівня конкурентоспроможності досліджуваних аграрних підприємств залежно від того, залучали чи не залучали вони кредитні ресурси, а у випадку залучення кредитних ресурсів – варто чи не варто було підприємствам їх залучати з огляду на їх фінансовий стан (таблиця 3).

Таблиця 3

Залежність рівня конкурентоспроможності від фінансового стану підприємств

Група підприємств | Середній показник конкурентоспроможності і ранг

за часткою

ринку | згідно з теорією ефективної конкуренції | за бенч-маркінгом

ЧР | Ранг | ТЕК | Ранг | БМ | Ранг

Які не залучали кредити | 2,94 | 30 | 4,37 | 22 | 5,02 | 26

Які залучали кредити | 4,23 | 24 | 3,97 | 27 | 5,06 | 25

З них:

яким варто було брати кредит (ЕРСК>ЦПР) | 5,09 | 22 | 4,49 | 21 | 5,81 | 17

яким не варто було брати кредит (ЕРСК<ЦПР) | 3,57 | 25 | 3,25 | 32 | 4,49 | 31

ЕРСК - економічна рентабельність сукупного капіталу; ЦПР - ціна позикових ресурсів

Джерело: розрахунки автора

Результати дослідження показують, що значення показника конкурентоспроможності для тих підприємств, які користувались кредитними ресурсами, перевищує відповідний показник для тих підприємств, які не залучали кредитних коштів при визначенні рівня конкурентоспроможності через ринкову частку підприємства і методом бенчмаркінгу. Якщо ж із сукупності підприємств, які користувались кредитними ресурсами, виділити окремо групу тих, яким варто було брати кредит, і групу тих, яким не варто було брати кредит, маємо підтвердження теорії про корисність перевірки доцільності використання кредитних ресурсів шляхом порівняння економічної рентабельності сукупного капіталу і середньозваженої ціни позикових ресурсів.

Встановлено наявність зв’язків між плечем і ефектом фінансового важеля та між диференціалом і ефектом фінансового важеля. Виявлено, що для досліджуваних підприємств на ефект фінансового важеля більший вплив має різниця між економічною рентабельністю сукупного капіталу і ціною позикових ресурсів, ніж співвідношення позикового і власного капіталу. Аналіз показав, що показник конкурентоспроможності досліджуваних аграрних підприємств набуває найбільшого значення, якщо плече фінансового важеля наближено дорівнює 2, тобто позичені кошти в 2 рази перевищують власний капітал підприємства. Оптимальність такого співвідношення між залученими і власними коштами підтверджує також дослідження залежності між плечем фінансового важеля і диференціалом фінансового важеля, який набуває найбільшого значення, якщо плече фінансового важеля дорівнює 2 (рис. 1).

Рис. 1. Графік залежності між плечем і диференціалом фінансового важеля

Джерело: розрахунки автора

Дослідження показало, що процес розвитку інфраструктури аграрного ринку активізувався: протягом 2000-2003 рр. кількість оптових ринків зросла у 11,2 раза, агроторгових домів – у 4,5 раза, утворилось 1030 обслуговуючих кооперативів, 24,3 тис. заготівельних пунктів У Волинській області також здійснюються організаційні заходи, спрямовані на розвиток інфраструктури аграрного сектора. Зокрема, розширюється мережа оптової і роздрібної, в тому числі й фірмової, торгівлі аграрною продукцією та матеріально-технічними ресурсами. З розширенням інфраструктури аграрного ринку зменшились обсяги бартерних операцій у сільському господарстві, а їх питома вага у 2004 р. знизилась до 1% порівняно з 27,1% у 1999 р.

Хоча останнім часом темпи наростання диспаритету цін дещо уповільнились, негативна дія цього фактора протягом 1991-2002 рр. обумовила втрати сільського господарства в розмірі 95 млрд. грн. Скорочення товарного виробництва проявляється як закономірна реакція товаровиробника на несприятливу економічну ситуацію, адже в ринкових умовах товаровиробник тривалий час не може в збиток виробляти свою продукцію.

Монопольне становище виробників пально-мастильних матеріалів, добрив, техніки і запасних частин дозволяє їм та продавцям-посередникам диктувати високі ціни. Як результат, у аграрних підприємств Волинської області у 2004 р. порівняно з 1990 р. у структурі матеріальних витрат на виробництво продукції зменшилась питома вага витрат на насіння (в 1,56 раза), корми (в 1,45 раза), і відчутно зросла питома вага витрат на електроенергію (у 3,33 раза), нафтопродукти (у 3,39 раза), запасні частини, ремонт і будівельні матеріали (у 1,93 раза), оплату робіт і послуг (у 1,83 раза), паливо (у 1,75 раза).

З урахуванням співвідношень цін на основні види сільськогосподарської продукції, які склались у світі, нами була розрахована додаткова виручка від реалізації продукції досліджуваними сільськогосподарськими підприємствами, яку вони недоотримали у 2002 р. В цілому по досліджуваних підприємствах додаткова виручка від реалізації таких видів продукції, як цукрові буряки, велика рогата худоба, свині і молоко склала 15967660 грн., що становить 4,8% виручки від реалізації продукції всіма категоріями господарств області та 6,9% виручки від реалізації продукції аграрними підприємствами області.

Дослідження залежності між ціновим сегментом і часткою підприємства на ринку молока показало, що збільшення ціни молока на 1% веде до збільшення частки підприємств на досліджуваному ринку молока на 2,97%.

У підвищенні рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств важливе значення має забезпечення конкурентоспроможності продукції. Кореляційна залежність між ціною молока і його якісними показниками (частка натурального молока; молока першого ґатунку; неґатункового молока; охолодженого молока в базовому) показала середній зв’язок між ціною молока та включеними в модель факторами, варіація ціни в зв’язку із зміною зазначених факторів становить 38,4%, а підвищення частки натурального молока в базовому на 1% веде до зниження ціни молока на 0,067%, частки молока першого ґатунку – на 0,029%, частки неґатункового молока – на 0,018%. Зате у разі підвищенні частки охолодженого молока в базовому на 1% ціна молока зростає на 0,169%. Отже, найбільший вплив серед розглянутих факторів на ціну молока має частка охолодженого молока в базовому. Тому з метою підвищення ціни молока під час здачі на переробні підприємства товаровиробникам слід дбати про якість молока і, зокрема, про його вчасне охолодження.

У третьому розділі „Вдосконалення механізмів забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств” розглянуто питання створення повноцінної інфраструктури аграрного ринку, напрямки вдосконалення кредитного і цінового механізмів у сільському господарстві, державного регулювання і підтримки конкурентоспроможності. Запропонована модель оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств у вигляді:

, , ,

, якщо , , , (2)

, якщо , , ,

де БКПj – бальна оцінка рівня конкурентоспроможності j-го підприємства; ПБіj – бальна оцінка і-го показника конкурентоспроможності j-го підприємства; ЗПі – значущість і-го показника; n – кількість показників конкурентоспроможності; Пij – фактичне значення і-го показника конкурентоспроможності j-го підприємства; Пimax (Пimin)- максимальне (мінімальне) значення і-го показника для певної сукупності підприємств; Бmax – максимально встановлений бал оцінювання окремого показника; m – кількість підприємств.

З метою комплексного оцінювання рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств пропонуємо методику, яка ґрунтується на засадах бенчмаркінгу з використанням показників, важливих для оцінки діяльності аграрних підприємств в умовах становлення ринкових відносин: конкурентноздатності керівника і ступеня раціональності використання земельних ресурсів. Метод назвемо агробенчмаркінгом і пропонуємо використовувати такі показники: ринкова частка; ціновий сегмент, в якому працює підприємство; частка собівартості продукції у виручці від реалізації; рентабельність реалізації продукції; продуктивність праці; фондовіддача; конкурентноздатність керівника; ефективність використання земельних ресурсів. Перевагою запропонованої методики є те, що вона охоплює обидва аспекти діяльності аграрних підприємств - зовнішній та внутрішній, тобто включає як оцінку позиції підприємств на ринку, так і оцінку економічних показників їх діяльності з урахуванням специфіки діяльності підприємств аграрної сфери.

Підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств значною мірою залежить від ефективного збуту їх продукції. Цьому сприятиме створення єдиної інформаційної системи в АПК, окремих регіонах і на підприємствах, яка дозволить вчасно отримувати, обробляти і розповсюджувати дані про стан аграрного сектора, кон’юнктуру агропродовольчих ринків, комерційну і зовнішньоекономічну діяльність. Варто створити інформаційну базу щодо цінового моніторингу в мережі Інтернет, яка постійно поновлювалась би з появою нової інформації, і забезпечити доступ до неї товаровиробників.

Створення на аграрних підприємствах маркетингових служб сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності. Але спочатку за браком кваліфікованих спеціалістів маркетингові служби варто створювати при регіональних аграрних біржах або управліннях сільського господарства. І лише тоді, коли кадровий потенціал й економічні умови на підприємствах досягнуть необхідного рівня, такі служби можна буде створювати в аграрних формуваннях.

Вважаємо, що такі заходи дозволять удосконалити діючий механізм фінансової підтримки аграрного сектора економіки України через схему здешевлення кредитів комерційних банків: фіксування розміру пільгової відсоткової ставки на певному рівні (не більше 10%, враховуючи рівень рентабельності аграрних підприємств) з можливістю диференціювати її залежно від цілей використання і термінів кредитування; запровадження контролю з боку держави і НБУ за кредиторами, які матимуть право здійснювати кредитне обслуговування аграрних підприємств у межах державної цільової програми, для недопущення спекуляцій, забезпечення доступності та достовірності інформації про банки та позичальників; законодавче закріплення 100% фінансування програм розвитку сільського господарства як найбільш пріоритетної галузі економіки України; запровадження процедури інформування банківських установ головними управліннями сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій про залишки державних коштів, передбачених для здешевлення кредитних ресурсів для підприємств АПК.

На основі оцінки впливу структури капіталу на кінцеві результати діяльності пропонуємо підходи до визначення максимальних розмірів залучення кредитних ресурсів (ПКmax) та приросту прибутку від кредитування (?П):

, (3)

, (4)

де ВК – власний капітал; Спод – ставка оподаткування; ЕРСК – економічна рентабельність сукупного капіталу; ЦПР – ціна позикових ресурсів.

Виходячи з цього, завдання фінансового менеджменту на підприємстві полягає в тому, щоб забезпечити:

· максимізацію диференціалу фінансового важеля, тобто різниці між економічною рентабельністю сукупного капіталу і ціною позикових ресурсів. Вирішення цього завдання пов’язане з розробкою комплексу заходів, спрямованих, по-перше, на мінімізацію вартості кредиту шляхом оптимального вибору кредиторів, оптимізації умов кредитування, використання позабанківських форм кредиту, по-друге, на підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок оптимізації ресурсного потенціалу, збільшення прибутків, зменшення витрат, розширення обсягів діяльності та її диверсифікація;

· регулювання плеча фінансового важеля, тобто співвідношенням між позиковими та власними коштами, від зміни величини диференціалу. Розв’язання цього завдання передбачає встановлення такого співвідношення між позиковими та власними коштами, яке компенсувало б зменшення диференціалу і сприяло б зростанню ефекту фінансового важеля;

· зростання фінансової рентабельності, її максимальне наближення до економічної рентабельності. Це завдання полягає в тому, щоб оптимізувати ефект фінансового важеля та забезпечити мінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю. Це досягається за такого значення ефекту фінансового важеля, коли він компенсує величину втрати економічної рентабельності в результаті оподаткування:

. (5)

Таким чином, оптимальне значення ефекту „фінансового важеля” має відповідати рівню оподаткування підприємства і забезпечити віддачу власним коштам, не нижчу за економічну рентабельність.

Забезпечення якісних характеристик вітчизняної сільськогосподарської продукції має здійснюватись шляхом широкого застосування міжнародних стандартів і вдосконалення служби контролю якості продукції. З метою підвищення ціни молока при здачі на переробні підприємства товаровиробникам слід здійснити технічне переоснащення для виробництва молока в замкнутому циклі, яке забезпечують доїльні зали і молокопроводи, а також його своєчасного охолодження. Це підтверджує позитивний досвід передових аграрних підприємств області (сільськогосподарського приватного підприємства „Дружба” і приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка).

Зазначимо, що підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств неможливе без посилення ролі держави в розвитку і регулюванні сільського господарства, реальної фінансової підтримки з боку держави. Нами розроблена структурна схема механізму державної підтримки конкурентоспроможності аграрних підприємств, яка включає в себе забезпечення паритетного розвитку через цінове регулювання, зменшення податкового тиску, пільгове кредитування, формування повноцінної інфраструктури аграрного ринку, стимулювання запровадження інноваційних технологій у виробництві.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Процес формування конкурентоспроможних господарських структур ринкового типу, здатних з максимальною ефективністю використовувати землю та забезпечувати стабільну продовольчу безпеку держави, посідає важливе місце в аграрній політиці. Необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств є використання економічних механізмів, тобто сукупності методів і засобів економічного впливу на зростання виробництва і підвищення його ефективності.

2. До економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств ми відносимо механізми оподаткування, кредитування, ціноутворення, маркетингового забезпечення сільського господарства. Запроваджений спеціальний режим оподаткування в сільському господарстві має стимулюючий характер для розвитку аграрного виробництва. Об’єктивна необхідність кредитних відносин в аграрній сфері пов’язана з особливостями аграрного виробництва, нерівномірністю руху оборотних фондів підприємств, значними відхиленнями потреби в оборотних засобах від їх фактичної наявності. Потреба в адаптації цінового механізму до ринкових умов посилюється наявністю цінового диспаритету, нееквівалентним обміном між галузями ресурсного забезпечення та виробниками аграрної продукції. Формування повноцінного аграрного ринку з усіма необхідними елементами його інфраструктури є важливою умовою для розвитку прозорих каналів реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства, підвищення ресурсного забезпечення товаровиробників.

3. На основі дослідження теоретичних засад удосконалено підхід до розуміння сутності понять „конкуренція” (шляхом поєднання поведінкового, структурного і функціонального його трактування) і „конкуренто-спроможність підприємств” (як економічної категорії, яка поєднує в собі інформацію про чинники, які забезпечують завоювання та утримання конкурентних позицій підприємств на ринку), що дозволило дати визначення: конкурентоспроможність аграрних підприємств – це здатність суб’єктів економічної діяльності аграрної сфери пристосовуватись до нових умов господарювання, використовувати свої конкурентні переваги і перемагати в конкурентній боротьбі на ринках аграрної продукції та послуг, ефективно використовуючи земельні ресурси.

4. Запропоновано методику, яка ґрунтується на засадах бенчмаркінгу, як одного з найновіших та найсучасніших підходів до визначення конкурентоспроможності, з використанням показників конкурентноздатності керівника і ступеня раціональності використання земельних ресурсів. Перевагою запропонованої методики є те, що вона охоплює обидва аспекти діяльності аграрних підприємств – зовнішній та внутрішній, тобто включає як оцінку позиції підприємств на ринку, так і оцінку економічних показників їх діяльності з урахуванням специфіки діяльності підприємств аграрної сфери.

5. Аналіз показав, що серед досліджуваного кола аграрних підприємств найнижчий рівень конкурентоспроможності у сільськогосподарських виробничих кооперативів, а найвищий – у приватних підприємств. Наявність конкуренції в аграрній сфері підтверджено дослідженням структури аграрних підприємств Волинської області протягом 2001-2004 рр.

6. Виявлено позитивні зміни у кредитному забезпеченні аграрного сектора у 2000-2005 рр.: зростання обсягів кредитних ресурсів, залучених в господарський оборот; зменшення питомої ваги короткострокових кредитів у загальному обсязі пільгових кредитів; збільшення фінансової підтримки сільського господарства порівняно з іншими галузями АПК; зростання розміру кредиту в розрахунку на одне господарство; зниження кредитних ставок комерційних банків і підвищення рівня відсоткової ставки, що компенсується; розробка і впровадження середньо- і довгострокових схем здешевлення кредитних ресурсів; високий рівень повернення кредитів. Аналіз показав, що сільське господарство Волинської області завдяки фінансовим потокам ресурсів покращило результати діяльності, що позитивно вплинуло на рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств.

7. Визначено, що для досліджуваних підприємств на ефект фінансового важеля більший вплив має диференціал, ніж плече фінансового важеля. Встановлено, що показник конкурентоспроможності набуває найбільшого значення, якщо плече фінансового важеля рівне 2, тобто позичені кошти в 2 рази перевищують власний капітал підприємства. Про оптимальність саме такого співвідношення між залученими та власними коштами свідчить зарубіжний досвід, і пояснюється це вигідністю фінансування бізнесу за рахунок кредитних коштів.

8. Для вдосконалення діючого механізму фінансової підтримки аграрного сектора через схему здешевлення кредитів комерційних банків і формування конкурентоспроможних структур пропонуємо систему заходів: фіксування розміру пільгової відсоткової ставки на певному рівні з можливістю диференціювати її залежно від цілей використання і термінів кредитування; законодавче закріплення 100% фінансування програм розвитку сільського господарства; усунення диференціації в розрізі регіонів при розподілі кредитних ресурсів. Крім того, необхідно активізувати нові, в тому числі й нетрадиційні, механізми і схеми кредитного забезпечення аграрних підприємств, які б дозволяли отримувати комерційні кредити без прямої участі держави.

9. Вважаємо за необхідне відпрацювати механізм встановлення економічно обґрунтованого співвідношення між закупівельними цінами на різні види сільськогосподарської продукції, що сприятиме розвитку виробництва у певних економічних районах відповідно до потреб народного господарства. Забезпечення якісних характеристик вітчизняної аграрної продукції слід здійснювати шляхом широкого застосування міжнародних стандартів і вдосконалення системи контролю за якістю продукції. З метою підвищення ціни молока при здачі на переробні підприємства товаровиробникам слід здійснити технічне переоснащення для виробництва молока в замкнутому циклі, яке забезпечують доїльні зали і молокопроводи, і його своєчасного охолодження.

10. Забезпеченню конкурентоспроможності аграрних підприємств сприятимуть заходи, спрямовані на формування повноцінної ринкової інфраструктури: створення єдиної інформаційної системи в АПК; створення маркетингових служб при регіональних аграрних біржах або управліннях сільського господарства, а за умови досягнення необхідного рівня кадрового потенціалу й економічних умов у господарствах - в аграрних формуваннях; відкриття офісів дорадчих служб в районах області; розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

11. Конкурентне середовище в аграрній сфері вимагає подальшого державного регулювання з метою забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств за таким напрямками: забезпечення паритетного розвитку через цінове регулювання, зменшення податкового тиску, пільгове кредитування, формування повноцінної інфраструктури аграрного ринку, стимулювання запровадження інноваційних технологій у виробництві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Публікації у фахових виданнях

1. Нужна О.А. Залучення кредитних ресурсів в аграрний сектор економіки Волині // Економіка АПК. – 2004. - №2. – С. 87-94.

2. Нужна О.А. Маркетингове забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств // Аграрна наука – селу: Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. – Кам’янець-Подільський: ПДАТА, 2004. – Випуск 12. – Т. 2. – С. 169-171.

3. Нужна О.А. Оцінка конкурентоспроможності аграрних підприємств методом конкурентних переваг та цінові важелі впливу на неї // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Збірник наукових праць. Випуск Х. – №1-2. – Луцьк: Надстир’я, 2004. – С. 164-175.

4. Нужна О.А. Адаптація механізму ціноутворення до умов ринкового середовища і конкурентоспроможність аграрних підприємств // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк: ВДУ. – 2005. – №1. – С. 199-205.

5. Нужна О.А. Оптимізація структури основних і оборотних засобів як важливий чинник забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств // Економіка АПК. – 2005. - №7. – С. 94-99.

6. Нужна О.А. Забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств шляхом оптимізації структури землекористування // Агроінком. – 2005. - №8. – С. 83-87.

Публікації в інших наукових виданнях

7. Нужна О.А. Залучення кредитних ресурсів у сферу аграрного виробництва та його роль у формуванні конкурентоспроможного агробізнесу // Наука і молодь: Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції. – К: НАУ, 2003. – Вип. №3. – С. 446-451.

8. Нужна О.А. Конкурентоспроможність аграрних підприємств і фінансово-кредитні важелі впливу на неї // Економіка АПК і природокористування: Збірник наукових праць Харківського національного аграрного університету. – Харків: ХНАУ, 2004. - №9. – С. 330-333.

9.