Спираючись на обгрунтування сприйняття художнього твору як залучення до спільного розуміння підвалин людського буття (істини), у роботі здійснюється інтерсуб’єктивний аналіз художньої комунікації.

Основні теоретичні положення і висновки дисертації представлені в публікаціях автора:

Інтерсуб’єктивізм в естетичній концепції К.-Г.Юнга.// Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 1999. - Вип. 29. - С. 4 - 8. - 0,5 д.арк.;

Інтерсуб’єктивні підвалини мистецтва. // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. В двох частинах.Ч.2., - К., 1998. - С. 15-23. - 0,5 д.арк;

Структури інтерсуб’єктивності (філософсько-естетичний аспект). // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. (Київський державний лінгвістичний університет). Збірник наук.праць.- К.:Вид-во ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1998. - С. 3-10. - 0,5 д.арк;

Інтерсуб’єктивність в контексті філософії ХХ століття. // Наукові записки. Культурологія. Філософія. Релігієзнавство. Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова.- К., 1999. - С. 57-63.- 0,5 д.арк.

Анотації

Алексієнко О.О. Інтерсуб’єктивність: естетико-психологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Дисертація присвячена виявленню специфіки естетичної природи інтерсуб’єктивності та розкриттю історичної динаміки становлення інтерсуб’єктивності як засобу подолання обмеженості “філософії суб’єкта”. В дисертації розкрите історичне становлення поняття інтерсуб’єктивності у новоєвропейській філософії від Р.Декарта до К.Маркса, а також сутність “комунікативного повороту” в сучасній європейській філософії. Виявлення естетичного потенціалу інтерсуб’єктивності в дисертації відбувається шляхом аплікації концепції “суб’єктивної” та “інтерсуб’єктивної” парадигм (В. Хьосле) в історії філософії до історії естетичної теорії. Така аплікація є продуктивною, оскільки дозволяє розкрити нові принципи класифікації естетичних теорій 18-20 сторічь. В дисертаційному дослідженні проводиться ретельний аналіз естетичної площини “суб’єктивної” та “інтерсуб’єктивної” парадигм, наводяться їх принципові характеристики, на прикладі конкретних естетичних концепцій (психоаналітичної та аналітико-психологічної) демонструється їх історичне значення. Автор дисертаційного дослідження приділяє особливу увагу аналізу інтерсуб’єктивних детермінант процесів художньої творчості та сприйняття художнього твору, який проводиться із застосуванням великого обсягу фактичного матеріалу та прикладів. Головні ідеї дисертаційного дослідження можуть бути успішно використані в конкретному мистецтвознавчому аналізі.

Ключові слова: інтерсуб’єктивність, архетип, традиція, передсуд, символ, очевидність, комунікація, прекрасне, класичне.

Алексеенко Е.А. Интерсубъективность: эстетико-психологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2000.

Диссертация посвящена выявлению специфики эстетической природы интерсубъективности и раскрытию исторической динамики становления интерсубъективности как способа преодоления ограниченности “философии субъекта”. В диссертационной работе раскрыто историческое становление понятия интерсубъективности в новоевропейской философии от Р.Декарта до К.Маркса, а также сущность “коммуникативного поворота” в современной европейской философии. Выявление эстетического потенциала интерсубъективности в диссертации осуществляется путём аппликации концепции “субъективной” и “интерсубъективной” парадигм (В. Хёсле) в истории философии к истории эстетической теории. Такая аппликация является продуктивной, поскольку позволяет выявить новые принципы классификации эстетических теорий 18-20 веков. В диссертационном исследовании представлен детальный анализ эстетического среза “субъективной“ и “интерсубъективной” парадигм, определяются их принципиальные характеристики, на примере конкретных эстетических концепций (психоаналитической и аналитико-психологической) демонстрируется их историческое значение. Эстетический срез субъективной парадигмы характеризуется, во-первых, определением субъективного переживания как основы восприятия художественного произведения, во-вторых, удовольствия - как основной функции художественного произведения и в-третьих, уникальности гения как творца художественного произведения. Благодаря таким характеристикам произведение искусства, в рамках субъективной парадигмы, могло трактоваться только как субъективная игра душевных сил, которая придает “вторичным качествам” вещей определенную форму. В противоположность такой интерпретации, эстетический срез интерсубъективной парадигмы характеризуется, во-первых, пониманием произведения искусства как “носителя истины” (т.е. как такого феномена, в котором выявляется истина), во-вторых, постулатом, в соответствии с которым через восприятие произведения искусства человек обретает возможность почувствовать свою причастность к первоосновам культуры и в-третьих, пониманием творца художественного произведения не в качестве гения, а в качестве медиума, через деятельность которого истина бытия выявляет сама себя в художественном произведении. Автор диссертационного исследования уделяет особое внимание анализу интерсубъективных детерминант процессов художественного творчества и восприятия художественного произведения, который проводится благодаря применению большого количества фактического материала. Автор определяет два аспекта эстетического функционирования понятия интерсубъективности: универсальный аспект интерсубъективности, который выявляется в проявлении архетипов через универсальные символы; локальный аспект интерсубъективности, который проявляется в том, что художественное творчество и восприятие художественного произведения всегда опосредованы конкретным историческим социально-культурным контекстом. Эти два аспекта указывают на то, что проявление универсальных архетипических праобразов в искусстве есть всегда опосредованым конкретными культурно-историческими формами такого проявления.

В диссертационной работе исследованы и описаны основные составляющие интерсубъективного характера искусства: “архетип”, “символ”, “традиция”, “предрассудки”, “очевидности”, “художественная коммуникация”. А также, были проанализированы главные очевидности художественного произведения, а именно, феномены “прекрасное” и “классическое”.

Главные идеи диссертационного исследования могут быть успешно использованы в конкретном искусствоведческом анализе. На данный момент украинское искусствоведение переживает методологический кризис, который состоит в том, что старые методологические подходы базируются или на марксисткой установке социального заказа в искусстве, или на разнообразных основаниях анализа художественного произведения. Это приводит к тому, что произведение искусство “привязывается к автору”. Тоесть, к невозможности абстрагироваться от авторства и посмотреть на произведение искусства как на такое, которо расскрывает свой собственный мир. Применение же интерсубъективной методологии к искусству позволило существенно расширить границы его понимания.

Ключевые слова: интерсубъективность, архетип, традиция, предрассудок, символ, очевидность, коммуникация, прекрасное, классическое.

Aleksiyenko O.O. Inter-subjectivity: aesthetic and psychological analysis.- Manuscript.

The Thesis for obtaining of the Scientific Degree of a Candidate of Philosophica Sciences on the speciality: Aesthetics. - Kiev National Taras Shevchenko University, Kiev, 2000.

The dissertation is dedicated to the detection of specific aesthetic nature of inter-subjectivity and the disclosing of historical dynamics of inter-subjectivity formation as a tool for overcoming of “subject’s philosophy” limitation. Historical formation of the inter-subjectivity conception in New-European philosophy from R. Descartes to K. Marx as well as the essence of “communicative turn” in present-day European philosophy has been disclosed in the dissertation. The detection of aesthetic potential of inter-subjectivity in the dissertation is executed by way of the application of “subjective” and inter-subjective” paradigm conception (V. Hjosle) in history of philosophy to history of the aesthetic theory. Such application is productive since permits to disclose new classification principles for aesthetic theories of the 18th –19th centuries. The careful analysis of aesthetic plane of “subjective” and “inter-subjective” paradigms is conducted and their fundamental characteristics are given in the dissertation investigation, as an example of concrete aesthetic conceptions the psychoanalytical and analytico-psychological ones), their historical importance are demonstrated here. The author of the dissertation investigation gives his particular attention to the analysis of inter-subjective determinants of creative work and a perception of work of art; this analysis is carried out with usage of large volume of the facts and examples. Main ideas of the dissertation investigation can be usefully used in a concrete art criticism analysis.

Key words: іnter-subjectivity, archetype, tradition, gossip, symbol, evidence, communication, beautiful, classical.