НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

НІКІШИНА Оксана Володимирівна

УДК 304.4+336.02:664.6

ФОРМУВАННЯ

СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

В ХЛІБОПЕКАРСЬКІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОДЕСА - 2005

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор,

академік НАН України БУРКИНСЬКИЙ БОРИС ВОЛОДИМИРОВИЧ,

Інститут проблем ринку та

економіко-екологічних досліджень

НАН України, директор |

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

академік НАН України ДОЛІШНІЙ МАР’ЯН ІВАНОВИЧ, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор | доктор економічних наук, доцент ОСІПОВ ПАВЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ,

Одеська державна академія харчових технологій Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки промисловості |

Провідна установа: | Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, кафедра прикладної та теоретичної економіки, м. Львів

Захист відбудеться “17” червня 2005 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко – екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко – екологічних досліджень за адресою: 65004, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “7” травня 2005р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради __________ О. В. Моліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування ринкових відносин в Україні з метою трансформації економіки в соціально орієнтовану ставить перед суб’єктами підприємницької діяльності задачу гармонізації економічної та соціальної ефективності промислового виробництва. Особливо актуальною та значущою ця задача є для підприємств хлібопекарської промисловості, для яких соціальна орієнтація виробництва набуває приорітетного значення в перехідний трансформаційний період.

Необхідність державного регулювання вартості хліба обумовлено дисбалансом між попитом та купівельною спроможністю населення. Державне регулювання вартості хліба як соціально значимого продукту залежить від динаміки цін на муку і обумовлює рентабельність, фінансову стабільність, ліквідність трансформованих підприємств хлібопекарської промисловості. За умов жорсткого фіксування цін, гострого дефіциту інвестиційних коштів для поповнення основних і оборотних активів підприємств, від’ємної рентабельності “соціальних” сортів хліба, розробка і реалізація ефективної фінансової політики відіграє важливу роль в підвищенні економічної та соціальної ефективності в хлібопекарській промисловості.

Реалізація ефективної фінансової політики галузі дозволяє вирішити низку задач на рівні: (а) хлібопекарської промисловості – підвищити ефективність використання основних та оборотних засобів; власних та залучених інвестиційних коштів; скоротити виробничі витрати; знайти внутрішні джерела для підтримки та фінансування державної соціальної політики; (б) споживачів – підвищити якість соціально значущої продукції та розширити її асортимент; організувати виробництво “соціальних” лікувально-профілактичних сортів хліба; (в) суспільства – підвищити якість життя нації; знизити соціальну напруженість в суспільстві; посилити соціальний захист малозабезпечених категорій населення. Важливість розв’язання зазначених задач обумовлює актуальність теми дослідження.

Питання, пов’язані з розробкою фінансової політики підприємств і окремих її напрямків, знайшли відображення в наукових працях І. Бланка, Б. Валуєва, О. Грабенка, М. Долішнього, К. Ізмайлової, А. Кізими, В. Кміть, І. Кукукіної, В. Ковальова, М. Короленка, В. Ландика, І. Мазура, Г. Савицької, В. Стояна, О. Терещенка, М. Чумаченка, В. Шапіро та ін. Особливості трансформаційних процесів промислових підприємств знайшли відображення в працях О. Амоші, Л. Бєлих, Б. Буркинського, І. Волика, В. Геєця, Л. Лігоненка, І. Лукінова, І. Мазура, П. Осіпова, М. Федотової, О. Шеремета та інших дослідників.

Разом з тим невирішеними в теоретичному та практичному плані залишаються питання: (а) визначення специфіки процесів трансформації хлібопекарної галузі та ринку хліба і хлібобулочних виробів; (б) оцінки соціально спрямованої політики ціноутворення хліба з позицій різних учасників ринку; (в) розробки основних напрямів фінансової політики, адаптованої до специфіки соціально орієнтованого хлібопекарського виробництва; (г) оцінки ефективності соціально орієнтованої політики підприємств хлібопекарської промисловості і її взаємозв’язків із соціальною політикою держави.

Викладені вище обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, мету, об’єкт, предмет та основні завдання дослідження.

Зв’зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових досліджень та напрямів Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса) і відповідає головним напрямкам наукової діяльності відділу ринкових механізмів і структур. Наукові дослідження за темою дисертації є складовою частиною тематики, виконаної в цьому відділі: “Теоретичні основи формування конкурентоспроможності економіки на перехідному етапі” (№ державної реєстрації 0101U000711), “Регулювання конкурентоспроможності регіональної економіки” (№ державної реєстрації 0104U000579).

Мета і задачі дослідження. Головною метою роботи є теоретичне обгрунтування і розробка методичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансової політики в галузі хлібопекарської промисловості на основі гармонізації економічної і соціальної ефективності хлібопекарського виробництва.

Для досягнення мети в дисертації вирішені такі задачі:

q проведено аналіз загальних тенденцій і процесів трансформування хлібопекарської галузі;

q визначено особливості реструктуризаційних процесів в хлібопекарській промисловості в умовах перехідного періоду;

q досліджено сутність державної соціально спрямованої політики ціноутворення хліба з позицій різних учасників ринку;

q проведено аналіз головних напрямів діючої фінансової політики в галузі хлібопекарської промисловості (на прикладі підприємств Одеського регіону), визначено її специфіку, позитивні та негативні боки;

q розроблено систему заходів, спрямовану на підвищення ефективності діючої фінансової політики в хлібопекарській галузі;

q обгрунтовано і розроблено механізм формування соціально орієнтованої фінансової політики в хлібопекарській промисловості, спрямований на узгодження форм її реалізації на рівні держави і підприємств в умовах перехідного періоду;

q запропоновано систему показників для оцінки ефективності діючої соціально орієнтованої політики підприємств хлібопекарської галузі.

Об’єктом дослідження є підприємства хлібопекарської промисловості.

Предметом дослідження є процеси управління головними напрямками фінансової політики в хлібопекарській промисловості.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є: загальна теорія управління ресурсами; методики економічного аналізу діяльності підприємств; теоретичні положення економічної науки з питань ефективності трансформаційних процесів, економіки хлібопекарської промисловості. В дисертації використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: діалектичний метод пізнання; системний підхід у досліджені реструктуризаційних процесів хлібопекарської галузі; метод ланцюгових підстановок у визначенні впливу факторів на показники використання капіталу підприємств галузі; кореляційно – регресійний аналіз у процесі побудови функціональної системи управління витратами; порівняльний і структурний аналіз в процесі оцінки динамічних і структурних змін активів хлібопекарських підприємств та джерел їх фінансування. Дисертація виконана на інформаційній базі, яку склали державні і галузеві нормативно-правові документи, офіційні дані Держкомстату України і Одеського управління статистики, матеріали фінансової звітності, аналітичного та синтетичного обліку підприємств хлібопекарської промисловості Одеського регіону, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, інформаційні матеріали періодичних видань, особисті розрахунки і узагальнення автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в розвитку теоретичних положень і методичних підходів до формування та оцінки соціально орієнтованої фінансової політики в хлібопекарській промисловості. Найбільш значущими науковими результатами, що відзначаються новизною, є такі:

вперше:

- обгрунтовано і запропоновано систему показників для оцінки ефективності соціально орієнтованої політики підприємств хлібопекарської галузі, яка включає: (а) коефіцієнт “соціальності” хлібопекарського виробництва, що відображає частку обсягів виробництва соціально значущої продукції (в натуральному та вартісному вимірі) в загальному обсязі виробництва; (б) коефіцієнт фіксованої ціни, що показує частку фіксованої ціни у вільній ціні “соціальної” продукції; (в) розрахунковий рівень дотацій, що відображає розмір дотацій підприємствам галузі з місцевого бюджету;

- розроблено методичні рекомендації щодо проведення індексного аналізу соціально орієнтованої політики підприємств хлібопекарської промисловості, які дозволяють в залежності від рівня індексів “несоціальної” і “соціальної” продукції визначити тип (консервативний, поміркований, агресивний) соціально орієнтованої політики в галузі та оптимізувати ризики і прибутковість її підприємств;

удосконалено:

- організаційні форми реалізації соціально орієнтованої політики в хлібопекарській промисловості, що дозволило обгрунтувати і розробити механізм формування соціально орієнтованої фінансової політики в галузі, який базується на принципах узгодженості та взаємодії соціально орієнтованої політики підприємств і держави та реалізується на основі їх фінансових ресурсів;

- теоретико-методичні аспекти управління фінансовими ресурсами в хлібопекарській галузі, що дозволило розробити систему заходів, спрямованих на підвищення ефективності діючої фінансової політики її підприємств, зокрема: (а) розробити механізм оптимізації співвідношення власних і залучених коштів підприємств хлібопекарської промисловості, який будується на запропонованій системі критеріїв забезпечення стабільного розвитку об’єктів дослідження; (б) запропонувати до впровадження механізм управління витратами на підприємствах галузі, що дозволяє поєднати в узгоджену систему функціональні рівні виникнення, обліку, контролю та аналізу витрат з метою мобілізації внутрішніх резервів зниження собівартості продукції;

набуло подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо формування соціально орієнтованої політики ціноутворення хліба в умовах перехідного періоду, що дозволило обгрунтувати та проаналізувати залежність впливу державного регулювання (фіксовані ціни) на фінансовий стан хлібопекарської галузі, з одного боку, і динаміку грошових доходів різних категорій населення, з другого боку;

- теоретичні основи організаційно - економічних перетворень в хлібопекарській промисловості, що дозволило: (а) на рівні підприємства виділити та дослідити головні форми реструктуризації (фінансова, виробнича, організаційна), взаємодія яких забезпечує функціональну цілісність підприємства як системи; (б) на рівні галузі визначити спрямованість структурних змін у розрізі їх об’єктів (суб’єкти господарювання, основні і оборотні засоби) за низкою притаманним їм ознак (вартісних, технологічних, організаційно-правових та ін.).

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в дисертаційній роботі результати спрямовані на підвищення ефективності діючої соціально орієнтованої фінансової політики в хлібопекарській промисловості. Основні пропозиції здобувача викладено на рівні методичних рекомендацій з урахуванням можливостей їх практичної реалізації на підприємствах галузі з соціально орієнтованим характером виробництва. Запропоновані автором механізм оптимізації співвідношення залучених і власних засобів, документальне забезпечення оперативного обліку і контролю виробничих витрат можуть бути використані в ході розробки та вдосконалення діючої соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській промисловості. Про практичне значення отриманих результатів свідчить використання деяких рекомендацій в процесі формування фінансової політики ТОВ “Одеський хлібозавод №2” (Акт використання результатів науково-дослідних робіт від 17.11.2004р.).

Запропоновані здобувачем теоретичні та практичні положення щодо розробки напрямів соціально орієнтованої фінансової політики підприємств хлібопекарської промисловості, методичні рекомендації оцінки ефективності соціально орієнтованої політики підприємств галузі знайшли відображення в практичному та лекційному курсах Християнського гуманітарно-економічного відкритого університету НАН України і використовувалися у викладанні таких дисциплін: “Економічний аналіз”, “Економіка підприємства”, “Менеджмент підприємства”, “Фінансова діяльність підприємства” (Акт використання результатів науково-дослідних робіт від 20.12.2004р ).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладений авторський підхід і особисто отримані ним теоретичні і прикладні результати в галузі розробки соціально орієнтованої фінансової політики в хлібопекарській промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи обговорювалися і отримали позитивну оцінку на науково – практичних конференціях: “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти” (м. Запоріжжя, квітень 2005р.), “Дні науки –2005” (м. Дніпропетровськ, квітень 2005р.), “Економічні проблеми промислового розвитку в Україні” (м. Донецьк, травень 2005р.), наукових семінарах Інституту проблем ринку та економіко – екологічних досліджень НАН України.

Публікації. Результати досліджень за темою дисертації опубліковано в 1 статті у науковому журналі, у 5 статтях у збірниках наукових праць, а також у матеріалах і тезах 3 науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 2,4 друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст викладено на 215 сторінках друкованого тексту, в тому числі у 53 таблицях і 37 рисунках. Список використаних джерел включає 117 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми дослідження; визначено мету, предмет і об’єкт дослідження; сформульовано основні завдання дослідження, наведено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі “Організаційно – економічні перетворення в хлібопекарській промисловості” досліджено напрями трансформаційних процесів у хлібопекарській галузі та чинники, які вплинули на їх форми; визначено тенденції структурних змін хлібовиробників на регіональному ринку, проведено аналіз його кількісних показників концентрації; окреслено сутність соціально спрямованої політики ціноутворення хліба крізь призму економічних інтересів споживачів та виробників хліба; теоретично обгрунтовано мету, задачі і напрями соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській промисловості.

В ході дослідження було встановлено, що трансформаційні процеси хлібопекарської галузі спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості і конкурентоспроможності її підприємств та визначаються низкою притаманних їм рис. Останні доцільно розглядати в розрізі головних об’єктів структурних змін, до яких було віднесено суб’єкти господарювання, оборотні та основні засоби. В найбільш загальному вигляді тенденції трансформаційних процесів у хлібопекарській промисловості ілюструє таблиця 1.

Таблиця 1

Тенденції трансформаційних процесів у хлібопекарській промисловості

Об’єкти | Класифікаційна ознака | Домінуючий вид | 1. Суб’єкти

господарювання | а) форма власності | Колективна | б) рівень концентрації | Великі промислові хлібозаводи і малі підприємства

в) об’єднання підприємств | Асоціації, вертикально інтегровані структури (об’єднання з постачальниками ресурсів і підприємствами – власниками збутових і дилерських мереж) | 2. Оборотні засоби | 2.1. Сировина | а) схема залучення в обіг | Купівельна (грошова форма) і давальницька (натуральна форма) | б) ціна | Вільна і фіксована

2.2. Готова продукція | а) асортиментний і номенклатурний склад | Традиційні сорти (хліб із пшеничної та житньої муки) та нетрадиційні сорти хліба (вироби з вітамінними добавками, лікувально – профілактичні сорти хліба)

б) ціна | Вільна (як правило, для булочної продукції, нетрадиційних сортів хліба) і фіксована (для традиційних масових сортів хліба) | 2.3. Дебіторська заборгованість | форма реструктуризації | Двохсторонній взаємозалік боргових зобов’язань, переоформлення заборгованості у вексельні розрахунки | 3. Основні засоби | технологічні параметри | Малопотужне виробниче обладнання

(до 10 т./сут.) та обладнання з високими показниками потужності (до 135 т./сут.) |

Треба відмітити, що давальницька схема залучення сировини в виробництво використовується переважно в періоди дестабілізації галузі, коли найбільш гостро проявляються дефіцит основної сировини та ліквідних коштів. Обіг сировини і готової продукції за фіксованими цінами притаманний, як правило, великим промисловим хлібозаводам з соціально орієнтованим характером виробництва. В той же час, використання малопотужного обладнання дозволяє міні-пекарням проводити більш гнучку асортименту політику в порівнянні з великими хлібозаводами, обладнання яких орієнтовано, переважно, на випуск традиційних масових сортів хліба. Тому більша частина нетрадиційних сортів хлібобулочних виробів у галузі припадає на долю малих підприємств і відповідає вимогам мінливого попиту.

В ході дослідження було визначено, що трансформація Одеського регіонального ринку хліба і хлібобулочних виробів із низькоконкурентного в потенціально конкурентний ринок супроводжувалась втратою колективними підприємствами провідних позицій і зростанням обсягів реалізації підприємств приватної форми власності. Так, частка продукції промислових хлібозаводів колективної форми власності зменшилась з 95,32% у 1990р. до 45,45% у 2003р., частка продукції приватних підприємств, навпаки, виросла з 4,68% до 54,55% відповідно. Подальший аналіз показав, що, починаючи з 2001р., регіональний ринок хліба став збалансованим, у виробництві продукції між підприємствами колективної і приватної власності настала певна рівновага (співвідношення часток їх продукції складало приблизно 44:56). Причиною такої стабілізації, на наш погляд, є, з одного боку, скорочення ємності регіонального ринку, з другого боку, посилення позицій великих промислових підприємств із соціально орієнтованим характером виробництва.

Обгрунтування необхідності проведення соціально орієнтованої політики ціноутворення хліба здійснювалось у площинах протилежних економічних інтересів споживачів і виробників хліба. В ході аналізу було встановлено, що, починаючи з 1990р., в структурі грошових доходів населення і структурі споживання чітко просліджуються негативні тенденції: скорочення частки заробітної плати, зниження калорійності раціону, підвищене споживання хлібних продуктів, що перевищує фізіологічні норми.

Наприклад, в структурі доходів населення Одеського регіону, згідно статистичним даним, доля заробітної плати скоротилася з 71,8% у 1990р. до 46,7% у 2003р., в той час як питома вага соціальних виплат збільшилась у 2,6 раз – відповідно з 13,5% до 35,6%. Доля витрат на хліб в грошових доходах населення регіону на протязі 1995-2000 рр. склала близько 11%, безпосередньо в його заробітній платі – близько 19%. У 2001р. збільшення доходів (на 83,72% порівняно з 2000р.) за одночасного зниження вартості хліба (на 5,52%) обумовила позитивну тенденцію зниження частки витрат на хліб в доходах населення. На протязі 2002 – 2003 рр. її показник стабілізувався на рівні 4 –5%. Однак, незважаючи на збільшення доходів, зростання малозабезпечених категорій населення продовжувалося. У 2002р. доля домогосподарств регіону, середньодушові загальні витрати яких нижчі їх середнього рівня і прожиткового мінімуму, склала 63,7% і 82,3% відповідно, що вище аналогічних показників 2000р. на 3,1% и 4,6%. Вищесказане обумовлює необхідність проведення соціально орієнтованого ціноутворення хліба як одну з важливих форм соціального захисту малозабезпечених груп населення, відміна якої може перетворити основний соціально значущий продукт в дорогий і недоступний.

Для підприємств хлібопекарської промисловості регульовані ціни на продукцію виступають головним чинником фінансової нестабільності, неліквідності, інвестиційної непривабливості. Стримуючи зростання цін на хліб за рахунок прибутку хлібовиробників, держава позбавляє галузь власних інвестиційних ресурсів, необхідних для її розвитку і підвищення конкурентоспроможності. Результатом падіння рентабельності хлібобулочної продукції (з 24,8% у 1991р. до 6,6% у 2000 р. і до 2-4% у 2002-2003 рр.) стала тенденція зниження його обсягів. Згідно статистичних даних, випуск продукції хлібопекарських підприємств у 2000-2003р.р. склав 35-37% обсягів виробництва 1990р. Як наслідок, ємність ринку хліба і хлібобулочних виробів скоротилась майже втричі: з 6,7 млн. т. у 1990р. до 2,4 млн. т. у 2003р.

Поряд з фіксованими цінами стримуючим чинником в розвитку хлібопекарських підприємств є непропорційна залежність між динамікою цін на хліб і борошно: як правило, темп приросту вартості борошна перевищує темп приросту вартості хліба. Наприклад, в Одеському регіоні темп приросту цін на хліб пшеничний і пшенично-житній у 2003р. порівняно з 1995р. і 2002р. склав 275% і 27,66%, темп приросту цін на борошно – відповідно 312,7% і 69,40%. Таким чином, виробники хлібопекарської сировини можуть відреагувати на збільшення своїх витрат відповідним зростанням цін, виробники хліба не мають права перетнути встановлену державою цінову межу, темп зростання якої відстає від темпу зростання складових собівартості хлібобулочної продукції (борошна, дріжджів, маргарину, рослинних жирів, енергоносіїв тощо).

В умовах перехідного періоду реалізація соціально орієнтованої політики ціноутворення хліба з огляду на фінансовий стан хлібопекарської галузі вимагає здійснення певних форм державної підтримки соціально орієнтованого виробництва. З другого боку, зовнішні джерела фінансування соціальної діяльності підприємств галузі доцільно доповнити внутрішніми, реалізація яких можлива шляхом формування ефективної соціально орієнтованої фінансової політики в хлібопекарській промисловості.

В ході дослідження головна мета соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській галузі визначена як максимізація прибутку власників хлібопекарських підприємств і задоволення потреб різних категорій населення в соціальному продукті. Головна мета соціально орієнтованої фінансової політики хлібовиробників є синтезом двох взаємозалежних підцілей: фінансової (забезпечення ефективного використання основних і оборотних засобів та джерел їх фінансування) і соціальної (підвищення ефективності соціально орієнтованого виробництва), які визначають спрямованість її задач.

Головними напрямами розробки та реалізації соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській промисловості, на наш погляд, є такі:

q політика управління власним і залученим капіталом (в тому числі дивідендна політика);

q політика управління оборотними активами і витратами (в тому числі облікова політика);

q політика управління необоротними активами (в тому числі амортизаційна та інвестиційно-інноваційна політика).

Кожен з названих напрямів соціально орієнтованої фінансової політики підприємств хлібопекарської галузі визначається сукупністю притаманних йому рис, які формують тип політики. Відповідно до практики фінансового менеджменту, в основу класифікації соціально орієнтованої фінансової політики галузі було покладено співвідношення між показниками ризику і прибутковості, що дозволило виділити консервативний, поміркований і агресивний її тип.

У другому розділі “Стратегія фінансової політики хлібопекарської промисловості” досліджено теоретичне підгрунтя формування соціально орієнтованої фінансової політики хлібопекарських підприємств у розрізі основних її напрямів, окреслена сукупність відмінних рис, притаманних діючій фінансовій політиці хлібовиробників в перехідний період (на прикладі підприємств хлібопекарської галузі Одеського регіону), визначено її тип, позитивні і негативні боки.

В найбільш загальному вигляді задачі та етапи управління об’єктами фінансової політики підприємств хлібопекарської промисловості можна представити у вигляді таблиці 2. Поряд з традиційними задачами підвищення ефективності використання основних і оборотних засобів, власного і залученого капіталу, соціально орієнтована фінансова політика покликана вирішити у галузі низку соціальних задач, а саме: забезпечити внутрішніми джерелами фінансування розвиток соціально орієнтованого хлібопекарського виробництва; організувати випуск “соціальних” сортів хліба нетрадиційного асортименту.

Діючій політиці управління власним і залученим капіталом підприємств хлібопекарської галузі притаманні діаметрально протилежні риси консервативного та агресивного її типів. Ознаками консервативної політики управління капіталу є висока частка власних засобів в структурі капіталу (від 70,0% до 81,4%), відсутність довгострокових зобов’язань, тенденція до скорочення частки короткострокових залучених засобів (від 30% до 18,6%), високі значення фінансових коефіцієнтів автономії, стабільності, маневреності власних обігових коштів.

Разом з консервативними рисами (досить висока питома вага власних засобів і тенденція його зростання (з 73,0 до 73,6%), невелика частка довгострокових зобов’язань (близько 4,0%) в структурі капіталу) агресивній політиці підприємств галузі притаманний високий рівень ризику в управлінні кредитними ресурсами. Його негативним проявом стали від’ємні значення ефекту фінансового важеля (від –0,96 до –3,48) та коефіцієнту маневреності власних обігових коштів (-0,044). Дивідендна політика акціонерних товариств у хлібопекарській галузі є нерозвинутою, оскільки весь прибуток капіталізується і виплата дивідендів, як правило, не здійснюється. Причиною цього є постійна потреба підприємств галузі у власних коштах, необхідних як для покриття збитків від виробництва “соціальної” продукції, так і для поповнення запасів матеріальних ресурсів з метою забезпечення безперервності виробництва.

Консервативний тип політики управління оборотними активами підприємств хлібопекарської промисловості характеризується доволі високою часткою виробничих запасів в структурі оборотних засобів (30,8-32,6%, що майже втричі перевищує частку виробничих запасів, сформованих поміркованими виробниками), більшою тривалістю оборотності основних груп оборотних засобів порівняно з аналогічними показниками хлібовиробників, які орієнтуються на помірну політику управління оборотними активами.

Таблиця 2

Основні задачі і етапи управління об’єктами соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській промисловості

Об’єкти управління | Фінансові задачі

політики | Соціальні задачі політики | Етапи формування

політики

ВЛАСНИЙ І ЗАЛУЧЕНИЙ КАПІТАЛ | 1. Підвищення доходності власного капіталу

2. Забезпечення ефективного використання залученого капіталу

3. Оптимізація структури капіталу

4. Досягнення оптимального співвідношення між розподіленим і капіталізованим прибутком | Фінансове забезпечення соціально орієнтованої політики внутрішніми джерелами, мобілізованими шляхом підвищення ефективності використання капіталу | 1. Аналіз структури і динаміки капіталу

2. Багатофакторний аналіз рентабельності власного капіталу

3. Факторний аналіз ефекту фінансового важеля

4. Оцінка фінансових показників використання власного і залученого капіталу

5. Вибір типу дивідендної політики, оцінка її ефективності

ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ТА ВИТРАТИ | 1. Прискорення оборотності оборотних засобів

2. Забезпечення необхідної рентабельності і ліквідності оборотних активів

3. Зниження виробничих витрат | Мобілізація внутрішніх резервів зниження собівартості продукції для фінансування виробництва “соціальних” її сортів | 1. Аналіз структури і динаміки оборотних активів

2. Факторний аналіз їх оборотності

3. Оцінка ефективності використання оборотних засобів

4. Оцінка показників собівартості продукції

5. Факторний аналіз прямих і непрямих витрат

НЕОБОРОТНІ АКТИВИ | 1. Забезпечення інтенсивного використання основних засобів, безперервного їх поновлення

2. Підвищення ролі амортизаційного фонду у розширеному відтворенні основних засобів

2. Розширення інноваційно – інвестиційної діяльності | Освоєння виробництва “соціальних” сортів хліба нетрадиційного асортименту (лікувально-профілактичної продукції, з вітамінними добавками тощо) | 1. Аналіз структури і динаміки необоротних активів

2. Оцінка показників ефективності використання основних засобів

3. Аналіз співвідношення власних і залучених коштів у фінансуванні необоротних і оборотних активів

Так, тривалість одного обороту запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості на хлібопекарських підприємствах Одеського регіону, які орієнтуються на консервативний тип політики, складають відповідно 28, 13 і 58 днів, перевищуючи аналогічні показники підприємств з поміркованою політикою близько на 8, 9 і 29 днів. Останні, як правило, є більш платоспроможними, оскільки мають в своєму розпорядженні достатньо ліквідних коштів для покриття найбільш термінових зобов’язань, на відміну від консервативно орієнтованих хлібовиробників, надмірні страхові запаси яких помітно знижують їх ліквідність.

Інвестиційна політика підприємств галузі, як складова політики управління необоротними активами, орієнтована, в основному, на реальні інвестиційні проекти, пов’язані з модернізацією діючого і придбанням нового виробничого обладнання. Дослідження показує, що поряд з консервативною інвестиційною політикою, джерелами фінансування якої є виключно власні кошти підприємств, в хлібопекарській галузі має місце також агресивна інвестиційна політика, орієнтована на придбання принципово нового ресурсозберігаючого обладнання як за рахунок власних, так і довго- та короткострокових кредитних ресурсів. Агресивна інвестиційна політика, незважаючи на ризикованість, сприяє активізації інноваційного процесу, який в хлібопекарській промисловості характеризується запровадженням, в основному, продуктових інновацій. Амортизаційна політика підприємств галузі носить консервативний характер і базується, в основному, на використанні податкового методу амортизації.

Дослідження головних напрямів фінансової політики підприємств хлібопекарської промисловості дозволило визначити низку її недоліків, до яких, на наш погляд, можна віднести таке:

q необгрунтоване нарощування власного капіталу. Так, темп зростання власного капіталу одеських хлібовиробників (близько 55,1%) перевищує темпи зростання чистого прибутку (15,0%) та виручки від реалізації продукції (17,1%), що свідчить про порушення принципу ефективного управління капіталом, відповідно до якого чистий прибуток повинен збільшуватися випереджаючими темпами порівняно із зростанням власних коштів;

q неоптимальна кредитна політика, яка знайшла прояв як в неповному, так і надмірному використанні можливостей кредитних ресурсів і обумовила в першому випадку зниження, в другому – від’ємне значення ефекту фінансового важеля, що дозволяє говорити про неоптимальне співвідношення власних і залучених засобів в структурі капіталу;

q неоптимальна структура оборотних активів, відмінними рисами якої є висока частка дебіторської заборгованості (близько 44,3 –63,0%) і невисока частка ліквідних коштів (близько 7 – 9%);

q малофункціональна, негнучка система управління витратами, яка передбачає, в основному, аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних. Така система не формує достовірної інформаційної бази для аналізу беззбитковості, функціонально – вартісного аналізу.

q низька роль амортизаційного фонду у відтворювальних процесах галузі. Частка амортизаційних відрахувань в структурі операційних витрат підприємств хлібопекарної галузі складає близько 1,5 – 2,5%.

q зниження показників ефективності використання основних і оборотних засобів підприємств хлібопекарської галузі, що є результатом перевищення темпів зростання активів над темпами зростання прибутковості виробництва і свідчить про екстенсивне використання виробничих фондів хлібопекарської промисловості.

У третьому розділі “Формування фінансової політики підприємств хлібопекарської промисловості в перехідний період” розроблено систему заходів, спрямованих на підвищення ефективності діючої фінансової політики підприємств галузі, теоретично обгрунтовано та розроблено механізм формування соціально орієнтованої політики у хлібопекарській промисловості, запропоновано систему показників для оцінки ефективності соціально орієнтованої політики об’єктів дослідження та методичні рекомендації щодо її індексного аналізу.

Система заходів, спрямованих на підвищення ефективності фінансової політики в хлібопекарській галузі, покликана нейтралізувати недоліки, визначені в ході аналізу діючої фінансової політики її підприємств. Дана система складається з таких елементів: оптимізація співвідношення власного і залученого капіталу, розробка ефективних дивідендної та амортизаційної політики, оптимізація структури оборотних активів, побудова багатофункціональної системи управління витратами. Кожний етап формування ефективної фінансової політики має свої особливості. Так, в основу оптимізації структури капіталу підприємств хлібопекарської промисловості доцільно покласти низку критеріїв, наприклад, показники рентабельності власного капіталу, фінансової стабільності і незалежності, ліквідності та платоспроможності, ефект фінансового важеля. Оптимальною є така структура капіталу, яка забезпечує оптимальні значення запропонованої системи критеріїв, а не максимізує один із них.

З урахуванням особливостей матеріалоємного хлібопекарського виробництва запропонована до впровадження комбінована методика дивідендних виплат, яка об’єднує методику постійного відсоткового розподілу прибутку та методику виплати дивідендів акціями. Вибір найбільш ефективного методу амортизації основних засобів підприємств хлібопекарської промисловості має базуватися на оперативних і стратегічних цілях їх технологічного розвитку. Якщо виходити із концепції тимчасової вартості грошей, нагальної потреби підприємств галузі у власних коштах для оновлення технологічної бази, то доцільно застосовувати кумулятивний або більш простий прямолінійний метод амортизації, що дозволить на протязі перших п’яти корисних років експлуатації накопичити відповідно 52,6% і 32,4% первісної вартості основних виробничих засобів.

Оптимізацію структури оборотних активів підприємств хлібопекарської промисловості доцільно спрямувати в русло трансформації низьколіквідних активів (насамперед надмірних страхових запасів і дебіторської заборгованості) в високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти). Побудова ефективної і гнучкої системи управління витратами на підприємствах галузі, на наш погляд, має одночасно охоплювати різні функціональні рівні виникнення, обліку, контролю та аналізу витрат і забезпечувати оперативність, достовірність інформаційної бази з метою мобілізації внутрішніх резервів зниження собівартості продукції.

В ході дослідження визначено, що реалізація ефективної фінансової політики підприємств хлібопекарської промисловості дозволяє мобілізувати внутрішні джерела фінансування їх соціально орієнтованого виробництва. Водночас соціально орієнтована політика підприємств галузі, спрямована на підвищення соціального захисту і рівня життя населення, є невід’ємною складовою державної соціальної політики. Відповідно підприємствам, що взяли на себе частину соціальних функцій держави, необхідно надати підтримку в розвитку і економічному зростанні. Залежність між соціально орієнтованою політикою підприємств галузі і держави відображає механізм формування соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській промисловості (рис. 1).

Реалізація державної або регіональної соціально орієнтованої політики підтримки розвитку хлібопекарської промисловості може здійснюватися двома способами:

q шляхом надання дотацій підприємствам галузі;

q або впровадженням адресних дотацій соціально незахищеним категоріям населення на рівні фізіологічного споживання хліба.

Реалізація механізму дотацій в хлібопекарській галузі створить передумови для формування соціально орієнтованої політики на підприємствах приватної форми власності. Витрати, понесені останніми у зв’язку з виробництвом “соціальної” продукції, можуть бути компенсовані державою податковими пільгами, зокрема на рівні найбільших податків (податку на прибуток і на додану вартість), які, до речі, досить широко використовуються у розвинених країнах.

Слід відмітити, що своєрідне “соціальне партнерство” між споживачами і виробниками хліба не є постійним явищем; його виникнення є необхідністю тільки в перехідний період. Доцільно припустити, що становлення ринкової економіки, зростання заробітної плати і соціальних виплат, підвищення якості життя населення створить необхідні передумови для трансформації соціально орієнтованого хлібопекарського виробництва у ринкове, відмінними рисами якого є вільне ціноутворення і відсутність адміністративного тиску на підприємства хлібопекарської галузі.

Необхідність оцінки ефективності соціально орієнтованої політики підприємств хлібопекарської галузі в перехідний період (для обгрунтування розміру державних дотацій або пільг) вимагає розробки системи оціночних показників. Пропонуємо такий її елементний склад: коефіцієнт “соціальності” хлібопекарського виробництва, коефіцієнт фіксованої ціни, розрахунковий рівень дотацій.

Коефіцієнт “соціальності” хлібопекарського виробництва (КСВ) визначає частку обсягів виробництва “соціальних” сортів хліба (як в натуральному, так і вартісному вимірі) в загальному випуску продукції підприємства:

(1)

де ВСОЦ. – обсяг випуску “соціальних” сортів хліба (в натуральному або вартісному виразі); ВЗАГ. – загальний обсяг виробництва хлібобулочної продукції (в натуральному або вартісному виразі).

Коефіцієнт фіксованої ціни (КФЦ) відображає частку фіксованої ціни в ринковій вартості “соціального” хліба:

(2)

де ЦФ – фіксована ціна “соціального” хліба; ЦР – ринкова ціна “соціального” хліба.

Розрахунковий рівень дотацій (ДРОЗР.) може включати дві складові: різницю між ринковою і фіксованою ціною “соціального” хліба та розмір премії:

(3)

де П – розмір премії. Як премія може бути використаний темп зростання обсягів виробництва “соціальних” сортів хліба, всього асортименту продукції або інші економічні показники.

В основу класифікації типів соціально орієнтованої політики підприємств хлібопекарської галузі пропонуємо покласти співвідношення між темпами зростання “несоціальної” (ІП) і “соціальної” продукції (ІСП). В найбільш загальному вигляді методичні рекомендації щодо проведення індексного аналізу соціально орієнтованої політики хлібовиробників представлені в таблиці 3.

Таблиця 3

Методичні рекомендації щодо індексного аналізу

соціально орієнтованої політики у хлібопекарській промисловості

Консервативний тип | Поміркований тип | Агресивний тип

Вимоги | Алгоритм оцінки | Вимоги | Алгоритм оцінки | Вимоги | Алгоритм оцінки

1) І П >1, І СП >1 | І П 1> ІСП-1 | 1) І П =1, І СП =1 | ( І П -1, 1- ІП)= (І СП -1, 1- ІСП) | 1) І П >1, І СП >1 | І П 1< ІСП-1

2) І П >1, І СП =1 | І П 1> (І СП -1, 1- ІСП) | 2) І П >1, І СП >1 | І П –1= ІСП-1 | 2) І П >1, І СП <1 | І П 1< 1-ІСП

3) І П >1, І СП<1 | І П 1> 1-ІСП | 3) І П >1, І СП <1 | І П –1= 1- ІСП | 3) І П <1, І СП<1 | 1- І П > 1 - ІСП

4) І П =1, І СП <1 | ( І П -1, 1- ІП) < 1 – І СП | 4) І П <1, І СП<1 | 1- І П = 1 - ІСП | 4) І П <1, І СП =1 | 1- І П >(І СП -1, 1- ІСП)

5) І П <1, І СП<1 | 1- І П < 1 - ІСП | 5) І П <1, І СП >1 | 1 -І П > ІСП-1

1 -І П = ІСП-1

1 -І П < ІСП-1

6) І П =1, І СП >1 | ( І П -1, 1- ІП) < ІСП-1

Запропоновані автором методичні рекомендації щодо індексного аналізу соціально орієнтованої політики у хлібопекарській галузі дозволяють оптимізувати показники ризику та прибутковості її підприємств у ході реалізації відповідного типу (консервативного, поміркованого, агресивного) соціально орієнтованої політики.

В ході дослідження було встановлено, що коефіцієнт “соціальності” хлібопекарського виробництва в натуральному виразі в цілому по галузі складає 65,9%, вдвічі перевищуючи аналогічний показник у вартісному виразі, що свідчить про зниження прибутковості “соціальних” сортів хліба за одночасного збільшення їх обсягів реалізації (в натуральному вимірі). Тенденція зростання виробництва “соціальних” сортів хліба за одночасного зниження “несоціальних” дозволяє віднести діючу соціально орієнтовану політику підприємств хлібопекарської галузі в перехідний трансформаційний період до агресивного типу з притаманними йому рисами ризикованості, фінансової нерівноваги та нестабільності.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження в сукупності вирішують наукове завдання вдосконалення методичних підходів до формування ефективної фінансової політики у хлібопекарській промисловості на засадах гармонізації економічної і соціальної ефективності хлібопекарського виробництва. Основні висновки роботи полягають у такому:

1. Дослідженням встановлено, що трансформаційні процеси в хлібопекарській галузі були спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості і конкурентоспроможності її підприємств і здійснювалась, як правило, в формах фінансової, виробничої та організаційної реструктуризації. Результатом організаційно – економічних перетворень стало створення і домінування у галузі підприємств колективної форми власності та вертикально інтегрованих структур.

2. Проведений здобувачем аналіз показав, що трансформація регіональних ринків хліба і хлібобулочних виробів із низько конкурентних в потенціально конкурентні супроводжувалась втратою акціонерними товариствами лідируючих позицій і збільшенням частки продукції підприємств приватної форми власності. Зростання конкуренції сприяло підвищенню якості виробів, розширенню їх асортименту, запровадженню продуктових і технологічних інновацій, створивши підгрунтя для підвищення якості економічного зростання хлібопекарського виробництва.

3. Дослідженням доведено що в умовах перехідного періоду необхідність реалізації соціально орієнтованої політики ціноутворення хліба за участю держави обґрунтовується як негативними змінами в структурі доходів і споживання населення, так і зниженням економічної ефективності соціально орієнтованого хлібопекарського виробництва, для якого фіксовані ціни в поєднанні з непропорційними темпами зростання вартості хліба і борошна перетворилися в головний чинник падіння прибутковості.

4. Проведений здобувачем поетапний аналіз головних напрямів фінансової політики підприємств хлібопекарської промисловості довів, що в галузі, поряд з консервативною фінансовою політикою, має місце агресивний (притаманний, в основному, діючій політиці управління власним та залученим капіталом) та поміркований (характерний для політики управління оборотними активами) її типи. До недоліків у фінансовій політиці, що реалізується підприємствами галузі, було віднесено неоптимальну структуру капіталу та оборотних активів, малофункціональну систему управління витратами, які разом з соціально спрямованою політикою ціноутворення хліба обумовлюють тенденцію зниження показників економічної ефективності хлібопекарського виробництва.

5. На основі проведеного аналізу в дисертаційній роботі розроблено систему заходів, спрямовану на підвищення ефективності діючої фінансової політики у хлібопекарській галузі з урахуванням специфіки соціально орієнтованого хлібопекарського виробництва. Запропонована система включає такі елементи: оптимізація структури капіталу, розробка ефективних амортизаційної і дивідендної політики, оптимізація структури оборотних активів, побудова гнучкої і багатофункціональної системи управління витратами.

6. Запропоновано механізм формування соціально орієнтованої фінансової політики у хлібопекарській промисловості, який базується на принципах взаємодії соціально орієнтованої політики підприємств і державної (регіональної) політики підтримки розвитку хлібопекарської промисловості. Дослідженням доведено, що своєрідне “соціальне партнерство” між виробниками і споживачами