НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

НОВІКОВА Світлана Віталіївна

УДК (= 495) : 330.341 (477.7) "18/19"

ВНЕСОК ГРЕКІВ В ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі "Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України" Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук

Терентьєва Наталія Олексіївна,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник, завідувач відділу

"Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України."

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Трощинський Володимир Павлович,

Українська Академія державного управління

при Президентові України,

декан факультету вищих керівних кадрів;

кандидат історичних наук

Овчаренко Петро Дмитрович,

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, заступник завідуючого секретаріатом.

Провідна установа: Донецький національний університет,

історичний факультет,

Міністерство освіти і науки України

м. Донецьк.

Захист відбудеться 23 грудня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий "_23__" листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор О.І. Гуржій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні практично не існує держави, в якій би проживали представники тільки однієї національності. Тому проблемам, пов'язаним з етнокультурним, соціальним та економічним розвитком регіонів компактного проживання різних етносів, із створенням умов для повноцінного буття та співіснування національних меншин, приділено особливу увагу у внутрішній політиці багатьох країн світу. Національне питання є виключно актуальним і для формування виваженого внутрішньополітичного курсу сучасної України, особливо – для оптимального вирішення майбутньої адміністративно-територіальної реформи, яка стала одним із завдань уряду у перспективі.

В останні роки наша держава значною мірою активізувала налагодження партнерських відносини з багатьма країнами світу. Через це актуальності набуває також і вивчення історичного досвіду зовнішньоекономічних зв'язків з країнами Європи, їхнього впливу на розвиток місцевої економіки та суспільства.

Важливу інформацію по цих аспектах може дати дослідження та осмислення процесів, які відбувалися у Північному Приазов’ї. Однією з найбільш визначних його особливостей є поліетнічний склад, що сформувався під впливом багатьох чинників: економічних, політичних, релігійно-духовних, наслідком яких було розселення на території краю українців, росіян, греків, німців, болгар, сербів та ін. Греки не належать до групи найбільш численних національних меншин нашої держави (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. – 91,5 тис., з них 77,5 тис. осіб – 84,5 % - проживає в Донецькій обл.). Втім досвід їхнього буття на українських теренах демонструє неабияку роль цієї спільноти у політичному, суспільно-економічному та культурному житті окремих регіонів.

Останнє десятиліття означене підвищенням інтересу науковців до історії грецьких громад, різних напрямів діяльності їх представників. Але поза увагою гуманітарних студій залишилися такі питання, як економічна діяльність останніх у Північному Приазов'ї в період капіталістичних перетворень у Російській державі. Осмислення накреслених проблем має сприяти відтворенню маловідомих сторінок історії регіону. Всебічне вивчення господарської діяльності греків у Північному Приазов'ї у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. дозволяє на конкретному матеріалі висвітлити типові сторони існування діаспори, по-новому розглянути важливі події в житті грецької спільноти у межах її розселення.

Критичний аналіз набутого ними досвіду надає можливість виробити конкретні науково обґрунтовані рекомендацій щодо сучасної регіональної політики держави та економічного розвитку краю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до науково-дослідних програм Інституту історії України НАН України, насамперед до тематики, яку розробляє відділ "Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України": "Грецькі громади України: культурний, просвітницький та релігійний розвиток (XVI – ХХ ст.)" та "Грецька діаспора в Україні: підприємницька діяльність (XVIII – ХХ ст.)" (номер державної реєстрації – 0100U000059).

Об’єктом наукового пошуку стали: грецька громада Північного Приазов'я, а також ті чинники й механізми, які визначили особливості процесу освоєння нею території, відведеної російським урядом, вплинули на принципи землеволодіння та землекористування греків-поміщиків і селян, розвиток промисловості, внутрішньої торгівлі краю, сприяли його включенню до загальнодержавного ринку та зовнішньої торгівлі держави.

Предметом вивчення є різні галузі економіки Північного Приазов’я у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., у яких була представлена господарська діяльність грецької спільноти, її внесок та значення для соціально-економічного життя регіону.

Хронологічні межі охоплюють другу половину ХІХ – початок ХХ ст. Визначення нижнього рубежу обумовлено початком ліквідації усіх привілеїв, наданих Катериною ІІ грецьким колоністам при переселенні та їх остаточною втратою у 1875 р. У цей час для подолання глибокої кризи, що вразила усі сфери життя Російської імперії, уряд почав підготовку та впровадження реформ. Вони відчутно вплинули на господарську діяльність грецької спільноти. Верхня межа – перше десятиліття ХХ ст. – пов'язана з втратою її представниками провідних позицій в економічному житті краю, особливо – в торгівлі, через конкуренцію інших іноземних підприємців, та з припиненням діяльності філій багатьох грецьких комерційних фірм.

З метою визначення відповідних передумов або характеристики тих чи інших процесів, явищ, подій та наслідків діяльності зроблено історичні екскурси до періоду з останньої чверті ХVІІІ – до середини ХІХ ст.

Територіальні межі охоплюють північне узбережжя Азовського моря від Дніпра до Дону і включають землі, які у відповідності з сучасними кордонами та адміністративно-територіальним поділом знаходяться у складі України та Російської Федерації. Історично склалося так, що у ХІХ – на початку ХХ ст. ця територія входила до таких адміністративно-господарських одиниць: Таганрозького градоначальства (1807 – 1857 рр.) та Катеринославської губернії (з 1859 р.).

Оскільки в четвертому розділі дисертації вивчається вплив російсько-грецьких торгових відносин на економіку Північного Приазов'я, а також через те, що близько 60% представників великого купецтва регіону були громадянами Греції або греками за походженням, до територіальних меж роботи доцільно включити і терени цієї держави.

Мета роботи полягає у з'ясуванні передумов, загальних принципів і напрямів господарської діяльності греків у Північному Приазов’ї, висвітленні її результатів та наслідків в контексті політичних та суспільно-економічних процесів, що відбувалися в Греції, Російській імперії та місцях проживання цієї спільноти в регіоні. Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язати такі наукові завдання:

- визначити стан розробки теми та її джерельне забезпечення;

- встановити причини і характер основних етапів освоєння греками території регіону, міграційних процесів, що відбувалися в означений період;

- висвітлити політико-правові засади ставлення уряду щодо грецьких емігрантів, схарактеризувати конкретно-історичні умови, за яких вони діяли;

- розкрити особливості землеволодіння, землеробства і тваринництва у господарствах представників цієї етнічної спільноти, з'ясувати зміни, що відбулися у них після впровадження реформ 60 – 70-х рр. ХІХ ст. та втрати привілеїв;

- показати ступінь розвитку промисловості й торгівлі краю, її визначальних, найбільш сутнісних форм та напрямів;

- дослідити джерела формування та структуру грецького купецтва;

- визначити місце підприємницької та торгово-посередницької діяльності греків в економіці краю;

- встановити ступінь впливу російсько-грецьких торгових відносин на господарський комплекс Північного Приазов'я, показати, яку роль відігравав регіон у них.

Методологічною основою наукового пошуку є принцип історизму й системності дослідження. У роботі використані методи: проблемно-хронологічний, наукового аналізу та синтезу, компаративно-історичний, статистичний, як це вимагав комплексний підхід до вивчення проблеми.

Наукова новизна одержаних в процесі вивчення теми результатів:

1. На основі введення в науковий обіг значного масиву архівних матеріалів з фондів Державного архіву Донецької області, Державного архіву Одеської області, Російського державного історичного архіву, фондів Маріупольського краєзнавчого музею, а також систематизації опублікованих документів, які зберігаються у Націо-нальній бібліотеці України ім. В. Вернадського, Російській національній бібліотеці ім. М.Салтикова-Щедріна, Одеській обласній науковій бібліотеці ім. М. Горького, Таганрозькій міській бібліотеці-музеї ім. А.П. Чехова, уперше в історіографії відтворено цілісну картину господарської діяльності греків у Північному Приазов'ї у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

2. Встановлено взаємозв'язок між змінами у суспільно-політичному житті країн та активізацією їхнього економічного розвитку, ступінь колонізаційної активності, виявленої грецьким населенням краю.

3. Обґрунтовано періодизацію освоєння цією спільнотою території регіону, визначено причини міграційних процесів.

4. Проаналізовано рівень міжетнічної взаємодії греків з іншими народами.

5. Доведено, що найбільшого успіху представники грецької спільноти досягли тільки у тих галузях, які були традиційними для них протягом багатьох століть, насамперед – у торгівлі та нетоварному виробництві.

6. Встановлено, що посередницька діяльність грецького купецтва сприяла налагодженню плідних взаємовідносин Російської держави з країнами Європи, зростанню та розквіту азовських портових міст, неабияк позначилася на структурі економіки регіону.

7. Доведено, що ця діяльність мала негативний вплив на розвиток місцевого купецтва та вітчизняного торгового флоту.

Науково-практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в ній результати та положення можна використати в процесі розробки навчальних курсів з історії і підготовки узагальнюючих праць, пов'язаних з існуванням грецької діаспори в країнах Східної та Південної Європи, а також як довідкові для вирішення проблем етнополітичного характеру.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні відділу "Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України" Інституту історії України НАН України. Основні положення, результати і висновки знайшли своє відображення в доповідях та повідомленнях на 4 міжнародних та загально-українських науково-практичних конференціях: “Україна – Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (травень 1999 р., м. Маріуполь), ІХ та Х Всеукраїнських наукових конференціях з історичного краєзнавства в м. Дніпропетровську (вересень 1999 р.) та м. Донецьку (вересень 2001 р.), ІІ Міжнарод-ній науково-теоретичній конференції "Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті" (листопад 2004 р., м. Ніжин).

Публікації. Основні положення роботи викладено у 5 статтях (обсяг 1,1 д.а.), опублікованих у фахових виданнях України.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом, обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, 4 розділів, поділених на параграфи, висновків (7 с.), а також списку використаних джерел і літератури (380 позицій), додатків (6 обсягом 25 с.). Повний обсяг дисертації становить 228 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання, хронологічні та географічні межі, сформульовано методологічні засади, з'ясовано наукову новизну та практичне значення дослідження, зазначено апробацію результатів наукової роботи.

Перший розділ "Ступінь наукової розробки теми, характеристика джерел та методи дослідження" складається з двох підрозділів. У ньому проаналізовано історіографію з теми, критично використано документальний матеріал, дано характеристику його інформаційних можливостей, визначено основні методи та методики аналізу використаних джерел.

У підрозділі 1.1 "Історіографія проблеми" спеціальну літературу класифіковано за хронологічним принципом і поділено на три групи: історіографія ХІХ – початку ХХ ст., радянського періоду, сучасна (з 1991 р.). Перші студії, присвячені грекам Північного Приазов’я, з’явилися у ХІХ ст. Краєзнавці, мандрівники, церковні діячі та співробітники таких наукових організацій, як Одеське товариство історії та старожитностей, Російське географічне товариство, земські вчителі та лікарі вивчали етнічну історію та культуру приазовських греків.

У цих роботах розглядався початковий етап освоєння Півдня різними групами переселенців, зокрема – греками, соціально-економічний та культурний розвиток регіону наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ ст., наводилися документи, статистичні дані та відомості. Вони мають велику цінність для вивчення обраної теми, особливо таких її аспектів, як зовнішньо- та внутрішньополітичні чинники, які вплинули на переселення греків до Північного Приазов'я, його законодавче оформлення, релігійне життя і побут колоністів. Серед їх авторів варто назвати Е. Августиновича, В. Бабенко, А. Гюне, Н. Мурзакевича, Я. Новицького. Найбільш повно стан сільського господарства у греків у 70 – 80-х рр. ХІХ ст. охарактеризував Е. Августинович Августинович Э. По селениям и колониям Новороссии. – СПб., 1882.

Історію торгівлі та торгового судноплавства в Азовському морі, пов’язаний з ними розвиток портових міст регіону, їхню частку у зовнішній та внутрішній торгівлі, її перспективи, переваги та недоліки, а також вплив на неї іноземних торгових фірм вивчали А. Греков Греков А.М. Приазовье и Дон (Очерки общественной и экономической жизни края). – СПб.,1912., Г. Джурич, А. Скальковський та К. Скальков-ський Скальковский А.А. Ростов–на–Дону и торговля Азовского бассейна. 1749-1863. - Екатеринослав, 1867; Скальковский К. Русский торговый флот и срочное пароходство на Черном и Азовском морях. – СПб., 1887.. Вони показали важливу роль представників грецької спільноти у цій галузі економіки держави, однак дали негативну оцінку їхнім моральним якостям, відзначили, що монополія греків у різних видах торгівлі регіону не дає можливостей для зміцнення позицій місцевого купецтва.

Грецька проблематика продовжувала розглядатися і в радянській історіогра-фії. Проводилося збирання матеріалів для музейних колекцій та експозицій. Але в 30-х рр., в умовах сталінського тоталітарного режиму цю роботу було згорнуто. Історики знов звернулися до неї тільки у 60 – 70-х рр. Особливостям формування господарського комплексу Південної України, традиційній культурі грецького населення присвячені праці О. Дружиніної та Ю. Іванової Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1825 гг. – М., 1970; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825-1860 гг. – М., 1981; Иванова Ю.В. Хозяйственный быт греков Приазовья // Итоги полевых работ ИЭ АН СССР в 1970 г. – М., 1971. – С. 130 – 139; Иванова Ю.В. Особенности формирования хозяйственного комплекса многонационального района Приазовья // Культурно-бытовые процессы на Юге Украины. – М., 1979. – С. 74 – 92.. У них характеризуються землеробство, тваринництво, кустарне виробництво та промисли, які розвивалися у греків у першій половині ХІХ ст., визначаються зміни, що відбулися у них порівняно з кримським періодом їхньої історії.

Проблемам історії чорноморсько-азовської торгівлі ХІХ ст. приділив значну увагу В. Золотов Золотов В.А. Внешняя торговля России через порты Черного и Азовского морей в конце XVIII – ХІХ вв.: Автореф. дис. докт. ист. наук. - Ростов–на–Дону, 1966, Золотов В.А. Хлебный экспорт России через порты Черного и Азовского морей в 60-90-е годы ХІХ века. – Ростов-на-Дону, 1966.. Автором введено до наукового обігу багато статистичних матеріалів, що характеризують участь у ній іноземних підприємців, насамперед – грецьких. Вони свідчать, що поступово цей регіон посів перше місце у вивезенні російського хлібу за кордон, що греки відігравали провідну роль у торговому судноплавстві Півдня Російської імперії.

Таким чином, аспекти обраної для вивчення теми лише частково розглядалися у радянській історіографії.

У 90-і рр. ХХ ст. з'явилися напрацювання з комплексним підходом до вивчення історії грецьких громад. Значну роль у цьому відіграє "Кабінет історії українсько-грецьких відносин Національної академії наук України". Такі автори, як В. Наулко, Н.Терентьєва, А. Гедьо, Н. Бацак, М. Араджіоні, Л. Якубова, С. Пахомен-ко, С. Калоєрова та ін. висвітлили деякі напрями діяльності грецької спільноти на українських теренах, описали життя переселенців, їх соціальний склад.

Значний інтерес становлять студії А. Гедьо, в яких проаналізовано та систематизовано велику кількість джерельних матеріалів, вивчено політико-правові засади переселення греків з Криму до Північного Приазов'я, охарактеризовано особливості розвитку сільського господарства краю в останній чверті ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. Гедьо А. Джерела з історії греків Північного Приазов'я (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К., 2001, та ін. Економічну та культурно-просвітницьку діяльність представників грецької діаспори висвітлено у роботах Н. Терентьєвої, Н. Бацак та ін 1992, Терентьева Н.А. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII – ХХ вв.). – К., 1999 та ін.; Бацак Н.І. Культурно-просвітительські заклади та громадські організації греків Північного Приазов'я (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Ін-т історії України, 1999 та ін..

Узагальненням вивчення історії грецької спільноти в Україні є колективні праці “Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти” за редакцією М. Дмитрієнко, В. Литвина, В Томазова та інш., (2000 р.) та “Етнічна історія грецької спільноти в Україні: Бібліографічний довідник-покажчик” за редакцією М. Дмитрієнко (2003 р.).

Окремі аспекти теми знайшли відображення у сучасній зарубіжній історіографії. Природно, що найбільше історією грецької колонізації Приазов'я та подальшим розвитком грецького етносу на цих територіях цікавилися саме грецькі історики. Найбільш докладно вони розглядають процес переселення греків до Приазов'я та перші роки їх проживання на новому місці, заснування ними населених пунктів, господарську діяльність. Серед них необхідно відзначити роботи П. Кондо-яніса, М. Короміла, Е. Захарізу та ін. Велику увагу приділяють вивченню підприємницької та благодійної діяльності представників грецької діаспори В. Авгітідіс, В. Карзазіс, А. Карпозілос, Е. Павлізу та ін. БгфоЯдзт В. РбсехоеЯнйпт ДйбурпсЬ. Пй еллзнйкЭт егкбфбуфЬуейт уфйт впсейп-бнбфплйкЭт ресйпчЭт фпх ЕхоеЯнпх Рьнфпх.- БиЮнб, 1997; КбсдЬузт В. “Брь фпх йуфЯпх ейт фпн бфмьн”. ЕллзнйкЮ ЕмрпсйкЮ нбхфйлЯб 1858-1914.- БиЮнб, 1999 ; КбсдЬузт В. ёллзнет пмпгенеЯт уфз Ньфйб СщуЯб(1775-1861).- БиЮнб, 1998; Karpozilos A. The Greeks in Russia( pages from the political and cultural history of Pontian and Mariupol Greeks in Southern Russia)// БсчеЯпн Рьнфпх.- Ф. 48.- 1996-1997.- У. 16-40; КпспмзлЬ М. Пй ёллзнет уфз Мбэсз иЬлбууб брь фзн ерпчЮ фпх чблкпэ щт фйт бсчЭт фпх 20пх бйюнб.- БиЮнб, 1991; РбхлЯдпх Е. П еллзнйумьт фзт СщуЯбт кбй фб 33 чсьнйб фпх ен БиЮнбйт ущмбфеЯпх фщн ек СщуЯбт еллЮнщн.- БиЮнб, 1953.

Таким чином, проаналізувавши ступінь наукової розробки обраної теми, що чимало у вивченні історії греків Північного Приазов’я зроблено вітчизняними істориками. Однак праці, присвячені господарській діяльності цієї спільноти у регіоні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. відсутні. Разом з тим, використовуючи надбання попередників, залучивши архівні та опубліковані джерела, на наш погляд, можна відтворити цілісну картину цієї діяльності в означений період, що становить загальнонауковий інтерес і є неординарним явищем у всесвітній історії.

У підрозділі 1.2 "Джерельна база, основні методи та методики дослідження" класифіковано та проаналізовано значний масив документів та матеріалів. Вони розрізняються за походженням, інформативними можливостями, ступенем об’єктивності та місцем зберігання. Їх можна розподілити на такі групи: акти державного управління та діловодство; статистичні матеріали; наративні джерела.

Комплекс нормативних документів, які регулювали різні аспекти життя грецької громади у Північному Приазов’ї, почав формуватися в останній чверті ХVІІІ – на початку ХІХ ст. і був доповнений та змінений у другій половині ХІХ ст. Після оселення греків в регіоні на них поширилося загальноімперське законодавство. Воно поділяється на законодавчі акти та матеріали діловодства. Важливу групу серед них складають державні законодавчі акти, більша частина яких міститься у "Повному зібранні законів Російської імперії".

Зміст цих документів відображає офіційну позицію уряду стосовно греків-переселенців, регулює різні аспекти господарського та суспільного розвитку: землеволодіння, податкові пільги, торгові привілеї, вільне заняття промислами та ремеслами, самоврядування, церковне життя. Усі вони були поступово обмежені та остаточно ліквідовані урядом у 1875 р.

Найчисленнішими та різноплановими за інформацією є матеріали діловодства місцевих органів влади. Це журнали засідань різних колегіальних органів, довідки комісій, службове листування, донесення, рапорти, скарги, реєстри і т. ін.

Великі інформативні можливості щодо розвитку сільського господарства та промисловості регіону, діяльності іноземних торгових фірм у портових містах Азовського моря, етнічного складу та кількості купецтва, головних статей експорту сільськогосподарської продукції з регіону мають матеріали фонду 1281 “Совет министра внутренних дел” Російського державного історичного архіву (далі - РДІА).

Відомості про російсько-грецькі торгові відносини наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., укладення нового торгового договору 1895 р. між Росією та Грецією, про основні товари та обсяг грецького і російського експорту в 80-90-ті рр. ХІХ ст., перспективи розвитку торгівлі між обома державами мають документи фонду 20 “Департамент таможен и мануфактур” та фонду 23 “Министерство торговли и промышленности” РДІА.

Чисельність, етнічний склад, приналежність до певної гільдії місцевого купецтва відображені у справах Маріупольського повітового казначейства (ф. 131 Державного архіву Донецької області – далі – ДАДО). Документи Маріупольської міської думи (ф. 107) та Маріупольської повітової земської управи (ф. 110) ДАДО характеризують особливості побуту в грецьких селах, містять відомості про власників торгових закладів, торгівлю, сільське господарство, промисли. У фонді Маріупольської міської управи (ф. 113 ДАДО) зберігаються гільдійські списки корінних купців Маріуполя на 1902 - 1904 рр.

Про етнічний склад азовського купецтва та його статки в середині ХІХ ст. можна довідатися з матеріалів Канцелярії Новоросійського та Бессарабського Генерал-Губернатора (ф. 1 Державного архіву Одеської області – ДАОО). Окремі аспекти зовнішньої торгівлі Росії на початку ХХ ст. висвітлюють матеріали Одеської митниці (ф. 41) ДАОО. Відомості про вирощування тютюну, проведення сільськогосподарських виставок виноградарства, виноробства стан вівчарства та бджільництва у другій половині ХІХ ст. зберігаються у фонді Товариства сільського господарства південного краю Росії (ф. 22) ДАОО.

Серед місцевого діловодства важливими є документи Грецького суду, які зберігаються у фондах Маріупольського краєзнавчого музею. Вони надають інформацію про економічну діяльність греків з 1794 по 1817 рр. і дозволяють визначити її головні напрямки, які продовжували розвиватися і у другій половині ХІХ ст. Різні аспекти життя, сільськогосподарської та промислової діяльності греків відображені також у документах Маріупольського повітового земства - протоколах земських зборів за 1871-1900 рр. та Маріуполь-ської міської думи, у звітах земських агрономів та лікарів.

Помітно доповнюють архівні документи статистичні та картографічні матеріали. Збірки Центрального статистичного комітету та публікації результатів першого загальноросійського перепису населення 1897 р. надають відомості про кількість та склад населення, розміри землеволодіння, розвиток промисловості. Важливими для вивчення історії краю є роботи офіцерів Генерального Штабу російської армії. У них зібрано картографічні матеріали, охарактеризовано стан економки краю у 50-60-х рр. ХІХ ст., господарську діяльність окремих груп населення.

При вивченні промислового розвитку регіону першорядне значення мають довідково-статистичні видання: адрес-календарі, адресні книги, огляди та збірки за галузями економіки. Вони характеризують власників, торговий капітал, річні прибутки та технічне оснащення підприємств, кількість робітників і дають можливість проаналізувати внесок грецьких підприємців у формування фабрично-заводської промисловості краю.

Значний інтерес для роботи мають численні збірки з історії та статистики зовнішньої торгівлі Російської імперії. За допомогою наведених у них даних можна визначити динаміку розвитку торгівлі у Північному Приазов'ї, встановити, яку роль у ній відігравали іноземні компоненти. Конкретизують історію формування вітрильного і пароплавного флоту азовського басейну, відомості про кількість і типи суден, їх власників, назви, порт приписки, час та місце побудування корабля містять систематичні збірки “Опыт перечня судов Российского морского торгового флота” за 1889, 1900 та 1915 рр.

Наративні джерела з даної теми представлені матеріалами експедицій та записками мандрівників. Серед них найбільшу цінність для нас мають дослідження, проведені вчителями Одеського учбового округу за програмами Одеського товариства історії та старожитностей. Вони зберігаються у однойменному фонді
(ф. 93) ДАОО і містять описи побуту грецьких сіл у 80-х рр. ХІХ ст.

Зіставлення інформації різних видів джерел дає можливість більш критично і різнобічно схарактеризувати процес економічного розвитку регіону. Загалом дисертанткою опрацьовано 15 фондів державних архівних установ України та Росії. Більша частина виявлених в них документів вперше вводиться до наукового обігу. В цілому джерельна забезпеченість є достатньою для всебічного розкриття теми.

Методи, використані в роботі, ґрунтуються на таких концептуальних принципах, як історизм, об’єктивність, системності, детермінізм.

Оптимально використати архівні джерела, опубліковані документи та наукові праці вдалося завдяки застосуванню методів пошуку, аналізу та синтезу матеріалу. Історико-порівняльний метод дозволив побачити певні зрушення у суспільному та господарському розвитку греків та зіставити їх внесок в економіку регіону з внеском інший народів.

Ретроспективний метод допоміг простежити еволюцію господарювання грецьких колоністів. Порівняльно-статистичний метод був застосований для кількісного визначення змін в різних галузях їхньої діяльності. Хронологічний метод дозволив послідовно розглянути тему.

Характерні напрямки в розвитку сільського господарства, промисловості, торгівлі, специфічні риси, досягнення та недоліки, що мали місце в означених галузях діяльності греків були виявлені методом узагальнення.

Другий розділ "Освоєння греками території краю. Розвиток сільського господарства" складається з трьох підрозділів, де досліджено переселення греків до регіону, причини міграційних хвиль, принципи землеволодіння, традиції земле-користування, динаміку і результативність різних галузей сільського господарства, представлених у поселеннях грецької спільноти, у контексті суспільно-політичних та економічних перетворень другої половини ХІХ ст. у Російській імперії.

У підрозділі 2.1 "Етапи розселення, міграційні процеси" доведено, що заселення греками території Північного Приазов'я та її освоєння протягом останньої чверті ХVІІІ – початку ХХ ст., проходило у 3 етапи. На першому – початковому (1770 - 1780-ті рр.) – колоністи з Греції та Криму розселилися на відведених їм землях і заснували 21 поселення. З них на початку ХІХ ст. було створено Маріупольський грецький округ, підпорядкований Таганрозькому градоначальству. На другому (20-50-і рр ХІХ ст.) виникли лише 2 села – Анадоль та Митрополитське, засновані вихідцями з Греції. Цей період співпав з появою в регіоні інших іноземних колоністів – переважно німецьких. Третій етап (80-і рр. ХІХ ст. – початок ХХ ст.) характеризуються виникненням нових грецьких сіл шляхом їх виділення зі старих. За цей час виникло більше 20 нових поселень, 11 з них – в наслідок впровадження столипінської аграрної реформи.

Якщо на першому та другому етапах на міграційні процеси в регіоні впливали не лише економічні, а й політичні чинники, то третій етап був зумовлений суто економічними та демографічними – збільшенням кількості населення у 2 – 2,5 рази, появою у Північному Приазов'ї нових поселенців (росіян та українців). Сприятливі умови розвитку різних галузей господарства на Півдні приваблювали сюди заробітчан. Використання їхньої праці стало традиційним для багатьох грецьких господарств ( від 50 до 98 % у кожному селі).

У підрозділі 2.2 "Особливості землеволодіння та землекористування" встановлено, що основні засади, на яких грецькі колоністи володіли землею, були визначені законодавчими актами російського уряду наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Серед землевласників виділялися такі категорії: дворяни, військові, купці, селяни. Особливо широко дворянське землеволодіння було представлене в околицях Таганрогу (22 сім'ї). Протягом першої половини ХІХ ст. до них перейшли майже всі з 15.946 дес. землі, наданої грекам у цьому районі. За селами Маріупольського округу та Маріуполем були закріплені 744.000 дес. У 1824 р. через те, що не всі вони були освоєні, як вимагав закон, греки втратили приблизно третину земель. У їх володінні залишилися 518.000 дес. Це практично унеможливило створення нових населених пунктів і призвело до земельного голоду: переселенці другої хвилі вимушені були орендувати землю.

Після проведення селянської реформи 1861 р. та реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. відбулися зміни у принципах землеволодіння грецьких селян: вони були прирівняні до державних селян Російської імперії. У цей період розміри душового наділу у них зменшилися від 30 до 14 – 22 дес. в середньому. Греки перейшли до общинного землеволодіння і почали проводити перерозподіли землі, яку тепер отримували і неповнолітні.

У середньому 75 % земель, якими володіли греки, до середини ХІХ ст. використовувалися ними для розведення худоби та рибного промислу. Навіть у другій половині ХІХ ст., коли тваринництво поступово втратило своє значення, греки продовжували розподіляти повинності та податки, землі громади для різних видів господарювання на кількість голів худоби у кожному господарстві.

Основні прийоми обробки землі, збору та зберігання врожаю греки запозичили у німецького, українського та російського населення. Але в своїй більшості вони так і не навчилися хліборобству, їх землі засівалися без урахування останніх досягнень в аграрній техніці, певного плану сівообігу, що призводило до негативних наслідків. Земські агрономи кінця ХІХ – початку ХХ ст. у своїх звітах характеризували систему землекористування в грецьких господарствах як однопілля.

У підрозділі 2.3 "Стан землеробства і тваринництва" встановлено, що у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в грецьких господарствах розвивалися землеробство, тваринництво, городництво, садівництво, виноградарство, бджіль-ництво, розведення тютюну.

Заселення краю представниками інших етносів, великий попит на зернові на зовнішніх ринках, сприяли перетворенню хліборобства на провідну галузь його господарства. Основними зерновими культурами у цей період були ярова пшениця, ячмінь та овес. В середньому тільки 30 % орної землі грецьких господарств відводилося під посіви пшениці, 50 % - під ячмінь, який був менш вибагливим у вирощуванні. На початок ХХ ст. ці показники змінилися і становили відповідно 48,1 % та 42, 1 %.

Вивчення стану тваринництва ускладнюється відсутністю систематичних даних про поголів'я худоби за всіма регіонами держави. Спеціальних переписів худоби не проводилося до 1916 р. Найбільш розповсюдженим у грецьких господарствах було вівчарство, насамперед тонкорунне. Також вирощували велику рогату худобу, коней. В наслідок інтенсивного освоєння території краю іншими народами, розвитку хліборобства різко скоротилася площа пасовищ (з 75 до 10 % від загальної кількості культурних земель) та поголів'я.

Помітних успіхів у цей період досягли виноградарство та вирощування тютюну. За показниками в цих галузях регіон займав одне з провідних місць на Півдні Російської імперії та перше місце у Катеринославській губернії (217 виноградників на кінець ХІХ ст., 123 дес. тютюнових плантацій, 38 плантаторів на 1870-і рр.). Найбільш слабкими і практично нерозвиненим у греків було городництво, загальна площа городів коливалася від 4.391 до 8.017 дес., йшло її постійне скорочення. Споживчий характер мали садівництво та бджільництво. Сади займали площу у 1.133 – 1.791 дес. в різні роки, на кінець ХІХ ст. у Маріупольському повіті зібрали тільки 334 пуди меду, а у 1900 – 117 пудів.

Третій розділ "Участь греків у становленні та розвитку промисловості регіону" складається з двох підрозділів, де характеризуються кустарне виробництво та найголовніші промисли, представлені у поселеннях цієї спільноти в регіоні, її участь у формуванні фабрично-заводської промисловості краю.

У підрозділі 3.1 "Кустарне виробництво та найголовніші промисли" з'ясовано, що промисловість краю у визначений період залишалася дуже слабкою і знаходилася у безпосередній залежності від розвитку сільського господарства, тому що більшість підприємств мали переробний характер. Неврожаї та занепад окремих галузей сільського господарства помітно відображалися на кількості підприємств та зайнятих на них робітників.

Протягом 50-70-х рр. ХІХ ст. промисловість регіону залишалася майже на рівні попереднього періоду. Вона була представлена дрібними підприємствами ремісничого характеру та промислами (21 вид ремесел). Такі підприємства переробляли сільськогосподарську продукцію чи працювали для задоволення потреб місцевого населення. У регіоні діяли шкіряні, салотопні, свічні, рибні, цегляні та черепичні заводи, ковальні, бондарні, вітряні млини. Звичайне кустарне виробництво було пов’язане з сільським господарством і складалося зі слюсарного, ковальського та теслярного промислів, які були в кожному з грецьких сіл. Їхня кількість у кожному коливалася від 20 до 25. Ними займалися від 30 до 80 % населення. Найбільш прибутковим був рибний промисел, у ньому в середньому налічувалося 45 закладів, річні прибутки кожного господаря коливалися від 200 до 2.816 карб. сріблом, а сума річного обігу усіх досягала 100.000 карб. сріблом.

У підрозділі 3.2 "Фабрично-заводська промисловість: основні центри" встановлено, що великі підприємства фабрично-заводського типу, власниками яких були греки, почали з'являтися наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Центрами промислового розвитку краю були великі міста: Маріуполь, Таганрог, Ростов. За його ступенем останній випереджав губернський Катеринослав і займав перше місце. Головну частку прибутків Ростову давали тютюнові фабрики. Проте за кількістю підприємств (68 на 1880-і рр.) Маріупольський повіт випереджав усі інші повіти губернії.

Найбільшими серед них були тютюнові фабрики (7 на початок ХХ ст., від 450 до 1920 робітників), цегляні та черепичні заводи (36 на 1913 р., від 48 до 170 робітників), які працювали не лише в містах, а й у сільській місцевості. Листовий тютюн, який обробляли на місцевих фабриках, відправлявся до Єгипту, Китаю, Англії, Греції, США. Найвпливовішими фабрикантами регіону у цій галузі були А. Месаксуді, Ф. Чекеріді та В. Асмолов. Бум у гірничодобувній та металургійній промисловості фактично не торкнувся грецьких підприємців: лише маріупольський купець першої гільдії Д. Хараджаєв володів невеличким родовищем.

Четвертий розділ "Грецький компонент у торговій інфраструктурі регіону" складається з трьох підрозділів. У ньому доведено, що найбільший вплив на економічний розвиток Півничного Приазов'я мала посередницька діяльність іноземного купецтва, яка відображена у функціонуванні грецьких торгових домів та окремих осіб.

У підрозділі 4.1 "Джерела формування та структура купецтва" встановлено, що грецьке купецтво регіону поділялося на дві групи: представники іноземних посередницьких торгових фірм та окремі особи, які не прийняли російського підданства – з одного боку; представники місцевого грецького купецтва, що прийняли російське підданство одразу ж після переселення у Північне Приазов'я – з іншого. За суспільним походженням це були дворяни, колишні міщани та селяни. За статками майже 90 % іноземного грецького купецтва належали до першої гільдії, а практично все місцеве грецьке купецтво – до другої та третьої гільдій.

Головними осередками його діяльності були портові міста, насамперед Маріуполь і Таганрог. У першому було сконцентровано місцеве грецьке купецтво, його чисельність становила близько 70 % від загальної кількості купецтва міста (в середньому 60 - 80 чол.); у другому – іноземне, яке складало третину від загальної кількості купецтва міста (в середньому від 240 до 400 чол.) і було найбільш численним, порівняно з російським, австрійським, німецьким, італійським та ін.

У підрозділі 4.2 "Головні форми організації внутрішньої торгівлі" встановлено, що ними продовжували залишатися ярмарки та базари. Життєздатність ярмарків пояснювалася нестачею шляхів сполучення, слабкістю кредиту і невеликою кількістю крупних капіталів. Ярмаркова торгівля розвивалася не тільки в великих містах регіону, а й у сільській місцевості. У 1870 – 1900-і рр. грецькі громади постійно зверталися за дозволом на відкриття дрібних ярмарків та базарів до повітового земства. Протягом цього періоду їх було відкрито близько 20. На початку ХХ ст. 5 з них перетворилися на великі 3-5 –добові.

Прискорився розвиток роздрібної торгівлі. Найбільш повно комерційна діяльність місцевих грецьких підприємців відобразилася саме у ній. Грекам належа-ло від 25 до 60 % мануфактурних, бакалійних, кондитерських, тютюнових, шкіряних та ін. закладів у регіоні.

У підрозділі 4.3 "Основні напрями зовнішньоторгової діяльності" досліджено, що обсяги торгівлі в азовському басейні, склад ввозу та вивозу на 80 % визначалися іноземними торговими домами. Вони з'явилися в регіоні ще в першій половині ХІХ ст. Більшість з цих домів належали грекам іноземного походження. Особливо впливовими серед них були контори В. Ємеса, братів Раллі, Ф. Родо-канакі, Л. Скараманги. Ці фірми контролювали хлібну торгівлю на Півдні Російської держави, що впливало на сільське господарство регіону, його промисловість і внутрішню торгівлю, формування місцевої буржуазії.

В останній чверті ХІХ – на початку ХХ ст. грецьким торговим домам та окремим власникам належало майже 70 % каботажного флоту Азовського моря. Вони сприяли розвитку в цій акваторії буксирного пароплавства, за 1890–1910-ті рр. кількість пароплавів, що їм належали, збільшилася з 9 до 26.

Завдяки діяльності грецького купецтва склалися основні напрями торгівлі між Російською імперією та Грецією, яка орієнтувалася на вивіз сільськогосподарської продукції та сировини до країн Європи. До цієї торгівлі поступово залучалися і азовські портові міста. З них до Англії, Греції, Італії, Франції та інших держав світу вивозилися пшениця, ікра, коров'яче масло, до Росії ввозилися вино, фрукти, оливкова олія. Обороти цієї торгівлі у кожному місті становили десятки мільйонів карбованців сріблом на рік.

Проведений аналіз передумов і розвитку господарської діяльності греків у Північному Приазов'ї, систематизація її результатів на тлі суспільно-політичних та економічних процесів, що розгорталися в Російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., дозволяють зробити такі висновки:

1. Динаміка зростання економічної активності грецької діаспори певною мірою була обумовлена наданням привілеїв з боку урядів країн перебування щодо торгово-фінансових операцій, стимулювання накопичення капіталів, що вело до розквіту грецьких громад. Невиконання греками завдань російського уряду щодо повного освоєння відведених їм земель призвело до поступового обмеження