ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НОСЕНКО ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 336.148

Формування конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу на рівні регіону

08.04.02 – Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії

Науковий керівник:

д.е.н., професор Макаренко П. М., проректор з наукової роботи, Дніпропетровський державний аграрний університет, м. Дніпропетровськ.

Офіційні опоненти:

д.е.н., доцент Кириленко І. Г., головний науковий співробітник відділу аграрної та соціальної політики, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, м. Київ;

к.е.н., доцент Березін О. В., доцент кафедри економіки підприємства, Полтавський університет споживчої кооперації України, м. Полтава;

Провідна установа – Херсонський державний аграрний університет (кафедра обліку і аудиту), м. Херсон

Захист відбудеться 29 серпня 2005 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 28 липня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зернопродуктовий підкомплекс АПК є важливою складовою економіки України, його розвиток значною мірою визначає рівень забезпечення населення достатньою кількістю вітчизняних продуктів харчування та соціально-економічну ситуацію в країні.

Виробництво зерна як складова частина зернопродуктового підкомплексу за суспільно-економічним значенням було і є пріоритетним напрямом на всіх етапах розвитку сільського господарства України. За рахунок власного виробництва забезпечується потреба держави в зерні продовольчого призначення, в насіннєвому матеріалі, сировині для пивоварної, спиртової, комбікормової галузей. Україна має значні потенціальні можливості для нарощування експорту зерна.

Проблема підвищення стабільності і ефективності виробництва зерна і хлібопродуктів є однією з ключових у національній аграрній політиці. Вирішення цієї проблеми має чітко виражений регіональний характер, що обумовлено зростаючою відповідальністю регіонів за забезпечення населення продуктами харчування. Головні пріоритети розвитку зернопродуктового підкомплексу Полтавської області на найближчий період – забезпечення нарощування виробництва високоякісного зерна, стримування негативних процесів, що мають місце в сфері реалізації та просування товару до споживача, нарощування експортного потенціалу як зернової, так і зернопереробної галузей. Для цього є всі необхідні умови: родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови, наявність високоврожайних сортів, необхідна база переробки і зберігання продукції, ємні внутрішні і зовнішні ринки, але мало досліджена проблема формування економічного механізму розвитку зернопродуктового підкомплексу.

Проблема розробки механізму ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу є об’єктом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, а саме: Андрійчука В.Г., Бойка В.І., Гайдука Т.Г., Гайдуцького П.І., Кобути І.В., Лобаса М.Г., Ніколаєвої З.П., Рабштини В.М, Саблука П.Т., Уланчука В.С., Худолій Л.М., Черевка Г.В., Шпичака О.М., та інших. Проте далеко не всі проблеми дослідження виробництва конкурентоспроможної продукції зернопродуктового підкомплексу на регіональному рівні в умовах реформування власності та формування ринкового середовища достовірною мірою вивчені.

Це насамперед стосується теоретичних і практичних проблем формування регіональних зерно продуктових під комплексів внутрішньовиробничих резервів вирощування, переробки і збуту зерна, створення дієвого організаційно-економічного механізму конкурентоспроможності галузі на розвитку економічних відносин між виробниками і переробниками зерна.

Саме ці питання стали мотивацією для вибору теми і формування структури дисертаційного дослідження та визначили її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з планом науково-дослідних робіт Полтавської державної аграрної академії за темою „Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (№ держреєстрації 0104U002550).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методологічних основ формування та обґрунтування теоретичних і практичних засад ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу на рівні регіону та розробка шляхів по його підвищенню. Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались завдання:

- узагальнення теоретичних і методичних засад економічної ефективності виробництва, реалізації та переробки зерна;

- обґрунтування раціональної структури регіонального зернопродуктового підкомплексу;

- аналіз сучасного стану системи виробництва зернових культур;

- встановлення факторів, які впливають на економічну ефективність виробництва, реалізації і переробки зерна;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності переробки зерна;

- розробка рекомендацій удосконалення формування ціни на зерно;

- встановлення напрямів підвищення якості зерна – основи формування конкурентоспроможності виробництва;

- вдосконалення системи економічних взаємозв’язків у структурі виробництва і переробки зерна.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання підвищення економічної ефективності виробництва, реалізації і переробки зерна в умовах реформування власності, формування регіонального ринку зерна і хлібопродуктів.

Об’єктом дослідження є економічні процеси розвитку та функціонування зернопродуктового підкомплексу на рівні держави та регіону.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є надбання економічної теорії, законодавчо-правові акти, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених щодо закономірностей формування ефективного виробництва та переробки продукції сільського господарства, основ економічних взаємовідносин між виробниками зерна та переробними підприємствами, функціонування підприємств в умовах ринкового середовища.

Залежно від спрямованості виконуваних завдань при дослідженні використовувались різноманітні методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, статистичних групувань (при дослідженні впливу факторів на ефективність виробництва і переробки зерна); розрахунково-конструктивний (при визначенні окремих перспективних параметрів розвитку зернопродуктового підкомплексу); кореляційно-регресійне моделювання (при прогнозуванні впливу комплексу чинників на рівень урожайності озимої пшениці); аналізу та синтезу; монографічний, що сприяв вивченню окремих об’єктів господарської діяльності при виявленні ефективних способів господарювання; графічний тощо. Для обробки аналітичної інформації застосовувалися персональні комп’ютери.

Інформаційною базою наукового дослідження були законодавчо-нормативні акти з питань економічного реформування аграрного сектора, дані статистичної звітності обласного управління статистики Полтавської області, районних управлінь статистики Полтавської області, річні звіти сільськогосподарських та переробних підприємств, наукові та інформаційно-публіцистичні видання, довідниково-нормативні матеріали та теоретичні напрацювання науковців.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі комплексного дослідження проблеми ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу в регіоні автором особисто отримані наступні результати:

- вперше проведена класифікація форм зернового ринку за цільовим призначенням, територіальною ознакою, характером властивостей товару, суб’єктами товарного обміну, типом угод та відповідністю до законодавства;

- набули подальшого розвитку особливості функціонування зернового ринку в Україні за сферою товарообігу, політично – економічної стабілізації суспільства, природним фактором, локальним характером виробництва і попитом на продовольче зерно;

- доповнено визначення сутності економічної ефективності підкомплексу положенням, що визначальним фактором є її загальна сума економічних результатів по кожній його ланці;

- вперше розроблено і реалізовано імітаційну модель логістичної системи просування зернових потоків від виробників до елеватора з оптимізованими витратами транспортних засобів, та раціональною послідовністю обробки партій зерна на елеваторі;

- одержали подальший розвиток загальні системні параметри: оптимізація споживчої цінності товару, ціни споживачів, умови продажу;

- запропоновано авторську модель множинної кореляції урожайності озимої пшениці в залежності від впливу організаційно-економічних чинників в регіоні;

Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу практичну цінність для забезпечення ефективного функціонування регіонального зернопродуктового підкомплексу мають такі отримані дисертантом наукові дослідження:

- пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва, реалізації і переробки зерна на регіональному рівні в умовах формування ринкової економіки;

- підвищення економічної ефективності виробництва зерна, що дасть можливість реалізувати заходи щодо покращення роботи підприємств з переробки та збуту зерна;

Основні теоретичні розробки дисертаційної роботи знайшли практичне відображення в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисциплін „Управління конкурентоспроможністю”, „Маркетинг”, „Аграрна політика” (довідка № 8-01-22 від 24 січня 2005 р.).

Результати досліджень пройшли виробничу перевірку та схвалені спеціалістами Головного управління сільського господарства і продовольства Полтавської облдержадміністрації та були використані у розробці комплексної програми стабілізації та розвитку галузі рослинництва, економічного розвитку а формування ринку продовольства на місцевому рівні, розвитку інтеграційних процесів і кооперації в зернопродуктовому підкомплексі (довідка № 0119/19 від 26 січня 2005 р.).

У ТОВ „Наука-Елеватор” запроваджена логістична система просування матеріальних зернових потоків. Дану методику було також застосовано в оптимізації вантажопотоків зерна на елеваторі с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області (довідка № 14 від 17.01.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ідеї та положення, що є безпосереднім результатом особистих наукових пошуків автора. Конкретний внесок здобувача вказаний у переліку публікацій.

У процесі дослідження сформовані пропозиції щодо подальшого вдосконалення методичних принципів планово-економічного регулювання виробничих ресурсів в зерновому господарстві, здійснено аналіз стану та обґрунтовано напрями підвищення економічної ефективності виробництва зерна.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію в доповідях автора на Міжнародній науково-практичній конференції: „Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, 10-11 червня 2004 р.); на III Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.); „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); на четвертій міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів „Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (м. Вінниця, 5-7 квітня 2004 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” (Полтава, 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 12 наукових працях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 9 статей – у наукових фахових виданнях; загальним обсягом - 2,6 обл. вид. арк., з них 1 – в співавторстві.

Обсяг і структура дисертації Дисертаційна робота виконана на 157 сторінках основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел із 152 найменувань. Дисертація містить 28 таблиць, 10 малюнків, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні засади формування зернопродуктового підкомплексу в умовах ринку” узагальнено сутність конкуренції та конкурентоспроможності виробництва і переробки зерна, основні умови функціонування зерно продуктового під комплексу в ринкових умовах, методичні особливості оцінки економічної ефективності виробництва та переробки зерна в умовах ринку. Розглянута історія виникнення та розвитку конкуренції – від початкових до складних форм сучасності, визначено види конкуренції її позитивні та негативні риси.

Вивчення зернопродуктового підкомплексу як економічної категорії вимагає системного підходу, а саме необхідності розгляду зернового ринку у тісному зв’язку з виробництвом зерна і його переробкою. Головною ланкою національного ринку зерна є регіональний ринок, який являє собою сукупність організаційно-економічних відносин, за допомогою яких в регіоні здійснюються купівля-продаж зерна і продуктів його переробки. Основними компонентами, які включає в себе регіональний зерновий ринок є: кількісні та якісні характеристики реалізованого зерна, джерела його надходження, він характеризується складом споживачів і розподілом між ними продукції, що реалізується, структурою попиту і пропозиції по видах зерна, цінами реалізації та якістю і асортиментом. На наш погляд, при оцінці регіонального ринку важливе значення має рівень самозабезпеченості регіону зерном, а також розвиток і функціонування внутрішньо регіональних та міжрегіональних зв’язків. Оцінка регіонального зернового ринку необхідна для аналізу процесу формування товарних ресурсів з метою розробки пропозицій щодо стимулювання його розвитку, підвищенню конкурентоспроможності зернопродукції, захисту інтересів товаровиробників і споживачів зерна.

Зерновий ринок є одним із основних аграрних ринків України і йому притаманні як загальні, так і специфічні принципи формування і функціонування. Специфічними особливостями є:

- у сфері товарообігу надходить лише половина валового збору, значна частина зерна залишається у господарствах для внутрішньогосподарського споживання;

- зерно є продуктом стратегічного значення, від наявності якого залежить політична і економічна стабілізація суспільства;

- обсяги товарної продукції зерна знаходиться у прямій залежності від природного фактору, який обмежує різке коливання виробництва зерна по роках;

- невідповідність між рівнем виробництва і споживання зерна в розрахунку на душу населення, а також локальний характер виробництва окремих видів зерна;

- попит на продовольче зерно є похідним від попиту на хлібопродукти на внутрішньому ринку.

Внаслідок економічної кризи в зернопродуктовому підкомплексі спостерігаються такі негативні тенденції: порушення господарських взаємозв’язків між виробниками сільськогосподарської продукції та підприємствами із заготівлі і переробки зерна, які були сформовані ще за часів командно-адміністративної економіки; незбалансованість різних сфер підкомплексу як наслідок недосконалої фіскальної політики держави й монопольних тенденцій з боку переробних підприємств; зниження обсягів виробництва зерна, внаслідок чого переробні підприємства задіяні не на повну потужність, що знижує виробництво кінцевої продукції в цілому; подорожчання кінцевої продукції, що позначається на рівні її споживання.

Оцінюючи реальний стан зернового ринку, можна стверджувати, що його високоефективне функціонування в сучасних умовах неможливе без наявності цілого ряду умов, серед яких: високий рівень зовнішньої та внутрішньої конкуренції; свобода вибору форм, каналів і обсягів реалізації продукції; вільне переміщення зерна по території країни в рамках єдиного економічного простору; різноманітність форм власності; встановлення ринкової ціни на основі попиту і пропозиції; формування системи державного регулювання зернового ринку; розвиток інфраструктури, оптової торгівлі зерном.

Одним із головних питань ефективного функціонування зернового ринку є питання його регулювання, що на сучасному етапі має будуватись на якісно новій основі, адекватній ринковим відносинам. На нашу думку, основною задачею державного регулювання повинно бути створення такого економічного середовища, давало б можливість ринку максимально проявити свої потенційні можливості по саморегулюванню.

В результаті досліджень дійшли до висновку, що ефективність розвитку зернопродуктового підкомплексу відбувається в різноманітних аспектах, кожен з яких містить специфічний зміст, закономірності і принципи, показники і критерії оцінки, методи і прийоми кількісного та якісного виміру. Враховуючи те, що зернопродуктовий підкомплекс – це складна ієрархічна система, доцільно розглядати економічну ефективність всього підкомплексу як загальну суму економічних результатів на кожній його ланці, при цьому ступінь взаємодії кожної ланки має бути визначальним фактором.

Ефективність зернопродуктового підкомплексу має характеризувати не тільки ефективність безпосереднього виробництва, а і передбачати необхідність ефективної реалізації виробленої продукції. Актуальність цього положення обумовлюється впливом конкурентного середовища ринкової економіки, коли реалізація створеного в процесі виробництва продукту знаходиться під значним впливом ринкової кон’юнктури, попиту і пропозиції.

Подальший розвиток конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, в тому числі зерна: необхідно класифікувати через найважливіші напрямки вирішення продовольчої проблеми, зокрема економічно доцільний та екологічно врівноважений розвиток продуктивних сил АПК; реформування відносин власності й удосконалення форм господарювання на принципах рівноправності та конкурентоспроможності; оптимізація механізму державної підтримки вітчизняного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Фінансово-кредитна політика має бути націлена на пільгове кредитування. Необхідно розширити коло кредитних установ для обслуговування АПК: доповнити новими елементами механізм кредитного забезпечення галузі. Потрібно ввести пільгове оподаткування та знизити економічні нормативи комерційним банкам у частині, яка стосується кредитного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників; запровадити систему страхового забезпечення діяльності кредитно-фінансових структур та всіх різновидів застави.

У другому розділі „Стан конкурентоспроможності виробництва та переробки зерна” проаналізовані сучасний стан виробництва зерна підприємствами Полтавської області, аналіз ефективності виробництва і каналів реалізації зерна, економічна ефективність доробки, зберігання і переробки зерна.

Дослідження показали, що зерновиробництво є провідною галуззю сільського господарства Полтавської області. Збільшення посівних площ і урожайності зернових культур забезпечило зростання валових зборів зерна. Під зернові культури в області щороку відводиться понад 65 % посівних площ, витрачається значна частина трудових і матеріальних ресурсів.

Характерною рисою розвитку зернового господарства має бути подальша його інтенсифікація при раціональному співвідношенні її факторів, застосування інтенсивних технологій на всій площі посіву зернових, удосконалення структурних посівів, поліпшення якості зерна, більш повне використання генетичного потенціалу сортів, прямі інвестиції та економічне стимулювання. Виходячи з одержаного урожаю зернових культур формується структура їх товарної продукції. Порівнюючи загальний рівень товарності в Полтавській області у 2003 р. з 1995 р. збільшився на 21,4 % (табл. 1).

Наявність взаємозв’язку між чинниками і показниками, які визначають рівень ефективності виробництва, визначено за функцією:

у = -76,1 + 0,31х1 + 16,2х2 + 5,6х3 +0,22х4 + 0,23 х5 + 0,06 х6,

Так, урожайність пшениці зростає: на 0,31 ц/га у разі покращення якості ґрунту на 1 бал; на 16,2 ц/га – у разі збільшення внесення мінеральних добрив на 1 ц у розрахунку на 1 га посіву; на 5,6 ц/га у випадку збільшення питомої ваги пшениці у загальній посівній площі на 1%; на 0,22 ц/га у разі збільшення питомої ваги посіву більш урожайних сортів на 1%; на 0,23 ц/га при збільшенні питомої ваги посіву в оптимальні строки на 1% і на 0,06 ц/га у разі збільшення відсотку збору урожаю в оптимальні строки на 1%.

Структура зернових включає всі процеси але пріоритетними є Множинний коефіцієнт кореляції становить 0,96, множинний коефіцієнт детермінації – 0,92. Отже, в модель включено найвагоміші чинники, що впливають на урожайність пшениці.

Таблиця 1

Виробництво та реалізація зерна в Полтавській області (всі категорії господарств), тис. т

Показники | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2003 в % до 1995

Валовий збір зернових | 2016 | 1408 | 2302 | 2762 | 1529 | 75,8

Реалізовано – всього,

у т.ч.: | 788 | 657 | 949 | 1377 | 725 | 92,0

Пшениця | 530 | 123 | 483 | 842 | 74 | 14,0

Ячмінь | 125 | 234 | 205 | 213 | 206 | 164,8

Жито | 20 | 23 | 58 | 72 | 19 | 95,0

Гречка | 7,3 | 15,9 | 12,7 | 14,4 | 12,0 | 164,4

Овес | 9 | 31 | 26 | 24 | 26 | 288,9

Просо | 7,0 | 30 | 16 | 9 | 11,9 | 170,0

Кукурудза | 65 | 179 | 123 | 174 | 356 | у 5 раз

Зернобобові | 17,6 | 13,5 | 17,1 | 17,4 | 13,9 | 79,0

Загальний рівень

товарності, % | 38,7 | 46,1 | 40,9 | 49,4 | 47,0 | 121,4

На сучасному етапі для Полтавської області поряд із питанням стабільного виробництва зерна, одержання високої урожайності, актуальною проблемою є питання ефективного розподілу та реалізації продукції зернопродуктового підкомплексу. Слід зазначити, що регіону має значний потенціал для ведення високоефективного товарного виробництва зерна, але рівень його використання залишається низьким.

В останні роки економічна ефективність зерновиробництва в цілому підвищилась. Проте, значне зростання цін на техніку, паливо – мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати та інші ресурси негативно позначилось на величині собівартості, яка зросла в 2 рази.

Ціна реалізації 1 ц зернових та собівартість 1 ц зернових є основними факторами, які визначають рівень рентабельності виробництва (табл. 2).

Як свідчать дані, ціна реалізації має значний вплив на прибутковість виробництва зернових. Господарства ІІІ групи, що реалізовували зерно в середньому по 39,5 грн. за 1 ц, отримали найвищий рівень рентабельності. Розмір прибутку на 1 ц по ній на 91,3% більше рівня І групи із середньою ціною 23,6 грн. за 1 ц. Більш вагомо на рівень прибутковості впливає собівартість реалізованого зерна. Тому одним із головних шляхів зростання прибутковості є зниження собівартості виробництва.

таким чином спеціалізовані господарства формують не тільки енергоощадну технологію виробництва, а і забезпечують високий ступінь маркетингу на зерновому ринку.

Таблиця 2

Вплив ціни реалізації 1 ц зерна на рівень прибутковості зерновиробництва в аграрних підприємствах в досліджуваних районах Полтавської області в середньому за 2000 – 2003 рр.

Показники | Групи господарств за рівнем ціни реалізації ц зерна, грн. | Показники ІІІ групи у % до

показників

І | ІІ | ІІІ | по всіх групах | І | ІІІ

до 30,0 | від 30 до 40,4 | 40,4 – 50

Кількість господарств в групі | 10 | 20 | 10 | 40 | - | -

Середня ціна реалізації, грн. | 30,1 | 35,9 | 39,5 | 33,02 | 167,4 | 110,0

Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. | 23,6 | 20,0 | 19,7 | 21,6 | 78,5 | 98,5

Отримано прибутку, грн. на:

? 1 ц

? 1 га |

8,0

138,1 |

9,4

141,5 |

15,3

202,5 |

10,9

160,7 |

191,3

146,6 |

162,8

143,1

Рівень рентабельності, % | 27,5 | 79,5 | 100,5 | 52,9 | 365,5 | 126,4

Зберігання і переробка зерна в сучасних умовах – це одна з головних складових у системі формування зерна як товару. Основними напрямками діяльності регіональних державних зернозаготівельних підприємств є:

- забезпечення інтересів держави щодо закупівлі до державних ресурсів зерна, сортового насіння, його зберігання та використання за наказами ДАК “Хліб України”;

- забезпечення інтересів Полтавської області щодо закупівлі до регіональних ресурсів за дорученням обласної держадміністрації продовольчого і фуражного зерна для забезпечення виробництва борошна, крупів, хлібобулочних і макаронних виробів, комбікормів та інших харчових і кормових продуктів;

- участь у посередницьких операціях по закупівлі зерна, продуктів його переробки, незернової сировини, сільськогосподарської продукції для загальнодержавних, регіональних та інших потреб на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- комерційна, торгівельна, торгівельно-закупівельна, постачальницько-збутова та посередницька діяльність.

- надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам по забезпеченню їх паливно-мастильними матеріалами.

У третьому розділі „Шляхи підвищення конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу регіону” узагальнено організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності виробництва у зерновому підкомплексі, внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності переробки зерна та вдосконалення системи економічних взаємозв’язків у структурі виробництва і переробки зерна. Оптимізовано діяльність елеватора з позицій економіко-математичного моделювання як логістичну систему просування матеріальних зернових потоків, досліджено канали реалізації зерна та біржову торгівлю регіону, виявлено основні тенденції щодо формування експортного потенціалу області та запропоновано заходи щодо його підвищення.

Однією з важливих умов існування зернового ринку є наявність різних альтернативних шляхів реалізації вирощеного зерна, тобто коли поряд із державними закупівельними організаціями на ринку присутні й інші агротрейдери. За таких умов посилюється вплив ринкових важелів (попиту і пропозиції) на формування цін та структуру пропозиції зерна, а у виборі стратегії господарювання перед сільськогосподарськими товаровиробниками покладена основна доктрина ринкової економіки: виробляти не те, що можна виробляти, а те, що можна продавати з найбільшою для себе вигодою. Однією із досконалих форм розвитку зернового ринку є біржова торгівля, яку з метою прискорення трансформаційних процесів в аграрній сфері необхідно застосовувати та удосконалювати. Подальший розвиток ринкової інфраструктури Полтавської області потребує освоєння ресурсозберігальних її компонентів на основі збереження та модернізації традиційних прямих комерційних зв’язків: торгові доми, біржі, обслуговуючі кооперативи тощо.

З метою запобігання різкій зміні цін на біржовому ринку, яка може суттєво зашкодити виробничій діяльності зернопереробних підприємств, держава повинна регулювати попит і пропозицію шляхом державних закупівель сільськогосподарської продукції та реалізації її на ринку у відповідний момент.

Основними заходами активізації біржової торгівлі є: виважене державне втручання у роботу бірж; розробка і впровадження системи розрахункових палат; розробка і впровадження механізму фінансування сезонних сільськогосподарських робіт; створення умов для залучення якомога більшої кількості клієнтів. Характерною рисою функціонування сучасного зернового ринку є здійснення операцій з давальницькою сировиною. Переробляючи зерно на давальницьких засадах, його власники мають на меті збільшення прибутків за рахунок реалізації готової продукції (рис.1).

Якщо на ринку продовольчого зерна операції з давальницькою сировиною здійснюються посередницькі структури, численні агротрейдери, тобто, зерно, отримане, як правило, за рахунок бартерних операцій з товаровиробниками, переробляється на борошно, то на ринку фуражного зерна переробку на давальницьких засадах здійснюють сільськогосподарські підприємства суспільного сектора, отримуючи в якості готової продукції комбікорми для власного використання.

При виборі переробного підприємства власник давальницької зерносировини має враховувати такі фактори: відстань до переробного підприємства, а саме транспортні витрати (Т); вартість послуг (В); вихід продукції (загальний обсяг основної продукції та якість) (Vосн. пр.).

Оптимальний вплив цих факторів досягається при мінімальній сумі транспортних витратах і вартості послуг по переробці та максимальному виходу основної продукції, тобто: Т + В > min, Vосн.пр. > max.

Розглянуто діяльність елеватора з позицій економіко-математичного моделювання як логістичну систему просування матеріальних зернових потоків.

Рис. 1. Логічна схема давальницької переробки зерна

Давальцями можуть виступати як виробники зерна, так і посередницькі комерційні структури.

Запропонована в дисертації методика раціоналізації зернових потоків з господарств на елеватор через формування і реалізацію логістичної моделі дозволяє при критерії оптимізації:

.

одержати мінімальні затрати на перевезення зерна, чим знизити його повну собівартість на 3-4 %. Остаточно, економіко-математична модель найшвидшої послідовності обробки партій зерна на елеваторі зводиться до оптимізаційної задачі, в якій треба знайти таку послідовність для натуральних чисел, щоб виконувались умови та цільова функція досягали мінімального значення.

За результатами вирішення даної задачі при конкретизованих аналітичних виразах для й визначається повний час очищення та сушіння всього зерна, він складає , організовується раціональніша діяльність елеватора з виробниками сільськогосподарських культур та мінімізуються втрати урожаю внаслідок його неоптимального збереження. При цьому оптимальний розподіл рейсів автомобілів становить (табл. 3).

В Україні нині використовуються два основних механізми фінансування сільгоспвиробників: кредитування на умовах часткової компенсації процентної ставки та заставне кредитування. Враховуючи негативний досвід раніше діючої системи пільгового кредитування, на сучасному етапі необхідна як державна фінансово-кредитна система пільгового кредитування сільгоспвиробників, так і створення умов, що стимулюють залучення коштів комерційних банків в АПК. Це особливо важливо в сфері здійснення інвестицій у технічне переозброєння сільськогосподарського виробництва. У системі кредитування певну роль має страхування застави та забезпечення її недоторканості. Слід вказати, що цьому

перешкоджає монопольний стан страхових компаній, а отже і висока вартість їхніх послуг та відсутність законодавчо закріпленого механізму недоторканості застави. З метою використання механізму застави для гарантування банківських кредитів необхідно створити інститут контролю за кількістю та якістю заставленої продукції, забезпечивши при цьому її недоторканість протягом періоду користування кредитом.

Отже, обов’язковою функцією держави у розвитку ринку кредитних ресурсів має бути не стільки фінансування, скільки законодавче забезпечення відносин між позичальниками та кредиторами, стимулювання приватного кредитування, захист прав учасників кредитного ринку.

Організація біржових торгів зерном потребує застосування відповідної технології, яка повинна забезпечувати біржову торгівлю на основі таких інструментів як подвійне чи просте складське посвідчення, складська квитанція, стандартний зерновий контракт.

Можлива й інша схема проведення біржових торгів зерном, де головним оператором на торгах виступає брокерська контора. Цей варіант прийнятий, на нашу думку, тоді, коли на торги партії зерна виставляють фермерські господарства. В цьому випадку брокерська контора формує біржові партії зерна, до складу яких включають товар кількох фермерських господарств. Це зерно надходить на зберігання до елеватора. Тут видається брокерській конторі складське свідоцтво, яке вона реєструє на біржі на період проведення торгів. Покупець зерна під заставу свого майна бере в комерційному банку вексель, який подає до розрахункового банку як заставу сплати товару. Після проведення торгів біржа передає до розрахункового банку як заставу сплати товару. Після проведення торгів біржа передає свідоцтво до розрахункового банку, який сплачує брокерській конторі вартості біржової партії зерна. Покупець зерна одержує від розрахункового банку складське свідоцтво, а з ним і право володіння, розпорядження та користування товаром після викупу вексельної застави. Біржа повинна бути обов’язковим елементом ринкової торгівлі зерном, виконуючи функції стимулювання торгової діяльності, джерела та розповсюджувача інформації про рівень ринкових цін. Біржова торгівля сприяє стандартизації товару, умовам торгівлі, механізму дотримання контрактів, зменшує розрив у цінах на неорганізованих ринках і сприяє швидшому знаходженню партнерів. Торгівля за ф’ючерсними контрактами дозволяє страхувати виробників і споживачів від коливання цін.

Таблиця 3

Оптимізація розподілу рейсів автомобілів при завантаженні елеватора в с. Жовтневе, Решетилівського району, Полтавської області |

Назва підприємства

Марка машини | ЧП Мамай | ПСП Світанок | ТОВ Мрія | ПСП Лобачі | СФГ Вікторія | ПСП Обрій | ПСП Перемога | ТОВ Абазівка

Камаз з причепом № 1 | 0 | 4 | 2 | 0 | 0 | 28 | 15 | 0

Камаз з причепом № 2 | 0 | 3 | 0 | 7 | 0 | 14 | 11 | 5

Камаз з причепом № 3 | 0 | 4 | 2 | 7 | 0 | 15 | 12 | 11

МАЗ з причепом № 1 | 5 | 12 | 11 | 11 | 13 | 18 | 17 | 14

МАЗ з причепом № 2 | 2 | 9 | 7 | 9 | 9 | 16 | 15 | 13

МАЗ з причепом № 3 | 3 | 10 | 9 | 10 | 11 | 16 | 16 | 14

Камаз

№ 1 | 0 | 4 | 4 | 8 | 16 | 13 | 11 | 12

Камаз

№ 2 | 0 | 3 | 3 | 8 | 15 | 12 | 10 | 12

Камаз

№ 3 | 0 | 2 | 2 | 7 | 14 | 12 | 9 | 11

МАЗ № 1 | 0 | 2 | 2 | 6 | 8 | 1 | 1 | 9

МАЗ № 2 | 0 | 1 | 1 | 6 | 10 | 0 | 4 | 9

МАЗ № 3 | 0 | 1 | 0 | 6 | 9 | 2 | 5 | 9

Стосовно забезпечення паритетних цін між сільськогосподарською і промисловою продукцією, їх формування повинно здійснюватись на основі критерію рівновигідності всіх учасників вертикальної інтеграції. Для цього необхідно в усіх галузях народного господарства запровадити єдину методику обчислення норми прибутку. Цьому передує запровадження еквівалентних цін, що формуються на основі середньої норми прибутку на авансовий капітал. На відміну від рентабельності, яка визначає ефективність поточних витрат, норма прибутку дає можливість визначити ефективність використання всього вкладеного капіталу. За нормами прибутку можна співставляти ефективність використання капіталу у всіх структурних ланках АПК.

Для забезпечення оптимальних режимів проведення технологічних операцій доцільною є розробка і впровадження автоматизованих систем контролю і управління технологічним процесом, або окремими операціями. Використання таких систем дозволить отримати високий ефект на всіх підприємствах першої групи та частині підприємства другої (міжгосподарські комбікормові заводи), оскільки високий рівень механізації та можливість потокового та безперервного виробництва створюють сприятливі передумови для автоматизації. Ступінь автоматизації залежить від факторів, але визначальним є його масштаб. На високопотужних підприємствах економічний ефект від використання автоматизованих систем контролю і управління швидко компенсує витрати на їх впровадження. Однак, оснащення підприємства сучасним вагодозуючим обладнанням для формування дієвої системи контролю та обліку кількості зерна і зернопродуктів та пошуку шляхів зменшення їх втрат є значним резервом підвищення ефективності для всіх груп зернопереробних підприємств. В основі обліку кількості вихідної продукції повинні бути масові показники, а не об’ємні (з наближеним перерахунком у масові), які використовуються на багатьох підприємствах другої групи.

У системі кредитування певну роль має страхування застави та забезпечення її недоторканості. Слід вказати, що цьому перешкоджає монопольний стан страхових компаній, а отже і висока вартість їхніх послуг та відсутність законодавчо закріпленого механізму недоторканості застави. На наш погляд, з метою використання механізму застави для гарантування банківських кредитів необхідно створити інститут контролю за кількістю та якістю заставленої продукції, забезпечивши при цьому її недоторканість протягом періоду користування кредитом. Отже, обов’язковою функцією держави у розвитку ринку кредитних ресурсів має бути не стільки фінансування, скільки законодавче забезпечення відносин між позичальниками та кредиторами, стимулювання приватного кредитування, захист прав учасників кредитного ринку. В механізмі ринкового регулювання виробництва і реалізації продукції значне місце відводиться цінам. З одного боку, вони стимулюють збільшення пропозиції, а з іншого – впливають на платоспроможний попит населення на пропозиції, а з іншого – впливають на платоспроможний попит населення на продовольство. Одним із інструментів цінового регулювання зернового ринку є створення інтервенційного фонду зерна. Формування такого фонду за рахунок організації закупівель дозволить визначити політику на зерновому ринку, впливати на його розвиток.

На основні види сільськогосподарської продукції, виробництво якої передбачено державними програмами, пропонуються ціни підтримки на рівні середньої нормативної собівартості в Україні і мінімального прибутку. Для забезпечення цінового паритету і доходів сільськогосподарських товаровиробників вводяться ціни перевиробництва, які складаються на основі середньої по галузі АПК, обслуговуючої сільським господарством, норми прибутку на балансований капітал , враховуючи вартість землі по мірі входу її в ринкові відносини. Керівництво щорічно повинно виділяти види і об’єми продукції, які передбачаються до закупок державою, рівні цін підтримки і перевиробництва. Таким чином, на ринку сільськогосподарської продукції повинні застосовуватись процеси інтервенції і деінтервенції зі сторони держави з метою регулювання лімітних „плаваючих” цін (не нижче цін підтримки і не вище цін перевиробництва).

Визначено, що на базі районних управлінь сільського господарства необхідно створити реально діючі моніторингові центри, які забезпечували б оперативне надання інформації аграріям. Їхнє функціонування дозволить забезпечити прозорість аграрного ринку, створити режим здорової конкуренції, забезпечити нормальну роботу аграрним і переробним підприємствам та іншим операторам зернового ринку.

ВИСНОВКИ

1. Конкурентоспроможність виробництва – багатоаспектна економічна категорія – визначається комплексом чинників, зокрема, економічними показниками обсягів виробництва, продажу і якості продукції, собівартості, ціни реалізації та рентабельності, що взаємодіють і визначають рівень результативності господарювання в ринкових умовах.

2. Полтавська область є одним із великих регіонів виробництва товарного зерна в Україні. Зерновому підкомплексу області характерні такі тенденції:

- зерновиробництво – значне щорічне коливання зерна, збільшення в структурі валового збору частки озимої пшениці, зменшення ефективності виробництва внаслідок зниження рівня інтенсивності ведення галузі;

- реалізація зерна – невисокий рівень товарності (в межах 40-45 %), збільшення частки пшениці в структурі товарного зерна; розвиток багатоканальної системи реалізації, зміна потоків просування на ринок товарного зерна, функціонування на зерновому ринку численної кількості дрібних операторів, відсутність державного зернотрейдера;

- переробка зерна – переміщення функції збереження товарного зерна до сільгоспвиробників, збільшення кількості малих підприємств по виробництву борошна і хлібопродуктів, недонавантаження виробничих потужностей елеваторної, борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості, погіршення якості продукції, що виробляється.

3. Підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу може бути досягнуто за рахунок: ліквідації монополізму на всіх ланках просування продукції від виробника до споживача, високого рівня внутрішньої і зовнішньої конкуренції, свободи вибору форм, каналів і обсягів збуту зерна, вільного переміщення зерна по території країни в рамках єдиного економічного простору, встановлення ринкової ціни на основі попиту і пропозиції, формування системи державного регулювання зернового ринку, розвитку оптової торгівлі зерном, крупних торгових структур з необхідною інфраструктурою та наявності обґрунтування експортно-імпортної політики в інтересах підтримки вітчизняного виробника.

4. Основними напрямками регулювання виробництва і реалізації зерна в області має стати стабілізація посівних площ зернових культур і збільшення урожайності, вдосконалення структури посівів, забезпечення гарантії збуту товарного зерна. Реалізація цих заходів має здійснюватись через цінову, фінансово-кредитну і податкову підтримку зерновиробників, проведення державних заставних операцій із зерном, формування резервного фонду зерна і здійснення товарних інтервенцій.

5. Сучасний стан зернового ринку є нестабільним і слабо прогнозованим, тому доцільно впровадити комплекс заходів по реалізації в регіоні моделі регульованого зернового ринку. Основними його якісними характеристиками мають стати: організоване об’єднання всіх учасників ринку в економічну систему; побудова економічних зв’язків між ринковими суб’єктами переважно на договірній довгостроковій основі; збільшення частки високоорганізованих форм торгівлі; формування на конкурсній основі поповнення регіональних резервів; поєднання державного невтручання в діяльність господарських суб’єктів із розвинутим механізмом правового, економічного і адміністративного регулювання.

6. Для підвищення ефективності переробки зерна необхідно здійснити комплекс взаємо узгоджених техніко-технологічних та організаційно-економічних заходів, пов’язаних з вдосконаленням структури основних фондів, підвищенням ступеню використання виробничих потужностей, застосуванням нових ресурсозберігаючих технологій, запровадження комплексної та безвідходної переробки сировини, підвищенням якості кінцевої продукції за рахунок використання новітніх технологій переробки зерна.

7. Сукупність факторів впливу на ефективність переробки зерна поділяються на зовнішні та внутрішні. Внутрішні фактори об’єднані у групи: техніко-технологічні, організаційно-економічні та соціально-економічні. З огляду на специфіку зернопереробного підкомплексу АПК найбільш характерними факторами зовнішнього впливу на ефективність виробництва є форми і зміст економічних взаємовідносин із виробниками зерна та постачальниками техніки, рівень розвитку зернового ринку, ефективність державного регулювання, фінансово-кредитні умови, ступінь розвитку інформаційно-аналітичного та маркетингового сервісу.

8. Підвищення ефективності функціонування підприємств зернопродуктового підкомплексу в конкурентному ринковому середовищі буде сприяти подальше розширення їх самостійності, проведення ними відповідних маркетингових досліджень, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, активне залучення приватного вітчизняного та іноземного капіталу.

9. Збільшувати експортний зерновий потенціал держави за рахунок зміни структури експорту на користь високоякісного зерна та сприяти формуванню внутрішніх цін з врахування цін світового ринку.

10. Головним