КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ОГАРКОВА ГАННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 811.111’42:165.194

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ КОХАННЯ

В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ:

КОГНІТИВНИЙ ТА ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: |

доктор філологічних наук, професор

Бєлова Алла Дмитрівна,

завідувач кафедри англійської філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, доцент

Бєссонова Ольга Леонідівна,

завідувач кафедри англійської філології

Донецького національного університету МОН України;

кандидат філологічних наук, доцент

Булатецька Людмила Іванівна,

завідувач кафедри англійської філології

декан факультету романо-германської філології

Волинського державного університету імені Лесі Українки МОН України

Провідна установа: |

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова МОН України, кафедра лексикології та стилістики англійської мови.

Захист відбудеться 28 квітня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий 11 березня 2005 року.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради д. філол. наук Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Кохання як складний та багатовимірний феномен психічного, емоційного життя людини має високий аксіологічний статус у багатьох гуманітарних та негуманітарних дисциплінах: філософії, релігієзнавстві, етиці, естетиці, літературній критиці, мистецтвознавстві, психології, антропології, соціології, політології та багатьох інших. У сучасних лінгвістичних дослідженнях знайшли своє відображення лише окремі аспекти дослідження концепту КОХАННЯ: аналіз концептуальних метафор кохання, що лежать в основі типових метафоричних виразів на матеріалі однієї мови або у зіставленні двох мов (G.Lakoff, Z.Koevesces, M.Emanatian, A.D.Shmelev), моделювання прототипу концепту КОХАННЯ (B.Fehr), вивчення асоціатів дієслів із значенням „кохати/любити” (S.Martinek), дослідження семантики відповідних дієслів (О.А.Корнілов), особливості представлення кохання в пареміології тієї чи іншої мови (С.Г.Воркачев, Л.Є.Вільмс), вивчення концепту КОХАННЯ в єдності його системно-мовних зв’язків (Г.П.Джінджолія), особливості використання прямих та непрямих мовленнєвих актів у спілкуванні закоханих (Н.Кушнір), характерні риси адресатної номінації у дискурсі кохання (C.J.Bruess, J.C Pearson).

Зацікавленість лінгвістів феноменом кохання можна пояснити тим, що етнічно-культурне відображення емоцій у мові, співвідношення універсального та етно-специфічного в уявленнях про почуття належать до популярних, але не повністю висвітлених питань у лінгвістиці. У сучасній концептології та лінгвокультурології велика увага приділяється концептам емоційного та етичного характеру (Н.Д.Арутюнова, А.Вежбицька, С.Г.Воркачов, В.З.Дем’янков, Н.В.Дорофєєва, О.П.Єрмакова, В.І.Карасик, О.А.Корнілов, Н.А.Красавський, В.С.Морозова, Л.Г.Панова та ін.), оскільки особливості вербальної репрезентації емоційного досвіду мають безпосереднє відношення до менталітету етносу.

Концепт КОХАННЯ є цікавим об’єктом саме лінгвістичного дослідження ще і тому, що культура кохання в європейському лінгво-культурному ареалі є передусім культурою вербальною, тісно пов’язаною із словесним (літературним та повсякденним) вираженням. У мовленні про кохання діє закон мовленнєвого посилення емоції: констатація емоції посилює саму емоцію, а іноді навіть створює її. Оскільки кохання є вторинним по відношенню до інстинктивних емоцій, окультуреним почуттям, саме мовна репрезентація кохання, культурно детерміновані засоби його вербального вираження є основними експлікатурами уявлень, що сформувались у даній культурі щодо цього почуття.

Актуальність теми дисертації зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд мовних одиниць з урахуванням інформації, знань про світ, а також уявлень – наївних, наукових, художніх та досвідних, які ці одиниці репрезентують. Дослідження звертається до розгляду вербалізованих уявлень про внутрішній світ людини як носія певної культури в межах антропоцентричної парадигми сучасної гуманітарної науки.

Об’єктом дослідження є вербалізований в сучасній англійській мові концепт КОХАННЯ, концептуальна інформація, закладена у вербальних засобах його вираження, а також спілкування закоханих як вид дискурсу.

Предметом виступають різнорівневі мовні засоби вираження концепту КОХАННЯ у сучасній англійській мові: окремі лексеми, термінологічні словосполучення, конвенціональні метафори, усталені мовні вирази, паремії та мовні кліше, а також основні дискурсивні особливості спілкування закоханих.

У реферованій дисертації використовуються такі методи і прийоми лінгвістичного аналізу: концептуальний аналіз, лексико-семантичний аналіз, аналіз словникових дефініцій, інтерпретативний аналіз, дискурс-аналіз, текстуальний та дескриптивний аналіз.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код 01БФ0147-01).

Головна мета дисертації – проведення комплексного дослідження концепту КОХАННЯ в сучасній англійській мові як структурно та змістовно складного, багатовимірного вербалізованого мисленнєвого конструкту людської свідомості в єдності його понятійного, образного та ціннісного компонентів, а також у його дискурсивній реалізації – зумовила конкретні завдання дослідження:

1) проаналізувати концепт КОХАННЯ як складову англомовної наукової (філософської та психологічної) картин світу, визначити специфіку його мовної об’єктивації у цих сферах людського знання;

2) виділити в англійській мові особливий комплекс мовних засобів (усталених словосполучень, стійких мовних кліше, англійського пареміологічного фонду), які об’єктивують ключові ознаки концепту КОХАННЯ в буденній/наївній свідомості англомовної спільноти;

3) виявити ключові когнітивні метафори, які лежать в основі мовлення про кохання в сучасній англійській мові;

4) визначити основні особливості спілкування закоханих на вербальному рівні.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в когнітивному та дискурсивному аспектах досліджується концепт КОХАННЯ, об’єктивований в англійській мові різнорівневими мовними засобами.

Теоретична значущість роботи полягає у тому, що здійснений аналіз концепту КОХАННЯ є внеском у розробку теоретичних питань концептології. Результати дисертації можуть бути використані для лінгвокультурологічного опису та когнітивно-дискурсивного дослідження інших емоційних концептів в різних мовах.

Практична цінність дисертації визначається можливістю використання результатів у нормативних курсах з лексикології, історії мови, спецкурсах з етнолінгвістики, психолінгвістики, лінгвокультурології, стилістики, когнітивної семантики, дискурсології та теорії мовних картин світу.

Матеріалом дисертації слугували: 1) British Nationаl Corpus (4000 текстів із художньої, наукової, популярної літератури, газет та журналів), в якому методом автоматичного пошуку було знайдено 22297 прикладів вживання лексеми love; 2) тексти художньої літератури; 3) сценарії сучасних англомовних (британських та американських) фільмів жанру Romance; 4) 120 любовних листів; 5) 80 текстів сучасних англійських любовних пісень; 6) близько 500 цитат про кохання; 7) наукові (філософські та психологічні) тексти, в яких кохання є предметом аналізу; 8) дані англомовних словників (етимологічних, фразеологічних, тлумачних, синонімів, тезаурусів, тощо).

Положення, що виносяться на захист:

1. Концепт КОХАННЯ, вербалізований засобами сучасної англійської мови, включає в себе як наївні/буденні, так і наукові уявлення про відповідне почуття та є складним ментальним утворенням в єдності його понятійного, ціннісного та образного компонентів. Понятійний компонент концепту КОХАННЯ розкривається у визначеннях кохання, що існують в англомовних наукових концепціях та теоріях, які утворюють фрагмент наукової картини світу. Центральне положення в філософській картині світу, об’єктивованій в англійській мові, посідає концепт егалітарного кохання до всіх, agape, та його англійські відповідники absolute love, ultimate love, supreme love. Концепт КОХАННЯ в англомовних роботах з психології представлений розмаїтою типологією почуття кохання між чоловіком та жінкою, головними в якій є passion, intimacy, commitment.

2. Концепт КОХАННЯ в наївній мовній свідомості є комплексом буденних уявлень про кохання та має ключові ознаки недиференційованості, подвійності, дуальності, цінності, багатоаспектності відповідного почуття, що відображується у стійких атрибутах лексеми love, пареміях та мовних кліше. Ціннісний аспект концепту КОХАННЯ в сучасній англійській мові проявляється в існуванні культурно-детермінованої аксіологічної шкали різних за природою, основними ознаками та оцінкою почуттів (real love, infatuation, possessive love).

3. Образний компонент концепту КОХАННЯ в сучасній англійській мові об’єктивується низкою когнітивних метафор, які мають рекурентний характер в синхронічному та діахронічному аспектах. Ці метафори розподіляються на три основні групи: онтологічні (метафори, пов’язані з вмістищами та субстанціями), структурні (метафори, пов’язані з людською діяльністю, з фізіологічними станами людини, з природними явищами, з живими істотами) та просторові (метафори, які концептуалізують кохання як рух по вертикалі, рух по горизонталі, рух вбік та просторово-темпоральна метафора початку руху).

4. Вербальне вираження почуття кохання пов’язано із соціо-культурними нормами суспільства. Мовлення закоханих обумовлюється соціальними, культурними, історичними, ґендерними, психологічними факторами, що дозволяє виділити його в окремий дискурс – дискурс кохання, який має особливості як вербального, так і невербального характеру.

5. Типи мовних особистостей (romantic lover, game-playing lover, pragmatic lover, possessive lover, agapic lover) у дискурсі кохання характеризуються реалізацією особливих мовленнєвих стратегій. Для романтичного закоханого провідною є стратегія визначення одиничності, ексклюзивності об’єкта почуття; для суб’єкта кохання-гри основною є куртуазна комунікативна стратегія; для суб’єкта кохання-манії основною стратегією є вербальне та невербальне здійснення сильного емоційного впливу на адресата з метою втримання та контролю над його почуттям. Для прагматичного закоханого характерною є раціонально-евристична стратегія мовленнєвої поведінки, що спирається на розсудливість та здоровий глузд. Мовній особистості суб’єкта кохання-агапе властива „всеохоплююча адресатність”.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні результати дисертації обговорювались на конференціях: „Мова і нація” (Київ, 2002), „Мовно-культурна комунікація: напрямки та перспективи дослідження” (Київ, 2003); „Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); двох щорічних конференціях викладачів та студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2002 та 2004 рр.), ІІІ міжнародній конференції „Міжкультурні комунікації – простір і час” (Алушта, 2004), „Когнітивні стилі комунікації” (Партеніт, 2004), „Current Trends in Cognitive Linguistics” (Гамбург, 2004).

Публікації. Положення дисертаційного дослідження висвітлені в 9 публікаціях: 7 статтях, виданих у вітчизняних фахових збірниках наукових праць, та 2 тезах виступів на наукових конференціях (8-th International Cognitive Linguistics Conference, Logrono, 2003; Когнітивні стилі комунікації, Партеніт, 2004).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного із них, загальних висновків, списку використаної наукової та довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу загальним обсягом 408 видань. Загальний обсяг роботи становить 221 сторінку (189 сторінок основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну роботи, сформульовано її мету та завдання, визначено матеріал дослідження, розкрито теоретичне та практичне значення, подано перелік положень, які виносяться на захист, а також принципи і методи дослідження.

У Розділі І „Концепт КОХАННЯ в мовній та концептуальній картинах світу” розглядаються поняття мовної, концептуальної та наукової картин світу, окреслюється поняття концепту в когнітивній парадигмі сучасної лінгвістики, подається огляд лінгвістичної літератури, присвяченої концептуальному та іншим методам аналізу концепту КОХАННЯ, аналізується об’єктивація концепту КОХАННЯ в науковій та наївній картинах світу.

На основі розмежування мислення і мови як двох самостійних, однак взаємопов’язаних феноменів, у лінгвістиці традиційно розрізняють дві моделі (картини) світу: концептуальну і мовну. Концептуальна картина світу пов’язана зі сферою абстрактного, вона є сукупністю ідей, понять та знань про навколишній світ та принципи його організації, у той час коли мовна картина світу є продуктом вербальної реалізації цих понять, ідей та знань. Порівняно з мовною, концептуальна картина світу має більш універсальний характер, і є спільною для народів з однаковим рівнем знань про світ, тим часом як мовна картина світу виявляє специфіку бачення світу етнічною спільнотою.

Важливою складовою мовних картин світу є виражені лексично концепти, що визначаються як багатовимірні ідеалізовані формоутворення або як одиниці ментального процесу, які кодуються у мові та відображають результат категорізації світу. Важливим аспектом вивчення концептів є їх топологія: визначення та функціонування цих ментальних сутностей в основних сферах суспільної свідомості: науковій, буденній/мовній, релігійній та ін. У залежності від сфери свого функціонування концепти типологізуються на художні, буденні та наукові. Архітектоніку концептів як складових національної наукової картини формують понятійний та ціннісний компоненти; у художніх та буденних концептах присутній ще й образний смисловий компонент.

Концепт КОХАННЯ, вербалізований засобами сучасної англійської мови, визначається у дисертації як ментальна одиниця абстрактного характеру, що відтворює у мовній свідомості багатовіковий досвід інтроспекції етносу у вигляді універсальних та етноспецифічних уявлень про це почуття.

У реферованій дисертації концепт КОХАННЯ досліджувався в єдності його понятійного, ціннісного та образного компонентів.

Понятійний компонент концепту КОХАННЯ представлений у визначеннях кохання, що існують в англомовній науці. В англомовній філософській картині світу, зокрема, концепт КОХАННЯ об’єктивується переважно за допомогою термінів-класифікаторів кохання, запозичених з грецької мови (agape, eros, philia, storge, praxis). Переважна більшість сучасних англомовних філософських праць спирається на давньогрецьку класифікацію типів кохання. Найважливішим предметом рефлексії, представленої в англомовних роботах з філософії, є концепт егалітарного кохання до всіх, agape, та його англійські відповідники absolute love, ultimate love, supreme love, які конденсують знання про загальнофілософські, етичні та релігійні цінності.

Конкретизація понятійного компоненту концепту КОХАННЯ в англійській мові відбувається також за допомогою створення нових словосполучень, які не мають культурної або філософської традиції (наприклад, infantile love, immature love, mature love, erotic love, self-love, Gift-love, Need-love, social love, deficiency love). Англомовна класифікація типів кохання, яка існує у філософських працях ХХ століття, не має універсального характеру. Сукупність термінів-класифікаторів (Cosmic love, Positive love, Benevolent love) та термінів-дескрипторів кохання (care, compassion, sympathy, concern, respect, attraction, reverence, esteem, veneration) підкреслює багатоаcпектність концепту КОХАННЯ, а також множинність його філософських інтерпретацій. На понятійну багатовимірність концепту КОХАННЯ вказують словосполучення, створенні за моделлю love of X (Y, Z): love of self, of mankind, of nature, of God, of mother or father, of children, of tribe or nation, of sweetheart or spouse or sexual idol, of material possessions, of food or drink, of action and repose, of sports, of hobbies or engrossing pursuits, of justice, of science, of truth, of beauty.

На противагу англомовній філософії, що не зосереджується безпосередньо на питаннях кохання як почуття між чоловіком та жінкою, концепт КОХАННЯ в англомовних психологічних текстах включає в себе наукові уявлення, гіпотези та теорії власне романтичного кохання. В англомовній психологічній літературі існують певні розбіжності щодо кількості та природи типів міжособистісного кохання. Залежно від авторської концепції, таких типів може бути два: loving та liking (Z. Rubin); passionate love та companionate love (E. Hatfield); п’ять: Eros, Ludus, Storge, Mania, Agape (J. Lee) або вісім: consummate love, infatuated love, romantic love, empty love, companionate love, nonlove, liking, fatuous love (R. Sternberg); Affection, Sexual love, Friendship, Romantic love, Puppy love, Passionate love, Infatuation, Committed love (B. Fehr, J. Russell). Типологія кохання між чоловіком та жінкою в англомовній психологічній літературі враховує буденні уявлення носіїв мови про це почуття та дозволяє стверджувати, що концепт КОХАННЯ у науковому психологічному зображенні поєднує певну сукупність почуттів, кожне з яких верифікується за допомогою мовного матеріалу.

Якщо у науковій картині світу концепт має чітку дефініцію та дає досить повне уявлення про відповідний предмет або явище, то, як вважає Ю.С.Степанов, у свідомості „пересічної людини” концепт поєднує уявлення, поняття, знання, асоціації, переживання, що супроводжують певне слово. Вважається, що наївні концепти є багатшими за наукові, передусім внаслідок закріпленого в них ширшого спектру властивостей спостережуваних предметів або явищ, а також тому, що в них відбиваються властивості самих мовців і спостерігачів (Ю.Д.Апресян).

За даними етимологічних словників, гіперонімом лексеми love та семантичним архетипом відповідного концепту є БАЖАННЯ: дієслівний корінь індоєвропейського походження leubh- означав „бажати, кохати” (OED, CIDE). Каузативне давньоіндійське дієслово lobhauati означало „збуджувати бажання, закохувати в себе” (OED). Cпільна давньоіндоєвропейська основа lubh- “бажання” у суфіксованій формі lubh-a переходить до спільногерманської як lub-o, в давньоанглійській стає lufu “кохання”. Спільна давньоіндоєвропейська основа lubh- “бажання” у динаміці свого розвитку набирає інших, більш абстрактних значень (у германських мовах, зокрема, „цінність”, „віра”, „кохання”). Однак первісне значення зберігається у смисловій структурі слова: об’єкт кохання представляється як предмет ще не реалізованого бажання.

У словниковій дефініції лексеми love фіксується ознака „невимовності” самого почуття, що передається прикметником ineffable: a deep, tender, ineffable feeling of affection and solicitude toward a person (AHDEL). Культурно-обумовлена стриманість у вербальній маніфестації емоцій британцями (J.Gorer) проявляється у тому, що вживання лексеми love у повсякденному мовленні стосовно взаємовідносин чоловіка та жінки пов’язане з певними труднощами соціального характеру: As a society, we are embarrassed by love. Even saying the words makes us stumble and blush. Ця тенденція знаходить своє відображення в евфемізації лексеми love за допомогою словосполучень із нечіткою семантикою: that certain gleam in one's eyes, that funny feeling, something between them, excitable state, perpetual emotion, secret sorrow, L-word, the tenth word in a telegram (WEDT; ESC).

Концепт КОХАННЯ у сучасній англійській мові має ознаку „подвійності”, що проявляється у семантиці композитів з лексемою love: loving-cup “чашка з двома ручками”, love-seat “крісло, що вміщає двох, або невеличкий диван у формі літери S” (OED). Для того, щоб лінгвально позначити ситуацію “потрійності” у коханні, вживаються лексеми з квантитативним значенням (love triangle). Водночас, мовленню про кохання характерне створення опозиції two :: one, яка підкреслює, по-перше, елемент подвійності (залучення двох осіб), по-друге, їх осмислення як єдине ціле: Time was away and somewhere else, there were two glasses and two chairs, and two people with one pulse (MacNeice).

Концептуальною рисою концепту КОХАННЯ є як дуальність – наявність двох протилежних ключових ознак. Композитний прикметник bitter-sweet є частотним атрибутом лексеми love: Sweet, sweet bitter love what joy you taught me,// What pain you brought me, so short a stay (LSLE). Використання стилістичної антитези характерне для вербальної реалізації концепту КОХАННЯ: Mysterious love, uncertain treasure, // Hast thou more of pain or pleasure! (J.Addison). Важливо, що внутрішня дуальність концепту КОХАННЯ є типовою для багатьох лінгвокультур. Так, для французької – на першому плані такі протилежні характеристики концепту КОХАННЯ як захоплення та жаль (З.І.Кірнозе), у російській лінгвокультурі концепт ЛЮБОВЬ включає дуальне протиставлення сильної пристрасті та доброзичливого, теплого ставлення, яке в російській мові відображується як „быть милым” (В.І.Карасик).

Хоча у сучасному філософському та психологічному англомовному дискурсі використання грецьких термінів є нормою, то частотність використання лексем eros, philia (англ. phileo) та agape в повсякденному мовленні cуттєво поступається частотності вживання слова love. Деякі іншомовні лексеми- класифікатори кохання набувають в англійській мові зниженого значення, зокрема, іменник amour (“кохання, пристрасть”) набуває в англійській мові вузького та зниженого порівняно з первісним значення “любовний (таємний) зв’язок”.

В англійській мові культурно-специфічною є негативна оцінка надлишковості почуття кохання, що виявляється у виділенні особливого типу кохання possessive love, який є відсутнім в українській, російській та німецькій лінгвокультурах. У британській та американській культурах поняття self-worth, self-reliance, individual freedom є цінностями, що мають високий статус, тому посесивна поведінка, яка демонструє відсутність самодостатності, нестачу впевненості у собі, а також порушення свободи іншої людини, інтерпретується негативно. У різноманітних типах текстів словосполучення possessive love / possessive relationship має чітко виражену негативну конотацію. Cуб’єкт, який відчуває possessive love, характеризується такими негативно-оцінними словосполученнями як insecure possessive partner, emotional vampire та також прикметниками egocentric, clingy, manipulative.

Екзистенційний страх є однією з визначних рис західної цивілізації. Відчуття покинутості у цьому світі відлунює також і в такій важливій сфері життя людини, як любовні стосунки. Під поняттями fear та anxiety у стосунках передусім розуміється екзистенціальний страх втратити власну свободу: Yet we also dread becoming enmeshed in suffocating or abusive relationships — our fear of being controlled, defined, overpowered or hurt by other people. Виникає і культурно-специфічне словосполучення fusion anxiety, що кoнцептуалізує характерну тривогу повного „злиття” з об’єктом кохання і втрату власної індивідуальності. Саме цей страх втратити себе відбивається у метафоричному словосполученні love’s comfort zone, яке позначає особливу дистанцію між закоханими, що дозволяє їм відчувати себе комфортно у стосунках.

Аналіз англійських паремій у реферованій дисертації показав, що в англійській пареміології представлені такі смислові компоненти концепту КОХАННЯ: *

акціональність (love will find a way, love conquers all); *

довготривалість (true love never dies); *

невловимість (follow love and it will flee thee; flee love and it will follow thee); *

позитивний статус закоханого (аll the world loves a lover); *

неконтрольованість, невмотивованість почуття (love is blind; the heart has its reasons); *

взаємопов’язаність кохання та шлюбу (Love and marriage go together like a horse and carriage); *

наявність перешкод у коханні (The course of true love never did run smooth).

У деяких випадках паремії – прецедентні висловлювання стають основою для гумористичного переосмислення: All the world loves a lover, unless he's sitting in front of you in the theater. All the world loves a lover, except when you're waiting to use the phone (Funny Quotes). Предметом іронії є прототипова поведінка закоханого у публічних місцях, коли він порушує загальноприйняті правила поведінки та заважає оточуючим. У гумористичному висловлюванні Love is blind but marriage is an eye-opener використовується паремія (love is blind), де предметом іронії стає не саме кохання, а його еволюція у шлюбних стосунках.

Багатоаспектність концепту КОХАННЯ відображається в англійській мові великою кількістю кліше, концептуальним референтом яких є різні за природою почуття: no love like first love ? true love never dies, opposites attract ?birds of a feather flock together, out of sight, out of mind ? absence makes heart grow fonder. Це призводить до диференціації між REAL/TRUE LOVE та INFATUATION, кожен із яких має власні характеристики та ціннісний статус у суспільстві. Що саме називається real/true love має історичну перспективу. Так, в одному із творів ХІІ ст. почуття ревнощів стверджується одним із важливих компонентів справжнього кохання: He who is not jealous can not love (A. Capelannus). У ХХ ст.сприйняття ревнощів є протилежним: Jealousy is not a sign of true love. One of the greatest mistakes people can make is to believe that the more violent the jealousy, the stronger the love (BNC).Ознаками REAL/TRUE LOVE є довготривалість, поступовість виникнення, процесуальність, акціональність (to love) та гармонійність. INFATUATION містить такі ознаки, як недовготривалість, раптовість виникнення, інтенсивна напруженість, результативність, статичність (to be in love). Отже, такі мовленнєві кліше-пареміологізми як true love will never die, absence makes heart grow fonder фіксують наївні уявлення про REAL LOVE, водночас, такі висловлювання, як out of sight, out of mind, no love like first love у конденсованому вигляді подають деякі з ключових ознак INFATUATION.

У Розділі ІІ „Метафорична репрезентація концепту КОХАННЯ” обгрунтовується когнітивна функція метафори як засобу вербалізації емоційних станів людини, виявляються, аналізуються та класифікуються основні концептуальні метафори, що є основою для усталених, конвенціональних висловлювань про кохання англійською мовою.

Метафора – один із основних засобів пізнання об’єктів дійсності, що виконує когнітивну, номінативну, художню та смислоутворюючу функції. Особливо важливою функцією метафори визнається її здатність давати доступ до розуміння абстрактних сфер людського досвіду (G. Lakoff, R. Tsur, Allbrighton, О.Д. Шмелев, Л.І. Бєлєхова).

Образний компонент концепту КОХАННЯ у сучасній англійській мові об’єктивується низкою ключових когнітивних метафор, які є основою для типових метафоричних висловлювань.

Концептуальний референт КОХАННЯ в англійській наївно-мовній картині світу представлений образами, аналіз яких дозволяє виділити основні концептуальні метафори відповідного почуття у сучасній англійській мові. Всього було виділено 36 концептуальних метафор, які поділяються на три основні групи: онтологічні, структурні (пов’язані з видами людської діяльності, фізіологічними станами людини, живими істотами, природними явищами) та просторові:

Група онтологічних метафор включає в себе метафори кохання як вмістища, субстанції, предмета та єдності (LOVE IS UNITY, LOVE IS SUBSTANCE, LOVE IS AN OBJECT, LOVE IS A CONTAINER). Так, наприклад, ключова метафора LOVE IS UNITY лежить в основі таких метафоричних висловлювань, як We were made for each other. We are one. She is my better half. Theirs is a perfect match. Метафора кохання як єдності є основою для таких сталих словосполучень, як: split-up, break-up, що позначають „розщеплення” цілого на дві частини. Прикметник fragmentary у функції означення іменника relationship має негативну конотацію: In her life, all was frail – emotions fleeting, relationships fragmentary (E. Taylor).

Група структурних метафор складається з чотирьох підгруп. Перша підгрупа включає в себе метафори, пов’язані з різними видами людської діяльністі: війною, руйнацією, ідолопоклонінням, спілкуванням та обробкою землі (LOVE IS WAR, LOVE IS DESTRUCTION, LOVE IS IDOLATRY, LOVE IS COMMUNICATION, LOVE IS CULTIVATION). Виділені в реферованій дисертації антропоморфні метафори відповідають тезі когнітивної лінгвістики про антропоцентричність значення, свідчать про те, що абстрактні категорії осмислюються у термінах конкретної діяльності людини. Так, уявлення про кохання як руйнацію є основою таких метафоричних висловлювань, як He's very naughty and breaks everyone's heart. He can be struck by an infatuation for women he has never met. She was destroying herself with unrequited love. Her love had to torment her. Метафоричний сценарій цієї метафори має такий вигляд: кохання – це щось/ жива істота, яка шкодить суб’єктові (обом закоханим) або частині його тіла; об’єкт наносить пошкодження суб’єктові; суб’єкт нівечить себе сам за допомогою кохання.

Друга підгрупа об’єднує концептуальні метафори, пов’язані фізіологічними станами людини: голодом, спрагою, хворобою – божевіллям та сліпотою (LOVE IS HUNGER, LOVE IS THIRST, LOVE IS MADNESS, LOVE IS BLINDNESS), наприклад: He's love-starved. He hungered for love. Passionate love is a quenchless thirst. The first sigh of love is the last of wisdom. Всі ці метафори об’єднані загальною метафоричною схемою PHYSIOLOGICAL EFFECT (OF EMOTION) IS EMOTION (А.Shemelev).

Третя підгрупа структурних метафор включає в себе метафоричні уподіблення кохання природним явищам: вогню, воді, світлу, повітрю та вітру, а також таким фізичним явищам, як електрика та магнетизм (LOVE IS FIRE, LOVE IS WATER, LOVE IS LIGHT, LOVE IS WIND, LOVE IS ELECTRICITY, LOVE IS MAGNETISM): Their love has evaporated. Love is the air we breathe. I could feel the electricity between us. Співставлення цих результатів із даними інших мов засвідчує універсальність архетипів вогню, води та повітря як бази для створення метафоричних перенесень.

В окрему підгрупу було виділено концептуальні метафори, пов’язані із живими істотами: людиною, твариною, рослиною (LOVE IS A HUMAN BEING, LOVE IS AN ANIMAL, LOVE IS A PLANT): True love does not speak aloud. Their love nest has been discovered. Love is the flower of life, and blossoms unexpectedly and without law.

Просторові метафори складаються з метафор, що концептуалізують кохання як рух по вертикалі, рух по горизонталі, рух вбік та просторово – темпоральну метафору початку руху (LOVE IS A HORIZONTAL MOVEMENT, LOVE IS A VERTICAL MOVEMENT, LOVE IS A MOVEMENT SIDEWAYS, LOVE IS THE STARTING POINT OF THE MOVEMENT). Метафора кохання як руху по вертикалі не має чітко визначеної спрямованості та не підтверджує гіпотезу Дж. Лакоффа про інгерентну позитивну оцінку напрямку “наверх”, і негативну напрямку “вниз”. З одного боку, лексеми на позначення почуття піднесеності, характерної для закоханих, етимологічно походять від дієслів із конкретним значенням руху, а саме, „нести, підносити”: elate (XV ст., від лат. elat- основа дієприкметника минулого часу дієслова effere у значенні “to carry up,” від дієслова ferre у значенні “to carry”); vehemence (XV ст., від лат. vehemеns у значенні „ardent”; споріднене з дієсловом vehere у значенні „to carry up”) (OED). З іншого боку, ідіоматичний вираз to fall in love вказує на напрямок „вниз”.

Основною просторовою метафорою кохання як руху по горизонталі є метафора LOVE IS A JOURNEY, що підкреслює такі смислові компоненти концепту КОХАННЯ, як континуальність: Love is an unending road... don't know where it started never know when it ends (Reyes), а також спрямованість на процес, а не результат: Love is a journey not a destination (Thomas). Інколи при вербальній реалізації концептуальної метафори КОХАННЯ – ПОДОРОЖ використовується образ паломництва, мандрівки, що акцентує увагу на аспекті незапланованості подорожі, а також має релігійний підтекст: Real love is a pilgrimage. It happens when there is no strategy, but it is very rare because most people are strategists (Brookner).

Проаналізовані концептуальні метафори вербально виражаються за допомогою лексичних та образних засобів, що втілюють переважно лише одну прототипову концептуальну схему, акцентують на одному з аспектів цього почуття (стихійність, неконтрольованість, плинність, креативність, акціональність та ін.) та характеризуються простотою синтаксичної будови, обіймаючи словосполучення або просте речення. Від вибору лексичних та образних засобів залежить тип почуття, який подається метафорично. Так, від якості предмету або явища області джерела (source domain) залежить якість почуття, що передається метафорою. Однак у мовленні про кохання почуття передається зазвичай за допомогою декількох концептуальних метафор, що слугують основою для конкретного висловлювання: Love is a smoke made with the fume of sighs,//Being purged, a fire sparkling in lovers’ eyes,//Being vexed, a sea nourished with lovers’ tears.//What is it else? A madness most discreet,//A choking gall and a preserving sweet (Shakespeare).

Аналіз метафоричних висловлювань доводить, що повсякденне мовлення про кохання та його художні інтерпретації засновуються на тих самих концептуальних схемах метафоричних перенесень, що, водночас, не виключає можливості створення нових, художніх образів, заснованих на інших асоціативних зв’язках.

Аналіз метафоризації почуття кохання в англійській мові виявляє лінгво-когнітивний механізм діяльності людської свідомості, одним із принципів якої є заснування стійких, культурно-обумовлених або універсальних зв’язків між абстрактними та конкретними феноменами світу. Виявлення цих зв’язків уможливлює реконструювання концептуального референту КОХАННЯ у буденній свідомості носіїв англійської мови. Виявлені асоціативні відносини можуть мати як архетиповий, так і етно-специфічний характер.

У Розділі ІІІ „Реалізація концепту КОХАННЯ в дискурсі” розглядаються комунікативні ситуації спілкування між закоханими, аналізуються п’ять типів мовних особистостей закоханих у їх мовленнєвій реалізації у дискурсі кохання.

У спілкуванні закоханих поєднуються елементи як особистісного, так соціально-детермінованого дискурсів. З одного боку, комунікація між закоханими визначається як personalized communication/ idiomatic communication (R. A.Bell, N.L. Buerkel-Rothfuss, K. E.Gore), якому притаманне використання лексичних одиниць або висловлювань, що мають символічне значення лише для двох закоханих (relationship-specific messages, personal idioms). Використання цих лексичних одиниць або висловлювань кимось іншим може розглядатися як порушення приватності (invasion of privacy), оскільки вони втілюють тенденцію мовців до створення емоційної близькості, „втаємниченості”. З іншого боку, мовлення закоханих має характеристики соціальної детермінованості, а також характеризується наявністю ритуальних компонентів у спілкуванні закоханих. Ці елементи найяскравіше простежуються у комунікативній ситуації „освідчення у коханні”, яка є культурним текстом, що включає в себе елементи різних кодів: акціонального, предметного, вербального, персонального та темпорального.

Основними загальними рисами дискурсу кохання є його підвищена емоційність, ритуальність, реалізація парольної функції мовлення (вживання мовних одиниць символічного значення, які відомі лише закоханим) та кооперативно-спрямованої стратегії ввічливості, більша порівняно з іншими комунікативними ситуаціями тенденція до граничної відвертості про себе (self-disclosure), наявність особливого культурно-детермінованого невербального коду.

Дискурсивні особливості мовлення закоханих залежать від психологічного портрету кожного із учасників такого спілкування. Теоретичною базою при виділенні в дискурсі кохання типових особистостей-учасників спілкування закоханих стало поняття „мовної особистості”, яке активно розробляється сучасною лінгвістикою (Ю.М.Караулов, В.І. Карасик, С.Г.Воркачев, Ф.С.Бацевич). У роботі виділено такі типи мовних особистостей, як: романтичний закоханий (romantic lover), суб’єкт кохання-гри (ludus lover), прагматичний закоханий (pragmatic lover), маніакальний закоханий (maniac lover), та суб’єкт кохання-агапе (agapic lover). Така типізація дозволяє описати характерні ситуації спілкування, в яких проявляються ці особистості, виділити основні жанри комунікативної взаємодії, проаналізувати стильові регістри та емоційну тональність спілкування, яке детермінується саме цим типом мовної особистості у дискурсі кохання.

Прототиповим жанром, в якому реалізується характерна для романтичного закоханого домінанта мовленнєвої поведінки, є любовне листування. Характерною рисою мовлення романтичних закоханих є вживання „естетичної” та позитивно-оцінної лексики, що вживається відносно фізичної або духовної краси об’єкта кохання. Жанру романтичного листування притаманна особлива конфігурація дейктичного простору, в якому основними дейктиками є I та YOU. Конфігурацію І – YOU в любовних листах конкретизує використання речень за моделлю You are my X (Y, Z). Таке вербальне присвоєння відображає прагнення закоханого заволодіти об’єктом кохання; a також імплікує, що адресат має велике значення для адресанта: You are my heart and soul. You are my inspiration. You are my everything (LL). У жанрі любовного листування провідною є тактика „визначення обраності адресата адресантом”. Для її реалізації підкреслюється одиничність, ексклюзивність об’єкта кохання. Зокрема, це можне відбуватися за допомогою вживання означеного артиклю як частини предикату дейктика YOU. У функції іменної частини складного присудка вживаються лексеми загальної семантики (man, woman, oneтощо): You are truly the woman, the partner and the wife I have only dreamed of until now. You are so "The Man." You are "The One", the only one, the man I love (LL).

Любовне листування характеризується особливостями конфігурації темпорального дейксису. Найважливішим видом часового дейксису у мовленнєвому портреті романтичного закоханого та, зокрема, у жанрі любовного листування є пантемпоральний дейктик always. Існує тенденція закоханих передавати своє почуття як довготривалий, а не тимчасовий стан, вживаючи так звану „диспозиційну мову” („dispositional or continuous language”). Описуючи своє кохання, мовці схильні характеризувати його за допомогою підсумкових тверджень про почуття („summary affect statements”), що імплікують довготривалість взаємовідносин (S.Duck): I love you, Harley, I'll always love you, and you'll always love me (LL).

Вербальний портрет мовної особистості – суб’єкта кохання-гри детермінується психологічною установкою на гру в комунікації. Прототиповим жанром, в якому реалізується кохання-гра, є романтичний флірт. Для мовної особистості суб’єкта кохання-гри характерними є недомовки, приховування приватної інформації про себе:

KAT (continuing) When you were gone last year – where were you?

PATRICK Busy

KAT Were you in jail?

PATRICK Maybe.

KAT No, you weren't

PATRICK Then why'd you ask?

KAT Why'd you lie?

He doesn't answer, but instead, frowns and turns up the music (K. Lutz).

Основною є куртуазна комунікативна стратегія. Частотним є використання такого комунікативного прийому, як використання неправдивих тверджень. Відповідно, емоційна тональність спілкування, детермінована психологічними особливостями мовної особистості суб’єкта кохання-гри, є позитивно-спрямованою, із елементами гри з партнером. На мовленнєво-поведінковому рівні частотним є використання жартів, іронічних висловлювань, спостерігається відсутність властивої романтичному коханню патетичності та тенденції до граничної відвертості про себе (self-disclosure). Навпаки, для мовної особистості суб’єкта кохання-гри характерними є недомовки, приховування як приватної інформації про себе, так і своїх комунікативних намірів, адресат має весь час здогадуватися про рівень зацікавленості адресанта.

У повсякденному спілкуванні для мовної особистості прагматичного закоханого характерною є раціонально-евристична стратегія мовленнєвої поведінки. У пропозиціях про почуття кохання спостерігаються дискурсивні маркери логічних відносин причини, наслідку або умови: And that, logically, leads me to the obvious conclusion – that I love you, and that we must be married as soon as possible [BNC]. Констатація факту в дискурсі прагматичного кохання переважає над гіперболізацією, спостерігається тенденція до максимальної точності, буквальності та правдивості у висловлюваннях, відчутна орієнтація на з’ясування реального стану справ, що не враховує емоції співрозмовника: Why would I send flowers? What's the occasion? (M. Shyamalan). Мовна особистість прагматичного закоханого реалізується, як правило, у побутовому дискурсі, у різноманітних ситуаціях повсякденного спілкування. Основною концептуальною метафорою прагматичного кохання є метафора LOVE IS A BUSINESS, наприклад: But, in any case, for the thrifty bourgeois love-insurance, with its daily payments of patience, forbearance, and resignation, she was no longer eligible (М.Mccarthy).

Основною стратегією особистості маніакального закоханого є здійснення сильного емоційного впливу (вербально та невербально) на адресата з метою втримання та контролю над його почуттям. У межах цієї стратегії розглядаються дві тактики