РОЗДІЛ 4
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
ІМ. Л.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО
ОЛЕКСЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 616.-986.7-036.2-039.71(477)
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ЛЕПТОСПІРОЗУ В ПІВНІЧНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ
14.02.02 – епідеміологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2005
Дисертація є рукопис
Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика МОЗ України
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор
Гавура Віктор Васильович,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
МОЗ України, завідувач секції епідеміології кафедри мікробіології
та епідеміології
Офіційні опоненти:
Доктор медичних наук, професор
Зарицький Анатолій Мінович,
Інститут епідеміології та інфекційних хвороб
ім Л.В. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії кишкових
інфекцій з групами вібріозів та паразитології
кандидат медичних наук, професор
Гоц Юрій Денисович,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач
кафедри епідеміології
Провідна установа: Харківський медичний університет МОЗ України,
кафедра епідеміології, м.Харків
Захист відбудеться “_13___”__05________2005 р. о _12____ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.614.02 при Інституті епідеміології та
інфекційних хвороб ім Л.В.Громашевського АМН України
(03038, м.Київ-38, вул. Амосова,5)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім Л.В. Громашевського АМН України
(03038, м.Київ-38, вул. Амосова, 5)
Автореферат розісланий “__1___” _04______2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої
ради, кандидат медичних наук Доан С.І.
-1-
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Медична і соціальна актуальність проблеми лептоспірозу визначається інтенсивним поширенням його в ті регіони, де раніше ця патологія не реєструвалась, залученням в процес різних контингентів населення та значним ростом захворюваності і смертності від цієї інфекції. Дослідженню лептоспірозу в Україні приділялось досить багато уваги: вивчені особливості крайової епідеміології лептоспірозу в різних географічних зонах, виявлені його природні вогнища, висвітлено зв’язок захворюваності на лептоспіроз з системою ведення сільського господарства (Васильєва Н.А., Бортняк Т.В. (1995); Бернасовська Є.П., Кондратенко В.М. (1996); Кіріяк О.П., Мурзова Л.І. (2000); Holk K., Vinther N. (2000); Cicerino L., Stepan E. (2000).
Однак ряд актуальних питань епідеміології лептоспірозу до останнього часу ще не вирішено. Не вивченим залишається питання про циклічність та періодичність захворюваності на лептоспіроз, не повністю з’ясовані причини активізації лептоспірозної інфекції, не досліджені природно-кліматичні особливості захворюваності на лептоспіроз та вплив антропогенної трансформації екологічних систем на розвиток процесу.
За останні 30 років захворюваність на лептоспіроз в Україні зросла більш ніж у 200 разів, суттєво змінилась етіологічна структура захворюваності, періодичність і сезонність (Онищенко Г.Г., Манисов А.А. (1999). Наша держава має один із самих високих показників захворюваності на лептоспіроз в Європі, що в десятки разів перевищує показники захворюваності в економічно розвинутих країнах світу (Smithe L., Symonds M. (2000).
Як показують багаторічні спостереження, високий рівень захворюваності на лептоспіроз в Україні обумовлюється, перш за все, недотриманням комплексу санітарно-гігієнічних заходів, спільних для групи кишкових інфекцій зоонозної природи, інтенсивним забрудненням об’єктів довкілля, екологічною незахищеністю відкритих водойм, питної води та грунту, послабленням дератизаційних заходів у житловому фонді, об’єктах громадського харчування, торгівлі та ін. Із зростанням екологічних негараздів збільшується ризик зооантропогенного забруднення поверхневих водойм, котрі широко використовуються як джерела централізованого водопостачання, місця відпочинку та об’єкти промислового розведення риби. В цих умовах найбільш ефективно реалізується урино-оральний механізм передачі збудників лептоспірозу. Ситуація ускладнюється ще і тим, що великі штучні водойми, які входять до системи Дніпровського каскаду, виникли поблизу великих промислових центрів в густо заселених областях України. Поява вологих природних біотопів, придатних для сезонної міграції гризунів, обумовила
-2-
значну активізацію епідемічного процесу в сучасний період (Рейтер А.Б., Шибалов В.А. (1993); Агиев И.А. (1995); Родина Л.В., Тимошков В.В.(2000); Kuriakoze M., Eapen C.K. (1997).
Складна економічна ситуація, в якій знаходиться Україна, призвела до руйнування системи санітарного та ветеринарного контролю за популяцією гризунів – основних джерел збудників лептоспірозу. До мінімуму скоротилися обсяги лабораторного контролю за циркуляцією лептоспір у навколишньому середовищі. Незахищеними залишилися об’єкти підвищеного епідемічного ризику: тваринницькі ферми, підприємства харчової промисловості, продовольчі склади та об’єкти громадського харчування. До останнього часу не повністю визначено зони епідемічного ризику при лептоспірозі на сучасному етапі, не висвітлені наслідки змін природного середовища в результаті проведення меліоративних робіт та гідротехнічного будівництва. Враховуючи викладене, виникла нагальна потреба у проведенні подальших наукових досліджень, направлених на вдосконалення системи і структури епіднагляду за лептоспірозом.
Мета роботи. Удосконалити систему епідеміологічного нагляду за лептоспірозною інфекцією на основі вивчення епідеміології лептоспірозу в Північному регіоні України.
Завдання дослідження:
1. Вивчити епідеміологічні і епізоотологічні аспекти лептоспірозу в Північному регіоні України, пов’язані з антропогенною трансформацією екосистем та зміною етіологічної структури лептоспірозу.
2. Дослідити рівень інфікованості збудниками лептоспірозу різноманітних груп населення регіону шляхом впровадження удосконалених методів епідеміологічного аналізу та вивчити роль соціальних чинників, які визначають цей рівень.
3. Розробити та апробувати методи дослідження основних, факультативних та вірогідних джерел лептоспірозної інфекції, дослідити вплив природних факторів на перебіг епізоотичного процесу.
4. На основі виявлених закономірностей розробити формалізовану структурно-логічну схему причинно-наслідкових зв’язків епідеміологічних і епізоотичних компонентів процесу та здійснити його моделювання.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані наступні методи дослідження: мікробіологічний, серологічний, епідеміологічний.
Об’єкт дослідження. Епідеміологічний та епізоотологічний аспекти лептоспірозної інфекції.
-3-
Предмет дослідження. Сироватки крові людей, сільгосптварин, птахів, земноводних, гідробіонтів, кровососучих трансмітерів; сироватки крові та ниркова тканина гризунів; серологічні методи дослідження (РНГА і РМА); карти епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозу, історії хвороби, амбулаторні карти, індивідуальні карти донорів.
Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено виражену трирічну періодичність захворюваності на лептоспіроз і запропоновано математичну модель її прогнозування.
Встановлено факт достовірної кореляційної залежності захворюваності на лептоспіроз від кількості атмосферних опадів та ступеня зволоження території, досліджено залежність показників захворюваності від річних змін температур.
Виявлено закономірності зміни сезонності захворюваності та залежність її від етіологічної структури лептоспірозу, простежено закономірності показників сезонності для різних серогруп лептоспір.
Виявлено зони епідемічного ризику захворюваності на лептоспіроз, розкрито причини виникнення таких зон, їх територіальну приуроченість та динаміку трансформації.
Встановлено особливості вікової, професійної та статевої структури захворюваності для різних серогруп лептоспір і з’ясовано їх причини.
Виявлено значне носійство протилептоспірозних антитіл серед населення Північного регіону України та запропоновано двохетапну модель моніторингу за цією інфекцією.
Практичне значення одержаних результатів. Полягає в удосконаленні епідеміологічного нагляду за лептоспірозною інфекцією шляхом впровадження в практику нових методів дослідження, що забезпечують ранню діагностику, повне виявлення носійства протилептоспірозних антитіл, визначення зон епідемічного ризику та закономірностей розвитку лептоспірозної інфекції на сучасному етапі. У процесі дослідження виявлено еволюцію епізоотичного процесу лептоспірозу, пов’язану з антропогенною трансформацією екосистем, та домінуванням синантропних гризунів в якості основних джерел лептоспірозної інфекції. Отримані результати покладено в основу інформаційного листа “Застосування електронної картографії в системі моніторингу за інфекційними хворобами” (№27 – 2004), затвердженого рішенням ПК “Епідеміологія та специфічна профілактика інфекційних захворювань”, протокол №3 від 17.11.2003 року.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано 256 карт епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозу, 470 історій хвороби, 254 амбулаторні карти, 67 карт донорів; визначено особливості епідеміології лептоспірозу в Північному регіоні України за період 1950-2002 років; удосконалено метод РНГА з полівалентним лептоспірозним діагностикумом, випробувано та оцінено його ефективність при обстеженні території регіону: проведено
-4-
серологічне дослідження 891 сироватки крові людей, 517 сироваток крові дрібних ссавців, 207 сироваток крові сільськогосподарських тварин, 708 сироваток крові і гемолімфи імовірних джерел лептоспірозної інфекції на території регіону.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було висвітлено на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Інформаційні технології в охороні здоров’я та практичній медицині” (Київ, 26-28 травня 2004 року) та науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті академіка Л.В. Громашевського (Київ, 11-12 листопада 2004 року).
Публікації. Матеріали дисертації представлені у 8 друкованих працях, що відображають основні її положення, 7 з яких – у виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України як фахові.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 глав власних досліджень, аналізу і узагальнення досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури (279 джерел інформації, із них 75 – іноземних авторів) та додатку. Робота ілюстрована 22 таблицею та 18 картами.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. Основні дослідження по виконанню роботи проведені на протязі 5 років. В роботі застосовано епідеміологічний, мікробіологічний та серологічний методи дослідження.
Детально проаналізована епідеміологічна ситуація на території Чернігівської, Київської та Сумської областей. Для дослідження відловлено 517 дрібних ссавців, які досліджувались серологічним, бактеріоскопічним та бактеріологічним методами.
З метою вивчення рівня імунітету проти лептоспірозу серед населення, яке не відноситься до групи епідеміологічного ризику, в РНГА досліджено 637 сироваток крові, в т.ч. 470 сироваток крові стаціонарних хворих та 167 сироваток крові донорів.
Для вивчення інфікованості професійних контингентів досліджено в РНГА 254 сироватки крові робітників двох м’ясопереробних комбінатів, заводу з виробництва ковбасної оболонки,
-5-
хлібзаводу та підприємства водоканалізаційного господарства. Позитивні в РНГА сироватки крові досліджено в РМА.
З метою дослідження інфікованості збудниками лептоспірозу досліджено 207 сироваток крові сільськогосподарських тварин та 768 проб крові та гемолімфи імовірних джерел лептоспірозу на території регіону (птахів, риб, гідробіонтів, кровососучих трансмітерів, земноводних). РНГА проводили в мікроваріанті з антигенним полівалентним еритроцитарним діагностикумом, отриманим за методикою Мельницької О.В. з співав. [1994]. В процесі роботи розроблено спеціальну методику дослідження дрібних ссавців.
Узагальнення отриманих результатів
Еволюція епідеміології лептоспірозу. Аналіз етіологічної структури лептоспірозу в Україні у 1950-1972 роках показує, що основна роль в ній належала серогрупам Grippotyphosa (49,4%), Pomona (30,4%). Значно рідше зустрічались серогрупи Tarassovi (4,7%), Hebdomadis (4,6%), Icterohaemorrhagiae (4,5%), Batavia (3,7%), Canicola (1,7%), Australis (0,5%), Autumnalis (0,5%). В сучасний період ситуація суттєво змінилась. Аналіз етіологічної структури лептоспірозу за 2002 рік показує, що значно зменшилась питома вага захворювань, викликаних лептоспірами серогруп Grippotyphosa (8,8%), Pomona (4,3%), та зросла частка інших серогруп: Icterohaemorrhagiae (55,9%), Hebdomadis (12,7%), Canicola (7,2%). Вказані зміни, очевидно, є результатом антропогенного впливу на природне середовище. Трансформація екологічних систем призвела до різкого скорочення площ природних біотопів, в яких існували вогнища лептоспірозу, що підтримувались вологолюбивии гризунами, - основними джерелами лептоспір серогруп Grippotyphosa, Pomona. В той же час, зросла роль синантропних гризунів – основних джерел лептоспір серогруп Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis.
Аналіз захворюваності на лептоспіроз в Україні свідчить про те, що у 50-і, 60-і роки минулого століття високі та середні рівні захворюваності були характерні для зони мішаних лісів (Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська області), Закарпатської області та регіону гирла Дніпра, Південного Бугу і Дністра (Одеська, Миколаївська, Херсонська області). В сучасний період області, які знаходяться в зоні Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська, Сумська), мають низькі рівні захворюваності на лептоспіроз, що обумовлено інтенсивним проведенням осушувальної меліорації.
На території України утворилось два регіони з високим рівнем захворюваності на лептоспіроз: перший регіон охоплює зону Українських Карпат (Закарпатська, Чернівецька, Ів.Франківська, Тернопільська області) та Хмельницьку область, а другий регіон перетинає
-6-
територію України вздовж течії Дніпра і включає в себе Чернігівську, Київську, Черкаську, Кіровоградську і Миколаївську області. В цих регіонах рівень захворюваності на лептоспіроз зріс порівняно з періодом 50-х років від двох до 500 разів, що дозволяє говорити про активізацію лептоспірозу у басейнах Дніпра та Дністра. Беззаперечним є той факт, що регіони з підвищеним рівнем захворюваності на лептоспіроз сформувалися поблизу великих водосховищ, яким в повній мірі притаманні ті властивості, що обумовлюють негативний вплив на навколишнє середовище: підпір ґрунтових вод, велика фільтрація, значна заболоченість берегів і зниження самоочищаючої здатності річок (рис.1).
Таким чином, зростання водного дзеркала Дніпра і Дністра за рахунок створення великих водосховищ в густо заселених областях України призвело до значного погіршення епідемічної ситуації з лептоспірозу, що в умовах збільшення питомої ваги агресивних збудників становить значну епідеміологічну проблему (рис. 2).
-7-
В Північному регіоні України еволюційні зміни в епідеміології лептоспірозу проявилися найбільш яскраво. До цього регіону відносяться Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська області. За природно-кліматичними умовами вони, в основному, належать до Українського Полісся та, частково, до лісостепової зони. Умовно регіон можна поділити на західну, центральну та східну частини. До західної частини слід віднести Волинську та Рівненську області, з середньою річною кількістю опадів близько 650 мм; до центральної частини – Житомирську, Київську та Чернігівську області, де річна кількість опадів становить близько 600 мм; до східної – Сумську область, з річною кількістю опадів близько 575 мм. Регіон має сприятливі умови для появи природних вогнищ лептоспірозу, бо знаходиться в зоні надлишкової вологості. Захворюваність на лептоспіроз в регіоні була максимальною у 1950-1957 роках (1-й період) та у 1990-1998 роках (2-й період). Тому для аналізу захворюваності взято ті проміжки часу, коли
захворюваність була найвищою з метою отримання результатів з високим ступенем достовірності (табл. 1).
Таблиця 1
Захворюваність на лептоспіроз в Північному регіоні України у 1950-1957 роках та у 1990-1998 роках
№ |
Області Північного регіону України | Захворюваність на 100 тисяч населення |
Зниження, ріст (рази)
1-й період | 2-й період
1 | Волинська | 6,69 | 0,73 | -9,16
2 | Рівненська | 1,17 | 0,73 | -1,6
3 | Житомирська | 1,14 | 0,52 | -2,19
4 | Київська | 0,69 | 4,73 | +6,86
5 | Чернігівська | 1,51 | 3,5 | +2,32
6 | Сумська | 0,92 | 0,51 | -1,8
Результати дослідження свідчать про те, що в західних і східних частинах регіону у 1990-1998 роках захворюваність на лептоспіроз суттєво зменшилась, а в центральній частині, у Київській та Чернігівській областях, вона зросла.
Позитивна кореляція між показниками захворюваності та кількістю атмосферних опадів у першому періоді змінилась негативною у другому періоді. Очевидно, цей процес пов’язаний з антропогенною трансформацією екологічних систем регіону та зміною етіологічної структури
-8-
лептоспірозу. Результати серологічних досліджень свідчать про значний ріст в захворюваності питомої ваги патогенних лептоспір серогруп, пов’язаних з синантропними гризунами та зменшенням питомої ваги тих серогруп лептоспір, основними джерелами яких є вологолюбиві полівки та польові миші. Так, у 2002 році питома вага лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae становила 68,3%, Hebdomadis - 10,9%, а серогрупи Grippotiphosa – 5,3%, Pomona - 3,9%.
Серологічний контроль за циркуляцією патогенних лептоспір серед гризунів свідчить про пряму кореляцію між показниками захворюваності на лептоспіроз, викликаний різними серогрупами лептоспір та спектром протилептоспірозних антитіл у гризунів. З 205 позитивних серологічних досліджень у гризунів, отриманих у регіоні у 2002 році, питома вага серогруп була такою: Icterohaemorrhagiae – 59,0%, Hebdomadis – 11,2%, Grippotyphosa – 12,7%, Pomona – 9,8%. Коефіцієнт лінійної кореляції дорівнює +0,98 (р<0,05), що підтверджує гіпотезу про ведучу роль гризунів в якості джерел лептоспірозної інфекції в Північному регіоні України.
Еволюція епідеміології лептоспірозу в цьому регіоні, напевно, пов’язана із створенням сприятливих умов для розвитку популяції синантропних гризунів та зменшенням ролі диких вологолюбивих гризунів, як джерел лептоспірозної інфекції. Така трансформація, очевидно, обумовлена інтенсивним проведенням осушувальної меліорації в перезволожених областях регіону та великим гідротехнічним будівництвом на Дніпрі, що розгорнулось на території Київської та Чернігівської областей. За післявоєнний період в Північному регіоні осушено близько 2 млн га заболочених і перезволожених земель, що призвело до зміни природного середовища, в якому проживали гідрофільні гризуни (водяна полівка, полівка-економка, ондатра) – основні джерела лептоспірозної інфекції у вогнищах пойменно-болотного типу. Осушення боліт в Українському Поліссі суттєво вплинуло на болотну і лугову рослинність, зменшило вологоємність грунтів, змінило характер ландшафту. Це призвело до різкого скорочення чисельності вологолюбивих гризунів, аж до повного їх зникнення на окремих територіях. Крім того, осушення блокувало водний шлях передачі, який є основним для лептоспірозної інфекції.
Поряд з осушувальною меліорацією на території Північного регіону відбувалось інтенсивне гідротехнічне будівництво. У 1966-1967 роках на території Київської та Чернігівської областей побудоване Київське водосховище об’ємом 3,73 куб. км, а у 1972-1978 роках – Канівське водосховище об’ємом 2,82 куб. км. Поява перезволожених, заболочених біотопів в густо заселених областях регіону призвела до появи екологічної ніші для синантропних гризунів, що активізувало процес.
Ретроспективний аналіз захворюваності на лептоспіроз по Чернігівській області з 1979 по 2001 роки свідчить про те, що за цей час вона неухильно зростала. У 1979-1988 роках
-9-
захворюваність коливалась у межах від 0,1 до 2,9 на 100 тисяч, у 1989-1998 роках – у межах від 1,8 до 6,9 на 100 тисяч, а у 1999-2001 роках – від 4,5 до 8,2 на 100 тисяч. Розвиток процесу відбувався з періодичністю 2-4 роки, за 23 роки зареєстровано 7 періодів, середня тривалість яких становить 3,3 роки. Питання про природу періодичності при лептоспірозі становить значний науковий і практичний інтерес з точки зору епідеміологічного прогнозування, адже відомо, що у хвороб, які дають 1-3 захворювання на 100 тисяч населення періодичність не виражена.
Очевидно, періодичність захворюваності при лептоспірозі є відображенням епізоотичного процесу, який протікає серед основних його джерел – гризунів. Короткий період життя, висока сприйнятливість і велика народжуваність призводять до систематичного притоку в популяцію стерильних у відношенні лептоспір молодих особин. Напевно, при лептоспірозі має місце феномен “айсберга”, при якому коливання рівнів імунітету в популяції гризунів обумовлює коливання рівнів захворюваності серед людей.
З метою перевірки висунутої гіпотези про наявність періодичності в захворюваності на лептоспіроз проаналізовано захворюваність на цю хворобу в Україні у 1955-1998 роках. Аналіз захворюваності свідчить про те, що за вказаний проміжок часу можна виділити 14 періодів, середня тривалість яких становить 3,14 роки, що дозволяє прогнозувати періодичні підйоми захворюваності через кожних 3-4 роки. Очевидно, періодичність епідемічного процесу при лептоспірозі, виявлена на рівні області, має місце і в масштабі всієї країни.
Важливе практичне значення має питання про кореляцію між показниками захворюваності і річним ходом температур та опадів на території регіону, оскільки знання закономірностей розвитку епідемічного процесу дозволяє передбачити його сезонну активізацію. Аналіз результатів обчислення свідчить про те, що між показниками захворюваності на лептоспіроз і річним ходом температур та опадів існує прямий, достовірний кореляційний зв’язок середньої сили (r=+0,64; +0,69; p<0,05). Краще він проявляється відносно річного ходу атмосферних опадів, що легко пояснити особливостями біології основних джерел і самого збудника. Адже лептоспіри - типові гідрофіли, а створення необхідної кормової бази для гризунів в теплий період року сприяє росту їх чисельності.
Зміна етіологічної структури лептоспірозу призвела до зменшення залежності захворюваності від природно-кліматичних показників. Потужні природні вогнища лептоспірозу, що існували в перезволожених біотопах регіону і підтримувались вологолюбивими гризунами, під впливом осушувальних заходів втратили свою активність.
Сероепідеміологічне дослідження лептоспірозу. З метою проведення сероепідеміологчного дослідження серед недекретованої групи населення Північного регіону України досліджено 167
-10-
сироваток крові донорів і 470 сироваток крові стаціонарних хворих. Результати дослідження подано в таблиці 2.
Аналіз інфікованості збудниками лептоспірозу донорів крові та стаціонарних хворих свідчить про те, що в усіх групах спостерігався досить стабільний рівень серопозитивних осіб, який в середньому становив близько 6%. Цей показник значно перевищує рівень захворюваності на лептоспіроз, що свідчить про велику кількість субклінічних форм лептоспірозу, які не розпізнаються лікувальною мережею. Можливо, недостатня доза збудника або низька його вірулентність на тлі високої резистентності організму призводить до того, що лептоспіроз має стерту форму і маскується під ГРВІ, грип, вірусний гепатит і т.д.
Таблиця 2
Інфікованість лептоспірозом недекретованої групи населення
№ |
Група населення |
Число осіб |
Позитивна РГНА
абс. чис. |
(%)
1 |
Донори крові |
167 | 10 |
5,99
2 | Хірургічні хворі | 151 | 10 | 6,62
3 |
Інфекційні хворі |
59 |
3 |
5,08
4 | Терапевтичні хворі | 260 | 15 | 5,76
В с ь о г о : | 637 | 38 | 5,97
В сироватках крові недекретованої групи населення виявлено антитіла проти лептоспір п’яти серогруп, а домінуюча роль в спектрі антитіл належить серогрупам Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis, Canicola, питома вага яких становить майже 2/3, а інша третина спектру представлена антитілами до лептоспір серогруп Grippotyphosa, Pomona. Титри протилептоспірозних антитіл в РМА коливались в межах 1:20-1:80, спостерігався достовірний сильний кореляційний зв’язок між
-11-
рівнями напруженості імунітету в РНГА і РМА (коефіцієнт лінійної кореляції становив +0,89; р<0,05).
Аналіз інфікованості декретованої групи населення збудниками лептоспірозу свідчить про те, що умовно її можна поділити на дві категорії. В першій категорії інфікованість не перевищує рівень імунності недекретованої групи, а в другій категорії, яка включає працівників м’ясопереробних підприємств та водоканалізаційного господарства (ВКГ), показник інфікованості значно перевищує середній показник по регіону, що, напевно, пов’язано з професійними факторами ризику. Так, серед працівників мясопереробних підприємств показник інфікованості становить 12,5-12,73%, а серед працівників ВКГ – 7,14%. Результати серологічного дослідження спектру антитіл в сироватках крові декретованої групи свідчать про те, що методом РМА в них виявлено антитіла тих же серогруп, що і у недекретованої групи населення, але домінуюча роль в спектрі антитіл належала серогрупам Pomona, Grippotyphosa, Hebdomadis, Icterohaemorrhagiae. Титри протилептоспірозних антитіл в сироватках крові професійних груп населення не перевищували титри антитіл в сироватках крові недекретованої групи, а коефіцієнт лінійної кореляції при дослідженні в РНГА і РМА становив +0,71; р<0,05.
Аналіз інфікованості різних категорій працівників м’ясопереробної промисловості свідчить про те, що вищий рівень серед них зафіксовано у працівників м’ясожирового і субпродуктового цехів. Напевно, ця закономірність пов’язана з особливостями технологічного процесу, який обумовлює постійний і тісний контакт з кровю, сечею, внутрішніми органами тварин. Результати сероепідеміологічного дослідження свідчать про зростання інфікованості зі збільшенням стажу роботи на м’ясопереробних підприємствах, лише 8,33% інфікованих осіб припадає на осіб зі стажем роботи по спеціальності 1-5 років. Застосування РНГА дозволяє перевірити на практиці теоретичні припущення про біологічну безпечність того чи іншого процесу, пов’язаного з переробкою сировини тваринного походження, виявити технологічні порушення в процесі виробництва, що можуть призвести до епідемічного ускладнення. Здешевлення процесу дослідження може зробити масовим дослідження декретованих груп населення з метою оцінки професійної безпеки виробничих процесів, пов’язаних з переробкою сировини чи напівфабрикатів, потенційно інфікованих патогенними лептоспірами.
З метою здійснення кореляційного аналізу між показниками інфікованості та захворюваності на лептоспіроз проведено аналіз захворюваності на лептоспіроз серед жителів Чернігівської області у 1999-2001 роках та розраховано коефіцієнти лінійної кореляції між показниками вікової та професійної структури. Для аналізу взято лише недекретовану групу, оскільки характер праці суттєво впливає на рівень імунності.
-12-
Результати кореляційного аналізу вікової структури інфікованості та захворюваності на лептоспіроз свідчать про наявність спільних закономірностей у цих процесах. Коефіцієнт лінійної кореляції між показниками захворюваності та інфікованості в розрізі вікових груп становить +0,83; р<0,05. Така ж закономірність спостерігається і в етіологічній структурі захворюваності та інфікованості. Очевидно, інфікованість населення певними збудниками лептоспірозу є відображенням єдиного процесу, що протікає серед населення регіону.
Аналіз правильності постановки діагнозу “лептоспіроз” свідчить про те, що близько 1/3 діагнозів в регіоні було поставлено неправильно. Основні клінічні помилки в діагностиці пов’язані з диференційною діагностикою лихоманкових станів, хвороб печінки та кишечника, на які припадає близько 80% хибних діагнозів. Тому застосування РНГА з полівалентним еритроцитарним лептоспірозним діагностикумом може мати вирішальне значення не тільки при проведенні сероепідеміологічного дослідження, але і при клінічній постановці діагнозу, про що яскраво свідчать результати застосування РНГА для діагностичних цілей.
Результати сероепідеміологічного дослідження щелепних п’явок, молюсків, водяних бліх і циклопів, личинок водяних клопів і водяних жуків, риб, земноводних і птахів, кровососучих комах і кліщів виявились негативними, що дозволяє зробити деякі висновки відносно ролі вірогідних переносників і джерел патогенних лептоспір при лептоспірозі. Очевидно, гідробіонти, земноводні і риби, що мешкають у прісних водоймах Північного регіону України, не відіграють суттєвої ролі при лептоспірозі; сумнівною є також роль птахів у поширенні патогенних збудників лептоспір внаслідок особливостей їх анатомічної будови; не доведена роль кровососучих двокрилих і кліщів як можливих переносників збудників цієї інфекції.
Дещо іншою є позиція відносно ролі сільськогосподарських тварин у епізоотичному процесі при лептоспірозі. Адже ареал і чисельність сільськогосподарських тварин, а також можливість передачі збудника аліментарним і статевим шляхом, сприяє підтриманню неперервного епізоотичного процесу і циркуляції в міжепідемічний період на протязі тривалого часу без поступання інфекції з природного резервуара. Тому сільськогосподарські тварини, особливо велика рогата худоба і свині, можуть бути самостійним резервуаром лептоспірозної інфекції, що існує незалежно від природного вогнища. Результати дослідження 105 сироваток крові ВРХ і 102 – свиней свідчать про правомірність такої позиції.
Результати серологічного дослідження свідчать про те, що питома вага позитивно реагуючих тварин серед великої рогатої худоби (ВРХ) становила 18,1%, а серед свиней – 11,76%. У ВРХ домінуюча роль в дослідженнях належала антитілам проти лептоспір серогрупи Hebdomadis (52,63%); 26,31% в спектрі антитіл належало серогрупам Grippotyphosa, Icterohaemorrhagiae; змішані РМА становили 10,52%; стільки ж належало антитілам до лептоспір серогруп Pomona,
-13-
Tarassovi. У свиней домінували антитіла до лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae; змішані антитіла обумовлювали чверть спектру; а третина спектру (33,34%) була представлена антитілами до лептоспір серогруп Pomona, Grippotyphosa, Tarassovi. Очевидно, основними джерелами лептоспірозної інфекції для сільгосптварин на території області слід вважати синантропних гризунів (домових мишей і щурів), які є потужним джерелом лептоспір серогруп Icerohaemorrhagiae, Hebdomadis.
Концентрація протилептоспірозних антитіл в сироватках крові ВРХ в РМА коливалась в діапазоні 1:20-1:160, а середній геометричний титр в РМА становив 5,530,93. Діапазон коливань концентрації протилептоспірозних антитіл в сироватках крові свиней був значно вужчий і становив в РМА 1:20-1:80, а середній геометричний титр в РМА був 4,970,69. Коефіцієнт лінійної кореляції між отриманими показниками концентрації протилептоспірозних антитіл в РНГА і РМА у ВРХ становив +0,94; р<0,05, а у свиней - +0,93; р<0,05.
Очевидно, сучасний епізоотичний процес в регіоні носить досить напружений характер, про що свідчить висока питома вага інфікованих тварин, особливо серед ВРХ і свиней. При цьому різні види тварин проявляють різну чутливість до збудників лептоспірозу, що, напевно, обумовлено особливостями фізіології травлення. Лептоспіроз у сільгосптварин протікає в основному в латентній формі, про що свідчить відсутність клінічних проявів інфекції та низький рівень протилептоспірозних антитіл, який в жодному випадку не досягав діагностичних показників.
Очевидно, є видові особливості в спектрах протилептоспірозних антитіл, виявлених в сироватках крові різних видів сільгосптварин. В сучасний період в регіоні у ВРХ домінують антитіла проти лептоспір серогрупи Hebdomadis, а у свиней - проти лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae. Це свідчить про певну еволюцію епізоотичного процесу, який є наслідком антропогенної трансформації екосистем в регіоні. Напевно, інтенсивне використання сільгоспугідь призвело до скорочення популяції диких вологолюбивих гризунів, а утворену екологічну нішу зайняли синантропні гризуни – основні джерела лептоспір серогруп Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis.
Дослідження епідеміології лептоспірозу в регіоні свідчить про те, що гризуни залишаються головним джерелом патогенних лептоспір для людей і сільськогосподарських тварин, про що свідчить висока питома вага інфікованих гризунів та спектр протилептоспірозних антитіл в сироватках їх крові (табл. 3).
Найбільша питома вага в спектрі протилептоспірозних антитіл в сироватках крові гризунів належить антитілам до лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae, друга позиція по значимості належить антитілам до лептоспір серогрупи Hebdomadis, а питома вага до лептоспір серогруп Grippotyphosa, Pomona в сумі становить близько 35%. Питома вага антитіл до чотирьох основних
-14-
серогруп лептоспір суттєво відрізнялась в різних областях регіону. Наприклад, в Житомирській і Сумській областях домінували антитіла до лептоспір серогруп Grippotyphosa, Pomona, а у Київській і Чернігівській областях переважали антитіла до лептоспір серогруп Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis.
Таблиця 3
Спектр протилептоспірозних антитіл в сироватках крові гризунів
№ |
Серогрупа лептоспір | Позитивний результат
абс. число | (%%)
1 | Icterohaemorrhagiae | 27 | 24,77
2 | Hebdomadis | 22 | 20,18
3 | Grippotyphosa | 19 | 17,43
4 | Pomona | 19 | 17,43
5 | Canicola | 15 | 13,76
6 | Tarassovi | 5 | 4,59
7 | Australis | 2 | 1,84
В с ь о г о : | 109 | 100,0
Концентрація протилептоспірозних антитіл в сироватках крові гризунів за результатами РНГА і РМА має позитивну кореляцію (r=+0,99; p<0,05), діапазон коливань в РМА - 1:20-1:40, середній геометричний титр – 4,440,35. Спостерігається позитивна кореляція в спектрах протилептоспірозних антитіл, виявлених в організмі людей, сільгосптварин і гризунів, а рівень інфікованості знижується від гризунів до сільгосптварин і людей, що вказує на ведучу роль гризунів в якості джерел інфекції. Існує спорідненість певних видів гризунів до окремих серогруп лептоспір, але ця спорідненість в антропургічних вогнищах лептоспірозу виражена слабо за рахунок їх полігостальності.
На основі виявлених закономірностей запропонована формалізована структурно-логічна схема причинно-наслідкових зв’язків епідеміологічних і епізоотичних компонентів процесу, яка включає вхідні параметри чотирьох порядків, і здійснено його моделювання. Розроблена структурно-функціональна схема основних напрямків епідеміологічного нагляду, яка включає інформаційну, діагностичну, управлінську, виконавчу підсистеми, що забезпечують проведення основних профілактичних і протиепідемічних заходів.
-15-
ВИСНОВКИ
1. На основі вивчення епідеміологічних та епізоотологічних проявів лептоспірозної інфекції в Північному регіоні України на протязі 1999-2004 років удосконалено систему епідеміологічного нагляду, яка включає в себе найбільш вагомі показники інформаційної, діагностичної та управлінської підсистем.
2. Встановлена закономірність виникнення зон епідемічного ризику в регіоні, пов’язана з антропогенною трансформацією екологічних систем, яка обумовила створення сприятливих умов для існування синантропних та екологічно пластичних видів гризунів.
3. Визначена ведуча роль гризунів як джерел лептоспірозної інфекції в Північному регіоні України, показана домінуюча роль в Придніпровських областях тих видів гризунів, що є джерелами лептоспір серогруп Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis.
4. Доведена наявність закономірного зв’язку між рівнем інфікованості збудниками лептоспірозу сільськогосподарських тварин і системою ведення сільського господарства, показане переважне інфікування сільськогосподарських тварин в Північному регіоні України лептоспірами серогруп Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis.
5. Встановлене співвідношення між показниками захворюваності на лептоспіроз та питомою вагою серопозитивних осіб, доведено, що лептоспіроз в регіоні має, в основному латентний перебіг з переважанням атипових та субклінічних форм.
6. Визначено зв’язок питомої ваги серопозитивних осіб в декретованій групі населення з характером і культурою виробництва, доведено пряму залежність числа серопозитивних осіб від стажу роботи за фахом та від технологічних особливостей виробничого процесу.
7. Встановлено прямий сильний і достовірний кореляційний зв’язок між результатами серологічного дослідження на лептоспіроз в реакції непрямої гемаглютинації з полівалентним еритроцитарним лептоспірозним діагностикумом (ПЕД) та в реакції мікроаглютинації, що дозволяє використовувати цей діагностикум в процесі моніторингу за лептоспірозною інфекцією.
-16-
СПИСОК ПРАЦЬ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Гавура В.В., Олексенко О.В. Еволюція епідемічного процесу лептоспірозу в Північному регіоні України // Ліки України. – 2003. - №7-8. – С. 51-52.
Встановлено причини еволюції епідемічного процесу лептоспірозу, показано їх зв’язок з антропогенною трансформацією екосистем, розкрито наслідки осушувальної меліорації в Українському Поліссі.
2. Гавура В.В., Олексенко О.В. Особливості епідемічного процесу лептоспірозу в Придніпровському регіоні України // Інфекційні хвороби. – 2003. - №2. – С. 62-65.
Визначено наслідки гідротехнічного будівництва на Дніпрі, пов’язані з перетворенням Дніпра на каскад ГЕС і водосховищ, та створенням перезволожених біотопів в інтразональних ландшафтах водосховищ.
3. Олексенко О.В. Особливості епідемічного процесу лептоспірозу в Чернігівській області // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К.: “Здоровя”. – 2003. – Т.2. – С.770-775.
4. Гавура В.В., Олексенко О.В. Використання електронних картограм для епідеміологічного нагляду за лептоспірозом // Інформаційні технології в охороні здоров’я та практичній медицині: Матеріали 4 конференції з міжнародною участю 26-28 травня 2004 р. – Київ: “Аметист”. – 2004. – С. 72-73.
Показана можливість побудови електронних картограм в програмі Excel, розкрито можливості застосування таких картограм для епіданалізу при вивченні епідеміології лептоспірозу.
5. Олексенко О.В. Прихований епідемічний процес лептоспірозу в Чернігівській області // Ліки України. – 2004. - №9. – С. 142-143.
6. Олексенко О.В. Закономірності епідемічного процесу лептоспірозу в Україні // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К.: “Здоровя”, 2004. – Т.1. – С.690-694.
7. Гавура В.В., Олексенко О.В. Інфікованість збудниками лептоспірозу контингентів групи ризику в Чернігівській області // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К.: “Здоровя”, 2004. – Т.2. – С.402-406.
Проведено аналіз інфікованості декретованої групи збудниками лептоспірозу, виявлено професії, що мають значний ризик інфікування.
8. Олексенко О.В. Кліматичні особливості захворюваності на лептоспіроз в Україні // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К.: “Здоровя”, 2004. – Т.3. – С.423-427.
-17-
АНОТАЦІЇ
Олексенко О.В. Епідеміологія лептоспірозу в Північному регіоні України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю14.02.02 – епідеміологія. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2005.
У дисертації представлено матеріали, що відображають багаторічну динаміку захворюваності на лептоспіроз в Північному регіоні України. Показане значне поширення природних і антропургічних осередків лептоспірозу в регіоні та проаналізовано його етіологічну структуру. Розглянуто питання щодо епізоотичних наслідків антропогенної трансформації ландшафту відносно лептоспірозу. Встановлено, що гідромеліорація змінює просторову, видову й етіологічну структуру природних осередків лептоспірозу.
Проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на лептоспіроз в Північному регіоні України з інтервалом 50 років. На підставі отриманих результатів з’ясовано закономірності зміни етіологічної структури збудників лептоспірозу, висловлені припущення щодо можливих причин активізації сучасного епідемічного процесу лептоспірозу. Встановлено зв’язок підвищення захворюваності на лептоспіроз з антропогенним впливом на довкілля. Показано, що ризик інфікування лептоспірами залежить від біологічних особливостей джерел збудника інфекції та механізмів його передачі.
Ключові слова: лептоспіроз, природні осередки, епідемічний процес, антропогенна трансформація.
Олексенко А.В. Эпидемиология лептоспироза в Северном регионе Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.02 – эпидемиология. – Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2005.
В диссертации представлены материалы, отражающие многолетнюю динамику заболеваемости лептоспирозом в Северном регионе Украины. Показано широкое распространение природных и антропургических очагов лептоспироза в регионе и проанализирована его этиологическая структура. Рассмотрены вопросы, касающиеся эпизоотического следствия антропогенной трансформации ландшафта в отношении лептоспироза. Проведен ретроспективный эпидемиологический анализ заболеваемости лептоспирозом в Северном регионе Украины за 50 лет. На основании полученных результатов раскрыты закономерности смены этиологической структуры возбудителей лептоспироза, выдвинута гипотеза относительно причин активизации
-18-
современного эпидемического процесса лептоспироза. Установлена связь роста заболеваемости лептоспирозом с антропогенным влиянием на окружающую среду. Показано, что риск инфицирования лептоспирами зависит от биологических особенностей источников инфекции и механизма его передачи.
Усовершенствован эпидемиологический надзор за лептоспирозной инфекцией путём внедрения в практику новых методов исследования, обеспечивающих раннюю диагностику, полное выявление противолептоспирозных антител, определение зон эпидемического риска и закономерностей развития эпидпроцесса лептоспироза.
Исследован уровень инфицированности возбудителями лептоспироза различных групп населения региона путём использования РНГА с поливалентным эритроцитарным лептоспирозным диагностикумом, изучена роль социальных факторов, которые определяют этот уровень. Изучена корреляционная связь между возрастными и этиологическими показателями инфицированности и заболеваемости лептоспирозом.
Разработаны и апробированы методы изучения основных, факультативных и вероятных источников лептоспирозной инфекции, исследовано влияние климатических факторов на развитие эпизоотического процесса. На основе выявленных закономерностей предложена формализованная структурно-логическая схема причинно-следственных связей эпидемических и эпизоотических компонентов процесса и осуществлено его моделирование.
Установлено наличие прямой, сильной и достоверной корреляционной связи между результатами серологического исследования на лептоспироз в РНГА и РМА, что позволяет использовать поливалентный эритроцитарный лептоспирозный диагностикум в процессе мониторинга за лептоспирозной инфекцией и с диагностической целью.
Разработана структурно-функциональная схема основных направлений эпидемиологического наблюдения за лептоспирозом, включающая информационную, диагностическую, управленческую, исполнительскую подсистемы, которые обеспечивают проведение основных профилактических и противоэпидемических мероприятий, направленных на снижение заболеваемости и смертности от лептоспироза.
Ключевые слова: лептоспироз, природные очаги, эпидемический процесс, антропогенная трансформация.
-19-
Oleksenko A.V. The epidemiology of leptospirosis in the North region of Ukraine. – Manuscript.
Thesis for a degree of candidate of medical science by speciality 14.02.02 – epidemiology. Lev Gromashevskiy Institute of Epidemiology and Infections Diseases of Academia of medical science of Ukraine, Kiev, 2005.
In the dissertation the dynamics of leptospirosis morbidity in the North region of Ukraine for many years
