НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ОВЧАРЕНКО СЕРГІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

УДК: 796.034-056.26

ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО

ПРОЦЕСУ ФУТБОЛІСТІВ-ІНВАЛІДІВ З НАСЛІДКАМИ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ В РІЧНОМУ ЦИКЛІ ПІДГОТОВКИ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, професор

Шамардін Валерій Миколайович,

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту,

проректор з навчальної роботи, завідувач кафедри спортивних ігор

Офіційні опоненти:

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор

Лісенчук Геннадій Анатолійович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри футболу;

кандидат педагогічних наук, професор

Костюкевич Віктор Митрофанович,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,

завідувач кафедри спортивних ігор

Провідна установа

Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, м. Київ

Захист відбудеться 6 грудня 2005 року о 16 год. 30хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (04650, м. Київ, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (04650, м. Київ, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий 1 листопада2005р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Воронова В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. В даний час проблема фізичної та психологічної реабілітації інвалідів із ураженням опорно-рухового апарату (ПОРА) і, зокрема, дитячим церебральним паралічем (ДЦП) набуває все більшого соціально-економічного значення. Одним з найефективніших і перспективних напрямів в їх реабілітації є залучення інвалідів до занять масовою фізичною культурою і спортом. Паралімпійській спорт, як і спорт вищих досягнень, створює могутній стимул для мобілізації резервних можливостей організму і дає надію людям, які мають важкі недуги або травми, подолати свої хвороби (Ю.А. Бріскін, А.В. Передерій, В.В. Строкатов, 2001).

Серед численних видів спорту, культивованих у системі паралімпійського руху, футбол спортсменів із захворюваннями ДЦП посідає одне з провідних місць. Останнім часом процес підготовки до змагань вимагає від футболістів-інвалідів величезних витрат часу, залишаючи все менше можливостей для відпочинку і повного відновлення фізичної працездатності. Тому подальший прогрес без оптимізації методики підготовки спортсменів-інвалідів у футболі практично неможливий. Тим часом у науково-методичній літературі відсутні відомості, що стосуються оптимізації підготовки футболістів-інвалідів. У зв'язку з цим доцільно використовувати весь передовий науково-методичний досвід провідних тренерів і фахівців футбольних команд високого класу.

Останніми роками одним з найперспективніших напрямів оптимізації навчально-тренувального процесу у футболі здорових спортсменів стало застосування методу моделювання. Нині у спеціальній літературі зустрічаються модельні характеристики техніко-тактичної (Є.В. Скоморохов, С.Ю. Тюленьков, О.І. Уланов, 1986; Г.А. Голденко, 1989) і фізичної підготовленості футболістів (С.Ю. Тюленьков, 1996; В.М. Шамардін, В.Г. Савченко, 1997). Розроблені моделі структурних одиниць макроциклу (О.П. Базілевич, 1983; А.М. Грукаленко, 1983; М.О. Букуєв, 1988; А.М. Барамідзе, 1990; М.В. Чебан, 1993; В.М. Шамардін, 2002) і моделі окремих тренувальних занять (О.Г. Базілевич, 1980; А.М. Зеленцов, В.В. Лобановський, 1985). Застосування методу моделювання у спорті вищих досягнень дозволяє тренерам визначати ефективність проведеного періоду підготовки, одержувати інформацію про стан футболістів на тренуваннях, змаганнях та у процесі відновлення і, на підставі цього, вносити корективи у навчально-тренувальний процес.

Таким чином, актуальність проблеми полягає в необхідності наукового обґрунтовування і побудови моделі підготовки спортсменів-інвалідів, які спеціалізуються у футболі, що дозволить підвищити якість навчально-тренувального процесу і послужить методологічним підґрунтям для удосконалення їх змагальної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно “Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2001 – 2005рр.” Держкомспорту України за темою 1.2.16. “Оптимізація навчально-тренувального процесу спортсменів різної кваліфікації”, номер державної реєстрації 0101U001889.

Метою нашого дослідження є розробка і експериментальне обґрунтовування моделі річного циклу підготовки спортсменів-інвалідів з наслідками дитячого церебрального паралічу, які спеціалізуються у футболі.

Задачі дослідження:

1. Вивчити теоретичне підґрунтя і практику використовування методу моделювання у спорті.

2. Виявити традиційну структуру і зміст тренувального процесу футболістів з наслідками ДЦП в річному циклі підготовки.

3. Виявити рівень функціонального стану і фізичної підготовленості спортсменів з наслідками ДЦП.

4. Встановити вплив тренувальних навантажень на організм спортсменів-інвалідів.

5. Експериментально обґрунтувати ефективність вживання моделі річного циклу підготовки футболістів - паралімпійців.

Об'єкт дослідження - навчально-тренувальний процес футболістів з наслідками ДЦП.

Предмет дослідження - структура і зміст тренувального процесу футболістів з наслідками ДЦП у річному циклі підготовки.

Методи дослідження. Для розв’язання задач використовувались загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, узагальнення, аналогія), методи емпіричного рівня (педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, педагогічне тестування, фізіологічні та біохімічні методи), методи математично-статистичної обробки результатів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що: одержано нові дані про функціональні і рухові можливості спортсменів-інвалідів; вперше запропонована методика побудови річного циклу підготовки спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП, які займаються футболом; обґрунтовані кількісні критерії оцінки рівня фізичної підготовленості футболістів з наслідками ДЦП з урахуванням їх рухових можливостей; виявлений взаємозв'язок показників фізичної підготовленості та змагальної діяльності футболістів з наслідками ДЦП.

Практична значущість роботи полягає в експериментальному обґрунтовуванні моделі тренувального процесу підготовки футболістів з наслідками ДЦП; підвищенні рухових і функціональних можливостей спортсменів-інвалідів шляхом вдосконалення процесу підготовки, що дозволило досягнути високих спортивних результатів на міжнародній арені.

Практична значущість роботи підтверджується актами впровадження результатів дослідження в тренувальний процес паралімпійської збірної команди України, у практику організаційно-методичного процесу української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, в навчальний процес студентів ДДІФКіС.

Особистий внесок автора полягає в розробці проблеми, організації і проведенні досліджень, зборі і обробці експериментальних даних, аналізі та інтерпретації одержаних результатів і апробації дисертаційних розробок в практичній діяльності паралімпійської збірної команди Україна з футболу, оформленні дисертації. В публікаціях, зроблених у співавторстві, авторові належать розробка стратегії дослідження і аналіз емпіричних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися і розглядалися на наукових семінарах і засіданнях кафедри спортивних ігор ДДІФКіС, щорічних семінарах українського центру “Інваспорт” (1998 – 2004), науково-методичній конференції “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я в сучасному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2002), науково-методичній конференції “Фізичне виховання, спорт і основи здорового способу життя в сучасному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2003), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації в Україні” (Дніпропетровськ, 2003, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 2 методичних рекомендаціях і 8 статтях, 5 з яких - в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури й додатків. Дисертація виконана на 196 сторінках тексту комп'ютерної верстки, ілюстрована 41 таблицею і 3 рисунками. Бібліографія вміщує 212 літературних джерел, з них 19 - іноземні публікації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтована актуальність обраної теми, формулюється наукова проблема, мета і задачі дослідження, наводяться наукова новизна і практична значущість результатів дослідження.

У першому розділі роботи “Оптимізація навчально-тренувального процесу футболістів шляхом моделювання основних сторін підготовки” розглянуті теоретичні і методологічні засади застосування методу моделювання у спорті, приводиться аналіз стану питання в теорії і практиці спортивної підготовки футболістів високої кваліфікації. Дається визначення дитячому церебральному паралічу, особливостям моторики інвалідів із ДЦП, які впливають на ефективність тренувальної і змагання діяльності. Розглянуті питання, що стосуються спортивної підготовки інвалідів з наслідками ДЦП.

Виявлена повна відсутність інформації щодо методики планування підготовки футболістів з наслідками ДЦП, впливу тренувальних навантажень на організм спортсменів-інвалідів, рівнів розвитку їх рухових якостей.

У другому розділі “Методи та організація досліджень” подаються відомості про методи і організацію досліджень. Вибір методів дослідження визначався поставленими задачами і наявними вимогами до проведення педагогічних досліджень.

Перший етап дослідження - 1996-1997 рр. - був спрямований на вивчення і аналіз науково-методичної літератури з проблеми моделювання підготовки у спорті і проблем підготовки спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП. До задач першого етапу дослідження входило також узагальнення досвіду практики, визначення провідних традиційних засобів і методів підготовки здорових футболістів.

ІІ етап дослідження - 1998 р. - був спрямований на виявлення рівня функціонального стану і фізичної підготовленості спортсменів з наслідками ДЦП. Дослідження проводилося із залученням спортсменів-кандидатів в паралімпійську команду України, причому головним критерієм у підборі контингенту були моторні можливості спортсменів. За класифікацією Міжнародної асоціації спорту осіб з церебральним паралічем (CP-ISRA) спортсмени вибраної групи мають 5-8 класи. У процесі пошукового експерименту, який склав підґрунтя цього етапу, оцінювалася здатність спортсменів-інвалідів переносити значні тренувальні навантаження, які застосовуються у командах здорових спортсменів. З метою виявлення рівня фізичної підготовленості та функціонального стану футболістів з наслідками ДЦП проводилися педагогічні тестування і медичні обстеження.

Аналіз результатів пошукового педагогічного експерименту дозволив розробити модель річного циклу підготовки футболістів-інвалідів з наслідками ДЦП.

На ІІІ етапі - 1999-2000 рр. - проводився педагогічний експеримент з метою перевірки концепції моделювання підготовки у футболі інвалідів і визначення ефективності розроблених тренувальних програм. Як критерії оцінки ефективності розроблених моделей тренувальних програм використовувалися показники педагогічних тестувань і результати змагальної діяльності. На цьому етапі дослідження експериментальна група тренувалася за розробленою авторською програмою із застосуванням традиційних і апробованих у тренувальному процесі здорових футболістів методів підготовки. Програма і терміни проведення тестувань були такими ж, як і на першому етапі експерименту.

Всього у дослідженні взяло участь 27 футболістів з наслідками ДЦП, кандидатів у збірну команду України (серед них 5 Заслужених майстрів спорту і 13 майстри спорту міжнародного класу).

У третьому розділі “Характеристика рівня підготовки спортсменів з наслідками ДЦП” викладені результати порівняльного аналізу річного циклу підготовки футболістів високої кваліфікації (на прикладі команди “Дніпро”, яка бере участь у чемпіонаті України) і тренувального процесу футболістів з наслідками ДЦП.

Нами було встановлено, що тривалість безпосередньої підготовки до змагань у футбольних командах інвалідів з наслідками ДЦП приблизно вдвічі перевищує аналогічний процес у командах вищої ліги українського чемпіонату (6 місяців проти 3-3,5). За такої істотної різниці в тривалості підготовки до змагань кількість тренувальних днів в даний відрізок тренувального процесу в командах інвалідів значно нижча, ніж в команді “Дніпро” (91 день проти 124 днів відповідно). Обсяг тренувальної роботи у футболістів з наслідками ДЦП також значно менший, ніж у команді “Дніпро” (відповідно – 126 і 181 година).

Для тренувального процесу спортсменів з наслідками ДЦП, на відміну від здорових футболістів, характерною рисою є низькі обсяги роботи анаеробної спрямованості. На першому етапі річного циклу (при підготовці до чемпіонату України) обсяг тренувальної роботи алактатно-анаеробної спрямованості складав за етап в середньому біля 5% від загального обсягу роботи; на другому етапі (при підготовці до міжнародних змагань) в середньому 8% складали заняття алактатно-анаеробної і 2% - анаеробної гліколітичної спрямованості.

Наявна система планування тренувальних дій не могла сприяти досягненню високого рівня розвитку рухових якостей і функціональних можливостей організму спортсменів. Це підтвердилося і результатами тестувань. У зв'язку з відсутністю нормативів фізичної підготовленості для даної категорії спортсменів, ми провели порівняльний аналіз з показниками, що рекомендуються для здорових футболістів (табл.1).

Таблиця 1

Результати тестування рівня фізичної підготовленості

спортсменів-інвалідів із ДЦП (n=20)

Контрольна вправа (тест) | _

х |

m |

V, % | Нормативи

для футболістів

17-18 років | Біг 10 м, с | 1,87 | 0,01 | 6 | 1,80-1,82 | Біг 50 м, с | 7,35 | 0,05 | 3 | 7,2-6,9

Стрибок вгору

з місця, см |

37,9 |

0,8 |

10 |

50-52

Біг 7х50 м, с | 72,6 | 0,7 | 4 | 62,0-61,0

Порівняльний аналіз морфометричних показників дозволив встановити, що спортсмени із захворюваннями ДЦП, які займаються футболом (середній вік досліджуваної групи - 20,2+0,8 років), значно відстають у рівні розвитку рухових якостей від 17-18-річних здорових футболістів. Це дає нам підставу припустити, що ще більшою буде різниця відставання за даними показниками у досліджуваної категорії спортсменів від своїх однолітків.

Так, середній результат бігу на 10 м (показник стартової швидкості) у футболістів з наслідками ДЦП склав 1,87+0,01 с (нормативи для футболістів 17-18-ти років – 1,82-1,8 с). У тесті “біг 50 м” (показник дистанційної швидкості) футболісти показали результати із середнім значенням у групі 7,35+0,05 с (нормативи – 7,2-6,9 с).

Ще більш істотна різниця була виявлена в показниках швидкісно-силових якостей і спеціальної витривалості. Показники швидкісно-силових якостей у спортсменів-інвалідів - 37,9+0,8 см (нормативні показники - 50-52 см). Середній результат виконання тесту “біг 7х50м” (показника спеціальної витривалості) склав 72,6+0,7 с (нормативи для футболістів 17-18-ти років – 62,0-61,0 с). Аналогічне відставання було виявлене і у показниках фізичного розвитку, досліджених під час медичних обстежень (зріст, маса, охоплюючи розміри грудної клітини, сила м'язів кисті, ЖЄЛ, МСК).

Одержані нами дані свідчать про необхідність удосконалення методики підготовки спортсменів-інвалідів з використанням передового досвіду планування і організації навчально-тренувального процесу провідних футбольних команд (О.П. Базілевич, 1983; С.Ю. Тюленьков, 1996; В.М. Шамардін, 2002). Розробка експериментальної програми припускала, в першу чергу, значну інтенсифікацію тренувального процесу. Разом з цим необхідно було з'ясувати, як впливають високі тренувальні навантаження на фізичний стан і стабілізацію патологічного процесу інвалідів, які займаються спортом.

Для вирішення цієї задачі на початковому етапі підготовки нами були досліджені деякі біохімічні показники футболістів з наслідками ДЦП до і після тренувальної роботи різної спрямованості.

В якості контрольних вправ футболістам з наслідками ДЦП була запропонована силова робота на тренажерах, а також крос на 9000 м. Силова робота на тренажерах складала виконання вправ на розвиток максимальної сили м'язів ніг з використанням обтяжень вагою від 70% і більше від максимуму з повною амплітудою рухів. При виконанні бігової роботи увага акцентувалася на підтримку футболістами середньої швидкості - 3,5-4 м · с–1.

Одержані у процесі тестувань результати вказують на те, що біохімічні показники футболістів-інвалідів до і після навантаження знаходилися в межах допустимої норми для здорових спортсменів (табл. 2).

Таблиця 2

Біохімічні показники футболістів з наслідками ДЦП

до і після тренувальної роботи різної спрямованості (n = 20)

Характер дії | Показники |

_

х |

m |

V, % | Допустимі розбіжності

Силова робота

на тренажерах | Креатінін крові, мкмоль · л–1:до роботи

після роботи | 101,9

102,8 | 1,64

2,03 | 7

9 | 44-115

збільшення

Креатин крові, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 186,9

292,1 | 10,4

14,0 | 25

21 | 76-305

збільшення

Креатінін сечі, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 35,2

32,3 | 1,9

2,3 | 24

32 | 4,44-17,6

збільшення

Креатин сечі, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 6,4

10,6 | 1,0

1,5 | 71

67 | 0-0,456

збільшення

Сечовина, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 6,8

7,1 | 0,3

0,2 | 20

14 | 2,5-8,3

4,0-6,0

Молочна кислота, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 2,0

4,5 | 0,1

0,2 | 23

20 | 1,0-2,0

8,0-10,0

Крос 9000 м | Гемоглобін, г · л–1: до роботи

після роботи | 149,4

163,2 | 1,71

1,32 | 4

3 | до 180

збільшення

НЄЖК, м-экв · л–1: до роботи

після роботи | 0,59

0,61 | 0,01

0,02 | 11

16 | 0,4-0,9

зменшення

Сечовина, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 7,52

8,75 | 0,34

0,41 | 20

21 | 2,5-8,3

8,0-10,0

Молочна кислота, ммоль · л–1: до роботи

після роботи | 1,99

5,07 | 0,12

0,21 | 28

19 | 1,0-2,0

4,0-6,0 |

Випробовувані адекватно переносили запропоновану їм роботу з достатньо великим фізичним навантаженням: швидкість відновлення (за реєстрацією ЧСС) після бігу також проходила достатньо швидко (табл. 3), тобто можна стверджувати, що в цілому запропоноване навантаження відповідало функціональним можливостям організму спортсменів з наслідками ДЦП. Разом з цим необхідно підкреслити, що збільшення концентрації НЄЖК, негативна динаміка мінімального АТ, значне збільшення ЧСС у деяких спортсменів після бігового аеробного навантаження свідчать про невисокий рівень функціональної підготовленості футболістів з наслідками ДЦП на момент обстеження.

Отримання такої інформації стало підґрунтям до проведення педагогічного експерименту, метою якого була розробка моделі навчально-тренувального процесу футболістів-інвалідів, що дозволило б підвищити рівень рухових якостей гравців і досягти високих спортивних результатів на міжнародній арені.

Таблиця 3

Фізіологічні показники футболістів з наслідками ДЦП

до і після кросу (n=20)

Показники | _

х |

m |

V, %

ЧСС

уд ·хв-1 | до кросу | 74 | 2,7 | 16

після кросу | 149,5 | 5,6 | 17

відновлення через 5 хв. | 96 | 2,5 | 12

відновлення через 10 хв. | 79,9 | 3,4 | 19

АТ

мм.рт.ст. | до кросу | 117,5 / 7,3 | 1,4 / 1,5 | 5 / 8

після кросу | 135,9 / 6,9 | 3,8 / 2,4 | 12 / 14

відновлення через 5 хв. | 119,1 / 77,3 | 2,7 / 1,9 | 10 / 11

відновлення через 10 хв. | 112 / 75 | 2,1 / 1,8 | 8 / 11

У четвертому розділі “Планування навчально-тренувального процесу футболістів з наслідками ДЦП в річному циклі підготовки” наводиться модель річного циклу підготовки кандидатів у паралімпійську команду України (табл. 4).

З урахуванням календаря змагань у футболі інвалідів ми виділили два цикли підготовки, кожний з яких включав три періоди. Причому досягнення щонайвищих показників рівня спеціальної підготовленості і спортивного результату розраховано на другий етап – до міжнародних стартів.

Таблиця 4

Модель тренувальних навантажень паралімпійської команди України

Параметри

навантаження | Перехідний період |

I етап | I змагальний

мікроцикл |

Відновлюючий

мікроцикл | II етап | II змагальний

мікроцикл

Втягуючий |

Загально-

підготовчий |

Спеціально-

підготовчий

| Перед-змагальний |

Загально-

підготовчий |

Спеціально-

підготовчий |

Перед-змагальний

Тривалість, днів

К-ть тренувальних днів

К-ть тренувань

Обсяг тренувальної роботи, годинах

Спрямованість %:

- аеробна

- змішана

- алактатная

- гліколітична | 120

54

54

72

80

20

-

- | 14

12

12

18

60

30

8

2 | 63

54

66

121

50

30

15

5 | 28

24

24

38

40

35

20

5 | 10

8

8

12

40

35

20

5 | 10 |

15 |

35

30

47

60

45

35

15

5 | 21

18

33

48

25

35

25

15 | 10

5

7

10

20

55

20

5 | 21

в річному циклі підготовки

На цьому етапі підготовки навантаження більш спеціалізоване та інтенсивне, ніж на першому, тому перший великий етап розглядається, як фундаментальна база для другого. Дана модель підготовки передбачала поступове збільшення на кожному етапі вправ переважно анаеробної (алактатной, гліколітичної) і змішаної спрямованості з одночасним зниженням засобів аеробної спрямованості, що узгоджується із традиційними методологічними підходами до планування тренувального процесу здорових футболістів (С.Ю. Тюленьков, 1996; В.М. Шамардін, 2002).

Перший етап річного циклу підготовки починався із втягуючого мікроциклу тривалістю близько двох тижнів. Протягом цього часу гравці проходили медичне обстеження, і проводилося педагогічне тестування з метою визначення рівня фізичної підготовленості та функціонального стану гравців після зимової перерви.

Тривалість загальнопідготовчого етапу складала 9 стандартних тижневих циклів (63 дні). Помітною особливістю планування навчально-тренувального процесу на першому етапі підготовки стало впровадження нами в тренувальний процес протягом перших 4 тижнів загальнопідготовчого етапу індивідуальних додаткових занять, що включають виконання футболістами-інвалідами тижневих комплексів неспецифічних вправ переважно швидкісно-силової спрямованості. Це обумовлено тим, що найбільш відсталою ланкою у структурі фізичної підготовленості у більшості футболістів з наслідками ДЦП є швидкісно-силова підготовленість, що пов'язане з особливостями захворювання.

Загальна тенденція динаміки тренувальних дій на загальнопідготовчому етапі характеризувалася незначним збільшенням їх обсягу та інтенсивності. Відсоток навантажень переважно аеробної спрямованості був найбільшим (до 50%). Це цілком логічно, оскільки в підготовчому періоді створюється “підґрунтя” функціональної підготовленості, у структурі якої аеробна продуктивність організму посідає одне із провідних місць. Протягом усього етапу проводилася робота на тренажерах: спочатку для збільшення максимальної сили м'язів ніг, а потім - для розвитку силової витривалості (2-й і 4-й день мікроциклу). У тренувальному процесі проводилися заняття з акробатики, плавання з цільовим завданням - поліпшення координації рухів, розвиток гнучкості і спритності, підвищення функціональних можливостей організму спортсменів (3-й день мікроциклу). Як показав багаторічний досвід роботи із футболістами з наслідками ДЦП і, згідно з методичними рекомендаціями (С.Голомазов, Б.Чирва, 2000), значне зменшення часу, що відводиться на роботу з м'ячем, знижує рівень технічної майстерності гравців, тому рішення задач з метою підвищення рівня фізичної підготовленості неспецифічними засобами і технічної майстерності відбувалося паралельно (1-й і 5-й день мікроциклу). Для розвитку витривалості (6-й день мікроциклу) спортсменами виконувалася аеробна бігова робота в рівномірному темпі з середньою інтенсивністю (ЧСС близько 150 уд · хв-1).

Тривалість спеціально-підготовчого мезоциклу складала 28 днів (4 тижневі мікроцикли). На цьому етапі розв'язувалися задачі подальшого підвищення рівня функціональних можливостей організму футболістів, а також розвитку спеціальної фізичної підготовленості. На даному етапі передбачалося зниження обсягу навантажень аеробної спрямованості (до 40%) і незначне збільшення обсягу засобів анаеробно-алактатної (до 20%) і змішаної спрямованості (до 35%). Кількість занять переважно анаеробної гліколітичної спрямованості не збільшилася (5%).

Передзмагальний мікроцикл будувався з урахуванням майбутнього чемпіонату України і тривав десять днів. Залежно від стану спортсменів розв'язувалися задачі відновлення і психологічного настрою до майбутніх змагань. Перерва після закінчення чемпіонату України була призначена для проведення відновних заходів.

Другий етап річного циклу підготовки футболістів з наслідками ДЦП також складався з двох мезоциклів: загальнопідготовчого і спеціально-підготовчого. Тривалість загальнопідготовчого мезоциклу другого (основного) етапу підготовки складала 35 днів (5 тижневих мікроциклів). В програму підготовки увійшли два стандартні тижневі мікроцикли, що проводяться в умовах навчально-тренувального збору (4-5-й тижневий цикл) з великими навантаженнями для більш глибокого впливу на організм гравців, що повинно було сприяти удосконаленню функціональних можливостей гравців. Виконання неспецифічної роботи в даних мікроциклах передбачало послідовне застосування комплексів бігової роботи з метою розвитку різних видів витривалості.

Тривалість спеціально-підготовчого мезоциклу другого (основного) етапу підготовки складала 21 день (3 тижневих циклів). При складанні тренувальної програми на даному етапі підготовки перевага надавалася специфічним засобам тренування швидкісно-силової спрямованості. При складанні тренувальної програми на цей відрізок підготовки враховувалася раніше встановлена ефективність застосування концентрованих швидкісно-силових навантажень на короткотерміновому етапі (В.А. Озеров, 1990; М.В. Чебан, 1993).

Структура і зміст передзмагального мікроциклу (тривалістю близько 10 днів) залежать від календаря майбутніх стартів.

На відміну від команд, які беруть участь у змаганнях вищої ліги чемпіонату України, перехідний період у командах інвалідів триває близько чотирьох місяців. Тренувальний процес при цьому не припиняється, проте заняття мають індивідуальну спрямованість.

Таким чином, основною принциповою відмінністю даної моделі річного циклу тренування від підготовки, що застосовувалась до нині у футболі інвалідів з наслідками ДЦП, було істотне збільшення засобів анаеробної (алактатної і гліколітичної) спрямованості. При підготовці до чемпіонату України застосовування навантажень анаеробно-алактатної спрямованості збільшилося, порівняно з аналогічним періодом традиційної підготовки, приблизно на 11% (було в середньому за етап 5%, стало 16%), а на етапі підготовки до міжнародних змагань – на 12% (було 8%, стало 20%). На першому етапі річного циклу вперше у тренувальному процесі футболістів-інвалідів було передбачено вживання навантажень анаеробної гліколітичної спрямованості обсягом 4%, а на другому етапі їх обсяг збільшився в чотири рази (було 2%, стало 8%). Згідно нашому припущенню це повинно було сприяти розвитку рухових якостей футболістів (в першу чергу швидкісно-силових якостей і спеціальної витривалості), що позитивним чином має вплинути на ефективність змагальної діяльності.

Експериментальна перевірка моделі підготовки футболістів з наслідками ДЦП довела її високу ефективність стосовно динаміки спеціальної фізичної підготовленості і результативності змагальної діяльності, що підтвердилося результатами тестувань. Повторні медико-біохімічні обстеження дозволили встановити різний характер адаптації до навантаження спортсменів з наслідками ДЦП контрольної та експериментальної груп. Футболістам обох груп, як і на першому етапі експерименту, була запропонована безперервна аеробна робота - крос 9000 м.

Позитивна динаміка концентрації молочної кислоти і сечовини, зменшення НЄЖК після навантаження свідчать про високий рівень функціональної підготовленості футболістів експериментальної групи (табл. 5). І навпаки, значне збільшення концентрації молочної кислоти, підвищення НЄЖК вказує на більш низький рівень тренованості гравців контрольної групи порівняно із спортсменами експериментальної.

Таблиця 5

Результати біохімічного контролю футболістів з наслідками ДЦП

до і після кросу (II етап експерименту)

Показники | Контрольна | Експериментальна

_

х |

m |

Зміна | _

х |

m |

Зміна

Гемоглобін, г · л-1: до кросу

після кросу | 155,1

160,6 | 1,8

1,8 |

+4 % | 148

151 | 2,5

2,4 |

+2 %

НЄЖК, м-экв · л-1: до кросу

після кросу | 0,87

1,16 | 0,05

0,06 |

+33 % | 0,60

0,44 | 0,03

0,02 |

-27 %

Сечовина, ммоль · л-1: до кросу

після кросу | 5,1

5,6 | 0,2

0,1 |

+10 % | 5,0

5,5 | 0,3

0,4 |

+10 %

Глюкоза, ммоль · л–1: до кросу

після кросу | 3,8

5,6 | 0,2

0,3 |

+47 % | 4,1

5,1 | 0,1

0,3 |

+24 %

Молочна кислота, ммоль · л-1: до кросу

після кросу |

1,62

8,50 |

0,2

0,6 |

+425 % |

2,49

4,10 |

0,1

0,3 |

+65 %

ПВК, ммоль · л-1: до кросу

після кросу | 0,22

0,42 | 0,01

0,02 |

+91 % | 0,10

0,24 | 0,01

0,02 |

+140 %

Примітка. При t табл = 2,2; р=0,05, виділено значення розрахункового t-критерія Стьюдента, який більше табличного

Розглядаючи динаміку показників серцево-судинної системи, слід підкреслити, що в експериментальній групі дана робота футболістами виконувалася виключно в аеробному режимі (середня ЧСС після роботи - 148,7+2,1 уд · хв-1). Позитивні зміни у футболістів цієї групи спостерігалися у показниках артеріального тиску. Разом з цим індивідуальні значення систолічного АТ після навантаження збільшилися на 18%, діастолічного АТ - зменшилися на 2%. Значення пульсового тиску (артеріальна різниця) при цьому підвищилися на 48% (табл. 6).

Таблиця 6

Показники серцево-судинної системи

футболістів з наслідками ДЦП до і після кросу

Показники | Експериментальна група | Контрольна група

_

х |

m |

V, % | _

х |

m |

V, %

ЧСС, уд · хв–1: до кросу

після кросу | 69,0

148,7 | 2,1

4,6 | 11

11 | 70,8

163,7 | 2,2

3,5 | 12

8

АТ, мм.рт.ст: до кросу

після кросу | 129,2/76,6

152,5/75 | 1,5/2,2

4,1/2,9 | 4/10

9/13 | 133,9/74,5

142,6/75,4 | 3,6/3,1

2,4/2,9 | 10/16

7/15

ПТ, мм.рт.ст: до кросу

після кросу | 52,5

77,5 | 3,0

4,6 | 20

20 | 59,3

67,3 | 3,8

2,9 | 24

17

СДТ, мм.рт.ст: до кросу

після кросу | 119,5

125,8 | 2,2

3,4 | 6

9 | 119,1

123,7 | 3,7

3,6 | 12

11

УО, мл: до кросу

після кросу | 112,2

124,7 | 1,8

2,7 | 6

7 | 115,2

118,4 | 1,8

1,6 | 6

5

ХО, мл: до кросу

після кросу | 7,8

18,6 | 0,3

0,8 | 15

16 | 8,2

19,3 | 0,3

0,4 | 14

7

ППС, дін · с-1 · см-5: до кросу

після кросу | 1225

546 | 64,1

35,9 | 18

23 | 1186

514 | 55,5

18,2 | 18

14

Показники гравців контрольної групи вказують на високий ступінь стомлення серцево-судинної системи і, отже, гіршу адаптацію до навантаження. У цій групі спортсменів після навантаження зафіксовані більш високі середні показники ЧСС (після бігу - 163,7+3,5 уд · хв–1) і менш значне зростання пульсового тиску (приріст - 13%). Менш сприятливі зміни відбулися у спортсменів контрольної групи також в динаміці показників артеріального тиску.

Більш позитивні зміни спостерігалися у футболістів експериментальної групи і в динаміці показників ударного об'єму крові. Після навантаження приріст цього показника в експериментальній групі склав 11%, в контрольній групі - всього 3%. Це свідчить про те, що у футболістів експериментальної групи рівень тренованості вищий, завдяки чому розширюється діапазон ЧСС, в межах якого ударний об'єм крові продовжує збільшуватися. Таким чином, серцево-судинна система футболістів експериментальної групи реагувала поєднаним збільшенням ЧСС, підвищенням систолічного артеріального і пульсового тиску, що свідчить про те, що рівень підготовленості спортсменів відповідає виконаному навантаженню. Різке збільшення частоти пульсу, незначне підвищення систолічного АТ і пульсового тиску після навантаження характеризують дистонічний тип реакції серцево-судинної системи спортсменів контрольної групи і, отже, гіршу їх адаптацію до навантаження.

У п'ятому розділі “Обговорення результатів досліджень” представлені дані, що свідчать про ефективність запропонованої моделі тренувального процесу, що підтверджує порівняльний аналіз результатів тестування спортсменів контрольної та експериментальної груп, які тренувалися за різними програмами і методиками.

Порівняння результатів попереднього і підсумкового педагогічного тестування на першому і другому етапах експерименту виявляє більш достовірні позитивні зміни в рівні фізичної підготовленості у спортсменів експериментальної групи. Виконання футболістами експериментальної групи авторської програми підготовки супроводжувалося достовірним збільшенням у них результатів всіх показників фізичної підготовленості. У спортсменів контрольної групи достовірне поліпшення спостерігається у показниках швидкісних якостей і загальної витривалості (табл. 7).

Таблиця 7

Результати тестування рівня фізичної підготовленості

спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП до і після експерименту

Показники | До експерименту | Після експерименту | Достовірність відмінностей

_

х |

m |

V, % | _

х |

m |

V, %

Біг 10 м, с | К

Е | 1,89

1,92 | 0,01

0,02 | 3

3 | 1,85

1,83 | 0,02

0,01 | 3

3 | t=34,2; tрозр > tтабл

t=7,2; tрозр > tтабл

Біг 50 м, с | К

Е | 7,29

7,31 | 0,07

0,09 | 4

4 | 6,97

6,64 | 0,07

0,06 | 4

3 | t=12,3; tрозр > tтабл

t=23,7; tрозр > tтабл

Стрибок вгору

з місця, см | К

Е | 38,8

36,5 | 1,0

1,1 | 10

10 | 42,7

45,7 | 1,2

0,7 | 10

5 | t=0,6; tрозр < tтабл

t=2,3; tрозр > tтабл

Біг 7х50 м, с | К

Е | 70,5

75,1 | 0,7

0,8 | 4

4 | 68,2

64,6 | 0,7

0,5 | 4

2 | t=0,1; tрозр < tтабл

t=4,5; tрозр > tтабл

Біг 20 хв, км | К

Е | 4,3

4,4 | 0,07

0,09 | 7

7 | 4,5

5,0 | 0,09

0,1 | 8

7 | t=5,8; tрозр > tтабл

t=13,2; tрозр > tтабл

Проте якщо порівняти показники приросту цих якостей, то в контрольній групі такий показник значно нижчий. Більш високий, ніж в контрольній групі, був зафіксований приріст показників у футболістів експериментальної групи за наслідками виконання тестів “біг 10 м”, “біг 50 м” і “біг 20 хв”. Приріст показників стартової швидкості в експериментальній групі склав 5%, а у спортсменів контрольної групи - 2% (р<0,05). Результати футболістів експериментальної групи в тесті “біг 50 м” виросли на 9%, контрольної групи – на 4% (р<0,05). Приріст показників загальної витривалості у футболістів експериментальної групи склав 14%, а у спортсменів контрольної групи майже втричі менше - 5% (р<0,05).

Застосування у тренувальному процесі навантажень анаеробної спрямованості сприяли значному приросту у футболістів експериментальної групи рівня швидкісно-силових якостей (приріст - 25%, р<0,05) і спеціальної витривалості (приріст - 14%, р<0,05). Разом з цим в контрольній групі приріст результатів у тесті “стрибок вгору з місця” склав 10% і в тесті “біг 7x50 м” - 3%, проте зміни цих показників у даних тестах були недостовірними (р>0,05).

Виходячи з одержаних під час експерименту даних, нами розроблені модельні характеристики фізичної підготовленості і фізичного розвитку футболістів з наслідками ДЦП (табл. 8). Ці модельні характеристики мають три рівні. Перший рівень (еталонна модель) відображає результат показників фізичного стану футболістів, які мають якнайменший ступінь ураження опорно-рухового апарату (згідно 8 класу міжнародної класифікації). Другий рівень відповідає показникам футболістів, які мають середній ступінь ураження. Третій рівень визначає нижню межу показників футболістів, які мають найбільший ступінь ураження опорно-рухового апарату. На даному рівні розвитку команди ці модельні характеристики є оптимальними і відображають реальний стан навчально-тренувального процесу, подальшій оптимізації якого вони сприятимуть.

Таблиця 8

Модельні характеристики функціональної і фізичної підготовленості

футболістів з наслідками ДЦП

Тести | Мінімальна модель

(для футболістів із ураженням 6 класу) | Усереднена модель

(для футболістів із ураженням 7 класу) | Еталонна модель

(для футболістів із ураженням 8 класу)

Маса, кг | 66,6 | 69,5 | 72,4

Зріст, см | 174,6 | 176,7 | 178,7

ОГК, см | 91,6 | 93,8 | 96,1

ЖЄЛ, мл | 4222 | 4525 | 4828

МСК, мл·хв-1·кг-1 | 44,9 | 48,8 | 52,6

Біг 20 хв, км | 4,8 | 5,0 | 5,2

Біг 10 м, с | 1,86 | 1,83 | 1,80

Біг 50 м, с | 6,76 | 6,52 | 6,64

Стрибок вгору, см | 44,4 | 45,7 | 46,9

Біг 7x50 м, с | 65,6 | 64,6 | 63,7

ВИСНОВКИ

1. За даними науково-методичної літератури специфіка рухових патологій спортсменів з наслідками ДЦП вимагає адекватної корекції тренувального процесу, зокрема обліку особливостей системи підготовки у спорті вищих досягнень. Проте аналіз літературних джерел свідчить про відсутність наукових розробок, що стосуються методики планування і контролю тренувального процесу у футбольних командах спортсменів-інвалідів з наслідками ДЦП, що не може сприяти досягненню високих спортивних результатів і підвищенню рухових можливостей тих, хто займається.

Розроблена модель підготовки футболістів із дитячим церебральним паралічем, що передбачає раціональне планування тренувальних навантажень, систему контролю різних сторін підготовленості тих, хто займається, сприяє здійсненню фізичної реабілітації і соціальної адаптації в суспільстві людей, які мають обмежені рухові можливості. Разом з цим успішно розв'язуються задачі виступу паралімпійської збірної на змаганнях різного рівня, що сприяє зміцненню міжнародного авторитету України (паралімпійська збірна команда з футболу інвалідів з наслідками ДЦП двічі ставала чемпіонами світу і Європи, призерами і чемпіонами Паралімпійськіх ігор).

2. Встановлено, що тривалість підготовки до змагань у футбольних командах інвалідів з наслідками ДЦП приблизно вдвічі перевищує аналогічний процес у командах вищої ліги українського чемпіонату (6 місяців проти 3-3,5), що пояснюється тривалим (до 7 місяців) періодом змагання у команд високого класу і короткостроковими періодами змагань у футболі інвалідів. При цьому кількість тренувальних днів і обсяг тренувальної роботи в даний відрізок підготовки у командах інвалідів значно нижчий. Характерною особливістю тренувального процесу спортсменів з наслідками ДЦП, на відміну від здорових футболістів, були низькі обсяги тренувальної роботи анаеробної спрямованості, що не могло сприяти високому приросту показників фізичної підготовленості. Разом з цим тренувальні заняття з великими навантаженнями не планувалися через відсутність достовірної інформації про їх вплив на даний контингент спортсменів, які займаються.

3. У процесі пошукового експерименту виявлений низький рівень фізичної підготовленості футболістів з наслідками ДЦП. Аналіз показників рівня розвитку рухових якостей (швидкісних і швидкісно-силових якостей, загальної і спеціальної витривалості) дозволив встановити, що спортсмени-інваліди з наслідками ДЦП, які займаються футболом (середній вік досліджуваної групи - 20,2 + 0,8 років), значно відстають у фізичному розвитку від 17-18-річних здорових футболістів. Це дає нам підставу припустити, що ще більшим буде відставання за даними показниками у спортсменів з наслідками ДЦП від своїх здорових однолітків. При цьому футболісти з наслідками ДЦП не відчували ускладнень під час виконання контрольних вправ, які застосовуються при тестуванні здорових спортсменів.

4. Виявлено, що спортсмени з наслідками ДЦП здатні адекватно переносити запропоновану їм роботу з достатньо великим фізичним навантаженням. Біохімічні показники забору крові і реєстрації процесів відновлення серцево-судинної системи після тренувальних дій різної спрямованості знаходилися у футболістів-інвалідів в межах допустимої норми як для висококваліфікованих спортсменів.

5. Авторська програма підготовки спортсменів з наслідками ДЦП створює передумови для інтенсифікації тренувального процесу за рахунок значного збільшення засобів анаеробної спрямованості, раціонального поєднання навантажень різної спрямованості на етапах річного циклу. При підготовці до чемпіонату України тренувальні дії анаеробно-алактатної спрямованості передбачаються в обсязі 16% в середньому за етап (збільшення порівняно з аналогічним періодом традиційної підготовки склало 11%), до міжнародних змагань – 20% (збільшення склало 12%). На першому етапі річного циклу вперше у тренувальному процесі футболістів-інвалідів було передбачене застосування навантажень анаеробної гліколітичної спрямованості обсягом 4%, а на другому етапі - 8% від загального обсягу тренувальної роботи (збільшення порівняно з аналогічним етапом традиційної підготовки склало 6%).

6. Реалізація розробленої моделі підготовки в командах з футболу спортсменів з наслідками ДЦП довела її високу ефективність стосовно динаміки рівня фізичної підготовленості гравців і результатів змагальної діяльності. Застосування експериментальної програми підготовки супроводжувалося достовірним збільшенням у спортсменів експериментальної групи всіх показників рівня фізичної підготовленості: стартової швидкості - на 5% (t=7,2; р<0,05); дистанційної швидкості - на 9% (t=23,7; р<0,05); швидкісно-силових якостей - на 25% (t=2,3; р<0,05); спеціальної витривалості - на 14% (t=4,5; р<0,05); загальної витривалості - на 14% (t=13,2; р<0,05). У спортсменів контрольної групи достовірне поліпшення спостерігається у показниках швидкісних якостей (стартової швидкості - на 2% (t=34,2; р<0,05); дистанційної швидкості – на 9% (t=12,3; р<0,05) і загальної витривалості – на 14% (t=5,8; р<0,05) і не супроводжується статистично значущими змінами у показниках швидкісно-силових якостей (приріст - 10% (t=0,6; р>0,05) і спеціальної витривалості (приріст - 3% (t=1,0; р>0,05).

У футболістів з наслідками ДЦП експериментальної групи зафіксований більш високий приріст показників фізичного розвитку порівняно із спортсменами контрольної групи. Особливо це помітно за результатами динамометрії (на 20%), ЖЄЛ (на 9,7%) і МСК (на 15,3%).

Менш високий приріст показників рівня підготовленості у