КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Оваденко Володимир Олександрович
УДК 658.152
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ
ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА
(за матеріалами підприємств сільськогосподарського машинобудування України )
спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ
Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент
Колот Володимир Михайлович,
Київський національний економічний університет,
доцент кафедри економіки підприємств
Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор
Заїнчковський Анатолій Олександрович,
Національний університет харчових технологій,
завідувач кафедри економіки і права
кандидат економічних наук, доцент
Никифоров Анатолій Євгенович,
Київський національний економічний університет,
доцент кафедри макроекономіки та державного регулювання
Провідна установа - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки
Захист відбудеться 16 червня 2005 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий 12 травня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Складний і неоднозначний перебіг трансформаційних процесів в економіці України обумовлює необхідність пошуку шляхів найбільш ефективного використання усіх елементів потенціалу підприємств, у першу чергу, основних виробничих фондів (ОВФ) як найбільш капіталомісткого ресурсу зі значним періодом виробничого використання. Підтримання високої ефективності використання ОВФ у довгостроковій перспективі можливе лише за умови забезпечення раціонального відтворення техніко-технологічної бази.
Особливістю перехідної економіки є наявність та взаємовплив елементів, що походять з різних економічних систем. Основні виробничі фонди багатьох підприємств формувалися в умовах планової економіки, а їх відтворення відбувається вже під впливом ринкових стимулів і важелів. Унікальність цієї ситуації вимагає розробки спеціальних теоретичних засад для визначення та оцінки відтворювальних процесів.
Значний внесок у дослідження відтворення основних засобів підприємств та ефективності інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання зробили М.Герасимчук, Б.Кваснюк, І.Лукінов, М. Чумаченко, С.Покропивний М.Прокопенко, А.Аракелян, Л.Вааг, В.Воротилов, Є.Захаров, Є.Іванов, А.Кайгородов, Л.Кантор, В.Красовський, А.Колосов та ін.
Разом із тим, окремі питання підвищення ефективності використання ОВФ та забезпечення їх неперервного відтворення у процесі структурної перебудови економіки досліджені фрагментарно та потребують подальшого науково-прикладного розвитку. Найбільш актуальними з них є: поглиблення базових положень теорії відтворення техніко-технологічної бази; адаптація до специфічних умов господарювання українських підприємств досвіду управління формуванням, використанням та оновленням ОВФ, накопиченого в умовах ринкової та командно-адміністративної економік; удосконалення методів діагностики ефективності використання ОВФ та оцінки їх відтворення; визначення найбільш перспективних шляхів розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування; розробка інструментів, які упорядковують процес прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності ОВФ.
Теоретико-методологічна та практична значущість вирішення визначених проблемних питань, недостатня їх наукова й прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертації, її мету, завдання та напрями дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Київського національного економічного університету за комплексною науковою темою кафедри економіки підприємств “Сучасний розвиток і системи управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання” (номер державної реєстрації 0100U004558). Особисто автором розроблено підрозділ "Відтворення основних виробничих фондів: діагностика та оцінка ефективності".
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних і прикладних засад підвищення ефективності використання та відтворення ОВФ підприємств в умовах перехідної економіки.
Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено такі науково-практичні завдання:
§
уточнено понятійно-категоріальний апарат теорії відтворення основного капіталу, економічну сутність основних фондів та генезис цієї категорії;
§
поглиблено базові положення концепції відтворення ОВФ;
§
розширено систему критеріїв та показників ефективності використання та відтворення основних виробничих фондів;
§
проведено комплексну оцінку конкурентного середовища підприємств сільськогосподарського машинобудування;
§
визначені особливості та тенденції відтворення, а також чинники, що впливають на ефективність використання ОВФ підприємств галузі;
§
адаптовано до практичного використання моделі оцінки бізнес-напрямів у процесі реструктуризації підприємства для формування оптимального портфелю бізнесів;
§
обґрунтовано економічні важелі стимулювання підвищення ефективності відтворення та використання основних виробничих фондів.
Об`єктом дослідження є процеси відтворення основних виробничих фондів підприємств у сучасних умовах господарювання.
Предметом дослідження є проблемні питання підвищення ефективності відтворення та використання ОВФ підприємств в умовах перехідної економіки.
Методи дослідження. У дисертації використані спеціальні та загальнонаукові методи дослідження, що забезпечили розв'язання поставлених проблемних завдань. Абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний методи пізнання, а також методи узагальнення, порівняння, індукції та дедукції, аналізу й синтезу застосовані для визначення спільних рис та особливостей категорій "основні фонди", "основний капітал", "основні засоби", "основні виробничі фонди", розробки концепції циклу відтворення ОВФ, обґрунтування критерію розмежування форм відтворення. Економіко-статистичні методи обробки даних (групування, зіставлення, аналіз репрезентативності вибірки, факторного аналізу відхилень, екстраполяції) використані для виявлення тенденцій у відтворенні та використанні ОВФ підприємств сільськогосподарського машинобудування. Метод моделювання та експертні методи вибору показників використано для побудови оптимізаційної моделі заміни застарілого обладнання та обґрунтування рекомендацій щодо реструктуризації підприємств досліджуваної галузі.
Інформаційною базою дослідження є положення та висновки сучасної еконо-мічної теорії, вітчизняні та закордонні публікації вчених і спеціалістів-практиків з проблем відтворення основних виробничих фондів, закони й нормативні документи органів влади України з економічних питань, офіційні матеріали Міністерства промислової політики України, Державного комітету статистики України, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань і мережі Інтернет, звітно-статистична та фінансово-господарська документація підприємств сільського-сподарського машинобудування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:
вперше:
§
визначено тенденції та особливості використання і відтворення основних виробни-чих фондів підприємств сільськогосподарського машинобудування в умовах пере-хідної економіки;
одержали подальший розвиток:
§
концептуальні засади щодо визначення циклу відтворення основних виробничих фондів, що дозволило класифікувати інвестиційні проекти за формами відтворення;
§
класифікація проблем, передумов і чинників, що впливають на техніко-технологічну базу підприємств, яка лягла в основу аналізу відтворювальних процесів на підприєм-ствах досліджуваної галузі;
§
методичний підхід до формування економіко-математичної моделі оптимізації процесу заміни обладнання за критерієм мінімального сумарного терміну окупності капітальних вкладень на його оновлення;
удосконалено:
§
факторну модель впливу рівня використання ОВФ на результативність господар-ської діяльності підприємств, що дозволило оцінити рівень впливу окремих факторів на прибутковість компаній у сільськогосподарському машинобудуванні;
§
аналітичний інструментарій на основі інтегрального показника відносної важливості бізнес-напрямів, що є базою для розробки планів реструктуризації підприємств.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, методичні розробки та висновки дисертації доведені до рівня прикладного інструментарію, який дозволяє оптимізувати процеси відтворення ОВФ на підприємствах сільськогосподарського машинобудування. Використання в управлінській діяльності підприємств критерію відносної важливості бізнес-напряму дає змогу скоригувати існуючі програми та плани, підвищити результативність господарювання, розробити нові стратегії розвитку.
Запропоновані рекомендації розглянуті та прийняті до впровадження на підпри-ємствах досліджуваної галузі: ЗАТ "АТЕК" (довідка № 24 від 8.11.2004 р.) та КП "Київтрактородеталь" (довідка № 148/10 від 11.10.2004 р.), у Державному департаменті тракторного та сільськогосподарського машинобудування (довідка № 01/6-3-1311 від 22.10.2004 р.), а також знайшли відображення у навчальній дисципліні “Економіка підприємства”, що викладається у Київському націона-льному економічному університеті (довідка від 21.09.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до розв'язання проблемних питань підвищення ефективності використання та відтворення основних виробничих фондів підприємств сільськогосподарського машинобудування України. Наукові роботи, виконані у співавторстві, відсутні.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та результати дослідження оприлюднені на Х ювілейній Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Ломоносов” (м. Москва, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту та маркетингу в умовах трансформації економіки України" (м. Луцьк, 2004 р.); VI міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених "Фінансовий та банківський менеджмент: досвід та проблеми"
(м. Донецьк, 2004 р.).
Публікації. Результати дисертаційної роботи відображені у 6 наукових працях загальним обсягом 2,4 друк.арк., із яких 4 – опубліковані у наукових фахових видан-нях загальним обсягом 2,1 друк.арк. і 2 – тези науково-практичних конференцій. Усі публікації належать особисто автору.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 158 сторінках машино-писного тексту та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Матеріал дисертації ілюстрований 40 таблицями на 13 сторінках, 7 рисунками на 3 сторінках, 7 додатками на 10 сторінках. Список використаних джерел містить 188 найменування і займає 15 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, виокремлено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У розділі 1 "Теоретико-методологічні засади відтворення та використання основних виробничих фондів" досліджено генезис поняття "основі виробничі фонди", визначено його відмінність від понять "основні засоби" та "основний капітал", розроблено концептуальні підходи щодо відтворення основних фондів підприємства, обґрунтовано класифікаційні ознаки віднесення заходів до тієї чи іншої форми відтворення, доведено залежність результативності господарської діяльності підприємств від ефективності використання та відтворення ОВФ.
На основі критичного аналізу підходів, що описують процеси відтворення ОВФ, обґрунтовано концепцію відтворення ОВФ, в основу якої покладено особливості життєвого циклу основних засобів, що випливають з економічної сут-ності останніх. Циклічна природа суспільного відтворення та акцентування уваги на ключових аспектах формування, відновлення та використання основних фондів підприємств дають підстави розглядати відтворення ОВФ як багатостадійний постійно поновлюваний процес заміни новими зразками застарілих та/або зношених основних засобів (або їх складових частин) із наступним відшкодуванням здійснених витрат. Виходячи з Міжнародних стандартів систем якості ISO , визначено такі стадії відтворювального процесу: 1) прогнозування; 2) науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР); 3) організаційно-тех-нічна підготовка виробництва (ОТПВ); 4) формування/ оновлення ОВФ; 5) освоєння створених (оновлених) потужностей; 6) експлуатація; 7) утилізація (рис. 1).
Дослідження свідчать, що у сфері матеріального виробництва на стадії прогнозування, НДДКР та ОТПВ припадає менше 5% сукупних витрат за весь життєвий цикл того чи іншого елементу ОВФ; на виготовлення (будівництво), монтаж і освоєння – 10-15%; решта (понад 80% сукупних витрат) – формується на стадії експлуатації. Підраховано, що різке зростання витрат відбувається на стадії формування/ оновлення ОВФ, що відповідає моменту, коли капітальні вкладення змінюють свою форму.
Рис. 1. Цикл відтворення основних виробничих фондів
У залежності від форми функціонування капіталу, цикл відтворення ОВФ поділено на дві фази: потенційну та реальну. Характерною рисою потенційної фази є те, що проект відтворення того чи іншого елементу ОВФ може бути припинений на будь-якій її стадії без значних фінансових втрат. Тобто до початку четвертої стадії зберігається можливість альтернативного використання ресурсів. Однак, після того, як грошові кошти матеріалізуються у вигляді конкретних засобів праці, така можливість втрачається, а втрати внаслідок відмови від подальшої їх експлуатації різко зростають. Тобто необхідно так організувати бізнес-діяльність підприємства, щоб забезпечити максимальний ефект від використання цих засобів праці. Отже, завдання підвищення ефективності процесів відтворення (на потенційній фазі) та використання (на реальній фазі) суттєво відрізняються. З огляду на особливості кожної фази, для їх аналізу слід застосовувати різні методичні підходи та інструментарій.
ОВФ підприємства є складною системою різнохарактерних об’єктів, кожен із яких функціонує у різних умовах, а отже, має свою специфіку відтворення. Кожен елемент ОВФ знаходиться на певній стадії свого індивідуального циклу відтворення, тобто усі стадії відтворювального циклу (на рівні підприємства) відбуваються одночасно. Відповідно, різні форми відтворення ОВФ (на стадії експлуатації: заміна, ремонт та модернізація окремих одиниць устаткування та їх елементів; на стадії формування/оновлення ОВФ: технічне переозброєння, реконструкція, розширення діючих цехів і виробництв, нове будівництво) здійснюються паралельно. Підкреслимо, що підприємство у той чи інший спосіб оплачує виконання робіт на потенційній фазі: або у вигляді інвестицій у власну розробку і самостійне виробництво необхідних ОВФ, або у складі ціни придбаного обладнання. Однак, у будь-якому випадку ОВФ проходять усі стадії, наведені на рис.1.
З метою аналізу ефективності організаційно-технічних заходів, проекти розподілено за формами відтворення ОВФ на основі класифікації проектів за розширеним колом ознак: рівень відтворення; частина ОВФ, що оновлюється; глибина змін у технології виробництва; рівень технічної новизни введених ОВФ.
Перша з наведених ознак враховує масштаби заходу (проекту), та певною мірою відображає обсяг робіт, спрямованих на оновлення ОВФ; друга – характеризує сукупність елементів основних фондів підприємства, що оновлюється в результаті організаційно-технічних заходів; третя та четверта – дають можливість оцінити вплив науково-технічного прогресу на відтворення виробничого потенціалу підприємства у двох аспектах: а) інтенсивність змін у технологіях виробничого процесу та б) технічний рівень ОВФ, що вводяться в експлуатацію. На думку автора, комбінація наведених вище параметрів дозволяє достатньо чітко розкрити економічну сутність кожної форми відтворення ОВФ та сформулювати їх визначення.
У розділі 2 "Відтворення та використання основних виробничих фондів на підприємствах сільськогосподарського машинобудування" проведено аналітичну оцінку конкурентного середовища, досліджено тенденції, характерні для виробничої діяльності підприємств сільськогосподарського машинобудування, оцінено рівень використання ОВФ та проаналізовано особливості перебігу відтворювальних процесів на підприємствах галузі в умовах трансформації економіки, а також зроблені прогнози щодо перспектив їх організаційно-технічного розвитку.
Український ринок сільськогосподарської техніки є одним із найбільш перспективних у світовому економічному просторі: у найближчі 5-10 років має відбутись кардинальне оновлення парку сільськогосподарських машин. Щорічні витрати сільськогосподарських підприємств на оновлення техніки у 2000-2003 рр. перевищували 1,5 млрд. грн. і збільшувалися з року в рік. Сільськогосподарську техніку виробляє понад 350 вітчизняних підприємств, із яких близько 120 є спеціалізованими: в Україні виробляються всі основні види техніки для АПК: трактори, комбайни (зернозбиральні, кукурудзозбиральні, для збирання цукрових буряків), жниварки, сівалки, ґрунтообробна техніка, машини для внесення добрив, дощувальні установки, автонапувалки тощо. Проведений аналіз галузевих техніко-економічних показників дає підстави стверджувати, що велика кількість підприємств сільськогосподарського машинобудування все ще знаходиться у кризовому стані. Стабілізація обсягів виробництва продукції у 2000-2003 рр. супроводжувалася значними змінами у вартості ОВФ галузі, які за три роки зменшилися на 1,16 млрд. грн. або на 17%. Лише половина ОВФ, що вводилися в експлуатацію, була новою (табл.1).
На український ринок складної техніки для АПК відчутно впливає імпорт, який складає 90% зернозбиральних комбайнів та 42,3% тракторів. Основними країнами-імпортерами комбайнів є Росія та Німеччина, тракторів – Бєларусь. Головними конкурентами є "Агромашхолдинг" (Красноярський комбайновий завод), холдинг "Нова співдружність" (завод "Ростсільмаш"), Мінський тракторний завод, "Клаас", "Кейс" та "Джон Дір". Обсяги експорту сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва не значні. Таким чином, галузь характеризується високим рівнем конкуренції, що постійно зростає.
Таблиця 1
Показники відтворення ОВФ сільськогосподарського
машинобудування у 2000-2003 рр.
Показник | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.
Первісна вартість ОВФ на кінець року, млрд. грн. | 6,56 | 6,61 | 5,51 | 5,45
Залишкова вартість ОВФ на кінець року, млрд. грн. | 2,98 | 2,87 | 2,32 | 2,26
Коефіцієнт зносу | 0,546 | 0,566 | 0,579 | 0,585
Коефіцієнт введення | 0,015 | 0,025 | 0,018 | 0,024
Коефіцієнт оновлення | 0,007 | 0,013 | 0,009 | 0,013
Коефіцієнт вибуття | 0,054 | 0,038 | 0,060 | 0,063
Коефіцієнт ліквідації | 0,013 | 0,011 | 0,012 | 0,014
Досліджуючи середовище функціонування підприємств сільськогосподарського машинобудування, вдалося встановити, що галузь є складним промислово-виробничим комплексом, що складається з низки підгалузей та окремих виробництв. Причому, у кожній підгалузі є кілька підприємств, що виробляють левову частку її продукції. Саме такі виробники визначають напрямки розвитку не тільки "своєї" підгалузі, а й сільськогосподарського машинобудування в цілому. Хоча ці підприєм-ства відрізняються за технічним рівнем, структурою ОВФ, складністю технологій, тривалістю виробничого циклу, є спільні риси, що дозволяють розглядати їх як єдиний об’єкт.
На основі оцінки підприємств різних підгалузей сільськогосподарського машинобудування Украйни, та, враховуючи особливості їх функціонування у перехідній економіці, обґрунтовано критерій відбору окремих підприємств до емпіричної бази дослідження. Авторський підхід до конкретизації об’єкта дослідження дозволив зосередитися на вивченні особливостей відтворення та використання ОВФ найважливіших виробників машин для АПК. До досліджуваної групи увійшли підприємства, що відповідають таким вимогам: 1) попит на їх продукцію має чітко виражений сезонний характер (у першу чергу, орієнтовані на забезпечення технологічного циклу у рослинництві); 2) за формою організації бізнесу відносяться до відкритих акціонерних товариств (що є основною формою організації складного великосерійного або масового виробництва в умовах ринкової економіки, оскільки дає змогу акумулювати необхідний капітал); 3) за масштабами бізнесу належать до категорії великих (у нашому випадку, великим вважалося підприємство, середньорічна залишкова вартість ОВФ якого становить понад 30 млн. грн.; річна виручка від реалізації продукції – більше 20 млн. грн., чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу перевищує тисячу осіб).
Згідно вказаного критерію до емпіричної бази дослідження увійшли 9 підприємств: ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе"; ВАТ "Херсонські комбайни"; ВАТ "Першотравневий завод сільськогосподарських машин"; ВАТ "Бердянські жниварки" (утворилось у 2000 р. в результаті реструктуризації ВАТ "Першотравневий завод сільськогосподарських машин"); ВАТ "Тернопільський комбайновий завод"; ВАТ "Червона зірка"; ВАТ "Адвіс"; ВАТ "Одесасільмаш"; ВАТ "Уманьферммаш". У 2000-2003 рр. на цих підприємствах було зосереджено 31% ОВФ галузі, на них працювала третина всього персоналу, задія-ного у сільськогосподарському машинобудуванні, ними отримано близько 42% су-купної галузевої виручки від реалізації. За цей період указані виробники виготовили більше половини тракторів українського походження; понад 40% зернозбиральних комбайнів; близько 70% кормозбиральної техніки та 40% техніки для обробки ґрунту.
Дані табл. 2 підтверджують тезу про те, що незважаючи на деяке покращення ситуації в останні кілька років, галузь продовжує перебувати у глибокій кризі. Лише ВАТ "Червона зірка" демонструє стійку тенденцію зростання прибутковості, підвищення ефективності використання ОВФ та поліпшення їх відтворення. Решта підприємств має суперечливу динаміку показників.
Таблиця 2
Динаміка показників використання ОВФ та результативності діяльності деяких підприємств сільськогосподарського машинобудування у 2000-2003 рр.
Підприємство / показник | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | Темп приросту, % | У середньому за період
А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
ВАТ "Харківський тракторний завод"
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, млн. грн. | 350,5 | 251,7 | 199,9 | 244,7 | -30,2 | 261,7
Фінансовий результат від операційної діяльності, млн. грн. | -29,3 | 16,1 | -41,3 | -43,2 | 47,1 | -24,4
Частка ОВФ в активах, % | 55,1 | 55,8 | 58,3 | 57,8 | 5,0 | 56,9
Частка активного елементу в ОВФ, % | 21,4 | 22,3 | 26,4 | 26,8 | 25,1 | 24,3
Фондовіддача активної частини ОВФ | 2,22 | 1,60 | 1,05 | 1,28 | -42,2 | 1,5
Фондовіддача | 0,48 | 0,36 | 0,28 | 0,34 | -27,7 | 0,3
Фондомісткість | 2,1 | 2,8 | 3,6 | 2,9 | 38,3 | 3,0
Коефіцієнт зносу, % | 57,9 | 59,9 | 59,3 | 60,7 | 4,9 | 59,5
Модифікований показник рентабельності активів, % | -1,9 | 7,1 | -4,7 | -4,8 | 150,6 | -0,3
ВАТ "Херсонські комбайни"
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, млн. грн. | 40,7 | 58,2 | 37,0 | 55,3 | 35,9 | 47,8
Фінансовий результат від операційної діяльності, млн. грн. | -8,1 | -3,4 | -19,0 | -13,2 | 64,2 | -10,9
Частка ОВФ в активах, % | 56,9 | 58,1 | 56,3 | 58,3 | 2,3 | 57,3
Частка активного елементу в ОВФ, % | 6,7 | 6,8 | 7,2 | 7,3 | 9,6 | 7,0
Фондовіддача активної частини ОВФ | 2,16 | 3,03 | 1,73 | 2,51 | 16,1 | 2,4
Фондовіддача | 0,14 | 0,20 | 0,12 | 0,18 | 27,2 | 0,2
Фондомісткість | 7,1 | 5,0 | 8,3 | 5,6 | -22,2 | 6,6
Коефіцієнт зносу, % | 50,3 | 52,0 | 55,1 | 56,9 | 13,1 | 53,6
Модифікований показник рентабельності активів, % | 0,7 | 1,7 | -3,9 | -2,6 | - | -1,1
ВАТ "Червона зірка"
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, млн. грн. | 37,1 | 65,9 | 80,0 | 122,4 | 229,8 | 76,3
Фінансовий результат від операційної діяльності, млн. грн. | 2,3 | 7,5 | 9,8 | 11,5 | 392,6 | 7,8
Частка ОВФ в активах, % | 42,6 | 36,6 | 37,7 | 37,5 | -12,0 | 38,1
Частка активного елементу в ОВФ, % | 5,8 | 6,4 | 17,3 | 17,4 | 198,8 | 11,8
Продовження табл. 2
А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
Фондовіддача активної частини ОВФ | 3,43 | 5,59 | 2,42 | 3,64 | 6,0 | 3,8
Фондовіддача | 0,20 | 0,36 | 0,42 | 0,63 | 216,7 | 0,4
Фондомісткість | 5,0 | 2,8 | 2,4 | 1,6 | -68,4 | 2,8
Коефіцієнт зносу, % | 64,9 | 66,0 | 64,2 | 65,8 | 1,2 | 65,2
Модифікований показник рентабельності активів, % | 3,1 | 6,6 | 7,5 | 9,2 | 200,1 | 6,8
Поглиблена діагностика обраних підприємств дозволила визначити тенденції у сфері використання та відтворення ОВФ, що превалювали у сільськогосподарському машинобудуванні у 2000-2003 рр. До основних із них слід віднести: 1) підвищення частки активного елементу основних виробничих фондів; 2) погіршення вікової структури ОВФ; 3) прискорення темпів їхнього вибуття; 4) використання переважно простих форм відтворення; 5) збереження повільних темпів технічного оновлення ОВФ; 6) підвищення частки нового обладнання у загальній вартості ОВФ, що надійшли; 7) поліпшення видової структури ОВФ; 8) стабілізація фізичного та економічного зносу на високому рівні; 9) збереження низького рівня використання виробничих потужностей.
Основною причиною високих темпів виведення ОВФ з обороту в 2000-2003 рр. на підприємствах досліджуваної групи була активізація процесів відтворення, а у цілому по галузі – масовий вихід суб’єктів господарювання з ринку сільсько-господарської техніки. Статистичний аналіз підтвердив, що рівень і динаміка фондовіддачі відбивають загальні негативні тенденції перехідного періоду.
Для процесів відтворення та використання ОВФ, що відбуваються у галузі, характерні наступні особливості: а) сезонний попит на продукцію галузі має визна-чальний вплив на планування, організацію та фінансування заходів програм технічного розвитку; б) унаслідок обмеженої платоспроможності споживачів збільшується обсяг виконуваних робіт комерційними службами підприємств та виникає необхідність пошуку нетривіальних шляхів і методів реалізації готової продукції; в) відсталість техніко-технологічної бази негативно впливає на якість продукції та є глибинною причиною проблем з її реалізацією; г) цінова конкуренція з виробниками країн, що входять до складу СНД, створює додаткові перешкоди для акумуляції необхідних коштів для здійснення розширеного відтворення; д) розмір найкрупніших підприємств галузі не відповідає оптимальному. Отже, подальша трансформація підприємств галузі потребує розробки дієвих механізмів інтенсифікації відтворювальних процесів, що повинні враховувати наведені вище особливості.
Серед найбільш суттєвих проблем відтворення та використання ОВФ слід ви-значити такі: 1) відстала технологічна структура ОВФ великих підприємств, які переобтяжені основними фондами, що безпосередньо не приймають участі у виробничому процесі; 2) низька платоспроможність основних споживачів галузі, що зумовлює перманентний дефіцит обігових коштів у виробників техніки для агропромислового комплексу; 3) недостатньо висока якість продукції та виробничих технологій; 4) недостатня адаптивність організаційних структур до змін у макро- та мезосередовищах; 5) недосконалість управлінського обліку та відсталість техно-логій управління; 6) низька ефективність механізму державного фінансування про-грам забезпечення сільського господарства технікою.
Основними причинами вказаних проблем є: по-перше, невідповідність вироб-ничих потужностей та структури підприємств, сформованих в умовах планової економіки, новим економічним вимогам; по-друге, відсутність суттєвих змін техно-логій у масштабі галузі, які могли б призвести до різкого підвищення якості вироб-ничих процесів; по-третє, брак фінансових ресурсів і/або доступу до них у під-приємств галузі; по-четверте, недостатня кількість замовлень, особливо у великих підприємств, що розраховані на масове та великосерійне виробництво.
Тенденції у сфері відтворення ОВФ сформувалися під впливом таких чинників макросередовища, як: фіскальний характер державного регулювання економіки; непослідовна інноваційно-інвестиційна державна політика, високий рівень інфляції та інфляційних очікувань, високий рівень кредитних ставок, що зумовлює низьку інвестиційну активність суб'єктів господарювання; обмеженість внутрішнього платоспроможного попиту; недостатня розвиненість ринкової інфраструктури; високий вплив імпорту на продукцію підприємств галузі та ін.
Результати аналізу свідчать, що виробничі потужності галузі значно перевищують місткість відповідних секторів внутрішнього ринку сільсько-господарської техніки, а тому доцільним є проведення комплексу заходів, спрямованих на їх зменшення, зокрема, реструктуризація бізнес-діяльності підприємств. З метою визначення її можливих напрямків, проведено укрупнений факторний аналіз впливу окремих чинників на ефективність відтворювальних процесів. Автором застосовано факторні моделі, які дозволили кількісно оцінити вплив на рівень використання ОВФ таких факторів, як: продуктивність праці та фондоозброєність; ефективність використання обладнання та зміни у структурі ОВФ. Також визначено вплив рентабельності продукції, структури ОВФ та ефективності використання обладнання на результативність господарської дія-льності підприємства.
Проведений факторний аналіз підтвердив, що великі підприємства мають певні особливості відтворення та використання ОВФ: загальне підвищення фондовіддачі на підприємствах досліджуваної групи зумовлене, у першу чергу, зростанням фондовіддачі активної частини ОВФ, тоді як у галузі в цілому визначальний вплив мали зміни у структурі основних фондів.
Незважаючи на наявні проблеми, саме великі підприємства мають відповідні передумови для організації нормального перебігу процесів відтворення, оскільки вони накопичили значний інтелектуальний, трудовий, організаційно-технічний потенціал та мають доступ до фінансових ресурсів.
Визначені тенденції та виявлені взаємозв'язки дозволили нам розробити певні прогнози. У найближчому майбутньому слід очікувати на: 1) прихід у галузь потужних фінансово-промислових груп, що дозволить отримати ефективного власника та прискорити оновлення ОВФ; 2) подальше посилення конкурентної боротьби у зв'язку зі вступом до Світової організації торгівлі (через усунення митних перешкод для імпорту західної техніки та появу нових гравців у сфері АПК); 3) різке зростання продажів міні-техніки для фермерських господарств, зокрема, міні-тракторів, міні-сівалок, машин для оранки та пристроїв до них, зумовлене утворенням великої кількості невеликих приватних агрогосподарств у процесі приватизації та дефіцитом вільних оборотних коштів для придбання потужної техніки; 4) подальший розвиток ринку сільськогосподарської міні-техніки, який буде стимулювати розвиток виробництва малопотужних двигунів і технологічних систем для цієї техніки.
У розділі 3 "Організаційно-економічний механізм підвищення ефективно-сті відтворення й використання ОВФ" обґрунтовано методичний підхід до ре-структуризації підприємств сільськогосподарського машинобудування на основі інтегрального критерію, що характеризує відносну важливість бізнес-напрямів (БН) підприємства. Оскільки цей показник не може бути обчислений безпосередньо на основі даних первинного обліку, необхідно: 1) сформувати систему показників (набір параметрів), що достатньо повно характеризуватимуть різні аспекти відносної важливості БН; 2) розрахувати інтегральний показник, що враховує значення усіх показників цієї системи. Конкретний склад цього набору може варіювати в залежності від мети реструктуризації та наявної інформації. Необхідною умовою застосування даного підходу є однакова направленість параметрів.
Процес реструктуризації охоплює кілька етапів, серед яких визначальним є розробка стратегічного набору підприємства, що передбачає розвиток техніко-технологічного потенціалу підприємства на основі показника відносної важливості БН (табл. 3).
Таблиця 3
Класифікація бізнес-напрямів за відносною важливістю для підприємства
Значення критерію | Характеристика бізнес-напрямів | Особливості стратегії розвитку
0,75 і більше | профільні бізнес-напрями, критично важливі (основні) для підприємства | пріоритет при розподілі ресурсів; контроль витрат; оптимізація виробничих процесів
0,50-0,75 | важлива для підтримки профільних бізнес-напрямів, значний вплив на показники діяльності підприємства | доцільне організаційне відокремлення у вигляді дочірніх підприємства з умовою збереження контролю над виробничою та комерційною діяльністю
0,25-0,50 | незначний вплив на профільні бізнес-напрями та підприємство у цілому; орієнтація на ринок | необхідно відокремлювати з наданням широких повноважень у господарській діяльності; продаж активів стратегічному інвестору в обмін на інвестиційні зобов'язання
Менше 0,25 | непрофільні та автономні бізнес-напрями | продаж або ліквідація
У роботі розглянуто приклад застосування даного підходу на базі типового підприємства – ВАТ "Херсонські комбайни". У результаті проведеної інвентаризації заводу нами визначено 6 діючих та 4 потенційних бізнес-напрямів, пронумерованих від 1 до 10.
На основі даних внутрішньої звітності та опитування спеціалістів та керівного складу були визначені конкретні значення показників з набору параметрів (табл.4) та розраховано їх відносні відхилення від еталонного значення (табл.5), сума яких і характеризує відносну важливість того чи іншого бізнес-напряму. Вагу кожного показника визначали шляхом опитування керівників середньої ланки підприємства.
Таблиця 4
Параметри діючих бізнес-напрямів
Показник | Вага | Бізнес-напрями
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | Еталон
Обсяг реалізованої продукції, млн. грн. | 0,30 | 54,1 | 6,3 | 8,2 | 5,3 | 1,9 | 4,1 | 54,1
Рентабельність продукції, % | 0,10 | 0,0 | 6,8 | 9,2 | 16,1 | 15,5 | 20,2 | 20,2
Рівень залежності від внутрішньозаводської кооперації, 1-найменший, 4-найбільший | 0,15 | 4 | 3 | 3 | 2 | 3 | 1 | 4
Питома частка матеріалів, що переробляється, % | 0,25 | 48 | 7 | 24 | 6 | 1 | 1 | 48
Коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, % | 0,20 | 22 | 18 | 34 | 12 | 58 | 20 | 58
Згідно запропонованої методики, найважливішим бізнес-напрямом даного підприємства є БН №1 (виробництво зернозбиральних комбайнів "Славутич", додаткових пристроїв до нього та запасних частин), тому його розвитку слід приділити особливу увагу, зокрема, надати пріоритет при розподілі ресурсів та у першу чергу проводити оновлення та модернізацію технологічного обладнання.
Важливе значення для підтримки профільної діяльності має також БН №3 (виробництво жниварок). З огляду на високу глибину переробки сировини та високу інтегрованість ОВФ у технологічний ланцюг підприємства, відокремлення даного підрозділу найближчим часом не доцільне. Решту бізнес-напрямів (виробництво кукурудзозбиральних машин; дощувальних машин; інструментів і запасних частин для сільськогосподарської техніки) пропонуємо виділити у спеціалізовані дочірні підприємства із відповідним технологічним, технічним, організаційним і кадровим забезпеченням.
Таблиця 5
Визначення інтегрального показника відносної важливості діючих БН
Показник | Бізнес-напрями
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
Зважений відносний рівень показника:
обсягу реалізованої продукції | 0,30 | 0,03 | 0,05 | 0,03 | 0,01 | 0,02
рентабельності продукції | 0,00 | 0,03 | 0,05 | 0,08 | 0,08 | 0,10
рівня залежності від внутрішньозаводської кооперації | 0,15 | 0,11 | 0,11 | 0,08 | 0,11 | 0,04
питомої частки матеріалів, що переробляється | 0,25 | 0,04 | 0,13 | 0,03 | 0,01 | 0,01
коефіцієнту завантаження виробничих потужностей | 0,08 | 0,06 | 0,12 | 0,04 | 0,20 | 0,07
Інтегральний показник відносної важливості | 0,78 | 0,28 | 0,45 | 0,26 | 0,40 | 0,23
Отже, застосування інтегрального показника відносної важливості дає можливість визначити пріоритети та напрями найбільш ефективного використання інвестиційних ресурсів в умовах, що склалися.
Окрім того, великим підприємствам галузі, включаючи ВАТ "Херсонські комбайни", потрібно зосередитися на таких ключових аспектах ефективного вико-ристання та відтворення ОВФ: по-перше, слід наростити обсяги виробництва продукції з метою використання ефекту масштабу виробництва; по-друге, необхідно оптимізувати структуру основних фондів; по-третє, треба належним чином організувати фінансування заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня підприємств. При цьому велике значення має підвищення якості та оперативності сервісного обслуговування; розширення власних мереж сервісних центрів; інтегра-ція виробників агротехніки з машинно-тракторними станціями та агропідприємства-ми; поглиблення кооперації у сфері виробництва та збуту; впровадження програм, спрямованих на утримання клієнтів.
До технічних заходів, спрямованих на вдосконалення споживчих характеристик продукції, відносяться: 1) використання уніфікованих вузлів та агрегатів; 2) зниженні металомісткості продукції, що випускається та проектується; 3) збільшенні ремонтного циклу агротехніки; 4) автоматизація процесів планування та контролю; 5) переведення виготовлення деталей на принципово нове обладнання з прогресивними методами формоутворення, обробки та управління, що знижує трудомісткість обробки; 6) впровадження техніки, що краще використовує об'єми приміщень, – металорізальні станки вертикального виконання, здвоєні та строєні установки тощо.
У практичній діяльності підприємств часто постає задача вибору варіанта заміни обладнання в умовах обмеженості ресурсів підприємства. Для її вирішення в роботі запропонована концепція формування економіко-математичної моделі оптимізації процесу заміни обладнання, що дає можливість побудувати екстремальну функцію та на її основі визначити варіанти, що дозволяють досягти локального оптимуму.
Оптимізаційні багатоваріантні розрахунки заміни технологічно застарілого обладнання проходять такі стадії: 1) ідентифікація технічного стану об'єктів заводського парку обладнання; 2) пошук розгорнутої інформації про нове обладнан-ня; 3) відбір обладнання, що необхідно замінити більш прогресивними моделями;
4) пошук можливих машиноваріантів заміни для кожної одиниці обладнання. У результаті формується певна множина машиноваріантів заміни, чисельність елементів якої залежить від величини парку та ступеню його застарілості. Кожен із машиноваріантів характеризується терміном окупності та вартістю здійснення заміни. У якості критерію оптимальності пропонуємо прийняти термін окупності інвестицій. Розрахунки охоплюють чотири види заміни неекономічного обладнання:
§
поштучна (одинична) заміна, коли один застарілий засіб праці замінюється однією новою моделлю переважно підвищеної продуктивності та економічності. Застосовується для оновлення унікальних об'єктів та розширення "вузьких місць";
§
групова заміна на технологічно аналогічні засоби праці з більш високою продуктивністю, що призводить до зменшення чисельності обладнання при тому ж обсязі виробництва;
§
групова заміна, обумовлена переходом на нову сировину, матеріали, енергію, принципово нові методи формоутворення, обробки та управління. Як правило, така заміна є найбільш ефективною в умовах перебудови виробництва;
§
групова заміна, зумовлена необхідністю випуску принципово нової продукції.
У якості обмежень пропонуємо такі: а) не може бути перевищено нормативне значення показника терміну окупності капітальних вкладень; б) кількість нових одиниць обладнання не може перевищувати кількість об'єктів, що підлягають заміні; в) загальна виробнича площа під новими засобами праці не повинна перевищувати площу об'єктів, що підлягають заміні. При необхідності перелік обмежень розширюється.
Запропоновану концепцію економіко-математичної моделі доцільно застосовувати для формування обґрунтованої політики у сфері технічного розвитку підприємства.
Одержані результати дослідження можуть бути практично використані при розробці проектів виведення суб’єктів господарювання з кризового стану, а також при впровадженні нових ефективних систем управління відтворювальними процесами на підприємстві.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо підвищення ефективності використання ОВФ та організації раціонального їх відтворення. Дослідження науково-інформаційних джерел і обробка даних статистичної звітності підприємств сільськогосподарського машинобудування дозволили зробити наступні висновки:
1.
Зміна умов господарювання зумовила необхідність ревізії окремих понять та категорій теорії відтворення. Визначено, що немає принципових розбіжностей між категоріями "основні виробничі фонди" та "основний капітал".
2.
Узагальнення теоретичних засад дозволило розвинути концепцію відтворення ОВФ, в основу якої покладено особливості життєвого циклу основних засобів, які випливають з економічної сутності останніх. У процесі відтворення ОВФ виділено дві фази: потенційну та реальну, що відрізняються формою існування капіталу. Кожна фаза має свою специфіку, що вимагає застосування різних методологічних підходів та відповідного інструментарію.
3.
Обґрунтовано низку класифікаційних ознак (рівень, на якому відбувається процес відтворення; частина ОВФ, що оновлюється; глибина змін у технології виробництва; рівень технічної новизни введених ОВФ), які характеризують різні аспекти процесу відтворення. Їх комбінація дозволила розкрити економічну сутність кожної форми відтворення ОВФ та сформулювати їх чіткі визначення. Ці ознаки є основою для розподілу організаційно-технічних заходів та інвестиційних проектів за формами простого та розширеного відтворення.
4.
Розроблено мультиплікативну модель, що описує залежність результатив-ності функціонування підприємства від рентабельності продукції, структури його активів і наявних ОВФ, а також ефективності використання активного елементу останніх. Застосування цієї та інших факторних моделей дало змогу кількісно оцінити вплив рівня використання ОВФ та характеру їх відтворення на ефективність господарської діяльності підприємств сільськогосподарського машинобудування.
5.
Вітчизняні виробники техніки для агропромислового комплексу мають високі потенційні можливості для випуску конкурентоспроможної продукції. Однак, наявний виробничий потенціал використовується незадовільно; переважна більшість підприємств галузі випускає агротехніку в обсягах, значно нижчих за рівень беззбитковості, і не задовольняють потреби національної економіки.
6.
Дослідження процесів, які відбуваються на різних фазах процесу відтворення ОВФ, дозволили встановити особливості відтворення ОВФ на підприємствах галузі; встановити тенденції, характерні для сільськогосподарського машинобудування України; ідентифікувати фактори, що їх зумовили; визначити причини порушення нормального перебігу відтворювальних процесів, та окреслити найбільш перспективні напрями підвищення ефективності господарювання.
7.
Доведено, що ефективна протидія розвитку кризових процесів та нормалізація відтворення ОВФ можливі за умов упровадження організаційно-технічних заходів, що враховують особливості виробничого потенціалу підприємств. Обґрунтовано підхід до реструктуризації підприємств на основі відносної важливості бізнес-напрямів підприємства, що дозволяє трансформувати структуру підприємства адекватно вимогам ринкового середовища.
8.
Застосування розробленої концепції формування економіко-математичної моделі оптимізації процесу заміни
