Південноукраїнський державний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського (м. Одеса)

ОДАРІЙ ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 378. 035: 78

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

ДО ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Карпова Елла Едуардівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського (м. Одеса),

завідувач кафедри дошкільної педагогіки.

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор

Радул Валерій Вікторович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені В.Винниченка, завідувач

кафедри педагогіки, ректор

- кандидат педагогічних наук, професор

Яворська Галина Харлампіївна,

Одеський юридичний інститут Національного

університету внутрішніх справ, професор кафедри

професійної психології і педагогіки

Провідна установа — Луганський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист дисертації відбудеться “16” квітня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “10” березня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Трифонова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У Конституції України визначено пріоритетність правового забезпечення процесів, що супроводжують державне будівництво й наголошено на тому, що захист прав і свобод кожної людини, їх гарантія, визначають основний зміст і спрямованість діяльності держави. Однак, як відомо, будь-яка держава створюється і стверджується діяльністю своїх громадян. Відтак, рівень розвитку України як правової держави залежить від сформованості правової культури і правової свідомості кожного члена суспільства.

Проблема формування правової культури особистості привертає увагу багатьох учених. Зокрема, ними було визначено: завдання правової культури в сучасних умовах, її співвідношення з політичними та моральними орієнтаціями і цінностями суспільства (Н.Андрієнкова, Г. Балюк, В. Бородін, В. Копєйчиков, Г. Гавриленко, В. Нерсесянц та ін.); сутність правової культури і правосвідомості особистості як її структурного елемента (Ф.Бурчак, О. Васильєв, О. Жалинський, В. Коновалова, М. Орзіх та ін.).

Важливе місце в роботах, присвячених проблемі правової культури посідають питання визначення особливостей феномена правової чи юридичної діяльності (В. Кудрявцев, Н.Лясковська, О. Мартиненко, М. Орзіх, Б. Пугинський, О. Вершинін); цілей і завдань підготовки фахівців, покликаних здійснювати цю діяльність. Зокрема, розглядаються зміст і методика формування правової культури працівників органів внутрішніх справ (Ф.Думко, А. Жалинський, А. Іпакян, М. Козляр, О. Мартиненко, О. Морозов ); зміст і роль правової культури в удосконаленні правоохоронної діяльності, місце правової культури у вихованні особистості і профілактиці правопорушень (М. Фіцула, В. Синьов, В. Оржеховська, Г. Пономаренко). Втім, дослідники (І. Баєва, В. Баженов, С. Белічева, В.Головченко, О. Іванов, А. Іпакян, В.Морозова, В. Оржеховська, В. Татушинський та ін.) наголошують на тому, що розбудова правової держави залежить не тільки від ефективної роботи правоохоронних органів, а й від ефективності правового виховання, формування правової культури і правової свідомості кожної людини, що залежить насамперед від педагогів. Зазвичай розв’язання цих питань відносять до процесу підготовки вчителів, спеціалізація яких пов'язана з викладанням права у школі як навчальної дисципліни (В.Берман, С. Болоніна, В. Вербицька, А. Долгова, В. Дубровський, В.Морозова, П. Мусінов). Чільне місце серед цих досліджень посідають праці, присвячені вивченню правової культури вчителя як складової його загальної або педагогічної культури (М.Подберезський, І. Романова, О. Саломаткин).

Водночас прийняття Україною низки міжнародних документів щодо захисту прав дитини, введення в дію Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про охорону дитинства" та багатьох інших вимагають не тільки від керівників навчальних закладів, але й передусім від кожного вчителя, вихователя вміння і готовності здійснювати свої професійні функції з урахуванням визначених законом правових норм і обов'язків всіх учасників педагогічного процесу. Отже, правова культура стає невід'ємною складовою змісту і технології професійної діяльності будь-якого педагога. З урахуванням цієї потреби, а також рівня її розробки в теорії і методиці професійної освіти було обрано тему дослідження – “Підготовка майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри дошкільної педагогіки “Педагогічні основи варіативної системи підготовки фахівців у сучасних умовах” (№ 0101U006953) та теми "Розвиток творчої активності педагога в умовах підготовки до професійної діяльності в системі вищої освіти" (№0103U000031), що входять до тематичного плану науково-дослідних робіт Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса). Тема дослідження затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) ( протокол №4 від 26 листопада 2001 року) та закоординована в координаційній раді при АПН України (протокол №1 від 21 січня 2002 року). Автором досліджувався аспект підвищення якості підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

Мета дослідження – виявити, науково обґрунтувати та експериментально апробувати педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати стан та якість підготовки сучасних педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

2. Обґрунтувати сутність правової культури професійної діяльності педагога як чинника її правового забезпечення, визначити структуру, показники, критерії оцінки та охарактеризувати рівні її сформованості.

3. Визначити й науково обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують формування в майбутніх педагогів правової культури і відтворювання її у професійній діяльності у процесі підготовки в педагогічному вищому навчальному закладі.

4. Розробити та експериментально апробувати методику підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка педагога у вищому педагогічному навчальному закладі.

Предмет дослідження – процес підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

Гіпотеза дослідження: ефективність підготовки майбутнього педагога до правового забезпечення професійної діяльності визначається рівнем розвитку його правової культури і відбуватиметься за таких педагогічних умов:

- відображення у змісті навчального предмета правових норм взаємодії учасників педагогічного процесу;

- створення в навчальному процесі ситуацій, що спонукають майбутніх педагогів до самостійного усвідомлення змісту і засобів відтворення професійної діяльності крізь призму норм права;

- використання інтерактивних форм навчання, що сприяють набуттю майбутніми педагогами особистого досвіду регулювання відносин з партнерами в освітньому середовищі на основі норм права.

Методологічні засади дослідження базуються на положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, концепції громадянського виховання, сучасної філософії, психології і педагогіки з питань виховання й соціалізації особистості; ролі права і правової культури в поведінці і діяльності особистості; культуро-діяльнісної концепції розвитку і соціалізації особистості.

Теоретичними джерелами дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з культурології і діяльнісного підходу (Є. Бистрицький, А. Волков, О. Даниленко, М. Дьомін, М. Каган та ін); психології особистості, ролі діяльності і свідомості в її розвитку (К. Абульханова-Славська, О. Леонтьев, С. Рубінштейн); соціальної психології (Н. Андрієнкова, І. Баєва, В. Радул, В. Сперанський, Н. Щербакова, В. Ядов); структури особистості і механізмів її становлення як професіонала (Є. Клімов, Т. Кудрявцев, О. Саннікова); педагогіки правового виховання й освіти (В. Баженов, В. Балюк, С. Болоніна, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.); педагогіки і психології вищої професійної освіти (А. Вербицький, Е. Карпова, З. Курлянд, Н. Кічук, А. Линенко, Г. Нагорна, В. Семиченко, Р. Хмелюк та ін.).

Методи дослідження. З метою визначення стану проблеми в теорії і практиці освіти, конкретизації предмета і мети дослідження використовувалися методи теоретичного рівня пізнання: аналіз літературних джерел, нормативної правової й навчально-методичної документації, що присвячена правовому забезпеченню професійної діяльності педагога. Задля виявлення реального рівня правової культури педагогів-практиків та її відтворення в забезпеченні професійній діяльності, визначення достатності й ефективності педагогічних умов підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності використовувалися методи емпіричного рівня пізнання: анкетування, спостереження, тестування, вивчення продуктів діяльності обстежуваних студентів, формувальний педагогічний експеримент. З метою впорядкування, узагальнення і формалізації емпіричних даних для подальшого кількісного і якісного аналізу, матеріали експериментального дослідження піддавались обробці методами математичної статистики.

База дослідження. Основний формувальний експеримент проводився на базі історико-філологічного факультету Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) та факультеті юридичної психології Інституту інноваційної і післядипломної освіти Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. Усього у формувальному етапі експерименту брало участь 118 студентів. Крім того, в експерименті брали участь вихователі дитячих дошкільних установ і вчителі загальноосвітніх шкіл м. Одеси, Одеської та Херсонської областей. Загальна кількість обстежуваних педагогів склала 236 осіб.

Наукова новизна і теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови, зміст і методику підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності; науково обґрунтовано структуру й ознаки прояву правової культури педагога як чинника його професійної діяльності; уточнено зміст поняття “правова культура професійної діяльності педагога”; виявлено позитивний вплив педагогічних умов на особистісний розвиток студентів (формування мотивів співпраці і компромісу, колегіального стилю керівництва, спрямованості на справу і створення взаємоповажних відносин у колективі); подальшого розвитку дістала методика правового виховання особистості.

Практична значущість результатів дослідження визначається створенням навчально-методичного комплексу, що включає навчальну програму спецкурсу “Правові основи професійної діяльності педагога”, методичну розробку змісту теоретичних і практичних занять з використанням рольових ігор і інтерактивних вправ, що забезпечують ефективне формування в майбутніх педагогів правової культури професійної діяльності через усвідомлення місця в цій діяльності правових норм і набуття досвіду їх уживання в навчально-виховному процесі.

Результати дослідження можуть бути використаними в системі вищої педагогічної освіти при розробці державних стандартів вищої освіти, оновленні змісту і складових професійної підготовки педагогів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації, а також у системі післядипломної освіти і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Результати дослідження впроваджено на курсах підвищення кваліфікації вчителів при Одеському обласному інституті підвищення кваліфікації учителів (довідка № 155-л від 10 листопада 2004 року); на педагогічному факультеті Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (довідка № 01/1107-1 від 05 жовтня 2004 року).

Достовірність результатів дослідження забезпечується відповідністю його методології, наукового апарата існуючим науковим положенням, використанням комплексної методики, адекватної поставленим завданням, тривалістю експериментального етапу дослідження, обсягом експериментальної вибірки, порівнянням емпіричних даних з практикою професійної діяльності фахівців у системі освіти.

Апробація матеріалів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на 3-тій Міжнародній міждисциплінарній (м. Ужгород-Харків, 2002); всеукраїнських (м. Рівне, 2002; м. Одеса, 2002) науково-практичних конференціях, всеукраїнських педагогічних читаннях студентів і наукової молоді, присвячених спадщині К.Д.Ушинського і В.О.Сухомлинського ( м.  Одеса, 2004); методологічних семінарах та засіданнях кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) (1998-2004 рр.).

Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 8 одноосібних авторських роботах, з яких 4 – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 170 сторінок, проілюстровано 16 таблицями і 2 малюнками, що займають 1 сторінку основного тексту. Список літератури містить 289 робіт вітчизняних і зарубіжних авторів. Додатки викладено на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження, подано дані щодо апробації і впровадження результатів та структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності” проаналізовано вітчизняну та зарубіжну наукову і нормативну літературу з означеної проблеми; обґрунтовано сутність правової культури педагога як чинника, що впливає на його свідомість і визначає особливості поведінки і діяльності; описано показники прояву цієї культури у правовому забезпеченні педагогом професійної діяльності; визначено педагогічні умови, що забезпечують підготовку майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

Учені (Ю. Агешин, Н. Андрієнкова, В. Баженов, В. Балюк, В. Головченко, В.Дубовський, І. Зверєва, І. Козубовська та ін.) наголошують на тому, що формування настанов, відносин, ціннісних орієнтацій підростаючого покоління у правовій сфері відбувається під впливом безпосереднього життєвого досвіду й індивідуальної практики. Зміст правової свідомості особистості, її правова інформованість, оцінка правової дійсності, мотивація правомірної поведінки визначаються соціальними зв'язками та середовищем, в якому ця особистість існує, ступенем її залучення до правової культури суспільства. Правовий досвід особистості не тільки визначає правову свідомість, але й мотивує її поведінку й діяльність. За відповідних зовнішніх і внутрішніх умов правова культура як система ціннісних орієнтацій стає частиною загальної культури особистості.

В умовах сьогодення рівень правових знань школярів і підлітків не забезпечує їхньої упевненої й усталеної правової поведінки в суспільстві. У зв'язку з цим виникає потреба створення нових освітніх програм для учнівської молоді із залученням у цей процес не тільки професійних юристів, правознавців, але й насамперед самих педагогів.

У багатьох країнах СНД сьогодні все більш усвідомлюється необхідність вирішення питання правової освіти і правового виховання молоді на всіх рівнях. Зважаючи на це, створюються принципово нові моделі державної системи профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, що виявляється на різних ступенях їхнього розвитку.

Проблема виховання законослухняної особистості не є новою для теорії і практики освіти. Вона завжди була в центрі уваги педагогів – дослідників і практиків. Водночас, як засвідчують результати досліджень (В.Баженов, Г. Васянович, Є Горланова, М.Городиський, М.Зверєва, І.В.Павлов та ін.), переважна кількість педагогів, педагогічні колективи загальноосвітніх шкіл зазнають значних труднощів в організації і проведенні навчально-виховної роботи, зорієнтованої на правову освіту і правове виховання дітей. Щоденна практика будування і регулювання взаємин між усіма учасниками педагогічного процесу, повсякденний досвід правового поводження в будь-яких ситуаціях засвідчують, що в педагогічній практиці продовжує зберігатися тенденція відчуження дитини від цінностей правової культури, що виявляється в поширенні авторитарності, правової неграмотності виконавців на всіх рівнях функціювання педагогічного процесу.

Правове забезпечення професійної діяльності педагога може здійснюватися на різних рівнях і різними засобами. Але в будь-якому випадку воно вибудовується на засадах його певної компетентності й готовності діяти в умовах організації навчально-виховного процесу з урахуванням правових норм, що існують.

Традиційно ефективність підготовки майбутніх педагогів до виконання професійних функцій у педагогічному процесі досліджується в межах утворень пізнавальної сфери (знання, уявлення, вміння, навички) або особистісних новоутворень таких, як готовність до діяльності, спрямованість особистості, компетентність тощо. У дослідженні під новоутворенням, що виникає в результаті спеціальної цілеспрямованої підготовки до професійно-педагогічної діяльності, ми розглядаємо культуру вчителя як професіонала, зокрема його правову культуру.

Визначення культури як правової є результатом конкретизації тієї сфери діяльності людини, у просторі якої розглядається її культуровідповідна активність дотично довкілля, інших людей і самої себе. Правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його суб’єктів (соціальних спільностей, груп, особи). Вона є умовою, формою і сукупним результатом культурної правової діяльності всіх членів суспільства, у процесі якої закріплюються існуючі й утворюються нові правові цінності. На індивідуальному рівні правова культура особи виявляє себе у правосвідомості, розумінні принципів права, поваги до нього, впевненості у справедливості законів, юридичних прав і обов’язків та інших правових явищ тощо.

Природа правової культури розглядається в декількох аспектах: оцінному або аксеологічному, змістовому і суто діяльнісному. У першому аспекті воно розуміється як характеристика якісного стану правового життя суспільства на певному етапі розвитку його суспільних відносин. Це дозволяє охопити й оцінити правове життя особистості в суспільстві в цілому й основні сфери його прояву. Типовим проявом змістового аспекту правової культури є конкретний характер відносин людини і суспільства, що виявляються в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової і правозастосувальної діяльності та визначають правосвідомість і правовий розвиток особистості, який вона реалізує у власній життєдіяльності. Правова культура особистості виявляється у ступені свободи її поведінки, соціальної активності, взаємної відповідальності держави й особистості, що позитивно впливають на суспільний розвиток і підтримують самі умови існування суспільства.

У контексті професійної діяльності конкретної особистості, правова культура виявляє себе не тільки як володіння знаннями щодо розуміння права, але й як дії, що забезпечують усвідомлене виконання вимог права у просторі тих функцій, що визначаються означеною професією.

На нашу думку, доцільно виокремити правову культуру особистості, що належить до певної соціальної і професійної групи, і правову культуру професійної діяльності, яку здійснює особистість. У першому випадку, правова культура особистості лише набуває певного соціального сенсу, що диктується груповими інтересами, характерними рисами світогляду, загальної культури певної професійної групи. У другому, - вона привласнюється і реалізується особистістю як невід'ємний атрибут її професійної діяльності, як система обов'язкових для виконання і дотримання норм, правил, що захищають права, свободи й обов'язки всіх інших особистостей, які включені у сферу означеної діяльності.

Обґрунтовуючи розуміння правової культури професійної діяльності педагога, ми виходили з того, що людина існує не тільки у природному, фізичному світі, але й у соціально-культурному середовищі, яке вона створює сама. Освітнє середовище, в якому педагог здійснює свою професійну діяльність, є однією з підсистем соціокультурного середовища і існує як сукупність історично складених і соціально обумовлених зовнішніх чинників, обставин, ситуацій та системи спеціально організованих самим педагогом умов розвитку дитини.

Професійно-правова культура педагога або інакше, правова культура його професійної діяльності – це глибокі і об'ємні знання законів і підзаконних актів, джерел права, на які він повинен спиратися, створюючи освітнє середовище, розуміння принципів права учасників педагогічного процесу і способів правового регулювання їхніх відносин, професійне відношення до права і практики його застосування в навчально-виховному процесі в суворій відповідності з правовими чи розпорядчими принципами законності, тобто високий ступінь володіння правом у конкретній професійно-педагогічній практичній діяльності.

Ґрунтуючись на аналізі базових понять, ми визначаємо правову культуру професійної діяльності педагога як особливу форму прояву загальної правової культури особистості, яку вона послідовно реалізує в умовах освітнього середовища засобами навчання і виховання.

Складовими правової культури, що визначають правове забезпечення професійної діяльності педагога, як нам убачається, є:

імперативно-когнітивний компонент, що утворюється з системи правових знань та знань про норми їх застосування в межах навчально-виховного процесу;

діяльнісно-поведінковий компонент, що утворюється з системи правоправних дій, правового поводження, навичок правового регулювання дій і вчинків усіх учасників педагогічного процесу;

ціннісно-орієнтаційний компонент як система моральних орієнтирів, настанов і мотивів, що визначають спрямованість дій педагога на ствердження в освітньому середовищі природних прав і свобод кожної дитини та інших учасників педагогічного процесу.

У межах цих компонентів змістовими показниками правової культури професійної діяльності педагога ми виокремлюємо:

- систему знань про зміст та призначення головних міжнародних і державних документів щодо прав людини і дитини; прав і обов'язків дитини як особистості і громадянина України; про порядок реалізації цих прав, можливості і методи захисту прав дитини як особистості; про зміст основних правових документів щодо прав людини і дитини в освіті; про дії і вчинки, що складають загрозу безпеки життя і здоров'я дитини як особистості, правила охорони безпеки дитини від підступних дій; правила поведінки в соціумі, що засновані на повазі прав і свобод інших людей;

- систему практичних дій щодо вміння здійснювати свої права на практиці, керуючись правовими нормами, що існують; уміння застосовувати правові знання, проектуючи свої правомірні дії і дії своїх учнів у різноманітних життєвих ситуаціях і ситуаціях, що виникають в освітньому середовищі; вміння давати правову оцінку явищам життя, коректувати власні дії і дії своїх учнів, інших людей, відповідно правових норм, що існують;

- систему моральних орієнтирів, що стверджують гуманістичні цінності; цінність права як засобу захисту особистості в суспільстві і самого суспільства як такого; цінність законослухняності як способу толерантної життєдіяльності особистості.

На нашу думку, правова культура професійної діяльності педагога є системою свобод, вимог і обмежень, якими він усвідомлено керується, встановлюючи відносини зі своїми вихованцями; це підґрунтя його професійної діяльності, що складається з визнання і врахування прав і свобод кожної дитини, учня як людини і майбутнього громадянина. Правова культура педагога, закріплюючись у його свідомості, навичках поведінки, способах діяльності і спілкування, виступає моральним регулятивом професійної діяльності, чинником, що забезпечує її правомірність.

При обґрунтуванні педагогічних умов підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності ми виходили з відношення “діяльність – особистість”, наголошуючи на понятті “особистість професіонала”. Професійна діяльність розглядається нами не як жорстко детермінована система у процесі формуванні особистості, а як простір для прояву творчих можливостей індивідуальності. Принциповою рисою цього підходу є те, що він зорієнтований на саморозвиток, самоактуалізацію особистості, на збільшення ступеня її свободи у професійному самовизначенні, формуванні якісно своєрідного індивідуального стилю діяльності, розширенні власних можливостей і сфер їх реалізації.

З урахуванням цього у дослідженні було виявлено педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності, які передбачають: відображення у змісті навчального предмета правових норм взаємодії учасників педагогічного процесу; створення в навчальному процесі ситуацій, що спонукають майбутніх педагогів до самостійного усвідомлення змісту і засобів відтворення професійної діяльності крізь призму норм права; використання інтерактивних форм навчання, що сприяють набуттю майбутніми педагогами особистого досвіду регулювання відносин з партнерами в освітньому середовищі на основі норм права.

У другому розділі “Експериментальне дослідження ефективності педагогічних умов підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності” описано логіку і зміст організації констатувального і формувального етапів експерименту; подано кількісний і якісний аналіз одержаних результатів.

Експериментальне дослідження відбувалось у три етапи. Перший етап визначався цілями констатувального експерименту і був спрямований на визначення рівнів підготовки педагогів, які працюють у закладах освіти, до правового забезпечення професійної діяльності. Другий етап здійснювався за логікою формувального експерименту і передбачав: визначення складу контрольної і експериментальної груп, обстеження студентів, що увійшли до цих груп за показниками імперативно-когнітивного, діяльністно-поведінкового і ціннісно-орієнтаційного компонентів до початку і після проведення формувального етапу експерименту, впровадження в експериментальній групі спецкурсу “Правові основи професійної діяльності педагога”. На третьому етапі здійснювалось узагальнення емпіричних даних щодо підготовки студентів до правового забезпечення професійної діяльності; виявлялися тенденції, що діють у процесі цієї підготовки.

Задля оцінювання рівнів підготовки педагогів-практиків і студентів до використання правових норм у забезпеченні професійної діяльності було визначено такі критерії: обізнаність як вимір ступеня володіння знаннями в галузі правових норм, що визначають права і свободи педагога і його вихованців, учнів у просторі педагогічного процесу; навченість як вимір ступеня практичної спроможності використовувати правові знання у процесі організації і забезпечення дій учасників педагогічного процесу; схильність як вимір ступеня потреби і здатності реалізовувати себе з урахуванням прав і свобод іншої людини.

Для статистичної обробки емпіричних даних і визначення рівнів підготовки студентів до правового забезпечення професійної діяльності використовувалася двобальна шкала оцінок, де бал “1” виставлявсь, якщо завдання було виконано; бал “0” – якщо завдання не виконувалось.

З урахуванням цієї шкали та її застосування за трьома критеріями, рівні підготовки педагогів-практиків і студентів до правового забезпечення професійної діяльності ми характеризували у такий спосіб: як невідповідний вимогам правового забезпечення професійної діяльності - низький рівень; як частково відповідний вимогам правового забезпечення професійної діяльності – середній рівень; як відповідний вимогам правового забезпечення професійної діяльності – високий рівень.

Результати обстеження педагогів, які сьогодні працюють у дошкільних, початкових і середніх навчальних закладах, що проводилося з метою визначення ефективності чинної системи підготовки у вищих навчальних закладах педагогічної освіти, виявили, що переважна кількість з них має низький рівень підготовки до правового забезпечення взаємодії учасників навчально-виховного процесу: таких було 122 особи або 51,69%. Середній рівень підготовки до правового забезпечення професійної діяльності засвідчили 103 педагоги, що склало 43,64% від загальної кількості обстежених. Лише 11 осіб або 4,66% педагогів-практиків виявили високий рівень підготовки до правового забезпечення професійної діяльності. Якісний аналіз даних виявив, що лише 37,28% опитуваних педагогів обізнані щодо основних міжнародних і державних актів, які визначають права і свободи дитини як особистості і громадянина; 24,57% педагогів можуть охарактеризувати зміст прав і свобод дитини та особливості їх реалізації в педагогічному процесі; 18,64% обізнані у діях і вчинках дорослих, що порушують права і свободу дитини в навчально-виховному процесі. Лише 17,4% педагогів-практиків уміють керуватися правовими нормами у спілкуванні і взаємодії з вихованцями в навчально-виховному процесі, 16,1% - давати оцінку власним діям і діям інших учасників педагогічного процесу відносно правових норм; 11,4% - уміють заздалегідь проектувати навчально-виховний процес з урахуванням існуючих прав і свобод своїх вихованців. Отже, одержані результати засвідчили недостатню ефективність чинної у вищих навчальних закладах системи правової підготовки педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

Результати обстеження студентів контрольної й експериментальної груп до початку формувального етапу експерименту подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні підготовки студентів до правового забезпечення професійної

діяльності (за результатами констатувального зрізу)

Рівні | Контрольна група | Експериментальна група | абс. | % | абс. | % | Високий | - | - | - | - | Середній | 32 | 27,12 | 29 | 24,58 | Низький | 86 | 72,88 | 89 | 75,42 | Разом | 118 | 100 | 118 | 100 | Як засвідчує таблиця, високого рівня підготовки майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності не було виявлено ні в контрольній, ні в експериментальній групах. У контрольній групі студентів, які відповідали б вимогам середнього рівня правового забезпечення професійної діяльності педагога, було зафіксовано 27,12% або 32 особи. В експериментальній групі таких студентів було дещо менше – 24,58% або 29 осіб. Переважна кількість студентів засвідчила низький рівень підготовки до правового забезпечення майбутньої професійно-педагогічної діяльності. Таких у контрольній групі було виявлено 72,88% або 86 осіб, в експериментальній – 45,72% або 89 осіб.

У процесі формувального етапу експерименту педагогічні умови реалізовувались у змісті і методиці викладання спеціально розробленого навчального спецкурсу “Правові основи професійної діяльності педагога”. Означений спецкурс був розрахований на 22 години аудиторних занять та 32 години самостійної роботи студентів і викладався впродовж восьмого семестру.

Зазначимо, що означений спецкурс був умовно розподілений за трьома блоками. Так, перший блок був присвячений проблемі прав і свобод дитини та їх відображенню у правових актах. Зокрема, в цьому блоці розглядалися такі питання: сутність права і свободи людини; особливості прав і свобод дитини; основні правові акти, що визначають права і свободи дитини; реалізація прав і свобод дитини в суспільстві і повсякденному житті; особи, які відповідають за права і свободи дитини. У змісті цього блоку розкривалися конституційні, цивільні права дитини як особистості і громадянина, аналізувалися правові документи, що визначають ці права.

Другий блок був присвячений проблемі відображення прав і свобод дитини в освіті. Складовими у вирішенні означеної проблеми були такі питання: сутність права як системи соціального регулювання суспільних відносин людей, відмінні риси правових норм від інших соціальних норм, специфіка правових відносин учасників педагогічного процесу як суб’єктів права і межі їхніх правових повноважень. Зокрема, розглядались основні правові акти, що визначають права і свободи дитини як учасника педагогічного процесу та їх зміст; особи, які відповідальні за реалізацію прав і свобод дитини в педагогічному процесі, шляхи та засоби забезпечення прав і свобод дитини в освітньому процесі.

Третій блок був пов’язаний з проблемою психологічних і соціальних наслідків порушення прав і свобод дитини в освітньому процесі. Для цього обговоренню піддавалися такі питання: форми і методи реалізації конституційних і цивільних прав дитини і вчителя в освіті і навчально-виховному процесі; ознаки порушення прав дитини та їх наслідки; роль педагога в запобіганні порушень прав і свобод дитини в освітньому процесі; порушення прав і свобод дитини у сім’ї та їх профілактика з боку педагога.

Усвідомлення студентами теоретичного матеріалу відбувалося на засадах самостійної роботи студентів, їхніх розробок у вигляді рефератів і текстів, які вони самостійно готували за допомогою пошуку правових актів, що відображають права і свободи дитини в освіті, фактів порушення цих прав і їх наслідків на сторінках Internet, роботи в бібліотеці з першоджерелами правових актів та інших джерел. Усе означене сприяло реалізації першої педагогічної умови.

Відповідно вимог другої і третьої умови, практичні заняття проводились у формі розробки і захисту навчальних проектів, дискусій, рольових і ділових ігор, де студентам потрібно було самостійно знайдену інформацію представити як проблему для загальної дискусії; розробити план заходів, за допомогою яких кожний майбутній педагог міг забезпечити відтворення певних прав і свобод учнів у навчально-виховному процесі. Зокрема, опрацьовувалися такі теми: “Права і свободи дитини як особистості – ознаки їх прояву”, “Гаранти і гарантії забезпечення прав дитини в суспільстві й освіті”, “Порушення прав і свобод дитини в освіті: факти і засоби їх усунення”, “Правові норми у професійній діяльності вчителя: зміст і способи реалізації”. Після проведення кожного практичного заняття обов’язковим було обговорення труднощів, які виникали у процесі пошуку, систематизації й подання матеріалу для навчального проекту за певною темою, що може і що повинен зробити педагог, щоб допомогти учням в подоланні труднощів, які виникають у ситуації, визначеної у проекті, які дії педагога і учнів відповідають правовим нормам, або порушують їх.

Результати обстеження студентів за прикінцевими зрізами подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Рівні підготовки студентів до правового забезпечення професійної

діяльності (за результатами прикінцевого зрізу)

Рівні | КГ група | ЕГ група | Абс. | % | Абс. | % | Високий | - | - | 31 | 26,3 | Середній | 33 | 27,97 | 68 | 56,6 | Низький | 85 | 72,03 | 19 | 16,1 | Разом | 118 | 100 | 118 | 100 |

Як бачимо, високого рівня досягли 26,3% студентів експериментальної групи, середній рівень - виявили 57,6% студентів; на низькому рівні підготовки до правового забезпечення професійної діяльності знаходилися 16,1% студентів експериментальної групи. Отже, порівняно з результатами констатувального експерименту, кількість студентів, які виявили низький рівень підготовки до правового забезпечення професійної діяльності після проведення формувального експерименту зменшилася на 59,32%. Водночас на середньому рівні вона зросла на 33,05% і на високому рівні – на 26,3%.

У контрольній групі, де не відбувалося спеціальної підготовки студентів до правового забезпечення професійної діяльності ці показники фактично не змінилися і становили: на низькому рівні 72,03% студентів, на середньому – 27,97%. Високого рівня в контрольній групі не було виявлено.

Отже, результати експериментального дослідження підтвердили висунуту гіпотезу щодо ефективності визначених педагогічних умов.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше досліджувалася підготовка майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності. Автором визначено педагогічні умови та методику їх реалізації в підготовці майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності.

1. Правова культура професійної діяльності педагога є формою прояву загальної та правової культури особистості, яку вона послідовно реалізує в умовах освітнього середовища засобами навчання і виховання. Правова культура професійної діяльності педагога є певною системою свобод, вимог і обмежень, якими він усвідомлено керується, встановлюючи відносини зі своїми вихованцями; це основа його професійної діяльності, що складається з визнання і врахування прав і свобод кожної дитини, учня як людини і майбутнього громадянина. Правова культура педагога, закріплюючись у свідомості, навичках поведінки, способах діяльності і спілкування, виступає моральним регулятивом його професійної діяльності, чинником, що забезпечує її правомірність.

2. Складовими підготовки педагога щодо правового забезпечення професійної діяльності є імперативно-когнітивний компонент, що утворюється з системи правових знань та знань про норми їх застосування в межах взаємодії учасників навчально-виховного процесу; діяльнісно-поведінковий компонент, що утворюється з системи правоправних дій, правового поводження, вмінь і навичок правового регулювання дій і вчинків усіх учасників педагогічного процесу; ціннісно-орієнтаційний компонент як система моральних орієнтирів, настанов і мотивів, що визначають спрямованість дій педагога на ствердження в освітньому середовищі природних прав і свобод кожної дитини та інших учасників педагогічного процесу в просторі чинних норм права.

3. Підготовка майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності визначається рівнем розвитку їхньої правової культури, формування якої залежить від наявності в навчальному процесі низки педагогічних умов, а саме: відображення у змісті навчального предмета правових норм взаємодії учасників педагогічного процесу; створення в навчальному процесі ситуацій, що спонукають майбутніх педагогів до самостійного усвідомлення змісту і засобів відтворення професійної діяльності крізь призму норм права; використання інтерактивних форм навчання, що сприяють набуттю майбутніми педагогами особистого досвіду регулювання відносин з партнерами в освітньому середовищі на основі норм права.

4. У навчальному процесі реалізація означених педагогічних умов забезпечується у змісті і методиці викладання спецкурсу “Правові основи професійної діяльності педагога”, метою якого є актуалізація правових знань майбутніх педагогів у сферу їхніх практичних дій, що пов’язані з організацією навчально-виховного процесу і забезпеченням взаємодії всіх його учасників на засадах правових норм. Зміст спецкурсу визначався: цілісним відбитком проблем правової освіти і правового виховання, що виникають як наслідки дій учителя в педагогічному процесі; відповідністю навчального матеріалу реальним можливостям дій педагога в організації навчально-виховного процесу; врахуванням міжнародного досвіду правового забезпечення взаємодії вчителя і його вихованців у педагогічному процесі. Методика викладання спецкурсу базувалися на послідовному забезпеченні студентів до самостійної роботи з правовими актами, що визначають права і свободи дитини в освіті і зокрема, педагогічному процесі, виокремлення правових норм, які повинні реалізовувати педагоги в організації навчально-виховного процесу та конкретних дій щодо їх забезпечення.

5. За результатами прикінцевого зрізу виявилося, що високого рівня в підготовці до правового забезпечення професійної діяльності в експериментальній групі досягли 26,3% студентів (на констатувальному етапі цей рівень був відсутній), середнього рівня - 57,6% (було - 24,58%), на низькому рівні залишилося 16,1% студентів (було – 75,42%). У контрольній групі, де не відбувалося спеціальної підготовки до правового забезпечення професійної діяльності, на низькому рівні було виявлено 72,03% студентів (було – 72,88%), на середньому – 27,97% (було – 27,12%). Високого рівня підготовки до правового забезпечення професійної діяльності у студентів контрольної групи не було виявлено.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань означеної проблеми. Воно відкриває перспективи для більш глибокого дослідження об’єктивних і суб’єктивних чинників, що впливають на ефективність правової культури педагога і зокрема, на її прояв у професійній діяльності, підготовки його до розробки і впровадження сучасних педагогічних технологій правового виховання і правової освіти вихованців.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1. Одарій В. В. Формування правової культури майбутніх педагогів як шлях гуманізації їхньої професійної діяльності // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. пр. – Вип. 12. Одеса, 2001. – С.120-124.

2. Одарій В. В. Правова культура професійної діяльності педагога як педагогічна проблема // Наша школа, 2002. - № 5. – С.11-13.

3. Одарій В. В. Підготовка майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. – Вип. 1-2, Одеса, 2003. – С.48-52.

4. Одарій В. В. Правова культура педагога як шлях гуманізації його професійної діяльності // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. – Вип. 3. – Рівне: Волинські береги, 2002. – С. 101 – 102.

5. Одарій В. В. Місце професійної діяльності педагога у правовому ви хованні дитини // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 210 – 214.

6. Одарій В. В. Професійна діяльність педагога в контексті формування правової культури особистості // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика / Всеукраїнська наук.-теорет. конф. 30-31 травня, 2002. – Ч. 1. – Одеса, 2002. – С. 180 – 183.

7. Одарій В. В. Правова культура професійної діяльності вчителя як фактор розвитку громадянського суспільства // Сучасні проблеми науки та